IMG-LOGO

Всі публікації з тегом лірика

Нехай | вірш
Нехай | вірш
Нікополь 2020-04-18 22:19:42
Пусть...Пусть говорят, я старомоден,Пусть  говорят, ушёл тот стиль.От чар твоих я несвободен,Держать себя, уж нету сил.Горит свеча, я жду заката,Чтоб любоваться красотой,Чудесной красотой, мне надоЛишь представлять, что ты со мной.Я не боюсь прикосновенийТвоих прекрасных, нежных рук,Но я страдаю от волнений,В мечтах касаясь твоих губ.В тебе я вижу отраженьеНебес, Земли, воды, огня ,И то чудесное мгновенье,Когда скажу: «Люблю тебя!»Хоть я люблю тебя, страдаюИ по ночам совсем не сплю,Простого я не понимаю:С чего признаться не могу?Я лишь боюсь всегда провала,Боюсь неловкости потом.Я трус! Судьба готовит жало,Не защититься мне щитом.Пройдёт весна и лето, осень,Зима мне раны заживит,Любви оковы сладко сбросив,Любовь другая всё затмит.И я на это уповаю,Ужасно этого хочу,Но не нужна уже другая,Я лишь тебя теперь люблю.Автор Андрей ПлатоновичНагадуємо, у місті Дніпро встановлено новий антирекорд.
Обирай | вірш
Обирай | вірш
Нікополь 2020-04-20 12:57:26
ВыбирайСмешались краски неба в лужах…Набухло солнце, как уста…Мой слух ласкает птичий суржик…Наука сущего проста:Жизнь по себе сама прекрасна.Все остальное – лишь декор,Как для болонки – бантик красный,Для Карменситы – матадор…Язык «понтов» многообразен:Для куртизанки – палантин,Для Тайсона – синяк под глазом,Для нувориша – паланкин.Бог – это  Бог, но не оклады,Что обрамляют Божий Лик.Не скроешь сухость губ помадой,Когда из горла рвется крикОтчаянья иль жажды власти,Утраты, радости, тоски.Караты не заменят счастья,Коль сердце рвется на куски.Вот в чем вопрос: «Быть иль казаться?»Наш мир – большой иллюзион…Ужасным Гудвином считаться…А кончить как Наполеон…Слетать с небес небезопасно...Не забирайся высоко…Жизнь по себе сама прекрасна…Все остальное  - art deko…   Автор Елена Гурова 
Кохаю Тебе, кожною клітиною... | вірш
Кохаю Тебе, кожною клітиною... | вірш
Нікополь 2020-05-03 21:58:57
Я люблю Тебя, каждой клеточкой...-Лишь загнав себя в глухой угол,подойдя к отражению в зеркале; в слезах,можно понять и почувствовать,..Нет мнения, описующей жизнь. Что ж, прости!Этот цикл идет без зазрения:у Природы нет совести, глупости, рвения!..- верить в глупости Человечества,лишь иллюзии, придающие смысл.Как ни глупо, банально бы не было:а вправду - "Человеку нужен человек"!Если нет - буду помнить те мгновения, "Мы":чувства, мысли, трепет в душе;Запахи, Твоих рук прикосновения,Воплощенные Тобой для меня, мечты!Не забыть, не унять те мгновения,и ошибки, мной совершенные от и до...Целый список эмоций, ссор и волнений!Но никто не даст мне такой покой,..лишь с Тобой я исцелился и воскрес,Вновь любить Тебя, мой дорогой.-Я люблю Тебя, каждой клеточкой......своего тела и сердца.-Так хотелось бы, сделать все это вечностью!Если нет - то ты уж меня прости.Быть всегда, всему и вся вопреки......как бы ни было, дорожу Тобой.
Offline | вірш
Offline | вірш
Нікополь 2020-05-21 21:39:37
off | lineРозум підказуе – не любити, забути, пітиНе мріяти, кохання своє вбити, збагнути..В серці це відчуття віднайти і тихо його,Раз і придушити. Не думати – а тільки діятиТак неможливо жити. Серце розділене…Йому важко стукати вдень у  день. День.Коли  ж наступить самий день? Болить…Не дивлячись на біль, чогось воно чекає.Невже дурне сердечко вірить ще? А розум?Розум вже збагнув, та серцю не прикажеш Таке дурне, таке дурне, таке мрійливе…Воно усе біжить за почуттями, надіючисьНа щось, що згинуло вже у геєні й пеклі,Туди мій шлях невпинно ллється, як ріка.«На допомогу!» - та вже не чують, ось…Напевно так мені і треба так. Усі закрили,Свої очі. Повідвертали лиця й закрили вухаЇм мене й мого стогнання не почути. Їм –Весело, ось як зхотіли жити. Не думаючи…Про інших, про мене. Ну звісно ж! Я ж…Лайно погане. Так йому і бути, я скажу, хайЯ вже звик, - так буде у житті й надаліНе треба тільки болю підливати у вогонь.Не треба мене бити своїм словом, непотрібно!Не хочу я нічого, тільки б все забути, ВсеО як хочу! Щоб на серці був ричав – клацнувІ біль пішла.  І хочу щоб на голові , вмикаласьКнопка. Така потрібна мені дуже кнопка «Off».- 2012 -
Еліта помирає!!! | життєвий вірш
Еліта помирає!!! | життєвий вірш
Нікополь 2020-06-06 22:23:38
Еліта помирає!!!Як соромно мені, що не бачив- у нашій країні тисячі героїв!!!Поруч з ними я готовий стати!Не бажаючи нічого у заміну…Нас роками зомбували ЗМІї -“Ми найгірші/ми не варті/ми ніщо”А в реальності, на ділі відбуласяНація героїв і творців життя!І коли усі вони на фронті, із нір вийшла клята вишивата…Що оре лиш: “Слава Україні!”перед цим напившись у  лайно.А на фронті - гине дійсна еліта.Робить геноцид “нова влада”.В чім різниця? - питаю укотре.Я вимагаю винищення зради!!!В час анархії - країна показала,в нас суспільство є горизонталь.І не треба жодних “вертикалей”!Ми наїлись цього вже лайна!!!
Живи [своїм] | філософський вірш
Живи [своїм] | філософський вірш
Нікополь 2020-06-07 15:52:36
Живи [своим]Живи своим добром и жалким грехом.За белой [чёрной] маской - снова маскаТы - есть и Свет и Тьма.Ведь в каждом есть по два зерна...Бери одно, иль два, - не подведи себяЛето 2014
Ненароджені [безмовні] вірші | поезія про прокрастинацію
Ненароджені [безмовні] вірші | поезія про прокрастинацію
Нікополь 2020-06-08 20:33:50
Нерожденные [безмолвные] стихиЕсть затерянные стихи,которым из мыслей не удалось родитьсяЕсть затерянные стихи,затерянные на клочках старой бумагиЕсть затерянные стихи,которых никто никогда никто не услышитЕсть затерянные стихи,словно люди, которые не смогли родится.Нерожденные, безмолвные стихив вечности так и не грянут?18 серпня 2014Є загублені вірші,яким з думок не вдалося народитисяЄ загублені вірші,загублені на клаптиках старого паперуЄ загублені вірші,яких ніколи ніхто не почуєЄ загублені вірші,немов люди, які не змогли народиться.Ненароджені, безмовні віршіу вічності так і не прийдуть?
Пов'язані-зв'язані | поезія про українців
Пов'язані-зв'язані | поезія про українців
Нікополь 2020-06-10 12:03:52
Пов'язані-зв'язаніМи усі пов’язані-зав’язані.Українці, яких серце шитеОдними і тими самими…Нитками долі роду свого.І у нашій культурі - ми -Єдині! Усі красиві...Нам не страшно, ми сила!Коли рАзом! РазОм!!!Буде жити Україна у світідоти, поки цінуємо всіх!Кожного з нас, і Україну,..нас не зламати ворогам!!___Там де впаде краплина, -розіллється цілий Океан.Ніхто ніколи у цій Україніне лишиться сам на сам.3 вересня 2014***Мы все объединены-связаны.Украинская, которых сердце шитоОдними и теми же...Нитями судьбы рода.И в нашей культуре - мы -Едины! Все красивые...Нам не страшно, мы сила!Когда вместе! Вместе!!!Будет жить Украина в миредо тех пор, пока ценим всех!Каждый из нас, и Украина...нас не сломать врагам!!___Там где падает капля, -разольется целый Океан.Никто никогда в этой Украинене останется один на один.
Наближається Осінь | вірш про старість та смерть
Наближається Осінь | вірш про старість та смерть
Нікополь 2020-06-10 22:45:32
Приближается ОсеньЖара и духота - украинское летоСменилась в раз нежданной прохладой.Весь день стояла тоскливая тень,Предчувствие какой беды?И дождь обрушился рыдатьНа наши беспокойные головы.А быстрый ветер оторвал листокВесь желтый и отживший молодость…Он бы и рад еще сок Солнца питьДа не вернуть лет жизни.И с ним, и тысячи других -этой переломной ночью сникли. Кто-то брешет, что устал житьНо как лететь, - цепляется за каждую нитьКрича, неистово всему:- я Солнца соки пить еще хочу!И, доживу ли до старости лет?Но, почему бы и нет? Сейчас жить хочу... 18 серпня 2014
Світ - дивовижне місце! | поезія від депресії і для мотивації
Світ - дивовижне місце! | поезія від депресії і для мотивації
Нікополь 2020-06-11 01:23:02
Світ - дивовижне місце!Возможно, Мир удивительное место:И люди в нём, вполне быть может - являются фантазией друг друга...И эфемерны - физические законы.Но,.. люди - никогда не научатся житьтак как нужно, лишь по одной, единойПричине: нет никакого формата,по которому как-то нужно жить…Все пути верны и не верны одновременно,и каждый - тождественен другому.Но кто кого осудит и имеет ли надменно?Кто смеет вообще судить пути другого?Мы в пустоте Вселенной брошены,своими точками искор сознания…На этой затерянной горошинке -чей синий лик давно зовём Землёю.Но большинство, опять и снова жемировоззрение сужает до размера- Пыли!.. (жалкой/серой)что всё летает по нашей квартире.Люди!.. Не стремятся осознать же,до сих пор и до этого бренного часа, -что они - часть невероятного большого!Что больше любого народа и закона.я, не думайте, - Люблю свою Украину.Но более всего желаю одного:смерть принять на планете мира:Марсе, что ждёт рассвета своего…я Люблю Украину, но я - гражданин -дитя этой Планеты, а не клочка земли,народа, в отрезке бесконечного времени.В коем - мы не значим, не существуем.Но, так и быть - я чту принцип гражданинаи мой природный альтруизм - для Мира.Пытаюсь что-то принести и донестив Общество, Мир, что меня окружает…- Где бы я ни был!! Хотя… На самом деле, - всё не важно… Кто знает, может также считает каждый микроб? Зрит себя важным, но…Для Бесконечного - мы никто. И каждый -одна молекула, в капле океана Вселенной.Мы ищем оправдание собственной жизни,но всё же, прекрасно, что есть Сознание,чтоб лицезреть лик величества Вселенной.30 августа 2014---Можливо, Світ дивовижне місце:І люди в ньому, цілком можливо -є фантазією один одного...І ефемерні - фізичні закони.Але,.. люди - ніколи не навчаться жититак як потрібно, лише по одній, єдинійПричині: немає ніякого формату,за яким якось треба жити...Всі шляхи вірні і не вірні одночасно,і кожен - тотожний іншому.Але хто кого засудить і чи має пихато?Хто сміє взагалі судити шлях іншого?Ми в порожнечі Всесвіту кинуті,своїми точками іскор свідомості...На цій загубленій горошинці -чий синій лик давно кличемо Землею.Але більшість, знову і знову жсвітогляд звужує до розміру- Пилу!.. (жалюгідного / сірого)що все літає по нашій квартирі.Люди!.. Не прагнуть усвідомити ж,до сих пір і до цієї тлінної години, -що вони - частина неймовірного великого!Що більше будь-якого народу і закону.я, не думайте, - Люблю свою Україну.Але більш за все бажаю одного:смерть прийняти на планеті миру:Марсі, що чекає світанку свого...я Люблю Україну, але я - громадянин -дитя цієї Планети, а не шматочка землі,народу, в відрізку нескінченного часу.В якому - ми не значимо, не існуємо.Але, так і бути - я шаную принцип громадянинаі мій природний альтруїзм - для Світу.Намагаюся щось принести і донестив Суспільство, Світ, що мене оточує ...- Де б я не був!! Хоча... Насправді,- Все не важливо... Хтозна, може також вважаєкожен мікроб? Бачить себе важливим, але...Для Нескінченного - ми ніхто. І кожен -одна молекула, у краплі океану Всесвіту.Ми шукаємо виправдання власному життю,але все ж, прекрасно, що є Свідомість,щоб споглядати лик величності Всесвіту.30 серпня 2014
Сектор 99 / вірш про смерть українських військових через війну з Московією
Сектор 99 / вірш про смерть українських військових через війну з Московією
Нікополь 2020-06-11 14:51:33
Сектор 99Дякую тобі, Ігоре Берестенко,Дякую тобі, Кузнєцов Антон,Дякую тобі, Руслан Кулібаба,Дякую тобі, Москаленко Сергій...Вас не стало у хмарах небесколи тварини-потвори стріляли…Убивали, з посмішкою на ротахІ тисячі інших честі синів!..Скільки ще янголів впаде з неба?За тебе, за мене, всіх нас!За нашу Свободу, і вибір…А також, чудову країну для Нас.Нікополь, відвідай Сектор 99, у місті тиші та пам’яті минулихТам, де сплять наші військовіНаші янголи-ахоронці Свободи!31 серпня 2014Спасибо, Игорь Берестенко,Спасибо, Кузнецов Антон,Спасибо, Руслан Кулибаба,Спасибо, Москаленко Сергей...Вас не стало в облаках небескогда животные-уроды стреляли...Убивали, с улыбкой на ртахИ тысячи других чести сынов...Сколько еще ангелов падет с неба?За тебя, меня, всех нас!За нашу Свободу, и выбор...А также, прекрасную страну для Нас.Никополь, посети Сектор 99,в городе тишины и памяти прошлыхТам, где спят наши военныеНаши ангелы-герои Свободы!31 августа 2014
Усе, що маю | вірш
Усе, що маю | вірш
Нікополь 2020-06-11 18:14:44
Усе, що маюУсе, що маю - це свої вірші,написані для себе…Усе, що маю - розфарбовані листинепотріб, лиш для себе.Усе, що маю - прозові склепиЇх кладовище, ненародженихУсе, що маю - та не маєш ти,І ні копійки за душею.Усе, що маю - …Розчарування у житті, в собі.08. 07. 14.Все, что имею - это свои стихи, написанные для себя... Все, что имею - раскрашенные листы хлам, только для себя. Все, что имею - прозаические склепы Их кладбище, нерожденных Все, что имею - и не имеешь ты, И ни копейки за душой. Все, что имею - ... Разочарование в жизни, в себе.
Самукоморі: вірш
Самукоморі: вірш
Нікополь 2020-06-15 14:33:13
СамукоморіЯк боляче…Крихкими краплямиЛьоду, зникає серцеМоє… У полоні воліСам, у цій безодні...у темряві…Нема надії більше,Для мене, і без силОстання крапля кровіУтекла, сльозою…На моїх безкровних...безнадії…Очах, сліпих від болюМіж зламаних кістокДопоки попіл віє-виє,Зникаючи в безодні....мати мрії.- 3 січня 2019 -
Епікриз болю: вірш про самотність
Епікриз болю: вірш про самотність
Нікополь 2020-06-21 23:06:06
Епікриз болюДні і Ночі протікаютьУ самотньому холодіЯ – віддзеркалення у калюжі.Мене легко образити;І ще легше – зробити болячеЯ Самота, - забута у спогадахЯ Німота, - хоча безліч думокЩо сплелись у душі, забагатоМене й легко образити;Ще легше – зробити болячеУ повутинні-самотинні…Я помираю морально, і болісноМені нестерпно від вашого холодуТак, мене легко образити;І так легко зробити боляче……P.S. Ви ж бо, - дієва мораль:Водночас, ви ті, хто і робить боляче.19.05.13.Epicrisis of PainDays and Nights flowIn the lonely coldI - reflection in puddles.It is easy to offend me;And even easier - to hurtI Solitude - forgotten in the memoriesI'm Dumb, though I have a lot of thoughtsToo much intertwined in the soulIt is easy to offend me;Even easier - hurtIn the cobweb-lone…I am dying morally and painfullyI have intolerable from your coldYes, it is easy to offend me;And it's so easy to hurt……P.S. You are, after all, an effective morality:However, you are who makes painful.19.05.13.
Пандорум: вірш про нерозділене кохання
Пандорум: вірш про нерозділене кохання
Нікополь 2020-06-23 23:59:25
ПандорумВони ходили завжди майже поруч…Хоча від серця один-одного мали нібиНі-чо-го. Тож, хто наважиться відкритиКохання скрині механізм Пандори?..І вже не тільки доторкнутись до зеркалюА розірвати межі відображення у склі?В надії віднайти, все те, що в прихисткуДуші ховається, - надії. Та все б те і нічогоАле ж ряхтять за спинами їх сірі тіні,Ті чудиська  Пандоруму, у кожного в душіТа ті, хто торкає тінню до рук їх, цілункомДе ж Всесвіт подій? Він в уламках душі…2013
Чому, Життя? - вірш про несправедливість та злу систему
Чому, Життя? - вірш про несправедливість та злу систему
Нікополь 2020-07-08 13:32:01
Чому, Життя?Чому, Життя, -  складається з Сміття?Чому, хрустальний шлак іржіДере судини крові наші?А Серце, - спорожніле для...Любові?Чому, Самотність захопила митьЧому, так складно мені жити?Як віднайти ланочку-зв'язок?Болить...Мій мозок, від усього цього.Бо у закутках Всесвіту - Самотність Самоти Самотності...Нема...Бо Всесвіт цей увесь, - синонім єСамотності душі й паразитичності -Бажання це людейЄдиного суспільного, зла шлакуМи гнітим Всесвіт, своїм існуваннямНе життям, бо ж життя то щастяА біль?А він все досі там, в моєму серціПрозріння сліпоти і особистийПрозріння у нікчемності прозрінь.Я тут.У цьому пеклі наодинці, сам.І де, у Всесвіті загублений куточок?- Десь, певно, там...Болить.Чому, Життя, -  складається з Сміття?06.04.13.Фото DevianArt.com / Max Caulfield
Діеустресія - що це?
Діеустресія - що це?
Нікополь 2020-07-10 11:57:23
Ді/Eу/стресія Діеустресія - що це? Це насправді вистраждана творчість, поезія від щирого автора, що не боїться заявити про свої справжні емоції та реальне життя без прикрас.У психології стрес розділяють на той, що діє негативно і позитивно на нервову систему людини. Але у житті стрес не обирає, подекуди без справедливості, даючи одним ложку меду до бочки доготю, а іншим - навпаки. Не зважаючи на те, що робить та чи інша людина у житті. Хороша вона чи до кісток зла. Є тільки життя, є тільки люди, що збирають тебе по шматочкам після тих, хто руйнує тебе. Хороша ти людина, чи ні... Дістрес та Еустрес - зіткнення чорного та білого, що перетворює життєвий шлях на сірий потік.У збірці багато правди, ще більше прихованих та закодованих фраз, слів та назв, чи форм, що кричать до суспільства про наболіле. Але ніхто, і навіть сам автор, не зможе знати, після багатьох років, який саме стрес змусив його кричати. через біль та сльози, для того, щоб нервові клітини несли світло, чи померли у темряві.Спокій смертельної порожнечі та самотності чи стрес та життєві драми? Перші стосунки, секс, робота, розвиток та безнадія й самообман, ілюзії? Що руйнує більше? Так складно дати відповідь кожному із нас на запитання: що було най марно, а що для майбутнього життя.P. S. У збірці представлені вірші за період 2013-2014 року.Для перегляду демо-версії збірки англійською натисніть на це посилання.
вбиваючи · тоді · зараз · себе - поезія про життя у системі
вбиваючи · тоді · зараз · себе - поезія про життя у системі
Нікополь 2020-07-29 23:14:58
вбиваючи · тоді · зараз · себеТоді · · ·Вбиваючи себе,я остаточно помираюу собі,як особистість · · ·Я марю тим, чого немаі не існує · · ·І лиш.самотність - є моя дружинана усе життя.·Я - попіл, та на жаль,я вірю ще і мрію,як дитя Надії · · ·Це є Містоде мертві люди - звірі · · ·Та я, занадто вжезамріяний поет · · ·Ви - не читайте мої сльозита барвисті тіні · · ·...та зараз.Якщо ніхто не бачить цінностідуші -Немає місця тутй моєму тілу.· 13 ~ 20 ·× u can`t eat money / #rayanriener ×
Завантажуйте більше