Новини з України

Всі публікації з тегом земля

Клімат змінюється: було зафіксовано рекорно екстремальну температуру за всю історію
Клімат змінюється: було зафіксовано рекорно екстремальну температуру за всю історію
Світ 2019-12-19 01:36:49
2019-й рік не йде без сюрпризів і рекордів. NikopolToday вже писав, що нещодавно були зафіксовані мінімальні температури в Антарктиді за всю історію спостережень. Від цього стає лячно. Адже, як виявилось, найспекотніший день в історії планети Земля був зафіксований у ці дні. Це сталося в Австралії. На іншій стороні півкулі зараз літо. Що коїться із кліматом в Австралії і на Землі взагалі? Зміни клімату стають ще більш очевидними.В Австралії зафіксували найспекотніший день за всю історію спостереження клімату людьми - середня температура у країні сягнула 40,9 °C, повідомляє BBC.Бюро метеорології повідомило, що інтенсивна спека у вівторок перевищила попередній рекорд в 40,3 °С, встановлений 7 січня 2013 року.І це зафіксували у той же час, коли вся країна бореться із посухою та пожежами, що охопили континент.Раніше синоптики прогнозували, що найсильніша спека настане пізніше цього тижня, тобто рекорд може знову оновитися. Тобто це тільки початок!На фоні ситуації, коли в усій країні вирують сотні пожеж, прем'єра Австралії Скотта Моррісона критикують за його кволу реакцію на природні лиха та загалом кліматичну політику уряду. Громадскість Австралії не на жарт стурбовано проблемою зміни клімату.Чому це відбувається?Цього тижня Австралія "розігрілася" - маса гарячого повітря прокотилася на схід по всьому континенту. Метеорологи прогнозували спеку "від сильної - до екстремальної".В деяких містах спека вже поставила кілька місцевих рекордів. У вівторок у центрі країни зафіксовані температури вище 45 градусів.На початку тижня у місті Перт, столиці штату Західна Австралія, три дні поспіль температура перевищувала 40 °C - це рекорд для грудня.Головним кліматичним фактором спеки стала позитивна фаза диполя Індійського океану (ДІО) - це явище, коли температура морської поверхні в західній половині океану вища, а на сході - нижча.Різниця між двома температурами зараз найбільша за 60 років. Тепліші води спричиняють сильніші дощі в західному регіоні Індійського океану. Це призводить до повеней та сухіших умов у Південно-Східній Азії та Австралії.Але Австралія страждає через посуху вже довго - у деяких регіонах вона триває роками. Особливо в центрі континенту.Що зміни клімату роблять з Австралією?Австралія загалом потепліла на понад 1°C з 1910 року. При цьому більшість хвиль спеки були зафіксовані з 1950 року.А дев'ять з десяти найспекотніших років Австралії були зафіксовані з 2005-го.Ця спека "посприяла" стихійним лихам, таким як пожежі, посухи та повені. Вони завжди траплялися в Австралії, але тепер стали ще жорсткішими і відбуваються частіше.На клімат Австралії дедалі більше впливає глобальне потепління. Великі частини країни страждають через посуху другий і третій рік поспіль. За оцінками, 2019 рік став найсухішим в Австралії протягом більш ніж століття.Періоди сильної спеки - найбільш смертоносний природний феномен у Австралії. Вони забрали набагато більше життів, ніж пожежі чи повені.Раніше ми писали, що нікопольські церковники дійшли до дитячих бібліотек і закликали Миколая з дітворою повстати з... Раю. В той же час, коли від Змін клімату і Антарктиди залежить майбутнє людства і взагалі його існування, як виду.Також, ми повідомляли, що українські церковники не хочуть йти в ногу з часом та поважати права людини в Україні.
Австралія у вогні: клімат
Австралія у вогні: клімат "пояснив" нам за все
Світ 2020-01-08 19:34:35
Здавалося б, у 21-сторіччі вже нічим не здивуєш: кризами, стихійними лихами - зміною клімату, війнами, про які постійно нагадує NikopolToday. Все більше здається, що навіть передові вчені шоковані тим, як швидко змінюється наша Земля.Але на початку 2020 року жахливі кліматичні зміни спровокували наймасштабніші в історії стихійні лиха. Дим від австралійських пожеж дістався до Південної Америки. Ніхто вже не знає, що станеться з усіма нами післязавтра.Напис на плакаті з англійської: "Збережи нашу планету"7 січня дим від лісових пожеж в Австралії досяг південноамериканських країн Чилі та Аргентини. Про це повідомляє в Twitter чилійська метеослужба.Хоча місцеві жителі Чилі і не відчувають запаху гару, тому, що дим знаходиться на великій висоті, як зазначає Elmostrador, цей дим від пожеж подолав понад 11 тис кілометрів через Тихий океан. Чилійські метеорологи вважають, що навряд чи він буде небезпечний для жителів, але димова завіса над континентом може зменшити ультрафіолетове випромінювання. Поки що не зрозуміло, як це вплине на Південну Америку і її природу.Найбільша концентрація диму спостерігається на кордоні бразильського штату Ріу-Гранді-ду-Сул з Уругваєм.Нагадаємо, що внаслідок масштабних пожеж в Австралії вигоріли вже мільйони гектарів землі разом із флорою і файною. За останні місяці невпинний вогонь забрав життя понад 20 осіб і знищив тисячі будинків в Австралії.Слід зазначити, що поки весь світ молиться за Австралію, у Нікополі клімат також аномальний - зими нема.Також ми писали які фільми слід подивитись к кінотеатра в місті Нікополь цього тижня. Скажене весілля і не тільки!До цього ми розповідали як українська політика використовує тему ЛГБТ, щоб відволікти увагу суспільства від корупції, граючи на гомофобії.
Ми - гірше тварин: скільки сміття ти створюєш за життя?
Ми - гірше тварин: скільки сміття ти створюєш за життя?
Нікополь 2020-01-10 03:34:52
Поки функція блогів на сайті NikopolToday перебуває у розробці, ми публікуватимемо блоги нікопольців у розділі "Власна думка". Нікополь - частина світу, і навіть тут ми відчуваємо всі глобальні проблеми, що охопили Землю.Сьогодні ми знов звертаємо Вашу увагу на чудовий блог нікольчанки Марини Воробйової про екологію. Це все більш актуально, особливо в контексті того, що цілий континент може бути евакуйований через стихійні лиха. Текст авторки мовою оригіналу, без змін.Мы - хуже животныхГрета Тунберг стала именем нарицательным. И я не вижу в ней и ее действиях ничего разрушительного и отрицательного.Некоторые люди, особенно мужчины, очень любят поржать над Гретой Тунберг и другими экоактивистами, сами при этом харкая под ноги и бросая окурки на тротуар, как будто чтобы не потеряться (знаете, как в пещере камешки оставляют...).Смеются над многоразовыми авоськами ("как бабка!") и теми, кто в кафе просит налить кофе с собой в свою кружку. Подтрунивают над эко-блогерами те, кто ежедневно производит несколько килограммов мусора и использует 5-10 пакетов в сутки.Каждый!Просто представьте, какое количество отходов ЕЖЕДНЕВНО производит человечество. Сколько мусора лично вы выносите ежедневно из квартиры?..Конечно же, это Грета смешная "аутистка", а не мы - хуже животных. Впрочем, то, что человек хуже животного, я думаю, никто и не возразит.⠀Тем временем, у нас до сих пор не было снега. А прошла половина (!) зимы.На другой стороне планеты горит целый континент, погибают миллионы животных и целые их виды. Я, конечно, не эколог, но мне кажется, эти явления связаны между собой.Мусорное пятно в океане уже размером с целые США.И это тоже офигеть как "смешно"!Грета, возможно, и "чей-то проект", но верите? Мне похуй. Кто-то должен говорить, кричать, организовывать акции и штурмовать трибуны. Пусть лучше будут такие "проекты", чем "проекты" по насаждению правильной веры, развязыванию воен и аннексии территорий.Человечество вкладывает сумасшедшие деньги в вооружение и производство орудий убийства. Только вдумайтесь: миллиарды долларов, чтобы уничтожать друг друга.Вместо того, чтобы перерабатывать отходы, восстанавливать почвы, озеленять уничтоженные леса.⠀Кажется, если люди-человеки друг друга все же однажды уничтожат, планета Земля только скажет нам спасибо и вздохнет с облегчением.Марина Воробйова, блог Воробйова чирикаетІнші цікаві блоги від Марини Воробйової шукайте у розділі "Власна думка". Фото PinterestРаніше ми повідомляли чи настільки потрібен секс, щоб бути щасливим. До цього ми нагадували, що ніколи не пізно окультуритись у Нікополі й піти на творчій захід.
Клімат змінюється: температура планети тільки зростає
Клімат змінюється: температура планети тільки зростає
Україна 2020-01-18 10:35:41
Клімат продовжує змінюватись. Як стверджують вчені, останнє десятиліття стало найтеплішим в історії Землі. А 2019 рік був найтеплішим із початку минулого століття. Про це NikopolToday передає від УкрІнформ.Вже зараз події в Австралії показують, якими катастрофічними можуть стати зміни клімату на Землі вже у найближчі роки.Найгарячіше десятеліття в історії людстваОстаннє десятиліття стало найтеплішим на Землі за весь час ведення кліматичних спостережень. Про це раніше повідомляв BBC.За даними NASA, Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (NOAA) та метеорологічної служби Великої Британії (UK Met Office), 2019 рік став другим найтеплішим після 1850 року. Останні 5 років були найспекотнішими з останні 170 років. Середня температура у кожен з цих років вища більш ніж на 1 градус за Цельсієм, ніж у доіндустріальну епоху.За прогнозом вчених, у 2020 році тенденція глобального потепління зберігатиметься.2019: найтепліший рік століттяТемпературний режим у 2019 році був рекордним, починаючи аж з 1900 року. Про це раніше повідомляла компанія УкрАгроКонсалт."За температурним режимом 2019 рік виявився рекордним за всі роки спостережень, починаючи з 1900 року. Середня річна температура повітря виявилася на 2,7°С (2,0-3,3°С) вищою від норми (1961-1990 роки) і на 1,8°С (1,5-2,0°С) вищою за середні багаторічні показники періоду 1981-2010 років", - йдеться в повідомленні.Річна кількість опадів, за даними УкрАгроКонсалту, в середньому по країні була на 13% нижчою від норми, в областях Лісостепу - на 27%, найменшою кількість опадів була на території Одеської, Черкаської, Вінницької, Чернігівської, Тернопільської областей - на 35-50% нижче від річної норми.В результаті аномально теплої погоди в останній декаді грудня відзначалися слабкі ростові процеси у посівів озимих на всій території країни за винятком східних областей. Стан рослин добрий і задовільний. Наприкінці грудня - на початку січня спостерігалося припинення ростових процесів у озимих культур.Тварини не знають як реагувати на зміни кліматуПід Житомиром прокинулися ведмеді - гуляють і гріються на сонечку. У притулку «Біла скеля», що у селі Березівка під Житомиром, прокинулося троє ведмедів, які спали від листопада. Про це розповів Олександр Леонов, який завідує там господарством.«Троє ведмедів із нашого притулку, які від листопада спали, сьогодні вперше прокинулися. Вони вийшли, гуляють і гріються на сонечку», - каже Леонов.За його словами, ведмедям не спиться через аномально теплу погоду взимку. Відтак, їм потрібна зараз їжа. Ведмедів треба годувати овочами, фруктами, рибою, вареними яйцями, горіхами, медом.Серед тих, хто прокинувся, 6-ти і 10-річні ведмеді, а також 4-річна ведмедиця. Загалом у притулку наразі перебуває 4 ведмедів. З усіх не залягала у сплячку тільки ведмедиця Чада. Як пояснив Леонов, це може бути пов’язано з її віком, адже тварині 20 років.За інформацією Житомирського обласного центру з гідрометеорології, станом на 13.00 температура повітря у Житомирі становила 5 градусів тепла.Водночас, аномальна тепла зима не дає заснути ведмедям у "Синевирі".На Закарпатті в Центрі реабілітації бурих ведмедів Національного природного парку “Синевир” заснули лише три ведмеді з 32, що живуть тут. Причиною ведмежого безсоння є аномально тепла погода.Про це у Facebook повідомили в Центрі реабілітації бурих ведмедів НПП “Синевир”.“Зима – це період, коли всі ведмеді, підкорюючися природному інстинкту, повинні залягати в сплячку. Та в центрі реабілітації бурих ведмедів заснули лише три клишоногі. Причиною ведмежого безсоння є недостатньо низька температура повітря,” - йдеться в повідомленні.Як інформують в Центрі реабілітації ведмедів, справжня зима в регіоні тривала лише тиждень на початку грудня. За цей час встигли впасти у стан анабіозу (зимовий сон) три ведмеді: Беня, Дюрій та Потапич. Решта ведмедів чекають морозів.У Центрі акцентують, що повернення природних інстинктів і реабілітація психологічного та фізичного стану ведмедів - одне з основних завдань центру, відкритого у грудні 2011 року. Ведмеді, яких оселили тут, все своє життя прожили у неволі, тому зимовий сон для них явище невідоме, і те, що вони залягають у сплячку, свідчить про нормалізацію їхнього психологічного стану.Минулої зими в центрі реабілітації заснула більша частина ведмедів. Це хороший показник реабілітації тварин. Втім, тривалість ведмежого сну щороку залежить від температурних коливань взимку. У холодні зими ведмеді міцно спали до весни, а внаслідок потепління взимку часто прокидалися і виходили з барлогів на деякий час.Зараз у Центрі реабілітації бурих ведмедів НПП “Синевир” мешкають 32 клишоногі.Тварини не встигають пристосуватись до змін клімату. Ми на порозі шостого масовго вимирання видів.Фото УкрІнформРаніше ми писали, що люди викидають песиків на вулиці Нікополі, а потім вони збиваються у небезпечні зграї.Також ми писали про те, як живе сліпий переселенець з Донбасу в модульному містчеку Нікополя.
Самотні герої планети Земля - боротьба за життя на смерть
Самотні герої планети Земля - боротьба за життя на смерть
Україна 2020-02-21 18:36:04
Ріки сміття та моря-помийки в Україні скоро не те що не будуть вабити туристів, а стануть сертельно небезпечними для здоров'я українців. Одиниці виходять на боротьбу із суспільством, що вбиває планету, присвячуючи цьому життя, поки інші тільки споживають все більше і більше у суспільстві гедонізму та егоїзму. Планета помирає прямо тут і зараз, помирала ще до нашого народження і продовжить вмирати після нас. Клімат змінюється невпинно через глобальне потепління й скоро велика вода викине все сміття прямо під наші двері. Посеред тотального невігластва та байдужості суспільства до майбутнього своїх дітей - дехто із людей веде нерівну боротьбу за перлину космосу - планету Земля. На Азовському морі самотній герой очищає узбережжі від сміття. Про це NikopolToday передає від Наше Місто (Дніпро/Січеслав). Після штормів і припливів узбережжя Азовського моря, як й інших по всій планеті, вкрите шаром сміттям. Пластикові пляшки, пакети та інший непотріб, який відпочиваючі та місцеві жителі бездумно кидають на пляжах. Втім, сміття нікуди не дівається, постійно «подорожуючи» по узбережжю, з рік, між морями та океанами. Самотній герой з Бердянська вирішив вплинути на ситуацію, влаштувавши на пляжі генеральне прибирання.Варто знати: Чому люди гірші за будь-яких тварин?Втомившись від захаращеного пляжу, чоловік вирішив очистити узбережжя від сміття. До слова, нікого про допомогу місцевий житель не просить. Його регулярно бачать на пляжі за важкою, але неймовірно корисною справою.Як повідомляють місцеві жителі, чоловік виходить на пляж на прогулянку. З собою він забирає сміття (а не як інші - залишає), - стільки скільки можна віднести й викидає його в найближчі баки. Своїм тихим, але неймовірно «гучним» вчинком небайдужий бердянець подає приклад всім оточуючим.Фото Наше МістоВарто зазначити, що війна за майбутнє наступних поколінь триває - школярі та інші молоді люди прибирають сміття за старим безвідповідальним поколінням. Нагадуємо: Кінець Світу може статись вже дуже скоро - ніхто не очікує як швидко людство зникне.
Останні Надія: хто переживе Апокаліпсис на Землі?
Останні Надія: хто переживе Апокаліпсис на Землі?
Нікополь 2020-03-04 19:07:18
Продовження історії "Останній [Фенікс]" про майбутнє на Марсі за тисячі років після нас. Там ми нагадували, що війна та конфлікти у суспільстві можуть призвести до вкрай жахливих наслідків через небезпечні технології людства. Тож, якою буде Земля без людей?Рубрика від NikopolToday, Нікополь Арт - це можливість для всіх творчіх людей опублікувати свої твори. Надсилайте свої твою прозу та поезію на нашу пошту nikopoltoday@gmail.com.Важливо: Як корупція знищує екологію поруч нас?Последняя [Надежда] Конец этого года сулит большие перемены в моем творчестве, последующего периода. Откроется мой сайт - www.rayanriener.com, с множеством опцый, которые наверняка понравятся моим преданным читателям. Личный сайт будет иметь мою полную Библиотеку прозы и поэзии, с возможностью приобретения моих печатных и электронных книг, а также аудио и видепоэзию, видеоблог, новости, и арт-магазин альтернативной одежды и аксессуаров. Этот блог останется без моей художественной нотки, но здесь, как и прежде, будет публицистика. Моим последним художественным подарком, перед "переездом", для Вас, станут две новые атмосферные новеллы. И вот, перед Вами открывается первая дверь будущего, представленная в этой истории: Когда-то, в незапамятные времена, Земля была процветающим раем. На ней было буйство жизни флоры и фауны, цивилизации людей, но… Все это давно не так. Теперь — это мертвая планета, на которой едва-ли сумели сохраниться лишь самые примитивные формы жизни. Поверхность материка покрыта кратерами после столкновений метеоритов, на дне которых кислотные озера. Время от времени на Землю обрушиваются метеоритные дожди из остаточного кольца обломков породы и искусственных спутников вокруг планеты. Атмосфера переполнена сложными химическими соединениями, углекислым газом и серой. До сих пор, после Великого Катаклизма — не прекращается сильная вулканическая деятельность, мощные ураганы и тайфуны… А огромная волна цунами, проходит через большую часть планеты, спровоцированная гравитацией самого большого спутника — Альфа Мунас. Кровавым глазом он навис над тем, что некогда называлось Землей, источая пурпурный свет еще не остывшей лавы на поверхности. Днем, температура поднимается более чем за сто градусов на экваторе, а ночью до 150 градусов ниже нуля. Сложно сказать, что именно произошло, хотя я пыталась восстановить исходные данные гиперкомпьютера, но получила в замен лишь испорченные временем файлы. Я осталась одна, в огромном комплексе самообеспечения — одном из последних убежищ некогда великой цивилизации.Варто знати: як влада маніпулює інформацією, щоб запудрити нам мізки. «Саркофаг 13» - был создан сотни тысяч лет назад. Его мощные стены, из сверхустойчивых сплавов должны были сохранить избранных людей в криосне и пробудить механизмы и людей после катаклизма и его последствий. Ториевый и ядерный реактор должен был питать все системы и поднять станцию из-под груды породы, с помощью мощных двигателей. Сложные химические процессы в специальных реакторах генерировали кислород, выделенный из вне воды и газов. Сейчас, когда город имеет доступ к поверхности, он фильтрует остатки кислорода из атмосферы. Солнце питает растения в теплицах, когда станция находится на поверхности. Мощные щиты оберегают город от метеоров и комет из газопылевого кольца, и в любой момент, станция готова вновь автоматически погрузить свои башни в саркофаг и сомкнуть защитные щиты. Многие системы уже перестали работать, а данные о древней Земле на медных и золотых таблицах хранятся в больших убежищах. Роботы давно не функционируют, вместе с компьютерами, а большинство людей погибли в криокамерах, из-за длительного сна. Остались немногие ученые, успевшие использовать последние научные разработки и… - сохранить меня. Я, последняя надежда человечества. И удивителен именно тот факт, который я пронесла сквозь длительное время, что мое имя звучит также — Надежда. «Надежда С.» - так написано на моей криокамере.Во мне нет ничего чрезвычайно особенного. Мне посчастливилось быть избранной для спасения в самом раннем детстве, которое я совсем уж позабыла. Почему? Ох, если-бы я могла вспомнить… Просто я оказалась самой младшей из выживших, спавшей в криокамере до тех пор, пока состарившиеся ученые не решили извлечь меня. Они первыми проснулись после длительного сна и обнаружили, что большинство спящих не пережило такой длительный сон. Мне было мало лет и я смутно помню даже лица этих людей. Теперь, их тела хранятся в капсулах, где они будут лежать практически вечно. Я тоже, лишь время от времени пробуждаюсь из сна, для проверки работы сохранившихся систем. Иногда, когда происходят радиоактивные дожди или есть опасность от метеоров, пробуждаюсь в темном подземелье, где вместо усеянного кратерами плато и долгих облаков на небе — лишь сомкнутые ставни. Но иногда, станция довольно долго поднимает свои башни над поверхностью и я часами смотрю в иллюминаторы, ожидая чего-то, сидя на полу и держа очередную медную пластину с шифром, пытаясь разобрать его. Бывает, я днями нахожусь в теплицах, собираю урожай, ухаживаю за растениями и отдыхаю среди зелени. Я пытаюсь выждать, дождаться чего-то или кого-то, хватаясь за соломинку, надежду, что другие, если они выжили, все же смогут найти меня.Я не умею разговаривать, меня просто не успели толком научить. Смутно помню то время, когда я, маленьким ребенком, могла произносить слова. К счастью, последние обитатели станции успели научить меня читать. Все, что я знаю, - это изображения на пластинах, которые частично сумела разобрать. Время шло, я спала в криокамере, жила в комплексе, но до сих пор жива. Ученые что-то сделали со мной, чтоб смерть не настигла меня. Я перестала расти и вижу в отражениях — лицо юной девушки, но у меня столько мыслей, которые не поместишь и в разуме старца. Каждый раз, когда я просыпаюсь, вновь спускаюсь в хранилища и беру новые таблицы, пытаясь разобрать: схемы, цифры, символы и тексты. Все больше я узнаю нового из них, прилагая титанические усилия, в полной мере используя свое долголетие. Тайны прошлого открываются у меня перед глазами, обогащая знания. И я, вновь, тихой поступью босых ног иду среди темных коридоров в хранилища генов и семян, все больше убеждаясь, что не так скоро смогу восстановить наследие. Слишком мало осталось оборудования, чтоб последний человек сумел хоть что-то сделать ради своего спасения. Спасения Земли — изнеможенной матери, убитой собственными детьми…Я поняла, что прежде всего нужно восстановить связь. Но вся техника, с моими скромными познаниями, больше непригодна для восстановления. В станции царит полумрак, провода и диоды перегорели, лишь самые основные системы еще будут работать не одну тысячу лет. Удачной находкой был склад с припасами, где я обнаружила запасные детали и оборудование, и самое главное — химические светильники. Большая часть всего этого также не пережило пагубного влияния времени, но некоторые запасы были еще в хорошем состоянии. Иногда, я провожу очень смелые эксперименты, облачаясь в старый уцелевший костюм и шлем, выхожу наружу, беру пробы почвы и атмосферного воздуха, пытаясь понять, можно ли хоть что-то изменить. Бывает, я распыляю водоросль хлореллу, ожидая, что она сумеет выжить и распространиться, приспособиться, но все попытки потерпели неудачу. Я понимала, что прежний мир изменился до неузнаваемости и древние карты больше не отображают его внешний вид и местоположения города. Но меня взволновала новая находка в хранилище: целая книга, с медными страницами и вытесненными данными на них, свидетельствующими о развитии тектонических процессов на планете после катаклизма. Те земли, что некогда были частью огромного материка, Пангея, миллионы лет перемещались друг от друга, и теперь, после Великого катаклизма, их движение ускорилось и на данный момент они вновь сошлись воедино, образуя новый единый континент. По большей мере из-за того, что Земля потеряла большую часть массы воды из своих океанов — именно они, как я и предполагала, смогли бы стать самым лучшим местом для восстановления жизни. И вновь, просыпаясь раз в год, я выхожу наружу и беру пробы, распространяю хлореллу и другие малые но стойкие образцы флоры и фауны. Однажды, знаю, я проснусь и сумею вновь распространить жизнь, пускай и самую примитивную, на погибшей планете.Треба відзначити, що технологічний прорив можливий будь-де. В последний раз, переде тем, когда я вновь ложилась в криосон, обнаружила новые данные по биологии, и попыталась применить в старой лаборатории. Я соорудила множество воздушных шаров-зонтов, наполнив их легким газом. В этот раз, я сумела найти в хранилищах образцы устойчивых мхов и лишайников, которые должны были стать ширмой от вредного влияния атмосферы для водорослей. Под шарами я разместила чаши, в которые и разложила образцы, смешанные с гумусом, семенами водорослей и самых примитивных растений, не забыв впустить в почву тихоходов. Лишь эти существа были способны выжить в нынешних условиях, питаясь мхами и лишайниками. Я засыпала в этот раз с новой надеждой, что оставленные образцы сумеют выжить снаружи и распространиться. Год я буду спать, и вновь, скорее всего, увижу тщетность моих попыток воскрешения. Я знала, что однажды не проснусь, но это не волновало меня. Давно подготовившись к этому, не буду жалеть. Но я бы жалела, если бы не пыталась найти ответ и способ выжить и восстановить жизнь. В этот раз, перед сном, долго глядела через иллюминатор на Омега Мунас, - спутник Альфа Мунас, рожденные катастрофой. Тогда часть Луны обрушилась на Землю, освобождая гигантский поток горячей породы в космос и принося смерть всему живому на поверхности. И жизнь… - двум новым спутникам на орбите Земли.До слова, за що можуть вбити в Нікополі та країні? Фобії, що руйнують суспільство. Все бы было тщетно, если бы не целые архивы в картинках на пластиковых листах. оставленных специально для меня учеными. Первую информацию я получила именно оттуда, все мои знания и умения жить основаны на них. Возможно, последнего шанса для человечества. Ведь мой опыт едва ли основывался даже на возрасте пяти летнего ребенка, забывшего речь и своих родителей. Кто я теперь, затерянная на этом безжизненном монолите, покрытом кратерами, кислотными озерами и вулканическими пустынями? Последнее существо, представляющее род человеческий, или лишь жалкая попытка исправить ошибки ушедшего в агонии рода людей? Предел есть у всего. Я осознала это, наблюдая за жизнью и смертью растений и примитивных форм фауны в теплицах и лабораториях. Однажды, я дойду до своего предела, даже разобравшись со всеми таблицами и усвоив все доступные мне знания. Но все зависит даже не от этого, а от того, хватит ли времени для самой станции и хранения живых образцов примитивной флоры, способных жить и размножаться. Засыпая во мраке сна, я всегда видела причудливые сны, образы и лица людей, которых не знаю или просто не помню. Возможно, уже сама моя память дала сбой, ведь из меня сделали андроида. И есть ли вообще смысл в этом всем, если люди сами создали катастрофу, которой себя и погубили?Вновь проснувшись, осознала, что система практически не работает. Большая ее часть отключилась, один из ториевых генераторов больше не функционировал. Город-станция находился под поверхностью, сокрытый огромными щитами, а Командный Центр Управления был отключен, сбой системы из-за чего-то чрезвычайного больше не давал мне возможности даже хоть на что-то повлиять. Среди темных коридоров и комнат, лабораторий и хранилищ — я бродила в одиночестве, размышляя, что мне осталось делать. Скорее всего, в щит ударил метеор и ставни заклинило, весь механизм, вся система пострадала и отключилась. Некоторые системы еще работали, электричество подавалось в уцелевшие лампы и датчики. Я могла пользоваться водой, значит смогу выжить благодаря растениям. Криокамера уже не работала, на нее не хватало энергии. Сколько времени у меня осталось? Это время я должна потратить с пользой. Даже если не сумею восстановить систему, нужно выбраться на поверхность и продолжить эксперименты с растениями. Ведь в последний раз, я применила новый способ их распространения — аэростаты должны были разнести образцы в другие места, на дальние от станции территории. Я надеялась, что одни из них попадет в океан и сможет выжить, начав процесс атмосферного восстановления.Не имея возможности больше уснуть, я занялась земледелием, равномерно разложив весь компост в больше ненужных помещениях с освещением. Растения я разводила уже давно, и сами теплицы теперь представляли собой подобие джунглей, увденные мной на картинках. За долгие годы, они сами выстроили свою хрупкую экосистему и в саженцах не было проблемы. Теперь потребуется больше пищи и кислорода, чтобы выжить. Времени у меня еще было достаточно, и я подумала, что это в некоторой степени даже хороший вариант развития событий, ведь я теперь буду иметь больше времени для изучения таблиц. Возможно, именно в них, и смогу найти те знания, которые помогут мне восстановить систему или связь с теми, кто возможно как и я, сейчас заперт во мраке саркофага. Именно это — желание увидеть другого человека, зажигало во мне усилие продолжать борьбу, учиться и искать выход. Искать то, что и было моим смыслом — жизнь. Во всех ее формах, проявлениях… Ведь каждый раз, когда я тонула в тоске и мраке этой холодной гигантской машины, я вспоминала про рисунки на пластиковых страницах, которые для меня оставили ученые. Они верили в меня, иначе зачем было продлевать мне жизнь? И если я последняя надежда этой планеты, то я обязана найти способ дать ей возможность восстать из пепла и возродить Природу, экосистему. Это и есть мой смысл, моя жизнь и мое проклятие, с которым я не могу расстаться уже сто десятков тысяч лет.И действительно, запасы пищи подходили к концу, и мне пришлось голодать, ожидая нового урожая зелени, овощей и фруктов. Большую часть времени, после того, как я справилась с поставленными задачами по обеспечению пищи, изучала стопки таблиц, связывая уже полученные знания в большую картину с новыми. Таблицы ярко сверкали золотом, когда я склонив голову, засыпала над ними. И только звук их падения на пол из моих бледных рук, мог пробудить меня ото сна. Кое что я уже сумела разобрать, во всяком случае, теперь больше понимала, как работает механизм закрытия щитов станции. Я не останавливалась и продолжала изучение таблиц. Более всего меня привлекла информация о планировке этого места. Точнее об вентиляционных шахтах и трубах, которые были довольно большими чтобы вместить в себе пробирающегося человека, но достаточно узкими, чтоб в них мог пробраться и передвигаться только небольшой и худой представитель вымершего вида. Ранее, я уже интересовалась этими вентиляционными тоннелями, но уже давно не посещала их. Очень давно… И вновь принимаясь изучать сети вентиляции, проникала в самые изолированные места города. Моему удивлению не было предела, когда я обнаружила плотный слой грибов в вентиляции, захвативших большую часть шахт — они стали новым источником питания, утолив мой голод. Так и прошел еще один год.Теперь же, я знала одну очень важную деталь — щиты в вентиляции работали автоматически. Шлюз, ведущий на поверхность, открывался время от времени, собирал кислород в специальные места хранения, сдавливал его и очищал. Но что будет, если я проникну в этот отдел вентиляции и попытаюсь выбраться наружу? Когда шлюз открыт — доступ к этой части вентиляции заблокирован, но когда он закрыт, именно из этого отдела поступает уже очищенный кислород в остальную часть вентиляционных тоннелей. Значит вопрос только в том, как часто он открывается и смогу ли я выбраться через отверстие шлюза наружу? Также, существует большая опасность — турбины, втягивающие воздух, они включаются практически сразу после открытия шлюза и не более минуты, после закрытия… Опасная затея. Если воспользоваться таким способом выбраться на поверхность, у меня будет не более двух минут чтоб выбраться и проникнуть назад. Но вполне осуществимо, так как турбины громоздкие и старые и им требуется время, чтоб набрать опасную для жизни скорость. Значит, еще около минуты для входа и выхода. Теперь нужно подумать над тем, сколько времени воздух будет вкачиваться в хранилища и хватит ли мне его для очередного эксперимента. В любом случае — риск оправдан. Ведь у меня нет иного пути выбраться наружу.Долгое время я не могла решиться воплотить эту отчаянную затею и полностью посвятила себя изучению данных на таблицах. Прежде чем рисковать своей жизнью, очевидно последней в истории человечества, я хотела найти другие способы решения этой непростой задачи. Прежде всего, намеревалась разобраться с причиной остановки одного из реакторов. Зная истинную причину поломки, можно попытаться ее исправить. Но данные на: медных, золотых, и даже титановых таблицах навряд-ли могли мне поведать про строение и ремонт реактора больше, чем могла в себе вместить небольшая таблица. Все же, я решила разведать обстановку, и с помощью специальных охлаждающих реактор вентиляционных шахт, решила проникнуть к нему поближе. Даже в этих шахтах грибы заполонили большую часть свободного пространства, более того, они производили странное яркое свечение, намного ярче того, что я видела раньше. Словно пронизанная импульсами, то и дело сверкала их поверхность. Разнообразие форм грибов удивляло, но более всего привлекал к себе внимание странный запах, смешанный с влажным воздухом. Спускаться вниз становилось все сложнее, я то и дело запутывалась в грибовидной влажной мерцающей массе. Но не останавливаясь, продолжала спуск, до того момента, пока не увидела яркий свет снизу. Он ослепил глаза и стало совсем сложно дышать, - впервые за долгое время, я на самом деле испугалась. В висках застучало, и мне послышалось, а точнее пронеслось в сознании: «Уходи!»И я ушла, так и не разобравшись, что же случилось, но твердо желая в ближайшее время выбраться на поверхность. На следующий день, подготовила все необходимое для очередной вылазки, и сразу же облачившись в скафандр, проникла в вентиляционную систему. Путь к необходимому отсеку был еще более сложным, из-за скафандра и занял больше времени, чем ожидалось. Раньше я не подбиралась к нему так близко, отчасти из-за густой грибовидной массы, занявшей большую часть пространства. Но теперь обнаружила, что шлюз открыт, а грибы шли сплошной стеной через него в вентиляционную камеру. Винт не работал — его полностью поглотила масса мерцающих в темноте грибов. Но я пробиралась дальше, надеясь разведать обстановку в новом месте. Грибовидная масса здесь представляла из себя множество сплошных липких мембран и сеть сосудов с жидкостью, которые рвались от моего натиска, но быстро восстанавливались прямо за моей спиной. Когда я отыскала шлюз, ведущий наружу, была полностью поражена и сбита с толку, ведь он был открыт! Немедля, я выбралась наружу, где мерцал пурпурный тусклый свет. Солнце садилось, прячась вместе со спутниками за облака, освещая долину, полностью заросшую огромными грибовидными деревьями, мхами, лишайниками и хлореллой… Все вокруг — представляло собой невероятную необычайную картину, и я завороженно села на почву, восхищаясь изумрудным цветом неба и белым цветом облаков. - Сколько я спала? - вспомнила я человеческую речь, провожая взглядом красное Солнце, уносящее ответ за горизонт.24.11.15.-Rayan Riener-Нагадуємо, кожен із нас, змінивши себе - змінить світ навколо. Навіть якщо свобода слова під загрозою від введення глобальної цензури. 
Як буде виглядати Земля без людей? / Якщо людство зникне
Як буде виглядати Земля без людей? / Якщо людство зникне
Світ 2020-03-05 22:12:55
Відео, яке одразу стало вірусним, показує значні зміни, які відбудуться із навколишнім середовищем, якщо люди зникнуть з лиця Землі.Щоденник постапокаліпсису публікує NikopolToday від PlanetToday.Через кілька годин після зникнення людства по всьому світу почне відключатися електрична енергія. Міста у цілковиту поринуть у темряву. Світло згасне, коли у електростанцій, що працюють на викопному паливі, буде вичерпано сировину, а сонячні батареї не будуть поглинати енергію сонячної радіації, оскільки вони будуть покриті пилом. Однак більшість гідроелектростанцій, наприклад гребля Гувер у Чорному каньйоні, продовжуватимуть працювати без людей.За два-три дні підземні залізничні системи у всьому світі затопляться водою, тому що насоси, які її викачують, поламаються без техпідтримки людини.Через 10 днів голодуючі тварини, які залежать від людей, загинуть від голоду. Майже всі хатні улюбленці вимруть за кілька тижнів. Загинуть мільярди курей, свиней, голів великої рогатої худоби. Собаки, яким вдасться вибратись з осель, згуртуються у стаї і будуть полювати на тварин та малих собак.Через кілька місяців відбудеться низка ядерних вибухів, оскільки охолоджуюча рідина на атомних електростанціях повністю випарується.Через рік супутники почнуть падати з Землі на орбіту.Варто знати: На порозі пандемії в країні Президент Володимир Зеленський цікавиться не тим, чим було б варто. Дивіться вірусне відео:Через 25 років рослини покриють три чверті великих міст. Міста в пустелі, такі як Лас-Вегас та Дубай, поступово засинаються у піску.Міста, зарослі рослинами, залучатимуть травоїдних тварин. За ними стежать хижаки, а з часом по містах будуть блукати величезні зграї тварин.Будинки, вежі та металеві мости почнуть розвалюватися через корозію.Будуть позитивні сторони. Повітря у великих містах стане чистішим, а видимість покращиться.Через 10 тисяч років єдиним свідченням того, що колись існувала людська цивілізація, залишаться кам’яні споруди - єгипетські піраміди та Велика Китайська стіна.Нагадуємо: наукова фантастика давно пророкує кінець людству - дізнайся чому. Що може вбити людство?Через раптову епідемію, яка розпочнеться, якщо вірус, створений вченими, «втече» з лабораторії у навколишнє середовище. Вплив астероїда або виверження супервулкана може суттєво змінити світ, викликаючи низькі врожаї та голод. Ядерна зима, що настає за ядерною війною чи ударом величезного астероїда, також може витерти людство з обличчя землі.Варто додати, що тільки взаємодопомога здатна вберегти людство від цілковитого вимирання. А ось деструктивні залежності та агресія призведе до ще більш швидкого згасання залишків людства. 
Історія майбутнього, яку ми поки що маємо шанс змінити!
Історія майбутнього, яку ми поки що маємо шанс змінити!
Нікополь 2020-03-10 21:29:49
У людства залишилось малу часу, щоб змінити свій спосіб життя і переосмислити існування своєї цивілізації: загибель екосистем, мутації хвороб, перенаселення, глобальне потепління, забруднення середовища. Ми у NikopolToday публікуємо історію, яка ймовірно буде тою, що нас чекає у майбутньому.Нагадуємо, вчені попередили - залишилось тільки 100 секунд до Апокаліпсису. Це останній момент для всіх нас змінити своє життя і врятувати планету, наш дім! Інакше, навіщо народжувати дітей, які виростуть але будуть проклинати всіх нас? Як залишки людства будуть виживати на Місяці та Марсі? / фото www.artstation.comИстория, которую невозможно забыть|- Интересно, что-бы вы увидели и сделали после, с высоты птичьего полёта, - парили? Или полетели бы на юг, запад или восток? – была бы только возможность летать, но…- Но как в древнегреческом мифе о Дедале и Икаре, в конце концов, вы прилетели бы к поверхности земли, - скажете вы.   Но вот и ошибётесь, - ничего вы не найдёте, даже если облетите Землю хоть и сто раз вдоль и поперёк… - по крайней мере, сейчас, когда живём мы: под палящим солнцем, - днём, и в холодной тьме, - ночью, практически без воды и еды, за которые, люди сейчас  согласны отдать что угодно, и даже – жизнь…- Что это за мир? – проговорите вы, - такого не может быть!- Что же случилось? Куда подевалась суша? Где все материки? Где все острова, животные и растения? Объясните!   Хорошо,  я расскажу вам, что произошло за прошлые, уже давно ушедшие, 180-190 лет, а впрочем, и больше:   Проснувшись однажды утром, Макси чувствовал себя из ряда вон плохо, но, все-таки скоро в школе будет начинаться ярмарка изобретений, где он хотел показать и свою хитроумную штуковину.   С трудом проглотив мамин завтрак, он, с крайней неохотой начал одеваться в школу. Одевшись, они, вместе с папой, открыли дверь электронной картой-ключом и вышли… в мрачный узкий коридор, по бокам которого тенились такие-же как и их, одинаковые металло-пластиковые двери.- Что-то сегодня свет барахлит, - сказал Мэлвин, отец  Макси.   И вправду, электроосвещение то включалось, то выключалось.- Да папа, сегодня что-то неладное с проводкой, - согласился сын.   Они спустились по лифту в фоие. Перед дверью выхода в город их остановил контролёр и проверил, нет ли у них оружия или других зловредных вещей с помощью мини-ренгенатора. С  любопытством контролёр обратил внимание на смешной механизм в руках мальчика, впрочем, не особенно заинтересовавший его. Открыл ключом решетку и дверь, выпустил наружу.- Ой, - вскрикнул Макси, - я забыл включить браслет! Сейчас… - и он провел пальцами по встроенному в запястье браслету регулярной фильтрации: каждому в этом городе полагается иметь  такой встроенный фильтр, встроенный в самое горло и с панелью регуляции, - на руке, что бы не отравиться токсичным смогом или не заразиться смертоносными вирусами, кишмя разлагавшимися в близлежащих кварталах.    Когда они вышли на улицу, Макс все равно чувствовал себя плохо. Ему казалось, что всеже токсины проникают в его гортань и разъедают его горло и внутренности.  Каждый раз, когда он выходил на многолюдную улицу, он чувствовал это.- Проклятье!..  – последовало ругательство Мэлвина.  – Кто это сделал с моей машиной?   Машина была разобрана, а остатки были разбиты вдребезги и разрисованы баллончиками. - Папа! Пошли, я ведь опаздываю в школу! Давай поедем на метро, машина ведь все равно застрахована…      Папа Макси погладил его по голове, и взглянув в последний раз на остатки его старой машины, полу-бегом направились к станции метро.   Видели бы вы их лица, когда они как сумасшедшие  выскочили с первой же станции  метро. Они были в ужасе, ведь к ним начали клеиться всякие пулуманьяки-извращенцы. - Больше никогда ноги моей не будет в метро! – выкрикнул Мэлвин, - и твоей, - сказал он сыну.   Поправив шарф, скрывая им ужас гримасы лица, отец начал всматриватья в бурлящую улицу.   Подхватив такси, они поехали в школу. Хорошо что хоть такси не водили люди, а только программы. Только это успокаивало.  Такси быстро доставило их к месту назначения, - приватной консервативной школе, что стояла на откосе, за большим кирпичным забором, отделявшим её тихую гавань от смрадных течений города. Здесь одарённые дети могли чувствовать себя спокойно, даже во дворе школы, где цвели миловидные цветы, на ухоженных клумбах и где можно было отдохнуть на гладкостриженных сочных зелёных газонах. Порядок в школе защищали охрана, - никто не мог пробраться в эту уцелевшую крепость знаний. Но, конечно же, за такую гавань, приходилось и немало платить.- Пока, папа.- Пока, Макси. Удачи! – распрощались они у ворот школы.    Макси спешил получить знания.- Я на работу, а потом вернусь за тобой с новой антивирусной программой, как обещал! – крикнул вслед  отец.- И бумажную книгу! Ты обещал! – повернулся Макс.- Да, и книгу обязательно…   Такси стремительно скрылось за углом улицы.   Макси и других детей уже проводили за ворота школы-крепости. Их родители провожали их, пока дети не скрылись за воротами, что тут-же накрепко закрылись автоматикой. Все опустело на голом асфальте, испещрённом трещинами и раскрашенном баллончиками, и одинокими странными прохожими, болезненного вида, прятавшими свои лица за воротниками и под полями широких шляп.                                                                     ||    Ярмарка изобретений воспитанников школы уже была в самом разгаре! Здесь было множество миловидных изобретений маленьких гениев: новые виды поглотителей углекислого газа, робот-калькулятор, водные фильтры и многое другое, все, на что были способны детские чувственные к окружающим проблемам, умы…   Но навряд-ли можно что-то уже изменить. Хоть и росло новое поколение гениев, - небо становилось все краснее и краснее, - укрывалось одеялом углекислых облаков, и дышать становилось все сложнее и тяжелее, вплоть до абсолютного краха…   …Прошло время, и Максу исполнилось целых шестьдесят лет, то есть, простите за грубость,  Максимилиану Эжену, - жителю ржавого окисленного замусаренного Нью-Йорка. Он добился некоторых успехов в жизни, хотя так и не сумел стать известным ученым, из-за своих эксцентричным радикальных мировоззрений, направленных против мегагигантов - корпораций, что захватили контроль и не принимали энвайронметализма радикалов, а все больше истощали те немногие ресурсы, что остались на незатопленных землях, обеспечивая многомиллиардные рты агломераций городов.    Собрав свои последние сбережения, он решил осуществить своё, пожалуй, последнее деяние, - купил участок территории на Луне, с обустроенной лунной дачей. Расширил помещения, выстроил небольшой купол, где можно было взращивать растения, и уговорил своих родных и их отпрысков убраться с гниющей Земли. Большинство согласилось, не беря во внимание нескольких стариков, что решили доживать свой век на старушке Земле.   По его расчетам, жить Земле осталось совсем немного. То есть, правильнее выражаясь, таким способом жизни, - обществом потребления. Ведь предположения ученых оказались неверными: ледники таяли гораздо быстрее, и должны были растаять раньше, чем кто-либо мог предположить. И все из-за тех, после кого, из слов Леонардо да Винчи, не остаётся ничего, кроме полных нужников дерьма. Люди перенаселили планету, израсходовав остатки ресурсов. Конечно-же, богатые уже давно начали сооружать тайные подводные роскошные поселения, где они могли бы укрыться на десятки, а то и сотни лет.  Пока человечество не вымрет, оказавшись без продуктов питания, утопая на островах суши, изгрызая друг другу глотки за самое элементарное: воду и еду, в изгнивающей рвоте картины жизни, заключенной в раму когда-то голубой планеты…    Наблюдая за всем этим, престарелый Макс, его дети и внуки продали  всё своё имущество, пока было не поздно. Вложили средства в своё Лунное убежище, запаслись всем нужным, что могло пригодитсяь на Луне: своим транспортом, новыми системы и механизмами, запасными материалами, почвой для посадок растений, запасами воды и пищи, соорудили механизм, для переработки лунного льда в воду. Сделали все, что только успели, прежде чем навсегда попращались с их общей матерью – Землей. Нельзя было медлить, ведь именно тогда в  стране разразился жесточайший кризис. Да и вся планета, кажется, начала вариться в собственном соку. Им еле удалось найти пассажирский корабль, для отправки на Луну всего уже семейства. Общество распадалось на их глазах. Их корабль был одним из последних, что покинул умирающую Землю.   Но все же, Максу удалось спасти, то дорогое, что он имел, - семью, и некоторых своих друзей-ученых-радикалов с их семьями, что помогали отстраивать их лунное поселение, а самое главное, в создании подземного хранилища, под зданиями, где они собрали образцы всех ДНК животных и растений, которые только удалось спасти. Все это они решили сохранить, быть может, в далёком будущем, имея возможность возобновить  то, что было практически безвозвратно утеряно.|||      К тому времени, на Луне уже разместилось немногим более восьмисот тысяч человек. Немногим удалось выжить, из-за нехватки воды и еды, - многие погибли, особенно живущие в большом отдалении от других поселений. Через время, уже никто не знал, сколько именно людей осталось в живых. Ведь и Луну не обошел хаос, - происходили массовые бесчинства:  возникли вооруженные банды, нападающие и разоряющие безоружных людей, грабя целые поселения, оставляя людей на попроще пепла, после пожара, где уже ничего не оставалось, только одно, на что обрекались выжившие: жажду и голодную смерть. В те годы начали ходить слухи о каннибальстве, и только немногие поселения сумели сохранить своё человеческое достоинство, обороняясь от лунных пиратов и банд-каннибалов, - они выжили, оставаясь гордыми своим образом жизни, и среди них осталось и поселения Макса, прозванное его жителями: Макс-Арк…   Вблизи которого, была еще одна станция выживших, но им повезло гораздо меньше:- Питер! Питер! – слышалось в передатчике скафандра одиноко бредущего человека, по коридорам станции. Но Питеру было наплевать на голос профессора Роба в передатчике. Он должен был молчать, чтобы его не услышали те, кто проник в их обитель, стремясь проникнуть в самый центр. Вот-вот в их дом могли проникнуть и напасть группа грязных воров, что пристыковалась к Станции на вездеходе.   По коридорам расслышались выстрелы бластера. Питер уложил двоих, снующих в хранилище.    Отвлекшись, он начал громко кричать в рацию:- Роб! Юхху! Роб?! Ты слышишь? Я уложил двоих…    Но передатчик молчал.- Роб?! Что случилось? С тобо… - не успел он договорить, как к его виску было приложено горячее дуло лазерного бластера.- Роба уже нет. Как скоро не будет и тебя! – услышал Питер угрозы вора.   Натянулась струна тревоги в помещении, и только в иллюминаторах в стенах пребывала картина спокойствия, - пепельные долины Луны никогда не тревожились ветрами.- Руки за голову! Веди меня к своим, где они запрятались, не то, - прострелю твою глупую пустую посудину.   Питер улыбнулся, - здесь он был образованным ученным с IQ более двухсот баллов, и это у него-то пустая посудина на голове? Но что можно сделать, пусть даже и с суперкомпьютером в голове, когда слепая грубая сила уперлась ему в висок…- Нет! Ни за что я не предам своих! Я знаю,  что вы с ними сделаете! Вы убиваете и насилуете, а потом съедаете своих жертв! – кричал он нападавшему, и тут-же встрепенулся, хватаясь за последнюю возможность, стреляя в того, кто нападал сзади, но промахнулся. И пока тот целился в него, он ударил его в живот. В ответ последовал выстрел. Раздался  треск, ведь вор промахнулся. Он попал прямо в иллюминатор. Стекло треснуло, и лопнуло. Стекла вылетели наружу.  Воздух начал с бешеной скоростью покидать помещение.    Пользуясь замешательством врага, Питер набросился на него, с трудом отнял бластер, и убежал в другое помещение, закрывая и блокируя за собой шлюзы. Тут-же помчавшись к своим в центральные помещения, где прятались женщины и дети.  Когда он оказался там, внутри все было уже пусто. Никого не было. Несколько подтеков крови, вещали о том, что здесь боролись с нападавшими. Все припасы и запасы воды были украдены, вместе со всеми женщинами и детьми…- Повреждены баллоны с оксигеном, - вещал компьютер.    Питер бросился к окну, и вправду, из наружной трубы струей взмывал в черное пространство неба, которого не было, - белый пар, - кислород, который они берегли под давлением. Он хотел было направиться в ангар, но увидел, как два вездехода уже быстро отъезжали от Станции. Он оказался здесь один, изолирован на умирающем кусочке цивилизации…   По щекам его потекли слёзы, он ударил несколько раз рукой о холодный металл, ответивший ему только бесчувственным эхом. Эхо это разнеслось по всем помещениям и коридорам Станции и даже вниз, в бесчисленные пропасти сейчас закрытых шахт. Сохраняя последние капли рассудка, он направился в сад, уже тоже разграбленный: все фрукты и овощи были оторваны от растений и унесены прочь. Герметично заблокировав за собой вход, он лег на резиновый настил, устремив взор на голубую точку, светившую в звездном небе. По его лицу текли слёзы отчаяния. Он потерял всех, кого знал и любил, дорожил.    Раздался выстрел, направленный вверх.   Через мгновение, купол взорвался и все, что было в нем, с силой выбросило в вакуумное пространство. Питер выдыхнул алой кровью, улетая в сторону мира, умирая, где когда-то он родился, но где не суждено было ему обрести покой. Смерть он встретил в объятиях холодного Космоса.    Наверное, это была последняя трагедия на Луне. Недолго ожидая, люди объединились и уничтожили тех, кто грабил и убивал, ядерным взрывом разнеся их столицу в прах... После этого, по Луне прошла серия землетрясений, иногда случавшихся и сейчас, а действующие вулканы непрерывно выносили в пространство свой серый внутренний прах, после чего над самой Луной начала образовываться совсем легкая еле заметная пелена атмосферы, - символ неведомой надежды для лунян.                                                                    ||||  Знай: Пророча пандемія, що знищила цивілізацію - хто винен?   Пролетели бесчисленные годы.- Кенни, Кенни, скорей иди обедать! Хватит сидеть возле окна, облучать себя радиацией! – запугивала его мать.   Кенни, правнук Макса, был страшно похож на своего деда, и внешность и страстью к получению знаний, несмотря на малые годы. Он уже был рожден не на Земле, а, теперь родной ему, Луне. Он любил любоваться голубой горошиной Земли. Ему, как и всем, казалось, что Земля лишь красочный синеватый спутник Луны. Ведь Луна стала последним приютом для выживших Землян.- Мама, мы что, правда, с голубого спутника? – жуя и чавкая, спросил у мамы маленький Кенни.- Да, только вот Земля не спутник, а Луна – спутник Земли, смешной ты мой.- А когда приедет папа?- Ты знаешь, он сейчас на шахтах, добывает руду. Будет только через неделю. Он много работает, чтобы получать еду и воду…   И мама добродушно улыбнулась, вспоминая, впрочем, без горечи, как еще маленькая прилетела сюда с родителями. Зато она выжила, а не затонула вместе с остальными, ведь теперь на Земле не разглядеть и пятнышка суши. Конечно же, ученые твердили, что даже и притом, что все льды растают, воды не будет столько, чтоб затопить всю сушу, но не учли, что остатки суши, - опустились под тяжестью воды. Быть может, и оставляя лишь самые вершины гор, одиноко стоящими скалами, посреди бескрайнего властвующего океана. На Земле, исходя из наблюдений, тоже повысилась вулканическая активность, и стало ясно, что навряд-ли кто-то выжил и под водой…- Мама, я хочу туда! – вдруг разразился малыш, запивая нехитрый завтрак водой из пластикового стакана.- Ну, Кенни, - начала мать, - это совершенно невозможно. Если даже ты и сможешь починить, хоть один из межлунников, где ты будешь приземляться? Там везде вода! И вообще, не забивай голову глупостями… - тихо окончила она.- Раз это невозможно, где мы жили тогда, перед тем как прилететь на Луну?- Ой! – взмолилась мать, - Для тебя это слишком сложно, вырастешь и узнаешь. А теперь, ложись спать!..    И она повела его к кровати.   И уже засыпая под одеялом, мальчик не сдержался и высказал все, что думает по этому поводу:- Для меня это не сложно, для тебя мама - сложно. А я, - читал книги, и знаю, как жили люди на Земле…  - буркнул он перед сном.- Пусть тебе присниться Земля, - улыбаясь, пожелала ему мама, закрывая за собой металлическую дверь.   Мальчик еще долго лежал и глядел в окно, за которым, так далеко и одновременно близко, его манила к себе Земля. Но так безвозвратно далека…   Кстати, выражение вроде: «Спокойной ночи» или «Доброе утро», на Луне канули в лету, исчезли. Люди мечтали о том, чтобы жить на Земле и знать, что такое «ходить под лучами Солнца», или «встречать закат», как их прародители, без скафандров.   Страстно мечтали, хотя бы во сне увидеть, как под их ногами проходит Земная, а не Лунная поверхность, и каждый раз, перед сном желали друг другу: «Пусть тебе присниться былая Земля».|||||     В последующие годы, Кенни был полностью поглощен мечтой побывать на Земле.  Он читал все больше книг, и слушал старцев, что повествовали о земной жизни. Учился у ученых, которые с радостью передавали ему точные знания: механики, аэродинамики, конструкции, астрономии, физики, химии, географии и многих других наук, которые пригодились бы в его начинаниях. Вместе с друзьями, он хотел совершить этот полёт, поэтому учились и его друзья. Еще будучи детьми, они начали чинить тот межлунный корабль, некогда спасший их родственников с Земли. Он простоял не один десяток лет бездейственно, поэтому возобновить его системы было не просто. Не просто было  найти нужное топливо, но они заменили его тем топливом, что десятки лет назад добывались на спутнике. Кенни было всего 11 лет, когда он сумел поднять корабль  над Луной, но корабль не пролетел и мили и с грохотом упал в ближайший кратер, совершив аварийную посадку.  Пришлось начинать чинить его с самого начала…   Его так окрылила мечта полёта на свой родной Дом, что он эксцентрично выделялся из всех остальных людей, впрочем, как и его несколько друзей, - ведь они действительно знали больше других: прочли все возможные книги, что смогли раздобыть.  Но чем больше они узнавали о Земле, тем больше недоумевали, как можно было загубить такой прекрасный Райский Дом, как Земля?! Они не верили тому, о чем читали, с каждой книгой все больше испытывая отвращение к своим глупым жадным предкам. Знали-бы они, во что все это обернётся, - думали они. Хотя, наверняка знали, но все равно – ничего не сделали. До последнего: ели, пили, женились, и думать не думали о чем-то возвышенном. Их полностью тогда поглотил эгоизм и материализм, но теперь, из-за этого, немногие выжившие их потомки вынуждены ютиться в тесноте металлических камер на Луне, в тесноте, испытывая неудобства во всём, иногда даже голодая и точно рассчитывая, сколько на кого выделять воды.  Дети много размышляли, в большом зале корабля, но так и не поняли, почему люди были такими жестокими и ненасытными, что погубили свою родную Планету, заботливо дававшую им все нужно, для счастливой жизни…   К восемнадцати годам, Кенн Эжен стал уважаемым человеком на Луне, как и его образованные друзья. Вместе с ними, он организовал группу общественного взаимодействия, собирая все знания в столичном Научном Центре, который выстроили последние инженеры в Макс-Арке. Все книги и предметы ценности с Земли, были собраны в одном месте, для их долговечной сохранности. Там же и обустроили Центр образования, где одарённым детям передавались знания последними учеными и учителями Земли. Нужно было как-то наладить жизнь, и Кенн фактично участвовал во всём это процессе, понимая, что Луна, - станет им домом на многие десятилетия, а может, если повезет, и они тут все обустроят, и на многие столетия. Пока Земля должна была очиститься от гноя алчности утопленников и их экскрементов науки…   Нет, он не забросил возобновление корабля, - даже решил модернизировать его: уменьшить и сделать более маневренным и прочным. Но и откладывать то, в чем он мог активно помогать, он не собирался, никак иначе – их общество могло деградировать до уровня Землян, поэтому он поднимал с колен науки.  Ведь Лунные подростки были другими: им не было чем заняться, и они много читали, вскоре должно было вырасти новое интеллектуально развитое поколение, хотя и возникла новая проблема: с каждым поколением, дети вырастали все выше и выше из-за малой гравитации, пришлось общими усилиями строить новые «увеличенные» ответвления районов городов. Тогда же, тщательно исследовав географические и тектонические карты, Кенн нашел более-менее вероятно сохранившиеся участки суши. Как и полагалось, - это мог быть Эверест, но кроме него, - должна была образоваться целая плеяда островов на месте бывшей Антарктиды, так как льды открыли эту платформу и земной щит должен был подняться на поверхностью воды, но не все было так просто, ведь Антарктические острова должны были находиться на другой части планеты, а луняне видели только одну её сторону, как и с Земли, - была видна только одна сторона Луны.   Но план был давно готов, карты изучены, и команда корабля прекрасно обучена. Теперь нужно было найти уцелевший телескоп на Луне, и тщательнейшим образом попытаться найти участки суши на видимой стороне Земли, а если удастся, подключиться к какому-нибудь орбитальному телескопу, и задать ему цель, обойти Землю, фотографируя её поверхность полностью…    План то был хорош, но в любом случае пришлось бы лететь на орбиту Земли в поиске сейчас бездействующих спутников, или – прямиком на Международную Космическую Станцию, - погибшую станцию-призрак, напоминавшую о себе только отблесками солнечных крыльев, ночами обводившую звездное небо над Луной и Землей.                                                                      ||||||  - Есть! Я споймал, споймал их столько, что деталей хватит на сооружение нового спутника, да и для лунных поселений пригодятся. -  радостно кричал капитан Кенн, передавая сигнал в центр связи в Макс-Арке. – Я это сделал!    В центральном помещении поселения его уже ожидали сотни восхищенных граждан. Вскоре, в помещение внесли бесчисленное множество старой техники, - спутников связи, маленьких телескопов и много другого, что Кенн с командой выловили вблизи Луны, насколько хватало топлива. Их встретили громкими аплодисментами.    Инженеры и другие работники сразу принялись за разбор новоприбывшего оборудования, намереваясь собрать более-менее сносный аппарат, что сможет облететь вокруг Земли, ведь для околоземного полёта «Дедалу», - так был назван корабль Кенна, потребовалось бы слишком много топлива, которое долго добывали даже для этого полёта. В любом случае, по Луне начала распространятьс весть, о том, что полёты в космос были возобновлены и это уже был большой прорыв. Вскоре полёты стали регулярным, и не только на Дедале Кенна, но и на других  восстановленных кораблях в отдалённых областях Луны. Все они собирали брошенную технику на орбите, восполняя, таким образом, космическим мусором – ресурсы, которых и так не хватало.   Но Кенн с логистами все не унимались, намереваясь  не только попасть на Землю, но и веря  в то, что смогут встретить хоть кого-то, кто смог выжить. Это могли быть и подводные города, и плавучие мореходные судна, на которых, быть может, все еще жили люди. В любом случае, думала научная группа, хоть кто-то да должен был выжить. И не только под водой, в богатообустроенных подводных городах, в которых могли проживать тысячи, а то и десятки тысяч выживших, а быть может, и еще больше, - нужно было связаться с ними. Быть может, и им необходима помощь, или они смогут помочь лунянам, - так думали в группе Кенни. По некоторым расчетам, они даже предполагали, что выживших на Земле осталось не менее ста тысяч человек, как и на Луне, а быть может, и больше.    Кенн хотел, во что бы то ни стало помочь им! Такой себе герой, - спаситель с небес.    К тому времени, жизнь на Луне начала понемногу налаживаться: шахты снова заработали  с былой силой, строились новые отделения городов и новые предприятия, новые плантации, и криопарки, пополнявшие запасы кислорода; с орбиты регулярно привозили новые и новые запасы сырья электроники, и практически в каждом населенном пункте были образовательные учреждения. У лунян появилась надежда, на то, что будущее будет, не то что бы безоблачным, - ведь на Луне нет облаков, так хоть стабильным, несмотря на то, что воды, как и раньше - всегда не хватало. Некоторые даже начали выдвигать немыслимые идеи, чтоб доставлять воду с Земли, но не решались, возложив это задание на плечи Кенна. Но прежде, все хотели знать, что случилось с МКС.   Корабль был до отказа наполнен лунным топливом, и экипаж направился в «долгое плавание», - одно из самых далеких, на которое не решался ни один из восстановленных кораблей Луны. Путь был рассчитан, как и траектория, на которой лежало мертвое судно-призрак – МКС. Не долго наши друзья направлялись к нему, как увидели в космосе, меж Луной и ликом Земли, - полуразрушевшуюся станцию. Её солнечные крылья были изрядно подпорчены микрометеоритами и космическим мусором. С трудом капитану удалось пришвартоваться к станции, а проникать внутрь, они еще больше не решались. Никто не знал, что там внутри. Первым решился Кенн, открывая круглый старый шлюз, и ныряя в темень внутренностей станции. Там, по прежнему, был кислород. Но они, то и дело натыкались на иссохшие трупы работников станции. Хотя и не хватало нескольких спасательных капсул, - видно некоторые «эвакуировались» на Землю, но навряд-ли они могли спастись. Компания пришла к выводу, что люди погибли от голода и жажды, многие месяцы после катастрофы еще пытаясь выжить в стенах МКС. На Станции еще было достаточно топлива, и «экспедиция» решила, пригнать станцию к Луне. Ценное оборудование, вещи и тела погибших сразу-же перенесли в Дедал, намереваясь захоронить их подобающим образом.  Шоком было для лунян постепенное приближение МКС к Луне, - все думали, что она обрушиться на спутник, но капитан Кенн и его команда заверили всех, что сама станция, - может очень пригодиться, так как она была еще в рабочем состоянии, да и, в крайнем случае, её можно было разобрать. Тела работников станции захоронили в одиноком кратере вблизи Макс-Арка, соорудив над ними металлический саркофаг, и памятник, в честь погибших, почтив их днём молчания…   Тот день, стал ежегодной датой чтения «усопших в космосе».   Но вернёмся к пойманным орбитальным спутникам. Кенни и его друзья, Шон, Ли и Элис, чинили один за другим, ожидая направить несколько спутников, на всякий случай. Мало ли, что могло произойти? Для посадки корабля нужно было найти твердые остатки суши, возвышающиеся над поверхностью вод Земли, и достаточно большими, что бы там мог сесть и, разогнавшись, взлететь, их Дедал. Несмотря на ветхость спутников, они могли еще сослужить свою службу для людей на Луне и Земле. Но полёт на Землю, внезапным и одновременно удивительным образом, отложился, несмотря на то, что все уже было практически готово и два восстановленных спутника уже облетали Землю, подробно фотографируя каждый километр поверхности Земли, пересылая все данные в Научный Центр Макс-Арка, где лихорадочно все просматривали научные работник, во главе с  Элис и Ли. Впрочем, там постоянно пребывали и работники СМИ, следя за каждой секундой процесса.  А через экраны и радиоприёмники люди ожидали ответа: «так осталась ли суша на Земле»?                                                                     |||||||      Прошло несколько дней, а  островков суши на видимой стороне Земли так и не нашли. Кенн же кропотливо снова склонился над картами, в поисках, где же он мог ошибиться. Мешали и облака, что покрывали Землю, приходилось подолгу ждать, пока они разойдутся, ожидая повторных снимков. Но и за ушедшими облаками, - была видна лишь вода. За картами, он и не заметил, как пролетела лунная ночь, и наступало утро. Ночь скрывалась за лунными серыми холмами, а Солнце, захватывало светом новые и новые кратеры. Вскоре, заслонки иллюминаторов должны были закрыться, защищая поселения от жестоких палящих лучей, здесь очень опасного светила.   Немного отвлекаясь от работы, Кенн отдыхал, отбросив голову на спинку кресла и попивая новый синтетический напиток, который недавно начали рекламировать по их единственному каналу. Честно признаясь, - это была их первая реклама; пока по телевидению показывали лишь старые фильмы и сводки лунных новостей. Канал Luna’s, стал настоящим бальзамом на рану переизбытка времени для лунных жителей, но впрочем, не нес ничего сверх хорошего. Как и предполагал Кенн, - дети стали намного меньше читать…   При всём этом, Кенн начал вспоминать собственное детство, проведенное перед большим иллюминатором, наблюдением за Землей и стопками старых бумажных книг, которые он так любил, и все, до единой, - перечитал.  Конечно же, предавшись воспоминаниям, Кенн и не заметил, как к его дому, расположенному в отдалённой части города, подъехал старый луноход.До речі: Цю історію про далеко майбутнє і кінець людства на Марсі ти також не забудеш!   Раздался звуковой сигнал, это кто-то в скафандре вошел в промежный шлюз. Кенн взял бластер и со внутреннего контрольного компьютера вывел запрос на входном дисплее, не решаясь впустить не званного гостя:- Кто? Пройди сканирование!   Это смешно, подумаете вы, но осторожность для жителей Луны, - одно из самых важных качеств. Вдруг там, вор или еще кто похуже?.. Тем более, оснащение помещений камерами прекратилось, - остались только самые примитивные дисплеи, которые добывали с орбиты, ведь новые районы городов строились с экономией всех ресурсов, которых и так осталось более чем мало.   Но, быть может, это мог быть один из его друзей? Нет! И еще раз нет, - Кенн и его друзья выработали привычку собираться вместе вне поселения, боясь быть подслушанными. Собирались они в корабле, где их планам и теориям никто не мог бы угрожать. Ведь в последнее время репортеры так и гонялись за новыми сенсациями.  Именно поэтому, приход странного гостя удивил Кенни неоднократно. Хотя, если взглянуть на комнату Кенна, вы не удивитесь, что он никого не пускал к себе, - в ней пребывал сплошной беспорядок, в котором разобраться мог лишь сам её безумный владелец. Вокруг все было завалено книгами и механизмами, которые он сам же и соорудил.   Рентгенные лучи сканировали гостя. Оружия при нем не было. На компьютере Кенна отображался женский силуэт. Можно  впускать. Но все же, Кенн Эжен был немного напряжен, хотя и почти догадался, кто это мог быть.    Как только открылся вход, внутрь вбежал странный гость. И только сняв скафандр, Кенни увидел, что это была… Элис! Но зачем она пришла?  Забыв даже предупредить…Элис начала безудержно без умолку и восторженно тараторить, задыхаясь, так что её речь была похожа на набор бессвязных отдельных слов и восклицаний.  Кенн попросил её успокоиться, и потом поподробнее рассказать, объяснить, что произошло.   Пару минут она приходила в себя, а потом начала говорить более спокойным тоном:- Неужели ты не слышал?! Ты не знаешь, что произошло?- Нет, - спокойнее Элис, расскажи, как есть уже.- Да вот и рассказываю! Мы не зря оборудовали один из телескопов мощной наружной антенной. К нам поступил сигнал! И откуда бы ты думал?!   Кенн напряженно ожидал ответа, пока Элис берегла интригу.- С Марса! – я замер на месте, а Элис все продолжала, - Все совсем про него забыли… Марс! – вскрикнула она, - ну надо же! Они там такое учюдили, не поверишь! Марс спасет нас всех! На Луне уже оканчивается вода, а на Земле – она вся соленая, да и как её добывать с нашими то остатками техники, да еще и перерабатывать потом? Никак!- Что именно вы узнали из сигнала? Что?- Спасение Кенн! В послание, адресованном на Землю, которое перехватил наш спутник, рассказывалось, что все поселения на Марсе уцелели, и продолжили развиваться. Там сотни ученых и большое количество оборудования, с помощью которого оно продолжили тэрраформацию своей планеты.  В сигнале говорилось о том, что они будут рады связаться с уцелевшими людьми с Земли, и помочь им, вплоть до эвакуации на Марс! Или, другой возможной помощи, на которую они возможны. - Надо же… кроме этого больше ничего не было?- Было! – воскликнула Элис, - при этом так взмахнув головой, что её копна светлых волос закрыла ей пол лица. - Что? – заинтересовался Кенн.- Множество фото поселений на Марсе, как заверение, в том, что они достигли небывалых высот, а еще, они немного рассказали в другом сигнале, что они приволокли к Марсу астероид Иду и «разобрали» её на части, которые годами бросали на Марс! Кроме неё сбрасывали и множество других астероидов, состоящих изо льда. Так они ускорили формирование атмосферы планеты. А маленькую Дактиль, - спутник Иды, они отобрали, и теперь - вокруг Марса кружит не два спутника: Фобос и Деймос, а и третья луна – Дактиль!- Ничего себе! – выдал Кенн, шокированный небывалыми новостями. Я могу сейчас же ознакомиться с материалами? - Конечно! Все записано на плёнке нашего корабля. Скорее собирайся и отправляемся! Практически все наши уже там, скорее… и увидишь собственными глазами… все!                                                                   ||||||||      В главном помещении корабля было не бывало шумно. Все собрались вблизи голографического экрана, где дружно, воочию смотрели видеосигнал. Там, мужчина, одетый в длинную одежду, похожую на древнегреческую тунику, рассказывал о свершениях цивилизации Ареса. Показывал фотографии, разъяснял принципы работы новейших технологий, и кажется, даже вступал в краткие диалоги с учеными, что юрбились в моём корабле.   Подходя поближе, я спросил, у знакомого, - запись это или что?- Нет! Ты что? – ответил он, продолжая, -  это диалог! Марсиане связались с нашими, и усилили свой сигнал, что-бы общаться с нами напрямую.    Как только я обнаружился в помещении, друзья втолкнули меня поперед себя: аргументируя, что я здесь всем заправляю. Хотя, это было далеко не так, ведь пока на Луне не было выборов. Хотя, честно говоря, я думаю, меня могли бы выбрать первым президентом Объединенных поселений Луны. Учитывая мои заслуги и заслуги моего предка Макса Эжена, - более чем вероятно.    Мужчина поприветствовал меня. Я тоже, как мог, вслушивался в его слова, ведь его речь представляла собой довольно отдалённый диалект английского. Как мы узнали позже, - английский на Марсе практически вымер, и только немногие знали его. Именно для того, что-бы потом была возможность связаться с уцелевшими людьми Земли, хотя они и моли предположить, что на Луне мы также сможем выжить. Ломаным английским, мужчина с длинными волнистыми волосами, спадающими на плечи, предложил сотрудничество с правительством Марса. Конечно, не думая,  мы согласились! За его спиной возвышались колонны из красного марсианского камня, а за толстыми стеклами меж них, - красный пейзаж с множеством великолепной архитектуры построек.    Марсиане обещали прибыть к нам через три месяца: именно столько времени бы им понадобилось для снаряжения экспедиции, и времени полёта в нашу сторону на новых специально обустроенных кораблях. Также, они пообещали, что заберут с собой, всех, кто пожелает улететь, и привезти с собой новое оборудование, способное доставлять воду прямо с Земли на Луну! Мы распрощались с марсианами. Те же,  в свою очередь обещали выходить на сязь еженедельно, чтоб беречь энергию. Не успели мы отойти от шока, который мы испытали, связавшись с другими уцелевшими колониями Марса, как нас обрадовал еще одна, не менее чудесная весть!   На Земле спутники обнаружили сушу! Как и предполагалось, посреди океана возвышался довольно таки большой остров Джомолунгмы, только вот совсем с другой стороны планеты. Не в Южном полушарии, а в Северном! Наши ученые предположили, что Земля могла перевернуться, из-за тектонической активности и большой сменой давящих масс на поверхность. Как мы узнали позже, - мы были правы: ядро планеты действительно перевернулось. После снимков скалистого острова Джомолунгмы, спутники передали изображения бывшей Антарктиды, - теперь находящейся на севере. Здесь на нас ожидало еще большее количество скалистых островов! Целый архипелаг располагался на другой стороне планеты, теперь в более теплой широте, так как ось планеты накренилась.  Сотни, а то тысячи островов радовали глаз на снимках. Теперь мы знали, что есть куда садиться нашему великолепному Дедалу, в поисках тех, кто мог уцелеть.     Но, конечно же, мы не очень верили в то, что выживших, мы найдем на суше. Нет, мы больше ожидали найти их под водой, в подводных городах. Наблюдая за Землей, мы довольно часто видели большие ураганные образования: тайфуны, цунами, проливные дожди и многие другие виды стихийных бедствий не говорили о том, что жить на скалистых островах комфортно.  Хотя, быть может, чем черт не шутит! Мы не могли знать наверняка, и поэтому решили не откладывать полёта, и успеть побывать на Земле, прежде чем прилетят марсиане. Мы тоже не хотели сидеть сложа руки! Да и не сидели, - первым делом мы решили создать полноценное правительсnво, до приёма марсиан. Чтоб все было официально, на Луне началась политическая компания. Люди должны были выбрать  руковоителей, из десяти человек. А тот, кто наберет большее количество голосов и станет первым Президентом об]единенных лунных поселений.     А пока общество выдвигало свои кандидатуры, мы с друзьями, полностью снарядились для полёта на Землю. Набрали с собой как можно больше припасов, и дополнительный запас топлива, для возврата на родную Луну. Не прошло и нескольких дней, после обнаружения остатков суши, как Дедал вырвался в зияющее космическое пространство, в сторону манящего голубого Шара.    Экипаж Дедала состоял из девяти человек: я – капитан корабля и, собственно, всей экспедиции, Ли Тэм  – главный инженер, он лучше всех знал системы корабля, после меня. Шон Шен, - второй пилот. Элис Мэлдер любила растения, и владела большим объемом знаний в биологии и ботанике, - она должна была взять образцы растений, подытожить, что из флоры и фауны Земли смогло пережить катастрофу. Также из отдалённой станции прибыл известный полиглот и лингвист – Юри Сиинкай, - он владел десятками языков, и предположительно, смог бы разговаривать на диалектах языков, что могли образоваться после катастрофы.  Один геолог, должен был составить подробную карту суши, где мы высадимся. Остальными тремя членами экипажа были работниками медицинской службы.    Отлёт Дедала помпезно был транслирован на канале Luna’s!    За все время никогда лунные жители не пребывали в настолько хорошем расположении духа.   И только после взлёта я узнал, что мои друзья сговорились и выдвинули мою кандидатуру на выборы президента. Созданная ими группа уже пропагандировала мою персону. Я был крайне озадачен этим, и долго толковал с ними, о глупости этого решения, - ведь это такие обязанности! Хотя, честно признаваясь, я больше боялся, что у меня может не остаться совсем времени на личные исследования, стань я президентом Луны… Хотя, какая разница, - обязанности в обществе останутся теми же, лишь мой титул измениться.   Некоторое время Дедал летел на автоматике, пока корабль не начал входить в атмосферу, мы все были довольно спокойны. Траектория была давно просчитана, - мы должны были сесть прямо на самом большом из островов Антарктического архипелага. На другой стороне планеты снова бушевал сильнейший ураган, но нам повезло, он не добрался к месту нашей посадки, но знать наперед – мы не могли. Но если что, - мы сразу могли взмыть обратно к Луне, в любую минуту.    Успешно пройдя атмосферу, мы начали спускаться ниже облаков. Нас окружала фантастическая картина! Солнце резало  глаза, как и большие, просто таки ненаглядные голубые глади воды волн, что окружали нас повсюду. Вдали виднелись острова, на которых поверх белели шапки оледенений. Нам даже показалось, что острова зеленеют. И в самом деле, чем ближе мы приближались к ним, тем отчетливее наблюдали зеленеющие долины разбросанных перед горизонтом многочисленных островов. За стеклами корабля мы видели, как среди облаков пролетали тени, - это наверняка были птицы. Птиц мы видели в первый раз. Некоторое время наш Дедал летел над скалистыми островами, заросшими мхами и лишайниками, что зеленели издалека. Кажется, среди них была и трава с цветами. Но вся суша островов была укрыта пернатыми обитателями! Острова просто таки кишили всевозможными птицами!   Когда наш корабль пролетал над скалами, - мириады птиц, пугаясь, взмывали в воздух, и улетали прочь, кружась подле своих гнезд. И когда мы улетали дальше, оставляя их в покое, они возвращались на свои прежние места. Видя все это, сказать, что «мы летели открыв рты», - это ничего не сказать! Мы захлебывались, тем что созерцали! Воды моря колыхались, озаряя все своё голубизной, а небо?! Небо полыхало синевой и белыми облаками! Ничего подобного мы не видели никогда, разве что в фильмах! Да что там фильмы, мы уже сейчас были готовы выпрыгнуть наружу и дышать всем этим на полную грудь! Все время, пока мы спускались, несколько человек снимало все вокруг и снимало экспедицию на камеры. И как только мы сумели приземлиться на каменистой долине на самом большом острове архипелага, где лишь изредка встречалась травянистая зелень, - мы открыли шлюзы и выпрыгнули наружу, с идиотскими криками сошедших с ума. Нас встретил поцелуй ветра, а горло наполнили незнакомые запахи.    Нас свела с ума прекрасная Земля! Где там ровняться Луне с её серой поверхность с этим прекрасным небом и океанами?! Мы, быть может, часами валялись на зеленой траве, а открытое пространство и запах кислорода кружили голову, опьяняя. Страшно становилось от мириад километров этого открытого пространства. А вокруг долины, куда ни глянь, - стелилась травянистая долина, с двух сторон замыкавшаяся горными грядами,  а с двух других, - чудесными океанскими заводями. В небе летали птицы, издавая странные звуки. А Элис бегала за бабочками, которых здесь было сотни, как и цветов, что открывали свои глаза посреди зелени трав. Несколько человек собирало цветы, и мы, все вместе, сплели друг другу красочные венки. Трава колыхалась от порывов ветра. Ноги немного тяготило от большей гравитации. Голова кружилась, шла кругом от великолепных запахов цветов, воздуха, трав, а на губах оседал привкус соленого моря. Звуки опьянили. Теперь мы знали, как чувствуется ветер на коже, как волосы развеваются от его прикосновения. Как ощущаются звуки природы, собранные воедино, проникая в сознание, - мы ощущали себя частью всего этого мира. Так за играми вблизи корабля, пролетел остаток дня.    За день, группе людей показалось, что происходили микроземлетрясения, впрочем,  как они и предполагали. Их сила была совсем малой, практически незаметной. Да и вообще, несравнима с дрожью в ногах, что пробирала их с самых первых шагов по поверхности уцелевшей земли.    Солнце садилось. Мы восторженно направились к гавани, где плескались волны и кричали множество птиц, не боясь подлетая к нам и, они рассматривали нас. Сняв обувь, мы бродили по песку, а теплые волны омывали наши ноги. Океан, честно признаваясь, пугал нас своей силой и раскатами волн, - страшно было подумать, сколько пространства погребено под его водами.  И тем более мы не решались подумать хоть немного зайти в его глубь, боясь быть съеденными волнами или теми, кто там живет. Несколько раз мы видели большие спины, выныряющих морских существ, которые даже Элис не могла классифицировать. Песок приятно щекотал стопы ног, пронося дрожь от нового ощущения до кончиков ушей. Так мы провели весь вечер, наблюдая за тем, как солнце садиться за горизонтом, окрашивая облака в теплые алые тона. Вечером, с последними лучами солнца, начался отлив, и мы увидели множество скелетов кораблей, облепленных моллюсками и водорослями. Также там были и человеческие скелеты. Тут-же на плюхающихся в водных лужах рыб и ракоподобных, - напади облака птиц, унося в клювах добычу своим птенцам. Уставшие, но счастливые, мы легли прямо вблизи берега, на прохладную траву, засыпая, всей командой наблюдая за звездами, и, за такой далёкой Луной, которая была нашим домом, но ни в какое сравнение не шла с роскошью Земли…  Маленькая серая горошина, посреди мириад звезд, - неужели наш дом, Луна?   Счастливые, мы уснули под звездами, и теплыми порывами ветра, даже не удосужившись закрыть корабль. Сборами природных образцов и другими работами мы решили заняться на следующий день. Да и чего здесь бояться? За все время нашей пешей прогулки, мы так и не встретили ни одного выжившего человека, ни одного крупного зверя, что мог бы представлять опасность. Хотя Элис все же удалось поймать вблизи корабля какого-то странного грызуна, но тот укусил её, и его пришлось отпустить. Все равно Земля располагала к себе. Все вокруг могло натолкнуть на картину девственной планеты, - таковы были земли, что окружали нас на многие десятки километров вокруг. Только одна мысль преследовала нас: неужели мы единственные разумные живые существа на этой водной планете?                                                                    |||||||||     Утром мы проснулись неожиданно. Кто-то или что-то укололо меня в бок чем-то острым.  Открыв глаза, я увидел, что нас окружили. Вокруг стоящие фигуры напоминали людей. То есть, - это и были люди, просто они были облачены в довольно странные прилегающие  к коже одеяния, которые, казалось, срослись с их кожным покрытием. Они тыкали в нас чем-то наподобие металлических палок. В очередной раз, направив своё оружие против меня, я попытался встать и тогда, к моему ужасу, из конца металлической палки, которую крепко сжимало человекоподобное существо, выстрелил электрический заряд. Заряд прошел через все моё тело, подействовал как электрошок.    Такими же разрядами и разбудили моих спящих друзей. Существ с палками было раза в три больше чем нас. Мы напугано сидели, наблюдая за их действиями, загнанные в угол. Внезапно одно из существ сняло что-то наподобие маски с лицы, словно стерло слизь. Разнесся странный запах, похожий на море и рыбу в нём. Показалось вполне нормальное человеческое лицо. Человек видимо был главным из них. Заговорив к нам,  он вел себя агрессивно, видимо сам, недоумевая, кто мы такие, требовал объяснений. Но его язык был нам непонятен. Хорошо, что вмешался Сиинкай.    Он поднял руки, - выражая неагрессивные намерения, и обратился к нам, разъясняя.- Кажется, я понял, на каком языке они говорят…  Мы недоуменно смотрели на него, молча ожидая, что будет дальше.   Утренние птицы летали над нашими головами, громко что-то выкрикивая, видимо собравшись на рыбный запах, исходивший от нападающих.- Речь их похожа на язык тагал с примесью английского и китайского.    И Юри начал осторожно, вспоминая и подбирая слова, входить  сними в диалог.   Кажется, нападавшие на нас, его неплохо понимали. И более того, не скрывали своего удивления.   Несколько минут Юри говорил с их вожаком, а потом, улыбнувшись, сказал нам:- Все хорошо! Можно не бояться. Просто они приняли нас за пиратов, которые живут на поверхности воды, плавая на уцелевших кораблях. Я попытался им объяснить, что мы прилетели с Луны. Похоже, их это не особо удивило. И они приглашают нас к себе в гости, так сказать…   К тому моменту, когда Юри окончил, нас уже приглашали к берегу, к воде. Опустив свои электрические копья, эти люди убрали слизистые маски, что скрывали их лица и улыбались нам. Они вели нас к самым волнам, где на волнах, как поплавок, какой-то странный аппарат, стоял не двигаясь. Мы не решались войти в воду. Тогда эти люди чуть ли не за руки потащили нас к аппарату. А когда мы уже подходили к нему, воды нам было как минимум по горло, но самих бывалых этих людей ничего не пугало, - они прекрасно плавали. Еще бы, - пальцы рук и их ног были снабжены перепонками! Мы были шокированы, когда внимательно их разглядели.   Сам аппарат состоял из какого-то странного липкого вещества, напоминающего силикон или мягкую резину. На своём языке, как перевел нам Сиинкай, они сказали, что нужно просто пройти через «поверхность» этого материала, и мы окажемся внутри.- Это как?! – взволновались мы, переспрашивая.- Я просто перевел, - ответил Юри.   Тогда мы и увидели, как эти «земные пришельцы» сделали это сами. Они просто ныряли, если можно так выразиться в этот склизкий материал, и исчезали в его внутренностях. Осталось всего несколько этих существ, когда я попытался дотронуться до странного шарообразного объекта. Рука свободно проникла внутрь, проходя через мягкий эластичный материал, я почувствовал по ту сторону – воздух. Значит, там тоже можно дышать! Тогда я первым нырнул внутрь, и оказался в странном месте. Именно так я только мог описать, где я очутился. Весь в  слизи, я упал на пластиковый или резиновый пол. Оказалось, что это был только самый верх аппарата, и большая его часть была под водой. За мной попадали и мои друзья, оказываясь в полуосвещенном слизком аппарате. Мы были не бывало шокированы.   А вот владельцы этой странной штуковины, казалось, ничуть не смущались. Их лица снова были закрыты странной слизистой маской. Главный, уселся подле крайне стены этого аппарата. Дотронувшись к прослойке стены, она стала более прозрачной и не такой плотной – своего рода иллюминатор. Потом он надел еще более футуристическое устройство на голову, - что-то вроде присоски и вошел, Боже мой, в самый настоящий транс! Он качался из стороны в сторону и из наклонов его головы этот аппарат вилял из стороны  в сторону. При всем этом, как он видел, для нас осталось загадкой.    Наклон головы вниз – и курс задан, - мы плыли в глубины вод под водой. Капитан этого судна странно вилял среди скелетов кораблей, погружаясь все глубже. Вода была прозрачна за «тканью» иллюминатора, и мы видели все, что проплывало вблизи нас. По большей части, - это были изгнившие под водой остатки кораблей, да и водоросли, что опутали их, ракушки, моллюски и множество рыб, видов которых никто бы казалось не смог бы счесть…   Вся наша команды расположилась на полу,  снова открыв рты. И истинность происходящего, казалось, не откроется нам никогда, настолько невероятное происходило сейчас с нами. Аппарат был словно живой, как воздушный пузырь, в рыбе, только так мы смогли сравнить его. Стенки то расширяясь, то сдувались, издавая смешной шипящий звук. Таким образом, подводное судно «дышало», - фильтровало газовые смеси внутри, заменяя их другими, как мы поняли – гелием, чем ниже мы спускались вниз, в глубины призрачного океана, заполненного скелетами кораблей.   Юри попытался заговорить, и его голос был настолько звонким, что все рассмеялись. А потом, смеялись друг с друга, - мы все начали тонко говорить. Во всём виноват гелий! Видимо Юри спрашивал, как долго мы будем плыть под водой. После этого вопроса, один из «мориан», - как мы прозвали этих людей, снял движением руки с лица полупрозрачную слизистую пленку и сказал что-то Сиинкаю.- Он сказал, чтоб мы не говорили. Не тратили кислород. Сказал, что аппарат может разладиться.   Тогда мы продолжили путь, молча, наблюдая, за тем, что видели под водой. Скелеты кораблей исчезли, не успели мы и далеко отплыть от берега. Рыба вокруг плавать начала покрупнее, и тогда, капитан с присоской на голове, нажал, расположенное что-то в стенке, какое–то образование над тонкой прослойкой иллюминатора. И мы прочувствовали, как всех начала обдавать дрожь. Без сомнений, - это был небольшой поток электричества, циркулирующий по венам всего корабля, да и нас изрядно выводил из себя. Но хозяева, столь странного судна, исходя из наших наблюдений, чувствовали себя хорошо. Видимо, для них это было привычно.    А через мгновение нам стало ясно, зачем и для чего этот заряд. Он отпугивал большую хищную рыбу, которая так и хотела приблизиться к подводному судну, но дотрагиваясь к нему хвостом или передней частью тела, тут-же убегала, ударенная зарядом тока. Это был механизм защиты…   В скалах мы увидели песчаную долину, сплошь засаженную водорослями. Именно «засаженную», ведь ряды насаждений были ровными. Правильной формы плантации водорослей освещались похожими на наш подводный корабль, - фосфорирующими шарами, только они были гораздо меньше. Мы проплыли несколько плантаций, пока не увидели в глубинах фосфорирующие огни. К ним вел освещенный «шарами» путь, в самую глубь…   Теперь мы окончательно поняли, что стали гостями ушедших до катастрофы под воду, потомков людей. Невероятный город предстал перед нами. Казалось, это было скопление пузырей и пластиковых линз, под которыми сновали люди в тех же полупрозрачных костюмах. Линзы то увеличивались, то уменьшались, - дыша таким образом. Фильтровали углекислый газ, что выделяли люди и фильтровали из океанских вод необходимый кислород. Вокруг города плавали и другие живые судна: маленьких, наверное, -  были тысячи, средних размеров – сотни и сотни, как наш, а самых больших, наверное – грузовых – многие десятки. Все вокруг пребывало в какой-то странной гармонии. Маленькие фигурки детей, плавали вблизи подводных шаров-куполов, играя, вместе с взрослыми. Поблизости везде росли водоросли, а меж них – плыло разнообразие рыб. Некоторые рыбы даже сами смело «проникали» через оболочки подводных куполов и плавали во внутренних озерах. Буде цікаво: Хто переживе людство і якою буде Земля через мільйон років?   Вскоре мы пришвартовались, если можно так выразиться. Просто наш шар «прилип» к стенке одного из куполов, и в том месте тот час же разверзлось отверстие. Мы увидели каменные пол, и каменные ступени, что вели вниз. Капитан этого судна снял присоску с головы и вместе со своими сородичами предложил пройти туда. Мы осторожно последовали за ними, спускаясь вниз по ступеням. Вокруг нас окружал тропический лес, - дышать было даже немного сложно, - ведь все было преисполнено влагой. Тропические растения окружали все вокруг, лишь небольшая каменная тропа, вытесанная в самой подводной скале, вела куда-то вперед.    Теперь мориане все сняли липкие маски, и время от времени переговаривались. Было ясно, что они говорили о нас, наверное, о нашей странной одежде и о том, как мы выглядим. Они для нас, впрочем, как и мы для них – казались инопланетянами. Из джунглей то и дело доносились странные звуки, - какие-то существо сновали посреди ветвей, не решаясь выглянуть. Наверное, боялись нашего непривычного запаха. А внезапно для всех нас, с веток высокого дерева над нами, сорвалась стая красивых ярких птиц с большими клювами. Элис сказала, что это были какаду. Птиц здесь было много, и еще не раз мы видели взметавшихся вверх, в испуге, птиц, всевозможных форм и ярких раскрасов перьев. Вот так, со скудных на разнообразие скалистых островов, показавшихся нам раем, мы попали в еще большее разнообразие, глотая глазами новые для нас картины, вслушиваясь в джунгли, дотрагиваясь до эластичных больших листьев растений.    Все это время, где-то незримо вверху, шипел потолок, фильтруя эту замкнутую атмосферу. А пары влаги уходили вверх, конденсируясь на ветках и листья и падали на нас, так что мы совсем промокли. Но мориан, как мы видели, это не очень волновало – они привыкли к влаге, и уже видимо очень давно. С веток свисали разные фрукты, и с разрешения наших предводителей, мы рвали их и пробовали. Это были такие же фрукты, как и у нас, что росли под куполами, только гораздо вкуснее, не такие синтетические виды, что произростали у нас. К тому же  здесь были и множество неизвестных нам фруктов, но так же они были великолепны на вкус и приятны для глаз. - Рай под водой… - заметила тихо Элис.    Все с ней согласились, а Юри передал слова его коренным жителям.    Они лишь, молча, нам улыбнулись и кивнули.    Неожиданно для нас, перед нами возникла каменная арка, внутри которой был какой-то энергетический барьер. На арке были вырезаны образы и красочные символы, украшавшие её. На лицо был еще один факт, - внутри дышащих шаров был еще один, - энергетический щит. Пройдя через него, на нас ожидало множество людей. Под энергетическим куполом было не так душно и влажно, но теперь мы хоть увидели, как жили эти люди.    Одеты они были, наверное, нарядно, - на них не было привычной для нас одежды. Их одежда была очень простой: платки с дыркой посередине, которые они одевали через голову, а все остальные части тела они украшали растительностью, цветами, другими украшениями. У большинства были пробиты уши, в туннелях ушей располагались деревянные круглые вставки, на многих из которых были вырезаны неизвестные нам символы. Сиинкай, сказал, что не видел ничего подобного, в итоге решил, что эти иероглифы совмещали в себе признаки множества культур. В основе лежали японские и китайские иероглифы, впрочем, слишком искаженные, чтобы еще больше глубже судить о других вошедших в письменность этих людей особенностей.    На нас надели ожерелья из сплетенных воедино красочных цветов, и повели к возвышенности, где размещался большой комплекс построек, со стеклянными стеклами и прозрачными куполами. По словам людей, пересказал нам Юри, - там жили главы их народа. А дома обычных людей выгляди просто: сооружены из бамбука и других древесных материалов. Входы были украшены занавесками из ракушек. Шедших с нами проводников приветствовали видимо их семьи, бросаясь им в объятия. А потом, любопытно созерцая нас, - пришельцев.    Все говорили очень смешно, высоким тонким голосом, так как в воздухе было обилие гелия.  Хотя смешило это только одних нас, - люди эти привыкли так разговаривать. Маленькие дети подбегали к нам и дарили браслеты из ракушек и драгоценных камешков. Но были и те, кто недоверчиво смотрел на нас, даже не выходя из деревянных домов на сваях, созерцая нас из закрытых тонкими тканями окон. Одно лишь удивило нашу группу, - мы не видели стариков…    Это было очень странно.                                                                   ||||||||||        Мы прошли через множество необычных помещений. Всё время разглядывали странные конструкции,нависшие над нашими головами, трубки, и энергопровода, больше походившие на вены и артерии, честно признаваясь. Технологии этих людей имели совсем другую основу. И вот, мы вошли в залу, где на каменном кресле, возле каменного стола сидел седовласый старец. В деревянных шкафах, за ним, на множестве полок, уходивших к самому стеклянному куполу, было размещено множество рукописей, свитков и старых потрёпанных книг, видимо очень оберегаемых этими людьми. На столе перед старцем тоже были разложены стопки книг, а сам старец только что поднял взгляд к нам, отвлекаясь от их чтения. Он произнес что-то звучно, приподнимаясь с каменного кресла, украшенного иероглифами, и поклонился нам.  Мы в ответ тоже поклонились. Особенно порадовал этот обычай Юри Сиинкая. Он, казалось, был в восторге, и сразу же вошел в диалог со старцем.    А нашей компании принесли деревянные стулья, на которых мы сели, наблюдая за разговором. Не прошло и минуты, как Старец решил познакомиться с нами всеми. Сиинкай переводил ему наши слова, и значение в экспедиции. Старец все внимательно слушал. Себя он  именовал Укэлк Балангк. Наши имена показались ему странными, как он поведал нам. Но сразу же он объяснил, что схожие имена и язык у пиратов, что нападают на их поселения с поверхности вод. Убедившись окончательно, что мы с Луны, а не с поверхности вод, он еще раз поприветствовал нас, устроив теплый приём, сказав: «Дружелюбен к мирным гостям Океан!». Да, именно океан, - именно так именовали выжившие мориане – Землю. Теперь все завали Землю Океаном. И даже, на поверхности вод, все знали свою планету как – Океан.   Нас накормили фруктами и овощами, некоторые из блюд прошли термическую обработку. А в честь  таких странных гостей приготовили даже и мясные блюда. Но мы побоялись их есть, врач напугал нас:- Мало ли какие новые инфекции появились на Земле, то есть, Океане, пока мы жили на Луне. К тому  же мы не едим на Луне мяса, и непонятно как может отреагировать желудок…   И мы единогласно отказались от мясных яств. Местные очень удивились, и даже, кажется – расстроились. Вечером, нас уложили спать в свободные комнаты деревянных домов на сваях. Ведь каменные строения, с стеклянными куполами, служили хранилищем знаний, и даже мудрецы не отдыхали там, а вместе со всеми жили в верхней части поселения, в постройках в ветвях деревьев. Мы отметили, что местные были очень дружелюбны, прямо как первобытные туземные народы, но это было очень хорошо. Хотя они и обладали знаниями, о которых  туземные народы не могли мечтать даже во снах…   А суть их жизненного  устройства обещал нам изложить Укэлк Балангк, на следующий день.    Снова мы восседали на деревянных креслах в зале старого мудреца, заваленного стопками книг. Утром нас также сытно накормили и мяса уже не давали. Даже  указали нам где у них находятся в постройках самые настоящие «душевые», воду в которые доставляли бабмуковые трубы. Мы хоть успели помыться, избавляясь от рыбьего запаха. А местные жители, еще со вчера недоумевали, как это мы оказались такими свиньями, что не помылись и легли спать не омывшись. Чистоту в культуре высоко ценили, а нам наше бескультурие простили, ведь сами забыли указать нам, где их «душевые». Итак, на нас снова смотрели уставшие от времени глаза старца Укэлка…   Он был готов ответить нам на вопросы, взамен, мы пообещали, что расскажем и о нашей жизни.   Укэлк Балангк рассказал, что в этом большом поселении, под десятками живых куполов и энергетических щитов, несколько больших поселений, как их. Это они называли Ингклао. Подле этого поселения и других, - расположены множество деревень в деревьях и на скалах. Но население тщательно контролировали, что бы не нарушать их хрупкую подводную экосистему. Леса люди удачно делили с животными, в этом им помогали дары моря, - рыба и морепродукты, большей частью чего они заменяли плоды деревьев и других пищевых источников, таким образом, большей частью отдавали леса их исконным тропическим обитателям зверей, земноводных, птиц и насекомых, которые удалось спасти обитателям Океана.Также Укэлк поведал, что их народ всего лишь горсть из многочисленного подводного союза уцелевших рас. Подводных поселений такого «живого» типа были тысячи! И даже сам Укэлк, истратил многие годы молодости что-бы посетить многие из них, путешествую от одного подводного купола к другому. К примеру, их народ, с их диалектом насчитывал десятки тысяч человек, и обитал в окрестных водах вблизи только нескольких Антарктических островов.  Вокруг четырёх островов Антарктической группы их народ размещался в семнадцати подводных живых городах. Многие другие острова Архипелага стерегли другие культурные группы подводных поселений, в которых жили десятки, а то и сотни тысяч людей.    Укэлк показал нам карту, которую он пытался составить при своей жизни, но так и не успел завершить. Чернилами осьминога он нарисовал лишь половину Архипелага. Сказав, что на это у него ушло полжизни. Десятки и сотни точек, с названиями и цветовыми отменностями были четко вырисованы на карте. Иероглифы мы так и не смогли прочитать.  Но Укэлк сообщил, что письменность они переняли у нескольких народов, что обитали в глубинах океана, далеко от Антарктического архипелага. Но точно сообщить, где именно находятся те великие народы, с уважением подчеркиваемые Укэлком, он так и не смог. Указал на отдельные иероглифы, больше походившие на японские, что они принадлежат великой расе, которая сумела  укрыться от вод наступающего океана с помощью «живого» щита, создавать который и научила их предков несколько поколений назад.  Связь с ними они потеряли давно, так как их подводные шары не могли плавать очень далеко, им требовалось много энергии, которую они не хотели тратить.    Сами живые щиты были плодом биоинженерии. В этом не было сомнений. Укелк разъяснил, что эти щиты могут расти и увеличиваться, если их «кормить» специальным расствором, или выращивать из их частей, как-бы черенкуя их и создавая новые «шары», подкармливая их питательной смесью, рецепт которой он не захотел нам открывать. Все эти «таинства», как мы поняли, происходили в каменных стенах подкупольных помещений, где местные жители берегли свои немногие знания, учились в Залах Мудрости, и строили или, правильнее сказать, выращивали – свои корабли, светильники и, целые купола, если требовалось расширить город…   На вопрос: почему они не хотят жить на поверхности воды? Мудрец улыбнулся и произнес слово, которое Сиинкай перевел как «табу». Великая раса научив их своим технологиям, взамен, приказала им воздержаться от возвращения на поверхность земли. Но водные пираты, о которых мы наслышались от старца, так и хотели попасть на острова, но к счастью, сил подводных народов, что жили вокруг Архипелага и промеж островов, хватало, чтобы отвадить их от живописных мест. - Да и когда мы бывали на поверхности, говорил старец, нам не нравился ветер. Мы привыкли к влаге моря и любим плавать в близи своего города и веселиться дебрях наших лесов… И в наших лесах красивее, а если дети хотят увидеть поверхность, то мы конечно же плаваем к островам, показываем им. Хотя и есть немногие из нас, кто любит бывать на поверхности, - их мы отправляем нести дозор, чтоб вмиг знать, если нагрянут ветхие корабли пиратов. – потом старец улыбнулся и сщурил глаза, - но навряд-ли они уже когда нибудь вернуться. Над крышей океана частые штормы и волны с легкостью могут поглотить их ветхие судна. Немного пиратов осталось…    Старец снова улыбнулся, как только Юри окончил перевод.    Мы не думали оставаться долго здесь, нет. Мы боялись за свой корабль, оставленный так беспечно в травах острова, в зелёной долине. И как только мы поняли, что здесь наша помощь не нужна, поблагодарили старцев за гостеприимность, их всего было три, - попросили отвезти нас на берег к кораблю. Но Укэлк обрадовал нас тем, что, как оказалось,  с самого начала там осталась стража, из нескольких их людей, верно все это время охраняя наше космическое судно. Мы пообещали еще раз вернуться, хотя и сами не знали когда именно. Да и смысла не было, - ни в помощи ни в помощи для нас эти люди не годились. Они жили  в своём мире, и жили счастливо. Их технологии позволяли так жить, но не могли помочь нам… Разве что только связаться с великой расой, что разработала эти биологические щиты, - наверное их великие умы смогли бы нам помочь снабдить Луну энергией, пищей, и главное – водой… Но это уже после. Сейчас нас, должно быть заждались на Луне. Мы как канули в воду, собственно это мы и сделали, но временить нельзя. Скоро на Луну должны прибыть марсианские послы и ученые, о чьём приезде мы сообщили и Укэлку, на что тот не особо обратил внимание, чем показал – они в нашей помощи не нуждаются. Перед самым отплытием все жители дружно провели нас, завалив в прямом смысле, множеством корзин с фруктами и овощами. В нескольких деревянных клетках были даже пару птиц… Все это обещали погрузить и доправить к кораблю все те же сопроводители, обнаружившие нас на каменистом пляже острова.    Сиинкай вел всю дорогу с ними активный разговор. Видимо рассказывал о жизни на Луне. Этих слушателей, казалось, удивляло каждое слово, а не как умудренного годами старца Укэлка. Один из них, даже, тот что вел в прошлый раз отряд, попросился с нами на Луну, предложив  в замен, оставить кого-то на его место. Просьба была нелепой, но при первой же просьбе, мы увидели загоревшиеся глаза Сиинкая. Его поведение говорили о том, что он хочет остаться. И он предложил нам, что он действительно может на некоторое время остаться здесь, ведь на Луне у него не осталось близких людей. А тут он хотел на месте ознакомиться с знаниями мориан и изучить подробнее их язык и иерографическую письменность. А может, даже, и связаться, с помощью, радиосигнала с великой рассой, которая могла быть более полезной.    Доводы Юри были убедительны, и мы, недолго думая, согласились. Но всю ответственность за решение возложили на его плечи. Таким образом, мы лишились прекрасного лингвиста и обрели взамен футуристического туземца Балал Кал Кото. Но и он обещал нам научить наших специалистов своему языку и ознакомить нас с их традициями и культурой. А о его семье он просил не беспокоиться, сказал, что о жене и детях позаботиться его второй муж. Мы переспросили, и оказалось, что у него два мужа! Наглядно мы убедились, что еще о многих особенностях их культуры, нам предстояло узнать… Впрочем, Луна тоже имела массу интересных «особенностей», так что мы не особо придирались к моральной стороне личной жизни Кал Кото.    И вот, мы  вновь услышали звук ветра и запах океана. И снова промокли, выбираясь из его вод, к берегу, где совсем недавно, спящими, нас застигли врасплох.  За спинами просыпалось Солнце.                                                                   |||||||||||        До самого корабля, нас любезно сопровождал отряд мориан. Подходя к месту нашей посадки, мы увидели его на своём месте, в целости и сохранности. Он блистал в утреннем солнце. Вокруг него несло стражу несколько мориансикх воинов, - они дружелюбно поприветствовали всех нас. Но временить нельзя было. Быть может, меня уже выбрали президентом, и поэтому, нужно как можно скорее приступать к своим обязанностям, а не прохлаждать в райских садах подводного рая или, радостных зелёных лужайках – суши. Тем более, скоро прибудет эскорт марсиан, и их нужно будет встретить готовыми. Успеть соорудить достаточно просторные посадочные площадки, организоваться, в конце концов. Что б ни упасть в грязь лицом, точнее – в лунную пыль.   Да, Земля потрясла нас всех. Действительно, - райский уголок вселенной. Но, теперь выжившие называют эту планету Океан, и вполне оправданно, ведь  больше 90 % всей поверхности, - покрыто водой. Да и до этого, даже при 30 % суши – Землю было глупо называть Землей, - ведь больше половины планеты покрывает безбрежный Океан. Когда то, в иной период развития, планета так же была покрыта сплошным бульйоном океана, воды которого, притягивала к себе неизменная  Луна. В то время – она была намного ближе. Теперь же, Луна постепенно, за миллионы лет, отступила, - разделив земную расу на две цивилизации. И неизвестно теперь уже, хорошо это или плохо, ведь историю – не изменить…   Дедал отплыл, взметнувшись в небо. Издали, наше отправление наблюдали мориане. Вместе с ними нам прощально махал Сиинкай, наверное, в последний раз. Кто может знать, когда мы сможем позволить себе такую роскошь, вернуться на Землю снова? Быть может, - и не никогда, но, наверное, - не при нашей жизни… Дефицит ресурсов, топлива, - все это тормозит развитие Луны…   Но, быть может, с помощью марсиан, нам удастся совершить новый скачек, виток своего развития. Ведь в диалогах с марсианами, мы поняли, что Луну сделать пригодной для жизни, - даже легче, чем Марс. Имея под рукой такой неисчерпаемый, а точнее переполненный чан воды, под рукой? Океан… Даже немного метров толщи воды, снятых с его поверхности, - сможет создать на Луне пригодную для дыхания атмосферу и океаны… И этим, еще и помочь освободить пространства суши, погребенные под её водами. Навряд-ли снижение уровня мирового океана на пару метров, скажется на мориансикх поселениях и их обитателях. А точнее, - никак не скажется.    Зато природа сможет вновь реколонизировать былые ареалы обитания. С помощью клонирования, думаю, можно будет восстановить значительную часть флоры и фауны. И вглядываясь через стекло иллюминатора, я представляя, как уходящая под облака Земля… Океан… обретёт новые черты: новые островные образования и небольшие материки, заселенные лишь животными и растениями, - не людьми. И более чем уверен, ведь у мориан и великой расы, - есть табу, которое они не нарушают уже второе столетие. И хочется верить, что не нарушат впредь.     Честно говоря, некоторые из нас даже прослезились, прощаясь с голубой планетой. Элис прижалась к иллюминатору,  разглядывая её уходящую поверхность. И лишь некоторые из нас, вздыхали с облегчением, ожидая вернуться на нашу родную Луну. А Кото, осмелившийся покинуть свою родную планету, - Океан, - с ликование наблюдал за всем, что происходило вокруг него, и кажется пришел в сущий восторг, когда мы оказались в космосе. Глаза его горели. Будут ли они также гореть, когда он встретиться лицом к  лицу с суровой аскетичностью жизни на Луне?    Луняне встретили нас радостно. О нашем возвращении рассказали уже на двух каналах. Еще один успел появиться, за ту неделю, которую нас не было дома. В столице уже успели начать строительство Лунного отеля, для марсианских гостей. Для этого мобилизовали, как оказалось, все усилия лунного общества. Усилили добычу материалов, на ближайших шахтах. И… как я и ожидал, - меня избрали первым президентом республики, как и ожидалось, впрочем.    Пришлось сразу же, практически со ступеней корабля, давать интервью. Поистине бессвязная речь была произнесена, - на эмоциях, вся наша команда наперебой рассказывала об Океане. Отснятый материал передали тотчас в СМИ. Как сейчас помню, как целями днями  эти кадры заполонили домашние экраны жителей Луны на несколько недель подряд. Вместе с тем, на Луне продолжались приготовления к прилёту долгожданных гостей с Марса. Лихорадочно отстраивались новые блоки  будущей гостиницы. Возобновлялись отключенные некогда системы. Лунян невероятно воодушевила экспедиция на Землю, что дало сил для надлежащих работ. Более того, многие были просто восхищены образом жизни подводной цивилизации Океана, и многие, надеялись перенять их технологии, пусть и не сейчас, но хотя бы в будущем, когда на Луне будет много воды. А планы в этом «плане» были грандиозны. В последних диалогах с летящими в космосе Марсианами, мы поняли, что они решительно настроены помочь нам тэрраформировать Луну. И в этом они надеялись использовать Океан, - как беспрецендентный источник переизбытка воды. К тому же, мы им тоже отправили отснятый материал с планеты, - они тоже пришли в восторг, как и мы, даже просто наблюдая за все из кадров. Технологии мориан они хотели перенять уже в этом «пришествии», сразу же, разделив команду на две миссии: Лунную и на Океан.    Тем временем, мы я и другие выбранные лица с каждого из лунных округов, формировали Правительство республики. Нашей формой правления мы избрали демократический либирализм, так как нашему обществу подходил именной этот вид  сформировавшейся социальной мысли. Фактически, в столице признавалась моя власть правителя, в том числе с моим голосом считались и все в Верховной палате. Но на местах, по большему счету, мелкими делами было принято заниматься выбранным «Старейшинам» селений. При  чрезвычайных и серьёзных решениях, касающихся всей Луны, мы согласились собирать наш совет, в котором каждый из старейшин представлял бы точку зрения народа в своём селении. Такая форма правления была выбрана на время, пока у нас не будут задействованы кибернетические технологии, доступные для всех лунян,  для создания которых у нас пока не было ресурсов. Когда же в наших руках будет достаточное количество ресурсов, мы создадим межлунную киберситемную  связь, соединяющую все поселения  находящиеся в каждом из домов.  Таким образом, каждый из лунных жителей сможет напрямую из дома голосовать за или против, при выборе хода решения проблемы, или – предлагать свой собственный способ решения. И даже, - выносить предложения, если они будут поддержаны хотя бы 10% голосованием населения Луны. Такой способ решений проблем, мы решили внедрить в будущем, ведь у марсиан он успешно работает не одно десятилетие…   Я долго сидел у иллюминатора, старого и запыленного, наблюдая как огни столичного города льют свой ровный свет на серую Лунную поверхность.  Разноцветными языками и неонами, свет ткал полотно, создавая некую умиротворенную картину. Отвлекся. Я пролистал свой старый бумажный дневник, раритет от самого деда. Пожелтевшие листы были исписаны от моей руки. Я очень долго вел этот дневник, стараясь писать как можно мелче и компактнее, чтоб хватило на долго. Но вот, он был практически переполнен моими мыслями, идеями и просто наблюдениями за бесчисленные пройденные дни, зарисовками, схемами и формулами, даже смешными каракулями, в начальных страницах, - из детства. Осталась одна, последняя чистая страница.     Долго смотрел на неё. Писать ли мне что нибудь здесь, или отложить, оставив таким образом место для того что б описать прилёт марсиан?  Да, собственно, и зачем? Одна чистая страница всегда должна иметь место… И вот, предпоследняя страница оканчивается. Еще несколько строк, я пишу здесь и все. Что же мне написать?  В дневнике итак где-то  в середине написано, что он для вас, для потомков… Ну что ж, все же напишу:   Удачи мне и всем в следующих днях. Когда прилетят марсиане, все измениться к лучшему, собственно, это вам решать, тем кто, будут читать эти страницы уже после меня.  Удачи и вам!    А теперь, я снова подниму глаза и буду смотреть на нашу большую голубую луну.     Автор Rayan RienerРаніше ми писали про те, що не варто купувати дуже дорогі авто - вони втратять в ціні вже за кілька років.Також ЗМІ в останній час повідомляють про чисельні дивні випадки вогню та смерті, в Нікополі та районі. Чи пов'язано це із вбивствами від колекторів?
ВООЗ оголосило світову пандемію: апокаліптична загроза - всім сидіти вдома!
ВООЗ оголосило світову пандемію: апокаліптична загроза - всім сидіти вдома!
Світ 2020-03-11 18:13:11
ОФІЦІЙНО! Вбивчий коронавірус нарешті змусив Світ визнати апокаліптичну загрозу від COVID19! ВООЗ та вся планета оголошує надзвичайний стан - пандемія! Це кінець?На сьогоднішній конференції (11.03.2020.) Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила всепланетарну пандемію коронавірусу. Майбутнє настало - людство не дослухалось до вчених, тепер маємо що маємо / фото cdni.rbth.comМи у NikopolToday вже багато місяців попереджали про це людей, навіть "завчасно". Але тепер є певність, що ті, хто дослухався - підготувався і виживе.Рішення ВООЗ весь час намагались відкласти, оскільки - як пояснили експерти організації - його оголошення має надзвичайно величезні політичні та економічні наслідки, що змінять життя кожного з нас. Але їх вже не уникнути. Як стверджують численні експерти, все ймовірніше, що ця Пандемія на Землі буде мати апокаліптичні наслідки на десятки років вперед - триватиме економічна криза, можливо нова світова війна, тоталітарний контроль, поглиблення соціальних проблем та конфліктів, загибель екосистем та голод. І зараз, це тільки початок... йому передували численні сигнали від Природи Землі. Паніка у всій Європі - світлина з Чехії - люди купують все, щоб вижили їх родини / фото apostrophe.uaАвтор Rayan RienerНагадуємо, розумні американці давно втекли в ліси, щоб пережити пандемію - вони живуть на деревах у малих поселеннях. Вони - виживуть. Також наголошуємо: письменники-фантасти вже давно знали про майбутнє і повідомляли людству про загрозу! Ніхто не слухав...
Соціальна реклама: вірш-пророцтво про наше із вами майбутнє
Соціальна реклама: вірш-пророцтво про наше із вами майбутнє
Нікополь 2020-03-12 21:23:07
Все життя ми вірилу в те, що ми щось знаємо про цей світ. Ми вважали, що розуміємо, як усе влаштовано і що відбувається. Але чи могли ми знати, що скоро кінець? Час дослухатись свого серця, пережити наступаючий апокаліпсис і змінити все, про що ми знали, вірили й на що уповали. Кожен із нас, після кінця світу - стане тим, хто змінить все назавжди. Суспільство помилилось - на руїнах постапокаліпсису постане питання: бути чи не бути? Як жити? Що мусимо робити? Бути іншими - виправити всі помилки і увімкнути людяність, самопожертву та серце, щоб бачити більше - зробити більше для навколишніх людей і середовища, із подякою за все Природі, що дала нам шанс існувати і відчувати й хороше і погане, взагалі. Соціальна рекламаВона йшла по зруйнованому,Занедбаному місту, у руїні.Це місто з’їла  часу осінь…Нестримане недбальство,Людей, які світ не любили.- Світ знищено, його немає,Промовляла старезна стара,З кривою палицею, як і вона..Сама, одна, як дівчинка,Що попереду тихенько йшлаСтара, сліпа, зривала листяМить за миттю впихаючи,Його до свого старезного ротуІ все ж ще приказувала:- Світ знищено, його нема…А дівчина все йшла по вулиці,В руках ледь живий від часуВедмедик, - ґудзик замість окаВона казала йому:- Ти не хвилюйся…Ми дійдемо додому.Тут і мати показалась,За спиною тяжкість – То було гілля для вогнища;Вогнища, яке б зігріло їх..Життя в халупі із сміття.Дівчинка нестримно потекла,Линучи до змученої матері, і..Притулившись головою,До матері, єдиної, спитала:- Мамо, чому так все?..Колись же все було чудово…Квіти, гарні зелені дерева,Та чиста вода, та навіть звірряЧому все ж це зникло?Мамо! Я знати хочу, скажи!Мати потемніла в обличчі, Відвела від голодної дитини,Важкі, заглиблені у себе очі,- Чому? – запитала вона у світу.А от справді: «Чому?»Чи не можемо ми… Це жахливе майбутнє змінити?2011Она шла по разрушенному, Заброшенном городу, в руинах. Этот город съела времени осень... Неудержимая халатность, Людей, которые мир не любили. - Мир уничтожен, его нет, Говорила старая старуха, С кривой палкой, как и она... Сама, одна, как девочка, Что впереди тихонько шла Старая, слепая, срывала листья Мгновение за мгновением впихивая, Его в свой старый рот И все ж еще ​​приговаривала: - Мир уничтожен, его нет... А девочка все шла по улице, В руках едва живой от времени Мишка, - пуговка вместо глаза Она говорила ему: - Ты не волнуйся... Мы дойдем домой. Здесь и мать показалась, За спиной тяжесть - Это были ветви для костра; Очага, который бы согрел их... Жизнь в лачуге из мусора. Девочка стремительно потекла, Устремляясь к измученной матери, и... Прислонившись головой, К матери, единой, спросила: - Мама, почему так все?.. Когда-то же все было прекрасно... Цветы, красивые зеленые деревья, И чистая вода, и даже звери Почему все это исчезло? Мама! Я знать хочу, скажи! Мать потемнела в лице, Отвела от голодного ребенка, Тяжелые, углубленные в себя глаза, - Почему? - Спросила она у мира. А вот действительно: "Почему?" Не можем ли мы... Это ужасное будущее изменить?~- Rayan Riener - Давайте залишимось людьми, щоб на нас не чекали наступні дні та місяці! Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту nikopoltoday@gmail.com, щоб все місто почуло Ваші думки. Раніше: українка стала новим варіантом ляльки "Барбі" - весь світ буде гратись прототипом української спортсменки. Також: брудні руки - брудні слова, брудні наслідки - влада міста Нікополь продовжує оманювати містян і заплутувати сліди. 
Що може врятувати нашу Землю від метеорів та астероїдів?
Що може врятувати нашу Землю від метеорів та астероїдів?
Світ 2020-05-18 11:33:22
Людству потрібні справжні «сторожові пси», які зможуть виявляти будь-які небесні тіла, що при входженні в атмосферу Землі мали б шанси стати причиною катаклізмів.Тож що це Сторожовий пес цивілізації? На це питання NikopolToday дасть відповідь за допомогою TheAlphaCentauri. ПроблематикаСучасні системи виявлення метеоритних загроз явно не гарантують вчасне попередження людства про цілком ймовірні колізії з малими небесними тілами. Зараз астрономічний об’єкт вважається потенційно небезпечним, якщо він наближається до Землі на відстань менше 0,05 а.о. (близько 19,5 відстаней від Землі до Місяця), і його діаметр перевищує 100…150 метрів. В той час, як більша частина навколоземних астероїдів та метеороїдів діаметром понад кілька сотень метрів вже виявлена, загрози діаметром від кільканадцяти до кількадесят метрів лишаються поза чутливістю сучасних систем (LINEAR, NEAT, Каталінський огляд). Ці «крихітки» малі за космічними мірками, але за наслідками потрапляння в густонаселені регіони планети, цілком співставні з ядерним бомбардуванням потужністю від кількох десятків кілотонн до десятків мегатонн у тротиловому еквіваленті.2005 року Конгрес США поставив перед NASA завдання виявити до 2020 року 90% всіх об’єктів, що зближуються з Землею та мають розмір понад 140 метрів. Однак, і об’єкти меншого розміру можуть завдати суттєвої шкоди — Тунгуську катастрофу викликало падіння об’єкта розміром 50—80 метрів, а метеорит, що вибухнув поблизу Челябінська, мав у перетині близько 15—20 метрів. Наприклад, невеличка брила, діаметром усього 50 метрів, може спричинити вибух, еквівалентний ядерній боєголовці потужністю 5 Мт (250 Хіросім). І той факт, що вибух може статися в повітрі, лише поширює радіус можливого критичного враження об’єктів на земній поверхні.Крім того, практичну загрозу для Землі становлять об’єкти з далекого космосу, які приходять до нас зненацька і з дуже великими швидкостями. Міжзоряного мандрівника Оумуамуа помітили вже після того, як він пронісся повз Землю на доволі невеликій відстані.Отже, людству потрібні справжні «сторожові пси», які були б здатні виявляти будь-які небесні тіла, що при входженні в атмосферу Землі мали б шанси дістатися поверхні або спричинити враження, співставні з ядерним бомбардуванням.ІдеяКілька думок з приводу можливої концепції надійного моніторингу навколоземного простору я виклав раніше, в дуже схематичному вигляді. Однак публікація «Лунный Фонарик» пана ЗЕЛЁНЫЙ ГОТТ наштовхнула мене на ідею, яка може бути корисною в справі виявлення космічних загроз і навіть змінити саму методологію процесу полювання за небесними вбивцями. Я звернув увагу на те, що в кубсат-апараті Lunar Flashlight для виявлення меж поширення запасів води в місячних кратерах використовується однопіксельний детектор.Lunar Flashlight: Для виявлення меж поширення запасів води в місячних кратерах використовується однопіксельний детекторТобто, оптична система цього прибору взагалі не будує якоїсь картинки, в нашому розумінні. Система аналізує не візуальні форми, а інтенсивність та спектр відбитого від поверхні Місяця лазерного променя.Якщо ми уявимо себе десь в космосі, і почнемо озиратися довкола, перше наше враження буде: «він бездонний і нерухомий». Звісно, що все безперервно рухається, картина зоряної сфери постійно змінюються. Але побачити той рух ми можемо лише за умов довгого спостереження за одними й тими ділянками сфери, порівнюючи фотознімки різних часів, аби побачити ті «зірочки», що все ж таки змінюють своє положення. Саме так і виявляють зараз навколоземні об’єкти. Слід зауважити, що практично вся картина неба лишається незмінною роками і століттями, і лише найближчі для нас об’єкти, планети і кометно-астероїдний «дріб’язок» порушують ту незмінність. Для надійного виявлення загроз ми маємо дивитися одразу на всі боки, оглядати всю небесну сферу, бо інакше легко можна проґавити наближення загрози.Було б добре мати змогу оглядати одразу 4π стерадіан і не помічати далекі нерухомі зорі та галактики.Перше побажання можна доволі легко виконати, якщо мати інструмент, який обертає спостерігача на 360 градусів навколо осі сканування Х, причому з кожним оборотом спостерігача трохи повертає навколо осі Z площину його обертання так, щоби в підсумку отримувати безперервну спіраль фотографій.Принципова схема роботи системи WatchdogДруге побажання можна виконати, якщо ми взагалі відмовимося від фотографічного режиму отримання зображень неба, а писатимемо такий собі «стрім». Ми отримаємо оцифрований сумарний сигнал, який міститиме в собі інформацію про абсолютно все, що втрапляло в поле зору. На перший погляд може здатися, що користь з такого «відосика» не більша, ніж від відомих вам «відосиків». І дійсно — жодної зорі, жодної планети чи галактики не можна буде роздивитися в тому потоці нулів та одиниць. Але ситуація різко зміниться, коли наш спостерігач зафільмує всю небесну сферу і піде на друге коло. Він побачить ті самі ділянки і запише ті самі сигнали. Абсолютно ті самі. За виключенням тих артефактів, що змінили своє положення за час, що минув з попереднього огляду.Приблизно так Watchdog бачитиме світТаким чином, простим порівнянням цифрових масивів, що мають однакові просторові мітки, можна легко виявити найменші відхилення в становищі певних ділянок зоряної сфери. Подальші спостереження, в наступних обертах навколо осі обертання Z дозволять так само автоматично виявити практично всі елементи орбіти невідомого об’єкта. В результаті, астрономи отримають від такого спостерігача, якого я назву Сторожовим Псом (Watchdog), інформацію про координати в Сонячній Системі, до яких варто придивитися дуже ретельно і винести остаточний вердикт — стратити не можна милувать.Можливі технічні реалізаціїДля реалізації проекту Watchdog згодиться будь-який космічний телескоп, але краще створити потужну спеціалізовану і значно дешевшу машину. Якщо буде цікаво, згодом продемонструю ескіз на ваш розсудПо-перше, слід визначитися з місцем розташування Watchdog. Це має бути таке місце, де апарат зберігатиме стабільне положення по відношенню до Землі. Перш за все, з міркувань ощадливості, аби не довелось витрачати пальне на утримання потрібної дислокації. А ще для налагоджування надійного каналу широкосмугового швидкісного зв’язку. На мою думку, найкращими місцями можуть бути точки Лагранжа L3 і L4 систем Земля-Сонце, або Земля-Місяць. Другий варіант має значні переваги через близькість до ЦУПу і зручність ремонту та обслуговування. Адже тоді Watchdog буде таким же досяжним, як і Місяць. Але є і недолік — Сонце Земля і Місяць постійно потраплятимуть в поле зору і доведеться їх присутність нівелювати на алгоритмічному рівні під час обробки сигналу. Розміщення в лагранжах L3 і L4 системи Земля-Сонце зведе до мінімуму перешкоди від Землі та Місяця, але туди летіти далеченько — кількадесят мільйонів кілометрів. І в разі навіть незначної аварії ремонтну бригаду доведеться чекати дуже довго.По-друге, обертання інструменту одночасно навколо двох осей може бути підтримуване і стабілізоване за допомогою гіроскопів/гіродинів, живлення для яких можна брати від Сонця. Причому масив сонячних батарей може бути використаний в якості «шторки», яка б виключала пряме потрапляння сонячних променів у фотоприймач.По-третє, відсутність необхідності будувати дійсні фотографічні зображення ділянок зоряного неба дозволяє відмовитися від головного сферичного/параболічного дзеркала і задіяти циліндричне дзеркало, яке зробити значно простіше, ніж традиційні телескопні дзеркала.В такому випадку світлосприймальна матриця може бути прямокутною, або навіть взагалі лінійною. Тому що фокус циліндричного дзеркала це не точка у фокальній площині дзеркала, а лінія. Лінійна природа матриці дозволить навіть зробити її складеною з окремих частин, кожна з яких оптимізована під реєстрацію певного діапазону електромагнітного випромінювання — від ультрафіолету до мікрохвиль (чи то я вже загнув?).По-четверте, подібний режим роботи інструмента дозволяє значно зменшити вимоги до геометричної якості дзеркала і наявності на його поверхні дефектів. Адже невеликі нерівності, дефекти чи цяточки на дзеркалі статичні, і всі викривлення світлового потоку від них будуть абсолютно однаковими для будь-якого моменту спостереження будь-якої ділянки зоряної сфери. А отже будуть автоматично відфільтровані математичним алгоритмом порівняння (компарації) з даними попередніх спостережень. Разом з усіма «нерухомими» об’єктами.Я не певен, що чутливість подібної системи дозволить вести ефективний пошук в Койпері чи Оорті, але окрім своєї прямої роботи з виявлення потенційних загроз із ближнього космосу, Watchdog мабуть першим помічатиме усі Nova і Supernova, незалежно від місця їх появи. А також комети.Я розумію, що робота такого Пса може залишити без шматка хліба десятки, якщо не сотні вчених. Не кажучи вже за численну армію астрономів-аматорів, які з героїчним натхненням присвячують свої життя старательській праці, в надії першим засікти ту цяточку на небі, якої там ще вчора не було. Але нічого не вдієш.Всесвіт — суворе місце.Джерело та фото TheAlphaCentauri.net / автор Яків Бриль
Суспільне надбання: чому варто подивитись серіал?
Суспільне надбання: чому варто подивитись серіал?
Нікополь 2020-07-03 13:38:16
Початок кінця. Нова пандемія посеред світу, що й так тріщить по швах через навалу кліматичних біженців, отруєну воду, часті стихійні лиха та глобальне потепління, на що ми зараз не звертаємо увагу. А варто, тому NikopolToday рекомендує австралійський серіал "Суспільне надбання" (The Commons). Нагадуємо, у світі відбувається шосте вимирання видів, планетарна загибель екосистем, масові мутації та поширення хвороб, невідворотні кліматичні зміни через глобальне потепління, міграційна криза, економічний колапс, нестача ресурсів - і все це тільки початок кінця.Вже у найближчому майбутньому нам доведеться ховати міні-парки із рослинами від зовнішнього середовища Чому варто подивитись серіал The Commons?Тому, що ми будуємо пекельне майбутнє для наших нащадків. Це відбуваєься прямо зараз, щомиті, кожної години - світ помирає. Варто відволіктись від буддених справ та зрозуміти, принаймні з допомогою серіалів та кіно, що чекає на нас завтра. Серіал оповідає, як діти, народжені зараз, вже не будуть мати вибору, рятувати природу чи ні. Вони будуть вимушені боротись, тримаючись за останні надії пекельного життя, створеного нашим поколінням. Час витрачений режисерами та сценаристами на зйомки цього сеіралу втілився в захоплююче бачення найближчого майбутнього, "Комуна" або "Суспільне надбання"  - це захоплююча драма стосунків між людьми посеред світу майбутнього, що зараз створюємо ми. Невідкладне усвідомлення темного майбутнього для персонажів, які все більше думають про навколишній стан речей, й історія про материнство як вищий акт віри в людство, попри помилки, які робить суспільство зараз і призведуть до великих проблем вже у найближчому майбутньому.Австралійський серіал The Commons має невеликий рейтинг на IMDB, але попри це - реалістично і без зайвих стильових прийомів показує недалеке майбутнє. Хоча зазвичай, фантастика так би мовити прикрашає реальні факти. Тому, якщо ви шукаєте реалістиний науково-фантастичний серіал - серіал Суспільне надбання (Комуна) стане знахідкою.Науковці будуть намагатись знайти ліки від нових хвороб але корупція буде всюди Варто відзначити, що коронавірус з Китаю, за словами науковців та визначних спеціалістів - це наслідок знищення природи людством. Світлини з imdb.com
Кінець світу незабаром: коронавірус - не те, що знищує людство
Кінець світу незабаром: коронавірус - не те, що знищує людство
Україна 2020-07-18 17:59:06
Співачка alyona alyona звернулась до світу та українців із манфестом через свою нову пісню та відеокліп. Про це NikopolToday довідався з офіційного YouTube-каналу артистки. Хіп-хоперці дійсно є що сказати українцям через звернення до громадськості та пісню із вражаючими кадрами Землі, яка гине на очах. Як виявилось, українська зірка не просто так відвідувала Балі. Дивитись відеокліп на пісню "Тихо Діти Сплять" - alyona alyona: Між іншим: які лептопи найкращі - топ 10 ноутбуків на сайті Розетка.Людство не хоче бачити, як будуть жити наші нащадки. Ми публікуємо звернення арт-активістки без змін:"Ми всі прийшли в цей світ, щоб служити йому і робити його кращим. Але нині навіть те, що не потребує вдосконалення, ми нищимо, не думаючи про наслідки. Берегові лінії на Балі були вистелені пластиком з океану. Сміття було скрізь. В українських річках плавають відходи, лісосмуги встелені сміттям, на полях майоріють принесені вітром пакети. Я не хочу жити і бачити це далі! Ера споживачів, бажаючих використовувати все навколо, щоб отримати кайф і спростити собі життя. Ми забули, що для справжнього щастя нам не треба так багато, що ні одне зовнішнє благо не замінить внутрішню порожнечу, забули про те, що всі земні ресурси не безкінечні. Проте краще пізно, ніж ніколи. Не важливо, де ти живеш, який в тебе колір шкіри чи розріз очей, на якій мові ти розмовляєш і в кого ти віриш. Важливо те, що кожен чоловік і жінка можуть залишити для наступних поколінь, який показати приклад, що можуть зробити саме зараз, поки діти сплять, - звертається до землян співачка."Фото із кліпу alyona alyona Нагадуємо, після коронавірусу прийдуть страшніші віруси через зміну клімату. 
Безкоштовна земля - 2, 28 га: як отримати і чому це варто робити зараз?
Безкоштовна земля - 2, 28 га: як отримати і чому це варто робити зараз?
Україна 2020-07-24 17:14:52
Українська земля - належить українцям. Обзавестися ділянкою землі можна в будь-якому регіоні країни, але експерти попереджають. Справа в тому, що  роздавати довго землю держава не буде. Як довідався NikopolToday від Протокол.юа, - кожному украънцю належало б отримати свої 2 гектари української землі. Чому це варто зробити і як?Кожен повнолітній громадянин України має право безкоштовно приватизувати п'ять ділянок землі під різні цілі: будівництво будинку, гараж, садівництво, особисте сільське господарство і для будівництва дачного будинку. За словами експертів, держава не роздаватиме довго землю. Нагадуємо, по усьому світи мільйони людей покинули міста, щоб втекти до природи. Дізнайтеся, як отримати належну за законом ділянку і чому українці не поспішають приватизувати землю.Скільки землі можуть отримати українці?З досягненням 18-ти років кожен громадянин України може безкоштовно отримати п'ять ділянок землі. В цілому можна безкоштовно приватизувати 2,28 га.Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України, держава може передати громадянинові не більше двох гектарів для ведення особистого сільського господарства, для ведення садівництва – не більше 0,12 га. На будівництво житлового будинку в місті і селах виділяють різні площі землі, в селі можна одержати не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, а в місті – 0,1 га. Для дачного будівництва в законі передбачено не більше 0,1 га і для гаража – не більш 0,01 га. Безкоштовно приватизовувати можна кожну з видів ділянок тільки один раз, незалежно від того, чи є земля у членів родини.Куди звертатися?Отримати ділянку землі можна в будь-якому регіоні країни і це не залежить від місця проживання. Для її приватизації необхідно знайти вільну ділянку. Залежно від того, де вона знаходиться – в межах міста, села, або району, до тих органів самоврядування і потрібно звертатися. Якщо земельна ділянка за межами населеного пункту, потрібно йти до територіального відділення Госгеокадастру – зазвичай це землі для ведення садівництва або особистого сільського господарства. Сама земля нічого не коштуватиме українцеві, але оформлення документів зажадає витрат."Землю отримати можливо, але на це потрібно виділити певну суму. В принципі, земельну ділянку можна приватизувати за 3-5 тисяч гривень. І це не хабар, а витрати на землевпорядника, який повинен розробити технічну документацію", – зазначає юрист із земельних питань Кирило Левтеров.Процес приватизації землі – не простий через бюрократизації. Перш ніж отримати Свідоцтво про право власності на ділянку, доведеться побігати по кабінетах чиновників."Приблизно весь процес може зайняти від шести місяців до двох років. Хоча насправді, цей процес повинен займати менше, наприклад, для учасників бойових дій на Донбасі найкоротший термін – 45 днів. Все дуже залежить від швидкості бігу за чиновниками", – додає юрист.Але перш ніж звертатися, необхідно конкретно знати, де знаходиться земля і чи вільна вона. Найпростіше знайти ділянку в селі, ніж в місті."У селах значно простіше отримати землю, ніж в місті. Все дуже залежить від ліквідності землі – чим менше ліквідна земля, тим простіше її отримати", – радить юрист із земельних питань Кирило Левтеров.Перевірити, чи вільна земля, можна: на сайті "Публічна кадастрова карта України", відправити офіційний запит про надання публічної інформації до місцевих органів влади або Госгеокадастру.Процедура отримання земліЗнаючи, яка ділянка вільна і чи можна її приватизувати, потрібно подати заяву до органу місцевого самоврядування. У ній повинні бути вказані приблизний розмір земельної ділянки, її цільове призначення. Також необхідно прикласти до нього карту або графічний малюнок, де зазначено місце розташування землі. Згідно із законом розглянути заяву повинні протягом місяця.Отримавши згоду сільради або мерії, можна починати розробку проекту щодо відведення землі. Цим займається землевпорядна організація – за їхні послуги доведеться заплатити від 2000 до 10000 грн. Сама розробка технічної документації землевпорядниками може зайняти від півроку до року часу.Далі з проектом відведення землі слід звернутися до територіального органу Госгеокадастру України із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. Зазвичай це робить землевпорядна організація, з якою укладався договір. Якщо всі документи в порядку і проект складений правильно, в перебігу двох тижнів кадастровий реєстратор видає витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначенням у ньому кадастрового номера.З цієї випискою і екземпляром проекту землеустрою необхідно повернутися до розпорядника землі – місцевих ради або адміністрації. Вони затвердять проект і зареєструють в Міністерстві юстиції право власності. Після цього рада чи адміністрація приймає рішення про передачу у власність землі із зазначенням площі та її розміщення.Щоб отримати останній документ – свідоцтво про право власності на земельну ділянку, потрібно звернутися із заявою про держреєстрацію до Укрдержреєстру або до реєстратора Госгеокадастру. Заява може розглядатися протягом 14 днів.Чому українці не йдуть за землею?За словами експертів, після прийняття Земельного кодексу, який гарантує право кожного громадянина на землю, першу хвилю бажаючих приватизувати ділянку зупинила бюрократія, яка в підсумку породила корупцію і міфи про те, що отримати землю законним шляхом неможливо. За словами юриста із земельного права Кирила Левтерова, на практиці дев'ятьом з 10 не вдається пройти весь процес від початку і до кінця, і приватизувати землю."Система приватизації, яка сформувалася на початку 2000-х, передбачала, що в Україні є велика кількість землі. Як і будь-яка адміністративна процедура, де розпорядником є держава або місцеві органи влади, вона швидко призвела до збільшення бюрократичних процедур. Бюрократія і складності збили першу хвилю бажаючих приватизувати. Ну і земля тоді нічого не коштувала. Потім земля поруч з містами стала набирати в вартості і бюрократичні процедури стали корумпованими, оскільки земля – обмежений ресурс, тим більше в місті", – зазначає юрист із земельного права Кирило Левтеров.Між іншим: із Дніпра викидається на берег риба через отруйну воду. За словами юриста, корумпованість і відбила у людей бажання приватизувати землю, поки нею розпоряджається обмежене коло чиновників. Єдина група, від якої чиновники бояться вимагати хабар, – учасники війни на сході України. Але і їх чиновники часто заплутують."Ветерани, які до мене телефонують, вони зневірилися отримати землю. А насправді вони зробили елементарні помилки з самого початку через те, що їх ніхто не проконсультував і місцеві органи влади якраз зацікавлені, щоб жодної землі не видавати. Вони намагаються всіляко заважати і відмовляють навіть елементарно підказати", – додає експерт.Слівд зазначити, що саме учасники бойових дій звернули увагу українців на те, що можна отримати землю безкоштовно."Після того, як вони почали масовий процес приватизації землі, підтягнулися і решта українців. Починають розбиратися і пробувати приватизувати ділянки. Ще чотири роки тому, люди навпаки дивувалися, коли дізнавалися, що можна отримати землю безкоштовно", – розповідає юрист проекту "Правова консультація" Юрій Усманов.Роздачу землі можуть припинитиЗа словами експертів, роздавати довго землю держава не буде. Рано чи пізно в Україні повинна пройти земельна реформа і земля стане повноцінним товаром. За словами Кирила Левтерова, після реформи зникнуть і проблеми з корупцією."Не можна з одного боку безкоштовно роздавати землю, а з іншого розуміти, що вона може бути у вільному обігу. Якщо Україна вийде на наступний рівень земельної реформи, можлива ситуація, за якої безкоштовне отримання землі може бути нарешті припинено. Хочеш землю, будь ласка, купуй, а далі продавай або користуйся і плати податок. Звичайно, розмови щодо скасування приватизації йдуть і, можливо, це нас чекає найближчими роками. Але всі наші земельні питання можуть бути вирішені, коли земля стане товаром – це моє глибоке переконання. Як наслідок, не зовсім логічно буде існування приватизації ", – говорить юрист.Вже з наступного року роздавати землю можуть припинити, відзначає юрист правозахисної групи "Варта" Юрій Кравець. За його словами, вже навіть є законопроекти зі змінами до земельного законодавства, яке скасовує виділення ділянок безкоштовно."2017 року, думаю, будуть внесені зміни до статті 121 Земельного кодексу України, яка чітко регулює норми безоплатної приватизації. Є два проекти: один передбачає повну ліквідацію права на землю, а другий передбачає обмеження, тобто надання землі окремим пільговим категоріям. Імовірність, що з 1 січня 2018 року таку можливість зникне, – дуже велика", – розповів Юрій Кравець.Слід зазначити, 6 жовтня цього року Верховна Рада продовжила мораторій на продаж сільськогосподарських земель до 1 січня 2018 року. Розробники законопроекту вважають, що цього часу буде достатньо для того, щоб парламент встиг розробити і прийняти земельну реформу. А зараз нові закони про розпродаж української землі вже майже у дії. Поспішіть взяти на себе відповідальність за свою землю.Джерело Protocol.ua // фото worldlandscapearchitect.com та PinterestДо слова, ми показували, як в Україні виглядає життя "на землі"на землі". 
Заклик до співпраці: зелений вибір заради порятунку планети та майбутнього дітей
Заклик до співпраці: зелений вибір заради порятунку планети та майбутнього дітей
Нікополь 2020-07-24 18:09:37
Сайт NikopolToday публікує різноманітні авторські матеріали, які дійсно варто прочитати. Кожен із Вас може також отримати можливість публікувати свої тексти на сайті. Пишіть на nikopoltoday@gmail.com і будете почуті. Цього разу хочемо звернути увагу на проблеми сучасного суспільства, що потрапило у капіталістичну пастку. Але активістка Моніка Аллевельд, здається знає, що потрібно робити людям яким не все одно на проблеми навколишнього середовища та несправедливість суспільства. Між іншим: українці продовжють палити стихійні звалища сміття - пожежі знищують гектари природи. Заклик до співпраціПолітичний, екологічний та людський розвиток в цьому році привели мене до чіткого рішення: з усією силою, радістю і креативом, які у мене є, я хотіла б взяти на себе зобов'язання внести великий внесок у всесвітню дискусію. Це може бути коротко викладено в наступному твердженні:У нас, людей, є можливість за відносно короткий час перетворити Землю в рай - планету, на якій більше немає насильства та страху.Спільні зусилля людей у містечку Тамера перетворили пустельну місцевість у квітучий садЯ знаю, як неймовірно звучить ця пропозиція. У більшості випадків слова просто ігноруються. Вони занадто далеко за межами того, що здається можливим. І все ж вони реалістичні. Я говорю це, не закриваючи очі на те, що відбувається на цій Землі в цей самий момент, на війни і фейковий новини, які роблять їх можливими, на надмірну експлуатацію та виснаження природи і Землі, на пожежі на Амазонці і боротьбу молоді в Гонконзі за долю тих, кому доводиться бігти зі своїх будинків, і тих, хто тоне, намагаючись дістатися до безпечного місця.Я хотіла б звернутися до іншого потенційного нерозуміння: цей проект не обіцяє швидкого і легкого порятунку. «За відносно короткий проміжок часу» - це не запрошення розслабитися, поки робота виконається «в одну мить». Якби це було так просто, людство досягло б цього вже давно. Йдеться про ідею, яка вимагає всього нашого людського розуму, нашої любові до істини, нашої волі, нашої здатності до глобального співчуття і нашої енергії.Я шукаю людей, у яких є сміливість прийняти це твердження з любові до планети Земля, яким потрібен час, щоб перевірити його і повідомити іншим. У цьому мета цього листа. Мій перший крок - зібрати компактну книгу, яка пояснює, чому проект реалістичний. Я дала йому робочу назву: План. У той же час я хочу зібрати навколо цього проекту людей, які будуть поетапно і продумувати План, вивчати його і починати втілювати його. Я мрію, що нам вдасться перевести книгу на багато мов вже до 2020 року і, якщо можливо, опублікувати її одночасно.Чим більше людей будуть говорити про цю перспективу, тим більше буде освітлено це бачення майбутнього, тим більш помітним воно стане для все більшого і більшого числа людей і тим більше воно зможе стати привабливим.Активісти із усього світа відвідують Тамеру, щоб навчитись жити у гармонії з природоюСьогодні людству не потрібно нічого, крім ідеї про те, як направити насувається крах більших систем - екологічних, кліматичних, економічних, політичних і соціальних систем - в конструктивне русло.У той же час, ніщо так більше не відкидається і викликає опір, як відповідь, який дає надію.Це важко прийняти й все ж це можна пояснити. Після всіх історичних помилок людина особливо підозрілий в цьому питанні. Вона не хоче чути більше рішень. Занадто часто її вводили в оману та обманювали політики.Люди у Тамері намагаються зафрендитись із природою та поважати одне одногоКрім того, є особливий фактор. Абдулла Оджалан, курдський лідер, ув'язнений в Туреччині з 1999 року, назвав це влучно:Справжня сила капіталістичної сучасності - це не гроші або зброю; його реальна сила полягає в його здатності задушити все утопії ...своїм лібералізмом.Це виклик, який я хотів би прийняти разом з усіма зацікавленими. Дає надію інформація про реалістичною утопії повинна проникнути в наші серця через наші травмовані шари і бути залученою в публічну бесіду через медійну мережу капіталістичного світу. З цим наша гуманна революція досягла б першого етапу перемоги, можливо, все ще непомітного, але вже великого. Я мрію відсвяткувати цю перемогу разом з усіма учасниками ще в 2020 році.Багато людей по всій Землі вже зараз живуть у мирі з навколишнім середовищем та тваринамиУявіть, що ідея перетворити Землю в рай протягом короткого часу знайде підтримку у дедалі більшої кількості людей, тому що вони зрозуміли, як досягти цієї мети. Уявіть, скільки співпраці та сили буде створено!В даний момент, для мене, мова йде не про початок масового руху, а про створення чашки Петрі, в якій ідея може прорости. Я думаю, що це буде зроблено шляхом створення кола людей, які втілюють визионерское бачення і, в свою чергу, збирають людей навколо їх, кожен з яких служить акупунктурними точками.Сучасні технології дозволяють готувати їжу на сонці і не платити за комунальні послугиТепер особиста замітка:Твердження про те, що ми, люди, можемо звільнити Землю від страху і насильства, виходить не від мене.Я прочитала це багато років тому в книзі Дітера Дюма (тільки німецькою мовою). Це вразило мене. Я повинна була зробити все, що можу, щоб дізнатися, чи правда це чи ні. Як це могло бути можливо? Тому я вивчала книги і твори Дума, особливо ті джерела, на які він посилається. Тим самим я створила зв'язок з тим, чого мене вчили в школі та університеті. Для мене це був спосіб стати однодумцем, а не послідовником. У багатьох особистих бесідах з Дітером Думом мені вдавалося поглибити тему. Те, що робить його роботу унікальною, так це спроба дослідити бачення майбутнього без війни настільки глибоко, що могла б з'явитися концепція для його реалізації. Ось чому запланована книга буде грунтуватися на думках Дума.Всього за кілька років активісти перетворили пустелю у сад і повернули життя, повернулись твариниАле образ майбутнього, який Дітер Дум хоче реалізувати за допомогою свого «Плану цілющих біотопів», не можна приписати одній людині. Точно такі ж ідеї загоряються по всій Землі. Це можна знайти в життєвої концепції «Буена Вівір» зі світу корінних народів Анд Латинської Америки.Або закони життя в колумбійському мирному співтоваристві Сан-Хосе. Або частково в російському русі Анастасія. Або в ідеї «Ndanifor» (душа спільноти) з Камеруну. І в громадській організації Рожава на півночі Сирії. Або в концепції мікросоціалізма. Або в прагненні мільйонів людей у ​​всьому світі жити в суспільстві? І... Чи... Або ... Скрізь ми знаходимо аспекти одного і того ж повідомлення.У вас є ідея, як ми повинні називати цей великий план еволюції, який породжує всі ці рухи, думки і концепції з метою перетворення Землі в рай з допомогою свідомих людей?Спасибі!Переклад статті, написаної у екомістечку Тамера (знаходиться в Португалії) українською. Автор Моніка Аллевельдт, Вересень 2019Джерело GlobalEcoVilligeUkraineНагадуємо, в Україні активісти будують екопоселення по-європейськи: місце для кожного. 
Вплив людини на Землю: горять навіть тропічні ліси Амазонії
Вплив людини на Землю: горять навіть тропічні ліси Амазонії
Світ 2020-08-05 00:36:14
Пекельна діяльність людини. Амазонський регіон: Бразилія зафіксувала велике зростання пожеж. Планета у вогні! Про це NikopolToday довідався від BBC.Офіційні дані з Бразилії показали велике збільшення кількості пожеж у регіоні Амазонки в липні порівняно з тим же місяцем минулого року. Кожен рік б'є рекорди шкоди для природи по всій Землі. Супутникові знімки показують, що в липні в Амазонії сталося 6 803 пожежі / REUTERSСупутникові знімки, складені Національним космічним агентством Бразилії, показали, що їх було 8080 - зростання на 28%. Президент Джаїр Болсонаро заохотив сільськогосподарську та гірничу діяльність в Амазонії.До слова, час відвідати природні міста України поки вони ще не згоріли від змін клімату і карантин не настав всюди. Але під тиском міжнародних інвесторів на початку липня його уряд заборонив розпочати пожежі в регіоні.Останні дані викликають занепокоєння щодо повторення величезних пожеж, які шокували світ у серпні та вересні минулого року. "Це жахлива ознака", - заявила агентство Reuters Ане Аленкар, науковий директор Бразильського інституту досліджень навколишнього середовища Амазонки. "Ми можемо очікувати, що серпень вже буде важким місяцем, а вересень ще гіршим".Пан Болсонаро розкритикував бразильське агентство з питань охорони навколишнього середовища в Ібамі за те, що він називає надмірними штрафами, і його перший рік роботи він зазнав різкого падіння фінансових покарань за екологічні порушення. Агентство залишається недофінансованим та недостатньо забезпеченим.Легені планети - Амазонія, втрачає ліси шаленими темпами / фото ca-times.brightspotcdn.comДжерело BBC
Серіал
Серіал "Оазис в Космосі 1977-1977. Кусто": чому варто подивитись?
Світ 2020-08-27 18:04:49
Про що цей серіал? Міні серіал складається з шести серій. У першій з них - «Яка ціна прогресу? «Розповідається про те, як підприємства, не піклуючись про наслідки, забруднюють навколишнє середовище різними токсичними відходами, викидаючи тонни смертоносних речовин в воду. У серії «Зерно совісті» порушується питання про те, як так виходить, що при наявності великих сільгоспугідь і сучасних технологій, люди страждають від нестачі їжі. Море - далеко не панацея, а є й інші варіанти. Серія «Каламутні води» - це історія про кров нашої планети, тобто води. Якщо в кров потрапляє інфекція, починається хвороба. Чому ж ніхто не замислюється, що відбувається, коли забруднюється вода?Наступна серія «Зростання населення - бомба уповільненої дії» говорить про те, що зростання населення загрозливо. До чого це приведе, до яких сумних наслідків? «Ігри з енергією» - тут показано споживання енергоресурсів. «Мрії про майбутнє» - природні ресурси зменшуються, а людей стає все більше.Дивитись фільм Жака Іва Кусто "Оаза у Космосі" онлайн за цим поиланням.Чому варто подивитись цей серіал всією родиною? Тому, що це актуальний фільм, що складається з шести автономних серій, і познайомить глядачів з злободенними проблемами сучасності. Люди занадто багато уваги приділяють комфорту і власним егоїзму, забуваючи про те, що єство вимагає куди більшої уважності, турботи і чуйності, ніж просто використання її багатих ресурсів. Питання про те, чому людство перебуває на межі бідності і голоду, коли навколишнє середовище дає величезну кількість рослинного продовольства, здатного нагодувати цілі народності.Зачіпаються теми викиду в атмосферу отруйних і отруйних речовин, який абсолютно не турбує власників шкідливих фабрик і заводів; забруднення водної стихії, що несе з собою небезпечні і невивчені хвороби, які вражають найбільш вразливі верстви населення; робиться наголос на тому, що людство бездумно відноситься до збільшення популяції, віддаючись надіям, що їх дітей і онуком чекає райська утопія майбутньому, і не усвідомлюючи передрікає трагічної долі нащадкам, приреченим виживати в суворих умовах світобудови.Також показані приклади нераціонального споживання енергоресурсів. Кінострічка висвітлює найгостріші моменти сьогоднішнього дня, де людина намагається взяти верх над вічною природою, збільшуючи власне потомство і скорочуючи щедрі дари природи.Варто відзначити, що Жак Ів Кусто був не просто дослідником глибин. Саме він був одним із тих, хто винайшов багато нових технологій для використання у воді, і також саме він першим, спустившись на батискафі до глубоководної ущелини, із жахом показав, що пластикове сміття вже було і там. 
У найближчі 50 років ерозія ґрунтів у світі зрос те до 66% — прогноз вчених
У найближчі 50 років ерозія ґрунтів у світі зрос те до 66% — прогноз вчених
Світ 2020-08-28 13:00:15
Зниження родючості ґрунту значно прискориться в усьому світі протягом наступних 50 років через зміни клімату, інтенсивну обробку земель, вирубку лісів та ін. До такого висновку дійшла міжнародна група дослідників на чолі з Базельським університетом. Про це пише sciencedaily.com.Дослідники прогнозують три сценарії, які також використовуються Міжурядовою групою експертів зі зміни клімату (МГЕЗК). Усі  вони, включаючи наслідки зміни клімату і землекористування, пророкують стійку водну ерозію, незалежно від кліматичних умов в більшості країн світу. Водночас отримані результати свідчать про те, що зміна клімату є основним чинником, що сприяє посиленню ерозії ґрунтів.Залежно від сценарію моделювання прогнозується, що до 2070 року ерозія ґрунтів значно збільшиться (від 30% до 66%) у порівнянні з показниками 2015 року.Якщо сільськогосподарська практика не зміниться і не буде вжито заходів для припинення глобального потепління, то, за прогнозами дослідження, щорічно буде втрачатися понад 28 млрд додаткових метричних тонн ґрунту. Це приблизно на дві третини більше, ніж зазначалося у 2015 році, коли втрати були в межах 43 млрд тонн.Найбільш уразливими для різкого посилення ерозії є тропічні і субтропічні країни з низьким і середнім рівнем доходу. Тож, на думку авторів дослідження, південним країнам украй важливо сприяти більш широкому використанню стійких методів ведення сільського господарства.«Ерозію ґрунту можна пом’якшити за допомогою стійкого землеробства і правильної політики. Ми сподіваємося, що наші прогнози допоможуть визначити масштаби загрози ерозії і дозволять директивним органам розробити ефективні заходи щодо пом’якшення наслідків», — зазначив вчений-еколог з Базельського університету Паскуале Борреллі.Джерело Супер Агроном
Проста істина. За нас ніхто планету не врятує…
Проста істина. За нас ніхто планету не врятує…
Україна 2020-08-30 18:09:49
Щоб берегти землю, природу,Треба її полюбити,Щоб полюбити, треба пізнати.Пізнавши – неможливо не полюбити.М. ПришвінЗемля – колиска людства. Вона носить на собі океани, хмари та їхні тіні, розкривається джерелами, пускає в небеса птахів, вбирає в себе всі сніги й дощі, дає всьому життя. Наше спільне щастя – жити на планеті Земля, у цьому дивосвіті природи, спілкуватися з нею. Її краса не може не бентежити душу. Космонавт Ю. Гагарін, який перший 22 квітня 1961 року побачив Землю з космосу, вигукнув: "Яка красива наша Земля! Окутана тонким блакитним серпанком атмосфери, як коштовний діамант, сяє вона на фоні чорного вакууму Космосу.» Згодом 12 американських школярів запропонували відзначати 22 квітня День Землі. Земляни підтримали цю природоохоронну акцію. А з 1991 року цей день відзначає й Україна. У квітні в різних куточках нашої держави організовуються природоохоронні заходи – це «Посади дерево», «Чисті узбіччя – запорука нашого добробуту», «Краса природи порятує світ», «Збережімо Землю для наших нащадків» та ін.Ми живемо у віці бурхливого технічного прогресу. На даний час екологія – це спосіб життя і мислення кожної людини. Сьогодні вже мова йде не про те, щоб змінити життя, а щоб його врятувати. Ми вже звикли до висловів «екологічна небезпека», "екологічна катастрофа". До Дня Землі і Дня довкілля із студентами четвертого курсу інженерно-екологічного факультету був проведений бібліографічний огляд літератури «Не руйнуй гармонії земної». Студенти розглянули такі важливі питання екологічного характеру як демографічні проблеми Землі, забруднення атмосфери, проблеми гідросфери, охарактеризували господарчу діяльність людини та її наслідки. Також дали характеристику деяким регіональним ландшафтним паркам України – це Шацький національний природний парк, регіональний ландшафтний парк «Прип’ять-Стохід», національний природний парк «Сколівські Бескиди» та природним заповідникам «Розточчя», «Медобори», та ін. На інформаційно-екологічній виставці «За нас ніхто планету не врятує» було представлено науково-пізнавальну літературу та періодичні видання «Довкілля та здоров’я», «Екологічний вісник», «Рідна природа», «Екологія довкілля та безпека життєдіяльності».Ми всі дуже добре знаємо, як поводитись, щоб не нанести збитку природі, і багато говоримо про її захист. Але треба кожному почати з себе, душею відчути єдність з природою: бути обережним в лісі, щоб не зламати гілку, бо дереву боляче, воно живе; не залишати після себе сміття, бо землі неприємно переносити таку неповагу до себе; обережно поводитись з вогнем, бо він може знищити цілі лісові масиви, поля. Людина виділяється з природи своїм розумом, щирим серцем. Тож збережімо кожне гніздечко, не дозволяймо вбивати птахів і тварин. Станьмо розумними господарями на своїй землі і пам’ятаймо, що екологічне забруднення, як ланцюгова реакція, може призвести до екологічної катастрофи.Вислови відомих людей про природуУ природи-матері немає нічого некорисного».М. МонтеньПрироду потрібно берегти, як ми бережем саме життя.П.І. ЧайковськийКраса природи – це одне з джерел, що живить доброту, сердечність і любов.В.О. СухомлинськийПрирода – такий же унікум, як картина Рафаеля. Знищити її легко, відновити неможливо.І.П. БородінЩастя – це бути з природою, бачити її, розмовляти з нею.Л.М. ТолстойПрироду не можна застати неохайною і напівроздягненою, вона завжди прекрасна.Природа не терпить неточностей і не прощає помилок.Р. ЕмерсонПрирода – єдина книга, що укладає глибокий зміст на усіх своїх сторінках.Й. ГетеКоли висохне останнє дерево і помре остання тварина, ви зрозумієте, що у Всевишнього для вас немає іншої Землі.Б.Д. ОрліДжерело Науково-технічна бібліотека ІФНТУНГ
Незручна правда: 15 документальних фільмів про проблеми екології
Незручна правда: 15 документальних фільмів про проблеми екології
Світ 2020-08-31 18:36:46
Боротьба проти змін клімату. До Дня Землі та річниці аварії на Чорнобильській АЕС - документальні картини про навколишнє середовище за останні роки. Для тих, для кого День Землі - це кожен день.Після того, як в 2006 році вийшла картина «Незручна правда», де колишній віце-президент США Ел Гор в подробицях розповідав про те, що твориться з тендітною екосистемою планети, а потім отримав за це не тільки «Оскара», а й Нобелівську премію світу, стало очевидно, що кіно - це відмінний медіум для популяризації відповідального ставлення до навколишнього середовища. В цей же час з'явилися такі показові фільми як "Хто вбив електромобіль" або "11 годин" екоапокаліпсіса від Ді Капріо, а документальна програма «Санденс» навіть відкрила цілу секцію для зелених картин.Не так давно, 22 квітня, відзначався День Землі, покликаний заохочувати громадські ініціативи в боротьбі за збереження планети, а сьогодні, 26 квітня, річниця однієї з найстрашніших екологічних катастроф в нашій історії - аварії на Чорнобильській АЕС. Залишивши в стороні зовсім відомі екодокументалкі, LAM вибрав десять пізнавальних фільмів про проблеми навколишнього середовища, які з'явилися за останні кілька років, і п'ять картин про те, яким конкретним чином люди можуть впливати на їх рішення.Топ-10 фільмів про проблеми екології1 / Human Footprint (2008)Нехай і телевізійна, але досить вражаюча документальна передача каналу National Geographic прискіпливо описує, як людина впливає на світ навколо себе, взявши за основу думку про те, що людський слід можна знайти практично скрізь і у великій кількості. Найбільше у фільмі вражає польовий експеримент по систематизації продуктів споживання повсякденному житті однієї людини в одну акуратну купу з упаковок, паперу, їжі, дерев та інших інгредієнтів, які в підсумку перетворюються у відходи. Після перегляду фільму залишається тільки одне питання - чому National Geographic досі виходить мільйонними тиражами на папері.2 / Fuel (2008)«Паливо» Джошуа Тікелл отримало приз глядацьких симпатій на «Санденсі» за те, що досить захоплююче розкрило тему залежності сучасного світу від нафти. Фільм наочно показує, чому «нафтова голка» не тільки впливає на навколишнє середовище, але і втягує різні країни, зокрема США, в сумнівні військові афери. При цьому головна перевага «Палива» полягає в тому, що Джошуа Тікелл використовує в картині наочні історичні приклади для оцінки існуючої ситуації та призводить сучасні альтернативи всесвітньої нафтової залежності.3 / Flow (2008)«Flow» показує, що головною цінністю в сучасному світі, поступово витісняючи корисні копалини, стає вода. Режисер картини Ірена Селіна подорожує по світу і спілкується з вченими і різними активістами, які терпляче пояснюють, чому ігнорування проблеми водних ресурсів в найближчому майбутньому може привести до катастрофи. Також увагу «Flow» прикута до великих корпорацій типу Coca-Cola або Nestle, чиє виробництво сильно пов'язано з нанесенням шкоди водним масивів планети.4 / Food, Inc. (2008)Досить відомий і вже навіть обов'язковий фільм для тих, кого хвилюють проблеми навколишнього середовища, присвячений харчової промисловості. Тим, хто ще не ознайомився з «Food, Inc.» належить споглядати несподіваний документальний хоррор про процес виробництва їжі і корпораціях, які намагаються замаскувати шкуродерством і сумнівні сільськогосподарські практики під ефективну бізнес-схему. У 2008 році фільм викликав потужну суспільну дискусію в США, в якій харчові компанії звинувачували режисера Роберта Кеннера у брехні, а екологічно налаштовані журналісти розкопували ще більше фактів про жахливому стані індустрії.5 / The End of the Line (2008)Документальний фільм за однойменним бестселером 2004 року розповідає про те, як людство систематично знищує фауну океану і що зовсім скоро за це доведеться серйозно заплатити. Знімальна група «The End of the Line» зустрічається з рибалками, вченими, чиновниками і зацікавленими активістами для того, щоб з'ясувати, що при таких темпах лову велика кількість відомих морських видів може зникнути до 2048 році. Автори фільму називають свою тему «найбільшою проблемою, про яку ви не чули» і пропонують всім жителям планети негайно змінити свої споживчі звички.6 / Home (2009)Поетичний документальний фільм відомого французького фотографа і борця за чистоту навколишнього середовища Яна Артус Бертранд в основному складається з планів земної поверхні з висоти пташиного польоту, звідки добре видно природні пам'ятки і то, як людство перетворює їх в щось непотрібне. Артус Бертранд починає з важливості водоростей для екосистеми планети, пролітає над усіма континентами, зауважує наслідки глобального потепління, але дивним чином закінчує на позитивній ноті і непохитну віру в майбутнє людства.7 / Tapped (2009)Ще один документальний фільм на тему водних ресурсів. Правда, «Tapped» цілком присвячений проблемі бутильованої води і мегакорпорацій, які перетворюють «народне надбання» в не завжди корисний комерційний продукт. Творці картини уважно стежать за життєвим циклом пластикової пляшки - від шкідливого для людини виробництва до забруднення відходами головних водойм Землі і намагаються переконати глядачів, що продаж води в пляшках більше схожа на обман, ніж на чесний бізнес.8 / The Cove (2009)Суперечлива документальна картина про полювання японських рибалок на дельфінів в 2010 році виграла «Оскара» і дуже сильно розлютила японський уряд. Головний герой фільму - дресирувальник підводних ссавців Рік О'Беррі - занурює глядачів в проблему масового вбивства дельфінів в Японії. Настирливий О'Беррі бігає за рибалками, пристає до перехожих на вулицях і вривається в кабінети до чиновників, щоб розкрити очі всім винним на той факт, що щорічне вбивство 23 тисяч дельфінів - це злочин проти планети.9 / Dirt! The Movie (2009)Кіно про «бруд» присвячено важливій, але досить неочевидній проблеми - збереження родючого грунтового покриву планети. Творці картини досліджують зв'язок людини і місця, де він живе, знайомлячи глядача з концепцією, що родючий грунт - основа людської цивілізації, для якої взаємодія з землею і сільське господарство виявилися відправною точкою в сучасність, а потім перемикаються на актуальні проблеми її деградації і їх численні причини.10 / Gasland (2010)Фільм-переможець «Санденс» в 2010 році і номінант на «Оскара» в 2011-му присвячений проблемі видобутку природного газу. Режисер картини Джош Фокс вирушив по головним «газовим місцях» США і з'ясував, що в деяких районах жителі можуть спокійно підпалювати воду з-під крана, а інші отримують від газових компаній відступні або бутильовану воду, щоб приховати проблему ерозії грунту, забруднення підземних вод та зіпсованого газом здоров'я. Протягом фільму Фокс наполегливо зустрічається з різноманітними фахівцями і фіксує проблему, про яку до цього було мало що відомо. На Rotten Tomatoes у фільму - 100% рейтинг, а американські критики щедро називають «Gasland» кращою екодокументалкой останнього часу.Топ-5 фільмів про те, як боротися за навколишнє середовище1 / Crude: The Real Price of Oil (2009)Документальний фільм про жителів Амазонки в Еквадорі, для яких став важливим є той факт, що нафтова компанія «Chevron» систематично псує їх навколишнє середовище. Тридцять тисяч еквадорців подали колективний позов проти корпорації, а режисер Джо Берлінгер зняв нехай ще й не закінчену, але надихаючу боротьбу за чисту планету.2 / Waste Land (2009)У цьому фільмі наочний приклад підвищення уваги до екологічних проблем подає сучасний бразильський художник Вік Муніз. Свого часу він придумав робити зі сміття з найбільшою в світі звалища копії творів класичного мистецтва, чому не тільки підкупив групу американських режисерів і глядачів «Санденс», які віддали йому приз за кращий документальний фільм, але і допоміг поставити питання про умови праці людей , пов'язаних з переробкою сміття.3 / No Impact Man (2009)Герой цієї документального фільму, Колін Бівен, вирішив на особистому прикладі перевірити, як можна жити в сучасному світі і при цьому завдавати мінімальної шкоди навколишньому середовищу. Для цього він вирішив протягом року бути вегетаріанцем, не смітити, не використовувати електрику, будь-який транспорт і інші досягнення цивілізації, доступні в Нью-Йорку. Правда, почавши цей відважний експеримент, Колін забув подумати про свою родину, яку такий поворот подій поставив в досить дивне, але вирішуване положення.4 / The Yes Men Fix The World (2009)На відміну від героя «No Impact Man» члени арт-групи «Yes Men» вважають за краще допомагати навколишньому середовищу агресивнішими способами. У своїй останній картині вони показали, як з використанням партизанських методів можна вивести на чисту воду тих, хто завдає шкоди планеті і суспільству. Серед жертв арт-Пранк: торгова палата США, хімічна компанія «Dow Chemical», учасники конференції нафтових компаній і саміту ООН зі зміни клімату.5 / Carbon Nation (2010)Фільм, створений спеціально для людей, які заперечують глобальне потепління. Автори картини наполягають на тому, що для того щоб боротися за екологію, необов'язково вірити в згубні наслідки змін клімату. Здебільшого фільм пропонує глядачам індивідуальні способи отримання дешевої енергії, чистого повітря, води і пов'язану з цим економію коштів, припускаючи, що ці цінності досить універсальні навіть для тих, хто не готовий визнати, що земна екологія знаходиться в жалюгідному стані.Джерело Look At Me
Екосамогубство: ми дихаємо власними отруйними нечистотами
Екосамогубство: ми дихаємо власними отруйними нечистотами
Україна 2020-09-08 09:29:26
Вчора був Міжнародний день чистого повітря. Ще кілька місяців тому ходили чутки, що коронавірус в Китаї врятував багато життів від захворювань дихальних шляхів. Тоді як Київ на кілька днів посів перше місце у світі по забрудненню повітря... Температурні рекорди б'ють щорічно, щомісяця, як постріли зі зброї, що наносять удари по всім точкам планети. То, хто стріляє з цієї кліматичної зброї масового ураження? Ми самі - люди. Учора - Міжнародний день чистого повітря для блакитного неба. Експерти ООН називають забруднення повітря "невидимим вбивцею". Від його наслідків щорічно помирає 7 мільйонів осіб. Дихають отруйним повітрям й інші люди, що у більшій кількості помруть наступного року. Також не варто забувати про хронічні захворювання, що вражають мільярди через брудне повітря.Ти прокидаєшся, відкриваєш очі й підходиш до вікна. Спершу тобі здається, що це все ще сон - ти треш очі, щоб розгледіти пейзаж за вікном. Але це не допомагає: за вікном - густий дим, за яким не видно сусідніх будинків.Ні, це не фільм-катастрофа і не чергова книга Стівена Кінга. На жаль, це дійсно можлива ситуація в великих містах в 21 столітті. Саме так починають свій ранок в деяких містах Китаю, а з минулого тижня таке сталося і в столиці України. Наскільки ви готові до такої ситуації і чи знаєте ви, як врятувати себе від забрудненого повітря?Дихайте! Не дихайте. Перевір себе на знання правил захисту від однієї з найбільших загроз твоєму здоров'ю.А наскільки ви готові до ситуації забрудненого повітря і знаєте, як захистити себе? Проходьте тест.Джерело Рубрика
Брудна Америка: чиста правда із життя про критичний стан екології у США
Брудна Америка: чиста правда із життя про критичний стан екології у США
Світ 2020-09-20 00:09:27
"Make America Great Again"... Американські міста зараз успішно конкурують з індійськими нетрями і китайськими мегаполісами-мурашниками в топі найбільш забруднених міст світу. Причиною стали безпрецедентні пожежі, що охопили захід США. Спалено понад 2 мільйони гектарів землі, щонайменше 35 людей загинули, тисячі будинків та все майно тисяч людей згоріло вщент. Губернатори і сенатори постраждалих штатів називають ситуацію «апокаліпсисом».Пожежі загострили заочну дискусію між Трампом і Байденом з приводу кліматичної кризи. Якщо кандидат від демократів, заодно з місцевою владою, бачить в стихійне лихо наслідок глобального потепління, то діючий президент пов'язує масові загоряння виключно з проблемою ведення лісового господарства. Сьогодні Трамп відвідає Каліфорнію, де, очевидно, знову зробить спірні заяви по темі клімату.Перед цим Трамп активно пропагував ідею, що ніби то насправді жодних змін клімату немає, але його конкурент на цьогорічних виборах Байдан приводить апокаліптичні аргументи цих змін, від яких постраждали мільйони американців. Виглядає так, що Трампу на цих виборах допоможе виграти тільки розсекречення матеріалів про НЛО.Невже це початок кінця і ми власними руками перетворили Землю у пекло? Тільки подивіться на фото... що коїться з кліматом планети?Джерело Ресайкл
Що таке екологія? Що варто про це знати?
Що таке екологія? Що варто про це знати?
Світ 2020-09-21 21:26:49
У наш час слово екологія та екологія для деяких людей може означати лише підтримку діяльності з охорони природного середовища. Інші можуть пов'язувати це лише з органічними харчовими продуктами або екотероризмом, метою якого є якомога більше людей діяти на користь екології. Однак екологія - це поняття в галузі науки з набагато ширшим значенням. Тому варто ознайомитися з поняттям екології та тим, що роблять екологи.Що таке екологія?Згідно з визначенням, екологія є однією з галузей біології, яка займається вивченням, аналізом та висновками про взаємозв'язки, що існують між окремими організмами. Більше того, екологія також вивчає взаємозв'язок між живими організмами та середовищем, в якому вони функціонують. Сам термін екологія склався в 19 столітті. Головною метою розвитку цієї концепції було вивчення та опис корисних та несприятливих взаємодій між людиною та біосферою, в якій вона живе.З точки зору організації екології виділяють екологію виду та екологію багатовидових спільнот (сукупність видів вибраних живих організмів з однієї і тієї ж родини тварин або рослин). Екологія виду включає, серед іншого:Еволюційна екологія - займається вивченням історії та процесом еволюції окремих видів рослин і тварин;Екологія популяції - вивчає особливості та аналізує зміни та динаміку розвитку обраних популяцій, а також швидкість розвитку, ареал поширення конкретного виду тощо;Автоекологія - займається вивченням того, як вибрані організми функціонують та змінюються, пристосовуючись до умов навколишнього середовища;Синекологія - займається вивченням конкретних груп особин одного виду та взаємозалежності між ними.Спільне значення екологіїХоча це цілком хибне уявлення про екологію, багато людей все одно ототожнюють це поняття з переконанням якомога більшої кількості людей бути "еко". Це своєрідний спосіб життя, який сприяє здоровому харчуванню лише за допомогою органічних продуктів (без добрив, пестицидів тощо), спорту та інших екологічних заходів. У такий спосіб було створено поняття «екософія», тобто поєднання екології та філософії, яким часто користуються художники чи мислителі.Однак слід усвідомлювати, що екологія - це наука, яка є частиною біології та природного середовища, в якому також живе людина. Загальноприйняту концепцію екології створила людина в 20-21 столітті. Крім того, пропагуючи помилкове уявлення, деякі люди можуть сприймати поняття екології негативно.Хто такий еколог?Безперечно, поняття екології асоціюється з людиною, яка займається цією професією - екологом. За визначенням, еколог - це людина чи група людей, які досліджують, описують та роблять висновки про взаємодію між людиною та біосферою (природним середовищем). Ви можете стати екологом, виконавши:- закінчення навчання або інших видів курсів у галузі екології, розвитку та охорони навколишнього середовища та пов'язаних з ними;- діючи в організаціях, що об’єднують активістів для покращення або адаптації природного середовища до світу, що постійно змінюється.Однак варто підкреслити, що існує різниця між вченим-екологом та людиною, яка пропагує та підтримує екологію. Перший із описаних осіб - це, як правило, науковець або дослідник, який, задокументований та підкріплений дослідницькою діяльністю, може заявити про необхідні зміни або звичайні спостереження в житті живих організмів. Це свого роду лікар і вчений, об’єднаний в одне ціле.У свою чергу, людиною, яка сприяє екології, може бути будь-яка людина, яка своїм ставленням та діями спонукає інших до екологічних дій. Така особа може це зробити, публікуючи думки та результати досліджень експертів у галузі екології, виконуючи рекомендації екологів та працівників охорони природи, або спонукаючи інших людей приймати або продовжувати діяльність з екології.
Термінові екологічні новини про стан довкілля та частину людства, шо рятує світ
Термінові екологічні новини про стан довкілля та частину людства, шо рятує світ
Україна 2020-10-08 00:44:58
1. Мешканці Камчатки вважають, що ситуація на узбережжі Халактирского пляжу, це не звичайне забруднення, а повноцінна екологічна катастрофа. Про це свідчать дані опитування на порталі кам24.На Камчатці у водах води та на узбережі вимирло усе живе - від морських котиків на березі до глубоководних істотНу а які варіанти ще можуть бути, якщо в ЗМІ піднявся такий галас, задіяні всі можливі відомства, а що склалася на Камчатці ситуація схвилювала президента Володимира Путіна.Варто додати, в Кремлі очікують, що причини екологічного ПП біля узбережжя Камчатки будуть з'ясовані до кінця цього тижня.2. Трохи хороших новин серед негативного порядку речей.У Петербурзі до 28 листопада буде проходити фестиваль анімалістичного мистецтва «ЗооАрт», де будуть виставлені роботи художників, в яких порушуються питання про роль вихованців в житті людини і неприпустимість жорстокого поводження з тваринами.«Цей складний рік, в який майже все люди зіткнулися з загальними бідами і проблемами, навчив нас усвідомлення універсальної значущості простих істин. Іноді вони виявляються важливішими над усю мудрість світу. Коли-небудь ми виростемо настільки, що навчимося застосовувати їх до людей. А поки що давайте хоча б навчимося жити поруч з живими звірами, керуючись простими істинами - про важливість головних речей на землі: життя і любові. Фестиваль "ЗооАрт" сім років говорить про це на мові мистецтва», - розповіли організатори.3. Багатообіцяюча колаборація Raeburn і австралійського бренду Догляду коштів Aēsop.Чудова новина, а саме співпраця Aēsop, що входить до складу Natura and Co., і sustainable бренду Raeburn, який вже добре вам знаком завдяки їх знаменитої серії крісел з парашутного нейлону і аксесуарів з TNF наметів. Перші спільні активності заплановані на січень 2021 року.Подробиці поки не розголошуються, але з огляду на відповідальний підхід бренду, і те, що Raeburn фактично є піонером у сфері апсайклінга, - це повинно бути щось дійсно варте!В рамках стратегії по переходу на циклічне виробництво Aēsop запустили пробну дозування чотирьох своїх очищувальних засобів для особи і повернення використаних скляних пляшок для очищення, дезінфекції та повторного їх наповнення. У планах бренду перейти на рефілл для 50% свого асортименту протягом десяти років. Перехід до переиспользованию упаковки пов'язаний з популярністю програми Aēsop Rinse and Return, запущеної в 2018 році в Гонконгу.4. Wrangler запустили програму, яка допоможе вирощувати бавовну з меншою шкодою для навколишнього середовища.Ініціатива вже діє в США і починає впроваджуватися в Європі, але через карантин й ряду обмежень все це поки відбувається повільніше, ніж того б хотілося. В цілому, її завдання в тому, щоб навчити фермерів новим методам ведення сільського господарства, які допоможуть поліпшити стан грунту, збільшити врожайність та зменшити витрати на воду і енергію.5. Ralph Lauren інвестує в переробку натуральних волокон.У планах корпорації інвестувати в масштабування інноваційних рішень з переробки текстильних відходів. Одним з таких рішень стала технологія Natural Fiber Welding, що використовує принципи зеленої хімії для поліпшення робочих характеристик бавовняного сировини. За словами Девіда Лорена, віце-президента Ralph Lauren, - це ключова частина стратегії сталого розвитку бренду.У чому інноваційність? - запитаєте ви. Справа в тому, що короткі волокна, отримані в результаті переробки, часто непридатні для повторного використання. Технологія NFW повинна допомогти у вирішенні цієї проблеми.Найцікавіше, що в рейтингу The Sustainable Cotton Ranking 2020 Ralph Lauren набрав не дуже багато балів, навіть незважаючи на те, що бренд є частиною Better Cotton Initiative, тому що вони не надали потрібну інформацію про постачальників та обсяги врожаю з екологічно чистих джерел. Перші ж місця в рейтингу зайняли Adidas, Ikea та H & M.В цілому, Adidas набрав 79,2 з 100 балів у порівнянні з 47,5 у 2017 році. Крім того, що бренд розкрив всі свої ланцюжка поставок, вони зобов'язалися не купувати бавовну з Узбекистану і почали брати участь в проекті по вирішенню проблем, пов'язаних з правами людини в бавовняному секторі Туреччини.6. Днями стали відомі фіналісти Better Cotton Innovation Challenge.Проект має на меті, запуститься в листопаді минулого року, навчити фермерів більш стійким практикам з вирощування сировини і знайти рішення, які допоможуть скоротити час і вартість збору даних про них і їх діяльності. Призовий фонд в 135 000 євро буде поділений між чотирма переможцями, які будуть оголошені вже в кінці жовтня. А обрані вони будуть на основі ряду критеріїв: вплив, технічні характеристики, масштабованість, фінансова стійкість і т. д. В даний час випробування проходять в Індії, Пакистані та Ізраїлі.7. Американський бренд Prana запустив програму "Responsible Packaging Movement", націлену на пошук альтернатив одноразовій упаковці.Компанія прагне надихнути інші бренди переглянути підхід до упаковки, зокрема, в швейної промисловості за допомогою серії освітніх вебінарів, комунікації з лідерами індустрії та брендами-однодумцями, а також набору інструментів для соц. мереж, який допоможе поділитися своїми успіхами з іншими.Брати участь у програмі може будь-хто - як бренди, так і індивідуальні учасники. Для цього потрібно скласти цілі, спрямовані на скорочення / відмова від одноразового пластику і первинної деревини, повідомити про них команду зі сталого розвитку Prana і чекати доступ до матеріалів!8. Чому важливо відмовлятися від шкіри тваринного походження?Видобуток шкіри - не тільки неетична і неекологічних за своєю суттю, а й небезпечна. У 2012 році організація Human Rights Watch провели розслідування про роботу шкіряних заводів в Бангладеш, де працівникам без будь-яких засобів захисту доводилося працювати з лугом, хромом, свинцем, кислотами і токсичними дубильними речовинами, які використовувалися для обробки шкіри. Там як і раніше виробляють близько 5,8 мільйона галонів (22 000 кубометрів) необроблених стічних вод на добу, які роблять воду непридатною для використання і токсичною для водних екосистем.До речі, хром, який використовується під час дублення, може накопичуватися в організмі і викликати роздратування. Він не пропадає безслідно, тому з проблемами можуть зіткнутися не тільки ті, хто займається обробкою шкіри, але і ті, хто її носить.9. Світовий океан гине...Як ми писали раніше, на Камчатці справжный екоапокаліпсис, що вбиває усе живе у воді та на березі. Фото мертвих морських котиків та гори трупів інших морських тварин приголомшили всі країни СНГ. Влада Росії мовчить про те, що насправді отруїло Камчатку.В той же час вчені б'ють на сполох - наше сміття утворило величезний острів зі сміття у Тихому океані і також вбиває усе живе, що там живе. Ось як із супутника виглядає величезний острів зі сміття, що ми створили. 10. Lego відмовиться від пластикової упаковки заради дітей.На такі зміни компанію надихнули численні листи від маленьких шанувальників: «Думаю, це трохи бессмиленно, що набір для порятунку океану Lego Friends прийшов в поліетиленових пакетах, які шкодять прекрасним морським істотам», - йдеться в одному з них. Компанія вже виступила з повідомленням, де говориться, що:• З наступного року вони почнуть пропонувати замість пластикових пакетів паперові, сертифіковані FSC, звичайно ж;• Вони вже вивчають альтернативні варіанти для lego bricks, поглядаючи в бік біопластика з тростини;• У компанії також заявили, що їх інвестиції підуть на освітні програми і зусилля, спрямовані на підвищення стійкості в інших областях.11. Грибна еко-шкіра може стати трендом сезону, пише The New York Times.У статті йдеться про стартапі Bolt Threads, що спеціалізується на розробці волокон нового покоління, натхнених природою. Так, це ті самі хлопці, які створили Mylo, екошкіра з грибного міцелію. Стартап, який два роки тому почав з виробництва невеликих серій зразків і в який сьогодні готові вкласти великі суми бренди зі світовим ім'ям: Adidas, Lululemon, Kering, Stella McCartney...З чуток, продукція з грибною шкіри повинна з'явитися в продажу вже в наступному році.Найцікавіше, що патенти на використання грибів в якості матеріалу для паперу, перев'язувальних матеріалів для ран і ряду інших продуктів були зареєстровані ще в 1950-х. А Amadou, матеріал, отриманий з деревних грибів, що ростуть на корі хвойних, взагалі існує вже тисячі років, але тільки в останнє десятиліття Bolt Threads разом з іншими компаніями, що виробляють біоматеріали, такими як Mycelium Made і MycoWorks, почали цікавитися цим напрямком. Залишається тільки здогадуватися які ще розробки заховані від наших очей...12. Ikea відкриє меблевий секонд-хенд, в якому продаватимуть б / у речі й відремонтовану меблі.Новий секонд-хенд стане частиною величезного торгового центру ReTuna в шведському місті Ескільстуна, в якому, до речі, продають тільки старі речі та техніку.13. Щорічно одна тільки seafood індустрія викидає близько семи мільйонів тонн черепашок. Незважаючи на те, що частина з них переробляється і використовується в якості добрив, велика частина зіпсованих відходів відправляється на звалища і узбережжя, накопичуючись там у величезних кількостях. Особливо ця проблема поширена в Південній Кореї.Newtab-22 спробували використовувати викинуті відходи і розробити матеріал, що нагадує бетон, з додаванням нетоксичних сполучних.За словами розробників, він може стати непоганою альтернативою для створення невеликих виробів (наприклад, тротуарної плитки), оскільки в процесі створення виділяється значно менше CO², ніж в великомасштабних або структурних об'єктах, а саме виробництво в даний час здійснюється вручну, щоб уникнути використання зайвого тепла , електрики, хім. обробки та інших енергоємних процесів.До слова, деякий час тому ЗМІ розповідали вам про бренд Pangaia, які випустять кросівки з виноградної шкіри. Так ось, багато хто почав питати з чого ж зроблена підошва? Відповідь - з 100% переробленої гуми.Джерела Екологиня / Моя еко-рутина
Зміна клімату: людство не доживе навіть до кінця століття - науковці
Зміна клімату: людство не доживе навіть до кінця століття - науковці
Україна 2020-10-13 21:10:18
Початок кінця? В Україні клімат змінюється чи не швидше ніж будь де на планеті. Нинішнє століття може виявитися для людства останнім — науковці ООН. Нинішнє століття може виявитися останнім для людства через загрозу глобального потепління, заявив генсек ООН Антоніу Гутерріш.За його словами, глобальне потепління загрожує існуванню людської цивілізації, тому потрібно діяти зараз.В ООН стурбовані змінами клімату / фото tosh chiang (Flickr)«Якщо ми не почнемо діяти прямо зараз, нинішнє століття може виявитися останнім століттям для людства. Мільярди людей в усьому світі вже страждають від нашої бездіяльності. Через вкорінену залежність від викопного палива ми тупцюємо на місці. Глобальні кліматичні зміни викликають безпрецедентні лісові пожежі, інтенсивні і часті циклони, повені, посухи та інші екстремальні погодні явища», — сказав генсек ООН на форумі під егідою міжнародної кліматичної ініціативи TED Countdown.За його словами, від кліматичної кризи не застрахована жодна країна світу. При цьому найбільше від змін клімату страждають бідні і найбільш вразливі верстви населення, які найменше причетні до виникнення проблеми.«В останні 25 років на частку найбагатших 10% населення світу припадало більше половини викидів вуглецю в атмосферу, а на частку найбідніших 50% - всього сім відсотків. Ми все ще можемо побудувати більш безпечний, справедливий і сталий світ, але діяти потрібно швидко», — додав Гутерріш.Він також закликав уряди всіх країн дотримуватися наступного плану:пріоритетні інвестиції в «зелені» робочі місця;відмова від підтримки галузей промисловості, що забруднюють навколишнє середовище;припинення субсидування підприємств, які займаються видобутком і переробкою викопного палива;облік кліматичних ризиків при прийнятті будь-яких фінансових і політичних рішень;глобальна співпраця в дусі взаємодопомоги і солідарності.допомога державам, які опинилися у відстаючих в боротьбі за здоровий клімат на планеті.Гутерреш наголосив, що цього плану дій вже дотримуються тисячі компаній, міст, регіонів, університетів і приватних інвесторів, які взяли на себе зобов'язання до 2050 року скоротити викиди в атмосферу.Планеті загрожує катастрофічне підвищення глобальної температури / фото Getty ImagesРаніше вчені передбачили найпотужніші посухи планетарного масштабу вже до середини століття. Буде голод та безкінечні стихійні лиха усюди. Джерела НВ / Кореспондент 
Земля перетворюється на
Земля перетворюється на "Планету сміття" - дослідження науковців
Україна 2020-11-02 18:25:16
Американські вчені порахували, що загальні обсяги пластику, коли-небудь виготовленого ‎людством, складають 8,3 мільярда тонн.‎ При чому ця вражаюча маса була виготовлена впродовж всього 65 років.‎8,3 млрд тонн - це, до прикладу, 25 тисяч нью-йоркських хмарочосів "Емпайр-Стейт-‎Білдінг" або мільярд слонів.‎ Велика проблема тут полягає у тому, що більша частина пластикової продукції ‎використовується упродовж короткого періоду часу перед тим, як опинитися на смітнику - ‎як, наприклад, пластикові пакети чи упаковки.‎Один зі шляхів до переробки сміття - відомої також, як ресайклінг - це кращий дизайн, впевнений професро Річард Томпсон із університету Плімута / GETTY IMAGESБільш як 70% загальної продукції пластику зараз перебуває у сміттєвих стоках, які ‎здебільшого прямують на сміттєзвалища - хоч велика їх частина все ще забруднює ‎довколишнє середовище, включно з океанами.‎‎"Ми швидко прямуємо до того, щоб стати "Планетою пластику", і якщо ми не хочемо жити ‎в такому світі, тоді там треба змінити своє ставлення до того, як ми використовуємо деякі ‎матеріали, зокрема пластик", - заявив у коментарі BBC News індустріальний еколог із ‎університету Каліфорнії д-р Роланд Ґеєр.‎Його із колегами нове дослідження з'явилося у науковому журналі Science Advances. ‎Його назвали одним із перших справді глобальних оцінок того, скільки пластику виробило ‎людство, як цей матеріал у різних формах використовується і чим це все може закінчитися.‎Ось кілька ключових цифр:‎Упродовж історії людство виготовило 8,3 мільярда тонн пластику;‎Половина цих обсягів виготовлена упродовж останніх 13 років;‎Близько 30% цих обсягів досі перебувають у використанні;‎Із того пластику, який опинився на смітнику, менш як 9% були перероблені;‎‎12% були спалені, ще 79% знаходяться на сміттєзвалищах;‎Найкоротше використовується пакувальний пластик - в середньому менш як рік;‎Найдовше пластикова продукція використовується у будівництві і машинному устаткуванні;‎Нинішні тенденції прогнозують, що до 2050 року людство виготовить 12 млрд пластику;‎У 2014 році у Європі перероблялося 30% пластику, у Китаї - 25%, у США - 9%.‎Пластикова упаковка продуктів харчування використовується здебільшого всього один раз, перш ніж опинитися на сміттєзвалищі - в кращому разі, а в гіршому - у океані / GETTY IMAGESБез усіляких сумнівів, пластик - диво-матеріал. Його можливості адаптації і довговічність вплинули ‎на те, що його виробництво за останні роки прискорилося до рівнів, що перевищують ‎виробництво сталі, цементу чи цегли.‎Від початку масового виробництва у 1950-х роках полімери оточують нас усюди - вони ‎вбудовані буквально у все, від обгорток їжі до одягу, від частин літаків до вогнезахисної продукції.‎ Але саме дивовижні якості пластику призвели до проблеми, яка нині набуває обертів.‎Жоден із використовуваних у широкому обігу видів пластику не розкладається. Єдиний ‎спосіб перманентно позбутися його - це нагріти до руйнівних температур, тобто або піддати ‎процесу, відомому як піроліз, або ж просто спалити, хоч другий варіант несе за собою ‎шкідливі викиди і негативні наслідки для здоров'я.‎Тим часом пластикове сміття росте довкола нас горами. За словами д-р Ґеєра і колег, у світі стільки ‎пластикового брухту, що достатньо, аби заповнити ним ущент таку країну, як Аргентина. Тож ‎їхня команда сподівається, що дослідження дасть новий поштовх дискусії про боротьбу ‎із пластиком.‎‎"Наша мантра така, що ви не можете впоратися із тим, чого не виміряли, - пояснює д-р Ґеєр. ‎‎- Тож наша ідея полягала у тому, щоб оприлюднити цифри і не говорити світові, що світ має ‎робити, а натомість розпочати справжню, концентровану дискусію".‎Обсяги переробки пластику зростають, і новітня хімія пропонує деякі біодеструктивні ‎альтернативи, але виробництво нового пластику таке дешеве, що їм важко впоратися зі свіжовиготовленою пластиковою продукцією.Із сучасними темпами і тенденціями, аж до 2060 року ми зможемо переробляти старого пластику більше, ніж виробляємо нового / GETTY IMAGESУ 2015 році та ж команда - у складі також Дженни Джамбек із університету Джорджії і Кари ‎Лавендер Лоу із Морської освітньої асоціації - оприлюднила звіт, який порахував загальні ‎обсяги пластику, які щороку потрапляють у світовий океан: 8 мільйонів тонн.‎Конкретно ця цифра у останні роки, ймовірно, викликала найбільше занепокоєння, оскільки ‎була чітким доказом, що частина цього викинутого людьми матеріалу потрапляє у харчовий ‎ланцюжок, адже риба й інші морські жителі харчуються мікрочастинками пластику.‎Д-р Ерік ван Себіль із університету Утрехта в Нідерландах - океанолог, який досліджує, як пластик потрапляє у ‎моря і океани. Коментуючи нову доповідь колег, він сказав: "Ми стикаємося із цунамі із ‎пластикового сміття, і ми маємо щось із цим зробити".‎‎"Світова сміттєва індустрія має об'єднати свої зусилля і переконатися, що постійно зростаючі гори ‎пластикового сміття не потрапляють у довкілля", - зазначив він.‎‎"Ми маємо радикально змінити те, як ми поводимося із пластиковим сміттям. Із нинішніми ‎трендами аж у 2060 році ми досягнемо того, що більше пластику буде перероблятися, ніж ‎стікати у сміттєзвалища і губитися у довкіллі. Це, вочевидь, надто повільно; ми не можемо ‎так довго чекати", - пояснив він у коментарі BBC News.‎Його колега із університету Плімута у Британії Річард Томпсон каже: "Якщо пластикова ‎продукція вироблятиметься із врахуванням можливості її переробки, її можна буде ‎переробляти багато разів. Дехто може припустити, що пляшку можна переробити 20 разів. А ‎це вже значне зменшення обсягів сміття. Наразі нас обмежує поганий дизайн".‎Д-р Ґеєр пояснив це на прикладі: "Святий Грааль переробки - це залишити матеріал у ‎використанні, за можливості, назавжди. Але виходить так, що у нашому дослідженні лише ‎‎90% матеріалу, який доходить до переробки - які ми, здається, порахували як 600 мільйонів ‎тонн - переробляються лише один раз".‎Джерело BBC 
Захист прав на земельну ділянку - безоплатна допомога у Марганці та Нікополі
Захист прав на земельну ділянку - безоплатна допомога у Марганці та Нікополі
Нікопольський район 2020-11-05 23:55:46
Земля належить українцям! Захист прав на землю в Україні гарантується державою, а саме забезпечуються громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав на землю.Власник земельної ділянки або землекористувач, захищаючи свої права на землю, вправі вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.Марганецьке бюро правової допомоги інформуєЗ досягненням 18-ти річного віку кожен громадянин громадянин України має право безкоштовно отримати п'ять ділянок землі під різні цілі: будівництво будинку, гараж, садівництво, особисте селянське господарство і для будівництва дачного будинку. В цілому можна безкоштовно приватизувати 2,28 га землі.Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:«а) визнання прав;б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;в) визнання угоди недійсною;г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;ґ) відшкодування заподіяних збитків;д) застосування інших, передбачених законом, способів».Власник земельної ділянки не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених земельним кодексом України та іншими законами України.Статтею 153 Земельного кодексу України допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.«Колишній власник земельної ділянки, яка викуплена для суспільних потреб, має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки та відшкодування збитків, пов’язаних з викупом, якщо після викупу земельної ділянки буде встановлено, що земельна ділянка використовується не для суспільних потреб».Органи державної влади та місцевого самоврядування не мають право втручатися у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов’язки чи обмеження. Таке право може бути тільки на підставі рішення суду.В іншому випадку, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування будуть нести відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.P. S. В лапки взяті витяги з законів, статей та цитат юристів та інших фахівців права!За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9, тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103,Марганецького бюро правової допомоги за адресою: м. Марганець, вул.. О.Кошового, 4, тел. МТС + 380958142029, (05665) 5-10-06Заступник начальника Бюро Рубан СергійДжерело Марганець бібліотечний
Половина планети вже оголосила надзвичайну кліматичну ситуацію
Половина планети вже оголосила надзвичайну кліматичну ситуацію
Україна 2020-11-13 21:02:57
Байден поверне США в угоду по клімату відразу після інавгурації, масові страйки по планеті за клімат та інші важливі новини про Землю. #КращійСвіт настане?1. Активізм працює? Половина планети вже оголосила надзвичайну кліматичну ситуацію, визнала стан кризовим і позначила конкретні плани. Російські та українські активісти відстояли Шіес, Куштан і багато парки і сквери, про клімат почали говорити і в нашіх країнах.2. Байден поверне США в угоду по клімату відразу після інавгурації. Він нагадав, що чинна адміністрація президента Дональда Трампа вийшла з угоди. "А рівно через 77 днів адміністрація Байдена знову до нього приєднається", - написав демократ у своєму твіттері (інавгурація відбудеться 20 січня 2021 року).Байден раніше не раз заявляв, що хотів би повернути США в число учасників угоди. Він також висловлювався за розвиток поновлюваних джерел енергії в США.3. Climate Action Network, найбільша мережа НКО працюють в області клімату, запускає кампанію #КращійСвіт (#WorldWeWant), щоб за допомогою короткометражних фільмів зробити голосніше голоси людей, що знаходяться на передовій кліматичної кризи, вимагаючи, щоб уряду відреагували на це терміновими діями щодо захисту людей від наслідків зміни клімату.Фільммейкери з усього світу розкажуть свої історії не тільки про те, як вони страждають від наслідків зміни клімату, видобутку викопного палива і забруднення навколишнього середовища, але про те, які рішення можливі! У кампанії також візьмуть участь активісти з Грузії, України, Росії і Таджикистану.Розкажіть свою історію з хештегом #КращійСвіт (#WorldWeWant)! Чи помічаєте ви наслідки зміни клімату в своєму місті/регіоні/країні?Чи пам'ятаєте ви момент, коли усвідомили як сильно змінюється клімат?Близько вас проводиться видобуток викопного палива? Палахкотять пожежі? Тане вічна мерзлота? Перестав випадати сніг? Чи не замерзає річка?Розкажіть нам свою історію! Фото / відео / текст - будь-який формат в соц мережах з хештегом##КращійСвіт (#WorldWeWant).4. Ось вам хороший приклад того, як суспільний резонанс може мати великий вплив на вирішення проблем. Наша історія зі спробою незаконної забудови скверу в Марганці і нападом на нашу активістку Юлію Бонд @JuliaHuliaYulia виходить на загальноукраїнський рівень.:sunglasses: Завдяки цьому і міська влада, і правоохоронні органи почали виконувати свої обов'язки згідно законодавства.:Про ситуацію вчора зробили сюжет журналісти "Суспільне Дніпро", де орендар доповідає, що МАЄ всі дозвільні документи, але поліція доповідає, що орендар НЕ МАЄ повного пакета дозвільних документів.  А ще у орендаря земельної ділянки за клубом "Дніпро" кожен день дуже різні плани робіт. Ось такими вони були лише вчор . А вже сьогодні про ситуацію зробили сюжет в програмі Вікна на СТБ, де вся Україна змогла побачити нашу проблему. Як бачимо, плани забудовника змінились в кращий бік.Як ви вважаєте, якими будуть його плани після приїзду наступної групи журналістів?Поширюйте і підписуйтесь на Екологічний Марганець. Тільки разом ми можемо вирішити спільні екологічні проблеми!Джерела ClimateStrike / Climate Action Network / Fridays For The Future Ukraine
Ми гинемо разом із природою і тваринами... Ми в небезпеці!!!
Ми гинемо разом із природою і тваринами... Ми в небезпеці!!!
Нікопольський район 2020-11-14 18:17:29
«Коли буде зрубано останнє дерево, коли буде отруєна остання річка, коли буде спійманий останній птах, – тільки тоді ви зрозумієте, що гроші не можна їсти».Це пророцтво стає все більш і більш жорстокою реальністю. Але навіть зараз не всі усвідомлюють, як жахливо деколи відбивається наше життя на довкіллі. Поділися цими фотографіями з кожним і замисліться про майбутнє, яке ми створюємо.Білий ведмідь, вимушений голодувати до смерті в Свалварде, Норвегія. Зникаючі льодовики позбавляють їх як життєвої території, так і їжі.Сліди, залишені від видобутку нафтоносних пісків у канадській провінції Альберта.Масивний водоспад з танучого льодовика. Незаперечний доказ того, як стрімко розвиваються кліматичні зміни.Сморід Жовтої річки в Монголії нестерпна для простих селян.Браконьєри гордо позують зі шкурою сибірського тигра.Буквально тонни зламаної техніки виявляються в країнах, що розвиваються. За допомогою смертоносних речовин їх розбирають заради дорогоцінних металів.В Орегоні цей багаторічний ліс випиляли для будівництва нової дамби.Мертвий альбатрос розривається зсередини від сміття. Люди, не замислюючись, викидають все це на вулицях кожного дня.Пожежа в тропічному лісі. Колись тут паслися дикі козли.Завод спалювання і його околиці, Бангладеш.Нафтове поле в Каліфорнії і його нещадна експлуатація людиною.Звалище зношених шин в пустелі Невада.Слон, вбитий браконьєрами. Нещадні залишили його згнивати.Джерело Марганець бібліотечний
Пільги щодо сплати земельного податку
Пільги щодо сплати земельного податку
Нікопольський район 2020-11-15 20:53:59
Марганецьке бюро правової допомоги інформуєПільги щодо сплати земельного податкуВідповідно до статті 206 Земельного кодексу України,  використання землі в Україні є платним.  Відповідно до п.п. 14.1.72 п.14.1 ст.14  Податкового кодексу України (далі ПКУ) земельний податок – це обов’язковий платіж,  що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі,  а об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.ст. 269, 270 ПКУ).Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою  ( п. 287.1 ст.287 ПКУ).Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 ПКУ).Згідно ст. 281 ПКУ, від сплати земельного податку  звільняються:-інваліди першої і другої групи;-фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;-пенсіонери (за віком);-ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни,   гарантії їх соціального захисту»;-фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.Звільнення від сплати податку, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм.      А саме: – для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари; – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;У 2018 році було внесено зміни до ст. 281 ПКУ щодо пільг по сплаті земельного податку, згідно з якими було, зокрема, скасовано обмеження застосування пільги із сплати земельного податку фізичним особам лише до однієї  ділянки. Тобто в разі якщо у пенсіонера за віком  у власності декілька земельних ділянок одного виду використання у межах граничних норм, то така особа до 01 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого (податкового) органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги, також необхідно надати   документи, що посвідчують її право на пільгу.Стосовно   наявності пільг зі сплати земельного податку  статтею 281 Податкового кодексу України чітко визначено категорії фізичних осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку, та надано вичерпний перелік видів земельних ділянок та їх розміри, щодо яких зазначені категорії фізичних осіб мають право скористатись пільгами.Відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» в разі виникнення  правових питань, також за більш детальною консультацією, роз’ясненням Ви маєте право звернутисьдо Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь вул. І. Богуна, 9 тел.(0566) 68-75-40, (095) 800-97-36, номер гарячої лінії: 0-800-213-103,відділу «Марганецьке бюро правової допомоги» за адресою: вул. О.Кошового, 4 м. Марганець, тел.(05665) 5-10-06, (095) 814-20-29.Начальник відділу «Марганецьке БПД» Деревянко О.М.Джерело Марганець бібліотечний
Що таке Екоцентризм?
Що таке Екоцентризм?
Дніпровська область 2020-11-22 01:23:24
Знайомимося з теорією! Екоцентризм - один з напрямків радикальної екологічної думки. Це світоглядна концепція, що визнає внутрішню цінність у екосистемах, а також у біологічних та фізичних елементах, що їх складають, і так само у екологічних процесах, пов’язаних з ними в просторі і часі. В такій системі цінностей людські потреби, як і потреби решти видів, є вторинними щодо потреб Землі як суми її екосистем.Екоцентризм різко суперечить антропоцентризму, парадигмі, яка наразі домінує в людській діяльності, включаючи нашу реакцію на екологічні кризи, такі як шосте масове вимирання. Якщо ви вважаєте, що екоцид і антропогенне вимирання є неетичними не тільки тому, що це позбавляє людей ресурсів, і якщо для вас, наприклад, руйнування гірської вершини для видобутку корисних копалин є більшою катастрофою, ніж просто зменшення цінності ландшафту, тоді ви мислите екоцентрично.Якщо, як ми сподіваємося, термін екоцентризм утвердиться в політичних ти екологічних дискурсах, важливо, щоб це відбувалося без розпорошення. Під цим маємо на увазі, що екоцентризм слід розуміти таким, що знаходиться в кінці етичного спектру інклюзивності, а не охоплює його повністю (на відміну від біоцентризму, що призначає внутрішню цінність як людям, так і іншим видам).Практика: від м’якого крісла до лінії фронтуЕкоцентризм пропонує надійний етичний аналіз негативного впливу людини на спільноту життя на Землі та фізичні системи, від яких вона залежить. Він показує, що екоцид та швидке скорочення біорізноманіття є неетичними та більш значущими, ніж втрата ресурсів, що виникає внаслідок виснаження екосистем. Виходячи з екоцентричної свідомості, це вагома причина для термінових дій та соціальних змін, яких вимагає екоцентричний світогляд, багато. Але найбільш пріорітетним у списку є зменшення людської популяції у природі та різке стимування нашого ненажерливого апетиту до вуглецю, швидкий перехід від промислого сільского господарства до справді стійких і етичних систем харчування та значне скорочення економіки світи. Ми можемо і забов'язані брати участь у необхідних змінах, не лише розглядаючи екологічні наслідки нашого існування як індивідів, але також і через активізм.Джерело ЕкоПлатформа
До Землі рухається НЛО, яке може виявитися привітом з 60-х
До Землі рухається НЛО, яке може виявитися привітом з 60-х
Світ 2020-12-01 13:39:53
Відкритий в рамках огляду Pan-STARRS1 гавайської обсерваторії Халеакала 17 вересня 2020 року космічний об'єкт, що отримав назву 2020 SO, може виявитися штучним. Спочатку вчені взяли його за невеликий астероїд. Однак подальші спостереження за ним показали нехарактерне для таких типів об'єктів поводження.За словами Пола Чодас (Paul Chodas), одного зі співробітників дослідницького центру NASA зі спостереження за навколоземними об'єктами, він рухається занадто повільно для астероїда, знаходиться в тій же площині, що і Земля, а також володіє практично кругової орбітою навколо Сонця, як і Земля . Все це вказує на те, що 2020 SO не може бути астероїдом, а є об'єктом штучного походження.Ні, мова не про інопланетян. Але справжня історія 2020 SO може виявитися не менш цікавою. Деякі фахівці припускають, що він може бути частиною ракети з часів місячної гонки між США і СРСР середини 60-х років минулого століття.Розміри 2020 SO в довжину становлять близько 8 метрів. Приблизно такою ж довжиною володіла верхня ступінь ракети-носія Атлас-Центавр (на фотографії вище), запущеної 20 вересня 1966 року в рамках космічної місії Сервейер-2 (англ. Surveyor 2), яка передбачала висадку непілотованого космічного апарату на поверхню Місяця. Однак місія була приречена на провал. Початковий запуск був проведений успішно, але подальший вихід з ладу одного з коригувальних двигунів привів до втрати зв'язку з апаратом, внаслідок чого сталася аварія 22 вересня.Симуляцією, яка демонструє прогнозування траєкторії руху об'єкта 2020 SO, поділився в Twitter астроном-любитель і фахівець у фізиці Тоні Данн (Tony Dunn).Джерело 3Dnews
Операція “Декарбонізація” або як влада України почула заклики громадян до змін
Операція “Декарбонізація” або як влада України почула заклики громадян до змін
Україна 2020-12-04 02:10:00
Ми живемо у часи великих змін. Завершується ціла епоха, що тривала майже весь час існування людства і українці також роблять крок у це неймовірне майбутнє без вуглецю, сміття, щоб гармонізувати наші стосунки із Природою та матір'ю Землею, що дала нам та всьому навколо - життя. Це означає, що стара економічна, політична та соціальна система буде зруйнована заради майбутнього цивілізації та заміни наших цінностей від матеріальних егоцентричних до духовних, культурних й найкових альтруїстичних. Саме це десятиріччя в усьому світі пройде під знаком прискореної відмови від нафти, газу і особливо вугілля на користь відновлюваних джерел енергії. В цьому декарбонізаційному русі Європа претендує на лідерство. Українська «зелена угода» допоки є предметом дискусій, а новий енергобаланс поєднує те, що в європейських екологічних практиках навряд чи поєднується.Вся планета зараз хапається за еко-тренд, як за останню надію для людства вижитиЕмісію СО2 приборкано?Актуальний звіт Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) констатував: попри зростання економіки на 3%, емісія CO2 від енергетики за минулий рік не виросла, залишаючись стабільною вперше за 3 роки. Торік світовий енергетичний сектор викинув в атмосферу 33 млрд тонн діоксиду вуглецю. Аналогічні обсяги були зафіксовані за підсумками 2018 року, повідомляє MIT Technology Review. У доповіді МЕА наголошується, що відсутність зростання викидів пов’язано передусім із переходом розвинених країн на чисту енергію.США, ЄС і деякі інші регіони отримують все більше електрики від ВДЕ. Крім того, вугільні станції повсюдно замінюють на газові, що у порівнянні з вугіллям виробляють набагато менше CO2. Так, минулоріч рівень викидів вуглекислого газу в Європейському союзі скоротився на 160 млн тонн, або на 5%. У США цей показник зменшився на 140 млн тонн (2,9%) і наразі є практично на 1 млрд тонн нижчим пікового значення, зафіксованого в 2000 році. В Японії викиди CO2 продовжують знижуватися п’ятий рік поспіль. Це стало можливим завдяки використанню сонячної енергії, що зростає з 2016 року, і збільшенню вироблення електроенергії на АЕС — з 2018 року. Токіо, скоротив емісію діоксиду вуглецю (максимальними темпами з 2009 року) на 45 млн тонн, це близько 4%.Наш світ стане більш безпечним для здоров'я людей та усього живого навколоПроте, варто наголосити, що у звіті МЕА не враховані такі важливі джерела парникових газів, як сільське господарство, вирубка лісів і лісові пожежі. Псують загальну статистичну картину країни, що розвиваються. Тут рівень викидів усе ще продовжує активно рости. Торік показник збільшився приблизно на 400 млн тонн, при цьому майже 80% — частка Азії, де і далі зростає виробництво електроенергії на основі вугілля.Разом із тим всі автомобільні компанії світу одна за одною оголошують, що випускатимуть тільки електрокариЄвропейський зелений курсВіднедавна об’єднана Європа отримала European Green Deal. 11 грудня 2019 року Європейська комісія ухвалила Комюніке, а через місяць Європейський парламент підтримав програму переходу протягом 30 років до кліматично нейтрального континенту. Один із пріоритетних напрямків «Європейського зеленого курсу» — відмова від вугілля. У Бе