IMG-LOGO

Всі публікації з тегом Марс

Автор першого українського гей-роману зробив спін-офф до своєї книги На Марс
Автор першого українського гей-роману зробив спін-офф до своєї книги На Марс
Україна 2019-12-12 18:56:53
Письменник, уродженець міста Нікополя, під псевдонімом Rayan Riener, що раніше був відомий, як автор першого українського ЛГБТ роману опублікував нову книгу.Як стало відомо NikopolToday, зі сторінки автора у Facebook, він додав свій спін-офф, книгу що пов'язана одним Всесвітом із "На Марс", у продаж на Амазон. Назва книги "Марс Один" і вона розповідає про історію, пов'язану і одноіменним проєктом Марс Один від Баса Ландерсопа, який нажаль згорнув свою діяльність. Книга була написана кілька років тому. Щоправда, всі книги автора, представлені на Амазон, у тому числі і "Mars & 1" опубліковані для читачів - англійською.Ми звернулись до автора за коментарем, щоб дізнатись, чому зараз немає публікацій українською?Письменник дав відповідь.Моя творчість для України була з самого початку неоднозначною для читачів. На жаль, я не отримав потрібного мені розуміння до моєї творчості, ні достатньої уваги. Можливо суспільство не готове до таких тем у творчості, можливо я не готовий до маркетингових реалій, щоб вкладати тут власні гроші у книговиробництво вузького жанру. На щастя, це не стосується англомовної аудиторії. Я завжди можу покластись на достатню увагу моїх читачів з Заходу, Європи, Америки. Вони купують мої книги. Щоправда, я думаю над тим, щоб знову публікуватись в Україні. Але перж за все, англійською, тому що це економічно доцільно для продажу за кордон. Зараз у переліку опублікованих книг і збірок автора такі як "Сльози Дощу", "Літній Джем" та "На Марс", опубліковані українською, і "Самукоморі", "13", перекладені англійською.Фото зі сторінки Rayan RienerОбкладинка ArtiStationРаніше ми писали, що колонізація Марсу завершилась, так і не розпочавшись. Чому? Читайте у матеріалі за посиланням. Також ми розповідали, що нещодавно в Антарктиді зафіксували нову рекордно низьку температуру. 
Життя з Марсу може прибути незабаром на Землю
Життя з Марсу може прибути незабаром на Землю
Світ 2019-12-14 19:54:50
Як стало відомо NikopolToday, Європа і США хочуть разом привезти на Землю рештки життя з Марсу. Повідомляє Уніан.Сучасні вчені допускають, що в стародавніх марсіанських породах можуть бути скам’янілості мікробів, які колись жили на червоній планеті.Попри те, що це може бути небезпечно для земних форм життя, NASA вже схвалила участь у місії з доставки марсіанських порід на Землю.Інженери планують зібрати каміння на Марсі й привезти зразки на Землю в рамках одного з найбільш складних автоматизованих космічних проектів. Схема, яку розробили спільно Європейська космічна агенція з NASA, передбачає використання роботів-марсоходів, які будуть шукати каміння з вмістом залишків колишнього марсіанського життя. Як пише The Guardian, знахідки будуть підняті з планети у відкритий космос, де автоматизований космічний корабель підбере їх. В кінцевому результаті марсіанські породи з рештками життя повинні будуть приземлитися в пустелі штату Юта. 500 грамів марсіанських зразків ґрунту і каміння між собою розділять вчені з усього світу.NASA нещодавно схвалила таку місію, яка буде коштувати мільярди доларів. А міністри науки країн-учасниць Європейської космічної агенції проведуть спеціальну зустріч цього тижня у Севільї, щоб вирішити, чи підтримують вони місію. «Повернення зразків з Марсу – це ключова частина нашої майбутньої програми дослідження. І я дуже сподіваюся, що європейські міністри науки підтримають це. Однак, ми повинні розуміти, що кожен крок місії буде надзвичайним викликом», - сказав генеральний директор Європейської космічної агенції Ян Вюрнер.Вчені хочуть дослідити марсіанське каміння, оскільки вважається, що мільярди років тому червона планета була схожою на Землю. Її атмосфера була товстою, а на поверхні текла вода. Сьогодні Марс втратив більшу частину своєї атмосфери. Тож вчені хочуть знати, чи існувало життя на планеті раніше. Саме тому вони будуть шукати в породах скам’янілих мікробів.«Місія передбачає надзвичайно складну черговість маневрів. А отже існує багато можливостей для помилок. Однак, якщо ми хочемо знайти докази, що на Марсі було життя, нам доведеться щось таке зробити. Зусилля будуть виправдані», - сказав астробіолог з Вестмінстерського університету Люїс Дартнелл.Також ми писали, що Антарктида швидко тане. Український полярник розповідає, що з нами стане через це.Раніше ми повідомляли, про те, що у Старій частині Нікополя була проведена вечорниця. Дізнайся які давні ритуали там були втілені у життя.
Ідеальне місце для першої колонії на Марсі знайдено!
Ідеальне місце для першої колонії на Марсі знайдено!
Світ 2019-12-19 15:40:03
Дослідники NASA виявили на Марсі обширний регіон, де водяний лід сягає самої поверхні планети. Це місце може ідеально підійти для видобутку ресурсів на Марсі, найважливіший з яких – вода.Астронавтам на Марсі доведеться добувати воду для споживання і отримання ракетного палива на зворотну дорогу, саме тому це місце у NASA вважають найбільш відповідним, пише BI та передає 24.Розповідає планетолог з NASA Сілвейн Пікьюкс:Брати з собою воду з Землі було б неймовірно дорого. Все, від чого можна відмовитися, залишає більше місця для наукового обладнання або додаткових інженерних можливостей.Пікьюкс і його команда виявили лід, коли вивчали дані зондів MRO і "Марс Одіссей". На їхнє здивування, він виявився всього в декількох сантиметрах під поверхнею планети.Він також зауважив, що астронавтам не потрібно брати з собою важкого обладнання, оскільки видобуток води в такому випадку не буде складним завданням.Заглиблюватися в ґрунт Марса непросто навіть при наявності відповідної техніки, як довів апарат InSight. У лютому він почав бурити поверхню з метою досягти глибини 4,8 метра, але застряг через кілька сантиметрів.Вивчення територіїНа полюсах Марса досить водяного льоду, але для висадки астронавтів там не дуже підходяще місце – занадто холодно і по пів року темно. Близько екватора NASA теж не хоче саджати модуль, тому що там дуже жарко для льоду: він тане і випаровується, минаючи рідку фазу через відсутність щільної атмосфери.А ось зона, знайдена Пікьюксом, знаходиться в помірних широтах, як раз те, що потрібно. Тепер NASA може почати вивчення цієї території, щоб вибрати найбільш відповідні точки посадки.Раніше ми писали, що працівники медичної сфери у Нікополі вийшли на мітинг і вимагають підвищення зарплатні.Також повідомлялось, що на Росії цензура не має меж: серіал "Епідемія" визнано тим, що порушує режим Путіна.
Як Ілон Маск впав, але піднявся: варто знати, щоб підняти свій бізнес до небес
Як Ілон Маск впав, але піднявся: варто знати, щоб підняти свій бізнес до небес
Світ 2020-01-05 20:50:49
На хвилі подій! Криза компанії Tesla була глибока, але ось уже електромобілі Маска продаються, як ніколи, а його плани дедалі фантастичніші. Втім, як і завжди…Як стало відомо NikopolToday, ціна акцій Tesla досягла рекордних 422,01 долара за штуку. Саме за таку ціну її генеральний директор Ілон Маск півтора роки тому спробував викупити акції компанії, за що й був покараний - втратив посаду голови ради директорів Tesla.Шлях до символічної позначки «420 доларів» став можливим завдяки вдалому подоланню смуги судових процесів, урядових розслідувань, втрати службових повноважень та вагання ринків. Третій квартал цього року став напрочуд прибутковим, а очікування нових близьких проривів – напрочуд оптимістичними.Як повідомляє Forbes, особисті статки Маска за тиждень зросли на $2 млрд і досягли $22,9 млрд. А ринковий капітал Tesla досяг понад 75 мільярдів доларів. Це сталося завдяки тому, що виробник електрокарів відзвітував про гарний квартальний прибуток – а ще в першому півріччі збитки компанії становили більше $1 млрд.Період падінняУ 2018 році Маск повідомив, що готовий викупити з біржі акції Tesla за ціною в 420 доларів (на той час вони торгувалися приблизно по 350).Лише кілька слів у соцмережі. Але того сумнозвісного 7 серпня 2018 року цей твіт збурив ринок і поклав початок запаморочливим «гойдалкам» як для компанії, так і для самого Маска. Впродовж наступних 16 місяців акції Tesla побували і на позначці «310 доларів» і на «179 доларів», перш ніж рвонути вгору, пробивши… ті самі знакові «420».Після клятого твіту Маск запевнив, що Tesla залишиться публічною компанією, але цього вже було недостатньо, щоб заспокоїти нерви інвесторів та акціонерів, зазначає CNBC. Котирування Tesla знизилися на 16% протягом трьох тижнів. До того ж Маск неабияк шокував інвесторів, коли невдовзі, під час інтерв’ю в Інтернеті, палив (або, принаймні вдавав, що палить) марихуану.Під час інтерв’ю палив або, принаймні вдавав, що палить канабіс!Це було реакцією на поширене в соцмережах кепкування, мовляв, Маск «чогось обкурився», якщо пропонує за акцію Tesla аж 420 доларів. Образу можна зрозуміти, але наступного дня витівка знизила котирування ще на 6,3%. Мало того, спричинила заклики до його відставки з посади голови компанії і навіть запитання щодо його психічної стабільності.Потім Комісія з цінних паперів і бірж (англ. The United States Securities and Exchange Commission, SEC) подала позов на Маска за… шахрайство з цінними паперами. Аргументація: перш ніж оголосити про намір викупити акції Tesla – тобто зробити компанією своєю приватною – Маск мав розкрити список певних встановлених процедурою документів.SEC намагалася заборонити Маску займати будь-які посади в акціонерних компаніях. Врешті, він утримав свою посаду генерального директора, хоча був змушений відмовитися від посади голови компанії та сплатити 20 мільйонів доларів штрафу."Ця необгрунтована дія Комісії залишає мене сильно засмученим і розчарованим, - заявив тоді Маск. - Я завжди діяв в інтересах істини, прозорості та інвесторів. Надійність - це найважливіша цінність у моєму житті, і факти покажуть, що я ніколи в жодному разі не дав підстав сумніватися у цьому».«Гойдалки Маска»Після врегулювання акції Tesla підскочили на 17,35% - до 310,70 доларів, але… Маск знову вдався до Twitter, щоб помститися Комісії з цінних паперів. Він, кепкуючи, перекрутив її назву на Комісія із збагачення торгових посередників (“Shortseller Enrichment Commission”)… І вже наступного дня акції знизилися до 261,95 долара.Tesla виправила становище, коли повідомила про вдалий третій квартал 2018 року. Звіт показав кращі, ніж очікувалося, продажі електромобілів та готовність до виробництва Model-3, що призвело до зростання цін на 12%.Маск назвав цей період "неймовірно історичним кварталом", втім, і тут святкування було недовгим. У IV кварталі Tesla заявила, що скоротить 7% своїх робочих місць, і Маск написав в електронному листі працівникам, що перед компанією "дуже важке" завдання. Звільнення в січні стосувалися майже тисячі співробітників та знизили котирування на 13%. Не допомогло і повідомлення про прибутки у IV кварталі – воно дещо уповільнило падіння, але ще 5 відсотків були втрачені.Наприкінці травня 2019 року акції Tesla «занурилися» у прірву глибше $200 за акцію, коли біржові аналітики, ніби змовившись, різко скоротили прогноз компанії через занепокоєння щодо попиту на електромобілі, зокрема, та очікування світової економічної кризи в цілому. Занепокоєння виникло після певних змін у бізнес-планах Tesla, включаючи оголошення про перехід на онлайн-модель продажу, що призвело б до закриття багатьох магазинів та зниження цін.3 червня акції Tesla впали до найнижчої точки за три роки - $ 178,97 за акцію.Рекорд!Зростання поновилося лише в жовтні після того, як Tesla повідомила про кращий, ніж очікувалося, прибуток. Компанія також повідомила акціонерам, що випереджає графік з новим заводом у Шанхаї. Акції зросли більше ніж на 20%.Від нового підприємства Shangha Gigafactory Tesla, першого за межами США, аналітики не очікують початку масового виробництва до наступного року. Але Маск уже визнав завод та китайський ринок ключовими для майбутнього компанії, оскільки попит на транспортні засоби Tesla в Китаї зростає. Bloomberg повідомив, що компанія розглядає можливість зниження ціни на побудовані в Китаї седани Model 3 на 20% або навіть більше.У листопаді Маск оголосив про плани для четвертої Gigafactory Tesla – тепер уже в Берліні, де укладено угоду про придбання ділянки під завод. Продажі Tesla зросли в європейських країнах протягом перших трьох кварталів 2019 року, незважаючи на загальне сповільнення ринку нових автомобілів на континенті.…і заділ на майбутнєІлон Маск також повідомив акціонерам, що Tesla випереджає графік свого довгоочікуваного кросовера Model Y, який розраховує запустити наступного літа. На кінець наступного року запланований випуск експериментальної партії електричних вантажівок Tesla Semi. І, звичайно, загальну увагу привернув «джеймс-бондівський» Tesla Cybertruck.Так виглядає Tesla CybertruckНа думку Ілона Маска, Cybertruck може виглядати «занадто футуристично для багатьох людей». Він схожий на бронетранспортер, буде куленепробивним та герметичним, бо його кузов виготовлено із нефарбованої 3-міліметрової неіржавної сталі, яку SpaceX використовує у будівництві ракет. У листопаді 2019 року Маск написав, що завдяки герметичності цей пікап можна буде використовувати як марсохід.Хочете вірте всьому цьому, хочете ні – це ж Маск. Людина-мем, бо фраза «А як тобі таке, Ілоне Маск?» вже стала символом винахідництва: від стьобного до цілком прорахованого…48-річний засновник компаній SpaceX, PayPal, Neuralink і The Boring Company, головний дизайнер і генеральний директор Tesla Inc., член ради директорів компанії SolarCity свій перший комп'ютер купив у віці 10 років і самостійно навчився на ньому програмувати, а в 12 років продав свою першу программу за 500 доларів.З його ім’ям нині міцно асоційовані підземні поїзди Hyperloop, лінійка космічних проектів, включно до колонізації Марсу і місячного туризму, та трохи підзабутий проект Нейролінк - електронні комплектуючі, інтегровані в мозок людини - що має забезпечити обмін інформацією між мозком людини та комп’ютером, а також допомогти при хворобах мозку.Ще рік тому у конфлікті з регуляторними інституціями та інвесторами Ілон Маск цілком міг, як колись «сам Стів Джобс», позбутися компанії, яку сам і створив і яка принципово змінила ринок технологій – і, відповідно, стала джерелом величезних прибутків. Але важко поєднувати поведінку людини-творця, яка прокладає нові шляхи, і поведінку людини-заробітчанина, яка «стриже купони». Цього року Маск зміг не тільки вистояти, а й піднятися. На користь і на приклад нам усім.За матеріалами журналіста Олександра Волинського, КиївРаніше ми писали, що туризм у Нікополі готовий піднятись з колін: варто тільки допомогти знайти таємни вхід до підземелля.Також ми розповідали, що не треба бути як Ілон Маск, щоб навчитись робити хлопцю супер-мінет, а також потішити кохану найкращим куні.
Колонізація Марсу здається все більш обгрунтованою: як NASA готує втечу с Землі
Колонізація Марсу здається все більш обгрунтованою: як NASA готує втечу с Землі
Світ 2020-01-10 11:57:19
Як стало зрозуміло з попередніх статевій від NikopolToday, є сенс летіти на Марс: Червона планета приховувала цінний скарб. Дослідники NASA визначають місця на Марсі, де лід знаходиться найближче до поверхні планети, як повідомляє видання “ScienceAlert”. Фото main-designyoutrust.netdna-ssl.comПоки Землю накривають численні природні катаклізми та масова загибель екосистем, вчені з NASA вже зараз визначають, де на Марсі лід знаходиться найближче до поверхні, щоб обрати найкраще місце для колонії. Колонізація Марсу може стати останнім шансом для людства. Передові вчені розробляють мапу таких ділянок Червоної планети для того, щоб обрати найкраще місце для висадки людей та облаштування колонії. За словами одного з вчених NASA Сільвена Піко, в деяких місцях для того, щоб дістатись льоду, не потрібен навіть екскаватор — можна обійтись звиклою лопатою.Про те, що на Марсі існує водяний лід, офіційно відомо вже понад 10 років і відтоді дослідники Червоної планети знаходять його все більше й більше на Аресі. В деяких місцях він навіть знаходиться всього в 2,5 сантиметрах під поверхнею грунту.Варто додати, що світові вчені не так давно прийшли до висновку, що колоністам на Марс найкраще буде подорожувати в стані “гіперсну”. Гіперсном називають стан людини в анабіозі, коли життя майже завмирає в тілі людини на деякий час. Це нагадує своєрідну "сплячку". Для тривалих подорожей у космосі на шляху до Марсу - це краще рішення, щоб зберегти ресурси і нормальний психологічний стан колоністів. Фото Human MarsРаніше ми повідомляли, що клімат у Нікополі також змінюється: на гілках почали розкриватись бруньки.Також ми писали, яким було місто Нікополь десять років тому: готична атмосфера і пост-апокаліптичні світлини вулиць.
Колонізація Марсу вже не за горами: води вистачить всім колоністам
Колонізація Марсу вже не за горами: води вистачить всім колоністам
Світ 2020-01-13 07:11:11
Сенсація! Як стало відомо NikopolToday, у північних широтах Марса виявили кратер, покритий кригою! Це відкиває нові, ліпші, перспективи для колонізації Червоної планети.Фотографія була зроблена рано вранці 26 жовтня. Сонячне світло освітило тоді поклади льоду, які знаходились в кратері, як раніше повідомляв Уніан.Розташований цей кратер в північних широтах Марса / changeua.comЄвропейське космічне агентство оприлюднило фотографію кратера, який знаходиться на Марсі.Знімок був зроблений за допомогою орбітального зонда Trace Gas Orbiter. У доданій до знімку інформації йдеться про те, що ширина кратера становить близько 7 км, передає changeua.com. Розташований цей кратер в північних широтах Марса. Фотографія була зроблена рано вранці 26 жовтня. Сонячне світло освітило тоді поклади льоду, які перебували в кратері. Саме тому вони виглядають настільки яскраво. Лід покриває повністю все дно кратера і його стінки, а також частково знаходиться за його межами. Апарат Trace Gas Orbiter був розроблений ESA спеціально для програми «Екзо-Марс». Запустили вчені даний зонд в березні 2016 року, а вже в жовтні він опустився на поверхню Марса. Апарат був розроблений для того, щоб дослідити незначні газові складові, які можуть бути присутніми в атмосфері Марса. Наукова місія при цьому почалася в середині весни 2018 року.Фото Уніан.Також варто підняти свій настрій, згадавши про спекотні дні у Нікополі влітку.Раніше ми писали, що політики нікопольского району перейшлив сі межі дозволеного: живодер-депутат намагався вбити песика.
Марсіани не помруть зі спраги - мапа води на Червоній планеті
Марсіани не помруть зі спраги - мапа води на Червоній планеті
Світ 2020-01-19 13:41:18
Мапа від вчених дасть нам зрозуміти, де знаходиться вода на Марсі і дозволить жити першим колоністам як на Землі. В NASA показали водну карту Марса для подальшого вивчення.Червона планета стала ще більш придатною для перших колоністів. Про це NikopolToday передає від Znaj.ua!Карта води на Марсі від NASAНАСА називає цю концепцію “використанням ресурсів на місці”, і це важливий фактор при виборі місць посадки людей на Марсі. Супутники, які обертаються навколо Марса, дуже важливі для того, щоб допомогти вченим визначити найбільш підходящі місця для будівництва першої марсіанської дослідної станції.Дослідження на Марсі, фото: NASA“Вам не знадобиться екскаватор, щоб викопати цей лід. Ви можете використовувати лопату”, - сказав провідний автор газети Сільвен Пикео з Лабораторії реактивного руху НАСА в Пасадені, Каліфорнія. Іншими словами, під поверхнею Марса є дуже багато льоду, так що залишилося тільки з'ясувати, де і в якій кількості.Нагадаємо, що YouTube ввела жорсткі обмеження дл користувачів. Тепер при написанні коментаря під відео варто бути обережним, а сам сервіс видалить мільйони відео, які порушують політику публікації відео на платформі.Фото Znaj.uaРаніше ми писали, що Нікополь, як виявилось. не невідоме місто - мешканці області люблять їздити сюди влітку.Нагадуємо, що під Нікополем було виявлено святе джерело, що сціляє дух і здоров'я.
За 30 років населення Марсу буде складати мільйони
За 30 років населення Марсу буде складати мільйони
Світ 2020-01-20 10:43:52
Ілон Маск, засновник компанії SpaceX ще не завершив розробку космічного корабля "Starship". Вже планує створити на Марсі цілу "націю" марсіан, більшу за населенням ніж Люксембург та Мальта разом узяті. Про це NikopolToday дізнався від Відомостей.Ілон Маск оголосив, що до 2050 року він хоче перевезти близько мільйона людей на Червону планету. Там він створить нову позаземну "націю" марсіан. "Парк космічних кораблів збирався б на орбіті Землі, і тоді 1000 кораблів летіли б на Марс приблизно за 30 днів, кожні 26 місяців", - пояснив він у Twitter."На Марсі буде багато роботи", - додав Маск. Потенційні колонізатори окуплять свої витрати на свій транспорт лише за рахунок побудови космічної бази.Варто додати, що наразі будується прототип зоряного корабля, який зможе транспортувати як людей, так і запаси до планет Сонячної системи. У першій половині року буде проведено випробування транспортного засобу, який пролетить 20 км. Перша місія на Марс планується вже в 2022 році, і перші люди, як очікується, з'являться на ньому через два роки.Фото wiadomosci.onet.plРаніше ми писали, що національне свято незабаром буде в Нікополі.Тако ми розповідали про нову мережу веганського м'яса в Україні.
Китайські вчені врятують комунізм на Марсі від коронавірусу (відео)
Китайські вчені врятують комунізм на Марсі від коронавірусу (відео)
Світ 2020-02-07 13:37:44
Поки Китай потерпає від наслідків епідемії нового вбивчого коронавірусу, офіційна влада комуністичного КНР продовжує свою пропаганду - тепер вони хочуть на Марс. І дійсно, як ліпше відвернути увагу від тотальної цензури, поруешь прав людини в країні, як не космічними забавками? Теж саме, як пам'ятаємо, родив і славнозвісний Радянський Союз, відправляючи космонавтів на орбіті і в той же час - влаштовуючи масові репресії та утиски свободи слова. Китай вже випробував марсіанський зонд і вкладає мільярди у цю справу / фото НЧДійсно чудова новина для комуністичних ідеологів Піднебесної та найвищого бомонду партії - найкраще рятуватись від загибелі на Землі - це втекти до Марсу. Китайці терміново зібралися на Марс. Вчені КНР розповіли про найближчі космічні запуски. Про це NikopolToday передає від Нового Часу. Китай планує запустити в липні 2020 року свою першу місію з дослідження Марса, в рамках її для дослідження цієї планети відправлять зонд. Не викидати вже витрачені мільярди на вітер, навіть якщо країна загинається від епідемії. Чи не так?Китай вперше повідомив про місяць, в якому стартує місія з дослідження Марса, підкреслюють місцеві ЗМІ. Це сталося майже в той час, коли стався спалах коронавірусу в місті Ухань.Зонд буде запущений за допомогою ракети-носія «Чанчжен-5 Y4», повідомили представники Китайської корпорації аерокосмічної науки і технологій.Нещодавно пройшло 100-секундне випробування воднево-кисневого двигуна з великою тягою, який буде встановлений на ракеті-носії «Чанчжен-5 Y4», це було останнім випробуванням двигуна перед його остаточним складанням.Як заявили в корпорації, за допомогою ракети-носія «Чанчжен-5» на перехідну орбіту між Землею і Марсом буде спрямований зонд, який буде випускати посадочний майданчик з ровером. Після приземлення посадкового майданчика на Марсі ровер повинен відокремитися від нього і приступити до досліджень, пов’язаних з планетою.У 2020 році ракета-носій «Чанчжен-5» буде втілювати в життя кілька місій, в тому числі - повернення на Землю зібраних на Місяці зразків. Разом з цим, в поточному році китайські інженери планують провести 24 випробування воднево-кисневого двигуна з великою тягою для ракети-носія.Раніше ЗМІ повідомляли, що місячний посадковий модуль «Чан’е-4» і ровер «Юйту-2» працюють на зворотному боці Місяця вже трохи більше року і китайські вчені поділилися свіжими знімками з апаратів.В даний час як місяцехід, так і спусковий апарат перевищили свою заплановану тривалість польоту на три місяці і 12 місяців відповідно. Вони продовжують працювати і недавно знову «прокинулися» на черговий місячний день.Але і добрі новини, окрім загрозливої експансії комуністів в космосі. До речі, хоч десь зима залишилась насправді в Сонячній системі. Астрономи показали лід на північному полюсі Марса.Північний полюс Марса сфотографували з супутника / фото НЧЄвропейське космічне агентство (ESA) опублікувало знімок північного полюса Марса, отриманий за допомогою зонда Mars Express Orbiter.Знімок дозволить вивчити деякі природні процеси, які формують поверхню планети. З усіх планет Сонячної системи сезони Марса найбільш схожі на земні, хоча марсіанський рік приблизно вдвічі довше земного. Північний полюс переживає багато змін протягом сезонів. Регіон покритий шарами льоду, які трохи змінюються протягом року як за своїм складом, так і за обсягом.Товсті шари водяного льоду покривають регіон протягом всього року. Потім взимку, коли температура падає до крайніх значень -143 ° C, діоксид вуглецю також замерзає і випадає в осад з повітря, утворюючи шар замерзлого вуглекислого газу поверх водяного льоду. Цей шар замороженого CO2 може мати товщину до 2 метрів.У той же час утворюються хмари вуглекислого газу, які можуть приховувати поверхню планети. На щастя, Mars Express Orbiter має надзвичайно потужну камеру HRSC. Це потужна повнокольорова камера, яка відображає всю поверхню Марса.«Сила HRSC полягає у виконанні цифрових моделей рельєфу поверхні Марса з високою роздільною здатністю, щоб забезпечити топографічний контекст для геонаукової оцінки поверхневих процесів в просторі і часі», — каже Ральф Яуманн, головний дослідник HRSC з Інституту дослідження планет в Берліні.Як відзначили вчені, знімок демонструє ознаки сильних вітрів і штормової активності. Наприклад, в лівій частині фотографії можна помітити кілька довгих потоків хмар, розташованих перпендикулярно до деяких западин. Передбачається, що вони були сформовані в результаті невеликих локальних штормів.Автор Rayan RienerФото НЧ / вільні джерелаНагадуємо - Нікополь не може повірити очам, випавс сніг, а фотографи в шоці фотографують його, поки не розтанув через глобальне потепління.А ось в Україні і без нового коронавірусу та колонізації Марса вистачає драматичного марсіанського кохання, що зробило сенсацію в армії країни.
Слухати Elon Musk - Don’t Doubt ur Vibe: трек винахідника підірвав мережу
Слухати Elon Musk - Don’t Doubt ur Vibe: трек винахідника підірвав мережу
Світ 2020-02-09 07:07:42
Так, Вам не почулося! Пісня Ілона Маска дійсно потрапила в ТОП-10 найпопулярніших треків лише за тиждень. Ілон Маск не втомлюється доводити відомий виразм, що талановита людина - талановита у всьому. Або вирішив показати своїй дівчині, співачці Grimes, що також вміє співати, ну або просто потролити. Маск вирішив надихнути людей по-новому. Про це NikopolToday дізнався зі сторінки Twitter Маска, з посиланням на SoundCloud, де трек було викладено Ілооном у вільний доступ. Обкладинка до синглу у влучному стилі виконавця / фото i.ytimg.comЗасновник компаній Tesla і SpaceX Ілон Маск похвалився (сам себе не похвалиш - ніхто не похвалить, ред.), що його пісня Do not Doubt ur Vibe виявилася на восьмому рядку рейтингу SoundCloud. Про популярність на стрімінговому сервісі Маск розповів в Twitter, приклавши скріншот для підтвердження. Поруч з бізнесменом знаходяться репери Родді Річ і Juice WRLD.Нагадуємо: Обранка Маска, співачка Grimes записала новий саундтрек до гри Cyberpunk 2077 і озвучила голос одної з головних героїнь довгоочікуваної гри. Мільярдер навіть зібрався розповісти в соцмережі для ділових контактів. Бізнесмен залишився в повному захваті від своїх успіхів, додавши в свій аккаунт підпис «рок-зірка».Здається, навіть самого Маска вштирило! / фото djmag.comНапевно додам це в резюме на LinkedIn, - написав Маск в наступному твіті.Журналісти помітили, що після того, як Маск змінив статус в Twitter на "рок-зірка SoundCloud", потім скромно видалив його, додавши емодзі скрипкового ключа, хмари і корони. Сором'язливий який!Біля тижня тому пісня Do not Doubt ur Vibe з'явилася в мережі. Її завантажив користувач під псевдонімом Emo G Records. Трек прослухали тільки у SoundCloud 2,6 млн разів. Маск стверджує, що сам написав і виконав текст. Тим часом, трек вже розійшовся іншими мережами. У YouTube окремі канали вже отрумують по мільйону переглядів аудіо нової пісні Ілона.Слухати трек Elon Musk - Don’t Doubt ur Vibe:Назва мотиваційного треку в перекладі з англійської значить "Не сумнівайся у своїх вібраціях". Відомо, що це вже не перша музична робота Ілона Маска - в 2019 році він опублікував реп-трек під назвою «RIP Harambe», присвяченій горилі Харамбе, застреленої в зоопарку Цинциннаті після нападу на дитину. «RIP Harambe» зібрав близько 2,8 млн прослуховувань.Текст пісні Elon Musk - Don’t Doubt ur Vibe і переклад:Don't Doubt Ur Vibe (оригінал Elon Musk)[Chorus:]Don't doubt your vibe because it's true [6x]Don't doubt your vibe because it's you[Chorus: 4x]Don't doubt your vibe because it's trueDon't doubt your vibe because it's you[Bridge:]Because it's you, because it's true [2x][Chorus:]Don't doubt your vibe because it's youDon't doubt your vibe because it's trueDon't doubt your vibe because it's youDon't doubt your vibe because it's trueDon't doubt your vibe because it's you****Не сумнівайся у своїх вібраціях (переклад)[Приспів:]Не сумнівайся в своїх вібраціях, тому що це справжнє. [6x]Не сумнівайся в своїх вібраціях, тому що це ти.[Приспів: 4x]Не сумнівайся в своїх вібраціях, тому що це справжнє.Не сумнівайся в своїх вібраціях, тому що це ти.[Перехід:]Тому що це ти, тому що це справжнє. [2x][Приспів:]Не сумнівайся в своїх вібраціях, тому що це ти.Не сумнівайся в своїх вібраціях, тому що це справжнє.Не сумнівайся в своїх вібраціях, тому що це ти.Не сумнівайся в своїх вібраціях, тому що це справжнє.Не сумнівайся в своїх вібраціях, тому що це ти.Крім того, глава Tesla і Space X раніше пробував себе і в інших починаннях.Так, в 2017 році він продавав чорні кепки під брендом своєї компанії Boring Company, тимчасово додавши в свій профіль в Twitter фразу «продавець кепок».Після того, як Маску вдалося реалізувати 50 тисяч кепок, він запустив виробництво вогнеметів, покликаних врятувати людей під час зомбі-апокаліпсису. Всього було продано 20 тис. Одиниць товару, які поставлялися в комплекті з вогнегасником.Крім іншого, Ілон Маск знімається в кіно й серіалах. Його можна було побачити у фільмах «Залізна людина 2» і «Чому він?», А також в ТБ-шоу «Теорія великого вибуху» і його спін-офф «Дитинство Шелдона». У мультсеріалі «Рік і Морті» Маск озвучив персонажа «Ілона Таска», списаного з нього самого. Камео мільярдера присутній і в «Сімпсонах».Маск також відомий як філантроп - в жовтні 2019 року він пожертвував $ 1 млн на висадку дерев в штатах Америки, які постраждали від лісових пожеж. Тоді він відзначив свій внесок, змінивши ім'я в Twitter-акаунті на «Treelon Musk» (від англ. Tree - «дерево»).А що там з Марсом?До слова, Ваш скромний писемний слуга також створював треки для SoundCloud. Навіть цілий альбом!Автор Rayan RienerНе менш цікава тема - історія Нікополя під час війни. Навіть фашисти були вражені жорстокістю комуністів до своїх же "товарищів". А ось повертаючись до реального світу, зі світу штучного до нас прийшла звістка, що Земля вимре від коронавірусу. 
Земний Прибулець: старт нової рубрики на сайті
Земний Прибулець: старт нової рубрики на сайті
Нікополь 2020-02-16 09:27:34
Нова рубрика у NikopolToday - під назвою "Нікополь Арт", де будуть публікуватись авторські твори: проза, поезія і не тільки. Надсилайте свої твори на адресу nikopoltoday@gmail.comДля початку рубрики публікуємо перший прозовий твір автора Райан Ріенер, з міста Нікополь. Твір мовою оригіналу, без змін в тексті.Земной пришелецМой первый рассказRayan Riener2009 год    «Земной пришелец» - мой первый рассказ, написанный в 14 лет. События, изложенные в рассказе, происходят в будущем, на Марсе. Рассказ – типичная научная фантастика, приправленная небольшой каплей юмора. Не думаю, что этот рассказ можно судить строго, или вообще судить, даже в обработанном виде, - это всего лишь – первый рассказ. Как и первый вдох ребенка при рождении, - всего лишь крик, а никак не связная красноречивая членораздельная речь. Тем более, о Марсе…      Первая глава    С утра не хочется вставать с постели. На улице холод пробирает  до костей. А нужно. Нужно идти работать. Нашу станцию итак еле-еле поддерживают спонсоры. И все из-за надежды на железо. Пару лет назад здесь нашли остатки чистейшего железа. Пока на большой залежь железной руды есть надежда,  -  будет хоть какая-то  работа.   Несмотря на то,  что на улице холод, я встаю и иду умываться, чистить зубы, одеваться.   Дверь из комнаты открывается, и я плыву по потоку из геологов, заведующих работой, ученых крыс. С утра сплошная суета, - все спешат на свои рабочие места, подготовить геооборудование, и поесть, в конце концов. На еду можно жаловаться и жаловаться. Одна лишь синтетика и не капли натурального: синто-кофе,  синто-фрукты, синто-овощи, - все синтетическое и подобно кашице. Спонсоры активно снабжают всем этим синто, синто и еще раз синто. Я уверен на 100 процентов, что они даже и капли в рот не брали из того, чем мы тут травимся. Им. пойди, и подай доставку заказа с Земли  -  «в лучшем виде».   Взяв порцию химии, я уселся за один из свободных столиков и принялся завтракать,   трапезничать.- К вам можно? - Спросил нежный женский голос.- Я не против, Жанна.   Аккуратно сев за стул, она принялась рассказывать об успехах в своих исследованиях. Понять, что она любит растения можно даже по тому, что у нее есть на подносе: коржики из брокколи, салаты,  горошек, фруктово-овощное пюре и, стакан тыквенного сока. Все это – приятное исключение из списка синтетической пищи. Жанна была доброй и привлекательной девушкой. Она была влюблена в свои работы в области приспособления и устойчивости растений к среде Марса. Ни один год  работает она под началом Компании и спонсоров. Таких исследователей как Жанна финансируют почти во всех георазведовательных станциях на Марсе. Цель работ, которыми занимается  Жанна - увеличение приспосабливаемости растений  к среде на Марсе. Причины, по которым это нужно делать, - широки и Жанна мне уже их разтолковала: во первых -  эстетика, а во вторых – практика - увеличение кислорода и пищи. Последнее мне более по нраву.                - Сегодня повара потрудились добавить поменьше воды, в горло просто не лезет ни кусочек из «блюд».                                                                                                                                                       - Если хочешь, - сказала Жанна, пытаясь меня ободрить, - зайди после георазведки ко мне в лабораторию, приготовлю настоящей еды. Столько, сколько у меня растительной пищи, не найти в ближайших нескольких сотнях километров.- Обязательно приду,  - сказал я не без удовольствия.   Жанна доела свой завтрак, попрощалась и неловко улыбнувшись, пошла к выходу со столовой.   Мы с ней уже давно были симпатичны друг другу. За стенами шептались о нас, но мне наплевать. Пусть хоть кричат во все горло, я не обижусь! У нас чувства – взаимны.   Многие относились к Жанне скептически. Она так любила свои растения и проводить эксперименты на них, что довольно часто можно было обнаружить её заснувшей на рабочем столе. То у нее в теплице папоротник может погибнуть из-за недостатка внимания, то эксперимент по устойчивости кактуса нужно проследить, не выходя из лаборатории ни на секунду... Такая вот она.   А в последнее время она засиживалась у себя в лаборатории особенно долго  и с восхищением оправдывалась психологу и мне: «Мой эксперимент проходит удачно. Кактусы, с которыми я работала на протяжении четырнадцати месяцев, теперь могут выдержать морозы в несколько десятков градусов. После завтрака пойду и высажу их на  Лунную поляну. (Лунная поляна, - один небольшой кратер от метеорита, один из многих, что можно было обнаружить в близи нашей станции), Если они выдержат марсианские морозы, - ликовала она, - премия мне обеспечена из нескольких тысяч кредитов, интервью для сетевых газет и ТВ, и биография в учебниках по Биологии и Истории Марса мне обеспечены! Моя мечта о сказочном отдыхе на Земле не далеко витает!- Да. Я уверен, что с таким умом ты и не такого достигнешь, - говорил я ей на следующий день.   И я, ни на секунду не сомневаюсь, что ты обеспечишь всех марсиан пищей, фруктовыми садами, кислородом. А лет через сто Марс станет и будет не хуже Земли.   Тихо хихикнув, она поправила свои завивающиеся каштановые локоны волос. Бросила в рот последнюю горошину.- Жду в лаборатории вечером. Не опоздай, как вчера! - И тихо неспешно удалилась.                                                                  Вторая глава   Командующий бригадой разведчиков громко выругался, и это слышали по рациям все окружающие. - Связь снова барахлит! Теперь нужно искать координаты для проб по местным признакам! Использовать первобытные карты.  За что я плачу этим неряхам на станции? Приедем обратно, - я их уволю!   Связь со станцией часто прерывалась. И мы уже не первый раз слышали эти слова от командующего, думаю, и не в последний раз никто не будет уволен, в конечном итоге.  До  увольнения никогда не уходило, ведь  найти новых первоклассных специалистов на Марсе и заново их сюда привести, - дело не из простых. Тем не менее, командующий был хорошим человеком. Мужчиной сильного духа, и прирожденным руководителем. Да и ругался он больше по привычке и для того, чтоб никто не расслаблялся. Был он высоким и незаурядным, простым человеком, человеком старой марсианской закалки. Старая закалка отображалась во всем нем: и в одежде, и в привычках, и во взглядах, во всем лишь одно – непритязательность. Ведь он родился еще в дикие времена на Марсе, - брошенном одичавшем Марсе.   Проехав пару десятков километров, мы решили остановиться около большой скалы, в квандранте №24. Здесь много россыпей железняка и гео-пласты хорошо обнажены для взятия проб.  Бригадир поставил задания команде, и разослал всех в нужные направления. Меня он направил в углубление поблизости. Углубление было похоже на кратер и имело округленную поверхность с россыпями камней и песка по краям. Пройдя несколько шагов, я увидел небольшую полоску на песке. Странный след тянулся далеко, прячась за ближайшим пригорком. Быть может, след от ползущего марсианского камня? Не придал этому значения, и отправился к большим булыжникам, схожих на железо. Булыжники уходили глубоко в землю. Они были такими же обычными, как и все остальные, - искрашенными ржавчиной камнями, но после нескольких ударов молотком я обнаружил в пробах вкрапления неэрозированного железа. Встречается довольно редко из-за активной эрозии несколько миллионов лет назад, когда на Марсе было теплее; когда долины были залиты водами, а с гор текли реки. Но я такие обнадеживающие вкрапления уже видел не раз и особо не удивился. Весьма вероятно в этом районе имеется достаточно железа. Вот бы его еще и найти. Но связь со станцией в очередной раз прервана, и помощи спутника нет. Но  если наша станция найдет  железо на Плато Дедалия, то ближайшие десять городов уже на сто процентов будут независимыми от Земли, и экономически и политически. Так что мы можем решить глобальные проблемы на Марсе, по крайней мере, на сегодня, - всего лишь за счет обнаружения залежей руды.   Если задуматься нам, марсианам, в определенном смысле очень повезло, поскольку если сравнить Марс с Луной (пока единственной вновь подчиненной колонией), то на Марсе - настоящий рай. Здесь есть и атмосфера, заметно уплотнившееся за годы «покинутости» Землей, руды, и нормальная гравитация. А на Луне? А на Луне сплошной дефицит: на воду, на материалы, ну просто на все, что обычно на Земле, или даже на Марсе… И все это даже как-то абсурдно, ведь Луна ближе к Земле, а на Марс нужно лететь с грузом пол года.   Нагрузив дополна рюкзак пробами камней и минералов, я отправился на место сбора возле грузового вездехода. Там уже почти все собрались. У большинства уже были полные рюкзаки проб минералов. Все мы изрядно устали  и хотели в душ, а потом – спать. - Ну, что сосунки, готовы возвращаться на станцию или хотите остаться на ночь при семидесяти градусах мороза?! - весело заметил капитан.                                                                                              Похоже, связь наладили, и он был доволен. Хотя какой от этого прок к концу рабочего дня? Тут показались и остальные. Пару минут мы загружали находки и инструменты, и второпях разместились в герметичной кабине вездехода. Скоро будет около четырех часов дня. А уже с пяти-шести часов температура стремительно снижается до семидесяти градусов по Цельсию. Так что нужно спешить в укрытие станции, как можно скорее. А кроме того, у меня намечается романтический ужин с Жанной, и пропустить его или снова опоздать, я не намеревался.   Экстремальная у меня работа. Сложная и грязная. Не сравнить с сидением в герметичном утепленном кабинете, лязгая щупальцами по клавиатуре компьютера, попивая горячий кофе. Иногда быть ученой крысой и не так-то плохо. И уже тут, в кабине вездехода, засыпая на обратном пути, я вспомнил, как  отказал своему дяде в предлагаемой престижной работе «ловца камней» вокруг Земли. Ловишь себе метеоры щипцами-клешнями корабля Вируса 8. Уничтожаешь их, взрывая. На Землю они не падают, а ты становишься героем для землян. Дурак. Зачем я отказал ему? Большую часть времени я бы просто прохлаждался в комфортном центре Ловцов камней или играл в азартные игры на Луне, в Луна-Парк-Сити. Но нет. Хотелось приключений, экстремальных ощущений. А теперь отмораживаюсь тут. Хотя, мне не жаль. Увидел бездонные пропасти, - Долину Маринера, - самый длинный каньон Солнечной системы. На Земле он пересек бы всю бывшую Северную Америку, теперь ведь она Южная, хотя это и не так важно. Бескрайние пустыни, свободные от остатков цивилизации, все это манило меня, видел Равнину Амазонии, Киммерийскую Землю, испещренную метеоритами, заснеженную Великую Северную долину и Южное плато, тающее, грозящее превратится в Южное море и… самый большой вулкан в солнечной системе – Олимп.  Но, в конце концов, дядины кредиты закончились, а он поспешил опустить с небес меня на… Марс.- Выкручивайся самостоятельно в этот раз! – отчетливо помню его слова.Наступило время самостоятельной жизни на красной планете.                                                                 Третья главаСидя в просторной лаборатории за столом, разглядывал ее веселое и жизнерадостное лицо. Жанна…  Локоны шелковистых волос лежали непринужденно на ее плечах. Лисьи её глазки изумрудно зеленого цвета наблюдали, как я поедал приготовленное ею овощное блюдо. Губы слегка смущенно улыбались. А рука, сжатая в кулак, поддерживала её заостренный подбородок. Тихо сидели и перешоптывались. Вскоре она принесла фруктовый десерт.Вокруг нас была поистине романтическая обстановка: гибкие длинные растения, казалось, обвивали теплицу в лаборатории. А по углам стояли папоротники, кактусы, пальмы и фикусы, и великое множество неизвестных мне растений, ростков, расставленных по горшках на полках. Цветы свисали с потолка, со стен, а весь пол был заставлен ими же. Они были так-же нежны и красивы, как и сама Жанна, - ребенок природы.- Ну, что вкусно? - С улыбкой на лице, она встала со стула, удивительно проворно унесла пустую тарелку, и тут же принесла вино! Да, именно вино!                  - Наверно, очень дорогое? Ты с собой привезла?      - Быть может и дорогое, но скорее правильнее сказать – редкое. Этот подарок мне передал мой дядя из Новой Италии. А точнее говоря, из архипелага Ново-Италийских островов.  Бутылку выбросило море на песчаный берег.  Дар затопленных городов, так сказать…    - А как же его пропустили через карантин? Вдруг под пробкой засели древние микроорганизмы? – пошутил я.     - А у меня есть связи, впрочем, как почти и у всех на этой планете. Без них никак.- Классно, а у меня нет ни одного своего человека, и прожил... не умер. - Ну,  это ты, а я - другая. - Искренне ответила она. - Но ничего, скоро и здесь будут свои  собственные виноградники. Через пару лет, я думаю, выведу ген морозоустойчивости с помощью кактусов. Они в этом мои верные друзья.        - А я и не сомневался, с твоим интеллектом Марс будет зеленее, чем современная Земля.- Не льсти. До этого еще далеко. А вот если вы найдете залежи руды, то это мне тоже поможет. Будет материал для постройки новых реакторов тэрроформации, и это мне действительно поможет. Мои исследования показывают,  что, если увеличить температуру хотя-бы градусов на десять, многие Антарктические растения смогут жить и распространяться по планете самостоятельно! Но если я выведу ген морозоустойчивости - колонизируют планету и многие более теплолюбивые растения, приспособятся к суровым условиям Марса. И я мечтаю о том времени, когда мои любимые чайные розы будут расти у каждого, кто захочет. В собственном  дворе под небом. И радовали своей красотой всех, кто умеет радоваться, лицезря прекрасное.     - Приятно знать, что хоть с одним человеком, можно поговорить по душам.         - Да. Из всех этих клонов работников на станции, только с тобой я нашел общий язык. Хоть мы и такие разные.   Чуть помолчав, продолжила:- Сейчас не лучшие времена, - немного грустно сказала она. Вот сижу и пью кофе, а вокруг меня... орхидеи, розы, геоцинты, и фиалки. Вот посмотришь на них, и у меня сразу поднимается настроение. С виду они красивы, ароматны и нежны. А внутри? Внутри сложны, и непонятны. Растения вдохновляют меня, утешают, чтобы не произошло. - Сказав это, Жаннет  ласково погладила лепесток нежного цвета (как небо)  фиалки, и задумчиво посмотрела на меня. Быть может, представляя меня одним из своих цветов, возможно – гладиолусом,  который она подарила мне пару месяцев назад. Каждый раз, смотря на него, вспоминаю о ней.                                         Кажется, я начал перенимать ее мышление.                                                              Четвертая глава       В комнате было холодно. Немного осмотревшись, включил автонагрев, чтобы разморозить этот рефрижератор. Умостился на кровати. В иллюминаторе блистали звезды. Их ровный, разноцветный свет лился яркой вспышкой на темени неба, через прозрачную скатерть небосвода. Одни  яркие точки, были немного больше остальных. Это были крошечные младенцы Марса: Фобос и Дэймос, - Страх и Ужас.   Я взял свой портативный бинокль  и увеличил разрешение линзы на максимум. Спутники были видны как на ладони. Сотни кратеров  покрывали поверхность этих голых камешков. Фобос повернулся. Я увидел огни – это космопорт.  Попытался разглядеть детали. Космический лайнер компании приземлился со свежей партией туристов и колонистов. А вездеход F1, практически сразу вырынувший из грузового отсека лайнера, был наверняка полностью набит нужными вещами, например медикаментами, жизненно необходимыми таблетками для астматиков или же ингаляторами для людей болеющих пролетаритеном - боязнь людей, житолитикам, тимсоватимом, пролетотом, а также многими другими. Особенно важным препаратом (хочу заметить), - были антирадиационные капсулы защиты.   Вдруг, среди толпы людей встречающих туристов и колонистов за стеклом космопорта, я заметил  Жаннет со своими неразлучными фиалками. Она как раз вручала их кому-то. Я удивляюсь - как она успевает так быстро добраться к  Марспорту, в столичном Аресе, и отправиться на спутник уже в качестве переводчика, чем она часто подрабатывала? Мне вдруг захотелось быть рядом с ней, вдыхать запах ее волос, чувствовать запах ее нежных духов. Или, быть может, тот запах, который она перенимала от своих цветов из лаборатории? Я вдруг вспомнил, что она по мобильному гаджету говорила что-то на француском, мол: «Да, я встречу их с удовольствием!»  Быстро доела и умчалась на персональном кутеро-мобиле. Теперь ясно куда.   Я удивляюсь, это какие такие фирмы могут доставить пассажира за 2 часа через пустыню, в 1200 километров, снабдить билетом, пройти проверку и доставить на Фобос? Организовав достойную встречу в космопорте Фобос 2? Жанна правду говорила, что без связей прожить нельзя!  Без её влиятельных знакомых тут точно не обошлось. Долго я еще смотрел на то место, где она была. Но огни космопорта Фобос 2 вскоре погасли, - этим портом пользовались не часто, в большой степени для  доставки грузов и материалов, необходимых для работы автоматических заводов, расположенных в подземных пустотах спутника. Тем более подолгу  люди там не задерживались, сразу же отправляясь в главный столичный порт Ареса.   Я перевел бинокль вдаль марсианской пустыни; просто не сравнить с Землей. Голая пустыня была безжизненна и бездушна, но все - таки природно, девственно красива. Скалы, камни, дюны песков, горные гряды и обрывы. И бескрайние пропасти, на дне которых струятся тихие ручьи, питавшиеся тающими ледниками, скрывшимися под песками. Казалось бы, - жизнь исходит с Земли, но… грязные улицы Земли, только угнетают и давят на психику. Снизу - бетон - душит ее поверхность, с боков на тебя давят стены пятсотэтажных суперпостроек, а сверху тебя так и хочет обплести  и задушить паутина проводов и кабелей, труб и мостов, дорог. Мрачная картина. На загаженных, отходами всех возможных типов, улицах, даже заброшенных городов – опустошение. Ни единой травинки, лишь мусор и  металлическое разложение. И только под редкими куполами сохранилась природа…то, что от нее осталось. На Марсе и дышится спокойнее, хоть и кислорода здесь  не так уж и много. (Его заменяют необьятные неиспорченные человечеством и цивилизацией пространства). Без специальных адаптаторов - уплотнителей кислорода, не обойтись.  - Хррыбш-пссб!! – ударило что-то по окну, прервал мои размышления.- Что это? - Меня прямо передернуло от этого  леденящего звука, - будто бы кто-то скребнул своей когтистой лапой. Порыв ветра начал хлестать со всех сторон, поднимать тонны камней и пыли. – Камень, наверное, хотя ни разу такого не видел! Надо закрыть заслонками иллюминатор, (излишние штрафы за починку иллюминатора меня не устраивают).   Марсианские песчаные бури всегда настигали внезапно.   Нажал на клавишу на стене близь иллюминатора. Заслонка шлюза опустилась с тихим шипением. Через металло-пластиковою заслонку шлюза были слышны яростные удары песка и пощечины ветра. Звук ударов ветра был иной, что же ударилось об иллюминатор? - А что если ... А что если, это не камень? – начал вслух дискутировать я. - Может это... Да нет, нужно выбросить это из голов. Оно не может быть живое. Но оно как-то странно чвякнуло. А форма? Форма совсем не камня. Нужно все проверить! Идиотство какое-то, но разобраться стоит.   Снова нажал красную клавишу. Заслонка шлюза открылась. Повеяло холодом, пусть и через стекло, но он проникал внутрь. Шум и удары природы стали намного сильнее. А на стекле... на стекле ветер сошкребывал остатки зеленого странного вещества, некой слизи, его - этого существа. Шокированный, я закрыл шлюз. А потом снова открыл, проверить, не померещилось ли мне. Пятно почти соскреблось ветром и песком... Мгновение, и совсем уничтожено. Ветер…- Что это?  - шептал себе под нос. - Что за существо? И существо ли это вообще?                                                                            Пятая глава          Через два дня приехала Жанна.- Жанна ты не понимаешь! Это точно было что - то живое! - старался я ей объяснить. - Мне бы твои проблемы! Мои образцы  кактусов с генетически модефицированными клетками ДНК исчезли! Я их так долго выращивала, и все... и все закончилось так!  Я только вчера обещала одному из спонсоров, этому французу, что я на  грани открытия. Что скоро будут серьезные результаты! А, между прочим, они пригрозили, что у них и так много проблем и не одни мы нуждаемся в финансировании. И они могут прекратить финансировать станцию в любой момент. И это, касается всех!..   Поняв, что у Жанны другие проблемы, отправился к командующему станцией Даноссу, и все ему рассказал.   Вздохнув, он ответил: «Не занимайся чепухой! А лучше отдохни! Это чушь и бред!  Не о том думаешь в такой момент… Мы, люди, не одно десятилетие работаем и живем на Аресе. А исследован был каждый клаптик и шар почвы этой планеты! Никаких, ни живых, не мертвых, ни остатков жизнедеятельности форм жизни найдено не было! И он мне заявляет, мол, видел марсианина!? И все доказательства, что он увидел, это следы от камня на бронестекле!..   - Это был не камень, - отчаянно промолвил я, - это были…- Не надо! Я посылал Майка, он все проверил. Ничего на стекле нет! Ни подтеков, ни пятен.- Я же говорил, это потому, что их стер ветер...        – Не хочу ничего слышать. Ты бы лучше Жанне помог. Нашел бы образец этого... как его?..- Кактуса, командующий, - подсказал я. Командующий вообще мало видел растений, ведь родился на Марсе.-  Кактуса, вот! Или, если честно мы все можем собирать вещицы!  Железом в этой местности и не пахнет, как видим. И результаты исследований, эти растения Жанны, - пропали! А я отвечаю за эту исследовательскую базу и мне каждый раз давать отчеты, не вам, работникам! А мне! И если все провалиться, то уж поверьте, провалитесь со всем эти и вы.   Выйдя из кабинета, я понял, что все это безнадежно: либо я, сошел с ума, либо другие отупели и не хотят мне верить?!  Или я настолько легкомыслим, ведь стою на пороге потери работы. Хотя, - было бы что терять. Во всяком случае, мне. В коридорах была суматоха: одни спешили перекусить; другие - уезжали на несколько дней к родным, друзьям, любимым. Некоторые, сидели в своих комнатах или шарились в документах и отчетах. А третьи - решили помочь в поисках кактусов Жанны.  Не трудно было заметить, что из общей хаотической волны, я выпадал.  Я пребывал в потоке собственной… волны. Но вдруг я стою на грани обнаружения марсианской жизни? Даже один единый экспонат, так сказать, марсианина, стоит куда больше, нежели вся эта героазведовательная станция и все оборудование, на ней. Билла, - полная и тихая женщина, дала мне разрешение на 2 часа вольного полета близь станции. Она коротила  выходные на посту, раздавая пропуски, отпускные, при этом всем, ведя отчетность. Полностью, при этом, погружаясь в панель компьютера. Друзей у нее не было, вот и сидела на пропусках все выходные. Кажется, родственники у неё тоже отсудствовали. Эта станция, для Биллы, - и была её домом. Не трудно было заметить, что она также как и все пребывала в волнении. Стало немного стыдно, - эта станция, для многих, была единственным, что у них было. Думаю, нужно будеть помочь Жанне найти кактусы…  Нет безучастности!   Шлюз открылся. Поток воздуха из отсека вылетел моментально, и также моментально стало тихо. Словно ваккум окружил меня, но нет, редкие удары песчинок о скафандр напоминали, что звуки есть. Просто они были недостижими за таким толстым убранством герметичного костюма. Как толкьо привыкаешь к тишине, начинаешь слышать отчетливый звук и вибрацию, - гул.Гул труб жизнеобеспечения был слышен только снаружи, внутри звукоустойчивые щиты практически звукоизолировали жизнь внутри станции. Но он был слышен и через костюм, если прислушаться. Тут я вспомнил, как ревет реактор терраформации. На преобразование атмосферы уйдут столетия. Это очень сложный и долгий процесс. И только правнуки наших правнуков смогут подышать свежим марсианским воздухом. Если только такие ученые как Жанна, не придумают, как ускорить этот процесс. Интересно, а чем будет пахнуть марсианский воздух? Железом?.. Вот бы почувствовать прикосновение ветра к телу; холод и тепло лучей солнца. Побродить по скалам и пустыням без костюма. И тут мне опять вспомнилась Земля: реки, ручьи под куполами, и... уродливые грязные мегаполисы, опустошенные послевоенные равнины.  А вдруг здесь есть жизнь? Своя. Я даже никогда прежде об этом не задумывался. Я далек от этого, не вру. Но, то что я видел было точно живое. Это не мог быть камень.   Я обошел пару сотен метров вокруг стен станции, окон, труб, шлюзов. Мое окно. Пятен и подтеков уже нет. Пыли много вокруг иллюминатора: на рамах, в щелях, задвижках шлюза. Индикатор кислорода показывает 3% израсходованности ресурса. Над небом снова начали собираться бурые тучи, а ветер – усиливаться. - Много осталось! Хватит обойти станцию раз сто!  Только вот, все равно я ничего не обнаружил…   Пошел по дороге к холмам. Туда и отправилась Жанна с группой на вездеходе. Свежие следы колес отчетливо были видны на песке. - А может быть, мне все привиделось? Чепуха! –разразился я неудаче.   Круто развернулся и направился к главному шлюзовому входу.  - Почему так рано? Только ведь вышел… Обычно. подолгу бродишь у холмов.  - Искренне и с улыбкой спросила Билла.     - Идиот я просто, и все! - С удивлением она проводила меня взглядом... А что ей оставалось делать?   Вместо того, чтобы помогать всем спасать станцию, - я занимался ерундой.        Дверь в мою комнату открылась. Скучная комната представляла простую обыденность: окно, выдвижной стандартный симулятор, рация в проёме стены, компьютер и шкаф для личных вещей, отодвижная подпольная ниша для обуви, прямо под дверью, ну и конечно-же, кровать. Все пространство, - из металла. Только убранство постели синтетическое. Ковриков нет, - вместо этого – подогрев, исходящий прямо от труб жизнеобеспечения, под полом. На выдвижном столике, - старая потрепанная книга, которую мне дала почитать Жанна, на время. - Надо отдохнуть! - подметил я.  Собственно, и сам командующий советовал.                                 В окне была красная каменная пустыня. Но что-то другое меня привлекло. И не пятно, и не подтеки, которые сдер яростный хитрец ветер. Какая-то еле приметная борозда шла несколько метров от окна. Царапинная, как будто отскочила от моего окна.       - Как я это не заметил? Какая улика! Ну.  я просто придурок! К бригадиру я идти не стану, а то он меня просто уволит. Он не поверит во второй раз. Но, я-то знаю от чего эти следы. - Взял камеру и сделал пару фото борозд через стекло. - Он от этого не отвертится, точно! Завтра зайду.  Не отвертится! Я нашел, то, что приведет меня к тому, что я искал. Нашел доказательство. Какое облегчение, тяжесть  с плечей упала, а на его плечи опустилось. Надеюсь, эта тяжесть окажется полезной, в конце концов.                                                                   Шестая глава           С радостью и облегчением решил поиграть, если можно так выразиться,  в сетевую Симуляцию. Надел легкий костюм, облегающий и полностью прошитый микросеткой, воспринимающей и передающей в сеть и обратно на тело все, что можно почувствовать, и лег в подсознательный сон для игры. Такие игры были стандартные на станциях (чтобы окончательно не сойти с ума от скуки!). Может где-то здесь и Жанна скрылась под маской своего героя? Возможно, и она коротает свои редкие минуты свободного времени в виртуальности. Другая внешность и голос меня не обманет, наверное. Все-таки подсознательные импульсы не меняют характер, поведение и движения героя. Но там, где в кибергороде живет столько же людей, сколько на всем Марсе, непросто найти знакомого тебе человека. А если точнее все марсиане играют в симуляцию и не так-то просто различить любимого тебе человека, тем более, что альтернативных реальностей в Сети - тысячи. В какой альтернативе именно могла скрываться Жанна? И вообще, скрывалась ли? Для многих, это отдых от суровых будней и тяжелой реальности марсианской экстремальной жизни, а для других - единственный способ получить дозу адреналина, в зависимости от реального положения в обществе. Ведь на Марсе тоже есть богатые слои общества, но по правде говоря, все заработавшие кропотливым трудом или значимым открытием, героическим поступком.   Здесь ты можешь быть и бизнесменом, и президентом целой страны или просто одинокого сказочного княжества, и супергероем, даже животным, кем угодно! Но определить любой другой человек кто ты - не сможет. Лишь только, если ты сам ему об этом скажешь. Можешь жить в каком хочешь мегаквартале: или в футуристическом, или хочешь в средневековом, или сверхматериальном – духовном, иль в каком именно хочешь! Виртуальный Мир тем и уникален, что там такие же законы; будь то и физические или политические, лишь изредка можно встретить иное устройство пространства и общества. Сеть -  как вторая реальность жизни, поскольку там идет параллель с человеческим подсознанием и с внутренней сущностью человека. Правительство, с помощью симуляции совершенствует законы в мерках жизни в Сетевой Симуляции. Виртуальная жизнь помогает увидеть сущность миллионов, хоть  они ведь и скрыты под масками своих героев. Но Сеть всегда отображала реальное состояние общества. Короче говоря, это - некоторое подобие средневекового интернета, бытовавшего сотню лет назад. Разница состоит лишь в том, что ранее люди могли зрительно наблюдать за экраном только, клацая по клавиатуре, а теперь  - мы полностью погружаемся в информационный сон. Многие ученые, уже давно излагали теории, что реальность более не нужна, ведь в ней столько стен, ограничивающих нас: истощающиеся ресурсы, нехватка пространства, экономическое неравноправие, наши слабые немощные тела, старость, изуродованное физиологическое устройство, даже пол… Все это – приводит к несчастью многие миллионы людей, у которых нет выхода жить по иному. Но такой черный выход дает Сеть, - все границы и стены, там можно легко преодолеть. Все на равных условиях: все имеют одинаковые рычаги создания собственных вселенных с помощью основных программ создания. Каждый может создать собственную планету и жить там счастливо, сам или с тем, кем захочет. Пока это – единственный выход: сладкий сон, спасающий нас от грез реальности, - становится новой, самой реальностью.   Мы становимся частью Сети, самой Сетью.                                                              Седьмая глава   Прошло несколько трудных недель. Я уже не раз видел загадочные полосы моего марсианина. Они были и в горах поблизости станции и в пустыне, и во впадинах. Никто этого не замечал, кажется... кроме меня. Все были обеспокоены поисками кактусов Жанны. И я, тоже помогал изо всех сил... как мог. Каждый свободный выходной, бродил в окрестностях станции и близь холмов, искал. А Жанна? А вот Жанна ходила сама не своя. Все из-за образцов кактусов, которые она высадила в пустыне. Комиссия по работе с растениями, отказывается больше быть одними из спонсоров станции без обещанных результатов работ Жанны. Обещая снова начать финансирование, как только собственными глазами увидят выжившие образцы. А ведь без этих злосчастных кактусов нельзя проверить выжили они или нет. Мне так жаль Жанну…    А мы? Уже 9-й месяц сидим, протираем штаны. До сих пор мы не нашли больших залежей руды. Так, что нам тут сидеть еще недолго осталось. Не сегодня, так завтра и нас прикроют. Даносс по собственной сердечности, пока согласился не отправлять Жанну со станции, надеясь, что хоть ей повезет. Она была одним из немногих шансов для станции, - на жизнь.       В коридоре Жанна шла с серьезным, но и печальным видом. Даже внимания ни на кого не обратила. Даже на меня… Она юркнула с командой из нескольких человек в практически последних поисках образцов. Голос Биллы,  торопящий и серьезный шепот Жанны, - все что доносилось у выхода. Она, обеспокоенная, отправилась с командой во внешний мир вакуума. Нужны результаты - как никогда нужны! Выжили ли растения, а если выжили - это будет межзвездная сенсация! Кроме того, если финансирование станции этой компанией прекратиться, то станцию придется прикрыть. И всем, всему персоналу из 140-ка человек: геологам, биологам - то есть  Женне, ученым, простыи рабочим, как я, придется идти на свой заработок. А на Марсе, - необычайно тяжело найти, хоть какую-то работу. Это будет настоящий крах для многих. Никто, никто из нас этого не хочет.   Вроде бы биология-биологией и зоологией, ну или что там… А здесь, на Марсе, это страшно важно, ведь чем быстрей мы сможем приспособить растения к марсу, жестокому и ледяному, тем быстрей здесь образуется атмосфера необходимая для дыхания. Кислород из реакторов тэрроформации не выходит. Для этого нужно было бы снабжать их необычайным количеством реактивов, но о чем можно говорить, если только половина реакторов имеют доступ к воде? Реакторы только лишь создают парниковый эффект сейчас, который повышает температуру необходимую для жизни животных и растений. А кислород не будет сразу после посадки растений. Нужны десятилетия активных посадок, а чем раньше мы приспособим растения, тем быстрее наступит кислородный век. Необходимо, чтобы растения сами смогли распространяться по Марсу, без нашего участия, - ресурсы ограничены.   Я понимал Жанну и других, но и надеяться особо не стал на поиски. Но всетаки я решил помочь Жанне, и отправился к Даноссу. Он сидел за своим столом, как всегда уткнувшись в немыслимое количество бумаг, - подробных отчетов   и анализов проб марсианского грунта.                                                                                                         - Доброе утро, с нерешительностью сказал я, - (он в это время любовался голограмотой, запечатляющей знамя объединенности, повторное насаждение власти и государственности в Солнечной системе).                                                                                      - Вот подмога пришла, собирайся и иди на поиски с остальными! Надо мне эти проблемы, если бы спонсоры были другие, волноваться бы и не стал. Но эти финансисты, финансисты, понимаешь?! Так что направляйся на поиски, и без лишних слов...       Я лишь довольно улыбнулся, - как раз то, что мне и было нужно.       И юркнул в узкий коридор. Получил разрешение у Биллы. И наконец-то. – оказался снаружи. - Даже не просил его о помощи. Сам меня выпустил!..   – Даносс словно мысли прочел.     Долго я бродил среди камней по пустыне. Дошел до больших скал, что у холмистой гряды, вблизи станции, камни и скалы - размером с дом или марсоход, много россыпей ржавчины, и песка. Вышел на более-менее просторную местность. И здесь была полоса бороздящяя куда-то вдаль. Именно та самая полоса, как я думал, марсианина.                                                                                                                                           - Удивляюсь, такая прямая, но не глубокая, с точками по всему протяжению пути. Быть может, это лапки марсианского существа, с помощью которых он передвигается? Что-то вроде гусеницы или улитки? С любопытством направился по следу борозды. И совсем забыл  про Жанну. Новые детали увлекли меня за собой. Борозда шла то, прямо, то отбивалась от камней, от скал и булыжников. Наверное, это существо плохо видит. Неожиданно показались следы марсохорда - группы. Они ехали прямо за этой бороздой, только с другой стороны, стороны основной дороги. Меня это удивило, но я продолжил пеший путь.   Через час петляний и лазаний меж камней, булыжников, скал и пригорков,  я заметил Жанну и ее команду. Они сидели в кругу и наблюдали за ее работой. Здесь пустыня прерывалась отвесной стеной твердых марсианских порох, на десятки метров ввысь и на сотни вширь, исчезая в холмах. Такая природная стена, могла остановить кого угодно. А вот что Жанна и добровольцы  делали, я не знал. За остальными совсем не было видно, что там происходит. Что я сразу заметил, так это то, что таинственная полоса заканчивалась в том месте, где сидела  Жанна с другими тремя добровольцами. Уже подходил, я думал о том, что они меня опередили, нашли того неведомого марсианина который ползает пустынями марса. Разве это мог быть кто-то другой? Отвесная стена пород как раз и могла преградить ему путь, а работники во главе с Жанной его здесь и поймали или, сейчас пытаются изловить. Разочарование подступило к горлу.  Включил радио ближнего действия:- Жанна, что вы там нашли? - Все неожиданно повернулись, не ожидая увидеть меня, одиного путника пустыни. Добровольцы  разошлись и указали на Жанну с открытым пластиковым чемоданчиком для образцов. Жанна что-то аккуратно осматривала и с осторожностью вложила в пластиковый контейнер, а потом сказала мне:- Подойди и посмотри! Это он! – кто он? - Мы спасены! Это затмит все предположения ученых!  - неужели они отыскали моего марсианина и вправду? - Это настоящий подвиг для биологии! Это, нам поможет… - Она поднялась и держала в руках прозрачный контейнер. В нем был запыленный красными песками… Кактус! Это был кактус! Шелушистый, немного поврежденный, но и с иглами. Это именно их я принял за лапки марсианского существа. Это именно один из таких кактусов разбился о моё окно. Они оставляли борозды за собой, - кактусы. А я его перепутал с марсианином!!! В это же мгновение осознания истины я никому, и никогда, поклялся сам себе, не рассказывать о Земном Пришельце и только улыбнулся всей группе и Жанне в ответ. Еще долго минут мы радовались открытию.   Но было в этом место что-то неладное, рация издавала странные шумы, при передаче сигнала. Что-то здесь было точно не так!.. Над нашими головами нависала скала, слишком отвесная, грозя обвалиться на наши головы.   И как только я приближался к ней ближе, шумы в динамиках увеличивались. Что бы это могло значить? В это мгновение уже начал подъезжать неповорткий грузный вездеход, поближе, чтоб сразу всех забрать на станцию. И тут же мы почувствовали вибрацию и услышали скрежет, даже через костюмы, - это был звук движения пород. Настоящий гул, как раскат грома на Земле. Отвесная скала над нашими головами начала падать. Благо, мы успели отбежать как можно далее. Все случилось так внезапно, и пыль окутала все вокруг. Мы отходили все дальше от места обвала, ведь камни все также скатывались вниз, грозя травмировать кого-нибудь. Некоторое время  мы отходили от шока. Туман пыли начал оседать и водитель марсохода передал нам, что пора отъезжать. Но что-то блеснуло в стене груды камней... Все обратили взгляды на обвалившуюся скалу. Там, на том месте, обнажился богатый залежь железа. Так вот почему так шумели радио, - магниты реагировали на большое количество руды, скрытой в стороне и под ногами у нас. Кактус, пришелец с Земли, помог нам его найти…2009Rayan Riener
Останній Фенікс: дізнайся, яким буде майбутнє за тисячі років
Останній Фенікс: дізнайся, яким буде майбутнє за тисячі років
Нікополь 2020-03-04 14:04:15
Фантасти були праві: майбутнє готує багато сюрпризів й на жаль і загроз людству. До чого можуть призвести війни та конфлікти між людьми? Мистецтво попереджає світ.Як вимре людство? NikopolToday публікує ймовірні наслідкі того, до чого заведуть суспільство технологічний прогрес. Последний [Феникс]Последний [Феникс] - в одночасье и последнее мое художественное произведение на этом блоге. Его, и еще больше моего творчества - Вы сможете прочитать в 2016 году на моем персональном сайте [www.rayanriener.com] в разделе Библиотека, а также в формате аудиокниги. Последний [Феникс] - значимое для меня произведение... Феникс, - символ смерти и нового рождения, и именно это случилось волей-неволей в этом году со мной. Я вынужден сжечь себя, забыть об утраченном, иначе я не смогу дальше ни жить, ни творить никогда. В этом году, в силу непредвиденных обстоятельств, я потерял все свои художественные работы [более 500], включительно с иллюстрациями к книгам и рассказам, рисунков с конкурсов, дизайнерских эскизов, и рисунков, которые в будущем я хотел написать маслом и акрилом. Вместе с рисунками, были украдены или выброшены в мусор многие мои рукописи, включительно и с рукописями моей первой книги "Первая ПлаНета" (и началом ее продолжения), "Легенды Времен" - фентезиной истории, с подробными описаниями фантастических рас, цивилизаций и картами, подобными тем, что многие разглядывали в "Властелине Колец" Толкина. Многие другие рукописи, были утрачены вместе со всем моим творческим достоянием, и это стало настоящей трагедий для меня. Ведь я целенаправленно тратил многие тысячи часов своей жизни на творчество, развивая и совершенствуя свой потенциал. Отчасти из-за этого, в 2015 году у меня не поднимались руки ни писать, ни рисовать что-либо новое вообще... Всеми силами я пытался вернуть драгоценные для меня вещи, но так и не сумел. Возможно, их уже никогда не вернуть и мои десятки тысяч часов жизни гноятся где-то сейчас на свалке, но если нет, прошу эту жизнь и того человека, который взял их - вернуть. С этой утратой очень сложно жить теперь мне, и творить...Нагадуємо: Іноді свідомість людини розриває кордони матерії, щоб донести попередження від Всесвіту. Лживая молекулярная голограмма, бесцельно существующая в этом мире, вечно бегущая по ненужному конвейеру! Как я мог доверить ей самое ценное, что было у меня? Тысячи лет я искал подробности о собственном происхождении и вот, эта Лымария показала свое настоящее лицо и намерения… Как глупо, досадно и жестоко — я не должен был искать общения с этом куском синтетики, и помогать ей. А именно от того, что я доверился ей сам, дав исследовать мои работы и сохранить их, пока я не найду лучшего места. Так пренебрежительно бросила она: «Сожги себя вновь и начни свой путь сначала!» Как наивно я верил ее словам, что полоумные копии, наноголограммы катакомб, под руинами Ареса не повредят мой труд. Все мои планы, чертежи, схемы и расчеты, временно-пространственные зеркала — теперь превратились в лужу простых молекул, в подземной лаборатории этих бесчувственных созданий… Я берег их, ради преумножения утраченного знания, сохранности того, что казалось, было предано забвению предтечами. Что теперь, пройдя весь путь, забыть свой труд и начать сначала? Не в силах больше терпеть неимоверную боль разочарования и чувства потери, я летел к ближайшей скале, в беспамятстве упав у края. Оцарапанное камнями тело, начало источать кровь, а я был не в силах встать и поднять крылья, дыша кровавой пылью. Будь проклята эта коммуна искусственных сердец!У подножия скалы лежали руины моего родного города, до куполов и башен занесенные песками пустыни. Именно сюда и летел, не зная куда мне теперь податься. Труд нескольких тысяч лет, и его утрата - теперь приносили нестерпимую боль и стенания рассудка. Что стоит мне избавить себя от мук, сгорев вновь в огне, сбросившись со скалы, и забыть все страдания последних 4 тысяч лет, что выпали на мой путь? Вновь, родившись из титанового яйца, я не буду помнить ничего. Все уйдет в прошлое, и я вновь, как и тысячи лет назад, буду летать в небесах, расти, жить как другие животные и лишь через годы, если не сотни лет, как в последний раз, пойму, что одарен сознанием. Да, в прошлый раз, именно тут, в стенах этого несчастного города, где я вылупился и прожил первые годы, и лишь позже обнаружил, спрятанные напутствия собой же, для самого себя. Образы, символы, иероглифы, обучающие голопрограммы и древние тексты в металлических книгах, написанных мною, из прошлого. Тогда, в свои первые годы, я считал себя одним из летающих ящеров, но прошло много лет, прежде чем я вгляделся в свое отражении в воде и ужаснулся своей природе. В тот момент стало ясно, что я что-то иное, чуждое для этого мира гигантских ящеров, насекомых и других свирепых невероятных созданий. В тот день, я обнаружил обветренную статую в точь-точь изображающую меня, посреди руин этого города, направляющую руку в сторону здания с уцелевшим куполом. Она возвышалась посреди уцелевшего фонтана, питавшего цветущую растительность вокруг. В том месте, посреди уцелевшего комплекса, под самым стеклянным куполом, я обнаружил свое начало, вспоминая о том, как вылупился из большого яйца, посреди каменного ложа. Началась новая жизнь, четвертый этап моих жизней.Цікаво: Як кожен із нас може стати учасником руху за порятунок Природи?Я не знал тогда, что после Последней Войны в этом мире, исхода человеческой расы, прошло уже около сорока тысяч лет и лишь немногие улицы и здания городов, еще сохранились под песками красной пустыни. Древняя бионическая цивилизация, мудрейшие из ученых которой создали меня, вместе с другими — лежала в руинах. Война — самоуничтожение, что постигло каждый из народов этого спасительного для человеческой расы мира. Божественные умы возложили надежду на меня, что я смогу сохранить и восстановить достижения человеческой расы, - и я пытался, до момента, пока не утратил все свои исследования, сейчас. Юношей, я бродил в огромной странной пещере, как я думал, с прозрачным куполом, осматривая металлические книги и алюминиевые свитки, с оттесненными иероглифами. Именно они дали мне возможность научиться читать. Многие годы прошли, прежде чем я вернулся жить к месту своего рождения, окончательно отказавшись от скитаний в пустыне и горах. Еще больше времени ушло, до момента, когда я начал разбираться в иероглифах и уцелевших механических устройствах. Тут, проведя не меньше тысячи лет, вновь познавал то, что уже знал в прошлых жизнях и изучая напутствия моих прежних трех реинкарнаций. Обследовал город, все его уцелевшие подземелья. Возобновил некоторые энергетические системы, наладив энергоснабжение. Уже тогда, полученные знания не давали мне покоя. Я не мог поверить в то, что я последнее разумное существо на Марсе, и хотел убедиться, начав вновь путешествовать.Еще тысячу лет я провел в поисках, сверяясь с древними картами, останавливаясь и начиная раскопки. Одаренный крыльями, я мог быстро лететь к новому месту и обратно. Так я собрал ценные артефакты, технологии и новые сведения о прошлом. Но свирепые оскалы черепов, и изглоданные ветрами скелеты людей — не вселяли в меня надежды. С полной печали грудью я узнал то, что поведали мне эти кости, и такие же скелеты городов. Давным давно, человечество погубило свою Первую Мать — Терру, и окончательно перебралось на Арес, бросив за спиной тех, кому было не суждено спастись. Древние, предавшись своей алчности и жажде наживы, строили шахты и тоннели на своем спутнике, и это их же и погубило. Луна начала разрушаться, и ее половина упала на Землю, вместе и с другими обломками, усеяв всю поверхность кратерами и освободив массу породы из-под материковых плит. Брошенное человечество создало стойкие подземные города-крепости, способные пережить этот катаклизм, где спали многие годы избранные. Но лишь немногие сумели уцелеть, прежде чем города снова поднялись над опустошенной поверхностью. Вновь воскрешенные, они не усвоили уроков прошлого и предались новой войне, в которую ввязали и процветающий Марс. Период «Воскрешения» разделил единое сообщество марсиан, живших сотни тысяч лет в мире, и породил четыре фракции: Бионистов — решивших продолжать свою эволюцию, как и раньше, не оглядываясь в прошлое и не повторяя прежних ошибок; Реинкарнацистов — узревших в процессе «Воскрешения» древних землян чудо и преклонившихся перед «предтечами», в тоже время, следуя их голосу, объявив измененных эволюцией и наукой марсиан — предателями и монстрами, огласив войну; Кульминацистов — увидевших в воскрешении землян кончину человечества и ступивших на тропу террора против всех; Неитралов — пацифистов, создавших свою собственную сеть внутри всех фракций, и всеми силами пытавшихся найти компромисс, жертвуя своими жизнями и пытаясь добиться мира, не принимая участия в войне. Именно Неитралы, точнее их мудрейшие ученые умы, которых называли «Боги» - создали меня, нарекая именем «Феникс».Последняя Война — закончилась внезапно, ужасно и для всех. Земляне первыми, вновь, уничтожили друг-друга на Терре в примитивной ядерной войне, окончательно погубив легендарную планету, колыбель Человечества... Угнетенные гибелью предтечей, реинкарнацисты начали проигрывать войну бионистам, присоединяясь к другим фракциям, в особенности к кульминацистам, уверовав в предсказанный ними «Конец». Террор усилился, несмотря на все попытки неитралов и бионистов мирно прекратить войну. Кульминацисты, обретя новые силы и ресурсы, создали страшный нановирус, превращающий человеческую плоть в пыль, испепеляя ткани тела. Инфицировав себя, их первыми постигла страшная участь, а вирус распространялся вместе с пеплом умерших по ветру крайней быстро, от города к городу. Так гласили одни из последних записей, найденные мною в свитках. Иероглифы, оставленные на стенах «Богами» и голографические записи, показывали, что люди мгновенно сгорали… Лишь немногие, как и Боги, сумели сохранить свои жизни в герметичных строениях, успев изолировать себя от окружающей среды. Выжили и те немногие, кто находился в космических кораблях и станциях на орбитах Земли и Марса. Их было также мало, как и тех, кто остался в живых на Марсе. Но время шло, и выжившие умирали от голода, жажды или отчаяного самоубийства, осознания того, что им не жить прежней жизнью никогда. Страшный вирус продолжал свою неумолимую жатву, инфицировав и погубив большую часть всего живого.Важливе: Екологічний рух набуває нової сили через наслідки змін клімату - це може змінити все!Оставшиеся в живых ученые, во главе с «Богами», продолжали жить, не выходя наружу и общаясь дистанционно, работая над вакциной против «Пепла Войны». Роботы разносили новые образцы антивируса по всей планете, раннее с процветающей экосистемой, но теперь погибавшей от смертоносного вируса и превращающий все живое в пустошь, покрытую пеплом. К тому времени, выжившие на орбите спроектировали и построили последний ковчег, который должен был раз и навсегда покинуть проклятую Солнечную систему, унося выживших в дальний уголок Галактики. Боги и их семьи отказались от спасения, и после отлета «Дедала» остались последними людьми в Солнечной системе. Антивирус так и не был найден, но ряд мутаций в генах животных и растений сумел сохранить остатки флоры и фауны. Природа сама нашла ключ, которым и закрыла вредное влияние вируса, объединившись с ним в целое: выжили лишь те виды флоры и фауны, которые не имели большой общности с человеческим ДНК. Тогда же, когда большая часть Богов состарилась, и появились птицы, сгоравшие в огне, но оставляющие после себя в пепле яйцо. Боги взяли образцы нового генетического кода, и продолжили исследования. Путем сложных молекулярных манипуляций, работы с генетическим кодом, экспериментов, занявших у них остаток жизни, они создали новое разумное существо, обрекая на вечное одиночество… Первый Феникс, как гласили записи, был воспитан последними Богами, до конца своей жизни работавшими над антивирусом и модификацией их надежды, меня… Их постигла внезапная смерть, открывшая страшную тайну, о которой лишь предполагали. Спустя годы, из-под руин, оставленных кульминацистами начали выходить дроиды неизвестной раньше конфигурации. Ранее, бионисты, реинкарнацисты и пацифисты предполагали, основываясь на данных разведки, что деятельностью кульминацистов управляет [или помогает] нечто, что сокрыто под руинами оккупированного первородного города-столицы - Ареса.Некогда, до начала Последней Войны, с самых первых времен колонизации Ареса, развитием марсиан управлял древний сложный искусственный интеллект. Именно с ним связан успех терраформации сурового Марса. Кульминацисты, захватив и разорив первую колонию - Арес, уничтожили после и древний подземный город - Некрополис, где ранее находился Сверхинтеллект. Судьба легендарного устройства была неизвестна, а сам факт таил в себе огромную опасность. Боги, ценой своей жизни убедились в этом. Неизвестно, что именно кульминацисты сделали с Великим Интеллектом, получив его в руки. Но новые формы дроидов, созданных «искусственным», начали зачистку, уничтожив последних людей. Первому Фениксу посчастливилось спастись, и в последствии, ему удалось обезвредить то, что было некогда сверхинтеллектом. Сейчас неизвестно, как у него это вышло, но записи второго Феникса говорят о том, что он пожертвовал своей жизнью, покорив древнюю мощь. Так и осталось загадкой, сам ли сверхинтеллект вдохновил кульминацистов на самоуничтожение и создал вирус, или же был лишь инструментом в руках безумных нигилистов… Песчаные дюны хранят этот секрет и сейчас, похоронив под собою все ответы. Я пытался найти контакт с молекулярными голограммами, остатками еще существующего конвейера, созданного сверхинтеллектом, в поисках ответа, но заплатил слишком большую цену. Эти квантовые фантомы, призраки заблокированного кода, называющие себя «НИТНИТ» - Новыми Интеллектуальными Творцами, Носителями Исключительно Точной Истины, - поглотили, украли мои труды, глумясь надо мной и моим трудом.Но что же, что делать мне, в этом мире пылевых бурь, завывающих и взывающих к миру без людей? Так просто уйти и так сложно остаться тут — в этом застывшем опустошении, одному, потеряв все. Я в шаге от нового начала, которое возможно, станет концом в спирали возможностей изменить хоть что-то. Доселе, я мог наблюдать за жизнью людей из прошлого через временные зеркала, узнавать новые факты и получать знания. Что же теперь, когда утрачен последний артефакт? Я был в шаге от новых открытий и разработок. Смог овладеть полной информацией в области инженерии и робототехники, обнаружил сокрытые под песками и в горах сооружения, что не видел ранее никто из реинкарнаций… Подняв голову, обнаружил, что краснеющий Сол идет за горизонт, и вечерний холод уже подступал к кончикам пальцев, покалывая мое нагое тело. Не в силах принять решение, я собрал последнюю энергию в кулак, и поднялся с колен. Сев на край скалы, смотрел за уходящим Солнцем. За его светом, как и всегда, летели огромные ящеры и рой насекомых, убегающих от острых клыков. Гул хитиновых крыльев сливался с гортанными звуками ящеров, в точь-точь отображающих представления о драконах, из древних легенд людей. Взмахнув крыльями и стряхнув пыль, я бросился в низ со скалы.Варто додати: Людство проходидло через апокаліпсиси вже не вперше - минулого разу цивілізація відновлювалась тисячі років після пандемії. Сигнал привел меня в чувство, ведь датчик давно внедренный в мою руку, вещал о новой важной информации. Таким образом, ко мне поступали оповещения и новые данные о произошедшем уникальном случае или опасности по уцелевшим системам оповещения планеты и уцелевших спутников. Именно этот сигнал и остановил меня от отчаянной затеи, казалось, на которую я уже решился окончательно. Новые данные были получены старой обсерваторией, вновь восстановленной мною, неподалеку от руин Ку[полис]а — как первооснователи называли это поселение, а их потомки, на новый лад — Ку-а, в горах у приморских земель Мол-а-Мари. Сигнал я слышал и раньше, когда направлялся сюда, не придав ему значения, вне себя от шока и негодования. Этот сигнал, вполне типичный, при приближении сильной бури или опасного хищника, сейчас стал спасительным. Мое любопытство всегда побеждало, ведь я всегда с упорной любознательностью жил в этом обреченном мире, не отчаиваясь. Мои прежние реенкарнации не сдавались, и исчезали в пламени и пепле лишь жертвуя собой, или становясь жертвой несчастного случая, как третий Феникс, сильно израненный после битвы с нападающим драконом. Еле живой, он добрался к комплексу под куполом, покинув этот мир на каменном ложе рождения. Перед смертью, он оставил короткую запись: «Живи, борись лишь ради жизни и… найди способ, которым обезопасишь себя от свирепых животных, не причинив им вреда, от коего погиб ты». Я нашел это письмо лишь после своего возвращения в Дом, при рождении, даже и не осознавая кто я. Сейчас же, столетия прошли, как я воспользовался древней ультразвуковой технологией, обезопасив себя от агрессивных представителей флоры и фауны. Сигнал ультразвуковой сирены распространяется прямо из-под моей кожи руки, где и вживлен передатчик, питающийся от энергии, производимой моим телом.Небосвод к ночи стал совсем серым, - это ветер сконденсировал в атмосфере пепел истлевших некогда живых форм, сейчас ставших единым — пеплом надежд. В сумраке, среди утесов за моей спиной прозвучали раскаты грома, но дождь на Марсе крайне редкое явление. Вторая Мать до сих пор так и не оправилась от ран, нанесенных людьми десятки тысяч лет назад. Ночь я решил провести в теплом убежище, хотя уже давно привык к минусовой температуре после заката. Смыв кровь в ванне, я лег на каменное ложе лицом к верху, наблюдая за мерцающими Фобо и Деймо, то исчезающими в серых облаках, то вновь являющихся в свете острых молний. Пошел скудный дождь, большими скупыми каплями ударяясь о стекло и скатываясь пылью ниц: сколько еще времени уйдет, прежде чем вернется прежнее буйство Природы? Затяжные дожди, а не иней, покрывающий все снаружи внутри… Более половины экосистемы исчезло навсегда, уничтоженное теми же, кто ее и создал. От скорби, я и не заметил, как сомкнул глаза, а проснулся как всегда — рано утром, когда иней на стекле купола лишь начинал таять. Насытившись овощами и фруктами, что росли снаружи у источника, я взмахнул крыльями и отправился в сторону гор, где лежали руины еще одного города - М'аро, и научная обсерватория на вершине горы, которую я сумел восстановить. В городе все было как и прежде, лишь автороботы активировались от моего появления, тоже исправленные мною, для восстановления руин. В обсерватории все было в порядке, но поступили новые данные, переданные спутниками связи и наблюдения на орбитах Марса и Земли, синхронизированными воедино — множество жизненных форм распространялось по планете со скоростью геометрической прогрессии. Я перепроверил несколько раз данные, но не мог поверить и понять, как это возможно и решил, во что бы мне не стоило — увидеть все собственными глазами, шокированный тем, что видел на снимках с орбиты Земли.На картах Марса было обозначено множество автоматических городов-конвееров, где до войны марсиане производили все необходимое для жизни общества, и некоторые из них еще функционировали, все это время чинимые автоботами. В огромных хранилищах, у таких городов или под ними — сохранились не только запасы сырья, но и техники: готовые космические корабли и другая техника, созданная во время и под венец войны, но за долгое время все же пришедшая в негодность. Большинство из таких городов, при обнаружении, оказывались стертыми с лица марса, по большей части занесенные серыми дюнами, но не Иллария, - это небольшое поселение неитралов обнаруженное мной на плато, в предгорьях Олимпа. Город все время работал над созданием кораблей для спасения, и я воочию видел последний, сошедший с конвейера звездолет для побега - «Исход», вместительностью до нескольких сотен человек, укрытый давней тысячелетней пылью. Город сейчас находиться в спящем режиме, многие системы отключились навсегда, но достаточно восстановить команду из автоботов, чтоб они быстро все восстановили и проверили состояние «Исхода», впервые увиденный мною более двух с половиной тысяч лет назад. Большой корабль был полон пепла тех, кто вложил последние силы в его создание, ради спасения своих детей от безумия войны, но так и не успел, пережив своих создателей… Сначала, я починил неисправных автоботов, и принялся отлаживать системы — они все еще работали. На это ушел целый сезон, уже после — принялся сканировать системы и состояние Исхода, которому, как оказалось, требовалась полная замена более половины оборудования и запчастей. В хранилищах имелись многие необходимые запасные детали и материалы, но большая их часть — пришла в негодность еще до третьего Феникса. Необходимо было полностью отладить производство и создать заново то, что было нужно, из того, что осталось и собрать воедино, вновь. На полное восстановление системы производства потребовался еще целый сезон, а на создание и замену новых частей корабля — еще два. Ушел целый марсианский год, прежде чем ценой титанических усилий, корабль был полностью восстановлен и прошел тщательную диагностику. Для меня все это было непросто, ведь я никогда не горел желанием посетить Землю, планету, смертельно опасную, даже для простых форм жизни; если бы не снимки, данные, и надежда, что там я найду то, что давно искал.Корабль в скором времени был готов к полету, а его бионические системы ничем не уступали своим предшественникам, и я незамедлительно перенес в систему управления новые данные. Лучший курс к Земле навигационная система проложила за считанные секунды, и как только последний вездеход был погружен, он стартовал. «Исход» за считанные секунды преодолел атмосферу Марса, и на автопилоте начал набирать скорость. Дом остался позади, как и всегда, пустынный, но теперь еще и покрытый серой пылью, пеплом. Нынешний путь к Терре, корабль преодолел бы не более чем за месяц, и большую часть этого времени я провел в безуспешных попытках, связаться с возможными выжившими людьми на Земле. Все волны молчали, а из обсерватории приходили новые данные и снимки поверхности, на которых было видно все большую экспансию неизвестных ранее форм примитивной жизни, чрезвычайно быстро изменяющих не только облик планеты, но и ее атмосферу. Большая часть оставшегося океана после Коллапса, была покрыта странной прозрачной мембраной, захватывающей все большие водные пространства, под которой активно размножались примитивные водоросли, образуя огромные многокилометровые колонии, плавающие посреди океана словно облака. Мембрана, словно губка фильтровала воду, очищая ее от вредных веществ, а быстро распространяющиеся по побережьям странные леса, похожие на грибы, изменяли почву и очищали воздух. Количество кислорода в атмосфере стремительно росло, и по расчетам, еще до посадки «Исхода», его станет даже больше чем когда-либо во время существования человечества. Ведь неимоверное количество примитивных, но живучих водорослей, целыми облаками летали в атмосфере, придавая ей сине-зеленый цвет. В чем секрет? - я был взволнован как никогда, ведь эти устойчивые формы жизни могли восстановить былое величие экосистемы Марса. Кто или что источником жизни? Не зная этого, но владея данными с обветшавших спутников, которые точно указывали точку координат: большое плато, входящее в океан, с побережья которого все и началось.Уцелевшие после катастрофы спутники, шли по дальним от Земли орбитам, и мне пришлось изменить путь одного из них, таким образом пожертвовав ним, чтобы получить не испорченные газопылевым облаком снимки. Когда он сгорел в атмосфере, пришли ошеломляющие данные — невдалеке от края плато, возвышалась древняя крепость, сведений о которой не было ни в одном из свитков периода «Воскрешения». Вокруг нее, смешиваясь с огромным грибовидным лесом, распростерлись зеленые сады из древних видов флоры, казалось, утраченных навсегда, до этого дня… Через несколько марсианских суток, «Исход» вошел в атмосферу Земли, и я с ликованием наблюдал за посадкой, и как только он совершил посадку среди грибных джунглей, не в силах сдержать своего счастья, взмахнул крыльями и вырвался в новое небо, летя прямо к башням крепости, что возвысились над лесом. Но не успев даже сесть на ближайшую из них, устав от большей силы гравитации, как мой зоркий взгляд обнаружил среди зарослей, мелькнувший человеческий силуэт, тут-же скрывшийся под шапкой высокого гигантского дерева-гриба. Лишь мгновение я потратил, замерев в воздухе, но тот же час после, бросился ниц, преследуя существо, которое могло быть самым настоящим человеком. Тайна раскрылась, и мое сердце бешено билось от этого — последняя уцелевшая из крепостей предтечей вышла на поверхность уже после ядерной войны, а преданные любви люди — воскресили свою Мать, искупив вину Человечества. Приходя в восторг от влажного воздуха, ласкающего мое тело, и невиданных запахов, мои крылья несли меня прямо в сторону отверстия в стволе гриба, где и спряталось испуганное человеческое дитя. Лаз зарастал прямо передо мной, и я ввалился в него, ушиб крылья, но тотчас же направился по следам воскрешенного, пробираясь через липкие мембраны. Остановился лишь тогда, когда проник в осветленную полость, по стенках которых, среди мембран, шли полупрозрачные сосуды и капилляры, разносящие влагу и питательные вещества по всему организму гриба. В дальней стороне от меня я увидел человеческую девушку, и воссиял от радости, подняв руки в знак добрых намерений. Полуобнаженное (цвет кожи) тело было облечено в прозрачную синтетическую накидку, дополненное украшениями на груди, талии и руках — из которых выпало два заостренных предмета. В длинные темные волосы девушки были вплетены земные цветы, а карие глаза застыли от удивления, как и ее дыхание груди, - мой и ее взгляд встретился воедино.P.S. Я узрела ангела из человеческих мифов, оторопев лишь от одного его смуглого лика, неописуемого взгляда желтых сверкающих глаз, шокированных и воодушевленных. Первой моей мыслью было: неужели я умерла? Но после того, как он начал тяжелой поступью приближаться ко мне, не скрывая блаженного облегчения и радости, который можно было понять лишь осознавая подобные чувства Вселенского одиночества и бездонной надежды, я поняла — это реальность. Я дождалась, уже и перестав ждать, многие годы занимаясь лишь возвращением города и Земли к жизни, высаживая в подготовленный грунт все сохранившиеся семена из прошлого мира, создавая новый сад, Новый Эдем... Ступая неуверенно, но верно к нему, я ускорила шаг, и еще миг, с дрожью по всему телу запоминая, перед тем, как мы бросились друг к другу в объятия. Кто он и что он такое, откуда? Обнаженное тело ангела отдавало теплом и добром, а мягкие крылья укрыли мою продрогшую от холодного одиночества, спину. Это было другое, иное, но разумное сознательное существо. Лишь он был способен понять мою боль и тоску, затерянной во времени. Белые крылья его трепетно дрожали, когда сильные руки крепко сжимали меня в объятиях. Я заплакала, но от переизбытка счастья, и мои слезы падали ему на плечи и крылья, как и его, что лились по моей застывшей груди. Еще миг, только миг, чтоб я смогла поверить, что он не видение, и позволить поглотить себя потоку радости, рожденного лишь мыслью о том, что я не одна в этом мире! Мы — не одни.02.12.15.-Rayan Riener-Фото Here And NowРаніше ми розповідали про новий крутий самоход від Італії, який може стати на початку виробництва через епідемію коронавірусу в Італії. Також наголошували - в Нікополі триває страшна пандемія беззаконня, діти в небезпеці від наркотиків!
Ілон Маск визнав, що не доживе до колонізації Марсу
Ілон Маск визнав, що не доживе до колонізації Марсу
Нікополь 2020-04-20 15:24:24
Хто доживе до колонізації Марсу, якщо сам Ілон Маск у цьому зневірився? Про це NikopolToday повідомляє із посиланням на 24 канал. Відомий підприємець вперше реалістично оцінив свої шанси дожити до початку колонізації Марса. "Наразі не доживаю", – зазначив Маск.Із космосу до земного: алкоголікам та безхатькам у Нікополі карантин не писаний - жодних штрафів. Змінити ситуацію, за його словами, може збільшення швидкості технологічного прогресу. А ще мільярдер виразно бачить колонію як абсолютно автономну систему, яка повинна бути готовою жити і розвиватися без контактів з Землею.Місто на Марсі "повинне буде вижити, навіть якщо кораблі постачання перестануть прибувати з Землі з якої б то не було причини", заявив Ілон Маск в інтерв'ю Ars Technica.Колонізація МарсуАби колонія стала самодостатньою, не можна упускати жодних дрібниць. Необхідно мати всі інгредієнти. Маск порівняв цей проєкт з плануванням довгого плавання.І ось у нас є все, крім вітаміну С. Що ж, прекрасно. Тепер ми захворіли на цингу і помремо – болючою смертю, до речі. Буде паскудно. Ви будете повільно і болісно вмирати від нестачі вітаміну С. Так що нам потрібно перевірити, щоб на Марсі нам вистачило вітаміну С, – сказав він.За приблизними оцінками Маска, для створення самодостатньої колонії буде потрібно щонайменше мільйон тонн вантажів.На нещодавній конференції Satellite 2020 у Вашингтоні Маск висловлював менше оптимізму щодо марсіанської програми в цілому. Він наголосив, що швидкість прогресу в цьому питанні є критично важливою, в іншому випадку Ілон не застане цього моменту.Такий прогноз прозвучав у відповідь на прохання поділитися своїм баченням з новим поколінням дослідників космосу. Головна технологічна перешкода, що стоїть на шляху місії на Марс – будівництво багаторазової ракети, досить потужної, щоб забезпечити колоністів всім необхідним.Міжпланетний корабель StarshipУ січні Маск писав, що мета його багаторазової транспортної системи Starship – запуск кожної ракети тричі на день. Вантажність кожного Starship – 100 тонн. Таким чином одна ракета зможе переміщати 300 тон вантажів на добу. При цьому мова йде про трансконтинентальні балістичні перельоти Starship, в тому числі пасажирські.Що потрібно для початку колонізації?Раніше Маск говорив, що на будівництво міста на Марсі буде потрібно мінімум 20 років. І це за умови, що у SpaceX будуть 1000 вантажних кораблів Starship. Разом вони зможуть перевезти на Марс 100 тисяч тонн вантажів. Щоб доставити мінімальний мільйон тонн знадобиться 10 рейсів всієї флотилії.Якщо врахувати, що середній час польоту на Марс – 8 місяців плюс стільки ж назад, то лише на переміщення необхідного мільйона тонн вантажів для колонії піде приблизно 15 років. І це при наявності відразу всієї флотилії.В реальності ж на будівництво 1000 кораблів Starship піде теж не менше 20, а то й 30 років. Тобто сумарно вся операція з переміщення мільйона тонн вантажів на Марс охопить від 35 до 50 років (в залежності від темпу будівництва парку кораблів).Автор Михайло Года
ЛГБТ-вегани - перші марсіани? Сексу на Марсі не буде[?]
ЛГБТ-вегани - перші марсіани? Сексу на Марсі не буде[?]
Нікополь 2020-04-24 23:03:43
ЛГБТ-вегани - перші марсіани? Сексу на Марсі не буде[?]     Нещодавно, офіційний канал проекту Mars One опублікував відео-інтерв'ю з українцем Сергієм Лакумовим, кандидатом на звання одного з перших, хто ступить на поверхню Марса і почне будувати нове суспільство. Та чи вірним буде вибір керівників проекту та вболівальників колонізації червної планети стосовно претендентів? Чи можливо побудувати Новий Світ у специфічних умовах лінійно? Перші колоністи Марсу - хто вони та ким повинні бути? Опишу свій погляд та бачення розвитку і створення нової Цивілізації на Марсі. Це вже реальність, адже ряд країн та організацій вже сповістили Світ про свої наміри.    Гетеро-Квірне питання    Тема сексуальної орієнтації стає важливою, коли мала спільнота людей зачинена у  тісному просторі. І, водночас, через свою ймовірну гетеросексуальність - це може стати фатальною помилкою. Секс - кращий наркотик Людства, який без негативних наслідків для організму позбавляє стресу та здавна вирішує конфлікти в Природі. На що сподіваються ініціатори численних проектів колонізації, науковці та політики, коли кажуть: "з самого початку заселення і ще тривалий час розмноження людей на Марсі неприпустиме через обмеженість ресурсів"? Людина - жива істота, а інтимні стосунки необхідні для нормального психічного, фізичного та емоційного стану кожного індивіда. Невже ініціатори, інвестори та вчені вірять у те, що "сексу на Марсі не буде"? Буде, оскільки це певно єдине, чим люди зможуть займатися, щоб позбавитись стресу та безмежної самотності на планеті-пустелі. Звісно, можна доставити на Марс контрацептиви але чи дійсно вони будуть надійними? Та чи будуть вони під рукою в потрібний момент? Людські стосунки на Землі є яскравим прикладом, що "захищений секс" не став та не стане нормою для всіх. На разі - єдиний надійний "контрацептив" - це стерилізація.     Але хіба це гуманно і мудро, позбавляти колоністів можливості заселити Новий Світ самостійно? А якщо на Землі спалахне ядерна війна (через що, насправді і відбувається колонізація, принаймні на 50% точно), а резервна копія людства виявиться безплідною? Це складне питання і проблемна задача, насправді. І саме тому, я написав цю статтю, щоб винести це питання у суспільний простір, поки не пізно. Що ми отримуємо від: "вам не можна, бо ресурсів не вистачить на дітей"? Багаж контрацептивів, який вирішить питання хіба-що на 50%, але інші 50% вірогідності все одно призведуть до народження перших марсіан. Примусова стерилізація? - Садизм та виведення на нівець план з резервування людства на випадок глобальної катастрофи. Водночас, якщо не мати стереотипів та шукати вихід попри що, можна вирішити цю проблему м'яко та легко, при тому не позбавляючи колоністів можливості народжувати марсіан.     Ось тут Ви (та усі ми) і потрапили до пастки того, що самі ж надавали як "приклад норми" та "успішної моделі суспільства". Перефразую загально й влучніше поширену тезу гомо/ксено/расо/фобів та націо/цистів: "вважаю, що "правильна" сексуальна орієнтація - річ, що закладається в нас еволюційно на генетичному рівні, а порушення цього процесу - призводить до психічних проблем зі здоров'ям. Коли я фізично хочу жінку, то цього дня намагаюся знайти сексу із жінкою, оскільки вважаю, що це покращить мій фізичний та психічний стан". Так вифразовується переважна більшість гетеросексуалів, підтверджуючи грунт до проблеми, про яку зараз йде мова. У цій "думці", переважна кількість слів скопійовані з реальних джерел, при тому уся ця гомофобна аудиторія вважає, що має право на секс, "коли хочу" і дійсно, до цього звикла більшість людей, не тільки гетеро, але і ЛГБТІК-середовище. При тому, гетеро, і зокрема, на прикладі зазначених слів, вважають, що відмінна від більшості орієнтація - це наслідок генетичного збою, психічного захворювання, не розуміючи, що справжній збій - це коли перші колоністи, якщо вони будуть гетеро, відправляться на Марс і їм чітко буде сказано, що вони не мають прав на секс, коли самі ж ці гетеро кажуть: "...порушення цього процесу - призводить до психічних проблем зі здоров'ям. Коли я фізично хочу жінку, то цього дня намагаюся знайти сексу із жінкою (або навпаки)". Висновок, за логікою гетеро: перші колоністи злетять з катушок та похворіють на усіх фронтах та ще й виродяться, якщо згадати про настанови вчених та політиків.    Я пропоную вирішення цього питання на усі 100%. Можливо, саме той час настав, коли слід також поважати інакшу сексуальну орієнтацію людини? Це є нормою для усього природнього середовища, і тільки у людському суспільстві квітне гомо/транс/бі/ксенофобія та інші паростки стовпів маніпулювання свідомістю, розділення. Дослідники, у жодного виду тварин, членів яких "застукали" на гомосексуальній чи гомосоціальній поведінці не побачили, щоб їх гетеро-співродичі якось їх притісняли. Колонізація... Саме той випадок, коли різноманітність людських стосунків доводить гнучкість еволюційного видового процесу та мудрість Природи, - вижити в найскрутніших умовах. Наприклад, що часто зустрічається в природі, коли самка чи самець помирають та залишають дитинчат на єдиного батька, знаходяться інші самці чи самки, які поєднуються в партнерство заради виживання нащадків. І ніхто з їх сородичів не закльовує, не роздирає та не знищує їх за це. Адже мова йде про виживання їх спільного виду, дітей. Чи не через це, кількість "непотрібних" дітей у розвинених країнах нижча ніж у таких, як Україна, де немає дозволу на всиновлення гей/лесбі-парами дітей? Західне суспільство знайшло відповідь у Природі і виправило свої помилки в цьому векторі й виграло. Покинуті діти не тиняються на вулиці із пакетами для нюхання клею чи заробляють на життя проституцією, або найжахливіше - викрадаються з метою розчленування на органи, як це ми бачимо в кожному українському місті, а отримують батьків, які можуть забезпечити їм щасливе, безпечне, стабільне майбутнє.     На разі ведеться багато досліджень про гомосексуальність в природі, гендерні ролі - і вчені все більше розуміють, як складно та давно сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність вплетена в еволюцію життя на блакитній планеті. Захід повернувся до Природи обличчям та виграв, отримавши стабільність та процвітання на прикладі еволюційних моделей, випробуваних часом природніх механізмів виживання виду. При цьому, чи готові хочаб Західні політики та організації зрозуміти, що ЛГБТІК - найкращий варіант, для колонізації Марсу, принаймні на деякий час? ЛГБТ-родини в цьому питанні зазвичай виваженіші за гетеросексуальні, оскільки більшість гетеро-сімей не планують дітей (а "залітають) або народжують, бо "всі навколо кажуть, що вже час завести дітей", і через це часто роблять аборти, своїми ж руками винищуючи нащадків. (При цьому, - одностатевий секс не призведе до незапланованої вагітності. Кожну дитину на Марсі можна буде народити вчасно, коли для цього будуть усі необхідні ресурси та умови, і не більше ніж потрібно для функціонування Колонії). Хіба не через відсутність чіткого планування родини та несерйозного ставлення до сексу, і виникають такі проблеми, як: насилля проти дітей в родині? їх страждання через алкоголізм батьків? відсутність майбутнього через бідність родини? - все це викидає нащадків на бруд вулиць, а згодом, і до інтернатів, де персонал знущається з них як хоче. Така наша реальність, зараз. Невже ми хочемо теж саме перенести і на Марс? Сама концепція колонізації тоді, - позбавлена сенсу, якщо її майбутнє буде йти без переосмислення помилок нашої, земної Цивілізації, історії, моделей суспільства, свідомості, тощо.     Веганізм - первинний вихід    Чи слід також поважати інакшу орієнтованість людини стосовно раціону харчування? Хіба не гнучкість у харчуванні людини, як виду, дозволила йому вижити і розквітнути навіть у найнесприятливіші часи історії? Те, що харчування їжею тваринного походження: "необхідне" та "корисне" нашому організму, - стереотип, який як мінімум, доводять сучасні дослідження, як максимум - стародавні культури накшталт Індійської цивілізації, в яких тисяч років велика кількість, а подекуди і більшість людей, не вбивали тварин взагалі. На разі, у світі мільярди таких людей, та чомусь їх раціон через сотні поколінь не призвів до виродження нащадків, як і гомосексуальність. Це паралельні речі, що орієнтація сексуальна, що раціону. Тож, чи слід знов повторювати, що повага інших/інакших орієнтувань людей, - це можливість для виживання виду в Природі, спільноті, а не вимирання? Як казав Ганді: "Рівень розвитку Цивілізації визначається ставленням її до тварин", а шанобливе ставлення до Природи, як мінімум, не варте того, щоб його висміювати. І чи не знецінювання життя інших видів істот в очах "людини розумної" стимулює знецінювання самих людей та життя кожного з нас? Гроші, війни/розподіл ресурсів, політика, релігія та ідеологія - ми тонемо у власній крові, захлинаємось, продовжуючи думати, що йдемо вірним шляхом? Ми цього хочемо для нового світу, або все ж потрібне переосмислення і викорситання усіх можливостей нашого виду для створення чогось інакшого, того, що зможе вказати і нам самим, тут на Землі, - шлях до процвітання?     Фарс про вегетаріанство у суспільстві та ЗМІ    А тепер повернемось на Землю. Навіщо ображати вегетаріанців? Вегатаріанці такі ж нормальні люди як і усі інші. Теж стосується й різноманітності в сексуальній орієнтації. Норма у тому, що люди дійсно всі різні і це природньо. І потрібно використовувати цю природню гнучкість там, де це необхідно. Нещодавно прочитав статтю українського журналіста, де в черговий раз автор зазначає, що: "спочатку на Марсі колоністи не будуть вживати м'ясо". Стосовно "спочатку", так це спочатку буде тривати аж до того моменту, поки на Марсі не виникне своя атмосфера. На це підуть сотні, якщо не тисячі років. Ви та уся широка аудиторія вважає, що за цей час величезна кількість нащадків, десятків поколінь марсіан із шаленістю кинеться вбивати тварин? Яких і так дуже важко виростити, хіба що для якогось одного (і єдиного) марсіанського зоопарку. Скоріш за все, коли пройде так зване "спочатку", для марсіан буде нормою не вбивати тварин, і для них "нормальні" земляни стануть НЕ нормальними. Подивіться дослідження впливу м'ясоїдства на збільшення концентрації метану та інших парникових газів (в наслідок, якщо просто, - пукання тварин на численних фермах), які більше впливають на дужчання чинників глобального потепління, ніж весь автотранспорт разом узятий. Із іншої сторони, за сотні років, людське тіло на веганській дієті відвикне від м'яса взагалі, на біологічному рівні.     Автор статті, якого лишу інкогніто, писав також, що: "потім люди зможуть харчуватися "нормально". Вважаю, це досить дивне та недоречне порівняння, коли мова йде про видову дискримінацію. Тобто, коли експлуатують жінку, ми розуміємо, що це дискримінація. Принаймні деякі з нас. А коли приходить розуміння того, що видова дискримінація людиною, як одного вида, що масово набудував констаборів для тварин і знищує інші види, каже, що це добре та "нормально" і до цього слід повернутись нащадкам колоністів. Можливо саме через подібне мислення, лише в людини, як виду, існує гомофобія? Адже тварини не мають вибору і вимушені харчуватись тим (або тими) що є. Якщо повернутись людини, яка при згаді про те, що вона також тварина, - обурюється, - то ми маємо вибір, який може нас знищити як вид (через винищенню цивілізацією екосистеми) чи врятувати й надати можливість жити у гармонії разом із Природою. Чи можливо це? Побачимо на прикладі розвитку марсіанської цивілізації. Та чому я взагалі акцентую на цьому питанні стільки уваги? Відповість проста, кожен, хто стане колоністом - з вірогідністю майже 100% вже ніколи не скуштує їжу тваринного походження і повинен розуміти це завчасно.     На Марсі, маємо можливість довести, що цілковитий веганізм не тільки не призведе до негативних наслідків усебічного розвитку спільноти колоністів але і ствердить цей розвиток до гармонійного шляху, надавши приклад для усього людства.  Але загальновідомо для людей ерудованих, як сильно дискримінаційне мислення людини вплинуло на екосистему й саме суспільство. Тим часом, чомусь деякі із подібним мисленням дивуються "багам" у цій (нашій) системи, фотографуючи і публікуючи в Інстаграмі зелену рослинність взимку, сніг влітку та руїни міст після екологічнього та стихійного лиха, коли самі ці "деякі" є частиною дискрмінації стосовно інших біоценозів, які нащать заради не зовсім корисної "їжі" (трупів) на тарілці. Я дійсно не хочу нікого образити, але хочу щоб усі, хто читає це, хочаб задумались над цим питанням. Оскільки в кожного вегана, вегетаріанця й живоїда (сироїіда) або фрукторіанця був також довгий шлях розуміння та прийняття прав інших видів на життя.     100[0]∞ років на Марсі - Золота Ера Рівності     Якщо на Марсі дійсно буде втілена концепція колонізації планети перш за все ЛГБТ[ІКАД*] та веганами, наслідки будуть вражаючими. Пропоную оцінити можливості, переваги та досягнення цього Нового Світу. Звісно, це може бути тільки моя суб'єктивна думка, але навіщо сподіватись, що все буде гірше ніж може стати?    Виникне перша повноцінна ЛГБТ-нація (квір-нація) або суспільство цілковитої рівності та поваги до аутентичності, різноманітності з серйозним плануванням родини та гуманним ставленням до усього живого, а також заощадливим ставленням до ресурсів, які для нас не представляють цінності. Які ми приймаємо як повинне. Мова про: воду, повітря та інші природні коштовності, які ми використовуємо більше, ніж нам потрібно, які ми забруднюємо та винищуємо, зокрема екосистему, знищуючи свій світ. Не залишаючи нащадкам нічого, окрім ненависті та пустки, запустіння.    Нащадки колоністів, - марсіани, будуть інакшими, носіями досі невідомих для нас (більшості землян) цінностей. Таке суспільство стане стабільним, процвітаючим й найголовніше - щасливим, у толерантності до різноманітності та різкого відторгнення насилля й іншого нігілізму. Світ, де немає перенаселення, оскільки вибір народити чи ні нашадків - є довгим шляхом та підготовкою, оцінкою своїх можливостей - матиме усі необхідні для життя ресурси, не кажучи вже про нові технологічні можливості у всіх сферах життя. Зокрема, - це нова якісна медицина, що подовжить вік марсіан, збереже досвід поколінь для нашадків довше ніж раніше. Через що наука буде розвиватися швидше, ніж коли небудь.     Автоматика та робототехніка, нанотехнології, тощо - вийдуть дійсно на фантастичний рівень, і марсіанам вже не потрібно буде багато працювати, а більше витрачати час на розвиток та зміни вже рідної планети на краще. Такому суспільству вже не будуть потрібні гроші, маніпулювати ним буде майже неможливо, оскільки з самого початку воно росло із різноманіття ідентичностей й у висновку не має бідних, не змушене тяжко працювати заради елементарного. Роботи зможуть забезпечити усіх марсіан найнеобхіднішим, а штучний інтеллект навіть прорахувати потреби майбутніх поколінь.     Щось схоже, ми вже бачили, коли різноманітні дискриміновані спільноти, вільнодумці та інші сміливці - шукали щастя у Новому Світі, - Америці і все ж змогли розбудувати новий сучасний тип Цивілізації, створивши Західний Світ, коли Європа взяла приклад із американців. Пройшовши тернистий шлях. Так, в ті далекі часи було і винищення місцевого населення, але перевага Марсу в тому, що прогресивне людство йде туди саме через те, що там нічого знищувати, в готовності створювати, множити життя. І згодом, сама Земля також стане подібним світом, споглядаючи як Марс розквітає. Люди, готові колонізувати червону планету, розуміють це, відштовхуючись від знання історії, і саме тому готові присвятити своє життя змінам на благо усього Людства, де б воно з часом не оселилося.     P.S. До речі, Ви знали, що першою жінкою з США, яка побувала в космосі, Саллі Райд - була лесбійка?     *Інтерсексуали, Квіргендери, Асексуали, Демісексуали.-Rayan Riener-
Коли на Червону планету відправиться новий ровер Mars 2020?
Коли на Червону планету відправиться новий ровер Mars 2020?
Світ 2020-04-28 16:56:29
Слідом за Curiosity на Червону планету відправиться новий ровер Mars 2020. Про це NikopolToday розповідає з посиланням на "Погляд". Він відправиться на Марс вже в нинішньому 2020 році.Ровер Mars 2020 був сконструйований і успішно пройшов випробування в лабораторії Jet Propulsion в Пасадені. Запуск з мису Канаверал відбудеться з 17 липня 2020 до 5 серпня 2020. Апарат досягне Марса 18 лютого 2021 року, повідомили в НАСА.Дизайн Mars 2020 був запозичений у попередника – Curiosity. Ровер також оснащений шістьма колесами для переміщення по кам’янистій місцевості. На його борту розміщено 23 камери, 2 прилади для уловлювання марсіанських вітрів і лазери для хімічного аналізу. Mars 2020 оснащений мініатюрним ядерним реактором і дрилем для забору відкритих зразків гірських порід. Апарат зможе долати близько 180 метрів в марсіанський день (24 години 37 хвилин).«Ми шукаємо давнє мікробне життя, [що виникла] мільярди років тому, коли Марс був куди більше схожий на Землю. Тоді на поверхні планети була тепла вода, щільніша атмосфера і магнітне поле. Завдяки цьому тоді Марс міг бути куди більш сприятливішим для простого одноклітинного життя», – зазначив заступник керівника місії Метт Уоллес.Дані, отримані ровером Mars 2020 року, стануть в нагоді для чотирьох довгострокових цілей NASA з вивчення Червоної планети:- Визначити, чи існувало коли-небудь життя на Марсі;- Охарактеризувати марсіанський клімат;- Охарактеризувати геологічну будову Марса;- Підготуватися до дослідження планети людиною.Як запевняють в NASA, зібрані зразки будуть перебувати на поверхні планети поки їх не забере майбутня місія, яку намічено на 2026 рік. Зразки досягнуть Землі протягом десятиліття.Mars 2020 висадиться в довгій висохлій дельті Езеро – висохле озеро глибиною близько 450 метрів. 3,5 мільярдів років тому воно було пов’язане з мережею річок. Ширина кратера, що залишився, складає 48 кілометрів, і експерти сподіваються, що на цій місцевості збереглися стародавні органічні молекули.Ровер пробуде на планеті щонайменше один марсіанський рік (687 земних днів). Такий же термін експлуатації був запланований і для Curiosity, який досяг Марса в 2012 році, але працює до цих пір.Нагадаємо, нещодавно вчені спростували міф про існування життя на Марсі, проте чимало дослідників не втрачає надію. Для прикладу, заслужений ентомолог розгледів на світлинах з Червоної планети жуків.Фото Погляд / НАСА / ТАСС
Найчіткіше в історії фото Марсу - де марсіани?
Найчіткіше в історії фото Марсу - де марсіани?
Світ 2020-04-29 21:24:37
Марсохід працював доки команда місії відпочивала на День подяки. Про це NikopolToday передає від ТСН. Марсохід Curiosity зробив панорамну світлину марсіанської поверхні з найвищою роздільною здатністю серед наявних фото Червоної планети. Вона складається з понад тисячі зображень і містить 1,8 мільярда пікселів. Про це повідомляє пресслужба NASA.Фото створена за допомогою телеоб'єктива камери Mast Camera (Mastcam). Також ровер використовував інший об'єктив з меншою роздільною здатністю - 650 млн пікселів.На обох панорамах – Глен Торрідон, регіон на схилі гори Шарп, який досліджує Curiosity. Марсохід запрограмували зробити ці знімки, поки команда місії з Лабораторії реактивного руху NASA була на чотирьох вихідних, і він нерухомо стояв на схилі пагорба.Аби освітлення на фото було рівномірним Curiosity знімав лише між полуднем і 14:00 за марсіанським часом. Безпосередньо на процес знімання пішло шість з половиною годин. Марсохід зробив панораму у період з 24 листопада по 1 грудня 2019 року. "Доки багато хто з нашої команди сидів вдома, насолоджуючись індичкою на День подяки, Curiosity створював це свято для очей. Вперше за весь час місії ми присвятили свою діяльність стереофонічній 360-градусній панорамі", - сказав Ешвін Васавада, вчений з Лабораторії реактивного руху NASA і глава місії Curiosity. Фото ТСН / НАСА
Чому Марс найбільш придатний для колонізації людством?
Чому Марс найбільш придатний для колонізації людством?
Світ 2020-05-03 21:23:53
Життя на Марсі сьогодні виглядає мрією, але вона може здійснитись в майбутньому.Зв’язок між Землею та Марсом: чому червона планета найбільш придатна для переселення людства. Про це NikopolToday пише з посиланням на Znaj.ua.Сьогодні ми живемо своїм життям на планеті Земля. Але одного разу нам доведеться покинути нашу прекрасну планету, тому що вона більше не залишиться придатною для життя.Про це пише Spacedocumentary.Існує багато сценаріїв зникнення життя на Землі.  Наприклад, Земля в майбутньому може зіткнутися  з великим астероїдом, і через це зіткнення втратить свою атмосферу. Також люди можуть знищити себе самі, розполчавши ядерну війну чи спровокувавши глобальну зміну клімату на планеті.У всякому разі ми сьогодні розуміємо, що  життя на Землі колись закінчеться,  тому людству потрібно знайти якусь іншу планету, куди воно могло б пересилитися.Для cвого нового дому людству потрібен певний  тип планет:  1. Планета повинна перебувати в зоні заселення,  тобто вода повинна бути присутня у рідкому стані.2. На цій планеті повинна бути атмосфера.3. Планета повинна мати кам'янисту і тверду поверхню, а не газоподібну.Вчені завдяки телескопам високої дальності знайшли багато планет, де вода присутня в рідкому стані, поверхня планети кам'яниста і є атмосфера, але вони занадто далеко від нас.Людству потрібна планета, до якої воно б змогло дістатися, і це може бути планета нашої сонячної системи. Для цього найкраще підходить Марс.Життя на МарсіЖиття на Марсі сьогодні виглядає мрією, але вона може здійснитись в майбутньому. Люди відправили свій перший марсохід на Марс у 1971 році. Це був апарат, створений в СРСР і він  зазнав аварії відразу після посадки на червону планету.Після цієї аварії NASA в 1976 році відправляє свій апарат Viking 1, який успішно здійснив приземлення.У 1997 році NASA відправляє на Марс перший марсохід  - SOJOUNER, який не лише успішно приземлився,  але й зміг дослідити поверхню та атмосферу планети.Після цього на Марс відправляли й інші апарати, але вони не змогли знайти жодної ознаки життя на планеті, але все ж вчені вважають, що в минулому тут могли бути якісь форми життя, як наприклад, мікроби.Якщо ж заглянути в історію людства, то можна знайти опис Марса у багатьох цивілізаціях.Вперше це зробили єгиптяни в 1534 році до н. Єгиптяни поважали Марс, але він їх лякав, вони сприймали Марс, як небезпеку. Причиною цього може бути червоний колір планети.В 2003 році році в Мексиці дослідники знайшли піраміду, створеною в час цивілізації майя, під якою була печера. Оглянувши її, дослідники знайшли кілька скель, покритих золотом та дослідили, що коли на них потрапляло світло, печера починала світитись, як наш Всесвіт. Це була своєрідна тривимірна карта Всесвіту.Цікавим є те, що у верхній частині печери розташовано храм бога майя, який, за їхніми віруваннями, відповідав за життя на Марсі. Цього бога вони зобразили у вигляді астероїда.Можливо майя щось знали, і на Марсі було життя, яке зруйнував астероїд.Сьогодні вчені також приходять до думки, що  в якийсь момент на Марсі сталося зіткнення з великим космічним тілом.Фото Знай.ua | Pinterest
Чому і коли зникла вода на Марсі?
Чому і коли зникла вода на Марсі?
Світ 2020-05-05 14:36:03
Дізнайся: чи буда взагалі на Марсі була вода й чому вона зникла. Про це NikopolToday пише з посиланням на 24 канал / Техно. Марсоходи дали багато відповідей на ці питання за останні десятеліття.Наприклад, марсохід Opportunity займався дослідженням Червоної планети з 2004-го року і не було ніяких передумов до того, що він не зможе продовжити свою діяльність. Однак в 2018-му році на поверхні планети бушувала піщана буря, яка привела до загибелі механічного пристрою.Пил повністю покрив сонячні панелі Opportunity, що призвело до втрати потужності. Так чи інакше в лютому 2019 року американський космічне агентство NASA визнало ровер мертвим. Тепер же вчені говорять про те, що подібним чином з поверхні Марса могла бути видалена вода.Варто розуміти, що вода була не лише на Землі. До такого висновку дійшли дослідники NASA, котрі ознайомились із даними, що отримують з орбітального апарату Trace Gas Orbiter (TGO). Дослідники вважають, що в минулому на Марсі була досить щільна атмосфера і приблизно 20% поверхні планети було покрито водою.Приблизно 4 мільярдів років тому Червона планета втратила магнітне поле, після чого ослабла захист від руйнівних сонячних вітрів, що призвело до втрати більшої частини атмосфери.Пилові бурі могли стати причиною зникнення води на Марсі / фото 24 каналЯк давно на Марсі існувала вода? Ці процеси зробили воду, що знаходиться на поверхні планети, вразливою. Дані, отримані в результаті спостережень апарату TGO, дозволяють припустити, що саме пилові бурі винні в зникненні води з Червоної планети. У звичайний час частинки води в атмосфері знаходяться в межах 20-ти кілометрів від поверхні планети, тоді як під час пилової бурі, яка вбила Opportunity, апарат TGO фіксував молекули води на висоті 80 кілометрів.На такій висоті молекули води поділяються на водень і кисень, наповнений сонячними частинками. Перебуваючи в більш високих шарах атмосфери, вода стає значно легшою, саме це найімовіршіше і стало причиною зникнення води з Марсу.Фото 24 канал / PinterestНагадуємо, в Нікополі квітне нелегальний обрет вогнепальної зброї. Як діє місцева поліція?
Колонізації Марса капут: отруйна вода згубить земне життя
Колонізації Марса капут: отруйна вода згубить земне життя
Світ 2020-05-21 21:32:26
Науковці провели лабораторний експеримент в умовах, близьких до умов Марса. Результати виявились не вельми перспективними для земних мікроорганізмів. Вода на Марсі може бути занадто солоною та холодною для живих організмів.Як виявилось, вода на Марсі виявилась непридатною для відомих нам на Землі форм життя. Про це NikopolToday пише з посиланням на сайт Tokar.ua.Наявність рідкої води на Марсі вже кілька років є гарячою темою для науковців. Так, радарні дослідження Європейської космічної агенції ще 2018 року виявили під його поверхнею водойму довжиною приблизно 20 км. Вона розташована в південній півкулі планети на Південному Плато. Вважалося, що відкриття саме рідкої води підвищує ймовірність того, що під поверхнею Марсу може існувати життя у вигляді мікроорганізмів.Але нещодавні дослідження показали, що у випадку з Марсом рідка вода може бути досить агресивною до всіх відомих нам мікроскопічних форм життя. Група дослідників опублікувала статтю в журналі Nature Astronomy, де йдеться, що стабільні рідини на сучасному Марсі не підходять для відомих земних організмів. У своєму коментарі для видання Astrobiology автори зазначають, що навіть на Землі життя має певні екологічні обмеження, які можна витримати. Для того, щоб зрозуміти, які умови для цього на Марсі, вчені дослідили хімічний склад стабільних рідин на планеті та проаналізували їхню придатність хоча б для екстремальних земних форм мікроорганізмів.Науковці в лабораторних умовах дослідили солі, які, ймовірно, є на Марсі, керуючись інформацією про клімат планети з планетарних моделей та даних марсіанських місій. Вони виявили, що концентровані соляні розчини можуть призводити до формування рідкої води на 40% поверхні Марсу, але лише протягом 2% марсіанського року.Як розчинні солі впливають на марсіанські рідини?Вчені дійшли висновку, що через низькі температури й підвищену сухість крапля рідкої води на Марсі може миттєво замерзнути, закипіти або випаруватися. Але це лише тоді, коли крапля не містить розчинних солей. Солона ж вода має нижчу температуру замерзання, тому і випаровування буде повільнішим. Дослідники зазначають, що вже помітили докази формування крапель соляного розчину на апаратах, які досліджували Марс. Краплі могли сформуватися в умовах нагрівання пристроїв.За словами співавтора статті доктора Вінсента Шеврієра, в університеті Арканзасу вже багато років проводяться експерименти в умовах, близьких до марсіанських, тому вчені можуть робити досить точні припущення. Оскільки ж найвища температура, яку зможе витримати концентрований соляний розчин на Марсі, становить -48°C, це вже набагато нижче, аніж температура, яку можуть витримати будь-які відомі нам земні мікроорганізми.Чому результати цього дослідження важливі?Дослідницькі апарати, що вирушили на Марс із Землі, могли містити певні мікроорганізми. Якби вони змогли існувати на Марсі, це означало б втручання в систему життєдіяльності планети й безконтрольність їхнього розповсюдження, та могло б мати несподівані наслідки. Окрім цього, такі дослідження можуть вплинути на майбутні плани з колонізації.Але варто зазначити, що вчені не відкидають можливості існування невідомих нам форм життя у водах Марса. Водночас такі форми можуть існувати й на Землі, але наразі науковці їх не виявили. Тому майбутні місії ще матимуть можливість відкрити життя на Червоній планеті, якщо воно змогло пристосуватися до її агресивних кліматичних умов.Фото Tokar.ua / Pinterest / автор Оксана Якупова
Раніше надра Марсу та ядро були гарячими: чому Марс замерз?
Раніше надра Марсу та ядро були гарячими: чому Марс замерз?
Світ 2020-05-23 11:55:33
Метеорит підказав відповідь. Дослідники з’ясували, що надра Марса колись були гарячими, майже як Земні. Про це NikopolToday переповідає з посиланням на Новий Час.Сучасні вчені стверджують, що метеорит, який утворився глибоко всередині Марсу, став першим хімічним доказом гарячої магми в мантії планети.Марс мав як вулканічну, так і геологічну активність / фото NASAНагадуємо, Земля також на порозі глобальних змін - Антарктида стала зеленою через глобальне потепління. Кристали олівіну в метеориті Тіссінт, який впав на Землю в 2011 році, могли утворитися тільки при змінюваних температурах, як запевняють геологи з Університету Глазго.Судячи з усього, кристали швидко оберталися в потоках магматичної конвекції - показуючи, що планета була вулканічно активною, коли кристали утворилися приблизно від 574 до 582 млн років тому — і це все ще може тривати сьогодні.Ілюстрація Олімпу Монс на Марсі - найбільшого вулкану Сонячної системи / фото Mark Garlick/Science Photo Library/Getty«Раніше не було ніяких доказів конвекції на Марсі, але питання про те, чи є Марс все ще вулканічно активною планетою раніше був досліджений з використанням різних методів. Проте, це перше дослідження, яке доводить активність в надрах Марса з чисто хімічної точки зору на реальних марсіанських зразках», — пояснив планетарний геолог Нікола Марі з Університету Глазго.Олівін, силікат магнію і заліза, не рідкість. Він кристалізується з охолоджуваної магми і дуже часто зустрічається в мантії Землі. Також цей мінерал досить часто зустрічається в метеоритах. І олівін також досить поширений на Марсі. Фактично, присутність олівіну на поверхні Марса раніше розглядалося як свідчення сухості планети — мінерал швидко вимивається водою.Але коли Марі і його команда почали вивчати кристали олівіну в метеориті Тіссінт, щоб спробувати зрозуміти, де знаходиться магма, вони помітили щось дивне: кристали розподілені в шматку породи нерівномірно, утворюючи багаті фосфором жили.«Це відбувається, коли швидкість росту кристалів перевищує швидкість, з якою фосфор може рівномірно розподілятися по породі, проникаючи в її кристалічну структуру», — пояснив Нікола Марі. Сліди нікелю і кобальту підтвердили попередні дані про те, що шматок породи з`явився з глибин марсіанської кори — від 40 до 80 кілометрів під поверхнею Марса.Марсіанська мантія, ймовірно, мала температуру близько 1560 градусів за Цельсієм. Така ж температура була у мантії Землі (1650 градусів за Цельсієм) 2,5 — 4 млн років тому.Додамо, місія NASA InSight вимірює, серед іншого, потік тепла від марсіанської кори. Якщо Марс все ще вулканічно активний, ми можемо дізнатися більше про це дуже скоро.«На початку історії Сонячної системи Марс, ймовірно, був засипаний значними кількостями органічної речовини, наприклад, з багатих вуглецем метеоритів, комет і частинок пилу. Деякі з них, можливо, виявилися в пастці всередині карбонатів», — пояснює хімік Ацуко Кобаяші з Токійського технологічного інституту.Завдяки новому дослідженню вчені дізналися, що молекули дійсно потрапили на Землю з Марса. Крім того, було встановлено, що частка азоту в формі нітрату, одного з найсильніших окислювачів на Марсі сьогодні, серед цих молекул мінімальна. З цього випливає висновок, що атмосфера раннього Марса була менш окисляючою, ніж сьогодні.У марсіанському метеориті знайшли азотмісткі органічні молекули / фото Koike et al., Nature CommunicationsРаніше НВ повідомляв, що японські хіміки виявили органічні сполуки, що містять азот, в марсіанському метеориті, що впав на Землю 4 млрд років тому. Це перше реальне свідчення фіксованих молекул азоту на Марсі.Фото НВ / Pinterest / зазначені джерелаТакож ми передавали, що плану колонізації Марсу може бути гаплик: дізнайся чому. 
Науковці зі Сполучених Штатів знайшли найкраще місце для першої колонії на Марсі
Науковці зі Сполучених Штатів знайшли найкраще місце для першої колонії на Марсі
Світ 2020-05-26 12:21:04
Вчені з США знайшли район на Марсі, де можливо побудувати просторий, теплий та захищений від метеоритів і радіації прихисток для колоністів. Про це відкриття NikopolToday пише з посиланням на телеканал Прямий. Також вчені заявляють, що майбутнім колоністам доведеться працювати в умовах постійної загрози для життя. І якщо проблему води, їжі й кисню NASA навчилося вирішувати, то з радіацією - складніше. Повністю убезпечити від неї житлові модулі непросто.Науковці для створення безпечного житла пропонують використовувати особливості ландшафту самого Марса. А саме - будувати колонію на рівнині Еллада, найглибшої низовини планети. Про це повідомляє Life Science.Нагадуємо, що Земля у небезпеці - людству треба боротись із метеорами і будувати додаткову оселю людства на Марсі. "У неї є низка переваг. По-перше, відносно низький рівень радіації через більш щільний шар атмосфери - на 50% менше, ніж на височинах. А по-друге, на північному сході рівнини розташована Адріатична гора - згаслий вулкан з численними порожнинами, утвореними через лаву, що нерівномірно застигла", - заявляють вчені.Науковці розрахували, що, живучи всередині цих отворів, колоністи отримуватимуть лише 61,64 мкЗв / день, стільки ж, якби кілька разів на день робили знімок зубів. А це в п'ять разів менше, ніж на поверхні рівнини."Також вони захистять від мікрометеоритів, коливань температури й потенційно небезпечних речовин у марсіанській пилюці", - вважають вчені.Варто відзначити, що марсіанська вода може стати проблемою для перших колоністів із Землі.Фото prm.ua та Pinterest
З Марсу можуть прилетіти віруси страшніші за коронавірус з Китаю
З Марсу можуть прилетіти віруси страшніші за коронавірус з Китаю
Світ 2020-05-28 09:45:08
Вчені попереджають про небезпечні віруси з Марса. Про це NikopolToday пише з посиланням на Корреспондент.net.Експерти наполягають, що астронавтам в майбутньому необхідно буде проходити карантин після повернення з Марса, подібно до того, як це робили астронавти, які вперше ступили на Місяць.На Марсі можуть бути присутніми віруси / фото NASA/JPL/University of ArizonaПрофесор Стенфордського університету Скотт Хаббард вважає, що із зразками земних порід з Марса на Землю можуть потрапити нові віруси. Про це, в суботу, 9 травня, як повідомляє Daily Mail.За словами вченого, необхідно розробити певні протоколи, які б не дали можливості вірусам з іншої планети потрапити на Землю з грунту, космічних кораблів, а також від самих астронавтів."Всі системи повинні піддаватися ряду хімічних очисток, а також теплової стерилізації, в той час як пробірки зі зразками повинні оброблятися так, ніби вони були б з вірусом Ебола, - заявив Хаббард.При цьому професор зазначив, що ймовірність занесення вірусів з камінням, підібраним з поверхні Марса, "вкрай мала".Відомо, що NASA планує відправити людей на Марс приблизно в 2035 році. Раніше у NASA представили скафандри для польотів на Місяць і Марс. Також, вчені не виключили можливості життя на Марсі.Фото Корреспондент.net / Pinterest
На Марс [у контексті української квір-літератури]
На Марс [у контексті української квір-літератури]
Україна 2020-05-28 16:59:57
На Марс [у контексті української квір-літератури]  Гомосексуальна література формувалася разом із розвитком світової культури та мистецтва із часів кам'яного віку. Археологи знаходили зображення одностатевих пар у найдревніших малюнках в печерах по усьому світу. Стародавні статуєтки, розпис, східні сцени укійо-е та інші різноманітні види мистецтва розповідають про існування гомосексуальних стосунків у житті наших предків, з різних точок зору. Легенди, давні книги, літописи іноді також мають у собі тематичних персонажів, або взагалі розповідають історію від їх особи.  Ближчє до сучасності, слід виділити такий відомий твір ірландського письменника Оскара Уальда, як "Портрет Доріана Грея" або "Моріс" Форстера. Відомі цитати Оскара Уальда, у книзі "На Марс" є провідними меседжами до кожної із глав. Це певно одні із перших активних кроків, із яких почалося становлення квір-літератури. Часто автор подібних творів того періоду черпали натхнення саме із давніх легенд й творів Античного світу. Пройшов час, і на Заході й Сході подібні твори стали повноцінною частиною світової літератури, зайнявши у ній своє місце. Тепер ЛГБТ-література вже не належить до площини андеграунду.    Хочеться також розповісти і про розвиток української квір-літератури. На самому початку 1990-х років, коли Україна стала незалежною, був створений перший український гей-журнал "Один з Нас", саме у ньому були опубліковані перші вірші та оповідання на гомосексуальну тематику. Згодом, у 1995 році, була опублікована повість Марини Козлової "Арборетум", яка чи не вперше розповідала про кохання між чоловіками для широкого кола читачів. Повість була перекладена деякількома мовами і ще кілька разів перевидана. Для багатьох, саме вона є першим гей-твором в Україні, оскільки інформація про неї вийшла у публічну площину.    А скільки ще невідомих авторів написало оповідань, новелл й віршів на ЛГБТ-тематику? Невідомо, адже у той час, впринципі, як і в сучасний, молоді та старі авторі, які зважувалися писати квір-твори, не очікували толерантності від редакторів, і усе, як це часто буває, закінчувалося читаннями у ЛГБТ-центрах та тісному колі друзів. Чи зазнала Україна культурних втрат через подібне табу, вважаю, що так. Оскільки пройшло вже більше двох десятків із Дня Незалежності, а ставлення суспільства до гомосексуальності не тільки не змінилося, а деякою мірою навіть погіршилося. Багато людей в країні не розуміє природу не те що гомосексуальності, а й самої сексуальності. Адже у Радянському Союзі "сексу не було". Можливо саме ці двері, у контексті свого квір-твору "Дівчатка", і намагалася привікрити Оксана Забужко ще у 1999 році. Загалом, квір-персонажі із початком нового тисячоліття почали з'являтися у творах багатьох відомих українських письменників. Частими гостями вони були і в творах провокаційної Ірени Карпи, містичної Лади Лузіної.На початку 2000-х, із розповсюдженням мережі Інтернет в Україні, українські починаючі автори почали писати фанфікшен, багато з якого належать саме до ЛГБТ-тематики. Це короткі оповідання про улюблених героїв з фільмів, музичних гуртів, аніме, тощо. Соціальні мережі дозволили формувати та залучати аудиторію о раніше невідомих жанрів в Україні, на які у суспільстві було "табу", але у мережі, частіше за все, самі ж підлітки та молоді письменники отримали змогу публікувати свої ЛГБТ-твори на сайтах, форумах та у власних блогах. Кількіть ЛГБТ-творів від українських авторів збільшилася у сотні разів усього за якихось 10 років.    Гей-роман «Алмазний протез (Ніякого сексу не буде)», який був написаний Олесем Барлігом у співавторстві з Юрієм Ганошенко був написаний у 2006 році, але, на жаль, поки не опублікований. Олесь Барліг також створив із іншими авторами збірку ЛГБТ-творів "120 сторінок Содому". Фактично, його можна вважати чи не першим офіційним гей-романом в українській літературі.    На початку 2011 року розпочалося написання роману "На Марс", а у 2012 він був завершений. Подальші роки, до публікації у Канадському видавництві, він декілька разів перередаговувався. Після більш ніж року перемовин із видавництвом, він був опублікований 7 травня 2015 року. Наступним гей-ро