Новини з України

Всі публікації з тегом анархія

Заткни єбало: слова пісні
Заткни єбало: слова пісні
Нікополь 2020-06-17 13:55:13
* * *Заткни ебало,Мне неинтересно, что ты говоришь.Ты продолжаешь трепаться,Трепешься каждый день.Сначала травишь байки,Потом начинаешь врать,Когда же ты, блять, поймешь...Что я не хочу это слушать!Знаю, что ты - пиздабол!Не хочу это слушать!Знаю, что ты - пиздабол!Не хочу это слушать!Ооооо, заткнись!Shut your fucking mouthI don't care what you sayYou keep talkingYou're talking every dayFirst you're telling storiesThen you're telling liesWhen the fuck are you gonna realize...That I don't wanna hear itKnow you're full of shitI don't wanna hear it* * *Фото Вк / Гоар Сафоян Слова та переклад з пісня гурту: Minor Threat - I Don't Wanna Hear It
Республіка анархістів в Україні: голодомор та репресії на місці сучасних Донецької, Дніпровської та Запорізької областей
Республіка анархістів в Україні: голодомор та репресії на місці сучасних Донецької, Дніпровської та Запорізької областей
Україна 2020-08-09 20:28:36
Зараз це досі маловідомо. Але на території сучасних формувань ДНР і частково Дніпропетровської та Запорізької областей, існувала справжня республіка анархістів, на чолі із Махно. Там мешкало понад 7 мільйонів людей, поки комуністи не приборкали цю територію вільнодумців. Це історія про те, як одна людина створила країну вільних людей площею у три українські області.Вільна територія - так називалась ця місцевість. Деякі називали її Махновщина (жовтень 1919 — 1921) - ржавне утворення, територія під контролем вільних рад та лібертарних комун, де створили перше у світі анархічне суспільство, під час Української революції. Територія перебувала під захистом Революційної Повстанської Армії Нестора Махна.Площа Вільної Території була заселена приблизно сімома мільйонами осіб. Після падіння режиму гетьмана, територія була зайнята російськими військами Антона Денікіна, створено тимчасовий уряд Півдня Росії. До 1920 року війська Денікіна залишили територію після наступу частин Червоної Армії у співпраці з силами Нестора Махна, частини якого вели партизанську війну в тилу денікінців.Історія створення першої держави анархістів у світі26 листопада 1918 року Махно з своїм загоном (800 бійців) зайняли Гуляйполе, Пологи, Гайчур, Оріхів, Новокарлівку і прилеглі села відродивши Вільну територію, на яку поширювалася влада Повстанського штабу на чолі з Н. Махно. Влада на місцях належала місцевим органам самоврядування. Політичне керівництво як колегіальний керівний орган повстанців здійснювала "Гуляйпільська група анархістів-комуністів - Селянська група анархістів повстанців Гуляйполя - Гуляйпільський союз анархістів".[6] 29 листопада Махно видав наказ "Про загальне повстання в Вільному районі" цей наказ ознаменував активізацію боїв на всіх фронтах. В цей же час в Вільну територію стали прибувати повстанські загони з Павлоградського, Бахмутського, Маріупольського повітів які відступали з боями під натиском української та донський армії. Гуляйполе стало центром повстанства, тут були створені органи управління Вільної території, і органи керівництва повстанським рухом Революційна районна Рада і штаб повстанців.9 грудня 1918 року до Гуляйполе прибув Григорій Колос командир повстанських загонів Катеринославської-Донецького району, де домовився про спільні дії проти Армії УНР в катеринославському напрямку і про спільні дії в гришинському напрямку проти Донської і Добровольчої армій. В цей же час 13 грудня Катеринославський губернський комісар Директорії УНР Воробйов Г. Ю запропонував Махно військовий союз проти донців і добровольців. Для переговорів і укладення союзного договору до Катеринослава виїхала делегація Вільної території. Союзницька угода була підписана 15 грудня 1918 року. Стосунки з губернськими представниками Директорії УНР погіршилися після подій 20-21 грудня коли загони Вільного козацтва розігнали в Катеринославі місцеву раду і інші робочі організації. Ці безглузді вчинки місцевої влади Директорії УНР відштовхнули Махно як прихильника радянської влади від подальших контактів з представниками Українсько Народної Республіки. У відповідь на дії республіканців Махно відновив бойові операції проти частин Армії УНР, загін махновців вибив республіканський гарнізон з Синельникова. В цей же час в рядах повстанства і керівництва Вільної територією більшовики вели агітацію про ворожість повстанству Директорії УНР.В ході переговорів з більшовиками Махно погодився почати наступ на Катеринослав, при цьому від більшовиків він отримав гучну посаду головнокомандувача всіх повстанських загонів. В ході боїв 26-27 грудня повстанці під керівництвом Махно зайняли Катеринослав, по заняттю міста більшовики створили одномартійний ВРК, проти цього виступив Махно запропонувавши створити коаліційний ВРК з представника всіх партій. В цей же час на підконтрольній Колосу території червоні загони почали роззброювати махновські загони.31 грудня 1918 частини Армії УНР вибили махновців з Катеринослава, у втраті міста Махно звинуватив винних більшовиків. Зазнавши величезних втрат він відступив в Гуляйполе при цьому всюди він говорив що треба "... розігнати більшовицькі штаби", а Колос всюди став поширювати слух що Махно зрадив повстанців в Катеринославі. Махновці розпустили свій перший коаліційний Повстанський штаб Вільної території. На півночі встановилася межа по річці Самара між більшовицькими повстанцями і Вільною територією. Відгуком цих подій став конфлікт в Гришиному де більшовики заарештували Петренко, якого звільнили прибулі махновці. Після звільнення Петренко наказав розстріляти декілька більшовиків, в зв'язку з цим в Гришиному були скликано екстрене зібрання більшовицьких організацій Донбасу. На зборах було прийнято рішення вивести з Донбасу все більшовицький організації і загони які їм підпорядковувалися всього 4000 бійців. Після виведення більшовицьких частин командуванням Гришинської бойової дільниці став Петро-Петренко який з своїм загоном 2000 бійців і місцевими повстанцями зайняв фронт від Степанівки до Благодатного.Весь січень на північному і західному ділянці фронту тривали запеклі бої махновців з частинами Армії УНР, особливо запеклі бої були за володінням Лозовою. В цей же час Південний фронт махновців проти частин Добровольчої та Донський армії розтягнувся на 210 кілометрів від Горлівки до Токмака.У цей час під керівництвом Махно було 8000 організованих бійців. Для реорганізації фронтів і повстанських загонів 3-4 січня 1919 року на станції Пологи відбувся Повстанський з'їзд Вільної території на який прибули 40 делегатів. З'їзд виступив за передачу влади на місцях Вільним радам і виступив за реорганізацію повстанства за зразком регулярних військових частин. Для цього був обраний Оперативний штаб армії на чолі з І. Новіковим, який повинен був зводити загони в полки і керувати бойовими операціями.Після лютневої революції 1917 року на території колишньої Російської імперії була створена Українська Вільна Анархічна Республіка. Відбулась війна між Вільною територією і Україною (УНР). У 1919 столиця була перенесена з Гуляйполя до Катеринослава (нині місто Дніпро). 28 серпня 1921 року увійшла до складу УРСР. Рух за автономію Вільної територіїЗ самого початку зародження махновського руху в середовищі місцевого населення Вільної території була певна схильність до відокремлення і створення автономії на підконтрольній повстанцям території.Відразу ж після провалу Корніловського перевороту в 1917 році повстанці встановили в межах їм підконтрольній території автономію. На початку травня 1919 р. махновське керівництво прийняло рішення: ―Доручити ВРР почати переговори з питання повної автономії Маріупольського, Бердянського, Мелітопольського, Олександрівського, Павлоградського і Бахмутського повітів.Є підстави стверджувати, що питання автономії перетворювалося в одне з центральних. 31 травня 1919 р., начальник махновського штабу В. Білаш мав розмову з групою анархістів і есерів. Йшлося, зокрема, про майбутнє махновської території та взаємини з радянським урядом України:"– ... Постановили забезпечити незалежність, маємо свій вплив на весь район, і що ж, залякаєш нас?– Адже ж змогли більшовики оголосити Донецько-Криворізьку республіку, змогли оголосити Кримську республіку? Це взагалі окремі держави, зі своїми урядами, арміями. І не посоромилися.– ...Ось підійде з'їзд (прм. IV з'їзд Вільної території) , прийде секретаріат і, впевнений, обов'язково вступимо з Україною в договірні відносини, та не такі, як тепер, а справжні. Тоді ми скажемо: давай зброю – одержуй хліб, вугілля..."Коли на початку січня 1920 р. махновці обговорювали наказ командування 14-ї армії, згідно з яким вони повинні вирушити в похід на Польський фронт, була висунута контрпропозиція:"―Підписання військової угоди і надання незалежності Катеринославській і Таврійській губерніям."У середині жовтня 1920 р., коли в умовах наступу Врангеля мова зайшла про воєнно-політичну угоду між урядом УСРР і РПАУ(м), махновці запропонували до тексту документа включити 4-й пункт про організацію ―в районі дій махновської армії місцевим робітничо-селянським населенням вільних органів економічного і політичного самоуправління, їхню автономію і федеративний зв'язок з державними органами Радянських республік‖. Характерно, що більшовики дали принципову згоду на підписання угоди, але пообіцяли зробити це після обговорення по партійній лінії. У розпал Кримської операції махновці неодноразово обговорювали питання про ―4-й пункт. Їх, зокрема, турбувало, чому більшовики не пишуть у своїй пресі про політичну угоду між радянським урядом і РПАУ(м). 9 листопада 1920 р., коли махновці були переконані, що Крим буде взятий, відбулося таємне засідання членів ради РПАУ(м). Серед інших, обговорювалося питання: що далі? Рада доручила представникам РПАУ(м) при Південному фронті відстоювати 4-й пункт в тому формулюванні, у якому він зазначений в угоді з урядом УСРР.Територія свободи від економічного рабства та росіян-загарбниківМахно у своїх спогадах "Російська революція на Україні" територію першої Вільної території яка існувала із вересня 1917 по квітень 1918 описував так:"... Олександрівського, Мелітопольського, Бердянського, Маріупольського, Бахмутського і Павлоградського повітів - районів, які ідейно були пов'язані з Гуляйпільською Радою Селянських і Робітничих Депутатів і вважали його ініціатором в боротьбі проти уряду за право розширення і поглиблення антидержавницьких революційного процесу."З кінця 1918 року повстанські загони Махно мали величезний вплив на органи місцевого самоврядування в Олександрівському, Бахмутському, Павлоградському, Маріупольському повітах. Але остаточно була визначена територія на яку претендавала Вільна територія тільки 12 травня 1919 року в місті Маріуполі в якому проходив військовий з'їзд прилеглих полків яки опирували на лінії фронту Доля - Оленівка - Новоазовськ.[16] На з'їзді були присутні Махно, Озеров, Родіонов, Гордін, Міхальов-Павленко, Веретельников, Серьогін, Данилов, Грановський, Чучко, Куриленко, Петренко, Белаш, і ін.На порядку денному стояло три питання, другим був Переукладання союзного договору з Радянським урядом. Під час обговорення другого питання з промовою виступив Белаш який заявив:"Тепер потрібна ясність, чіткість, самодостоїнство. Треба набратися мужності і сказати: ми хочемо самовизначення, ми відмовляємося від інтернаціональних ідей. Тоді більшовики приберуть свої організації і будуть наші федеративні союзники на білому фронті."За підсумком зборів по другому питанню була прийнята така резолюція:"З огляду на важке становище на фронті і в тилу продовжити договір з Сов-урядом. Доручити ВРС почати переговори в частині повної автономії Маріупольському, Бердянському, Мелітопольському, Олександрівському, Павлоградському та Бахмутський повіт."Таким чином керівництво Вільної території визначила її межі такими повітами:Олександрівський повітБахмутський повітБердянський повітМелітопольський повітМаріупольський повітПавлоградський повітТериторія Вільної території за версією Віктора Білаша.Після розгрому Вільної території на одному з допитів ВУЧК колишнього начальника Штабу РПАУ Віктора Білаша на питання «Географія махновщини (район, осередки,Дібрівський ліс, річка Вовча)?»Він відповідав:«Географія Махно і махновщини - це Гуляп-Поле, Дібрівки, Успенівка, Туркеновка, Санжарівка, Воздвиженка, Рождественка, Воскресенка, Кінські Роздори, Гусаркл і Федорівка. Підрядні місця махновщини - це »... (йде перерахування ряду сіл)«Центр Махно, - це Гуляйпільський повіт, а махновщини - Гуляйпільський, Гришинський, Маріупольський, Олександрівський і Бердянський повіти».Організатор боротьби з повстанським рухом в Україні Ейдеман Роберт Петрович географію Вільної території окреслював так:"Східна частина Запорізької губ. і західна Донецької - ось історичний очаг махновщини."Якою була зовнішня політика?З вересня по жовтень 1917 року симпатії Нестора Махно як лідера Вільного району були на боці Української Центральної Ради.15 грудня 1918 - Катеринославська угода. Союзницька військово-політична угода між Катеринославським губернським комісаром Директорії УНР Воробйовим Г. Ю. і представниками РПАУ про спільну боротьбу з Донською арміїєю Всевеликого Війська Донського. 20 вересня 1919 - Жмеринська угода Союзницька військово-політична угода між РПАУ і Директорією УНР про спільну боротьбу з Добровольчою армією .Після підписання союзної угоди в штаб РПАУ для ознайомлення з махновцями прибув письменник січовий стрілець Мирослав Ірчан в своїх спогадах Махно і махновці. Спогади очевидця виданої в 1919 році в одному з діалогів махновець говорив:« Запишіть точно це, що бачите, щоб історія не говорила про нас як про бандитів. Ми боремося за Україну, а не за нікого иншого. «В іншому місці Ірчан пише: "В армії (прм. РПАУ),..., є дві партії: націоналістична, себто українська і безпартійна, або байдужна до національностей. Перша група постійно росте. Армія має досить великий процент інтелігентів, як лікарів, учителів, учительок, а навіть людей, що відомі добре з передвоєнної ще української літератури."У 1920 році відновилися контакти між Директорією УНР і РПАУ так в липні 1920 до махновців прибули представники Директорії УНР, другий раз представники Директорії УНР прибули до махновців в січні 1921 року.Після розгрому Вільної території і Української Народної Республіки в лютому 1922 року в Місії УНР в Бухаресті в відбулася зустріч між Гулим-Гуленко який був співробітником місії і Махно. Під час зустрічі обоє обговорювали преспекітву подальшої спільної боротьби проти більшовиків в Україні, до яких би то не було результатами переговори не превели.Джерело Україна
Повстання народу по усіх міста Білорусі: останні події, фото та відео
Повстання народу по усіх міста Білорусі: останні події, фото та відео
Світ 2020-08-11 21:38:52
Силовики режиму Лукашенко погрожуюить людям терористичними актами при затриманні дітей: "Не підзодьте, а то зірву чеку з гранати!" Мітинги охопили навіть Москву. Люди скандують "Сьогодні Мінськ - завтра Москва". NikopolToday на пульсі подій, що свідчать про повстання народу проти тоталітарної системи сусідньої країни.Жахаючі відео наповнили мережу, слуги режиму Лукашенко хапають дітей і погрожують батькам гранатами:Метро у Мінську повністю закрите:Попри вимкнення Інтернету та метрополітнеу, стихійні мітинги охопили не тільки столицю країни, Мінськ, але навіть найменші міста:Людям, які знімають свої відео про події із будинів загрожує небезпека:У центрі Мінська вдень силовики намагались розігнати перехожих, погрожуючи зброєю родинам:Варто відзначити, що вісім країн Європи закликали Мінськ вступити в діалог з опозицією. ЄС прямо зараз готує заяву щодо санкцій та дій Європи щодо подій у Білорусі. Заява, до якого приєдналися глави МЗС Данії, Естонії, Фінляндії, Ісландії, Латвії, Литви, Норвегії та Швеції, розповсюдило фінське зовнішньополітичне відомство.Люди будують барикади у центральних частинах міст країниВ той же час у самих регіонах республіки повстання тільки набирає обертів:ОМОНівці переслідують білорусів, навіть коли вони намагаються втекти до дому:Коротко про те, що зараз відбувається в Білорусі?1. Світлана Тіхановска, яка перемогла на виборах президента виїхала в Литву, записавши дивне відеозвернення, після того як її кілька годин проти волі утримували в ЦВК. Судячи з усього режим погрожував розправою її дітям, чоловікові і рідним.2. Все більше підприємств і установ приєднуються до загальнонаціонального страйку. Виробництво в карїні зупиняється.3. Комунальники в Мінську в терміновому порядку демонтують з вулиць лавочки і урни, щоб протестувальників не з чого було будувати барикади.4. Багато учасників акцій до сих пір утримуються в райвідділах і СІЗО.5. Люди весь день несуть квіти до місця, де цієї ночі загинув один з протестувальників.
Історія Нестора Махно та його держави анархістів
Історія Нестора Махно та його держави анархістів
Україна 2020-08-30 18:17:46
Корреспондент: Вільна енергія. Як Нестор Махно створив єдину в історії країни анархічну республіку - історичний архів.100 років тому на півдні України Нестор Махно створив першу і єдину в історії країни анархічну республіку. Цей рай безвладдя і вседозволеності проіснував лише кілька місяців, - пише Оксана Мамченкова в рубриці Архів № 41 журналу Корреспондент від 21 жовтня 2011 року.У перші роки Громадянської війни південь України був не тільки полем бойових дій, але і цілим калейдоскопом режимів і влади: німці, націоналісти, білі, червоні - за короткий час всі вони встигли побувати в ролі керівників цього краю, надовго в посадах не затримуючись.При будь-якій владі головними господарями цих земель були місцеві селяни. Саме на них зробив ставку знаменитий анархіст Нестор Махно, коли вирішив у тутешніх, рідних для нього степах організувати найвільнішу в світі республіку. Це йому на короткий час вдалося.Махно почав встановлювати новий порядок, який точніше було б називати безладом, ще в 1917-му, почавши зі свого рідного села ГуляйполеМахно почав встановлювати новий порядок, який точніше було б називати безладом, ще в 1917-му, почавши зі свого рідного села Гуляйполе. Через два роки затія охопила майже всю сільську місцевість півдня Лівобережної Україні від Дніпра до Дону. А 20 жовтня 1919 року анархічна республіка отримала свою конституцію.У цей день близько 300 осіб, переважно селяни, зібралися під головуванням Махна і його Військово-революційної ради на з'їзд в місті Олександрівську, нині Запоріжжя. Учасники з'їзду проголосили неминучість третьої революції і сформулювали основи нового соціального устрою, відповідно до якого не повинно було бути держвлади, зате тріумфували б добровільна самоорганізація і вільний товарообіг.Українські анархісти вірили, що при цьому вони йдуть в ногу із суспільним прогресом. Адже, за їх переконанням, слідом за лютневим переворотом 1917 року, який поклав кінець царизму, і жовтневою революцією, що ліквідувала владу капіталу, неминуче настане третя революція - вона покладе кінець держвладі. Крім того, вони вірили в історичну роль селянства, його право на землю і відчували гостру неприязнь до інтелігенції.Вони вірили в історичну роль селянства, його право на землю і відчували гостру неприязнь до інтелігенції.Ці ідеї впали на благодатний ґрунт. Протестуючи проти нав'язаних зверху форм господарювання, селяни Катеринославської, Таврійської і Херсонської губерній шукали власний шлях. Вони боролися на два фронти - проти великих землевласників з одного боку і більшовицького експерименту із запровадження політики воєнного комунізму з іншого.За час свого існування Махновщина - а республіка протрималася до середини 1920 року - не набула чітких меж і ні на хвилину не виходила із стану війни. Однак викорчовувати з місцевих селян відчуття свободи, виплекане в них махновцями, радянській владі довелося довгі роки."Село вийшло зі своїх мазанок, з-під солом'яних дахів, наклало руку на той незрозумілий механізм, звідки йшли всі накази, куди відвозили податки, де жили поміщики, звучала чужа мова і де зникав викоханий у степах хліб", - так образно і точно описав суть повстанського руху український письменник Валер'ян Підмогильний в оповіданні Третя революція.Мати порядкуПідйом селянського руху на півдні України розпочався чи не відразу після повалення російського імператора Миколи II. У рідному для Махна Гуляйполі, куди він повернувся після лютневої революції, відсидівши за анархістську і екстремістську діяльність шість років в московській Бутирці, вже до літа 1917-го бідняки і середняки відмовлялися платити поміщикам завищену орендну плату і об'єднувалися в невеликі загони. Незабаром за їх прикладом пішли жителі сусідніх сіл.Кількість повстанців стрімко зростала, а авторитет Махна допомагав консолідувати їх сили в один потужний рух, який став прообразом анархістської держави.Бойовий шлях махновців став рядом боїв чи не з усіма органами влади, які були представлені в ті роки в Україні, - починаючи від німців і прихильників Директорії і закінчуючи білими.Їхня ідеологія була досить оригінальною. Махно і його соратники вважали, що головний суспільний клас - це селяни. При цьому українські анархісти заперечували державну владу в будь-яких проявах. Тому не дивно, що бойовий шлях махновців став рядом боїв чи не з усіма органами влади, які були представлені в ті роки в Україні, - починаючи від німців і прихильників Директорії і закінчуючи білими. При цьому Махно довгий час співпрацював з червоними, хоча пізніше і з ними його шляхи розійшлися.До осені 1919-го загони Махна вже захопили великі українські міста Олександрівськ і Катеринослав (тепер - Дніпропетровськ). До цього моменту в рядах повстанців налічувалося більше 65 тис. чоловік, у тому числі понад 10 тис. кавалеристів і 12 тис. тачанок. Протягом кількох наступних місяців ці сили контролювали більшу частину Катеринославщини та північного Приазов'я.Маючи такі сили, не гріх було спробувати створити республіку, засновану на анархічних ідеях, що Махно і не забув зробити. І хоча махновці заперечували будь-яку владу, заради такої справи їм довелося провести кілька з'їздів місцевих рад та представників повстанських загонів, щоб створити основні принципи цього оригінального територіального об'єднання.У з'їздах вільно брали участь активісти різних політичних рухів. У кожного з них було право голосу.У першій половині 1919 року таких з'їздів пройшло три, причому кожен наступний був все більш велелюдним. Серед учасників з'їздів були представники всіх соціальних груп, хоча домінували селяни. Крім того, у з'їздах вільно брали участь активісти різних політичних рухів. У кожного з них було право голосу.Плюралізм був такий, що в республіці друкувалося більше десятка газет найрізноманітнішого ідеологічного забарвлення. Єдине, що було заборонено всім цим політикам, - так це створювати органи влади. Тут ініціатива залишалася в руках анархістів і проведених ними з'їздів.З їхніх делегатів формували революційно-військову раду, яка курирувала поточні справи. Існували також ділові комісії (аналоги міністерств) і культурно-просвітницький відділ, відповідальний за пропаганду ідеології і просвітництво.Втім, повної відсутності бюрократії навіть анархістам уникнути не вдалося. У містах їм часто доводилося призначати комендантів, які служили сполучною ланкою між армією і населенням, а також інформували громаду про важливі заходи.Кінець анархіїКлючовим постулатом державно-суспільного устрою для Махна була горизонтальна система управління, де всі питання вирішувалися силами низових рад та зборів."Такий лад я мислив тільки у формі вільного радянського ладу, при якому вся країна покривається місцевими абсолютно вільними і самостійними соціально-суспільними самоуправліннями трудівників", - наголошував Батько.Ключова сила його республіки, армія, утримувалася селянами, які робили в її казну добровільні внески. Такою ж добровільною була і мобілізація.Ключова сила його республіки, армія, утримувалася селянами, які робили в її казну добровільні внески. Такою ж добровільною була і мобілізація.В економіці лібералізм був ще більш повним. На території Махновщини був дозволений вільний обіг будь-яких грошових знаків, нехай це були царські рублі, купюри білих або петлюрівців. При цьому учасники фінансових операцій на власний розсуд могли визначати цінність грошей, так само як і товарів та послуг.Ринок не регулювався указами. На підконтрольних землях махновцям процвітало дрібне підприємництво. На відміну від робітників великих заводів, які в умовах війни не могли розгорнути виробництво через відсутність сировини і ринків збуту, шевці, харчовики та інші ремісники швидко прилаштувалися в запропонований махновцями ринковий механізм. У результаті в цих галузях знижувалося безробіття.Зберігався і приватний сектор у промисловості. Так, навіть у Гуляйполі на заводі діяла колишня адміністрація - вона вела постійні переговори з профспілкою. Працю робітників оплачували борошном з прилеглого млина, відносини з яким були встановлені профспілкою.На території Махновщини був дозволений вільний обіг будь-яких грошових знаків, нехай це були царські рублі, купюри білих або петлюрівців.Важливе для будь-якого, навіть анархічного, державного утворення питання - транспортне. Залізничники, які звикли до того, що основним замовником, а значить тією структурою, яка оплачувала послуги, була держава, також змушені були пристосовуватися до нових умов. Зорієнтувавшись, вони створили комітет, взяли дороги в своє управління, розробили план руху поїздів, систему перевезення пасажирів та оплати.Незважаючи на перманентний стан війни, махновська система організації життя працювала досить непогано. Однак наприкінці 1920 – на початку 1921 року, коли Махно вже було замислювався над розширенням території республіки, радянська влада набралася сил і з особливою жорстокістю розправилася з непокірними селянами.На той час більшовики уклали мирний договір з поляками, що поклав край війні між двома цими силами. "І практично вся Червона армія, яка перебувала на території України, була кинута на знищення повстанського руху, в тому числі і махновського. Ясна річ, вистояти в таких умовах було неможливо. Крім того, починався голод 1921-1923 років, який підкосив селян" , - говорить історик Владислав Верстюк.Незважаючи на перманентний стан війни,махновська система організації життя працювала досить непогано.Під ударами червоних Батько і його армія відходили все далі на захід і зрештою Махно опинився в еміграції. А його дітище - республіка повної свободи - розчинилося в продподатку і госпрозрахунку радянської нової економічної політики.Ідеї ​​махновської республікиКлючові тези Декларації Революційно-військової ради Нестора Махна від 20 жовтня 1919 року:1. Вся земля, по мірі вилучення її з рук приватних власників, повинна надходити не у володіння держави, а у відання і розпорядження тих, хто на ній працює.2. Всі кошти, матеріали і знаряддя праці <...> повинні надійти в повне ведення та розпорядження не держави <...>, але вільних робочих спілок і організацій, які природно і вільно ж знизу об'єднуються між собою.3. Всі ці організації - виробничі, професійні, розподільні, транспортні та інші - природно створюють знизу вгору об'єднувальні їх органи у вигляді економічних рад, які виконують технічне завдання регулювання суспільно-господарського життя в широкому масштабі.4. Ця партія і ця влада [мова йде про комуністів] <...> паралізує вільну творчу діяльність самих трудових мас <...>. Ця партія і ця влада вбивають в корені соціальну революцію.Джерело Корреспондент
Як виникло поняття анархізму та його напрямків?
Як виникло поняття анархізму та його напрямків?
Світ 2020-08-31 17:11:13
Як ідеологія анархізм справив суттєвий вплив на розвиток робітничого руху в середині та другій половині XIX ст. На відміну від марксизму, анархізм відкидав ідею держави диктатури пролетаріату, проте, на противагу йому, головну надію в зміні суспільного ладу покладав не на революційний рух усього пролетаріату на чолі з комуністичною партією, а на індивідуальний терор. Особливе місце в соціалістичному напрямі політичної та правової думки посідає анархізм - ідеологія, яка вже у своїй назві стверджує власну суть - бездержавний лад. Для прихильників цього напряму, так само як і для прихильників лібералізму, найвищою цінністю є свобода, проте така свобода розуміється анархізмом засадничо інакше, ніж лібералізмом.Основна інформація про анархізмЦя свобода базується на суспільній рівності, яка можлива тільки - і це, власне, робить анархізм напрямом соціалістичної думки - за раціонально сформованого справедливого суспільного ладу, за який необхідно боротися всіма допустимими засобами. Це лад, що базується на вільних зв'язках виробників, який не потребує держави, так само як не потребує і релігії. Своєрідним гаслом анархізму є: "Ані Бога, ані пана".Анархізм проповідуває звільнення суспільства і кожної окремої особи через ліквідацію у процесі анархістської революції державної організації. Анархісти, незалежно від напряму, до якого вони належать, беззастережно сприймають ідею, що засадничим злом, яке деформує суспільство, нормальні суспільні відносини, є держава. Існування держави породжує класову боротьбу, конкурентну боротьбу між окремими особистостями, в результаті чого збагачуються одні і злидарюють інші. Корені анархізму його творці вбачали в додержавній формі існування суспільства, ідеології деяких релігійних сект періоду Середньовіччя і Реформації, а також в окремих аспектах теорії природничого права та договірної теорії XVII та XVIII ст.Як ідеологія анархізм справив суттєвий вплив на розвиток робітничого руху в середині та другій половині XIX ст. На відміну від марксизму, анархізм відкидав ідею держави диктатури пролетаріату, проте, на противагу йому, головну надію в зміні суспільного ладу покладав не на революційний рух усього пролетаріату на чолі з комуністичною партією, а на індивідуальний терор. Жертвами анархізму стало чимало політичних та державних діячів, зокрема німецький кайзер Вільгельм I, італійський король Гумберт, президент США Мак-Кінлі.Ідея ліквідації держави в анархізмі тісно пов'язана з поняттям абсолютної свободи особи. На переконання анархістів, саме існування держави виключає можливість існування свободи індивіда, тому для її забезпечення необхідно знищити державу. Тому, на відміну від марксистів, анархісти вважали необхідним найперше знищити цілком і повністю державу, а вже наслідком цього буде ліквідація капіталу, приватної власності тощо.Отже, якщо марксисти стверджували, що у процесі соціалістичної революції на зміну буржуазній державі прийде держава диктатури пролетаріату, то анархісти заявляли, що у процесі анархістської революції буде знищено буржуазну державу без заміни її будь-якою іншою формою держави. Щодо ставлення до права власності, то в анархізмі можна виділити три головні напрями: анархоіндивідуалізм, основоположником якого був Прудон, анархоколективізм М. Бакуніна та анархокомунізм П. Кропоткіна.П’єр Жозеф Прудон та його впливП'єр Жозеф Прудон (Proudhon), 1809-1865 - творець анархізму як окремого напряму політичної та правової думки XIX ст. і основоположник такого напряму в анархізмі, як індивідуалістичний анархізм, або анархоіндивідуалізм. На відміну від більшості представників соціалістичного напряму, Прудон не займався практичною революційною діяльністю, він був тільки теоретиком. Спершу вплив на його творчість, формування концепції мала теорія Фур'є, проте невдовзі він витворює власну, абсолютно самостійну теорію. До найголовніших його праць належать такі: "Що таке власність?" (1840), "Система економічних суперечностей, або філософія злиденності" (1846), "Про війну і мир" (1861), "Про засади федералізму" (1863).Він обстоював такий суспільний лад, який базується на взаємній співпраці членів суспільства, з гарантованою автономією людської особистості. Прудон, як він підкреслював, визнає "третю форму суспільства", тобто синтез спільності і власності, заперечуючи, таким чином, і капіталістичне, і комуністичне суспільство. Під цим оглядом він критикував систему парламентаризму, яка, на його думку, мала низку недоліків. По-перше, представництво суперечить ідеї суверенності народу, оскільки рішення парламенту не є виявом цієї суверенності, хоча і є загальнообов'язковими; по-друге, парламентська демократія є тільки механічною, математичною, більшістю; по-третє, представництво більшості не враховує інтересів меншості та індивіда. Прудон писав: "Кожна людина, яка не може робити того, що хоче, і будь-чого, що хоче, має право на бунт, навіть якщо вона одна проти уряду, навіть якщо уряд цей складається зі всіх інших".Свободу мислитель розумів, з одного боку, як вроджену властивість людської природи, з іншого - як постійну мету розвитку людини. Розвиток цей є постільки постійним, оскільки постійним є розвиток людської свідомості. Двоякість цього явища зумовлена подвійністю самої людини, яка водночас є істотою індивідуальною і, разом з тим, тією ж мірою, суспільною, оскільки людина є людиною тільки у суспільстві, будучи водночас індивідуальністю і окремим фрагментом усього суспільства. Забезпечення свободи є тим чинником, який пов'язує особу та суспільство. Тому свобода, яку розуміють, як засіб ізоляції особи, як межу, що розділяє людину і суспільство, є запереченням свободи.Враховуючи це, Прудон, в цілому критично ставлячись до права приватної власності, визнає її важливою складовою індивідуальної свободи. Свобода полягає у її взаємному забезпеченні та дотриманні індивідами. Тому, за Прудоном, анархія - це не абсолютна свобода діяльності - вона означає почуття нерозривного зв'язку власної свободи зі свободою інших. Свобода є інтегральна: ніколи не можна посягати на свободу взагалі, не посягаючи на свободу окремих індивідів; і, порушуючи свободу окремих індивідів, порушується свобода взагалі. Так само свобода не може бути "одкроювана" (дарована), вона повинна розвиватися знизу самостійно. Для Прудона анархія не була якимось безвладдям, тобто ліквідація державного механізму, який стояв над суспільством, не повинна була призводити до свавілля та знищення права. Під цим оглядом важливою є висунута Прудоном ідея федерації.Федерація, на його думку, повинна складатися із сукупності самостійних територіальних одиниць, пов'язаних між собою взаємовигідними і рівноправними договірними відносинами. Мислитель писав: "Будь-яка група населення, що має свої особливості, будь-яка раса, національність - сама є господарем на своїй території; будь-яке місто, на основі гарантій своїх сусідів, є господарем в колі, яке воно охоплює своїм промінням. Єдність визначається не законами, а лише обіцянками, які взаємно дають різні автономні групи". По суті, федерація Прудона - це комунальний устрій. Він так визначав правовий статус окремої комуни: "Комуна має право на самоврядування, адміністрацію, збір податків, розпорядження своєю власністю і своїми податками. Вона має право створювати школи для своєї молоді, призначати вчителів, мати свою поліцію, жандармерію і національну гвардію; призначати суддів, мати газети, зібрання; приватні підприємства, банки і т. д. ".Вона має право видавати свої закони і навіть мати свою релігію та своїх святих. Тобто, по суті, комуна є практично суверенною. Що ж до організації влади або, точніше, управління, то воно повинно базуватися на науковій основі. Зокрема, "законодавча влада належить лише розуму, який методично визнаний і доведений", оскільки "правда і законність не залежать від нашої згоди, так само як і математична істина". І для того, щоб їх пізнати і зрозуміти, потрібні розмірковування і навчання.Головним джерелом суспільних бід і незгод Прудон вважав гроші, які, за його словами, дають змогу не працюючи мати доходи за рахунок доходів з праці. Звідси його ідея "банку обміну" - обмін товарами за посередництвом спеціальної інституції, яка також буде надавати робітникам безвідсотковий кредит потрібною їм продукцією. Мислитель стверджував, що будь-яка власність - то крадіжка, якщо тільки вона не здобута власною працею.На цій основі мав би витворитися справедливий лад, який базувався б на самоврядуванні виробничих груп і не потребував би держави. Цей лад не заперечує наявності приватної власності, навпаки, оскільки власність - один з аспектів свободи, передбачає її. Прудон створює концепцію "мютюелізму" (взаємності послуг). Мютюелізм - це "система рівноваги між рівними силами, де кожній силі забезпечені однакові права за умови виконання таких же обов'язків, де кожній силі дана змога обмінюватися послугами за відповідні послуги".Міхаїл Бакунін і його впливМіхаїл Бакунін (Бакунин), 1814-1876 - основоположник нового напряму анархізму - колективістського анархізму, або анархоколективізму. Визначальний вплив на формування бакунінської концепції мали філософія Геґеля, згодом - доктрина Прудона та марксизм.Свої погляди на державу і право, власну концепцію анархізму Бакунін виклав у працях "Бог і держава" (1871) та "Держава і анархія" (1873). Життя Бакуніна схоже на легенду: він перебував у російських тюрмах, його тричі засуджували на смерть, був на засланні у Сибіру, звідки втік через Аляску і, повернувшись до Європи, продовжував анархістську діяльність. Бакунін - основний противник Маркса в I Інтернаціоналі, власне їхній конфлікт став однією з причин розпаду I Інтернаціоналу. На початку 60-х років він формує власну концепцію, основами якої були абсолютна свобода особи, антиінтелектуалізм, а також основана на традиції російської общини колективна власність.Ідея свободи у творчості Бакуніна формується у процесі полеміки з іншим ідеологом анархізму - Максом Штірнером, який вважав, що особа може бути вільною тільки на засаді протиставляння себе суспільству та державі. Суспільство не дає змоги досягнути людині повної свободи. На думку Бакуніна, суспільство становить природне середовище буття особи, натомість її свобода порушується державою, тому досягнення повної свободи і повної автономії особи можливе тільки шляхом ліквідації держави. Штучні інституції, створені державою незалежно від її форми, у кінцевому підсумку завжди спричинюють порушення або знищення свободи особи.Мислитель підкреслював принципову відмінність між становищем особи у суспільстві та в державі. У державі панує право, у суспільстві - традиція та звичай, і взаємодія індивідів базується на солідарності. При цьому форма держави не має принципового значення. Він писав: "Між монархією і республікою існує істотна відмінність: у першій апарат держави пригноблює і грабує населення для користі привілейованих класів, маєтних верств, а також своєї власної кишені іменем монарха; у республіці населення є так само пригноблене і пограбоване на користь тих самих класів, але вже іменем волі народу".Говорячи про державу, мислитель підкреслював, що "жодна держава - навіть в найбільш демократичній формі, навіть якщо б це була найчервоніша політична республіка, народна республіка, все одно влада буде псевдонародною, бо тільки така влада можлива під фальшивим гаслом народного представництва - не буде спроможна дати народові того, що йому потрібно, а саме: змоги вільно організуватися знизу доверху в ім'я власних інтересів. Кожна держава, навіть найбільш демократична і республіканська, навіть псевдонародна держава, видумана паном Марксом, за суттю своєю є нічим іншим, як апаратом, за допомогою якого керує масами привілейована меншість, яка нібито краще розуміє інтереси народу, ніж сам народ". Тому для народу не залишається нічого іншого, як знищити державу шляхом анархістської революції.Розглядаючи перспективи майбутнього людського суспільства, Бакунін особливу увагу приділяє проблемі колективізму. Базуючись на твердженні, що людина є істота суспільна, він намагається окреслити майбутнє життя людей, яке він не мислить поза колективами. Отже, для Бакуніна колективізм є не тільки основним напрямом суспільної організації, але й стає чи не найвищою моральною якістю, яка регулює життя як індивіда, так і суспільства, що стає організацією солідарності індивідів, які однаково користуються всіма необхідними матеріальними благами, так само як і з найбільшого добра всіх, чим є свобода. У такій ситуації людина як найбільш індивідуалістична і, одночасно, найбільш суспільна істота досягає апогею свого розвитку, гармонійно пов'язаного з розвитком колективу.Пьотр Кропоткін - його внесокПйотр Кропоткін (Кропоткин), 1841-1921 - російський князь, який під впливом Бакуніна зблизився з народовольцями, за що був ув'язнений російською владою. Його погляди викладені у працях "Записки революціонера" (1885), "Анархізм, його філософія й ідеали" (1896), "Взаємна допомога як фактор розвитку" (1902). Кропоткін розглядав державу як штучне утворення, що мало на меті "тримати у покорі інших та примушувати їх на себе працювати". Закони, які діяли у державі і регулювали суспільне життя, він вважав винятково новочасними утвореннями, підкреслюючи, що людство сторіччями існувало без писаного законодавства і відносини між людьми регулювалися лише звичаями і традиціями.На підставі вчення Дарвіна про взаємодопомогу у тваринному світі він обґрунтував закон взаємної допомоги та солідарності, як всезагальний біосоціологічний закон. Внаслідок дії цього закону людство, на думку Кропоткіна, не потребує держави з її регулюючою функцією, тому необхідно ліквідувати державну владу. Бездержавне суспільство він уявляв у формі асоціації вільно об'єднаних комун та виробничих общин, у яких не повинно бути жодної форми зовнішнього примусу щодо конкретного індивіда.У такому суспільстві рішення повинні ухвалюватися на підставі спільної згоди та на засадах моралі. Досягнути такого суспільства можна через анархістську революцію. Кропоткін заперечував не тільки приватну, але й особисту власність. На його думку, одразу ж після повалення існуючого ладу, ліквідації держави повинен бути запроваджений принцип - "Кожному за потребами".Джерело Освіта
Похована історія України: найбільша Респубілка анархістів у світі
Похована історія України: найбільша Респубілка анархістів у світі
Україна 2020-09-01 17:15:30
Нестор Махно намагався поєднати два ідеали: анархії та Запорозької Січі – дослідник історії України. Тому його "вільна територія" була прямим наслідком самоорганізації козаків проти російської навали. Про це NikopolToday пише з посиланням на Радіо Свобода. Сто років тому – у жовтні 1919 року – Нестор Махно на чолі Революційної повстанської армії України захопив величезні території у південно-східних регіонах України, вибивши звідти російських білогвардійців. На цій території «батько» Махно вдався до спроби побудувати свою анархістську державу. Нестор Махно (1888–1934)Відтак на частині територій сучасних Дніпропетровської, Запорізької, Луганської і Донецької областей постала так звана Південноукраїнська трудова федерація. Вона проіснувала недовго, бо з усіх боків була оточена ворожими силами. Про особливості державотворення по-махновськи розповідає дослідник історії махновського руху Данило Коваль.– Деякі історики кажуть, що назву Південноукраїнська трудова федерація придумали вже постфактум. Зрештою, в історії так буває. Якої позиції ви дотримуєтеся – це автентична назва чи її потім додумали?Дослідник історії махновського руху Данило Коваль– Це назва, яку потім додумали. Справжня назва – Вільний район. Саме так він існує у спогадах Нестора Махна і в «Історії махновського руху» Петра Аршинова.– Наскільки ця назва, якщо її додумали, відповідає суті?– Повністю відповідає. По-перше, вона була розташована на Півдні України, по-друге, в основі будівництва органів місцевого самоврядування лежав трудовий принцип, по-третє, в основі лежав федеративний принцип. Був поділ на волості, волості збиралися на з’їзди представників різних місцевих рад, також збиралися загальні з’їзди селян, робітників і повстанців Вільного району. Усього було п’ять таких з’їздів. Тому загалом коректно.– У цього Вільного району був постійно діючий орган влади?– Безумовно. Була утворена Військово-революційна рада – як постійний діючий орган Вільного району.«Смерть всім, хто на пиришкоді добутья вільності трудовому люду». Прапор махновців, 1920 рік– Це законодавчий, виконавчий чи який орган?– Законодавчим органом були ці з’їзди, а це був як виконавчий орган. Але в процесі своєї діяльності він, можна сказати, узурпував частину повноважень з’їздів. Військово-революційна рада складалася з 21 особи: 12 представників від села і 9 представників від армії та з міст. Але в процесі розвитку вона то збільшувалася, то зменшувалася. Врешті, у травні 1920 року командувач Революційно-повстанської армії України Нестор Махно очолив Військово-революційну раду, об’єднавши у своїх руках і військову, і цивільну владу. Таким чином він підтвердив звинувачення керівника конфедерації анархістських організацій України «Набат» Арона Барона, який звинувачував Махна у відході від анархізму й побудові власної держави.Нестор Махно (1888–1934), політичний та військовий діяч, командувач Революційної повстанської армії України, керівник селянського повстанського руху 1918–1921 років, відомий анархіст і тактик ведення партизанської війни. 1919 рік– Справді, Махно проголошував анархістські гасла. А анархія, в теорії, заперечує державу. І тут він встановлює якусь владу, а влада – це держава.– Для розуміння потрібно знати, що у Махна було два ідеали. Перший ідеал з’явився у Спілці бідних хліборобів, коли він був молодим терористом. Це було запорозьке козацтво. Тому що керівник Спілки бідних хліборобів казав, що вони є нащадками запорозьких козаків і продовжують їхню справу.– А що це за Спілка бідних хліборобів?– Об’єднання анархо-комуністів Гуляйполя. Свою політичну кар’єру Махно починав з Української соціал-демократичної партії. Та оскільки вона тільки роздавала газети в Гуляйполі, то йому це набридло. І невдовзі він подався до анархістів.Треба розуміти, що весь час Махно намагався поєднати два ідеали: ідеал анархії та ідеал Запорозької Січі. Він у своїх спогадах називає збори селян Гуляйполя у 1917 році справжньою Запорозькою Січчю.Якщо подивитися риторику офіційних видань махновського руху, то вона дуже змінюється. У 1919 році з’являється питання, що потрібно сформувати єдиний орган, який представляв би волю селян і робітників. Як писав Мирослав Ірчан у праці «Махно і махновці», Нестор Махно казав, що має бути єдиний представницький орган, який пропише повністю закони для всієї України.До речі, у 1919 році махновський рух переростає свою регіональну природу й стає всеукраїнським. Махно про це заявляв у своїй газеті «Путь к свободе». У процесі формування цього Вільного району вони відходять від майже всіх засад анархізму й анархо-комунізму. Наприклад, у січні 1920 року в спільному зверненні Військово-революційної ради й командирів Революційно-повстанської армії України йдеться про те, що метою боротьби є знищення більшовицької диктатури, буржуазно-поміщицького ладу і побудова справжнього соціалістичного ладу. Але соціалістичний лад передбачає наявність держави! В лютому 1920 року вони пишуть, що повинні відбутися Всеукраїнські установчі збори, на яких мають бути виписані закони, за якими буде жити вся Україна.– А Махно мислив в українському контексті чи у загальноросійському? Адже з Петлюрою у нього було епізодичне спілкування, а з більшовиками – постійне. Махно з Москвою значно інтенсивніше спілкувався.– Основна дата – це 20 вересня 1919 року, коли у Жмеринці була підписана угода про об’єднання петлюрівського й махновського рухів навколо ідеї самостійної Української народної республіки з автономним районом, де діяла би влада безпартійних вільних рад.А в листопаді Махно укладає союзну угоду з боротьбистами – це були українські націонал-комуністи. Головна мета – побудувати українську радянську республіку.Нестор Махно очима художника Юрія ЖуравляЦікаво, що після того, як шляхи Петлюри й Махна розійшлися – бо армія УНР відступала на захід, а махновці наступали на схід – Махно ніколи офіційно не проголошував розриву цієї угоди з Петлюрою. Ба більше, прописуючи у 1921 році нову концепцію махновського руху, він зазначав, що його метою є побудова української радянської держави з всеукраїнським з’їздом рад – як законодавчою владою, і всеукраїнським центральним виконавчим комітетом – як виконавчою владою. Також він прописував, що вони будуть діяти спільно з повстанцями УНР. У 1919-1921 роках Махно співпрацював з отаманами петлюрівської орієнтації, якщо вони були в цій місцевості.– Але він із більшовиками так само співпрацював. Союз із петлюрівськими отаманами не заважав йому мати справу з Червоною армією та з більшовиками.– Дуже цікаво, що Махно на початку 1920 року відмовився йти допомагати захоплювати Польщу, яка була в союзі з УНР. Адже йти на Польщу означало йти проти УНР.– Повернімося до цього Вільного району. Як там діяли органи влади?– Була Військово-революційна рада, як представництво 32 волостей. Вона об’єднувала представників селянських сходів, представників робітничих організацій, профспілок і військових частин.Джерело Радіо Свобода
Завантажуйте більше