Всі публікації з тегом фантастика

Як стало відомо NikopolToday, в новій "Матриці 4" повернеться персонаж з "Матриці 2". Так, Ви не ослухались - варто чекати на подовження культової трилогії!Четвертий фільм «Матриці» може вийти на екрани 21 травня 2021 року. Чи буде Нео у 4-й частині?Творці фантастичного фільму "Матриця 4" вирішили повернути популярного персонажа, представленого в другій серії. Як повідомляє видання Geek Tyrant, мова йде про Меровінг, роль якого зіграв французький актор Ламберт Вілсон.Нагадаємо, що згідно з міфологією, меровінг - це стара і дуже могутня програма, яка знаходиться всередині Матриці. Називаючи себе "торговцем інформацією", меровінг поводиться багато в чому як лідер організованого злочинного синдикату. Нагадуємо, що він і його дружина Персефона керують контрабандної мережею, в тому числі вони надають притулок для вигнаних програм.Роль Персефони у трилогії зіграла італійська актриса Моніка Беллуччі. Цілком можливо, що глядачам випаде шанс побачити у новому фільмі і її, але поки відомостей про її участь в проекті немає.Хто буде грати головні ролі у Матриці 4?Раніше стало відомо, що одну з головних ролей виконуватиме актор Яхья Абдул-Матін II. В створенні четвертої серії також візьмуть участь зірки оригінальної трилогії Кіану Рівз (що важливо), Керрі-Енн Мосс, Джада Пінкетт Сміт та інші. Однак наскільки значною буде їхня сюжетна партія, не уточнювалася."Матриця 4" вже заявлена ​​в прокат на травень 2021 року. Постановником призначена Лана Вачовскі.Варто додати, що Хьюго Вівінг вже прояснив долю Агента Сміта в "Матриці 4".Відомий австралійський актор Х'юго Вівінг, що зіграв одну з ключових ролей в трилогії "Матриця" - Агента Сміта - уточнив, чи з'явиться його персонаж в четвертій серії, яку збирається знімати студія Warner Bros. Його роз'яснення наводить видання Time Out.За словами Уївінга, Агента Сміта не буде в фільмі "Матриця 4", а сам він в найближчому майбутньому зайнятий в інших проектах, в першу чергу в театральній постановці під назвою "Візит". "Я думав, що міг би зробити і те, і інше. Нам треба було вісім тижнів, щоб спробувати якось поєднати графіки, і весь цей час я утримувався від прийняття пропозиції зіграти в "Візиті". Ми спілкувалися на цю тему з Ланою Вачовскі , але в кінці кінців вона вирішила, що нічого не вийде. Ми, начебто, змогли узгодити дати, але потім вона передумала. Так що вони просуваються далі вже без мене", - прокоментував він.Також цікаво, що Warner Bros. виставила "Матрицю 4" проти "Джона Віка 4".Кіностудія Warner Bros. представила прокатні графіки двох своїх фантастичних фільмів - "Матриця 4" і "Флеш". Як повідомляє видання The Hollywood Reporter, перший буде представлений глядачам 21 травня 2021 року, а другий - 1 липня 2022 року. Примітно, що тепер четверта серія "Матриці" заявлена ​​на той же самий день, коли планується випустити в прокат бойовик "Джон Вік 4", в якому також буде зніматися Кіану Рівз. Чим пояснюється таке дивне рішення Warner Bros., поки невідомо.На разі, просто згадайте атмосферу всесвіту Матриці, що вплинула на весь кінематограф, увімкнувши це аудіо.Також стало відомо, що екранізація також кіберпанк-манги "Акіра" позбулася дати релізу, її подальша доля залишається під питанням.Фото з вільних джерел / Pinterest До речі, Техас поруч і насправді чимось нагадує Україну. Також варто звернути увагу, що за парканом від "Нарко-Сіті", злочинці вже грабують школярів 3-ї школи Нікополя.

Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту [email protected], щоб все місто почуло Ваші думки.Пещерные люди и чудо разумной жизниНу, что же... завершилась моя поездка в Днепр на День Рождения племянника. Был и в Никополе. С радостью могу отметить, что дети счастливы, взрослые довольны. Миссия выполнена!! Останавливался в хостеле. Я немного устал от этой поездки, конечно, но был рад побывать в Днепре, пусть и всего пару дней. Ведь это мой самый любимы город в Украине. Я вижу в нем большой потенциал, жаль многие местные жителе, не разделят мой взгляд. Но оно и понятно... Ведь, если сравнивать Днепр с Харьковом и иметь возможность пожить в обеих городах, становиться ясно, насколько глубокий цивилизационный разлом пролегает между этими города. Не зря Харьков один из 3-х лучших городов в Украине для жизни. Пусть, возможно потому, что Харьков - первая столица Украины? Кто знает, но в глаза бросается сразу несколько вещей, если долго отсутствовал в Днепре - это люди и инфраструктура, общая разница в развитости городов. Казалось бы - население практически одинаковое, большинство людей говорят по-русски, одинаково много беженцев, но!.. Это же какой-то ужас с инфраструктурой в Днепре. Про местных - отдельный разговор...Центральный Мост так и не был реконструирован до конца. Какой то казус - ты едешь на автобусе и наблюдаешь картину: одна половина, направленная в сторону Нового центра - полностью завершена. Красуются новая пешеходная зона, новые современные перила, проезжая полоса ограждена бетонными плитами от пешеходной зоны, но как только ты смотришь в другую сторону, где старый город со своими заводскими трубами - полнейший шок! За столько месяцев - ничего не изменилось, те же ветхие перила, те же дыры на пешеходном участке с гнилыми палками, кое-как прикрывающими пропасть под ногами. Сразу подумал: "такое возможно только в Украине!" но ведь и в Украине ничего подобного я не видел нигде. Мусор повсюду, разбитые дороги, заброшенные здания украшающие центр города и все окрестности... В Харькове как-то уже успел отвыкнуть от всего этого. Или к хорошему просто быстро привыкаешь? И должны ли люди привыкать к хорошим дорогам, чистым площадям и проспектам, качественно обустроенным для людей? должны ли люди привыкать к отсутствию заброшенных зданий? к поездкам по городу на эко-такси? В Днепре все как бы есть да не окончено. Новый центр построили, да и там пару шагов в сторону и ты снова в каком то заброшенном переулке с разбитым асфальтом и бомжами. Все это бросается в глаза из-за контраста, конечно. Но неужели так сложно завершать начатое? Или все в Днепре делается для галочки? Для пустых понтов?Относительно людей, что сказать... Ничего не изменилось. Те же открытые рты, те же алкаши и бомжи. Днепр - город бомжей!! Несмотря на то, что его называют городом миллионеров, все совсем не так. Толпы пацанчиков в спортивных костюмов, смачно отпускающих едкие словечки в мою сторону, толпы бабушек, забивающихся в автобусы и встревающих в разговоры: "я не хочу слушать ваш бред!" И это все в самом центре города!! Мне вообще показалось, что за эти два с половиной дня, что я объездил с семьей весь Днепр - с челкой и светлыми волосами увидел только себя. Да и не мудрено, ведь в городе нет ни одной ЛГБТ-организации с физическим офисом. А есть ли потребность? Тогда как в Харькове неформальная молодежь собирается сходками "Мы все равны" по собственной инициативе, ХАТОБ забит панками, скейтерами и анимешниками, а на анимке собирается по сотне человек каждый выходной, а во Фрешах на Бекетова и Историческом - негде плюнуть - радужный контингент (уже промолуч что в Харькове есть и Квир-Хоум и прочие организации), Днепр был в шоке от меня и моей семьи не напрасно. Мы только и могли сказать, что "дикие люди", да и все тут. А я попросил следующий День Рождения племянника праздновать в гостях у меня в Харькове, поскольку не хочу все это выслушивать от окружающей толпы вновь. Помню как сейчас, когда на меня с подругой набросился молодой человек на Вавилоне, в парке: "мальчик или девочка?" "волосы подстриги" и прочая дичь с угрозами, а с гостевавшей у меня подругой из Полтавы и того больше, все внимание было акцентрировано на нас, даже на входе в Вавилон мы непременно слышали "о 2007 пошли, хахаха". Люди действительно в Днепре не видят разнообразия. Когда Днепропетровск называли городом неформалов, теперь это город быдла и пустых понтов на разбитом асфальте. В Харькове жизнь бьет ключом, никто не лезет со своим уставом в чужой монастырь. Видимо студенческий город оправдывает свое название, все привыкли к молодежи, а молодежь привыкла к разнообразию.Следом за закрытием "Кино-Правда", моего излюбленного места для киносеансов, обанкротился и "МОСТ-Кино", Карл!! Как же так?? В самом центре города, в Мост-Сити нет кинотеатра!!! Караул просто... Я так надеялся сходить на премьеру "Первому игроку приготовиться", но не тут-то было. Выходит так, что мне и семье нужно ехать в Мультиплекс на Тополь в Дафи?? Что же происходит?! Застой города какой-то, никак иначе.После Дня Рождения нас ждал еще один неприятный сюрприз. И это была не девушка с большущих пакетом под каким-то воздействием наркотических веществ, ждущая маршрутку в Никополь и вечно пристающая с расспросами: мальчик я или девочка и кто все эти дети?? Маршрутка задержалась на час, поскольку было пробито колесо. Дорога то в Никополь точно такая же как и Криворожская трасса... В итоге, мы выехали с большим опозданием и прибыли в Никополь после 12 часов ночи. Всю дорогу я ехал с открытыми глазами, то и дело подпрыгивая на каждой колдоцобине. Страшно уснуть в такой дороге, и каким бы ни был уставшим, ведь можно проснуться на обочине!! Все содержимое карманов, мелочь, бутылки - летало по салону маршрутки, сливавясь в какую-то какофонию!!! Ух... Ну нету меня никакого желания проходить через этот 3-х часовой стресс вновь.Развезли друзей племянника на такси по домам и только тогда поехали домой. Я уже, конечно, не могу считать это место своим домом. У меня там даже нет собственной комнаты, но тем не менее. Уставший, я сразу же лег спать. Не пробыв в Никополе и суток, встал с утра и после чашки кофе перебрал вещи для летнего сезона. Промолчу о 10 коробках с прочими вещами, которые нужно отправить в Харьков. Поезд был уже через несколько часов и я спешил как никогда. Отправляясь, я прокручивал в голове, что же я буду писать о Никополе?? А собственно, что писать? Никополь похож на Днепр. Развалины, плохие дороги, такие же пацанчики в спортивных костюмах и сварливые бабушки. Даже таксопарк составлен из одних лада сидан, с разбитыми стеклами и воняющими креслами. Хочу заметить, что на UBER в Харькове также комфортно ездить и по сей день, не говоря о службе экотакси, на приводящих меня в восторг Ниссан Лиф, снующих тысячи по Харькову, будто я и не в Украине вовсе или в Украине, но с отметкой "в будущем". Мне нравятся харьковчане, как не крути. Тут никого не трогают никакие понты, ты интерес как личность для окружающих, не более и не менее, как это и должно быть. Я чувствую себя гораздо свободнее для самовыражения и общения в Харькове!!!В поезде, следующем из Никополя в Харьков я имел радость дочитать замечательный пример научной фантастики 20 века: "Космическая Одиссея: 2001", где Артур Кларк описывал в 4-х коротких историях, объединенной одной сюжетной линией, первый контакт и с инопланетным разумом, прямым образом причастном к возникновению нашей, Человеческой Цивилизации. Книгу я получил через "КСД", на украинском языке. Правда последнюю посылку я так и не получил, поскольку как раз переезжал из Днепра в Харьков. Честно сказать - перевод кусается, но все понятно, благодаря тому, что автор особо не вдавался в подробности физики и прочих моментов, усложнивших бы перевод. Главным образом, сюжет передавал атмосферу открытия, путешествия к неизведанному и желание главных героев узнать правду, чего бы она им не стоила. Любопытно, что проблема ИИ была затронута Автором романа так рано, в конце 1960-х, а также тот факт, что текст писался одновременно с созданием одноименного фильма, лишь с небольшой разницей в деталях сюжета. Режиссером фильма был Стенли Кубрик, но я бы посоветовал для начала прочесть саму историю, а затем смотреть фильм. Это, впрочем, касается и любой авторской истории, положенной в основу фильма. Для своего времени, конечно, что фильм, что и сам роман - опережали время, в попытке показать тот большой мир, что для большинства людей, ослепленных бытовой жизнью, деньгами, склоками и мелочными конфликтами - закрыт. Я надеюсь прочесть свой ящик с новыми книгами в ближайшее время и дать каждой книге рецензию. На этой ноте я прощаюсь с вами, не на долго. Просто есть небольшое желание отдохнуть и написать хотя бы пару глав для моего собственного романа "Слепой", который будет на украинском языке. В надежде на то, что мое очередное скромное творение найдет отклик в ваших сердцах.13. 04. 18. Автор Rayan Riener Фото Here And NowНагадуємо, спорт й зокрема футбол став розплідником геїв. Хто із футболістів приховує свою справжню орієнтацію?Також ми писали, що комунальний холокост накриває мешканців Нікополі - будете пити воду з водосховища!

Нова рубрика у NikopolToday - під назвою "Нікополь Арт", де будуть публікуватись авторські твори: проза, поезія і не тільки. Надсилайте свої твори на адресу [email protected]Для початку рубрики публікуємо перший прозовий твір автора Райан Ріенер, з міста Нікополь. Твір мовою оригіналу, без змін в тексті.Земной пришелецМой первый рассказRayan Riener2009 год    «Земной пришелец» - мой первый рассказ, написанный в 14 лет. События, изложенные в рассказе, происходят в будущем, на Марсе. Рассказ – типичная научная фантастика, приправленная небольшой каплей юмора. Не думаю, что этот рассказ можно судить строго, или вообще судить, даже в обработанном виде, - это всего лишь – первый рассказ. Как и первый вдох ребенка при рождении, - всего лишь крик, а никак не связная красноречивая членораздельная речь. Тем более, о Марсе…      Первая глава    С утра не хочется вставать с постели. На улице холод пробирает  до костей. А нужно. Нужно идти работать. Нашу станцию итак еле-еле поддерживают спонсоры. И все из-за надежды на железо. Пару лет назад здесь нашли остатки чистейшего железа. Пока на большой залежь железной руды есть надежда,  -  будет хоть какая-то  работа.   Несмотря на то,  что на улице холод, я встаю и иду умываться, чистить зубы, одеваться.   Дверь из комнаты открывается, и я плыву по потоку из геологов, заведующих работой, ученых крыс. С утра сплошная суета, - все спешат на свои рабочие места, подготовить геооборудование, и поесть, в конце концов. На еду можно жаловаться и жаловаться. Одна лишь синтетика и не капли натурального: синто-кофе,  синто-фрукты, синто-овощи, - все синтетическое и подобно кашице. Спонсоры активно снабжают всем этим синто, синто и еще раз синто. Я уверен на 100 процентов, что они даже и капли в рот не брали из того, чем мы тут травимся. Им. пойди, и подай доставку заказа с Земли  -  «в лучшем виде».   Взяв порцию химии, я уселся за один из свободных столиков и принялся завтракать,   трапезничать.- К вам можно? - Спросил нежный женский голос.- Я не против, Жанна.   Аккуратно сев за стул, она принялась рассказывать об успехах в своих исследованиях. Понять, что она любит растения можно даже по тому, что у нее есть на подносе: коржики из брокколи, салаты,  горошек, фруктово-овощное пюре и, стакан тыквенного сока. Все это – приятное исключение из списка синтетической пищи. Жанна была доброй и привлекательной девушкой. Она была влюблена в свои работы в области приспособления и устойчивости растений к среде Марса. Ни один год  работает она под началом Компании и спонсоров. Таких исследователей как Жанна финансируют почти во всех георазведовательных станциях на Марсе. Цель работ, которыми занимается  Жанна - увеличение приспосабливаемости растений  к среде на Марсе. Причины, по которым это нужно делать, - широки и Жанна мне уже их разтолковала: во первых -  эстетика, а во вторых – практика - увеличение кислорода и пищи. Последнее мне более по нраву.                - Сегодня повара потрудились добавить поменьше воды, в горло просто не лезет ни кусочек из «блюд».                                                                                                                                                       - Если хочешь, - сказала Жанна, пытаясь меня ободрить, - зайди после георазведки ко мне в лабораторию, приготовлю настоящей еды. Столько, сколько у меня растительной пищи, не найти в ближайших нескольких сотнях километров.- Обязательно приду,  - сказал я не без удовольствия.   Жанна доела свой завтрак, попрощалась и неловко улыбнувшись, пошла к выходу со столовой.   Мы с ней уже давно были симпатичны друг другу. За стенами шептались о нас, но мне наплевать. Пусть хоть кричат во все горло, я не обижусь! У нас чувства – взаимны.   Многие относились к Жанне скептически. Она так любила свои растения и проводить эксперименты на них, что довольно часто можно было обнаружить её заснувшей на рабочем столе. То у нее в теплице папоротник может погибнуть из-за недостатка внимания, то эксперимент по устойчивости кактуса нужно проследить, не выходя из лаборатории ни на секунду... Такая вот она.   А в последнее время она засиживалась у себя в лаборатории особенно долго  и с восхищением оправдывалась психологу и мне: «Мой эксперимент проходит удачно. Кактусы, с которыми я работала на протяжении четырнадцати месяцев, теперь могут выдержать морозы в несколько десятков градусов. После завтрака пойду и высажу их на  Лунную поляну. (Лунная поляна, - один небольшой кратер от метеорита, один из многих, что можно было обнаружить в близи нашей станции), Если они выдержат марсианские морозы, - ликовала она, - премия мне обеспечена из нескольких тысяч кредитов, интервью для сетевых газет и ТВ, и биография в учебниках по Биологии и Истории Марса мне обеспечены! Моя мечта о сказочном отдыхе на Земле не далеко витает!- Да. Я уверен, что с таким умом ты и не такого достигнешь, - говорил я ей на следующий день.   И я, ни на секунду не сомневаюсь, что ты обеспечишь всех марсиан пищей, фруктовыми садами, кислородом. А лет через сто Марс станет и будет не хуже Земли.   Тихо хихикнув, она поправила свои завивающиеся каштановые локоны волос. Бросила в рот последнюю горошину.- Жду в лаборатории вечером. Не опоздай, как вчера! - И тихо неспешно удалилась.                                                                  Вторая глава   Командующий бригадой разведчиков громко выругался, и это слышали по рациям все окружающие. - Связь снова барахлит! Теперь нужно искать координаты для проб по местным признакам! Использовать первобытные карты.  За что я плачу этим неряхам на станции? Приедем обратно, - я их уволю!   Связь со станцией часто прерывалась. И мы уже не первый раз слышали эти слова от командующего, думаю, и не в последний раз никто не будет уволен, в конечном итоге.  До  увольнения никогда не уходило, ведь  найти новых первоклассных специалистов на Марсе и заново их сюда привести, - дело не из простых. Тем не менее, командующий был хорошим человеком. Мужчиной сильного духа, и прирожденным руководителем. Да и ругался он больше по привычке и для того, чтоб никто не расслаблялся. Был он высоким и незаурядным, простым человеком, человеком старой марсианской закалки. Старая закалка отображалась во всем нем: и в одежде, и в привычках, и во взглядах, во всем лишь одно – непритязательность. Ведь он родился еще в дикие времена на Марсе, - брошенном одичавшем Марсе.   Проехав пару десятков километров, мы решили остановиться около большой скалы, в квандранте №24. Здесь много россыпей железняка и гео-пласты хорошо обнажены для взятия проб.  Бригадир поставил задания команде, и разослал всех в нужные направления. Меня он направил в углубление поблизости. Углубление было похоже на кратер и имело округленную поверхность с россыпями камней и песка по краям. Пройдя несколько шагов, я увидел небольшую полоску на песке. Странный след тянулся далеко, прячась за ближайшим пригорком. Быть может, след от ползущего марсианского камня? Не придал этому значения, и отправился к большим булыжникам, схожих на железо. Булыжники уходили глубоко в землю. Они были такими же обычными, как и все остальные, - искрашенными ржавчиной камнями, но после нескольких ударов молотком я обнаружил в пробах вкрапления неэрозированного железа. Встречается довольно редко из-за активной эрозии несколько миллионов лет назад, когда на Марсе было теплее; когда долины были залиты водами, а с гор текли реки. Но я такие обнадеживающие вкрапления уже видел не раз и особо не удивился. Весьма вероятно в этом районе имеется достаточно железа. Вот бы его еще и найти. Но связь со станцией в очередной раз прервана, и помощи спутника нет. Но  если наша станция найдет  железо на Плато Дедалия, то ближайшие десять городов уже на сто процентов будут независимыми от Земли, и экономически и политически. Так что мы можем решить глобальные проблемы на Марсе, по крайней мере, на сегодня, - всего лишь за счет обнаружения залежей руды.   Если задуматься нам, марсианам, в определенном смысле очень повезло, поскольку если сравнить Марс с Луной (пока единственной вновь подчиненной колонией), то на Марсе - настоящий рай. Здесь есть и атмосфера, заметно уплотнившееся за годы «покинутости» Землей, руды, и нормальная гравитация. А на Луне? А на Луне сплошной дефицит: на воду, на материалы, ну просто на все, что обычно на Земле, или даже на Марсе… И все это даже как-то абсурдно, ведь Луна ближе к Земле, а на Марс нужно лететь с грузом пол года.   Нагрузив дополна рюкзак пробами камней и минералов, я отправился на место сбора возле грузового вездехода. Там уже почти все собрались. У большинства уже были полные рюкзаки проб минералов. Все мы изрядно устали  и хотели в душ, а потом – спать. - Ну, что сосунки, готовы возвращаться на станцию или хотите остаться на ночь при семидесяти градусах мороза?! - весело заметил капитан.                                                                                              Похоже, связь наладили, и он был доволен. Хотя какой от этого прок к концу рабочего дня? Тут показались и остальные. Пару минут мы загружали находки и инструменты, и второпях разместились в герметичной кабине вездехода. Скоро будет около четырех часов дня. А уже с пяти-шести часов температура стремительно снижается до семидесяти градусов по Цельсию. Так что нужно спешить в укрытие станции, как можно скорее. А кроме того, у меня намечается романтический ужин с Жанной, и пропустить его или снова опоздать, я не намеревался.   Экстремальная у меня работа. Сложная и грязная. Не сравнить с сидением в герметичном утепленном кабинете, лязгая щупальцами по клавиатуре компьютера, попивая горячий кофе. Иногда быть ученой крысой и не так-то плохо. И уже тут, в кабине вездехода, засыпая на обратном пути, я вспомнил, как  отказал своему дяде в предлагаемой престижной работе «ловца камней» вокруг Земли. Ловишь себе метеоры щипцами-клешнями корабля Вируса 8. Уничтожаешь их, взрывая. На Землю они не падают, а ты становишься героем для землян. Дурак. Зачем я отказал ему? Большую часть времени я бы просто прохлаждался в комфортном центре Ловцов камней или играл в азартные игры на Луне, в Луна-Парк-Сити. Но нет. Хотелось приключений, экстремальных ощущений. А теперь отмораживаюсь тут. Хотя, мне не жаль. Увидел бездонные пропасти, - Долину Маринера, - самый длинный каньон Солнечной системы. На Земле он пересек бы всю бывшую Северную Америку, теперь ведь она Южная, хотя это и не так важно. Бескрайние пустыни, свободные от остатков цивилизации, все это манило меня, видел Равнину Амазонии, Киммерийскую Землю, испещренную метеоритами, заснеженную Великую Северную долину и Южное плато, тающее, грозящее превратится в Южное море и… самый большой вулкан в солнечной системе – Олимп.  Но, в конце концов, дядины кредиты закончились, а он поспешил опустить с небес меня на… Марс.- Выкручивайся самостоятельно в этот раз! – отчетливо помню его слова.Наступило время самостоятельной жизни на красной планете.                                                                 Третья главаСидя в просторной лаборатории за столом, разглядывал ее веселое и жизнерадостное лицо. Жанна…  Локоны шелковистых волос лежали непринужденно на ее плечах. Лисьи её глазки изумрудно зеленого цвета наблюдали, как я поедал приготовленное ею овощное блюдо. Губы слегка смущенно улыбались. А рука, сжатая в кулак, поддерживала её заостренный подбородок. Тихо сидели и перешоптывались. Вскоре она принесла фруктовый десерт.Вокруг нас была поистине романтическая обстановка: гибкие длинные растения, казалось, обвивали теплицу в лаборатории. А по углам стояли папоротники, кактусы, пальмы и фикусы, и великое множество неизвестных мне растений, ростков, расставленных по горшках на полках. Цветы свисали с потолка, со стен, а весь пол был заставлен ими же. Они были так-же нежны и красивы, как и сама Жанна, - ребенок природы.- Ну, что вкусно? - С улыбкой на лице, она встала со стула, удивительно проворно унесла пустую тарелку, и тут же принесла вино! Да, именно вино!                  - Наверно, очень дорогое? Ты с собой привезла?      - Быть может и дорогое, но скорее правильнее сказать – редкое. Этот подарок мне передал мой дядя из Новой Италии. А точнее говоря, из архипелага Ново-Италийских островов.  Бутылку выбросило море на песчаный берег.  Дар затопленных городов, так сказать…    - А как же его пропустили через карантин? Вдруг под пробкой засели древние микроорганизмы? – пошутил я.     - А у меня есть связи, впрочем, как почти и у всех на этой планете. Без них никак.- Классно, а у меня нет ни одного своего человека, и прожил... не умер. - Ну,  это ты, а я - другая. - Искренне ответила она. - Но ничего, скоро и здесь будут свои  собственные виноградники. Через пару лет, я думаю, выведу ген морозоустойчивости с помощью кактусов. Они в этом мои верные друзья.        - А я и не сомневался, с твоим интеллектом Марс будет зеленее, чем современная Земля.- Не льсти. До этого еще далеко. А вот если вы найдете залежи руды, то это мне тоже поможет. Будет материал для постройки новых реакторов тэрроформации, и это мне действительно поможет. Мои исследования показывают,  что, если увеличить температуру хотя-бы градусов на десять, многие Антарктические растения смогут жить и распространяться по планете самостоятельно! Но если я выведу ген морозоустойчивости - колонизируют планету и многие более теплолюбивые растения, приспособятся к суровым условиям Марса. И я мечтаю о том времени, когда мои любимые чайные розы будут расти у каждого, кто захочет. В собственном  дворе под небом. И радовали своей красотой всех, кто умеет радоваться, лицезря прекрасное.     - Приятно знать, что хоть с одним человеком, можно поговорить по душам.         - Да. Из всех этих клонов работников на станции, только с тобой я нашел общий язык. Хоть мы и такие разные.   Чуть помолчав, продолжила:- Сейчас не лучшие времена, - немного грустно сказала она. Вот сижу и пью кофе, а вокруг меня... орхидеи, розы, геоцинты, и фиалки. Вот посмотришь на них, и у меня сразу поднимается настроение. С виду они красивы, ароматны и нежны. А внутри? Внутри сложны, и непонятны. Растения вдохновляют меня, утешают, чтобы не произошло. - Сказав это, Жаннет  ласково погладила лепесток нежного цвета (как небо)  фиалки, и задумчиво посмотрела на меня. Быть может, представляя меня одним из своих цветов, возможно – гладиолусом,  который она подарила мне пару месяцев назад. Каждый раз, смотря на него, вспоминаю о ней.                                         Кажется, я начал перенимать ее мышление.                                                              Четвертая глава       В комнате было холодно. Немного осмотревшись, включил автонагрев, чтобы разморозить этот рефрижератор. Умостился на кровати. В иллюминаторе блистали звезды. Их ровный, разноцветный свет лился яркой вспышкой на темени неба, через прозрачную скатерть небосвода. Одни  яркие точки, были немного больше остальных. Это были крошечные младенцы Марса: Фобос и Дэймос, - Страх и Ужас.   Я взял свой портативный бинокль  и увеличил разрешение линзы на максимум. Спутники были видны как на ладони. Сотни кратеров  покрывали поверхность этих голых камешков. Фобос повернулся. Я увидел огни – это космопорт.  Попытался разглядеть детали. Космический лайнер компании приземлился со свежей партией туристов и колонистов. А вездеход F1, практически сразу вырынувший из грузового отсека лайнера, был наверняка полностью набит нужными вещами, например медикаментами, жизненно необходимыми таблетками для астматиков или же ингаляторами для людей болеющих пролетаритеном - боязнь людей, житолитикам, тимсоватимом, пролетотом, а также многими другими. Особенно важным препаратом (хочу заметить), - были антирадиационные капсулы защиты.   Вдруг, среди толпы людей встречающих туристов и колонистов за стеклом космопорта, я заметил  Жаннет со своими неразлучными фиалками. Она как раз вручала их кому-то. Я удивляюсь - как она успевает так быстро добраться к  Марспорту, в столичном Аресе, и отправиться на спутник уже в качестве переводчика, чем она часто подрабатывала? Мне вдруг захотелось быть рядом с ней, вдыхать запах ее волос, чувствовать запах ее нежных духов. Или, быть может, тот запах, который она перенимала от своих цветов из лаборатории? Я вдруг вспомнил, что она по мобильному гаджету говорила что-то на француском, мол: «Да, я встречу их с удовольствием!»  Быстро доела и умчалась на персональном кутеро-мобиле. Теперь ясно куда.   Я удивляюсь, это какие такие фирмы могут доставить пассажира за 2 часа через пустыню, в 1200 километров, снабдить билетом, пройти проверку и доставить на Фобос? Организовав достойную встречу в космопорте Фобос 2? Жанна правду говорила, что без связей прожить нельзя!  Без её влиятельных знакомых тут точно не обошлось. Долго я еще смотрел на то место, где она была. Но огни космопорта Фобос 2 вскоре погасли, - этим портом пользовались не часто, в большой степени для  доставки грузов и материалов, необходимых для работы автоматических заводов, расположенных в подземных пустотах спутника. Тем более подолгу  люди там не задерживались, сразу же отправляясь в главный столичный порт Ареса.   Я перевел бинокль вдаль марсианской пустыни; просто не сравнить с Землей. Голая пустыня была безжизненна и бездушна, но все - таки природно, девственно красива. Скалы, камни, дюны песков, горные гряды и обрывы. И бескрайние пропасти, на дне которых струятся тихие ручьи, питавшиеся тающими ледниками, скрывшимися под песками. Казалось бы, - жизнь исходит с Земли, но… грязные улицы Земли, только угнетают и давят на психику. Снизу - бетон - душит ее поверхность, с боков на тебя давят стены пятсотэтажных суперпостроек, а сверху тебя так и хочет обплести  и задушить паутина проводов и кабелей, труб и мостов, дорог. Мрачная картина. На загаженных, отходами всех возможных типов, улицах, даже заброшенных городов – опустошение. Ни единой травинки, лишь мусор и  металлическое разложение. И только под редкими куполами сохранилась природа…то, что от нее осталось. На Марсе и дышится спокойнее, хоть и кислорода здесь  не так уж и много. (Его заменяют необьятные неиспорченные человечеством и цивилизацией пространства). Без специальных адаптаторов - уплотнителей кислорода, не обойтись.  - Хррыбш-пссб!! – ударило что-то по окну, прервал мои размышления.- Что это? - Меня прямо передернуло от этого  леденящего звука, - будто бы кто-то скребнул своей когтистой лапой. Порыв ветра начал хлестать со всех сторон, поднимать тонны камней и пыли. – Камень, наверное, хотя ни разу такого не видел! Надо закрыть заслонками иллюминатор, (излишние штрафы за починку иллюминатора меня не устраивают).   Марсианские песчаные бури всегда настигали внезапно.   Нажал на клавишу на стене близь иллюминатора. Заслонка шлюза опустилась с тихим шипением. Через металло-пластиковою заслонку шлюза были слышны яростные удары песка и пощечины ветра. Звук ударов ветра был иной, что же ударилось об иллюминатор? - А что если ... А что если, это не камень? – начал вслух дискутировать я. - Может это... Да нет, нужно выбросить это из голов. Оно не может быть живое. Но оно как-то странно чвякнуло. А форма? Форма совсем не камня. Нужно все проверить! Идиотство какое-то, но разобраться стоит.   Снова нажал красную клавишу. Заслонка шлюза открылась. Повеяло холодом, пусть и через стекло, но он проникал внутрь. Шум и удары природы стали намного сильнее. А на стекле... на стекле ветер сошкребывал остатки зеленого странного вещества, некой слизи, его - этого существа. Шокированный, я закрыл шлюз. А потом снова открыл, проверить, не померещилось ли мне. Пятно почти соскреблось ветром и песком... Мгновение, и совсем уничтожено. Ветер…- Что это?  - шептал себе под нос. - Что за существо? И существо ли это вообще?                                                                            Пятая глава          Через два дня приехала Жанна.- Жанна ты не понимаешь! Это точно было что - то живое! - старался я ей объяснить. - Мне бы твои проблемы! Мои образцы  кактусов с генетически модефицированными клетками ДНК исчезли! Я их так долго выращивала, и все... и все закончилось так!  Я только вчера обещала одному из спонсоров, этому французу, что я на  грани открытия. Что скоро будут серьезные результаты! А, между прочим, они пригрозили, что у них и так много проблем и не одни мы нуждаемся в финансировании. И они могут прекратить финансировать станцию в любой момент. И это, касается всех!..   Поняв, что у Жанны другие проблемы, отправился к командующему станцией Даноссу, и все ему рассказал.   Вздохнув, он ответил: «Не занимайся чепухой! А лучше отдохни! Это чушь и бред!  Не о том думаешь в такой момент… Мы, люди, не одно десятилетие работаем и живем на Аресе. А исследован был каждый клаптик и шар почвы этой планеты! Никаких, ни живых, не мертвых, ни остатков жизнедеятельности форм жизни найдено не было! И он мне заявляет, мол, видел марсианина!? И все доказательства, что он увидел, это следы от камня на бронестекле!..   - Это был не камень, - отчаянно промолвил я, - это были…- Не надо! Я посылал Майка, он все проверил. Ничего на стекле нет! Ни подтеков, ни пятен.- Я же говорил, это потому, что их стер ветер...        – Не хочу ничего слышать. Ты бы лучше Жанне помог. Нашел бы образец этого... как его?..- Кактуса, командующий, - подсказал я. Командующий вообще мало видел растений, ведь родился на Марсе.-  Кактуса, вот! Или, если честно мы все можем собирать вещицы!  Железом в этой местности и не пахнет, как видим. И результаты исследований, эти растения Жанны, - пропали! А я отвечаю за эту исследовательскую базу и мне каждый раз давать отчеты, не вам, работникам! А мне! И если все провалиться, то уж поверьте, провалитесь со всем эти и вы.   Выйдя из кабинета, я понял, что все это безнадежно: либо я, сошел с ума, либо другие отупели и не хотят мне верить?!  Или я настолько легкомыслим, ведь стою на пороге потери работы. Хотя, - было бы что терять. Во всяком случае, мне. В коридорах была суматоха: одни спешили перекусить; другие - уезжали на несколько дней к родным, друзьям, любимым. Некоторые, сидели в своих комнатах или шарились в документах и отчетах. А третьи - решили помочь в поисках кактусов Жанны.  Не трудно было заметить, что из общей хаотической волны, я выпадал.  Я пребывал в потоке собственной… волны. Но вдруг я стою на грани обнаружения марсианской жизни? Даже один единый экспонат, так сказать, марсианина, стоит куда больше, нежели вся эта героазведовательная станция и все оборудование, на ней. Билла, - полная и тихая женщина, дала мне разрешение на 2 часа вольного полета близь станции. Она коротила  выходные на посту, раздавая пропуски, отпускные, при этом всем, ведя отчетность. Полностью, при этом, погружаясь в панель компьютера. Друзей у нее не было, вот и сидела на пропусках все выходные. Кажется, родственники у неё тоже отсудствовали. Эта станция, для Биллы, - и была её домом. Не трудно было заметить, что она также как и все пребывала в волнении. Стало немного стыдно, - эта станция, для многих, была единственным, что у них было. Думаю, нужно будеть помочь Жанне найти кактусы…  Нет безучастности!   Шлюз открылся. Поток воздуха из отсека вылетел моментально, и также моментально стало тихо. Словно ваккум окружил меня, но нет, редкие удары песчинок о скафандр напоминали, что звуки есть. Просто они были недостижими за таким толстым убранством герметичного костюма. Как толкьо привыкаешь к тишине, начинаешь слышать отчетливый звук и вибрацию, - гул.Гул труб жизнеобеспечения был слышен только снаружи, внутри звукоустойчивые щиты практически звукоизолировали жизнь внутри станции. Но он был слышен и через костюм, если прислушаться. Тут я вспомнил, как ревет реактор терраформации. На преобразование атмосферы уйдут столетия. Это очень сложный и долгий процесс. И только правнуки наших правнуков смогут подышать свежим марсианским воздухом. Если только такие ученые как Жанна, не придумают, как ускорить этот процесс. Интересно, а чем будет пахнуть марсианский воздух? Железом?.. Вот бы почувствовать прикосновение ветра к телу; холод и тепло лучей солнца. Побродить по скалам и пустыням без костюма. И тут мне опять вспомнилась Земля: реки, ручьи под куполами, и... уродливые грязные мегаполисы, опустошенные послевоенные равнины.  А вдруг здесь есть жизнь? Своя. Я даже никогда прежде об этом не задумывался. Я далек от этого, не вру. Но, то что я видел было точно живое. Это не мог быть камень.   Я обошел пару сотен метров вокруг стен станции, окон, труб, шлюзов. Мое окно. Пятен и подтеков уже нет. Пыли много вокруг иллюминатора: на рамах, в щелях, задвижках шлюза. Индикатор кислорода показывает 3% израсходованности ресурса. Над небом снова начали собираться бурые тучи, а ветер – усиливаться. - Много осталось! Хватит обойти станцию раз сто!  Только вот, все равно я ничего не обнаружил…   Пошел по дороге к холмам. Туда и отправилась Жанна с группой на вездеходе. Свежие следы колес отчетливо были видны на песке. - А может быть, мне все привиделось? Чепуха! –разразился я неудаче.   Круто развернулся и направился к главному шлюзовому входу.  - Почему так рано? Только ведь вышел… Обычно. подолгу бродишь у холмов.  - Искренне и с улыбкой спросила Билла.     - Идиот я просто, и все! - С удивлением она проводила меня взглядом... А что ей оставалось делать?   Вместо того, чтобы помогать всем спасать станцию, - я занимался ерундой.        Дверь в мою комнату открылась. Скучная комната представляла простую обыденность: окно, выдвижной стандартный симулятор, рация в проёме стены, компьютер и шкаф для личных вещей, отодвижная подпольная ниша для обуви, прямо под дверью, ну и конечно-же, кровать. Все пространство, - из металла. Только убранство постели синтетическое. Ковриков нет, - вместо этого – подогрев, исходящий прямо от труб жизнеобеспечения, под полом. На выдвижном столике, - старая потрепанная книга, которую мне дала почитать Жанна, на время. - Надо отдохнуть! - подметил я.  Собственно, и сам командующий советовал.                                 В окне была красная каменная пустыня. Но что-то другое меня привлекло. И не пятно, и не подтеки, которые сдер яростный хитрец ветер. Какая-то еле приметная борозда шла несколько метров от окна. Царапинная, как будто отскочила от моего окна.       - Как я это не заметил? Какая улика! Ну.  я просто придурок! К бригадиру я идти не стану, а то он меня просто уволит. Он не поверит во второй раз. Но, я-то знаю от чего эти следы. - Взял камеру и сделал пару фото борозд через стекло. - Он от этого не отвертится, точно! Завтра зайду.  Не отвертится! Я нашел, то, что приведет меня к тому, что я искал. Нашел доказательство. Какое облегчение, тяжесть  с плечей упала, а на его плечи опустилось. Надеюсь, эта тяжесть окажется полезной, в конце концов.                                                                   Шестая глава           С радостью и облегчением решил поиграть, если можно так выразиться,  в сетевую Симуляцию. Надел легкий костюм, облегающий и полностью прошитый микросеткой, воспринимающей и передающей в сеть и обратно на тело все, что можно почувствовать, и лег в подсознательный сон для игры. Такие игры были стандартные на станциях (чтобы окончательно не сойти с ума от скуки!). Может где-то здесь и Жанна скрылась под маской своего героя? Возможно, и она коротает свои редкие минуты свободного времени в виртуальности. Другая внешность и голос меня не обманет, наверное. Все-таки подсознательные импульсы не меняют характер, поведение и движения героя. Но там, где в кибергороде живет столько же людей, сколько на всем Марсе, непросто найти знакомого тебе человека. А если точнее все марсиане играют в симуляцию и не так-то просто различить любимого тебе человека, тем более, что альтернативных реальностей в Сети - тысячи. В какой альтернативе именно могла скрываться Жанна? И вообще, скрывалась ли? Для многих, это отдых от суровых будней и тяжелой реальности марсианской экстремальной жизни, а для других - единственный способ получить дозу адреналина, в зависимости от реального положения в обществе. Ведь на Марсе тоже есть богатые слои общества, но по правде говоря, все заработавшие кропотливым трудом или значимым открытием, героическим поступком.   Здесь ты можешь быть и бизнесменом, и президентом целой страны или просто одинокого сказочного княжества, и супергероем, даже животным, кем угодно! Но определить любой другой человек кто ты - не сможет. Лишь только, если ты сам ему об этом скажешь. Можешь жить в каком хочешь мегаквартале: или в футуристическом, или хочешь в средневековом, или сверхматериальном – духовном, иль в каком именно хочешь! Виртуальный Мир тем и уникален, что там такие же законы; будь то и физические или политические, лишь изредка можно встретить иное устройство пространства и общества. Сеть -  как вторая реальность жизни, поскольку там идет параллель с человеческим подсознанием и с внутренней сущностью человека. Правительство, с помощью симуляции совершенствует законы в мерках жизни в Сетевой Симуляции. Виртуальная жизнь помогает увидеть сущность миллионов, хоть  они ведь и скрыты под масками своих героев. Но Сеть всегда отображала реальное состояние общества. Короче говоря, это - некоторое подобие средневекового интернета, бытовавшего сотню лет назад. Разница состоит лишь в том, что ранее люди могли зрительно наблюдать за экраном только, клацая по клавиатуре, а теперь  - мы полностью погружаемся в информационный сон. Многие ученые, уже давно излагали теории, что реальность более не нужна, ведь в ней столько стен, ограничивающих нас: истощающиеся ресурсы, нехватка пространства, экономическое неравноправие, наши слабые немощные тела, старость, изуродованное физиологическое устройство, даже пол… Все это – приводит к несчастью многие миллионы людей, у которых нет выхода жить по иному. Но такой черный выход дает Сеть, - все границы и стены, там можно легко преодолеть. Все на равных условиях: все имеют одинаковые рычаги создания собственных вселенных с помощью основных программ создания. Каждый может создать собственную планету и жить там счастливо, сам или с тем, кем захочет. Пока это – единственный выход: сладкий сон, спасающий нас от грез реальности, - становится новой, самой реальностью.   Мы становимся частью Сети, самой Сетью.                                                              Седьмая глава   Прошло несколько трудных недель. Я уже не раз видел загадочные полосы моего марсианина. Они были и в горах поблизости станции и в пустыне, и во впадинах. Никто этого не замечал, кажется... кроме меня. Все были обеспокоены поисками кактусов Жанны. И я, тоже помогал изо всех сил... как мог. Каждый свободный выходной, бродил в окрестностях станции и близь холмов, искал. А Жанна? А вот Жанна ходила сама не своя. Все из-за образцов кактусов, которые она высадила в пустыне. Комиссия по работе с растениями, отказывается больше быть одними из спонсоров станции без обещанных результатов работ Жанны. Обещая снова начать финансирование, как только собственными глазами увидят выжившие образцы. А ведь без этих злосчастных кактусов нельзя проверить выжили они или нет. Мне так жаль Жанну…    А мы? Уже 9-й месяц сидим, протираем штаны. До сих пор мы не нашли больших залежей руды. Так, что нам тут сидеть еще недолго осталось. Не сегодня, так завтра и нас прикроют. Даносс по собственной сердечности, пока согласился не отправлять Жанну со станции, надеясь, что хоть ей повезет. Она была одним из немногих шансов для станции, - на жизнь.       В коридоре Жанна шла с серьезным, но и печальным видом. Даже внимания ни на кого не обратила. Даже на меня… Она юркнула с командой из нескольких человек в практически последних поисках образцов. Голос Биллы,  торопящий и серьезный шепот Жанны, - все что доносилось у выхода. Она, обеспокоенная, отправилась с командой во внешний мир вакуума. Нужны результаты - как никогда нужны! Выжили ли растения, а если выжили - это будет межзвездная сенсация! Кроме того, если финансирование станции этой компанией прекратиться, то станцию придется прикрыть. И всем, всему персоналу из 140-ка человек: геологам, биологам - то есть  Женне, ученым, простыи рабочим, как я, придется идти на свой заработок. А на Марсе, - необычайно тяжело найти, хоть какую-то работу. Это будет настоящий крах для многих. Никто, никто из нас этого не хочет.   Вроде бы биология-биологией и зоологией, ну или что там… А здесь, на Марсе, это страшно важно, ведь чем быстрей мы сможем приспособить растения к марсу, жестокому и ледяному, тем быстрей здесь образуется атмосфера необходимая для дыхания. Кислород из реакторов тэрроформации не выходит. Для этого нужно было бы снабжать их необычайным количеством реактивов, но о чем можно говорить, если только половина реакторов имеют доступ к воде? Реакторы только лишь создают парниковый эффект сейчас, который повышает температуру необходимую для жизни животных и растений. А кислород не будет сразу после посадки растений. Нужны десятилетия активных посадок, а чем раньше мы приспособим растения, тем быстрее наступит кислородный век. Необходимо, чтобы растения сами смогли распространяться по Марсу, без нашего участия, - ресурсы ограничены.   Я понимал Жанну и других, но и надеяться особо не стал на поиски. Но всетаки я решил помочь Жанне, и отправился к Даноссу. Он сидел за своим столом, как всегда уткнувшись в немыслимое количество бумаг, - подробных отчетов   и анализов проб марсианского грунта.                                                                                                         - Доброе утро, с нерешительностью сказал я, - (он в это время любовался голограмотой, запечатляющей знамя объединенности, повторное насаждение власти и государственности в Солнечной системе).                                                                                      - Вот подмога пришла, собирайся и иди на поиски с остальными! Надо мне эти проблемы, если бы спонсоры были другие, волноваться бы и не стал. Но эти финансисты, финансисты, понимаешь?! Так что направляйся на поиски, и без лишних слов...       Я лишь довольно улыбнулся, - как раз то, что мне и было нужно.       И юркнул в узкий коридор. Получил разрешение у Биллы. И наконец-то. – оказался снаружи. - Даже не просил его о помощи. Сам меня выпустил!..   – Даносс словно мысли прочел.     Долго я бродил среди камней по пустыне. Дошел до больших скал, что у холмистой гряды, вблизи станции, камни и скалы - размером с дом или марсоход, много россыпей ржавчины, и песка. Вышел на более-менее просторную местность. И здесь была полоса бороздящяя куда-то вдаль. Именно та самая полоса, как я думал, марсианина.                                                                                                                                           - Удивляюсь, такая прямая, но не глубокая, с точками по всему протяжению пути. Быть может, это лапки марсианского существа, с помощью которых он передвигается? Что-то вроде гусеницы или улитки? С любопытством направился по следу борозды. И совсем забыл  про Жанну. Новые детали увлекли меня за собой. Борозда шла то, прямо, то отбивалась от камней, от скал и булыжников. Наверное, это существо плохо видит. Неожиданно показались следы марсохорда - группы. Они ехали прямо за этой бороздой, только с другой стороны, стороны основной дороги. Меня это удивило, но я продолжил пеший путь.   Через час петляний и лазаний меж камней, булыжников, скал и пригорков,  я заметил Жанну и ее команду. Они сидели в кругу и наблюдали за ее работой. Здесь пустыня прерывалась отвесной стеной твердых марсианских порох, на десятки метров ввысь и на сотни вширь, исчезая в холмах. Такая природная стена, могла остановить кого угодно. А вот что Жанна и добровольцы  делали, я не знал. За остальными совсем не было видно, что там происходит. Что я сразу заметил, так это то, что таинственная полоса заканчивалась в том месте, где сидела  Жанна с другими тремя добровольцами. Уже подходил, я думал о том, что они меня опередили, нашли того неведомого марсианина который ползает пустынями марса. Разве это мог быть кто-то другой? Отвесная стена пород как раз и могла преградить ему путь, а работники во главе с Жанной его здесь и поймали или, сейчас пытаются изловить. Разочарование подступило к горлу.  Включил радио ближнего действия:- Жанна, что вы там нашли? - Все неожиданно повернулись, не ожидая увидеть меня, одиного путника пустыни. Добровольцы  разошлись и указали на Жанну с открытым пластиковым чемоданчиком для образцов. Жанна что-то аккуратно осматривала и с осторожностью вложила в пластиковый контейнер, а потом сказала мне:- Подойди и посмотри! Это он! – кто он? - Мы спасены! Это затмит все предположения ученых!  - неужели они отыскали моего марсианина и вправду? - Это настоящий подвиг для биологии! Это, нам поможет… - Она поднялась и держала в руках прозрачный контейнер. В нем был запыленный красными песками… Кактус! Это был кактус! Шелушистый, немного поврежденный, но и с иглами. Это именно их я принял за лапки марсианского существа. Это именно один из таких кактусов разбился о моё окно. Они оставляли борозды за собой, - кактусы. А я его перепутал с марсианином!!! В это же мгновение осознания истины я никому, и никогда, поклялся сам себе, не рассказывать о Земном Пришельце и только улыбнулся всей группе и Жанне в ответ. Еще долго минут мы радовались открытию.   Но было в этом место что-то неладное, рация издавала странные шумы, при передаче сигнала. Что-то здесь было точно не так!.. Над нашими головами нависала скала, слишком отвесная, грозя обвалиться на наши головы.   И как только я приближался к ней ближе, шумы в динамиках увеличивались. Что бы это могло значить? В это мгновение уже начал подъезжать неповорткий грузный вездеход, поближе, чтоб сразу всех забрать на станцию. И тут же мы почувствовали вибрацию и услышали скрежет, даже через костюмы, - это был звук движения пород. Настоящий гул, как раскат грома на Земле. Отвесная скала над нашими головами начала падать. Благо, мы успели отбежать как можно далее. Все случилось так внезапно, и пыль окутала все вокруг. Мы отходили все дальше от места обвала, ведь камни все также скатывались вниз, грозя травмировать кого-нибудь. Некоторое время  мы отходили от шока. Туман пыли начал оседать и водитель марсохода передал нам, что пора отъезжать. Но что-то блеснуло в стене груды камней... Все обратили взгляды на обвалившуюся скалу. Там, на том месте, обнажился богатый залежь железа. Так вот почему так шумели радио, - магниты реагировали на большое количество руды, скрытой в стороне и под ногами у нас. Кактус, пришелец с Земли, помог нам его найти…2009Rayan Riener

Продовження історії "Останній [Фенікс]" про майбутнє на Марсі за тисячі років після нас. Там ми нагадували, що війна та конфлікти у суспільстві можуть призвести до вкрай жахливих наслідків через небезпечні технології людства. Тож, якою буде Земля без людей?Рубрика від NikopolToday, Нікополь Арт - це можливість для всіх творчіх людей опублікувати свої твори. Надсилайте свої твою прозу та поезію на нашу пошту [email protected].Важливо: Як корупція знищує екологію поруч нас?Последняя [Надежда] Конец этого года сулит большие перемены в моем творчестве, последующего периода. Откроется мой сайт - www.rayanriener.com, с множеством опцый, которые наверняка понравятся моим преданным читателям. Личный сайт будет иметь мою полную Библиотеку прозы и поэзии, с возможностью приобретения моих печатных и электронных книг, а также аудио и видепоэзию, видеоблог, новости, и арт-магазин альтернативной одежды и аксессуаров. Этот блог останется без моей художественной нотки, но здесь, как и прежде, будет публицистика. Моим последним художественным подарком, перед "переездом", для Вас, станут две новые атмосферные новеллы. И вот, перед Вами открывается первая дверь будущего, представленная в этой истории: Когда-то, в незапамятные времена, Земля была процветающим раем. На ней было буйство жизни флоры и фауны, цивилизации людей, но… Все это давно не так. Теперь — это мертвая планета, на которой едва-ли сумели сохраниться лишь самые примитивные формы жизни. Поверхность материка покрыта кратерами после столкновений метеоритов, на дне которых кислотные озера. Время от времени на Землю обрушиваются метеоритные дожди из остаточного кольца обломков породы и искусственных спутников вокруг планеты. Атмосфера переполнена сложными химическими соединениями, углекислым газом и серой. До сих пор, после Великого Катаклизма — не прекращается сильная вулканическая деятельность, мощные ураганы и тайфуны… А огромная волна цунами, проходит через большую часть планеты, спровоцированная гравитацией самого большого спутника — Альфа Мунас. Кровавым глазом он навис над тем, что некогда называлось Землей, источая пурпурный свет еще не остывшей лавы на поверхности. Днем, температура поднимается более чем за сто градусов на экваторе, а ночью до 150 градусов ниже нуля. Сложно сказать, что именно произошло, хотя я пыталась восстановить исходные данные гиперкомпьютера, но получила в замен лишь испорченные временем файлы. Я осталась одна, в огромном комплексе самообеспечения — одном из последних убежищ некогда великой цивилизации.Варто знати: як влада маніпулює інформацією, щоб запудрити нам мізки. «Саркофаг 13» - был создан сотни тысяч лет назад. Его мощные стены, из сверхустойчивых сплавов должны были сохранить избранных людей в криосне и пробудить механизмы и людей после катаклизма и его последствий. Ториевый и ядерный реактор должен был питать все системы и поднять станцию из-под груды породы, с помощью мощных двигателей. Сложные химические процессы в специальных реакторах генерировали кислород, выделенный из вне воды и газов. Сейчас, когда город имеет доступ к поверхности, он фильтрует остатки кислорода из атмосферы. Солнце питает растения в теплицах, когда станция находится на поверхности. Мощные щиты оберегают город от метеоров и комет из газопылевого кольца, и в любой момент, станция готова вновь автоматически погрузить свои башни в саркофаг и сомкнуть защитные щиты. Многие системы уже перестали работать, а данные о древней Земле на медных и золотых таблицах хранятся в больших убежищах. Роботы давно не функционируют, вместе с компьютерами, а большинство людей погибли в криокамерах, из-за длительного сна. Остались немногие ученые, успевшие использовать последние научные разработки и… - сохранить меня. Я, последняя надежда человечества. И удивителен именно тот факт, который я пронесла сквозь длительное время, что мое имя звучит также — Надежда. «Надежда С.» - так написано на моей криокамере.Во мне нет ничего чрезвычайно особенного. Мне посчастливилось быть избранной для спасения в самом раннем детстве, которое я совсем уж позабыла. Почему? Ох, если-бы я могла вспомнить… Просто я оказалась самой младшей из выживших, спавшей в криокамере до тех пор, пока состарившиеся ученые не решили извлечь меня. Они первыми проснулись после длительного сна и обнаружили, что большинство спящих не пережило такой длительный сон. Мне было мало лет и я смутно помню даже лица этих людей. Теперь, их тела хранятся в капсулах, где они будут лежать практически вечно. Я тоже, лишь время от времени пробуждаюсь из сна, для проверки работы сохранившихся систем. Иногда, когда происходят радиоактивные дожди или есть опасность от метеоров, пробуждаюсь в темном подземелье, где вместо усеянного кратерами плато и долгих облаков на небе — лишь сомкнутые ставни. Но иногда, станция довольно долго поднимает свои башни над поверхностью и я часами смотрю в иллюминаторы, ожидая чего-то, сидя на полу и держа очередную медную пластину с шифром, пытаясь разобрать его. Бывает, я днями нахожусь в теплицах, собираю урожай, ухаживаю за растениями и отдыхаю среди зелени. Я пытаюсь выждать, дождаться чего-то или кого-то, хватаясь за соломинку, надежду, что другие, если они выжили, все же смогут найти меня.Я не умею разговаривать, меня просто не успели толком научить. Смутно помню то время, когда я, маленьким ребенком, могла произносить слова. К счастью, последние обитатели станции успели научить меня читать. Все, что я знаю, - это изображения на пластинах, которые частично сумела разобрать. Время шло, я спала в криокамере, жила в комплексе, но до сих пор жива. Ученые что-то сделали со мной, чтоб смерть не настигла меня. Я перестала расти и вижу в отражениях — лицо юной девушки, но у меня столько мыслей, которые не поместишь и в разуме старца. Каждый раз, когда я просыпаюсь, вновь спускаюсь в хранилища и беру новые таблицы, пытаясь разобрать: схемы, цифры, символы и тексты. Все больше я узнаю нового из них, прилагая титанические усилия, в полной мере используя свое долголетие. Тайны прошлого открываются у меня перед глазами, обогащая знания. И я, вновь, тихой поступью босых ног иду среди темных коридоров в хранилища генов и семян, все больше убеждаясь, что не так скоро смогу восстановить наследие. Слишком мало осталось оборудования, чтоб последний человек сумел хоть что-то сделать ради своего спасения. Спасения Земли — изнеможенной матери, убитой собственными детьми…Я поняла, что прежде всего нужно восстановить связь. Но вся техника, с моими скромными познаниями, больше непригодна для восстановления. В станции царит полумрак, провода и диоды перегорели, лишь самые основные системы еще будут работать не одну тысячу лет. Удачной находкой был склад с припасами, где я обнаружила запасные детали и оборудование, и самое главное — химические светильники. Большая часть всего этого также не пережило пагубного влияния времени, но некоторые запасы были еще в хорошем состоянии. Иногда, я провожу очень смелые эксперименты, облачаясь в старый уцелевший костюм и шлем, выхожу наружу, беру пробы почвы и атмосферного воздуха, пытаясь понять, можно ли хоть что-то изменить. Бывает, я распыляю водоросль хлореллу, ожидая, что она сумеет выжить и распространиться, приспособиться, но все попытки потерпели неудачу. Я понимала, что прежний мир изменился до неузнаваемости и древние карты больше не отображают его внешний вид и местоположения города. Но меня взволновала новая находка в хранилище: целая книга, с медными страницами и вытесненными данными на них, свидетельствующими о развитии тектонических процессов на планете после катаклизма. Те земли, что некогда были частью огромного материка, Пангея, миллионы лет перемещались друг от друга, и теперь, после Великого катаклизма, их движение ускорилось и на данный момент они вновь сошлись воедино, образуя новый единый континент. По большей мере из-за того, что Земля потеряла большую часть массы воды из своих океанов — именно они, как я и предполагала, смогли бы стать самым лучшим местом для восстановления жизни. И вновь, просыпаясь раз в год, я выхожу наружу и беру пробы, распространяю хлореллу и другие малые но стойкие образцы флоры и фауны. Однажды, знаю, я проснусь и сумею вновь распространить жизнь, пускай и самую примитивную, на погибшей планете.Треба відзначити, що технологічний прорив можливий будь-де. В последний раз, переде тем, когда я вновь ложилась в криосон, обнаружила новые данные по биологии, и попыталась применить в старой лаборатории. Я соорудила множество воздушных шаров-зонтов, наполнив их легким газом. В этот раз, я сумела найти в хранилищах образцы устойчивых мхов и лишайников, которые должны были стать ширмой от вредного влияния атмосферы для водорослей. Под шарами я разместила чаши, в которые и разложила образцы, смешанные с гумусом, семенами водорослей и самых примитивных растений, не забыв впустить в почву тихоходов. Лишь эти существа были способны выжить в нынешних условиях, питаясь мхами и лишайниками. Я засыпала в этот раз с новой надеждой, что оставленные образцы сумеют выжить снаружи и распространиться. Год я буду спать, и вновь, скорее всего, увижу тщетность моих попыток воскрешения. Я знала, что однажды не проснусь, но это не волновало меня. Давно подготовившись к этому, не буду жалеть. Но я бы жалела, если бы не пыталась найти ответ и способ выжить и восстановить жизнь. В этот раз, перед сном, долго глядела через иллюминатор на Омега Мунас, - спутник Альфа Мунас, рожденные катастрофой. Тогда часть Луны обрушилась на Землю, освобождая гигантский поток горячей породы в космос и принося смерть всему живому на поверхности. И жизнь… - двум новым спутникам на орбите Земли.До слова, за що можуть вбити в Нікополі та країні? Фобії, що руйнують суспільство. Все бы было тщетно, если бы не целые архивы в картинках на пластиковых листах. оставленных специально для меня учеными. Первую информацию я получила именно оттуда, все мои знания и умения жить основаны на них. Возможно, последнего шанса для человечества. Ведь мой опыт едва ли основывался даже на возрасте пяти летнего ребенка, забывшего речь и своих родителей. Кто я теперь, затерянная на этом безжизненном монолите, покрытом кратерами, кислотными озерами и вулканическими пустынями? Последнее существо, представляющее род человеческий, или лишь жалкая попытка исправить ошибки ушедшего в агонии рода людей? Предел есть у всего. Я осознала это, наблюдая за жизнью и смертью растений и примитивных форм фауны в теплицах и лабораториях. Однажды, я дойду до своего предела, даже разобравшись со всеми таблицами и усвоив все доступные мне знания. Но все зависит даже не от этого, а от того, хватит ли времени для самой станции и хранения живых образцов примитивной флоры, способных жить и размножаться. Засыпая во мраке сна, я всегда видела причудливые сны, образы и лица людей, которых не знаю или просто не помню. Возможно, уже сама моя память дала сбой, ведь из меня сделали андроида. И есть ли вообще смысл в этом всем, если люди сами создали катастрофу, которой себя и погубили?Вновь проснувшись, осознала, что система практически не работает. Большая ее часть отключилась, один из ториевых генераторов больше не функционировал. Город-станция находился под поверхностью, сокрытый огромными щитами, а Командный Центр Управления был отключен, сбой системы из-за чего-то чрезвычайного больше не давал мне возможности даже хоть на что-то повлиять. Среди темных коридоров и комнат, лабораторий и хранилищ — я бродила в одиночестве, размышляя, что мне осталось делать. Скорее всего, в щит ударил метеор и ставни заклинило, весь механизм, вся система пострадала и отключилась. Некоторые системы еще работали, электричество подавалось в уцелевшие лампы и датчики. Я могла пользоваться водой, значит смогу выжить благодаря растениям. Криокамера уже не работала, на нее не хватало энергии. Сколько времени у меня осталось? Это время я должна потратить с пользой. Даже если не сумею восстановить систему, нужно выбраться на поверхность и продолжить эксперименты с растениями. Ведь в последний раз, я применила новый способ их распространения — аэростаты должны были разнести образцы в другие места, на дальние от станции территории. Я надеялась, что одни из них попадет в океан и сможет выжить, начав процесс атмосферного восстановления.Не имея возможности больше уснуть, я занялась земледелием, равномерно разложив весь компост в больше ненужных помещениях с освещением. Растения я разводила уже давно, и сами теплицы теперь представляли собой подобие джунглей, увденные мной на картинках. За долгие годы, они сами выстроили свою хрупкую экосистему и в саженцах не было проблемы. Теперь потребуется больше пищи и кислорода, чтобы выжить. Времени у меня еще было достаточно, и я подумала, что это в некоторой степени даже хороший вариант развития событий, ведь я теперь буду иметь больше времени для изучения таблиц. Возможно, именно в них, и смогу найти те знания, которые помогут мне восстановить систему или связь с теми, кто возможно как и я, сейчас заперт во мраке саркофага. Именно это — желание увидеть другого человека, зажигало во мне усилие продолжать борьбу, учиться и искать выход. Искать то, что и было моим смыслом — жизнь. Во всех ее формах, проявлениях… Ведь каждый раз, когда я тонула в тоске и мраке этой холодной гигантской машины, я вспоминала про рисунки на пластиковых страницах, которые для меня оставили ученые. Они верили в меня, иначе зачем было продлевать мне жизнь? И если я последняя надежда этой планеты, то я обязана найти способ дать ей возможность восстать из пепла и возродить Природу, экосистему. Это и есть мой смысл, моя жизнь и мое проклятие, с которым я не могу расстаться уже сто десятков тысяч лет.И действительно, запасы пищи подходили к концу, и мне пришлось голодать, ожидая нового урожая зелени, овощей и фруктов. Большую часть времени, после того, как я справилась с поставленными задачами по обеспечению пищи, изучала стопки таблиц, связывая уже полученные знания в большую картину с новыми. Таблицы ярко сверкали золотом, когда я склонив голову, засыпала над ними. И только звук их падения на пол из моих бледных рук, мог пробудить меня ото сна. Кое что я уже сумела разобрать, во всяком случае, теперь больше понимала, как работает механизм закрытия щитов станции. Я не останавливалась и продолжала изучение таблиц. Более всего меня привлекла информация о планировке этого места. Точнее об вентиляционных шахтах и трубах, которые были довольно большими чтобы вместить в себе пробирающегося человека, но достаточно узкими, чтоб в них мог пробраться и передвигаться только небольшой и худой представитель вымершего вида. Ранее, я уже интересовалась этими вентиляционными тоннелями, но уже давно не посещала их. Очень давно… И вновь принимаясь изучать сети вентиляции, проникала в самые изолированные места города. Моему удивлению не было предела, когда я обнаружила плотный слой грибов в вентиляции, захвативших большую часть шахт — они стали новым источником питания, утолив мой голод. Так и прошел еще один год.Теперь же, я знала одну очень важную деталь — щиты в вентиляции работали автоматически. Шлюз, ведущий на поверхность, открывался время от времени, собирал кислород в специальные места хранения, сдавливал его и очищал. Но что будет, если я проникну в этот отдел вентиляции и попытаюсь выбраться наружу? Когда шлюз открыт — доступ к этой части вентиляции заблокирован, но когда он закрыт, именно из этого отдела поступает уже очищенный кислород в остальную часть вентиляционных тоннелей. Значит вопрос только в том, как часто он открывается и смогу ли я выбраться через отверстие шлюза наружу? Также, существует большая опасность — турбины, втягивающие воздух, они включаются практически сразу после открытия шлюза и не более минуты, после закрытия… Опасная затея. Если воспользоваться таким способом выбраться на поверхность, у меня будет не более двух минут чтоб выбраться и проникнуть назад. Но вполне осуществимо, так как турбины громоздкие и старые и им требуется время, чтоб набрать опасную для жизни скорость. Значит, еще около минуты для входа и выхода. Теперь нужно подумать над тем, сколько времени воздух будет вкачиваться в хранилища и хватит ли мне его для очередного эксперимента. В любом случае — риск оправдан. Ведь у меня нет иного пути выбраться наружу.Долгое время я не могла решиться воплотить эту отчаянную затею и полностью посвятила себя изучению данных на таблицах. Прежде чем рисковать своей жизнью, очевидно последней в истории человечества, я хотела найти другие способы решения этой непростой задачи. Прежде всего, намеревалась разобраться с причиной остановки одного из реакторов. Зная истинную причину поломки, можно попытаться ее исправить. Но данные на: медных, золотых, и даже титановых таблицах навряд-ли могли мне поведать про строение и ремонт реактора больше, чем могла в себе вместить небольшая таблица. Все же, я решила разведать обстановку, и с помощью специальных охлаждающих реактор вентиляционных шахт, решила проникнуть к нему поближе. Даже в этих шахтах грибы заполонили большую часть свободного пространства, более того, они производили странное яркое свечение, намного ярче того, что я видела раньше. Словно пронизанная импульсами, то и дело сверкала их поверхность. Разнообразие форм грибов удивляло, но более всего привлекал к себе внимание странный запах, смешанный с влажным воздухом. Спускаться вниз становилось все сложнее, я то и дело запутывалась в грибовидной влажной мерцающей массе. Но не останавливаясь, продолжала спуск, до того момента, пока не увидела яркий свет снизу. Он ослепил глаза и стало совсем сложно дышать, - впервые за долгое время, я на самом деле испугалась. В висках застучало, и мне послышалось, а точнее пронеслось в сознании: «Уходи!»И я ушла, так и не разобравшись, что же случилось, но твердо желая в ближайшее время выбраться на поверхность. На следующий день, подготовила все необходимое для очередной вылазки, и сразу же облачившись в скафандр, проникла в вентиляционную систему. Путь к необходимому отсеку был еще более сложным, из-за скафандра и занял больше времени, чем ожидалось. Раньше я не подбиралась к нему так близко, отчасти из-за густой грибовидной массы, занявшей большую часть пространства. Но теперь обнаружила, что шлюз открыт, а грибы шли сплошной стеной через него в вентиляционную камеру. Винт не работал — его полностью поглотила масса мерцающих в темноте грибов. Но я пробиралась дальше, надеясь разведать обстановку в новом месте. Грибовидная масса здесь представляла из себя множество сплошных липких мембран и сеть сосудов с жидкостью, которые рвались от моего натиска, но быстро восстанавливались прямо за моей спиной. Когда я отыскала шлюз, ведущий наружу, была полностью поражена и сбита с толку, ведь он был открыт! Немедля, я выбралась наружу, где мерцал пурпурный тусклый свет. Солнце садилось, прячась вместе со спутниками за облака, освещая долину, полностью заросшую огромными грибовидными деревьями, мхами, лишайниками и хлореллой… Все вокруг — представляло собой невероятную необычайную картину, и я завороженно села на почву, восхищаясь изумрудным цветом неба и белым цветом облаков. - Сколько я спала? - вспомнила я человеческую речь, провожая взглядом красное Солнце, уносящее ответ за горизонт.24.11.15.-Rayan Riener-Нагадуємо, кожен із нас, змінивши себе - змінить світ навколо. Навіть якщо свобода слова під загрозою від введення глобальної цензури. 

Екстра! ! NikopolToday публікує свіже фантастичне оповідання під впливом карантину у Великобританії. Автор праці був редактором таких творів, як "На Марса", збірку "Самукоморі" та "Сльози дощу" й кілька інших робіт Райана Рінера. Переклад з англійської. *Примітка автора: події в цьому вигаданому окремому світі не повинні нагадувати жодних реальних подій чи обставин, минулих чи сучасних.*"Увійти".Там. Він натиснув кнопку на комп’ютері. Створивши свій твір, відправив його в Мережу, Інтернет, у широкий світ.Сів назад і зітхнув. Він подивився на годинник.Так багато людей заповнювали постами сторінки Twitter, Facebook, блогосфери, чати, Інтернет-сторінки новин. Було так багато акаунтів, стільки справжніх розбиваючих серце світлин, відео, історій, новинних повідомлень.Вулиці були безлюдні. Бари, театри, ресторани - порожні. Лікарні були переповнені. Інтенсивна терапія була перезаповнена. Люди не могли отримати ліки, продукти харчування або невідкладні запаси. Хвороба була всюди. Тіла людей прибирали, інертно, із своїх будинків, перед цим заховані ізоляційними наметами.Сім’ї були розірвані і сумували. Діти для батьків, батьки для дітей.Фондові ринки опинилися у вільному падінні, економіка зупинилася. Життя, як люди знали, закінчується в західному світі.Замикання - Lockdown, комендантські години, товари, що продаються за пільги. Це все було на телевізорі, у пресі, в житті.Війська на вулицях... чекайте, війська на вулицях? Це ж була цивільна криза, а не війна...Цивільні люди боялися за своє життя, так, але не від насильницьких сусідів, напевно? Це був невидимий ворог, якого вони повинні боятися.Ворог, який захопив би їх, знесилив їх, вбив їх та їхніх близьких, якби вони не припинили свого нормального життя, своєї роботи, дружби, любові. Якби вони не замкнулися в приміщенні і не підкорялися наказам уряду. Без сумнівів. "Не вступайте в соціальний контакт. Не збирайтеся в натовп. Залишайтеся ізольованими..."І все ж…Були й інші нещастя, катастрофи, мор, повені, пожежі... Він згадав, коли після бурі його вулиця протягом тижня була під водою. Його сусіди допомагали один одному, давали постраждалим їжу та одяг, або дах над головою, щоб спати. Знайомства принесли своєрідний затишок, відчуття спільної небезпеки, що гуртувала людей.Тоді, коли все закінчилося, вони святкували в місцевому барі. То був гарний вечір.Через деякий час у місті вирував шлунковий клоп. Він забрав із собою багатьох людей, друзів, сусідів та родичів, які дуже захворіли. Власник бару загинув.Але це… це…Сам він не знав нікого, хто хворів на це. Ні друга, колеги чи знайомого, ні когось, кого вони знали. Ніхто не сказав мимохідь: "Шкода стару місіс", Так і так... "Ніхто особисто не знав бодай когось хворого, вмираючого, померлого. Але всі боялися підхопити заразу.Якби це була грандіозна війна, то хтось міг би сказати, що це «підробка» - хтось повинен її вести... Проти нас?Хто це міг бути? Це було питання, яке хтось із нас повинен задати.І це було питання у його творі. Що він щойно вислав у онлайн-світ.Він сподівався, що хтось прочитає це. І дасть йому відповідь. Він мав уявлення, що це за відповідь, сподівався, що він помилявся.У дверях почувся стук.Він подивився на годинник і знову зітхнув. Пройшло тільки 10 хвилин.Повільно він підійшов до дверей і відчинив їх.Зовні було шестеро чоловіків, які були оснащені спеціальними хазматами, а може, і знаряддями для приборкання безладу, з дубинками, шоломами, броньованими рукавичками та товстим склом броньованих масок. Сині вогні блимали на вулиці. Тут стояла швидка допомога, що чекає, з товстими обмежувачами та непрозорим ізоляційним покриттям."Так?""Вибачте, пане, ми отримали повідомлення про небезпечне зараження за цією адресою... Ви не заперечуєте, якщо ми скажемо, що нам треба `увійти`..."© Charles A. Melham  2020

Дим і м'ясо Dorohedoro - розповідаємо, чому манга та аніме про світ, де переміг сатанізм варті уваги. Про це NikopolToday передає з посиланням на Kanobu.Світ, що різко контрастує з усім, що ти бачив до цього, свіжі ідеї та незвичайні концепції стали рідкісними гостями в манзі. Автори зараз не особливо обтяжують себе вищепереліченим, роблячи ставку на перевірені часом шаблони і кліше. Однак подібне не можна сказати про мангу Dorohedoro, що бере виключно оригінальними знахідками. Про неї ми зараз і розповімо, а заодно помріємо, якою має бути її ідеальна аніме-адаптація, хоча вона вже вийшла у 2020 році. Між іншим, Грета Тунберг стверджує, що вже перехворіла на коронавірус й ізолювалась. Мангу подарувала нам Кю Хаясіда (Q Hayashida), проте це всього лише псевдонім, своє справжнє ім'я вона не розкриває. Багато подробиць її життя покриті таємницею, а нечисленну інформацію вдалося почерпнути лише з рідкісних інтерв'ю. Про кар'єру мангаки Хаясіда задумалася ще до надходження в коледж. Тоді вона підробляла фрілансером і відправляла свої роботи в різні журнали.Дивитись Дорохедоро онлайн безкоштовно за цим посиланням. Однак вона зізналася, що її художні навички тоді були «огидними», вона б «не змогла скопіювати стиль Dragon Ball Акіри Торіяма навіть під страхом смерті». Мама Кю теж регулярно нагадувала їй, як погано у дівчини з малюванням.Це лише зміцнило рішучість мангаки стати краще. Вперше її роботу надрукували в невеликій брошурі художньої школи, яку вона відвідувала свого часу. На жаль, в ній потрібно було лише знову і знову малювати гіпсові погруддя з різних ракурсів, тому Хаясіда швидко втратила до цього інтерес і почала пропускати майже всі заняття. Її навички значно покращилися після надходження в Токійський університет мистецтв, нехай уроки там не особливо відрізнялися від художньої школи. Але саме отримані в ньому навички в значній мірі вплинули на особливості малюнка Кю і закріпили її бажання пов'язати своє життя з мангою.Другим важливим фактором, що сформували стиль автора, виявилася її робота асистентом для видатного мангаки Цутому Ніхея. Саме він подарував нам Blame! , Knights of Sidonia, Biomega і багато інших робіт, що відрізняються своїм неймовірним дизайном і приголомшливою архітектурної еклектикою. Нічого дивного, адже сам Ніхей за освітою архітектор, тому він поєднав отримані знання і фантазію в своїх роботах. Blame! ми включили в наш топ коміксів і манги якраз за це, про що написав Олександр Башкиров:У творців будь-яких адаптацій просто не вистачить бюджету, щоб втілити на екрані малюнок Ніхея, а точніше - центрального персонажа манги, нескінченно величезний і безмежно заплутаний Місто, що знаходиться «може бути, на Землі, може бути, в майбутньому». Розумні машини, що займаються будівництвом Міста, давно зійшли з розуму, залишилися без єдиного центру управління та сотні, тисячі, а може бути і мільйони років продовжують будувати - в сторони, вгору і в глибину.Це самий унікальний сеттинг в історії художніх творів - кілометрової висоти хмарочоси, сходи на наступний поверх, за якими потрібно дертися протягом місяців, перебирання між рівнями, службовці безкрайнім небом нижнього поверху...Елементи творчості Ніхея чітко простежуються в першій серйозній роботі Хаясіди - манзі Maken X Another, створеної у співпраці з Atlus (серія Shin Megami Tensei) і служить адаптацією гри Maken X. Сюжет розповідає про похмуре майбутнє, в якому якась вища сутність захотіла скоротити людство до мінімуму і взяти залишилися в живих під свій контроль. Для протистояння їй вчені розробили меч Макен, який може вбити навіть бога. У нього виявилося власну свідомість, яка взяла під контроль дівчину Кей Сагами.Від автора Blame! в манзі залишилися хитромудрий дизайн і допитлива увага до деталей. А Кю розбавила відбувається свіжим поглядом на жіночих персонажів і величезною кількістю жорстокості. Тому деякі сторінки говорять за себе краще будь-яких слів.До речі, з іграми у мангаки особливий зв'язок. Вона обожнює серію Dynasty Warriors настільки, що одного разу зламала свою PS 2 під час її проходження, надто вже часто вона грала. Також вона взяла участь в створенні Shadows of the Damned Гоіті Суди і Шінджі Миками, саме завдяки їй вид босів вийшов таким незвичайним і унікальним, і намалювала по ній ваншот Huvahh. Але найбільшу популярність Хаясіде принесла її найяскравіша і незвичайна манга - Dorohedoro.Кажуть, що чудовий графічний роман чіпляє з перших же сторінок. Наприклад, цим славиться Berserk Міури Кентаро, що починається з сексу головного героя з дівчиною, яка потім перетворюється на жахливого монстра, однак головний герой тут же зносить їй голову зі свого протеза-гармати.Мені здається, що Хаясіда зуміла перевершити Міура, адже їй вистачило всього однієї сторінки. Фантастичне якість малюнка (погляньте тільки на текстури голови ящера!), Абсурдність ситуації, незвичайні персонажі і гротескна жорстокість - тут є все. А далі буде тільки більше.Всесвіт Dorohedoro можна розділити на три світи. Діра - місце проживання звичайних людей. Вона нагадує нескінченні брудні нетрі, в яких кожен виживає в міру можливостей. На людях іноді проводять свої «тренування» чарівники, що приходять зі світу через двері. Вони відрізняються анатомічними особливостями (наприклад, в голові у них сидить маленький чортик, а крім кровоносних судин є особливі канали для диму, на якому і будується місцева магія) і живуть в кращих умовах. Але після смерті все чарівники потрапляють в пекло, де над ними нескінченно знущаються дияволи.Головний герой - людина з головою ящера Кайман, що страждає від амнезії. Він намагається знайти того, хто позбавив його пам'яті і людської подоби. Для цього він ловить чарівників і засовує їх голови собі в пащу, як показано на першій сторінці. Там у нього з горла вилазить інша людина і каже, чи знаходиться перед ним відповідальний за перетворення. Допомагає Кайманові власниця ресторану «Голодний жук» Никайдо, дівчина з неясним минулим, майстерно готує гёдза (японські смажені пельмені) і володіє бойовими мистецтвами. Їх війна проти магів привернула Ена - могутнього чарівника, який відправляє своїх чистильників Сіна і Ной розправитися з перешкодою.Так починається пригода, повне позамежної жорстокості, страшних таємниць і, як не дивно, сентиментальності і особливого почуття гумору. Хаясіда примудряється зобразити світ, в якому небезпека на кожному кроці, без занадто похмурих фарб. Насильство давно стало буденністю в Дире і серед чарівників, тому місцеві жителі ставляться до нього з іронією, не забуваючи жартувати над власним занепадницьким становищем.В цьому криється власна магія манги. Персонажів тут потрошать, вивертають їм органи назовні, розсікають на кілька частин, але розчлененка не перетворюється на фетиш і ключовий елемент оповіді, як в Gantz. Кю майже з медичної точністю зображує поранення, при цьому примудряючись регулярно включати оптимізм і гумор. Чарівники беруть участь в розкішних балах і підбирають собі гарний одяг, а в Дире проводиться турнір з бейсболу і б'ються з зомбі за м'ясорубку. Герої живуть повним життям навіть в світі перемігшого сатанізму.Так, все живе в манзі створив місцевий аналог Сатани на ім'я Кровокрас, вищим пошаною для чарівника вважається перетворення в диявола, тут і там і в дизайні використовуються хрести (найчастіше - перевернуті), а бога, раю і інших світлих біблійних речей немає і в помині. Вірніше, один «ангел» все-таки знайшовся, але виглядає він не кращим чином.Не можна сказати, що історія прямо-таки пропагує сатанізм, він тут застосовується по більшій мірі в естетичних цілях. Майже аналогічно вчинили творці «Евангеліона», тільки з християнством і каббалой. Хаясіда ж вирішила піти більш провокаційним шляхом, чому всі тільки виграли.До того ж тема сатанізму ідеально підходить трохи брудному і недбалому малюнку мангаки, який в той же час опрацьовано до дрібниць і вражає своїми дизайнами. Наприклад, у кожного чарівника є особлива маска, зроблена дияволом, яку не сплутати ні з чим, а промальовування будівель приділяється величезна увага. У боях відчуваєш всю динаміку і загострення пристрастей, в особливо напружені моменти контури і обриси починають «плисти», а компонування фреймів і сцен лише посилює залучення до процесу читання. У плані малюнка Dorohedoro - одна з висот манга-індустрії.Але це все зовнішні складові, «оболонка», за якою може виявитися кричуща порожнеча. Як справи з «наповненням» йдуть у Dorohedoro? Для початку потрібно відзначити принцип створення глав. Хаясіда не сідає писати все «з наскоку», малюючи сторінку за сторінкою, чим грішать багато авторів, нехай навіть і досвідчені. Для початку манґака створює повноцінний сценарій з усіма репліками і сюжетні ходами, в плані візуальної складової задовольняючись лише чорновими скетчами. І поки постановка голови не буде її задовольняти, за малюнок вона не сяде.Тому закономірно, що з сюжетом тут все дуже і дуже добре. Манга примудряється бути відмінним детективом, читання якого не хочеться переривати, щоб скоріше дістатися до потрібних відповідей. А останні в свою чергу не виглядають «роялями в кущах» або епатажним бажанням автора викликати здивування виключно заради подиву. Ні, причини всіх сюжетних поворотів спочатку є у читача на руках, просто обставлені вони настільки грамотно, що про них навіть не здогадуєшся. Зате при другому прочитанні примудряється помічати упущені раніше деталі і натяки між рядків, дивуючись таланту Хаясіди.Щоб показати свій незвичайний світ у всій красі, Хаясіда використовує нелінійне оповідання. Воно концентрується відразу на трьох сюжетних лініях (іноді - більше), причому її учасники то ворогують між собою, то укладають вимушені альянси в найрізноманітніших комбінаціях. Іноді нам показують події з минулого, які проясняють становлення персонажів і важливі сюжетні моменти. Виходить особливий пазл, всі деталі якого ніхто від тебе приховувати не має наміру, але скласти з нього цілісну картину все одно випробування не з легких.Сценарна майстерність Хаясіди проявляється ще й у тому, як на перший погляд незначні моменти в підсумку роблять колосальний вплив на сюжет. Будьте впевнені, що якщо хтось згадав дивний інцидент або сказав якусь загадкову фразу, то вона обов'язково спливе в майбутньому. Причому контекст її сприйняття значно зміниться або взагалі виявиться, що все вилилося в черговий жарт або тупикову гілку розслідування, щоб ще сильніше все заплутати.Неординарність багатьох рішень теж стає одним з приємних моментів манги. Взяти хоча б ту ж магію. Навіть незважаючи на її незвичайний джерело, спочатку може здатися, що своїм корінням вона йде в досить стандартні Сьонен. У кожного чарівника є унікальний вид магії, підвладний лише йому. Хтось лікує будь-які рани, інший - перетворює все в гриби, тощо. Однак з часом концепція надприродних здібностей обростає новими деталями, що додають їй унікальності. Наприклад, деякі маги відрубують собі руки, щоб примусово відкрити димові канали, чарівний дим можна продати за непогані гроші, а слабкі маги і навіть звичайні люди застосовують «чорний порошок» - особлива речовина, що дозволяє багаторазово посилити свій творчий хист.Навколо порошку, до речі, будується окрема сюжетна гілка, що нагадує «Хрещеного батька» та іншу класику кримінального жанру. Пошуки себе у Кайману часто супроводжуються сюрреалістичними кошмарами і постійним тиском з усіх боків - це віртуозно обіграні ходи психологічних трилерів. А чого варті глави «диявольського омаке», в якому з'являється маскот манги - людина-гёдза, Никайдо ділиться рецептами всіляких страв, а рівень абсурду досягає свого піку. Кю с, вибачте за каламбур, диявольським майстерністю поєднує елементи самих різних творів, але не вдаряється занадто сильно ні в якому напрямку, залишаючись самобутньою.Мангака немов спеціально йшла наперекір усім штампам і трендам Японії. Всі без розуму від історій про школярів? Тут їх немає і в помині. Фанати аніме і манги обожнюють виключно усталені типажі жіночих персонажів, роблячи з них своїх «вайфая» і об'єкти обожнювання? Що ж, дівчата Dorohedoro здивують непідготовленого читача своїми пропорціями і нестримної, майже божевільною енергією. Все, що рядовий шанувальник індустрії розваг Японії звик бачити, або відсутній в принципі, або перекручено до крайнощів.Тому закономірно, що нехай манга виходила 18 років (з 2000-го по 2018-й), до її досягненням так ніхто наблизитися не зміг. Всесвіт Dorohedoro - це філігранна робота над створенням персонажів, ситуацій, декорацій і зв'язків між ними, щоб підсумкова картина шокувала і вражала. Більш того, закінчений формат дозволяє за раз проковтнути заплутану і не відпускає до кінця історію, благо і глав в ній не так вже й багато - всього 167. Тому звільніть свій день і спробуйте витратити його на пригоди Кайману. Є висока ймовірність, що опам'ятаєтеся ви лише пізно вночі, дочитавши останню сходинку і помилувавшись на останній кадр, з вічним коханням до Dorohedoro всередині.Однак нехай оригінальна манга і завершена, в 2019-м у головного творіння Кю очікується новий сплеск активності. Справа в анонсованому аніме, про який поки, на жаль, нічого не відомо. Адаптація подібного твору - справа тонка, тому ми вирішили в тезовому форматі трохи помріяти про те, яким має бути ідеальне Dorohedoro в серіальному форматі. - Ніякої цензури. Це основна вимога, тому що пророблена жорстокість стала візитною карткою манги. Якщо її прибрати, то Dorohedoro втратить свою чарівність, і навіть деякі сюжетні моменти стануть менш зрозумілими. Компромісний варіант - при трансляції на ТБ показувати з цензурою, а ось при релізі на домашніх носіях зобразити те, що відбувається без поблажок;- Солідний бюджет. Випливає з попереднього пункту, адже з дешевою анімацією і посередніми художниками достовірну анатомію зобразити неможливо. З огляду на, що аніме-серіал можуть готувати скільки завгодно, то у авторів є досить часу, щоб знайти кошти і промальовувати всі в найкращій якості;- Ніякого посезонно формату. Нехай я навіть уявляю, де можна обірвати історії при 12 і 24 серіях, але Dorohedoro це тільки зашкодить. Її таємницю потрібно розкривати повільно, але вірно, без зайвих кліффхенгров і затишшя на три місяці. Тому якщо екранізувати, то все і відразу;- Збереження оригінального дизайну. Все перевернуті хрести, чорти, дияволи, пекло і інші речі повинні бути передані в первозданному вигляді. Останнє, що потрібно аніме Dorohedoro, - це зіпсований стиль. Особливо це стосується жіночих персонажів. Не смійте їх чіпати;- Обов'язкові «бонусні глави». В кінці кожного тому за допомогою «омаке» Хаясіда розкривала деякі цікаві подробиці про світоустрій своєї всесвіту. Не зовсім зрозуміло, як подібні епізоди вклинитися в сюжет анімаційної адаптації, але вони повинні бути, причому не у вигляді бонусу на BD і DVD;- Відповідна музика. А щоб ще сильніше підкреслити настрою Dorohedoro, необхідно підібрати правильне музичний супровід. У ньому повинна бути переважно гітара (електро або акустична, краще - обидві). Найближчий орієнтир - Ясуси Ісіі з його роботою над Darker than Black: Gemini of the Meteor або ж Канно Йоко, чий талант створювати саундтреки в самих різних жанрах напевно доведеться до місця.У будь-якому випадку вихід аніме означає ще більшу популяризацію Dorohedoro, чого манга безумовно заслуговує. Але навіщо чекати цілий рік, якщо можна прямо зараз долучитися до історії, аналогів якої просто не існує? Важко знайти твір, в якому зовсім немає мінусів, і робота Кю Хаясіди якраз потрапляє під цю категорії. Тому якщо у вас немає релігійних упереджень і ви не боїтеся гротескної жорстокості, то Кайман і Никайдо вже чекають вас у своєму розслідуванні.Перевірити, яким вийшла аніме-адаптація "Дорохедоро" - за цим посиланням. Автор Микита КазіміровНагадуємо, у світі пандемія коронавірусу з Китаю: який бізнес допомагає подолати заразу?

Раніше у NikopolToday ми вже писали про пророчі книги та фільми, що пророчили пандемію коронавірусу з Китаю, тепер настав час аніме-серіала, який дійсно вас здивує. Про що це науково-фантастичне аніме?У описі про світ цього аніме пишеться, що існує пророцтво, що п'ять чоловік зіткнуться з величезними противниками, що загрожують людству, і тільки вони зможуть врятувати світ. Ось тільки яке відношення до цього пророцтва мають Дайсуке Додзіма, звичайний старшокласник, і четверо його друзів, що потрапили в якийсь дивний катаклізм?Дайсуке і його друзі - Гай, Лу, Марін і Кейсаку - виявилися перенесені цілим районом із минулого в Сібую на триста років уперед. Майбутнє їх зустрічає зруйнованими вщент містами, пусткою і нескінченним виживанням у війні, яку люди майбутнього ведуть з величезними механічними монстрами. Розгубленому і нічого не розуміючому Дайсуке вручають спеціальний бойовий костюм і карають врятувати Сібую.До цього причетна важлива героїня - Мілла, що пережила пандемічний катаклізм і тримала надлюдські здібності переміщатись крізь час. Чи вдасться друзям, які зіткнулися зі смертельним ворогом, не тільки вистояти в битві і виконати пророцтво, але і повернутися додому?Дивіться у аніме "Ревізія", щоб дізнатись за цим посиланням. Рецензія від користувача ГайверЕсли вы ищете серьезность, аргументированность, глубину, то вам не сюда. На что бы эта анима визуальна похожа ни была, она этим не является. Сюжет, события, логика персонажей здесь весьма бредовы. Но не в том смысле, что ни в какие ворота не лезет, а то, что слишком многое упрощено, на слишком многое соглашаются слишком легко, слишком ко многому относятся слишком спокойно. «Попали в другое измерение? — делаем новое правительство! Размазали об стенку ваших товарищей? — это было давно (вчера)!». Ну и всё в таком духе. Хотя местами очень даже красиво.Так что если не искать здесь шедевра и принимать аниму такой, какая она есть, то получается… вполне себе годнота. Фантастика, немного меха. Но интереснее всего здесь отношения между людьми. Вообще, мне показалось, эта анима — троллинг существующих систем. Типа, сейчас во всю пропагандируют либерализм, права личностей и прочее такое — а в тяжелые времена это всё не более, чем словоблудие и нафиг не нужно.Несмотря на взрослость графической составляющей, сюжетно это скорее мультфильм 90х, нежели аниме. Слишком тупо, слишком упрощенно, слишком быстро — зато экшеново и без нудятины. Нету типичного анимешного разжевывания соплей. Есть умиляющие моменты, такие как неуклюжая полицейская с шикарными ножками, доблестная, готовая с честью пожертвовать своей жизнью при исполнении; шеф полиции, который откровенно тупой, но очень хороший и принципиальный мужик. Главный герой… мне он очень напоминает Эрена из Титанов: горячая голова, не сидится на месте, одержимость идеей.Единственный персонаж, который у меня вызывает органическое отторжение — это его кореш Штейнер, вот он мне кажется в конец неадекватным: не видит того, что творится вокруг, постоянно скалится, наезжает на гг, много порывов при полном отсутствии мозгов и логики; гадкий тип. И чем дальше, тем больше он себя ведет как идиот. Лучше б он сдох. Блеть, ну объясните мне, где тут логика: «Я до сих пор не верю в происходящее (что они в другом времени, кругом пипец). Мы должны смотреть в лицо фактам» — сама себе же, дура истеричная, противоречит. На протяжении сериала он себя демонстрирует лишь как мелкий кондом, который жутко ревнует к власти, общается высокомерно. Двух лидеров быть не может. У мелкого зуя нет мотивации к действиям, ему просто позволили упиваться полномочиями и всё спускали с рук. Гг же движим, одержим, идеей спасти всех. Я бы сказал, это противостояние полезного и бесполезного. Лучше бы это дело разрулилось дуэлью; смертельной — так или иначе, все противоречия и распри в коллективе были бы похоронены. В моем видении, мелкий просто подстрекатель для буйства гг. Другое дело, что типа все нужны, выбирать не приходится… В общем, на фоне безбабья и гомосятина — кобелина. Такой вот гадкий круг. Хотя если отталкиваться от философии, что в коллективе важнее всего слаженность, то выгоднее устранить источник проблем. При условии, что источник проблем не окажется сильнее (полезнее) коллектива. Ах да, действительно, есть еще один дельный вариант — разбить одну группу на несколько.Главная героиня здесь, конечно, клёвая. Очень ЭФФЕКТНАЯ. 3D ей к лицу. Правда, роль в аниме у нее откровенно так себе: появляется из ниоткуда, немного помогает координацией, диалоги с ней всегда в духе «Я не вправе говорить, это секрет». Много загадок без интриг. Красивая оболочка да, а вот вовлеченности в сюжет никакой.Сцена с училкой очень доставила. Весьма наглядно демонстрирует гадкую сторону женской сущности. Правды нет, и она побоку. Лишь бы выжить (или жить в достатке — в зависимости от глобальных обстоятельств), поэтому ищет себе хорошие гены и опору. А неокрепший мужской разум только рад…Я, конечно, принял бредовость мировоззрения в этой аниме, но некоторая нелогичность меня выводит из себя. Мобы убивают людей, потом выясняется, что они отчасти, в какой-то ничтожной доле, люди, причем лишь с зачатками сознания, и убивают людей затем, чтобы продлить свое существование — и на фоне этого одна дура истерит, что нехорошо убивать людей. А, блин, маньяков-людей, которые жить без кровопролития не могут, тоже жалеть надо? Пипец. Или, например, позиция гг-тян: у нее за спиной тяжелое прошлое, а ею помыкают обычные школьники со своим ни на чем не держащемся видении мира. Да по уму, она имела право трахнуть их головой об стену и учить жизни; так нет же… проглотила.Что здесь, на мой взгляд, показано шедеврально — это противостояние детского и взрослого мира. Пацан получил в руки силу, стал рвать себе жопу, чтобы спасти остальных (за что над ним в обычной жизни смеялись и ни во что не ставили), ему хотелось признания, и вместо этого его вынуждали за что-то извиняться, пускай формально, для галочки, но чтобы было — и он упорно этому сопротивлялся. При этом взрослые просто капали ему на мозги, КАК ВСЕГДА НИЧЕГО НЕ ОБЪЯСНЯЯ. «Ты дебил, а мы нет. И всё тут. Фиг ли мы тебе еще говорить должны? Пиши, что ты дебил, а мы молодцы». Бл, дожили до своих… 20.. 30… 40 лет, а всё НЕ НАУЧИЛИСЬ ГОВОРИТЬ. Рога высокомерия взрослых (не царское это дело — что-то объяснять младшим) уперлись в рога непокорности юности (фиг ли должен вас ставить выше себя, если б без меня вы все уже давно сдохли бы). Эх, нашелся бы какой-нибудь молодец, который бы не только показал проблему взаимодействия, как она есть, но и показал бы рабочую модель, где… скажем так, не «все остались бы довольны», а «обе стороны поняли позицию друг друга, победила через доказание несостоятельности одна из сторон или уничтожены обе стороны и появилось что-то третье».Где-то с восьмой серии у многих прибавилось рассудка, экшена стало еще больше, были неожиданные повороты, неожиданные смерти и просто яркие (в широком смысле) сцены, которые всегда ждешь от АНИМЕ. Да, бред местами проскакивал и дальше, и не скажу, что я понял всей логики происходящего, хотя уверен, что авторы ее в принципе не закладывали — главное, чтоб красиво. И у них это получилось.В общем, графончик на уровне, к сюжету в целом нужно относиться как к фантазии школьника, пересмотревшего научной фантастики, музыка в 90% случаев совсем не в тему, а в 10% очень удачно зашла. Смотрелось интересно, сюжет не проседал и не застаивался. Не уверен, что мне зазудит пересмотреть, но вещь, при условии прощения некоторых недостатков в первой половине, однозначно хорошая, ни разу не шлак. Навевает ностальгией по Терминатору — изменить судьбу через изменение прошлого, очень интересная тема, и авторы шоу из этого сделали отличное. Забавно, что авторы тему любовного треугольника смогли сделать центральной причиной всего происходящего, и сделали это очень ловко, красиво. Последняя битва своим исходом вообще очень доставила. Короче, либо не зайдет совсем, либо зайдет очень хорошо.Любителям романтики здесь искать нечего. Формально пейринг в самом конце сформировался, но на протяжении всей анимы романтика вообще никак не фигурирует, народу не до того.Фото WorldArt | джерело Шикіморі

Як у теорії може виглядати наше майбутнє? Ви навіть уявити не можете, що на нас чекає...    Томные, мелодичностью маятника старых часов, они передвигались по улицам, безупречно чистым и минималистично стилистичным, смотря лишь вперед. Ноги их, словно знали, что внизу, под ними и вокруг. Они видели своими шестью чувствами, «паря» над поверхностью, как по рельсам, словно были частями какого–то величественного, непостижимого и сверхдуховного, даже трансцендентного механизма. В глазах их, нечто невиданное, - это были знания, знания, лишенные чувств и эмоций; постигшие нечто такое, что не знал никто из нашего времени. Именно такими были люди, в этом времени.    Ноги, как и всегда, впрочем, сдали. Я упал на безупречно чистый тротуар. Так всегда, после скачка времени. Глянул на руку: на приборе времени 21:01, 2299 года. Через три минуты молекулы тела должны окончательно стабилизироваться, нужно только подождать. Главное, что-бы никто из прохожих не обратил внимание. Черт бы побрал китайское производство, - думал я, распластавшись на асфальте. Влажный воздух вдыхали ноздри, взгляд уперся в купол, защищающий город от внешних «катастрофических» воздействий природы.- Не видно неба. Нет звезд, - еле слышно приоткрылись мои губы.    Поток людей поредел, что-то изменилось.    Женская фигура отделилась от потока людей и направилась ко мне. Она была именной «женской фигурой», ведь все прохожие носили невероятно туго облегающую одежду, так что каждый рубин или изъян тела был как на ладони.    Фигура остановилась возле меня. Короткие волосы, даже слишком короткие, как для женщины, словно после химиотерапии. Треугольное лицо, блестящие глаза, так же наполненные пустотой знаний, подобные всем, кого, я видел.  Надменный подбородок, высокомерно, даже слишком высоко поднятый усилием воли этой особы. Она смотрела на меня, распластавшегося на тротуаре, под светом люминесцентных фонарей, как на букашку, потерпевшую крушение в паутине, а она была – пауком.    Тонкие её губы, лишенные крови, медленно отворились, и идеально тональными словами она произнесла:- Вас не отображает Сеть. Как это возможно? – медленно, идеально выговорив все до единого слова, она произнесла. Потом закрыла глаза.    Она осматривалась. Осматривалась с закрытыми глазами, подняла руку и с точностью дирижёра, в горизонтальном положении указывала на проходящих мимо людей.- Вон там, она указала на мужчину слева: Джаред Хилл, - невропатолог, 37 лет; женат, не судим; вон там, она указала направо на молодую девушку: Статус Оффлайн, слушает Майкла Джексона, «не беспокоить», имя не указано. Вон там, она указала пальцем вперед: Семиел Далеса, андроген; семейный статус: свободно, 23 года, многократно судим за принятие наркотиков и инет психоделиков. Здесь, она направила свой указательный палец на меня: «Нет никого». Везде, повсюду, я вижу «всех», но Тебя В Сети нет.    Она резко открыла глаза, и еще раз, провела руками, с точностью индийской танцовщицы в стороны людей, указанных ей.- Лишь, открывая глаза, в авторежиме я вижу Тебя. Где Твой 3х mod?    В речи её, не было ни капли чувства, и лишь только шаблон привычного мне поведения людей, подсказывал – наверное это был обычный интерес, возможно заинтригованность, но не выдаваемая ничем.     Тело начало снова возвращаться в мою власть. В этот момент она протянула руку.- Тебе помочь? Какой-то сбой?    Я принял «руку помощи» и приподнялся.- Нет. Нет никакого сбоя. И я, - есть. Я здесь и материален.- Значит, Ты барвар. Тебе не место в Сити.- Барвар? Что еще за «барвар»?    Она чуть приоткрыла глаза, больше обычного.- 3х mod (ами) не пользуются только барвары и проповедники. Ты, один и них?- Нет, - произнес я, сдерживая заинтересованность. Нужно как много больше, вытянуть из неё информации, стараясь не выдавать своего происхождения. – Просто, я родился в очень неразвитой стране, и только сейчас приехал в вашу префектуру.- Технологией "X MOD", пользуется весь мир. Некоторые используют устаревшую "2х mod" версию, с возможностью самостоятельного выбора обучения, но такая версии малоэффективна в динамичном современном обществе и создает интеллектуальную яму между людьми.- Ну, я вырос ну в очень неразвитой стране, - продолжал я лгать.    Она пронзила меня взглядом, словно сверяясь с чем то, обратив взгляд одежду, и что-то анализировала.    Внезапно её зрачки увеличились, увеличились еле заметно, но так была разительна разница между полной эмоциональной ямой и этим изменением, что я сразу насторожился.- Вы знаете, что прыжки во времени, запрещены? Ваши действия незаконны. И через пару минут, поисковая Сеть Зашиты, обнаружит вас через меня.  Ваша одежда и внешний вид, - она еле-еле выдохнула, - Вы сами выдали себя.- И что с моей одеждой? Я бы так же мог сказать и о вашем внешнем виде! Почему вы все ходите в этих, ну уж слишком, облегающих костюмах серого цвета?- В материальном мире цвет и форма не имеет значения, лишь плоть – именно для того, чтобы сразу увидеть, нравится вам человек физически или нет. Гениальность идеи в простоте, - она роскошно улыбнулась, что было удивительно.- Ясно, - отчаянно промолвил я. – Я могу легко вернуться обратно, и меня никто не арестует, - я лукаво улыбнулся, - Никто не арестует.- И это, я тоже знаю. Первой попыткой человека проникать через время и пространство, был – адронный коллайдер. После него эта наука начала развиваться быстрыми темпами, но лишь в определённых засекреченных кругах.- Не удивила. Вы тут походу возобновили себя вершинами созданного, как я вижу? Так?- Я могу помочь Тебе понять. Хочешь? – девушка, взяла меня за руку и пошла по направлению к центру города, так и дождавшись моего согласия.    Я не опирался, ведь в любую минуту, учуяв неладное, я мог бы вернутся обратно. А она не выражала чувств, она просто шла, и каждое её движение было отточено, как и у всех, всех в этом обществе. Губы плотно сжаты, а сознание погружено во что то, что я не видел. - Куда Ты меня ведешь?     Она отпустила мою руку.- Я хочу дать Тебе возможность понять жизнь.     В центре города еще остались голографические экраны, и они рекламировали: «3 х mod teh! Съешьте все знания мира в одну секунду. Теперь, даже новорожденные дети могут познать всю мудрость мира за секунду.»«Мудрость мира.» Фраза все крутилась и крутилась в голове. Мудрость мира – знания, собранные воедино и одновременно передаваемые в мозг всех и каждого. Все произведения, новеллы, рассказы, статьи, книги, фильмы, теоремы, изречения, музыка и мысли всех и каждого слились тут, в этом мире, воедино, - в единый поток знаний. Может это есть мудрость – познание всего, что накопилось за всю историю человечества? И нужно ли знать все на самом деле?    Мы шли по направлению, к какому - то белому зданию. Не то больнице или клинике. Вошли внутрь. Почему-то все вокруг казалось, пребывало во сне. Мозг затуманился. Может это был соблазн, жажда овладеть всеми знаниями? Может, собственно, он и опьянял мой мозг жаждой знаний? Думаю, именно к ним меня и вела эта статуя – девушка. Внутри здания властвовал мягкий свет. Перед нами из клиники вышла мать, тоже статуя с невидящими глазами, с ребенком на руках, лежащим смирно и не плача. Только сейчас я понял одну из многих отличительных способностей этого времени, - тишь. Она овладела всем: улицами, домами, всем – даже в холле этого здания властвовала полная тишина.- Пришли, - не повернув даже голову, объявила она, остановившись перед столом регистрации, за которым – молодой парень, - смотрящий в никуда.- Чем могу помочь? – вежливо спросил он, направив лицо прямо в сторону девушки.    Он не видел меня. Только её.    Она же, молча, стояла, но передавала ему что–то. Наверное, тоже лгала. Через минуту, протянула ему прозрачную тончайшую карточку. Только на мгновение, как я понял, парень включал «реальное видение», проверить – есть ли я на самом деле и не шутка ли это все. Удивился моему внешнему виду, но совсем незначительно, только зрачки расширились совсем немного. Пару минут Он работал с виртуальным компьютером, с моей стороны это было так: его смешно передвигающиеся пальцы в воздухе, печатали что–то или выпрашивали разрешение, что–то документировали. Кто знает? Люди – мимы, такие здесь были все. Каким мир, видели они? Интерес сжигал меня. Только я, был в их мире чудаком сейчас, и оправданно, ведь есть одна ужасная истина общества, которую я до глубины сердца ненавидел: «Большинство всегда право.» Ужасная истина.    В своих мыслях я спал, статуя девушки легонько дотронулась до моего плеча. В другой руке у неё был серый мерцающий блеском шар, размером не больше одного сантиметра.- Проглоти, - произнесла она, нет даже не она, а только её губы.     Сама она была в «ином» мире.    Я проглотил шарик. Мы вышли наружу, на серые улицы.- И что теперь со мной будет?- Один час. Ровно через час, оно полностью настроится и ингибируется в Твой мозг и Ты, подключишься к Сети. - Побочные эффекты будут?    Её тонкие губы:- Нет.    Внезапно наступило молчание. Почему-то мне показалось, что она несчастна. Очень, до мозга костей лишена радости, но она не подавала, ни единой эмоции. Стеклянные глаза, совершенные движения тела, рук и ног, идеальная осанка. Наверное, она умела танцевать все танцы мира, знала все боевые искусства и в исключительном совершенстве владела йогой. Но она, - была куклой. Куклами были все, кого я здесь видел. Они лишены главного: чувств и эмоций. Познав весь мир в совершенстве, они решили… к чему они пришли? Нашли смысл? Жизнь… Разве она не лишена смысла? Лишение чувств – побочный эффект знаний?    Меня начал одолевать страх.- Я сказала ему, тому парню, - внезапно ожила мраморная статуя, - что Ты все долгое время жил на Марсе и был раньше энвайроменталистом – не признавал превосходство технологий, но сменил веру и преклонился перед технократией. Но… скоро нас найдут, и… меня отключат от Сети. Я с рождения была подключена и мне сложно понять, Тебя. Сейчас, в этот момент, в справках я нашла Тебя: Твое фото, имя и фамилию. Я даже знаю дату Твоей смерти. Я…- Что? – я удивленно во все глаза смотрел в её лицо, сейчас оно так и меняло свою эмоциональную окраску, избавившись от каменности.- Я чувствую. - Что Ты чувствуешь?- В первый раз, я чувствую. Я никогда не чувствовала прежде.    Сердце неистово забилось.- Что именно, Ты сейчас чувствуешь?- Тепло. Привязанность. Страх. Желание. Неуверенность.- Любовь?    Она немного помолчала.- Я знаю все. Я знаю, как начинать отношения, что делать, что бы они закончились, не причинив вреда другому человеку. Я знаю, как сделать отношении прекрасными или ужасными, но…- Вы, вы все лишены возможности чувствовать, ведь так? Поэтому вам и не нужны другие люди?- Да, лишенные эмоций с самого рождения.    Я обнял её, но она, словно и не чувствовала ничего.- Физические контакты строго запрещены на улицах. Они запрещены вообще.    Я отпрянул.    Улицы начал обволакивать туман. Из-за угла, начали доноситься сирены спец полиции.- Тебе пора. Пока.    Девушка - статуя развернулась, направилась к приближающимся автомобилям, парящим над дорогой. Она сама шла им в руки.  Она не понимала, или я не понимал того, что они сумели осознать.    Одно прикосновение к кнопке на часах и все, я уже был в потоке времени. Так странно. В самом потоке времени, люди не лишались возможности думать, а странно. Ведь в этот момент, мои молекулы рассоединялись и заново склепывались воедино. 20 секунд и я дома, в своём времени.     Слившись с толпой, я направился по грязному тротуару, забросанному мелким мусором. Где-то кто–то кричал, ругался, или беспричинно смеялся. Но это безумие было родным, оно было моим. Даже если бы я и попытался забрать её с собой, она бы не смогла, не смогла – жить. Я отпустил мысли о ней по ветру и весело шел по тротуару, про себя напевая любимую мелодию.    Через некоторое время он в ступоре остановился посреди многолюдной шумной улицы. Люди шумели и ругались, - Он мешал им пройти – был столбом, не видевшим ничего вокруг. Кто – то толкнул его в плече: «Хватит флешмобить, не модно уже!» Парень проснулся, посмотрел на людей. Улыбнулся, гордо поднял подбородок и промолвил:- Теперь я знаю все.    Пару человек рассмеялось и направилось дальше, в уносящий их, поток людей. «Не обязательно уничтожать материальный мир, чтобы создать апокалипсис, - достаточно уничтожить душу и мир, станет лишенной смысла пустотой. Теперь я знал все, все что можно было только знать, и необходимость бывать в будущем отпала. Необходимость жить, - исчезла. Чему я мог еще научиться? Что еще я мог прочувствовать? Ничего. Я должен выдрать эту дрянь из себя!    Главное, помнить одно: знания и опыт убивают чувства, а точнее, их поглощает гордость. Я осознал истину – самыми счастливыми были только первобытные люди, даже не знавшие, на чем основывается жизнь. Они были счастливы, ибо их жизнь – была единым потоком эмоций, заложенных во всех и каждого с рождения».Фото Pinterest

   Экзайл, - сердце мира аниме «Изгнанник». Долго размышляя, просматривая это аниме, я понял, - что их мир, - это спутник Сатурна, - Титан. Если внимательно присмотреться, на их картах нарисован Ксанаду, - материк на Титане. Ксанаду полностью покрыт «порами» в виде кратеров. А их в аниме много, - в них селятся люди. Похоже, - этот спутник когда то колонизировали люди, - наверное «славянского происхождения», - это можно доказать происхождением их языка и внешнего вида одежды и архитектуры. А Экзайл, - привез людей и видимо изменил Титан, став пригодным для жизни. Более того, - Экзайл полностью поддерживает состояние климата на планете. Но… это, наверное, такое далекое будущее, что возможно, - события разворачиваются или около 3000 года или после трехтысячного года нашей эры О_О. . . Во всяком случае, - в этом аниме, мы видим пример развития колоний, - как отдельных цивилизаций. Миров, - отдельных от Земли.    Еще одно доказательство, того что их планета, когда то была колонией, является то, что у них нет ископаемых источников топлива, что свидетельствует, - что до людей, - тот мир не имел ни растительности ни любой жизни в каком бы то виде. Их мир «скуден» на разнообразность, - есть только некоторые виды животных и птиц, растений, - способных жить в холоде, и давать им пищу, - а на планете кстати, - голод и отсутствие чистой воды. Абсолютным источником энергии для них стал, - Кальвий.    Планета разделена несколькими воюющими нациями, - из которых самая развитая, Гильдия, - они заправляют всеми технологиями и ими же захвачен Экзайл, - этим можно объяснить их высокий уровень развития, но на самом деле, - они бездушные эгоисты, полные жажды до наслаждений. Я их могу сравнить только лишь с акулами, да змеями. Средней нацией, - по уровню развития, - является Дизет, - именно из Дизета имеет происхождение главный герой, - как по мне, он очень похож на Наруто, как и внешне, так и личностно. Анатоль – северная страна, наиболее изнывающая от голода, - воевала с Дизетом, пока не был заключен договор между Императрицей Дизета и Командующим Анатоля. Также есть, - Урбанос, - к ним принадлежат, те, кто предал Гильдию и отделился от нее, - вследствие присоединившись к всеобщей войне против нее же.   Аниме переполняет глубокий смысл, - Мир. Мир без войны. Мир. Мир безо лжи и жестокости. Мир. Мир добра и спокойствия. Мир… без голода и войны. Мы должны учиться у героев аниме, - мы должны «бороться за Мир». Мы должны избегать агрессии и нетерпимости к окружающим. Мы должны изменять этот мир. Изменять его, не смотря ни на что, а следя только за самим собой. Если не мы, то кто? Никто. Мы должны бороться за добро.   По всей стилистике аниме, видно, что это «паропанк», причем безупречный, - сценарий, рисовка, музыка, персонажи и их внешний вид, - все в стиле паропанка. Приятно слушать начальный саундтрек к аниме, - ох попотею я, в поисках его. Всем бы советовал посмотреть это аниме от самого начала до конца. Сюжет, - достоин вашего внимания.   «Изгнанник» - Необычайно редкий, тонкий, завораживающий Шедевр Аниме.   Аниме можно посмотреть здесь или тут.   P.S. Впервые, рецензия была опубликована в 2011 году на сайте deadland.ru, где я раньше активно публиковался.    Rayan Riener

На Марс [у контексті української квір-літератури]  Гомосексуальна література формувалася разом із розвитком світової культури та мистецтва із часів кам'яного віку. Археологи знаходили зображення одностатевих пар у найдревніших малюнках в печерах по усьому світу. Стародавні статуєтки, розпис, східні сцени укійо-е та інші різноманітні види мистецтва розповідають про існування гомосексуальних стосунків у житті наших предків, з різних точок зору. Легенди, давні книги, літописи іноді також мають у собі тематичних персонажів, або взагалі розповідають історію від їх особи.  Ближчє до сучасності, слід виділити такий відомий твір ірландського письменника Оскара Уальда, як "Портрет Доріана Грея" або "Моріс" Форстера. Відомі цитати Оскара Уальда, у книзі "На Марс" є провідними меседжами до кожної із глав. Це певно одні із перших активних кроків, із яких почалося становлення квір-літератури. Часто автор подібних творів того періоду черпали натхнення саме із давніх легенд й творів Античного світу. Пройшов час, і на Заході й Сході подібні твори стали повноцінною частиною світової літератури, зайнявши у ній своє місце. Тепер ЛГБТ-література вже не належить до площини андеграунду.    Хочеться також розповісти і про розвиток української квір-літератури. На самому початку 1990-х років, коли Україна стала незалежною, був створений перший український гей-журнал "Один з Нас", саме у ньому були опубліковані перші вірші та оповідання на гомосексуальну тематику. Згодом, у 1995 році, була опублікована повість Марини Козлової "Арборетум", яка чи не вперше розповідала про кохання між чоловіками для широкого кола читачів. Повість була перекладена деякількома мовами і ще кілька разів перевидана. Для багатьох, саме вона є першим гей-твором в Україні, оскільки інформація про неї вийшла у публічну площину.    А скільки ще невідомих авторів написало оповідань, новелл й віршів на ЛГБТ-тематику? Невідомо, адже у той час, впринципі, як і в сучасний, молоді та старі авторі, які зважувалися писати квір-твори, не очікували толерантності від редакторів, і усе, як це часто буває, закінчувалося читаннями у ЛГБТ-центрах та тісному колі друзів. Чи зазнала Україна культурних втрат через подібне табу, вважаю, що так. Оскільки пройшло вже більше двох десятків із Дня Незалежності, а ставлення суспільства до гомосексуальності не тільки не змінилося, а деякою мірою навіть погіршилося. Багато людей в країні не розуміє природу не те що гомосексуальності, а й самої сексуальності. Адже у Радянському Союзі "сексу не було". Можливо саме ці двері, у контексті свого квір-твору "Дівчатка", і намагалася привікрити Оксана Забужко ще у 1999 році. Загалом, квір-персонажі із початком нового тисячоліття почали з'являтися у творах багатьох відомих українських письменників. Частими гостями вони були і в творах провокаційної Ірени Карпи, містичної Лади Лузіної.На початку 2000-х, із розповсюдженням мережі Інтернет в Україні, українські починаючі автори почали писати фанфікшен, багато з якого належать саме до ЛГБТ-тематики. Це короткі оповідання про улюблених героїв з фільмів, музичних гуртів, аніме, тощо. Соціальні мережі дозволили формувати та залучати аудиторію о раніше невідомих жанрів в Україні, на які у суспільстві було "табу", але у мережі, частіше за все, самі ж підлітки та молоді письменники отримали змогу публікувати свої ЛГБТ-твори на сайтах, форумах та у власних блогах. Кількіть ЛГБТ-творів від українських авторів збільшилася у сотні разів усього за якихось 10 років.    Гей-роман «Алмазний протез (Ніякого сексу не буде)», який був написаний Олесем Барлігом у співавторстві з Юрієм Ганошенко був написаний у 2006 році, але, на жаль, поки не опублікований. Олесь Барліг також створив із іншими авторами збірку ЛГБТ-творів "120 сторінок Содому". Фактично, його можна вважати чи не першим офіційним гей-романом в українській літературі.    На початку 2011 року розпочалося написання роману "На Марс", а у 2012 він був завершений. Подальші роки, до публікації у Канадському видавництві, він декілька разів перередаговувався. Після більш ніж року перемовин із видавництвом, він був опублікований 7 травня 2015 року. Наступним гей-романом стала історія "Тепло твоїх долонь" Юрія Яреми.Аутентичний квіркіберпанк    Перш за все, щоб не було непорозумінь, слід зазначити - На Марс не претендує на першість у званні взагалі першого гей-роману в Україні. У цього роману є своє місце в цьому жанрі і воно насправді унікальне. Історія твору та сюжет - знаходяться на стику декількох жанрів.  Це справжній кроссовер, із драми, соціальної книги, утопії та водночас дистопії.    Але На Марс - це особлива книга. У чому полягає особливість На Марс? Книга належить до жанру кіберпанк (який в Україні майже не публікується), а у моєму розуміння, як автора - це жанр кіберквір. У цьому "На Марс" дійсно аутентичний, адже взагалі не відомо, чи була написана у світі коли-небудь книга у стилі гей-кіберпанку. Вона розповідає про колонізацію космосу, терраформацію (а саме - Марсу, Венери та поясу астероїдів), соціальні, технологічні, гендерні, економічні та психологічні зміни, можливі у людській цивілізації на Землі та поза її межами.    Так, це фантастика. і це перша фантастична гей-книга в Україні. Серед ЛГБТ-літератури, таких творів обмаль. Зокрема, сподіваюся, вона підтримає сучасну фантастику в Україні. Оскільки запит читачів на фантастику є, як і на квір-літературу, але видавці рідко публікують подібні твори. Саме через унікальність твору, його і слід підтримати!    І нові результати вже є. Зібрано біля 25% грошей, від необхідної суми. Залучено 10 доброчинців, за що команда проекту дякує їм від усього серця! Багато людей, не маючи коштів, намагаються підтримати проект інакше - роблять репости, розповідають своїм друзям та знайомим про книгу. Інформація про проект усе більше поширюється.    Rayan Riener

«Згадати все», безсумнівно, належить до числа моїх найсильніших дитячих кіновражень. Сюжетні гідності роботи Верховена і політичну сатиру я оцінив значно пізніше, а ось його візуальні шедеври справляли велике враження й друкувалися в пам'яті відразу, моментально і без жодних пояснень. Ультранасилля, інопланетні артефакти, дивовижні девайси, мутанти і сам Марс рясніли образами неймовірно яскравими та приковували до себе всю увагу. Це було настільки винахідливо і ні на що не схоже, що «Згадати все», здавалося, мало якусь особливу властивість залучати тебе в те, що відбувається з будь-якої хвилини стрічки, навіть якщо ти почав дивитися не з початку.Наведу простий приклад.Я добре пам'ятаю, як пішов на 10-й День народження до однокласниці. Я погано пам'ятаю, хто був серед гостей і я зовсім не пам'ятаю, наприклад, що дарували і чим пригощали. Але я відмінно запам'ятав, який фільм йшов фоном в той вечір.На честь 30-річчя від дня виходу на екрани фільму «Згадати все» запрошую дізнатися драматичну історію створення його сиквела - незнятого продовження, яке намагалися запустити у виробництво протягом усіх '90 -х.Але для початку - трохи передісторії.Знімати чи не знімати?Фанбаза успішних франшиз може "годувати" студії десятиліттямиГоллівуд сьогодні живе франшизами. Якщо фільм домігся успіху в прокаті - він однозначно отримає сиквел. Якщо низка сіквелів домоглася успіху в прокаті - вони навіть можуть отримати спин-оффи: фільми "вбоквели", де головні ролі грають другорядні герої основної лінійки фільмів.Студії звикли робити великі фільми-блокбастери - вони стоять багато грошей, але можуть принести ще більше: ставки високі, зате переможець отримує все. Саме тому продюсери зацікавлені в тому, щоб зробити фільм не просто успішним, але зробити його довготривалою подією, яке обзаведеться фанбазою і не буде сходити з екранів довгі роки.Але 30-40 років тому все було інакше.При бюджеті в $ 10млн, "Інопланетянин" тільки в США зібрав більше $ 350млн.Ще $ 250 млн. приніс продаж відеокасет.Успіх фільму яка в прокаті не запускав в автоматичному режимі низку продовжень, а якщо таке і відбувалося, до них - за деякими яскравими винятками - не поверталися актори і режисер оригінального успішного фільму.«Інопланетянин» Спілберга, «Тутсі», «Топ Ган», «Хто підставив Кролика Роджера», «Подорож до Америки», «Великий»: всі ці фільми стали великими касовими хітами і зібрали в прокаті більше $ 100 млн. - астрономічні для '80-х суми. Але жоден з них так і не обзавівся сиквелом.У їх числі опинився фільм «Згадати все».Плакат фільму "Згадати все", 1990.Фільм Пола Верховена з Арнольдом Шварценеггером у головній ролі привніс в жанр фантастичного бойовика щось нове: він мав цікаву детективну лінію і до самих фінальних титрів грав з глядацькою свідомістю. І навіть після, на перший погляд, очевидного хеппі-енду, глядачі залишалися з відчуттям легкої розгубленості - чи було все показане на екрані правдою або це марення героя.Всі ці сюжетні гачки (що отримали цікаву назву mindf ** k); екзотичний марсіанський сеттинг; винахідливі візуальні родзинки (на кшталт мутанта Куато або путани, після зустрічі з якою одразу шкодуєш, що у тебе немає третьої руки) і характерна для робіт Верховена вибухова суміш з політики, сексу і насильства привели фільм до успіху.Незважаючи на жорсткий рейтинг, «Згадати все» виявився в п'ятірці найкасовіших фільмів року і удостоївся трьох номінацій на Оскар. Умови для зйомок сиквела були вельми сприятливі, але продовження ми так ніколи і не побачили.Але це зовсім не означає, що в цьому напрямку нічого не робилося.Складна дорога до «Згадати все 2»: Спілберг, андроїди і брати ВайнштейнНа початку '90 -х сценарист «Згадати все» Гарі Голдман - окрилений успіхом бойовика Верховена- приступає до написання сценарію по ще одній розповіді Філіпа Діка «Особлива думка» (ще одному - тому що в основі «Згадати все» теж лежить розповідь Діка) . Голдман збирався зробити невеличкий фільм зі скромним бюджетом і самостійно зайнятися його постановкою."Особлива думка" і "Згадати все" - дві ключові книги в цій історіїОднак в процесі роботи Голдман переконався, що історія про провидців, які бачать майбутнє і допомагають запобігти злочинам, вельми непогано продовжує історію марсіанських пригод Дагласа Квейда. Потрібно лише замінити провидців на мутантів з Марса.Саме в цьому напрямку вирішив рухатися Голдман: ниточка у вигляді мутантів-провісників добре пов'язувала два оповідання, але при цьому давала велику творчу свободу від експлуатації напрацювань «Згадати все».Щоб надати проекту вагу, Голдман зв'язався з Полом Верховень, якому запропонував виступити продюсером. Верховен прочитав розповідь: той йому сподобався, і він погодився допомогти. Однак досить швидко на їх шляху виникло юридична перешкода.Виявилося, що згідно з підписаними раніше контрактами, право написати сценарій першого сиквела належало Рону Шусетт - другого сценаристу «Згадати все».Рон Шусетт (праворуч) і Ден О'Беннон, з яким він створював "Чужий" (1979)Голдман розповів Шусетт про плани покласти в основу продовження оповідання «Особлива думка» і запропонував йому працювати над сценарієм разом, паралельно відмовляючись від домагань на режисерське крісло на користь, наприклад, Верховена.Шусетта пропозицію влаштувало: вони разом приступили до роботи, підсумком якої були дуже задоволені. Несподівано для всіх відбувається подія, яка не просто ставило під загрозу швидкий запуск проекту - воно ставило на ньому жирний хрест.Банкрутує кінокомпанія Каролко.Екшен-спадщина Carolco вражаєЗаснована в кінці '70 -х, саме ця студія стояла за створенням фільмів «Термінатор 2», «Червона спека», «Тюряга», «Універсальний солдат» і трилогії фільмів «Рембо». Крім того, саме з Каролко Пол Верховен зробив три своїх останніх на той момент фільмів: «Згадати все» і «Основний інстинкт».Отчий дім для Верховена і дуету сценаристів вступає в період судових тяжб і вирішення питань прав, що зайняло певний час. Аби не допустити чекаеея, Верховен взявся за інший проект - хльосткий сатиричний епік про жорстоку таємниці шоу-бізнесу, який отримав назву «Шоугьолз». Так сценарій втратив не тільки студію, а й режисера.На щастя, проект вирішила підібрати студія 20 Століття Фокс.Вони купили сценарій і потрібні права, але радість Шусетта і Голдмана знову змінилася розчаруванням. Студія не збиралася робити сіквел «Згадати все» - їм потрібен був самостійний проект за оповіданням «Особлива думка», зйомки якого збиралися довірити Яну де Бонту, чиї фільми «Швидкість» з Кіану Рівзом і «Смерч» з Біллом Пекстон стали величезними касовими хітами.Ян де Бонт і Кіану Рівз на зйомках бойовика "Швидкість"Сценаристам довелося повернутися до первісного варіанта і прибрати з історії будь-які згадки подій фільму '90 -го року. Але це не врятувало сценарій від попадання в виробничий пекло: «Особлива думка» стало п'ятирічним довгобудом, а жахливий провал наступного фільму де Бонт - стрічки «Швидкість 2» з Сандрою Буллок - тільки погіршив ситуацію.У 1998-99-му році проект підібрав Стівен Спілберг, який об'єднав ідеї студії і напрацювання дуету Шусетт-Голдман зі своїми власними ідеями, і взявся за зйомки «Особливої ​​думки».Готовий фільм - головні ролі в якому зіграли Том Круз, Макс фон Сюдов і Колін Фаррелл - вийшов на екрани в 2002-му році і, на жаль, не зміг повторити успіх «Згадати все»: при витрачених $ 140 млн. в прокаті він збере всього $ 350 млн.Але все це буде потім."Згадати все 2070", фото зі зйомокТим часом права на телевізійну адаптацію «Згадати все» набуває студія DFL Entertainment, яка в 1999-му році випустить телевізійний серіал «Згадати все 2070». Незважаючи на те, що цей серіал, формально, продовжував історію фільму Верховена, за своїм духом і навіть сюжетно він був ближче до стрічки Рідлі Скотта «Той, що біжить по лезу».Ця угода надала Шусетт і Голдману оптимізму: автори побачили інтерес з боку індустрії до історії Дагласа Куйеда, і у них зажевріла надія на реанімацію проекту.На радість сценаристам, в січні 1997-го року Dimension Films набуває право зняти або продовження, або фільм-передісторію або ремейк оригінальної картини '90-го року. Майбутнє «Згадати все» виявляється в руках братів Вайнштейн.Брати Вайнштейн, кінець '80-хСаме їм належала кінокомпанія Dimention, що стала підрозділом Miramax - головної компанії Вайнштейнів, заснованої ними ще в '70-х.Вайнштейн щойно випустили слешер «Крик», який збиралися зробити нової хоррор-франшизою. Плани на перетворення у франшизу були у братів і на «Згадати все».Таке придбання було для Вайнштейнів предметом гордості, а ось оптимізму сценаристів - в черговий раз - незабаром судилося розбитися об сувору реальність, ім'я якої - Дісней. Саме Дісней був співвласником Miramax і на цих правах встановив правила витрати бюджетний коштів. Вайнштейн могли вкладатися тільки в невеликі проекти з середньою вартістю кіновиробництва в районі $ 12 млн.Це означало, що зйомки сиквела «Згадати все» - великого і дорогого блокбастера - поставили б Вайнштейнів перед необхідністю профінансувати, зняти і окупити величезну кількість мікробюджетних картин. І все заради того, щоб витримати обумовлену середню планку.Щоб втиснутися в рамки, студія Dimention найняла Метта Сірюльніка - молодого сценариста, якому запропонували з нуля написати сиквелСірюльніку було всього 22, коли він підписав з Вайнштейнами контракт на сценарії до трьох фільмів: першим стала кримінальна драма «Заплати сповна», другим мав стати сіквел «Згадати все»."Рембо 5" - остання на даний момент сценарна робота СірюльнікаВід своїх агентів Метт дізнався, що паралельно з ним над продовженням працюють Шусетт і Голдман, але таке суперництво тільки підстьобнуло його. Незважаючи на молодість, він збирався написати краще продовження для фільму, яке любив в дитинстві і постійно переглядав на касеті.Ще більше масла в його творчий вогонь підлила новина про те, що Dimention наймають Боба Гейла - сценариста «Назад в майбутнє» - яким теж дали завдання написати сиквел.Сірюльнік розумів, з ким змагається, а тому діяв напролом.Написавши чернетку, він домагається - через своє знайомство з продюсером «Заплати сповна» - зустрічі з керівництвом студії і особисто Бобом Вайнштейном. Провівши презентацію своїх напрацювань, Метт отримує схвалення.За вже добре сформованою традицією, за злетом і впевненим кроком назустріч заповітного сиквелу неминуче слідує спад і розчарування.Цього разу випробувати розчарування довелося Сірюльніку.Молодий сценарист дізнається, що контракт Шусетта на створення першого сиквела все ще має юридичну силу. Dimention з якоїсь причини про це не знали і поспішили запросити Шусетта і Голдмана на зустріч. За підсумками обговорення стало ясно, що проект довіряють дуету сценаристів, а історія Сірюльніка залишається за бортом.Незабаром після цього, навесні 1998-го, видання Variety повідомило, що слідом за Шусетт і Голдманом зустріч з Вайнштейном провів Арнольд Шварценеггер. Після їх 4-годинного спілкування преса писала, що Арнольд глибоко занурений в розробку сиквела.Нарешті проект був на порозі того, щоб вступити в період пре-продакшна.У 1998-му Арнольд був як ніколи близький до того, щоб побачитися з Ріхтером на вечірціАрнольд, Шусетт, Голдман і Вайнштейн зібралися підписати всі первинні документи і призначили нову зустріч, на цей раз в агентстві William Morris - одному з найстаріших в США, яке займалося представленням інтересів голлівудських фільммейкеров ще з 19-го століття.Агенти всіх зацікавлених сторін теж були там і, ознайомившись з роботою Шусетта-Голдмана, одноголосно її схвалили, назвавши чи не найкращим сиквелом. Всі прийшли консенсусу, що «Згадати все 2» стане наступним фільмом Шварценеггера.Але з думкою більшості абсолютно несподівано не погодився Шварценеггер. На першій зустрічі він читав скорочену версію сценарію, яка йому сподобалася. Вивчивши розширену версію, Арнольд поміняв свою думку, назвавши історію занадто складною.Вайнштейн був в люті: він вважав оригінальну картину одним з п'яти кращих науково-фантастичних фільмів ХХ століття, а сценарій сиквела і зовсім назвав найкращим з того, що коли-небудь пропонувалося Арнольду.Фільм повернувся туди, де знаходився вже майже 10 років - в виробничий пекло.Поява фільму-клона, 9/11 і остаточне забуттяНа короткий час проект подав ознаки життя, коли до нього виявив інтерес режисер Джонатан Фрейкс. У 1996-му році він зняв «Зоряний шлях: Перший контакт», який тричі відбив свій 45-мільйонний бюджет. Фрейкс роздавав інтерв'ю, де розповідав, що сценарій вже у нього і, якщо Шварценеггер буде доступний, «Згадати все 2» стане наступним фільмом його продюсерської компанії.У серпні Фрейкс підтверджував сказане, а вже в лютому заявив, що більше не бере участь в проекті.Вихід фільму "Шостий день" змішав усі картиАрнольд тим часом приступив до зйомок «Шостого дня» - фільму, де він мав мати справу з власним клоном. Один з варіантів сценарію Шусетта-Голдмана містив таку ж сюжетну лінію - протистояння Квейда і Хаузера. Щоб не повторюватися, її зі сценарію прибрали, але історія все ще не влаштовувала Шварценеггера.Тоді Вайнштейн вирішили реанімувати напрацювання Метта Сірюльніка і знову дали йому зелене світло.Метт підготував новий конспект, передав його студії, а та - Арнольду. Сірюльнік на зустрічі не був, але отримав від Вайнштейна телефонний дзвінок: продюсер просив його переробити найбільш дорогі сцени сценарію. Ймовірною причиною цього спрощення та економії Метт вважав бажання студії витратити більше грошей на Шварценеггера.Незабаром Сірюльнік дізнався, що студія почала розглядати на головну роль інших акторів, наприклад Віна Дизеля. Але після успіху фільму «хХх» він теж став запитувати солідні гонорари, ставши для студії не менш дорогим варіантом.А потім сталося 11 вересня: економіка просіла, і бюджети відчутно скоротилися. Додатково до цього, студія Miramax випустила кілька фільмів, які не принесли грошей;  журнал Talk, що належить компанії так само збанкрутував.*Коли зрозумів, що навіть з двома готовими сценаріями фільм так і не знімутьПісля 10 років написання і переписування сценаріїв; зміни студій і режисерів; тривалих переговорів, «Згадати все 2» назавжди залишився в числі нереалізованих проектів.* * *Джерело Live Journal | автор Олексій Турчин

Імена та обличчя, які керують світом та кожним кроком системи, які Ви ніколи не бачили, про які Ви ніколи не чули. Наше життя та майбутнє залежить від тих, хто приховується у тіні, за білими комірцями. Ви впевнені, що коронавірус страшніший за реальну загрозу?Цензура у дії - кожне невірне для системи слово про пандемію буде покаране. Автор фантастичного твору, наданий спеціально для NikopolToday бажає залишитись інкогніто. Прочитавши перекладену з англійської історію, Ви зрозумєте, чому саме. Примітка автора: персонажі та події в цьому вигаданому обліковому записі не повинні нагадувати жодної реальної людини, події чи обставини, минулого...'Діловий костюм'Останні оплески стихли. Він нікому не помахав, зокрема, і повернувся, щоб повернутися всередину.Ще одне з публічних шоу з поміж інших. "Підбадьорювання Героїв" було одним із способів відвернути увагу громадськості від реального проекту.Дозволено було їх розвеселити. "Героям" будуть надані великі похвали та вдячні подяки. Тим часом вони будуть відчувати дефіцит ресурсів і відправлятися виконувати свою роботу з невеликим або відсутнім захистом. Вони будуть наполегливо виконувати свій обов’язок, навіть коли страждають і помирають. Достатньо було постійно висловлювати безпорадне жаління, брехати про наявність обладнання або про неминучий його приїзд, перекручувати цифри.Тестування могло б допомогти - могло б допомогти - зменшити кількість хворих та поменьшало б померлих. Вони мали справу з цим досить майстерно. На відміну від інших країн, тут вони затримувались і потім зупинялися, стверджуючи, що тестування не було корисним. Вони зробили це неможливим. Куплені тести, які «не працюють», і тому повинні були бути викинуті або продані задля наживи. Вони не тестували старших і слабких хворих, а просто покладали їх біля інших уразливих людей, щоб заразити їх.Люди вважали ці невдачі непідготовленністю, але все це було частиною плану. Чим більше старих і хворих, залежних від держави, бідних, немічних тощо, які померли, тим менше держава буде обтяжена наперед. Це було просто - якщо ви були непродуктивними, ви були витратним матеріалом. Це означатиме більше для тих, хто може отримати прибуток від безладу.Він знову помахав рукою у порога і поправив манжету грудкуватого, невідповідного костюма. Йому не подобалося носити це. "Людина з народу", як це люблять казати. Але це було не так, як одяг правильного кравця. Він показав своїм найближчим радникам костюм, який хотів одягнути. "Не правильний час", - сказали вони. Принаймні, він міг би носити його, коли він не потрапляв у поле зору. До тих пір поки не прийшов час щоб це було насправді правильно.Громадськість. Вони подавали їм неможливі обіцянки, спритно апелювали до їх найглибших забобонів, так що цей обдурений "електорат" проголосував за них з неприступним відривом.  Деякі кажуть, що "індики голосують на Різдво". Це м'яко кажучи, але тривалий напад на систему народної освіти протягом багатьох років створило населення, яке в змозі виконати жодного критичного судження. У будь-якому разі, це "голосування" було би останнім надовго.Те, що справді потрібно було цим людям і в глибині душі, - це повернення до «старих добрих часів». Важка робота - важке життя - і не потрібно думати.Вони заслужили все, що отримали. Вони дозволили собі керувати дегенератами та слабкими особами, їх смішними уявленнями про права людини, рівність, справедливість, толерантність меншин, голоси, які рахували за щось, правдиві політики. Він знущався над літанією. Безкоштовна освіта та охорона здоров'я для всіх. Підтримка хворих, знедолених, інвалідів. Правильне, санітарне, житлове. Здорова їжа. Навіть вільний час. Це все повинно йти - на щастя, в країні було багато хто погодився. Або, принаймні тих, хто так проголосував. Нарешті, здавалося, великі маси помстять лівим, лібералам і добродіям. Вони самі можуть голодувати і вмирати, але це того варто.Багата їжа та ліки - запаси їх стануть віддаленою пам’яттю. І нова «еліта» - добре, що їх «обрали» - отримала б гарний прибуток від розладу та відчаю. Тільки ті, хто міг платити, змогли б їсти чи лікувати свої хвороби. Всі інші могли їсти мотлох, жувати аспірини та померти від хвороб 20 століття.Він продовжував перебувати в приміщенні, розмахуючи дратівливими волосинками, вимагаючи термінових рішень та дій, щоб оздоровити людей і врятувати життя. "Не в цей день", - подумав він собі, коли усмішка як в торгової марки піднесла його губи.Він усамітнився у приватному житті своєї вбиральні. Його зневажаний буржуазний костюм був відкинутий. Він відчинив двері приватної шафи.Його діловий костюм чекав на нього. Це була краса, пошита за класичним дизайном, який носив великий лідер недавньої історії, його бойовий герой. Це ідеально йому підходило і показало, що він має на увазі бізнес.Вид мистецтва пошиття, який виробляв цей одяг, майже вимер. Чоловіки з такими навичками народилися в іншій країні і процвітали там, поки не стало очевидним, що їхнє майбутнє там було обмежене, принаймні в короткі терміни. Ці майстри втекли і оселилися тут, зберігаючи традицію, хоча навіть деякі тут зневажали їхню присутність.Він повільно надягав різко підрізаний одяг, куртку та штани, з високим полірованим взуттям.З повагою він надягнув пов'язку чорного кольору, щоб показати, як поважає він мертвих і тих багатьох, хто незабаром ще помре.Гострі складки чорних штанів та непорушні лінії засмаглої двобортної куртки з її рядами срібних ґудзиків - все гордо відбивалися на ньому від дзеркала.Як і дискретна чорна медаль на лівій стороні грудей, і безпомилковий кривий символ на пов'язці.Можливо, він не був би лідером навіки. Але партія, що створюється сьогодні, продовжувала би змітати скрипучий старий "демократичний" порядок, гарантуючи, що хтось із вірних завжди буде спадкоємцем місця у влади.Він привернув увагу і клацнув разом на підборах блискучих кедів. Він вистрілив рукою вперед, а потім назад в ідеальному привітанні, визнаючи ура, тепер тільки для нього одного, що йде до уявних мільйонів, готових йти насмерть вперед, щоб служити новому порядку величезної сили, прибутку та світового буття, безжального, панування. © Anon 2020Оригінал тексту англійською `The Business Suit: what future awaits us?` можна переглянути за цим посиланням. Нагадуємо, в Нікополі криза, пов'язана із правами тварин - отруту розкидають по всьому місті, сотін смертей. 

Початок кінця. Нова пандемія посеред світу, що й так тріщить по швах через навалу кліматичних біженців, отруєну воду, часті стихійні лиха та глобальне потепління, на що ми зараз не звертаємо увагу. А варто, тому NikopolToday рекомендує австралійський серіал "Суспільне надбання" (The Commons). Нагадуємо, у світі відбувається шосте вимирання видів, планетарна загибель екосистем, масові мутації та поширення хвороб, невідворотні кліматичні зміни через глобальне потепління, міграційна криза, економічний колапс, нестача ресурсів - і все це тільки початок кінця.Вже у найближчому майбутньому нам доведеться ховати міні-парки із рослинами від зовнішнього середовища Чому варто подивитись серіал The Commons?Тому, що ми будуємо пекельне майбутнє для наших нащадків. Це відбуваєься прямо зараз, щомиті, кожної години - світ помирає. Варто відволіктись від буддених справ та зрозуміти, принаймні з допомогою серіалів та кіно, що чекає на нас завтра. Серіал оповідає, як діти, народжені зараз, вже не будуть мати вибору, рятувати природу чи ні. Вони будуть вимушені боротись, тримаючись за останні надії пекельного життя, створеного нашим поколінням. Час витрачений режисерами та сценаристами на зйомки цього сеіралу втілився в захоплююче бачення найближчого майбутнього, "Комуна" або "Суспільне надбання"  - це захоплююча драма стосунків між людьми посеред світу майбутнього, що зараз створюємо ми. Невідкладне усвідомлення темного майбутнього для персонажів, які все більше думають про навколишній стан речей, й історія про материнство як вищий акт віри в людство, попри помилки, які робить суспільство зараз і призведуть до великих проблем вже у найближчому майбутньому.Австралійський серіал The Commons має невеликий рейтинг на IMDB, але попри це - реалістично і без зайвих стильових прийомів показує недалеке майбутнє. Хоча зазвичай, фантастика так би мовити прикрашає реальні факти. Тому, якщо ви шукаєте реалістиний науково-фантастичний серіал - серіал Суспільне надбання (Комуна) стане знахідкою.Науковці будуть намагатись знайти ліки від нових хвороб але корупція буде всюди Варто відзначити, що коронавірус з Китаю, за словами науковців та визначних спеціалістів - це наслідок знищення природи людством. Світлини з imdb.com

Українці довідались про книгу На Марс після того, як стартував благодійний соціальний проект, метою якого є підтримка та розвиток квір-літератури в Україні. Учасники, які приймали участь у ньому, отримали екземпляр книги, а також інші подарунки від команди проекту через краундфайдинговий сайт Велика Ідея. Весь тираж, який був обуплікований на зібрані кошти - розповсюджений безкоштовно. Про що «На Марс»?Між іншим: природа Землі - це суспільне надбання, яке ми знищуємо. «На Марс» описує можливий варіант майбутнього наслідку дій сьогодення, завдяки якому українські читачі змогли б ознайомитись не тільки із квір-літературою, але і з тим, що чекає Людство попереду.Аой, молодий парубок, живе через кілька сотень років після нас, на території, яка раніше звалася Україною. Тепер її немає, як і більшості існуючих зараз країн. Планета була розділена між найвпливовішими державами, а Україна була окупована Російською Федерацією. Українська заборонена, а людство офіційно послуговується найпоширенішими мовами.Світ роздирають не тільки нові глобальні проблеми: голод, екологічний коллапс, біженці але і нові військові конфлікти, пов'язані із розподілом останніх ресурсів та придатних для життя земель.Головний персонаж зіштовхується не тільки із загальними проблемами, він намагається відстояти свою ідентичність у світі, в якому вже не зважають на закон та гуманність. Права людини, рівність, толерантність - були замінені на пропаганду, якою влада усіх країн намагється відвернути увагу від справжніх проблем сторіччя, корупції, несправедливості та інших проблем Цивілізації.Не зважаючи на це, Аой намагається не втратити людське обличчя та свою особистість. І платить за це велику ціну. Влада публічно засуджує його і робить йому вирок - вигнання із Землі на Марс. Але Аою вже було нічого втрачати, крім людської гідності. Навіть якщо на Марсі його чекатимуть лише пустеля та голі скелі - він хотів померти вільною людиною на вільній землі.Марс став ізольованою планетою, коли перші колоністи заявили про свою Незалежність, але зголосилися приймати земних біженців. Вже сотню років люди на Землі не отримували об'єктивної інформації про розвиток подій на Марсі окрім пропаганди, що колоністи померли. Пройшло кілька десятків років з того часу, коли в останній раз політичного біженця виганяли на Марс.Що приховує таємничий «Новий Світ» Марсу? Сюжет книги сконцентрований саме на темі пізнання цієї альтернативної системи землянином із майбутнього, у якому людство так і не засвоїло уроків історії минулого. Та чи зможе Марс, на якому ще не було жодного пострілу, залишитися незалежним? Адже поруч Земля, у якої куль стільки, що можна вбити кожного землянина кілька разів. І чи не знищить себе система сама, маючи ядерну зброю? Усе це, і більше, ви дізнаетесь, читаючи «На Марс».Книга перекладена англійською. Є оригінальний варіант україно-російський, цілком російськомовна версія та україномовна. Також варто відзначити, що перший український квір-роман був написаний у місті Нікополь в 2011 році.P.S. З повагою до читачів та прав людини, команда проекту «NT». Долучайтесь до свободи слова в Україні!Джерело Спільнокошт / фото PinterestНагадуємо, в Нікополі права людей та тварин під загрозою. Під час мору тварин через маніяків-отруйників, ненависники тварин погрожують власникам різати шиї. Також раніше ЗМІ повідомляли, що коронавірусна хвороба COVID-19 це ніщо інше, як наслідок винищення природи людством. 

 Розповідь "Saph4-39" є продовженням історії "Едвард". Мовою оригіналу.Saph4-39  После гетеро-кризиса Эдвард внезапно исчез. Новый опасный вирус был лишь вопросом времени. Леди Гага ушла на пенсию. И осталась лишь в учебниках истории. И снова... Странный вирус распространился по миру. И это не тот вирус, о котором Вы подумали. Как выживать последняя гетеросексуалка на Земле? Где-то... далеко-далеко во времени. Альтернативная вселенная, история... не наша. Много веков назад мир был полон городов, но люди были несчастны. Чем больше становилось людей и их городов, тем больше возникало бед. Были революции, стихийные бедствия, вспышки болезней, изменение климата и много несправедливости. Города отравляли окружающую среду, а люди не могли жить иначе, поэтому они стали производителями мусора, под управление корпоратократии. Это ужасное время, к счастью, продолжалось не долго. Потому что последствия были ужасающими. Природа восстала и отомстила человечеству страшными болезнями, голодом и люди были вынуждены покинуть города или полностью перестроить жизнь в них, превратив в зеленые джунгли и вертикальные фермы чтобы утолить голод. Емуа сидела в окна многоэтажного социального комплекса. Но так ее называли лишь родители. И то не всегда, все остальные чаще называли ее Эмма. Квартира досталась ее родителям тут бесплатно, собственно говоря, как и всем, кто жил в комплексе. Большая часть здания была занята вертикальными фермами и люди обслуживали эти сады в качестве волонтерской деятельности. Благодаря этому, еда была бесплатной для всех жителей комьюнити на острове. На самом деле, это был и не совсем остров. Эмма разглядывала  крыши зданий, которые поднимались из воды. Океан затопил бывший мегаполис, что был на этом месте. Теперь это превратилось на подобие скал, что торчали из воды. Дополнительные опоры и осты позволили превартить бывший даун-таун ушедшего в небытие города в остров для жизни людей. Некоторые здания были тщательно восстановлены, изолированы от проникновения воды и теперь они использовались для нужд города так как подвальные уровни. Многие мастерские находились там, не только фермы. Но большая часть людей жила на поверхности, хотя Эмма находила особую романтику, чтобы спускаться в подводные здания и рассматривать улицы мира, ушедшего под воду.  Машины и велосипеды заросли водорослями. Рыба плавала среди мусора ушедших эпох, разбитых помутневших витрин магазинов, крутясь вокруг фонарных столбов, которые больше никогда не будут гореть. Часто Эмма была там на выходных, три дня недели, свободные от волонтерского труда. Она сидела и представляла в уме, глазея во мглу воды, представляя как люди жили раньше, чем они занимались, о чем думали. Из витрин на нее смотрели пластиковые манекены, обросшие водорослями. Эмма любила ассоциировать людей прошлого с этими пластиковыми манекенами. Иногда, ей казалось, что у людей из прошлого в голове было также пусто как и в пластиковых манекенах. И кажется, люди прошлого в жизни играли такую же роли как и манекены, не выбирая свою жизнь, а лишь сменяя облочку, предложенную системой. Некоторые археологи регулярно отправлялись под воду, чтобы искать ценные артефакты в стенах утонувшего города. Эмма мечтала поскорее вырасти и тоже заняться археологией, прикоснуться к миру прошлого, его традициям, мечтам и разочарованиям, в которых жили люди прошлого. Эмма очень любила историю, самой ее любимой историей был тот день, который земляне прозвали «Побег из дома», когда дети на всей земле сговорились и ночью ил ранним утром, в один из обычных дней – ушли из своих домов. Вереницы детей и подростков наполнили улицы всего света тогда. Организованное шествие с плакатами и вещами. Дети покинули города, чтобы больше не вернуться. Они ушли в леса, поля и в окрестные фермы чтобы потребовать у родителей изменений системы, кардинальные решения на счет климата, но все обернулось новой трагедией. Детей насильно сгоняли и собирали, чтобы отправлять домой. Тогда вступили в силу поправки закона о «детском терроризме» и детей карали на уровне со взрослыми за противостояние бальной системе. Но это было только началом. Затем последовал гей-вирус, который изменил все. Земля впала в продолжительный кризис, длившийся долгое время и помимо этого вируса, другие заразы также никуда не исчезли. Хаос, войны... ...но как хорошо, что все это в прошлом. Хотя потребовалось и много времени, чтобы человеческая система преобразилась и из хаоса люди извлекли уроки чтобы жить по-новому. К счастью, тогда появился человек, который смог продолжить род человеческий. Эдвард, дети учат историю о нем как о «великом человеке, давшем надежду человечеству», но Эмма считала что эта простая случайность, хотя и все сейчас имели общие корни с потомками Эдварда. Она, как и все остальные, могла судить об этом человеке как о дальнем родственнике. Но человечество извлекло новые уроки. Поле ушедших дней, в образование по всему миру вошли уроки для подростков, специальные «школы любви» где учили любить всех, вне зависимости от сексуальной ориентации или гендера. Чтобы события, к которым привел вирус прежних дней не смогли стать шоком для человечества, если вдруг нечто подобное повториться вновь. А система жизни изменилась, большие города ушли в прошлое и люди жили в маленьких самодостаточных сообществах, где легко можно было ввести карантин и остановить угрозы, которые несут вирусу и прочие болезни для людей. Остановить, даже ценой жизни людей в коммуне, для спасения всех остальных людей. Пока что, это все работало. В этом мире и жила Эмма. На руинах прошлого, в трещинах мертвого бетона, таки пробились ростки жизни из семян надежды. Того, что было остатками немногочисленного человечества. На сей день. К счастью, с деградацией и депопуляций человеческого рода, растения, животные и природа в целом, чудом начали исцеляться. Экосистема восстанавливалась. Но, вместе с этим, росла и численность людей, научившихся ценить чистую воду, безопасный воздух и жизнь вокруг себя. Во многом, этому способствовало исчезновение денег после гей-пандемии и большой войны далеко в прошлом. Мир изменился после первой фатальной пандемии. Целые поколения были шокированы тем, что произошло. Поэтому свободная любовь стала нормой, система пытались приспособиться, чтобы уже никогда не получить подобный кризис. Если придет любой другой подобный вирус. Глаза Эммы остановились на гнезде чаек, кормивших птенцов в одном из разрушенных покосившихся зданий, не подлежащих эксплуатации. Растительность скрывала большую часть гнезд от человеческих взглядов и люди не тревожили подобные места, которые облюбовали животные. А где то вдалеке были видны силуэты касаток или китов, их брызги воды были видны даже на расстоянии.- Эмма? – прервал девушку знакомый голос. Это была ее мама, Саша. «Странно, что с ней нет отца», подумала девочка. Обычно они возвращаются после волонтерства домой вместе.- Эмма? – снова, уже немного ближе был слышен голос матери, с нотками странного раздражения.- Я тут! В своей комнате.- Собирайся, мы отправляемся ужинать в общую столовую. Мать Эммы вела себя странно. Кажется она была не в лучшем настроении. Кроме того, где папа?- Минуту, я соберусь и пойдем.- Скорее, - кричала из гостинной комнаты мама Эммы. Эмма оторвалась от окна и своих размышлений окончательно. Посмотрев напоследок на волны, бьющиеся о бетонные стены зданий-островов, она помчалась в туалет. Когда она вышла, мама копалась в вещах на «кухне», если ее можно было так назвать. Скорее столешница, где можно было выпить чай, сидя на диване или кресле. Сейчас местные жители города могли лицезреть традиционные человеческие кухни только под толщей воды, в покинутых квартирах. Либо в зданиях, уходящих в воду, где раньше жили люди, запихнутые в тесные квартиры. Теперь все люди ели вместе, готовили вместе по-очереди и выращивали пищу также вместе. Вместо кухонь в жилище человека, традиционным стал сад-теплица, где и правда можно было полакомиться свежими собственными овощами и зеленью без термической обработки. Часто соседи на уровне договаривались об взаимном обмене лишними продуктами, чтобы они не пропали зря, если урожай был слишком обильным. Некоторые и вовсе выращивали там цветы и лекарственные травы. Когда Эмма вошла в гостинную, переходящую в сад, Саша уже было хотела открыть рот, чтоб сказать что то вроде: «Эмма, ты такая лентяйка и копуша» или «Эмма, вскоре тебе 16, как же ты будешь выполнять гражданский труд?»  Общественные работы, к слову, не отнимали много времени у жителей комьюнити. Всего 4 часа в день, 4 дня в неделю, которые заверялись часто неожиданным графиком. График составляла заинтересованная программа «ОА», которая распределяла усилия людей для достижения справеливого баланса труда в обществе. Волонтеры, желающие трудиться больше получали бонусы и привилегии. Например для аренды общественного квадрокоптера или прочих вещей, пребывающих в общей собственности людей.  «ОА» хорошо сбалансирована, чтобы правильно распределить усилия и потенциал людей, с юношества определяя где и кто трудиться эффективнее. А во время совершеннолетия человек мог выбрать себе работу, получая дополнительные преимущества, но работать было не обязательно. Можно было ограничиться только общественным трудом. Тем не менее, большая часть людей таки получали профессии, чобы реализовать свой потенциал. Например дайвинговая археология, о которой так мечтала Эмма.  Мать смотрела на Эмму проницательным взглядом, понимая, что дочь снова где-то летает в своих собственных мыслях. - Мама, что с тобой?- Ничего, просто проблемы в одном из подводных секторов. Мы пытались проникнуть глубже обычного, дальше в сети старых путей метрополитена и случилось несчастье.- Что? – Эмма натягивала долгий легкий плащ и портфель.- Человек погиб. Саша отвернулась, сжимая руки в кулаки. Эмма не могла поверить услышанному. Она, ее мать, была профессиональным инженером, одной из тех, кто оценивал пригодность старых зданий к реконструкции и укреплению, для дальнейшего использования. Хотя в последнее время совет был на стороне водного агро-сектора, гнущего свою линию за создание большей части инфраструктуры на плавучих островах, а не только фермы и солнечные станции. Эмма не могла ничего ответить. Впервые она услышала о несчастном случае, случившемся в поселении. Что ж, ей не так много лет, чтобы помнить и знать о том, что могло случаться прежде. И честно говоря, она не знала, как реагировать на эту новость. Саша закатила глаза, берясь за голову:- Ладно, пойдем. Я просто хочу скорее поесть и лечь спать. Трудный день.- А где отец?- На агроферме, вернется немного позже. Я возьму его порцию еды домой. Эмма без слов последовала за ней. Автоматическая дверь открылась и они вышли в коридор. За ними дверь закрылась. В столовой как раз рассказывали о трагической смерти одного из жителей. Это был молодой парень. Его фото было на всех экранах. Некоторые люди, знавшие его, закрывали лицо руками, по их щекам текли слезы. Эмме стало не по себе. Молодой дайвер погиб в руинах города, а ее мечтой было быть археологом. Тот ли путь она выбрала? Наверняка мать еще вспомнит об опасности, нарочито предостерегая дочь от таких замыслов. «Лучше работай со всеми в агросекторе», прозвучали в голове девочки слова маминым голосом. Первым делом в столовой, Саша добралась до кулера и выпила стакан воды. У Эммы тоже пересохло в горле, но она рассчитывала получить фреш сегодня с ягодных теплиц, поэтому направилась к пункту раздачи, зная что они с мамой все равно встречаются у их привычного столика в углу зала. По дороге она встретилась глазами с Мартой, своей подругой со школы. Она была безмолвна, наверно расстроена несчастным случаем. Странная атмосфера нависла в столовой номер 2. В общем и целом, рацион был представлен стабильно разложенными блюдами, но время от времени появлялось что то новое, либо заменялось в зависимости от сезона другими продуктами. Эмма заметила что то новенькое в одном из контейнеров, но аппетита особого не было. Завтра снова в школу, и Эмме хотелось больше провести времени у окна. Иногда она брала в аренду подзорную трубу за счет отработанных часов отца или мамы. Обычно она разглядывала жизнь птиц в колонии неподалеку, где большое покосившееся здание из воды было похоже на скалу, обросшую глухими джунглями. Однажды, она видела там кота, который охотился на птиц или их яйца. Эмма надеялась увидеть его снова. Котов и собак люди больше не содержали, чтобы избежать болезней. Так, раньше домашние животные людей, со временем стали дикими, снова. Теперь подзорная труба лежала у нее в портфеле и после ужина она должна была занести его в центр хранения. Мама не заставила себя долго ждать. Когда она села за стол и поставила свой поднос с едой, склонила голову, опираясь на руку.- Похороны будут скоро, - и закашлялась. Саша удивленно подняла голову, было видно что ее першит в горле.- Что с тобой?  - удивленно смотрела на нее Эмма.- Наверно просто простуда или стресс. Происходящее было крайне странно. Глаза у Саши были красные. Может, действительно просто устала. - Может мне и вправду стоит сменить работу? – спросила она у Эммы, оканчивая с трапезой.- Не знаю, - промямлила девочка в ответ, не собираясь поднимать темы своего будущего.- В последнее время руины все опаснее. Наш комитет больше не может удерживать свои позиции в Совете. Раньше наша идея реконструкции была многим по нраву. «Возвести место надежды на руинах прошлого мира». Но руины уже не те, что были прежде...- Мама, может все и обойдется? Многие здания до сих пор отлично стоят да и места хватает всем.- Ты не понимаешь, - мать Эммы уставилась ей в глаза, - мы получили особое поручение от Совета. Обследовать ранее закрытую область. Но я вообще не могу тебе об этом говорить...- Мам? – Эмма взмолилась, заинтересованная.- Что ж... Совет все-равно должен предоставить отчет вскоре. Эмма была крайне заинтересована. Казалось, что мама действительно не могла сдержать информацию о чем то важном.- Только не говори пока никому, ладно?- Хорошо, мама. Саша удержала паузу, но лишь на мгновение.- Мы искали старое убежище, еще времен первой большой гендерной пандемии. Раньше мы обнаружили упоминание о ней, старые бумаги со дна океана. Потом стало очевидно, что проект действительно существовал чтобы изолировать и спасти определенное количество людей под землей, от «того самого вируса». Эмма определенно понимала о чем речь. Из истории на уроках в школе ученики как раз проходили формы убежищ для людей, которые использовали сообщества в разных странах, чтобы пережить кризисный период. Но с того времени прошло так много лет. Разве какое либо сообщество могло выжить под землей и водой сотни лет?***Далі буде...

Розповідь "Saph4-39" є продовженням історії "Едвард". Мовою оригіналу. Початок історії "Saph4-39" (Частина 1) є за цим посиланням.* * *-  Прошло несколько веков. Разве там может быть что то интересное кроме затопленных помещений? – глаза у Эммы загорелись, она говорила неправду. На самом деле она была бы счастлива получить подобное задание и разыскать останки людей и увидеть собственными глазами подобное место.-  В общем. Это место сохранилось. Богдан, который как говорят с экранов, погиб из за несчастного случая, на самом деле умер иначе. Глаза у Эммы расширились до предела.-  Что с ним случилось?-  Его убили... – тихо прошептала мать, смотря прямо в глаза дочери. У Эммы перехватило дыхание. Это едва ли не первое убийство за все время существования комьюнити. Разве можно такое скрыть? Домой Эмма возвращалась одна. Отдав назад подзорную трубу в хранилище, она медленно шла коридорами здания, «выросшего» на руинах нескольких прежних зданий. Сашу, ее мать, срочно куда то вызвали и теперь Эмма несла домой еду для отца из общественной столовой. Амадо, ее отец, любил сырые овощи и банановый сок. Что ж, Эмма надеялась, что хотя бы он вернется домой скорее. Известия от матери были ужасными.  Девочка до конца не понимала, что могло случиться. О подробностях мама не удосужилась упомянуть. Но определенные выводы таки проникали в голову юной особе. Но больше вопрос. И также вопрос о том, можно ли ей говорить отцу? По дороге домой она решила выйти на наружные «палубы». Длинные аллеи балконов, нависающие над морскими волнами. Там все вокруг было как на ладони, скалы руин, джунгли на них, и также, если обойти здание, можно было увидеть вдалеке огни другого города на берегу. Однажды она была там на школьной экскурсии. Другое комьюнити немного отличалось от них, своими внутренними правилами и направлением деятельности. Но в целом, там все было похоже на то как все устроено и тут. Разве что город был больше и в их столовых было меньше морепродуктов, которые поставлял на материк их городок, в обмен на что то другое. Но там, на окраине поселения, Эмма впервые встретила собаку. Она неохотно вышла из чащи лесопарка чтобы подойти и посмотреть на девочку. Эмма была совсем маленькой и слегка испугалась, но практика не тесного контакта с животными не порицалась, наоборот. В определенных случаях люди очень хорошо ладили с дикими обитателями вне городов, но правила гласили, что место животных в диких краях, отведенных для них. Сейчас дикие края были большей частью территории планеты. Люди отдали руины своих городов лесу, пустыне и прериям, а также океану. Природа охотно приняла этот дар чтобы вернуться к своему разнообразию. Некогда, выжившие люди отпустили всех домашних животных в эти заповедные территории, чтобы больше никогда не эксплуатировать других детей природы. Так Эмма провела свой вечер, созерцая закат Солнца. Это светило было до людей и будет после них. В ее голове томно передвигались тревожные мысли, запутываясь в один большой клубок вопросов.  Дома ее встретил отец, обняв впервые за день. Он только что вышел из душа.- Ты слышала о новости?- Да, конечно, - тихо ответила девочка, передавая отцу коробку с едой.- Я взяла твой любимый сок и больше фруктов.- Отлично! Спасибо дорогая.- Ты связывался с мамой?- Пока нет, но мне кажется, что у нее есть больше новостей о произошедшем. И...- Что?- Может и вправду подумаешь о чем то другом, вместо дайвинговой археологии?- Я так и знала, что кто из вас это скажет.- И?- Мне все еще нет даже 16-ти, не говоря что до совершеннолетия еще далеко.- Все же, рассмотри разные варианты. Совет может пересмотреть директивы, в связи с случившемся. И я буду рад, если ты будешь помогать рядом со мной на плавучих плантациях. Там тоже есть работа под водой и ты сможешь нырять.- Пока рано об этом говорить, - отрезала Эмма, войдя в свою комнату. Отец приступил к ужину, ожидая подобного ответа. За окном уже наступала ночь. Когда вернулась мать, Эмма не стала выходить. Она слышал краем уха, как они долго и тихо говорили о чем то. Эмма не смогла услышать ничего внятного. За окном плескались волны, и она вскоре уснула.  Когда Эмма проснулась, никого дома не было. Родители оставили запись в дневнике семьи. Нужно было ехать в школу. Обычно она ехала в школу но ровере. Образовательные учреждения находились в другом секторе, центральном. Здание было совсем близко к Совету общины и от образовательного комплекса шел прямой мост между стенами, как и через все районы туда шел и велосипедный маршрут. Эмма весело двигала ногами на ровере, над ее головой пролетали чайки, а волосы развевались на ветру. Другие студенты и волонтеры также проезжали мимо нее. На лице Эммы была улыбка. В школе она хотела увидеться с мальчиком, который ей нравился. Эдвард. Но в школе они часто сокращали свои имена в общении друг с другом. Эд тоже хотел стать подводным археологом. В этих интересах они сходились. Пока родители ничего не знали об их чувствах, да и не стоило. Все еще могло измениться. И хотя она уже дважды целовались на покинутой скале, что была недалеко от школы, среди джунглей, в которые превратились руины, она еще не была уверена в своих чувствах. Они держали в секрете свои встречи после школы. Впрочем, как «дикий остров», на который школьники и студенты проникали своими путями несмотря на запрет. Одна из чаек взмыла в небо, испугавшись ровера Эммы. Впереди виднелись , бетонные и стеклянные стены Образовательного здания. На паркинге для ровером было много детей и подростков. Эмма оставила ровер на паркинге и кто то из учителей тотчас же взял его в пользование и поспешно уехал.- Что то забыл дома? – вслух сказала она. Но он выглядел крайне обеспокоенно. Что то наверняка случилось. Внезапно к ней подошел Михи. Это был совсем маленький мальчик на первом курсе. Михи вел себя отстраненно, не решаясь заговорить. Эмма, к слову, вела детский курс как и другие подростки-студенты. В их сегодняшней системе образования студенты учили младшие курсы, чтобы закрепить свои знания и передать их, в дальнейшем студенты также могли пойти в сферу образования, если система «ОА» смогла определить их качества и тоже стать профессиональными учителями, но и учителя постоянно учились тут у профессоров и ученых в собственном комитете, корректирую образовательные курсы. Такой была система образования сейчас.К слову, волонтерские часы Эммы, которые она уделила для образования маленьких учеников уже накапливались у нее на счету. Она могла потратить это время, когда ей исполниться 16. Эмма желала отложить как можно больше времени, чтобы отправиться в настоящее путешествие на коптере побережьем, чтобы обследовать руины в природных зонах вместе с регулярными группами, наблюдающими за тем, как экосистема поглощает бывшие города людей и изменяется со временем.   Говорят, дикие пляжи у берегов бывшего города Филадельфия просто невероятны. И часто на берег выбрасывает предметы быта из 21-го века. Это отличная возможность, чтобы найти в песке что то интересное. К сожалению, дальше вниз филадельфийского берега – запретная зона. Без специальных костюмов там делать нечего. Радиационный фон там все еще высок.- Привет дорогой Михи, - и Эмма провела рукой по его голове.- Когда ты будешь вести у нас новый урок?- Новый урок? – удивилась девочка.- Да, «ОА» сказала, что ты будешь учить нас плавать.- Правда? Я сама не знала об этом. Я проверю. И действительно, в системе Эмма обнаружила, что ОА создала практику для нее по плаванию. Вместе с другой старшеклассницей они должны были учить детей плавать, и-за хороших результатов по плаванию. Но, подумала Эмма, если это сегодня, успею ли я встретиться с Эдом? Чтобы успеть на свидание на запретной скале, нужно время чтобы добраться туда. И также совсем немного времени, чтобы провести его там незамеченными. Все уроки Эмма витала в облаках. Только на уроке плавания, когда класс плавал в стеклянном бассейны у воды, она смогла наконец то сконцентрироваться. Ее голову не покидало это слово, произнесенное вслух мамой: «убийство». Что бы это могло значить? В любом случае, она должна практиковать плавание сегодня с детьми и ей будет чем заняться. Концентрация крайне необходима, поэтома она отмахнулась от мрачных мыслей. В классах они не выказывали привязанности друг к другу вместе с Эдвардом. Хотят многие другие подростки уже образовали пары. Самой странной группой из них была из 3-х девушек и 4-х парней. Они с Эдвардом видели, как они развлекаются на тайном острове, однажды. Что ж, Эмма не была в восторге от полиамурии, что разделял и Эд. Это казалось слишком сложным. Но все это было обычной и привычной практикой в их обществе. На данный момент. В аудиториях, даже детских классов все обсуждали трагедию Богданом. Но Эмма держала язык за замком. Дети то и дело тормошили ее вопросами о случившемся. Некоторые из них знали, что ее мама работала вместе с ним. Эмма отнекивалась и отрицала что вообще в курсе, переводя тему разговоров в другое русло. Тут Эмма вспомнила, что на одном из последних уроков кто то в классе закашлялась. Она сопоставила эти звуки, редкие в современном обществе с тем как кашляла мама. Это был сухой кашель. Но тут же обо всем этом забыла, день был и без того сложным, чтобы копаться в происходящем.  А когда она сдала смену старшим учителям, чтобы они забрали детей после вводного урока по плаванию, Эмма вздохнула с облегчением. Быстрая пробежка в туалет и она направилась вниз по лестнице образовательного здания. Там также были аудитории и присутствие учеников не вызывало вопросов у учителей и профессоров. В старших классах, к тому же, начинается волонтерство и многое делают сами ученики, в том числе и на нижних уровнях.  Там, где за стенами иллюминаторов через мутную воду можно увидеть стаи рыб, а иногда, даже крупных водных млекопитающих. В одном из самых нижних уровней, где свет практически не проникал через иллюминаторы, Эмма зашла в темный закоулок. Осмотревшись, она присела возле вентиляционного люка. Аккуратно сняв решетку, она посмотрела вглубь. Темнота и некоторые отстраненные отзвуки, напоминающие далекий неразборчивый гул. Достав из кармана портативный фонарик еще из позапрошлого века, она включила его. Слабый свет осветил проход. Вентиляционная система была проложена под водой, на дне, где сейчас все еще есть улицы, либо пронизывала старые здания, чтобы соединиться с другими объектами инфраструктуры. Часто, вентиляционные люки выходящие на поверхность и крепились у неиспользуемых зданий, по большей части находящихся под водой. Так циркулировал воздух по городу. Не каждый выход вёл на поверхность. На самом деле, вход в вентиляционную систему запретили не напрасно. Однажды действительно это закончилось смертью ребенка, который выбрался не в том месте и попал в лопасти вентилятора. Но в лабиринт вентиляции все еще можно было попасть. Камеры слежения не были установлены везде и при тщательном сохранении секрета. Можно было путешествовать по всему городу. Вся вентиляция была давно размечена подробными картами и указателями от подростков, что бывали в системе раньше. Свет фонарика бегал по металлическим стенкам, когда Эмма проникла внутрь.  Она не знала, отправился ли Эд до нее или придет после. Но ждать его у входа – было подозрительно. Нужно проникать в вентиляцию как можно более незаметно, и покидая в том числе. Наказание может быть ужасным: сотни часов общественной работы и приметка для личного дела. Из-за стен доносился гул из-за потоков воды, иногда треск. Подумать только, сейчас сотня метров воды над ее головой, как только она выползла из радиуса подземных этажей образовательного учреждения. Над ее головой, наверно плавали сотни рыб. Эмма думала об этом каждый раз, когда находилась в вентиляции. Ее картинки были яркими, словно и не было этих стен, а прозрачное стекло, позволяющее видеть что происходит вокруг. Первая развилка.  В камере не было никого из подростков. Иногда парочки устраивались там, либо в других шлюзах чтобы по возможности возвращаться было не так долго назад. В таких места можно было посидеть на подушках или ящике, притащенном сюда прежде. Стены были обрисованы посланиями и граффити. Много наклеек и часто, даже мусора, из которого делали всякие разные штуки, напоминающие «искусство». Теперь направо, еще более длинный путь. Затем нужно вскарабкаться по канату, который кто то спустил много лет назад из самого острова. При этом наверное сам тайный остров этот неизвестный «Герой», как его прозвали подростки, добрался до руин вплавь вместе с веревкой. На самом деле, карабкаться по канату не так сложно, тесные стены вентиляции давали необходимый упор для этого. Когда Эмма была приблизительно на полпути от поверхности, внезапно гул далеких турбин прекратился. Ее челка крутилась на ветру, теперь она застыла. Эмма карабкалась все выше. К поверхности, откуда уже доходили лучи света. Сверху также была турбина, но отделенная от выхода, который был «выхлопом». Крепкие стальные пруты мешали попасть туда. И действительно, шлюз был перекрыт. Ставни закрыли лопасти. Поток воздуха был прекращен. Странно, - подумала она, - еще рано, учреждение еще работает. Ученики на второй смены только начали занятие. Но она не придала этому значению. Невдалеке у них с Эдвардом было свое тайное место для встреч. Лиана, цепляющаяся за канат говорила, что дикая природа уже тут. И Эмма выскочила из вентиляционного отверстия на свет. Невдалеке уже сидели подростки в кругу на старых разодранных предметах мебели, кое как сколоченных воедино.- Привет! – помахала людям рукой она. Но это скорее было прощанием, нежели приветствием, потому что она помчалась по тропинке в чащу руин, и приветствия растворились за ее спиной. Чайки взмывали от шума, пока она бежала по заброшенному этажу, перепрыгивая через дыры в полу, куда свисали лианы и ветки растений. Стены то и дело мелькали вокруг нее, то освещая лицо то пряча во тьме. Свежий морской воздух вновь тормошил ее волосы. И вот, она остановилась.  Осмотревшись вокруг, она приподняла лианы и проникла в щель в разрушенной стене. Вновь включив фонарик, тени заиграли на призрачных стенах. Этого входа не знал еще никто из тех, кто пробирался на скошенные руины двух зданий, сейчас превратившихся в одну монолитную скалу. Здесь, если идти верным маршрутом, можно увидеть наполовину затопленную комнату и настежь открытую дверь. Эмма подкатила штаны и начала прыгать по кускам бетона и прочим вещам к этому входу. За ним была лестница, идущая из воды, на самом краю разрушенного небоскреба. И если бы она однажыд обвалилась, то Эмма упалы бы в воду. Хорошо, что она отлично плавает! Чайки облюбовали это место вместе с другими птицами.- Кыш! – Эмма осторожно разгоняла птиц между пролетами лестницы чтобы идти дальше. Там, впереди,изолированная часть здания, в которую могли проникнуть только они одни с Эдом. Но, в большом довольно сохранившемся помещении, Эда не было. Старая мебель, которые они вместе с ним притащили сюда стояла безмолвно. Птицы, занимающие это место во время отсутствия, разлетелись. Со стороны лестницы стены не было и можно было видеть город на воде как на ладони. Эмма села на ящики, чтобы перевести дух, смотря на городские строения, словно «эволюционирующие, берущие свое начало на основаниях руин». Но до вечера еще было далеко.- Где же Эдвард? – глаза ее смотрели в облака. Эмма достала из портфеля коробку с едой, которую она забирала из сада чтобы поесть после школы не в общей столовой в своем блоке, а тут. Прошел час, следом другой. Эмма уже, в расстроенных чувствах, начала кормить остатками овощей птиц, которые бесстрашно сновали вокруг. Их никто не обижал и они не боялись детей, приходивших на остров.- Что же могло случиться? Обычно Эмма отключала связь, чтобы ее местонахождение нельзя было отследить, если «ОА» решить донести совету о нарушении. Когда она включила связь, в ее наушниках прозвучало: «Новое сообщение».- Эмма? Где ты? Это был голос мамы. Саша была чем-то встревожена.- Возвращайся домой как только получишь сообщение. Я объясню все позже. Тут Эмма отключила связь чтобы система не смогла отследить ее месторасположение. Голос  мамы вызвал тревожные мысли в ее голове. И Эдвард должен был прийти, как обычно. Но не пришел. Что ж, оставалось только собраться и возвращаться в обжитый архипелаг. Но как только она подошла к вентиляционному отверстию, ее рот открылся. Там собралась толпа подростков и во всю о чем-то судачила. Эмма присоединилась к подросткам. Несколько человек кашляли и отстраненно смотрели за происходящим. Парень в центре вызвал интерес у окружающих. Как оказалось, он был первым, кто обнаружил, что аварийные створки шлюза были закрыты и все выходы из тайного острова перекрыты. Следом за ним, чтобы проверить его слова отправился другой ученик. Когда он вернулся, подтвердил ранее сказанное. Кажется, паника нарастала.  Эмма стояла с краю. В толпе ребят Эмма не увидела Эдварда, как ни старалась смотреть.Что ж... в этой передряге она по всей видимости одна. Тут она заметила свою подруга Снежный След. Снежный След была ученицей по обмену с цивилизацией народа кри. Она часто носила свою национальную одежду, в толпе ее было просто заметить.- След, что происходит, - подошла к ней Эмма.-  Эмуа? Ты тоже тут? Не ожидала увидеть тебя тут, думала ты послушная девочка.- Перестань, - улыбнулась Эм, - ну, так что же тут происходит?-  Аварийные шлюзы напрочь закрыты. Может случился прорыв и вентиляционную систему затопило. Мы все сейчас думаем, что делать. Нужно добраться домой до вечера, чтобы нас не начали искать и обнаружили тут.- И к какому решению пришла эта толпа?- Почти ни к какому. Снежный След пожала плечами. Тогда След и Эмма немного отстранились, усевшись на пластиковые ящики подальше от всех. Снег начала кашлять.-  Что с тобой? Все в порядке?-  Ничего, наверно просто простуда.-  Странно, у моей мамы вчера тоже был кашель.-  Да тут у нескольких девочек тоже это началось. Ничего страшного, это ведь просто кашель. У нас в племенном городе нет такого контроля за заразами, как у вас конечно, но лучше уж переболеть природным образом, как мы считаем.-  У вас полное право на это. Но почему тыт тут? Я не ожидала, что «принцесса» из Кри будет заниматься подобными баловствами.-  Несколько учеников попросили меня помочь построить традиционное типи тут, чтобы можно было укрыться ночью и во время дождя. Знаешь, старшеклассники часто остаются без такого контроля как младшие классы и могут ночевать у друзей, ну, или например тут.-  И ты согласилась?-  А почему нет? – пожала плечами Снег. Девушки сомкнули руки друг друга, словно пытаясь поддержать друг друга, в тоже время скрывая общее беспокойство. Но Эмма разжала пальцы.-  Ты куда? – удивилась Снег.- У меня есть идея. Эмма отправилась к толпе студентов.- Извините, что перебиваю, но вам стоит послушать меня.-  Кто ты? Что? – подростки удивились внезапному вмешательству извне.-  Я Эмма. Но сейчас не об этом. У меня с другом есть тайное место тут, и там много помещений забитых всяким хламом. Раньше мы не обращали внимание на все это. Мы просто часто плавали тут, чтобы нырять в глубине в поисках всякого.-  Этим тут практически все занимаються, - посмеялся кто то из толпы. Внезапно одна из девушек закашлялась. Студенты отстранились от нее. Тот парень, что первым обнаружил закрытые шлюзы словно наказывающим тоном обратился к ней:- Пойди к тем другим, что тоже болеют. Мало ли что это за зараза. И ты уже третья из тех, кто болеет. Девушка покорно пошла в отделение, где уже сидели целых три девочки, тихо перешептываясь друг с дружкой. В их глазах была тревога. Но сложившиеся обстоятельства тревожили  всех нас. Вечерело. Час или другой, и нашу пропажу уже нельзя будет не заметить.- Кто ты такой, чтобы раздавать указы? – с недоверием обратилась к нему я.- Максим. Максим был довольно симпатичным парнем с атлетическим телосложением. Наверняка хороший пловец. Не суть.- Почему ты решаешь за остальных что им делать? Тебе же сказано было наверняка, что это обычная простуда. Болезни прошлого – в прошлом. Сейчас люди не живут так тесно как прежде. Еще не в курсе ты или как? Это было несколько грубо с моей стороны я больше не могла молчать. Ненавижу. Когда парни берут инициативу в свои руки.- Ты тут выскочка или как? Это лишь простая предосторожность, - съязвил он. Выступил вперед еще один парень.- Я Ян, и тебе точно скажу, не потому что Макс мой друг, а потому что странное что то происходит. Вчера объявили о смерти Богдана, от якобы «трагического случайного случая». Но тут что то другое. Створки вентиляционных шлюзов так просто не закрывают.- Почему ты так думаешь? Может взрослые просто решили прикрыть нашу «шарашкину контору» и вскоре заявятся сюда с родителями, чтобы задать нам взбучку?- Нет, - резко ответил Ян.- Ты послушай его, его предки медики. Ян в курсе.- Да, спасибо Макс. То, что всем вам, - он обвел взглядом толпу подростков, - стоит знать Это протокол. Архипелаг поселения под карантином.- Что за глупости? – из-за моей спины вырвалась Снежный След. Внезапно ее голос прервал кашель.- Ну вот, о чем я вам говорил! – Макс и Ян отошли от Снежного Следа.- Вы не отправите меня в эту «резервацию» бедных девушек страдающих от какой то простой простуды, - начала она. Переход на крик был не в ее пользу. Парни сформировавшие про властную коалицию схватили Снег, в попытке оттащить ее в сторону от всех.- Прекратите! – я пыталась успокоить толпу, - я знаю как нам всем до захода солнца убраться отсюда! Подростки приостановились и обратили внимание на меня.- Мы с другом пытались соорудить плот из морского хлама. Он привязан в нашем тайном месте к бетонному столбу. Если мы укрепи плот, то сможем плыть по очереди на берег. В воздухе повисло молчание. Что от моего крика даже чайки застыли в ожидании, глазея на глупых людей.- Впрочем, не плохая идея, - сказал Макс и похлопал меня по плечу. Его длинные волосы начали развиваться на легком ветру и он поправил челку. Снежный След таки пошла в угол к «инфицированным», сама без сопротивления. Все остальные принялись искать в халме предметы, которые помогут поту удержаться на воде. Я, Максим и Ян отправились в наше тайное логово. К горлу подступал комок слюны, от всего происходящего кружилась голова. И мне было крайне неприятно, что во всем этом я осталась наедине, без Эдварда. Где он был, я не могла предполагать даже в теории. Обычно он всегда приходил раньше меня, а не наоборот. Что могло случится, да и вообще. Что там происходит в городе-архипелаге? По правилам тайного острова нельзя включать связь не более чем на 10-20 секунд. Так ОА не успеет увидеть где мы есть. Максимум пол минуты или минута и к нам бы приплыли спасательные катеры или квадрокоптеры, так что тут все были в курсе правил на острове.  Никакой связи.  Но это еще больше нервировало всех вокруг. Неизвестность. Но страшнее было осуждение, если вдруг нас найдут на острове из аварийных зданий, где подросткам быть не положено. Мягко говоря.- Слушай, Эмма, - как то странно начал говорить Ян.- Да, дело вот в чем, продолжил Макс. – Мы тут все для того чтобы развлечься. Как насчет секса втроем? В обычных условиях я бы еще могла понять почему они несут подобное. Но не сейчас. То, что было нормальным в обычных условиях – сейчас бред сумашедшего.- Отвалите!- Да ну чего ты? Разве в школе не проходила, что секс отлично снимает стресс? Сейчас довольно стрессовые обстоятельства, - добавил Макс, словно издеваясь надо мной.- Прекрати. Я тут не для этого.- Но на остров обычно приходят за этим, разве не так? Мы с Яном трахалисьу же практически со всеми девушками на острове. Но ты разве что мелькала, сразу пропадала из поля зрения. И знаешь, мы же проходили на «уроках любви», что надо делиться собой и быть солидарными для поддержания мира. Было бы неплохо развлечься с нами. Я закатила глаза.- Я моногамная.- Да ладно? – начали улыбаться парни, - правда? Может ты просто боишься? Поверь, двойное проникновение это нечто. Мы можем довести тебя до оргазма, обещаем.- Я не хочу это слышать. Понимаете? Это не мое, я не стану счастливее и удовлетворение, если вы оба войдете в меня, и знакомы мы 5 минут от роду.- Ну, как знаешь, - с грустью в голосе подытожил Макс.- Может она лесби, - пошутил Ян.- Просто давайте займемся важным делом! Или вы хотите проблем?- Ладно, ладно...- Отлично. Следуйте за мной, - и я показала на отверстие в стене, скрытое лианами. ***Далі буде...

Розповідь "Saph4-39" є продовженням історії "Едвард". Мовою оригіналу. Початок історії "Saph4-39" (Частина 1) є за цим посиланням. Попередня глава (Частина 2) тут.* * * Мы пробрались в изолированный для всех сектор. Для всех, кроме меня и Эдварда. Там, я показала на кабель, с помощью которого мы с Эдвардом пробирались под лестницу и в дыру в стене. Затем на платформе снизу мы привязывали наш грубо сколоченный плот из хлама. Конечно, он едва двух человек выдерживал. На острове сейчас нас было 30-ти человек и чтобы мы быстрее попали домой, желательно до заката, потребуется дополнить его чтобы уместилось больше людей. Скорее всего, нам придется плыть к соседним руинам, сейчас служащим жителям в качестве лесопарка. Его конструкция прочная и небоскреб стоит вертикально, поэтому его используют как парк. Но от него есть мост к остальному городу. В принципе, туда можно добраться и вплавь но не все из нас могли плавать и к тому же, вернуться домой в мокрой одежде. Но, похоже кому то из нас таки придется раздеться, чтобы тащить плот к другому зданию. Весел у нас нет. Мы отцепили плот и начали кричать. Мы хотели, чтобы другие нас услышали и сбросили то, что они нашли. Большое пространство сверху от нас было разрушено. Возможно когда то в этот небоскреб влетела бомба и создала что то вроде пещеры внутри, при взрыве. Ребята быстро среагировали. Вниз полетели пластиковые баки, проволока и всякий остальной хлам, который мог пригодиться. Тут же я, Макс и Ян начала все это скручивать вместе чтобы вышло что то вроде плавучего острова из мусора. На самом деле, такие древние плавучие острова до сих пор бороздили просторы океана и иногад приплывали в залив к нашему городу. Так что мы отлично понимали, что никто даже не обратит внимания, если подобный остров из мусора причалит к лесопарку. Под хламом можно спрятаться, чтобы издали нас не увидели. Затем, Ян отправился провести подростков вниз. Я осталась с Максом наедине.- Что же ты тогда тут делаешь? – наклонился ко мне он.- Я так и знала, что ты спросишь об этом. Я не в поисках развлечений тут. Просто больше времени провожу в воде и под водой. Я хочу стать дайвером-археологом и узнать об этих глубинах больше, понять древних людей, представить их жизнь и проблемы, которые привели к краху мира из прошлого.- Ну и монолог, - захихикал Макс, - на самом деле я видел, что в коротких промежутках ты приходишь и уходишь с каким то парнем. Я реально давно за тобой слежу.- Да ладно, почему это я тебе так интересна? И если так много знаешь, - съязвила я, - почему ты не нашел тайного входа в это убежище?- Не хотел тревожить тебя и твоего друга. Вы много времени проводите вместе. Хотя могли бы присоединиться к остальным... А я не из тех, кто будет принуждать к чему бы то ни было. Я промолчала в ответ. Я не хотела развивать тему этого разговора, раскрывая больше деталей моих встреч с Эдвардом. Хотя Максим был мне симпатичен и на счет нашего будущего с Эдвардом мы не спешили. По крайне мере такой был договор. Поэтому я посмотрела в раздумьях на лицо Макса. Светлые волосы и голубые глаза выглядели соблазнительно. Когда мой взгляд остановился на его губах, он внезапно схватил меня за голову и прижал к себе, впившись горячими губами. Я, неожиданно для себя, поддержала его поцелуй, но потом отпрянула. Также неожиданно, как и чувство его губ на моих губах.- Что ты делаешь?- Мне показалось, что ты этого хочешь.- Прекрати! – и я оттолкнула его в широкую грудь своей рукой. Мне стало стыдно за свой поступок. Очевидно, что человеческая психология таки работает именно так в стрессовых ситуациях. Я залезла на плот из мусора, проверяя его еще раз на прочность. Кажется все было в порядке. Думаю, что получится разместить 3 человека на плоту за раз и еще 3 человека по бокам и сзади, чтобы грести до следующего острова. В первой партии мы решили отправить тех, кто мог быть действительно болен. Возможно им и вправду нужна медицинская помощь. Кашель только усиливался, и в основном это были девушки. Но кажется у парней также были теже симптомы. И покрасневшие глаза, как у моей мамы... ...в любом случае, мы должны покинуть тайный остров и если нужно, получить медицинскую помощь. Я была одной из тех, кто отправился в первой группе, чтобы грести сзади. Сбоку меня была Снежный След и еще одна девушка, с которой я не успела познакомиться. До лесопарка было несколько сот метров но мы отлично справились и уже вскоре были на другом берегу. На уровне воды там была набережная, где желающие могли отдыхать и кататься на роверах. Но на берегу не было никого. Уже вечерело, в это время люди обычно отдыхали на побережьях. Мы быстро освободили плот из мусора и дали возможность 2 человекам уйти. Я и Снег поплыли с мусорным плотом назад. Ждать было нельзя, уже начинался вечер и было бы очень плохо получить проблемы, которые мы могли постараться избежать. Когда мы со Снегом снова ступили на сушу, мы целиком вымотались. Следующая группа поплыла без нас. Нам нужно было передохнуть. Хотя бы пол часа. Макс и Ян были основными плавцами, которые потащили плот со второй группой. Через пол часа Ян и Макс были тут. В их взгляде было неприкрытое волнение. Как только Максим ступил на сушу, он сказал, с одышкой:- Нам стоит проверить, что происходит. На том берегу нас встретил дрон и начал издавать указ оставаться на месте.- Нам пришлось сломать его, чтобы он не отследил нас, - сказал Ян.- Что вы думаете делать? Куда теперь плыть, чтобы нас не обнаружили? – я и Снег были очень расстроены новостью.- Не знаю, можно отправиться снова туда же. Дрон все-таки сломан но у нас есть пару мгновений чтобы проверить, что происходит в сети.- Уверен, что хватит времени, чтобы нас не засекли на острове? – сказал Снег. Молчание.  Парни отдышались. За нашими спинами ждали следующие подростки. Внезапно, ребята за нашими спинами прорвались к плоту.- Нам все равно и нам не нужны проблемы. Солнце скоро сядет и тогда нас начнут разыскивать, нам не нужна отметка в личном деле. Среди ребят был статный парень, очень высокий. Кажется, он был настроен решительно.- Пусть делают, что хотят! – рявкнул Макс. Нервы начали сдавать у всех. Новоиспеченный лидер подростков вместе с тремя другими вцепились в мусорный плот, на него посадили 3-х девушек. Кажется, это предпоследняя группа, которая должна покинуть остров. Мы провели их взглядом.- Мы вернемся! – крикнул статный высокий парень.- Надеюсь, - прошептала я. Вместе со мной, Снег, Максом и Яном была еще одна девушка. Низкая и на вид очень нежная. Она тихо кашляла в углу покосившегося помещения.- Как тебя зовут? – начала я.- Милена, - тихонько ответила он, еле слышно.- Они не вернуться?- Милена, меня зовут Эмма, это Снег, а это Макс и Ян,  указала я на парней пальцем, - мы все отсюда уплывем, в любом случае. Обещаю.-  Да, - подхватил Макс, смотря на меня многозначно, - всегда есть несколько вариантов. И он улыбнулся многозначительно. Только я могла понять почему. Странный писк пронизывал воздух. Кажется, в небо уже начали вылетать летучи птицы, которые прятались в руинах днем. Плота из мусора и парней все не было. Макс резко встал.- Ну что мы будем сидеть просто так и ждать? Что не ясно, что никто не приплывет?- Думаешь, что то случилось? – спросила я.- Что угодно могло случиться. Мы конечно можем забраться на другую сторону здания, чтобы попытаться увидеть что в лесопарке но вряд-ли мы что то увидим. Уже вечереет.- Я согласна. Но какие предложения? Макс замолчал. Ян тоже сидел молча, кутаясь в теплую одежду. Вечером приходит холод и температура сильно падает. Еще пару минут мы смотрели как начинает садиться солнце.- Что сидеть? – встала я, - мы можем сложить руки? Нет! Что бы там не происходило, в городе, мы не можем тут оставаться. Я поищу в сети, что происходит. И каждый из нас должен в течении 30 секунд посмотреть, есть ли какие сообщения хотя бы от родственников.- Кто будет засекать время? – отозвалась Снег.- Давай ты, у тебя ведь нет такой связи с системой как у нас.- Согласна, вставлять в себя эти электронные штуки, против традиций своего народа. Нам хватает своей реальности, той единственной, что уже есть, а не дополненной или виртуальной.- Как скажешь, Снег. Засекай время на своем смартфоне.Снег достала гаджет.- На счет три все подключаемся с сети пытаемся узнать самое важное за 30 секунд.- Раз, два, три! – выкрикнула Снег. Я вошла в сеть. Каждый из нас начал рыскать в поисках информации, судорожно бегая глазами по голографическому экрану. Еще одно сообщение от мамы, отлично! «Включить» На видео появилось лицо мамы, точнее ее лицо было в маске. «Я скажу быстро. Где-бы ты ни была, оставайся на месте. Ничего не трогай, ни с кем не говори. Я отправляю карту, куда ты должна пойти в крайнем случае, если ничего не измениться. Это новый вирус. Мы проникли в очень старый бункер. Там были люди. Они убили Богдана. Но, самое страшное, они продвинули первый гендерный вирус. Жди неделю, если ничего не измениться, иди по указанному маршруту. Люблю.»Странно, мама была напугана, подумала я. И где отец?- Это карантин! – вскрикнул Ян, родители подтвердили.- 25, 26... – слышалось в воздухе подсчеты Снега, - 27, 28, 29! 30! Все отключились. На несколько мгновений в воздухе зависло молчание. Кто то должен был взять первое слово. Ян стал первым.- Родители дали понять, что введен строгий карантин. Что-то не так с женщинами. Эмма, Милена. Отойдите от нас пожалуйста. Я смотрела на парней в шоковом состоянии.- Пока еще ничего не известно! Но... как скажешь, мы можем ввести карантин и тут. И исходя из того, что происходит, нас хвататься еще не скоро. Явне не до нас сейчас системе «ОА». Милена и Снег молчали. Мы отошли в сторону.- Да ладно вам, ребята. Что-то происходит но это не повод думать, что мы в центре какой то смертельно опасной эпидемии и... – тут Макс внезапно закашлялся.- Что ж, похоже Макс, ты тоже женщина! – я посмотрела на Яна. Тот отвернулся.- Я просто высказал предположение, - пробубнил под нос он сам себе.- У меня есть кое-какая информация, - начала признаваться я, - но, для начала, раз каранин действительно объявлен, на улицах появляются вообще не стоит, вентиляция закрыта и у нас нет выбора. Так что пока остаемся тут.- Что ты знаешь? – заинтересованно произнес Макс.- Еще рано. Давайте разведем костер и согреемся. Солнце практически село.- Апчхи! – раздалось сзади. Это Милена.- Это просто простуда, вы же не думаете что я какая-то заразная?- Нет. Просто подождем и увидим, - более спокойным тоном уже говорил Ян, смотря в мою сторону.  Часом позже, уже вернулись на верхние уровни. Расположились недалеко от вентиляционного выхода. Тут некоторые из уплывших ребят забыли свои вещи. Несколько рюкзаков. Наверное из-за сумбурности происходящего. Кроме того, тут было много хлама, который все раньше использовали в качестве мебели. Невдалеке отсюда был и огород, также росли дикие съедобные ягоды и фрукты. Мы разделились на 2 группы. Девушки пошли искать поблизости хворост и что то для ужина, а парни, которых было меньшинство, остались готовить место для костра и разбираться с вещами. Милена то и дело чихала и кашляла. Выглядела она совсем слабой в ее нынешнем положении. Кажется, что вот вот и она сломается, словно хрупкий листочек на ветру. Она была моложе всех нас, наверняка только недавно перешла в старшие классы. И мы практически сразу отправили ее назад, чтобы она укрылась чем то теплым и согрелась. В поисках хвороста и ягод с фруктами очень помог фонарик. Я и представить не могла, что окажусь в подобных обстоятельствах. Мне хотелось думать, что все это лишь приключение, но что то говорило мне, что дела обстоят намного серьезнее. Во всяком случае, мамин голос был очень тревожным.- Снег? – я потеряла ее из виду.- Да, я тут! Я направилась в сторону голоса. Снег обнаружила пермакультурный сад, тут росли овощи и фрукты, зелень вместе. Кто еще давно устроил тут огород, может даже много лет назад. Наверно ребята поддерживали сад, чтобы всегда под рукой что то было для перекуса.- Отличная находка! И мы принялись искать спелые плоды, зелень и ягоды, собирая найденное в рюкзаки.- Знаешь, а я ведь почти завершили типи. Если нам придется остаться тут на некоторое время, мы сможем скрыться от ветра, дождя и холода там.- Это хорошая новость, ты как нельзя кстати тут. Даже удивительно, ведь твой народ отлично приспособлен к дикой природе.- Не совсем. Сейчас у них большие процветающие города и деревни, которые выросли в последние сотни лет. Наши вожди пошли путем природного развития и мы все-таки смогли восстановить былое величие своей культуры и создать из нашего традиционного жилья дальнейший эволюционный ход. Я бы была счастлива, если ты однажды попала к нам в гости.- Спасибо за приглашение, но пока мы в неизвестности. Наше положение очень хрупкое. Эта непонятная зараз... – я замялась, - в общем, я расскажу у костра.- Я надеюсь, что все будет в порядке, - радостным голосом сказала Снег.-  Я тоже, - не с такой убежденностью ответила я. Когда мы вернулись, костер уже полыхал вовсю. Раньше огонь тут разжигали только днем, чтобы не привлечь внимание дронов или сторонних наблюдателей. Но теперь это не имело значения. На горизонте, словно на ладони во все стороны вокруг – лежал город. Огни башен и зданий сверкали в ночи. А еще дальше, были видны огни города на берегу. Вдалеке.- Смотрите, что мы нашли! – мальчики показали сложенные вместе фляги с водой и бочонок с какой то жидкостью, оставленными подростками раньше.- Кто то спрятал тут алкоголь, под мебелью, - кажется Макс был особо рад.- Я не употребляю наркотики, - сказала я чуть грубовато.- Нам больше достанется! Макс приоткрыл крышку бочонка.- Мда, кажется это какой то самогон. Очень крепкий!- И то лучше, в этих обстоятельствах, - ответил Ян. Милена была возле костра и пыталась согреться, закутавшись в гору тряпок, но ее знобило.- На кой черт я поперлась на этот остров?! Зачем я послушала его... И он уплыл, бросил меня тут! Тварь! Вы все мужики козлы! – было странно слышать от такой хрупкой девочки такие вопли.- С тобой все хорошо, Милена? – прервала я ее поток злобы.- Отвали от меня, сука! Ты тут подстилка для этих двоих. Я подслушала ваш милый треп, когда вы договаривались о двойном проникновение! Все были в шоке. Подобной грубости никто никогда не слышал. Ян отошел в сторону и о чем то тихо говорил с Максом, шепча на ухо.- Да, да, шепчетесь за нашими спинами, хотите отобрать девушек у девушек! Козлы!- Милена! – не выдержала я, - как ты можешь такое говорить? Снег тоже вступила в диалог:- Пожалуйста, прекрати. Наверное у тебя горячка. Тебе стоит отдохнуть, просто попытайся уснуть и завтра станет лучше.- И еще кое что, - начала я, - я ни с кем ни о чем не договаривалась! Напротив, я отвергла предложение. Если у тебя какой то приступ ревности, то я думаю что парни с удовольствие трахнут тебя, раз ты из милйо девочки превратилась в настоящую суку.- Они противны! – резко выдала Милена и отвернулась, пытаясь уложить своё маленькое тельце в неестественной позе. Она вздрагивала, ее кажется знобило. Но мы не рисковали ее трогать. Она словно с цепи сорвалась и это было куда более неприятно, чем какие либо вирусы. Вскоре уже все были у костра. Мы приготовили немного еды, выпили горячий чай из местных трав. Снег зарылась чуть ли не с головой в свой типи, скомканный на земле.- Что ж, я могу сказать только то, что я знаю. На себе я приняла любопытные взгляды ребят. Раздался кашель, это полу уснувшая Милена, но за ней чихнула и Снег. Может, и вправду это просто простуда, а может и нет.- Моя мама недавно была частью экспедиции на дне города. Они под землей искали старое убежище, где некогда пытались выжить древние люди, спасаясь от первого гендерного вируса.- Ты про Эдвардскую эпоху?- Нет, Макс, еще раньше. Эпоха Эдварда настала немного позже, спустя годы после пика гендерной пандемии. Да и в то время укрываться в бункерах уже было поздно.- Значит, ты говоришь о времени, когда существовал Манхеттен? Похоже, что парни напрочь не интересовались историей. Ведь Эдвардская эпоха настала только к концу 2040-х, тогда как пандемия началась скорее всего в 2043-м году. Хотя кто сейчас, в далеком 2439 задумывается о том, что было сотни лет назад?- Да, люди ушли под землю еще до затопления города. В самом начале. Потому что сразу после вспышки, на следующий год Нью-Йорк был захвачен анархо-феминистками. Мы все учили историю.- В тоже время, - показала свой нос из ткани Снег, - у нас считается началом расцвета нации кри и других коренных американцев. Мудрые женщины и мужчины-духи вернули нам наши земли и былую славу.- Про это все тоже в курсе. Для белых людей пандемия стала настоящей трагедией, - подвел итог Ян.- Бла-бла-бла, - начал шутить Макс, - что на счет конкретики? Говори, что ты знаешь. Ребята отпили из чашек, тот самогон, что отыскали раньше.- Налей и мне, пожалуй. Парни переглянулись.- Да с радостью! Я отхлебнула это пойло и тут же скривилась.- Что это черт подери?- Какое то саморобное бренди или ром. Наверно сделано тут, на острове. Пришлось выплюнуть смесь изо рта в костер. При это пламя только вспыхнуло. Свои пять копеек вставила Милена:- Уже сперу их отхаркиваешь, да? Как ты можешь...- Милена, ты не в себе или как?! – рявкнула из под тканей для типи Снег. Но она притворилась, что спит.- Мать сказала мне, что они отыскали подземное убежище, добрались туда. Но там, к всеобщему удивлению, оказались выжившие. Точнее, логически говоря, их потомки. Они и убили Богдана. Об этом должны были сказать в ближайшее время, как говорила мама. Но, как только я получила ее сообщение, то должна сказать вот что. Какой то вирус действительно вырвался, оттуда, у них были образцы первого ретро-гендерного вируса. Видимо, что они таки сумели как то его изменить. Но теперь этот вирус-мутант на свободе. Мы думали, что все кто был заражен им раньше, давно умерли. И вирус исчез. Но вот, теперь тут и сейчас и изменился. Что он из себя представляет – неизвестно.- Мне родители сказали, чтобы я опасался женщин и спрятался, - голос Яна четко передавал посыл его родителей но большего мы не знали.- И чем по-твоему опасны я, Милена и Снег?- Увидим. Макс посмотрел в сторону кучи тряпок, в которых вроде бы спала Милена.- Может и вправду, связать вас всех? Вдруг женщины приносят какую то проказу и являются переносчиком вируса?- О! Ты больше не хочеш двойного проникновения? – съязвила я.- Пожалуй, в этом вопросе я бы хотел продолжить диалог, несмотря на «смертельную» опасность от вируса, который почему то переносят женщины. При этом слова «смертельно» и «опасность» он произвел с большей долей юмора и отсутствием веры во что то опасное.- Можете связать озверевшую Милену и устроить проникновение! – захихикала из под тканей Снег.-  Снег, что за глупые шутки. Давайте лучше ляжем спать, может завтра, с новым днем, появится больше новостей и все закончиться хорошо.-  Увидим, - лег у костра Ян. К нему тут же подобрался Макс и сцепил его в своих объятиях. Я закатила глаза.И правда, стоит спать. Может я проснусь у себя дома и пойму, что все это страшный сон. И что я не одна тут с практически неизвестными мне людьми, без него. Без Эдварда.- Добрых снова! – пискнула из под тканей для типи Снег.- Спокойной...-  ...ночи, - застонал Ян под покрывалом.***Далі буде...

Не сумуй на карантині. 1980-і роки були чудовим часом для кінофантастики і не тільки. Тоді народилася така кількість шедеврів, що нам сьогодні й не снилося. Їх весь час зараз мріють перезапустити або вже зробили це. Але зараз вже такого кіно не знімають...Перші контакти із інопланетянами, перші афро-герої, лесбі, гендер, штучний інтелект та багато іншого, що було масово показано у 1980-х у стрічках, що взірвали кінотеатри кінця 20-го століття.1. Зоряні війни: Епізод 5 - Імперія завдає удару у відповідь / The Empire Strikes Back, 1980Перший фільм, показаний в 1977 році, надихнув багатьох режисерів 80-х на експерименти в області кінофантастики. А тим часом Лукас продовжив розповідь про пригоди початківця джедая, його друга-контрабандиста і симпатичної принцеси.2. Божевільний Макс 2: Воїн дороги / Mad Max 2: The Road Warrior, 1981Сіквел «Божевільного Макса» виявився більш вдалим, ніж перша частина 1979 року. Тут головна роль знову у Мела Гібсона. Макс колесить по пустелях Австралії в пошуках пального - найголовнішого багатства в умовах постапокаліпсісу.3. Втеча з Нью-Йорка / Escape from New York, 1981Дія відбувається в 1997 році, який для початку 80-х був досить віддаленим майбутнім. Острів Манхеттен перетворений в гігантську в'язницю для найнебезпечніших злочинців, і туди відправляють колишнього солдата Змія Пліскін з відповідальним завданням - повернути зниклого президента. За непослух - смерть.4. Щось / The Thing, 1982У льодах Антарктики пробуджується якась мерзенна інопланетна тварюка і починає тероризувати команду вчених, які приїхали попрацювати.5. Барва пурпурових полей / The Color Purple, 1985«Барва пурпурова» — кінодрама режисера Стівена Спілберга 1985 року. Переглядати рекомендується дітям від 13 років спільно з батьками. Фільм був знятий за однойменним романом лауреата пуліцерівської премії Еліс Вокер. Цей фільм у 80-х визвав суспільний шок - усі головні актори, та навіть другорядні були представлені афро-американцями. Більш того, головна героїня - виявилась лесбійкою, що страждає від тортур чоловіка. Темі, підняті у цьому фільмі були екстремальними для того часу.6. Той, що біжить по лезу / Blade Runner, 1982У детектива Ріка Декарда важливе завдання - він повинен виявити і знищити втікачів кіборгів, які втекли з космічної колонії на Землю. Наступного тижня виходить новий фільм «Той, що біжить по лезу 2049», в якому дія відбувається 30 років по тому. Не знаємо, чи буде це круто, але, судячи з трейлеру, дуже красиво.7. Трон / Tron, 1982Молодий програміст випадково потрапляє всередину комп'ютерної гри і дізнається, що програми там живуть досить пригнічено. Їх тримають в своєрідних концтаборах і використовують для участі в жорстоких гладіаторських боях.8. Зоряний шлях 2: Гнів Хана / Star Trek II: The Wrath of Khan, 1982Протягом 80-х було знято чотири повнометражні фільми за мотивами популярного серіалу «Зоряний шлях». «Гнів Хана» виявився найвдалішим з них, краще навіть, ніж перший фільм.Хан - це лиходій, якого в одній із серій капітан Кірк залишив на безлюдній планеті в покарання за злочини.9. Інопланетянин / E.T. the Extra-Terrestrial, 1982Інопланетяни з науково-дослідницької експедицією прилітають на Землю, але змушені швиденько змитися через надмірне інтересу з боку місцевих спецслужб. Правда, під час втечі забули на планеті одного з учених. Страшненького, але привабливого чужинця прихистив земної хлопчик Елліот.10. Індіана Джонс / , 1981«Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега», також відомий як «Шукачі втраченого ковчега» — пригодницький кінофільм, знятий в 1981 режисером Стівеном Спілбергом. Є першою серією пригодницької кінотетралогії про археолога і шукача пригод Індіану Джонса. Дітям рекомендується перегляд спільно з батьками.11. Людина з зірки / Starman, 1984Земляни - не самі доброзичливі створення: трохи що їх ППО відразу палять по небу. Так був збитий непізнаний літаючий об'єкт з інопланетянами. Вони прилетіли за Землю, отримавши послання землян з привітаннями, відправленими з космічним апаратом «Вояджер» в далеке міжпланетну подорож. В живих після катастрофи залишився лише один гість.12. Мисливці за привидами / Ghostbusters, 1984В кінці XX століття Нью-Йорк заполонили привиди, які заважають нормальним людям жити і працювати. Тому команда відважних парапсихологів береться за важливу справу позбавлення міста від нечисті.13. Конфіскатор / Repo Man, 1984Отто працює в банді «конфіскаторов», які викрадають машини у людей, які заборгували банку гроші. Одного разу він натикається на загадковий шевроле, який знаходиться в розшуку у ФБР. Мало хто знає, що в багажнику машини лежить труп інопланетянина, що випромінює потужну радіацію. За кермом - божевільний учений з Лос-Анджелеса.14. Термінатор / The Terminator, 1984Якщо в Радянський Союз 1984 прибула мила дівчинка Аліса Селезньова, у якій в світле майбутнє вкрали мієлофон, то в США 1984 року з'явився страшний робот з апокаліптичного майбутнього, щоб вбити Сару Коннор, щоб та не народила главу Опору Джона Коннора, який хоче покласти край повстання машин.15. Назад в майбутнє / Back to the Future, 1985Роком пізніше Марті Макфлай мало не стер себе з лиця землі, бо скочив у минуле і завадив знайомству батьків. Довелося терміново все виправляти.16. Бразилія / Brazil, 1985Сем Лаурі живе в суспільстві тотальної бюрократії, і в цілому його все влаштовує. Але одного разу він зустрічає дівчину зі своїх снів. На жаль, Джил приречена, так як мала необережність написати лист про помилку, допущену бюрократичною системою. А система віддає перевагу виправляти помилки, прибираючи людей.17. Гремліни / Gremlins, 1984«Гремліни» — американський комедійний фільм жахів 1984 року. У ньому показано незабутню істоту, яку пам'ятають вже багато десятеліть.18. Чужі / Aliens, 1986Космос незвіданий сповнений страшних тварюк, які з вдячним чавканьем приймають ніжну білкову їжу - космонавтів, занадто привільно відчувають себе в космосі.19. Муха / The Fly, 1986Один вчений зайнявся проблемою телепортації - справа суспільно важливе і безумовно корисне. Натхнений добре минулим досвідом з мавпочкою, фізик захотів випробувати експериментальну машинку на собі. Але сталося так, що в стерильну камеру залетіла муха, в результаті чого їх телепортнуло, попутно змішавши гени людини і комахи.20. Хижак / Predator, 1987Арнольд Шварценеггер стикається в джунглях Центральної Америки з інопланетної сволотою, яка дуже любить полювати. Без різниці на кого.21. Робокоп / RoboCop, 1987Кіношні вчені, які жахливо обожнюють різні ризиковані експерименти, створюють робота на основі мізків загиблого поліцейського.22. Зубастики / Critters, 1986«Зубастики» — фільм жахів, що складається з 4 частин. У центрі оповіді усіх фільмів - протистояння людського роду расі інопланетних монстрів, які називаються Зубастики.

Toyota розробила літаюче таксі. Коли воно з'явиться на вулицях міст? У багатьох фільмах про майбутнє показано, як по вулицях міст рухаються літаючі автомобілі. Наприклад, у фантастичному бойовику «П'ятий елемент», дія якого відбувається в 2263 році, головний герой працює в службі літаючого таксі.Здається, в Японії фантастичне майбутнє настане набагато раніше, ніж очікували творці фільму. Влада країни має намір надати людям можливість літати між різними точками міст вже в 2023 році.Судячи з усього, для цих цілей будуть використані літаючі автомобілі SkyDrive, які розробляються за підтримки японської компанії Toyota. Розробка нового засобу пересування ведеться вже давно, але на початку серпня 2020 року сталася важлива подія. Апарат SkyDrive з модельним номером SD-03 піднявся в повітря і пролетів деяку відстань з пілотом на борту. Він показав себе з найкращого боку й напевно буде введений в експлуатацію, так що про нього явно варто розповісти докладніше.Літаюче таксі ToyotaПро літаючому таксі розповіло видання Engadget, з посиланням на Observer. На даний момент автомобіль SkyDrive моделі SD-03 являє собою електричний автомобіль, який вміщує одну людину, харчується від акумулятора і оснащено вісьмома гвинтами. Під час випробувань в закритому полігоні японського міста Тойота, апарат з пілотом на борту піднявся на 2-метрову висоту протягом 5 хвилин здійснював кола. Випробування пройшло якнайкраще і як це відбувалося можна подивитися на відеоролику нижче.Важливо розуміти, що це всього лише прототип. Якщо в 2023 році в великих японських містах на кшталт Токіо і Осака з'явиться літаюче таксі, автомобіль SkyDrive буде вдосконалений. По-перше, в ньому з'явиться друге крісло, адже пасажиром потрібно місце, куди можна сісти. Невідомо, яку швидкість набирає нинішня модель, але фінальна версія повинна розганятися до 60 кілометрів на годину. А тривалість польоту треба буде збільшити до 60 хвилин. На думку розробників, такий швидкості і часу польоту повинно вистачити на подолання 32 кілометрів. Якщо всього цього досягти, автомобіль цілком зможе справлятися з усіма накладеними на нього завданнями.Переваги літаючого таксіВагомою перевагою SkyDrive є те, що за своєю суттю він є транспортним засобом вертикального зльоту і посадки (VTOL). Це означає, що йому не потрібна спеціальна злітно-посадкова смуга або майданчик. Щоб забрати пасажира, він може опуститися на парковку і зайняти собою максимум два місця - його довжина дорівнює чотирьом метрам. А доставити людину він може прямо до його дому. Це дуже зручно і економічно, тому що владі не потрібно буде витрачати бюджет на будівництво спеціальних «зупинок». Єдине, на що доведеться витратитися в плані інфраструктури - це на зарядні станції. Об'єм акумулятора SkyDrive поки невідомий, тому сказати, скільки часу буде займати заповнення заряду акумулятора, поки неможливо.Літаючі автомобілі інших підприємствЗ більш ніж 100 світових проектів зі створення літаючих автомобілів, лише деякі досягли успіху. Я сподіваюся, що багато людей захочуть покататися на SkyDrive і вони будуть відчувати себе в безпеці, - оголосив керівник проекту Томохіро Фукудзава (Tomohiro Fukuzawa).Дійсно, розробка літаючого транспорту ведеться і в інших країнах, особливо в США. Цією справою, наприклад, займалася компанія Uber. Прототип літального апарату був продемонстрований в 2018 році, але робота над його створенням йшла дуже довго. А в зв'язку з пандемією коронавируса вона мало не зупинилася, тому що в травні компанія скоротила штат співробітників, які займалися створенням літаючого таксі.Не дуже добре йдуть справи і у компанії Kitty Hawk, керівництвом якої займається співзасновник Google Ларрі Пейдж (Larry Page). У 2018 році компанія показала літальний апарат Flyer, управляти яким можна навіть після години тренувань. А все тому, що він управляється за допомогою двох джойстиків і на ньому важко потонути - він оснащений «лижами», що дозволяють сідати на воду. У червні розробка цього апарату була завершена, тому що компанія вирішила зайнятися створенням більш великого апарату.Все це звучить дуже круто - літаюче таксі, фантастичне майбутнє і все таке. Тільки от цікаво, наскільки сильно будуть шуміти ці літаючі автомобілі з купою повітряних гвинтів. Є відчуття, що вони будуть ревіти набагато голосніше, ніж мотоциклісти в літні ночі. Чи буде ця проблема вирішена, поки невідомо - можливо, регулюючі органи заборонять роботу літаючого таксі в певних місцях і часу.Джерело HiNews

Фантастика, бойовик, мелодрама, комедія, детектив, романтика і політика. Все в одному! Вигадка, іронія, в загальному глядачі дуже задоволені. Застереження - цей серіал захоплює й поглинає все ваше життя! Навіть якщо ви вже не юні, романтизм та пригоди не обійдуть вас стороною у космополітичному серіалі "Зоряна брама: Атлантида". Коли у штатах тільки починали транслювати шоу - фанатам доводилось покупати диски для DVD у не зовсім ліцензійних магазинах, бо по телевізору його не показували. Навіть ті розбалувані глядачі, хто серіали дивиться вже давно, навіть тоді коли не було інтернету, точніше не звідки було його скачати - фанатіли від сюжету та антуражу шоу "Зоряна брама". Особливо його продовження - "Атлантида". Справа в тому, що даний серіал продовження відомого серіалу "Зоряна брама". Ось так подивіться всі серії і здається, що політика все таки розумна справа й багато політиків все таки намагаються зробити так, щоб у нас не було конфліктів та воєн. Кому потрібна війна? Тільки тим, хто продає зброю.Отже, якщо відкинути політику, то серіал просто дивовижний. Найприємніше, що приблизно відкриває нам теорію місцезнаходження тієї самої втраченої "Атлантиди". Ми її шукаємо на Землі, але знайти не можемо, тому що вона можливо не на Землі? Весь серіал "Зоряна брама" складається з жменьки героїв, які подорожують через так звані ворота - це високотехнологічні ворота - у вигляді кола і за допомогою набору ієрогліфів - адрес - можна пересуватися по цілому світові! А цей серіал продовження про те, що є навіть адреса пересування в космос - де ця сама "Атлантида" - розташована на одній з планет, де майже тільки суцільний океан, вона просто була під водою... Що чекає героїв серіалу? Кожна серія це вже подорож по світах ні з Землі, як раніше, а більш безпечне пересування по даному "острову". Також наші герої, тут вже команда інша ніж в "ЗВ" (коротко зоряну браму). Отже, наші герої також досліджують різні світи і стільки є місць, які краще б не відкривали.Будуть тут і "бійтеся тих, що дари приносять", будуть ті які гірше ворогів, краще без таких друзів, але зустрінемо раси, які краще нас і навіть тумани... які теж по суті раси. Найстрашнішими і раніше залишаться - самі люди! Є вороги до яких ти готовий і знаєш, що від них очікувати, а є люди на Землі, що страшніше ворогів і їх найбільше побоюватися і доводиться. Божевільна і обалденная гра героїв, акторів - їх настільки не земного зовнішність і чудесного роду перевтілення вам скаже, що все це і правда сталося на якому то кораблі і все було правдою. Настільки вони приголомшливо грали, що захотілося взяти участь в цьому! Навіть ризикуючи власним життям! Адже це і є справжнє і приголомшливе. Також для фанатів серіалу, і фільм залишить приємні спогади. Отже, рекомендуємо особисто подивитися від початку до кінця фільм "Зоряна брама", потім серіал "Зоряна брама", а потім продовжити "Зоряна брама - Атлантида". А ось завдяки Роберту Карлайлу "Зоряна брама: Всесвіт" - я вже не рекомендую... там щонайповніше марення вже пішло. Але знаєте, трьох цих серіалів з масою їх сезонів вам на півроку карантину вистачить. вдалого перегляду і спасибі за увагу, дорогі читачі! 

Автоматична їжа з робоавто, як у фільмі "Суддя Дред". Крильця на колесах почала продавати KFC, свою їжу у автономних машинах з 5G. У Китаї почали роботу автономні машини мережі фастфуду KFC. Мобільні точки харчування підключені до мережі 5G, завдяки чому вони можуть орієнтуватися у просторі і розрізняти перешкоди.Безпілотні авто / фото Twitter / @ shanghainekoПопри розвиток нових автомобільних технологій, багато експертів пророкують, що у найближчі роки нам не варто очікувати появи на дорогах загального користування легальних машин без водія.У деяких регіонах окремих країн дозволена експериментальна експлуатація безпілотних авто, але це поки зовсім не масове явище.Джерело НВ

Сіра або зелена шкіра, величезні темні очі на непропорційно великій голові, повна відсутність емоцій, низький зріст, довгі руки з тонкими пальцями... Цей розхожий образ прибульця вже давно вийшов за рамки фантастики і навіть уфології, знайшовши собі притулок на сторінках жовтих газет, в міських легендах й масовій культурі. Звідки взявся цей образ, як він став настільки популярним та яке місце займає в сучасній фантастиці? Давайте спробуємо розібратися.Вперше великоголові сірі інопланетяни з'явилися на зорі сучасної фантастики - на самому початку двадцятого століття з ними зустрілися герої роману Герберта Уеллса «Перша людина на Місяці», які зважилися відвідати супутник бабусі Землі. Але сірошкірі лунатики Уеллса принципово відрізнялися від сучасного способу «маленьких зелених чоловічків» наявністю крил. Вони загубилися на тлі інших прибульців, якими була багата рання фантастика.Зірковий час низькорослих гуманоїдів, яких ми будемо за традицією називати просто «сірими», настав лише в середині XX століття / І прогриміли на всю Америку вони зовсім не завдяки письменникам.Все почалося з РозвеллаПерший масовий сплеск інтересу до інопланетян датується 1 947 роком, коли стався знаменитий «розвельський інцидент». Фермер Вільям Брейзел, об'їжджаючи свої володіння, виявив дивні уламки. Незабаром інформація про «розбився кораблі і інопланетян» дійшла до місцевих військових, але до того моменту преса вже розгорнула навколо цієї події галас.«Прибульці» в сучасному музеї в РозуелліНа цьому факти в історії закінчуються і починаються домисли: уряд США нібито приховав сліди аварії, в руки військових нібито потрапили тіла (а можливо, навіть і живі прибульці), всіх свідків нібито змусили мовчати, і так далі. Втім, з часом знайшлися достатньо місцевих жителів, готових розповісти «всю правду» про «розвельський інцидент» - правда, найчастіше зі слів далеких знайомих або покійних родичів.Свідоцтва часто принципово розходяться в зображенні інциденту і обставин зустрічі з інопланетянами, але в описі останніх зберігають дивовижну одностайність. Прибульці були безволосими, невисокими й крихкими на вигляд, з величезними головами та чорними, як смола, очима.Спочатку інцидент не викликав широкого резонансу за межами Нью-Мексико. Але в кінці 1970-х майор Джессі Марсел, що служив в 47-му році на авіабазі Розуелл, дав скандальне інтерв'ю, де розповів про бачены ним уламки, - ті, за словами Марсела, були позаземного походження. Преса тут же згадала про призабутому інцидент, включилося «сарафанне радіо» і стало не так уже й важливо, розбився в околицях Розвелла корабель прибульців або у свідків просто розігралася уява.Чим більше представники влади заперечували позаземне походження об'єкта, тим сильніше переконували громадськість у тому, що він неї щось приховують. В результаті уявлення про те, як повинні виглядати справжні прибульці, й образ «сірих» в масовій свідомості фактично злилися воєдино. «Розуельський інцидент» став наріжним каменем уфології.В наші дні байка про інцидент годує всю туриндустрию містаОфіційна версія уряду США свідчить, що в Розуеллі розбився всього лише експериментальний метеозонд, а тіла, які бачили очевидці, були манекенами, які використовувались для тестування нових парашутів. Це не заважає десяткам ентузіастів продовжувати досліджувати «розвельський інцидент», про який вже написано тисячі сторінок і зняті кілометри плівки.Майже через п'ятдесят років згаслий було інтерес до інопланетян в Розуеллі спалахнув з новою силою, коли музичний продюсер Рей Сантіллі оприлюднив скандальний фільм «Розтин інопланетянина». Нібито у оператора, який знімав розтин прибульця, збереглася плівка. Тепер вона потрапила в руки продюсеру, й він вирішив відкрити світові правду.У 2004 році Сантіллі зізнався, що підробив фільм. Однак він продовжував стверджувати, що бачив і справжню зйомку. Влада потурбувалась про це. Мовляв, вона не збереглася, через що й довелося піти на обман.Органи для опудала прибульця знімальна група «Розкриття інопланетянина» придбала, за словами Сантіллі, в найближчій м'ясній крамниціПрибульці ХіллОстаточно образ сірих гуманоїдів укорінився в американській масовій свідомості після ще одного відомого в уфології інциденту: в 1961 році Бетті та Барні Хілли стали першими, хто привселюдно заявив, що їх викрали інопланетяни. Повертаючись з відпустки, подружжя стало свідками появи НЛО, але коли дісталися до будинку, не змогли відновити в пам'яті події попередньої ночі. Незабаром Бетті почали мучити кошмари, в яких над нею й її чоловіком проводили різні медичні експерименти низькорослі сірошкірі істоти.Статуя і малюнок прибульця в музеї ХіллЗа словами Бетті, лідер інопланетян, відповідаючи на питання, звідки вони прибули на Землю, показав їй зоряну карту. Згодом Бетті змогла намалювати її - грунтуючись на цьому малюнку, багато хто з уфологів вважає батьківщиною «сірих» систему дзета Сітки, розташовану в 39 світлових роках від Землі.Першим, хто вислухав історію Хілл, став астроном Уолтер Вебб. Він вважав, що кошмари Бетті були викликані істерією з приводу НЛО, що охопила в ті роки американців. Через три роки Бетті і Барні повторили ту ж історію вже під гіпнозом. Проводив його доктор Сіммонс зумів позбавити подружжя від кошмарів та прийшов до того ж висновку, що і Вебб.Однак джина було вже пізно заганяти в пляшку. Знову піднявся галас, історія про викрадення Бетті та Барні Хілл пішла в народ і стала однією з улюблених тем для уфологів. Барні помер в 1969 році, Бетті пережила чоловіка на тридцять п'ять років і до кінця життя зберігала впевненість, що її зустріч з сірими інопланетянами сталася насправді, а не була плодом уяви, що розігралася. Історія Хілл донині залишається однією з улюблених тем уфологів.Анатомія «сірих» прибульцівХоча будовою тіла маленькі зелені чоловічки в цілому схожі з homo sapiens, деталі принципово відрізняються. Зріст їх рідко перевищує півтора метра, вони відрізняються крихкою на вигляд статурою, абсолютно позбавлені волосяного покриву, а в більшості випадків і помітних статевих органів. Найчастіше сірі або обходяться зовсім без одягу, бо віддають перевагу тонким облягаючим костюмам чорного або сріблястого кольору.За сюжетом серіалу «Вавилона-5» в Розуеллі відбувся перший контакт людства і раси врііВважається, що «сірі» слабкі фізично, але в повній мірі компенсують цей недолік ментальними здібностями. Впадає в очі непропорційно велика каплевидная голова сірих - найчастіше це пояснюється збільшеним об'ємом мозку прибульців, який, можливо, дозволяє їм спілкуватися телепатично. Цією здатністю часто пояснюють і ледь помітний рот - не виключено, що в якості засобу спілкування він їм просто більше не потрібен. Ніс настільки ж слабо виявлений на лякаюче безпристрасних лицях сірих - зате добру його половину займають величезні чорні очі, позбавлені зіниць й хоча б натяку на людські емоції.Можливо, саме відсутність емоцій, неможливість зрозуміти, які думки ховаються за пронизливим поглядом чорних очей, роблять образ сірих настільки страшним та одночасно запам'ятовується.А що якщо беземоційна маска - просто шолом? Кадр з фільму «Спілкування» 1989)Великий бізнес на маленьких чоловічківДо пори тема НЛО в цілому і маленьких зелених чоловічків зокрема приносила бариші лише спритним газетярам, ​​але незабаром і багато інших зметикували, що на прибульців можна зробити собі ім'я, а то і стан. На голови журналістів посипалися сотні повідомлень про викрадення, і більшість «жертв» буквально слово в слово повторювали розповідь подружжя Хілл. Окремі деталі могли змінюватися, але «сірі» в ролі викрадачів вже протягом декількох десятиліть присутні в більшості оповідань. І вже, звичайно, жодна з сотень книг, присвячених проблемі інопланетян, які не обходила стороною «сірих».Укорінений в масовій свідомості й на сторінках уфологічних книг образ поступово почав експансію і на територію фантастики. Мабуть, першим автором, який всерйоз зайнявся темою контактів людей з сірими прибульцями, - правда, при кілька неординарних обставинах - став Уитли Стрібер, першу популярність якому принесли романи жахів. Уитли стверджував, що в 1985 році пережив викрадення, - через два роки він описав свій досвід в книзі «Спілкування» (Communion), яка в одну мить стала бестселером.У США книга Стрібера розійшлася тиражем більше 2 мільйонів примірниківНа обкладинці книги зображено вже на той час класичний образ прибульця - художник Тед Якобс намалював інопланетянина в точній відповідності з описом Стрібера. Відчувши, що вхопив удачу за хвіст, Стрібер на якийсь час відійшов від фантастики і почав штампувати книжки на уфологічну тематику, які читалися, як захоплюючі фантастичні романи, й тому користувалися незмінним успіхом у широкої аудиторії.Втім, повернувшись в останні роки до художньої літератури, Стрібер не забуває про своїх маленьких інопланетних друзів. На сторінках роману The Grays і графічної новели The Nye Incidents він продовжує спекулювати на нев'янучої популярності «сірих» та любові американців до теорій змови. Найпопулярніша теорія, що пояснює, що ж «сірі» забули на нашій планеті, говорить, що їх раса вимирає, і вони сподіваються за допомогою генетичного матеріалу homo sapiens врятувати себе. Для цього і викрадають людей, над якими проводять різноманітні експерименти - з відома та мовчазної згоди світових урядів. Судячи з роману The Grays, такої точки зору дотримується і Стрібер.Уокену дісталося від Стрібера за те, що актор зображав його аж надто божевільнимУ 1989 році за мотивами «Спілкування» був знятий однойменний фільм, в якому роль Стрібер виконав Крістофер Уокен. Втім, до того моменту інопланетяни вже перестали бути для глядачів в новинку, і особливих лаврів своїм творцям фільм не приніс.Сірі в (звичайної) фантастиціОчевидно, що подібні фільми і романи, преса й одвічний страх людини перед незвіданим створили «сірим» погану репутацію. Надумай вони завтра здійснити посадку на галявині перед Білим домом, нарвуться, чого доброго, на феєрверк з бойових ракет типу «земля-повітря» замість квітів та червоної килимової доріжки - не допомогло б ніяке «ми прийшли з миром».Інопланетяни з «Близьких контактів третього ступеня». З деякою натяжкою до «великоголову» можна віднести і І-Ті з «Інопланетянина»Чи не єдиним, хто в минулому столітті спробував зобразити «сірих» добрими сусідами людей, став Стівен Спілберг. Першим плодом його інтересу до позаземного життя став фільм 1978 року «Близькі контакти третього роду», в якому роль братів по розуму була відведена саме «сірим». Вони і з'являлися на екрані лише на лічені миті, та й весь фільм присвячений не стільки їм, скільки улюбленої теми Спілберга - зіткнення людини з незвіданим. Однак фінальна сцена, в якій люди вступали, нарешті, в перший контакт з прибульцями, дарувала надію на те, що в «сірих» ми можемо знайти не ворогів, а справжніх братів по розуму.Майже через тридцять років у фільмі Спілберга знову знайшлося місце «сірим» - чергове небезпечну пригоду нев'янучого Індіани Джонса призведе його з друзями і радянськими розвідниками в джунглі Амазонки, де в древньому храмі вони виявлять прибульців. Ті, правда, й не подумають розкривати свої таємниці та моментально ретируються в паралельне вимір, на прощання закип'ятивши мізки улюблениці Сталіна.У «Індіану Джонсі» прибульці з'явилися з паралельного світу, а не з космосуАле головним популяризатором образу сірих низькорослих гуманоїдів в сучасній фантастиці став телесеріал «Секретні матеріали». Згідно міфології серіалу (якою вона була до перезапуску) низькорослі сірі інопланетяни, іменовані «колоністами», відвідували Землю ще на зорі людства і направляли хід еволюції нашої раси аж до останнього льодовикового періоду. Повернувшись через тисячоліття, колоністи з подивом виявили, що мають справу вже не з варварами, які вважають вогонь даром богів, - але ж у прибульців були великі плани на «говорячих мавп».Тільки дорослі колоністи схожі на типових сірих, молоді особини нагадують швидше рептилійПісля того як корабель інопланетян звалився в 1947 році поблизу Розвелла, сильні світу цього дізналися про їх існування і довелося колоністам вступити з людьми в переговори. Незабаром на світ з'явилася організація під назвою Синдикат, члени якої пообіцяли прибульцям сприяння в захопленні Землі і створенні гібрида людини і колоністів в обмін на гарантії власної безпеки й доступ до інопланетних технологій.Вивести на чисту воду змову колоністів і Синдикату стало метою всього життя головних героїв «Секретних матеріалів». Агенти ФБР Малдер та Скаллі постійно стикалися зі слідами діяльності колоністів, на кшталт викрадення «сірими» людей. Очевидно, що творці серіалу постійно черпали ідеї в розхожих міських легендах. Завдяки цьому те, що відбувається на екрані здавалося дивно правдоподібним, а «Секретні матеріали» користувалися глядацької любов'ю багато років.Інопланетяни з X-ComЗагрозою для людства прийнято зображати «сірих» і в ігровій індустрії. У класичній стратегії X-COM: UFO Defense земляни піддавалися нашестю різношерстої армії інопланетян, в якій «сірим», перейменованим в сектоідов, відводилася незавидна роль розмінних пішаків. Створені за допомогою генної інженерії сірі коротуна були, мабуть, найслабшими противниками землян, провідних відчайдушну боротьбу за рідну планету.Події бойовика з елементами стратегії UFO: Aftermath від студії ALTAR Interactive починаються з підступною біологічної атаки ще одного різновиду «сірих» - Ретікулан - на Землю з метою провести над нами жорстокий експеримент. Тим, хто вижив людям не залишається нічого іншого, окрім як піти в підпілля і почати партизанську війну. Втім, згодом виявляється, що за агресію несе відповідальність лише радикальне крило Ретікулан, і в сіквелі UFO: Afterlight менш войовничі сірі можуть стати союзниками людства проти спільного ворога.Для людей же намагаєшся, а вони не цінують!А серія пародійних відеоігор Destroy All Humans! дозволила нам поглянути на конфлікт людей і «сірих» з іншої сторони барикад. Її головним героєм став маленький прибулець на ім'я Кріпто, який в середині двадцятого століття відправляється на Землю з секретною місією - врятувати людські мізки шляхом вилучення їх з цих страшних довготелесих тел, покритих волоссям. Але на шляху благородної мети маленького інопланетянина стоять злісні людські спецслужби - в витрата їх...Серіал «Зоряна брама» пропонує цікаве трактування образу «сірих», яких тут звуть Асгарди. Співзвуччя з назвою міста богів зі скандинавських легенд аж ніяк не випадково - в давнину Асгарди відвідували Землю і залишили про себе пам'ять у людських переказах. Не дивно, що первісні люди взяли Асгарда за богів, адже ті по праву вважаються однією з найбільш розвинених в технологічному відношенні рас у Всесвіті. Що, втім, не врятувало їх від вимирання. Асгарди втратили здатність розмножуватися, і виживають лише за допомогою клонування.У всесвіті «Зоряна брама» Асгарди не вороги, а найсильніший і надійний союзник землянЗнайшлося «сірим» місце навіть у всесвіті «Зоряних воєн». Дебютували вони безпосередньо в «Новій надії» (згадайте відвідувачів в буфеті!), А потім стали частими гостями на сторінках книг і коміксів про далекій галактиці. На відміну від класичних «сірих», дуро не поступаються людині ні ростом, ні складанням, а очі їх порівняно невеликі і сяють червоним кольором. Але сіра шкіра, лиса голова і відсутність носа не дозволяють засумніватися, що навіяло Лукасу цей образ.Народ дуро завжди славився пристрастю до космічних подорожей і на зорі своєї історії заселив планету Неймодія, на якій в ході еволюції розвинулася нова раса - боягузливі творці Торгової Федерації з приквелів припадають дуро далекими нащадками.Сірі далекої галактики Зоряних ВоєнЗа другу половину минулого і перше десятиліття нинішнього століття «сірі», здається, проникли в усі, навіть найбільш віддалені від фантастики, сфери масової культури. Що стосується самої фантастики, тут вони побували буквально на всіх ролях. Їм доводилося бувати і непримиренними ворогами людства, й нашими відданими союзниками, та мішенню для сатири, і просто нерозгаданою таємницею.І, мабуть, саме останнє амплуа підходить їм найбільше. Адже саме ореол загадковості й таємничості приніс їм нев'янучу славу.Джерело Світ Фантастики

«Дюна» Дені Вільнева, нова частина «Матриці» і зустріч двох величезних монстрів, а також «Смертельна зона» - Україна майбутнього від Netflix. Ви точно знайдете що подивитись сьогодні. "Тверда фантастика" отримує нове дихання у 2020-х?1 - Мисливець на монстрів / Monster HunterПол У. С. Андерсон, відомий за франшизою «Обитель зла», випускає екранізацію чергової комп'ютерної гри. Сюжет розповість про групу військових, якою керує лейтенант Артеміс (Мілла Йовович). Вони потрапляють в паралельний світ, населений монстрами. Щоб повернутися додому, Артеміс повинна звернутися за допомогою до таємничого Мисливця. Фанати фентезі та віруючі у паралельні світи вподобають цей фільм. 2 - Хода хаосу / Chaos WalkingТом Холланд («Людина-павук: Повернення додому») і Дейзі Рідлі («Зоряні війни: Пробудження сили») зіграють головні ролі в екранізації однойменної книги Патріка Несса. Сюжет розповість про світ, де вижили тільки чоловіки. Всі вони можуть читати думки один одного, але одного разу Тодд Хьюітт виявляє місце, де ця здатність втрачається. А ще він вперше у житті зустрічає дівчину. Обов'язкове для переляду серед усіх стрічок у цьому топі. 3 - Годзилла проти Конга / Godzilla vs. KongУ фільмах кіновсесвіту монстрів секретна організація «Монарх» стежила за величезними доісторичними чудовиськами. Деякі з них допомагали зберегти баланс на планеті, інші намагалися захопити світ. Але тепер гігантський ящір Годзілла і горила-велетень Конг зіткнуться один з одним. Ілон Маск сказав, що "це краще, що він бачив у житті".4 - Головний герой / Free GuyРайан Рейнольдс зіграє в черговому комедійному бойовику. Дія розгортатиметься в світі комп'ютерної гри. Персонаж Рейнольдса - NPC, що живе цілком нормальним життям. Але одного разу він вирішує стати головним героєм і врятувати світ. Геймери ооцінять...5 - Нескінченність / InfiniteМайстер бойовиків Антуан Фукуа («Тренувальний день», «Чудова сімка») працює над фантастичним трилером з Марком Уолбергом в головній ролі. Сюжет розповість про людину, яка пам'ятає все, що з ним відбувалося в минулих життях. Він потрапляє в суспільство собі подібних й з'ясовує, що ці люди контролюють розвиток людства протягом століть. Фільм підтвердить здогадки тих хто вірить у теорії змови.6 - Веном: Хай буде Карнаж / Venom: Let There Be CarnageТом Харді повертається в улюбленому глядачам образі журналіста Едді Брока. У продовженні фільму герой, в якого вселився інопланетний симбиот Веном, зіткнеться з новими небезпечними прибульцями - Карнаж і Вереск. Враховуючи статистику, цей фільм в Україні чекають найільше.7 - Війна майбутнього / The Tomorrow WarКріс Пратт («Вартові Галактики») і Івонн Страховськи («Розповідь служниці») зіграють в фантастичному бойовику від Кріса Маккея («Лего Фільм: Бетмен»). Дія розвернеться в світі, де людство програє війну з прибульцями. Щоб протистояти загарбникам, вчені придумують спосіб викликати солдатів з минулого. В останній час тема прибульців цікавить всіх, осоливо після заяв Пентагону. 8 - Тихе місце - 2 / A Quiet Place: Part IIДжон Красінскі випускає продовження знаменитого фантастичного хоррора. У другій частині дружина Лі Еббота разом з дітьми спробує перебратися в нове безпечне місце. Але героїв все так же переслідують чудовиська, які орієнтуються тільки на слух. Саме через відкладання прем'єри цього фільму через карантин люди лютували найбільше. 9 - Дюна / DuneОдне з найбільш очікуваних кінематографічних подій 2021 року - екранізація знаменитої книги Френка Герберта від режисера Дені Вільнева. Сім'я Атрейдесов прибуває на піщану планету Арракис за завданням Імператора. Але після зради барона Харконнен юному Полу доводиться ховатися в пустелі, а потім і очолити народ фременов.Крім легендарного першоджерела, картина привертає увагу зоряним акторським складом. Головні ролі зіграють Тімоті Шаламов, Ребекка Фергюсон, Оскар Айзек, Джош Бролін і багато інших.10 - Вічні / EternalsКіновсесвіту Marvel повертається з новими масштабними картинами. З усіх запланованих релізів до фантастичної тематики ближче всіх «Вічні». Фільм познайомить глядачів з расою суперлюдей. Вони існували задовго до появи людства і тепер беруться захищати мир від злісних девіантів.11 - Мисливці за привидами: Спадкоємці / Ghostbusters: AfterlifeСин режисера перших «Мисливців за привидами» випускає продовження класичної франшизи, яке буде ігнорувати невдалий перезапуск 2016 року. Сюжет нової частини комедійного фільму жахів розповість про матір-одиначку і двох її дітей. Вони перебираються на стару ферму в Оклахомі й незабаром стикаються з проявами потойбічних сил, а заодно знаходять старий автомобіль мисливців за привидами.12 - Матриця-4 / The Matrix 4Легендарна франшиза, що перевернула кінематограф, повертається. Сюжет нової частини «Матриці» поки що тримають у найсуворішому секреті - відомо лише, що це буде не приквел. Кіану Рівз і Керрі-Енн Мосс повернуться до своїх ролей, а керує процесом режисерка Лана Вачовскі.13 - «Смертельна зона» / Outside the WireЯк ви напевно прочитали вже на нашому сайті, Outside the Wire став першим оригінальним фільмом Netflix, який вийшов одразу ж з українським дубляжем і субтитрами. Відмінна новина... ось тільки, боюсь, цим чесноти картини й обмежуються. Оскільки це скоріш фільм про штучний інтелект, віднятий у Болгарії 1990-х років. Але один раз подивитись варто.До слова, якщо ви любите фантастичні світи не тільки на екрані, але і на сторінках книг - почитайте дилогію Михайла Харита «Рибарі і Виноградарі». Красномовно й з гумором письменник оповідає про занепад нашої цивілізації, який йде з 2012 року - прямо як передбачали стародавні Майя. Ви не помітили? А техногенні катастрофи, кліматичні зміни та пандемія - що це, як і провісники апокаліпсису? Автор переплітає реальність і вигадку в захоплюючу історію, й навіть знаходить «протиотруту» від кінця світу. Ось тільки ліки можуть виявитися страшніше за саму хворобу.

ПОСЛЕ НАСЕще начиная работать над новеллой "Saph4-39", специально написанной для сборника #КвирПандемия, я уже сразу описал концепцию окончания истории. Но не как конца, но как раскадровку начала совсем другой истории, книги. Таким странным образом новая история и ее конец лишь приоткроют новую вселенную. Конечно, давно не новую, уже многими авторами прописанную и разжеванную концепцию. Но, все же... я опишу это в двух словах. Мир после людей, без человеческой цивилизации, потерпевшей очередное фиаско, мир развитых насекомых и крыс, которые ведут войну между собой. На руинах предыдущей Цивилизации, от которой мало что осталось. Где есть лишь новая история, а в старую уже никто и не верит, находя очередные "артефакты". Да и для усатых и хитиновых археологов остается мало с чем работать - все уцелевшие технологии изымаются и скрываются. Ради одной цели - иметь преимущество в бесконечной войне с "врагом".После ледникового периода, по истечении десятков и сотен тысяч лет другой эволюции, мутаций, войн, рождения и упадка многих народов и видов. Узнают ли преемники Земли о далекой древности, непонятной, совсем другой? И где в этой истории будут люди, да и будут ли вообще? Узнают ли новые жители Земли тайну своего происхождения? И какой буде эта, совсем другая и непонятная для нас, планета, уже не "наша"

Вийшов другий сезон європейської версії серіалу "Війна світів". Як його сприйняли глядачі та чи варто його дивитись прихильникам творчості Герберта Уелса? До виходу другого сезону серіал сприйняли неоднозначно навіть палкі фанати франшизи "Війни світів". Здавалося, це був черговий незавершений серіал або навіть провал але другий сезон розкрив глядачам справді незвичайний погляд на стару історію й потішив непоганими спецфектами. Звісно, є деякі недоліки. Екранізація нинішнього року є дуже навіть хвилею "фантазій на тему". Тому не радим дивитися її тим, хто ще не читав книгу. Оригінальна історія завжди краще за будь-яку екранізацію, за дуже рідкісним винятком. Хочете приклад? Згадайте екранізацію "Темної вежі" - досконале марення, що відштовхнуло мільйони від прочитання відмінного роману.Тут, все-таки, не все так однозначно. Екранізація деяким сподобалася, незважаючи на наявність багатьох сюжетних ліній, яких немає в романі Герберта Уеллса. А може і завдяки цьому. Адже наскільки цікаво було б дивитися екранізацію тексту, який багатьом знайомий з дитячих років? Так, в оригіналі розповідь ведеться від імені невідомого чоловіка. Тут герой знаходить цілком певну біографію, прізвище, ім'я, адреса, обростає родичами і навіть слугами. Все це перетворює серіал в драму - ну що ж, де британці, там і драма, як без цього.Проте, драма виходить непогана, хоча масового глядача навряд чи захопить. Це екранізація для тих, хто любить і вміє читати (не маєтьсяна увазі знання алфавіту), а також може допустити існування і дещо іншої історії ніж та, що була написана більше сотні (тільки вдумайтеся!) років тому.Дещо не сподобалося багатьом. Деяка сентиментальність, не властива автору оригінального тексту. Занадто жвава руда жінка, яка навряд чи могла існувати в тогочасній Англії. Подивіться - зрозумієте. Ну і страшилки з приводу Росії, які взагалі тут особливо не до місця. Але в цілому - дивитися варто,  але тільки людям зрілим і думаючим. На п'ятірку, все-таки, не тягне. Бракує драйву, гарного саунд-треку. Але якщо ви додивились до самого кінця другого сезону - подумати буде над чим.

Більшість жителів міста виїхали, лише кілька впертих городян і рятувальників залишилися в засипаному попелом місті-примарі разом з командою дослідників. Таємниче поява тих, кого вважають мертвими, змушує місто і його жителів шукати відповіді. З цього починається дослідження переживань, з якими стикаються герої при раптовій появі коханої людини.Пошук відповідей призводить персонажів в надра землі під своїм містом, а також у власне минуле. Деякі навіть вважають, що ці дивні явища вказують на те, що легенди з фольклору починають збуватися.Якщо запаморочливе завершення першого сезону «Катла» залишило у вас купу питань, ми постараємося знайти на них відповіді. Остерігайтеся спойлерів!Про що серіал «Катла»?Історія починається через рік після початку виверження вулкана Катла, яке з тих пір не переривалося ні на день. Невелике місто Вік в цілому забуто і засипане попелом, за винятком кількох жителів, рятувальників, самотнього поліцейського Гіслі і групи дослідників.Більшість жителів міста переїхали в Рейк'явік, інші ж страждають від респіраторних захворювань через регулярні попелясті бурі. Грима - рятівниця, яку викликають, коли на дослідному посту біля льодовика, під яким бушує діючий вулкан, знаходять загадкову жінку, вкриту чорним вулканічним попелом.З'ясовується, що ця жінка схожа на жінку на ім'я Ганхільд, яка працювала в місцевому готелі 20 років тому. Однак справжня Ганхільд незабаром виявляється в лікарні, в результаті чого знайдену жінку починають підозрювати в самозванстві. Все стає ще більш загадковим, коли Еш-Ганхільд заявляє, що вагітна батьком гриму (Тором). Незабаром після цього Грима і її батько виявляються вражені появою сестри грим Аси, яку вважали мертвою після зникнення 2 роки тому біля льодовика.Як і Еш-Гунхтльд, Еш-Аса також не пам'ятає, де вона була до того, як була знайдена покритої чорним попелом. Наступним (все таким же таємничим чином) з'являється покритий попелом людина - Мікаель, маленький син Даррі, одного з дослідників, що зупинилися на базі у льодовика.Знаючи, що його син загинув три роки тому в автокатастрофі, Даррі відразу ж підозрює неладне і замикає хлопчика в сараї. Коли його дружина Ракель дізнається про це, вона намагається врятувати Еш-Мікаеля від Даррі і тікає з хлопчиком.Однак незабаром вона розуміє, що хлопчик, якого вона вважає своїм сином, виношує похмурі плани, в тому числі вбивство її чоловіка. Тоді вона кидає дитини. Тим часом Грима, перевіряючи активність на дослідній станції, знаходить покриту чорним попелом дівчину, яка також називає себе Грим.Чим заончілся 1 сезон «Катла»?Гриму, будучи практичною людиною, спокійно запитує свою «попелясту» версію про її спогадах, намагаючись зрозуміти, звідки з'являються ці загадкові клони. У той час як інші жителі міста здаються щасливими через повернення Аси (навіть Тор прийняв Еш-Гунхільд як мати свою дитину), Грима продовжує намагатися переконати людей, що «попелясті люди» - самозванці.Нарешті, вона знаходить союзників в особі Даррі і його дружини Ракель, чий син-самозванець убив літню пару. За допомогою гриму Даррі збирає зразки гірських порід з-під льодовика і з'ясовує, що там знаходиться метеорит з незвичайними «животворними» властивостями.Він висуває гіпотезу, що саме метеорит є причиною появи «попелястих» двійників. Вірячи, що Еш-Мікаель не його син, Даррі топить його море. Грима повідомляє Аш-Асі, що вона не її сестра, чиє мертве тіло було виявлено, і спостерігає, що Аса також відправляється в море і здійснює самогубство.Потім вона йде додому і стикається з Еш-грим. Врешті-решт вони вирішують, що визначити, кому з них варто продовжити життя, їм допоможе російська рулетка.У заключних сценах ми бачимо щасливу гриму в оточенні чоловіка і батька. Вона грає на піаніно. Незадовго до титрів ми бачимо кам'яні силуети гуманоїдів глибоко під землею. Туманний горизонт починає заповнюватися темними, вкритими попелом фігурами, які направляються до міста.Кульмінація фіналу сезону - напружена гра в російську рулетку, під час якої дві Грим сидять пліч-о-пліч, одягнені однаково. Хто ж з них двох у результаті вбив себе? Спочатку ми бачимо справжню грим, яка сидить праворуч в коричневому, а Еш-Гріма сидить зліва в синьому топі. Наступні великі плани не дозволяють точно визначити, хто з них стріляє в себе. Правда можна порахувати клацання порожнього стовбура при кожному натисканні на спусковий гачок.Справжня Грима першою натискає на спусковий гачок в холосту. Потім Еш-Гріма приставляє пістолет до своєї голови і натискає на спусковий гачок. При цьому пострілу так само не відбувається.Гра продовжується до тих пір, поки справжня Грима не виживає при п'ятому пострілі, а це означає, що останній, смертельний постріл робить Еш-Гріма. Отже, виживає справжня Грима.Чи збуваються легенди?Забобонний власник готелю розповідає безліч легенд, що описують дивні події, що відбуваються протягом століть кожен раз, коли вивергається вулкан Катла. Перша легенда про подію, що сталася в 1311, оповідає про зниклу дівчину і собаці, які були знайдені багато місяців по тому живими і здоровими. За незрозумілих причин вони пережили сувору зиму.Городяни того часу стали називати дитину «Підкидько» - сином зловісних «прихованих людей», які представляються надприродними істотами. Друга народна легенда стосується подій, що сталися під час виверження Катла в 1625 році, коли таємничий дитина повернулася після того, як його кинула його мати, і вбив її.Обидві ці легенди лякаюче схожі на те, що відбувається в місті Вік, коли в ньому з'являються люди, дуже схожі на тих, кого вважали мертвими.Історія про хлопчика, кинутому своєю матір'ю, звучить особливо правдоподібно, оскільки Мікаеля, у якого також є схильності до вбивств, кидає його «мати» Ракель. Таким чином, легенди, здається збуваються.Це можна пояснити тим, що саме метеорит, який перебував під льодовиком більше 2 тисячоліть, в першу чергу надихнув народні легенди своїми Старнно животворящими властивостями.Дивні події, що спостерігалися в Віке під час виверження Катла, також викликані метеоритом, що свідчить про правдивість фольклору. Всі описані в ньому випадки викликані надприродним впливом метеорита.Як діє Метеорит?Метеорит, як припустив вчений Даррі, поглинає найсильніші переживання розлуки, які відчувають люди, що живуть у льодовика. Потім метеорит відтворює людей, за якими хтось сумує.І Мікаеля, і Аси дуже не вистачало їх сім'ям після їх передчасної смерті. Тор же нудьгував по Гунхільде. Чоловік грим, Кьяртан, нудьгував по своїй дружині через те, що вона була постійно зайнята своєю сестрою, що призвело до створення «попелястої» версії грим, незважаючи на те, що вона все ще була жива. Гуманоїди, створені метеоритом, не є точними копіями тих, на кого вони схожі. Швидше, вони сформовані з думок скорботних по ним людей.Ось чому Даррі бере на себе відповідальність за темну, смертоносну природу свого «попелястого сина», тому що він був створений, коли у Даррі були негативні думки про кризу, що насувається розлучення і «смерті» його відносин.Цікаво відзначити, що більшість гуманоїдів, створених метеоритом, хоча і часом мучать городян, також допомагають багатьом з них не мучитися через смерть близьких. Найбільш ясно це проявляється в тому, як спілкування з їх «попелястим» сином зближує Даррі і його дружину Ракель, а також допомагає їм примиритися зі смертю їх маленького сина.Еш-Аса допомагає Гриме і її батькові уникнути смерті Аси. «Еш-гуманоїди» також не є надмірно жорстокими (за винятком Еш-Мікаеля) і навіть легко погоджуються накласти на себе руки, коли усвідомлюють, що у них немає подальшої мети, як це було у випадку з Еш-Асой і попелястим двійником грим, який охоче стріляє в себе під час російської рулетки.Отже, метеорит створює істот, які, здається, не мають будь-яких темних мотивів, - вони всього лише сформовані думками жителів міста. Як ми бачимо в заключних сценах першого сезону, метеорит створив набагато більше гуманоїдів, і ті деякі, що ми бачили - це тільки початок.Ворон з білим перомВорона з білим пером можна побачити неодноразово, частіше час поруч з тором, який, здається, також надає йому якесь значення. Однак, коли ми бачимо, як він ховає ворона, а потім з'являється ще один, ми розуміємо, що є кілька воронів, і у кожного, здається, є біле перо.Хоча до цих пір на це не було явних вказівок, ворон, схоже, є проявом сили метеорита зі створення живих істот. Оскільки ворон з білим пером зустрічається надзвичайно рідко, метеорит, швидше за все створив кілька воронів з білим пір'ям, щоб замінити тих, яких ховав Тор.Причина, по якій метеорит відтворює ворона, полягає в тому, що хтось, ймовірно, Тор, дуже багато про це думає. Цілком можливо, що колись у нього був ворон з білим пером, тому метеорит відтворив птицю.Джерело SciFi News

У міру того як жителі маленького, покинутого і покритого попелом містечка Вік борються з відродженням загадкових гуманоїдів, дуже схожих на їх померлих родичів, вони виявляють безліч шарів, як в прямому, так і в переносному сенсі, на яких знаходиться їхнє місто.Сувора ісландська природа робить шоу ще більш інтригуючим, і не дивно, що глядачі у всьому світі захопилися його світом. Перший повний серіал, знятий в Ісландії під керівництвом всесвітньо відомого ісландського режисера Бальтасар Кормакур, привернув велику увагу і не розчарував телеглядачів.Розповідаючи історію міста Вик про його загадкових підльодовикових секрети, які тільки починають розкриватися в першому сезоні, здається, що в цій історії залишилося набагато більше матеріалу, який фанати з нетерпінням чекають.Дата виходу 2 сезону шоу «Катла»Прем'єра першого сезону шоу «Катла» відбулася на Netflix 17 червня 2021 року. Всі 8 серій 1 сезону по 45 хвилин кожна, вийшли на стрімінговом сервісі одночасно.Що стосується другого сезону, то поки немає ніяких офіційних оголошень про те, схвалений чи 2 сезон шоу або скасований. Однак є кілька причин сподіватися на ще один сезон, не остання з яких полягає в тому, що всесвітньо відомий співавтор і со-режисер шоу Балтасар Кормакур працює над проектом вже кілька років.Тому легко уявити, що у серіалу є суттєва сюжетна лінія, яка, ймовірно, буде охоплювати кілька сезонів. Глибина створеного світу і безрезультатний фінал першого сезону ще раз натякають на те, що історії належить пройти довгий шлях.Крім того, з точки зору сюжету серіал можна порівняти з шоу «Залишені» і надзвичайно популярним фентезійних серіалом Netflix «Дуже дивні справи», який вже має 4 сезони.Крім того, той факт, що «Катла» рекламується ісландської виробничої командою як перший повноцінний ісландський серіал Netflix, змушує нас повірити в те, що платформа сподівається знімати його протягом декількох сезонів. Якщо найближчим часом шоу отримає зелене світло на наступний сезон, можна очікувати, що 2 сезон «Катла» вийде десь в 2022 році.Хто буде грати в 2 сезоні серіалу «Катла»?Головна героїня шоу - Грима (Гьюдрун Ейфьорд), її батько Тор (Інгвар Еггерт Сігурдссон) імовірно мав роман з Гунхільд (Аліетт Офейм).Сестра грим - Аса (Ірис Таня Флигенрінг) повертається покрита вулканічним попелом, як і Даррі (Бьлрн Торс) і син Ракель (Бригіта Біргісдоуттір) Мікаель (Хлінур Хардарсон). Міський поліцейський Гіслі (Торстейн Бахман)) стикається з загадкою, коли з'являється гуманоїд в образі його дружини магнію в молодості (Сольвейг Арнарсдоуттір).Якщо серіал буде продовжений, ми можемо очікувати, що більшість акторів знову гратимуть цих персонажів. З огляду на, що в шоу мертві часто повертаються, ми не можемо скидати з рахунків акторів, що зіграли померлих героїв, таких як Аса і Мікаель. Нові актори також, швидше за все, будуть додані до акторського складу в другому сезоні.Сюжет 2 сезону: Про що він може бути?Перший сезон серіалу «Катла» закінчується смертю багатьох гуманоїдів, що з'явилися в результаті падіння метеорита. Деррі і Ракель втопили Мікаеля, а двійники Аси і грим покінчили життя самогубством.Ми також бачимо, як Бьорн починає жити з Тором, і міський поліцейський Гіслі залишився один, коли його вмираюча дружина відлітає зі своєю молодшою ​​версією в хмарі вулканічного попелу. Нарешті, в заключних сценах ми бачимо велику кількість темних, засипаних попелом фігур, що спускаються в місто з льодовика.У другому сезоні ми можемо очікувати побачити маленький місто Вік, вражений прибуттям ще більшої кількості гуманоїдів, які є точними копіями померлих людей, за якими жителі міста дуже сильно нудьгують. Складні і незліченні способи, якими персонажі справляються з раптовою появою померлих, будуть продовжувати вивчати, як і таємниця підземного метеорита, відповідального за дивне явище. Показ помітного ворона Тора з білим пером, швидше за все, буде пояснений, якщо шоу повернеться в наступному сезоні.Джерело SciFi News

Це були довгі два роки очікування, але, нарешті, другий сезон «Чорного літа» відбувся і вийшов на телеекрани. Після вражаючого другого сезону фанати сподіваються побачити третій сезон приквела шоу «Нація Z». Ми чекаємо, коли Netflix прийме рішення про наступний сезон «Чорного літа».Другий сезон «Чорного літа» вийшов краще першого. Якщо є щось, що в «Чорному літо» чудово, так це забезпечення того, щоб кожна зустріч з зомбі була лякаючою, а зіткнення з іншими що вижили були дуже напруженими.Чи буде Netflix продовжувати серіал «Чорне літо» на 3 сезон?Той факт, що Netflix ще не продовжив «Чорне літо», не повинен викликати подиву, враховуючи той факт, що на момент публікації серіал тільки що вийшов на телеекрани.Тільки глядачі можуть вплинути на рішення про продовження шоу «Чорне літо» на третій сезон. Зокрема, великий вплив матимуть нові глядачі і то, скільки глядачів залишиться після перегляду першого сезону. З огляду на популярність телешоу про зомбі, ми цілком впевнені, що 2-й сезон «Чорного літа» покаже гарні результати.Короткий зміст другого сезонуБільшу частину другого сезону ми бачили, як Роуз, Анна та інші групи, що вижили пробивалися до місця знаходження таємничого літака, що скидає припаси в цьому районі.Ми дізналися, що протягом декількох місяців Роуз, Анна, Спірс і Сан були розлучені після нападу команди Рея Назері. Роуз залишила Спірса вмирати після того, як він отримав вогнепальне поранення, а Сан була схоплена, коли затрималася, щоб зіштовхнути Спірса в канаву, в надії, що він якимось чином виживе.У розпал зими вижили щосили намагалися знайти припаси. Конфлікти і безліч смертей тримають глядачів у напрузі, особливо, коли різні групи стикаються один з одним. Роуз і Анна знайшли місце для перепочинку після того, як Бун привів їх до занедбаної лижній базі. На жаль, у Ганни не було часу розслабитися, так як вона постійно була на грані, чекаючи небезпеки за кожним кутом.Пара зустрілася зі Спірс, який зміг дістатися до сторожки, перш ніж помер від інфікованого вогнепального поранення. На жаль, це був кінець для Спірса, оскільки його рана повільно вбивала його протягом останнього часу, змушуючи Ганну полегшувати його страждання.Зрештою, все групи, за якими ми спостерігали протягом сезону, зібралися на злітно-посадковій смузі, але це призвело до загибелі практично всіх. Ми залишилися з пораненими Роуз, Реєм, а Анною в робочій машині, які не знали, що робити далі.Тим часом Сун була єдиною, хто вижив, яка дісталася до літака. Вона в захваті від того, що пілот говорить по-корейськи, що зробило його першим, з ким вона могла поговорити після спалаху апокаліпсису.Це був Ленс!?В останній раз ми бачили Ленса в кінці 1 сезону, коли він тікав від невеликої групи зомбі, і його доля залишилася невідомою. Можливо, ніхто не очікував його повернення в другому сезоні, але ми, нарешті, дізналися трагічну долю цього героя. Він зупинив машину, щоб впустити всередину вагітну жінку, вона обдурила його і відімкнула двері з боку водія. Це дозволило людині, якого Ленс не зміг зупинити, проникнути всередину і вистрілити йому в шию.Його кров залила приладову панель, пара, яка намагається вкрасти машину, розбилася, що потім призвело до драматичної гонитві між тепер зомбованим Ленсом і його вбивцею. Шкода, що ми не зможемо більше побачити Ленса, але повернення персонажа, про долю якого ми, нарешті, дізналися, більш ніж цінно.Чого нам чекати від 3 сезону «Чорного літа»?Останні моменти другого сезону «Чорного літа» залишили у нас безліч запитань, на які очевидно будуть дані відповіді в третьому сезоні.Куди летить літак Сан?З усіх тих, хто вижив, які дісталися до злітно-посадкової смуги, єдиною людиною, яка змогла потрапити на літак, була Сан. Після розмови з пілотом все ще незрозуміло, куди він летить. Ми знаємо, що пілот повинен зупинитися для дозаправки, але літак привертає багато уваги, і немає гарантії, що пілот і Сан отримають шанс знову злетіти.Чи виживе Роуз?Рятуючись від Рея, Роуз підпалила за допомогою ракетниці бочки з пальним позаду Рея, але в результаті вибуху пара отримала поранення. Травмована нога Роуз не дозволила їй сісти в літак, і вона була готова померти і залишитися в стороні, щоб тільки побачити, як Анна сідає в літак, але її дочка відмовилася від посадки і повернулася до неї.Нам залишається гадати, якою буде доля Роуз, оскільки Анна змогла знайти машину, але коли вона повернулася до Роуз, здавалося, що вона думає, що їй робити далі.По поведінці Анни можна сказати, що зомбі-апокаліпсис драматично позначилася на її психічному здоров'ї. Хоча малоймовірно, що вона залишить Роуз вмирати, але той факт, що Анна залишила Спірса вмирати, явно перегукується з цією ситуацією через кілька місяців.Чи приєднається Манс до Роуз і Анни?Манс практично поодинці здолав невелику групу зомбі і залишився неушкодженим. З пораненої Роуз, за якою буде доглядати Анна, вона може бути рада будь-якій допомозі, яку може отримати.Чи приєднається Рей до Роуз і Анни?Як і Роуз, Рей поранений в результаті вибуху і, можливо, знаходиться в гіршому стані, ніж Роуз, після того, як його побили інші вижили. Якщо Рей живий і зможе змінити своє ставлення, він стане для групи незамінним. Але якщо між ним і Роуз занадто багато негативу, то це може створити ще більший конфлікт в найближчому майбутньому.Лижний будиночокОскільки літак більше не є життєздатним варіантом, найбільш логічним місцем для тих, хто вижив може стати лижний будиночок. У будиночку досить зручних ліжок для всіх, їжі, якої вистачить на рік, палива і велика кількість води.Основна проблема, з якою стикається кожен, хто зупиняється в будиночку, - це те, що його неймовірно складно захистити. Через велику кількість входів і вікон потрапити всередину всім, в тому числі і зомбі, нескладно. Будиночок досить відокремлений, а ті, що вижили і зомбі знаходяться один від одного на відстані.Коли нам чекати третій сезон «Чорного літа» на Netflix?Між виходом першого і другого сезонів «Чорного літа» пройшло два роки. Якщо третій сезон піде цей приклад, передплатники можуть чекати наступного сезону серіалу в 2023 році. Найперша, коли серіал «Чорне літо» може повернутися на телеекрани, - це серпень 2023 року.Джерело ciFi News

Нові серії улюбленого серіалу цілих поколінь вже незабаром! Новий сезон буде називатись "Stargate A.I." – Деніел, Картер, Маккей і Келлер повертаються 6 листопада 2021 року. Майкл Шенкс, Аманда Таппінг, Девід Хьюлетт і Джуел Стейт повертаються. Новий серіал твориться епід керівництвом шоураннера Бреда Райта, а сценарій написаний передовим штучним інтелектом від Google AI. Це буде дійсно щось нове! Чи може штучний інтелект написати сценарій Stargate?Від співавтора телесеріалу Stargate Бреда Райта та Лоуренса Моруні з Google AI:Кожен рядок діалогу та режисури написано штучним інтелектом.Учасників запрошують на всі наші події (включаючи цей!) і отримують доступ до сотень наших статей, подкастів та відеозаписів про Stargate & Sci-Fi.Шанувальники франшизи можуть зареєструватися за цим посиланням, щоб приєднатися до ексклюзивної віртуальної прем’єри та своїх запитань 6 листопада 2021 року.

Незважаючи на те, що в 2021 році задушлива хватка карантину злегка ослаблена, і в кінотеатрах почали з'являтися великі блокбастери, це все ще не той кінопрокат, який був до початку пандемії. Великі прем'єри зараз трапляються далеко не кожного тижня, але ми сподіваємося, що все попереду.За даними на 26 жовтня 2021 року, це топ-13 найпопулярніших стрічок у прокаті. 1. ДюнаDune: Part OneWarner Bros.Грандиозная экранизация одного из важнейших фантастических романов XX века прекрасна абсолютно со всех сторон: игра актеров, эпичная музыка Ханса Циммера и визуальный ряд, выражающий мощь пустыни. Есть только один недостаток — придется ждать выхода второй части.Это история об интригах и войне на планете Арракис, в песках которой обитают гигантские песчаные черви и где добывается самое ценное вещество во Вселенной, а, следовательно, правительствам других планет очень хочется заполучить эту полезную местность под свой контроль.2. Отряд самоубийц: Миссия навылетThe Suicide SquadDC ComicsСпецагент Аманда Уоллер собирает новый отряд суперзлодеев для очередной невыполнимой миссии. Если по ходу дела кто-то из них погибнет, никто горевать не станет, но негодяи, конечно же, предпочли бы быть живыми.Работая над сценарием нового фильма, режиссер Джеймс Ганн вдохновлялся комиксами 80-х и собрал новый отряд, оставив от прежнего Харли Квинн (Марго Робби), Рика Флэга (Джоэл Киннаман) и капитана Бумеранга (Джай Кортни). Из новеньких в «Отряд самоубийц» позвали суперактерскую команду: Идриса Эльбу, Питера Капальди, Майкла Рукера и других.Предыдущие фильмы: Отряд самоубийц, Хищные птицы: Потрясающая история Харли Квинн3. Шан-Чи и легенда десяти колецShang-Chi and the Legend of the Ten RingsMarvel Studios Inc.Шан-Чи — сильный воин, который привык побеждать, но он не желает использовать свое мастерство во зло людям, поэтому бежит из Китая в США, чтобы начать новую тихую жизнь. Он работает на парковке и счастлив с подругой Кэти. Но это все до поры, до времени, пока властный отец, связанный со зловещей организацией «Десять колец», не находит его.Отличный опыт студии Marvel выйти за пределы привычной стилистики и разнообразить свои картины иным культурным колоритом и более глубокой драматической проблематикой.4. Главный геройFree Guy20th Century StudiosОн живет в игре, в которой у него очень скучная роль сотрудника банка. Его все время грабят крутые парни, а менеджер привычно лежит лицом в пол. Однажды он умудряется переквалифицироваться из второстепенного персонажа в героя, заслужить внимание прекрасной девушки и, чем черт не шутит, может быть, спасти свой маленький виртуальный мир.Довольно редкий в сегодняшнем кинематографе образец фантастического фильма с оригинальной идеей, остроумной подачей и динамичным сюжетом. И все это в одном флаконе.5. Розовое облакоA Nuvem RosaPrana FilmesДжованна и Яго знакомятся на вечеринке и отправляются к ней домой. Но то, что планировалось как секс на одну ночь, превращается в несколько лет совместной жизни и не потому, что любовники внезапно оказываются родственными душами. Просто над планетой появились ядовитые розовые облака, и на улицу выйти невозможно.Создатели фильма предупреждают: «Сценарий фильма был написан в 2017 году, снят в 2019. Любые сходства с реальными событиями абсолютно случайны».6. Тихое место 2A Quiet Place Part IIParamount PicturesПродолжение истории о том, как Землю захватили монстры, ориентирующиеся на звук и истребляющие все живое. Мамочка с тремя детьми, один из которых — совсем младенец, вынуждена покинуть свой привычный маленький мир и отправиться в путь. Они знают, как справиться с инопланетными тварями и спасти человечество, но заслуживают ли люди спасения?Сиквел «Тихого места» — это по-прежнему триллер, который следует смотреть, затаив дыхание.Предыдущий фильм: Тихое место7. Я создан для тебяIch bin dein MenschLetterbox FilmproduktionАльма живет в Берлине, работает в музее, и она очень одинока. Однажды благодаря хорошему денежному вознаграждению женщина соглашается принять участие в испытаниях нового робота Тома, который, как предполагается, станет для нее идеальным мужчиной. Он должен научиться предугадывать ее желания и исполнять их, но понять Альму не так-то просто.Ромком, скрывающий внутри себя настоящую трагикомедию.8. Неисправимый РонRon’s Gone Wrong20th Century Fox AnimationУ всех детей вокруг уже есть собственный рободруг, главный помощник во всех начинаниях, только одиннадцатилетний Барни об этом лишь мечтает. Однажды его мечта сбывается — папа дарит ему на день рождения робота по имени Рон, а тот оказывается бракованным. Вариантов у мальчика немного, и ему приходится самому обучать своего помощника всему, что знает сам.Один из приятных сюрпризов 2021 года — неожиданный классный мультфильм, на который никто не делал никаких ставок и который приятно будет смотреть и детям, и взрослым.9. Лига справедливости Зака СнайдераZack Snyder’s Justice LeagueDC FilmsЭто режиссерская версия фильма «Лига справедливости» 2017 года, который тогда доделывался без участия Зака Снайдера, покинувшего проект по семейным обстоятельствам. После критики картины, законченной Джоссом Уидоном, и требований фанатов Снайдер вернулся и все поправил, так что в 2021 году новая четырехчасовая версия фильма вышла в онлайн прокат.Предыдущие фильмы: Бэтмен против Супермена: На заре справедливости, Лига справедливости10. День куркаBoss LevelBig Red FilmsДля бывшего спецагента Роя каждый день заканчивается одним и тем же: его кто-нибудь убивает с разной степенью жестокости. Ему никак не удается дожить до вечера, потому что против него целая армия головорезов. Конечно, каждый раз Рой начинает этот день заново, но хотелось бы уже это все остановить, спасти возлюбленную, сына и Вселенную и жить дальше долго и счастливо.Бодрый, снятый с фантазией и юмором боевичок с Мэлом Гибсоном в злодейской роли.11. Черная ВдоваBlack WidowMarvel Studios Inc.Сольный фильм о супергероине из «Мстителей» Наташе Романофф открывает четвертую фазу развития киновселенной Marvel и сталкивает Черную вдову с ее прошлым — чудаковатой семейкой, где она выросла, и с людьми, которые когда-то пытались сделать из нее идеальную убийцу.Предыдущие фильмы: Железный человек 2, Мстители, Первый мститель: Другая война, Мстители: Эра Альтрона, Первый мститель: Противостояние, Мстители: Война бесконечности, Мстители: Финал12. Годзилла против КонгаGodzilla vs. KongLegendary PicturesГруппа ученых грузит на большой корабль Конга и отправляется в путешествие на поиски родины гиганта. В пути их настигает разъяренная Годзилла, и снова завязывается разрушительная битва титанов.Ничем не хуже предыдущих фильмов о гигантских монстрах. Если вы смотрели и довольны предыдущими историями, эта вас ни капли не разочарует. Если никогда не смотрели такие фильмы, попробуйте, вдруг понравится.Предыдущие фильмы: Конг: Остров черепа, Годзилла 2: Король монстров13. Чудо-женщина: 1984Wonder Woman 1984DC Comics1984 год. Чудо-женщина Диана Принс работает в Смитсоновском институте специалистом по социальной антропологии и археологии, когда на работе нечаянно умудряется подержать в руках камень, исполняющий желания. У Дианы всего одна мечта — вернуть к жизни Стива Тервора, погибшего в годы Второй мировой войны. И она исполняется. Правда, оказывается, что у артефакта есть неприятный побочный эффект, а еще за ним охотится неудачливый, но амбициозный бизнесмен Максвелл Лорд.Красивая история одиночества на фоне вечной суеты супергеройского экшена.Предыдущий фильм: Чудо-женщинаДжерело IVI

Альтернативна історія не найпопулярніший кіножанр. Альтернативна історія освоєння космосу – річ по-справжньому рідкісна. Тому новинка сезону — серіал «Заради всього людства» викликає непідробний інтерес. Чи варто витрачати на нього час і що виділяє його із сучасного натовпу «кіношок про космос»? Спробуємо розібратися.Останнім часом про космос та його освоєння зняли чимало фільмів та серіалів. Вітчизняні та зарубіжні, напівдокументальні та художні, фантастичні та зняті на реальних подіях. Їхня різноманітність свідчить про те, що ця тема знову популярна. Але є одне але". Значна частина картин несе негативне посилання.Другі на МісяціКосмос – це не просто небезпечно. У космосі людині зовсім не місце. Там лише жахи, страждання, а іноді й страшна смерть.Ця тенденція пригнічує, і на її тлі новий американський серіал «Заради всього людства» вигідно вирізняється. Він сповнений оптимізму стосовно освоєння космосу. І нехай прихильники думки, що пілотована космонавтика не потрібна, скажуть: показана на екрані історія — лише наївні фантазії, — треба підтримувати прагнення відкриття нових горизонтів, а не культивувати страх перед невідомим.За сюжетом, за місяць до «історичної» посадки «Аполлона-11» на Місяць, першим на ньому виявляється радянський космонавт Олексій Леонов. НАСА, та й вся Америка, вражена - ще один забіг космічних перегонів залишився за росіянами. Але ніхто не збирається здаватися. І ось, дивом уникнувши катастрофи, Армстронг і Олдрін опиняються на Місяці. А політики вже обіцяють населенню, що наступною метою стане база на супутнику. Тим часом СРСР висаджує на Місяць жінку. Перегони тривають.Серіал — один із перших ексклюзивів для нового сервісу Apple TV+, тож грошей на продукт не пошкодували. Графіку та сцени в космосі, звичайно, не порівняти з дорогими фільмами, але для серіалу вони не просто на рівні, а набагато якісніші, ніж у багатьох конкурентів.Акторський склад — середнячки, більше знайомі глядачам з інших серіалів. Наприклад, одна з головних ролей у Юеля Кіннамана, який до цього відіграв головну роль у першому сезоні детективного кіберпанку «Видозмінений вуглець».Космос та побутУ серіалі можна виділити дві основні сюжетні лінії. Перша - сама гонка та політичні тертя навколо космічної програми США; і друге — життя астронавтів, співробітників НАСА та членів їхніх сімей. Назвати якусь із них головною не можна — обидві добре опрацьовані, обом приділено однакову увагу.Чи вдасться нам подивитися, як Вернера фон Брауна виженуть із НАСА за відмову будувати військову базу на Місяці, використавши проти нього його ж злочини у Третьому рейху? Чи доведеться спостерігати трагедію сім'ї, в якій і батько, і мати працюють у НАСА, — і вони не мають часу ні один на одного, ні на дітей?Більшість героїв серіали вигадані, хоч історичних дійових осіб теж чимало. І деякі навіть грають важливу роль у сюжеті. Наприклад, льотчиця Джеррі Кобб – насправді член програми «Меркурій-13» з відбору жінок для космічного польоту – тут стає першою американкою на Місяці.З історичного та технічного боку до серіалу майже немає претензій. Досягнення не з'являються з нізвідки, а аврал часто веде не до успіхів, а до невдач. Мабуть, найголовнішою натяжкою та припущенням можна назвати успіх ракети Н-1, яка не лише відправляє радянських космонавтів до Місяця, а й допомагає у будівництві вітчизняної довготривалої бази на супутнику. Складно віриться, що Н-1 була б здатна на таке ще й обігнавши в цьому «Сатурн». Можна посперечатися і про можливість будівництва бази на Місяці вже 1974 року.А де журавлина?Цікаво відзначити і незвичайну для нашого часу відсутність «журавлини» у серіалі. Пояснюється це тим, що програму СРСР показують тільки так, як її бачили американці: новини, розвідувальні знімки та здогади. Жодних розпитів горілки на Місяці з ведмедем в обіймі не помічено. І навіть російських шпигун-балерин, що підривають «сатурни», немає.Мабуть, єдине, чого можна причепитися, — це Леонова мова з Місяця. Космонавт говорить не про те, що зробив важливий крок для всього людства, а про досягнення партії, комуністичної ідеології та радянського народу. Ось тільки сам серіал чудово показує, що й США брали участь у гонці не «заради всього людства» чи хоча б американського народу, а задля політичної вигоди.Мінусів у картини, мабуть, небагато. По-перше, повільна розповідь і майже повна відсутність екшену. Перестрілок на Місяці з ядерних базуків (реальна ідея для захисту місячної бази США) чекати не доводиться. По-друге, безліч головних героїв: якщо дивитися не дуже уважно, в них можна заплутатися.Складною темою для нашого глядача буде питання рівноправності. На екрані показано серед іншого і як консервативні штати 50-х та 60-х років потихеньку стають такими, якими ми їх знаємо. Але й тут автори не лише підійшли до теми акуратно, а й намагаються показати її з усіх боків.Жінка-астронавт виявляється політичною примхою Ніксона. Підготувати жінок виявляється непросто. Не раз і не два повторюється, що чоловікам вони все ж таки програють — за що серіал зараз часто критикують на Заході. Порушується і питання меншин, але так само обережно.За підсумком «Заради всього людства» — рідкісний жанр твердої наукової кінофантастики, зробленої любов'ю до теми, а головне любов'ю до космосу. Посилання його оптимістично — якщо не зупиняти людство, воно підкорить і такий складний фронтир, як космос. І якщо перший сезон, зважаючи на все, розповість про появу повноцінних поселень на Місяці, то вже анонсований другий, ймовірно, піде далі. Політ на Марс? Чи може щось ще цікавіше?Джерело WarHead

З розряду читати кожному! Підбірка найбільш впливових фантастичних творів за версією літературного видання BookRiot. Ці книги свого часу перевернули уявлення людства про місце у всесвіті та широке мислення суспільства у всіх країнах. «Машина часу», Герберт Уеллс (1895)За сюжетом мандрівник у часі вирушив у майбутнє на 800 тисячоліть вперед і виявив, що людство розділилося за класовою ознакою на дві групи.У романі Уеллс розмірковує про можливі наслідки індустріалізації, тому книга стала прикладом жанру кліматичної фантастики, пише BookRiot.«Однієї крові», Полін Хопкінс (1902-1903)Головний герой роману Руел – американець змішаної раси, який видає себе за білого. Він дізнається дивовижні факти про історію Африки після того, як випадково знаходить технологічно розвинену підземну цивілізацію під місцем археологічних розкопок в Ефіопії.«Принцеса Марса», Едгар Райс Берроуз (1912)Автор романів про пригоди Тарзана написав серію книг про подорожі капітана армії США Джона Картера. "Принцеса Марса" та наступні твори автора стали еталоном наукової фантастики на десятиліття вперед, як пише видання.«Метрополіс», Теа фон Харбоу (1925)Харбоу описує майбутнє, у якому нижчі класи змушені працювати, щоб багаті жили у розкоші. Усе більше схоже на сьогодення, чи не так?«Збірка оповідань Артура Кларка», Артур Кларк (1937–1999)У розповідях «Зірка», «Не-буття» та «Дев'ять мільярдів імен Бога» Кларк пише про проблеми науки та релігії. Він розмірковує про концепцію існування найвищої сили в епоху технологій.«Довершений робот», Айзек Азімов (1939-1977)У збірці, опублікованій у 1982 році, зібрано 31 розповідь про роботів. Три закони робототехніки, сформульовані Азімовим, перейняли інші письменники-фантасти. І стали загальновідомими у всьому світі через кіно. «Тінь над Марсом», Лі Брекетт (1944)Головному герою роману, збіднілому мандрівнику Ріку Уркарту, судилося правити Марсом. За сюжетом він бореться проти королівської влади на планеті, щоб здійснити своє призначення і дати людям омріяну свободу.«Астробой», Осаму Тедзука (1952-1968)Манга "Астробой" про роботів, наділених людськими почуттями, стала еталоном манги в післявоєнній Японії, а її аніме-адаптація стала "першою комерційною анімаційною телепрограмою в країні", згідно з офіційним сайтом Тедзукі."Зірковий десант", Роберт Хайнлайн (1959)Космічні війни та інопланетяни популярні у науковій фантастиці багато в чому завдяки цьому роману. Екранізацію зняли 1997 року і вона відрізняється від книги: фільм критикує фашистське суспільство, а головні персонажі вмирають, захищаючи інших. У романі ж Хайнлайн описує тотальну війну та застосування страти, які широко використовує корумпована влада через пропаганду "ворога".«Пристрасті по Лейбовиці», Уолтер Міллер (1959)Дія постапакаліптичного роману розгортається в католицькому монастирі, де після руйнівної ядерної війни поступово відновлюється цивілізація. Роман став лауреатом літературної премії "Х'юго".«Тріщина в часі», Мадлен Л'Енгл (1962)Твір про групу дітей та їх наставників, схожих на хресних фей, які подорожують із виміру до виміру. Книга привернула увагу дітей, особливо дівчаток, до жанрів наукової фантастики та фентезі.«Вавілон-17», Семюель Ділені (1966)У центрі сюжету колишній військовий криптограф, котрому доручено розшифрувати ворожий код перед атакою. Як з'ясовується, Вавилон-17 — це не код, а мова, і героїня роману намагається дізнатися якнайбільше про те, як він функціонує.«Чи мріють андроїди про електричних вівць?», Філіп Дік (1968)В основі роману лежить історія "мисливця за головами" Ріка Декарда. Йому доручено вистежити майже не відрізняються від людини роботів, які втекли з рабства на Марсі і тепер таємно мешкають серед людей на Землі. На основі цієї книги відзнято культові стрічки "Той, що біжить по лезу".«Ліва рука Темряви», Урсула К. Ле Гуін (1969)Посол людства вирушає на міжгалактичну раду на іншу планету для об'єднання двох світів. Люди з тієї планети відрізняються тим, що вони не мають гендера і протягом життя вони змінюють стать.«Де допізна так солодко співали птахи», Кейт Вільгельм (1976)У романі описується постапокаліптичне майбутнє, в якому людство намагається вирішити проблему безпліддя за допомогою клонування.Завдяки книзі Вільгельм стала другою жінкою в історії, яка отримала літературну премію «Хьюго» за найкращий роман після Урсули К. Ле Гуїн, автора «Лівої руки Темряви» та «Обділених».«Псіон», Джоан Віндж (1982)Головна героїня роману – дівчинка-підліток, гібрид інопланетянина та людини. У неї виявляють телепатичні здібності, і вона починає вчитися на слідчого за спеціальною урядовою програмою. "Псіон" - найкраща книга року на думку Американської бібліотечної асоціації.«Ді, мисливець на вампірів», Хідеюкі Кікуті та Ёсітака Амано (з 1983—наші дні)Це серія романів про напіввампір-ізгоя, який полює на вампірів-аристократів. Книги змогли об'єднати у собі культуру Сходу та Заходу та стали основою для 26 сіквелів. Відбулося розкриття таємниць світу після ядерної війни та всіх можливих різновидів мутантів. «Акіра», Кацухіро Отомо (1982-1990)В основі книги лежить історія двох підлітків-байкерів, чиє життя в Токіо змінюється після Третьої світової війни. Один із них набуває екстрасенсорних здібностей після участі в урядовому експерименті. У 1988 році з її мотивів вийшов однойменний аніме-фільм. Зараз йде мова про екранізацію. «Нейромант», Уільям Гібсон (1984)Твір став втіленням кіберпанку. Автор заклав основні засади цього жанру та познайомив письменників-фантастів з поняттям «кіберпростір». Зараз це антиутопічне майбутнє втілюється в сьогоденні за допомогою корпорацій та їх "мета"-розробок штучного світу.«Дочки коралового світанку», Кетрін В. Форрест (1984)У центрі сюжету група жінок, яка збирається колонізувати далеку планету, щоб сховатися від патріархального впливу та гноблення. Складнощі виникають після того, як інші поселенці знаходять їх та пропонують об'єднатися. Твір отримав премію «Лямбда».«Ксеногенез», Октавія Батлер (1987-1989)Це трилогія оповідань «Світанок», «Обряди дорослого життя» та «Імаго». За сюжетом книги після ядерної катастрофи на Землі представники іншої космічної цивілізації вивезли всіх уцілілих і почали відновлення біосфери планети."Привид в обладунках", Масамуне Сіро (1989-1997)Одна з найвпливовіших манга-і аніме-франшиз у жанрі кіберпанк. Ними надихалися сестри Вачовські, Джеймс Кемерон та Стівен Спілберг.«Аммоніт», Нікола Гріффіт (1992)За сюжетом головна героїня-антрополог вирушає на колонізовану планету, де в результаті спалаху вірусу загинуло майже все населення. Гріффіт описує, як виглядав би світ, керований жінками. Роман став одним із найкращих прикладів поджанру феміністської наукової фантастики. Письменниця стала лауреатом літературних премій Джеймса Тіптрі-молодшого та «Лямбда».«Дитя людське», Філліс Дороті Джеймс (1992)У 2019 році книга увійшла до списку «100 романів, які змінили світ». У ньому описується недалеке майбутнє, у якому безпліддя всього людства призвело до повного розпаду суспільства. Дії розгортаються в умовах постпандемії після спалахів грипу у 2008 році.«Лавіна», Ніл Стівенсон (1992)Стівенсон у своїй книзі передбачив появу в інтернеті супутникових зображень Google Earth, надихнув створення відеоігри Second Life і популяризував термін «аватар» для позначення фотографії або персонажа онлайн-профілю.«Книга Страшного суду», Конні Уілліс (1992)Головна героїня роману переноситься у 14 століття місто Оксфорд, де у цей час поширюється чума. Тим часом у році, звідки вона прибула, починається спалах невідомої хвороби, через який вона не може повернутися додому. Роман виграв премії «Х'юго» та «Неб'юла».«Узумакі», Дзюндзі Іто (1998-1999)Дзюндзі Іто працює у жанрі жахів. Серія манги складається з трьох частин і поєднує в собі історію про подорожі в часі та надприродному."Громадянська кампанія", Лоїс Макмастер Буджолд (1999)Любовна лінія у романі становить значну частину всього сюжету. Буджолд пише про пригоди Майлза Форкосігана, поєднуючи в книзі роман епохи Регентства та космічну оперу.«Королівська битва», Косюн Такамі (1999)Головним героям-підліткам належить зіграти один проти одного у гру на виживання, доки не залишиться один переможець. Багато хто вважає, що такі відеоігри, як Fortnite і Player Unknown's Battlegrounds, були натхненні романом Такамі.«Опівнічний грабіжник», Нало Хопкінсон (2000)Роман розповідає історію дорослішання дівчинки Тан-Тан, яка живе на планеті, яка перебуває під сильним впливом афрокарибських традицій. Хопкінсон торкається серйозних тем, включаючи згвалтування та інцест. Книга отримала позитивну рецензію в журналі Publishers Weekly та допомогла автору стати одним із найвпливовіших письменників-фантастів 21 століття.«Темна матерія: століття спекулятивної фантастики африканської діаспори», за редакцією Шері Томас (2000)Це збірка оповідань та нарисів у жанрі наукової фантастики, написаних авторами африканського походження. Серед інших у збірці представлені есе таких письменників, як Батлер, Хопкінсон, Семюел Ділені, Вільям Едуард Беркхардт Дюбуа, Оноре Фанон Джефферс та інші.«Завдання трьох тіл», Лю Цисінь (2008)Це перший роман Лю Цисіня у трилогії «Пам'ять про минуле Землі». Книжка познайомила західного читача зі світом китайської наукової фантастики, пише BookRiot. У 2015 році автор отримав премію «Хьюго» за найкращий фантастичний роман року.«Пробудження Левіафана», Джеймс Корі (2011)Перший твір у жанрі космічної опери із серії «Простір», де автор описує грандіозні космічні битви. За мотивами книги зняли телевізійну адаптацію, створили комікси та настільну гру. У 2020 році Корі отримав премію «Хьюго» за найкращу серію книг.«Попелюшка», Марісса Мейєр (2012)Книга відкриває серію «Місячні хроніки». Мейєр розповідає історію дівчини-кіборга, яка може врятувати імперію від чуми. Попелюшка показала цілому поколінню дівчаток і дівчат, що в науковій фантастиці є місце і для них.«Імперія Радч», Енн Лекі (2013-2016)Роман приніс Енн Лекі нагороди "Хьюго", "Неб'юла", а також премію Артура Кларка. Це масштабна науково-фантастична епопея, в якій порушуються питання мови, гендеру та колоніалізму.«Станція Одинадцять», Емілі Сент-Джон Мандел (2014)Дія твору відбувається у районі Великих озер після пандемії грипу, яка зруйнувала цивілізацію. Акторська трупа, що кочує, зустрічається з жорстоким пророком, який контролює місто, куди приїжджають герої. За книгу Мандела була удостоєна премії Артура Кларка.«Зона Ікс: Південна межа», Джефф Вандермеєр (2014)Південна межа — секретна агенція, яка керує експедиціями до покинутої Зони Ікс, де пропадають люди. Натхненням для автора «Зони Ікс» став Національний заповідник дикої природи Сент-Маркс у Флориді.До списку найвпливовіших науково-фантастичних книг також увійшли:"Блейк, або Хатини Америки", Мартін Делані (1859-1862)."Франкенштейн, або Сучасний Прометей", Мері Шеллі (1818)."Двадцять тисяч льє під водою", Жуль Верн (1869).«Дивна історія доктора Джекіла та містера Хайда», Роберт Льюїс Стівенсон (1886)."Ми", Євген Замятін (1924).«Про чудовий новий світ», Олдос Хакслі (1932)."1984", Джордж Оруелл (1949).«451 градус за Фаренгейтом», Рей Бредбері (1953)."Дюна", Френк Герберт (1965)."Бійня номер п'ять", Курт Воннегут (1969)."Автостопом по галактиці", Дуглас Адамс (1979-1992).«Оповідання служниці», Маргарет Етвуд (1985)."Охоронці", Алан Мур, Дейв Гіббонс (1986-1987)."Парк юрського періоду", Майкл Крайтон (1990)."Зоряні війни: Траун", Тімоті Зан (1991-1993).«Дзвінок», Кодзі Судзукі (1991)."Сейлор Мун", Наоко Такеуті (1991-1997).Список науково-фантастичних книг, які вплинуть на наступне покоління авторів«Варвари крижаної планети», Рубі Діксон (2015)У любовно-фантастичному романі Діксон описує відносини між інопланетянами та людьми. На початку 2021 року книга стала популярною у TikTok та задала тренд на романтичні історії про прибульців.«Королівські милості», Кен Лю (2015)Дебютний роман Кена Лю у жанрі силкпанк, у якому автор описує альтернативний світ, натхненний китайськими міфами. Книжка стала масштабною науково-фантастичною епопеєю з політичними інтригами.Кен Лю наблизив західного читача до азіатської культури та отримав за свій роман літературну премію «Локус».«Розколота Земля», Нора К. Джемісін (2015-2017)У 2016 році Джемісін стала першою письменницею-афроамериканкою, яка отримала премію «Хьюго» за найкращий роман зі своєю книгою «П'ята пора року», яка стала першою частиною трилогії «Розколота Земля».2017-го Джемісін отримала «Хьюго» ще раз за роман «Брама Обеліска» і стала першим автором, якому вдалося виграти премію два роки поспіль. 2018 року письменниця втретє поспіль перемогла у номінації «Кращий роман» — «Кам'яні Небеса».Трилогія «Бінті», Ннеді Окорафор (2015-2018)Головна героїня роману Бінті залишає свою рідну планету і вирушає у міжгалактичну подорож. Вона стає першою зі свого народу, хто зміг вступити до престижного космічного університету.Бінті зближується з Медузами, інопланетною расою, яка збирається знищити її університет. На думку онлайн-журналу про наукову фантастику Tor.com, «Бінті» та її сиквели започаткували золоте століття в науково-фантастичній літературі.«Балада про Чорний Том», Віктор ЛаВаль (2016)Це переказ історії Лавкрафта «Жах на Червоному гачку», в якому події переосмислюються з погляду молодої темношкірої людини, яка має стати посередником в угоді з дияволом.«Еверфер», Нісі Шаль (2016)Альтернативна історія держави Конго у жанрі стимпанк. У романі Нісі Шаль по-іншому дивиться на колонії Бельгії, що існували на території сучасної ДРК, та знайомить західного читача з африканською культурою.«Підземна залізниця», Колсон Уайтхед (2016)За свій перший роман «Підземна залізниця» Колсон Уайтхеда отримав Пулітцерівську премію з літератури. Роман зробив великий внесок у відродження інтересу читачів до книг жанру альтернативної історії.«Майбутній дім живого Бога», Луіза Ердріч (2017)У книзі «Майбутній дім живого бога» Луїза Ердрич порушує питання придушення жінок. Автор описує постапокаліптичний світ, у якому представниць фертильного віку змушують виношувати ембріони.«Недоброзичливість привидів», Ріверс Соломон (2017)Основним елементом сучасної наукової фантастики стали кораблі покоління довгих міжзоряних подорожей, і Ріверс Соломон використовує цей прийом, щоб розглянути останні 200 років расових відносин США.«Відмова всіх систем», Марта Веллс (2017)Головний герой книги – робот-охоронець, якому вдалося звільнитися від контролю людини. Однак він продовжує прикидатися звичайною машиною, щоб уникнути перепрограмування."Вихідна допомога", Лін Ма (2018)Дебютний роман Лін Ма, який отримав премію «Кіркус» за найкращий твір року. Він представляє постапакаліптичну історію про зомбі, відсилаючи читача до робочої культури мілініалів.«Космічна опера», Кетрін М. Валенте (2018)Книга написана в жанрі науково-фантастичної комедії та розповідає про те, що було б, якби Земля брала участь у міжгалактичній версії Євробачення."Ось як ви програєте війну з часом", Амаль Ель-Мохтар, Макс Гладстон (2019)Історія кохання двох агентів, що подорожують у часі, що опинилися по різні боки поля бою. Новела отримала премії Британської асоціації наукової фантастики, літературні премії «Хьюго», IGNYTE, «Локус» та «Неб'юла».«Пам'ять, що зветься імперією», Аркаді Мартін (2019)Книга в жанрі космічної опери, в якому автор пише про придворні інтриги, суперництво та загадкові вбивства. Письменниця стала лауреатом премії "Х'юго".«Гідеон з Дев'ятого дому», Темсін Мьюїр (2019)Автор поєднує у книзі любовну історію та детектив у стилі Агати Крісті.«Мертві, що світяться», Кейтлін Старлінг (2019)Став одним із найпопулярніших науково-фантастичних романів жахів, що вийшли за останні роки. Дія розгортається на астероїдах, де ведеться видобуток корисних копалин. Люди стають кіборгами, щоб отримати роботу, яка може їх вбити.«Фінна», Ніно Чіпрі (2020)Рітейлер, схожий на IKEA, несподівано поєднується з іншими магазинами в паралельних вимірах, що призводить до катастрофічних наслідків.«Химерний фенікс», Юн Ха Лі (2020)Сюжет був натхненний міфологією Кореї. Головним героєм став художник-шпигун, який дізнається про страшну правду про роботи і вирішує повалити імперію за допомогою механічного дракона.«Псалом для диких будівель», Беккі Чамберс (2021)Чамберс показує незалежність людей і роботів один від одного і пише про проблеми перенаселення та надмірного використання нафти. У романі порушуються питання психотерапії та пошуку сенсу життя.

Альтернативна історія - дуже популярний, але аж ніяк не такий простий напрямок фантастики, як може здатися при поверхневому знайомстві. Не кожному автору під силу поринути у минуле і переконливо показати, куди міг згорнути розвиток цивілізації, трапись щось інакше.Рецензенти у видавництві fanzon хотіли б розповісти про кілька оригінальних творів у жанрі альтернативної історії.Кім Стенлі Робінсон - «Роки рису та солі»Автор «Червоного Марса» та «Нью-Йорка 2140» ще 2002 року випустив роман, відправною точкою якого стає епідемія чуми в Середні віки. Робінсон припустив, що якби хвороба викосила не третину населення Європи, як насправді, а дев'яносто дев'ять відсотків. За версією Робінсона, у такому разі локомотивом розвитку людства стали б мусульманські країни, Індія та Китай.«Роки рису та солі» охоплюють століття, і таку історію не розкажеш очима одного-двох героїв. Тому письменник розділив роман на такі собі «книги в книзі», показуючи групу персонажів, що перероджуються в різних епохах.Тепер спорожнілу Європу повільно освоюють мусульмани, Китай вирушає підкорювати Америку, а Індія першою починає промислову революцію. У ліричному і неквапливому стилі автор показує, як світ відрізняється від нашого.Адам Пшехшта - "Адепт"«Адепт» польського письменника Адама Пшехшти запрошує читачів до Варшави на початку XX століття, де (як і в інших великих містах світу) з'явилася територія, населена диявольськими створіннями. Люди навчилися стримувати їх за допомогою парканів із срібних лозин, але й ігнорувати надприродне не виходить. Ці анклави містять безліч речовин з магічними властивостями - так у світі з'являється магія і алхімія, і алхіміки, ризикуючи життям, пробираються в анклави, щоб отримати цінні інгредієнти для своїх експериментів.Адам Пшехшта розповідає не лише про пригоди всередині анклаву, а й багато уваги приділяє політичним протистоянням за його межами. У Польщі, яка на той момент входить до складу Російської імперії, утворюються таємні товариства та терористичні угруповання, які хочуть використати алхімію заради визволення країни.Під час експедиції до анклаву варшавський алхімік Олаф Рудницький зустрічається з офіцером царської гвардії Олександром Самаріним. Вони мають бути заклятими ворогами, але волею долі обидва опиняються в епіцентрі пригод та інтриг. І замість ненависті їх починає сковувати дружба та повага.Леві Тідхар — «Усама»Леві Тідхар створив химерний нуарний детектив, дія якого відбувається у світі, де Друга світова війна закінчилася інакше, тероризм переможений, а Усама бен Ладен — вигаданий герой коміксів. Головний герой, детектив Джо, за завданням таємничої наймачки якраз і розшукує автора коміксів про бен Ладена.В «Усамі» дуже нетривіально стикається наша реальність із альтернативною. Тідхар досліджує саме поняття реальності і те, якими способами вона може бути заміщена у свідомості конкретної людини. У світі Джо багато відомих місць, але таку картину світу важко прийняти: Інтернет ніхто не винайшов, В'єтнам - союзник Японії, президентом Франції був Екзюпері, а конфлікт Заходу з арабськими країнами місцевим здасться абсурдом.Книгу недарма порівнюють із творчістю Філіпа Діка. Причому, якщо спочатку вона нагадує «Людину у високому замку», то до фіналу скоріше здається сміливим переосмисленням «Убика». Втім, це ще й дуже самобутній та захоплюючий детектив, у якому жанрові кліше обігруються з незвичайного боку.За «Усаму» Леві Тідхар отримав Всесвітню премію фентезі, хоча його конкурентами були Стівен Кінг із романом «11/22/63» та Джордж Мартін із «Танецем із драконами».Ханну Райаніемі — «Країна вічного літа»Іноді альтернативні історії поєднуються з іншими напрямками фантастики. Це добре видно на прикладі «Країни вічного літа», події якої розгортаються у 1930-х роках. Тільки ось Райаніями описує світ на стику стимпанку та дизельпанку, в якому освоїли ефірні технології, дозволили встановити зв'язок із потойбічним світом.Роман є шпигунський трилер, присвячений протистоянню Британії та СРСР. Обидві держави претендують на владу в потойбічному світі — адже квиток до Країни вічного літа є далеко не у всіх, але багато хто хоче продовжити своє існування після смерті у фізичному світі.Головна героїня Рейчел Уайт – агент британської контррозвідки. Вона дізнається про перебування у Літньому управлінні радянського «кроту». Шпигунка давно мріяла піднятися кар'єрними сходами, але, на жаль, просто так видати ворога вона не може — має високопоставлених друзів. Їй доводиться грати за правилами.Чайна М'євіль - «Останні дні Нового Парижа»Чайна М'євіль — майстер фантасмагорій та химерної фантастики. У романі «Останні дні Нового Парижа» він звертається до теми класичного сюрреалізму як течії, що сформувалася в середині XX ст.Події відбуваються у 40-50-х роках. За часів Другої Світової війни французи намагаються вразити ворога сюрреалістичною бомбою. На жаль, коли все йде не за планом, бомба вибухає в Парижі і занурює місто в безодню хаосу і божевілля. Нацисти все одно зберігають владу над містом, а за допомогою окультизму вони ще й підкоряють собі демонів, породжених С-бомбою.М'євіль розповідає історію від імені тих, хто намагається просто покинути це божевільне місце, але зробити це не так просто. Прийом альтернативної історії автор використовує не для того, щоб у класичному варіанті показати, як міг би розвинутись світ. Натомість він досліджує саму природу сюрреалізму в дуже нетривіальних, але страшенно придатних для цього декораціях. Книга сповнена посилань до реальних робіт сюрреалістів і в певному сенсі «Останні дні» — справжній гімн свободи духу та творчості.Павел Майка — «Мир миров»В основі сюжету роману "Світ світів" лежить "Війна світів" Герберта Уеллса. Польський письменник Павло Майка продовжив ідею класика, що Перша війна велася проти марсіанських прибульців. Але коли вони почали програвати, то насамкінець скинули міфобомди, які назавжди змінили вигляд планети.Тепер Землі з'явилися персонажі міфів, казок і майже всіх несвідомих образів людства. Марсіани переборщили і теж потрапили у свою пастку, зруйнувавши міфобомбами флот.Майка вийшла дуже смілива постмодерністська літературна гра з великою кількістю посилань до міфів і казок, а також непередбачуваними пригодами дуже строкатої компанії колоритних персонажів.Джерело Світ Фантастики

Серіал від Apple TV+ обманює очікування та замість інопланетної наукової фантастики та екшену пропонує глядачам багато людської драми.22 жовтня на Apple TV+ вийшла науково-фантастична драма «Вторгнення» Саймона Кінберга та Девіда Вейла. Розбираємось, чим серіал про контакт людства із позаземною цивілізацією розчаровує і чи є в ньому хоч якісь плюси.«Вторгнення» пропонує простежити за історіями кількох людей із різних куточків Землі під час нашестя інопланетян. Здавалося б, детально показати контакт землян із прибульцями з перспективи простих людей різних культур, віку та професій – цікава ідея. Насправді все виходить зовсім не так захоплююче, як хотілося б. Замість науково-фантастичного твору про нашестя чужих ми отримуємо драму, що неквапливо розвивається, про різноманіття проблем у відносинах людей. Так, саме цього всі так шалено хочуть від серіалу про контакт людства з позаземними цивілізаціями.У подібних проектах з кількома важливими сюжетними лініями необхідно приділити увагу кожній, так що пройдемося по них по черзі. Почнемо з невеликої обманки – шерифа з Оклахоми, що йде на спокій, якого зіграв відомий актор Сем Ніл. Його поява в трейлері - суто маркетинговий хід, тому що в серіалі цьому героєві приділяється крихітна і абсолютно нецікава роль на самому початку. Був шериф та зник – а в чому його необхідність для сюжету автори Саймон Кінберг та Девід Вейл так і не пояснили.За азіатську частину людства у серіалі «Вторгнення» відповідає Міцукі – співробітниця японського космічного відомства, яку зіграла Сіорі Куцуна. Дівчина втрачає свою кохану - та вирушила в космічну місію і згодом перестала виходити на зв'язок. Погорювавши через втрату, Міцукі намагається дізнатися правду про те, що сталося. Спостерігати за її стражданнями, непростою часткою представниці сексменшини, а також тужливими спробами пролити світло на те, що сталося, зовсім не цікаво. Дико повільний і зайве меланхолійний сюжет скоріше з головою вганяє у зневіру, ніж змушує співпереживати миловидній героїні.У Великій Британії нам пропонують поспостерігати за групою лондонських школярів, які потрапили в аварію автобусом і тепер намагаються врятуватися без допомоги дорослих. У цій сюжетній лінії автори приділяють увагу підлітковому цькування, страхам через травми минулого і трохи проблем з батьками. Британська сюжетна лінія трохи жвавіша за японську, проте це не назвати великим досягненням серіалу. Вторинна підліткова драма не викликає особливих емоцій, крім туги, а «загадковий» зв'язок одного з учнів з тим, що відбувається, страждає через клішованість і відсутність виразної інтриги.Тим часом далеко в Афганістані група американських військових стикається з чимось «таємничим», після чого один із солдатів намагається повернутися додому до США. Нехай у цій сюжетній лінії йдеться і про військових, але не чекайте від неї захоплюючого екшену та напружених битв з інопланетянами. Пара коротких перестрілок і приблизно стільки ж конфронтацій з прибульцями - все, що може запропонувати ця сюжетна лінія в плані екшену. Драматургічно вона на тому ж прикрому рівні, що і вже перераховані раніше.Найбільше у серіалі «Вторгнення» приваблює сюжетна лінія з мешканкою Нью-Йорка у виконанні Голшифт Фарахані. Просто перед атакою прибульців героїня дізнається, що чоловік їй зраджує. Шок жінки посилює раптове бомбардування її вулиці, після якої їй разом із двома дітьми на руках та чоловіком-зрадником доводиться бігти у пошуках безпечного місця. Цікаво, що в такій критичній ситуації чоловік готовий оголити свою підлу сутність та кинути все – навіть рідних дітей. У перших серіях ця сюжетна лінія яскраво демонструє висловлювання про те, що немає межі людської підлості. Надалі цей гострий кут згладжується, і лінія героїні Фарахані перестає виділятися на загальному тлі.«Вторгнення» – один із тих проектів, які своїм трейлером вводять глядача в оману. Майже все активне дійство винесене якраз у промо-ролики. Насправді у «Вторгненні» немає ні похмурої атмосфери, ні напруги – натомість тут повільне і похмуре оповідання, розведене буквально мікрочастинками екшену і хорору, що з інопланетним вторгненням. У деяких сценах шоу не відбувається зовсім нічого важливого для сюжету та розвитку героїв. У такі моменти виникає відчуття, що ти дивишся беззмістовний музичний кліп якоїсь інді-групи. Настільки неквапливий характер історії вимагає вдумливого сюжету з роздумами на тему прибульців та місця людини у Всесвіті, але ми не отримуємо твір на кшталт «Прибуття» Дени Вільньова. «Вторгнення» виливає на глядача море безцікавої і безпристрасної драми людських відносин, що ледь помітно загострюється через інопланетну загрозу – яка, до речі, не викликає ні трепету, ні хоч якогось відчутного страху.Як науково-фантастичний твір шоу «Вторгнення» від початку і до кінця посередньо, оскільки повністю складається із знайомих шанувальникам жанру кліше. Кінберг та Вейл намагаються підтримувати пов'язану із вторгненням інопланетян інтригу майже в кожній із сюжетних ліній. Але ці спроби виявляються порожніми – глядач спочатку розуміє, що герої мають справу з прибульцями-агресорами. Перед нами не «Прибуття» і «Близькі контакти третього ступеня», де наміри гостей з інших планет залишаються незрозумілими до самого фіналу. Прибульці, що вбивають людей у ​​«Вторгненні», чітко дають зрозуміти, що спустилися на Землю не як помічники або нешкідливі дослідники. А ось питання про їх походження та причини атаки на нашу планету залишаються висіти у повітрі.На жаль, «Вторгнення» Apple TV+ не стає багатогранною призмою, через яку автори розповіли свою мультикультурну історію зіткнення людства з позаземною цивілізацією. Це лише приспана і порожня драма, яка незручно вдає науково-фантастичним твором.

Вийшов трейлер нового фільму-катастрофи Роланда Еммеріха («День незалежності») - «Падіння Місяця». Історія розповідає про те, як Місяць із незрозумілої причини сходить зі звичної орбіти і починає наближатися до Землі. У процесі її уламки падають на планету і стають причинами неймовірних руйнувань та бід.Групі персонажів доведеться працювати спільно, щоб не тільки зупинити повноцінне зіткнення, а й знайти причини того, що відбувається. Судячи з трейлера і плаката, у справі можуть бути замішані деякі прибульці.Головні ролі у фільмі виконують: Холлі Беррі, Патрік Вілсон, Джон Бредлі, Майкл Пенья та інші. Прем'єру в російському прокаті заплановано на 3 лютого 2022 року.

Майбутнє настало! Для таких польотів краще жінки, стверджують вчені. Щоб пережити анабіоз, їх змусять набрати вагу. Занурення астронавтів у сон дозволить скоротити витрати на місію, зменшити розмір космічного корабля на третину та зберегти здоров'я екіпажу на шляху до Марса. При цьому йдеться не лише про фізичний добробут космонавтів.Вчені Європейського астрономічного агентства (ESA) розробляють інноваційну програму забезпечення тривалих космічних перельотів. Дослідники дійшли висновку, що максимально вберегти психологічне та фізичне здоров'я астронавтів на час польотів допоможе глибокий сон — стан, подібний до зимової сплячки ведмедя. Про напрацювання агентства розповіло видання Phys.org."Ця стратегія зведе до мінімуму нудьгу, самотність та рівні агресії, пов'язані з ув'язненням у космічному кораблі", — розповіла Дженніфер Нго-Ань, координатор досліджень ESA.Імітація терапевтичного заціпеніння відома в медицині з 1980-х років — лікарі можуть викликати гіпотермію для зниження метаболізму під час тривалих і складних операцій. Однак це не є достатнім зниженням енергії. Для подорожі до Марсу процеси в організмі необхідно сповільнити до 25% норми. Такий стан вчені назвали глибоким сном. І виявилося, що у природі є його природний аналог.Ведмежа загадкаІдею сну європейські вчені почерпнули не з популярних фільмів, а спостерігаючи за тваринами. Адже деякі звірі впадають у сплячку, щоб пережити періоди холоду, нестачу їжі чи води. При цьому вони знижують частоту серцевих скорочень, уповільнюють дихання та інші життєво важливі функції, а температура тіла опускається майже до температури навколишнього середовища. Так відбувається у земноводних та рептилій.Проте, найкращим зразком для наслідування стали ведмеді. У них така ж маса тіла, як у людини, і вони знижують температуру свого тіла всього на кілька градусів — межу, яка вважається безпечною для людини.Проте, є й розбіжності у фізіології. Під час сплячки бурі та чорні ведмеді ховаються у свої барлоги та відчувають шість місяців голодування та іммобілізації."Дослідження показують, що навесні ведмеді залишають своє лігво здоровими, лише з незначною втратою м'язової маси. Їм потрібно лише близько 20 днів, щоб повернутися до нормального життя", — пояснює Олександр Шукер, професор медицини Університету Людвіга-Максимиліана у Мюнхені, Німеччина.Якщо людина проведе шість місяців у ліжку, відбудеться значна втрата м'язової маси, міцності кісток та збільшується ризик серцевої недостатності. Наразі вчені намагаються вирішити питання, чому цього не відбувається у ведмедів. Частково вирішити проблему, припускають вчені, можливо за допомогою медичної капсули для подорожей.Та сама фантастична капсулаВже зараз вчені Європейського агентства розробили низку вимог, яким має відповідати така капсула, і тепер намагаються втілити їх у життя. Передбачається, що вона матиме м'яке покриття, звукоізоляцію і приглушене освітлення, що дозволить краще переносити сон. Також пристрій повинен підтримувати низьку температуру (менше 10 °C) і високу вологість. Астронавти будуть носити спеціальний одяг, що виключає перегрів тіла. Перед зануренням у капсулу до тіла кожного члена екіпажу прикріплять датчики, що фіксують положення тіла у капсулі, температуру та частоту серцевих скорочень.Крім того, дослідники дійшли висновку, що капсулу необхідно помістити у водне середовище. Рідина дозволить захистити людей від впливу космічної радіації. Вводити в стан глибокого сну астронавтів будуть медикаментозно, шляхом ін'єкцій. Теоретично, екіпаж повинен перебувати уві сні всі 180 днів польоту на Марс."Далеко від магнітного поля Землі пошкодження, спричинені високоенергетичними частинками, можуть призвести до загибелі клітин, променевої хвороби або раку", — наголошує професор Шукер.То хто ж полетить?Вчені дійшли висновку, що астронавтам, як і ведмедям, потрібно набрати зайвий жир, перш ніж поринути у сон. Це дозволить збільшити внутрішні ресурси організму.Крім того, напрацювання вчених показують, що нижчі рівні чоловічого гормону тестостерону сприяють тривалій сплячці у ссавців. Жіночі гормони — естрогени регулюють енергетичний обмін в організмі людини. Тому для міжпланетних подорожей у режимі глибокого сну доцільніше використовувати жінок."Дуже специфічний і різний баланс гормонів у жінок і чоловіків та їхня роль у регулюванні обміну речовин дозволяють припустити, що жінки можуть бути кращими кандидатами", — стверджує Олександр Шукер.Про раціон космічних колонізаторів зараз задумалося NASA. Агентство дає 1 млн. доларів на розробку технологій виробництва продуктів харчування для астронавтів. Перший етап конкурсу Deep Space Food Challenge завершився і показав, що в меню переважають їстівні порошки та штучне м'ясо. До слова, вода на Марсі була пізніше, ніж вважалося. Завдяки орбітальному апарату Mars Reconnaisance Orbiter, який проводить дослідження на Марсі останні 15 років, вдалося з'ясувати, що вода на планеті була ще 2 млрд років тому.Джерело ФОКУС

Напевно, багато хто знайомий з британським науково-фантастичним серіалом «Доктор Хто». Але чи знаєте ви, що у цьому серіалі є ЛГБТ-персонажі? Спеціально вам розповідаємо про них!За останні 17 років серіал "Доктор Хто" досить сильно змінився. З моменту відродження серіалу у 2005 році сценаристи вирішили збільшити представництво ЛГБТ-людей у серіалі як перед камерою, так і за нею.Багато в чому за це можна сказати спасибі первісному та нинішньому шоураннеру Расселу Т. Девісу. Він відомий створенням культової британської телевізійної драми Queer As Folk, яка виходила з 1999 до 2000 року. Queer As Folk отримав американську адаптацію у 2000 році, а цього року його вирішили перезапустити. Цілком логічно, що Девіс став першим шоураннером, який ввів ЛГБТ-персонажів у серіал.То хто ж ці ЛГБТ-персонажі «Доктора Хто» сучасної доби? Давайте перерахуємо їх!Капітан Джек ХаркнессКапітан Джек Харкнесс – перший пансексуальний супутник Лікаря Хто. Першим ЛГБТ-персонажем, представленим Девісом у серіалі, став капітан Джек Харкнес. Його зіграв актор-гей Джон Барроумен. Спочатку Джек був представлений у двох епізодах серіалу. Там він був зображений як пансексуальний мандрівник у часі та шахрай, який мандрує з дев'ятим Лікарем.Капітан Джек Харкнесс (Джон Барроумен)Капітан Джек став першим супутником-чоловіком, який поцілував Лікаря. А пізніше був переведений до більш дорослого серіалу «Торчвуд». Там він очолив ЛГБТ-команду, яка протистоїть інопланетним загрозам. Будучи лідером цієї команди, Джек вступає у різні сексуальні стосунки з чоловіками та жінками. Найдовші стосунки у нього будуть із членом команди Йанто Джонсом (Гарет Девід-Ллойд).Мадам Вастра та Дженні ФлінтМадам Вастра та Дженні Флінт — відкрита пара лесбіянок, які перебувають у стосунках один з одним. Вони зображуються як жіночі версії Шерлока Холмса та Ватсона. Вастра та Дженні допомагали 11-му та 12-му Лікарям боротися з небезпечними загрозами у Вікторіанську епоху. Більше того, вони допомагали Лікарю боротися з позаземними загрозами та за межами Землі. Зокрема, на планеті Трензалор, де 11-й Лікар регенерував у своє 12-те втілення.Мадам Вастра та Дженні ФлінтБілл ПоттсБілл Поттс – перша чорношкіра супутниця-лесбіянка у серіалі. Поттс зобразила бісексуальна актриса Перл Маккі. Білл зустрічає 12-го Лікаря в університеті, де вони обоє працюють. Білл допомагає Лікарю вирішити інцидент з паливом для зорельоту в університеті. Після цього Лікар запрошує її подорожувати разом з ним у ТАРДІС. Подорожі Білл закінчуються, коли вона перетворюється на кіберлюдину, але пізніше її врятує її любовний інтерес - Хезер. Вона перетворює Білл з кіберлюдини на невідоме створення, подібне до себе і пропонує дівчині разом подорожувати в часі та просторі. Білл погоджується і вирушає разом з Хезером дослідити всесвіт.Хезер і Білл Поттс13-й Доктор Хто13-й Лікар Хто - перший небінарний Лікар у серіалі. З огляду на гендерну мінливість Корольів Часу було лише питанням часу, коли Лікар переродиться в представника іншої статі. 13-й Лікар - не тільки перша біологічно жіноча версія Корольу Часу, але і ідентифікує себе в серіалі як небінарну особистість.13 Доктор Хто13-й Лікар також вперше пережив романтичний потяг до жінки-компаньйона Ясмін Кан, яку зіграла Мандип Гілл. Незважаючи на бажання останньої зав'язати романтичні стосунки, 13-й Лікар не хоче цього робити. Справа в тому, що вона на власному досвіді переконалася, що побачення з компаньйонами ніколи нічим хорошим не закінчуються. Тому він і хоче уникнути повторної емоційно бурхливої ​​подорожі з Ясмін.Ясмін КанЯсмін Кан – перша мусульманська супутниця-лесбіянка «Доктора Хто». Слід зазначити, що вона стала другою супутницею-лесбіянкою, яка подорожувала з Лікарем у ТАРДІС. При цьому вона є першою супутницею-лесбіянкою, яка походила з ісламського середовища. Побачивши, на що здатний Лікар, вона продовжила подорожувати з Лікарем з сильним натяком на романтичний потяг.Ясмін КанТак, вона вперше натякнула на свої романтичні почуття до Лікаря в одному з епізодів 12 сезону. А трохи згодом підтвердила свої романтичні почуття в серії «Напередодні далеких». Після того, як Лікарю стало відомо про її почуття, він повідомляє Кан, що це взаємно, але просить залишити їхні стосунки колишніми, щоб уникнути травм.Освін ОсвальдОсвін Освальд - бісексуальний персонаж-дублікат Клари, супутниці Лікаря Хто. Цей персонаж з'являється в серіалі на зовсім недовгий час, але заслуговує на почесну згадку як бісексуальний персонаж. Освін з'явилася в першій серії 7-го сезону і відразу полюбилася шанувальникам як персонаж, який допоміг Лікарю та його супутникам зупинити смертоносний план далеко.Освін Освальд (Клара Освальд)Освін відкрито згадує про свою закоханість у дівчинку на ім'я «Ніна» та хлопчика на ім'я «Рорі». Пізніше з'ясується, що Освін була перетворена на Далека, але для багатьох вона, як і раніше, була улюбленим персонажем — навіть після того, як справжня Клара стала постійно подорожувати до ТАРДІСУ.

Cyberpunk 2077 вирішив прибрати росію? Розповідаючи про російську локалізацію Cyberpunk 2077, розробники обмовилися, що в Найт-Сіті є пара дипломатів СРСР, які говорять російською мовою. Це не помилка і не застереження: у всесвіті Cyberpunk дійсно немає Російської Федерації, але існує СРСР.Щоправда, це не зовсім та Спілка Радянських Соціалістичних Республік, яку ми знаємо. Держава із всесвіту Cyberpunk називається Союз Суверенних Радянських Республік, а Російської Федерації тут ніколи не існувало. Прочитавши лорбук Cyberpunk Red ми розуміємо, як це вийшло.Фанати Cyberpunk добре знають, що до певного моменту хронологія всесвіту практично точно відповідає хронології реального світу. Що стосується СРСР відмінності починають виявлятися лише наприкінці вісімдесятих: у всесвіті Cyberpunk були і Сталін, і Карибська криза, і перебудова з гласністю.Перебудова закінчилася не розпадом СРСР, а трансформацією держави у Радянську Федерацію. У 1989 році колишні союзні республіки отримали майже повний суверенітет, тому центральній владі вдалося вигадати трохи часу для реформ.Майже відразу після створення федерації Михайло Горбачов, останній лідер СРСР, пішов у відставку. Вже в 1990 році нову державу очолив його наступник, Андрій Горборєв, який отримав у спадок купу проблем. Найсерйознішим був сепаратизм.Хоча колишні республіки й стали частково суверенними державами, у деяких із них, як і раніше, були сильні сепаратистські настрої. Рішенням, запропонованим Горборєвим, стала трансформація Радянської Федерації за західним зразком.На основі Федерації було запропоновано створити нову державну освіту, цей Союз Суверенних Радянських Республік. Найбільше він нагадував Європейський Союз: хоча держави, які входять до нового СРСР, могли багато в чому самостійно визначати свою політику, у деяких моментах вони підкорялися союзним структурам.Зокрема, під контролем таких структур були найбільш прибуткові галузі промисловості: видобуток нафти та інших корисних копалин. Хоча ці організації мали інші назви, фактично в СРСР були створені наддержавні корпорації.Щоправда, технічно власниками цих корпорацій були жителі союзних держав. Організації керувалися делегатами, які вибиралися від кожної держави-члена СРСР — принаймні так було якийсь перший час.Новий, демократизований Союз досить швидко став основним партнером та союзником Європейського Економічного Співтовариства — так у всесвіті Cyberpunk називається Євросоюз. Щоб протистояти США, держави-партнери навіть частково об'єднали свої космічні програми та організували спільну місію на Марс.Демократизація та гласність влаштовували не всіх. Поки Горбочєв проводив реорганізацію Союзу і зближувався з Європою, в країні зріла змова: старі комуністи, які об'єдналися з колишніми офіцерами КДБ — спецслужбу розформував ще Горбачов — вирішили спробувати відіграти все назад.Протистояння, пізніше назване «Ніч вогню», було коротким, але запеклим. Невдоволених виявилося несподівано багато: бої урядових військ із сепаратистами йшли практично у всіх країнах Союзу Суверенних Радянських Республік; путч вдалося придушити, але для Союзу він у певному сенсі став фатальним.Невдовзі після придушення путчу одна з наддержавних союзних організацій, яка відала здобиччю нафти, попросила дозволу на створення власної служби безпеки. Армія, запевняли нафтовики, не може ефективно захищати їхню велику інфраструктуру — потрібні спеціалізовані сили безпеки. Дозвіл було отримано.Далі події розвивалися швидко. Вже через рік на базі союзної організації було створено корпорацію Soviet State Oil Industries, що зайнялася консолідацією всього нафтовидобувного та нафтопереробного сектора країни. На це пішло чотири роки.Паралельно Soviet State Oil Industries нарощувала власні сили безпеки, які поступово перетворилися на повноцінну армію. 2004 року війська корпорації заблокували всі її об'єкти — менеджмент Soviet State Oil Industries повідомив керівництву Союзу, що корпорація переходить у приватну власність.Керівництво СРСР нічого не могло вдіяти. Спроби відбити заводи та родовища Soviet State Oil Industries силою означали б масштабні руйнування, припинення постачання — отже, розриви контрактів, політичні економічні проблеми.Втім, навіть якби Союз спробував відбити родовища, із цього навряд чи щось вийшло. Прагнучи здобути незалежність, менеджмент Soviet State Oil Industries вкладав у свою приватну армію дуже великі гроші: з досвіду та оснащення вона значно перевершувала союзні війська. СРСР довелося погодитись на приватизацію корпорації.Для Горборєва це був кінець політичної кар'єри: під шквалом критики автор нового СРСР був змушений піти у відставку. Тим часом, Soviet State Oil Industries остаточно вийшла на глобальні ринки і перейменувалася в Soviet World Oil Industries, або просто корпорацію SovOil — найбільшу в Союзі Радянських Суверенних Республік.За наступника Горбочєва SovOil стала найвпливовішою силою в СРСР. Можливо, державі це навіть пішло на користь: корпорація, не пов'язана особливими обмеженнями, швидко розібралася з сепаратистами, що залишилися, і всіма, хто заважав її роботі.SovOil була зацікавлена ​​в економічному зростанні держави і не надто соромилася в засобах, здатних підштовхнути це зростання. Хоча корпорація могла б отримати повний контроль над союзною державою, менеджерів SovOil це не цікавило. Вони воліли діяти поступово, впроваджуючи численних агентів до урядових структур, армії та інших корпорацій.У 2077 році SovOil залишається найвпливовішою корпорацією Союзу Радянських Суверенних Республік і багато в чому визначає її політику. Швидше за все, дипломати, які прибули до Найт-Сіті, також якимось чином пов'язані з корпорацією.

Європейський комікс франшии про Нікополь, за яким створене безліч фільмів, книг, коміксів, відеоігор - буде виданий у РФ російською, на жаль. Про що всесвіт коміксу "Нікополь"? Фантастичні події відбуваються у похмурому майбутньому, де люди піддаються кібернетизації, щоб замінити власні органи і продовжити життя. Люди отримали позаземні технології, через "богів Єгипту", які знову спустились на Землю і обрали своєю базою постіндустріальне місто у Східній Європі. На росії переклали комікс про НікопольНелегка, але важлива справа — видання російською мовою європейських коміксів, що продовжує видавництво «Zangavar», яке взяло на себе цю місію. Було оголошено про підготовку до випуску графічного роману Енкі Білала «Нікополь», сюжет і антураж якого може здатися знайомим тим, хто дивився (точніше, змусив себе дивитися крізь біль та страждання). ж творцем. Зовсім скоро на нас чекає шикарний малюнок і незвичайний, провокаційний сюжет, - пишуть у видавництві.На жаль, така відома у Європі франшиза фільмів, коміксів та комп'ютерних ігор про Нікополь досі не видана в Україні нашою мовою. Варто відзначити, що автор коміксу не приховує, що обрав назву для коміксу, шукаючи відповідне місто з незвичною назвою (Нікополь) у Східній Європі.

Dark Horse Comics продовжує розширювати персонажів та світ Cyberpunk 2077. Видавець нещодавно дебютував зі своїм новим спін-офом коміксу, який отримав назву Cyberpunk 2077: Blackout, і тепер IGN поділилася ексклюзивним попереднім переглядом другого розділу.Ознайомтеся з галереєю слайд-шоу нижче, щоб ближче познайомитися з Blackout #2 від письменника Бартоша Штибора та художника Роберто Річчі:Blackout слідує за головним героєм на ім'я Артуро, який працює майстром з ремонту брейндансів. Заможні жителі Найт-Сіті платять добрі гроші за ці персоналізовані мрії, але коли загальноміське відключення електроенергії залишає всі машини для брейндансів у неробочому стані, Артуро починає виношувати власну схему. Чи зможе технік, який буквально втілює мрії в реальність, здійснити справжнісіньке пограбування?Офіційний синопсіс Cyberpunk 2077: Blackout #2:Схему пограбування Артуро запущено — все, що йому потрібно, це команда — надійний кіберпанк, найкращий гонщик у Найт-Сіті та малоймовірний союзник в одній із найкорумпованіших установ міста. Вибір має наслідки, але цього разу вибір за ним.Cyberpunk 2077: Blackout #2 коштує 3,99 долара і вийде у друкованій та цифровій формах завтра, 6 липня.

Робота нагадує собою адаптацію ретро-стилю анімації 80-х. Каманді - принц Туфтан із королівства Тигрів та людиноподібний мутант Бен Боксер - найкращі друзі, які завжди і у всьому підтримують один одного. Вони дуже люблять пригоди, але навіть не підозрюють, з чим їм доведеться зіткнутися в найближчому майбутньому.Приятелів викрадає культ горил, які одержимі пошуками способів пожвавити свого бога. Єдиною можливістю повернення Могутнього стає його реінкарнація. Невже поплічники стародавнього божества зможуть здійснити свій підступний задум?Каманді має незвичайні можливості. Але не лише він. Всі його друзі мають чимось разючим. Каманді, Туфтан та Бен виявляються мимовільними учасниками смертельних випробувань. Шанувальники культу хочуть з'ясувати справжню сутність випробуваних. І всі ці події розгортаються на руїнах старого світу, знищеного Ядерною Війною. Читати оригінальний коміск "Каманді" можна за цим посиланням. 

Серіал «Пісочний чоловік» (США, Великобританія), знятий за мотивами однойменного графічного роману Ніла Геймана, вийшов на Netflix 5 серпня. Шлях героїв коміксу на екран був непростим та зайняв близько тридцяти років.Перший графічний роман The Sandman був випущений в 1989 році, але перша спроба екранізації, яка відноситься до 1991 року, зазнала невдачі. За цим було кілька нових спроб, які також провалилися, залишивши сюжет Пісочної людини нудитися як проект на десятиліття.Світло наприкінці тунелю, здавалося б, майнуло у 2013 році, коли було оголошено про фільм із Джозефом Гордоном-Левіттом у головній ролі. Але проект вкотре провалився через творчі розбіжності. Нарешті, у 2019 році Netflix набула права адаптувати історію Геймана для серіалу, а не для окремого фільму.У ролях знялися: Том Старрідж (Морфей), Вів'єн Ачимпонг (Люсьєн), Стівен Фрай (Гілберт), Гвендолін Крісті (Люцифер), Кірбі Хауелл-Баптист (Смерть) та інші.Згідно з сюжетом, намагаючись упіймати в пастку Смерть, щоб виторгувати собі вічне життя, чаклун Родерік Берджесс помилково обплутує ритуальними чарами молодшого брата Смерті — повелителя снів Морфея. Страшачись його помсти, чародій тримає його в ув'язненні протягом багатьох десятиліть. Спостерігаючи, як руйнується його царство, Морфей виношує плани втечі та помсти. Зрештою, йому випадає шанс вирватися на волю. Опинившись у зовсім новому світі, володар снов намагається повернути собі своє королівство та необмежену владу."Я вже зняв фільм у своїй голові, коли прочитав роман"Зайве говорити, що популярність «Пісочної людини» та любов до вихідного матеріалу були випробуванням для творців, оскільки очікування серіалу та інтерес до нього були величезними.За словами 36-річного британського актора Тома Старріджа, який грає Морфея, він чудово розумів важливість того, щоб усе було зроблено правильно. “Просто тому, що я його фанат. Для мене це один із найважливіших творів літератури. Я достеменно знаю, що відчувають шанувальники. І схвильований так само, як вони», - сказав Старрідж.Дворазовий номінант на премію «Тоні» зізнався, що ще не бачив серіал і з нетерпінням чекає на прем'єру. «Не знаю, як ви, а я вже зняв фільм у своїй голові, коли прочитав роман. Наче я вже це бачив. Я знаю, що багато людей, які люблять його так само сильно, теж зняли фільм уявою. Тому нова робота має бути тим самим фільмом, про який ми мріяли», - сказав актор.«Справа не в тому, що ти квір чи ти жінка»Серіал, знятий у жанрі драми, фентезі та трилера, є дбайливим переказом графічного роману, але у ньому є невеликі, але значні зміни. Наприклад, вірного компаньйона Морфея та головного бібліотекаря Сновидінь, Люсьєна, грає Вів'єн Ачемпонг. Відповідно до ґендерної зміни, Люсьєн стала героїнею.Це один із ефектних способів оновлення історії — у межах початкового задуму. «Нам дуже пощастило, тому що ми маємо оригінальний вихідний матеріал Ніла Геймана, який створив неймовірно глибоких і складних персонажів, які ніби сходять зі сторінок, — сказала Вів'єн Ачемпонг. — Я сподіваюся, що мені вдалося перенести на екран мою героїню. Вона вірна та працьовита. І дуже любить Морфея. Там видно глибоке кохання». "Ти можеш просто бути" в цьому матеріалі, - вважає Вів'єн. «Справа не в тому, що ти квір або ти жінка, і тому глядач має аналізувати це… Ні, йдеться про те, що я знаходжу по-справжньому звільняючим. Ми говоримо: «Так, світ такий, а тепер давайте рухатися далі».«У 2019-му я втратила батька, і мрії стали дійсно важливою частиною мого життя, тому що батько часто присутній в них, — розповіла актриса. — Пам'ятаю, я подумала, що було б чудово отримати роль у «Пісочній людині», а потім, чорт забирай, отримала її. Я навіть зараз не можу в це повірити».Вів'єн зазначала, що їй було дуже комфортно працювати зі Старріджем, - процес зйомок з ним вона назвала захоплюючим і зізналася, що дорожила кожною секундою, проведеною в кадрі.Вона дуже хвилювалася перед прем'єрою, але колега Кірбі Хауелл-Баптист дала мудру пораду: «Хоч би що трапилося, просто пам'ятай, що ти відчувала, виконуючи свою роботу, адже це те, що залишиться з тобою назавжди».Можливо, невдачі минулих проектів «Пісочної людини» пов'язані з недостатньою увагою режисерів до персонажів чи кастингу.За словами Ніла Геймана, який виступив співрежисером, проект був адаптований до сучасних реалій, включаючи расові та гендерні теми. Втім, це зустріло негативну реакцію частини фанатів, особливо щодо вибору темношкірої актриси на роль Смерті, оскільки це суперечило оригінальним коміксам. А поки що глядачі, які побачать серіал 5 серпня, вірять у те, що він коштував їхніх очікувань.Джерело Pride

Мільйони людей знають про Нікополь на всіх континентах вже десятки років, але тільки зараз вони довідались, що Нікополь в Україні. Публікуємо роз'яснення про культову європейську Трилогію "Нікополь", що покорила серця фанатів на всіх континентах планети. Нікополь - це сюрреалістичний кіберпанк. Саме такі асоціації одразу виникають у іноземців, коли чують це слово. Трилогія "Нікополь" стала натхненням для ряду найвідоміших світових режисерів, що знімали кіберпанк-фільми та писали книги. Можна прямо сказати про упередженість, що Енкі Білал для європейців – це те, що привело мільйони читачів до графічних романів, особливо європейських графічних романів, які дещо відрізняються від більшості північноамериканського стилю. Отже, якщо вам подобається європейський внесок у світ графічних романів, такі письменники/митці, як Мебіус, Друйє, Шуйтен, Ходровоскі, швидше за все, ви вже перевірили Енкі Білала. Якщо ви цього не зробили, перестаньте читати цей огляд і зробіть це зараз. Він один із найкращих у групі.По-перше, твори мистецтва. Білал має унікальний, невибагливий стиль, який викликає шорстке відчуття безнадійної антиутопії, в той же час поєднуючи фантастичне; інопланетні раси, єгипетські боги, роботи та гротескні та прекрасні люди однаково населяють його світ. Колорит неймовірний і справді занурює вас у настрій його роботи, але саме його лінійна робота підкріплює правдоподібність. Він брудний і має якийсь мультяшний реалізм, який важко пояснити словами. Цей друк «Нікопольської трилогії» класу А, панелі гарного розміру, кольори яскраві. Коротше кажучи, художній твір вас вразить і вартий самої ціни книги. Думаю, мало хто відмовить Білалу в цьому.Тепер до історії, яка, мабуть, навряд чи отримає загальну оцінку. По-перше, трохи контексту, і це важливо. Тип оповідання, який використовує Білал, як і багато європейських художників, стилістично сильно відрізняється від того, до чого звикла більшість північноамериканської аудиторії. Там, де Голлівуд і мейнстрімна література наголошують на відомому плані Арістотеля щодо «належного задоволення», таких умовностях, як початок, середина, конфлікт/розв’язання, симпатичні персонажі тощо, інші стилі є менш шаблонними та жорсткими у своїх рамках, допускаючи більшу неоднозначність, більше зосереджено на характері, а не на сюжеті, іноді навіть протиріччя та парадокс як засіб оповідання. Обидва мають свої сильні та слабкі сторони. У гіршому випадку перший закінчується тим, що «проходить через рухи», які є надто знайомими, старими та нудними, розповідаючи ті самі історії в різних ітераціях, знову і знову, лише з поверхневим трактуванням. Це пасивний досвід, який не потребує особливого залучення аудиторії. Подумайте про Майкла Бея. З іншого боку, у гіршому випадку інший стиль може призвести до неузгодженості, претензійності та непроникності творів, які відчужують глядача. Згадайте, можливо, «Казки півдня».Але в найкращому вигляді обидва стилі привносять щось цікаве для глядачів. Останній вимагає більшого залучення, є більш складним, але також більш внутрішнім і часто глибшим і захоплюючим досвідом через це. Я думаю, що багато скарг на історію в оглядах тут від людей, які не цінують і не розуміють інший стиль розповіді, ніж те, з чим вони знайомі. Можливо, вони виховувалися в очікуванні виконання певних умов, і їм незручно, коли це не так. Якщо ви думаєте, що це ви, то, ймовірно, вам це не сподобається. Однак якщо ви любите отримувати виклики, ви не заперечуєте, коли речі не йдуть у логічному послідовному порядку, і у вас не буде проблем із двозначністю та незакріпленими кінчиками, що розвіваються на вітрі, щоб ви могли ними зайнятися. а сам склади, то тут тобі не буде клопоту.Робота Білала, безсумнівно, не безсистемні, далекі від претензійності та доступні загалу, якщо ви не шукаєте голлівудський сценарій у класичних західних рамках. Нікопольська трилогія залишається основоположним твором графічних романів, зрілою й оригінальною історією, розказаною з унікальним і надихаючим художнім талантом. Білал разом із Мебіусом був джерелом натхнення для «Того, що біжить по лезу» Рідлі Скотта та, без сумніву, багатьох інших «мейнстрімових» художників, які сьогодні працюють як у кіно, так і в графічних романах. Ці хлопці допомогли закласти основу для наукової фантастики, стімпанку та кіберпанку, якими ми їх знаємо та любимо сьогодні.Нагадуємо, що на росії видадуть комікс "Нікополь". На жаль, в Україні досі немає виданого в українського перекладі цієї роботи відомого автора. 

По кому дзвонить дзвін - це основне завдання в Cyberpunk 2077. По кому дзвонить можна отримати після завершення Людський фактор і Квартира 303. Виконання основних завдань у Cyberpunk 2077 просуває історію вперед.Зустрітися з Ханако у ресторані «Вугілля». Поговорити з Ханако. Сядьте з Ханако. Піти з ресторану. Поговорити з Джонні. Прийняти пігулки. Піти з клініки Віктора. Поговорити з Місті. Піднятися на ліфті на дах. Іти за Місті. Сісти з Місті і поговорити з Джонні. Проходження / Точка неповерненняЗверніть увагу, що ви увійдете в точку неповернення, як тільки підніміться ліфтом до ресторану «Вугілля». Як тільки ви опинитеся всередині ресторану, ви будете заблоковані від решти дій у грі. Таким чином, якщо у вас є незавершені справи, або ви хочете відвідати магазини або ріпер, зробіть це, перш ніж вирушити до ресторану «Вугілля».Якщо ви не впевнені, створіть файл збереження вручну, щоб ви могли просто перезавантажитись у разі потреби.Опинившись у ресторані «Вугілля», підійдіть до піаніно та поговоріть із Ханако. Після розмови вийдіть із зони тим самим шляхом, яким прийшли. Ваш остаточний вибірВи втрачає свідомість у ліфті та прокидається у клініці Віктора. Як тільки ви встанете, візьміть пігулки та пістолет Ві. Потім вийдіть із клініки Віктора і поговоріть із Місті. Просто слідуйте за нею, і вона проведе вас на дах.Настав момент істини. Сядьте на стілець, і тепер вам буде запропоновано вибір реплік у діалозі, який визначить, чим закінчиться гра. Залежно від другорядного завдання, яке ви також виконали у грі, ви також зможете відкрити додатковий вибір реплік у діалозі, який також визначить фінал.Після того, як ви вибрали свій шлях, спустіться на перший поверх і поговоріть з Місті, потім слідуйте за нею в її магазин, щоб закрити цей квест. Вибір помічниківЯкщо ви налагодили стосунки з певними персонажами у грі, то можете зателефонувати їм, перебуваючи на даху. І тут вони з'являться під час епілогу. Якщо ви не подзвоните їм, вони не з'являться, і ви залишитеся на самоті. Другий вибір, який вам належить зробити, - це вибрати, до кого ви хочете звернутися за допомогою, коли збираєтеся набігати на Арасака-тауер. Тут такі варіанти:Попросити допомоги у Ханако: Це варіант за промовчанням. Якщо не закінчили другорядні завдання для Бестії або Панам, то це єдиний варіант, який ви отримаєте. Потім Ви прийме пропозицію Ханако, що приведе до закінчення «Далеко від дому». Потім це спричинить слід. завданням «Початок кінця».Попросити допомоги у Бестії: Для цього ви повинні виконати її другорядні завдання «Слідами минулого» та «Стара драма». Тут Ви вирішує, що Джонні має взяти тіло під контроль та об'єднатися з Бестією. Залежно від вашого вибору в останній частині гри, кінцівка буде включати порятунок Джонні, або порятунок Ві. Потім це спричинить слід. завданням «Як у старі добрі часи».Попросити допомоги в Панам: Щоб з'явилася можливість попросити Панам, потрібно буде виконати всі її другорядні завдання. Зокрема, «Осідлаючі бурю», «Не дзвоніть Солу» та «Приборкання василіска». Це призведе до фіналу, який обертатиметься навколо кочівників. Потім це спричинить слід. завданням «Сім'ю не обирають».Шлях найменшого опору: Четвертий варіант – самогубство на даху. Коли Джонні запитає вас, чи ви впевнені у прийнятому вами рішенні, виберіть діалог, а потім викиньте таблетки.Легенда Найт-Сіті: Є також секретна кінцівка, яку ви можете досягти. Коли ви вибираєте, до кого звернутися по допомогу, можна промовчати. Через якийсь час Джонні запропонує Ві альтернативний план, який передбачає проникнення Ві в Арасака-тауер самостійно. Вам потрібно вижити у боях, тому що якщо ви помрете, це кінець гри, і ви не зможете повторити знову.Як відкрити?Потрібно виконати «Людський фактор» та «Квартира 303» або дочекатися дзвінка Ханако, якщо ви будь-коли виконували зазначені завдання в іншому порядку.

Твориця коміксів рецензує свою улюблену книгу карикатуриста Енкі Білала. Ми вже писали цікаві деталі про про комікс "Нікополь" раніше. У цій рецензії можна дізнатись ще більше про всесвіт франшии "Нікополь". Сандра Маррс з Metaphrog написала рецензію на один зі своїх улюблених графічних романів для Digital Spy. Вона вибрала «Жінку Тра» Енкі Білала.«Жіноча пастка (La Femme Piège) Енкі Білала, спочатку опублікована Дарго в 1986 році, є другою книгою Нікопольської трилогії та графічним романом, який повернув мене до читання коміксів, коли мені було 16.«Ілюстрація мене вразила, а історія була просто ідеальною для темного, сварливого підлітка як я.«Перечитуючи його зараз, я вважаю, що розповідь, можливо, трохи туманна, і деякі з них трохи переписані, але все одно це чудове читання з фантастичним кінематографічним, намальованим мистецтвом.«Дії відбуваються у 2025 році, Джилл Біоскоп — журналістка, яка пише в минуле за допомогою Script-Walker і має зв’язок з інопланетянином.«Коли вона дізнається про його загибель під час вибуху, вона впадає в галюцинації, викликані наркотиками, і вірить, що вб'є будь-якого чоловіка, який наблизиться до неї. Її історія переплітається з єгипетськими богами та Алсідом Нікополем.«Білал є одним із найбільш відомих художників у Франції, і, як не дивно, хіба не так добре відомий у Великій Британії чи США. Його мистецтво знаходиться на перехресті між коміксами, кіно (він також знімав фільми) та сучасним мистецтвом.«Кожна з його рамок може стояти окремо як картина. Його робота сильно вплинула на те, що я почав створювати комікси, і, можливо, одна з причин того, що графічні романи Луї намальовані вручну».Також ми розповіали, що комікс Нікополь хочуть видати на росії. В Україні культовий європейський комікс українською ще не видано.

Рівер Уорд - чоловік поліцейський у Cyberpunk 2077. Це один із тих персонажів у сюжетній лінії гри, з яким можна вибудувати романтичні стосунки і навіть зайнятися сексом. Щоб почати роман з Рівером, вам потрібно буде виконати певні завдання.У цьому гайді ми докладно розповімо у тому, як розпочати стосунки і переспати з Рівером Уордом. Поїхали!ЯК ПОЧАТИ ВІДНОСИНИ З РІВЕРОМ?Орієнтація: гетеро. Щоб почати з ним романтичні стосунки, вам потрібно бути дівчиною.Перший крок: щоб виконувати замовлення Рівера, вам потрібно проходити основні сюжетні квести доти, доки не натрапите на «Вартові порядку». Під час місії необхідно зайнятися розслідуванням, пов'язаним зі смертю заходу.Місія задоволена простою і не вимагає годин виконання. Приблизно через ігрову добу після завершення вищезгаданого квесту (іноді довше) вам подзвонить сам Рівер і видасть нове завдання під назвою «Полювання на мисливця». Слідкуйте за перебігом завдань у журналі.Другий крок: виконуємо завдання "Полювання на мисливця". Прийміть дзвінок від копа, потім перегляньте його смс і вирушайте на призначене місце. Прибувши на точку, заходьте в провулок, стрибнете через невелику перешкоду і прямуйте до будівлі з нашим потенційним коханцем. Поговоріть із хлопцем і знайдіть потрібний кабінет.Примітка: щоб знайти потрібний кабінет, будьте неподалік кімнати очікування, яка з'єднана з центральним офісом.Отже, виконуємо квест і запам'ятовуємо наступне: після зустрічі з лікарем натискаємо на "Я все одно хочу перевірити"; коли говоритимете з Джонні, скажіть, що з Рівером все окей; коли їхатимете до парку, можете вибирати будь-які відповіді.Діставшись до трейлерного парку, ви отримаєте завдання «Знайти Ренді». Слідуйте за Рівер в будинок. Після того як дістанетеся до кімнати Ренді, вивчайте все, що бачите навколо: плакати, закрита шафа (ключ на полиці з помаранчевим столом), закрита тумба (праворуч за входом), ноутбук.Ви не зможете хакнути ноут, якщо ваш інтелект менший за 9 одиниць. У будь-якому випадку ви дізнаєтесь пароль, увімкнувши програвач у коридорі.Огляньте всю інформацію на ноуті. Після детального вивчення ви дізнаєтесь, що Ренді перебуватиме на фермі «Еджвуд». На цьому моменті рекомендуємо зберегтися (можете виконувати інші завдання місії). Тепер ваше основне завдання – вберегти Уорда від смерті (на фермі). Після того, як потрапите в хлів, не віддаляйтесь від нього та захищайте. Якщо все пройде гладко, то під час розмови ви зможете зізнатися в симпатії.Останній крок: отже, тут ми й отримуємо фінальну місію від Рівера (через кілька днів). Він напише вам та запропонує виконати ще одне завдання. Пофліртуйте і скажіть йому: "Побачимося пізніше".Незабаром він вам зателефонує і цим відкриє нове завдання «По річці». Нічого складного вам доведеться лише провести день з хлопцем, поки він не запропонує піти на водонапірну вежу. Фліртуйте з ним і ви зможете його поцілувати. Відразу після цього піде еротична сцена з Рівером Уордом.Після бурхливої ночі з чоловіком ви прокинетеся вранці і виберете, що вам потрібно більше: почати довгострокові відносини з Рівером, або залишити все в минулому.Джерело ModsLab

Під час нещодавньої зустрічі з інвесторами польська компанія CD Projekt RED поділилася масштабними планами на майбутнє, зокрема підтвердила розробку сиквела Cyberpunk 2077 від нового північноамериканського підрозділу. Попри здогади гравців, створенням наступної частини займуться не нові фахівці, а ключові автори оригіналу — їх перевезуть до США. «Чумби, бачу, що ви питаєте, тому хотів би уточнити: після виходу Phantom Liberty я збираюся зосередитись на новому проекті у всесвіті Cyberpunk 2077 під кодовою назвою Orion, – пояснив у Twitter провідний дизайнер квестів оригіналу Павло Саско (Paweł Sasko). — Я переїжджаю до Бостона разом із командою ключових фахівців, відповідальних за Cyberpunk 2077, щоб заснувати нову студію та стати основою північноамериканського підрозділу. Разом із колективами з Ванкувера та Варшави ми зробимо для вас нову приголомшливу гру!». Шанувальники сподіваються, що переїзд також полегшить взаємодію розробників із автором всесвіту Майком Пондсмітом (Mike Pondsmith), якому доводиться літати до Польщі для обговорення спільної роботи. Між іншим: опублікували ексклюзивний перегляд другого розділу коміксу Cyberpunk 2077: Blackout. Виробництво сіквела розпочнеться після релізу сюжетного доповнення Phantom Liberty у 2023 році. Розробка останнього знаходиться на фінальній стадії, а команда його творців налічує понад 350 осіб. «Наші плани, безумовно, амбітні і вимагають самовідданості, подальшого зростання та великого обсягу роботи, – заявив раніше віце-президент та фінансовий директор CD Projekt RED Петро Нелюбович (Piotr Nielubowicz). — Ось чому ми створюємо нову команду в Бостоні, яка разом із командою, що розширюється, у Ванкувері сформує нашу нову студію — CD Projekt RED North America. Це дозволить нам ефективно задіяти кадровий резерв Північної Америки». Важливе: кінцева місія у грі CyberPunk 2077 має безліз варіантів проходження.  Нагадаємо, що CD Projekt RED оголосила про роботу ще над чотирма проектами: окрім вже підтвердженої гри у всесвіті The Witcher, готуються дві інші за тією ж франшизою, а також гра з робочою назвою Hadar за новою інтелектуальною власністю. У березні компанія повідомила про намір використовувати Unreal Engine 5 замість Redengine у ​​майбутньому. Незабаром після зборів стало відомо, що співзасновник CD Projekt Марчін Івінський (Marcin Iwiński) залишить посаду генерального директора. Відповідні повноваження зосередяться у руках Адама Кічинського (Adam Kiciński). Cyberpunk 2077 вийшла в грудні 2020 року на ПК, PlayStation 4 і Xbox One, а в лютому 2022-го з'явилася на PlayStation 5, Xbox Series X і S. В останні тижні завдяки прем'єрі аніме-серіалу Cyberpunk: Edgerunners, виходу великого. анонсу DLC та знижці гра переживає нову хвилю популярності. Вона знову побила рекорд онлайн The Witcher 3: Wild Hunt, а її щоденна аудиторія на передостанньому тижні вересня досягла мільйона користувачів. Минулого тижня автори повідомили про подолання позначки 20 млн проданих копій. Нагадуємо, що КиївПрайд почав нову соціальну ініціативу для ЛГБТ. Також ми розповідали, як налагодити стосунки із Рівером Уордом у грі CyberPynk 2077. 

Гра Cyberpunk 2077, яку так довго чекали фанати жанру, стала інноваційною для гравців через можливість обрати гендер та сексуальну орієнтацію персонажа. Водночас, у Мережі досі точаться суперечки щодо ЛГБТ-персонажів у грі, що вже стала культовою, а деякі фани вважають, що головний персонаж V - гей або бісексуал.  Так це чи ні - спробуємо розібратись. Але попри критичні коментарі гомофобних геймерів, зокрема на росії та близькому сході, позиція авторів та розробників щодо ЛГБТІК-героїв у грі, залишається незмінною.  Cyberpunk 2077 мав стати раєм для бісексуалів? Хоча романи у Cyberpunk 2077 є важливими елементами гри, особливо це стосується Панам та Джуді, гравці відмітили, що мати більше варіантів різноманітної сексуальності було б більш реалістичним.  Через численні проблеми з продуктивністю на початку релізу, з якими гра зіткнулася під час запуску, Cyberpunk 2077 має багато позитивних якостей, особливо в її історії. Слідуючи за V, гравці беруть участь у корупції та боротьбі Найт-Сіті як найманці, але коли невдала робота назавжди встановлює енграму терориста Джонні Сільверхенда в їхній мозок, їм залишається жити зовсім небагато. У цей час V досліджує можливість відокремитися від мертвої рок-зірки, вступаючи в тісний контакт з багатьма новими обличчями на цьому шляху.  Ці персонажі, можливо, є тим, що робить Cyberpunk 2077 сяючим, принаймні для тих, хто вміє грати в гру. Не дивлячись на суперечки, двоє персонажів викликали резонанс серед шанувальників і їх  обожнювали більшість гравців: Панам Палмер і Джуді Альварес, двоє з чотирьох романів Cyberpunk 2077. Є ще два застереження щодо романів у грі — Мередіт Стаут і Роуг, — але двоє чоловіків, Рівер і Керрі, не зовсім потрапили в одну лінію, скоріше навпаки. Коротше кажучи, їхні історії не були такими вражаючими чи емоційними, що змушувало більшість гравців звертатися або до Панама, або до Джуді, залежно від того, чоловік V чи жінка, але за відчуттям гравців мало бути доступним більше варіантів, принаймні в певній якості. Сексуальність у Cyberpunk 2077 Спосіб, в який Cyberpunk 2077 використовував гравець для своїх романів, розчарував багатьох шанувальників. По суті, є два варіанти романтики, один чоловічий і один жіночий, для кожної статі, призначеної для V (тут мали бути транс- та небінарні варіанти, але гра в основному все ще оголошує їхню стать, на жаль, за тембром голосу та геніталіями, вибраними під час налаштування персонажа) . Тривають дебати щодо того, чи повинні персонажі бути «сексуальними гравцями», тобто вони будуть приваблюватись до гравця за замовчуванням, чи мати присвоєну сексуальність, як у трилогії Mass Effect, фактично блокуючи їхні романи в деяких проходженнях. Це означає, що шанувальники повинні грати в Cyberpunk по дефаулту як чоловіки, щоб завести роман з Панам і навпаки, щоб завести роман з Джуді, що може перешкодити їм відчути деякі важливі сторони гри. Але в той час як у Mass Effect це все ще так, принаймні в космічній опері є безліч доступних варіантів. Між іншим: є дієві поради, як розпочати інтимні стосунки із Рівером Уордом у грі.  Чи слід у Cyberpunk дозволяти чоловічим версіям V для романтики з Джуді, все ще обговорюється в ігровій спільноті. Але було б чудово, якби хоча б кілька персонажів розгойдувалися в обидві (або всі) сторони. Зрештою, бісексуальність у грі вже бачить багато стирань, і це не означає, що CD Projekt Red будь-яким чином махнув цим натяком, але сумно, що вони насправді не існують у світі Cyberpunk 2077. І знову Мередіт Стаут і Роуг є винятками. Історія Мередіт насправді досить інтригуюча, але вона також закінчується досить раптово. Її романтичні сцени відбуваються незалежно від статі Ві, і це служить цікавим вікном у її життя. Але на відміну від Панам та Джуді, її історія не розгортається далі, і вона просто зникає. І це для всіх виглядає вкрай дивно. Навіть Рівер і Керрі не є частиною всеосяжної сюжетної лінії Cyberpunk 2077, як ці дві жінки, що підкреслює нерівне ставлення до них під час написання сюжету. Важливе: всі варіанти проходження фінальної місії "По кому дзвонить Дзвін" та поради.  Способи, якими Джуді та Панам впливають на історію V, насправді чудові, особливо якщо гравці біжать із закінченням Nomad, яке в основному вважається «найкращим» закінченням Cyberpunk 2077. Але також прикро, що досвід адаптований залежно від статі V. Звичайно, гравці на ПК мають доступ до модів, але гравці на консолі не в тому ж човні. Випадок Керрі може бути найгіршим, оскільки він має найменший екранний час із чотирьох романтичних історій, а його сексуальність змінилася з бісексуалу в настільних іграх на гея для Cyberpunk 2077. Хоча це вкрай не точно, враховуючи, що він понад 10 років був одружений.  Наявність принаймні кількох інших варіантів могла б сприяти більшому зануренню у Cyberpunk, і те, де це зараз, не так вже й реально. З фактично одним бісексуальним варіантом, чия історія, на жаль, коротка і зводиться до стосунків на одну ніч, швидше за все, не відображає того, яким було б життя, якщо метою зробити романи з Панам та/або Джуді за сексуальністю в першу чергу є реалізм. Є багато інших NPC з чудовим написанням і передісторією, таких як Місті, Клер, Такемура та Джекі, які могли б бути ідеальними для персонажів-бісексуалів або гравців, але той факт, що жоден із них не може бути романтичним, змушує гравців бажати більшого. Принаймні, у майбутніх оновленнях чи доповненнях.  Нагадуємо, що розробники гри Cyberpunk 2077 вже інтенсивно працюють над доповненням гри, адже після виправлення багів та створення чисельних модів - гра піднялась у світові топи найпопулярніших ігор. У доповненні події будуть відбуватись на локаціях, які до цього були "зачинені" для гравців, що пройшли основний сюжет. 

Навколо Cyberpunk 2077 було багато галасу, який тепер, здається, вщух. Але це не означає, що гра виявилася абсолютно нецікавою. Ні, Cyberpunk 2077 вийшла чудовою грою, але з цілою купою шорсткостей. І мова навіть не про баги і жахливий технічний стан версій для базових PS4 і Xbox One, які краще обходити стороною. Нещодавня екшен-RPG має слабку реалізацію окремих геймплейних механік і пропонує брати участь у купі однотипних побічних завдань. Зазвичай вони зводяться до вбивства, крадіжки чи викрадення автомобілів та відзначені на глобальній карті спеціальними значками. Рівер Уорд / CyberPunk 2077 Ці недоліки, безумовно, вимагають виправлення, але про них швидко забуваєш, коли приймаєшся за проходження справжніх, вручну опрацьованих місій. Таких у Cyberpunk 2077 набереться понад півсотні, і майже всі вони відрізняються високою якістю. А ось справжніх шедеврів, квестів, які не соромно назвати витворами мистецтва, у грі не так уже й багато. Геймери знайшли десять місій із Cyberpunk 2077, гідних цього високого звання, і вирішили розповісти про них у цій статті. 10. «Полювання на мисливця» Одне з останніх завдань у ланцюжку, пов'язаному з детективом Рівером Уордом. Він зателефонує Ві та попросить допомогти з пошуками свого племінника Ренді, який підпав під вплив маніяка та став його жертвою. Квест починається зі стандартного детективного розслідування з обшуком будинку та зломом комп'ютера. А ось далі головний герой та Рівер прибудуть на дуже незвичайний об'єкт на околиці Найт-Сіті. Тут вони побачать, що здатна створити людина з хворим розумом у кіберпанковому майбутньому. Крім того, завдання демонструє, які наслідки складного дитинства виникають у дорослому віці. Ця тема порушується поверхово, але додає квесту драматизму. Увага: стаття містить невеликі спойлери. 9. "Метаморфози" Побічний квест «Метаморфози» показує, як справи справжній рокер — Джонні Сільверхенд. У цьому завданні він отримає контроль над тілом Ві і з'ясовуватиме, де зараз знаходиться Адам Смешер. А водночас музикант вип'є кілька пляшок алкоголю, зарядиться забороненими речовинами і знайде для себе інтимну розвагу на вечір. Останнє так і не відбулося, адже сідати за кермо, коли в тілі літри спирту та наркотики — не найвдаліша витівка. Втім, Джонні не дуже й засмутився, адже він виконав головне завдання і отримав потрібну інформацію. Потім рокер повернув контроль над тілом Ві, і боротися з відходняками довелося головному герою. 8. «Реінтеграція» То що тут у нас? Допомогти сервісу "Деламейн", яким керує штучний інтелект, відновити контроль над зламаними таксі. Сім машин у різних куточках картки. Ага, знову гринд та розтягування часу. Саме таке враження виникає, коли береш завдання «Реінтеграція», проте воно швидко зникне. Виявляється, кожна зламана машина «Деламейна» набула власного розуму. Щоб повернути їх, потрібно діяти по-різному, залежно від ситуації. Один автомобіль захоче втекти від Ві, тому доведеться влаштувати переслідування бездоріжжям, другий заманить у засідку найманців, а третій… Втім, не розкриватимемо всі карти — просто пам'ятайте, що завдання «Реінтеграція» неодноразово вас здивує. 7. «Відпусти мене, глибина» Cyberpunk 2077 гарна гра ще й тому, що вміє ставити різний настрій. Десять хвилин тому користувач брав участь у важкій перестрілці, а тепер приїхав на завдання «Відпусти мене, глибина» для дослідження підводних просторів. Жодного екшену в цій місії не буде — лише особисті переживання, історії про драматичне минуле Джуді Альварез та розмови до душі. Діалоги в квесті вийшли настільки щирими, що хочеться проникнути у віртуальний світ Найт-Сіті через екран та обійняти дівчину. "Відпусти мене, глибина" викликає цілий каскад приємних почуттів, але з присмаком легкої печалі. Після проходження завдання Ви більше не зможе побачитись з Джуді, до якої гравець на той момент вже сильно прив'яжеться. 6. «Фабрика зірок» Ох, ці музиканти — егоїзму і химерності їм не позичати. Керрі Євродін, колишній бек-вокаліст гурту Samurai, тому пряме підтвердження. Рокеру дуже не сподобалося, що поп-гурт Us Cracks з Японії використовує для просування концерту в Найт-Сіті кавер на його пісню. Музикант пропонує Ви проникнути в клуб, де знаходяться солістки колективу та подати їм урок. Завдання починається досить стандартно: потрібно вибрати один із варіантів, як пробратися всередину будівлі та потрапити до службового приміщення. А ось його фінал вийшов, м'яко кажучи, бентежним. Щоб не псувати сюрприз, скажу лише одне – дівчата з Us Cracks просто вогонь! 5. «Пекуче бажання» Якось я катався Найт-Сіті і вирішив виконати кілька завдань, позначених на карті знаками питання. Думав трохи підзаробити та прокачати навички на стандартних дорученнях «убий/принеси». Під'їхавши до одного з маркерів, я побачив хлопця, який тримався за промежину і шалено кричав. Він підбіг до моєї машини, сів на переднє сидіння і попросив якнайшвидше мчати до підпільної клініки. Під час розмови з'ясувалося, що персонаж вирішив випробувати новий імплант статевого органу. Після його встановлення стався збій, і тепер хлопець відчуває пекучий біль між ногами. Те, як він розповідав свою історію, має почути кожен гравець. Десять хвилин поспіль я сміявся і дивувався сміливості розробників — CDPR молодці, бо не побоялися стебатися над людською дурістю у світі майбутнього. 4. «Грішник» Ланцюжок квестів «Грішник» розпочинається під час виконання замовлення «Вуличне правосуддя». У процесі гравець має погодитися сісти в машину і покататися з хлопцем на ім'я Джошуа - злочинцем, який покаявся у скоєних гріхах. Тепер він відвідує рідних та близьких своїх жертв, але це ще не найдивніше. Персонаж вирішив змінити світ на краще шляхом розп'яття на хресті. Щоправда, Джошуа не впевнений у обраній методиці і запитує поради у Ві. Чи відчуваєте, які діалоги вимальовуються? У розмовах з цим персонажем можна поміркувати про високі матерії та жахливі вчинки, які роблять люди. А фінал ланцюжка «Грішник» здатний викликати рівною мірою захоплення та огиду — все залежить лише від поглядів гравця на життя. 3. «Кривавий пророк» У Найт-Сіті живе пророк Сведенборг, який публікує в Мережі анархістські маніфести та закликає боротися проти корпорацій. Його пошуками Ви займеться у процесі проходження місії «Кривавий пророк». Починається вона, як і багато інших: кілька дзвінків, прибуття за вказаними координатами, пошук доказів та злом пристрою. Потім Ви отримає нову зачіпку та поїде на іншу частину карти. Там герой повторить усі дії з дослідженням області та хакінгом. А знаєте що далі? Звісно ж, чергова порція координат. Після півгодинної біганини просторами Найт-Сіті Ви все ж таки відшукає Сведенборга. Зустріч з ним, напевно, розчарує користувача, зате сильно порадує Джонні Сільверхенда. Це завдання, скоріш за все, створювалося, як стирання на затягнуті квести в іграх, які ще й не пропонують гідної винагороди. 2. «Бунрак» Якщо політик здається ідеальним — шукайте каверзу. Ось чому вчить завдання «Бунраку», під час якого Ви маємо обшукати квартиру кандидата в мери Найт-Сіті Джефферсона Пералеса. Розслідування буде нелегким: доведеться ретельно вивчит В результаті Ви з'ясує, що його наймач став жертвою хитрої змови. Розкривати його суть я не стану, оскільки це зіпсує розкішний сюжетний поворот. Закінчується завдання нелегким моральним вибором, після якого гравець залишиться наодинці з купою питань. Через недомовленість у квесті «Бунраку» серед фанатів Cyberpunk 2077 народилося безліч теорій з приводу Пералеса, його дружини та вже згаданої змови. 1. «Пограбування» Я навмисно уникав сюжетних завдань, але про «Пограбування» просто мушу згадати. Через одну лише постановку місія заслуговує на оплески, адже таке поєднання екшену, шпигунської атмосфери та сімейної драми не побачиш в іншій грі. Крім того, завдання піднесе одразу кілька важливих сюжетних поворотів та порадує яскравими постановочними сценами. На жаль, я не можу розповісти про його суть без важливих спойлерів. Благо проходить квест вже в першому акті, тому всі охочі зможуть швидко дістатися до нього в Cyberpunk 2077.  

Редактор Forbes Пол Тассі проаналізував останню версію Cyberpunk 2077 і дійшов дуже "гучного" висновку. Журналіст вважає, що зараз це зовсім інша гра у багатьох аспектах, яку просто не можна порівнювати із релізною версією. Відклавши Cyberpunk 2077 ще на рік, студія CD Projekt RED виправдала б очікування багатьох і справила б справжній фурор в індустрії відеоігор. Журналіст не заперечує того, що деякі обіцяні елементи в Cyberpunk 2077 так і не були реалізовані. Проте, якби проект вийшов значно пізніше у своєму кращому стані, гравці не розгромили б гру на релізі. Cyberpunk 2077 у патчі 1.5 максимально наблизився до еталону в жанрі ігор із відкритим світом – серії GTA. Гра все ще не вистачає імерсійних елементів і різноманітних активностей, але навіть так грати в неї одне задоволення. З моменту релізу Cyberpunk 2077 проект буквально отримав тисячі виправлень. У грі покращили продуктивність, оптимізували загальну економіку, баланс та покращили інтелект персонажів, разом із керуванням транспорту. Студія CD Projekt RED усунула практично всі аспекти, за які отримала низькі оцінки від критиків та гравців. На жаль, свою бездоганну репутацію студія втратила назавжди. Тассі рекомендує всім, хто активно критикував гру і закинув проходження в день релізу повернутися і дати Cyberpunk 2077 другий шанс. CD Projekt RED може частково повернути себе минулу славу, випустивши масштабний додаток до гри. Імовірно, анонс DLC для Cyberpunk 2077 може відбутися цього року.