IMG-LOGO

Всі публікації з тегом гомофоб

Редактор
Редактор "Z-City" із Запоріжжя пробив дно: проблем меньшин не існує, і нас не цікавлять
Україна 2019-12-13 18:53:48
Як стало відомо NikopolToday, користувачів соціальних мереж обурив дискримінаційний лист від редактора Тараса Василенко, у якому він написав, що проблем меншин не існує, "вони вигадані" і взагалі його редакцію "Z-City, Здесь живет Запорожье" не цікавлять.  Таку реакцію отримали волонтери громадської організації "Гендер Зет".А саму діяльність правозахисників з організації порівняв із тероризмом, як стало відомо у пості, опублікованому на Facebook сторінці активіста Олександра Витвіцького.Ми не можемо стояти осторонь, коли відбувається дискримінація і порушення прав людини. Повний гомофобних вираз лист, від редактора інформаційного порталу ми публікуємо і залишаємо інформацію на ваш розсуд.Як стає зроузмілим із листа, редактора не хвилюють проблеми з права людини в Україні і він не поважає захисників та організації, які намагаються боротись задля справедливості і рівності.Пост отримав велику увагу серед користувачів мережі і велику кількість коментарів від обурлених людей, які не підбирають слів. Сам активіст Олександр пише: Z-City. Здесь живет Запорожье як приклад "журналістського" дна в ЗапоріжжіСеред коментарів був і такий, написаний від користувача під ім'я Анна Міронова:Невпевнена в собі людина, що болєзнєно залежить від обмеженої за своєю суттю суспільної думки, демонструє страх загубити міфічну мужність. так це виглядає. ПічальА також від Сергія Сидорова: Сколько ваших пресс-релизов надо прочитать, чтобы гарантированно стать геем? Может, Тарас этого опасается )))Користувачка Марина Воробйова додала:Сомневается видимо в себеФото від Олександра ВитвіцькогоРаніше ми повідомляли, що письменник-нікополець, який написав перший в Україні гей-роман "На Марс", опублікував спін-офф твору англійською.Також ми писали, що на Міжнародний День протидії насиллю, багато дніпровських поліцейських долучилися до акції "Дій проти насилля!"
Сплата за ненависть: у Штатах кинули за грати гомофоба майже на 20 років
Сплата за ненависть: у Штатах кинули за грати гомофоба майже на 20 років
Світ 2020-01-11 01:42:34
Права людини завжди на часі, нагадує NikopolToday. Повідомляємо, що у Сполучених Штатах Америки стався надзвичайний випадок. Вам буде цікаво дізнатись, як у Америці суворо карають за порушення прав людини.Нахабного порушника прав людини засудили на 16-років. Таким чином у США знайшли справедливу управу на ненависника ЛГБТ-спільноти.Цей надзвичайний випадок стався на теренах США. Там засудили жителя штату Айова Адольфо Мартінеса більш ніж до 16 років в'язниці тільки за те, що останній підпалив прапор ЛГБТ, пише NBC.Як відзначається, чоловік вкрав ЛГБТ-прапор, який висів у Об'єднаної церкви Христа Еймса, а потім спалив його. Після такого вчинку, зловмисника затримали місцеві правоохоронці.Так виглядає стяг ЛГБТ-спільноти. За його словами, він зробив це, тому що не підтримує гомосексуальність.Церква, з якої було вкрадено прапор ЛГБТ+"Для мене було честю зробити це, це благословення від Господа. Я просто спалив їх гордість", - сказав він.Наразі ж, Мартінес отримав 15 років в'язниці за злочин на ґрунті ненависті, ще один рік - за необережне поводження з вогнем та 30 днів - за образу. Зауважимо, що раніше чоловік вже притягався до кримінальної відповідальності – був визнаний рецидивістом.Варто додати, що в столиці України, Києві представники ЛГБТ-спільноти повстали проти жорсткого пресингу і оголосили війну гомофобії.Всі ми рівні, хоча і різні. Любов переможе!Автор Флоріан КвітРаніше ми розповідали наскільки важливо здатис вою кров у Нікополі якомога швидше, щоб врятувати життя людей.Також писали як у Австралія відбувається масове вимирання. Люди рятуються в океані на кораблях, загальна евакуація, а тварини не можуть втекти від вогню.
У Вінниці молодики в масках зірвали тренінг для журналістів: йшлося про толерантне висвітлення тем про ЛГБТ.
У Вінниці молодики в масках зірвали тренінг для журналістів: йшлося про толерантне висвітлення тем про ЛГБТ.
Україна 2020-02-05 18:36:33
Права людини під загрозою в Україні, нагадує NikopolToday. Поліція розпочала розслідування за фактом протиправних дій відносно організаторів тренінгу для журналістів.  Під час заходу троє невідомих увірвалися у конференц-зал, як повідомляє Нацполіція.Вони обливали все навколо олією та обкидали пір'ям журналістів пір'ям.1 лютого троє осіб зайшли до приміщення в готелі «Поділля». Там проводився тренінг для журналістів, та вчинили протиправні дії відносно його організаторів, перешкодили проведенню вказаного заходу. Зловмисникам загрожує до чотирьох років позбавлення волі.Молодики почали погрожувати організаторам, мовляв, таким заходам у Вінниці не місце, а толерантне висвітлення таких тем ставлять під загрозу інститут сім'ї.На цей випадок уже відреагувала поліція. Вони відкрили кримінальні провадження за статтею хуліганство та перешкоджання журналістській діяльності.Наразі  слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області розпочате досудове розслідування за ознаками ст. 171  (перешкоджання законній журналістській діяльності) та ч.2 ст.296 (хуліганство) Кримінального кодексу України.За вчинення цих правопорушень законодавством передбачено відповідальність – до 4-х років позбавлення волі.Остаточна правова кваліфікація дій зловмисників буде дана після  вивчення наявних відеозаписів протиправних дій, допитів свідків події та проведення  ряду інших слідчих дій.Хід  слідства  взято на контроль керівником ГУНП Юрієм Педосом.Фото Pinterest / 24 Раніше ми показували красоти приміського середовища Нікополя - знімки нагадують про зміни клімату. Також ми розповідали, як комуністичний режим в Китаї перейшов всі кордони - як коронавірус став другим Чорнобилем?
Яроша з Правого сектора спіймали з геями (фото)
Яроша з Правого сектора спіймали з геями (фото)
Україна 2020-02-06 08:55:04
Той випадок, коли варто бути уважним! Геї повсюди навколо нас, і Ярош стурбований, що на Україну нібито суне "гомо-диктатура" - Європа захопить все. Дмитро Ярош закликав до термінового повстання проти гомосексуалів, які захоплюють владу в країні, як стало відомо NikopolToday.Дмитро Ярош назвав головного ворога українців. Як виявилось, це не корупція, бідність, важка екологія, зміна клімату або слабка медицина та освіта, а - геї... Страшне!Славнозвісний Дмитро Ярош та гей-віськовий Віктор Пилипенко / фото НЧДмитро Ярош опублікував пост у Facebook, висловивши свою думку про гомосексуалів. Колишній лідер організації "Правий сектор" вважає, що влада значною мірою перебуває у руках людей з нетрадиційною орієнтацією. Цей факт Ярош не схвалює і реагує негативно."Декілька емоцій. Про це не заведено говорити, але... Світ летить у пекло. Гомосексуалісти, та інші збоченці, стали "нормальним явищем". Вони захоплюють владу і нав’язують людям свою "чергу денну" - сатанинську. Гомосексуальна диктатура опанувала багато країн світу. Подивіться фільми та серіали. Якщо там немає збоченців, то це вже "неформат"!Ярош згадав і про український уряд, зауваживши, що міністерки  втілюють в життя так звану "гендерну рівність". На його думку насправді є легалізацією збоченців."Молоденькі дівчатка-функціонерки, які невідомо як і чого поставали міністерками, говорять і втілюють в життя так звану "гендерну рівність". Насправді це — легалізація збоченців"!Крім того, у своєму дописі Ярош назвав Росію головним ворогом України, згадав геноцид українського народу та закликав бути творцями своєї української держави попри всі перешкоди."Я, як християнин, не збираюсь когось судити і влазити до когось "у ліжко", але і не збираюсь мовчати, тому що моєму українському народу нав’язують збоченство як нормальність і "перспективу"... Українці, ви ж розумієте, що ті, що типу "наші союзники" все роблять для того, щоб нас, на своїй Богом даній землі, не лишилося? Міністр Дубілет порахував, що нас в Україні лишилося 37 з хвостиком мільйонів. Нас — Українців. Яких у 1991 році було 52 мільйони! Це не Геноцид? Голодомор, Світові війни вбили менше, ніж їхня політика упокорення українців. Це незаперечний факт! Ми, українці, далі дивимося їхнє "кіно", ми споживаємо їхню збоченську жуйку про "гендер", "рівноправ’я", "толерантність"... Нам, українцям, збоченці, росіяни, олігархи і владоможці "втюхують" байки про те, що українці мають бути бидлом: без духовності, без моралі, без традиції. Багатьом це подобається. Тому голосують як голосують... Але, я, моя сім’я, моя родина, мої друзі, мої побратими, мої близькі — хоч і грішники, але не бидло... Ми — Українці-Християни. Ми творимо Державу на своїй Українській землі. Свою — Українську Державу. Хоч проти нас існуючий грішний світ... P.S. Дуже багатьом цей пост не сподобається. Я це усвідомлюю. Розумію, що фейсбук може заблокувати мою сторінку за "нетолерантність"... Побачите, як багато хто заховається, або, навпаки, стане на бік збоченців. Але, пригадайте, як під час Революції Гідності на одній із барикад був напис "Дістали". І ще. Росія — наш головний ворог. За Бога і Україну!"Гей-ЯрошНагадуємо, екслідер Правого сектору Дмитро Ярош написав у Facebook гомофобний пост і у коментарях зазначив, що не бачив на фронті жодного представника ЛГБТ-спільноти.Зокрема за думкою Яроша, «гомосексуальна диктатура» є причиною зниження чисельності населення України, яке він назвав «геноцидом».У коментарях до допису у націоналістичного діяча запитали, чи вважає він своїми побратимами тих представників ЛГБТ+, які воювали на Донбасі.«Жодного гомосексуаліста (гомосексуала — NT) на фронті за шість років війни не спостерігав. Не виключаю, що хтось із них, заради піару, міг бути „на нулі“, десь із-за бруствера, постріляти у бік ворога… Але, однозначно — збоченці не захищають Україну», — заявив екслідер Правого сектору.Віктор Пилипенко - один із перших геїв-військових в Україні, що зробив камінг-аут / фото thebabel.com.uaУ відповідь на це йому показали фото, де просто за ним стоїть ексгранатометник добровольчого батальйону Донбас та відкритий гей Віктор Пилипенко.В чисельних інтерв'ю Пилипенко розповів, що у вересні 2014-го долучився до батальйону Донбас як резервіст, потім потрапив у військову частину № 3027. Він пробув на Донбасі рік і сім місяців. Безпосередньо у гарячих точках — півроку. Служив також у Широкиному.А це вже інший гей-військовий в українській армії - Василій Давиденко, який втратив коханого на війні з Росією / фото 360tvЯк зауважив Пилипенко, тему ЛГБТ+ на війні не обговорюють. «Звичайно, ти терпиш жарти, інколи підсміюєшся сам, бо розумієш, що ці люди дійсно сміються з того — ну, скажімо, розповіли якийсь прикольний анекдот. Я навіть не думав робити камінг-аут там та говорити військовим про таке. Так, це страх, що до мене потім зміниться ставлення, що всі будуть дивитись інакше, страх, бо не знав їхньої реакції», — повідомив військовий.Варто додати, що 23 червня 2019 року понад 30 військових, які відносять себе до ЛГБТ-спільноти, пройшли колоною на Марші рівності в Києві.У наступному році, зважаючи на тенденції останніх років, на гей-прайді в Києві знову буде побито рекорд із кількості учасників "Маршу рівності". Фото Znaj.ua / НЧВідзначимо, що поки дехто вкрай стурбований гей-сексом, в Україні справжні проблчеи із злочинністю та стихійними звалищами - міста схожі на гетто. Окрім того, поки у Європі роблять мільярди на переробці сміття і перетворюють звалища на купи золота, в Україні ми не даємо раду - країна перетворилась на суцільне звалище.
ЛГБТ на захисті України від російських окупантів
ЛГБТ на захисті України від російських окупантів
Україна 2020-02-07 22:57:07
30 серпня у київській галереї IZONE відкрилася фотовиставка "Ми були тут" – проект українського фотографа Антона Шебетка, присвячений представникам ЛГБТ-спiльноти, які брали участь в операції об'єднаних сил [раніше – АТО] на Донбасі.  ЛГБТ на варті країни від сепаратизму. Як багато геїв серед українських військових? Про це NikopolToday передає від "Новий Час". Хто стоїть на захисті Ваших традиційних цінностей і свободи?Фотограф Антон Шебетко (праворуч) та один із героїв його фотопроекту, колишній боєць батальйону Донбас Віктор Пилипенко / фото НЧНапередодні відкриття виставки журналіст НВ Олександра Горчинська зустрілася із самим Антоном Шебетком та одним із героїв його проекту – Віктором Пилипенком, колишнім бійцем батальйону Донбас, аби поговорити про геїв на війні, сексуальну просвіту в Україні та стереотипи стосовно ЛГБТ-спільноти.НВ: Як до вас прийшла ідея зробити проект саме про представників ЛГБТ-спільноти на війні?Шебетко: Коли я переїхав із України до Амстердама, якось по-новому поглянув на те, що відбувається в Україні. Мене все це зворушило, і я збагнув, що було б круто попрацювати із людьми, які, по суті, з одного боку – національні герої, а з іншого – вони не є приємними для певних сегментів суспільства. Тут є певне протиріччя і подвійність і для самої людини: ти і патріот, і захищав країну, але ця ж сама країна не хоче тебе сприймати.Фотограф Антон Шебетко зараз мешкає в АмстердаміМені було цікаво, як ці ідентичності уживаються в людях. І як ці люди взагалі з цим можуть впоратися. Тому з усіма героями я проводив ще й інтерв'ю, аби це була не лише візуальна складова.Спочатку в мене було п’ятеро героїв, потім я дознімав ще кількох. Є такий момент: їх складно знайти, адже взагалі такі люди рідко щось заявляють про це публічно. Якщо це не їхня робота чи основна діяльність – я маю на увазі, якщо вони не правозахисники, не громадські активісти – то мало хто згодиться виступити на цю тему десь у медіа, скажімо. Бути ЛГБТ в Україні – поки що проблема. Це постійні складнощі на роботі, в родині, зневага з боку оточення.Про це мало хто каже відкрито, що призводить до того, що консервативно налаштовані люди формують свої переконання на підставі певних карикатурних стереотипів, і ці стереотипи не є правдивими.Мені не подобаються проекти, де є тільки текст і нічого більше – історія людей, не підкріплена світлинами, якимись візуальними елементами. Я за те, аби були реальні персонажі у матеріалах, адже простому тексту віриться менше.НВ: Але ж вам удалося врешті знайти героїв. Яким чином?Шебетко: Насправді Віктор, здається, чи не єдина людина, яку я знайшов через КиївПрайд. Всі інші – це знайомі знайомих, яких почасти відшукав абсолютно випадково.Пилипенко: Цей проект став таким собі тригером для країни.Про нього я дізнався від свого друга і його дівчини. Вони знали, що я гей, я ще до цього зробив їм камінг-аут. Наприклад, Дмитро Резніченко, доволі відомий блогер і також боєць АТО, перебував у моєму батальйоні. За певний час він кардинально змінив свою риторику – він був праворадикалом, а потім щось змінилося у його свідомості, трансформував свої погляди на життя, за що на нього нападали його колишні поплічники.Хочу подякувати Антонові за можливість бути частиною проекту, бо під час бесіди з ним тоді, відповідаючи на його дуже влучні та гострі запитання, я навіть сам для себе замислився багато над чим. Розклав власні думки по полицях.Коли я зробив камінг-аут, це допомогло мені побачити, хто мої справжні друзі. Деякі люди відсіялись з мого оточення самі по собі.Зараз праворадикали чомусь вважають, що ЛГБТ на війні нема, це найпоширеніша думка і вона хибна. А серед самих цих праворадикалів більшість – лише тиловики, які й самі не були на тій війні, або були як селфі-солдати, аби пофоткатись. А потім ти повертаєшся з фронту, і вони тобі в спину плюють. І чинять напади на мирних людей і мирні демонстрації.Факт: Учасник АТО зробив заяву, що він гей! Читайте за посиланням.НВ: Як і коли ви потрапили на Донбас?Пилипенко: У вересні 2014-го долучився до батальйону "Донбас" як резервіст, потім потрапив у військову частину № 3027, відтак нас призвали. Рік і сім місяців пробув на Донбасі, безпосередньо у гарячих точках – десь півроку. Служив також у Широкіно.Коли мобілізувався, намагався знайти себе у цивільному житті. За фахом я перекладач, тому шукав роботу за цим напрямом. Також я маю досвід роботи копірайтером. Були ще різні проекти, звісно, не всі вдалі. Зараз працюю редактором на телебаченні, робота цікава і мені до вподоби.Колишній боєць батальйону "Донбас" Віктор ПилипенкоНВ: Що говорять про ЛГБТ у самому військовому середовищі? І чи говорять взагалі?Пилипенко: Це на війні не обговорюють. Не та тема, про яку будуть постійно говорити, реально обговорювати, це точно.Звичайно, ти терпиш жарти, інколи підсміюєшся сам, бо розумієш, що ці люди дійсно сміються з того – ну, скажімо, розповіли якийсь прикольний анекдот.Я навіть не думав робити камінг-аут там та говорити військовим про таке. Так, це страх, що до мене потім зміниться ставлення, що всі будуть дивитись інакше, страх, бо не знав їхньої реакції.НВ: Ваш фотопроект вийшов на сайті Bird in Flight. Що ви тоді прочитали у коментарях під світлинами?Шебетко: Найбільше мене здивували коментарі про те, що цей проект – російська провокація. У цій тезі я ніяк не можу вловити суть, логічний зв'язок. Яким чином сексуальна орієнтація чи гендерна самоідентифікація стосується пропаганди?..Також казали, що це все замовні матеріали.НВ: Зазвичай поширений “аргумент” на цю тему серед супротивників ЛГБТ – “нехай краще підуть в АТО, ніж на ці свої паради”. А тут ви своїм проектом одразу це перекреслили.Шебетко: Ну, так, але знайшлися ж інші аргументи проти.НВ: Чому, на вашу думку, чимало людей в Україні ставляться до представників ЛГБТ з пересторогою та негативом?Шебетко: Проблема в тому, що у нас в Україні немає публічних камінг-аутів. Якби якийсь топ-політик вийшов і сказав: “Так, я гей”, це могло б щось змінити.НВ: Тим часом у світі, в деяких парламентах чи інших державних структурах уже давно є чиновники-трансгендери, наприклад.Пилипенко: Через це і пересічні люди, не публічні, бояться говорити про це іншим. Маю знайомого, який рано усвідомив, що він гей – років з 16, але боявся цього, адже жив у маленькому населеному пункті. В результаті він одружився – зробив такий прагматичний розрахунок, що це ніби має якось його врятувати в очах суспільства. З дружиною живе й досі, проте таємно зустрічається із хлопцем. Звісно, він про це жалкує, бо живе не так, як йому того хотілося би, змушений переховуватися. Але це – через страх, що суспільство його не прийме.Шебетко: Також я колись читав дослідження по Україні про те, чи є у людей в близькому оточенні представники ЛГБТ. Там, здається, лише десь 10% відповіли, що особисто знають бодай одного відкритого представника ЛГБТ.Певна річ, більшість уявляють собі геїв як якихось монстрів, як загрозу національній безпеці.Пилипенко: Це такий собі “Борис Пєнкін” – збірний образ з усього, що можна, який не відповідає дійсності. І [російський співак] Боріс Моісєєв, і [російський артист пародії] Сергій Пєнкін в одному флаконі. Є така відома дефініція – латентний гей. Часто ці люди, які не готові прийняти це у собі, потім нападають на інших ЛГБТ. Але з цим уже має працювати психолог.Шебетко: Для мене взагалі не важливо, як людина вдягнена, що вона робить – доти, доки це не переростає в агресію стосовно інших та нав'язування власних інтересів.Люди взагалі побоюються виставляти напоказ свою сексуальність в принципі, й це стосується не лише ЛГБТ.В Україні було вельми складно знайти героїв для свого фотопроекту, які погодилися б відкритисяНВ: Проте цього року (2019, ред.) на КиївПрайді ситуація все ж виглядала кращою: були відомі люди, які прийшли туди підтримати ЛГБТ-спільноту. Серед українських політиків, наприклад, був нардеп Сергій Лещенко, також були європейські, канадські політики.Шебетко: Якби цих іноземних дипломатів там не було, все скінчилося би, як завжди, раніше. Прийшли б, побили, наскочили і розбіглися.А так – спробували б вони випадково напасти так на європейських політиків, вийшло б дуже негарно. Тому змушені були все охороняти, посилено захищати КиївПрайд.НВ: Взагалі дуже цікава тема – те, що люди остерігаються показово демонструвати свою сексуальність.Шебетко: Так, тут є момент: певна поведінка зазвичай продиктована тим, що ми живемо у гетеросексуальному суспільстві. Тобто для гетеросексуальних пар є нормально, коли чоловік і жінка проявляють свої почуття публічно: йдуть, тримаючись за руки, цілуються чи обіймаються на вулиці. Або обговорюють інтимні подробиці свого життя десь на роботі в курилці. Вони виставляють своє спіднє напоказ, і вся культура на цьому побудована. Ніхто не бачить у цьому проблем.Проте коли йдеться про одностатеві пари, то ненавистники волають, мовляв, нема чого при дітях це демонструвати, не показуйте це на публіці тощо. Але ж ніхто з ЛГБТ не вимагає жоних додаткових чи особливих прав для себе. Вони просто хочуть бути нарівно з гетеросексуалами в цьому аспекті.НВ: Ще одна проблема зараз – це сексуальна просвіта. Останнім часом ентузіасти все ж намагаються впровадити в Україні якісь лекції, тренінги чи запустити освітні проекти про секс, сексуальне здоров’я, культуру стосунків між партнерами, про гендер тощо. Але й це зустрічається критикою та негативом. Або такі заходи зривають, як це було минулого літа під час лекції про трансгендерів у столиці, або називають пропагандою, як та жінка у відомому відео, що казала про “58 видов геев” у Європі.Шебетко: Звідки була ця жінка, до речі?НВ: Мітинг десь у Росії.Шебетко: Ну ось такий підхід дуже характерний для РФ, і ми до цього поступово теж у чомусь скочуємось.Тут багато значить те, як на мене, релігія – коли люди пояснюють свою гомофобію тим, що це “гріх”, “содомія” тощо.Взагалі ж у нас люди і до релігії ставляться по-особливому. Не усвідомлюючи, що до чого. Виконують якісь язичницькі ритуали, при цьому вважаючи себе християнами, наприклад. І не можуть пояснити, навіщо вчиняють так.Фотопроект Шебетка можна переглянути в галереї "Ізоляція" в КиєвіНВ: Тому що мама так робила. І бабуся, і прабабуся, а значить, “і я так маю робити”.Пилипенко: Найцікавіше те, коли людям якась тема незрозуміла – а тема ЛГБТ їм незрозуміла, їм легше втекти назад до власного світу, де все відповідно до усталених звичних норм життя.НВ: Антоне, ви переїхали жити до Амстердама. Це місто, як і Берлін, часто вважають взірцем толерантного ставлення суспільства до ЛГБТ. В основному завдяки прайду. Як там насправді ситуація?Шебетко: Вважати, що в Нідерландах нема гомофобії, як і ксенофобів чи расистів, – це помилка. Їх там чимало. Наприклад, нещодавно один модний бренд – виробник костюмів – запустив свою рекламу на сітілайтах. Там зображені чоловіки, що цілуються. Ці реклами розбили – вночі, звичайно, бо вдень би ніхто такого не вчинив.З іншого боку, є прайд, на який збирається вся країна. Там є гомофоби, так, але різниця в тому, що в цій країні соромно бути гомофобом, адже тоді інші люди тебе матимуть за невігласа, вважатимуть людиною недалекоглядною, неосвіченою.Для голландців важливіші права людини. Для нас, на жаль, – не дуже.Фото Новий ЧасАвтор Rayan RienerНагадуємо, трагедія Голокосту існує до нашого часу - деякі продовжують справу фашистів-нацистів, дискримінуючи ЛГБТ та ромів. Також ми розповідали як кохана дівчина Ілона Маска стала представником трансгуманізму.
Воїни Стародавнього Риму мали право на гей-секс
Воїни Стародавнього Риму мали право на гей-секс
Світ 2020-02-08 22:19:28
Шокуючі факти, що руйнують сучасні стереотипи від NikopolToday. Іноді історія вражає. Воїни Стародавнього Риму мали право на гей-секс, але тільки в активній ролі. Виявляється, гомофобія виникла не так давно. Чому раніше гомосексуальність була прийнятною у суспільстві й, зокрема, в оборонній сфері великих держав, що змінили історію планети? За часів Стародавнього Риму гей-секс був не тільки повсюдним, але і цілком прийнятним явищем - навіть в армії. Гомофобія ще не виникла. Ставлення до гомосексуальності тоді було подвійним: воно не вважалася чимось поганим, але тільки якщо чоловік дотримувався загально-суспільних правил.До слова, на одностатеві зв'язки в давньоримському суспільстві в принципі дивилися не так, як їх сприймають в сучасній західній культурі. Те, з ким займався сексом римський громадянин - наприклад, із хлопцем - його одноплемінників нітрохи не турбувало. Не було нікому цікаво. Зате всіх дуже цікавило питання, яку роль в гомосексуальні стосунки вибрав чоловік: активну або пасивну. Римлянин миттю втрачав свій статус, якщо погоджувався на приймаючу, «жіночу» роль. І винне в цьому культ мужності й менталітет завойовника.До початку нової ери влада Римської імперії поширилася майже на половину відомого тоді світу. Її кордони простягалися від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні, й від Португалії на заході до сучасного Азербайджану на сході. Всього цього Рим домігся, пройшовши через серію жорстоких і виснажливих воєн. У якиж жінки не брали участь, тому і поваги не мали. Сторіччя насильства сформували характер римського громадянина, помістивши в його центрі домінантність, яку Ніцше називав «волею до влади». І ця одержимість перемогами і владою проникла буквально в усі закутки давньоримського суспільства, включаючи і сексуальне життя.Для підкорених народів влада римлян часто означала рабство. Римляни приводили рабів з війни або купували їх, щоб підняти свій статус. Цей спосіб самоствердження може здатися жорстоким і грубим, але якщо подумати, з тих пір життя мало змінилося. Як люди були рабами системи - так і залишились, на жаль.Сьогодні в соціальних мережах впливовість тієї чи іншої персони оцінюється за кількістю фоловерів - тобто, послідовників. Римляни міркували точно так, але більш буквально: раби всюди слідували за своїм господарем.Згідно із законом того часу раб був зобов'язаний виконувати будь-які накази пана - в тому числі, задовольняти його сексуальні бажання незалежно від статі й того, подобалося це невільникові чи ні. Спробуйте заперечити, коли ви - не особистість, а майно.Роль «активу» при такому розкладі відповідала положенню вільної, що має владу людини, а роль «пасивного» партнера неминуче асоціювалася з положенням раба.Луїс Кромптон (Louis Crompton) в своїй книзі «Гомосексуальність і цивілізація» пише, що гей-відносини в Стародавньому Римі розглядалися виключно в динаміці «влада - підпорядкування» і «пан - раб». Тому любов між вільно народженими чоловіками суспільство, м'яко кажучи, не вітало.В армії за секс з товаришем по службі було покарання, а юним воїнам, щоб до них не приставали на кожному кроці, радили працювати над зміцненням власної мужності, не користуватися парфумами і не голити пахви. Щоб не збуджувати інших солдатів гарними рисами обличчя або тіла.Треба сказати, багато хто з нас, опинившись в колективі римських громадян того часу, відчули б себе дуже ніяково - наприклад, через спільні походи в туалет.Неважливо, де - у себе в військовій частині, в дозорі або під час походу, римляни мали звичку сприяти у виконанні цього в компанії друзів. Ніяких індивідуальних кабінок - всі сідали на одну лавку з дірками або пристроювалися над однією канавою. Яскравий приклад публічного відхожого місця можна побачити, відвідавши «Стіну Адріана» (Hadrian's Wall) - залишки оборонного укріплення, побудованого римлянами в Північній Англії в 122 - 128 роках нашої ери.Ще одна можливість потусуватися з голим задом в той час - знамениті римські лазні, куди античні мачо відправлялися не тільки щоб гарненько вмитися і подивитися, у кого довший: там обговорювали останні події, укладали угоди і навіть проводили збори. Все це, зрозуміло, на тлі корисного потіння, купань й розслабляючого масажу.Часте і тривале отмоканіе для римлян було не розкішшю, а нагальною потребою - й тому навіть військові казарми зазвичай обладналися банними комплексами з гарячими і холодними приміщеннями.Факт: Художник Мікеланджело Буонарроті створив фреску «Страшний суд» під враженням від гомосексуальних зв'язків, що відбувалися в лазнях того часу.Будемо чесні: неприйняття суспільством гей-сексу між двома вільно народженими чоловіками не означало, що таких союзів не було. У римській літературі другого і першого століття до нашої ери повнісінько гомоеротичні віршів, автори яких оспівують любов та говорять про пристрасне бажання "володіти улюбленим чоловіком".Археологи сучасності дійсно знаходять поховані тіла гей-коханців у могилах Риму. Наприклад, поет епохи Цезаря і Цицерона Катулл в одному з своъх любовних віршів («Очі солодкі твої, Ювенцій...») благає хлопця на ім'я Ювенцій подарувати йому триста тисяч поцілунків. Пристрасть, спрямована на свободнорожденного юнака, йшла в розріз з «домінантною» культурною традицією, але Катулла це, як бачимо, що не обходило.Катуллу вторить Альбій Тібуллу, оповідаючи про поцілунки, вкрадені у коханця в затишному сільському куточку.Імператор Адріан (76 - 138 рр. Н. Е.) і зовсім став першим на троні Римської імперії, хто не приховував своєї сексуальної орієнтації. Він та його коханець, прекрасний Антиной, завжди були разом, в тому числі під час ділових поїздок.Коли в 130 році Антиной потонув у водах Нілу, імператор спорудив йому численні статуї і навіть храми (руїни одного з них були виявлені кілька років тому в околицях Риму), зарахувавши свого супутника життя до сонму богів.Публій Елій Траян Адріан, більш відомий як Адріан - римський імператор в 117 - 138Статуя коханого Антиноя - АнтиніяУхвалення Римською імперією християнства в 4 столітті нашої ери призвело до нетерпимості щодо одностатевих союзів. Тоді й почала виникати гомофобія, більш схожа на сучасну. Секс між дорослими чоловіками раптово перетворився в абсолютне табу.Але до того часу, якщо ви були добропорядним громадянином, відважним воїном і до того ж «активом», вашим друзям, товаришам по службі та державі було абсолютно по барабану, кого ви затягували до себе в ліжко.Фото IGuyТакож ми розповідали, як корупція в України перетворюється у геноцид для українців. І нагадували - країна на краю прірви: зруйнована медична система не готова подолати епідемію убивчого коронавірусу.
Як виявилось, популярний вид спорту приховує свої таємниці - осередок геїв
Як виявилось, популярний вид спорту приховує свої таємниці - осередок геїв
Світ 2020-02-09 19:37:19
Колишня дружина екс-гравця збірної Швейцарії та Наполі Блеріма Джемайлі Еріона Сулеймані заявила, що дуже багато футболістів є геями, але її футбольні гей-подружки бояться в цьому зізнатися. Звісно, через гомофобію. Фанати футболу не зрозуміють! Як виявилось, популярний вид спорту приховує свої таємниці - осередок геїв. Про це NikopolToday передає від "НЧ". Еріона Сулеймані зізналась, що особисто знає купу футболістів-геїв / фото НЧЗа словами дівчини, що вона особисто знає багатьох футболістів-гомосексуалів, але вони приховують свою сексуальну орієнтацію, як повідомляє видання Affaritaliani з посиланням на Rivelo.«У футболі на даний момент дуже багато страху зробити камінг-аут. Це табу якесь! Напевно, це залежить від чоловічого оточення, яке може спортсмена не зрозуміти. Шкода, що таке відбувається в 2020 році», — сказала Сулеймані.Також дівчина додала, що перед матчами дуже багато футболістів віддають перевагу самозадоволенню (мастурбації, ред.) замість реального сексу.«Я ніколи не хотіла вийти заміж за професійного футболіста і відшивала їх завжди через все це», — заявила дівчина.Варто додати, що наприкінці 2019 року дві зірки жіночої збірної США з футболу, 35-річна Ешлін Харріс та 34-річна Алі Крігер, одружилися.До речі, футболіст-гей з Австралії розповів як йому тяжко жилося до того, як він зробив камінг-ауту.Австралійський футболіст Енді Бреннан, який в травні цього року зробив камінг-аут, розповів, як складалася його життя до оголошення про свою орієнтацію.Австралійський футболіст Енді Бреннан / фото Главком«До камінг-ауту ти сам накручуєш себе, і в голові з'являються думки, що всі відреагують погано. Коли зберігаєш секрет про себе і не хочеш, щоб люди про нього дізналися, доводиться жити подвійним життям. Потім ти йдеш на тренування, і тобі потрібно сконцентруватися на своїй грі, а не на орієнтації. Але важко не думати про це.Що стосується мого камінг-ауту, я просто повинен був бути самим собою. Якщо хтось говорив про мене щось погане, я не турбувався, бо я хотів бути таким. Негативні думки не повинні хвилювати, тому що навколо дуже багато підтримки», - сказав Бреннан в інтерв'ю BBC. Ще раніше, німецький футбоілст зробив скандальний камінг-аут. Томас Хітцльшпергер зробив камінг-аут, що зробило його першим футболістом в країні, який відкрито сказав, що він гей.Хітцльшпергер, який здобув більш ніж 50 голів для Германії, перш ніж пішов у відставку у вересні, через травму коліна, під час інтерв’ю з Die Zeit сказав, що усвідомлення того, що він гей, було «довгим та складним процесом».«Тільки останні роки я зрозумів, що мені більш до вподоби жити разом з чоловіком,» - сказав Томас.Футбоілст Томас Хітцльшпергер / фото Національний портал ЛГБТ УкраїниТридцяти одно річний півзахисник почав свою кар’єру у Баварії, перш ніж відправитись в Англійську Прем’єр Лігу у складі футбольного клубу Астон Вілла у 2000 році.Під час інтерв’ю він сказав, що визнає правильним рішення камін-ауту в кінці його кар’єри, але додав, що «ніколи не соромився» своєї сексуальності.«Ти йдеш на тренування, і тобі потрібно сконцентруватися на своїй грі, а не на орієнтації. Але важко не думати про це»У вересні минулого року голкіпер, легенда Олівер Кан застеріг футболістів Германії тримати їхню сексуальну орієнтацію в таємниці в той час, коли в липні Футбольний союз Німеччини сказав гравцям геям робити камін-аут, але по-тихому. Брошура футбольного союзу Німеччини порекомендувала геям футболістам дочекатися кінця сезону.Німецький нападаючий Маріо Гомес теж сказав футболістам-геям не боятися казати про свою гомосексуальність, але його колишній товариш по команді Баварії Філіпп Лам виступив проти нього, заявивши, що вони будуть «піддаватися елементам насилля».Фото НЧ / PinterestРаніше ми писали, що комунальний геноцид в Україні та Нікополі продовжується - тепер ціна на воду порівнялась з золотом. Також розповідали, як відомий винахідник, що хоче врятувати людство на Марсі, записав мотиваційний трек. 
Мене хотіли вбити за те, що я Інший
Мене хотіли вбити за те, що я Інший
Нікополь 2020-02-13 10:17:26
Кожного разу, коли стаєте свідком або жертвою будь-якої дискримінації - розповідайте про це, звертайтесь до поліції, пишіть правозахисним організаціям. Не забувайте, не бійтеся, не будьте байдужими до власного життя та інших людей. Соромитися повинні негидніки, що роблять наше життя жахливим, наголошуємо увагу ми від NikopolToday.Насилля квітне в мовчазній печері, роздираючи чергову жертву. Кожна замовчана подія, що дала вам неприємний досвід або збиток - це відкриті двері до наступних зловживань злодіїв, які руйнуть наші життя. Руйнують Україну та наші прагнення бути вільним і прогрессивним суспільством.Мене хотіли вбити за те, що ІншийЦя досить емоційна стаття містить у собі не тільки мої думки стосовно теми Маршу Рівності [КиївПрайд] але іособисті історії та випадки з життя, які є дискримінацію і мають прямий стосунок до причин, з яких люди виходяить та проводять мирні зібрання проти такого явища.З самого дитинства, я почав розуміти, що існує дискримінація, навіть не знаючи слова, яким це описується. Для мене це була несправедливість. Діти, дорослі, старі - усі мислили стереотипно і вважали, що мають право знущатись над іншими тому що вони: старші, розумніші або сильніші, українці або росіяни, цигани, тощо. Не кажучи вже про несприйняття мого гендеру починаючи із садочку та, де мені було простіше спілкуватись із дівчатами, які трохи відкритіші і вільніші в цій країні, ніж хлопці, затиснуті стереотипами майже у всіх сферах життя.Починаючи від знущання в Україні, на грунті того, що з невеликого містечка, через яке мене прозвали у санаторії “Нікіпіль”. Це було у Кривому Розі. Щоб підкреслити своє ставлення неповаги. Але це була не єдина неповага у ставленні до мене. Знущання над дітьми у таких закладах - явище повсякденне. Держава на це увагу не звертає, адже діти - це “лише” меньшина суспільства. Теж саме і у ставленні до пенсіонерів. Повага дуже потрібна нашому суспільству, на томість - дорослі із самого початку показують дітям негативний приклад ставлення до прав інших людей. Як це було і в тому санаторії. Коли усі дізналися, що там є дитина-гей, самі вихователі створили нестерпні умови для нього, даючи негативний приклад дітям, які його швидко підхопили. Я був єдиною дитиною, яка спілкувалася із цим хлопчиком.Нагадуємо: Всі ми несемо відповідальність за майбутнє свого міста. І це стосується не тільки Нікополя але і цілої України, де б ви не жили.Із самого дитинства, я бачив, що це суспільство ненормальне і це дуже сильно вплинуло на моє ставновлення як особистості. У тому ж таки санаторії, я вперше дізнався про людей, які не їдять м’ясо. Там була дівчинка, яка відмовлялася їсти яловичину, хоча вихователи змушували її це робити, а інші діти сміялися. Виховна система, замість того, щоб інформувати дітей та вчити поваги до “інакших”, пхала ковбасу до рота цієї дівчинки руками колектива закладу, а потім усі дивились, як дівчинку знудило на підлогу. Це садизм, і діти вбирають цей приклад ставлення до інакших з самого дитинства як губка.У школі з мене знущались з того, що я ріс у родині Свідків Єгови, які є релігійною меншиною в Україні. У середовищі самих Свідків Єгови, мене не сприймали та цурались моєї гомосексуальності, вегетаріанства й інакшого зовнішнього вигляду, тощо. Ця система, створена задовго до нас, система неповаги до інших, зробила так, що я та ще сотні тисяч людей, а можливо і мільйони, пройшли через страждання та самотність, буллінг, знущання, у тому числі і фізичні. Я боявся ходити до школи через фізичне насилля, словесні знущання, які розпалювалися самими вчителями, що у повній мірі користувалися своєїм “домінантним” над дітьми ставновищем. Тим не меньш, нічого не зробили, щоб навчити дітей поважати гордість інших людей. З цього і росте наша країна: безкультурність на вулицях, магазинах, інших закладах, хамство. Людей не вчили поважати одне одного, не кажучі вже про меньшини, увесь спектр різноманітних спільнот. У колледжі теж саме, але ще гірше. Співучні зненавиділи мене через зовнішній вигляд, орієнтацію. Приходили хлопці прямо до кабінету та били мене гаєчним ключом, а потім спілкувалися із вчителями, щоб вони мене “змінили”, на що вчителі відповідали, що я “придурок”. Умови навчання були нестерпні. Але це закінчилось… Насилля та знущання дійшли до замаху вбивства, коли учні накинулись на мене і почали бити головою об стіну та гуртом добивати. Я потрапив до лікарні, а після цього, пішов забрати документи з освітнього закладу. Мені довелося кинути навчання, щоб врятувати своє життя. В останнє, побачившись з вчителями, я висказав їм, усе що думаю, у тому числі і на те, що вони закрили очі на гомофобію та буллінг інших учнів, що могло коштувати мені життя. Та вони навіть і не зрозуміли, що це таке “гомофобія”. Коли я виходив з освітнього закладу, учні, що збиралися курити та пити пиво на подвір’ї, гуртом почали кричати та плювати на мене, а потім разом почали кидати каміння у спину.  Я ніколи цього не забуду. Я не можу повірити, що таке існує у нашому житті. Саме тоді я подумав, що колись настане час і навіть у маленькому Нікополі будуть правозахисні заходи, на яких я неодмінно буду. В той час хотіли провести перший Марш Рівності, і його зірвав натовп праворадикалів та релігійних фанатиків. На своїй першій роботі я пройшов через нестерпну дискримінацію, коли директор дізналася про те, що я веган. Мене оголосили “сектантом”, кричали на мене та морально знущалися, висміюючи моє життя, мій зовнішній вигляд. Я не хочу, щоб ніхто у цій країні не пройшов через те, що пройшов я. Адже я описав тільки деякі конкретні випадки. Я навіть і підрахувати не можу, скільки разів люди дозвовляли собі гомофобію стосовно мене. Але я не здавався, змінив місце роботи, переїхав до великого міста. Тим не меньше, зі мною назавжди залишиться розуміння того, що ще багато дітей, підлітків та різних “інакших” людей відчувають негативне ставлення до себе, проходять через дискримінацію, насилля. І в кінці кінців, багатьох це приводить до самогубства.Усе це повинно скінчитися! З повним розумінням того, що Держава сама не буде рухати цю країну до поваги, розуміння інших, я вирішив вперше взяти участь у Марші Рівності. Оскільки ніхто окрім нас не змусить цю державу і суспільство поважати одне одного, меньшини, конструктивно мислити та розвиватись. І тепер, коли я пройшов через усі кола пекла у своєму житті, я можу сказати, що більше не боюся. І готовий піти на марш з гідністю і заявити про те, що ця країна повинна затвердити безпеку та повагу для кожного громадянина. Оскільки в іншому випадку, жодного позитивного розвитку, вдалих реформ та прогресу в країни статися не може. Україна повинна стати безпечною для всіх, а ті, хто попирає закон і знущається над іншими - повинні бути суворо покарані! P. S. Ця стаття також була опублікована на офіційному сайті КиївПрайду. Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту nikopoltoday@gmail.com, щоб все місто почуло Ваші думки. Автор Rayan Riener / фото Here And Now
Які питання не можна задавати представникам ЛГБТ-спільноти?
Які питання не можна задавати представникам ЛГБТ-спільноти?
Україна 2020-02-18 21:01:59
Права людини стосуються кожного з нас, невтомно нагадує NikopolToday. Тому дізнаємось, д ті кордони, які кожен з нас немає права порушувати у своїй цікавості до людей?Можливо, деяким із Вас буде цікаво дізнатись, про що можна питати або ні інших людей. Тож які питання не можна задавати ЛГБТ? У цьому нам допоможе відео від ГО "Асоціація ЛіГА", з посиланням на сайт GaysUa.Давня українська правозахисна ГО "Асоціація ЛіГА" випустила відео з відповідями на стереотипні питання, які були задані представникам ЛГБТ-спільноти.Ой, скільки ж незручних запитань виникає, коли оточуючі дізнаються про вашу сексуальну орієнтацію. Але іноді цього не уникнути. Отже, щоб хоч трохи зняти частину з них, ми поставили некомфортні запитання представникам ЛГБТ-спільноти. Нехай краще тут розкажуть, ніж де невідомо де! - коментує своє відео "Асоціація ЛіГА"А ось вам хронологія відповідей на питання у відео:1. 00:32 Які питання не можна задавати гею?2. 1:36 Чи Існує гей-радар?3. 3:33 Навіщо потрібні одностатеві шлюби?4. 5:14 Були відносини з дівчатами?Дізнайтеся ще більше у відео!Фото GaysUa / PinterestРаніше ми писали, що кожен із нас - це слуга народу і на кожному з нас відповідальність за майбутнє України.Також ми нагадували про відповідальність суспільства перед тваринами, що страждають від виживання на вулицях міст. 
Геї - не люди, лесбі - відьми, інші - звірі, а податки платять всі! Леонід Антоненко про гей скандал
Геї - не люди, лесбі - відьми, інші - звірі, а податки платять всі! Леонід Антоненко про гей скандал
Україна 2020-02-22 12:00:22
Геї - не люди, лесбі - відьми, інші - звірі, а податки платять всі! Чи це не так, запитаємо ми від NikopolToday. Ось тільки рівних прав досі немає, а сексуальна орієнтація в Україні 2020 року досі залишається чи не єдиним інструментом корупціонерів та мафії, щоб зберегти вкрадені в народу гроші. Корупція стала на чолі гомофобії в Україні, щоб і далі відволікати увагу від своїх брудних оборудок, які призводять до щоденного каліцтва українців. Хто фінансує гомофобію в Україні? Відповідь риторична: ті, хто очолює своїми дупами крісла держустанов по всій країні, міцно учепившись кігтями за бюджетні кошти.Першим заступником голови Фонду держмайна призначено Леоніда Антоненка, який став знаменитим після своїх фото ню і знімків з секс-партнером, - нещодавно повідомило видання "Сьогодні" разом із численними ЗМІ країни.Далеко не кожен український політик може похвалитись своїми формами без сорочки, не кажучи вже про професійність. І дійсно, формулювання "секс-партнер" найбільш відображає ситуацію в країні де немає рівних прав для ЛГБТ - офіційно оформити і гідно представити свої стосунки у суспільстві немає можливості. А гей-кохання називають як "компромат", ніби це якийсь злочин.На знімках з "домашнього архіву" Антоненко загоряє на нудистському пляжі та спить голяка, - заявили представники "професійних" ЗМІ. Ми у NikopolToday переконані, що фото, які вже побачило пів країни навряд вже турбують самого правовласника, права якого були порушені, разом із зламаною особистою поштою, тому публікуємо надане ЗМІ фото:На вкрадених світлинах Леонід Антоненко та Владислав Варченко / фото Сєгодня41-річний Леонід Антоненко, депутат Київської міської ради отримав нову посаду. Його призначили першим заступником голови Фонду державного майна, а новина про нового співробітника вже з'явилася на офіційному сайті ФДМ.Свого часу я отримав ультиматум від людей із оточення Кличко. Вони вимагали від мене припинити викривати корупцію навколо мера в сфері комунального майна столиці і звільнити посаду голови комісії Київради з питань власності. Якщо не виконаю їхніх вимог, погрожували поширити фейки про мене і моє особисте життя, - пояснює Леонід Антоненко на своїй сторінці Facebook.Нагадаємо, що Фонд очолює Дмитро Сенниченко."Леонід Антоненко має 16 років управлінського досвіду. Є співавтором ряду законів, зокрема про оренду і приватизацію державного та комунального майна; управління об'єктами державної власності; корпоративних угод; захисту прав інвесторів; корпоративного управління. Завдяки професійним знанням і активної громадської діяльності входив до складу робочих груп, які ініціювали і впровадили ряд реформ, а саме: реалізацію системи електронних закупівель "Prozorro.Продажі для приватизації комунального иму єства"; розробка системи" VlasCom "- онлайн платформи адміністрування орендних відносин в місті Києві; створення незалежних і професійних наглядових рад при комунальних підприємствах", - йдеться в повідомленні.Антоненко за освітою юрист. Диплом отримав в Одеській юридичній академії. Він - депутат Київської міськради VIII скликання від групи "Київська команда" (обраний від партії "Самопоміч"), з 1 грудня 2015 року - голова комісії з питань власності Київради.Леонід Антоненко та Сергій Гусовський / фото facebook.comПрацював також директором департаменту реєстраційних питань та ліцензування Національного банку України. Три роки тому Леонід взяв участь в конкурсі на заміщення посади голови Національної поліції, але очолити відомство йому так і не вдалося. У липні 2019 розглядався в якості кандидата на посаду члена Антимонопольного комітету України.Чому звичайне людське життя: секс, кохання та відпочинок - стає інструментом брудної політики? / фото MY.UAВимог не виконав, мера про цей шантаж повідомив, жодної реакції від нього не було, - продовжує коментувати ситуацію Леонід.Але, не дивлячись на всі свої регалії та досягнення, Леонід Антоненко відомий ще тим, що кілька років тому в Мережі з'явилися його фотографії інтимного характеру, які не обговорював тільки ледачий. Звісно ж, мова про гомосексуальність!Натомість інтернетом почали поширювати мої зображення і зображення близьких до мене людей, які були комбінацією фейків і фотошопів і дійсних фотографій, які були хакнуті з моєї приватної електронної пошти, - Леонід Антоненко.Відзначимо, що Леонід неодружений, дітей у нього немає. У 2017 році особистий фотоархів Антоненко став надбанням громадськості. На знімках Леонід відображений разом з Владиславом Варченко. Як писали тоді ЗМІ - його сексуальним і бізнес партнером, співробітником компанії Dragon Capital.На що був розрахунок, сказати важко. Кого може сьогодні здивувати чиєсь оголене тіло, фейкове чи реальне? Або чутки про те, хто з ким спить? - коментує ситуацію Антоненко.Леонід і Владислав разом на багатьох фото: готують вечерю і їдять, відпочивають, фотографують один одного в ліжку і на пляжі. Подібні світлини мають чи не всі українці. Варченко готує, а Антоненко їсть. Хіба це злочин або щось кримінальне? / фото з відкритих джерелТри роки тому цей бруд не допоміг досятги жодної цілі людей, які витрачали кошти на популярізацію моєї скромної персони. Я ж зрозумів, що роблю свою справу ефективно і що рухаюсь у правильному напрямку. І лише подвоїв зусилля, - зазначає політик.Разом з цими фото тиражувалася і листування молодих людей. Нібито Варченко і Антоненко придумали один одному милі прізвиська, де Хрума - це Варченко, а Чуба - Антоненко.Леонід Антоненко в ліжку з Чебурашкою, вкрадені фото із приватного листування, стали надбанням відкритих джерелСпостерігаючи за нульовим ефектом від "компромату", будь-хто міг переконатися, що зміни можливі. Що кожен, хто дійсно бажає змін, робить зміни і не зважає на саботаж, чутки і провокації, може побачити зміни на власні очі, - додає Леонід Антоненко.Нагадуємо: Шлях до Європи - тільки на папері. Як саме місцева влада Нікополя виживає європейських інвесторів з міста?Крім того, надбанням громадськості стали і фотографії, зняті під час відпочинку закоханих в Ізраїлі. Громадськість в Україні, на жаль, досі цікавить приватне життя більше ніж цілі райони, що руйнуть корупціонери містами країни, знищуючи медицину. Леонід Антоненко (праворуч), Владислав Варченко (другий праворуч) разом з друзями на відпочинку / фото з відкритих джерелЗдається, що жодних висновків "компрометатори" не зробили. Сьогодні дістали з полиці притрушений пилом старий бруд і почали знову його розганяти. Якщо забули, нагадаю. Ефект від цієї кампанії може бути лише зворотній. Протилежний тому, на що ви розраховуєте. Раджу витрачати гроші від корупційних оборудок із більшою для вас користю, - цими словами політик завершує свій пост на Facebook стосовно "гей-скандалу". Складаються чи зараз у відносинах Антоненко і Варченко - невідомо, однак на сторінці в соціальній мережі Facebook, яку Леонід активно веде - загальних знімків немає. Тобто людина ніде не "випячує" жодної інформації про свою гомосексуальність або не робить своє приватне життя надбанням громадськості, у противагу основному аргументу гомофобів про міфічну пропаганду одностатевих стсоунків. Що у пана в декларації про доходи? На сайті НАПКА (Національне агентство з питань запобігання корупції) є електронна декларація Леоніда Антоненка за 2018 рік. Згідно з документом, у чиновника у власності три квартири в Києві різного метражу: 38,4 кв.м, 70 кв.м. і 58,8 кв.м, а спільно з Надією Антоненко (швидше за все його мати) володіє житлоплощею в Одесі.У Антоненко є автомобіль Range Rover (2013 року випуску), вартість якого на момент покупки була 1,8 млн. грн.У 2018 року майже три мільйони гривень Леоніду Антоненко принесло заняття підприємницькою діяльністю. У банку Леонід Антоненко зберігає 156 000 гривен, € 8000, $ 73 150 і 7500 канадських доларів. Готівковими коштами він задекларував $ 155 000, а ще $ 275 000 він позичив третім особам.Фото Facebook політика Леоніда Антоненка та вільні джерелаЗвертаємо увагу, раніше ми писали які питання не етично задавати ЛГБТ-людям?
Релігія:
Релігія: "Пандемія коронавірусу сталася через гомосексуалів" - Філарет
Україна 2020-03-29 05:32:07
Дискримінація та фобії - головни важілі політиків та релігійних діячів, щоб обрати стигматиовану групу людей і травити їх, винити у всіх бідах. Як повідомляє УП, Філарет назвав причиною пандемії коронавірусу одностатеві шлюби.Поки католицький Папа Римський закликає світ об'єднати зусилля для подолання вірусу, український Філарет нацьковує українців шукати відьом. На Філарета вже подали до суди авторитетні правозахисні організації країни. Науковці в шоці від невігластва.Повідомляється, що патріарх ПЦУ Філарет вважає, що однією з основних причин пандемії коронавірусу є одностатеві шлюби. Філарет в інтерв'ю програмі "4esno з Ташею Трофимовою" на 4 каналі"Епідемія – це є покарання Боже за гріхи людей. А ми думаємо, як визволитися від цієї епідемії, і правильно роблять уряди всіх держав, в тому числі нашої, що вживають заходи застереження. Але причина коронавірусу – це гріховність людства.В чому особливість гріха полягає? Відкрито добро не захищають, а захищають зло, і не тільки захищають, а його розповсюджують. Я маю на увазі насамперед одностатеві шлюби".На питання, яких заходів особисто він вживає для захисту від коронавірусу Філарет відповів, що забезпечує свою безпеку вірою."Вірю, що Господь не допустить, щоб я захворів, тому що я повинен служити церкві", - сказав він.За словами патріарха, церква вживає рекомендованих урядом заходів проти розповсюдження коронавірусу, в тому числі не рекомендує цілувати ікони і хрест. Однак про заборону причастя не йдеться."А заборонити таїнство причастя ми не можемо. Бо зараз навколо цього іде дискусія, чи можна причащатися з однієї ложечки.Я ставлю питання – ви вірите, що це є кров Ісуса Христа і тіло Христове? Якщо ви не вірите, то ви не причащаєтесь. А якщо ви вірите, що це є тіло, реальне тіло Христове і Його кров, то хіба від Христа, від Його тіла і крові можна отримати ці віруси? Неможливо, тому що тіло і кров є життям, і від життя ви не можете отримати хворобу. А хто не вірить в це, нехай не причащається. А хто вірить, той ніколи не захворіє. І ніхто ніколи в історії від причастя тіла і крові не захворював і не помирав".Внаслідок, проти Філарета повстала ЛГБТ-спільнота та схвильовані українці. Як повідомляє портал Знай, громадськість не залишила ці заклики без уваги і почала діяти. Українська ЛГБТ організація "Інсайт" вирішила подати до суду за такі висловлювання Патріарха Філарета. Про це активісти організації заявили на своїй Facebook-сторінці."Ми вважаємо, що почесний Патріарх ПЦУ Філарет, являючись публічною особою, має великий вплив на людей, що належать до релігійної спільноти. І його слова можуть бути підбуренням до дискримінації, поширення стигми та переходу до насильницьких дій щодо геїв, лесбійок, бісексуальних та трансгендерних людей", - зазначили в організації.В "Інсайті" наголосили, що вважають подібні висловлювання неприпустимими в будь-який час, а поширення такої відверто дискримінаційної інформації публічною особою під час пандемії може спричинити хвилю насильства на ґрунті ненависті щодо ЛГБТ-спільнот."Наразі наші адвокати працюють над позовом", - зазначили активісти.Нагадуємо, коронавірус вже давно розбігся містами країни - тестувати нічим. Влада шукає винних, щоб відвернути увагу від розкраденої медицини. 
Проект з підтримки представників ЛГБТ-спільноти в Україні: дізнайся для чого
Проект з підтримки представників ЛГБТ-спільноти в Україні: дізнайся для чого
Україна 2020-05-10 13:44:18
В Україні запустили проєкт для людей, які підтримують ЛГБТ-спільноту. Про це NikopolToday пише з посиланням на 24 канал / Здоров'я.В Україні створили проєкт "Союзники в дії" для тих, хто підтримує ідею, що всі люди рівні й повинні мати однакові права.Про це повідомляє сайт організації "Точка опори"."Ми, гетеросексуальні люди, та представники ЛГБТ-спільноти хочемо, насправді, одного і того ж. Ми всі прагнемо поваги, підтримки, миру, безпеки, кохання, здоров’я – це цінності, які єднають нас, людей, незалежно від нашого кольору шкіри чи волосся, національності чи сексуальної орієнтації. І всі ми потребуємо рівних прав", – йдеться в повідомлені. На ресурсі пропонують підписати Маніфест союзника й тим самим висловити підтримку ЛГБТ-спільноти.Проєкт пропонує підтримати ЛГБТ-спільноту / фото UnsplashТакож на сайті є інструкція, як можна бути активним союзником ЛГБТ, тести-вікторини, словник коректної термінології та магазин з брендовими сувенірами, які користувачі можуть отримати за виконані кроки.Проєкт також пропонує отримати безкоштовний мультитест на ВІЛ, сифіліс та гепатит В та С, а також онлайн-консультацію лікаря під час тестування.А раніше ЗМІ писали, чому гомофобія – зло: чому гомосексуальність – природно, а гомофобія – ні. Фот 24 канал
Суперечлива Європа: майже половина представників ЛГБТ+ у ЄС бояться ходити за руки із коханими
Суперечлива Європа: майже половина представників ЛГБТ+ у ЄС бояться ходити за руки із коханими
Світ 2020-05-22 12:50:37
Шість із 10 представників ЛГБТ в Євросоюзі бояться публічно тримати партнера за руку, як свыдчить дослідження. Суперечлива Європа: нещодавно ми на NikopolToday публікували заклик послів ЄС урівняти права жінок та ЛГБТІК-людей із усіма іншими українцями, в той же час - гомофобія у Європі досі привід для страху. Приблизно 40% представників ЛГБТ в країнах Євросоюзу за останній час стикалися з агресією на свою адресу, а шість людей цієї групи з 10 бояться публічно тримати партнера за руку. Про це передає Радіо Свобода.Акція у Варшаві на захист прав ЛГБТ, 2019 рікПро це свідчать результати дослідження Агентства ЄС із фундаментальних прав (FRA), базованого у Відні. В онлайн-опитуванні брали участь близько 140 тисяч геїв, лесбійок, бісексуалів, транссексуалів з країн Євросоюзу, а також із Великої Британії, Сербії та Північної Македонії. Дані, як відзначають експерти, показали лише невеликий прогрес з 2012 року, коли проводилося попереднє дослідження.«Занадто багато представників ЛГБТ-спільноти продовжують жити в тіні, побоюючись бути висміяними або атакованими», – наголосив директор FRA Майкл О'Флаєрті. За його словами, попри зусилля ряду країн з захисту рівних прав для ЛГБТ багато представників спільноти залишаються вразливими і стикаються зі щоденною дискримінацією.П’ята частина опитаних стверджує, що відчуває дискримінацію на роботі. Третина респондентів заявили, що стикаються з неетичною поведінкою в барах і ресторанах.У Польщі, де владна консервативна партія «Право і справедливість» називає геїв і лесбійок «результатом західного впливу», зареєстрована найбільша кількість скарг на прояв нетерпимості щодо ЛГБТ. За Польщею розташувалася Франція, в якій почастішали напади на ґрунті гомофобії.Джерело та фото Радіо СвободаНагадуємо, світ не йме віри Китаю, а у Австралії зібрали понад 100 країн світу, щоб шукати правду про походження коронавірусу. 
Кава На Марсі:
Кава На Марсі: "гей-пропаганда" по-нікопольськи із дніпровським присмаком
Дніпровська область 2020-06-15 21:14:37
Кофе На МарсеАннотация:Мой первый рассказ, созданный на уроке для писателей малой прозы. Тема истории касается реального конфликта (трудности), как основы сюжета рассказа и как этот конфликт был пройден. Я также опубликую тут и свое домашнее задание для моих курсов вскоре.  Мой друг Дэн страдал огромной манией величия. И лайки накрутит, и вечно приврет что-то о себе. Как только он узнал о том, что я собираюсь издать свою книгу На Марс, его отношение ко мне изменилось кардинально. Нашим беседам и прогулкам настал конец, и не только потому, что я перебрался из Никополя в Днепр. Он и слышать не хотел о том, что я хочу опубликовать именно эту историю. Весьма странно, ведь он ее даже не читал. Хотя ему нравились мои стихи. Помню, как мы часто лежали в парке на коврике, и он долго слушал их, и сам же просил продолжать читать. "Знаешь, я знал таких людей как ты, им не место в этом обществе. Оно задавит тебя или ты станешь сам злым и жестоким, в будущем", - вспоминаю его слова. Мы даже могли в качестве протеста пройтись по улицам индустриального захолустного города, взявшись за руки, просто ради протеста, не взирая на опасность и полный шок прохожих. Теперь все переменилось.  - Ну вот что ты устроил?! Зачем тебе это ЛГБТ? - негодовал он и продолжал, - Разве ты не понимаешь, что сделаешь только хуже, если продолжишь заниматься этим?  Честно сказать, я не знал как мне отвечать на эти заскоки, и чаще всего, молчал в ответ. Каждый раз, когда он снова поднимал эту тему, а вместе с тем и шквал критики в мою сторону.  - Почему тебя так это волнует? Моя история прошла долгий путь, и если бы я действительно не мечтал об этом, в качестве своей миссии, не стал бы и браться за публикацию.  - Как ты не понимаешь? Подумай своей башкой. Из-за твоей книжки все станет еще хуже в Никополе. Для меня тоже.  - Кто-то же должен опубликовать что-то подобное. Есть огромная голодная аудитория! И я готов сделать первый шаг.  - Смотри чтобы твой первый шаг не стал последним. Я не приду на твои похороны. Ты уже забыл, как мы убегали от того мужика с его гопниками, узнавшими тебя в парке? Не хватило, нет?! И вообще, не понимаю как твой парень все это терпит? Ничего не говорит? Не стыдно ходить с тобой на улице рядом?  - Нет, только поддерживает меня, - ответил я, - пусть это и было не совсем так.  - Окей, знаешь что?!  - Что еще ты хочешь мне сказать?  - Иди ты со своей книгой и ЛГБТ-активизмом!  Я ничего не ответил. Просто, нашей дружбе настал конец, в очередной раз, как это происходило и с многими другими людьми. Да, было больно и неприятно, но терпеть всю эту критику я уже не мог. Позади остались воспоминания о летних днях, нашем знакомстве. Дне Рождения Дэна, когда я продал некоторые свои вещи, чтобы отпраздновать, потому что все его "крутые" друзья его просто кинули в этот день...  Шли недели. Я интенсивно продолжал работать над публикацией. Одна чашка кофе сменялась другой. Бессонные ночи уходили бесследно, оставляя еще один шаг вперед позади. Но казалось, новым задачам не было конца и края. Как только завершал что то одно, возникали новые сложности, совершенно не касающиеся литературы.  Не зацикливаясь о потерянной дружбе, ведь я не мог принудить человека также любить дело всей моей жизни как собственное, просто продолжал идти дальше. Наоборот, подобные диалоги с прочими знакомыми только усиливали мое усердие и концентрацию. Дойти бы до конца, завершить начатое!  Тем не менее, скепсис нарастал все больше. Пока мои социальные сети гудели от сообщений новых читателей, готовых подключиться и помочь безвозмездно, каждый день кто-то из моих знакомых покидал список друзей.  - Надоел уже постами о своей книге! ! - сказала как-то подруга, когда я поинтересовался, почему она ушла без лишних слов.  Горечь переполняла меня, поднимая животрепещущую тему, когда мой старый круг общения иссякал, не всегда открытый с окружающими. Я проходил через небывалый стресс, чувствуя эти раны на теле, но новые знакомства тут же бинтовали эти ранения с самого тыла. Многие исчезли из моей жизни.  "От греха подальше!, "Еще будут проблемы от этого писаки", "Хайпить решил? Пока!" Осознание страхов окружающих перед темой, бывшей чаще всего "табу" в Украине, вводило в замешательство. А у трата прежнего круга общения, заставила понять меня, что завершать начатое непременно стоит. Неужели меньшинства должны каждый раз бояться, стесняться, бежать прочь; врать и отнекиваться, как только речь заходит о них или вскользь, пусть даже косвенно - стыдиться своих друзей, родственников, знакомых?!  Любые изменения системы, даже творчество - это прежде всего выстраданное искусство, - вспоминал я сюжет рассказа "Небесный маркетинг" Павла Губарева. И тут же сталкивался с критикой:  - Думаешь, хоть кто то купит твою книгу? Магазины не согласятся продавать ее. (И тому подобное...)  - Посмотрим, как оно будет... Во всяком случае, я приложу все усилия для того, создать прецедент, а это уже начало. Вот что главное.  Когда книга была опубликована, моей радости не было конца. Первая публикация! Критики внезапно умолкли, рассматривая фото с презентаций, читая мои интервью, идущие одно за другим. Даже по самым приблизительным подсчетам, книг, вышедших из печати, хватило едва ли на половину презентаций, с совсем разных уголков страны, куда меня то и дело приглашали. Голодные читатели, изолированные в своем гетто под названием "ЛГБТ" ждали меня в своих городах.  Произошло очевидное. се друзья, знакомые и критики начали написывать вновь, прощупывая, разведывая обстановку. Потерянные, ушедшие в пустоту, едва знакомые мне люди, начали атаковать своими письмами:  - Помнишь, мы учились вместе, познакомились на концерте, я видела тебя в Никополе, я помню как тебя избивали в центре города, мы виделись с тобой пару раз.  Вспомнили. Писали как сумасшедшие. Ожидаемо, и потому в некоторой мере омерзительно, что весь этот путь я прошел по-сути сам, без их поддержки.  - Ты все-таки опубликовал свою книжку? - интересовалась знакомая.  - Да.  - Ну и че, как оно?  - Замечательно!  - Почему так коротко отвечаешь? Зазвезделся? Ну и звизди дальше.  Откуда ни возьмись, проснулся бывший из Москвы, для которого я был грязью, ошибкой, деревней, а теперь стал вдруг извиняться: "прости, это я птица-тупица не верил в тебя!" Ну и прочие мольбы вернуться, вплоть до попыток совершить суицид.  В один из дней, мне снова написал Дэн.  - Привет, ну как ты там, звезда?  Честно сказать, не удивил этот вопрос. Даже раздражал, поскольку приходилось слышать его довольно часто.  - Все отлично!  - Ты в курсе, что все гомофобы Никополя ищут тебя? Все стало еще хуже, они начали сафари. И все из за тебя. Пока ты сидишь в своем Днепре, мы нам тут страшнее, чем было. Мне пришлось завести девушку.  - Разве я, причина их активизации?  - Ты идиот, Костя! Своей книжкой опозорил всех нас, тебе же хуже будет.  - Дэн, знаешь, сейчас у меня нет времени на эту чепуху. Я пью столько кофе, чтобы успеть на все презентации, и там я слышу совсем другие слова.  - Никому не нужна твоя книжка!  - Прощай, Дэн...  Последний разговор с некогда близким мне человеком, показал мне, как друзья превращаются во врагов, чужие люди в друзей, а знакомые в подхалимов... Стало даже легче, буд-то все стало на свои места и я был на своем месте, получив людей, действительно вдохновляющих меня, ценящих, которых непременно хотелось вдохновлять самому, поддержать тем, что пишу и делаю.  Несколько лет спустя, мой первый тираж книги был давно распродан. Читатели ждут новое переиздание, или продолжение истории. А в промежутке между этими рабочими моментами, я наконец-то издал свой первый сборник стихов, где представлены мои самые первые шаги в поэзии. На Марс есть в каждой библиотеке родного города.  Понятное дело, гомофобы были вне себя первое время, но сейчас угомонились, да и критики устали меня критиковать. Когда я посещал Никополь в последний раз, я не слышал больше смачных оскорблений в свою спину или лицо, никто не ставил мне подножки, не плевал в волосы и не толкал с тротуара. А мои друзья оттуда сообщили: за 2 года все очень сильно изменилось.  Пройдя через все круги Ада, о которых даже не подозревает большинство читателей, мне приятно осознавать, что я в очередной раз оказался прав. И теперь, когда происходит нечто подобное, ведь я перевел свою книгу на английский и решил также опубликовать и англоязычную версию, никакие мелочные пакости завистливых людей, гомофобов или лицемеров, не смогут меня остановить сделать новый шаг. И потом, когда я захочу улететь с очередным кораблем колонистов на Марс, будет тоже самое. Вновь, моими друзьями становятся чашка кофе и бессонные ночи...   21. 06. 18.
Як воно, бути геєм в Дніпрі: реальна історія представника ЛГБТ
Як воно, бути геєм в Дніпрі: реальна історія представника ЛГБТ
Дніпровська область 2020-06-15 23:02:54
Як воно, бути геєм в Дніпрі: реальна історія представника ЛГБТ. Про це NikopolToday пише з посиланням на сайт VGORODE. Без змін, мовою оригіналу - російською. О Косте (писательский псевдоним Rayan Riener) общественности стало известно благодаря выходу его книги "На Марс" – первого в Украине гей-романа, который был презентован в Днепре. Автор не скрывает, что сам является представителем секс-меньшинств, поэтому многие проблемы непринятия, с которыми сталкиваются люди с нетрадиционной ориентацией в Днепре и других городах Украины, знакомы ему лично.Vgorode пообщался с нашим соотечественником для того чтобы узнать, как живется представителям ЛГБТ в Днепре.Для нас главное – чтобы нас не трогалиКогда ты открыто заявил о своей принадлежности к ЛГБТ?Если говорить об общественной огласке моей сексуальной ориентации, то это произошло только после презентации книги (смеется). Сложно назвать момент, когда я рассказал близким и друзьям о своей ориентации. По-моему, даже в школе все догадались об этом без моих слов.Я никому не говорю при знакомстве, что я гей. Это же глупо. Хотя, когда меня представляют, как писателя-гея, то не обижаюсь. Я вообще очень толерантен к людям и понимаю, что для журналистов часто важен громкий заголовок, поэтому пусть называют, как хотят.Расскажи об истории создания книги "На Марс" (первый в Украине гей-романа – авт.)Этот роман я закончил писать еще в 2012 году. Деньги на создание книги удалось собрать с помощью платформы краудфаундинга "Спільнокошт". С помощью этого проекта мы нашли 10 000 грн, на которые и вышел роман.Я сначала не сильно верил в саму идею сбора средств на книгу, я вообще буккроссер (Человек, который прочитав книгу, оставляет ("освобождает") её в общественном месте для новых читателей – авт.), поэтому не особо одобряю изготовление бумажных изданий. На изготовление 20 обычных книг нужно вырубить одно дерево. Теперь представьте себе книгу с большим тиражом? Поэтому у моей книги небольшой тираж, а получить ее можно на презентациях.Фото: Facebook Rayan RienerНаписанием книги "На Марс" ты хотел привлечь внимание к себе или к проблеме ЛГБТ-сообщества?Я хотел с помощью этой книги рассказать о чувствах человека, который отличается от других. На него давит общество стереотипов и глупых законов. Я написал эту книгу не только для геев и лесбиянок, но и для всех тех, кто хочет понять сложившуюся ситуацию. Прочитав книгу, каждый сможет примерить эту историю на себя и понять – каково это жить, когда весь мир против тебя. Сегодня человеку, который открыто говорит о своей причастности к ЛГБТ, тяжело устроиться на работу или найти квартиру. Я рассказал в книге о многих жизненных сложностях таких людей.Это книга также о том, что люди и природа взаимосвязаны. Наша планета – это живой организм, и чем раньше мы поймем это, тем лучше.Какую рецензию твоему роману дали твои близкие?С близкими у меня отношения складывались всегда сложно, так как я рос в религиозной семье. Поэтому пришлось пройти все этапы самосознания и понимания. Сейчас, по истечению определенного времени, когда у меня вышла книга, мама даже сказала, что гордится мной. А друзья меня поддерживали изначально и даже вложили собственные средства в мой проект.Константин утверждает, что на этапе взросления он всегда имел возможность сравнивать."В детстве я часто переезжал из одного места в другое, поэтому какое-то время учился в Днепре, Никополе, Москве. Это меня подтолкнуло к общественной деятельности: я с друзьями организовал клуб украинского языка в Никополе, где мы пытались развивать культурное направление".А по поводу общественной деятельности, направленной на защиту прав ЛГБТ-движения, Костя говорит следующее:"Когда у нас поднимается вопрос прав ЛГБТ-представителей и возможность заключения браков между ними в Украине, то хочется сказать, что это вообще не наша реальность. Это вопросы, которые поднимаются в развитом обществе. Для нас главное – чтобы нас не трогали".Молодое поколение толерантно относится к геямС чем по-твоему связано непринятие представителей ЛГБТ в нашем обществе?Все дело в навязанном менталитете (идеологии советского режима – авт.) и пропаганде со стороны России. Украинцы – очень толерантная нация, и если бы наша страна не была так долго в составе СССР, мы бы не имели проблем с отторжением всего того, что отличается от привычного в понимании масс.Молодое поколение сейчас намного проще воспринимает гомосексуалов. Во многих европейских странах узаконены гражданские однополые браки и общество не видит в этом проблемы. В Эстонии, например, люди очень быстро прошли путь от советского прошлого к принятию европейских ценностей. Если бы в Украине уровень жизни был таким же высоким, мы бы говорили сейчас о совершенно другом отношении к ЛГБТ.Могут ли в Украине в будущем узаконить однополые отношения?Украина одна из тех стран, где общество мало что решает. У многих до сих пор сохранились остатки советского менталитета. Как показывает практика, людей сегодня можно легко убедить в чем угодно с помощью телевизора. Хотя на данный момент Украина добивается отмены визового режима, а для этого нужно убедить европейские страны в толерантности к представителям ЛГБТ. Если все будет двигаться в сторону Европы, то, возможно что-то изменится.Твои впечатления от КиевПрайда?Впечатления замечательные. Я даже не думал, что там будет такое количество людей, которые не относят себя к ЛГБТ. На параде я встретил как молодых, так и пожилых людей. Передо мной парень с девушкой шли за руку, поэтому они точно относились к натуралам (улыбается).Я был в шоке от такого большого количество полиции на улицах Киева в этот день. Моего парня сначала даже не пропустили на парад из-за-того, что он не похож на привычного для многих гея. Как оказалось, у полицейских тоже стереотипное мышление на наш счет.Константин принимал участие в марше равенства КиевПрайд-2016Настроен ли Днепр против представителей секс-меньшинств?Днепр ­– это город, в котором абсолютному большинству все равно. Даже Киев в этом вопросе не так толерантен. Ведь на данный момент в столице очень много приезжих, которые вносят свое видение в развитие общества. Большинство людей, которые приехали из маленьких городов и сел, воспитывались в консервативных семьях, где было абсолютно непринятие гомосексуалов. Горожанам же на отличия в обществе, действительно, часто наплевать.Геи мало чем отличаются от натураловОт воспитания зависит сексуальная ориентация человека?Думаю, что от воспитания зависит только отношения человека к ЛГБТ. Наоборот, если ребенку не рассказывать о том, что есть геи и лесбиянки, он будет сам пытаться об этом узнать. Возможно, даже захочет попробовать на личном опыте.В США, где однополым родителям разрешено воспитывать детей, прослеживается очень интересная статистика: 95% детей, воспитанных в семье гомосексуалов, вырастают натуралами. Точно также, как всего 5% детей, которые относят себя к сексменьшинам, рождаются в гетеросексуальных семьях.Я думаю, что в будущем все люди будут пансексуалами (людьми, которые не имеют стереотипов относительно пола, ориентации и восприятия человека – авт.). Еще Фрейд говорил, что в каждом из нас есть и мужское и женское начало – в этом нет ничего удивительного и необычного.Что движет людьми, которые негативно относятся к геям?Есть отдельные группы людей, которые недовольны своей жизнью в нашей стране. Они знают, что на представителях ЛГБТ можно периодически срывать свою злость, ведь за это им ничего не будет. Это элементарная психология: так обиженные дети срывают свою злость на домашних животных, когда нет возможности возразить взрослому. Этим я хочу сказать, что если бы каждый украинец имел возможность реализовать себя в жизни и обладал достаточным количеством средств для этого, то он бы просто не обращал внимание на "не таких", как он людей.Понятия религии и ЛГБТ совместимы?Большинство представителей ЛГБТ, которых я знаю – это верующие люди. Хотя церковь осуждает секс-меньшины, они точно также против насилия и агрессии, с которым мы часто сталкиваемся в обществе.Но лично мне больше импонирует буддизм. Там больше свободы и пространства для развития личности. Хотя, я не могу сказать, что я теперь буддист, просто мне нравится постоянное развитие.Скажи, как геи находят "своих" в толпе? Ведь по внешности очень сложно сказать, кто является геем, а кто натураломВ основном, это люди, которые не боятся проявлять себя. Но их меньшинство – не более 10%. Как правило, такие люди не только самовыражаются, но и разговариват на любые темы. Я лично могу легко отличить таких людей в толпе. Каждый раз, когда я гуляю по Днепру, я вижу парней или девушек, которые держатся за руки – найти их не сложно (улыбается).Чтобы ты посоветовал людям, которые осознают свою причастность к ЛГБТ, но боятся заявить об этом родным и близким?Каждая ситуация индивидуальна. Некоторые дети воспитываются в семье с советской закалкой, где понятия возможной нетрадиционной ориентации ребенка не воспринимаются в принципе. Если это подросток, который растет именно в такой семье, то я не советовал бы ему рассказывать о своей сексуальной ориентации до того момента, пока он не будет материально независим.Если же ваши близкие знакомы с понятием прав человека, то не бойтесь признаться. В случае, если вы самодостаточны и давно живете самостоятельной жизнью, то не вижу смысла скрывать свою причастно к ЛГБТ от близких людей.Что люди должны знать об ЛГБТ?Мы такие же люди, как и все. Единственное отличие между геями и натуралами – это сексуальная практика. Хотя, если говорить откровенно, гетересексуальные пары также вносят в свою сексуальную жизнь разнообразие, так что здесь четких ограничений давно нет.Если парень и девушка будут идти за руку и захотят поцеловать друг друга на людях, то им никто ничего не скажет. Сексменьшины, в свою очередь, не могут проявлять свои чувства на улице, ведь это может вызвать неодобрение со стороны окружающих и дискомфорт с нашей стороны. Разница между нами только в том, что в жизни представителей ЛГБТ намного больше негатива из-за таких рамок поведения.Автор Ксенія Чєрняєва
Нік Вуйчич звільнив свого помічника через гомосексуальність
Нік Вуйчич звільнив свого помічника через гомосексуальність
Україна 2020-08-29 16:36:46
Помічник Ніка Вуйчича звинуватив спікера в гомофобії. Брендон Шварц заявив, що Вуйчич звільнив його, коли дізнався про його гомосексуальність з соцмереж.Помічник мотиваційного спікера Ніка Вуйчича Брендон Шварц заявив, що Вуйчич звільнив його, дізнавшись про те, що він гей. Про це чоловік розповів у матеріалі на Advocate в неділю, 2 серпня.Шварц познайомився з Вуйчичем ще в 2013 році. За словами Шварца, Вуйчич був для нього кумиром. У 2015 році він став його особистим помічником: купав його, одягав, допомагав вживати їжу.Звільнений помічник говорить, що знав про консервативні християнські погляди Вуйчича і про те, що він висловлюється проти ЛГБТ, тому приховував свою орієнтацію. Однак Вуйчич дізнався про гомосексуальність Шварца після фотографії в підтримку ЛГБТ, яку той опублікував у соцмережах.Тоді Шварц сказав, що готовий піти, якщо Вуйчич цього хоче: "Він сказав, що хоче. Я так і зробив". Після звільнення Вуйчич порвав з ним всі зв'язки, а також відмовився від спільної роботи з благодійним фондом його сім'ї.Нагадаємо, що раніше в Коста-Ріці дозволили одностатеві шлюби. Країна стала першою в Центральній Америці, що офіційно легалізувала одностатеві шлюби. Пари спеціально чекали 12 години ночі і укладали шлюб в перші хвилини.Також повідомлялося, що в Північній Ірландії дозволили одностатеві шлюби. Перші одностатеві весілля пройшли в Північній Ірландії в лютому - в тиждень Дня святого Валентина.
Головний врач лікарні у Запоріжжі осоромилась через примітивну гомофобію
Головний врач лікарні у Запоріжжі осоромилась через примітивну гомофобію
Україна 2020-09-25 23:09:29
Керівниця запорізької дитячої міської лікарні №1 Валентина Лихачова висловила своє "толерантне" думку з приводу ЛГБТ-заходу, який проходив в Запоріжжі минулої неділі й осоомилась на всю країну.- Чому ми, люди з нормальною сексуальною орієнтацією, які сповідують загальноприйняті людські цінності, повинні пояснювати своїм дітям і онукам всю мерзенну таємницю гомосексуалізму? <...> Давайте проводити Покровські ярмарку, а не гей-паради! Ми повинні, заради дітей і онуків, противитися всьому, що розкладає їх душі, - заявила Лихачова в одному з інтерв'ю. За словами представника громадської організації "Гендер Z" Дмитра Калініна, вже направлено звернення до Офісу Омбудсмена України, в Департамент охорони здоров'я Запорізької міськради і в Міністерство охорони здоров'я України з проханням відреагувати на те, як заслужена лікар України виражається з приводу ЛГБТ-спільноти та провести службову перевірку в некомпетентності нею займаної посади.Також Дмитро пообіцяв домогтися реакцій влади на "мову ворожнечі" з боку головного лікаря.Нагадаємо, що в минулу неділю, 20 вересня, в Запоріжжі вперше пройшло масштабне ЛГБТ-подія - "ЗапорожьеПрайд". Акція проходила за права лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерів та була присвячена рівності і недискримінації для того, щоб показати, що в суспільстві є ЛГБТ-люди і що необхідно встановлювати громадянське рівноправність для всіх, незалежно від сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.Джерело ВГороде
Прихована історія США: як Америка боролася з геями, лесбійками і коміксами
Прихована історія США: як Америка боролася з геями, лесбійками і коміксами
Світ 2020-10-09 20:26:04
Майже кожна країна у світі в той чи інший час своєї історії боролась із представниками ЛГБТ-спільноти найрізноманітнішими методами. Навіть шляхом повного фізичного винизення, як це було при фашистах але скільки б геїв чи лесбійок не було знищено - кожного року народжувались нові. Це відбувається всю історію людства. Згодом, кожна країна звертається до науки і розуміє, що боротись із гомосексуальністю - немає сенсу. Людина - частина природи, а у екосистемі - вже зараз у більшості видів тварин зафіксовані різні сексуальні орієнтації та навіть гендерні ідентичності, особливо серед ссавців, до яких й належить людина розумна. Тобто - ми з вами. Тож, чи розумно боротись із іншими сексуальними орієнтаціями? Розберемо на прикладі США. Жерці та жертви маккартистської сексуальної контрреволюції, що призвела до кривавих знищень геїв у Сполучених Штатах Америки. Сімдесят років тому над США зійшла зірка Джозефа Маккарті. Нічим не примітний сенатор 9 лютого 1950-го приголомшив учасниць Республіканського жіночого клубу в містечку Уілінг, штат Західна Віргінія, повідомивши, що в Держдеп проникли 205 комуністів. Мова Маккарті - символ «червоної паніки», антикомуністичного полювання на відьом, епохи чорних списків. Але мало хто пам'ятає, що в тому ж 1950-му роль головного борця за американізм у Маккарті спробував перехопити Джон Періфуа, заступник держсекретаря з адміністративних питань, типу начальника відділу кадрів Держдепу. Періфуа розкрив у своєму відомстві «гомосексуальне підпілля» і вже вичистив зі служби 91 «збоченця». Політична реакція вийшла на війну за моральність своїх громадян.Дві паніки - «червона» і «лавандова», зобов'язана своїм ім'ям сенатору Дірксеном, іменували геїв «лавандовими хлопцями», - йшли рука об руку. Неважливо, що компартія вважала гомосексуальність буржуазним декадентством: для «яструбів» кожний «підор» був безумовним «комі». Глава національного комітету Республіканської партії Гай Габріельсон заявляв: «Збоченці настільки ж небезпечні, як комуністи». І ось вже підкомітет Сенату в березні 1950-го розслідує обставини прийому гомосексуалів на держслужбу. Інструкції Держдепу і указ президента Ейзенхауера (1953) оголошують «сексуальних збоченців» поряд з «п'яницями, морально нестійкими і фінансово безвідповідальними особами» загрозою національній безпеці. Безліч держслужбовців - приблизно до 6 тисяч - втрачають роботу і репутацію. Приватний сектор не відстає в полюванні на «лавандових».Гомофобія виправдовувалася двома доказами. Один цілком раціональний. У країні, де гомосексуальність криміналізована, гомосексуал, допущений до державних секретів, - легкий об'єкт для шантажу і вербування. Буває. Маккартісти любили згадувати знаменитого подвійного агента - австро-угорського полковника Редля, але ось приклади свіжіше привести важко. Та й шантажували гомосексуалів, як покаже практика, агенти не стільки КДБ, скільки ФБР.Другий резон божевільний: комуністи поширюють збочення серед молоді, перетворюючи її в свою п'яту колону. У чому тут справа? У американського антикомунізму - потужна релігійна основа. «Червоні» - перш за все, безбожники, сатаністи. Ті, хто побував в СРСР в 1920-1930-х, розповідали - хто із захопленням, хто з жахом - про плоди сексуальної революції. Від цивільних шлюбів до унікальної в світовій практиці декриміналізації гомосексуальності. «Яструбам» 1950-х було плювати на те, що з тих пір сексуальна революція змінилася контрреволюцією і гомосексуальність з 1934-го в Радянському Союзі знову кримінальна.Не бентежило їх і те, що - теоретично - не просто втручання в інтимне життя громадян, а її державне регламентування кричуще суперечить принципу індивідуалізму, що лежить в основі якраз тієї версії американізму, яку сповідували антикомуністи. Гримуча суміш пуританства, мобілізаційного пафосу Холодної війни і ненависті консерваторів, як правило, представляли глибинну Америку, до вашингтонським розумникам, не могла не рвонути. Рузвельтовская ліберальна «революція» змінилася «контрреволюцією», а логіка будь-якого терору передбачає, що коло жертв повинен невблаганно розширюватися. І будь-який терор не варто персоніфікувати, ототожнюючи його хоч з Єжовим, хоч з Маккарті. Чи не подай голос Періфуа, хтось інший, подібний до нього, обов'язково б оголосив гомосексуальності священну війну, яка до того моменту вже нишком велася в Держдепі протягом мінімум двох років.Джон Періфуа, 1955 / Фото Howard Sochurek / The LIFE Picture Collection via Getty ImagesПравою рукою Маккарті в 1953-му став журналіст Ховард Рашмор, якого сенатор назвав «одним з найбільших американців»: талановитий, яскравий і страшний чоловік. Палкий комсомолець і профспілковий працівник, що виріс в убогості, в 22 роки вибився в золоті пера компартії, писав про кіно в партійному органі «Дейлі Уоркер». А в 26 років розійшовся з партією в оцінці «Віднесених вітром» (1939), радикально змінив переконання і миттєво став зіркою ультраправої журналістики. У 1947-му він - ключовий свідок на слуханнях Комісії з розслідування антиамериканської діяльності, де авторитетно називає комуністами Чарлі Чапліна, Едварда Робінсона, Кліффорда Одетса і Дальтона Трамбо. На його совісті - самогубства двох чоловік, названих їм таємними комуністами.Посварившись з Маккарті по суто особистих причин, він продовжив хрестовий похід Періфуа, перенісши його на територію шоу-бізнесу. У тому ж 1953-му він - головний редактор щойно заснованого Робертом Харрісоном таблоїду Confidential, який швидко перетворив життя Голлівуду в справжній кошмар.Журнал Confidential, 1957–1958Газета базувалася в Нью-Йорку, але Голлівуд був обплутаний щільною мережею її інформаторів: повій, приватних сищиків, поліцейських, коридорних. З Confidential співпрацювали і актори - причому не тільки невдахи, а й цілком знаменитості, які здійснювали помсту конкурентам. Інформацію зливали навіть стовпи суспільства: колумністка Флорабель Мьюр, продюсер Гаррі Кон. У січні 1955-го Confidential обзавівся в Лос-Анджелесі розшукових агентством Hollywood Research Ink на чолі з 26-річною рудою красунею Марджорі Мід - племінницею Харрісона, яку називали «найстрашнішою людиною в Голлівуді».Мід поставила політико-сексуальне шпигунство на промислову основу, використовуючи численні технічні новинки в області підслуховування і підглядання, а боротьбу за моральні ідеали американізму - на комерційну платформу. Confidential задовольнявся доходами від продажів, хоча тираж його досяг 5 млн екземплярів, а практикував відвертий шантаж. Роздобувши компромат на знаменитість, представники журналу відвідували жертву з пропозицією за винагороду утриматися від публікації. Якщо об'єкт шантажу опинявся незговірливий, він дізнавався про те, що є одночасно збочинцем, комуністом «лавандового кольору», ексгібіціоністом, алкоголіком, а на додачу б'є дружину. До цього моменту соціально-політична обстановка так вдало склалася, що звичайну пристрасть до скандалів з життя зірок читач цілком міг виправдовувати цивільним обуренням.Эстес Кефовер у стенда с конфискованными ножами, 1957 / фото Granger/DIOMEDIAОднак Рашмора не влаштовувало переважання в Confidential сексуального контенту над політичним. На відміну від Харрісона, викриття він розглядав як шлях до вищої ліги, а не спосіб збільшити тираж таблоїду. Останньою краплею стала відмова Харрісона публікувати текст про роман колишньої першої леді - 71-річної Елеонори Рузвельт - з чорношкірим шофером. Рашмор, широко відомий в колах колекціонерів порнографії, обізвав Харрісона «порнографом» і покинув журнал. Подальші його спроби стати по-справжньому впливовою персоною були і зовсім нерозумні, і в результаті він став персоною нон грата і для шефа ФБР Гувера. 3 січня 1958 го під комбінованим впливом амфетамінів та алкоголю Рашмор пустив собі кулю в скроню в салоні нью-йоркського таксі, попередньо застреливши дружину. Втім, зірка Харрісона і Confidential теж незабаром закотилася, нехай і не так ефектно.Однак ідея Confidential виникла не на порожньому місці, тому й не пропала, а просто змінила поле реалізації. Спецкомітет Сенату з організованої злочинності, який очолив сенатор Естес Кефовер, виник в 1950-му, і телетрансляції його засідань стали національним хітом. Припавши до екранів, Америка з жахом спостерігала за показаннями актриси Вірджинії Хілл, коханки гангстера Багсі Сігела. Так американці дізналися про всевладдя мафії, криміналізацію профспілок, багаторічній діяльності «Корпорації вбивств».Фредрік ВертамКефовер заздрив лаврів Маккарті і голів Комісії з розслідування антиамериканської діяльності. Тому, розібравшись з мафією, він очолив настільки ж сенсаційну Комісію з проблеми молодіжної злочинності, оголошеної напастю Америки. І - хоча тема не сприяла цьому - робота комісії вписалася в моралізаторсько-фашизоїдного тренд пошуків ворогів, развращающих і послаблюють Америку.Звичайно, згубники молоді знайшлися в Голлівуді - і тут все було дуже серйозно: кіно - всесвітня вітрина США. Наприклад, скандал викликали «Шкільні джунглі» Річарда Брукса: впливова журналістка Хедда Хоппер, пов'язана з ФБР, визнала, що фільм, «показуючи гірші сторони американського життя», «принесе багато шкоди в світовому масштабі». Виникли проблеми і в інших фільмів.«Спокушання невинних» Фредріка Вертама, 1954 / фото Rinehart & CompanyКефовер заздрив лаврів Маккарті і голів Комісії з розслідування антиамериканської діяльності. Тому, розібравшись з мафією, він очолив настільки ж сенсаційну Комісію з проблеми молодіжної злочинності, оголошеної напастю Америки. І - хоча тема не сприяла цьому - робота комісії вписалася в моралізаторсько-фашизоїдного тренд пошуків ворогів, развращающих і послаблюють Америку.Звичайно, згубники молоді знайшлися в Голлівуді - і тут все було дуже серйозно: кіно - всесвітня вітрина США. Наприклад, скандал викликали «Шкільні джунглі» Річарда Брукса: впливова журналістка Хедда Хоппер, пов'язана з ФБР, визнала, що фільм, «показуючи гірші сторони американського життя», «принесе багато шкоди в світовому масштабі». Виникли проблеми і в інших фільмів.Хедда Хоппер, 1944 / фото CBS via Getty ImagesКефовер заздрив лаврів Маккарті і голів Комісії з розслідування антиамериканської діяльності. Тому, розібравшись з мафією, він очолив настільки ж сенсаційну Комісію з проблеми молодіжної злочинності, оголошеної напастю Америки. І - хоча тема не сприяла цьому - робота комісії вписалася в моралізаторсько-фашизоїдного тренд пошуків ворогів, развращающих і послаблюють Америку.Звичайно, згубники молоді знайшлися в Голлівуді - і тут все було дуже серйозно: кіно - всесвітня вітрина США. Наприклад, скандал викликали «Шкільні джунглі» Річарда Брукса: впливова журналістка Хедда Хоппер, пов'язана з ФБР, визнала, що фільм, «показуючи гірші сторони американського життя», «принесе багато шкоди в світовому масштабі» (докладніше). Виникли проблеми і в інших фільмів.Про те, хто більше всіх винен в нігілізмі і жорстокості юних правопорушників, Кефовер дізнався від головного експерта своєї комісії психіатра Фредріка Вертама, автора бестселера «Сіверщина невинних» (1954). Досліджуючи малолітніх пацієнтів психіатричних клінік, він (як з'ясується в наші дні) підтасовував отримані дані заради сенсаційного висновку: до садизму, мазохізму, мастурбації, гомоеротіке, расизму, фашизму і сексизму підлітків схиляють комікси.Зліва направо: Shadow, 1945 рік, Crime SuspenStories, 1950 рік, The Vault Of Horror, 1953 рік, Shock SuspenStories, 1954 рікСаме на фантастичних, кримінальних і жахливих коміксах зосередилася комісія в квітні 1954 го. Найяскравіше вистави Сенат не бачив: як речові докази в залі, де проходили слухання, були виставлені десятки незграбних журнальчиків. На відміну від інших слухань, обвинуваченими виступали не стільки автори і видавці коміксів - хоча і вони допитів не уникли, - скільки їх герої. Верт викрив Зену і інших «королев джунглів» у схилянні «важко дихаючих підлітків» до розпусти і грабежу. Оголосив Супермена садистом, впиватися безкарністю, і фашистом, узурпує монополію на насильство. Чудо-жінку - адептки садомазохистского бондажа і лесбіянкою. А Бетмена і Робіна - «лавандової» парочкою, яка втілює «вологу мрію двох гомосексуалістів про життя удвох».Суд над коміксами увінчався адміністративними заходами. Асоціація продавців коміксів сформулювала свій кодекс, схожий з цензурних кінокодексом Хейса. Він табуйованих «недозволені сексуальні відносини, жорстокі любовні сцени і сексуальні ненормальності», а традиційні відносини наказував вінчати прославлянням святості шлюбу.І формально цей кодекс залишався в силі до 1989 року. Заборона на держслужбу для гомосексуалів - до 1991-го і змінився ліберальним, але лицемірним принципом: «промовч, і тебе не спитають». Тоді ж почалася і реабілітація жертв політичних чорних списків, відновлення їх імен в титрах старих фільмів. «Червоним» пощастило менше всіх: на відміну від геїв, організовані і впливові ліві зникли в США як клас.Подробиці про ключових осіб цих подійЗагибель професора МаттісенаФренсіс Отто Маттіс, 1947 / фото Constantin Joffe / Conde Nast via Getty ImagesПрезидент Спілки викладачів Гарварду, 48-річний Френсіс Отто Маттіс, автор класичної праці «Американський Ренесанс. Мистецтво і експресія в століття Емерсона і Уїтмена» (1941), викинувся з 13-го поверху бостонського готелю Manger 1 квітня 1950-го. Передсмертна записка свідчила: «Я пригнічений станом справ в світі. Я християнин і соціаліст. Я проти будь-якого порядку, який порушує ці принципи». Професор створив на пару з Орсоном Уеллсом комітет на захист переслідуваних профспілкових і політичних діячів - і виявився об'єктом цькування. Life назвав його «попутником комуністів», студенти вимагають усунути від керівництва Ліберальним клубом Гарварда, а ФБР пригрозив знеславити як гея.Розпуск ФотолігіАнджела Каломіріс, 1949 / фото: Roger Higgins / New York World Telegram Photograph Collection (Library of Congress)У легендарну Фотолігу Нью-Йорка, створену в 1936-му, входив колір світової соціальної фотографії - від Пола Стренд до Береніс Еббот. Могильником ліги стала назвала її гніздом змовників талановита фотограф Анджела Каломіріс (1916-1995), з 1942-го - секретний співробітник ФБР, який схвалив її вступ в компартію і відшкодовувати їй партійні внески. З-під прикриття вона вийшла в 1949-му, виступивши свідком на процесі 11 лідерів нью-йоркського комітету компартії. На підставі її свідчень Фотоліга була оголошена підставний організацією компартії і вимушено саморозпустилася. Своє рішення зрадити товаришів Каломіріс пояснила досить абстрактно: бажанням «бути героїнею». Реальність була простіше і сумніше. ФБР шантажував Каломіріс як лесбіянку, змусило здати кілька жінок-поліцейських, включаючи її подругу Йетті Кон, яких з ганьбою вигнали зі служби. Після процесу Каломіріс, кинута ФБР, проклята друзями і подругами, сховалася в Массачусетсі, де відкрила скромний пансіон.Показання Джерома РоббінсаДжером Роббінс, 1961 / фото Shutterstock Premier / FotodomСлаву хореографа номер один Роббинсу (1918-1998), керівнику трупи «Нью-Йорк Сіті балет», приніс мюзикл «Звільнення в місто». Він радикально реформував Бродвей, поєднавши традиції класики, джазу, бурлеску і «соціального балету» 1930-х. На допиті в Комісії з розслідування антиамериканської діяльності 5 травня 1953 го Роббінс зізнався, що три роки перебував у компартії і назвав шість однопартійців - акторів, сценаристів і критиків, - ніж прирік їх на чорні списки. Роббінс обезсмертити себе мюзиклами «Вестсайдська історія» (1957) і «Скрипаль на даху» (1964), а жертви не тримали на нього зла. Великий комік Зеро Мостел на питання, чи згоден він працювати з Роббінс, відповів: «Ми, ліві, які не складаємо чорних списків». Він прекрасно знав, що Роббінса змусили зрадити друзів, погрожуючи викриттям його гомосексуальності.«Шкільні джунглі»«Шкільні джунглі». Режисер Річард Брукс, 1955 / фото Metro-Goldwyn-Mayer (MGM)Фільм Річарда Брукса за романом Івана Хантера про вчителя англійської в бідному районі Нью-Йорка. Герой працює в школі, тероризованого покидьками, які в числі іншого зазіхають на його життя, і примудряється змінити стан справ на краще. Після влаштованого Хедден Хоппер скандалу (с. 12) посол США в Італії Клер Бут Люс домоглася - безпрецедентний випадок - відкликання фільму з Венеціанського фестивалю, оскільки він «викличе схвалення і підтримку місцевих комуністів». Журнал Time, що видається чоловіком Люс, відрубав: фільм «набагато більше, ніж комуністична пропаганда, відповідальний за відштовхуючий образ США в свідомості багатьох європейців та азіатів».Жертви ConfidentialМорін О'Хара / фото ZUMA PRESS / Alamy / ТАССConfidential оприлюднив причини звільнення заступника держсекретаря Самнера Уеллса: соратник Рузвельта загравав в поїзді з двома афроамериканськими провідниками. Виніс на публіку гомосексуальність актора Рока Хадсона і співака та піаніста Либераче. «Чому хітом Либераче повинна стати пісня:" Без розуму від хлопчиків "» - ці слова були винесені на першу смугу. Співачку і актрису Дороті Дендридж, зірку фільму «Кармен», що славився першим афроамериканским секс-символом, звинуватили в участі в оргії. В її цькування був явний расистський підтекст: Дендридж знялася у Франції в фільмі емігранта-комуніста Джона Беррі, де посміла цілуватися з білою людиною.Зрештою видавець Харрісон догрався: його звинуватили в «змові з метою поширення явною наклепу». Мільйонні позови подали відразу кілька зірок, включаючи «ексгібіціоніста» Роберта Мітчема, Морін О'Хара, нібито займалася сексом на балконі знаменитого лос-анджелеського Китайського театру, і Лізбет Скотт. Кар'єру Скотт, зірки Нуар за сценаріями - який збіг - голлівудських комуністів, Confidential підірвав. Розвідавши, що її телефон був нібито в записнику жінки, затриманої поліцією моралі в Голлівуді, таблоїд інкримінував Скотт «позаштатну роботу» в мережі лесбійської проституції. Заодно пригадав відвідування в Парижі кабаре Carroll's, улюбленого «амазонками»: співвласником клубу була бісексуальна антифашистські Марлен Дітріх - теж мішень Confidential.Суд тривав з серпня по жовтень 1957 го, спотикаючись на кожному кроці. Нью-йоркська юстиція відмовлялася видати Харрісона юстиції каліфорнійської. Ховаючись від приставів з повістками, 200 зірок, викликаних до суду, розлетілися з Голлівуду хто куди. Таблоїду вдалося відкупитися від декількох зірок, включаючи Либераче, і вони відкликали позови.Присяжні не змогли винести вердикт. Але Харрісону довелося заприсягтися, що він припинить копатися в брудній білизні. Незабаром він продав журнал, тиражі якого впали втричі.Джерело Коммерсант
Гомофобія і кіно: падаючого штовхни - огляд фільму
Гомофобія і кіно: падаючого штовхни - огляд фільму "Падіння"
Світ 2020-10-17 19:32:26
В український прокат вийшло «Падіння» Вігго Мортенсена, старанно уникає кліше драма про вмираючого фермера-гомофоб і піклується про нього в його останні дні сина-гомосексуалів. Режисерський дебют зірки «Володаря кілець» і «Зеленої книги» був включений в офіційну програму не відбувся в результаті Каннського фестивалю, а також був показаний на «Санденсі», в Торонто і Сан-Себастьяні. У цьому зізнанні провідних фестивалів світу немає нічого дивного: у Мортенсена вийшло по-справжньому авторське, як в своїх перевагах, так і недоліки кіно.«Прости, що я привів тебе в цей світ, щоб тобі довелося в ньому померти», - просить у свого новонародженого сина Джона вибачення молодий фермер на ім'я Вілліс. Через півстоліття, втім, це вже він (Ленс Хенріксен), постарілий, скукожілся, розбитий на деменцію, буде близький до смерті - і буде змушений прийняти руку допомоги свого давно виріс дитини (Вігго Мортенсен). Спочатку, правда, тому доведеться вивезти батька з його ферми в штаті Нью-Йорк до себе додому в Каліфорнію - не найпростіше завдання не тільки через буркотливого, незговірливого характеру старого, але і через його стрімко погіршується стану. Ось Вілліс перетворює політ через всю Америку в натуральний кошмар: літак бачиться йому власною фермою, в кабіні пілотів йому думається покійна дружина, а в салоні - інші примари безславного минулого.Кадр із фільму "Падіння"У одного з пасажирів він підрізає напій, інших - виводить з себе спробою закурити в туалеті.Деменція, втім, це тільки півбіди - хоча б тому, що на гірших якостях характеру Вілліса хвороба, здається, ніяк не позначилася. У будинок сина, де той живе з чоловіком (Террі Чен) і прийомною донькою (Геббі Велиса), 80-річний динозавр входить, викидаючи лайки - і не пом'якшить свою поведінку аж до фінальних кадрів. Азіати (у чоловіка Джона гавайські коріння) і чорні, жінки (якщо вірити Уиллису, повії все до однієї) і діти, ліберали (на холодильнику сина при цьому гордо красується стікер з Обамою) і хіпстера, ну і на довершення всього, звичайно ж, геї - всі вони викликають у старого виключно огиду, яке він, більш того, їдко і гостро озвучує при першій же зручній нагоді, де б не знаходився, на сімейній вечері або на музейній екскурсії. Парадоксальна тут хіба що реакція Джона: той, з одного боку, не намагається батькові догодити, відкрито і безсоромно цілуючи чоловіка у нього на очах, а з іншого, ухиляється від прямої конфронтації, відмовляючись вестися на батьківські провокації.Дорослий, який живе в одностатевому шлюбі гей-ліберал мириться з жахливими гомофобією та расизмом вмираючого батька - короткий синопсис, який миттєво малює в голові типові голлівудські кліше і обіцяє гонку довжиною в фільм за пафосом фінального всепрощення. Тим більш несподівано, що Вігго Мортенсен в своєму режисерському дебюті старанно від передбачуваних таким сюжетом очікувань відхрещується. Його основним інструментом в «Падінні» виявляється робота не стільки з історією, скільки з матерією часу - і фарбами людських доль, які на цій тканині друкуються, щоб поступово висохнути, поблекнуть, зникнути. Головним же прийомом Мортенсену служить флешбек - в минулому, куди свідомість раз по раз веде то втрачає зв'язок з реальністю Вілліса, то вимушеного заново переосмислювати свої дитинство і юність Джона, розгортається майже половина фільму. Більш того, ці флешбеки частіше за все не стільки прояснюють характери персонажів і природу їхніх стосунків між собою (як це зазвичай буває), скільки, навпаки, загальну картину ускладнюють і плутають - нерідко стрибок із сьогодення в минуле виявляється і зовсім потрібен Мортенсену як візуальна рима, як ритмічний контрапункт. Зірка «Володаря кілець» всю акторську кар'єру активно займався поезією, абстрактним живописом і експериментальною музикою - в «Падінні» всі ці захоплення як мінімум відчуваються, а як максимум визначають будову фільму навіть більше, ніж його центральний конфлікт.Цей формалізм в результаті і підносить «Падіння» над плоскінні шаблоном драми про конфлікт батьків і дітей. Фільм Мортенсена робить спроб виправдати одних і виховати інших, вважаючи за краще замість цього прискіпливо копатися в нутрощах людської душі і майже на фізіологічному рівні понятих хитросплетіннях біографій (той факт, що великий режисер Девід Кроненберг, у якого Мортенсен знімався в «Виправданою жорстокості», «Порок на експорт »і« Небезпечний метод », з'являється тут в іронічному камео не кого-небудь, а проктолога, такі устремління як нібито підтверджує). Логічно, що і залишити глядача «Падіння» вважає за краще не з яким-небудь дешевим одкровенням або розхожою істиною, а з повною панорамою свого емоційного пейзажу - Мортенсен, простіше кажучи, відмовляється робити зі складного матеріалу вичавку висновків і уроків, відмовляється кого б то не було вчити життя, серед іншого показуючи на прикладі героя Хенріксена, що далеко не всі люди в принципі чогось вчаться. Чому, втім, вони не перестають бути людьми - а значить, і заслуговувати на увагу.Справді авторське кіно проте навіть коли уникає прямих висловлювань, завжди примудряється повідомити щось про навколишній світ. Ось і «Падіння» в визначальною його структуру інтенсивної ритмічної перекличці між теперішнім і минулим замість того, щоб виносити їм оцінку, раптом домагається їх діалогу - і виявляється візуальної поемою про останню розмову Америки сьогоднішньої з її пам'яттю про себе саму ще недавньої, але вже стрімко відходила в небуття. «Падіння» дивиться в спину цього непривабливого примарі цілої країни без ностальгії і жалю - але і без прокльонів і ликований. За Мортенсену, найгірше з падінь - це забуття: адже воно неминуче обходиться боком і тим, хто поки що міцно стоїть на ногах, вважаючи за краще тверезого погляду в минуле фантазії про майбутнє.Джерело Лєнта
Російський поліцейський, що мав стосунки із трансгендером, вбив його
Російський поліцейський, що мав стосунки із трансгендером, вбив його
Світ 2020-10-20 17:40:15
Російський поліцейський, що зустрічався із трансгендером Вікторією, вбив її через страх розголосу про їх стосунки. Сестра поліцейського була в курсі цих стосунків й після вбивства розуміла, що наступною буде вона. І пояснила, чому її брат настільки боявся розголосу, що розправився зі своєю транс-коханкою.Кореспондентам в місті Новосибірськ вдалося поспілкуватися з сестрою Дениса К. - поліцейського, який вбив свою кохану - самого знаменитого трансгендера Сибіру - Вікторію (за паспортом - Микола Басаковский). Нагадаємо, сержант задушив свою дівчину, а потім намагався заховати тіло. Сестра Дениса К - Ангеліна - пояснила, чому її брат міг розправитися з коханою."У Вікторії на нього був компромат"Сестра поліцейського була однією з тих, хто почав пошуки Колі-Вікі:- Я і ще одна подруга Віки підняли шум. Ми зібрали всі докази проти Дениса, щоб його швидше затримали. Нам було страшно, - розповіла КП-Новосибірськ сестра затриманого Ангеліна К * - Ми в цей час виходили на вулицю тільки в супроводі друзів і навіть ночували групами. А Алісу * незадовго до її смерті він намагався витягти погуляти вночі.Сестра Дениса К. розповіла також свою версію події:- У Віки був компромат на Дениса, - розповіла КП-Новосибірськ Ангеліна К. * - Я його бачила, але вона просила нікому про це не говорити. Це пов'язано з його психічними розладами. Все почалося після армії. Компромат цей зберігався у неї в телефоні.Саме телефоном жертви поліцейський заволодів відразу після вбивства. Для того, щоб обійти захист, хлопець відрізав палець з мертвої подруги. У мобільнику, можливо, він шукав потрібні йому файли, щоб видалити їх, а потім, замітаючи сліди розсилав повідомлення від імені Колі-Вікі подругам."Віка вірила, що її коханий зможе виправити свій розлад..."Відомо, що поліцейський мріяв піти на службу в ОМОН. Швидше за все, докази його психічного розладу могли б йому в цьому перешкодити.- Віка говорила, що він не є небезпечним для оточуючих і вірила, що зможе направити це його відхилення в потрібне русло, - запевняє Ангеліна.До речі, агресивно поводився Денис не раз. Подруга убитої Колі-Вікі розповіла, що хлопець часто душив коханку до втрати свідомості, а потім сидів і плакав. Такі особливості в поведінці і страх за своє життя змусили Колю-Віку розлучитися з ППСник.Більш того, у багатьох знайомих часто виникали питання про близьку зв'язку співробітника МВС з трансгендерів. Та й батьки Дениса такий союз не схвалювали і були відверто проти їхніх стосунків.Джерло КП
Завантажуйте більше