Всі публікації з тегом філософія

Власна думка - понад усе! - не втомлюється нагадувати Вам NikopolToday. Зараз вже відома на нашому сайті і в Нікополі блогерка Марина Воробйова за своїми попередніми матеіралами, розповість про любов до себе.Ми публікуємо її матеріал зі згоди авторки мовою оригіналу, без змін, з блогу "Воробйова чирикает". Любіть себе такими, якими Ви є насправді!Любите себя!Это самое лучшее, что вы можете сделать для себя и для ваших близких. Человек, который любит себя и принимает себя - не испытывает ненависти к окружающим, не поучает, не унижает. Человек, живущий в мире с собой, живёт в мире со всеми. Человек же, ненавидящий себя, свое отражение, свое тело, свои способности - постоянно требует от себя и других невозможного, придирается, скандалит, унижает, ненавидит. Внутренняя ненависть к себе находит выход в таких формах поведения, если не изливается на самого человека в виде физического самоповреждения и неочевидной аутоагрессии. Мы должны учить детей не уступать старшим, здороваться, говорить спасибо и снимать шапки в помещениях. Мы должны научить их уважать самих себя. Потому что только уважающий и любящий себя человек уважительно и бережно относится к другим.Мы должны показывать пример любви к себе. Уважения своих потребностей. Исполнения своих желаний. Не стоит путать их с погоней за неким идеалом и повышенными требованиями к своей внешности, оценкам, качествам. Любовь безусловна и нерациональна. И раз уж нам жить с самими собой до конца жизни, то лучше жить в любви, а не в ненависти.Я искренне желаю всем вам именно этого - любить себя искренне, заботиться о себе, принимать себя. С этого начинается полноценная жизнь. Начните ее сегодня.За матеіралами з блогу нікополського психолога Марини ВоробйовоїВи також можете надіслати власні думки на нашу електронну пошту [email protected], і ми розглянемо їм, щоб опублікувати.Make Love! Not War!Також ми писали що цікавий музичний додаток з США для музикантів увійшов на ринок України.Також слід нагадти, що завзяті господині Нікополя створюють власні рецепти святкової куті для Нікополя.

«ДТЕК». Така проблема у нас виникла саме в цьому році. У минулому, в 2018-м, таких питань не виникало. Але після прийняття деяких постанов Кабінету міністрів, внесено зміни до законів України з «ДТЕК», Дніпропетровське «Обленерго». Про це NikopolToday повідомляє від Репортеру. Проблем безліч. Ну давайте назвемо хоча б перші 5-6... Ті, з якими звертаються до нас нікопольці, що обговорюється в народі, - каже дупутат.Дніпропетровське «Обленерго» скористалося цим - стало примусово обмежувати дозволену потужність споживачам. Енергетики це роблять через лічильники, які можна регулювати за допомогою комп'ютера, віддалено, через обмеження потужності автоматів.Ось саме це й обурило людей. Ви добре знаєте про мітинги протесту з цього приводу і про резолюцію, яка лягла в основу звернення нікопольчан до Кабінету міністрів і до президента країни.Чому ми заперечуємо? Якщо в 2018 р наші енергомережі витримували навантаження, а в нинішньому (хоча нічого не змінилося) ці ж мережі чомусь не стали витримувати навантаження, і споживачі повинні платити за додаткові кіловати? Це ж не знову встановлюється обладнання, а ЧИННЕ. У споживача стояв автомат на 25 ампер. Ви поставили на 15 ампер, грубо кажучи, на два кіловати зменшили потужність, і з нього ж ВИМАГАЄТЕ плату за відсутні кіловати. Це неправильно, і ми вказали це в зверненні.Нагадали, що ми проживаємо все-таки в 30-кілометровій зоні, люди добре знають, що кожен день ризикують своїм здоров'ям. Чому це не враховуєтьс ?!У нашому місті потрібно платити за кожний відсутній кіловат по 1700 грн., А в інших по - 1300? Чому так?Однозначно рішення цього питання лежить в Києві, і як обіцяв народний депутат України Денис Герман, він буде вести роботу з цього питання в столиці. А ми своїм зверненням, можливо, допоможемо йому. Наскільки довго будемо чекати відповіді з Києва? Зазвичай відповідь ми чекаємо місяць.Люди запитують, чи варто чекати швидкого і чесної відповіді з Києва? З досвіду своєї роботи (по безлічі звернень, які ми писали протягом цих років) можу сказати: чують нас в Києві погано! І реакція не завжди та, на яку ми сподіваємося. Але, може бути, за допомогою народного депутата динаміка в цьому питанні буде.Ви знаєте, що міський голова провів не одну зустріч з керівництвом «Обленерго». І це все одно має якось вплинути на ситуацію.Мені часто ставлять запитання: чи буде запрошений на сесію Нікопольської міськради авторитетний представник «ДТЕК»? Доводиться відповідати, що в нікопольському відділенні немає навіть начальника (недавно призначений в.о.) Як тільки така людина з'явиться, ми неодмінно запросимо його і заслухаємо на сесії. Але в основному ми сподіваємося на позитивну відповідь міністерства.СМІТТЯ. Мабуть, на другому місці в Нікополі стоять питання з вивезення сміття. Ця проблема в нашому місті існує вже два роки. Наші служби не вивозять зламані гілки і опале листя, тому що наша виконавча влада ще навіть не затвердила механізм їх вивезення. Навіщо щось чекали до грудня, до закінчення нинішнього договору, а могли ще рік тому розробити і провести згідно з рішенням Кабінету міністрів конкурс на єдиного перевізника з вивезення цього виду сміття. Тепер ми повинні створити орган, який буде займатися проведенням конкурсу, буде обраний склад комісії, розроблено положення про неї.«Нікопольтеплоенерго». Люди обговорюють ситуацію навколо «Нікопольтеплоенерго». Називають жахливу цифру боргу - 400 млн. Грн, (або 320 млн. Грн.) Йдуть судові розгляди, а у депутатів і юристів немає на сьогодні повної картини, що від нас вимагають, які йдуть засідання. Тому я вважаю правильним рішення про створення тимчасової спеціальної депутатської комисси, яка повинна хоч якось розібратися в ситуації. (Комісію очолила депутат Тетяна Повсякденна). Всім відомо, що ні місто закуповував газ, договірні відносини були між «Тепломережею» і газопостачальними компаніями. Але при цьому всі ми повинні розуміти, що яку б суму не назвав обов'язком суду, платити доведеться, можливо, з міського бюджету. А 400 млн. Грн. для міста непідйомні.«ГОРБАТИЙ» МІСТ. Жителі міста з тривогою стежать за тим, як занепадає «горбатий» міст. Це все може закінчитися катастрофою. Ця проблема тягнеться з радянських часів, але нічого не робилося. А коли це «спадщина» довелося приймати нам, то в цьому році вирішено було обмежити навантаження на міст, створити комісію, яка могла б порекомендувати щось конкретне. Зараз над цим питанням працюють експерти. Як тільки вони дадуть більш точну оцінку якості моста, влада буде приймати рішення. Ще одна заморочка: у 2004 р інший склад влади робив ремонт моста, а коли ми стали розбиратися, то виявилося, що довгий час міст не був навіть на балансі міста. І тепер постає питання: за чий рахунок буде проводитися ремонт? За обласної або державний. Навіть 50 млн. Для міського бюджету - це катастрофічна сума.ЗАКРИТТЯ ДИТЯЧОГО САНАТОРІЮ. Це об'єкт обласного підпорядкування. А облздоров повідомив, що в зв'язку з реформою медицини не стало такого поняття, як дитячий санаторій. І Нікополю залишилося тільки підкоритися - як варіант запропонували розмістити там дитячий садок.ГРОМАДСЬКА РАДА. За Громадській раді йдуть засідання в суді, цим питанням займається Віталій Журавльов. Я думаю до рішення суду це питання на сесії виноситися НЕ буде (хоча, може, і винесуть). А суд має право зобов'язати депутатів розглянути це питання на сесії і затвердити Громадська рада? Так! Тоді на моїй практиці це буде перше рішення суду, яке зобов'яже депутатів, саме у нас, в Нікополі, голосувати. Адже рішення суду потрібно виконувати!Ну і на завершення нашої зустрічі хочу прояснити ще один момент. У Фейсбуці з'явився профіль з моїм прізвищем і моїми фото, але я не знаю, хто це зробив. Це підробка, кому-то хотілося друкувати різні дурниці від мого імені (вона була майже відразу ж видалена).Але мене це анітрохи не зворушило. Я розумію, що не можу подобатися всім. Одне хочу сказати: якою б не була майбутня передвиборна кампанія до місцевих рад або вибори мера, потрібно залишатися людьми. Не треба нікого обливати сумнівними компромати. Давайте вести себе конструктивно.Говоріть відкрито про те, що треба б робити в місті. Вас завжди вислухають. При цьому добре б, що б кожен пам'ятав і про свій внесок в життя міста. По-моєму, я ніде ще офіційно не оголошував, що йду в мери, але, напевно, хтось за мене вже це вирішив. Чим більше буде адекватних претендентів на пост мера, тим краще для нікопольчан.Розповідав секретар міської ради Олександр Саюк.Фото PinterestТакож зверніть свою увагу на ненаситну корупцію - їм все мало.До речі, куди знову підуть виділені гроші на благоустрій Нікополя? 

Хто такі чайл-фрі і з чим їх (або вони) їдять в цьому світі, пояснить вже відома нам нікопольска блогерка - Марина Воробйова. Саме це NikopolToday допоможе зрозуміти Вам. Текст мовою оригіналу, звісно без змін, з блогу Воробйоыв чирикает у Телеграм.Чайлд-фри, или свободный от детей(Фри - как свободный, а не как картошка)Я скажу сейчас неприятные вещи, жестокие факти современной жизни и после поговорим о чайлдфри. Так вы лучше воспримете информацию.На планете Земля овердофига людей. Большинство населения мира не имеют доступа к чистой воде и качественной еде.Дети - это не потребность, а желание.Материнского инстинкта не существует.Дети не улучшают жизнь, роды не омолаживают, а беременность не у всех проходит без последствий.То есть люди, сознательно выбирающие жизнь без детей - не сумасшедшие.Во-первых, перед человечеством не стоит проблема виживания. Рожать, чтобы выжить больше не нужно. Люди взрослеют позже, живут дольше, а значит о желании родить ребенка ранее 30 лет можно очень сильно дискутировать.Во-вторых, некоторые люди хотят быть свободными. Не все готовы на самопожертвование, не каждый хочет продолжаться в потомстве. Кто-то хочет, кто-то нет.У людей нет необходимости размножаться. Есть влияние гормонов, сексуальное влечение, оргазм. Но на то человек и sapiens, чтобы руководствоваться не древними отголосками инстинктов, а разумом.Материнский инстинкт с т. з. социума - это привязанность к ребенку, чувство ответственности, желание заботиться. Но это социальная надстройка, а не биологическая. Иначе тогда и убийство детей оправдывали бы инстинктом: у животных так и есть. Поэтому то, что у человека называют материнским инстинктом - это не оно. Социальный же "инстинкт" присущ не только женщинам, но и мужчинам. А если перестать воспитывать девочек в духе "ты будущая мама" - уверена, никаких различий в проявлении "инстинкта" мы не увидим.Не каждая женщина хочет рожать и воспитывать детей. Это нормально. И не каждый мужчина мечтает стать отцом. Мы имеем право хотеть чего-то или не хотеть, делать или не делать. И это ок.% сознательно бездетних женщин в США с 1980 до 2010 года вырос с 2.4% до 6,6%. Примерно такие же данные и по другим развитым странам.Впрочем, всё, что мы должны знать: чужие репродуктивные планы не должны нас волновать. Каждый имеет право прожить жизнь так, как хочет.Как правило, чайлдфри - более образованные, менее религиозные, достаточно материально обеспеченные люди. Однако, возможно именно поэтому умные, образованные и обеспеченные...Автор Марина ВоробйоваРаніше ми висловлювали невдоволення стосовно дискримінаційного ставлення до історичної частини міста - знову і знову залишають без води!І також писали, що саме робити, коли коронавірус дійде до Дніпра і області, зокрема тікати до Нікополя.

Авторська стаття від NikopolToday для розділу "Власна думка" від Rayan Riener про головне: Сенс Вашого Життя. Кожен колись задумується про це. Рано чи пізно, це питання змушує зупинитись і визначитись із Покликанням. Як визначитись із Покликанням - якщо це про Вас, читайте далі. Я хочу, щоб ви задумались про: Сенс Життя. Кожен колись задумується про це. Рано чи пізно, це питання змушує зупинитись і визначитись із Покликанням. Коли ви визначились із Покликанням, ви можете зайнятись і Зродною працею.  А там вже і життя на марне – не проживете. Почнете роботу над власною Біографією. Але все житті доведеться відстоювати власну Свободу Особистості. Та нести Правову відповідальність…~[Шлях] Вільної ОсобистостіЩо таке особистість, спитаєте Ви?«Особистість»  - особистістю можна назвати людину, яка досягла такого рівня соціального розвитку і самосвідомості, який дозволяє їй знаходити і обирати серед цінностей культури особистісні смисли, самостійно виконувати відповідну перетворювальну діяльність, свідомо і відповідально здійснювати саморегуляцію діяльності й власної поведінки...(Які ознаки характеризують Особистість) характеризують такі ознаки:Перевір, чи маєш всі ці ознаки особистості.1. розумність (визначає рівень інтелектуального розвитку);2. відповідальність (рівень розвитку почуття відповідальності, уміння керувати своєю поведінкою, аналізувати свої вчинки і відповідати за них);3. свобода (здатність до автономної діяльності, прийняття самостійних рішень);4. особиста гідність (визначається рівнем вихованості, самооцінки);5. індивідуальність (несхожість на інших).(Що визначає Особистість ?) визначають:- неповторні фізичні якості,- психічні процеси,- темперамент,- характер,- здібності,- мотивація,- потреби,- інтереси.Що таке Особистість, індивід та індивідуальність:Індивід утотожнює загальні властивості людини, як організму.Індивідуальність утотожнює специфіку окремої людини, причому специфіка ця може носити спадковий чи випадковий характер.Особистість — результат процесу виховання і самовиховання. «Особистістю не народжуються, а стають» [А.Н. Леонтьєв] Діти не мають особистості, оскільки відповідальність за їх вчинки ставиться їхнім батькам. На думку Л.І. Божович, можна виділити два критерії особистості, що сформувалася:1. Людину можна вважати особистістю, якщо в її мотивах існує ієрархія в одному певному сенсі, а саме якщо вона здатна долати власні спонукання заради чогось іншого. У таких випадках кажуть, що суб'єкт здатний до опосередкованої поведінки. При цьому передбачається, що мотиви, по яких долаються безпосередні спонуки, соціально значущі.2. Здатність до свідомого керівництва власною поведінкою. Це керівництво здійснюється на основі усвідомлених мотивів-цілей і принципів.    "Особистість" — це індивід, який "усвідомлює" свою індивідуальність.Як правило, людина, яка стає на шлях вільної особистості, - не покидає його,  оскільки куштує найкращий смак із людської сторони життя. Шлях особистості, - нелегкий, але свобода – варта того, щоб нею жити, жити справжнім життям із цілями, а не існувати, як частина механізму, яким користуються сильні світу цього. Творити свою Долю самостійно, та впливати на Долю суспільства, Творити Історію, бути її учасником, а не пасивним споглядачем, - ось що передбачає Шлях Вільної Особистості.P.S. Ця стаття, також є частиною історії, оскільки вперше була підготовлена для Українського Розмовного Клубу (Нікополь), де і була озвучена. Гадаю, зараз саме той час, коли світло тих думок, може надихнути і Вас, мої улюблені читачі.Автор Rayan RienerТакож ми розповідали - чи варто карати своїх дітей? А ще раніше показували, як живе сліпа песка з Нікополя у Києві.

Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту [email protected], щоб все місто почуло Ваші думки.Пещерные люди и чудо разумной жизниНу, что же... завершилась моя поездка в Днепр на День Рождения племянника. Был и в Никополе. С радостью могу отметить, что дети счастливы, взрослые довольны. Миссия выполнена!! Останавливался в хостеле. Я немного устал от этой поездки, конечно, но был рад побывать в Днепре, пусть и всего пару дней. Ведь это мой самый любимы город в Украине. Я вижу в нем большой потенциал, жаль многие местные жителе, не разделят мой взгляд. Но оно и понятно... Ведь, если сравнивать Днепр с Харьковом и иметь возможность пожить в обеих городах, становиться ясно, насколько глубокий цивилизационный разлом пролегает между этими города. Не зря Харьков один из 3-х лучших городов в Украине для жизни. Пусть, возможно потому, что Харьков - первая столица Украины? Кто знает, но в глаза бросается сразу несколько вещей, если долго отсутствовал в Днепре - это люди и инфраструктура, общая разница в развитости городов. Казалось бы - население практически одинаковое, большинство людей говорят по-русски, одинаково много беженцев, но!.. Это же какой-то ужас с инфраструктурой в Днепре. Про местных - отдельный разговор...Центральный Мост так и не был реконструирован до конца. Какой то казус - ты едешь на автобусе и наблюдаешь картину: одна половина, направленная в сторону Нового центра - полностью завершена. Красуются новая пешеходная зона, новые современные перила, проезжая полоса ограждена бетонными плитами от пешеходной зоны, но как только ты смотришь в другую сторону, где старый город со своими заводскими трубами - полнейший шок! За столько месяцев - ничего не изменилось, те же ветхие перила, те же дыры на пешеходном участке с гнилыми палками, кое-как прикрывающими пропасть под ногами. Сразу подумал: "такое возможно только в Украине!" но ведь и в Украине ничего подобного я не видел нигде. Мусор повсюду, разбитые дороги, заброшенные здания украшающие центр города и все окрестности... В Харькове как-то уже успел отвыкнуть от всего этого. Или к хорошему просто быстро привыкаешь? И должны ли люди привыкать к хорошим дорогам, чистым площадям и проспектам, качественно обустроенным для людей? должны ли люди привыкать к отсутствию заброшенных зданий? к поездкам по городу на эко-такси? В Днепре все как бы есть да не окончено. Новый центр построили, да и там пару шагов в сторону и ты снова в каком то заброшенном переулке с разбитым асфальтом и бомжами. Все это бросается в глаза из-за контраста, конечно. Но неужели так сложно завершать начатое? Или все в Днепре делается для галочки? Для пустых понтов?Относительно людей, что сказать... Ничего не изменилось. Те же открытые рты, те же алкаши и бомжи. Днепр - город бомжей!! Несмотря на то, что его называют городом миллионеров, все совсем не так. Толпы пацанчиков в спортивных костюмов, смачно отпускающих едкие словечки в мою сторону, толпы бабушек, забивающихся в автобусы и встревающих в разговоры: "я не хочу слушать ваш бред!" И это все в самом центре города!! Мне вообще показалось, что за эти два с половиной дня, что я объездил с семьей весь Днепр - с челкой и светлыми волосами увидел только себя. Да и не мудрено, ведь в городе нет ни одной ЛГБТ-организации с физическим офисом. А есть ли потребность? Тогда как в Харькове неформальная молодежь собирается сходками "Мы все равны" по собственной инициативе, ХАТОБ забит панками, скейтерами и анимешниками, а на анимке собирается по сотне человек каждый выходной, а во Фрешах на Бекетова и Историческом - негде плюнуть - радужный контингент (уже промолуч что в Харькове есть и Квир-Хоум и прочие организации), Днепр был в шоке от меня и моей семьи не напрасно. Мы только и могли сказать, что "дикие люди", да и все тут. А я попросил следующий День Рождения племянника праздновать в гостях у меня в Харькове, поскольку не хочу все это выслушивать от окружающей толпы вновь. Помню как сейчас, когда на меня с подругой набросился молодой человек на Вавилоне, в парке: "мальчик или девочка?" "волосы подстриги" и прочая дичь с угрозами, а с гостевавшей у меня подругой из Полтавы и того больше, все внимание было акцентрировано на нас, даже на входе в Вавилон мы непременно слышали "о 2007 пошли, хахаха". Люди действительно в Днепре не видят разнообразия. Когда Днепропетровск называли городом неформалов, теперь это город быдла и пустых понтов на разбитом асфальте. В Харькове жизнь бьет ключом, никто не лезет со своим уставом в чужой монастырь. Видимо студенческий город оправдывает свое название, все привыкли к молодежи, а молодежь привыкла к разнообразию.Следом за закрытием "Кино-Правда", моего излюбленного места для киносеансов, обанкротился и "МОСТ-Кино", Карл!! Как же так?? В самом центре города, в Мост-Сити нет кинотеатра!!! Караул просто... Я так надеялся сходить на премьеру "Первому игроку приготовиться", но не тут-то было. Выходит так, что мне и семье нужно ехать в Мультиплекс на Тополь в Дафи?? Что же происходит?! Застой города какой-то, никак иначе.После Дня Рождения нас ждал еще один неприятный сюрприз. И это была не девушка с большущих пакетом под каким-то воздействием наркотических веществ, ждущая маршрутку в Никополь и вечно пристающая с расспросами: мальчик я или девочка и кто все эти дети?? Маршрутка задержалась на час, поскольку было пробито колесо. Дорога то в Никополь точно такая же как и Криворожская трасса... В итоге, мы выехали с большим опозданием и прибыли в Никополь после 12 часов ночи. Всю дорогу я ехал с открытыми глазами, то и дело подпрыгивая на каждой колдоцобине. Страшно уснуть в такой дороге, и каким бы ни был уставшим, ведь можно проснуться на обочине!! Все содержимое карманов, мелочь, бутылки - летало по салону маршрутки, сливавясь в какую-то какофонию!!! Ух... Ну нету меня никакого желания проходить через этот 3-х часовой стресс вновь.Развезли друзей племянника на такси по домам и только тогда поехали домой. Я уже, конечно, не могу считать это место своим домом. У меня там даже нет собственной комнаты, но тем не менее. Уставший, я сразу же лег спать. Не пробыв в Никополе и суток, встал с утра и после чашки кофе перебрал вещи для летнего сезона. Промолчу о 10 коробках с прочими вещами, которые нужно отправить в Харьков. Поезд был уже через несколько часов и я спешил как никогда. Отправляясь, я прокручивал в голове, что же я буду писать о Никополе?? А собственно, что писать? Никополь похож на Днепр. Развалины, плохие дороги, такие же пацанчики в спортивных костюмах и сварливые бабушки. Даже таксопарк составлен из одних лада сидан, с разбитыми стеклами и воняющими креслами. Хочу заметить, что на UBER в Харькове также комфортно ездить и по сей день, не говоря о службе экотакси, на приводящих меня в восторг Ниссан Лиф, снующих тысячи по Харькову, будто я и не в Украине вовсе или в Украине, но с отметкой "в будущем". Мне нравятся харьковчане, как не крути. Тут никого не трогают никакие понты, ты интерес как личность для окружающих, не более и не менее, как это и должно быть. Я чувствую себя гораздо свободнее для самовыражения и общения в Харькове!!!В поезде, следующем из Никополя в Харьков я имел радость дочитать замечательный пример научной фантастики 20 века: "Космическая Одиссея: 2001", где Артур Кларк описывал в 4-х коротких историях, объединенной одной сюжетной линией, первый контакт и с инопланетным разумом, прямым образом причастном к возникновению нашей, Человеческой Цивилизации. Книгу я получил через "КСД", на украинском языке. Правда последнюю посылку я так и не получил, поскольку как раз переезжал из Днепра в Харьков. Честно сказать - перевод кусается, но все понятно, благодаря тому, что автор особо не вдавался в подробности физики и прочих моментов, усложнивших бы перевод. Главным образом, сюжет передавал атмосферу открытия, путешествия к неизведанному и желание главных героев узнать правду, чего бы она им не стоила. Любопытно, что проблема ИИ была затронута Автором романа так рано, в конце 1960-х, а также тот факт, что текст писался одновременно с созданием одноименного фильма, лишь с небольшой разницей в деталях сюжета. Режиссером фильма был Стенли Кубрик, но я бы посоветовал для начала прочесть саму историю, а затем смотреть фильм. Это, впрочем, касается и любой авторской истории, положенной в основу фильма. Для своего времени, конечно, что фильм, что и сам роман - опережали время, в попытке показать тот большой мир, что для большинства людей, ослепленных бытовой жизнью, деньгами, склоками и мелочными конфликтами - закрыт. Я надеюсь прочесть свой ящик с новыми книгами в ближайшее время и дать каждой книге рецензию. На этой ноте я прощаюсь с вами, не на долго. Просто есть небольшое желание отдохнуть и написать хотя бы пару глав для моего собственного романа "Слепой", который будет на украинском языке. В надежде на то, что мое очередное скромное творение найдет отклик в ваших сердцах.13. 04. 18. Автор Rayan Riener Фото Here And NowНагадуємо, спорт й зокрема футбол став розплідником геїв. Хто із футболістів приховує свою справжню орієнтацію?Також ми писали, що комунальний холокост накриває мешканців Нікополі - будете пити воду з водосховища!

Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту [email protected], щоб все місто почуло Ваші думки. * * * *Через кілька годин після моменту, коли Київ залишився позаду, світло вимкнули (а це значить, що ще біля ста сторінок книги я встиг прочитати до «відбою» у цьому радянському музеї...), люди нарешті почали вмощуватись спати, завершаюся свої теревені, у яких важко віднайти сенс... ...мережі вже немає, безлюдні простори, йдуть за поїздом, який нагадує мешканцям хуторів кінця 19/початку 20-го сторіччя, що вони у цоьму вакуумі не самі і десь далі існує інше життя. Хоча в наш час, в нашій країні, вже важко визначити, чи міське дороге життя краще за ділянку і автономний будинок......молоді дівчата, із сусіднього вагону знову починають співати, повертаючись додому з якогось вокального конкурсу у Києві, з нагородами. Раптово вони починають співати опенінг з TV-ShoW «Слуга Народу» і десь на середині пісні вже співає пів вагону, а я в цей час згадую цікавого хлопця на вокзалі у модерновому-кілті, з косухою на плечах і пірсингом на обличчі; і тут мене накривають емоція, що це вже зовсім інша країна, іншими людьми, дітьми, тінейджерами, молоддю, а також думки, чи не зайвий я на цій землі?Нагадуємо: Люди самі розводять котів і собак, не роблять стерилізація й викидають потомство страждати на вулиці міст, де на них чатують догхантери та маніяки. Чи є мені місце серед цих людей, і коли вже нарешті завершиться ця травля проти мене, яка вже давно не йде від гомофобів, а на 100% від українських ЛГБТ? Майже не залишилось людей, які мене справді знають в Україні, окрім родини. Тільки щоденний буллінг, дискримінація зі сторони ЛГБТ та їх друзів-ксенофобів... І все більше читачів з Європи, Америки, від яких я не отримую нічого іншого окрім позитивних емоцій, натхнення та стимулу далі творити, але вже не для України, де будь-яку підтримку чекати марно, отримати неможливо, довіряти обіцянкам - без сенсу. Я сам на сам, зі своїм болем, проблемами, закритий, бо у відповідь тільки і бачу зловтішання людей. Пісня закінчилась, і цієї миті мої думки перервали оплески у вагоні. Все ж, зважуючи все, я б не хотів бути «слугою» для такого народу, або для окремих його частин чи анклавів, до яких я долею приписаний але не належу, без пояснень, затравлений цими представниками, яким насправді не цікаво хто ти, тільки би вкусити та отримати свою дозу крові, збираючись у зграї, як бидло і атакувати, безкарно.Автор Rayan RienerВарто знати: Як задовільнити статевого партнера в ліжку, щоб отримати найкращий секс та емоційне задоволення?

[Істина постала перед нами в тому, що ми - єдині з усім Всесвітом, і кожна біль істоти - спільний біль, кожна радість - загальне щастя. Адже всі ми, жменя від колишнього Потенціалу, знайшли Просвітлення завдяки Новому Знанню, усвідомили, - кожен наш крок, рух і тремтяча мить - шлях вічного спокутування.Один з уцілілих уривків з «Текстів про Великий Тягар і Спасіння»]Дійзнайся: Яка причина кризи у твоїй родині/стосунках і як зарадити?Багато речей у нашому житті відбувається у розріз "суворої Реальності". Звідки витоки цього? Не потрібно вірити у потойбічні сили, щоб сказати, що майже кожен із нас рано чи пізно стикається із розмиттям реальності, феноменами свідомості, що підказують нам шлях, допомагають у скрутний час або підказують про подію, яка ще не сталася. Медитація, дежавю, віщі сни - що це? марення або об'єктине продовження реальності... Реальності, яка проникає за межі свідомого сприйняття і звичної нам реальності. Я кажу не про гадання, магію або ворожіння. Так, це також незбагненні і досі не до кінця вивчені речі, але я хочу написати про енергію та світ, які ми не спроможні бачити, відчути або збагнути. Хтось, певно відчуває і такі тонкоші будови нашого Всесвіту, але це так складно перевірити... Наука з кожним роком відкриває нам нові факти, які змінюють усвідомлення буття, і хто знає, що відкриють нам новітні горизонти пізнання устрою Всесвіту? Попереду шлях у Вічність, такий довгий для того, щоб збагнути, як і сам плин часу...У деякій мірі, ми можемо зрозуміти, що певно не бачимо колись чогось, але відчуваємо, що світ дещо більше ніж те, що бачимо. Наприклад, багато хто із нас знає, що собаки бачать світ у чорно-білих кольорах. Люди володіють деякою перевагою, але якісь ніби-то малі та невідомі креветки-богомоли [Oratosquilla oratoria], якщо знати, бачать світ у сотнях спектрах кольорів. Восьминоги у глибинних вимірах океанів виявилися найскладнішими і найнеповторнішими істотами на Землі... Усе це демонструє, нашу обмеженість як вида, як носія свідомості, здатного сприйняти істину. То хто ж тоді бачить світ таким, яким він дійсно є? Звісно не собаки, але і не люди... Мало кому відомі креветки, десь у глибинах океану, що бачать світ більш яскраво, бачать ту спектральну істинність буття, яку не можемо збагнути ми. Хоча, іноді, у деяких людей відбуваються мутації, і вони бачать більше спектрів кольору, ніж усі інші. Таким прикладом є художниця Кончетта Антіко, яка бачить у 100 разів більше кольорів ніж кожен із нас завдяки своїй тетрахромії. Хто для неї ми, як не ті самі песики, які не спроможні відчути ті принади буття, сховані за ширмою наших обмежених можливостей? Саме тому, я прикрасив цю статтю її картинами, "з того світу", які підкреслюють нашу неспроможність відчути усі ті барви неймовірного Всесвіту, справжньої реальності, яка досяжна не кожному. І можливо, лиш тільки мрійники, диваки та фантазери, яких так часто не сприймають серйозно "реалісти", і спроможні бачити світ інакше, таким, яким він насправді і є - прекрасним, де все можливо і відчайдушно, до витоків та кінців Усесвіту - незбагненним... Наша свідомість часто грає із нами, оскільки не треба бути надрозумним, що кожен вигадує для себе свою реальність і впевнений у її істинності, хоча це зовсім не так. Наші кайдани - це той скепсис та тотальний "об'єктивізм" з повною відсутністю того, що ми насправді не бачимо, не розуміємо та не сприймаємо світ справжнім, поза межами наших знать, свідомості та думки про реалії, сформовані нашим оточенням. Наш мозок використовує так мало свого ресурсу і мало хто насправді намагається використати увесь свій безмежний потенціал, міняючи пізнання та свідоме щасливе життя, на грубі та жорсткі мури суспільних стереотипів, настанов оточення, друзів, батьків, які вчать нас жити, коли часто самі життя проживають і не живучи повно й щасливо. Стрибаючи у потяг під назвою "куди усі, туди і ми", не думаючи, а навіщо? Навіщо плисти за течією, навіщо підкорятися системі, яка одягає на нас гамівну сорочку, та каже - працюй, годуй тих, хто вважає тебе рабом та нікчемою, гвинтиком у великій та безглуздій системі...Ми часто бачимо сни, які не можемо збагнути, але вчені підрахували, що приблизно один із 10 тисяч снів - збувається у житті. У деяких людей набагато частіше. Що це? Як це пояснити? Теж саме можна сказати і про дежавю, які відчували багато із нас. А іноді, відбуваються просто таки вкрай незбагненні речі, що рятують наше життя, коли ми у відчаї... У такі моменти ми зупиняємося, "гвинтик системи" дає збій, ми розуміє, що щось відбулося, поза межами нашого сприйняття та досвіду. І той чистий лист сприйняття, який ми отримуємо від народження, і плюндруємо довірою до цього суспільства, вірячі, що реальність - це єдине що є, а істина за батьками/родичами/друзями/приятелями/вчителями/відомими людьми, - починає трусити від того, що ми вийшли за рамки коду программи, якою нас програмувати з самого початку. Стара, шаблонна та довга програма настанов суспільства починає зникати на очах. Подсвідомо, ми починаємо розуміти - істина за межами кордонів того, що відбувається поруч, за нашим вікном, у цій сліпій Цивілізації. Варто знати: Китай приховує інформацію про революцію проти свого злочинного комуністичного режиму. Свідомість, як і Всесвіт, постійно розширюється і так прикро, що більшість не хоче виходити із своєї "зони комфорту", стигми та формули життя, яка довподоби. Гроші, популярність, сила, інші принади - колись усе може повернутися і зникнути, немов мильний пузир ілюзій, у якому бігає по колу це суспільство. Кордони країн розмиваються, інформація та досвід, практика і технології поширюються - світ стрімко, іноді кидаючи за борт відсталих, - йде у майбутнє. Дії, наміри, думки та сприйняття усе більше здаються фундаментальною основою буття, що творить зло і добро у цьому світі. І іноді, до нашої свідомості проникає щось, через сни, уяву, що розриває весь шаблон і дає змогу зазирнути туди, де ми ніколи не були. Йде час, і нещодавно у масштабах історії, квантова фізика відкрила для нас багато нового, що більшість буде вважати за брехню, а саме те, що насправді інформація про нас, зберігається поза матеріальним світом. Адже атоми Всесвіту постійно телепортуються і зникаючи, виникають знов у іншому місці. Гравітація насправді гнеться, а усе суще пронизане струнами, які проходять та єднають кожного із нас, із усім, що є на Землі, Галактиці, посеред пустоти... Те, про що казав Будда більш ніж 2 тисячі років тому, підтвердила наука. Ми - єдині, ми - посеред Пустоти, і ми - творимо свою реальність власними думками. Пройдуть роки, шарлатанів, які дурили людей - "ворожили ручку" чи билися у конвульсіях перед паствою у "контакті з Ісусом" та інших блаженних - виведуть на чисту воду. І колись, вчені, які вивчають трансцендентну математику або зовсім інші фахівці, можуть прийти до висновку, що будь-яке зло: насильство, брехня, зрада, як і взаємодопомога, добро, позитивні дії, кожен вчинок - прямим чином впливають на долю Всесвіту і Людства, в цілому. Наші думки - творять реальність, стверджують Всесвіт, або руйнуть його... Науково може бути доведено, що кожна дія викликає рівну за силою протидію, і суспільство вперше цілком направить свій погляд у бік істини - єдності всього сущого, загальної відповідальності один за одного... Трансцедентально сприйняття усього - свого фізичного тіла, свідомості, єнергії та матерії Всесвіту як нероздільної матерії, що єднає усіх нас. Зупиніться, подивіться навколо, відчуйте це, те, що пронизує нас усіх до найвіддаленіших куточків Всесвіту. Звичайне свідоме дихання, може відкрити більш чисте усвідомлення свого буття та оточуючого. Довіртеся власній інтуїції, вимкнувши телебачення, яке зомбує нас, творячи з нас вівць, що біжуть до вівчарні по запланованому маршруту, де із них здеруть спочатку хутро, а потім і шкіру... Таємниця, яку нам ще слід розкрити - не одна, і з кожним кроком можна усе більше Свідомо проникати за цей обрій повсягденного "звичного", "нормального", "комфортного" стану, питаючи в себе прості слова: навіщо? чому? а не інакше? Такі люди як художниця Антіко, з еволюційною мутацією зору, або геніальний Стівен Гокінг, який науково довів, що з нами трапляється саме те, чого ми найбільше боїмося або те, чого ми так сильно бажаємо, кажуть - Ми Творимо Цю Реальність, Ми Здатні Змінити Своє Життя і те, що Наше Життя - це Дар, який Ми Можемо Використати у незбагненно великій кількості варіацій. Ні, я не хочу сказати: повірте у себе, ми можемо набагато більше ніж маємо можливість сприйняті. Я хочу сказати: знайте, Ви та Світ - у долонях вашої ж Свідомості, яку можна розширити, і побачити, зрозуміти та відчути те, що раніше вважалося недосяжним у гуркоті повсякденних щурячіх бігів. Наше життя, чи окремі життя більшості людей, можуть виявитися ілюзіями, якими вони насправді і є, але істина саме там, де за стигмами, догмами, шаблонами, грошима, вірами, фобіями, ненавистю та дискримінацією, там, де хтось робить крок до Власної Свідомості, пізнаючи те, що не можна побачити, відчуваючи те знання, яке сховане за попелом... брехні, ілюзій, страхів, і людських формальних систем глухого та сліпого [не]сприйняття...P.S. Кожен із нас - несе відповідальність за всіх, Релігія, націоналізм, гроші, традиції, культура, мова... Все це - лише ідеології та ілюзії, за допомогою яких нас зіштовхували лобами і розділяють ті, хто хоче отримати владу в цьому світі... Тисячі років ми витрачали свій потенціал на саморуйнування, але тепер, ми можемо стати дзеркалом для самих себе і Всесвіту. Rayan RienerФото Here And Now / Pinterest Нагадуємо, про "три золотих медведі" з пластику та казка про корумпований Марганець. Також про вираз "вкрасти все та втеки з тонучого корабля" - наяву в Нікополі... 

丸Color& - нова українська течія. Головним в ній – є «колір» і «ти».  Твій внутрішній яскравий Всесвіт. «Ти» - це ти, якщо ти особистість, а не просто існуєш поруч «із усіма». Ти – це яскравий колір у цьому сірому суспільстві, якщо маєш сміливість розвивати  особисті таланти й індивідуальність і представляти себе оточуючим, таким, яким ти є. Твої фарби линуть із тебе. Ти ідеш по вулиці, я тільки своїм вже існуванням, даєш оточуючим знати – я, - не ви.  Не боячись нікого, а тільки часу, який може пройти і залишити  тебе помирати, так і не виконавши свої яскраві мрії. Так і не ставши яскравішим і , - хіба це «ти»? Невже можна ховати свої таланти? Закопувати їх у суспільному багні?サークルColor&  - важкий шлях, але вірний шлях завжди складніший за всі. Ти ховаєшся?  Ховаєш свій внутрішній Всесвіт фарб, уквітчаних мріями, й повітряними замками, які йдуть за тобою? Ти ховаєшся у кольори і тканини, що звичайні для всіх. Ти дивишся на вулиці на фріків, і мрієш бути відкритим як вони?  Розуміючи, що вони – це дійсно вони, але чомусь боїшся ти? Відкрийся!Варто знати: Що прикрашає жінку більше ніж пружні сіднічки в Нікополі?クラブColor&! Розфарбуй своє життя і себе фарбами веселки! Життя лише одне, і не у тому сенсі, що пропагують інщі, - «жити одним днем».  Тому що, розвиваючись для себе, ти робиш кращім не тільки себе, а й суспільство – даєш гарний приклад своїм вже існуванням наймалішим дітям, чиї серця можливо ще живі, йдучи на вулиці. Ти гарний/на, хто щоби не казав, ти особистість! Мрієш? Вмієш гарно малювати, співувати чи писати прозу і вірші? Тож подивись на себе, - ти колір, сяйво! Ти несеш щось у цей світ німих людей! Ти бісиш всіх, - не зрозуміти їм тебе? Але не дай себе згасити! Одне лише, - забий на чорний колір, - це привілегія темніючих масивів мас людей!!!のクラブColor&! – забий на чорний колір, експериментуй. А маєш чорне що, візьми і фарбами оббрискай, балончиком розкрась. Піди у Хенд, там 100% купиш одне лише, але вже у нікого із людей – не буде тої речі:D Мішай свій фреш, - треш фарб улюблених і стилів. Дотримуйся своїх емоцій, і з ними – створюй повноцінний образ. Тримайся стилю. Мозок люду вибивай. Ти йдеш по вулиці – хай скрутять шиї повертаючи, хай розіпнуться в формах, ображаючих образ. Бо хто не знає? «Собаки лають в спину, - це свідчить, - ти попереду – іди». Заповнюй власний світ книжками, - бо стадо, пам’ятай, - ніколи не читає. І музикою, - щоденно надихай себе. У них нічого вже немає, - окрім первісносних потреб.  У них – усе пусте. Нічого гарного не можуть внести у цей світ. Живуть як звірі, один одного кусаючи і добиваючи спиртним і цигарками, наркотою. Несуть свій приклад, - свині… Метай їм в очі – бісер, і цінний захищай акт власної дущі. Важливо: на жаль, в України виявили новий коронавірус - українці в паніці. А Ти - Color&! Колір свій неси! Бач більше за свиней, вбачай, - вони свій світ лілеють у багнюці. А Ти, - Творець. Твори й мудри. Таких, як  завжди – меншість. Підкресли це, піднесено неси. І пам’ятай, - що є такі й як ти.  Є Особистості, - це Color&, це ми! Ми, разом, відпустимо всі фобії! Залишимо на вулиці шокованих людей.  Бо ми – інакші. І чхати. Хай далі вони жити будуть своїм одним днем. Але… Хай бачать нашу волю й силу, - ми: Не такі! Ми ватага Особистостей-людей!..   I’m Color&!   Коло サークル丸pS-ця стаття була написана у 2013 році. алелише зараз, я вирішив її опублікувати,оскільки час настав. разом із народженням першого представника цієї нової течії - мене!-Rayan Riener-Фото Here And NowДо рчеі кажучи, Дніпро насмішив всю країну - нудист не дочекався пляжнього сезону і вибіг шокувати містян. Варто додати, що як ми і пророкували, Нікополь потонув у смітті через корупцію.

Сніжинки ДушіВулиці тануть, пищать горобці,А я помираю, - в утробі своєї…Душі. Вона улітає в теплі краї,Вона помирає у теплій крові…І ходжу по вулицям в мареві…Мрій. Таких нездійснених, - яНачебто і не німий, мої думкиКричать про себе на весь світ!Ні! Ніхто не чує! Позакривали,Вуха ватою і йдуть, і вирячивсь,Про себе щось бормочуть; йдуЯ далі й далі, і все один – один.Я мов метелик той, що взимку,Народився, й не там де треба і…Не в ту годину, не в той час. ОтоЙ тому один я, - буду назавжди.І день за днем, і ніч за ніччю, і…Рік за роком протечуть. І я помруІ це одвічно, - замкнеться круг…Опісля, в когось сльози потечуть.Травень 2012Улицы тают, пищат воробьи,А я умираю, - в утробе своей...Души. Она улетает в теплые края,Она умирает в теплой крови...И хожу по улицам в мареве...Мечты. Таких несбыточных, - яВроде бы и не немой, мои мыслиКричат ;;о себе на весь мир!Нет! Никто не слышит! закрыли,Уши ватой и уходят, и пялятся,Про себя что-то бормоча; идуЯ дальше и дальше, и все один - один.Я как мотылек, что зимой,Родился, и не там где надо и...Не в тот час, не в то время. ВотИ поэтому один я, - буду навсегда.И день за днем, и ночь за ночью, и...Год за годом протекут. И я умруИ это вечно, - замкнется круг...Затем, у кого-то слезы потекут.~

Звезды падают медленно, гаснут.Держу в руке свой череп…Все в этой Вселенной временно,словно дождь, снег да иней.Свет погаснет, но жизнь останетсяЯ - уйду, Ты - придешь, на время.Как и каждый из нас - лишь искра;мы светимся, без цели, значения. ______________Зірки падають повільно, гаснуть.Тримаю в руці свій череп...Усе в цьому Всесвіті тимчасово,немов дощ, сніг та іній.Світло згасне, але життя лишитьсяЯ - піду, Ти - прийдеш, на час.Як і кожен з нас - лише іскра;ми світло, без мети, значення.26.07.15.

Руйнуюча Квітка DESTRUCTIVE FLOWERIn the middle of an impersonal desert,where the mute wind picks up my dry petals.I no longer need anyone, a long time agoAll life has turned into an outletSearch for ways, doomed to wander the soulBehind the door there are new doors...And only with the best friend - meI find an outlet, time after time,Wiping his hands in the blood and callusesInside my ecosystem, I'm not looking for supportOnly fruits, giving from hands, trembling stems,for every hungry soul.Thoughts are like a seed, sowing down the wind,Hope that should blossom in the desert!I do not regret the dying monsters in the wasteland,Blinded minds that only want more and moreBlood; while hungry mouths in the wilderness have dried up.Medieval vampires continue to feast - drink,A poisonous kiss, with chapped lipsAll moves are calculated, physics and chemistry are the same...In the natural dance of symbiosis,Parasites are marred by the power of mathematical lawsAnd the coming death from those,Whom "artificial" was called.Under the dust of sand, the bones will not tell,who heroically deceased, and who of them is a monster.~РАНЯЩИЙ ЦВЕТОКПосреди безликой пустыни,где немой ветер забирает мои сухие лепестки.Мне никто больше не нужен, давноВся жизнь превратилась в выхода Поиск путей, обреченной скитаться душиЗа дверью которой - новые двери…И только с лучшим другом, - мнойНахожу выход, раз за разом,Стирая руки в кровь и мозолиВнутри своей экосистемы, я не ищу поддержкиТолько плоды, даря из рук, дрожащими стеблями,каждой голодной душе.Мысли как семя, сею по ветру,Надежду, что должна в пустыне расцвести!Не жаль мне погибающих монстров в пустоши,Ослепленных умов, что желают лишь больше и большеКрови; пока рты жаждущих в пустыне пересохли. Средневековые вампиры продолжают пир - пить,Ядовитым поцелуем, с потрескавшихся губВсе ходы просчитаны, физика и химия едины...В природном танце симбиоза,Паразиты омрачены, властью математических законовИ грядущей смертью от тех, Кого “искусственными” нарекли.Под пылью песков, кости не расскажут, кто геройски усопший, а кто из них монстр.28. 08. 18.

ВыбирайСмешались краски неба в лужах…Набухло солнце, как уста…Мой слух ласкает птичий суржик…Наука сущего проста:Жизнь по себе сама прекрасна.Все остальное – лишь декор,Как для болонки – бантик красный,Для Карменситы – матадор…Язык «понтов» многообразен:Для куртизанки – палантин,Для Тайсона – синяк под глазом,Для нувориша – паланкин.Бог – это  Бог, но не оклады,Что обрамляют Божий Лик.Не скроешь сухость губ помадой,Когда из горла рвется крикОтчаянья иль жажды власти,Утраты, радости, тоски.Караты не заменят счастья,Коль сердце рвется на куски.Вот в чем вопрос: «Быть иль казаться?»Наш мир – большой иллюзион…Ужасным Гудвином считаться…А кончить как Наполеон…Слетать с небес небезопасно...Не забирайся высоко…Жизнь по себе сама прекрасна…Все остальное  - art deko…   Автор Елена Гурова 

НикопольНовое впечатление…Это когда, внутри не шевелится воспоминание, о чем-то похожем, бывшем раньше, или отдаленно напоминающее прожитое, увиденное во сне или подсмотренное в фильмо-книгах.Это как вкус пива из никогда не откупоривавшейся бочки, можно только догадываться, и конечно важно место время и настроение… компания время года, температура, лексика, уважительное отношение к окружающей среде, непроизвольное непредвзятое сиюминутное раскрепощенное свободное и влюблюнное волепровождение встреча интерес интрига тайна загадка искра вспышка огонь.Другое дело когда невозможно проснуться или убежать от чего-то ноги становятся ватными воли нет хочется лечь свернуться калачиком и умереть почти  незаметноРазные стороны одного глаза стервятника вышедшего на свет после долгого сна в темном чулане позабытого солнцем города.Автор Анонім з Нікополя

Як у теорії може виглядати наше майбутнє? Ви навіть уявити не можете, що на нас чекає...    Томные, мелодичностью маятника старых часов, они передвигались по улицам, безупречно чистым и минималистично стилистичным, смотря лишь вперед. Ноги их, словно знали, что внизу, под ними и вокруг. Они видели своими шестью чувствами, «паря» над поверхностью, как по рельсам, словно были частями какого–то величественного, непостижимого и сверхдуховного, даже трансцендентного механизма. В глазах их, нечто невиданное, - это были знания, знания, лишенные чувств и эмоций; постигшие нечто такое, что не знал никто из нашего времени. Именно такими были люди, в этом времени.    Ноги, как и всегда, впрочем, сдали. Я упал на безупречно чистый тротуар. Так всегда, после скачка времени. Глянул на руку: на приборе времени 21:01, 2299 года. Через три минуты молекулы тела должны окончательно стабилизироваться, нужно только подождать. Главное, что-бы никто из прохожих не обратил внимание. Черт бы побрал китайское производство, - думал я, распластавшись на асфальте. Влажный воздух вдыхали ноздри, взгляд уперся в купол, защищающий город от внешних «катастрофических» воздействий природы.- Не видно неба. Нет звезд, - еле слышно приоткрылись мои губы.    Поток людей поредел, что-то изменилось.    Женская фигура отделилась от потока людей и направилась ко мне. Она была именной «женской фигурой», ведь все прохожие носили невероятно туго облегающую одежду, так что каждый рубин или изъян тела был как на ладони.    Фигура остановилась возле меня. Короткие волосы, даже слишком короткие, как для женщины, словно после химиотерапии. Треугольное лицо, блестящие глаза, так же наполненные пустотой знаний, подобные всем, кого, я видел.  Надменный подбородок, высокомерно, даже слишком высоко поднятый усилием воли этой особы. Она смотрела на меня, распластавшегося на тротуаре, под светом люминесцентных фонарей, как на букашку, потерпевшую крушение в паутине, а она была – пауком.    Тонкие её губы, лишенные крови, медленно отворились, и идеально тональными словами она произнесла:- Вас не отображает Сеть. Как это возможно? – медленно, идеально выговорив все до единого слова, она произнесла. Потом закрыла глаза.    Она осматривалась. Осматривалась с закрытыми глазами, подняла руку и с точностью дирижёра, в горизонтальном положении указывала на проходящих мимо людей.- Вон там, она указала на мужчину слева: Джаред Хилл, - невропатолог, 37 лет; женат, не судим; вон там, она указала направо на молодую девушку: Статус Оффлайн, слушает Майкла Джексона, «не беспокоить», имя не указано. Вон там, она указала пальцем вперед: Семиел Далеса, андроген; семейный статус: свободно, 23 года, многократно судим за принятие наркотиков и инет психоделиков. Здесь, она направила свой указательный палец на меня: «Нет никого». Везде, повсюду, я вижу «всех», но Тебя В Сети нет.    Она резко открыла глаза, и еще раз, провела руками, с точностью индийской танцовщицы в стороны людей, указанных ей.- Лишь, открывая глаза, в авторежиме я вижу Тебя. Где Твой 3х mod?    В речи её, не было ни капли чувства, и лишь только шаблон привычного мне поведения людей, подсказывал – наверное это был обычный интерес, возможно заинтригованность, но не выдаваемая ничем.     Тело начало снова возвращаться в мою власть. В этот момент она протянула руку.- Тебе помочь? Какой-то сбой?    Я принял «руку помощи» и приподнялся.- Нет. Нет никакого сбоя. И я, - есть. Я здесь и материален.- Значит, Ты барвар. Тебе не место в Сити.- Барвар? Что еще за «барвар»?    Она чуть приоткрыла глаза, больше обычного.- 3х mod (ами) не пользуются только барвары и проповедники. Ты, один и них?- Нет, - произнес я, сдерживая заинтересованность. Нужно как много больше, вытянуть из неё информации, стараясь не выдавать своего происхождения. – Просто, я родился в очень неразвитой стране, и только сейчас приехал в вашу префектуру.- Технологией "X MOD", пользуется весь мир. Некоторые используют устаревшую "2х mod" версию, с возможностью самостоятельного выбора обучения, но такая версии малоэффективна в динамичном современном обществе и создает интеллектуальную яму между людьми.- Ну, я вырос ну в очень неразвитой стране, - продолжал я лгать.    Она пронзила меня взглядом, словно сверяясь с чем то, обратив взгляд одежду, и что-то анализировала.    Внезапно её зрачки увеличились, увеличились еле заметно, но так была разительна разница между полной эмоциональной ямой и этим изменением, что я сразу насторожился.- Вы знаете, что прыжки во времени, запрещены? Ваши действия незаконны. И через пару минут, поисковая Сеть Зашиты, обнаружит вас через меня.  Ваша одежда и внешний вид, - она еле-еле выдохнула, - Вы сами выдали себя.- И что с моей одеждой? Я бы так же мог сказать и о вашем внешнем виде! Почему вы все ходите в этих, ну уж слишком, облегающих костюмах серого цвета?- В материальном мире цвет и форма не имеет значения, лишь плоть – именно для того, чтобы сразу увидеть, нравится вам человек физически или нет. Гениальность идеи в простоте, - она роскошно улыбнулась, что было удивительно.- Ясно, - отчаянно промолвил я. – Я могу легко вернуться обратно, и меня никто не арестует, - я лукаво улыбнулся, - Никто не арестует.- И это, я тоже знаю. Первой попыткой человека проникать через время и пространство, был – адронный коллайдер. После него эта наука начала развиваться быстрыми темпами, но лишь в определённых засекреченных кругах.- Не удивила. Вы тут походу возобновили себя вершинами созданного, как я вижу? Так?- Я могу помочь Тебе понять. Хочешь? – девушка, взяла меня за руку и пошла по направлению к центру города, так и дождавшись моего согласия.    Я не опирался, ведь в любую минуту, учуяв неладное, я мог бы вернутся обратно. А она не выражала чувств, она просто шла, и каждое её движение было отточено, как и у всех, всех в этом обществе. Губы плотно сжаты, а сознание погружено во что то, что я не видел. - Куда Ты меня ведешь?     Она отпустила мою руку.- Я хочу дать Тебе возможность понять жизнь.     В центре города еще остались голографические экраны, и они рекламировали: «3 х mod teh! Съешьте все знания мира в одну секунду. Теперь, даже новорожденные дети могут познать всю мудрость мира за секунду.»«Мудрость мира.» Фраза все крутилась и крутилась в голове. Мудрость мира – знания, собранные воедино и одновременно передаваемые в мозг всех и каждого. Все произведения, новеллы, рассказы, статьи, книги, фильмы, теоремы, изречения, музыка и мысли всех и каждого слились тут, в этом мире, воедино, - в единый поток знаний. Может это есть мудрость – познание всего, что накопилось за всю историю человечества? И нужно ли знать все на самом деле?    Мы шли по направлению, к какому - то белому зданию. Не то больнице или клинике. Вошли внутрь. Почему-то все вокруг казалось, пребывало во сне. Мозг затуманился. Может это был соблазн, жажда овладеть всеми знаниями? Может, собственно, он и опьянял мой мозг жаждой знаний? Думаю, именно к ним меня и вела эта статуя – девушка. Внутри здания властвовал мягкий свет. Перед нами из клиники вышла мать, тоже статуя с невидящими глазами, с ребенком на руках, лежащим смирно и не плача. Только сейчас я понял одну из многих отличительных способностей этого времени, - тишь. Она овладела всем: улицами, домами, всем – даже в холле этого здания властвовала полная тишина.- Пришли, - не повернув даже голову, объявила она, остановившись перед столом регистрации, за которым – молодой парень, - смотрящий в никуда.- Чем могу помочь? – вежливо спросил он, направив лицо прямо в сторону девушки.    Он не видел меня. Только её.    Она же, молча, стояла, но передавала ему что–то. Наверное, тоже лгала. Через минуту, протянула ему прозрачную тончайшую карточку. Только на мгновение, как я понял, парень включал «реальное видение», проверить – есть ли я на самом деле и не шутка ли это все. Удивился моему внешнему виду, но совсем незначительно, только зрачки расширились совсем немного. Пару минут Он работал с виртуальным компьютером, с моей стороны это было так: его смешно передвигающиеся пальцы в воздухе, печатали что–то или выпрашивали разрешение, что–то документировали. Кто знает? Люди – мимы, такие здесь были все. Каким мир, видели они? Интерес сжигал меня. Только я, был в их мире чудаком сейчас, и оправданно, ведь есть одна ужасная истина общества, которую я до глубины сердца ненавидел: «Большинство всегда право.» Ужасная истина.    В своих мыслях я спал, статуя девушки легонько дотронулась до моего плеча. В другой руке у неё был серый мерцающий блеском шар, размером не больше одного сантиметра.- Проглоти, - произнесла она, нет даже не она, а только её губы.     Сама она была в «ином» мире.    Я проглотил шарик. Мы вышли наружу, на серые улицы.- И что теперь со мной будет?- Один час. Ровно через час, оно полностью настроится и ингибируется в Твой мозг и Ты, подключишься к Сети. - Побочные эффекты будут?    Её тонкие губы:- Нет.    Внезапно наступило молчание. Почему-то мне показалось, что она несчастна. Очень, до мозга костей лишена радости, но она не подавала, ни единой эмоции. Стеклянные глаза, совершенные движения тела, рук и ног, идеальная осанка. Наверное, она умела танцевать все танцы мира, знала все боевые искусства и в исключительном совершенстве владела йогой. Но она, - была куклой. Куклами были все, кого я здесь видел. Они лишены главного: чувств и эмоций. Познав весь мир в совершенстве, они решили… к чему они пришли? Нашли смысл? Жизнь… Разве она не лишена смысла? Лишение чувств – побочный эффект знаний?    Меня начал одолевать страх.- Я сказала ему, тому парню, - внезапно ожила мраморная статуя, - что Ты все долгое время жил на Марсе и был раньше энвайроменталистом – не признавал превосходство технологий, но сменил веру и преклонился перед технократией. Но… скоро нас найдут, и… меня отключат от Сети. Я с рождения была подключена и мне сложно понять, Тебя. Сейчас, в этот момент, в справках я нашла Тебя: Твое фото, имя и фамилию. Я даже знаю дату Твоей смерти. Я…- Что? – я удивленно во все глаза смотрел в её лицо, сейчас оно так и меняло свою эмоциональную окраску, избавившись от каменности.- Я чувствую. - Что Ты чувствуешь?- В первый раз, я чувствую. Я никогда не чувствовала прежде.    Сердце неистово забилось.- Что именно, Ты сейчас чувствуешь?- Тепло. Привязанность. Страх. Желание. Неуверенность.- Любовь?    Она немного помолчала.- Я знаю все. Я знаю, как начинать отношения, что делать, что бы они закончились, не причинив вреда другому человеку. Я знаю, как сделать отношении прекрасными или ужасными, но…- Вы, вы все лишены возможности чувствовать, ведь так? Поэтому вам и не нужны другие люди?- Да, лишенные эмоций с самого рождения.    Я обнял её, но она, словно и не чувствовала ничего.- Физические контакты строго запрещены на улицах. Они запрещены вообще.    Я отпрянул.    Улицы начал обволакивать туман. Из-за угла, начали доноситься сирены спец полиции.- Тебе пора. Пока.    Девушка - статуя развернулась, направилась к приближающимся автомобилям, парящим над дорогой. Она сама шла им в руки.  Она не понимала, или я не понимал того, что они сумели осознать.    Одно прикосновение к кнопке на часах и все, я уже был в потоке времени. Так странно. В самом потоке времени, люди не лишались возможности думать, а странно. Ведь в этот момент, мои молекулы рассоединялись и заново склепывались воедино. 20 секунд и я дома, в своём времени.     Слившись с толпой, я направился по грязному тротуару, забросанному мелким мусором. Где-то кто–то кричал, ругался, или беспричинно смеялся. Но это безумие было родным, оно было моим. Даже если бы я и попытался забрать её с собой, она бы не смогла, не смогла – жить. Я отпустил мысли о ней по ветру и весело шел по тротуару, про себя напевая любимую мелодию.    Через некоторое время он в ступоре остановился посреди многолюдной шумной улицы. Люди шумели и ругались, - Он мешал им пройти – был столбом, не видевшим ничего вокруг. Кто – то толкнул его в плече: «Хватит флешмобить, не модно уже!» Парень проснулся, посмотрел на людей. Улыбнулся, гордо поднял подбородок и промолвил:- Теперь я знаю все.    Пару человек рассмеялось и направилось дальше, в уносящий их, поток людей. «Не обязательно уничтожать материальный мир, чтобы создать апокалипсис, - достаточно уничтожить душу и мир, станет лишенной смысла пустотой. Теперь я знал все, все что можно было только знать, и необходимость бывать в будущем отпала. Необходимость жить, - исчезла. Чему я мог еще научиться? Что еще я мог прочувствовать? Ничего. Я должен выдрать эту дрянь из себя!    Главное, помнить одно: знания и опыт убивают чувства, а точнее, их поглощает гордость. Я осознал истину – самыми счастливыми были только первобытные люди, даже не знавшие, на чем основывается жизнь. Они были счастливы, ибо их жизнь – была единым потоком эмоций, заложенных во всех и каждого с рождения».Фото Pinterest

Я люблю Тебя, каждой клеточкой...-Лишь загнав себя в глухой угол,подойдя к отражению в зеркале; в слезах,можно понять и почувствовать,..Нет мнения, описующей жизнь. Что ж, прости!Этот цикл идет без зазрения:у Природы нет совести, глупости, рвения!..- верить в глупости Человечества,лишь иллюзии, придающие смысл.Как ни глупо, банально бы не было:а вправду - "Человеку нужен человек"!Если нет - буду помнить те мгновения, "Мы":чувства, мысли, трепет в душе;Запахи, Твоих рук прикосновения,Воплощенные Тобой для меня, мечты!Не забыть, не унять те мгновения,и ошибки, мной совершенные от и до...Целый список эмоций, ссор и волнений!Но никто не даст мне такой покой,..лишь с Тобой я исцелился и воскрес,Вновь любить Тебя, мой дорогой.-Я люблю Тебя, каждой клеточкой......своего тела и сердца.-Так хотелось бы, сделать все это вечностью!Если нет - то ты уж меня прости.Быть всегда, всему и вся вопреки......как бы ни было, дорожу Тобой.

Живи [своим]Живи своим добром и жалким грехом.За белой [чёрной] маской - снова маскаТы - есть и Свет и Тьма.Ведь в каждом есть по два зерна...Бери одно, иль два, - не подведи себяЛето 2014

Нерожденные [безмолвные] стихиЕсть затерянные стихи,которым из мыслей не удалось родитьсяЕсть затерянные стихи,затерянные на клочках старой бумагиЕсть затерянные стихи,которых никто никогда никто не услышитЕсть затерянные стихи,словно люди, которые не смогли родится.Нерожденные, безмолвные стихив вечности так и не грянут?18 серпня 2014Є загублені вірші,яким з думок не вдалося народитисяЄ загублені вірші,загублені на клаптиках старого паперуЄ загублені вірші,яких ніколи ніхто не почуєЄ загублені вірші,немов люди, які не змогли народиться.Ненароджені, безмовні віршіу вічності так і не прийдуть?

Приближается ОсеньЖара и духота - украинское летоСменилась в раз нежданной прохладой.Весь день стояла тоскливая тень,Предчувствие какой беды?И дождь обрушился рыдатьНа наши беспокойные головы.А быстрый ветер оторвал листокВесь желтый и отживший молодость…Он бы и рад еще сок Солнца питьДа не вернуть лет жизни.И с ним, и тысячи других -этой переломной ночью сникли. Кто-то брешет, что устал житьНо как лететь, - цепляется за каждую нитьКрича, неистово всему:- я Солнца соки пить еще хочу!И, доживу ли до старости лет?Но, почему бы и нет? Сейчас жить хочу... 18 серпня 2014

Світ - дивовижне місце!Возможно, Мир удивительное место:И люди в нём, вполне быть может - являются фантазией друг друга...И эфемерны - физические законы.Но,.. люди - никогда не научатся житьтак как нужно, лишь по одной, единойПричине: нет никакого формата,по которому как-то нужно жить…Все пути верны и не верны одновременно,и каждый - тождественен другому.Но кто кого осудит и имеет ли надменно?Кто смеет вообще судить пути другого?Мы в пустоте Вселенной брошены,своими точками искор сознания…На этой затерянной горошинке -чей синий лик давно зовём Землёю.Но большинство, опять и снова жемировоззрение сужает до размера- Пыли!.. (жалкой/серой)что всё летает по нашей квартире.Люди!.. Не стремятся осознать же,до сих пор и до этого бренного часа, -что они - часть невероятного большого!Что больше любого народа и закона.я, не думайте, - Люблю свою Украину.Но более всего желаю одного:смерть принять на планете мира:Марсе, что ждёт рассвета своего…я Люблю Украину, но я - гражданин -дитя этой Планеты, а не клочка земли,народа, в отрезке бесконечного времени.В коем - мы не значим, не существуем.Но, так и быть - я чту принцип гражданинаи мой природный альтруизм - для Мира.Пытаюсь что-то принести и донестив Общество, Мир, что меня окружает…- Где бы я ни был!! Хотя… На самом деле, - всё не важно… Кто знает, может также считает каждый микроб? Зрит себя важным, но…Для Бесконечного - мы никто. И каждый -одна молекула, в капле океана Вселенной.Мы ищем оправдание собственной жизни,но всё же, прекрасно, что есть Сознание,чтоб лицезреть лик величества Вселенной.30 августа 2014---Можливо, Світ дивовижне місце:І люди в ньому, цілком можливо -є фантазією один одного...І ефемерні - фізичні закони.Але,.. люди - ніколи не навчаться жититак як потрібно, лише по одній, єдинійПричині: немає ніякого формату,за яким якось треба жити...Всі шляхи вірні і не вірні одночасно,і кожен - тотожний іншому.Але хто кого засудить і чи має пихато?Хто сміє взагалі судити шлях іншого?Ми в порожнечі Всесвіту кинуті,своїми точками іскор свідомості...На цій загубленій горошинці -чий синій лик давно кличемо Землею.Але більшість, знову і знову жсвітогляд звужує до розміру- Пилу!.. (жалюгідного / сірого)що все літає по нашій квартирі.Люди!.. Не прагнуть усвідомити ж,до сих пір і до цієї тлінної години, -що вони - частина неймовірного великого!Що більше будь-якого народу і закону.я, не думайте, - Люблю свою Україну.Але більш за все бажаю одного:смерть прийняти на планеті миру:Марсі, що чекає світанку свого...я Люблю Україну, але я - громадянин -дитя цієї Планети, а не шматочка землі,народу, в відрізку нескінченного часу.В якому - ми не значимо, не існуємо.Але, так і бути - я шаную принцип громадянинаі мій природний альтруїзм - для Світу.Намагаюся щось принести і донестив Суспільство, Світ, що мене оточує ...- Де б я не був!! Хоча... Насправді,- Все не важливо... Хтозна, може також вважаєкожен мікроб? Бачить себе важливим, але...Для Нескінченного - ми ніхто. І кожен -одна молекула, у краплі океану Всесвіту.Ми шукаємо виправдання власному життю,але все ж, прекрасно, що є Свідомість,щоб споглядати лик величності Всесвіту.30 серпня 2014

Ретроградный НептунВ масштабах движения Нептуна, то что я пишу о нем именно сейчас, особого значения не имеет, хоть он и начал свою ретрофазу 23.06, закончит он ее только к 29.11. Поэтому ниже будет обзорная статья по теме того, как прожить ретронептун тем, у кого он в карте директный, и как успеть подтянуть хвосты за этот период тем, у кого он ретроградный в натале. Также будут даны общие тенденции проживания этого положения.Ментальная сфераМногие носители директного Нептуна, могут ощутить что реальность утекает в маленькие щели разбросанные в их вредных привычках и зависимостях, как некая невесомая стена отделяет их от реальности, застилая пеленой глаза, и выводя на некий уровень солипсизма и пограничные состояния из серии сказочных миров. Могут ощущаться волнами накатывающее недовольство и глубинная грусть, истома сменяющаяся ажитацией, а также резкие вспышки вдохновения не дающие уснуть.Те у кого нептун и в натале ретрограден, могут ощутить, что полет их души наконец то раскрывается в полную мощь, однако не стоит списывать со счетов в все те прелести перемен настроения, но они будут чуть уместнее, однако с зависимостями ретронептунианцы попадают в еще больший просак, так как им тяжелее бросить пить или курить, не говоря о более серьезных вещах.ОтношенияВ этот момент есть шанс для многих окунуться в пучины безумной любви, особенно это касается тех, у кого 5й дом, или его элементы сопряжены с Рыбами или Нептуном. Для остальных это период нежной романтики, чередующийся со смутными подозрениями в правильности происходящего, тогда когда возникают вспышки неземной любви, где то вдалеке появляется тень нашей неуверенности и глубинной тоски по совершенно сказочным формам влюбленности. Особенно это может коснуться тех, у кого Нептун связан с 7 домом, так как на этой волне можно заключить брак полный иллюзий.Духовный планДля ретронептунианцев отличный период борьбы со страстями (в частности для тех, у кого он в знаках Сатурна), для контактов с духами, и прочими нептунианскими вайбами разного калибра и степени опасности.Для тех у кого в натале просто Нептун - время поджать хвост, так как велик риск впадения в крупные иллюзии, которые со временем могут негативно отразиться на ментальной сфере. Не рекомендованы глубинные состояния, употребеление разного рода веществ, вплоть до крепкого кофе и алко. Это время для медитации, йоги, молитв. Положение способствует отъезду в тьмутаракань, к черту на кулички, или же просто периоду сознательной самоизоляции.КарьераНелегкая пора для духовенства, но еще сложнее она для химиков, биологов, животноводов, ветеринаров, анестезиологов, психиатров, психологов, психотерапевтов.Могут испытывать сложности гадатели, парфюмеры, ассенизаторы, дворники, офисменеджеры (если соотносить качество их работы с “атмосферой офиса”).Наиболее сложный период для философов и моряков.Общие рекомендации:- Избегать крупных попоек и употребления веществ- Быть осторожными в приеме лекарственных средств- Не использовать без крайней нужды услуги народных целителей- Быть предельно внимательными к советам врачей и не бояться повторной дигностики- Избегать зависимостей - в том числе и игромании, киномании, сексоголии- Не впадать в промискуитет - частая смена партнеров чревата разочарованием в любовной сфере и проблемами с психикой- Избегать лжи, проволочек, не поддаваться на аферыДжерело Ars Stellae

Знайомимося з теорією! Екоцентризм - один з напрямків радикальної екологічної думки. Це світоглядна концепція, що визнає внутрішню цінність у екосистемах, а також у біологічних та фізичних елементах, що їх складають, і так само у екологічних процесах, пов’язаних з ними в просторі і часі. В такій системі цінностей людські потреби, як і потреби решти видів, є вторинними щодо потреб Землі як суми її екосистем.Екоцентризм різко суперечить антропоцентризму, парадигмі, яка наразі домінує в людській діяльності, включаючи нашу реакцію на екологічні кризи, такі як шосте масове вимирання. Якщо ви вважаєте, що екоцид і антропогенне вимирання є неетичними не тільки тому, що це позбавляє людей ресурсів, і якщо для вас, наприклад, руйнування гірської вершини для видобутку корисних копалин є більшою катастрофою, ніж просто зменшення цінності ландшафту, тоді ви мислите екоцентрично.Якщо, як ми сподіваємося, термін екоцентризм утвердиться в політичних ти екологічних дискурсах, важливо, щоб це відбувалося без розпорошення. Під цим маємо на увазі, що екоцентризм слід розуміти таким, що знаходиться в кінці етичного спектру інклюзивності, а не охоплює його повністю (на відміну від біоцентризму, що призначає внутрішню цінність як людям, так і іншим видам).Практика: від м’якого крісла до лінії фронтуЕкоцентризм пропонує надійний етичний аналіз негативного впливу людини на спільноту життя на Землі та фізичні системи, від яких вона залежить. Він показує, що екоцид та швидке скорочення біорізноманіття є неетичними та більш значущими, ніж втрата ресурсів, що виникає внаслідок виснаження екосистем. Виходячи з екоцентричної свідомості, це вагома причина для термінових дій та соціальних змін, яких вимагає екоцентричний світогляд, багато. Але найбільш пріорітетним у списку є зменшення людської популяції у природі та різке стимування нашого ненажерливого апетиту до вуглецю, швидкий перехід від промислого сільского господарства до справді стійких і етичних систем харчування та значне скорочення економіки світи. Ми можемо і забов'язані брати участь у необхідних змінах, не лише розглядаючи екологічні наслідки нашого існування як індивідів, але також і через активізм.Джерело ЕкоПлатформа

Вже всьоме Klitschko Foundation та Аспен Інститут Київ реалізовують філософський проєкт для підлітків «Обрії майбутнього». «Обрії майбутнього» – онлайн-семінар для підлітків, який допоможе учасникам/цям розвинути навички критичного та креативного мислення, сформувати цілі на майбутнє та визначити свій життєвий шлях. За 4 роки існування проєкту понад 100 підлітків взяли участь у проєкті і реалізували власні локальні філософські семінари, до яких залучили близько 1000 своїх однолітків.Зараз Klitschko Foundation та Аспен Інститут Київ шукають учасників на 7 філософський онлайн-семінар! У 2021 році проєкт пройде 26-30 березня у онлайн-форматі через застосунок Zoom.На філософському семінарі учасники:- обговорять теми, які хвилюють підлітків: покликання у житті, любов, гідність, щастя, моральні цінності тощо. Учасники заздалегідь отримають збірку матеріалів для попереднього ознайомлення з темами через класичні філософські тексти та біографії лідерів;- разом з модераторами/ками вестимуть діалог, переглянуть навчальні відео та фільми, проаналізують філософські тексти, розглянуть практичні завдання;- зустрінуться з гостями, які поділяться своєю історією досягнень і поразок, розкажуть про цінності і правила, якими керуються у житті.Учасниками можуть стати вмотивовані підлітків віком 14-16 років, які навчаються у 10 класі, готові мислити нестандартно, взяти на себе відповідальність за зміни у суспільстві і стати рупором прогресивних ідей.Дізнатись більше проєкт, а також подати анкету можна за посиланням.Для довідки:Klitschko Foundation – благодійна організація, що розвиває громадянське суспільство в Україні. Через неформальну освіту підлітки і молодь опановують навички XXI століття, впроваджують здоровий спосіб життя, стають екологічно свідомими, вчаться проєктного підходу у житті, навчанні та у майбутній професії. Випускники проєктів організовують освітні заходи для однолітків та колег, таким чином стають амбасадорами змін у своїх громадах.

Хаяо Міядакі - відомий японський аніматор зі світовим іменем. Його роботи отримали світове визнання та чисельні нагороди. І найголовніше, завдяки своїй саобутності та гаронії усіх елементів: сюжету, персонажів, історії, малюнків, сучасного та давнього - його роботи люблять мільйони людей по всій Землі. Адже йому вдалося вловиту ту саму "магую" життя та усього навколо нас, разом із нами самими, щоб показати свій погляд на речі, які ми важаємо прийнятними.Роботи відомого аніматора та письменника вплинули вже на кілька поколінь. Основними мотивами його робіт, що полюбляє як і малеча, так і дорослі - це любов до природи, до всього живого і почуття гармонії людини, як частини усього. Давайте більше детально розберемо кілька робіт автора. IСлово для лісу - це тишаもののけ姫 | Princess MononokeПринцеса Мононоке. НА ОСТРОВІ ЯКУШІМА на півдні Японії лежить ліс, джерело страху якого виникає від тиші. Ущелина Ширатані Унсуїкьо - зарослий мохом природний заповідник первинного зростання, заселений тисячолітньою якусугі або ендемічними японськими кедрами, що були там тисячі рків. Яскраве цвітіння і швидкі рухи не мають місця в цьому первозданному просторі - зелене і вічнозелене - це все, що може помітити око. Навіть вухо може напружуватися на сигнали, оскільки звук не надходить часто або їде далеко під щільним навісом. Коли відсутність шуму цивілізації стає присутністю, ліси культивують власну атмосферу, здається, передають основний принцип японської концепції синтоїзму, який стверджує, що світ наповнений камі, священними сутностями, що втілюють як живі, так і неорганічні речі. Камінь і коріння. Лишайник і листя. Річка води, прошептаної землею та вітром. Яр Ширатані Унсуйкьо, який є одним із найстаріших лісів Японії, служить великим собором та святинею для більш ніж людського світу. Це простір надихнуло режисера Хаяо Міядзакі на створення принцеси Мононоке, його екологічної епопеї 1997 року, в якій людство веде війну проти Великого лісу та божественних богів природи.Принцеса Мононоке - це казка про виживання. Боротьбу природи проти невблаганної ходи прогресу; надаються обличчя, голоси, форми: демонські кабани та гігантські вовки, тіньові мавпи та химерні боги оленів, кожен з них гнівний та зневірений до посягань людини в знищенні Природи. У своєму проекті для фільму Міядзакі пояснює, як конфлікт, у якому протистоїть людство природі, не може мати щасливого кінця: будь-яка форма перемоги за визначенням є прірвою для всіх.Розміщений у пізній період Муромачі (1392–1573), фільм зафіксував час великих соціальних та технологічних потрясінь в Японії. Коли величезні лісові масиви вирубували на деревне вугілля для годування плавильників заліза, колись шановані анімалістичні божества були вигнані зі своїх земель. Принцеса Мононоке - це історія зменшення: принц з останнього з корінного племені Еміші змушений блукати світом. Дівчина, яку виростили вовки, знає лише помсту тим, хто грабує її лісовий дім та вбиває її друзів тварин. Лідер нового і справедливого суспільства руйнує сільську місцевість, щоб підживити своє збагачення. Охоронці Великого Лісу змиряються з останніми трибунами. Ні для кого з них немає шляху назад.І все ж фільм створює простір для старих способів виживання. Принц-вигнанець стоїть у гирлі Великого лісу і просить дозволу на вхід у кодама, духа дерева, схожого на ляльку. Незабаром його супроводжують багато кодамів, по одному на кожне дерево, всі клацають у хорі, що веде його на безпечну галявину. Коли він стає на коліна, щоб набрати воду з басейну, камера нерухомо тримається на зазорі на відстані між двома деревами. Простір повільно світлішає золотим світлом. Проходить стадо оленів. Один зупиняється. Його силует - це істота з рогами, що нагадують коралову корону. Його замасковане обличчя - неясно людське. Великий дух лісу обертається, дивиться крізь час та простір, рухається далі. Світло згасає. Ліс тьмяніє. Тиша триває, як завжди.IIДерево і Троль, щоб стежити за всімとなりのトトロ | My Neighbor TotoroМій сусід Тоторо. ЗА ДВАДЦЯТЬ МИЛЬ НА ПІВНІЧНОМУ ЗАХОДІ ВІД ТОКІО лежать пагорби Саяма, оазис зелені серед одного з найбільш густонаселених районів Землі. Тут сільськогосподарські угіддя та господарські ліси зливаються з луками та рисовими полями, утворюючи мозаїку середовищ існування, які здавна живлять людей і дику природу. Цей культивований ландшафт називають сатоямою, традиційною японською екологічною сільськогосподарською системою, яка сягає щонайменше трьох тисяч років. Це ціле мистецтво співіснувати з Природою. В основі системи лежить філософія співіснування в гармонії з природним світом, а також віра в те, що активна турбота та повага до природи можуть призвести до власного фізичного та духовного здійснення і щастя. Ця пошана глибоко пронизана сценами та ідилічною обстановкою, можливо, найбільш знакового фільму Хаяо Міядзакі, "Мій сусід Тоторо" 1988 року.Казка для дітей та дитинства "Мій сусід Тоторо" мало що містить у сюжеті. Немає лиходіїв чи ворогів, проти яких можна боротися. Через десять років після Другої світової війни дві молоді сестри переїжджають із батьком у старий фермерський будинок, щоб бути ближче до своєї госпіталізованої матері. По дорозі вони досліджують своє нове середовище і дружать з пухнастими лісовими духами, які називаються "totoros" - неправильна вимова дитини, що означає японське слово "троль". На першому плані задуму Міядзакі - стурбованість тим, що діти піддаються сучасним атрибутам споживчої культури та віртуальних світів, відчужуючи їх від природи та реальності. Спираючись на свій час, коли він проживав поблизу пагорбів Саяма в 1960-х, Міядзакі робить тодішню обстановку Тоторо одночасно протиотрутою та альтернативою цій постійній тривозі сучасної цивілізації та отруті споживатцтва. Ось місце, вільне від цифрових відволікань. Тут є світ, який можна розблокувати через гру. Ось Мей, молодша з двох сестер, залишається одна на задньому дворі, а її батько прагне до деяких паперів. Заблокований постріл змушує її входити і виходити з кадру; є дещо підскоки, десь копання, дещо збирання квітів. Спостереження за пуголовками супроводжується непосильними спробами ловити пуголовків. Проржавіле відро дитина формує у телескоп для розвідки жолудів, які потім сестри збирають і зберігають як цінні скарби. Попереду пара примарних вух зайчика, помічених пробираючимися між траві. Гострі відчуття поступаються місцем захвату та погоні, що йде з-під будинку до сусіднього лісу. Виявлена ​​стежка веде д середині дупла масивного камфорного дерева. Гігантський Тоторо, частково єнот, частково кіт, а частково сова, дрімає всередині.Міядзакі витрачає той самий рівень турботи, що оживляє кожен ігровий акт, як і взаємодії Мей з чарівними лісовими істотами - звичайні моменти в природі, зрештою, можуть бути такими ж незабутніми, як і фантастичні. Жодні маеріальні цінності не здатні подарувати такі живі емоції. Втомлена від своїх пригод, Мей скручується на животі Тоторо, щоб подрімати. Пізніше її батько каже, що зустріч із таким Королем Лісу - знак удачі. Наступного дня він повертає двох сестер перед камфорним деревом, щоб подякувати духам за те, що вони захистили Мей. Він розповідає їм, що люди та дерева колись були найкращими друзями, що саме завдяки цьому дереву він вирішив зробити це місце їх новим домом.Врятуйте дітей від цивіліації, поки вони самі не стали товаром для ужиткуIIIЙдучи через норовливий вітер千と千尋の神隠し | Spirited AwayВіднесені привидами. У СВОЇЙ КНИЗІ НА СТОЛІ КАВИ Придорожня Японія, журналіст і фотограф Кйоічі Цудзукі склав десятки атракціонів, яких не можна знайти в жодному туристичному путівнику. Кітчі святині, де божества дарують удачу будь-якого роду за потрібну суму ієн. Колекції, присвячені горам подарованих керамічних котів та перснів для великої рогатої худоби. Кладовища, наповнені викинутими пінбольними машинами пачинко та різноманітним технотрашем, що залишає після себе система споживання. Занедбані приморські палаци, оскільки їх відновлювали сусідні бур'яни. Шляхом подорожей по бездоріжжю Цузукі захопив Японію, далеку від її стриманих та доглянутих фасадів, висвітливши замість цього липкий, виразний та марнотратний матеріал капіталістичної системи. Наводячи об'єктив на ці недоглянуті пам'ятки - багато з яких були занедбані під час економіки, що спостерігалася після "бульбашок" 1990-х, - його фотографії вражають естетикою, відомою як хайкьо, де зруйновані промислові пейзажі, колись звільнені від своїх функціональних навантажень, починають повертатися назад до природи, набути нових значень і заселені їх новими історіями.Фільм Міядзакі від 2001 року. “Віддухом” відбувається в одному з таких проміжних просторів. Переїжджаючи до свого нового будинку, десятирічна Чіхіро та її батьки помиляються і опиняються в занедбаному тематичному парку, який з тих пір став порталом у світ духів. Коли її батьки піддаються спокусам цього дзеркального царства і перетворюються на буквальних ненажерливих свиней, Чіхіро повинна влаштуватися на роботу в сусідній лазні, щоб знайти спосіб змінити їх назад.За бажанням історичних та сучасних готелів Онсена (гарячих джерел), лазня в готелі Spirited Away - це візуальне свято деталей, що видає атмосферу декадентської надмірності. У коморі відкриваються сховища м’яса жахливих розмірів та морепродуктів, споживаних меценатами готелю. Котельню, яка постачає гарячу воду для всієї лазні, утримує літній чоловік із шістьма руками та трупою незадоволених сажових спрайтів. Духи гостей балуються на головних поверхах, прагнучи вгамувати свої брудні бажання і забруднення від їхніх часових трудів у світі людей. Робітники забиваються в тісні приміщення, тоді як пишні верхні кімнати вакантно чекають багатих клієнтів. На верхньому поверсі, прикрашеному підлоговими вазами з філіграні та порцеляни, мешкає власник закладу, відьма, яка цілими днями перераховує своє золото та псує дитину.Зв’язана за магічним контрактом працювати в такому місці, Чіхіро доводить свою міць, протистоячи No Face, неправдивому замаскованому духу, що пропонує необмежене багатство кожному, хто може втамувати його голод. Їх розборки обрамлені перевернутими мисками наполовину з'їденої їжі на передньому плані та картинами божевільних демонічних фігур ззаду. Зменшувальна форма Чіхіро ліворуч зіставляється з гігантським роздутим тілом No Face праворуч. Жодне обличчя не намагається викрити прихильність дівчини продуктами та багатством, але Чіхіро нагадує, що це не може допомогти в тому, що вона хоче. Її вибір уникнути багатства та матеріальних благ згодом змушує No Face залишити їдкі впливи лазні позаду. Такі сили переконання вкорінені в самокованному почутті мети; завдяки випробуванням Чіхіро навчилася йти власним шляхом. За своєю суттю «Віднесений дух» - це розповідь про те, як дитина, набравшись сили та зрілості отримує досвід, щоб скласти власний курс, може зрушити навіть Наш світ, що зіпсувався.IVЧитаючи Вітер, розуміти Землю風の谷のナウシカ | Nausicaa of the Valley of the WindНавсікая з Долині Вітрів. УЯВІТЬ ЕКОСИСТЕМУ, де колосальні гриби розростаються на висоту, як секвої. Уявіть, світ, овіяний джунглями, які викидають токсичні спори, де гігантські комахи-мутанти еволюціонували, щоб домінувати в кожній ніші. Це місце дії Наусикай з Долини Вітру, постапокаліптична казка Міядзакі, де життя кишить і загрожує виживанню людини. Це той світ майбутнього, який ми творимо прямо зараз нищачи існуючий.Натхненний промисловими отруєннями метилртуттю в затоці Мінамата, Міядзакі створив версію природи, яка не тільки переносить забруднюючі шляхи людства, але й активно бореться з нею. Зіткнувшись із проблемами життя з такими ворожими силами, людство балансує на межі зникнення. І все-таки одне маленьке царство все ще тримається за життя і надії, міцно тримаючись пророцтва, де одного разу спаситель «з’єднає зв’язки з великою землею і проведе людей до чистої землі». Ім’я дочки їхнього отамана: Наусікайа з Долини Вітру. Вона без страху шукає шляхи гармонійного співіснування ворожого до людей Лісу і усіх його істот і залишків людства. Будучи посередницею між людським світом та світом, що перевищує людський, титульна героїня пов'язана обов'язками з підданими свого королівства, а також спорідненістю з Ому, расою гігантських та емпатичних личинкових комах, які періодично шаліють по людських поселеннях, руйнуючи їх. Як пілот, який читає вітер, і еколог, який шукає зв’язки, Наусікайа застосовує розум і науку однаковою мірою, щоб розкрити таємниці світу, який одночасно пропонує їй розраду і загрожує королівству. Працюючи у своєму підземному кабінеті та секретному саді, вона вирощує зразки флуоресцентних цвілі та світячої флори з токсичних джунглів із незабрудненим грунтом та водою, витягнутою з глибоких колодязів. Тим самим вона виявляє, що форми життя не отруйні, а скоріше земля, з якої вони виросли. Вона починає розуміти, що ми у минулому отруїли все навколо. Протягом своєї подорожі Наусікай дізнається, що токсичні джунглі - це спроба природи очистити ландшафт, поглинаючи забруднені випаді від краху індустріальної цивілізації тисячу років тому, перетворюючи їх протягом століть в інертний кришталевий пісок.Кіноверсія «Наусикайї» з долини Вітру 1984 року закінчується раптово, на щасливій ноті співіснування між королівством і токсичними джунглями. Але існує ще одна версія Наусікаї - графічний роман "Міядзакі", який розпочався ще до фільму і закінчився більш ніж через десять років, що відображає більш складну та нюансну філософію. Після тисячі сторінок із понад тисячою Міядзакі закінчує свою екосагу твердженням: "Як би важко це не було, ми повинні жити".Раніше в цій версії, на початку третього акту, ворогуючі угруповання щойно використовували токсичні джунглі як форму біологічної війни одна проти одної. Наусікайа зникла, і значна частина людного світу була втрачена. Біля Долини Вітру розбився дирижабль, повний біженців з іншого королівства, і жителі села дискутують, чи надавати допомогу тим, хто не розділяє їх мови чи звичаїв. Дивується, що б зробив їхній лідер. Ще одна відповідь - вона вже опинилася б у гущі подій, допомагаючи відкритим серцем та обіймами. Люди Долини вирішують послати посланця попереду, несучи в одній руці кільце хліба, а в іншій - немелий меч. Вибір. В черговій вправі авторського голосу Міядзакі втручається в цей момент: «Незважаючи на важкі часи, що послідували, зустріч людей долини та клану Нарей була щасливим винятком у ті часи недовіри та конфліктів». ОДжерело Orion Magazine / автор Ісак Юен