Всі публікації з тегом фермерство

Про землю, душі та красу - мотиваційне інтерв'ю. Це інтерв'ю NikopolToday публікує мовою оригіналу, без змін та з посиланням на сайт газети "Репортер".Журналіст Олександр Палець взяв інтерв'ю у директора агрофірми «Славутич» Миколи Письменного. Вони говорили про життя, бізнес та любов. О земле, душе и красотеС Николаем Григорьевичем Письменным мы знакомы уже более 30 лет. Я работал в районной газете «Південна зоря» заведующим сельскохозяйственным отделом, а он в те годы руководил Никопольским районом, был, как тогда говорили, первым его лицом. Это человек старой партийной закалки, требовательный в первую очередь к себе. Он любит пьянящий степной запах, чувствует вкус созревшего зерна.Еще в советские времена, когда он был первым секретарем райкома партии, председателем райисполкома, а затем представителем президента в районе, председателем райгосадминистрации, его часто можно было видеть рано утром в поле или на ферме, где в кругу с сельскими тружениками обсуждал повседневные дела. На подъезде к Никополю со стороны Днепра взору каждого путника открывается очень приятная картина – ухоженные поля, чистые обочины, побеленные и подстриженные деревья, ровные полевые дороги… И невольно сам себе восклицаешь: вот это хозяин! Это въезд в Червоногригоровку, где находится агрофирма «Славутич». Вот уже 20 лет ею руководит Николай Письменный. В далекие 2000-е годы – самые тяжелые для сельского хозяйства, он пожертвовал работой государственного служащего и вернулся к роднымистокам – выращивать хлеб.Я сижу в уютном кабинете Николая Григорьевича, и он время от времени, затягиваясь сигаретой, вспоминает:– Когда пошел процесс распаевания земель, многие колхозы распались на мелкие фермерские хозяйства.  Такая же участь ждала и огромный колхоз «Дніпро». И когда в марте 2000 года встал вопрос об избрании нового руководителя хозяйства,  о дроблении колхоза, пошел раздор. Я тогда работал председателем райисполкома. Колхозники обратились ко мне за помощью, просили взять на себя руководство новым предприятием.  Я видел в глазах людей отчаяние, я знал, какие это самоотверженные труженики. Мне стало жалко их, и я, не раздумывая, не посоветовавшисьс семьей, согласился. Я же по профессии агроном, сельский мальчишка из Катериновки, и земледельческие корни каждый раз давали о себе знать,  тянуло работать на земле, а главное – хотелось сделать жизнь селян более стабильной. И вот уже 20 лет стараюсь добром и искренностью служить людям, а они благодарят упорным трудом. За 20 лет все привыкли к порядку.– А как отнеслись к такому выбору ваши друзья? Немногие отказались бы добровольно от должности первого лица в районе.– Знаете,  проходит много времени, пока человек сможет отличить истинных друзей от фальши. Многие поверили в меня, а были и такие, кто, насмехаясь, говорил: «Руководить районом, давать указания – это одно, а быть самому руководителем хозяйства – совсем другое». Но я доказал, что сделал правильный выбор. Честно скажу, что я шел  сюда, практически не осознавая до конца, что это за бизнес – за все, что не сделаешь, отвечать будешь сам, без указаний сверху. «Верхов» уже не было.  Слава Богу, все наладилось, вошло в нормальное русло, работаем, живем, развиваемся, внедряем передовые технологии в производство. А из тех, кто 20 лет назад предлагал себя на должность руководителя хозяйства, сегодня осталось не более трех человек, которые пытались или пытаются что-то сделать на земле. Все остальные так и остались на 20 лет позади, ничего нового не внедрили в земледелие и в развитие своих фермерских хозяйств, работают по старинке. – Николай Григорьевич, сельское хозяйство – это постоянные тревоги, ранние рассветы,  тревога за урожай… – Ну вот вы сами больше 25 лет были связаны с сельским хозяйством, работая в «Південній зорі», и знаете, что сельское хозяйство никогда не было прибыльным. Все зависит от матушки-природы, а в нашем регионе через каждые 2-3 года – засуха, или зима бесснежная с лютым морозом, что приводит к гибели посевов. И сколько бы ты не внес удобрений, какие бы качественные семена не высеял – все, повторюсь, зависит от погоды. Агрохозяйство – это не завод под крышей, не конвейер. Зима, весна, лето, осень – никто не предполагает, чего можно ожидать. Наука, новые технологии, думающие специалисты, грамотные исполнители – без этого никак!– А ведь вы были еще и депутатом областного и районного советов. А это тоже немалая ответственность – проблемы района и округа. Помню, в 2010 году вам доверили возглавлять постоянную комиссию областного совета по вопросам агропромышленного комплекса, землепользования и социального развития села.– Первое, что мне удалось решить, будучи депутатом областного совета, так это, чтобы на каждый район стали выделять средства для беспроцентных займов молодым семьям на приобретение жилья. Новый дом построить, конечно, дорого. Но в селах были дома, которые стоили значительно дешевле, чем квартира в городе. И если дать специалисту 5-6 тысяч в иностранной валюте, то через 3-4 года он их мог вернуть. Это же был не банковский кредит с большими процентами, который затягивал людей в кабалу, а обычная ссуда. Только семьи с Никопольского района получили тогда такого займа на сумму 98 тысяч гривен.Также удалось найти средства из областного бюджета для приобретения зерна аж из Казахстана. Был период, когда своего зерна нам не хватало, хлебопекарни вынуждены были сами завозить зерно из-за границы, что влекло за собой подорожание хлеба. Мы этого не могли допустить, поэтому закупили зерно за бюджетные средства, и таким образом поддержали хлебопеков и все население области. И хлеб не стал дорожать.Еще мы тогда построили водовод на севере района. Населенные пункты девяти сельсоветов получили питьевую воду. Был проложен водопровод к Червоногригоровке от с. Приднепровского и насосной станции Никопольского района.Не подтапливаются сегодня дома в Криничеватом: там проложили дренажную линию. – Помню, как вы с энтузиазмом взялись обновлять в своем «Славутиче» машинно-тракторный парк.– Да, начинали на старой, советской технике – на тракторах «Беларус» и комбайнах «Дон-1500». А весь мир уже обрабатывал землю более современными тракторами и на новейших комбайнах собирал урожай. Поэтому потихоньку мы начали прикупать импортную технику. Начали с одного трактора «Джон Дир», а сегодня имеем таких «Джон Диров» семь единиц. Лучшим механизаторам вручил ключи от новеньких тракторов этой фирмы. Я теперь не переживаю за здоровье своих механизаторов  – в каждой кабине кондиционер, и когда во время жатвы на градуснике плюс 40, в кабине комбайнов и тракторов прохладно и комфортно. Теперь механизаторы не трясутся всю смену в кабине трактора, а чувствуют себя, как будто управляют не огромной махиной, а небольшой легковушкой. И технология производства тоже шагнула далеко вперед, и приятно, что за 20 лет сельское хозяйство в Украине,  благодаря современным технологиям в два раза увеличило производство зерна – с 35 млн. тонн до 75 млн. тонн. Наше хозяйство ежегодно стабильно получает 15 тысяч тонн зерна. За эти годы урожайность по хозяйству возросла более чем в полтора раза.  Кукурузы, например, получаем по 120 ц/га на поливных площадях, а можем получать и 150 ц/га.  А на богаре (неорошаемых землях) эта культура дает за 30 ц/га. На суходоле получили 83 ц/га пшеницы, а вообще 50 ц/га для нас – это нормальное явление. Рапса получаем по 24 ц/га. И, как ни странно, но в прошлом году самым рентабельным для нас оказалось просо. Но и здесь парадокс – наши затраты выросли на 30%, и в то же время цены на сельхозпродукцию снизились на 30%.  Как выживать? Неудивительно, что большая часть хозяйственников отказывается от аренды земли: налоги съедают все. Работники знают и осознают, что успех зависит напрямую от соблюдения технологии производства и  высокого качества выполненных работ. Сегодня мы имеем такую мощную технику и новейшие средства защиты растений, о которых раньше приходилось только мечтать.К примеру, если раньше работали 10 тракторов (а это 10 механизаторов), то сейчас 2 трактора (2 человека) за сутки могут обработать 90 га земли. А три итальянских опрыскивателя свободно обрабатывают за день 1000 га посевов. Мечтали ли о таком еще десятилетие назад? Чиновники говорят об иностранных инвестициях, но никто не хочет посмотреть на наш уровень обеспечения инновационными технологиями за счет украинских денег. А причина в отставании по урожайности от запада в одном – количестве осадков. У нас – 250-300 миллиметров в год, у них – 700-800 миллиметров. Сплошное орошение.– Я знаю, что вы очень щепетильно относитесь к севообороту.– Это правда. Подсолнечник у нас не занимает  почетное место, как это можно наблюдать в других хозяйствах. Ведь из-за сиюминутной выгоды можно угробитьпочву, истощить. Поэтому у нас эта культура занимает не более 15% площадей.  Получали по 7-12 ц/га, сейчас урожайность подсолнечника перевалила за 24 ц/га. Но, хочется, конечно, большей. И мы над этим работаем. Считаю, что если в хозяйстве подсолнечник высевается на 30-40% площадей, то в таком хозяйстве нетперспективы, это просто сиюминутная выгода.  Кроме того, постоянно в резерве имеем более 500 га паровых площадей, на 500 га высеваем горох – хороший предшественник под озимые культуры.* * * *Повне інтерв'ю читайте на сайті газети "Репортер" за цим посиланням. Фото Репортер / CityNikopol

Українці масово не виїжджали з Польщі, але їхня зайнятість під питанням. Ким тепер будуть працювати українці в Польщі?Статистика останніх днів показує, що кількість українців, які їдуть на заробітки до Польщі, майже дорівнює кількості тих, хто повертається додому. З одного боку, польський уряд хоче, щоб українські робітники масово приїжджали до Польщі для сезонного збирання врожаю, а з іншого - все більше і більше думок, що поляки повинні замінити українців під час кризи. Які перспективи українців на польському ринку праці сьогодні?Українські "роботи" вітаються в ПольщіПольська економіка протягом кількох років динамічно зростає і потребує нових рук для роботи. Польща була єдиною країною ЄС, яка пережила економічну кризу в 2008 році з позитивним ВВП, а за останні п’ять років кількість економічних мігрантів з України в Польщу зросла приблизно в п’ять разів - до півтора мільйонів. В останні роки польський ринок праці успішно поглинув українців, не завдаючи шкоди польським працівникам, оскільки рівень безробіття в країні також впав на рекордно низький рівень протягом багатьох років - 5% у жовтні минулого року.Коронавірусна криза швидко змінила реальність. Однак не змусила українців спакувати свої сумки "у шашечку" та швидко повернутися додому. Більшість із них вирішили залишитися в Польщі та дочекатися розвитку ситуації. Згідно з опитуванням, проведеним польською компанією EWL в середині квітня, 85% респондентів України висловили бажання залишитися в Польщі під час пандемії COVID-19. Більшість із них більше боялися перспективи втратити роботу (55%), ніж ймовірності коронавірусної інфекції (18%). Погіршення чи зміна умов праці під час кризи не спричинило масового відтоку українців додому - багато наших поляків відчули цю кризу на власній шкірі. 61% українців почали менше працювати, а 27% були змушені змінити роботу. Польські пани почали втрачати батраків.Але навіть незважаючи на "бурхливі" умови на польському ринку праці, перспектива втратити роботу та гроші була ще більш лякаючою для найманців з України. Так, понад 63% українців, особливо тих, у яких термін дії дозволу на проживання та роботу закінчився після введення епідемії у Польщі 15 березня, вирішили скористатися рішенням уряду Польщі про підтримку підприємців та службовців - автоматичного продовження віз для працівників та безвізового режиму на період пандемії та через 30 днів після неї.Масовий відтік українців з Польщі спостерігався лише на межі березня та квітня. На той час, за приблизними підрахунками, польський ринок втратив трохи більше 150 000 українців. І тоді цей процес стабілізувався. Наразі рух на кордоні в обох напрямках майже на одному рівні. Про це, зокрема, свідчать статистичні дані польської прикордонної служби щодо перетину кордону у пішохідному контрольному пункті "Медика - Шегіні", яка відновила роботу 16 травня. Це найпростіший спосіб, щоб наші економічні мігранти потрапили до Польщі ув'язнено. За останній тиждень, з 18 по 24 травня, він пройшов цю контрольну точку в обох напрямках: трохи більше 5000 людей. Це, мабуть, не найкраща новина для польського бізнесу в тих сферах економіки, на які з нетерпінням очікують заробітчан з України.Пріоритет - сезонний персонал з України для обслуговування поляківОдразу після закриття кордонів у середині березня представники польського бізнесу, особливо у сільськогосподарському та переробному секторах, почали насторожувати: недостатньо зупинити відтік українців з Польщі, все слід робити для сезонних працівників. А з початком сезону збирання полуниці та інших ранніх фруктів та овочів щонайменше 100 000 з них прибувають з України до Польщі щороку.Польський уряд відповів на дзвінки польських фермерів наприкінці квітня. 29 квітня польські консульства в Україні почали отримувати візові заяви в електронному вигляді. У той же час їх одразу попередили, що видаватимуть лише робочі візи, і що пріоритет буде надано українцям, які мають намір працювати в Польщі у сільському господарстві та садівництві.Візи почали видавати 4 травня. Наступного дня Зеркало Тижа опублікував визначну статтю польського прем'єр-міністра Матеуша Моравецького. Між словами про стратегічне партнерство між Польщею та Україною польський прем'єр чітко підкреслив, що без українців економічне зростання в Польщі не було б таким динамічним. Він підкреслив, що українським мігрантам не доводиться побоюватися законності перебування в Польщі під час пандемії та закликав українців подавати документи на візи та приїжджати на роботу до Польщі.Варто зазначити, що все це відбувалося в умовах, коли українська влада закликала громадян залишатися вдома та шукати роботу на батьківщині. Побоюючись, що український уряд ускладнить виїзд українців за кордон (побоювання не були безпідставними), до звернення прем’єр-міністра Моравецького приєдналися й інші провідні польські політики. Президенти Влодимир Зеленський та Анджей Дуда обговорили приїзд українських трудових мігрантів до Польщі під час відеоконференції наприкінці квітня, а через кілька днів це було однією з головних тем переговорів Дмитра Кулеби та Яцека Чапутовича.Однак лише закликів на найвищому рівні не перешкоджати поїздкам працівників за кордон, очевидно, було недостатньо. Для приїзду трудових мігрантів з України до Польщі було багато перешкод. Один з них - припинення міжнародного автобусного та залізничного транспорту, який був основним засобом транспорту для українських мігрантів, що прямують до Польщі. Нещодавно літак з майже 200 українськими економічними мігрантами прибув до Польщі з України. До недавнього часу такий спосіб транспортування робітників здавався б абсурдним і необгрунтованим, якщо існує спільний сухопутний кордон. Але блокування повністю змінило ситуацію.Однією з головних проблем польських роботодавців у сучасних умовах є транспортування українців на їх роботу, а також необхідність 14-денного спостереження після перетину кордону. Польща намагалася швидко вирішити ці проблеми. Зокрема, на урядовому рівні було вирішено, що іноземців, які працюють на сезонних роботах у сільськогосподарському секторі, будуть звільнені від обов'язкового двотижневого карантину. Після короткої дискусії було вирішено протестувати іноземних службовців на коронавірус за державні кошти - найближчим часом Міністерство оборони Польщі обладнає два мобільні пункти для тестування сезонних працівників з-за кордону.На жаль, транспортна проблема набагато складніша. Якщо раніше маршрутки перевозили 7-10 працівників з України на конкретні сезонні робочі місця в Польщі, то зараз це неможливо. До речі, польський уряд, як і в Україні, поки не дає однозначних прогнозів щодо відкриття кордонів та повного відновлення міжнародних комунікацій. Однак можливо, що це станеться поступово після 12 червня, коли наступна фаза прикордонних обмежень у Польщі, запроваджена в середині березня у зв'язку з пандемією COVID-19, закінчиться.За словами голови Польської асоціації переробників овочів і фруктів Анджея Гайовничека, без масового приїзду сезонних робітників з України до Польщі в найближчий час може статися катастрофічна ситуація з фруктами, включаючи полуницю та вишню. На полях і в садах може бути багато необроблених культур. За відсутності українців польська влада просить поляків працювати на місцях. Наприклад, міністр сільського господарства Республіки Польща Кшиштоф Ардановський закликав усіх поляків тимчасово безробітних працювати кілька днів на фермерів.Однак Gajowniczek, який є власником великого переробного заводу, називає ілюзію, що поляки замінять українців на сезонних роботах у Польщі. За його словами, поляків відштовхують від такої роботи перспектива високих фізичних навантажень, відносно низьких зарплат та очікувань, що вони незабаром зможуть повернутися до своєї традиційної роботи вдома чи за кордоном. Як приклад він наводить той факт, що поляки не подавали заявки на роботу у своїй компанії (з переробки фруктів).Фактором, який може зменшити попит на сезонних робітників з-за кордону в Польщі цього року, можуть бути несприятливі погодні умови: низька кількість опадів та відносно низька температура травня. Наступні кілька тижнів покажуть, чи загрози, про які нещодавно говорили польські фермери, матимуть серйозні наслідки для них, для економіки країни та для продовольчої безпеки Польщі загалом.ПерспективиНезважаючи на те, що польський уряд наразі активно заохочує українців приїжджати до Польщі на сезонні роботи в аграрному секторі, спостерігається інша тенденція. Це походить від польського уряду. Рада міністрів Республіки Польща намагається підрахувати, чи за умов можливої ​​втрати робочих місць українцями у Польщі та поверненням додому звичайні поляки зможуть зайняти покинуті ніші. У Польщі це сприймається як один із шляхів подолання проблеми зростання безробіття під час кризи.Таку думку висловлює віце-прем'єр-міністр, міністр розвитку Польщі Ядвіга Емілевич. Кілька разів у своїх публічних виступах вона називала відплив українців з Польщі шансом безробітних поляків знайти роботу. Під час однієї з них вона навіть згадувала, що "близько мільйона українців" покинули Польщу з початку кризи, тим самим звільнивши мільйон робочих місць для поляків. За його підрахунками, віце-прем'єр-міністр Польщі помилився (тоді близько Польщі покинуло 200 тисяч українців), але очікування цілком зрозумілі.Однак практика показує, що реальність дещо інша. За даними кількох польських кадрових компаній, навіть в умовах економічного уповільнення та зростання безробіття попит на працівників з України не зменшився. Як зазначає представник кадрового агентства EWL Анатолій Зімнін, як і раніше, окрім сезонних робіт у аграрному секторі, зараз потрібні працівники з України у сфері логістики, побутового обслуговування, будівництва та промислового виробництва. Навіть у нинішніх складних умовах польська компанія останнім часом змогла набрати близько 700 людей в Україні, які перебувають на карантині після перетину кордону. Ще 800 українців скористалися пропозицією компанії про безкоштовну допомогу в отриманні дозволу на проживання та роботу в Польщі (карта тимчасового проживання до трьох років). Виявляється, навіть під час кризи ніша, яку раніше займали українці на польському ринку, масово не заповнюється польськими працівниками.А які погляди на зайнятість українців у Польщі в довгостроковій перспективі? Ви можете спробувати подивитися на них, спираючись на прогнози експертів, які, проте, змінюються динамічно. За останніми оцінками польських економістів, цьогорічний ВВП може впасти на 3-4% і, таким чином, впасти до нуля, тому економіка, ймовірно, впаде в незначний спад. За даними ZUS у Польщі, після першого місяця кризи 165 000 людей припинили сплачувати внески на соціальне страхування, бо втратили роботу. Це в п’ять разів більше, ніж під час кризи 2008 року. До кінця року ця кількість може зрости на кілька сотень тисяч, а рівень безробіття - з понад 5% до 10%. Спад відбувається в ключових галузях, де зайнято багато українців. Наприклад, у будівництві державні закупівлі впали більш ніж на 30% порівняно з квітнем минулого року. Це може вплинути на зайнятість українців, з яких близько 15% працюють у цьому сегменті.На думку експертів, наслідки кризи відчують не лише цього року, а й наступного року. За прогнозами головного економіста Польської федерації підприємців Лукаша Козловського, скорочення грошових переказів з Польщі в Україну через пандемію може досягти 30% - це близько 4 мільярдів доларів. І все це через втрату постійної роботи, зміну місця чи умов праці та повернення українців додому.Навряд чи польська влада наважиться бути більш відкритою щодо видачі дозволів на тимчасове або постійне проживання для українців в країні. Найближчим часом на перший план можуть вийти протекціонізм та бажання захистити польського працівника за рахунок витурення іноземця. І тоді все буде залежати від того, скільки часу триватиме криза.

Українська земля - належить українцям. Обзавестися ділянкою землі можна в будь-якому регіоні країни, але експерти попереджають. Справа в тому, що  роздавати довго землю держава не буде. Як довідався NikopolToday від Протокол.юа, - кожному украънцю належало б отримати свої 2 гектари української землі. Чому це варто зробити і як?Кожен повнолітній громадянин України має право безкоштовно приватизувати п'ять ділянок землі під різні цілі: будівництво будинку, гараж, садівництво, особисте сільське господарство і для будівництва дачного будинку. За словами експертів, держава не роздаватиме довго землю. Нагадуємо, по усьому світи мільйони людей покинули міста, щоб втекти до природи. Дізнайтеся, як отримати належну за законом ділянку і чому українці не поспішають приватизувати землю.Скільки землі можуть отримати українці?З досягненням 18-ти років кожен громадянин України може безкоштовно отримати п'ять ділянок землі. В цілому можна безкоштовно приватизувати 2,28 га.Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України, держава може передати громадянинові не більше двох гектарів для ведення особистого сільського господарства, для ведення садівництва – не більше 0,12 га. На будівництво житлового будинку в місті і селах виділяють різні площі землі, в селі можна одержати не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, а в місті – 0,1 га. Для дачного будівництва в законі передбачено не більше 0,1 га і для гаража – не більш 0,01 га. Безкоштовно приватизовувати можна кожну з видів ділянок тільки один раз, незалежно від того, чи є земля у членів родини.Куди звертатися?Отримати ділянку землі можна в будь-якому регіоні країни і це не залежить від місця проживання. Для її приватизації необхідно знайти вільну ділянку. Залежно від того, де вона знаходиться – в межах міста, села, або району, до тих органів самоврядування і потрібно звертатися. Якщо земельна ділянка за межами населеного пункту, потрібно йти до територіального відділення Госгеокадастру – зазвичай це землі для ведення садівництва або особистого сільського господарства. Сама земля нічого не коштуватиме українцеві, але оформлення документів зажадає витрат."Землю отримати можливо, але на це потрібно виділити певну суму. В принципі, земельну ділянку можна приватизувати за 3-5 тисяч гривень. І це не хабар, а витрати на землевпорядника, який повинен розробити технічну документацію", – зазначає юрист із земельних питань Кирило Левтеров.Процес приватизації землі – не простий через бюрократизації. Перш ніж отримати Свідоцтво про право власності на ділянку, доведеться побігати по кабінетах чиновників."Приблизно весь процес може зайняти від шести місяців до двох років. Хоча насправді, цей процес повинен займати менше, наприклад, для учасників бойових дій на Донбасі найкоротший термін – 45 днів. Все дуже залежить від швидкості бігу за чиновниками", – додає юрист.Але перш ніж звертатися, необхідно конкретно знати, де знаходиться земля і чи вільна вона. Найпростіше знайти ділянку в селі, ніж в місті."У селах значно простіше отримати землю, ніж в місті. Все дуже залежить від ліквідності землі – чим менше ліквідна земля, тим простіше її отримати", – радить юрист із земельних питань Кирило Левтеров.Перевірити, чи вільна земля, можна: на сайті "Публічна кадастрова карта України", відправити офіційний запит про надання публічної інформації до місцевих органів влади або Госгеокадастру.Процедура отримання земліЗнаючи, яка ділянка вільна і чи можна її приватизувати, потрібно подати заяву до органу місцевого самоврядування. У ній повинні бути вказані приблизний розмір земельної ділянки, її цільове призначення. Також необхідно прикласти до нього карту або графічний малюнок, де зазначено місце розташування землі. Згідно із законом розглянути заяву повинні протягом місяця.Отримавши згоду сільради або мерії, можна починати розробку проекту щодо відведення землі. Цим займається землевпорядна організація – за їхні послуги доведеться заплатити від 2000 до 10000 грн. Сама розробка технічної документації землевпорядниками може зайняти від півроку до року часу.Далі з проектом відведення землі слід звернутися до територіального органу Госгеокадастру України із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. Зазвичай це робить землевпорядна організація, з якою укладався договір. Якщо всі документи в порядку і проект складений правильно, в перебігу двох тижнів кадастровий реєстратор видає витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначенням у ньому кадастрового номера.З цієї випискою і екземпляром проекту землеустрою необхідно повернутися до розпорядника землі – місцевих ради або адміністрації. Вони затвердять проект і зареєструють в Міністерстві юстиції право власності. Після цього рада чи адміністрація приймає рішення про передачу у власність землі із зазначенням площі та її розміщення.Щоб отримати останній документ – свідоцтво про право власності на земельну ділянку, потрібно звернутися із заявою про держреєстрацію до Укрдержреєстру або до реєстратора Госгеокадастру. Заява може розглядатися протягом 14 днів.Чому українці не йдуть за землею?За словами експертів, після прийняття Земельного кодексу, який гарантує право кожного громадянина на землю, першу хвилю бажаючих приватизувати ділянку зупинила бюрократія, яка в підсумку породила корупцію і міфи про те, що отримати землю законним шляхом неможливо. За словами юриста із земельного права Кирила Левтерова, на практиці дев'ятьом з 10 не вдається пройти весь процес від початку і до кінця, і приватизувати землю."Система приватизації, яка сформувалася на початку 2000-х, передбачала, що в Україні є велика кількість землі. Як і будь-яка адміністративна процедура, де розпорядником є держава або місцеві органи влади, вона швидко призвела до збільшення бюрократичних процедур. Бюрократія і складності збили першу хвилю бажаючих приватизувати. Ну і земля тоді нічого не коштувала. Потім земля поруч з містами стала набирати в вартості і бюрократичні процедури стали корумпованими, оскільки земля – обмежений ресурс, тим більше в місті", – зазначає юрист із земельного права Кирило Левтеров.Між іншим: із Дніпра викидається на берег риба через отруйну воду. За словами юриста, корумпованість і відбила у людей бажання приватизувати землю, поки нею розпоряджається обмежене коло чиновників. Єдина група, від якої чиновники бояться вимагати хабар, – учасники війни на сході України. Але і їх чиновники часто заплутують."Ветерани, які до мене телефонують, вони зневірилися отримати землю. А насправді вони зробили елементарні помилки з самого початку через те, що їх ніхто не проконсультував і місцеві органи влади якраз зацікавлені, щоб жодної землі не видавати. Вони намагаються всіляко заважати і відмовляють навіть елементарно підказати", – додає експерт.Слівд зазначити, що саме учасники бойових дій звернули увагу українців на те, що можна отримати землю безкоштовно."Після того, як вони почали масовий процес приватизації землі, підтягнулися і решта українців. Починають розбиратися і пробувати приватизувати ділянки. Ще чотири роки тому, люди навпаки дивувалися, коли дізнавалися, що можна отримати землю безкоштовно", – розповідає юрист проекту "Правова консультація" Юрій Усманов.Роздачу землі можуть припинитиЗа словами експертів, роздавати довго землю держава не буде. Рано чи пізно в Україні повинна пройти земельна реформа і земля стане повноцінним товаром. За словами Кирила Левтерова, після реформи зникнуть і проблеми з корупцією."Не можна з одного боку безкоштовно роздавати землю, а з іншого розуміти, що вона може бути у вільному обігу. Якщо Україна вийде на наступний рівень земельної реформи, можлива ситуація, за якої безкоштовне отримання землі може бути нарешті припинено. Хочеш землю, будь ласка, купуй, а далі продавай або користуйся і плати податок. Звичайно, розмови щодо скасування приватизації йдуть і, можливо, це нас чекає найближчими роками. Але всі наші земельні питання можуть бути вирішені, коли земля стане товаром – це моє глибоке переконання. Як наслідок, не зовсім логічно буде існування приватизації ", – говорить юрист.Вже з наступного року роздавати землю можуть припинити, відзначає юрист правозахисної групи "Варта" Юрій Кравець. За його словами, вже навіть є законопроекти зі змінами до земельного законодавства, яке скасовує виділення ділянок безкоштовно."2017 року, думаю, будуть внесені зміни до статті 121 Земельного кодексу України, яка чітко регулює норми безоплатної приватизації. Є два проекти: один передбачає повну ліквідацію права на землю, а другий передбачає обмеження, тобто надання землі окремим пільговим категоріям. Імовірність, що з 1 січня 2018 року таку можливість зникне, – дуже велика", – розповів Юрій Кравець.Слід зазначити, 6 жовтня цього року Верховна Рада продовжила мораторій на продаж сільськогосподарських земель до 1 січня 2018 року. Розробники законопроекту вважають, що цього часу буде достатньо для того, щоб парламент встиг розробити і прийняти земельну реформу. А зараз нові закони про розпродаж української землі вже майже у дії. Поспішіть взяти на себе відповідальність за свою землю.Джерело Protocol.ua // фото worldlandscapearchitect.com та PinterestДо слова, ми показували, як в Україні виглядає життя "на землі"на землі". 

Еко-еволюція? Ця історія може дати натхнення й українським фермерам та дати поштовх до плідних роздумів для тих, хто гадає, що "їжа падає з неба". Ця історія показує, як стихія змушує людство відкрити очі і почати "діяти локально, мислячи глобально". Ураган «Марія» зніс ферму Кармен Ани Асеведо, залишивши лише одну купу бананів серед повалених фруктових дерев.Гори, які оточують Какао, її долину в пуерториканському гірському містечку Ороковіс, являли собою випалений вітром пейзаж з побурілим листям. Сусіди Асеведо — фермери, які вирощують подорожники, банани та каву — також втратили врожай.Гуакіа, Агроекологічний колектив розповідає про продовольчу безпеку та залучення громади через стійкі ферми в Пуерто-Ріко. Зображення Еріки П. Родрігес / Miami Herald. США, 2021До найближчого центру міста була майже година їзди. У річках і струмках, що переповнюються, були обривані мости та затоплені вулиці. У 2017 році жахливий шторм збив лінії електропередач і забруднив водопостачання.«Це було схоже на ядерну бомбу», — сказав 66-річний Асеведо.Протягом трьох місяців після шторму Асеведо та її сусіди, багато людей похилого віку, покладалися на консерви, дарували гарячу їжу, вертольоти та обмежені місцеві супермаркети.«Ми були відірвані від світу», – сказав Асеведо.Лідер громади Кармен Ана Асеведо [у центрі] прибирає територію проекту «Escuelita de la Tierra» в Барріо Какао в Ороковісі, Пуерто-Ріко, 18 вересня 2021 року. Також на фото, [L] Ноелія Мартінес і Райан Асеведо. Зображення Еріки П. Родрігес / Miami Herald. США, 2021.Приблизно за 15 миль у Барріо Ботіхас, іншій громаді в Ороковісі, сцена була надзвичайно різною. Відразу після того, як ураган пройшов, група учнів початкових класів сільського господарства розчистила дорогу від дерев та цинкових дахів до своєї шкільної ферми. Вони досліджували промочену дощем землю, обробляли ґрунт і готували компост після руйнівної Марії.Через два місяці студенти Escuela Segunda Unidad Botijas #1 виробляли достатньо їжі для приблизно 200 людей. Учні взяли додому свіжу кінзу та капусту. Квасоля стала обідом для сільської громади в шкільній їдальні.«Вони знали, що робити посеред шторму. Буквально», — сказала Далма Картахена, 63-річна вчителька, яка протягом двох десятиліть керувала програмою дитячого сільського господарства в Ботіясі.Пізніше експерти виявили, що шкільна ферма стала основним постачальником свіжих продуктів для громади майже на півроку. Це одна з принаймні 50 ініціатив, які самоідентифікуються як частина агроекологічного руху Пуерто-Ріко, який використовує доступні природні ресурси для збільшення виробництва рослинництва та тваринництва на острові, який імпортує більшість продуктів харчування.Руйнівні наслідки змін клімату змусили пуерто-ріканців вирощувати харчі локальноАгроекологічні фермери прагнуть працювати рука об руку з природою, зменшуючи залежність від зовнішніх матеріалів, таких як придбане насіння, і уникаючи синтетичних хімікатів, які використовуються в традиційному сільському господарстві. Вони садять фрукти та овочі разом, а не лише одну культуру, і збирають дощову воду для поливу. Вирощування багатих азотом бобів і використання органічного компосту стають альтернативою добривам. Яєчна шкаралупа і олія ниму, природний пестицид, відганяють і вбивають голодних жуків.Ураган Марія, який забрав життя тисячі людей, знищив вісімдесят відсотків врожаю Пуерто-Ріко, знищивши плантани, каву та бананові ферми. Це закрило та ускладнило портові операції, сповільнивши допомогу та перервавши ланцюги поставок. Федеральні чиновники визнали, що темпи допомоги не можуть подолати нестачу їжі, як повідомляє Guardian.Але, за словами фермерів і вчених, агроекологічні проекти відновлювалися швидше, ніж звичайні ферми після шторму, і нагодували громади, де допомога довго не надходила. Прихильники кажуть, що агроекологічні ферми можуть виробляти до двох третин їжі, яку споживає 3,2-мільйонне населення Пуерто-Ріко, порушуючи давню залежність острова від імпорту від 80 до 90 відсотків продовольства та забезпечуючи захист від нестачі їжі після стихійних лих.Стрімкі зміни клімату змушують змінити ставлення людства до закордонних поставок продукції«Я не втрачаю надії, що Пуерто-Ріко зробить це на національному рівні», – сказав Картахена.Кармен Ана Асеведо з La Escuelita de la Tierra розповідає про стійке сільське господарство в Ороковісі, Пуерто-Ріко. Зображення Еріки П. Родрігес / Miami Herald. США, 2021.Спадщина колоніальної історіїКолоніальна історія Пуерто-Ріко означала, що острів традиційно вирощував товарні культури, такі як цукрова тростина та тютюн, на експорт, замість того, щоб віддавати пріоритет місцевому споживанню, спадщина, яка впливає на сучасні сільськогосподарські системи острова, які досі віддають перевагу вирощуванню продукції на імпорт, забуваючі про внутрішнє споживання, яке доводиться закривати дорогими привезеними товарами. Сучасні мешканці острова почали вимагати змін в уряду. Нельсон Альварес-Феблес, соціальний еколог та експерт з агроекології, в Сан-Хуані, Пуерто-Ріко, 3 вересня 2021 р. Зображення Еріки П. Родрігес / Miami Herald. США, 2021.«Те, що не споживається, виробляється, а те, що не виробляється, споживається», — сказав Робінсон Родрігес Перес, професор Університету Пуерто-Ріко.Коли в 1898 році почалося управління в Америці, економічна система під назвою абсентеїзм замінила іспанські гасіенди. Американські власники плантацій, можливо, ніколи не відвідували Пуерто-Ріко, але вони керували виробництвом на відстані, додав Родрігес Перес. Ураган Сан-Чіріако 1899 року знищив сільськогосподарські угіддя, залишивши багатьох пуерториканців голодними та бідними.Дід Далми Картахени народився в 1898 році, того ж року, коли Сполучені Штати вторглися в Пуерто-Ріко під час іспано-американської війни. Він був obrero agrícola, тютюновим фермером, який працював на інших, і одружився на майстрині.Хоча острів був засіяний цукровою тростиною та іншими товарними культурами, згідно з історичними записами, такі жителі, як дід Картахени, виробляли 65 відсотків усієї їжі, яку споживали в 1939 році. Індустріалізація острова почалася в середині 20 століття, коли уряд залучив американські компанії виробничими можливостями. Коли фермери вишикувалися на конвеєри фабрики, Картахена спостерігала, як її дідусь обробляє пишну землю свого будинку в Ботіхасі, тому ж районі, де вона викладала десятиліттями пізніше.Агроекологія - це тисячі років досвіду існування людини і Природи у гармонії, без пестицидів і голоду«У мене не було жодної речі, жодної пари взуття», — сказала вона. «Але я була вихована на великій кількості їжі».Територія, балкон і кухня будинку її бабусі й дідуся були заповнені домашніми фруктами, лікарськими травами та овочами, коріння заплуталися одне в одного. Вони розводили свиней, курей, корів, збирали молоко та яйця.Картахена побачила, як багато культур можуть рости разом без використання пестицидів і хімічних добрив. Виховання привело її до навчання на агронома в Університеті Пуерто-Ріко. Але школа була сповнена Зеленої революції — сільського господарства після Другої світової війни, яке збільшило виробництво, наголосивши на використанні хімікатів, сказала вона. Картахена покинула університет на шість років, але зрештою закінчивши його і працювала на факультеті сільського господарства.«Я бачу екологічну катастрофу на плантаціях кави. Тож я почала шукати… Повинні були бути інші альтернативи», – сказала вона.Вона переконала державне агентство дозволити їй записатися на курс охорони ґрунту і врешті натрапила на агроекологію.«Вся діяльність у домі моїх бабусі й дідуся була навколо такого способу життя», — сказала вона. «Агроекологія не є чимось новим».Після десятиліть сільськогосподарських угідь скорочувалися з року в рік, до кінця 2000-х років острів імпортував понад 80% продовольства.Інші пуерториканці, багато з яких молоді, приєдналися до Картахени в останні роки, створюючи агроекологічні ферми з надією створити сільськогосподарську систему, яка зможе прогодувати острів.Вирощування їжі цілий рікУ гірському містечку Айбоніто агроекологічна ферма Armonía en la Montaña працює над розширенням доступу та виробництва здорової їжі. Низькі температури в цьому місці дозволяють фермі вирощувати такі продукти, як капусту, на тлі Центральних Кордильєр, гірського хребта, що перетинає острів зі сходу на захід. Поля помаранчевих, жовтих і фіолетових квітів живуть серед врожаю, щоб залучати бджіл-запилювачів.«Найкраща їжа в Пуерто-Ріко, найкраща їжа без пестицидів, вирощена з наміром і любов’ю, вирощується в горах і в неблагополучних сільських районах Пуерто-Ріко», – сказала Даніелла Родрігес Бесоса, біолог, який став фермером, заснував Armonía en la Montaña разом зі своєю командою. Але бідність може ускладнити для жителів цих районів можливість дозволити собі здорові або агроекологічні продукти, додала вона.Їжа вирощується на фермі Armonia en la Montañ в Айбоніто, Пуерто-Ріко, 15 вересня 2021 року. Ферма є агроекологічним некомерційним проектом, який розподіляє продукти харчування, вироблені іншим некомерційним організаціям у цьому районі, що не впливає на громаду. вартість. Зображення Еріки П. Родрігес / Miami Herald. США, 2021.Дослідження показують, що правила морського судноплавства, а також географія островів Пуерто-Ріко роблять імпорт їжі дорогим і вразливим, залежно від ланцюгів поставок, розірваних корабельною аварією або штормом. Продуктові магазини в районі Сан-Хуан майже на 21% дорожчі, ніж у середньому по США; Рівень бідності на острові становить 43,5% у порівнянні з середнім показником по країні 10,5%.За словами Родрігеса Бесоса та інших фермерів, збільшення агроекологічного виробництва могло б знизити витрати на продукти харчування та зробити більш доступними продукти харчування, особливо в громадах з низькими доходами. І це може запропонувати вкрай необхідну ін’єкцію для місцевої економіки, що бореться, створивши понад сто тисяч робочих місць, сказав соціальний еколог і експерт з агроекології Нельсон Альварес Феблс.«Це сільське господарство, яке вимагає обдумування та аналізу, яке вимагає, щоб вони були ветеринарами, експертами з ґрунту, щоб вони знали погоду, як традиційні селяни», – каже він.Окрім вирощування овочів та фруктів, Армонія-ен-ла-Монтанья керує продовольчим центром, який пропонує безкоштовні послуги з роздачі їжі для місцевих фермерів та майстерні, щоб навчити інших агроекологічного землеробства. Усе це є частиною бачення Родрігеса Бесоса Пуерто-Ріко, де місцеве сільське господарство може гарантувати як продовольчу безпеку — наявність достатньої кількості поживної їжі для всіх мешканців — так і продовольчий суверенітет: місцеві фермери та жителі можуть контролювати, як вони вирощуються та розподіляються.«Це, безумовно, те, що може змінити світ. У вас є весь потенціал, щоб повернути так багато проблем, соціальних, екологічних, економічних», – сказав Родрігес Бесоса. «У [агроекології] так багато переплітається і вкорінено».Такі експерти, як Альварес Феблс, а також фермер і вчений Жорж Фелікс, кажуть, що це можливо. Експерти пишуть у книзі «Справедливість щодо клімату та оновлення громад», як пишуть експерти в книзі «Справедливість клімату та оновлення громад», острів міг би давати близько двох третин всього необхідного продовольства для всіх його жителів, якби він переоформив свої 600 000 акрів зарезервованих сільськогосподарських угідь для агроекологічних ферм.Даніелла Родрігес-Бесоса, член ради директорів Armonia en la Montaña, збирає їжу на фермі в Айбоніто, Пуерто-Ріко, 15 вересня 2021 року. Зображення Еріки П. Родрігес / Miami Herald. США, 2021.Більш високі місцеві потужності для виробництва за допомогою агроекології могли б захистити продовольство Пуерто-Ріко цілий рік і в період надзвичайної ситуації, особливо в умовах зміни клімату. За даними Агентства з охорони навколишнього середовища, це явище вже викликає підвищення температури в Пуерто-Ріко, що робить збільшення швидкості ураганного вітру та кількості опадів більш вірогідним.Згідно з дослідженням Університету Алабами та Університету Сономи, сьогодні на острів у п’ять разів частіше, ніж у середині 20-го століття, вразять шторми з сильними дощами, подібними до урагану Марія. І шторм 2017 року продемонстрував, що острів знаходиться лише за катастрофою від продовольчої кризи.Стихійні лиха через зміни клімату перекривають усі продовольчі поставки і тільки місцеві фермери можуть врятувати людей від голоду«Ми виявили, що громади в таких місцях, як [місто] Аньяско, були настільки ізольовані, що у них навіть не було води для пиття чи способів спілкування. Вони вижили, коли пили кокосову воду» та річкову воду, – сказав Робінсон Родрігес, сільський соціолог.Спустошення після шторму, як Марія, неминучі, але агроекологічні методи можуть краще адаптуватися та підвищити стійкість після стихійних лих у порівнянні зі звичайними промисловими фермами, кажуть експерти та фермери.«Агроекологічний фермер був активним цілий рік, і коли настане надзвичайна ситуація, він готовий надати допомогу населенню», – сказав Родрігес Перес.Він виявив, що більшість агроекологічних виробників запрацювали менше ніж через місяць після урагану Марія — результат, подібний до дослідження 2002 року, яке показало, що агроекологічні ферми Центральної Америки відновилися швидше після урагану 5 категорії «Мітч» у 1998 році.«Багато [агроекологічних ферм] змогли зберегти продукти, особливо вирощені під землею, — сказав Родрігес Перес, — і в багатьох місцях вони були основним джерелом їжі, до того як допомога надходила й ланцюги були відновлені».Агроекологічний колектив Güakiá, ферма площею 11 акрів у північному місті Дорадо, була сформована значною мірою після урагану Марія. Четверо молодих засновників ферми запустили проект на покинутій ділянці в Сан-Карлосі, бідному районі без системи каналізації, влітку перед штормом. Завдяки пожертвуванням громади та іншим агроекологічним проектам — Гуакія не почав займатися сільським господарством, коли прийшла Марія — фермери щотижня готували 150 обідів у супутниковій антені, яку шторм зніс з даху. Якби не вони та їх ферма, місцеві могли б насправді постраждати від голоду.Члени Guaki Collective, [зліва направо] Марісса Рейес, Франсіско Дж. Даз, Стефані Монсеррат і Ян Поул Леброн позують для портрета на фермі після робочого дня в Дорадо, Пуерто-Ріко, 19 вересня 2021 року. Зображення Еріка П. Родрігес / Miami Herald. США, 2021.Не маючи прямого джерела води, Güakiá збирає дощ у величезні білі контейнери. Моготес, вкриті лісом вапнякові пагорби, захищають ферму від сильних вітрів і дощів. Юка і батата, коренеплоди, які можуть пережити ураганний вітер, ростуть під тінню дерев гуанабани, які також захищають низькорослі рослини.«Одна з речей, яка робить агроекологічні проекти сильнішими, — це їх здатність швидко трансформуватися, — каже засновниця колективу Марісса Реєс, — на відміну від звичайного простору з однією культурою, де ви втрачаєте все, і вам доведеться починати з нуля».Не маючи прямого джерела води, Güakiá збирає дощ у величезні білі контейнери. Моготес, вкриті лісом вапнякові пагорби, захищають ферму від сильних вітрів і дощів. Юка і батата, коренеплоди, які можуть пережити ураганний вітер, ростуть під тінню дерев гуанабани, які також захищають низькорослі рослини.«Одна з речей, яка робить агроекологічні проекти сильнішими, — це їх здатність швидко трансформуватися, — каже засновниця колективу Марісса Реєс, — на відміну від звичайного простору з однією культурою, де ви втрачаєте все, і вам доведеться починати з нуля».Потрібна додаткова державна допомогаЩоб захистити людей від змін клімату, потрібно вимагати від урядів всіх країн вкладати гроші у локальні ферми у самих містахАле фермери та науковці кажуть, що офіційні установи та державна політика — страхування, яке не охоплює інтегровані багаторазові культури, сільськогосподарський перепис, який не охоплює повністю агроекологічного виробництва, та відсутність економічних стимулів — мало підтримують агроекологічні проекти.«Офіційний сільськогосподарський заклад Пуерто-Ріко не зміг інтегрувати виробничу складність агроекології», – сказав Альварес Феблес.Мірна Комас, колишній міністр сільського господарства та експерт з продовольчої безпеки, просувала агроекологічне виробництво через домашні, громадські та шкільні сади, підкреслюючи їх ключову роль у збільшенні доступу до здорової їжі. Але вона також підкреслила подвійну місію департаменту – продовольчу безпеку та економічний розвиток, сказавши Miami Herald, що для отримання більшої державної допомоги агроекологічні ферми повинні отримувати прибутки та виробництво.«Є стимули [для] проведення агроекологічних практик... але це мають бути комерційні ферми. Це не можуть бути агроекологічні проекти домашнього чи громадського саду», – пригадала вона, що говорила фермерам під час свого правління.Рамон Гонсалес, фермер, який є нинішнім міністром сільського господарства, сказав Herald, що він працює над створенням більш доступних стимулів для малих і середніх фермерів і визначення пріоритетності сільськогосподарського перепису. Фермери та науковці кажуть, що уряд повинен надати більше грошей та ресурсів, якщо вони хочуть, щоб агроекологія розширилася й досягла успіху.Занадбані зони великих і малих міст можна перетворити у садово-фермерські центри«Агроекологія не лише виробляє економічний продукт, але й створює соціальне благополуччя, здоров’я, ґрунт, середовище проживання для біорізноманіття», — сказав Фелікс, фермер і вчений.Вони відкидають критику про те, що агроекологічні ферми в Пуерто-Ріко занадто малі, щоб прогодувати багатьох людей. На приблизно чверті акра лісу з понад дюжиною сільськогосподарських культур, включаючи фруктові дерева, за останні дев’ять місяців колектив зібрав 300 фунтів солодкої картоплі та 150 фунтів гарбуза, сказав Гуакія.«Уряд не допомагає», – сказав Фелікс. «Вони не вважають його життєздатним, оскільки він виробляє не за їхніми стандартами».Стефані Монсеррат з колективу Гуакі працює на фермі в Дорадо, Пуерто-Ріко, 19 вересня 2021 року. Зображення Еріки П. Родрігес / Miami Herald. США, 2021.«Національний заклик до виробництва їжі»В Ороковісі Картахена припинила навчання в державній школі в 2020 році. Зараз вона керує Escuelita de la tierra, школою Землі.«Вчитися з землею – це радість», – сказала вона. «Йдеться про те, що людина спирається на природу та приєднується до природи, щоб виробляти їжу в достатку з речами, які вже дані природою».Вона мріє створити мережу агроекологічних ферм по всьому Пуерто-Ріко, але розпочала свою діяльність у власній громаді, допомагаючи розпочати три проекти в інших районах Ороковіса, зокрема один у початковій школі."Повинен бути національний заклик до виробництва продуктів харчування", - сказала вона. «Усі сектори, усі громади повинні виробляти продукти харчування та усвідомлювати важливість виробництва їжі».Вид на проект Escuelita de la Tierra в Барріо Какао в Ороковісі, Пуерто-Ріко, 18 вересня 2021 року. Зображення Еріки П. Родрігес / Miami Herald. США, 2021.Минулого року разом з іншими жителями Картахена та Асеведо врятували Escuela Angel Gabriel Rivera, школу, яка закрилася перед Марією. Гори мертвих рослин на занедбаних ділянках були використані для удобрення їхньої першої салатної зелені, зібраної протягом 45 днів після відкриття ферми.Сьогодні кам’янисті шкільні майданчики, розташовані в зеленій долині, де знаходиться Барріо Какао, з тих пір розквітли в ґрунтових банках, де є капуста, баклажани, базилік і кабачки. Старі класні кімнати обладнані сховищами для насіння та інструментами. який тричі на тиждень працює на шкільній фермі та керує волонтерами.«Ферма дає вам безпеку, тому що ви завжди щось знайдете», — сказав Асеведо,Барріо Какао був залишений боротися за свіжу їжу та джерела води, коли вдарив ураган Марія. Але Асеведо впевнений, що якщо настане шторм, урожай шкільної ферми нагодує нужденних сусідів.«У цьому просторі ми можемо сіяти, щоб кожен мав їжу», — сказала вона. «Це належить громаді».Джерело Pulitzer Center

Голоду не буде! Аграрії Дніпропетровщини завершили посівну. Засіяли майже 1,2 мільйона гектарів затятих культур. Про це стало відомо з повідомлення прес-служби Дніпропетровської ОДА.Вперше аграрії працювали за умов війни. У полі виходили вдень та вночі, і зробили все, що планували. Посіяли майже 1,2 мільйона гектарів пшениці, кукурудзи, ячменю, вівса, гречки, пшона, гороху та соняшника.У Дніпровській області засіяли всі поля - дефіциту не будеНайбільше аграрії посіяли соняшнику – 612,5 тисячі гектарів, кукурудзи – 305,5 тисячі гектарів, ярого ячменю – 116,4 тисячі гектарів. Ще більш як на 750 тисяч гектарів полів дозрівають озимі.«Зараз на черзі підживлення добривами, боротьба з бур'янами та шкідниками. Техніка вже готова до жнив. Фермери почнуть приблизно за місяць. Жнива стартують зі збору ріпаку. Трохи пізніше аграрії візьмуться за пшеницю.Цього року фермери регіону розраховують на добрий урожай – понад 3 мільйони тонн зерна. Цього врожаю вистачить, щоб нагодувати Дніпропетровську область та поділитись з іншими.Джерело Інформатор

Екологія та здорове майбутнє українців завжди на часі. Українська природоохоронна платформа Екодія презентувала новий онлайн-курс. Безліч біженців зараз розселились у наданих їм будинках в селах і тепер доводиться вчитись фермерству, щоб прогодувати родину. Ми великі фанати малих ферм і працюємо над тим, аби вони ставали популярнішими. Бо малим господарствам легше впроваджувати практики, що менше шкодять довкіллю. Тож ми запустили онлайн-курс, а ще - попросили журналісток розповісти про малих фермерів, які впроваджують дружні до довкілля підходи, - кажуть у Екодії.Найбільше фейсбучних дискусій викликала історія із Вінниччини, де фермер висаджує горіхи, аби захищати ґрунти від ерозії (це процес, коли вивітрюється верхній родючий шар ґрунту).  Щиро кажучи, ми теж сумнівалися, бо горіхи потребують рясного зволоження, що може бути не дуже "еко". Але горіховод з матеріалу дбає і про це та навіть має власну технологію економного поливу. Тож ревізор Екодія схвалює такий підхід.Читачі й читачки розділилися на два табори: хтось доводить, що горіхи отруйні й під ними нічого не росте. Інші ж кажуть, що вже роками успішно вирощують клумби під своїми горіхами і всіх все влаштовує. Чию сторону в цій дискусії приймаєте ви і чому - пишіть у коментарях.Також ми розповідали, що Українська Вікіпедія знов випередила суперників. Джерело Екодія

Неподалік поля, на якому фермерське господарство “Як бджола” вирощує органічні ягоди, є ліс. У лісі росте дуб. Кажуть, якщо доторкнутися до нього і загадати бажання, то воно збудеться. Цього року під час екскурсій всі гості торкалися стовбура цього дуба та задумували одне бажання на всіх: нашої перемоги. Матеріал від Екодія.  Про це та про те, як займатись фермерством екологічно, нашим журналістам розповів співвласник кооперативу “Як бджола” Олег Бачинський. Щоб була користь і людині, і природі За словами пана Олега, він раніше ніколи в житті не займався фермерством. Основний його фах – геодезія та оцінка землі. А його колега Тарас Баландюк вирощував коло хати саджанці ягідних та ландшафтних культур. Одного разу чоловіки зібралися випити кави, поговорили, і з тієї розмови народилася ідея – створити фермерське господарство. Наша ідея полягала в тому, щоби вирощувати екологічно чисті ягоди. Вона виникла після того, як побачив результати застосовування пестицидів на полях інших фермерів. У нас не було великого досвіду вирощування у великих масштабах. Тому ми почали вчитися, радитися зі спеціалістами. І до сьогодні вчимося, – говорить Олег Бачинський. Було вирішено вирощувати суницю альпійську, полуницю, ожину, шипшину, малину, бузину та ружу. Всі ці культури притаманні регіону Львівщини. Згадуючи про те, як починали, фермер зізнається, що страшно не було. Навпаки, було дуже цікаво. І навіть зараз, коли стало дуже важко, все одно – не страшно. Нам було цікаво зробити самим. Я приїжджав на поле до фермерів, які використовували інтенсивні технології, тобто застосовували пестициди і нітрати в складі добрив, і бачив, що там навіть бджоли не літають. Мені це дуже не подобалося, я часто дискутував з ними на цю тему. Нам хотілося зробити по-іншому, – розповідає фермер. По іншому – щоби була користь і для природи, і для землі, і для людини. Фермери вирішили вирощувати органічну продукцію без застосування шкідливих препаратів, аби діти могли споживати їжу без шкоди здоров’ю, а також щоби зменшити шкоду довкіллю, зокрема на землі і воді. Олег Бачинський каже, що споживачі зараз цікавляться, де вирощується ягода, чи використовувалися хімічні засоби, чи шкодить її вирощування землі та воді. За його словами, перед тим як висаджувати ягоди, вони радилися з агрономами, що і де краще садити, як за ним доглядати, а також робили аналізи води та ґрунту. А перед самою посадкою звернулися за сертифікатом “Органік стандарт”. Адже органічний продукт – це той, при вирощуванні якого не використовують отрутохімікати, синтетичні мінеральні добрива, генетично модифіковані організми. Усі умови, яким повинні відповідати органічне виробництво і продукти, описані в законі №2496-VIII. Те, що вони дотримані, може підтвердити лише сертифікат. Без нього наносити логотип та позиціонувати продукт як органічний не можна. Оскільки поле, на якому планувалося садити ягоди, багато років не використовувалося, то його сертифікували відразу. Разом з сертифікатом “Органік стандарт” надав посібники, перелік захисту та добрив, які можна використовувати та в яких пропорціях. Зараз, через два роки після того, як з поля були зібрані перші ягоди, пан Олег зізнається, що в процесі становлення було допущено багато помилок. Ми ніби детально підходили до вибору культури та підготовки поля, але я би приділяв цьому більше уваги. Деякі ягоди не варто було садити саме там, де ми їх посадили. Ніби й аналізи зробили, і агрономи радили. А ягоді все одно не підійшло це місце. А на полі поруч – їй добре, – говорить він. “Як бджола” – це не тільки про бджіл За словами фермера, назва для господарства прийшла разом з ідеєю. А щоб відповідати назві, на полях, де посадили ягоди, поставили вулики з бджолами. Зараз таких вуликів 41. Виходили з розрахунку, що на гектар малини, до прикладу, треба 3-5 вуликів бджіл. Очікувати, що на цвітіння ягід прилетять чужі бджоли, не доводилося. Запилення дає можливість більшого врожаю. І ягода, якщо вона правильно запилена, розвивається правильно. Також ми маємо свій мед, – говорить пан Олег. Фермерське господарство відкрите і радо показує, як працює і як вирощує свою продукцію. "Як бджола” навіть проводить агротуризм: сюди можна приїхати, переконатися, що суниця, малина чи полуниця ростуть не на полиці у магазині, а на полі. І це – тривалий процес. Для фермерів агротуризм – це додатковий заробіток. Але для уразливих категорій — дітей-сиріт та вимушених переселенців — послуга безкоштовна. Цього року влітку основними агротуристами, які приїжджали на поле, де ростуть ягоди, були діти. Це діти, яких з рідних домівок вигнала війна. Серед них як вимушені переселенці з батьками, так і діти-сироти, які виїхали з зони бойових дій цілими сиротинцями. Діти мають можливість не тільки подивитися, як і що росте, але й поїсти ягоди з куща. А у лісі росте дуб, про який ми вже згадували. Фермери запевняють, якщо обняти той дуб і загадати бажання, то воно обов’язково збудеться. Діти загадували дуже дорослі бажання: щоби родичі залишилися живими, щоби повернутися у рідний дім. І скорої перемоги України над загарбниками. Цього року ми прийняли 36 таких груп. І коли ти бачиш, які вони сумні та невеселі приїжджають. І мають можливість на один день забути про те, що вони пережили, це приносить мені найбільше задоволення, – говорить Олег Бачинський. Поле – цілина, замість трактора – кабанчики Поля, на яких фермери засаджували ягоди, простояли цілиною понад 30 років. Після розпаду колгоспів ніхто їх не використовував, нічого не садив і не збирав врожай. Це – добре для вирощування органічних продуктів. Але фермерам це додало роботи. Поле заросло. Його треба було корчувати. Також ми садили сидерат, щоби заглушити бур’яни. Сидератом може бути й жито, і ріпак, – каже він. Тобто, садили, для прикладу жито. Воно доростало до максимальної зелені, глушило бур’ян. А тоді його переорали: зелень додає землі мікроелементів та заглушує бур’ян. Так підготовлювали кожне нове поле до посадки. А ось аби поле можна було добре зорати, тут поселили свиней породи мангалиця. Частина території у нас була ще заліснена. Тож ми завели там кабанчиків. Це – напівдика свиня. Жили вони на свіжому повітрі, мали цілий гектар загородженого поля з деревами. Вони зрихлювали землю, їли корінчики та личинки шкідників. І коли після них заходиш на поле, то маєш вже підготовлену землю, – розповідає пан Олег. Таку технологію порадив один з членів кооперативу. Свині почували себе добре, гарно розмножувалися. А після їхньої обробки, на цих полях посадили полуницю. Зараз вже від цієї ідеї в господарстві відмовилися, тому що немає потреби. На питання журналістки, чим фермерське господарство “Як бджола” відрізняється від інших ягідних господарств, співвласник зауважив, що вони вирощують ружу. Він пам’ятає, як його бабця робила на Різдво пампушки з варенням з пелюсток ружі. І йому дуже хотілося відтворити цей смак та емоції. Ми засадили частину поля ружею. Зриваємо ці пелюстки і робимо з них варення. Цього року ми мали перший врожай. Зробили з нього варення і вже все продали, – каже фермер. Підсумовуючи, Олег Бачинський зізнається, що запровадження екологічних практик – це дорого і не завжди окупається. Люди кажуть: нумо їсти органічну та здорову продукцію. А коли приходять на базар, то обираючи між полуницею за 60 гривень та нашою за 80, кажуть: так вони ж однакові. Важко людям пояснити, що у нас інший продукт і за своїми смаковими якостями, і за користю для здоров’я, – зауважив він. Фермер зазначив, що розпочинаючи роботу, одразу планували, що це буде органіка. Але бізнес-план, який складали вони самі та фахівці з десятиліттями досвіду, під час втілення у життя потребував доповнень та уточнень. Так, виявилося, що затрати на вирощування органічних продуктів удесятеро більші, ніж на неорганічні. Також бізнес-плани, складені для мирних часів, потребують корекції в часи війні. Олег Бачинський каже, що на їхнє поле не впала жодна російська ракета. Проте через бомбардування України росією зламався увесь ланцюжок постачання. Тобто те, що фермери очікували отримати в певні строки, приходило на кілька тижнів пізніше, коли вже використовувати його у господарстві було запізно. Органічне сільське господарство – один з підходів екологічно збалансованого продовольчого виробництва. Питання здорового довкілля – це питання продовольчої безпеки, доступу до їжі та запорука здорового життя. Адже сільське господарство потребує чистого довкілля: здорових ґрунтів, доступної та незабрудненої води, сприятливих погодних умов та розмаїття стійких екосистем. Однак, органічнічне сільське господарство – не єдиний підхід до більш сталого фермерства. Про різні виклики у сільському господарстві та рішення для них можна дізнатися на безкоштовному онлайн-курсі “Екопрактики для сільського господарства і громад”. Курс покликаний навчити вас екологічно збалансованих сільськогосподарських практик, що допоможуть зменшити та запобігти негативному впливу агровиробництва на довкілля, адаптуватися до кліматичних змін, а також створити можливості для зеленої відбудови та розвитку сільського господарства та громад. Авторка Маріанна Попович Фото надані героєм Джерело drohobych.city

Перед весною варто переосмислити свій підхід до господарства та змінити своє ставлення до навколишнього. Природа досконала, в ній не потрібно нічого покращувати – так вважають творці та прихильники пермакультури. Вони вирощують рослини під соломою, більше вивчають екосистему та менше працюють фізично. Шлях перший – промисловий. Його ідея полягає в тому, щоб збільшити врожай та прискорити зростання тварин у будь-який спосіб. Активно використовуються отримані синтетичним шляхом гормони росту, антибіотики, хімічні добавки та багато інших речей, що отруюють все навколо. Цей шлях веде до численних хвороб людей і, зрештою, до руйнування Землі. Шлях другий – органічне сільське господарство. Це розумніший шлях, в якому свідомо не використовується хімія і застосовуються різні природні добрива (гній, компост тощо). Однак необхідна постійна важка фізична праця для отримання хорошого врожаю. Це робить його дуже дорогим і збільшується час, що витрачається на вирощування. Третій шлях – пермакультура. Саме це слово було придумано двома австралійцями, Девідом Холмгреном та Біллом Моллісоном, далекого 1978 року. З цього моменту пермакультура постійно розвивається та захоплює все більше складових для повноцінного життя людства. Також родоначальниками пермакультури вважаються практики природного землеробства Масанобу Фукуока в Японії та Зепп Хольцер в Австрії.  Отже, що таке пермакультура? Існує дуже багато різних формулювань даного визначення. Ось одне з найбільш зрозумілих: «Пермакультура – це шлях розвитку сільського господарства, який полягає у використанні людського розуму та його можливостей, для організації та створення максимально плідної ділянки землі, яка може існувати без постійного втручання людини у вигляді важкої фізичної праці».  Масанобу Фукуока у своїй книзі «Революція однієї соломинки» описав філософію пермакультури як співпрацю з природою, а не боротьбу з нею. Це — тривале і вдумливе спостереження та прийняття до уваги природного функціонування, властивого рослинам і тваринам, а не тривала і бездумна фізична праця. Пермакультура – це вирощування будь-яких рослин за принципами природи та створення для них сприятливих умов для проростання та подальшої життєдіяльності, – поділився мешканець екопоселення «РОД» (Болгарія, Сливенська область, село Стара Річка) Андрій Муравйов. – Пермакультура існувала в Україні задовго до радяньского типу господарювання. Потім винайшли добрива та видали підручники з хімії, на той час це був серйозний прорив, але його наслідки ми пожинаємо лише зараз. Адже людство вже давно прийшло до того, що добрива дають все для росту рослин, але надалі життя без добрив неможливе, ми знову стаємо споживачами ринку. Щоб краще зрозуміти принципи пермакультури, потрібно уявити собі ліс, у якому росте дуже багато їстівної їжі для людини і тварин і який не потребує допомоги людей та важкої техніки. Але для цього потрібна продумана організація. Головні принципи: Усі елементи системи взаємодіють між собою. Багатофункціональність: кожен елемент виконує кілька функцій, і кожна функція виконується кількома елементами. Раціональне та ефективне використання енергії у всіх відносинах, робота з оновлюваними видами енергії. Використання природних ресурсів. Інтенсивне використання систем на малій площі. Використання та активна участь природних потоків та кругообігів. Розвиток та використання прикордонних ефектів (створення мікрохвиль з високою продуктивністю). Різноманітність замість одноманітності. Отже, кожен елемент ретельно досліджується: навіщо він потрібен, що виробляє, його властивості. Наприклад, курчата – їм потрібна вода, помірний мікроклімат та їжа, вони дають м'ясо, яйця, пір'я та послід, що є добривом для твердого ґрунту. Елементи дизайну потім з'єднують один з одним так, щоб вироблення одного елемента були корисні для іншого. Спільна діяльність призводить до мінімізації витрат та людської праці. Різні дизайни з'являються час від часу, стаючи складними системами у поєднанні з традиційними та новими. Солома – головний артефакт Чому хворіють помідори? Усім, хто колись вирощував томати, відома ця неприємна хвороба – фітофтора. А чому? Та тому, що людина вбиває всю живу мережу органіки, перекопуючи землю. Адже найлютіший ворог фітофтори – це гриби. Припустимо, людина живе у квартирі, а вранці вона прокидається від того, що її будинок руйнують екскаватори. Тоді йому нема де жити, нема чого їсти, і він може померти. Адже перекопування – це те саме, що й вбивство цілої мережі грибів, які на кілька кілометрів доставляють іншим рослинам азот і багато корисних мінералів. Чому в лісі ніхто нічого не оре, а дерева ростуть? Відповідь одна – вони ростуть по пермакультурі, тобто природним чином. За словами Андрія Муравйова, головний артефакт у пермакультурі – це солома. Адже вона вбирає в себе вологу, містить багато черв'яків і є найголовнішим накопичувачем корисних речовин. Вся земля навколо будь-яких рослин укривається соломою, вона тримає вологу, необхідну для них, є багатоквартирним будинком для бактерій та гарним укриттям для черв'яків, які її переробляють. Як виростити картоплю під соломою? Ділянку землі, на якій планується вирощувати картоплю, необхідно розпушити. Для цього потрібно використовувати плоскоріз Фокіна. На глибину до 10 см потрібно розпушити смужку шириною близько 15 см. Формування траншеї на глибину розпушеного ґрунту здійснюють тим самим плоскорізом. Далі в ній розкладаються бульби. Після цього за допомогою плоскоріза земля загрібається. Робити це потрібно так, щоб утворився горбок. Після цього посадки потрібно закрити соломою на висоту 10 см. Новий шар висотою до 20 см додають, коли рослини над соломою піднімуться на висоту 5-10 см. Зазначимо, що укладання соломи повинно проводитися не зверху, а між рослинами. Соломий сходи потрібно закрити повністю. Але вони не повинні бути пригнічені. На цьому відхід закінчено. Звичайно ж, не слід забувати про обробку картопляних посадок проти колорадського жука. При використанні даного способу посадки бур'яни відсутні, тому що немає світла – необхідна умова їхнього зростання. Таку операцію, як підгортання, теж проводити не потрібно. Полив також не потрібний, тому що під соломою добре зберігається волога. У спекотні дні перегріву ґрунту не відбувається. Так само, як і в інших методах посадки рослин, тут необхідно уникнути наведених нижче помилок: Висаджування бульб необхідно проводити у вологу землю. Якщо посадку робити в суху, а потім ще присипати товстим шаром соломи, то великий ризик того, що восени ви не отримаєте ніякого врожаю. – Після проведення посадки не потрібно одразу укладати солому товстим шаром. Якщо зробити так, то поява сходів дещо затримається. Недоцільно використовувати товстий шар соломи. Солома швидко сідає. Я посадив на невеликій ділянці 2 відра картоплі, а восени зібрав 13 відер, – розповідає казахстанський фермер Касимхан Сакімов. – Прочитав про цей тип ведення сільського господарства та вирішив спробувати у себе на городі. Ці результати мене вразили. Мені досі багато землеробів не вірять, що таке може бути, але я вже третій рік саджаю картоплю виключно під соломою, про інший спосіб і думати забув. Отримайте тони плодів Сам Андрій Муравйов 14 років займається пермакультурою. Він розповідає: «З однієї яблуні я знімаю щороку по 400-500 кг яблук, а надлишок плодів відводжу в дитячі будинки, адже ми не зможемо стільки з'їсти. З 5 соток за будинком, де ростуть 4 яблуні та 2 груші, ми знімали кілька тонн яблук та груш, і більша частина відвозилася також до дитячих будинків». На питання, у чому основна відмінність пермакультури від інших видів ведення сільського господарства, Андрій відповідає, що відмінності є більшими. Наприклад, сусід оре землю і все літо працює над видаленням бур'янів, у нього величезна купа проблем: лікувати рослини, купувати препарати для лікування, виривати бур'яни, підгортати і т.д. У пермакультурі цього немає, не потрібно виривати бур'яни, підгортати і багато працювати, все росте само по собі, все вкрите соломою, у рослин відбувається природний обмін корисними речовинами, вони не хворіють, тому що мають захист та імунітет від великої кількості корисних речовин у ґрунті. У колгоспах вся земля переорюється і удобрюється, це допомагає на 2-3 роки, але не для організмів, які живуть там, вони йдуть на довгий час. Адже на полях з житом неможливо накопати черв'яків для риболовлі, бо вона мертва та вбита хімією. Що відбувається у пермакультурі? Грунт насичений корисними ществами, які ще при цьому вкриває солома, вона їх береже від надлишку вологи та сонячного світла, для самих рослин сонячне світло потрібне, для кореневої системи це загибель. Пермакультура – це не казка, це ліс на городі, де є все! Не потрібно знищувати шкідників, жуків та інше, просто створіть сприятливі умови для рослин, і вони самі підуть. Поставте скрізь напувалки для птахів, під кожне дерево, і ви забудете про проблеми, які вас завжди турбували. Адже в Україні влітку велика амплітуда між зимовими та літніми температурами, між нічною та денною температурою та сухість повітря. А ті методи, які застосовують прихильники пермакультури, дозволяють захистити рослини від різких перепадів температур і максимально зберегти вологий грунт. Більше про пермакультуру в Україні Ви можете дізнатись у спільноті за цим посиланням. 

Зараз підприємці розуміють, що на перспктиву вигідно переробляти зерно та експортувати продукти переробки. Таким чином постає питання організацію процесу виробництва та підбір обладнання для переробки та зберігання зерна. На вітчизняному ринку компанія Remix https://www.remix.com.ua/ пропонує якісне обладнання,спроектоване відповідно до міжнародних стандартів. В умовах війни підприємці почали думати над розвитком інших напрямків агробізнесу. Одним з них є переробка зерна. Більшість аграріїв займаються експортом зерна на переробку до інших країн. Приватні підпріємці намагаються адаптуватись як https://www.remix.com.ua/ru, щоб не покинути ринок України. Мікрохвильові вимірювачі вологості HUMY 3000 забезпечують контроль рівня вологості сипучих продуктів переробки агрокультур. Прилад використовують для забезпечення багатьох технологічних процесів, пов'язаних з вимірюванням вологості, наприклад, для зерна, борошна, цукру, тютюну, солоду, вугілля, піску, деревної стружки, сухих продуктів харчування, добрив, порошку, пігментів та пластикових гранул. Надійно виявляє надмірну вологість та попереджує псування продуктів.  Пробовідбірник зерна "Кобра" Це обладнання для відбору проб зерна, яке знаходиться на зберіганні у приміщені елеватора чи зерносховища підприємства. Кобра був розроблений для роботи автопоїздами Ідеально пристосований до відбору з зернових сховищ та кузовних резервуарів.Також при розробці враховували сучасні вимоги до якості пристрою та міжнародні стандарти. Під час роботи пробовідбірник покриває площу кузова повністю. Це відрізняє Кобру від інших приладів вітчизняного виробництва.  Очищувач зерна Sefar. Прилад у формі зірки і має 21 щетину. Це забезпечує ефективне та надійне очищення зерна. Завдяки формі та місцю розташування елементів забезпечується очищення у малодоступних місцях. Значною перевагою Safar є те, що конструкція з піднятими протекторами на кінчиках запобігає зносу щетини для очистки. Таким чином зерноочищувач не зношується за короткий період і не потребує частої заміни. Якщо Ви оберете обладнання Remix та Sefar, то можна замовити встановлення та обслуговування обладнання. До слова Агрокомпанія Remix, що пропонує своє обладнання для вітчиняних фермерів, на ринку України з 1992 року.  Зв'язок з Remix: (Тел/факс):  +38 (0456) 399-760,  399-775,  399-926. Е-mail: [email protected] Адреса підприємства: 09112, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 13.    

Медоносні бджоли, які розводять людиною, перебувають у скрутному становищі, і найсерйознішою загрозою для них є кліщ варроа. Це особливо важливо знати, якщо ви бджоловіч-початківець і тільки обзавелися бджолами. Але в той же час навіть досвідчені бджолярі можуть зіткнутися з цією проблемою. Також розповімо вам, наскільки важливим для бджолярів є професійний спецодяг, і не тільки. Згідно з даними журналу Science, кліщ варроа - це восьминогий паразит, розміром менше головки шпильки. Він завдає шкоди бджолам, харчуючись їх жировими запасами, послаблюючи їхню імунну систему і поширюючи віруси, яким бджоли менш стійкі. Нова загроза для бджіл та бджільництв "Кліщ варроа є найбільш серйозною загрозою для комерційних бджіл у всьому світі", - зазначає доктор Томас О'Ши-Веллер з Інституту навколишнього середовища та сталого розвитку в Університеті Ексетера, що у Корнуоллі, у прес-релізі. "Досі методи боротьби з кліщами і хворобами, що переносяться ними, мали обмежений успіх, і кліщі стають все більш стійкими до хімічних препаратів. Це як повільна шашка". Хоча бджоли Pol-line були розроблені в 2014 році, це дослідження знаменує собою перше їхнє тестування проти звичайних бджіл у комерційних умовах. За даними Science, з 2017 року 173 колонії бджіл лінії Pol-line порівнювалися зі 193 колоніями звичайних бджіл. Деякі бджоли переміщалися між штатами для запилення різних культур, подорожуючи з Міссісіпі до Південної Дакоти, Каліфорнії та назад з невеликими варіаціями. Загроза для бізнесу, яку варто врахувати За даними Міністерства сільського господарства США, кліщі Варро були бичем бджолярів США з тих пір, як вони прибули з Південно-Східної Азії в 1987 році. Оскільки кліщі родом з Азії, європейські медоносні бджоли, які найчастіше використовуються в комерційних цілях, не мають природної стійкості до них, пояснили в Ексетерському університеті. За даними Science, близько 29 відсотків бджолиних сімей втрачають дуже багато робочих бджіл за зиму, щоб залишатися життєздатними навесні. Це з різними загрозами, включаючи пестициди і погане харчування, але основну проблему викликають кліщі варроа. Успіх бджіл Pol-line у новому дослідженні пропонує бджолярам рішення, яке не залежить від хімічних засобів для знищення кліщів. Головні поради та загрози для бджолярів-початківців Бджільництво - захоплююче та корисне заняття, яке вимагає від своїх практикуючих особливої турботи та захисту. Для початку цього захоплюючого шляху необхідно забезпечити себе належним обладнанням та захисним одягом, які забезпечать безпеку та ефективність роботи. Інтернет-магазин Smak Medu пропонує широкий асортимент продукції для бджолярів, включаючи куртки, рукавички та обладнання для обробки бджіл. Дозвольте нам розповісти вам про важливість цих елементів у бджільництві і чому вони необхідні для успішної практики та, щоб уникнути ризиків. 1. Захисна куртка для бджоляра - гарантія безпеки та комфорту Купити куртку бджоляра дуже важливо, адже це невід'ємна частиною його екіпірування. Вона забезпечує надійний захист від укусів та жалювань бджіл, а також від інших можливих зовнішніх факторів. В інтернет-магазині Smak Medu ви знайдете широкий вибір курток для бджолярів, які поєднують у собі високу якість та комфортне використання. Купівля куртки для бджоляра на Smak Medu - це інвестиція у свою безпеку та довгострокове здоров'я. 2. Захисні рукавички для бджоляра - надійний захист рук та зниження ризиків Бджоли - незамінні помічники в процесі збирання меду, але вони також можуть становити певну загрозу для пчеловода.. Рукавички для бджолярів є невід'ємною частиною захисної екіпіровки та забезпечують надійний захист рук від укусів та жалювань бджіл. Вибір правильних рукавичок, які відповідають високим стандартам якості, є важливим кроком для забезпечення безпеки та комфорту під час роботи з бджолами.. 2. Обладнання для обробки бджіл - запорука успішного бджільництва та здоров'я бджіл Правильне обладнання для обробки бджіл відіграє ключову роль у підтримці здоров'я бджіл та ефективності їх роботи. В інтернет-магазині Smak Medu ви знайдете широкий вибір високоякісного обладнання, призначеного для обробки бджіл, включаючи інструменти для огляду вуликів, засоби для боротьби зі шкідниками та хворобами, а також інше необхідне приладдя. Якісне обладнання для обробки бджіл дозволяє бджоляру ефективно оглядати вулики, контролювати стан бджіл та своєчасно реагувати на можливі проблеми. Це включає використання спеціалізованих інструментів, таких як бджолярські ножі і щипці, які дозволяють акуратно працювати з рамками і стільниками, а також застосування засобів для обробки бджіл від паразитів і хвороб. При виборі обладнання для обробки бджіл слід звертати увагу на його якість, надійність та відповідність сучасним стандартам. Неправильно підібране або неякісне обладнання може завдати шкоди бджолам та погіршити результати роботи бджоляра. Ви також можете прочитати цю статтю російською мовою - пройдіть за цим посилання.

Цибуля – невід'ємний інгредієнт багатьох страв. Він має безліч різновидів і форм, одним з яких є цибуля-сіянка. Вона відрізняється від звичайної цибулі меншим розміром та кількома відмінними особливостями. У статті ми розглянемо, що таке цибуля сівок, як її правильно використовувати у приготуванні різних страв і які харчові цінності та корисні речовини вона містить. Також ми поговоримо про те, який вид цибулі найкраще підходить для конкретних страв та в яких поєднаннях сівок можна використовувати для досягнення найкращого смаку. Якщо ви хочете дізнатися більше про цибулю сівок і покращити свої кулінарні навички, то ця стаття для вас. Прочитайте її до кінця і почніть використовувати цибулю сівок у своїй кухні, а не тільки як посівний матеріал, який можна купити в магазині від газети "Сільський вісник". Опис та характеристика цибулі-сівки Цибуля-сівачка - це молода цибуля, яка вирощується спеціально для продажу в цьому виді. Вона відрізняється від звичайної цибулі тим, що має білі циліндричні цибулини із зеленуватим листям. Цибуля-сівач використовується як овочевий продукт для приготування різних страв, для посіву цибулі на голову Для вирощування цибулі-сівки використовується спеціальне насіння, яке висаджується в землю на глибину близько 2 см. Після появи черешків їх прополюють, щоб залишити молоді цибулини на рослину. Через 80-100 днів цибуля-сівок вже досягає необхідної величини для збору. Цибуля-сіянка багата на вітаміни: C, В1, В2, РР Також багатий на мінеральні речовини (кальцій, залізо, магній, фосфор). Він також містить ефірні олії, які надають йому особливий аромат та смак. Щоб правильно вибрати цибулю-сівалку на ринку або в магазині, необхідно звернути увагу на те, щоб вона була без пошкоджень і деформацій, цибулини повинні бути щільними і не м'якими. Переваги вирощування цибулі-сівки Великий урожай Цибуля-сівок - один із найврожайніших овочів. При правильній посадці та догляді ви можете отримати до 5-6 кг урожаю з 1 квадратного метра. Це суттєво підвищує окупність вашого часу та грошей, вкладених у вирощування цибулі-сівки. Висока стійкість до хвороб Цибуля-сівач має сильні захисні властивості завдяки вмісту в ньому антиоксидантів та антибактеріальних речовин. Це допомагає йому боротися з хворобами та шкідниками, що робить вирощування даного овоча більш простим та економічно ефективним. Тривале зберігання Цибуля-сівок може зберігатися довше, ніж інші види цибулі. При правильному зберіганні (у сухому та прохолодному місці), він зберігає свої смакові та поживні якості протягом кількох місяців. Це дуже зручно, тому що ви зможете використати свій урожай протягом усього зимового сезону. Ви також можете прочитати цю статтю російською, за цим посиланням.