IMG-LOGO

Всі публікації з тегом книги

Дітки нікопольців щасливі, бо розумні: як проводять своє дозвілля малі читачі
Дітки нікопольців щасливі, бо розумні: як проводять своє дозвілля малі читачі
Нікополь 2019-12-17 16:11:48
Як стало відомо NikopolToday, згідно посту опублікованого в соціальній мережі Facebook, малі нікопольці із радістю готуються до святкування Різдва та Нового року у нікополських бібліотеках. Що саме робили дітлахи, можете дізнатись на фото та зі слів від організаторів заходу.Ми цитуємо організаторів:Новий рік - це час чудес. Саме у це свято всі, і дорослі, і діти вірять у виконання всіх бажань. Безумовно, невід'ємним атрибутом Нового року є ялинка. 17 грудня в БІЦ «Слово» маленькі відвідувачі майстер-класу “Новорічні атрибути своїми руками” зробили новорічну ялинку з фетру, адже що може бути душевніше і красивіше іграшок, виготовлених своїми руками?А як ваші діти готуються до свят?Фото Наталія Пашкова з ФейсбукуНагадуємо, раніше ми повідомляли що час змін настав: як можуть змнити Конституцію України, що це буде стсоуватись всіх областей країни.Також ми писали, що центральну Європейську площу міста Нікополь інтенсивно готують до Різдвяних свят: як виглядає ялинка зараз.
"Святий Миколаю, прийди до нас з Раю!" - церковники дійшли до бібліотек Нікополя
Нікополь 2019-12-18 22:03:06
Як стало відомо NikopolToday, у Центральній Дитячій Бібіліотеці Нікополя пройшов черговий цікавий захід. Про це ми дізнались з посту у Facebook.Цікаво згадати, що Святий Миколай - це українська традиційна версія "діда мороза". Учасники заходу стверджують, що заклик "Святий Миколаю, прийдо до нас із Раю!" гучно лунало сьогодні в стінах Центральної дитячої бібліотеки. І диво сталося: Миколай прийшов і привів людей небайдужих до майбутнього: ігумена Меркурія та служителів українського храму св. прав. Петра Калнишевського, що несуть праведне слово і спонукають на праведні вчинки; психолога Ірину Щербакову, котра протягом п’яти місяців надавала дітям знання та допомогу в межах соціального проекту ШКОЛА СУПЕРГЕРОЯ, та наших сердечних друзів цього проєкту – українок із Чикаго, які з-за океану вболівають за нас, радіють досягненням. Як годиться, діти отримали подарунки, бо вони старанно працювали над собою, були добрими, креативними, творчими, веселими.  Та дарувати подарунки навіть приємніше, ніж отримувати! Діти з повагою ставляться до наших Захисників, і тому скористалися чудовою нагодою спробувати й себе в ролі юних миколайчиків - передати через отця Меркурія на Схід власноруч виготовлені святкові листівки та солодощі. Ірина Олександрівна за  увагу, турботу та терпіння була нагороджена відкритими вдячними дитячими серцями, а отець Меркурій прекрасною витинанкою авторства нашої неповторної майстрині Юлії Сергіївни. Були на святі Ялинка, ігри, солодощі,- та найголовніше, найцінніше, -  слова дітей про те, що вони знайшли в бібліотеці справжніх друзів, родинний затишок, розуміння, та були щасливі від  можливості спілкування!До речі, цікаво знати, що біля ЦДБ знаходиться Зал Царства Свідків Єгови, які не святкують отртодоксальні свята.Фото Ната ОсипенкоРаніше повідомлялось, що Епіфіній висловив свої думки стосовно української ЛГБТ-спільноти та абортів. Також ми повідомляли, що останні новини Нікополя варті вашої оперативної уваги. Є чим пишатись і куди піти!
"Шосте вимирання" вже настало - рецензія на бестселлер від Елізабет Колберт
Нікополь 2020-01-08 21:49:34
Що ти будеш казати своїм онукам, вдягаючи на їх голову кисневу маску з фільтром, а на тіло захисний костюм? "Вчись добре у школі"? Саме зараз слід вчитись нам. Варто продовжити еко-тред, що став актуальним завдяки відстуності зими у Нікополі й аномально катастрофічним пожежам у Австралії. Чи варто додавати, що світ шокований швидкими змінами клімату? Автосрький блог про зміну клімату і рецензія на книгу "Шосте вимирання" від Елізабет Колберт спеціально для NikopolToday, в розділ "Власна думка". Текст без змін. А ось у світі хотілося б реальних змін. "Шосте вимирання" вже насталоВступЯ думаю, що моя старість не буде такої спокійною, як у Вас. На мою старість припаде багато катаклізмів, які призведуть до великої кризи: нафтова криза, екологічна криза, криза мігрантів. Гадаю, що під час моєї старості їжа буде коштувати дуже дорого, а великі міста через нафтову кризу перетворяться на кіберпанк-міста, де більшість районів будуть схожі на нетрі і гетто черех фатальні зміни в економіці і кліматі. Я знаю багатьох людей мого віку, які вже зараз роблять суїцид, оскільки вони розуміють - що ми не маємо майбутнього.Ми вже отримали це у Європі. Наші батьки знали зовсім інший клімат. Тут зміни дуже видно. Зима зникла, літо спекотне, більше стихійних лих. Після Чорнобиля, врожаї погані. Деякі рослини в Україні мутували. Також старі люди дуже міцні, а у всіх дітей аллергія і купа хвороб через пластик та хімічні засоби. Я також отримав це. У нас великі проблеми із раком, в Україні кілька мільйонів людей хворі на рак. Це те, що ми отримали через Радянський Союз. Вони побудували усі заводи і небезпечне виробництво в Україні, ці норми безпеки були несприятливі для здоров'я людини і на разі усе забруднено. Ось ми отримали у спадщину після СССР.Ці політики вижувуть. Ви бачили стрічку 2012? Вони мають мільйони награбованих грошей з наших податків і владу щоб вижити разом із своїми родинами щоб не сталося. Так багато грошей, що вони можуть зробити проект міста утопії на Марсі і втілити в життя це тільки за кілька років, лише тому, що вони скажуть зробити це, за рахунок награбованих грошей. Це система рабтва: комунізм, фашизм, капіталізм - усе це лайно і не діє. Люди працюють за папір на тих, хто має реальну владу і спить на тоннах золота.Льод тане надто швидко, "занадто багато води" у всьому. Вчені кожен рік кажуть, що вони помилялись і льод продовжує відколюватись, а прогнози не діють. Трамп і політики кажуть про те, що лише у майбутньому вони припинять викидати бруд у повітря. Тоді вже буде надто пізно.Нещодавно я побачив, що маленька дівчинка зі Швеції, всім вже відома Грета, покинула школу і стояла перед парламентом 3 місяці поки мороз осені не став нестерпним для неї. Але вона не здалася. Вона написала маніфест, про те що політики повинні змінити усе це прямо зараз, і люди побачили, що вона замерзла там заради спільного майбутнього. І там вийшло 15 тисяч людей, щоб блокувати парламент і змусити Швецію діяти прямо зараз, а не відкладати це на плечі майбутнього покоління.Можна пом'якшити цей процес і зробити пристосування до нових кліматичних умов довшим для нас. Тоді люди встигнуть переселитися на нові місця, а не вбивати одне одного через кризу, яка станется надто швидкою, щоб пристовутись і не вбити одне одного за шматок їжі чи склянку чистої води. Економіка руйнується дуже швидко. Згадайте велику депресію та інші, це стається раптово і усе руйнується. Люди втрачають все але коли клімат безповоротньо змінився - залишається лише одне... Вимирання людства до тої чисельності, поки людству знову не вистачить наявних ресурсів але нас залишиться дуже мало. Якщо люди не збережуть технології та частину цивілізації на Марсі, ми втратимо усе. І станемо дикими племенами, які вже ніколи не повернуть усього того, що ми навчились за час нашої еволюції.Політики зробили систему стеження за усіма нами. Сноуден відкрив очі для всього світу. Навіщо вони роблять це, якщо "ми ніхто". Чи не для того, щоб зберегти свої надприбутки з "викопної" економіки, яка знищує майбутнє людства для того, щоб "Вони" жили тут і зараз і забеспечили себе всім для виживання лише для самих себе й нащадків своїх родів. Кожен із нас може стати тим, хто створить цю Революцію змін і "Вони" знають про це. У сучасному суспільстві із соціальними мережами люди швидко орієнтуются, я бачив це у час Української Ревволюції. Режим був подоланий і покидьки втекли до Росії. Тепер ми отримали свободу.Треба боротись проти нього, режиму економіки споживання. Багато моїх американських та європейських друзів постійно роблять це і намагаются змінити ситуацію.ВимиранняПам'ятаю, як я колись в Дніпрі біг по власним справам і раптово звернув увагу на вітрину, за якою була зелена обкладинка книги Елізабет Колберт. Ніби магніт мене направив до книгарні. щоб за будь-які гроші придбати це. І хоча термін "Шосте вимирання" доволі новий не тільки для України але і Світу, я вже чув його і не один раз.Із дитинства я вважав, що доволі багато і дійсно більше за інших знаю "щось там" стосовно навколишнього середовища, близько до серця сприймаючи проблеми природи, тварин та Землі до серця. Мене ніколи так не обходила доля флори і фауни, у противагу людському соціуму. Тож, коли я отримав книгу "Шосте вимирання", на хвилі особливої цікавості до науково-популярної літератури, не міг і подумати, що ця робота мені настільки вразить. Вразить в саме серце і розум так, що доведеться читати її по кілька разів і перечитувати, щоб краще зрозуміти той пласт інформації, який вдарив у мозок, ніби цегла з даху будинку. Навіть я був у шоці... шокований тим, наскільки все далеко зайшло і наскільки ми звикли це не помічати, не звертати увагу на те, що нас світ вимирає насправді, тут і зараз.Звісно, мені б не хотілося бути джерелом спойлерів. які насправді нічого не скажуть. Але я опишу свої думки з приводу змісту книги наскільки це можливо точно для Вас. Авторка починає свою історію, наповнену складною термінологію, як не дивно з самої історії терміну і пояснює як його винайшли і коли люди почали розуміти, що таке вимирання і що таке "Шосте вимирання". Як стає зрозуміло, люди занадто пізно прийняли той факт, що вже занадто сильно нашкодили природі, поки визначали: "ким створений Світ - Богом чи еволюцією?"За цей час чвар у минулих сторіччях вже були винищені незлічення ланки екосистем, види тварин та рослин. І все це почалося саме в той час, коли люди "вірили у святись свого володорювання над природою, до речі з Біблії".Можливо згодом, археологи майбутнього зазначать, що саме ця книга значним чином вплинула на першопрочини Шостого вимирання та закат людської цивілізації. Адже поки одні дослідники сторіччями шукали істину, їх правду забороняла релігія, тому що це не було підтверджено біблійною фентезійною історією. І тому так багато злочинів проти природи було скоєно ще до того, коли Людство зрозуміло, що ми насправді наробили.Згодом, письменниця Елізабет у доволі простій манері продовжує пояснювати складні для розуміння пересічного читача речі, які стосуються вже більш сучасного періоду. В той час, коли чвари між релігією та дослідниками минулого Землі закінчились і факти про існування динозаврів та їх вимирання стали загально-офіційними. Відходячи від контексту, хочу перепросити за довгі речення, типові для мого письма. На жаль, чи на щастя, я не мавма: не шипадзе чи банобо, щоб думати короткими блоками. Тож, або йдемо далі - або повертаємось до релігійних чвар минулих сторіч, щоб згодом і взагалі піти до... лісу? Ні, вже напевно печер, бо лісив, у звичному нам розумінні може і не залишитись, як пояснює Елізабет Колберт.Після історичної частини книги, де авторка пояснювала ввідну інформацію, вона починає розповідати про свої подорожі до лісів та інших екосистем, оскільки ці біоми є притулком для всіх інших видів живих істот на Землі. Тут і виявилось, що зміни у флорі по всій Земіл вже відбулись. Впродовж декілкох десятеліть, можливо, ми навіть поб'ємо всі свої попередні рекорди із винищення видів флори і фауни на Землі. В результіт, якийсь дослідник з майбутнього буде псиати, що відбувся наймасштабніший холокост всього живого на Землі, поки людство бігало до кіно на прем'єри і жідібно пожирало бургери, кожен день вимирали сотні, тисячі видів рослин і тварин, які вже ніколи не повернути. Цікаво спостерігати, як Елізабет Колберт емоційно ставиться до своїх відкриттів. Іноді навіть більш стурбовано ніж самі дослідники і науковці, що вже псотавили хрест на тому, що так давно досліджували: "списано", як короткий факт - "ми всі помремо... після них". Ця книга, "Шосте вимирання", дивовижним чином нагадує якийсь детктив про такі складні речі, про які боїться писати будь-яке ЗМІ. Щоб не марнувати свій час. Але їх вдалося втримати захоплення, щоб змусити читача бути дослідником, детиктивом, разом із нею, шукуючи правду про те, що відбувається насправді тут і зараз, під нашим заклопотаним носом. Після того, ти опиняєшся всередині книги і до закінчення книги ще ціла половина, у тебе вже повністю змінилсоь розуміння екології, а світ, у якому ти жив у минулому, без прикрас, дійсно ніколи не стане як раніше. Тому наступна половина книги, навіть до завершення читання, вже сприймається із шоком. Відчуваєш, що ми живемо саме в той час, коли апокаліптика втілюється у реальність на тлі наркотичного трипу людського суспільства, що йде до свого кінця. Разом із тим, серце країться, коли знов, там в середині книги авторка оповідає розповідь про вже черговий вид тварин, про факт зникнення яких ти не чув, коли пив ранкову каву або святкував якесь чергове "надзвичайно важливе свято". І ти йдеш далі, ближчє до завершення цієї історії про Шосте вимирання, щоб бодай трохи зрозуміти, на що чекати завтра. Бодай трішечки відшукати істини про те, як вимирання того чи іншого виду змінить назавжди твоє майбутнє. Можу тільки запевнити, що відчуття шоку, після вдумливого читання книги "Шосте вимрання", автора Елізабет Колберт залишить Вас шокованими на довгі роки. Ви завжди будете згадувати про те, що дізнались на цих сторінках. Ваша життя і думки можуть змінитись, як і погляд на речі, події і людей, що Вас оточуюють. Можливо на користь, а може на безсоні ночі... Я можу ще довго писати про все це, але навіщо читати про те, що вже написано Елізабет, але вже самостійно.Але так, цю книгу варто купити, прочитати, розповсюдити.До речі, попри те, що я закохався в цю книгу, я все ж скоріш віддав її до бібліотеки, щоб інші люди, якомога більше людей, дізнались всю ту приголомшливу інформацію, що принесла у світ Елізабет Колберт та сотні інших людей, з якими вона працювала, щоб створити це послання до людства.Варто нагадати, що Елізабет Колберт - американська журналістка та автор та відвідуюча колега у коледжі Вільямса. Вона найвідоміша за своєю книгою "Пулітцерська премія" Шосте вимирання: неприродна історія та як спостерігач та коментатор екологізму для журналу "Нью-Йоркер".Із 1999 року Колберт працює у журналі The New Yorker, для якого готує книжкові огляди, коментарі, профайли політиків та масштабні статті на тему кліматичних змін. До цього вона вела авторську колонку The Metro Matters у газеті The New York Times. Її трилогія на тему глобального потепління «The Climate of Man» у 2006 році отримала премію National Magazine у номінації «Суспільний інтерес», у 2005 — премію American Association за «успіхи у науковій журналістиці», а у 2006 — премію National Academies Communication. За огляди та критичні статті Колберт було відзначено нагородами Lannan Literary Fellowship у 2006 році, Heinz та National Magazine — у 2010.Інформація з блогу "Тут і Зараз", автор Rayan RienerТи також можеш поділитись Власними думками на сайті "Нікополь Сьогодні". Надішли свої оригінальні думки на нашу пошту nikopoltoday@gmail.com І звісно, слід нагадати, що Австралія потрапили цього разу "під роздачу" за те, що ми закриваємо очі на зміну клімату.А можна не звертати на глобальні проблеми і піти поїсти попкорн на чергову прем'єру якогось фільму у Нікополі.
Вєрка Сердючка по-американськи: хто такий РуПол?
Вєрка Сердючка по-американськи: хто такий РуПол?
Світ 2020-01-16 05:00:45
Нещодавно ми писали про новий серіал від Netflix, який відзняв дивний але вартий уваги комедійний серіал, тим не менш із великим соціальним навантаженням. Мова про "ЕйДжей та Королева". Про це NikopolToday передає від Heroin.Сьогодні розповімо про те, чому тобі варто подивитися "Королівські гонки РуПола" або звідки до нас підкинули Вєрку Сердючку від NikopolToday. Адже РуПол зіграв одну з головних ролей в сеіралі "ЕйДжей та Королева, який радимо Вам переглянути. Ми приходимо в цей світ оголеними, а все інше - це дрег. Так починається шоу РуПола Чарльза, що вже налаштовує на відповідний лад. Не так давно Чарльз знявся в головній ролі в серіалі Netflix «ЕйДжей і Королева» - на честь цього ми розповімо, чому Вам варто почати знайомство з раннім проектом зірки. Щось подібне ми вже знали тут в Україні - Вєрку Сердючку. Але Вєрка раптово зникла з шоу-бізнесу України, натомість - РуПол підкорив Америку.Щоб побачити самого РуПолаВін і зовні особистість неоднозначна: володіючи зростом майже під два метри і кожен випуск перевтілюючись до невпізнання, він примудряється бути для учасниць шоу і добрим радником, і суворою матір'ю, і головним суддею, і натхненником. Крім того, він володіє відразу декількома талантами: акторським, музичним і модельним. Починав він з записи синглів, потім зробив спільний трек з самим Елтоном Джоном, став обличчям M.A.C., знявся в десятках фільмів і серіалів, серед яких є «Поганенька», «Адам псує все» і «Дві дівиці на мілині».Щоб навчитися любитиКожен випуск його шоу закінчується наступною фразою:Якщо ви не можете полюбити себе, то, чорт візьми, як ви можете полюбити когось ще?РуПол раз по раз нагадує учасницям: вони - найбільша цінність в їх житті, тому до себе потрібно ставитися з розумінням і теплотою, ні хто не зробить це за них. Однак, на думку організаторів та журі шоу, це ще не означає, що про почуття інших варто забути, і про це мама Ру теж не забуває сказати. Адже їй не потрібно, щоб умовної Вайолет Чачко оголошували бойкот в сьомому сезоні лише тому, що вона говорить іншим все як є.Для того, щоб усвідомити: поняття жіночності та мужності - у нас в головіДрег доступний всім, а не тільки певній касті людей, і «Королівські гонки РуПола» - тому підтвердження. На шоу немає меж по росту, кольором шкіри, вагою, типом фігури - важливі лише твої навички та індивідуальність.З цієї ж причини тут немов стирається межа між маскулінністю і фемінністю: сам РуПол з'являється то в чоловічій іпостасі, то в дреговій, а самі учасниці вигадують образи, часом балансуючи на грані: чого вартий один з конкурсів, де претендентам на приз потрібно було зробити костюм, який представляє одночасно бальне плаття і смокінг. Все в нашому житті - дрег. Поняття про правильне і неправильне, про відповідний набір геніталій або невідповідний - теж.Щоб побачити Ліпсінк не на життя, а на смертьКожне випробування на відрахування закінчується ліпсінком, де дрег-діви виконують під фонограму заздалегідь запропонований трек. І часом у них виходить навіть краще, ніж у авторів оригіналу. Навряд чи десь ще ти могла б подивитися, як танцює учасниця в пориві емоцій й переходить на дроп або спліт, буквально кидаючи себе об сцену.Щоб відчути хоча б третину того, з чим стикаються пригнобленіВелика частина Драг-Квін, що беруть участь в шоу, - геї або трансгендерні персони, які з дитинства стикаються з глузуванням на грунті сексуальної та гендерної ідентичності. Можливо, для того, щоб налаштувати конкурсантів на запеклу битву, а заодно показати реалії глядачам, РуПол іноді влаштовує «гру в бібліотеку». Діви протягом пари хвилин повинні пройтися по всіх недоліках суперниці, виявити найбільш значущі з них і «віднімати» їх - вміло висміяти. Навряд чи це робиться з метою принизити, швидше за все - показати, що «Королівські перегони», як і все наше життя, це серйозне підприємство, що не терпить слабких.Щотижня Драг-Квін повинні з нуля проектувати новий костюм: шити плаття, робити все більш вражаючі макіяжі і дивувати своїми образами. Нерідко буває так, що учасниці навіть і ґудзик не пришивали, не кажучи вже про серйозні проекти, і навіть у них виходять костюми, гідні номінації на перемогу. Цим учасниці зайвий раз показують глядачам: головне - вміння подати себе, решта додасться.Щоб приймати себе і оточуючихПерші сезони шоу йшли на ЛГБТК+ каналі Logo TV, пізніше програму перекупили VH1 - подібний крок частково показує, що показ людей, відмінних від гетеронормативності уявлень, знімає з них стигму та зменшує рівень пригнічення. Крім цього, в шоу на правах журі часто беруть участь улюблені в США знаменитості, серед яких були Леді Гага, Майлі Сайрус, Аріанна Гранде, Діта Фон Тіз, Джіджі Хадід, Демі Ловато і ще десятки зірок. Вони веселяться разом з усіма, дозволяють собі те, чим б не зайнялися на сцені, - трохи побути собою. Так негласні приклади для наслідування показують: перед нами такі ж люди, гідні любові і поваги, і іншим треба б про це пам'ятати.За текстом від Дарини Зайцевої, фото з сайту Herion та відкритих джерелВарто звернути увагу, що отруєне індустріальне повітря дійшло до Нікополя. Не випускайте старих батьків та дітей на вулицю.Також Вам буде цікаво дізнатись чи є насправді в природі спермотоксикоз і скільки сексу потрібно чоловікам насправді.
Печерні люди і диво розумного життя
Печерні люди і диво розумного життя
Нікополь 2020-02-09 20:42:01
Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту nikopoltoday@gmail.com, щоб все місто почуло Ваші думки.Пещерные люди и чудо разумной жизниНу, что же... завершилась моя поездка в Днепр на День Рождения племянника. Был и в Никополе. С радостью могу отметить, что дети счастливы, взрослые довольны. Миссия выполнена!! Останавливался в хостеле. Я немного устал от этой поездки, конечно, но был рад побывать в Днепре, пусть и всего пару дней. Ведь это мой самый любимы город в Украине. Я вижу в нем большой потенциал, жаль многие местные жителе, не разделят мой взгляд. Но оно и понятно... Ведь, если сравнивать Днепр с Харьковом и иметь возможность пожить в обеих городах, становиться ясно, насколько глубокий цивилизационный разлом пролегает между этими города. Не зря Харьков один из 3-х лучших городов в Украине для жизни. Пусть, возможно потому, что Харьков - первая столица Украины? Кто знает, но в глаза бросается сразу несколько вещей, если долго отсутствовал в Днепре - это люди и инфраструктура, общая разница в развитости городов. Казалось бы - население практически одинаковое, большинство людей говорят по-русски, одинаково много беженцев, но!.. Это же какой-то ужас с инфраструктурой в Днепре. Про местных - отдельный разговор...Центральный Мост так и не был реконструирован до конца. Какой то казус - ты едешь на автобусе и наблюдаешь картину: одна половина, направленная в сторону Нового центра - полностью завершена. Красуются новая пешеходная зона, новые современные перила, проезжая полоса ограждена бетонными плитами от пешеходной зоны, но как только ты смотришь в другую сторону, где старый город со своими заводскими трубами - полнейший шок! За столько месяцев - ничего не изменилось, те же ветхие перила, те же дыры на пешеходном участке с гнилыми палками, кое-как прикрывающими пропасть под ногами. Сразу подумал: "такое возможно только в Украине!" но ведь и в Украине ничего подобного я не видел нигде. Мусор повсюду, разбитые дороги, заброшенные здания украшающие центр города и все окрестности... В Харькове как-то уже успел отвыкнуть от всего этого. Или к хорошему просто быстро привыкаешь? И должны ли люди привыкать к хорошим дорогам, чистым площадям и проспектам, качественно обустроенным для людей? должны ли люди привыкать к отсутствию заброшенных зданий? к поездкам по городу на эко-такси? В Днепре все как бы есть да не окончено. Новый центр построили, да и там пару шагов в сторону и ты снова в каком то заброшенном переулке с разбитым асфальтом и бомжами. Все это бросается в глаза из-за контраста, конечно. Но неужели так сложно завершать начатое? Или все в Днепре делается для галочки? Для пустых понтов?Относительно людей, что сказать... Ничего не изменилось. Те же открытые рты, те же алкаши и бомжи. Днепр - город бомжей!! Несмотря на то, что его называют городом миллионеров, все совсем не так. Толпы пацанчиков в спортивных костюмов, смачно отпускающих едкие словечки в мою сторону, толпы бабушек, забивающихся в автобусы и встревающих в разговоры: "я не хочу слушать ваш бред!" И это все в самом центре города!! Мне вообще показалось, что за эти два с половиной дня, что я объездил с семьей весь Днепр - с челкой и светлыми волосами увидел только себя. Да и не мудрено, ведь в городе нет ни одной ЛГБТ-организации с физическим офисом. А есть ли потребность? Тогда как в Харькове неформальная молодежь собирается сходками "Мы все равны" по собственной инициативе, ХАТОБ забит панками, скейтерами и анимешниками, а на анимке собирается по сотне человек каждый выходной, а во Фрешах на Бекетова и Историческом - негде плюнуть - радужный контингент (уже промолуч что в Харькове есть и Квир-Хоум и прочие организации), Днепр был в шоке от меня и моей семьи не напрасно. Мы только и могли сказать, что "дикие люди", да и все тут. А я попросил следующий День Рождения племянника праздновать в гостях у меня в Харькове, поскольку не хочу все это выслушивать от окружающей толпы вновь. Помню как сейчас, когда на меня с подругой набросился молодой человек на Вавилоне, в парке: "мальчик или девочка?" "волосы подстриги" и прочая дичь с угрозами, а с гостевавшей у меня подругой из Полтавы и того больше, все внимание было акцентрировано на нас, даже на входе в Вавилон мы непременно слышали "о 2007 пошли, хахаха". Люди действительно в Днепре не видят разнообразия. Когда Днепропетровск называли городом неформалов, теперь это город быдла и пустых понтов на разбитом асфальте. В Харькове жизнь бьет ключом, никто не лезет со своим уставом в чужой монастырь. Видимо студенческий город оправдывает свое название, все привыкли к молодежи, а молодежь привыкла к разнообразию.Следом за закрытием "Кино-Правда", моего излюбленного места для киносеансов, обанкротился и "МОСТ-Кино", Карл!! Как же так?? В самом центре города, в Мост-Сити нет кинотеатра!!! Караул просто... Я так надеялся сходить на премьеру "Первому игроку приготовиться", но не тут-то было. Выходит так, что мне и семье нужно ехать в Мультиплекс на Тополь в Дафи?? Что же происходит?! Застой города какой-то, никак иначе.После Дня Рождения нас ждал еще один неприятный сюрприз. И это была не девушка с большущих пакетом под каким-то воздействием наркотических веществ, ждущая маршрутку в Никополь и вечно пристающая с расспросами: мальчик я или девочка и кто все эти дети?? Маршрутка задержалась на час, поскольку было пробито колесо. Дорога то в Никополь точно такая же как и Криворожская трасса... В итоге, мы выехали с большим опозданием и прибыли в Никополь после 12 часов ночи. Всю дорогу я ехал с открытыми глазами, то и дело подпрыгивая на каждой колдоцобине. Страшно уснуть в такой дороге, и каким бы ни был уставшим, ведь можно проснуться на обочине!! Все содержимое карманов, мелочь, бутылки - летало по салону маршрутки, сливавясь в какую-то какофонию!!! Ух... Ну нету меня никакого желания проходить через этот 3-х часовой стресс вновь.Развезли друзей племянника на такси по домам и только тогда поехали домой. Я уже, конечно, не могу считать это место своим домом. У меня там даже нет собственной комнаты, но тем не менее. Уставший, я сразу же лег спать. Не пробыв в Никополе и суток, встал с утра и после чашки кофе перебрал вещи для летнего сезона. Промолчу о 10 коробках с прочими вещами, которые нужно отправить в Харьков. Поезд был уже через несколько часов и я спешил как никогда. Отправляясь, я прокручивал в голове, что же я буду писать о Никополе?? А собственно, что писать? Никополь похож на Днепр. Развалины, плохие дороги, такие же пацанчики в спортивных костюмах и сварливые бабушки. Даже таксопарк составлен из одних лада сидан, с разбитыми стеклами и воняющими креслами. Хочу заметить, что на UBER в Харькове также комфортно ездить и по сей день, не говоря о службе экотакси, на приводящих меня в восторг Ниссан Лиф, снующих тысячи по Харькову, будто я и не в Украине вовсе или в Украине, но с отметкой "в будущем". Мне нравятся харьковчане, как не крути. Тут никого не трогают никакие понты, ты интерес как личность для окружающих, не более и не менее, как это и должно быть. Я чувствую себя гораздо свободнее для самовыражения и общения в Харькове!!!В поезде, следующем из Никополя в Харьков я имел радость дочитать замечательный пример научной фантастики 20 века: "Космическая Одиссея: 2001", где Артур Кларк описывал в 4-х коротких историях, объединенной одной сюжетной линией, первый контакт и с инопланетным разумом, прямым образом причастном к возникновению нашей, Человеческой Цивилизации. Книгу я получил через "КСД", на украинском языке. Правда последнюю посылку я так и не получил, поскольку как раз переезжал из Днепра в Харьков. Честно сказать - перевод кусается, но все понятно, благодаря тому, что автор особо не вдавался в подробности физики и прочих моментов, усложнивших бы перевод. Главным образом, сюжет передавал атмосферу открытия, путешествия к неизведанному и желание главных героев узнать правду, чего бы она им не стоила. Любопытно, что проблема ИИ была затронута Автором романа так рано, в конце 1960-х, а также тот факт, что текст писался одновременно с созданием одноименного фильма, лишь с небольшой разницей в деталях сюжета. Режиссером фильма был Стенли Кубрик, но я бы посоветовал для начала прочесть саму историю, а затем смотреть фильм. Это, впрочем, касается и любой авторской истории, положенной в основу фильма. Для своего времени, конечно, что фильм, что и сам роман - опережали время, в попытке показать тот большой мир, что для большинства людей, ослепленных бытовой жизнью, деньгами, склоками и мелочными конфликтами - закрыт. Я надеюсь прочесть свой ящик с новыми книгами в ближайшее время и дать каждой книге рецензию. На этой ноте я прощаюсь с вами, не на долго. Просто есть небольшое желание отдохнуть и написать хотя бы пару глав для моего собственного романа "Слепой", который будет на украинском языке. В надежде на то, что мое очередное скромное творение найдет отклик в ваших сердцах.13. 04. 18. Автор Rayan Riener Фото Here And NowНагадуємо, спорт й зокрема футбол став розплідником геїв. Хто із футболістів приховує свою справжню орієнтацію?Також ми писали, що комунальний холокост накриває мешканців Нікополі - будете пити воду з водосховища!
Буккроссинг в Україні [Книги слід звільнити]
Буккроссинг в Україні [Книги слід звільнити]
Нікополь 2020-04-16 22:00:18
Буккроссинг в Україні [Книги слід звільнити]      У цій статті, хочу розповісти про одне зі своїх цікавих захоплень, яким я займаюся вже не перший рік та активно намагаюся пропагувати це оточуючим. Українською мовою воно зветься книгообертом, а первинно - буккроссингом. У цій статті я використаю деяку частину матеріалу зі статті Української Вікіпедії про рух, з тої причини, що я опрацював цю статтю з досить сирого стану у найбільш інформативну з усіх мовних версій (кажу про це, щоб читач не вважав мене копійо, яке нічого не хоче писати самостійно). Ну, що ж, що таке буккроссинг? ____________________________________________________________________________________________Зазвичай, так буккроссери і звільнують книги.    Буккроссинг (англ. Bookcrossing) — хобі та громадський рух, що діє за принципом соціальних мереж і близький до флешмобу. Буккроссинг — це процес визволення книг. Людина, прочитавши книгу, залишає («звільняє») її у громадському місці (парк, кафе, поїзд, станція метро), для того, щоб інша, випадкова, людина могла цю книгу знайти та прочитати; та у свою чергу повинна повторити процес. Спостереження за «подорожжю» книги здійснюється через спеціальні сайти в Інтернеті. Аналогія — орнітологічна практика окільцьовування птахів, щоб відстежити їх переміщення.      Ідею буккроссингу запропонував спеціаліст з інтернет-технологій Рон Хорнбекер у травні 2002 року. Для початку він залишив 20 книг з пояснювальними написами в холі свого готелю. Через півроку на його сайті було біля 300 активних користувачів, які «відпускали» книги і приводили нових учасників. На листопад 2014 року, на міжнародному сайті зареєстровано більше ніж 13 мільйонів книг. Буккроссинговий пікнік.     У липні 2007 року Сінгапур став першою офіційною буккросінговою країною у світі. Ініціатива була запущена спільно з Національною бібліотекою Сінгапуру, і 2000 місць по всій країні були призначені «гарячими точками», як офіційні зони буккросингу. У 2008 році буккросинг був впроваджений в Абу-Дабі. як частина спільної діяльності з керівництвом Абу-Дабі з культури і спадщини. У 2010 році буккросінгові зони були відкриті в Сербіі. Найбільшу популярність буккроссинг завоював в Італії.Буккроссинг - рух за звільнення книг  Буккроссер реєструється на спеціальному сайті (міжнародний - bookcrossing.com[5], український - bookcrossing.net.ua[6]). Потім він реєструє книги, що готується відпустити, створюючи таким чином свою «книжкову полицю». При реєстрації кожна книга отримує унікальний код книги (англ.BCID — BookCrossing ID, а в українському варіанті КН). Буккроссер «звільняє» книгу на сайті (тобто робить запис, де, коли (буде) звільнена книга), і «звільняє» її в реалі. Людина, що знайшла («піймала») таку книгу, увійшовши на сайт і, ввівши код книги, потрапляє в журнал книги, робить там запис і також після читання відпускає книгу, про що повідомляється буккроссер, що відпустив цю книгу. Таким чином, деякі книги вже пройшли через сотні читачів.    Важливо розуміти, що просто обмін книгами з рук у руки або в якихось місцях без реєстрації на спеціальному сайті — не вважається буккроссингом, оскільки втрачається ланка зв'язку, через що перша відпущена книга відправляється у свою першу і останню подорож, відповідно.Є декілька різновидів буккроссингу:Безпечна шафа для книг у Польщі."Класичний" (технологія описана вище);за допомогою безпечних місць (полиць, шаф);букрей (англ. bookray) — пересилання книги поштою, по ланцюжку, від одного учасника до наступного, часто перетинаючи кордони країн та континентів. Книга не повертається до буккроссера, що відпустив її.букрінг (англ. bookring) — єдина відмінність від букрея — книга висилається назад власникові, що відпустив її, тобто утворюється коло (ring).Книгооберт в Україні   Міжнародний сайт буккроссингу показує, що перші книги українцями почали реєструватися десь з 2007 році, можливо трохи раніше. Вже із 2008 року, у Львові були активні молоді люди, які прямо на вулиці починали обмін книгами та розповідали людям про те, що вони роблять. Тому, вже зараз, саме Львів - столиця буккроссингу в Україні.  Близькість до іншиї європейських країн прискорило проникнення букроссингу до туристичного Львову. Це закономірно.Місце для буккроссингу в українській бібліотеці.    Книгооберт  Україні розвинений поки-що слабо. На міжнародному сайті є приблизно 400 зареєстрованих буккроссерів з України, а на українському сайті, який почав працювати з 2013 року, буккроссерів вже більше тисячі. (Тобто, ми зараз знаходимося на рівні розвитку буккроссингу таких країн як Литва.) Теж саме і з книгами, - зареєстрованих книг більше на українському сайті, оскільки міжнародний сайт був перекладений (російською) лише у 2014 році, тому лінгвічна стіна значно обмежувала розвиток буккроссингу в Україні. На томість, зараз безпечні полички буккросингу є у Києві, Харкові, Миколаєві, Луцьку, Львові, Хмельницькому, Дніпропетровську, Кривому Розі, Одесі, Івано-Франківську, Тернополі, Рівному, Херсоні, Донецьку, Луганську, містах Криму та в багатьох інших великих містах. Активну участь беруть такі міста, як: Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ та Івано-Франківськ. В останні роки, буккроссинг почав поширюватися на містечка та навіть села. У 2014 році, вуличні публічні буккроссингові безпечні полиці нарешті з'явилися і в Україні, у містах Львів та Київ.    З українським буккросинг співпрацюють багато магазинів, кафе, клубів, бібліотек. Вони відкривають «безпечні полиці», або «зони буккросингу», тобто місця, де книги залишаються у відносній безпеці і не потраплять до рук двірника, поліції або недобросовісних «любителів книг», які привласнюють відпущені книги. На кынець 2014 року на сайті українського буккроссингу[7] було зареєстровано більше 3000 книг.     Але існує проблема мовних відгалужень і окремих сайтів буккроссингу, відокремлених від першого та міжнародного, які призводять до занепаду буккросингу або домінування одних сайтів над іншими для вигоди власників сайтів. Наприклад, в Україні, була вибудувана російська система, особливо через російську соціальну мережу ВКонтакті, з посиланнями на російський сайт буккроссингу, а не український. 70% спільнот буккроссингу у мережі ВКонтакті підпорядковуються саме російському сайту. Таким чином, українці втрачають можливість користуватися власним сайтом та підтримують саме російський буккроссинг. Львівська зупинка з шафою для буккроссингу.    Більш того, коли міжнародний сайт був перекладений і для російськомовних людей, російський сайт встановив цензуру на цю інформацію і забанював усіх, хто повідомляв про цю новину, щоб тримати у руках монополію та прибуток від сайту. Російський сайт був викуплений бізнесменом з Одеси, Олексієм Гладковим, і після цього російський сайт роками не оновлювався та не розвивався. Також російським сайтом керує Дмитро Олексійович та Анютка Васільєва. Починаючи із 2009 року вони почали встановлювати монополію російського сайту у країнах СНГ. З того часу, буккроссинг почав занепадати.      Сам Олексій Гладков дуже необачно похвалився тим, що він розвинув один дуже вдалий на його думку проект — інтернет-аукціон грошових купюр[8]. Це аукціон, на якому користувачі продають і купують грошові купюри, оплачуючи користування сервісом якийсь невеликий відсоток. Гладков та інші керуючі російського сайту буккроссингом ніколи не займалися та не цікавилися[9]. Таким чином, деякі буккросери зробили висновок, що підприємець Гладков має на меті збільшити собівартість російського сайту за рахунок активності буккроссерів і продати його за більші гроші, у той же час, нахабно отримуючи прибуток від реклами.Мій досвідФото з першого флеш-мобу (половина учасників)    Про буккроссинг я дізнався випадково, копирсаючись в мережі, десь у 2013 році. Мені одразу ж сподобалася ідея, оскільки я розумів, що знання - повинні бути вільними, щоб бути дійсно корисними. Яка цінність книги, що пилюжиться на поличці? Адже ціль її існування в тому, щоб бути прочитаною і чим більше разів - тим краще! Тим більше, що країни, де буккроссинг став розвиненим, стали більше читати, зокрема і сама молодь у рази зацікавилася читанням. А це, самі розумієте, якісний розвиток особистості та суспільства. І ще, найголовніше, країни, в яких читають найбільше - багаті та безпечні для життя. Чесно кажучи, я не думав, що буду першим, хто займеться цією справою  у місті, але після того, як дослідив міжнародний та український сайт буккроссингу (без реєстрації на яких буккроссинг НЕможливий), зрозумів - що я дійсно перший тут, та й взагалі, один із перших сотень в Україні. ЕмоБіль... - сльозкі...    Почав активно реєструвати свої книги та вперше відпускати на волю. Вперше офіційно і масово, - це була акція  флеш-моб від Українського Розмовного Клубу Нікополя 17 листопада 2013 року (а потім і 26 жовтня 2014 року). Цей день можна вважати офіційним днем початку книгооберту в Нікополі. Всього було декілька таких акцій, в яких взяло участь кілька десятків людей. Книжки ми клали у найрізноманітніші місця у старій частині міста. Деякі з учасників, як виявилося, вже ніби-то знали щось про буккроссинг, і навіть розповідали, що хтось вже намагався робити безпечні полички у супермаркетах та бібліотеках, але усе це діло загнулося - оскільки це були просто місця, де лежали книжки без жодної інформації що це і як це. Тому, я відповідав з посмішкою, пояснюючи - що це не буккроссинг. Винести книги на край вулиці, щоб люди розібрали - те саме, що робили ці так звані "буккроссери"... Вже після основних акцій, було декілька статей у пресі про буккроссинг в Нікополі. І це також хороший результат.    Підготовка до буккроссингу    Тим не менш, я діяв переважно самостійно, намагаючись популяризувати цей рух як тільки можна, через друзів, знайомих, акції, ЗМІ, тощо. І результати були. В той же рік я створив безпечну поличку у Центральній Дитячій Бібліотеці. Тому, за змістом, це дійсно перша справжня безпечна поличка. Оскільки самі бібліотекарі потім мені сказали, що усі попередні намагання бібліотек робити щось подібне - закінчувалися нічим - бо робилося усе зовсіи не вірно, не так як треба. І як це не так, можете запитати Ви? А так, що, наприклад, моя подруга з Луцьку, бачила таку "ініціативу" бібліотеки... І знаєте як це виглядає? Звичайна поличка, з 2-3 книжками, БЕЗ НАЛІПОК та будь'якої іншої інформації(!!!) То, перепрошую, яким це місцем ці книжки і поличка мають відношення до буккроссингу? Жодного! День створення полички   Займайтеся буккроссингом публічно, не стидайтеся і використовуйте кожну можливість розповісти і пояснити людям, що таке буккроссинг. Тільки таким чином,  можна дійти до того, що я називаю "критичною точкою", моментом, коли буккроссинг в Україні почне жити самостійно, коли про нього буде дійсно не тільки знати/чути більша частина людей але і розуміти, для чого це і як правильно це робити, щоб рух жив.    Я продовжував далі, реєстрував і відпускав власні книжки. Іноді, залишена на зупинці книжка, викликала просто неймовірну увагу людей - люди одразу збиралися навколо неї і влаштовували дискусії. Також створив і спільноту буккроссерів Нікополя. До речі, що я помітив, книжки слід лишати саме на залюднених зупинках, ЩОБ ЯКОМОГА БІЛЬША КІЛЬКІСТЬ ЛЮДЕЙ ПОБАЧИЛА, що ви робите.   Поличка у Центральній Дитячій Бібліотеці Нікополя.    На кінець 2014 року вже були результати. Люди з Нікополя реєструвалися на міжнародному та українському сайті. Через мою діяльність, Нікополь тепер на 3 місці в Україні за кількістю відпущених книг. Перед Нікополем, тільки Київ та Львів. Ось, як може вплинути на буккроссинг всього одна людина. Сам я випустив більше 500 книжок, і є першим буккроссером Україні на українському сайті. Також, я потрапляв і на перші місця рейтингу буккроссерів на міжнародному сайті. Сподіваюся, моя історія успіху та активності не була марною і знайдеться хочаб кілька людей, що будуть натхненні цією ідеєю і продовжать справу в місті вже після мене. Оскільки я переїзджаю, але продовжу займатися буккроссингом. Ключ до успіхуСаме так відбувається підготовка для звільнення книги справжнім буккроссером.   Я стверджую, головною проблемою буккроссингу в Україні є самі так звані буккроссери (більшість з яких, такими не є), які не дотримується правил буккроссингу і через це не відбувається якісного розвитку руху. Книги не реєструються, наліпки (ексілібри) - не клеяться. А людина, яка знаходить книгу - не отримує через це бодай якоїсь інформації, і тому книга знову кладеться на поличку, але вже нового власника, який її ніколи не відпустить, замість того, щоб продовжити свою подорож. На цьому подорож книги і закінчується.  Зимове вбрання для книг.    Розуміння принципів буккроссингу тими, хто ним намагається займатися - головний чинник, який впливає на успіх чи занепад руху. Адже буккроссинг - це книгооберт книг у суспільстві [10]. Він існує за принципом соціальної мережі, а тому книги потрібно відпускати постійно,і спонукати до цього іншим, розповідати про звільненян книг друзям,знайомим, родині і перш за все, починати з себе - навіщо вам книги в дома, які ви вже прочитали? Вони можуть стати дійсно корисними іншим. Коли критична маса людей буде розуміти усе це, буккроссинг почне жити автономно, і вже не буде потрібно постійно "підтримувати тиск" його існування, можна буде безкоштовно знайти будь-яку книгу, яка вас цікавить у розвиненій мережі обміну безкоштовно. -13. 12. 14.-Rayan Riener Варто відзначити, що саме ця стаття була використана для ЗНО в Україні у 2017 році. 
Коронавірусна еротика - це нова літературна течія
Коронавірусна еротика - це нова літературна течія
Україна 2020-04-18 00:55:56
Універсальний карантин, спричинений швидким розвитком пандемії коронавірусу, є умовою, яка вже починає надихати митців у всьому світі. Амазон буквально затопили численні книги, присвячені цій темі. Важливою їх частиною є еротичні романи, що поєднують різні фетиши з карантинною ниткою. Чи стала пандемія стимулом для реалізації творчого потенціалу під час карантину?Нагадуємо, життя - це ванітас. Моментально скопійовані тенденції сучасної літератури, звичайно, не є чимось новим. З досить високою ймовірністю можна припустити, що якщо книга буде популярною у всьому світі, багато підписників знайдуть свій шлях до ринку. Не так давно критиковані романтичні романи, встановлені в таборі винищення Аушвіц-Біркенау, викликали суперечки, а ще раніше світ підкорило м'яке порно під знаком "П'ятдесят відтінків сірого".Однак пандемія коронавірусу змусила більшу частину світу змінити свої основні звички. Це не могло залишитися без роздумів над темами та популярної літератури. Стандартні романси, що відбуваються на вулицях великого міста і рясніють незвичайними подорожами в нинішній ситуації, просто стали неймовірними. Вони також недостатньо фантастичні, щоб стати своєрідною втечею від реальності в уявний світ без сучасних обмежень на рух. І все ж інтерес до еротики у людей не зменшується лише тому, що вони були укладені в чотири стіни.Порятунком від ситуації, що склалася, виявилися еротичні книги, розміщені посеред пандемії.Йдеться про такі заголовки, як "Covid-69: Еротична історія карантину про коронавірус", "Секс під час пандемії коронавірусу", "Замикання FFM", "Любов у часи Корони", "Гарантія: Покрокова любов у часи кохання Коронавірус", "Кохання в блокуванні" та "Фізичний прояв миття моїх рук позбавляє мене". Книги такого типу за останні два тижні почали набирати значну популярність на Amazon, де їх можна придбати в електронному вигляді за 3-4 долари.Спільною рисою цих еротиків є те, що всі вони грають у реаліях соціальної ізоляції та закриття. Героїні романів коронавірусу (адже в переважній більшості випадків позиція жінки сприйнята) переважно молоді, відносно сором'язливі, але шукають сексуального досвіду, в який коронавірус втручається. Варто, однак, зазначити, що однакова відправна точка часто веде окремих авторів у абсолютно різних напрямках. Оскільки другим важливим елементом коронавірусної еротики є те, що вони часто включають дуже специфічні фетиші.У цьому сенсі вони не надто розходяться від популярної еротики, наприклад, «П’ятдесят відтінків сірого» або «365 днів».У той же час вони явно сміливіші й вигадливіші в темі. Здається, це впливає на те, що вони здебільшого створюються з ініціативи письменників-хобістів та публікуються за власні кошти. Так вони нагадують еротику, доступну в Інтернеті, де шанувальники будь-якого фетишу можуть знайти свою нішу. Залишається питання, чи будуть класичні видавці зацікавлені у цій тенденції, і ми отримаємо більш професійно написані еротичні романи, що відбуватимуться під час пандемії у наступні місяці. Це здається можливим, доки популярність цього типу книг буде зберігатися протягом наступних кількох тижнів. А враховуючи, що до кінця карантину ще належить пройти довгий шлях, ймовірність такого повороту подій значна.Фото PexelsДо слова, розповідь Самукоморі - це про самоізоляцію в сучасному Нікополі. 
Ж. К. Роулінг - найкраще оплачуваний письменник у світі. Вона покинула змагання
Ж. К. Роулінг - найкраще оплачуваний письменник у світі. Вона покинула змагання
Світ 2020-07-10 10:38:54
Ж. К. Роулінг очолила рейтинг найбільш високооплачуваних письменників у світі за версією Forbes. Як єдина, що перевищила прибуток у 90 мільйонів доларів США. Наступний у списку заробив у понад 20 мільйонів доларів менше.Ж. К. Роулінг зайняла перше місце в рейтингу журналу Forbes для найбільш високооплачуваних письменників з червня 2018 року до кінця травня 2019 року. Авторка саги про пригоди Гаррі Поттера повністю випередила конкуренцію і, безумовно, перемогла свого найбільшого суперника Джеймса Паттерсона.Перелік включає доходи від продажу книг у всіх форматах та ліцензіях, роялті та інші квитанції. Податки, ставки літературних агентів, адвокати та інші співробітники з авторами не віднімалися.Ж. К. Роулінг опублікувала 2 книги, які не викликали особливого інтересу (кримінальний роман Смертоносні білі та сценарій фільму Фантастичні звірі: злочини Гріндельвальда), але вона все ж перемогла у списку. Велику частину її заробітку становили прибутки від другого фільму з серії "Фантастичні звірі" та рекордно популярною п'єси "Гаррі Поттер і проклята дитина" на Бродвеї.Загалом Роулінг за 12 місяців заробила 92 мільйони доларів. У Джеймса Паттерсона на 20 мільйонів менше, який має усе менший дохід з року в рік. Хоча в період після Роулінг він продав більше книг, в США є думка, що перенасичення його роботою починає відчуватися.Ось 5 найкраще оплачених авторів за версією "Forbes":1. Ж. К. Роулінг - 92 мільйони доларів,2. Джеймс Паттерсон - 70 мільйонів доларів,3. Мішель Обама - 36 мільйонів доларів,4. Джефф Кінні - 20 мільйонів доларів,5. Стівен Кінг - 17 мільйонів доларів.
Питання та відповіді щодо одного із засновників NikopolToday
Питання та відповіді щодо одного із засновників NikopolToday
Нікополь 2020-07-18 16:57:34
Усіх вітаю від NikopolToday! Дякую тим хто зібрався, і особливо доброчінцям які дали можливість квір-книзі “На Марс” відбутися, а також всім іншим, за можливість представити цей роман Вам, безкоштовно (спочатку), а потім і за деякі гроші. Те саме стосується і сайту NT. Майбутнє за авторською за авторською журналістикою. 1 . Цікаво трохи розповісти про себе За паспортом я Костянтин, але мій прозаїчний псевдонім - Rayan Riener. Свою поезію я публікую під іменем Флорет Апріл. Публіцистичні тексти у ЗМІ підписую оригінальним ім’ям. Народився у маленькому містечку на Дніпрі, під назвою Нікополь. Із дитинства мав активну позицію щодо захисту прав людини, а згодом, почав займатись волонтерством та активізмом. Був творцем Українського Розмовного Клубу в Нікополі, брав участь у протестах під час Євромайдану; намагався висвітлити ці події у місцевих ЗМІ, де був позаштатним журналістом та стрімером. Оскільки я живу творчістю, в мене вже є значна кількість творів з сотень віршів, десятків розповідей та трьох завершених книг. Деякі дізналися про мене саме через блоггінг, яким займаюся зі шкільних часів. Хтось знає мене які вікіпедиста, одного з засновників проекту Портала ЛГБТ в Українській Вікіпедії. 2 . Чому я усе це розповідаю? Книгу “На Марс” я розпочав писати у 2011 році, а завершив у 2012-му у місті Нікополь. Сюжет книги має декілька фабул-посилів до читача. Це і тема сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, й екологічні питання, мій погляд на альтерантивну політику, економіку та суспільство в цілому. Через безлічь болючих для наших людей тем, цю книгу досі не погодилось видати своїм коштом жодне з українських чи російських видавництв. Мотивуючи свою відповідь не тим, що її тема стосується ЛГБТ-френдлі, а “анархістською пропагандою” розвалу державного устрою. Я вже промовчу про тему веганства, що червоною ниткою зшиває ідеологему новелли “На Марс”. Однак, саме цього року, вдалося зібрати кошти внесками доброчинців через платформу Спільнокошт і вперше видати книгу в Україні. До цього, тільки одне міжнародне видавництво, що базується в Канаді, давало в продаж “На Марс”. Окремо хочу приділити увагу темі буккроссингу в проекті з публікації книги “На Марс”. Буккроссинг - це рух за звільнення книг та перетворення Світу у вільну бібліотеку. Чому це важливо? У розвинених країнах, активісти буккроссингу створили багато книжких шаф на зупинках, зареєстрували свої книги на сайті, щоб інші могли попросити їх почитати, адже це безкоштовно. З іншої сторони, для того, щоб отримати бодай 10-20 кілограмів паперу, потрібно вирубати 1-2 дерева. З них можна отримати лише 10-20 екземплярів книжок. Уявіть, скільки лісу потрібно знищити, щоб виготовити великий тираж. Ось відповідь на питання, чому слід почати займатись буккроссингом - ви та інші економлять гроші, таким чином вирубку лісів можна призупинити, врятувати екосистему. Як долучитись? Кожен екземпляр книги “На Марс” вже зареєстрований на сайті, потрібно лише створити свій власний акаунт і внести номер книги в рядок пошуку. Зробити позначку, що ви впіймали книги, залишити коментар або відгук про неї. Також можна зареєструвати й інші свої книги, які б ви могли передати іншим. Таким чином, вже зараз на Заході, не обов’язково купувати книги, достатньо знайти серед 14 мільйонів зареєстрованих книг на сайті ту, яка вам потрібна і дізнатись де та в кого зараз вона. 3 . Де мене можна знайти? Інстаграм - за цим посиланням. Твіттер - клікни. Телеграм - канал за цим лінком. Фейсбук - тут. 4 . Якщо маєте інші запитання чи хочете співпрацювати?Пишіть на мою електронну пошту rayanriener@gmail.comФото Pinterest
Історія квір-літератури в Україні: більше не можна мовчати
Історія квір-літератури в Україні: більше не можна мовчати
Україна 2020-07-20 13:17:17
Соціальна тематика стає новим трендом в українській літературі. На книжковому ринку з’являється все більше видань, що присвячені табуйованим і «незручним» темам: сексуальності, тілесності, гендеру. Одна з таких тем — ЛГБТ. Саме тому NikopolToday передає вам цю важливу інформацію від Читомо у партнерстві з Freedom House, які  публікують матеріали про ЛГБТ-літературу, що розповідають про розвиток цього книжкового напрямку в Україні.Чому це важливо? Книжки, які висвітлюють життя людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, піддаються критиці та провокують скандали, проте знаходять своїх читачів та тримають позиції.Перші українські гей-твориНа початку 1990-х на теренах уже незалежної держави Україна почав виходити перший український гей-журнал «Один з нас». У ньому друкувалися перші оповідання та вірші на гомосексуальну тематику, публікувалися анонси гей-заходів, новини з життя ЛГБТ-спільноти, певний час була там і рубрика «Знайомства». Видання позиціонувало себе як «журнал чоловічої естетики»: саме цей журнал можна назвати «прабатьком» українських ЛГБТ-ЗМІ.Поступово на пострадянському просторі почала з’являтися і гей-література. Повість Марини Козлової «Арборетум» побачила світ у 1995-му: чи не вперше український читач мав змогу поринути в історію кохання між чоловіками, написану для широкого кола читачів. Для багатьох саме ця книга була першим повноцінним виданням на гей-тематику, інформація про яку потрапила у публічний простір. «Арборетум» переклали кількома мовами, кілька разів перевидавали і у складі збірок, і окремим виданням.У 2006 році київське видавництво «Нора-Друк» випустило переклад роману польського автора Міхала Вітковського «Хтивня». Хтивня — це назва вигаданого містечка, де на місцевому нудистському пляжі збираються, відпочивають і знайомляться між собою так звані «феї» — жіноподібні геї. Книгу переклав український письменник Андрій Бондар. На книжковому ринку «Хтивня» стала одним із перших україномовних видань, де описується життя людей ЛГБТ, згадує письменниця і журналістка Лариса Денисенко. «Між іншим, книга не викликала жодного скандалу, нею дуже делікатно цікавилися під час різних літературних подій», — каже вона.Роком пізніше, у 2007-му, у тому-таки видавництві «Нора Друк» вийшла її книга під назвою «Кавовий присмак кориці», де також зачіпається тема гомосексуальних стосунків. Того ж року в інтерв’ю газеті «Бульвар Гордона» креативний продюсер каналу 1+1 Анатолій Єрема зробив камінг-аут — публічно зізнався, що він — гей. Це зізнання стало для України справжнім прецедентом, адже до Єреми це наважилася зробити тільки одна українська знаменитість — шоумен Костянтин Гнатенко.На той час тема ЛГБТ ще не була предметом публічного дискурсу в українському медіапросторі: до масштабних Маршів рівності, на які будуть збиратися не лише самі ЛГБТ, а й їхні союзники — ті, хто їх підтримує — лишалося ще десять років, а українські журналісти навряд чи розуміли різницю між словами «гомосексуалізм» та «гомосексуальність».Ситуація змінювалася поступово: українські автори почали досліджувати тему ЛГБТ у своїх творах: геями чи лесбійками могли бути як головні, так і другорядні герої романів. Так, наприклад, у 2008 році у видавництві «Факт» вийшла повість української письменниці Катерини Бабкіної «Лілу після тебе», де йдеться про чи то любов, чи то дружбу двох дівчат із елементами еротизму. А у 2013 році у видавництві«Фоліо» вийшов роман Бабкіної «Соня», другорядні персонажі якого — геї.На питання про те, чому Бабкіна вирішила «оселити» у своїх книгах героїв ЛГБТ, вона відповідає так: «Тому що вони є, а література має симулювати взаємодію з реальним світом, а не з вибраними його частинами».Катерина Бабкіна називає українське суспільство «темним, неосвіченим, переляканим, традиційним, релігійним, мізогінним та патріархальним». Вона каже: люди бояться і табуюють те, про що не знають і чого не розуміють. Через це подібну літературу можуть сприймати із острахом і осудом.«Дізнатися тепер можна про все на світі, але ж це треба докласти зусиль. А люди не хочуть, люди хочуть подивитися тєлєк і послухати, що бабка-сусідка скаже. Не всі, звичайно, але таких ще багато», — говорить Бабкіна у коментарі «Читомо».«Тепло його долонь» — книжка, яку і сам автор, молодий письменник Юрій Ярема, і видавці «Видавництво Анетти Антоненко» позиціонували як «перший український роман про геїв». У видавництві тему книги назвали «незвичною та сміливою». Тож не дивно, що київська презентація роману, яка відбулася у «Книгарні Є» на столичному Подолі, спровокувала скандал і не тільки цьому. Сам автор тоді планував «розкопати невідому копальню — квір-літературу», що для української літератури могло би бути доволі амбіційними планами. Насправді «Теплу його долонь» передувала також книга «На Марс», гроші на створення якої збирали через краудфандингову платформу «Спільнокошт» і опублікована вона була набагато раніше. У 2014 році, у Канаді, а потім - 2015-го року в Україні, хоча Ярема намагався представити свій витвір у якості першого. Звісно, це не так. Насправді ж, це не єдина книга, яка претендувала на звання «першого гей-роману» в Україні. У 2006-му у видавництві «Критика» вийшла квір-антологія «120 сторінок Содому», створена Олесем Барлігом у співпраці з іншими українськими авторами, яка так само претендувала на такий титул. Щоправда, із це не авторське видання, а перекладна література: в антології зібрали українські переклади творів від трьох десятків авторів з різних країн Європи.Майя, її мами і скандал довкола скандалуУ 2017 році величезний скандал довкола себе спровокувала яскрава дитяча книжечка обсягом у всього 64 сторінки — «Майя і її мами». Майя — дівчинка, у яка має двох мам. Власне, саме цей момент і збурив хвилі хейтерських коментарів у фейсбуці, став інфоприводом для численних публікацій у ЗМІ — довелося навіть скасувати одну із презентацій, аби не наражати на небезпеку її учасників.Насправді ж, аби «скандальним» у цій книзі є тільки один коротенький абзац, який звучить ось так:«Мене звати Майя. І в мене дві мами. Люди часто дивуються, як так вийшло? Але це не дивина! У мене немає тата: він секретний донор. А мами — не секретні, а дуже справжні. Вони люблять одна одну і мене».Авторка Лариса Денисенко каже: коли журналісти приходили до неї по коментарі з приводу «скандальності» книги, вона просила їх зачитати той самий абзац. Після цього у відповідь чула: «І все? А що тут такого?»«Більшою мірою я була вражена не стільки цькуванням мене, моїх видавців, несприйняттям тексту, а тим, що маленька історія, стилістично наївно викладена, збурить як спротив, так і дискусії в суспільстві», — зізнається авторка.Насправді ж, «Майя і її мами» — книга про те, яким різноманітним може бути суспільство. По суті, це коротенькі історії про дітей, які живуть у зовсім різних сім’ях: хтось має братиків і сестричок, хтось — ні, хтось живе з мамою і татом, когось виховує бабуся або дідусь. А у когось, як-от у дівчинки Майї, дві мами.«Майя та її мами» говорить голосами меншин, або більшості, яку вважають меншинами: тут голоси внутрішньо переміщених осіб, кримських татар, дітей — соціальних сиріт, дітей — «солом’яних сиріт», діток з ЛГБТ-родин, родин етно-меншин, для мене дуже важливим є те, щоб ми чули не лише більшість, і не соромилися відстоювати свою ідентичність і свої права», — пояснює Лариса Денисенко.Вона займається правозахистом і зазначає, що, серед іншого, це означає також надавати або підсилювати голоси меншості. Каже: вдячна ЛГБІК-спільноті за довіру, зокрема, голові ГО «Жінки в медіа» Лізі Кузьменко — відкритій лесбійці та активістці за те, що звернулася до неї з пропозицією щодо такого тексту. Згадує й інші організації, які займаються, зокрема, правозахистом, освітніми проектами та темою ЛГБТ і в рамках Коаліції протидії дискримінації, і окремо: «Наш світ», «Інсайт», «Точка опори», «КиївПрайд»та інші.«Я розумію, що таке відчувати ніби наявність конституційного принципу рівності, але не відчувати це на практиці, мені важливо працювати, частково, як має працювати держава, давати реальні можливості для реалізації прав і свобод», — говорить Денисенко.Люди, додає вона, бояться, що почують щось таке, що зруйнує звичний для них порядок речей. Бояться і того, що побачать щось, що позбавляє їх привілеїв «нормальності». За словами письменниці, навіть серед тих, хто обурився від самої наявності цієї книги, було дуже багато людей, в котрих родина зазнала різноманітних змін.«Їм було важче прийняти різноманітність як норму, свою, зрештою, родину як норму. Певне, вони зневажали і відступ своєї родини він канонічної, не приймали її, і тому злилися», — говорить письменниця.«Видавництво» з ракурсом«Всі роки, що я носився з ідеєю відкрити видавництво, доволі чітко бачив, що воно неодмінно буде нішевим, та мусить працювати на певну конкретну мету», — каже видавець, ілюстратор та книжковий дизайнер Ілля Стронговський. У 2016 році спільно з бізнес-партнеркою Лілією Омельяненко він запустив власне видавництво, яке так і називається — «Видавництво». Саме вони видали «Майю та її мам».На час появи «Видавництва Стронговський та Омельяненко уже розуміли, що фокусом їхньої діяльності буде саме соціальна тематика.«Хтось мусить з цим працювати, якщо більші видавці бояться, чом не ми? Загальний дискурс на соціальну тематику в нас має вивіску «не на часі». Це необхідно долати. Зручного часу не буде ніколи» — пояснює він.«Коли «Видавництво» тільки починало свою роботу, вони видавали дитячі книжки про дорослішання, самотність, типи родин. Аудиторії цих книжок все ж були трохи різними і не надто перетиналися. Це і були їхні перші аудиторії — зрозуміло, що вкрай малі», – додає Стронговський.Що ж до історії з «Майєю та її мамами», він каже: той резонанс — це була реакція, скоріше, на скандал, а не на саму книгу. Та навіть цей скандал не призвів до вибухового зростання накладів книги.У «Видавництві» виклали на сайт електронну версію «Майї та її мам» — її скачали понад 50 тис разів.«На щастя, послідовна політика дозволяє акумулювати навколо нас всіх небайдужих до теми, і переважно нас все-таки розуміють і підтримують. Можна окремо додати, що мальовані історії та літературу читають часом геть різні люди, тож долученням коміксів ми її розширили», — каже Стронговський.Після «Майї та її мам» у «Видавництві» вийшло ще кілька видань, які спровокували бурхливу реакцію громадськості. Щоправда, присвячені вони були вже не темі ЛГБТ, а іншим «незручним» для суспільства темам: тілесності, сексуальності, смерті тощо. Наприклад, комікси про менструацію «Заборонений плід» — переклад зі шведської, або «Розквашене яблуко» — теж комікси, теж переклад, але з польської. На цей раз — про сімейне насильство.«Ми намагаємося дивитися, яких книжок на ринку нема і випускати щось, щоби якщо не закрити, то бодай привернути увагу до теми. Дитяча книжка про філософські питання вщент провалилася, хоча у Швеції це супербестселлер із 70 тис продажів. Натомість про смерть для різних вікових категорій ми випустили уже десь п’ять книжок і на всіх них є помірний попит. Дуже важить загальна відомість титулу, «Маус. Сповідь про Голокост» — важка історія, дуже несподівано подана, не надто зручна для сприйняття. Особливо в нас, країни, читачі якої не зростали серед мальованих історій, — але це бестселер», — наводить приклади Стронговський.Він каже: українські читачі загалом відкритіші для вітчизняних авторів, ніж до перекладної літератури. Всі авторські видання, які вийшли у «Видавництві» — «Майя» Лариси Денисенко, «Оця Марія звірів малювала» про дитинство Марії Примаченко Світлани Тараторіної та двотомник «Це зробила вона» — хіти.«Зрозуміло що далеко не всі автори згодні писати на соціальну тематику, а з тих, хто згоден, ще менше спроможних впоратися. Це видно загалом по ринку. Але у нас дуже висока планка і ми неухильно її тримаємо. Що більше хороших вітчизняних і перекладних книжок загалом буде видано, то легше буде і майбутнім авторам», — каже видавець.Ще одне українське видавництво, яке випускає книги на соціальну тематику — «Медуза». Там, наприклад, випустили антологію «Образ, тіло, порядок. Гендерні дослідження в міждисциплінарному спектрі». Це збірка перекладених на українську мову есеїв, які фокусуються на гендері й тому, як це поняття проявляється у різних сферах людського життя. Гендерною тематикою займається і дослідниця, письменниця Оксана Кісь: вона приділяє багато уваги темі фемінізму, гендерним ролям чоловіків та жінок і проблематиці сексизму.Теми-табуЛариса Денисенко називає «Майя та її мами» прикладом інструмента, який можна використовувати для навчання, дискусії та пояснень. Починати можна з будь-якої історії, котра ілюструє різноманітність родин в Україні. За таким принципом вона з колегами створює й інші матеріали, у яких звертає увагу на важливі соціальні проблеми та питання, які потребують вирішення. Домашнє насильство — також одна із них.«Багато людей заперечують і не сприймають проблему гендерно обумовленого насильства, заперечують навіть власний досвід або лише з нього виходять, тому ми створили збірку «Про нас. Проти насильства». Вона є у вільному доступі. Там можна прочитати 10 оповідань на тему домашнього насильства, коментарі психологів, поради правничого середовища, зразки заяв до поліції», — каже письменниця.За її словами, ця збірка дає зрозуміти: ви — не самі, проблема дійсно є, про неї говорять, її не заперечують. Психологи і юристи стикаються з цим щодня і можуть запропонувати допомогу.Це — можливість дати людям надію, щоб вони не почувалися безпорадними, прийняли і себе, й інших. Єдиним збоченством, каже Денисенко, є насильство, але ми можемо з цим боротися, не нормалізовувати його і протидіяти йому.Саме цим займається і письменниця, громадська діячка Настя Мельниченко. У 2016 році вона запустила у соцмережах масштабний флешмоб #янебоюсьсказати: під цим хештегом сотні користувачів — і чоловіки, і жінки — ділилися власними історіями про пережите насильство.«Читаючи історії про насильство, я збагнула, що через майже них усі червоною ниткою проходить тема необізнаності дітей на теми сексу, насильства, особистих кордонах. Коли з ними чинили насильство, а часто це були найближчі люди — тато, дядько, брат — ці діти не могли зрозуміти, чи нормальним є те, що роблять їхні близькі. Їм було соромно, страшно, але ж це найрідніші люди», — згадує Настя Мельниченко.Саме через це і виникла потреба у книжці за мотивами флешмобу: письменниця зізнається, що просто мала розповісти дітям, що таке насильство, чим є секс, як вибудовувати власні кордони. Так з’явилося видання «#ЯНеБоюсьСказати. Найвідвертіша книжка для підлітків». Після виходу книги Настя Мельниченко отримала чимало відгуків, найпоширенішим серед яких було: «Ох, чому ж у нашому дитинстві такої літератури не було».«Християнська мораль табуює ці теми, а ми є християнською країною. Християнські традиції дуже сильні, «зрада» цим традиціям і цінностям сприймається як зрада українській ідентичності і віщує лихе, одвічні муки, наприклад. Людям «підгорає», бо досі ми є досить архаїчним суспільством, де абстракції важливіші за права людини чи права дитини», — пояснює авторка.В цивілізованому світі прийнято балансувати між традиційними цінностями — з поваги до тих, кому вони близькі — і правами людини, розмірковує вона. Але якщо треба робити вибір або-або, то обирають все ж права людини, бо людина важливіша за абстракцію. Тобто ця конкретна дитина, її безпека та життя «важливіші за древні вчення бога, якого ніхто не бачив».«Це одна з відмінностей цивілізованого світу від застарілої парадигми мислення. Але коли я прямо чи опосередковано кажу, що кожна конкретна людина важливіша за такі абстракції як «нація» чи «соціалізм», то мене готові убити. Як і кожного, хто посміє щось сказати на цю тему. Тож оце все неприйняття виходить виключно з нерозуміння того, чим є права людини і певного зміщеного ціннісного сприйняття», — зізнається Настя Мельниченко.На питання, що із цим робити, відповідає: пояснювати. Робити це можна через масову культуру — привчати людей до нової норми. Адже соціальні норми та поняття моралі змінюються разом із епохами, у яких ми живемо. Настя Мельниченко наводить приклад: колись в українському суспільстві жінку, яка приносила позашлюбну дитину, виганяли з громади та піддавали тотальній ганьбі. Колись це справді було традицією, але зараз такі реакції — уже в минулому.«Раніше поява у робочому колективі ЛГБТ-людини викликала б фурор і цькування, а зараз, принаймні у великих містах, нікому немає діла ні до чийого особистого життя — аби твої цінності, як людини, відповідали цінностям компанії. Потроху практики цивілізованого світу прийдуть і до нас», — каже Настя Мельниченко.Ще зовсім нещодавно через книгу «Майя та її мами» Ларисі Денисенко погрожували, але вже зараз, згадує Мельниченко, на українському книжковому ринку з’являються схожі книги. Через те, що кількість такої літератури збільшується, на її думку, сенсу погрожувати всім цим авторам просто немає: «Вода прорвала греблю, її вже не спинити, і скоро все буде добре».Ілюстрації Мар’яна МикитюкСтворено у партнерстві з Freedom HouseДжерело та фото Читомо / автор Олександра Горчинська
Як продавати книги на Amazon: поради та лайфхаки від киянина
Як продавати книги на Amazon: поради та лайфхаки від киянина
Україна 2020-07-23 12:41:14
Креативний бізнес. Продаж книг на Amazon про який пише NikopolToday з посиланням на AIN.ua: як киянин заробляє $ 5000 на місяць в розпал кризи? Адже криза, викликана епідемією коронавірусу з Китаю, боляче вдарила по бізнесу в усьому світі. Тисячі великих і дрібних компаній збанкрутували, сотні тисяч людей позбулися роботи. Тому історії підприємців, які в це сумбурний час зберегли й навіть примножили доходи, особливо надихають. Знайомтеся, ось один з них, - киянин Антон Петренко. Він розповів як йому вдається, займаючись книжковим бізнесом на Amazon, залишатися на плаву в розпал світового фінансового колапсу.Нагадуємо, Марс позеленів: що сталося?Антон, як короновірусна катастрофа відбилася на книжковому бізнесі?Криза особливо не позначилася на книжкових продажах - така специфіка цього бізнесу. Так, звичайно, навесні було затишшя, - коли весь світ завмер на пару тижнів, чекаючи, що буде далі. Але незабаром ситуація вирівнялася. Більш того, акції компанії Amazon, - а саме на цьому майданчику я продаю книги, - досягли свого піку, а доходи букселлерів виросли в 2-3 рази.А чим ти займався до того, як зануритися в бізнес на книгах?Я, як і багато хто, працював в офісі. Але відчайдушно намагався знайти «те саме» заняття, яке дасть мені повну свободу, в тому числі і фінансову, а також почуття стабільності. У 2006 році я займав позицію топ-менеджера в нафтовій компанії. Мені добре платили, але я був зайнятий 24/7. А мені хотілося відчувати життя на повну - наприклад, багато подорожувати, - а не жити від зарплати до зарплати, кожен день повертаючись з роботи додому, втомленим, злим, мріючи тільки про телевізор і вечері.Через рік я поїхав в Канаду. Чим я там тільки не займався! І сніг чистив, і вдома будував, але залишитися на ПМЖ не вийшло.Через півтора року, повернувшись додому, я вирішив будувати кар'єру в Києві, і в 2012 став комерційним директором компанії, яка продавала препарати для професійної косметології. Справи у нас йшли в гору, як і моя зарплата. На цьому можна було б закінчити пошуки себе, вгамуватися і «просто бути щасливим», але мені все одно не сиділося на місці, - справа в тому, що і ця робота забирала все моє життя, гроші дуже швидко витрачалися, а це ніяк не наближало мене до мрії - дослідити різні країни.Таким чином ти прийшов до вибору віддаленої роботи?Так. По-перше, моїх туристичних цілей було настільки багато, що їх неможливо було б поєднувати зі стандартною офісною роботою і покладеним щорічним відпусткою. Це, мабуть, була найміцніша мотивація.По-друге, подорожі вимагають грошей, а комфортні подорожі - ще більше. Тому я дозволив собі мріяти масштабно і поставив планку - не менш $ 5000 доходу на місяць. На цьому етапі я відсіяв все варіанти заробітку, які не принесуть мені таку суму. Наприклад, відразу сказав «ні» бірж фріланса.По-третє, я вирішив, що не хочу стресу. Я багато разів бачив, як велика посаду відбирає все: здоров'я, молодість, оптимізм, вміння мріяти і радіти дрібницям. Я не хотів бути «солідним дядьком в сірому костюмі», який «вирішує серйозні справи». Тому шукав роботу для душі і задоволення, щоб сьогодні, наприклад, жити біля океану в Індії, а через місяць - дослідити гори в Непалі з сином, який, як і я в його віці, дуже хоче побачити світ.По-четверте, я хотів займатися тим, що приносить мені не тільки гроші, але і задоволення. Мені дуже близькі слова Кастанеди: «Всі дороги однакові. Але шлях, який не має серця, не має сенсу! Тоді краще вибирати шлях, у якого серце є ». І свій шлях я почав з вивчення онлайн-середовища. Маючи чіткі фінансові орієнтири в $ 5000 в місяць, я довго придивлявся до різних варіантів, поки, нарешті, не натрапив на варіант - книжковий бізнес на Amazon.Цікаво. І як цей бізнес на Аmazon працює?Якщо коротко, то: спочатку дізнаємося, що «болить» покупцям, що вони хочуть читати, робимо цей продукт і публікуємо на Amazon в декількох версіях - kindle (електронна версія книги) і друкований варіант. Я зараз говорю не про художню літературу, а простий нон-фікшн - довідники, рецепти для схуднення і т. д. Як зробити книгу? Головне діяти поетапно: замовити книгу гострайтеру, а потім відправити її на вичитку редактору та коректору, замовити обкладинку дизайнеру, налаштувати рекламу на сайті Amazon і готово. Займатися кожним етапом самому не потрібно, достатньо знайти виконавців, які зможуть зробити якісний продукт. Ваша справа - проконтролювати. Студентам свого курсу я пояснюю кожен етап дуже докладно. І якщо діяти за інструкцією, книга практично в 100% випадків злетить і буде добре продаватися.Власне, зараз мене вже не так надихає сам продаж книг на Amazon, як успіхи моїх учнів - коли вони починають заробляти свої перші $ 500-1000-2000 відразу після курсу. Отримуючи такі суми на свої рахунки, люди розуміють, що можна жити в достатку, не працюючи на когось з 9 до 18. А це круто змінює якість життя. Люди починають більше мріяти, більше собі дозволяти...Це досить новий вид бізнесу в нашому просторі...Так. Ще пару років тому інформації про те, як продавати книги, навіть російською мовою практично не було. Пам'ятаю, я купив індивідуальний курс по темі «Книжковий бізнес на Amazon» у одного російськомовного коуча, але дуже швидко його закинув і зайнявся самостійним навчанням. У мене було дуже багато питань, - наприклад, про те, як працювати з відгуками, як підвищувати продажу, що таке перепродажу книг і т.д., - на які я отримував розмиті відповіді. І в якийсь момент я застряг - заробляти чомусь не виходило, хоча дуже хотілося, я не знав, куди і як рухатися далі. Тому я вирішив освоювати англомовні курси з торгівлі книжковою продукцією - вони виявилися набагато глибше і зрозуміліше. Однак, звичайно, і вони не могли передбачити всіх можливих шишки та й плюшки, які отримуєш виключно з досвідом. У мене пішли роки, щоб осягнути всі нюанси книжкового бізнесу, але я, навпаки, вдячний за це. Тепер я сам є автором навчального курсу «Продаж книг на Amazon» і, спираючись на результати своїх спроб і помилок, присвячую своїх студентів в тонкощі цього бізнесу.А, пам'ятаю, був час, коли я побачив на своєму рахунку перші $ 500 ... Радів, як дитина! Навіть не так сумі, як того, що я зрозумів - це можливо! Я рухаюся назустріч мрії! І ось якраз в той момент я вирішив, що більше ніколи не повернуся в офіс.Тобто, спочатку ти продовжував працювати в офісі і паралельно намагався продавати книжки віддалено?Саме так. До речі, «намагався займатися» - це ключові слова. На жаль, в реальності цей бізнес завжди відсовувався на задній план, тому що я сидів в офісі по 10-12 годин. У мене в той час навіть на особисте життя часу не було, а про старт нового бізнесу я взагалі мовчу. Тому я вирішив діяти за принципом «закрий старі двері, щоб попереду відкрилася нова».І ось я, нарешті, вирішив повністю зануритися в книжкову справу. Так я перестав жити в борг, розвинув фінансову дисципліну і обзавівся фінансової подушкою. А ще позбувся страху втратити стабільний офісний заробіток, прийшовши до того, що книги завжди будуть давати доходи - так, в цьому місяці більше, в наступному - менше, але прогоріти неможливо, навіть якщо сильно захотіти.Але, наприклад, ті, хто продають товар на Amazon, зараз зазнають великих труднощівТак, у товарніков в березні з'явилися проблеми, яких ніхто не чекав. Ускладнилися міжнародні транспортування, реєстрації акаунтів відбуваються з затримкою. А вишенькою на торті став палаючий недавно склад Amazon в Каліфорнії. Але книги це не «товарка». Букселлерам простіше. Ми і так завжди добре заробляли. А зараз тим більше: доходи на торгівлі книгами виросли в 2-3 рази. І якщо книжкова ніша зміцнила свої позиції завдяки глобальній кризі, то ніщо інше її вже точно не похитне.Який стандартний заробіток на продажу книг?Це $2000-3000 на місяць. Але можна і в рази більше, обмежень немає. Все залежить тільки від мотивації людини, а також якості та кількості опублікованих їм книг.Найчастіше на Amazon користуються попитом книги до 100 сторінок по психології, саморозвитку, маркетингу, кулінарії і т.д. Зазвичай їх ціна в електронному вигляді - $ 3-7, а в друкованому - $ 15-25. Друкує книги, як я вже говорив, одна з найближчих до покупця партнерських друкарень Amazon (це друк під замовлення по системі POD - print on demand). Така система дуже спрощує життя продавцям - ви не відповідальні за фізичний товар.Також відмінно заходять книги на гарячі теми. Наприклад, книги про COVID-19 спочатку карантину були справжнім хітом. Одна така могла принести $ 2000-3000 на місяць.В цілому ж важливо знати: якщо електронну книгу завантажили 50 разів і більше - це вже успіх, якщо менше 5 разів - значить щось з книгою не так, потрібно розбиратися, у чому була допущена помилка при підготовці або публікації.Приклади книг на Amazon:Книги можна створювати самостійно, якщо добре знаєте англійську і дружите з дизайном. Але в принципі бізнес-модель передбачає замовлення книг у письменників і дизайнерів на таких фрілансерських платформах як upwork.com, fiverr.com.Дуже приблизна і усереднена ціна однієї книги (з текстом, редактурой і готової обкладинкою) - $ 150-300, а терміни виготовлення - 10-17 днів. Ви вкладаєте в свої книги один раз, а заробляєте на них ще багато років.Тобто, ти таки досяг своєї планки $ 5000 в місяць? А скільки у тебе книг?У моєму арсеналі 150+ книг з категорії нон-фікшн і майже 400 книг без тексту - органайзерів, блокнотів, зошитів, кросвордів і альбомів. Цього вистачає, щоб отримувати мінімум $ 5000 в місяць, хоча зараз вже я приділяю розвитку бізнесу всього пару днів в тиждень. До речі, моя перша книга приносила $ 16 в місяць. Було дуже прикро, але я наробив багато помилок ще на старті, бо намагався у всьому розібратися сам.А тепер ще один приклад. Нещодавно мій курс «Книжковий бізнес на Amazon» закінчила дівчина, яка хотіла до осені вийти на $ 500 в місяць з продажу, а вийшла на $ 700 через місяць після нашого першого розмови. І було це вже під час карантину.В середньому, більшість моїх студентів отримують по $ 1000 на місяць вже в перші півроку. Один мій студент вийшов на $ 2000 на квітні цього року, другий - на $ 3000. Багато чого залежить не від ситуації в країні і світі, а від людини.Через 5-6 місяців активного вивчення Amazon (наприклад, особливості публікації книг в різних форматах - Amazon Kindle і друкована версія), у студентів з'являється більше книг, розуміння і знання платформи. Багато, до речі, поєднують його з основною роботою як додатковий дохід.Крім заробітків, які ще плюси книжкового бізнесу?Звичайно, вільний графік. Сьогодні я починаю свій день о 10 ранку під пальмою у В'єтнамі, завтра - о 3 годині дня на веранді тайського кафе. Раніше мені здавалося, що так живуть або обрані, або ті, хто краде. Я думав, що так не буває, а зараз навіть уявити не можу, що міг би працювати «на дядю» і кожен день проводити дві години на пробках.Проте, дисципліна дуже важлива. Кому-то, навпаки, офісна робота здасться раєм. Тому, наприклад, тим, хто загорівся цим і хоче спробувати бізнес на книгах, я все таки пропоную спочатку безкоштовно протестувати - чи підійде їм продаж книг на Amazon. А вже тільки потім занурюватися в цю справу з головою.А якщо з англійською зовсім погано?Це не велика проблема. Я, наприклад, не розумів ні слова, коли тільки почав відкривати для себе бізнес на книгах. Є, зрештою, google перекладач, за допомогою якого можна спілкуватися з виконавцями - письменниками і редакторами. Зате через півроку такого спілкування через перекладач можна вже спокійно читати, перекладати і розуміти сенс англомовних текстів. А через рік - спілкуватися з іноземцями без словника і стресу.Літо - вдалий час, щоб продавати книги на Amazon?Я б сказав, літо, - найкращий час для старту книжкового бізнесу. На нашому порталі є окрема стаття про це. Якщо коротко, то влітку можна заробити на сезонних або ситуативних книгах. Плюс до всього ви вивчите платформу уздовж і поперек, розберетеся з рекламою, знайдете виконавців, з якими зможете працювати над своїми наступними книгами. В кінці-кінців літо проходить швидко, а за підсумком ви зможете заробити собі $ 500-1000 на осінь. Це буде ваш перший крок до пасивного доходу. Тим більше, це найприбутковіший час на Amazon - американці (а вони основна купівельна аудиторія) активно здійснюють покупки в цей період.Які найближчі плани?Удосконалювати свій курс! У цьому бізнесі потрібно постійно тримати руку на пульсі. Тому зараз я активно обновляю всі матеріали, поповнюю блог. Ще я дуже зацікавився випуском аудіокниг - це наступний етап мого зросту. Здавалося б, на кшталт 7 років вже цим займаюся, але можливостей для розвитку книжкового бізнесу не зменшується. Мені, напевно, ніколи не стане нудно. Ось, наприклад, нещодавно ми спільно з польським колегою, якого я зустрів під час участі в «А-Форум» від Amazon в минулому році, випустили перший в світі курс «Книжковий бізнес на Amazon» польською мовою і вже проводимо вебінари для польських студентів .Іноді думаю, але ж цього всього і не було б, якби якихось пару років тому я не дозволив собі мріяти по-крупному. Якби я не усвідомив, чого я дійсно хочу - побачити світ - і не почав шлях до своєї мети. Мова не йде про марних мріях - я досить прагматичний, тому мені важливо розуміти, що завтра у мене буде подушка безпеки на наступні півроку. Мова, швидше, йдеться про прийняття внутрішнього рішення - змінити своє життя - і про пошуки реальних варіантів, як це забезпечити фінансово. Варіантів, в ідеалі не залежать від кризи, який, ви самі бачите, перевернув з ніг на голову те, що ще вчора здавалося стабільним. Я щасливий, що в свій час мені вдалося знайти цей варіант і побачити, що наші можливості не обмежені нічим. Хіба що нашою уявою.Джерело AIN.uaДо слова, відома мережа Spotify вже в Україні - безкоштовно. 
Книги про Нікополь: почитай на карантині цієї осені
Книги про Нікополь: почитай на карантині цієї осені
Нікопольський район 2020-08-08 04:25:21
Нові книги про Нікополський район у Центральній бібліотеці. Скоріш до знань, поки все знов не закрили на тривалий піврічний карантин. Великий Луг та плавні- яка їхня роль в історії Нікополя? На цю відповідь NikopolToday може дати відповіь за допомогою бібліотек Нікополя. Великий Луг знаходився у серці козацьких земель Війська Запорізького. Лагідний клімат, родючі землі, безліч дичини, хмари птахів у піднебессі, переповнені рибою озера та ріки- недарма виникло прислів’я « Січ- мати, а Великий Луг- батько!»Плавні- найродючіші землі з казковими луками, що не пересихали найспекотнішого літа. Плавні були велетенським нерестилищем риби всього Азово-Чорноморського басейну, як і берегові ліси справжнім царством дикої природи.На жаль, не збереглося жодного документального фільму про Великий Луг, хоча б періоду його затоплення у 1954 році внаслідок спорудження греблі, що породила Каховське водосховище, поховавши під водами Дніпра головні Запорізькі Січі й найкращі у світі чорноземи.Але, на щастя, на цю тему існує пласт історичної літератури, яка розповість про славне минуле наших земель!Детальнішу інформацію містять видання, які чекають на вас в Центральній дитячій бібліотеці:1. Галичин Н.Е. Легенды Великого Луга.-Херсон, 2017.- 222 с.2. Запорожці: до історії козацької культури/ [упоряд. тексту, передм. І.Кравченка ].-К.: Мистецтво, 1993.- С. 3373. Кустов С. «Козаки, сполом!».- Нікополь, 2016.- 88 с.4. Мицик Ю.А. Козацький край: нариси історії Дніпропетровщини ХV- XVIII ст.- Дніпропетровськ, 1997.- С. 135. Нариси з історії Нікопольського району (від найдавніших часів до початку ХХ століття).- К.- Нікополь- Запоріжжя, 2002.- С.276. Нариси про Нікополь.- Дніпропетровськ: Пороги, 2005.- С. 127. Нікополь очима художників: альбом/[ упорядн. О.В.Дащук].- Нікополь, 2012.- 159 с.; іл.8. Шеремет С.В. В гостях у старого Никополя.- Дніпропетровськ: Пороги, 2001.- С.59. Яворницький Д.І. Історія Запорізьких козаків: [в 3-х т.].- К.:Наукова думка, 1990.- Т.3.- 1991.-С.22Фото Facebook, Вікіпедія та Pexels
Завантажуйте більше