Всі публікації з тегом права людини

Права людини завжди на часі. Тема сексуальної орієнтації, гендеру в українському суспільстві все частіше згадується в українському суспільстві. Тем овіяна стереотипами, наклепами та фобіями."Про це" вирішили розповісти і NikopolToday, із посиланнм на Аргументи і Факти.Але варто про це заговорити, бо переважна більшість з нас виявляються справжніми невігласами, - вважає відомий лікар-сексолог Сергій Агарков. Про найпоширеніші думках і чутках, якими оточена ця слизька тема, - його розповідь.Міф 1. Гомосексуалів більше, ніж лесбійокБатько психоаналізу Зигмунд Фрейд поділяв людей на три категорії: гомо-, амфі- (сьогодні їх називають бісексуалами) і гетеросексуалів, відносячи до останніх трохи більше третини людської популяції. Насправді точної статистики щодо цього не існує. Кожна країна веде власні дослідження, або не робить нічого взагалі.Але вважається, що приблизно половина людей протягом життя в тій чи іншій мірі мала гомосексуальні контакти - в дитинстві або в дорослому віці, коли з тих чи інших причин залишаються без сексуального партнера. В юнацькі роки чоловічий гомосексуалізм зустрічається частіше, проте з віком жінки «наздоганяють» чоловіків. Хоча в останніх шансів піти за гомосексуальним шляхом розвитку як раз набагато більше. Особливо в шкільні роки (на які припадає період статевого становлення), коли дружба хлопчика з дівчинкою вважається мало не злочином, а близька жіноча дружба, навпаки, - варіантом норми (навіть якщо подружки час від часу залишаються один у одного ночувати).Міф 2. Гомосексуалами і лесбійками не народжуються, а стаютьЧіткого підтвердження генетичної теорії на цю тему і справді немає. Гомосексуальність все ж відноситься до сфери поведінки. І в цьому сенсі теорія про зміну в психосексуальному розвитку заслуговує на більшу довіру. Відповідно до неї, у кожної людини статева самоідентифікація (почуття приналежності до тієї чи іншої статі) закладається до чотирьох років, а статевий потяг - в підлітковому віці. Якщо ж потяг пробуджується дуже рано - в сім-вісім років, - дитина не може його реалізувати в гетеросексуальних контактах і майже неминуче виявляється в гомосексуальної соціальному середовищі. Але так відбувається не завжди.Тих, у кого цей період затягується або проходить змазано, фахівці теж відносять до цієї групи. Особливо якщо мова йде про хлопчика: чоловіча статева роль вимагає від представників сильної половини людства набагато більших енерговитрат. Він повинен бути сміливим, спортивним, зухвалим. Але це вже більше стсоується питання гендера. Опинившись в замкнутій соціальному середовищі (спортивний табір, спецшкола, армія), хлопчик може отримати досить потужний поштовх до гомосексуальних шляху розвитку, що особливо стосується людей із бісексуальними схильностями. Ситуацію поглибшуєнав'язаний суспільством заборона на гетеросексуальне спілкування. «Хлопчики - окремо, дівчинки - окремо» - під таким девізом проходить все шкільне дитинство.Міф 3. Лесбійки рідше хворіють на СНІД, ніж гомосексуалиЩо правда то правда. Серед лесбіянок подібні випадки зустрічаються вкрай рідко: вірус СНІДу активніше розмножується в епітелії прямої кишки. У світі було зафіксовано лише один клінічно встановлений випадок передачі СНІДу в лесбійську пару. А от імовірність зараження сифілісом і генітальним герпесом у гомосексуальних і лесбійських пар абсолютно однакова.Міф 4. Лесбійки формують більш стійкі пари. Гомосексуальний зв'язок приречений з самого початкуДля людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією це найболючіша тема. Гомосексуальний зв'язок вже сам по собі драматичний: ні спільних дітей, ні родинних зв'язків. Навіть уклавши нетрадиційний шлюб, що можна зробити лише в короткому списку розвинених країн світу, в очах сучасного суспільства такі люди швидше лише легалізують свою протиприродний зв'язок. Суспільство змінюється дуже повільно. Чи не тому так відчайдушно відстоюють гомосексуали та лесбійки своє природне право на любов?Міф 5. Сучасний світ ризикує піти за гомосексуальним шляхом розвиткуФахівці цієї думки не поділяють. Співвідношення статей - досить стійке явище. Так само, як і збереження видів в природі. За весь період існування людського суспільства число гомосексуалів залишалося однаковим, незважаючи на всі спроби їх знищити фізично, як це було у фашистській Німеччині, або посадити в тюрми, як це було в СРСР і в США. Соціальними заходами це явище неможливо змінити. Тим більше, що гомосксуальна поведінка спостерігається у більшості видів тварин на Землі.Міф 6. Гомосексуали більше страждають від гомофобії, ніж лесбійки. До жіночої одностатевої любові більш терпиме ставленняСуспільство і справді накладає більш жорстку заборону на чоловічу гомосексуальність. Бути може, це пов'язано з тим, що у такого зв'язку більше крайнощів, вона більше на увазі. Стереотипи дозволяють жінкам більший простір для експериментів та моделеей поведінку, зовнішнього вигляду. Чоловіки за своєю природою взагалі іноді активніші. У тому числі в області захисту власних прав на сексуальне самовизначення. Бути звинуваченим в гомофобії сьогодні - ознака поганої освіти. Світове гей-співтовариство - це потужний рух зі своєю юридичною службою, з лобі в урядах, солідною фінансовою підтримкою. До речі, сам термін «гомосексуалізм» його прихильники не шанують. Вже краще і більш сучасно - гомосексуал.Міф 7. Гомосексуальність - це квиток в один кінецьНайчастіше так і відбувається. Особливо якщо мова йде про чоловічу гомосексуальність. При гомосексуальному шляху розвитку особистості перемикання на осіб протилежної статі зустрічається менше ніж в 5%. Чого не можна сказати про гомосексуальність транзиторну (у бісексуалів), вимушеної, коли позбавлений можливості спілкуватися з особами протилежної статі, але вже формується за гетеросексуальним типом підліток перші сексуальні навички отримує в компанії собі подібних.В цьому випадку феномена особистої глибокої прихильності, повного перемикання на потяг до осіб своєї статі у нього не виникає. Що стосується жінок, вважається, що у них перехід з гомо- в гетеросексуальну середу і навпаки відбувається набагато легше, ніж у чоловіків. Можливо це відбувається тому, то що суспільство більш толеранто ставиться до жіночої гомосексуальності.Раніше ми псиали, як це, працювати у Польщі після цілого життя в Україні? Що варто знати?Також, ми розповідали, що Ілона Маска знову помітили у компанії відомої співачки Граймс.

Акція проводилася разом з волонтерами, психологами, юристами та громадськістю, як стало відомо NikopolToday із інформації на сайті DniproInfo, посилаючись на сторінку Національної поліції у Facebook.Вчора, 11-го грудня, в Дніпрі пройшов фінальний етап акції з протидії домашньому насильству.Акція проводилася на площі близько внизу проспекту Олександра Поля. Управління превентивної діяльності при Національній поліції закликало населення не мовчати про прояви домашнього насильства. Бажаючим розповіли, куди можна звертатися безпосередньо, а також роз'яснили їх права в таких ситуаціях.Протягом заходу поліцейські роздавали буклети та проводили бесіди з дітьми та дорослими. На одній з локацій консультанти правову допомогу надавали бажаючим безкоштовні консультації.В кінці акції було проведено флешмоб, під час якого курсанти Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ разом з іншими учасниками акції, виклали фігуру в формі серця.Захід організували співробітники управління превентивної діяльності ГУНП області, патрульні поліцейські, представники регіонального Фонду народонаселення ООН в регіоні, представники міської та обласної влади, а також соцслужб, правову допомогу та громадських організацій.Джерело: прес-служба Національної поліції Дніпропетровської області.Якщо ви стали очевидцем важливих або цікавих подій, повідомляйте про них на нашу електронну пошту [email protected].Також ми повідомляли, що відома українська співачка, яка виступає проти буллінгу, оприлюднила новий кліп повний любові до Українських гір.В той же час, нарешті, у Нікополі демонтували і вивезли кульку з центру міста, яка ганьбила місто цілих 10 років.  Ще раніше ми передавали 100 цікавих порад для здорогов сексу від ООН!

Для нас важлива особиста думка нікопольців, тому NikopolToday, починає вести новий розділ "Власна думка". Так ми представимо різноманітні думки містян. З дозволу нікополської блогерки Марини Воробйової, вперше, ми публікуємо її матеріал стосовно української армії з блогу "Воробйова чирикает". Текст мовою оригіналу - російською.Армія та фемінізмЧасто в комментаторских баталиях под постами феминисток или эгалитаристок_ов звучат предъявы на тему "если вы за равенство, идите служить в армию и работать на шахты".Про шахты скажу коротко: в Украине и раньше женщины работали на шахтах наравне с мужчинами, только оформлены были не шахтерками, а "наземным" персоналом, т.е. не имели никаких льгот и прав на компенсации, не были защищены. С 2017 года запрет был снят и теперь для женщин запретных профессий нет.Но поговорим мы обстоятельно про армию. И говорить будем об Украине, так как я здесь живу, а другим странам в принципе тоже будет интересно.Итак. В Украине всё ещё существует всеобщий призыв и это днище. Почему? Потому что набирать в армию людей, которым это не нужно, которые этого не хотят - бред! Да, обязательный призыв существует только для мужчин и это плохо. Не потому что это дискриминирует мужчин, а потому что это в принципе провальная идея.Женщины в Украине могут служить в армии, и не только в роли связисток, снайперок и медсестер. У нас есть и женщины-полковники, например. То есть, да - женщины в армии есть. Их не так много, как мужчин, но это не проблема женщин, а проблема общества, в котором мы живём. Инфографику о женщинах в украинской армии прикрепила в карусели.Повторюсь: в армии должны служить те, кто этого ХОЧЕТ. Нет смысла тратить ресурсы на тех, кому это не нужно и в тягость. Поверьте, очень многие мужчины у нас виртуозно косят от армии, некоторые особо оторванные даже ломают ноги, лишь бы туда не идти.Поэтому я категорически против обязаловки такого рода и для женщин, и для мужчин. Без разницы, какая это страна и какое обеспечение армии.И раз уж некоторые так недовольны тем, что мужчин призывают в армию, а женщин нет - боритесь не с женщинами, а с системой, которая заставляет вас быть пушечным мясом по факту наличия пениса. И помните: эту систему построили мужчины. Так что вы не в ту сторону направляете свою ненависть и сарказм.Якщо Вам є також що сказати, надсилайте свої матеріали на нашу електронну адресу [email protected].Раніше ми також повідомляли, що стурбовані права тварин активісти з Дніпра вимагають створення служби зоошерифів і вже створили Раду захисту тварин.Також ми писали, що головний редактор одного з сайтів з Запоріжжя зовсім з'їхав з глузду: представники меньшин вже не люди, в них немає проблем.

Як стало відомо NikopolToday, в Запоріжжі пройшла правозахисна екскурсія "Автобус прав людини". У Запоріжжі День прав людини відзначили автобусною екскурсією по пам'ятних місцях дискримінації і досягнень у сфері захисту. Серед зупинок були модульне містечко, монумент, присвячений людям з ВІЛ, готель "Театральний", місця нападу на правозахисні акції ЛГБТ-спільнот та організація, де допомагають реалізуватися в житті людям з інвалідністю, повідомляє сайт 061.Директор благодійного фонду« Гендер Зед »Ростислав Мілевський тлумачить:Ми вирішили показати місця в Запоріжжі, які пов'язані з порушенням прав людини певних дискримінованих груп. Їх будуть представляти організації, які займаються правами цих спільнот. У далекому 1948 році після кровопролитної Другої світової війни людство вирішило вперше в світовій історії створити такий міжнародний документ, який би описував і права людини, і чому їх потрібно дотримуватися. С тих пір 10 грудня у всьому світі відзначають День прав людини і проводять різні акції. В цьому році ми вирішили вибрати формат автобусної екскурсії. Зазвичай, про права людини в нашій країні, на жаль, згадують тільки тоді, коли вони вже порушені. На екскурсії ми будемо говорити не тільки про порушення прав людини, а й про випадки, коли вони дотримуються, коли країна робить деякі кроки прогресу в цьому напрямку.ЗУПИНКА №1 - площа перед Запорізькою міськрадою"Відкриє нашу локацію наш друг" - Богдан, - почав екскурсію Ростислав Мілевський. - Це звичайний запорожець, працює на заводі. Єдина проблема в тому, що у нього в голові багато стереотипів, які призвели до того, що він прийшов на мирну акцію і кинув у натовп петарду. В результаті деякі учасники та учасниці акції, а також один поліцейський отримали тілесні ушкодження".Суддя Інна Крамаренко постановила призначити Богдану Завгороднього суму штрафу вдвічі більше, ніж просив прокурор - 17 тисяч гривень. Мотивація такого рішення в тому, що Завгородній не вибачився перед людьми, які постраждали в результаті його дій, а лише визнав провину перед законом."Цей випадок особливий для нашої організації? Я зараз не буду навіть говорити про такі права, як право на гідність, право на безпечне простір, якого ЛГБТ-люди часто позбавлені. Я говорю про право, яке юридично закріплено в Конституції України - право на мирні зібрання, яке є у кожної людини в нашій країні, і право на справедливий суд. На жаль, поки в нашій країні відсутній дієвий механізм, який би використовували для розслідування злочинів на грунті ненависті. Я говорю про статті 161 КК - це єдина стаття, де хоч якось йдеться про такий тип злочинів, і то вона може бути застосована тільки до обмеженого кола характеристик: релігія і національність є, а сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності немає.Це заважає залучити до відповідальності в разі, якщо злочин скоюють по відношенню до ЛГБТ-спільноти, що відбулося і в нашому випадку - Богдана Завгороднього засудили за статтею за просте хуліганство. Але для нас цей кейс все одно особливий, тому що в цій справі сексуальна орієнтація нарешті виступила не як обтяжуюча обставина. Тому що в Харкові був випадок, коли в справі про вбивство гомосексуального хлопця на грунті ненависті його сексуальну орієнтацію подали як пом'якшувальну обставину".Також Ростислав Мілевський розповів, що в 2020 році в Запоріжжі пройде перший ЛГБТ-прайд.ЗУПИНКА №2 - монумент, присвячений людям з ВІЛЦей монумент знаходиться в сквері між зупинками "Площа Поляка" і "Металургів". Тут автобус чекали члени організації "Мережа 100% життя", яка вже понад 15 років займається питаннями, пов'язаними з ВІЛ, туберкульозом та соціально зумовленими захворюваннями.Цей пам'ятник - нагадування всім жителям міста про те, що в Україні зараз є епідемія ВІЛ/СНІДу, і вона стосується кожного.Представники організації розповіли про одну ситуації з порушенням прав людини з ВІЛ, яка трапилася в Запорізькій області."Зараз наука розвивається швидко, і ВІЛ-інфекція вже не є смертельною хворобою, однак зміна громадської думки за наукою не встигає.Одна дівчинка з райцентру розповіла подрузі про свій ВІЛ-позитивний статус, з яким вона живе з народження. Так вийшло, що її подруга потім розповіла всім учасникам спортивної секції, в якій займалася наша підопічна. Дівчинка зіткнулася з Буллінг, дискримінацією та стигмою*. Діти не хотіли разом з нею займатися спортом.Наша псіхологіня провела дуже велику роботу, щоб змінити ставлення дітей до ВІЛ-позитивних людей. Зараз дівчинка - кандидатка в майстри спорту, вона продовжує займатися. Це невелика, але перемога".*Стигма - це негативна асоціація людини з чим-небудь ганебним, непрестижним, відштовхуючим. Це явище схоже на стереотипу і відрізняється від нього спрямованістю на якості людини.Також в честь Дня прав людини представник організації Олексій Проценко нагадав, що ВІЛ-позитивні люди - такі ж люди, як і всі, і мають такі ж права.Також організатори розповіли, що в Україні було зроблено дуже багато для боротьби з ВІЛ/СНІДом, тому країна вважається однією з найпрогресивніших у цьому напрямку. На відміну від багатьох країн, в Україні є і безкоштовне лікування антиретровірусною терапією. В державі працює багато цільових програм як для всього населення, так і для основних груп ризику в суспільстві.ЗУПИНКА №3 - клуб людей з інвалідністю "Рівні можливості"Цей клуб знаходиться в будівлі Єврейського общинного центру "Мазаль Тов", тому що там є необхідна інфраструктура: пандуси, ліфт, спеціально обладнаний санвузол і широкі дверні отвори."Один з напрямків руху" Твори добро, Україно"- це допомога людям з інвалідністю. Раніше цим займався мій чоловік Віктор Карпов. На жаль, його більше немає з нами. Але ми продовжуємо робити те, що він почав, - розповіла коордінаторка волонтерського напрямки організації "Твори добро, Україно" Ірина Петровська. - Ми займаємося інформуванням людей, які потребують цієї допомоги: багато хто не знає законодавства, як змінюються поправки до законів для отримання засобів реабілітації, як отримати санаторно-курортне лікування. Ми все це пояснюємо, щоб людині було легше цього домогтися для себе.Також ми допомагаємо людям з установкою пандусів. У нас є старий житловий фонд, який не доступний. Перша причина того, що людина не може бути активним в соціумі - це те, що він просто не може вийти з дому, у нього є перепони у вигляді сходинок і бордюрів. Разом ми вирішуємо ці проблеми. За час існування клубу ми встановили більше десятка пандусів. Також ми пройшли з Google по місту, зробили карту доступності. Ми збираємося на комітеті доступності в міській та обласній радах, вносимо поправки і свої пропозиції, як поліпшити місто для людей на інвалідних візках, для мам з колясками і інших маломобільних груп".Тут створили також Артпростір, де люди з інвалідністю можуть реалізувати себе і спробувати почати свою справу. Тут же презентували проект "Сильні духом" Маріанни Смбатян і репетирувала театральна трупа "Рівні можливості".Учасниці клубу розповіли про помилки, які найчастіше допускають при створенні інфраструктури, і показали ролик "Телебачення Торонто" про те, як потрібно називати людей з інвалідністю (спойлер: так і називати, але ролик все одно подивіться).По дорозі до наступної локації автобус проїхав площа перед Запорізькою обласною універсальною науковою бібліотекою - саме там місцеве ЛГБТ-спільнота пройшло перші "100 метрів гордості". Учасників охороняло близько півтисячі силовиків.ЗУПИНКА №4 - готель "Театральний"10 грудня закінчилася всесвітня акція "16 днів проти гендерно зумовленого насильства". Міжнародне співтовариство підтримує її з 1996 року, щоб звернути увагу людей на актуальні проблеми і протистояти насильству в сім'ї, торгівлі людьми та жорстокого ставлення до них.Біля готелю учасників і учасниць екскурсії зустріла регіональна представниця Фонду народонаселення ООН з питань запобігання та протидії домашньому насильству в Запорізькій області Ірина Куратченко.Готель вибрали в якості локації, так як саме там в той момент проходила нарада Фонду народонаселення з представниками влади Запорізької області та власне Запоріжжя, а також Енергодара. На цій нараді розраховували, скільки необхідно спеціалізованих установ для постраждалих від домашнього і гендерно зумовленого насильства."Домашнє насильство грунтується на тому, що існує гендерна нерівність і гендерна обумовлене насильство. Я хочу розповісти про два випадки, з якими стикалися психологи нашої організації, - почала Ірина Куратченко. - Перша ситуація трапилася в минулому році: дівчинка грала на дитячому майданчику, коли до неї підійшов чоловік і почав її бити. Вона не зрозуміла, що сталося. Потім я працювала з цією дівчинкою, тому хочу показати, які наслідки має це напад. Як психолог хочу показати, що мені намалювала дівчинка. Є такі проектні методи, коли я прошу намалювати людини, тому що це є проекцією того, як себе відчуває пацієнт.Перший малюнок мене дуже вразив, тому що, коли я запитала, хто це, дівчинка відповіла: "Це воно"."Воно", тому що немає ніяких статевих ознак. Чоловік хапав дівчинку за ноги, і вона дуже хвилювалася, що він може доторкнутися до її статевих органів - це порушувало її ідентичність, її цілісність. Тому коли дівчинка потрапила до мене, вона не відчувала себе цілісною особистістю. На другому малюнку дитина зобразив сама подія. Щоб ви розуміли, це малюнок 13-річної дівчинки. Але коли вона малює травмуючий подія, трапляється ремісія - вона починає малювати, як дитина молодшого віку.Ми надавали їй допомогу і робили висновки, щоб сім'я могла через суд отримати компенсацію моральної шкоди.Другий випадок: до нас звернулася мама 11-річної дівчинки. У липні цього року близько 11 години дня дівчинка йшла в будинок, де живе її батько, коли на неї напав і зґвалтував чоловік. Він змусив дитину займатися оральним сексом і намагався схилити до анального, але дівчинка змогла вирватися і побігла кликати на допомогу. Я розповідаю про цей випадок, тому що хоч ця подія і сталося ще в липні, до сих пір жодного судового засідання не відбулися. Ми вважаємо, що це дуже великий термін для розслідування. Також мені стало відомо, що розслідування проходило з порушеннями, які можуть бути використані в подальшому. У підозрюваного тим часом вже було 8 епізодів зґвалтування.Але що мене ще вразило в цій ситуації: сім'ї не дали безплатного адвоката. На сьогоднішній день знайшлася адвокат, яка готова допомогти родині безкоштовно, але у неї мало досвіду. Це досить складне кримінальну справу, і у нас є підозра, що це не все: у насильника знайшли дитяче порно, яке він знімав - у адвоката є підозра, що підозрюваний продає ці відео".Проте, ситуація з домашнім насильством, від якого в основному страждають жінки, потроху змінюється. В області вже почали працювати спеціальні бригади «Поліна». Незабаром повинні запустити також реєстр випадків домашнього насильства, тоді можна буде спостерігати за системністю:"Якщо є системність - три і більше випадків, то дії кривдника підпадають вже під Кримінальний кодекс України", - пояснила Ірина Куратченко.ЗУПИНКА №5 - модульний містечкоЕкскурсію до цієї локації провела волонтерка Ірина Чорна. Ситуацію, в якій опинилися ВПО в Запоріжжі, вона описала на власному прикладі:«Я не дуже люблю слово« переселенка », але для розуміння, я - переселенка з міста Донецьк, я - мама-одиначка, я виховую дитину з інвалідністю, я - жінка. І це все разом дає таку множинну дискримінацію і кількість проблем, з якими я стикаюся щодня. Я приїхала в Запоріжжя великою родиною: нас було 8 чоловік, двоє з яких діти. У мене похилого віку дідусь, моя дівчинка з інвалідністю, і могла працювати тільки я. Пішла в центр зайнятості, хотіла знайти роботу. Мені сказали: «У вас дитина з інвалідністю. Ви отримаєте виплату від держави 300 гривень. Ми не можемо взяти вас на облік і роботу вам надати теж не можемо ». У мене дві вищі освіти. Я пішла на ринок, мені сказали: «Ви з Донецька? А раптом ви сьогодні заберете касу і звалите ». Було дуже складно, і таким чином прийшло, напевно, місяці чотири. Іноді доводилося не те що економити, але і страшно говорити такі слова - голодувати. Тому що правда було дуже важко. Тоді я стала волонтерів обласного "Червоного хреста", тому що просто так щось отримувати не в моїх правилах. З позитивного: з'явилася можливість брати участь в тренінгах, рости. Я зайнялася захистом прав людини, і одне з основних напрямків моєї діяльності - це якраз робота з внутрішньо переміщеними людьми".Волонтерка також розповіла, що у жителів модульного містечка раніше був конфлікт з місцевими жителями. Він почався, коли туди масово привозили гуманітарну допомогу:"Везли" гуманітарку "туди, де простіше знайти переселенців - в модульний містечко. І ніхто ж не питав "Що вам треба", а везли те, що було. І був такий момент, коли навезли стільки круп, що там почали заводитися жучки, і люди просто викидали пакети в урни. У сусідніх будинках у нас жили пенсіонери на пенсію в 1300 гривень. Пам'ятайте, тоді був бум, коли гречка подорожчала? Ви не уявляєте собі рівень конфліктів, який тут виник у зв'язку з цією ситуацією. Просто тому що хтось не зробив дослідження, а хтось отримав психологічну травму і почав займатися "накопиченням", а хтось не міг собі цього дозволити", - згадує волонтерка.Для всіх, хто втік від війни, дуже гострим залишається питання житла. Ірина змінила вже чотири місця проживання в місті. У запорізькому модульному містечку живе близько 300 осіб, які в основному не здатні самостійно орендувати собі житло - в тому числі одинокі пенсіонери. Чотири подібних містечка існують в Харкові і Дніпропетровській області. Вони, на відміну від модульного містечка, стоять на балансі міста, а потім місто може використовувати їх як ресурс і підтримувати в робочому стані. Запорізький же модульний містечко поставили на баланс "Червоного хреста" - поселення повинні були закрити ще два роки тому:"Уже два роки люди живуть в приміщеннях, за які ніхто не несе відповідальності - ні за пожежну безпеку, ні за технічне оснащення тощо. І наше місто не може на себе взяти модулі, тому що у нас в Україні не прописаний механізм передачі гуманітарної допомоги від організації влади міста", - пояснила волонтерка.Зараз в Україні діє кілька державних програм, проте в Запорізькій області з ними проблематично. Перша програма «Сільське подвір'я», згідно з якою ВПО можуть отримати землю в сільській місцевості та допомогу на будівництво свого будинку. Ще одна програма житла для переселенців називається «50 на 50»: коли людина вкладає 50% власних коштів і 50% - Держмолодьжітло:"Ця програма у нас теж не працює, тому що ось цей будинок - його звідси видно - єдиний, де можна купити це житло. Це - новобудова. І вартість її велика. Насправді за ту половину, яку треба вкласти, на вторинному ринку можна купити вже нормальну готову квартиру", - пояснила Ірина.Третя програма - це програма соціального житла, коли 30% виділяється з міського, а 70% - з державного бюджету:"Це житло належить місту, людина там живе явище тимчасове і платить комунальні послуги, - пояснила волонтерка. - Запоріжжі не подалося на цю програму, скільки ми не вели переговори, не пояснювали, що це залишається місту... Наше місто не взяв участі, а ось Приморськ в нашій області прийняв. Вони купили кілька квартир і поселили туди людей".ЗУПИНКА №6 - лофт "Млин"Саме тут пройшов той "Фестиваль рівності", коли від рук радикалів постраждали люди. Спочатку цей захід було присвячено проблемам жінок, людей з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, національних меншин і представників ЛГБТ-спільноти - тобто всіх людей, до яких приїжджав екскурсійний автобус."Кожен раз, коли він проходив, приходили« наші друзі», які говорили, що" немає, люди всі рівні, але ми чомусь рівніші, тому що ми - білі чоловіки, або ми рівні, тому що у нас правильні думки в голові, а у вас неправильні і ми вам це зараз за допомогою вибухових пакетів розповімо ", - пояснила ситуацію коордінаторка регіонального представництва "Інсайт" Наталія Лобач.Перший фестиваль в Запоріжжі в 2016 році пройшов відносно спокійно (як завжди, "замінували" будівлю), а ось другий в 2017 році супроводжувався масовими заворушеннями, в яких брало участь півтори сотні юнаків і дівчат - переважно підлітків. В той день поліцейські затримали 17 осіб і відкрили кримінальне провадження. Кілька дівчат з «натовпу» почали бити двох запоріжанок, який йшли на захід. Постраждалих з тілесними ушкодженнями доставили в лікарню. У минулому році відбулося судове засідання: двом неповнолітнім дівчатам (одна з яких стрибала на голові у учасниці фестивалю) дали умовний термін. Детальніше читайте в репортажі "Коли я почула вирок, я злякалася. Я не хотіла садити людей": деталі суду над дівчатами, ізбівшімі учасниць "Фестивалю рівності" за цим посиланням.У 2018 році "Фестиваль рівності" перемістився в онлайн."Невеселий висновок: 200 підлітків, які приїжджають і відчувають, що вони не будуть покарані - це не буває просто так, це було організовано. Ким і як це було організовано, поки невідомо. І цього ніхто не розслідував. І це про те, наскільки турбується керівництво міста та області про безпеку людей, наскільки ми можемо розраховувати, що якщо таке станеться, то це будуть розслідувати", - підсумувала Наталія Лобач.До речі, саме цей захід із автоубсом прав людини у Запоріжжі, головний редактор запоріжського "Z-City" назвав терроризмом, тільки но отримавши анонс подій приурочених до Дня протидії дискримінації меншин у Світі. Цікаво, чи доїде автобус прав людини і до Нікополя?Фото 061.Раніше ми розповідали, що армія повинна бути справедливою для всіх і не бути інструментом тортур для молодих хлопців.Також ми повідомляли про те, що в центрі Нікополя вже почали встановлювати головну ялинку міста до свят. Як це виглядає зараз?

Як стало відомо NikopolToday, у Нікополі медпрацівники терміново виходять на мітинг, за інформацією від "Інформатор".19 грудня в Нікополі медпрацівники планують вийти на мітинг біля міськради. Колеги і городяни підтримали Вікторію Ярошенко, яка звільнилася зі служби швидкої допомоги.Нікопольські медпрацівники і звичайні городяни планують приєднатися до всеукраїнської акції, яку запустили в соцмережі Facebook під хештегом #БудьякНіна. Хвиля обурень по Україні піднялася після поста медсестри райлікарні Києво-Святошинської райради Ніни Козловської. У Нікополі поштовхом до мітингу став відвертий пост колишнього працівника швидкої допомоги Вікторії Ярошенко.Користувачі соцмережі і раніше підтримували пости Вікторії Ярошенко. Цього разу одкровення жінки підштовхнули її колег і небайдужих людей до протесту. Колеги жінки вимагають гідних зарплат, скасування медичної реформи і адекватних керівників. Пацієнти в свою чергу розповідають про свої враження в сфері медичного обслуговування і захоплюються роботою бригад швидкої допомоги, які врятували не одне життя.Медпрацівники продовжують працювати в критичних умовах. Ось тільки не погодитися з тим, що відбувається і сказати про це привселюдно, першої в Нікополі, змогла тільки Вікторія Ярошенко.Варто відзначити, що 19 грудня о 9:00, головний мітинг пройде в Києві. Ті, хто приїхати в столицю не зможуть, вийдуть під міські адміністрації в різних містах України. Відомо також і про те, що профспілки, які, за словами медпрацівників, не захищають їх позицію, а лише збирають гроші на Дні народження, вийдуть на акцію протесту на два дні раніше, 17 грудня.Нагадуємо, раніше ми повідомляли, що буде багато святкових вихідних у останній календарний місяць грудня.Також ми писали, що насправді у Нікополі вже не дуже багато людей задіяни у промисловості. Де тоді працюють нікопольці?

Як українці ставляться до ЛГБТ-маршів? - NikopolToday дізнався з опитування.Про це стало відомо від каналу 24.26 листопада в Києві відбулися сутички між поліцією і противниками транс-маршу. Це вже не вперше, коли учасники ЛГБТ-маршів стають жертвами нападів активістів.ЛГБТ-марші з кожним роком стають все помітнішою частиною суспільного життя в Україні. Шість років тому в Києві був проведений перший Марші рівності – КиївПрайд, на який вийшли представники сексуальних меншин і вимагали поваги до їх прав у суспільстві.З того часу кількість учасників Прайду зросла від 100 людей в 2013-му до 8 тисяч у 2019 році. Кожну таку подію супроводжують правоохоронці. Подекуди, їх кількість може вдвічі перевищувати кількість самих учасників маршів, аби забезпечувати охорону активістів та запобігати провокаціям з боку противників подібних рухів.Противники ж з'являються на такі марші регулярно. Вони проводять акції неподалік подій ЛГБТ-спільноти, та частіше стають учасниками провокацій в бік представників сексуальних меншин. Противники ЛГБТ-маршів проводять акції на підтримку традиційних сімейних цінностей, захисту православної віри, а також називають учасників ЛГБТ-маршів "хворими".Для подібних активістів нерідкі і сутички з поліцією. Тому канал 24 вирішв запитатися в українців, як вони ставляться до ЛГБТ-маршів в Україні та чому, на їхню думку, на учасників подібних акцій скоюють напади?Як Українці кажуть про ЛГБТ-марші: дивіться в цьому відео:Права людини понад усе!До цього ми інформували якою буде погода у Нікополі наступного дня.Також ми писали про дивного міл'ярдера з Нової Зеландії,я кий шукає співмешканців до маєтку.

Як стало відомо NikopolToday, цікаве опитування показало, де у ЄС найкраще і найгірше ставляться до ЛГБТ? Це варто знати.Про це NikopolToday дізнався з Національного ЛГБТ-порталу України.76% європейців згідні з твердженням, що геї, лесбійки та бісексуальні люди повинні мати ті самі права, що й гетеросексуали. Ця цифра зросла на 5 процентних пунктів з 2015 року.Як повідомляє "Європейська правда", такі дані 23 вересня опублікувала Єврокомісія. 53% громадян ЄС заявили, що у їхній країні поширена дискримінація на ґрунті сексуальної орієнтації, 48% бачать дискримінацію на ґрунті бісексуальності та 39% вказують на дискримінацію щодо інтерсексуалів (людина, народжена з статевими ознаками, які не відповідають типовому визначенню чоловічого або жіночого тіла).Твердження про те, що геї, лесбійки та бісексуальні люди повинні мати ті самі права, що й гетеросексуали, має різну підтримку у різних країнах-членах. Найбільшою вона є у Швеції (98%) та Нідерландах (97%), а найнижчою - у Словаччині (31%) та Румунії (38%).72% громадян ЄС вважають, що немає нічого поганого у сексуальних стосунках між представниками однієї статі (цифра зросла на 5 процентних пунктів з 2015 року).69% респондентів заявили, що одностатеві шлюби мають бути дозволені у всьому ЄС.59% опитаних вважають, що трансгендери повинні мати можливість змінювати свої документи, щоб вони відповідали їхній внутрішній статевій ідентифікації.Фото PexelsРаніше ми повідомляли, що світ не без добрих людей: сусіди в Нікополя врятували жінку з пожежі.Також ми описували 11 смачних рецептів картоплі по-новому на святковий стіл.

Права людини завжди на час, нагадує Вам NikopolToday. Адже 10 грудня у світі відзначають День прав людини. Що ж за права мають всі з нас, та який шлях довелося долати представникам та представницям правозахисних рухів, аби ці права були непорушними? Про це повідомляє "Новий час". Право, з яким народжуються кожен українець, кожна людинаПочинаючи з часів Давньої Греції у світі сформувався величезний обсяг знань про те, що таке особистість, гідність людини та її права. Наприклад, Протагор, представник софістського руху, зазначав, що міра всіх речей — людина.Згодом набула поширення концепція про природні права людини. В її основі — думка про те, що людина народжується з певним набором базових прав, які є непорушними, не можуть бути ніким та нічим обмежені, не залежать від держави та мають «божественне» походження.За часів Середньовіччя цією темою займався, зокрема, Джон Локк. Він зазначав: у світі розвинутих, розумних людей не місце рабству, примусовій праці та деспотизму. У епоху Просвітництва франко-швейцарський письменник і філософ Жан-Жак Руссо розвивав та поширював ідеї соціальної рівності.Ідеї природних прав людини стали наріжним каменем європейської філософської думки. У 18 ст. вони великою мірою лягли в основу Французької та Американської революцій. Згодом Європою прокотились революції ХІХ ст., що означили перехід від монархій до представницьких урядів, а також численні рухи у ХХ ст. за те, аби домогтись від держав тих чи інших прав.Рухи за права і свободи у СвітіІсторія знає чимало прикладів, коли базові права людини порушувалися в той чи інший спосіб: війни, геноциди, репресії та депортації. У боротьбі за свободу, незалежність та захист прав людини з’явилися нові герої.30 грудня 1862 року президент США Авраам Лінкольн підписав Прокламацію про звільнення рабів, проголосивши темношкірих людей, які примусово прислужували білим американцям, «назавжди вільними». Проте, до темношкірих людей продовжували ставитися як до людей «нижчого гатунку», відмовляючи у доступі до найбільш базових прав та ресурсів. Наприклад, закон про сегрегацію в США існував до 1956 року.Фото: Репродукція прокламації про звільнення рабів. Library of Congress.Саме рух за права, що почався зі, здавалось би, незначного інциденту в автобусі, коли Роза Паркс відмовилась поступитись місцем білому чоловікові, в результаті призвів до реальних кроків з боку держави та дозволив стати на шлях подолання дискримінації. За тогочасними законами, темношкірі пасажири мали поступатися місцем білим, тож вчинок Паркс викликав неабияке обурення. Сама жінка стала символом боротьби за права темношкірих в Америці.У той самий час активно розгортав свою правозахисну діяльність і американський баптистський проповідник Мартін Лютер Кінг. За свою діяльність у 1964-му він отримав Нобелівську премію миру.Наприкінці XIX — початку XX століття в світі почав активно розвиватися рух суфражисток — жінок, які боролися проти дискримінації. Одним із основних прагнень суфражисток було отримати виборче право: жінки хотіли брати безпосередню участь у політичному житті своїх країн та голосувати на виборах. Першою виборчі права жінок у 1893 році визнала Нова Зеландія, яка на той час була частиною Британської імперії. Жінки Саудівської Аравії отримали таке право лише у 2015 році.Учасниці руху за надання жінкам виборчих прав - суфражистки. Фото: depositphotosВійни 20 століттяВійни, страти, масові вбивства довгий час були частиною європейського життя. Однак, безпрецендентні жахи Першої світової війни змусили багатьох людей задуматись, чи є механізми запобігти повторенню. Першою спробою створити такий механізм була Ліга Націй, яка, втім, не впоралася зі своєї функцією. Вже через кілька десятків років Європа та світ постали на порозі Другої світової війни.Ця війна забрала десятки мільйонів життів, у тому числі, цивільного населення, ще мільйони загинули від голоду та хвороб, що стали її наслідком. Під час Другої світової війни масово винищувалися ті, хто мав єврейське походження. Тільки в Бабиному Яру в Києві прибічниками Адольфа Гітлера було розстріляно більше 33 тис. євреїв.У травні 1944 року масові переслідування торкнулися кримських татар, коли весь народ за 4 дні насильно депортували з півострова до Узбекистану, Росії, Таджикістану і Казахстану. Десятки тисяч людей загинули від хвороб, нелюдських умов утримання та голоду.Події Другої світової показали, на що здатні держави та людство вцілому, якщо немає обмежень та правил. Починаючи від правил ведення війни та захисту цивільного населення, закінчуючи захистом права кожної людини на гідне життя.Роль ООН та громадських організаційКраїни вирішили розробити спільні механізми, аби унеможливити повторення жахіть Другої світової. Так виникла Організація Об'єднаних Націй. Статут ООН був підписаний 26 червня 1945-го. Захист прав людини став одним із пріоритетних завдань роботи ООН.У 1946-му була створена перша Комісія з прав людини, а за два роки після цього, у 1948 році, укладена Загальна декларація прав людини від ООН. Ця декларація стала першим документом, у якому були чітко визначені всі ключові права людини.На 1950−1953 роки припадає створення Конвенції про захист прав людини та основних свобод, відомої також як Європейська конвенція з прав людини. А 16 грудня 1966 року під егідою ООН були підписані Міжнародний пакт про цивільні і політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права.Будівля ООН в Женеві. Фото: depositphotos«Чим довше держави будуть слідувати взятим на себе зобов’язанням в сфері прав людини, тим спокійнішими ми можемо бути, що світ не повернеться до тих звірств, які ми вже прожили у минулому столітті і раніше. З іншого боку, на прикладі багатьох держав, ми все ще бачимо, що може відбуватись, якщо уряди ігнорують права людини. Ще є країни, де діє смертна кара, через яку страчують людей або зовсім невинних, або за незначні порушення. Жіноче обрізання, ранні шлюби, феміцид (зумисне вбивство жінок і дівчат черех їх гендерну приналежність) — є частиною життя мільйонів людей по всьому світу. Несправедливі ув’язненні та тортури є поширеним інструментом, щоб заглушити голоси тих, хто критикує політику своїх урядів та має активну громадянську позицію» — зазначила Оксана Покальчук, директорка Amnesty International Україна.Конвенції та інші міжнародні документи — це спосіб для урядів домовитись та взяти на себе відповідальність за дотримання прав на територіях своїх країн. Такі документи потрібні, аби країни-порушниці могли понести відповідальність на міжнародному рівні.Аби забезпечити дотримання прав людини всередині країн, діють громадські організації та активістські рухи. Вони слідкують за тим, аби уряди дотримувались взятих на себе зобов’язань у сфері прав людини, та фіксують порушення. Якщо уряди ігнорують свої зобов’язання, активісти залучають міжнародну спільноту, аби інші держави могли застосувати міжнародні методи тиску.Про Amnesty InternationalУ 1936 році 15-річний учень Ітонської школи на ім'я Пітер подав шкільному керівництву скаргу, де нарікнув на погане харчування у навчальному закладі. Директор школи повідомив матері Пітера, що у хлопця є «революційні схильності». Через три десятки років, у 1961-му, цей хлопець, Пітер Бененсон, започаткує Amnesty International — організацію, яка згодом стане одним з найбільших та найсильніших правозахисних рухів у світі.Фото: Пітер Бененсон - засновник Amnesty InternationalЗа роки своєї роботи організація розрослася у масштабну мережу: з’явилися представництва в країнах Африки, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Центральної та Східної Європи, Центральної Азії, Латинської Америки, Близького Сходу та Північної Африки. В більш ніж 70 країнах представництва розгорнули свою роботу на національному рівні. Зараз Amnesty International підтримують більше 7 млн людей у світі.Фото: Обкладинка газети Amnesty International від 3 січня 1962Amnesty International також проводить одну з найбільших в світі правозахисних кампаній Марафон написання листів, вона відбувається в майже 200 країнах по всьому світі, а Україна долучається до кампанії вже 13 років поспіль.В’язні совістіОдин із важливих напрямів роботи — це захист прав «в’язнів совісті». Це люди, яких було засуджено виключно за їх мирне вираження поглядів. В історії України це поняття нерозривно пов’язане з іменем Йосипа Сліпого — церковного діяча, єпископа, а згодом — предстоятеля Української греко-католицької церкви. 11 квітня 1945 Йосип Сліпий був репресований владою СРСР та засуджений до важких робіт. Загалом за своє життя Йосип Сліпий відбув у засланнях 18 років. Був першим в’язнем совісті, звільненим завдяки численним клопотанням, зокрема, і на адресу папи Івана XXIII.Історія України містить безліч подібних прикладів. За часів СРСР, у 1950−1970-х роках зародився та активно діяв дисидентський рух. Його учасники критикували радянську владу за надмірний контроль над суспільством, розвивали українську літературу, боролися за право українського народу на свою мову та культуру. Вони були інакодумцями — людьми, які йшли проти системи.Одна із найвідоміших дисидентських груп в Україні у ті часи — так звані шістдесятники. Назва говорить про період, у який функціонувала ця група. До групи шістдесятників входили, переважно, українські письменники, такі як Василь Стус, Юрій Шелест, Василь Симоненко, Іван Драч, Ліна Костенко, Іван Світличний, Левко Лук’яненко та інші. За свою позицію чимало з них були репресовані, зіслані у табори. Лук’яненко та Стус також були визнані в’язнями совісті.Amnesty International в УкраїніОдин із представників дисидентського руху, — правозахисник Мирослав Маринович. У листопаді 1976 року він заснував Українську Гельсинську групу, після чого став об'єктом переслідувань КДБ. Наступного року був заарештований за «антирадянську» діяльність, отримав сім років таборів суворого режиму та п’ять — заслання. У 1991-му Маринович заснував першу групу Міжнародної амністії в СРСР та першу Українську асоціацію Міжнародної амністії.«Зараз Amnesty International підтримують більше 7 млн людей по всьому світу та сотні в Україні. В Україні наші активісти та активістки проводять акції і правозахисні кампанії по всій території як у великих містах, так і у найменших селах», — каже Оксана Покальчук.Емір-Усеїн Куку — один з в’язнів совісті, за звільнення якого Amnesty International бореться сьогодні. Кримськотатарський активіст, член Кримської контактної групи з прав людини, був засуджений російською владою у 2016-му. Йому закидають співпрацю із організацією Хізб ут-Тахрір, яку в Росії вважають терористичною, а в Україні - ні. Хоча відповідно до міжнародних норм, на території окупованого Криму має застосовуватись українське законодавство. У листопаді 2019-го Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону, РФ, засудив його до 12 років колонії суворого режиму.Окрім того, Amnesty International в Україні проводить кампанії за ратифікацію Стамбульської конвенції та з протидії домашньому насильству. Працює над питаннями пов’язаними з подоланням дискримінації, правом на свободу вираження та свободу мирних зібрань. Крім того, ще від моменту окупації Криму Росією, організація моніторить ситуацію з переслідуваннями кримських татар та добивається звільнення несправедливо засуджених.«Росія активно вдається до переслідувань кримськотатарської спільноти та часто судить людей лише за їх мирне висловлення поглядів та критику влади», — говорить Покальчук.Проте, Amnesty International прагне добиватись змін не лише у справах конкретних людей, а змінювати ситуацію з правами людини на системному рівні.Фото: Емір-Усеїн Куку зі своїм сином Бекіром. Amnesty International«Ми розуміємо, що не можемо допомогти кожній людині, яку було несправедливо засуджено, тому коли ми говоримо про історію однієї людини, ми розповідаємо про цілий масив порушень, з якими стикаються тисячі людей. Наприклад, Емір-Усеїн Куку — не єдиний кримськотатарський активіст, якого засудили несправедливо. Але говорячи про нього, на весь світ розповідаємо про десятки інших, хто опинився в такій же ситуації. Та в цілому про всі ті порушення прав людини, з якими стикаються кримські татари на окупованому півострові», — зазначає Покальчук.Інші правозахисні рухиСьогодні в Україні функціонує чимало правозахисних об'єднань організацій за різними напрямками, від боротьби з гендерною дискримінацією до рухів за клімат. Один з таких — це міжнародний кліматичний рух молоді Fridays for future.«Ми добиваємося того, щоби кожна окрема держава та вся міжнародна спільнота визнали кліматичну кризу й вдалися до реальних і амбітних кроків з її подолання. З цього витікає наша друга, більш глобальна ціль — дотримання кліматичної справедливості, адже зараз найбільше від кліматичної кризи страждають ті, хто мають найменше відповідальності за неї, як-от малі острівні країни, бідні країни», — каже Артур Саркісян, активіст руху Fridays for future.Міжнародний марш за клімат в Україні 2019. Фото: Amnesty International, Саша КоваленкоКиївська група Fridays for future також вимагає перегляду українським урядом національно визначеного внеску України до Паризької угоди з повною відмовою від нарощування викидів парникових газів. Активісти зізнаються: їм часто доводиться чути про те, що зміни клімату майже не стосуються України, а тому і сама тема цікавить далеко не всіх. Проте це не так: один із доказів того, що зміна клімату уже торкнулася і нас — температурні рекорди, які ми регулярно б'ємо останнім часом.Активно розгортається і рух за права Кримських татар на окупованому півострові. Кримські татари протягом декількох століть ведуть мирну боротьбу за свої права: право жити на своїй землі, практикувати свою релігію, підтримувати свою культуру.«Ми боремось за те, щоб на нас не зводили наклепи, не називали екстремістами чи тетористами. Ця боротьба — світло, яке обов’язково проллється на цей весь морок брехні проти нашого народу, — зазначає Мер'єм Куку-Ашчи, дружина Еміра-Усеїна Куку. — Підтримка для нас дуже важлива. Це ніби частини однієї будівлі: підтримують тебе, а ти підтримуєш інших. Неймовірно сильне джерело натхнення у нелегкій боротьбі проти переслідувань».«Коли йдеться про права людини, добиватись фундаментальних змін, зазвичай, досить складно. Це забирає багато часу. Позитивні зміни стають можливими, коли багато людей об'єднуються і починають разом працювати над спільною ідеєю. Це, в свою чергу, також часто вимагає від суспільства перегляду звичних моделей мислення і уявлень про те, що добре, а що погано. Наприклад, завдяки колективній роботі різних організацій та рухів в Україні прийняли закон про протидію домашньому насильству — один із найпрогресивніших у Європі. Зовсім по-іншому зараз проходять і Марші рівності — права та безпеку учасників цих заходів захищають правоохоронці, хоча ще кілька років тому все було зовсім інакше», — каже Оксана Покальчук.Марш рівності 2019. Фото: Amnesty International, Саша Коваленко.«Звісно, і в Україні, й у світі дуже багато людей потерпають від порушень прав людини. Уряди часом не хочуть дослухатись до інтересів людей, тим чи іншим чином прагнуть обмежити права або уникнути реформ, що дозволили б громадянам скористатися своїми базовими правами. В Україні на нас теж чекає багато роботи, аби створити державу, в якій люди будуть вільними, рівними та впевненими в тому, що їхні права захищені. Велику надію в цьому покладаємо саме на ріст активістських рухів в Україні та зростання освіченості в питаннях прав. Потрібно ще дуже багато працювати, щоб викорінити дискримінацію та добитись від держав дотримання прав людини, проте ми вже стоїмо на цьому шляху», — резюмує директорка Amnesty International.За матеріалами "Нового часу".Нагадуємо також, що крадіям у Нікополі не позаздриш - всіх поліцейські посадять.До цього ми писали як саме українська економіка пішла в гору у 2019 році.

Як стало відомо NikopolToday, районові депутати, вже традиційно, знову використовують тему ЛГБТ щоб відволікти увагу виборців від корупції. Через своє рішення про ЛГБТ рівненські депутати оскандалились на всю країну, повідомляє РадіоТрек. Протизаконна заява викликала у правозахисників та українських активістів хвилю обурення. А користувачі соцмереж кажуть, що рішення порушує Конституцію України, права людини.Проведення правозахисних Гей-Прайдів, Маршів рівностей та інших (будь-яких, ред.) публічних заходів, пов'язаних з ЛГБТ-спільнотою відтепер у Рівному під забороною. Раніше подібні рішення приймалися тільки в російських містах, хоча і для їх Конституції це також є порушенням права людини на вільне волевиявлення і свободу інформації.Ухвалення такого актиконституційного рішення стало інформаційним приводом для українських ЗМІ. Оскільки це нагадує сепаратизм, повалення конституційного ладу і паплюження державного ладу.Відомі українські ЗМІ оприлюднили цю інформацію на своїх інтернет-ресурсах.Щось схоже ми постійно спотесрігаємо у Росії.Багатьох користувачів соцмереж таке рішення обурило, оскільки воно порушує конституційні права людей в Україні. Зокрема, місцевий житель - рівнянин, вчитель за фахом та викладач Університету, Віталій Шевчук, написав на своїй сторінці у Фейсбук таку думку:Сага "депутати Рівного заборонили..." Рівненська міська рада та її виконавчий комітет (й@б#y∆@¢&) вирішила:1. Заборонити (не маючи на це прав) на території міста "пропаганду девіантної статевої поведінки, у тому числі у формі т.зв. "маршів рівності", "прайдів", "гей-парадів" тощо, що проходять у місцях масового дозвілля..."2. Унеможливити (це ж як?) "проведення публічних кампаній і заходів, які складають загрозу інституту сім'ї як складовій стратегії нац. безпеки України, дискредитують сімейні цінності..."Шановні депутати РМР, вам мало було "гелловіну"? Знову посміховиськом закортіло виставити наше місто? Конституція України вас не обходить?Я не знаю, хто був ініціатором, але є припущення, що це ті ж люди, які вже "відзначилися".Телебачення Торонто, вам тут сюжетик під'їхав.Він поділився фото з рішенням діпутатів на папері.А ось україснький правозахисник Юрій Клекотка опублікував такий допис:Про ПОПУЛІЗМ і БЕЗДАРНІСТЬ.Сьогодні Рівненська міська рада вчергове проявила правовий нігілізм, тобто свідоме нехтування нормами права. Стаття 39 Конституції України дає право на мирні зібрання, мітинги, збори, походи і демонстрації без зброї і його мають всі громадяни України, при умові завчасного сповіщення місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.Так от, вищезазначені органи місцевого самоврядування, яким зокрема є Рівненська міська рада, НЕ МАЄ ПОВНОВАЖЕНЬ ЇХ ЗАБОРОНЯТИ.Таке повідомлення встановлено виключно для того щоб надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.Зауважте, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування мають право негайно після отримання заяви звернутися до суду з позовною заявою про заборону масових заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (ч. 1 ст. 280 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАСУ).Суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей.У разі встановлення обмеження права на свободу мирних зібрань суд повинен обґрунтувати у постанові необхідність встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань, а також пропорційність способу такого обмеження.СУД!!! Не міськрада, а СУД!!! це може зробити.Хто обирає у владу одних популістів і неосвічених нездар?! Питання риторичне...Невже знову немає чим зайнятись? Вам мало Хелоуіна?)Скріншот для вірності.В той же час, в соцмережах рівненські депутати та їх рішення вже стало причиною фотожаб і мемів.Що ж, піар депутатів з Рівно на ЛГБТ-темі "вийшов боком" самим політикам.Фото РадіоТрекТакож ми писали про те, чому варто любити себе і як це робити правильно?Раніше ми повідомляли як музичний Остін подарував Техасу і світу музичний додаток, що покращив виконання музики.

Як стало відомо NikopolToday, український провокаційний шоу-бенд KAZAKY повернулись до творчості і новим музинчним матеріалом. Перед цим кілька років про них нічого не було відомо, після офіційно оголошеної творчої відпустки. Це було ще у 2016 році.Нещодавно, екзотичний для України гурт у жанрі електронної музики заявили про себе, долучившись до інформаційної кампанії "Маршу рівності" у 2019 році в Києві. Щоб підтримати права меньшин, вони створили пісню і відео-кліп під назвою "Push".У музичному кліпі, який було опубліковано на офіційному YouTube-каналі гурт був розкриий соціальний меседж у підтримку представників меншин України, які часто стикаються з нерозумінням, фізичном або психологічним насиллям і також самотністю, через дискримінацію в суспільстві. Кліп знято в стилістиці популярної в 90-е поп-групи Army of Lovers. У відео, режисером якого став відомій продюсер Алан Бадоєв, вони запитують українців: "Як це бути іншим? - на фоні одноманітних сірих українських районів, що залишилось у спадок країні від СРСР. - Бути беззахисним? Невільним, наляканим та демотивованим? Ні за що."Таким чином гурт хотів долучитись до соціальної місії і закликати українців зрозуміти для чого представникам ЛГБТ-спільноти та іншим меншинам їх права, і як реальні люди поруч Вас можуть страждати через соціальну ізоляцію, нерозуміння.І ось, аж через три роки особистих творчих пошуків учасників Kazaky, колектив, як і було обіцяно в далекому 2016 році, повертається на сцену в оновленому складі, щоб сказати щось більше, до чого звик звичайний слухач - поговорити про свободу, толерантність та рівність, про прийняття і смирення, відкритість і сміливість думки. Про те, як полюбити себе і зрозуміти оточуючих. «Це відео ми створювали в дуже близькому контакті з Олегом Жежелем (продюсером і головним натхненником проекту). Олег поставив завдання - зберегти естетику групи, але зняти її по-новому з урахуванням сучасних тенденцій. У кліпі Kazaky постають воїнами свободи і любові. Велику лепту в динамічний і композиційне будова відеокліпу вніс Микита Кузьменко - оператор проекту. Але найважливіше, що істотно оновило контекст групи - нові смисли. Кліп відкрито говорить про такі речі, як: свобода любові і самовираження. Для цього ми використовували портрети хлопців, зануривши їх у документальну естетику», - коментує нову відеороботу Бадоєв. / фото VivaМузиканти візуально розкрили тему суті фобії та ненавісті, з якою вони пропонують боротись за допомогою творчості та самовдосконалення. Вони закликали свою аудиторію звільнитись від гомофобії та боротись за свободу.Що якщо ти можеш змінити це? - запитують у слухачів Kazaky, - Для цього моменту і для майбутнього?Відеокліп від Kazaky під назвою "Push", з яким вони увірвались до українського шоу-бізу, щоб порнетись, яскраво нагадавши про себе, набрав вже понад мільйон переглядів. Майже одразу після цього гурт випустив новий сингл під назвою "Inside My Body".А вже перед самим Новорічними святами на офіційному каналі вони подарували слухачам святковий сингл "Hands Up". У мережі YouTube пісня набрала вже понад 2 тисячі вподобайок та сотні коментарів. У яких українці не стримуючи емоцій, радять гурту виступати від України на "Євробаченні 2020". Останньою піснею, що вийшла від гурту Kazaky у 2019 році стала - "We Should Be Like No One Else". Користувачі мережі YouTube знову не втримались, щоб нагадати виконавцям, що вони були б чудовим вибором для України на "Євробачення 2020".Що ж, чекаємо на нові запальні треки від шалених Kazaky! Але вже у новому, 2020 році.Можливо і дійсно музичий гурт буде представляти Україну на пісенному конкурсі щоб запалити в Європі? Побачимо.Варто додати, що коли Kazaky повернулись, у новий состав групи увійшло 5 хлопців. І відтепер в складі колективу Kazaky не четверо, а п'ятеро солістів. До основного складу проекту, в який раніше входили Артур Гаспар, Кирило Федоренко та Артем Лазарєв, приєдналися Влад Коваль та Євген Гончаренко.Учасники групи Kazaky: Артур Гаспар, Кирило Федоренко, Артем Лазарєв, Влад Коваль та Євген Гончаренко / фото VivaАвтор Флоріан КвітРанішн ми проводили фотоекскурсію. Машина часу: що змінилось у Нікополі за 10 років у світлинах.Також ми писали про те, що світові зірки шоу-бізнесу задали жару, виділивши мільйони на боротьбу з наслідками глобального потепління в Австралії.

Хтось колись вирішив, що слоган: "Нікополь - Європейське місто", це саме про нас. Що ж, як Ви ставитесь до того. що у Німеччині заборонили лікувати геїв від гомосексуальності? Втік, як і всіх інших представників ЛГБТ-спільноти Германії на державному рівні.Німеччина заборонила терапію, спрямовану на зміну сексуальної орієнтації неповнолітніх і дорослих представників "веселкової" спільноти. Суд країни прийняв рішення, що це порушення прав людини у Європі.Порушення цієї заборони може призвести до кримінальної відповідальності у вигляді штрафу або навіть ув'язнення. Про цю важливу новину NikopolToday дізнався від Zahidf.net. Критики також зазначають, що дослідження в області репаративної терапії концентруються майже виключно на чоловічій гомосексуальності, рідко приймаючи в розрахунок жіночу і демонструючи тим самим ще більшу упередженість.Уряд Німеччини заборонив на території країни репаративнутерапію неповнолітніх, спрямовану на зміну сексуальної орієнтації. Про це 21 грудня повідомляє Associated Press.«Мета уряду — захист права людей на сексуальне самовизначення», — повідомив речник німецького уряду Штефен Зайберт.Позиція уряду Німеччини наполягає в тому, що репаративна терапія не має наукового обґрунтування і часто призводить до психологічних травм.Крім того, конверсійну терапію тепер заборонено в Німеччині і щодо дорослих, які потребують сторонньої допомоги. Так само в країні не дозволятимуть і рекламу методик зміни сексуальної орієнтації.Порушення заборони може призвести до кримінальної відповідальності у вигляді штрафу або ув'язнення.Що таке репаративна терапія?Репаративна терапія (англ. reparative therapy, від лат. reparo — «виправляти»), відома також як «конверсійна», «переорієнтуюча» або «дифференціююча» — сукупність методик, спрямованих на зміну сексуальної орієнтації людини з гомосексуальної на гетеросексуальну.Подібні методики також застосовувалися і іноді застосовуються для зміни гендерної ідентичності трансгендерних людей та приведення її у відповідність з приписаною при народженні статтю.Більшість медиків-професіоналів попереджають, що спроби змінити сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність людини містять у собі потенційну небезпеку для психіки. Переважна більшість медичних і психіатричних організацій, які висловили думку про цю терапію, засуджують її застосування.Критики вказують, що такі припущення ґрунтуються на релігійному засудженні гомосексуальності, а не на об'єктивному аналізі або емпіричних даних.Фото PinterestРаніше ми повідомляли, яка саме буде погода у Нікополі цього тиждня.Також ми розповідали, що вдячний ченцям кіт у Японії, став сповідувати дзен-буддизм і відмовився від м'яса. 

Добрий ранок, Нікополь! Зараз у рубриці "Власна думка" від NikopolToday думки від Марсі Оффон гей-парадів та Маршів рівності в Україні. Про це NikopolToday стало відомо з сайту Nikopol.net. Авторський текст без змін.Навіщо натуралам гей-парад?Скажіть відверто, як ви ставитеся до гомосексуалів? Що ви знаєте про них, чи є у вас знайомі з іншою сексуальною орієнтацією? Чи вважаєте ви за потрібне, щоб усі громадяни в Україні мали рівні права?Знаю, що існує купа стереотипів стосовно багатьох речей, а особливо, стосовно геїв, лесбійок, трансгендерів… Думаю, здебільшого на страх, зневагу, агресію щодо геїв впливає необізнаність, повне несприйняття проявів інакшості, вузький кругозір і просто небажання вникати у суть питання.Хочу трохи поговорити про найрозповсюдженіші шаблони та штампи, можливо, хтось дізнається щось нове або перегляне свої погляди.1. «Це відхилення від природи, це збочення»Таке ствердження дуже часто лунає і хочеться запитати у тих, хто так вважає: а чи вчили ви у школі біологію? Бо гомосексуальними можуть бути і тварини, наприклад, мавпи, жирафи або кити.У 2006 році в Норвегії на цю тему навіть проводили виставку «Проти природи?». На огляд публіки виставили світлини, де збуджені самці китів терлися один об одного, один жираф чоловічої статі сідав на іншого і все в такому ж дусі. При цьому організатори виставки відзначили, що одностатеві відносини зафіксовані у 1,5 тисячі (!) видів. «Проти природи?» - перша в світі виставка на тему гомосексуальності серед тварин.Саме гомосексуальні отношения среди тварин стали одним з ключовими моментів у скасуванні Законів проти содомії в США.А всім відомій психіатр Фрейд Взагалі вважаю, что Кожній людіні від народження властіва бісексуальність. Гомосексуальність, на його думку, - це такий же варіант дитячого розвитку, як и гетеро орієнтація, и Вже точно не Психічне відхилення. Тому Фрейд наполягав нема на лікуванні гомосексуалізму, а на психологічної корекції, щоб гомосексуалісти спріймалі собі такими, Якими смороду є та не відчувалі дискомфорту.2. «Навіщо виходити на вулицю і влаштовувати показуху? Любіть один одного за закритими дверима»Прайд - це не показуха і не спроба привернути нових людей до своєї «секти». Це прагнення донести соціуму, що представники ЛГБТ-спільноти бажають говорити, діяти і думати без обмежень, заборон і насильства. Що вони, як і натурали, хочуть жити в безпеці та просто бути собою.Наприклад, ви щось не приймаєте у сексі, вважаєте доцільним заборонити це і для всіх інших? Або навпаки, ви любите експериментувати, але оточення не розуміє цього, то ж воно має право нав’язувати вам своє ставлення? Як вважаєте, інші люди можуть диктувати вам, як, з ким і в яких позах займатися сексом? А чи мають право вказувати, у що одягатися, з ким зустрічатися і в який колір фарбувати волосся? Для мене відповідь очевидна: «Ні!».Виходячи з цього, можна зрозуміти, що свобода вибору для будь-кого (в тому числі і вибір партнера) - штука вкрай важлива. Так хотіли б ви відчувати себе в небезпеці тільки тому, що ваша точка зору на будь-що відрізняється від поглядів більшості?Усі люди різні. І коли чиїсь погляди або сексуальні уподобання відрізняються від ваших, це не значить, що вони неправильні і не мають права на існування, вони просто інші. А «інші» це не синонім до слова «погані».Марш рівності - це мирна правозахисна хода, яка об'єднує різних представників ЛГБТ-спільноти і не тільки їх. У країнах з високим рівнем нетерпимості люди виходять на вулицю, щоб заявити про свої права. Учасники маршу наголошують, що не вимагають до себе особливого ставлення, вони намагаються таким чином вибороти право любити один одного без страху і засудження суспільства.Саме гомосексуальні отношения среди тварин стали одним з ключовими моментів у скасуванні Законів проти содомії в США.А всім відомій психіатр Фрейд Взагалі вважаю, что Кожній людіні від народження властіва бісексуальність. Гомосексуальність, на его мнение, - це такий же варіант дитячого розвитку, як и гетеро орієнтація, и Вже точно не Психічне відхилення. Тому Фрейд наполягав нема на лікуванні гомосексуалізму, а на психологічної корекції, щоб гомосексуалісти спріймалі собі такими, Якими смороду є та не відчувалі дискомфорту.3. «На «гей-паради» ходять тільки мужики в пір'ях та латексі»Тут зовсім просто. ЛГБТ-спільноту часто підтримують . відомі особи, які мають гетеросексуальну орієнтацію. Наприклад, у Київі, за всі роки існування Київпрайду висловити свою підтримку приходили народні депутати Сергій Лещенко, Мустафа Найєм та Світлана Залищук, Джамала та Ірина Білик, телеведуча та спортсменка Уляна Пчолкіна та багато інших. Більш того, серед нашіх вояків, які захищають Україну на сході є відкриті геї.У травні цього року багато українських зірок брали участь в проекті «Борітеся - поборете», який спрямований на боротьбу з гомофобією. Серед селебрітіз - Ольга Сумська, Злата Огневіч, телеведучий Майкл Щур, група Yuko, Pianoboy та багато інших.4. «Це пропаганда! А якщо це побачать діти і теж стануть геями та лесбійками?»Гомосексуалізм - це не хвороба, їм неможливо заразитися. Сексуальна орієнтація і гендерна ідентичність - це не лінія поведінки, нав'язана соціумом, а переваги - такі ж, як, наприклад, сексуальний потяг до азіатки, мулатки, людям плюс-сайз або партнеру набагато дорослішим за себе. Гомосексуальність - це людська природа, і вплинути на неї неможливо. Хіба що цькуванням і приниженнями довести людину до стану, коли він просто буде змушений мовчати про те, що він - «інший».Більш того, дитина з потягом до своєї статі не стане натуралом, навіть якщо у родині прекрасні відносини між батьками. Під тиском це, звичайно, можливо, але суть від цього не зміниться, дитина почне ховатися та шукати порозуміння деінде, або замкнеться у собі, що, навіть, може привести до самогубства. Аналогічна ситуація і коли дитину виховує одностатева пара, або хтось з батьків гомосексуал. Гомосексуальність неможливо прищепити, вона або є, або її нема.І чому ж таки у прайдах приймають участь натурали? Бо люди хочуть жити у цивілізованій країні, безпечної для кожного, в країні з рівними можливостями для усіх і рівними правами, незважаючи на їхні фізичні, ментальні або сексуальні потреби. Бо люди дозріли до того, що їх турбують не тільки власні проблеми, бо хочуть підтримати і показати свою небайдужість до людства в цілому.В більш розвинутих країнах гей-прайди вже стали видовищними карнавалами, звісно і там є свої негаразди, але завдяки таким ходам суспільство перестає демонізувати людей іншої сексуальної орієнтації і ігнорувати їхнє існування. Україна тільки на самому початку шляху, але вірю, що здолаємо його весь.Marusia OffonФото Nikopol.netНагадуємо, що Нікополець зник і його шукає родина вже понад місяць. Допоможіть!А ось в Антарктиді знайшли найбільшу континентальну западину на планеті.

Що пропонує нам новий президент Володимир Зеленський? З блогу "Тут і Зараз" спеціально у розділ "Власна думка" на NikopolToday. Про права людини і не тільки."Лібералізм і Легалайз атакують"Новий президент України (пан Зеленський) вирішив примирити конфліктні групи українського населення. Зеленський хоче зробити український Вегас або Макао - одному місту дозволять азартні ігри офіційно.Інше, ще одне місто, буде для повій, які на законних підставах будуть давати, свої послуги і платити податки офіційно.Третій місто - вільна торгівля і виготовлення наркотиків? Або це по всій території України? Теж податки, особиста справа кожного.Ще одне місто для ЛГБТ і взагалі залік буде! ! Але думаю це вже актуально буде до кінця президентського терміну, коли війна припиниться.В якому з цих спеціалізованих міст ви хотіли б жити?P. S. Ті самє Відчуття, коли порохоботі тепер - зрадофілі ... Як казав класик фантастічної літератури, Рей Бредбері... Божевілля відносно. Все Залежить від того, хто кого замкнувши в Якій клітці. Думай... те!Rayan Riener спеціально для Nikopo TodayТакож ми повідомляли як правильно брати показників лічильників з води, газу і світла і куди надсилати результати.До цього ми писали про рослини, які вважаються найсмердючішими на Землі.

Чому представники ЛГБТ-спільноти їдуть з малих міст до великих? Хлопець з міста Марганець зробив камінг-аут і дав відверте інтерв'ю про своє гей-життя. Та відповів на найпотаємніші питання. Про це NikopolToday дізнався з сайту "Пороги".Всі люди однакові. Руки, ноги, очі. Але чому суспільство завжди так негативно реагує? Можливо це тому, що насправді всі хочуть бути не такими як всі, але не у всіх виходить. Поговоримо з гостем Сергієм щоб дізнатись правду. Хто ти? Звідки? Чим займаєшся?Народився в маленькому шахтарському містечку - Марганці (Дніпропетровська область) Закінчив школу, університет за фахом філолог (англійська - німецька, у місті Нікополь), але філологічна освіта не стала мені в нагоді. Зараз працюю на одному з заводів, менеджером з постачання, в Запоріжжі.Розкажи з чого все почалося?Почалася вся ця цікава історія ще зі школи. Років в 13-14. Але містечко Марганець маленьке, дуже розповсюджуватись не хотілося. Хоча подобалися мої однокласники, але всі вони були «натурального вигляду». Я думав, що це в мене тимчасове божевілля і все скоро пройде. Просто гра гормонів.Школа позаду. Що далі?А далі Нікополь. Але все це захоплення не пропало. І навіть навпаки. Вже розумію що вже 22 роки - давно не маленький, підлітковий період пройшов. Але потрібно щось же робити, це не правильно. Гнав від себе такі думки. Пізніше подумав, може бісексуал. Може спробую - не сподобалося. І так ще протягом 4 років. Закінчивши університет в Нікополі, я переїжджаю в Запоріжжя і поступаю в магістратуру. Благополучно закінчую своє навчання. І на закінчення навчання мені дарують комп'ютер.Це не поганий подарунок. І чим же він став так важливий для тебе?Це перша свобода для мене. Я вихований не погано, і підходити і ось так знайомиться на вулиці - ні. Там перша інформація, перші сайти і перші знайомства. Шалено страшно. Це зараз все простіше, народ сміливіше. Розмістив анкету. Написав хлопець, він сюди приїхав машину купувати, ми зустрілися. Але не було того чого я очікував. Загалом не в захваті я був від такого першого досвіду.Ну а в реальному житті з чого почалася соціальне життя як уже людини з освітою і певним досвідом?Якось дізнався, також через інтернет, про клуб «Модест» (колишнє кафе «Росія»). Туди я не потрапив, самому не в кайф. Але мені це не давало спокою. І тут збіг. Мій колега, розповідає мовляв гуляли, випадково забрели, а там геї, почали до друзів приставати. Ну я ж вуха на гостро, ой цікаво подивитися. Тут дівчата наші, а давайте сходимо? Пішли. Прийшли. Знайшли. Одна в 12 пішла, інша на годину. Залишився я сам один. Підійшов один з нескромною пропозицією на секс втрьох, ну тут думаю - ні, нце зовсім не те. Але з ним ми танцювали, з ним був перший поцілунок. На наступний день був мій день народження, і головним подарунком був мій власних камін-аут. Ранок почався з розуміння, що все не так вже й погано, вчора я танцював з хлопцем і мені сподобалося. І навіщо я себе обманював стільки років?..І як? Стало легше?Так, стало на багато легше. Ось все я вже такий. Кому не подобається - вибачте. Я ніколи не був худим, та й почуттям смаку особливо не відрізнявся. Що з шафи випало то й надів. Але з тих пір я більше часу приділяю собі і тому як я одягаюся. Та й схуд я майже на 30 кг. Ставши геєм я в першу чергу став звертати увагу на те, що носять інші. На кого-то дивився що б не повторити помилки, на кого-то що б почерпнути щось для себе. Хоча дивувати і чудити теж потрібно, для розрядки.Як реагують люди? Знайомі, близькі, друзі?Ну на роботі. Все було просто. Я особливо не приховував після того випадку з «Модестом». А пізніше одна з моїх колег просто сказала: «Всі вже все зрозуміли». Вони про мене знають, ми це не обговорюємо, колеги підколюють, але завжди по-дружньому. Поза кабінету, мало хто знає, але чутки ходять. Нікого не повинно нічого хвилювати, поки це не стосується тебе.Друзі. Своїй подрузі я сказав в останню чергу через її переїзд, але спілкуємося ми до сих пір. Ну в більшості це нормальна реакція. Я вважаю себе «вдалим» геєм. Негативу не було.Родина. Мама дуже допомогла. Вона помічала, мою закоханість. Дрібні подарунки. Це по-дитячому.Але після одного розставання була розмова з сестрою. І вона прямим текстом запитала - ну я і відповів. Але мене чекало інше відкриття від неї: «А я бісексуалка». Вона і розповіла мамі про мене. Мама пропонувала і до лікаря сходити. Хоча ще в дитинстві я грав з ляльками. Вона познайомила мене зі своєю дівчиною Анею. З Анею ми хороші друзі. Батько і бабуся не знають досі. Хотілося сказати, але слушної нагоди не виявилося.Мама не любить моїх хлопців. Але на одному з днів народжень, мама перетнулася з моїми друзями серед них натуралів тільки Аня. З усіх їй не сподобався мій колишній хлопець. Як відчувала.А суспільство? Як бути з натовпом?Мене вражає гомофобне товариство «О, підар*си» і таке інше. А тепер давайте подивимося, наскільки глибоко це проникло в ваше життя. Одяг. Можна стежити за собою по-різному. Але ми носимо вузькі джинси, і натурали їх носять. І чим зараз метро-сексуал відрізняється від гея? Зараз все унісекс.Та й наші лакові куртки увійшли в натуральне життя. Але при цьому - геї це чомусь фу.Суспільство стало набагато толерантніше, але бидлота залишилася. Підлаштовуватися під всіх я не буду. Але не думаю що навіть вступаючи в ЄС у нас дозволять одностатеві шлюби, хоча було б не погано. Вже думаю про дітей, але в таких умовах це ну дуже складно.А чи є щось що допомагає тобі відволіктися? Хобі або захоплення?Зараз особливо часу немає. Починав писати книгу «Мемуари гея», але далеко не пішло. Хотілося і танцювати, і бути актором. Але в молодості не було коштів.Колись ходив на сальсу. Було цікаво. Зараз все впирається в брак часу.А як цей час? Що в цю годиу відбувається в твоєму житті?Все добре. Робота, є де жити і головне мене люблять.Мій хлопець був одружений, у нього є дочка. Але вона вже досить доросла дівчинка, думаю що вона розуміє. У нас з нею досить дружні стосунки. Я шукаю того, хто буде зі мною на рівних. І може навіть вище.Зараз мене все влаштовує. Мене люблять, я закоханий. Так, може немає прям такого захоплення, як 4-5 років тому. Мабуть дорослішаю.Спасибі моєму співрозмовнику, - завершує інтерв'ю Марія, - за чесні відповіді. Сподіваюся, що мені вдалося показати Вам, що всі ми схожі. Ми всі хочемо бути щасливими, здоровими і красивими.Всі ми з одного тіста, але хтось з какао, а хтось з родзинками.Журналіст Марія Рєзнікова, ЗапоріжжяТакож ми писали, що в останній час нікопольці протестують дуже часто.Раніше ми повідомляли як моделі із світовим ім'ям продають свої оголені принади заради Австралії.

Представники харківського ком'юніті-центру ЛГБТ+ ПрайдХаб звернулися до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова із закликом розслідувати злочини на ґрунті ненависті.Про це розповіла координатор проєктів ГО “ХЖО “Сфера” (Громадська організація "Харківське жіноче об’єднання”Сфера”) Анна Шаригіна. Про це NikopolToday дізнався від УкрІнформ."16 грудня 2019 року о 16:00 на фасаді будівлі ком'юніті-центру ЛГБТ+ ПрайдХаб у Харкові помітили напис "СОДОМ СМЕРТЬ ЛГБТ". Такий вчинок є кримінальним правопорушенням відповідно до ст. 161 Кримінального Кодексу України та спрямований на розпалювання ворожнечі за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Протягом останнього місяця це вже третій інцидент. 22 листопада біля дверей ПрайдХабу залишили коробку з невідомим вмістом, через три дні вхід до ПрайдХабу залили кров'ю тварин", - зазначила Шаригіна.За її словами, подібні дії мають намір принизити гідність людей і залякати харківську та українську ЛГБТ-спільноти, а також ставлять під загрозу життя, безпеку і здоров’я відвідувачів ком’юніті-центру."Ми неодноразово зверталися до органів охорони правопорядку з заявами щодо такої дискримінації, проте жодних зрушень у цих справах не відбулося до цього часу. Тому ми закликаємо Арсена Авакова визнати проблему кримінальних правопорушень, спрямованих на розпалювання ворожнечі та ненависті такою, що завдає суттєвої шкоди українському суспільству і не має толеруватися правоохоронними та іншими державними органами. Закликаємо сприяти належному розслідуванню усіх справ, пов’язаних з такими злочинами", - підкреслила Шаригіна. За її словами, протягом трьох днів листа, який незабаром відправлять Авакову, підписали близько 1000 людей, зокрема представники українських та міжнародних громадських організацій. Приблизно половина підписантів - з Харкова, представлені також Київ, Одеса, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Запоріжжя тощо, додала координатор проєктів ГО “ХЖО “Сфера”.Як повідомляв Укрінформ, 15 вересня у Харкові під час ЛГБТ-маршу за участю більше тисячі людей представники організації "За традиційні цінності" спровокували бійки та завдали кільком учасникам тілесних ушкоджень. Нападників затримали та відкрили провадження за статтею "Хуліганство".В той же час, Європарламент засуджує дискримінацію сексменшин у деяких країнах ЄС.Європейський парламент засудив дискримінацію сексменшин у деяких країнах-членах ЄС, зокрема, створення так званих «вільних від ЛГБТІ зон» у Польщі.Про це йдеться в ухваленій у середу резолюції законодавчого органу Євросоюзу, повідомляє кореспондент  у Страсбурзі.«Члени Європарламенту закликали Єврокомісію засудити публічні дії з дискримінації людей спільноти ЛГБТІ, зокрема, через створення так званих «вільних від ЛГБТІ зон» у Польщі», - заявили у Європарламенті.Парламентарії висловили глибоке занепокоєння зростанням кількості переслідувань представників спільноти ЛГБТІ: лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерів та інтерсексуалів – у країнах ЄС, включаючи національні та місцеві влади та окремих політиків.Депутати особливо засудили створення упродовж 2019 року у деяких муніципалітетах Польщі зон, «вільних від ідеології ЛГБТІ».Європарламент закликав польську владу засудити такі дії.Нагадаємо, у Польщі понад 80 міст і сіл країни, в основному на південному сході Польщі, з березня цього року підписали декларації про створення так званих “вільних зон від ЛГБТ-ідеології”.Першим таку декларацію прийняла влада міста Свіднік Люблінського воєводства (південний схід Польщі). У ній зазначалося, що місто не дозволить “атакувати свободу слова, невинність дітей, авторитет сім’ї, школи та свободу підприємців” і не хоче ставати частиною штучно викликаних проблем.Після міста Свіднік декларації про “вільні зони від ЛГБТ-ідеології” до липня прийняли понад 30 органів місцевого самоврядування РП на півдні та сході країни, а до грудня їх кількість зросла до 80.Фото PinterestРаніше ми писали, що бог покарав нікопольців за байдужість до змін клімату. Тому нагадуємо - можливо варто збирати речі і гайда на Марс?

Як стало відомо NikopolToday, було оголошуємо отримання нового покоління м'яса рослинного походження, а також запусщено інтерактивну карту наших локацій по Україні. Цк важлива інформація для тих, хто поважає право тварин на життя.Тож де саме в Україні можна купити рослинне м'ясо майбутнього? Про це NikopolToday передає Вам від компанії Beyond Meat!У листопаді 2019 американський стартап Beyond Meat вийшов на український ринок з бургерними котлетами та ковбасками з рослинного м'яса. Інноваційний продукт швидко став популярним в Україні. Де купити м'ясо майбутнього вже сьогодні?М'ясо на рослинній основі підкорило ринок України, і попит продовжує стрімко зростати. Однак, попри те, що продукт тільки почав з'являтися на полицях магазинів, в Україну вже надійшло наступне покоління рослинного м'яса. Нові котлети Beyond Meat ще смачніше, а зовні від тваринного м'яса не відрізнить навіть найзапекліший скептик. Не вірите? Спробуйте в одному з ресторанів України.Список міст, де вже можна купити інновацію постійно збільшується. Компанія West Mills, офіційний дистриб'ютор Beyond Meat в Україні, представила інтерактивну карту з точками продажу. Нові локації з'являються щотижня і їх можна відстежити в режимі реального часу:https://www.beyondmeatdistribution.com/tastebuyРізноманітні страви з рослинного м'яса доступні до замовлення в десятках закладів Києва, Одеси, Львова і Харкова — ЖЗЛ, Queen, The Burger, Orang + Utan, Mocco, Normal Art Restaurant, Avalon, Bassano Ristorante, The Burger Mexico, Burger & Fries Gulliver, Ketchup Room, Happy Grill Bar, Альтруїст, Нікого не їм, Dogz & Burgerz, Hedonist, Mr.Grill Hotdogs & Burgers, Монтеккі і Капулетті, Bon Cafe, Izone cafe, Star Burger, Omega Three, Om Nom Nom, Jord, Гдебургер і в родині ресторанів Діми Борисова.Фото Beyond MeatПрес-реліз компанії Beyond Meat в Україні. Також зверніть увагу на головні новини міста Нікополь та району за тиждень.До цього пояснювали чому людив се більше закохуються в роботів - навіть психологи в шоці.

"Нікополь - Це Європейське місто", звикли всі ми чути але це так? Адже європейські цінності - це перш за все права людини: різноманітність людей, толерантність, культурна терпимість та бороться із сексизмом та расизмом, нагадує Вам NikopolToday. А як щодо гомофобії? У Нікополі багато кінотеатрів, але коли Ви в останнє бачили там ЛГБТ-фільми? Здається, що це кіно блокують в місті, на жаль. Тому віз і нині там. Щоб нагадати про різноманітність людей і не бути "одною ногою в ЄС, а іншою в...", NikopolToday підготував для Вас топ 20 фільмів про ЛГБТ, які варті уваги всіх глядачів.Від «За канделябрами» до «Фаворитки» і «Клич мене своїм ім'ям». У цьому топі для NikopolToday гідом буде The Village.У прокат виходить «Стертая особистість» - драма Джоела Едгертона про молодого хлопця з релігійної родини, батьки якого вирішують віддати його на перевиховання в експериментальний пансіон з конверсійною терапією, де підлітків «лікують від гомосексуальності». Оглядач Аліса Тайгова розповідає про 20 інших актуальних фільмів, що розкриють тему про сексуальність в новому ключі.«Дівчинка» / GirlТранс-перехід і крихкість підліткового тілаЄвропейська драма про трансгендерів в стані переходу, що отримала «Особливий погляд» на минулому Каннському кінофестивалі. Підліток, який займається балетом, за підтримки батьків починає гормональну терапію і мріє про танцювальну кар'єру. Але до прийняття тіла є багато нових і складних для усвідомлення обмежень, тому рухатися до себе можна тільки інтуїтивно - і не без наслідків. Вже на Netflix.Режисер: Лукас Донт«Тео і Південно в одному човні» / Théo et Hugo dans le même bateauВипробування незахищеним сексом на одну нічУ темному ранковому Парижі після знайомства і стрімкого заняття сексом Тео і Юго розуміють, що їх контакт був незахищеним: тепер вони обидва знаходяться в зоні ризику. Місцями посібник по усвідомленому і безпечного сексу, місцями зворушлива мелодрама про те, як залишатися людьми в не надто сприятливих для цього обставинах і підтримувати один одного, незважаючи ні на що.Режисери: Олів'є Дюкастель, Жак Мартіно«120 ударів в хвилину» / 120 battements par minute«Як пережити чуму» у вигляді фікшнЦе дійсно важлива історія, заснована на історичних подіях. Драма сценариста Лорана Канте, заснована на історії про епідемію СНІДу у Франції початку 90-х. Незважаючи на те, що про захворювання до цього часу було відомо вже майже десять років, французькі політики не дають платформи для відкритих геїв і перешкоджають поширенню інформації про вірус. І тоді група незалежних активістів бере все в свої руки, щоб врятувати ситуацію. Наслідки трагічної історії 30-річної давності відгукуються французам досі - через брак вчасної інформації заражених на ВІЛ та СНІД у Франції більше ніж в інших сусідніх країнах.Режисер: Робен Кампійо«Стояти рівно» / Rester verticalПодорож всередину себе і абсурд пізнанняНавіжений, веселий і дуже несподіваний фільм в стилістиці Алена Гіроді - режисера, він іронізує над сексуальністю в ключі шахрайського роману. Міський житель приїжджає в пасторальну Францію за натхненням, а знаходить грайливу селянку і пригоди на все життя. Брат-близнюк цього фільму - гучний португальська «Орнітолог»: метафора про втраченого в дикій природі дослідника в пошуку рідкісних птахів і міфу в самому собі.Режисер: Ален Гіроді«Франц» / FrantzГомосексуальний роман 100 років томуЧорно-біла мелодрама про вдову загиблого в Першій світовій солдата - ідеального чоловіка і сина, який на фронті зустрів і прив'язався до француза з протилежного табору. Поки героїня буде складати в голові два плюс два, глядачам все стане зрозуміло на перших хвилинах: «Франц» - кіно про час, коли гомосексуальність зустрічалася в психіатрії як однозначне відхилення і не була сумісна з життям у свідомості звичайних людей.Режисер: Франсуа Озон«Земля під ногами» / Anchor and HopeПро лесбійок і сурогатне батьківство з теплотою і гуморомДві дівчини, британка й іспанка, що живуть на човні на Ріджент-каналі, хочуть закріпити відносини спільною дитиною - і брат одного з них, балагур і обаяха, який приїхав з Іспанії, виявляється як не можна до речі, щоб втілити цю мрію. Романтичне напруга і сумніви в необхідності мати дітей - в розмовному, легкому і дуже людяному фільмі про невиправдані очікування відносно один одного.Режисер: Карлос Маркус-Марсет«Hіж в серці» / Un couteau dans le coeurЕксплуатейшн, кемп і безодня любові до 80-хУже не перший дикий фільм від половинки дуету М83 з Ванессою Параді з висвітленим волоссям, шкіряними плащами, неоновим світлом і порностудією як головним місцем дії. Продюсер і режисер порнофільмів справляється з відмовою коханої жінки і вбивством одного з акторів, намагаючись розгадати фігуру маніяка з ножем. Все, що відбувається на екрані, максимально несерйозно і заграє з класикою Джона Уотерса і Кеннета Енгера.Режисер: Ян Гонсалес«Принцеса Сід» / Princess CydЛітній досвід на перетині дружби, підліткового захоплення і любовіПрониклива історія дорослішання дівчинки-підлітка, для якої пошук кохання - це не флірт з хлопцем за сусідньою партою. Блондинка з пухкими щоками Сід приїжджає на літо до тітки, богемному зразку для наслідування, і захоплюється живе поруч дівчиною: дружба, як це часто буває в тінейджерства, переплутується з закоханістю і сексуальним пробудженням. Загалом, розігране на новий лад «Моє літо любові».Режисер: Стівен Коун«Непокора» / DisobedienceЛесбійки в сучасному світі, але традиційному суспільствіРежисер «Фантастичної жінки» знімає в Америці двох чудових актрис - Рейчел Вайс і Рейчел МакАдамс - в історії про гудіб патріархатом любов. Роніт повертається на батьківщину після смерті батька - рабина, шанованого всією ортодоксальною спільнотою. Тут вона зустріне подругу дитинства, заміжню і благочинну, пристрасть до якої сказиить тісне коло релігійних знайомих і друзів.Режисер: Себастьян Лелио«Фаворитка» / The FavouriteЖіноча дуель за розташування примхливої королевиХльостка сатира про любовний трикутник за мотивами реальної історії при дворі британської королеви Анни. Перша придворна леді і за фактом виконуюча її обов'язки графиня Мальборо терпить конкуренцію з боку невідомої племінниці, яка вирішила всіма силами пробити собі дорогу при дворі. Тріо видатних актрис з одним «Оскаром» для виконавиці ролі Анни Олівії Колман.Режисер: Йоргос Лантімос«Близнюки» / GeminiЛесбі-драма плюс неонуар про селебріті і життя в центрі уваги«Зільсер-Марія» пару років по тому: американський мамблкор-режисер Аарон Катц перевинаходити жанр каліфорнійського нуара, знімаючи кіно про суперзірку і її заплутаних відносинах з асистенткою. Чи то непроговорений любовний трикутник за участю всіх трьох дівчат, то чи power games, «Близнюки» ламає жанр детективу, де саспенс буде спотикатися об неоднозначні мотивації персонажів.Режисер: Аарон Катц«Огидний дитина» / Nasty BabyГеї, Крістен Уіг і одна непередбачувана подіяНесподіваний фільм навіть в фільмографії зовсім конвенційного Себастьяна Сільви з Крістен Уіг на головній ролі всередині заплутаного трикутника в мегаполісі. Двоє кращих друзів, майбутня дитина, один донор і напівбожевільний сусід по будинку - в якийсь момент все сходиться воєдино. Посеред красивої і обставленій за всіма правилами хюгге нью-йоркської квартири починає відбуватися безумство зовсім з іншого світу і жанру: без спойлерів - багато крові і більше ніякої псевдобуржуазной ідилії.Режисер: Себастьян Сільва«Божа земля» / God's Own CountryГей-роман в несприятливих сільських обставинах«Горбата гора» в Йоркширі: там, де між чоловіками зрозуміла і вітається тільки дружба, юний і не дуже досвідчений фермер наймає мігранта на роботу, щоб впоратися з домашнім господарством - і не може зрозуміти, що з ним відбувається. Але суворий край не про це.Режисер: Френсіс Лі«Качине масло» / Duck ButterЛесбі-драмеді про початок відносин, наповнених натхненням і розчаруваннямиЧарівний дует двох класних актрис - зірок серіалів «Вікторія» і «Затримка в розвитку». Різні за характером, але схожі за поглядами на відносини дівчата пробують створити пару, де ніхто не буде соромитися бути собою, а страх їх покоління перед щирою близькістю нарешті буде подолано. Підсумок - чарівне кіно про спробу почати здорові, чисті і поважні відносини, враховуючи негативний досвід не дуже щасливих пар навколо.Режисер: Мікель Артета«Королівська кобра» / King CobraПочинаюча порнозірка в зоні інтересів аж кількох продюсерів«Ночі в стилі бугі», але не в епоху відео і кінотеатрів. Що важливо, детективний сюжет вигаданий не з голови, а заснований на реальних подіях - долі молодого актора-дебютанта з харизмою Джеймса Діна, якого не можуть поділити між собою конкуренти. Ще один стоїть фільм Келлі з великим і жахливим Джеймсом Франко - «Мене звуть Майкл», інша реальна історія гея-активіста і Пасіонарія, котре повірило в бога і радикально відрікся від своєї сексуальної орієнтації, але не назавжди.Режисер: Джастін Келлі«Нижче її губ» / Below Her MouthВибір між ідеальним весіллям і класної дівчиною, яку зустріла тільки вчораКанадська мелодрама про невблаганності бажання, незважаючи на всі дані обіцянки та побудовані плани. Успішна в глянцевій індустрії красуня Джасмин волею випадку стикається з дівчиною спершу по сусідству, а пізніше на вечірці. Швидке весілля летить в тартарари, тому що планів на відносини з жінкою у головної героїні, зрозуміло, не було.Режисер: Ейпріл Маллен«Подруга» / RafikiЛесбійський зв'язок як табу в африканській країніКвір-кіно в Кенії і ПАР неохоче, але знімають - і точно більше, ніж в Україні або Росії: місцеві режисери намагаються з'ясувати, наскільки сімейні обмеження і думка ком'юніті впливають на можливість будувати одностатеві відносини. Дружба, а потім і любов дівчат з різних світів починає загрожувати їх фізичній безпеці: навколишні шантажують - тому або грати за законами нормальних, або буквально отримати по голові.Режисер: Ванурі Каху«Хлопець як Джейк» / A Kid Like JakeЯк поводяться прогресивні батьки, коли їх син надягає спідниці і грає з лялькамиКлер Дейнс і Джим Парсонс грають батьків маленького Джека, який ще ходить в дитячий сад. Джейк любить вбиратися в сукні, іншим іграшкам воліє диснеївських принцес і наділений величезною емпатією і інтелектом. Батьки хвилюються, як оточуючі сприймуть його інтереси і нахили, намагаються подолати стереотипи у вихованні і підтримують Джека в дорослішанні як можуть, - але напевно не знають, як треба. І ніхто з нас не знає.Режисер: Сайлес Ховард«За канделябрами» / Behind the CandelabraОбраз партнера як продовження себеПотрапляє в саму суть байопік про поп-зірку Либераче - улюбленця жінок і одночасно з цим помпезному шоумена-гея. Содерберг знімає про те, що для деяких будь-які стосунки - вторгнення в іншого, всього лише продовження власного нарцисизму і одержима бажання переробити світ під себе. Метт Деймон з демонічним стробінгом і Майкл Дуглас з безрозмірними перснями на граючих на піаніно руках - екранна гей-пара мрії.Режисер: Стівен Содерберг«Клич мене своїм ім'ям» / Call Me by Your NameТой самий фільм про персик, шортики і кучерявого хлопчика, що закохався в Армі ХаммераНа літо в італійський заміський будинок до професора приїжджає асистент з античної статтю і посмішкою суперзірки. Син-підліток інтелектуала божеволіє від бажання і сум'яття - треба вибирати між недосяжним дорослим і закоханої ровесницею. Фільм з Тімоті Шаламов, про який останні два роки говорили з кожного праски, - здається, та сама мелодрама, яка винесла квір-кіно на новий рівень всіма улюбленого мейнстріму.Режисер: Лука ГауданьіноMake Love Not War! !Фото TheVillageРаніше ми нагадували, чому треба і як любити нашу Землю.І також писали про цікаві заклади харчування в Нікополі, де варто випити чогось гарячого.

Час пригадати минуле, щоб осмислити як йти до майбутнього, разом з NikopolToday. Згадаємо про школи Нікополя, щоб зрозуміти, чи діють реформи освіти зараз і що ще варто змінити, щоб діти Нікополя в школі були щасливі. Потрібно розуміти, що сама система освіти в Україні може бути чинником, чому діти не хочуть ходити до школи і втрачають бажання вчитись. Текст про жахи шкілької системи в Нікополі мовою оригіналу, без змін. Комунізм-Фашизм і українофобія у нікопольських школахШкольная система страны прогнила и уже давно неэффективна. «Совковые» методы образования давно уже не работают на современных детях,  только отбивая у них желание учиться вообще. Коммунистические парадигмы стремительно сваливаться в пропасть прошлого, оставив парадоксальную ситуацию, в которой саморазвитие собственных талантов и креативной творческой мысли и подход, становятся лучшим способом  найти работу приносящую удовольствие, нежели рабский труд  бюджетников, добытый «зубрежкой», от которой в коррумпированной продажной системе нет толку. Узники этого, - такие знакомые для нас «бесплатные» школы, родители, дети и их учителя.«Не надо говорить на украинском! У нас русская школа! Мы все расскажем учительнице!» Прогрессивные европейские и американские методы – не входят в практику, хотя уже несколько поколений выпускников школ заявляли не просто на словах, но и делом: «Мы не будем учить то, что нам не нужно, что не пригодиться в нашей жизни!» Вместо развития индивидуального потенциала личности, нафталиновые школы пытаются всех сравнить, выращивая из детей быдло. Личность до сих пор преследуется, ущемляются права детей. В результате, страдают все. И учителя, которые тратят свой педагогический потенциал на 4/5 класса, которому это не нужно; и сами дети, которые могли бы потратить своё время не на ненавистный им предмет, а на то, что действительно выходит у них лучше учить, понимать и практиковать в будущем.  Потенциал целых поколений закапывается бессовестным образом!Попытки возродить труп советской традиции политиками-консерваторами и постсовецкими учителями на местах, создания винтика системы, которой уже давно нет, натыкаются на жесткий протест поколения, рожденного в свободной Украине. Это первое. Второе – бессмысленная зубрежка, в обществе, где все давно продаётся и покупается, начиная от табеля у школьной скамьи и заканчивая зачетом в университете. Таким образом, в результате коррупции, на высокие посты державы, выбились крайне непрофессиональные ПТУшники, к примеру такие, как Алёна Лукаш, или еще хуже - зек Янукович. Последствия такой системы – сейчас пожинает вся страна.Бессмысленно воспринимать общеобразовательные законы серьёзно, принятые теми, кто их сам не исполняет, кто отправлял учиться, и будет далее отправлять своих детей в Европу и Америку, получать образование в лучших учебных заведениях планеты. В сфере образования зреет своя Революция, ведь поборы с родителей и унижение детей достало всех родителей! Гнилая система разваливается на куски, и дети уже не первый год обременены «Табачным» влиянием на образование. Всё нужно реформировать, использовав инновационный опыт.Коммуниз-Фашизм в никопольських школах.Хочу предоставить Вам прекрасный пример, если так можно выразиться, который произошел в одной из никопольских школ с вполне обычным ребенком . Он подтверждает выше написанное. 3-й класс школы №3 (2013 год, ред.). Слова классного руководителя к ребенку:«Отправим по заявлению в Интернат; Напишем директору, чтобы тебя выгнали из школы; ты что, на дискотеку пришел? другие учителя постоянно делают замечания относительно тебя!»Все это произнесено перед всем классом. Но, с чего такое унижение перед одноклассниками?- Чтоб ты больше в этих синих штанах не приходил! – выкрикнула классный руководитель перед детьми…Дети подхватили, и уже на перемене окружили ребенка: «Почему ты в них ходишь? Не приходи больше в них! Ходи как все! Дискотеку устроил!»Вот и пример коммунизма-фашизма в наших школах. Естественно, любому разумному человеку ясно, что цвет штанов никаким образом не влияет на усвоение информации, но только не для закомплексированных учителей наших детей. Любое «инакомыслие», присекается советским «педагогом» публичным высмеиванием. Дети же, довольно жестоко после могут расправиться с ребенком, лишь за то, что тот посмел отличиться. Учителя, прививают свои личные маргинальные «табу» и детям. В чьих руках ваши дети, господа родители? Система тирании на местах… Школы выращивают из ваших детей либо аутсайдеров, посмевших бороться до конца за своё я, либо тех, кто в массе со всеми готов унижать и разными формами уничтожать тех, кто идет против системы. Что это, как не наследие павших тоталитарных режимов? И зачем нам это нужно в 21 веке?!Украинофобия и маргинализация в русскоязычных школах.Следует заметить, что мальчик учиться в русскоязычной школе. В следующий раз, когда ребенок начинал говорить на украинском языке, так как в его семье это обычная практика, дети сказали: «Не надо говорить на украинском! У нас русская школа! Мы все расскажем учительнице!»  Таким образом, сами дети становятся присекателями инаковости, беря пример с учителей.  Следует заметить, что русскоязычные школы выращивают маргинальзированных детей, которым жить дальше в Украине, но ненавидеть всё, что связано с ней? Из таких школ, выходят выпускники, которым не просто «плевать» на Украину. Школьники не то, что не знают украинского, а зачастую даже не понимают его, презирают украинскую историю и культуру. Какое будущее у такой страны? В результате, возвращаясь к примеру ученика, в школе есть только 2 ребенка, которым всё-равно на каком языке говорит мальчик. Только с ними ребенок и может общаться. Все остальные, считают его белой вороной уже с первых классов, в чем большое участие приняла сама классный руководитель.  После неё, дети подхватили, и начали повсеместную травлю. После болезни ребенок пришел в школу. Наступил нечайно кому-то на ногу на уроке физкультуры,  его толкнули, ребенок крикнул в ответ: «чтоб его не трогали». Но дети уже консолидировались в фракцию против него и вместе начали обвинять. Учительница, вместо того, чтобы разобраться: «Пока тебя не было, было все хорошо, а ты пришел, и все тебя опять трогают!» Дети подхватили: «Если ты бы сюда не пришел, то все было бы нормально, лучше ты болел всегда!» А дальше, ведь будет только хуже… Мальчик потерял желание не только учиться, но и вообще ходить в школу. Его ожидает судьба аутсайдера?  Быть может, родители считают, что их детям это не угрожает, но на месте этого ребенка на самом деле может оказаться каждый, в любом классе. Не подконтрольные классные руководители, одноклассники и школьный персонал, сделают всё, чтобы «воспитать за вашей спиной ребенка таким, каким Вы не хотели бы чтобы он был». Что же делать? Как защитить ребенка от такого «образования» и некомпетентности? Тема тревожная, животрепещущая, поэтому я решил обратиться с примером к нескольким знакомым учителям из нашего города. Они не так давно преподают, но вызывают доверие, так как пошли в сферу образования, именно ради детей, и любви к образованию. Вот что сказала одна из них:«Програму шкільну затверджують люди, які до викладання та специфіки роботи в школі ніякого відношення не мають. А кожен має займатися своєю справою, тим, що добре вміє. Це стосується усіх людей. Тому, не спішіть звинувачувати своїх дітей, що вони дурні і не встигають за програмою.  У випадку з хлопчиком, тут беззаперечно мають втрутитися дорослі. Треба звернутися до завуча або директора. Я можу з упевненістю сказати, - зараз усе вирішують саме батьки дитини. Вони мають реальну владу, це я кажу як людина, що в школі працює. Я можу сказати одне. Закону, який визначає, що шкільну форму слід носити обов'язково, - не існує. Всі питання шкільного життя вирішує рада закладу. Як вона встановлює, так і має бути. Звісно, не проти волі батьків.Українська мова - є державною, ніхто не має права притісняти або забороняти людям спілкуватися нею.  Це особливо стосується школи. Я б таке не терпіла. Особливо в молодшій школі батьки правда мають величезний вплив, можна влаштувати збори батьківського комітету і винести це питання перед батьками, які мають право і забов’язані впливати на вчителів». Молодой учитель захотел остаться инкогнито.Родители могут и дальше закрывать глаза, слепо верить, что «школа во всем верна», а «учителя всегда правы», но это давно уже не так. Система требует кардинальних изменений и реформ, участия в ней самих родителей и детей. А пока вы молчите и бездействуете, школа продолжает калечить детей, - забирая будущее и потенциал у всей страны. Естественно, ведь, чем глупее молодое поколение, тем умнее в их глазах власть, которая уже давно не вызывает доверия… С каждым годом, общеобразовательные школы превращают жизнь личностей в Ад. Собственно, я сам прошел через такой Ад, и знаю прекрасно его убогое лицемерие в лице школьной администрации и учеников. Большинство моих бывших одноклассников, я видел на улицах города в грязных спортивных костюмах, с сигаретой  в зубах и бутылкой в руке. Только некоторые из моих одноклассников, смогли поступить в Университеты, стать фотографами или моделями, начать добиваться чего-то. Те, кто травил их – постигла судьба рабочей силы. Жизнь – расставила всё на свои места. Искренне можно радоваться с того, что поколение 1990-х вступило в ряды учителей. Они не будут калечить души детей, уже хотя бы и тем, что не будут в них лезть…Звісно, буває так, що діти винні самі, але вже тому, що винні батьки:26 квітня 2013Автор Rayan RienerЗа потребою, в розділі "Власна думка" - кожен нікополець може висловитись, щоб скористатись своєїм конституційним правом на свободу слова, самовираження і розповсюдження інформації. Надсилайте свої історії на нашу пошту [email protected]Фото з блогу "Тут і Зараз" та відкритих джерелРаніше ми писали як онлайн система майбутнього зможе змінити Україні одним кліком. І також про занепокоєння жителів міста Нікополь стосовно стану коумнальних систем водопостачання і не тільки.

Ви будете здивовані! Трохи інформації про одного із співзасновників сайту NikopolToday.Жодних таємниць - поки ми формуємо сторінку "Про нас", зокрема і основну комнаду NikopolToday, дещо цікаве для Вас. І такі люди народжуються в Нікополі. Дізнайтесь більше у відео-інтерв'ю.Громадська організація Прихист: "Письменник, поет, художник: Rayan Reiner про досвід, плани на майбутнє та погляди на життя.Попереднє інтерв'ю з цим талановитим молодим нікопольцем викликало суспільний резонанс у нашій групі, та можливо, підштовхнуло когось до роздумів над життям та правами людини взагалі.Насправді, у минулому інтерв'ю багато хто зачепився за абревіатуру "ЛГБТ" та не помітив, що це лише одна з часточок складової людини. Сьогодні до вашої уваги - особистість, яка не боїться виходити за рамки та жити власним життям, що (несподівано!) може виявитися досить подібним до вашого повсякдення.Тож коли наш земляк повернувся до України, #ГО_Прихист просто не могли не зустрітися з Райаном. Ми поспілкувалися на теми, що торкалися творчості та поглядів на життя цього незвичайного молодого чоловіка."Відео-інтерв'ю на сайті YouTube:Оригінальний лінк на статтю на сайті організації "Прихист".Коментар від Rayan Riener: Інтерв'ю на яке ви так довго чекали! !Дякую організації "Прихист" за цікавість до моєї творчості і відкритість до різноманітних представників суспільства. А Марина Воробйова (Marie Sparrow) за цікаві питання і професійність етики журналіста.Можливо незабаром версія із англомовними субтитрами буде доступна для перегляду на моєму каналі YouTube.Автор Rayan Riener / фото ПрихистРаніше ми розповідали як відома дитяча забавка змінила орієнтацію і тепер вчить людей бути терпипими. Також писали про одного із головних меценатів міста Нікополь - Крістоф Райва розповідає ексклюзивну інформацію про життя в Нікополі.

Назад у майбутнє! Поговоримо про те, які зміни стались в Україні за останні 10 років і чи дійсно щось змінилось? Ніколи не знаєш, коли саме ти можеш отримати гіркий досвід від системи. Як це: залишитись на вулиці без грошей, без допомоги поліції, в чужомі місті?Культура, хамство, корупція, політика, права людини і соціальна незахищеність - це стосується кожного з нас. Про це NikopolToday нагадує, щоб кожен із нас міг оцінити, як було ранішо раніше в Нікополі та Україні. І як зараз. "Україна - країна не для людей, не для життя" Я живу в Україні. Це країна ортодоксів, тому що у нас більше ніж половина населення є пенсійного віку (Made in USSR). Більшість людей народилися у Союзі, - і це більш ніж жахливо. Чому? Тому що у більшості із них наче мізки промито і живуть (існують) вони автономно ще у своєму "Радянському Союзі", за весь час незалежності майже не ідучі в ногу із часом. Ці люди - трупи, живі приклади сплячого автономного мозку. І своїм же дітям вони і передають тако ж свій же консервативізм. Вони годуюють своїх дітей "консервами" ще радянського виробницта, бо інших форм культурної їжі вони не знають, тому і годують філософією мамонтового періоду, - де людина, - остання істота в країні. Вони навчають дітей мовчати, не висловлювати своєї думки, - тому що мовчання, - безпечне. Краще мовчати, слухатись і йти строєм, що їм підсовують. Така система, і проти неї йдуть лише одиниці. Я вважаю таких людей героями.Ітак. За останні декілька днів сталося багато чого "цікавого". У неділю (15. 10. 12.), скориставшись вихідним, я поїхав до друзів у Мелтополь.  Їхати довелося обручем, - нащі дороги і планування шляхів, - жахливі, - через Запоріжжя, де автобус простояв більше ніж пів години.  Тим більш, що для нас такі шляхи і транспорт, ну, наприклад - сінкансен, - такіж далекі як і саме існування духовних істот. Вони є, але так далеко до них карачки плестися, щоб тільки побачити, а про впровадженн я взагалі мовчу.. Після Запоріжжя, (доречі, Запоріжжя - найкримінальніше місто Укрїани, - таке собі Чікавого від Made in Ukreine) поїхали на південь, в сторону Мелітополя, де вже кілька годин на мене зачекались друзі.Звісно ж, бас приїхав із запізненням, десь о 14:00 годині. Зустрівшись із друзями, я пішов купувати білет додому., але касирка, розлючена тим, що я заважав їй розмовляти по телефону, сказала, що "білетів немає". Я був шокований, її грубість і бидлоідентичність, - пляма на гарний день. Добре що друзі порадили взяти білет на інше місто, що б потім бересісти і потрапити у своє місто.  Так ми і спланували все, і пішли гуляти по Мелітополь. Але потім...Касирша білет так і не дала, аргументуючи це тим, що буде "по приїзду". Як це "по приїзду" второпати я не міг, з таким обслуговунням я зустрівся вперше. Але і "по приїзду" - білетів для мене не було. Хоча інщі підходили і купували.  І вона розлюченим тоном сказала, щоб я заплатив водієві. Тоді я сів у щойно приїхавший бас, який би міг менедовести без пересадок. Але знову ж... водій перевіряв білети і запитав у мене, я сказав, що я заплачу, як мені і сказаал касир, але водій, водій сказав, щоб я вимітався.Щоб я пішов і купив білет! Я знову ходив до каси, але мене відправили знову ж до того самого водія. Хоча у інших пасажирів білети були. І цікаво, коли вони їх купили? якщо я намагався їх придбати ще зранку і ввчері. Але, як бачите, чомусь саме для мене квитків не було.  Чи то така касирка фобічна, що не дала мені квитків додому тільки тому, що я їй не сподобався і нестандартно виглядаю?Водію я сказав, що білетів немає і мене знову направили до вас. Але йому було всеодно: вимітайся з автобуса, - це те що я почув. Бо у мене не було того клятого білету, який би продали мені. Усім продавати можна, а мені - ні. Неймовірна країна "рівних можливостей"."Коло аду, - розпочлося". А усі автобуси до мого міста були майже зайняті, але вільні місця були! І не одне-два, а ще більше! І ані жінка-касир, ані водій - не допомогли, не давали ні квитка, ні приймали грощі, ссилаючись один на одного. Тоді я і сів на перший ліпший автобус до Запоріжжя, щоб від туди поїхати додому із пересадкою. (більш того, хочу зазначити, що квиток коштував біля 40ка гривень і в нього входило: брудні крісла, підлога і замурзані вікна + відсутність пасків безпеки).Як тільки ми прриїхали у ЗП, а їхали ми майже три  години! одразу ж побіг до каси, купити білет, на перший ліпший рейс до Нікополя. Вже діставши грощі і запитавши скільки коштує білет на найближчий рейс; а він був на 5:30! Але його мені теж не дали, кинувши знайому фразу "по приїзду"... х_х Це "по приїзду" я вже зустрічав у Мелітополі,.. Скільки можна? - думав я.Нічого не залишалося, як сидіти з 21:00 до 5:30 ранку.  Без сил, я сів на скамійку і трохи почитавши, заглибився у сон, але тримав сумку у руках, бо там був гаманець. Декілька разів виходив на вулицю, подихати свіжим повітрям. На вулиц моросив дощ, і постійною рікою пливли автомобілі на трасі. 4 години до Мелітополя і майже 3 години до ЗП, давали про себе знати моїм повним виснаженням... Я задрімав, час від часу вікриваючи очі, але знову очі закривалися самі собою.Прокинувшись, я вирішив піти і купити собі кави з автомату, бо змерз.  Поліз у сумку, а кишеня була відкрита, помітив, - грошей немає! Гаманець пропав! Ще раз обдивився сумку, але окрім книги Рея Бредбері "Вино з кульбабок" - там нічого не було!!! У гаманці було десь 350 гривень, банківські картки і сім-картки для мобільного! Їх хтось вкрав! А на картках було більше ніж 2000 гривень! Я був шокований. Що тепер робити у незнайомому місті без грошей, я навіть квиток не встиг купити, бо продають його по своєму "приїзду"! Поліз у кишені, - там лише 20 гривень, а квиток коштував 38 гривень. Тоді я згадав циганок і дівчину, що сиділа поруч і подивлялася на мене. Можливо це хтось із них зробив?Буває ж таке, коли циганки якимось чином маніпулюють своїми жертвами, що ті самі віддають грощі і усе цінне, а потім, - забувають про це. До тогож - я був виснажений...Але поруч ще сиділа жінка, що постійно на мене дивилася...Чому? Не знаю, це могла бути і проста зацікавленість а не планування крадійки... Я цього не міг знати. Одраз ж я пішов до каси і попросив  про допомогу., повідомивши про злочин. Але касирка ліниво відповіла мені про гаманець: невже ти не знаєш, що тобі його ніхто не поверне, навіть якщо я дам об"яву через мікрофон?" Я сказав розлючені слова: спасибі за допомогу.Сам пішов розпитувати людей, чи ніхто не бачив як хтось підходив до мене, поки я спав. Всі вони невизначено казали, що ніхто не підходив, і дівчина, що сиділа поруч, теж так сказала. Ніхто нікого не бачив і не чув. Моя хата з краю, - нічого не знаю. Типічний україгнський менталітет. Та щей камери спостереження в цьому залі чекання - не було. Халепа! Але факт є факт, коли я зайшов до Автовокзалу, - грощі були, і якщо їх не повернуть - я не зможу повернутися додому. Я не знав, що робити: люди кліпали очима і робили вигляд, що вони нічого не знають, клялися і божилися...Касир сказав, що треба 38 гривень на проїзд,  я нашкріб у кишенях лише 22! Я не знав, що мені робити в такій  ситуації... сидячи на лавці, знову перепитував людей, але безрезультатно, просив грошей - ніхто не хотів допомагати.  Я залишився сам на сам із своєю бідою, і подзвонити нікому не міг, бо кошти на рахунку телефона закінчилися.Відчай. Я знову звернувся до касира, але вона відмовилась допомагати. І тоді я вирішив зателефонувати у міліцію. По телефону я розповів ситуацію. Вони обіцяли скоро бути, але приїхали тільки через годину.  Коли приїхали, знову мене перепитали, попросили показати місце де я сидів, обшукали людей. Запитали які купюри грошей у мене були, але у нікого не знайшли.  І тільки зараз, якимось чином, продавчиня із внутрішнього кіоску сказала, про жінку що поруч чиділа зі мною. Що це можливо вона зробила, і деякі люди потроху почали дорогами/шляхами тикати на неї. А раніше невже не можна було сказати? Коли вона була тут? А зараз вже втекла, тільки почувши що я телефоную у міліцію. Вони намагалися відшукати ту дівчину, але так і не знайшли.  Вона наче крізь землю провалилася.  Встигла втекти.Міліціонери сказали, що мене доведеться везти у дільницю, щоб написати протокол. Що це займе небагато часу. Але які це були брехливі слова! Зараз, я напевно вже більше ніколи не захочу опинитися у будь якому відділку Україні. Ніколи у житті, я не буду просити допомоги у міліції після цього дня. Привезли мене у відділок. Жахливе місце! Одразу ж я побачив, що там сиділа п"яна жінка-проститутка,  що сиділа апофіозно на столі, дивлячись на хлопця за гратами п"яними очима. Обшарпані стіни. Сморід. Далі мене провели за грати і наказали "чекати"  тут, прямо поруч із проституткою і хлопцем, який зчинив розбій. Згодом міліціонери привели ще якогось злочинця напідпитку, і залишили поруч мене!  Напроти мене, за столом спав нападник, із-зі грат на мене дивилася жінка-проститутка, а зовсім поруч, хвастався вбивством чоловік напідпитку, все повторюючи, що вбив власного дідуся! Розбудивши нападника за столом, почав до нього лізти, хвастатись, що ВБИВ свого ДІДУСЯ!!! Вжавшись у стінку, у мене перехопило дихання. Я мовчав, - ніби мене тут немає.  Шокований, де саме я зараз знаходжусь і з ким саме, питав у себе чим я заслужив сидіти за гратами зі злочинцями!? Я потерпілий, а не злочинець! То ж невже немає іншого місця, для чекання?! Певно що у наших українських дільницях - немає. Потерпіли/нападники, вибачте, - одна страва?Потім вбивця дідуся почав бити стальні двері, за якими сиділи міліціонери. Я все не міг відійти від шоку, не знаючи, що робити і куди тікати.  Три години  я перебував із цими виродками, і більш того, я бачив власними очима, як міліціонер бив вбивцю дідуся кулаками, ногами і головую об стінку. Розтеклася кров. Міліціонери і інщі злочинці разом сміялися. На підлозі була кров. У коридорі теж була кров.  Хтось сопів за стіною за іншими гратами. Обшарпані жахливі стіни - це запам"ятаю на все життя. Міліціонери, як покривали матом усе як зеки. Я - незрозуміло чому стояв посеред цього хаосу, і напевно все ж таки благав Бога, щоб я зміг потрапити додому.  Один з міліціонерів кричав на мене, крив матами, що я загубив гаманець і чому не заблоквав картки. Під його очима запеклися кругу, сам кістлявий і з розширеними зіниціями - він був під кайфом...Один - все продовжував бити злочинця, який благав добити його...Я - побачив усе це власними очима. Це один із чорних кутів сучаної України., про який я дізнавався лише по новинах.  А міліціонери, які проходили повз мене, знущались з мене. Сміялись, чи хлопець я чи дівчина, на що я відповідав розлючено: та хочь і воно, яка вам різниця?! Тільки б відчепилися від мене...Справжній жах.  І тільки у четвертій годині ранку прийшов слідчий, і повів у свій кабінет на другому поверсі, писати заяву. Він був не задоволений, бо його розбудили посеред ночі. Свою агресію він одразу ж почав кидати на мене, обкладаюи матами і ніщівним поглядом. Він був, грубий, матерився, і теж знущався із мене. Поки я писав, він казав, що я тупий, бо я зробив декілька помилок у заяві, хоча я просто був виснажений переїздами і безсонною ніччю. А він матерився: "ти що сука писати не вмієш, блять, дебіл"? Він навіть сказав, що я обкурений, хоча я не курю взагалі. Але у нашій міліції - будь"який злочин можуть накласти на першу ліпшу людину.  Саме тому я побоявся знімати на телефон знущання над злочинцем і побиття...Він написав у заяві, що грошей у моєму гаманці взагалі не було, так як я із нішого міста і не зможу приїздити сюди. Більш того, наказав писати російською. Він сказав, щоб я навіть і не сподівався, що гроші повернуть мені. Навіщо тоді взагалі міліція, яка навіть гаманець повернути не може?! Я просив про допомогу, бо у мене не було грошей на повернення додому, а він відповів, що "вони не благодійний фонд"...Він запитав, так чого я хочу від міліції. Я так і сказав вже, що сподівався що вони знайдуть гаманець, хочаб із картками, щоб я міг зняти грощі, але марно - міліція, - це орган, який займається зовсім іншим - збором данини із підпільних казино і наркозаводів. На більше вони не спроможні! Він повторив, що вони не благодійний фонд, і допомагати не будуть! Що це за міліція?! Яка не надає реальної допомоги людям?! Навіть кілька десят гривень на повернення додому...Мені сказали, що я вільний.Деякий час я ще чекав, поки мене випустять із-за грат, але я не знав як тепер дійти до Автовокзалу, у зовсім незнайомому мені місті. Мені вказали напрямок рукою. "Іди!"І все - я пішов ні з чим, - зате з новими уявленнями про правоохоронну систему.  Ще більше виснажений і шокований. Руки тремтіли, а ноги тремтіли від того, що вже не могли йти. Я заблукав на вулицях міста, і запитавши у жінки тільки дізнався куди йти. Не сподівайтесь на міліцію взагалі! Не не тільки не можуть вас захистити, а можуть і сами із вас познущатись.  В Україні, на цей час - дуже необхідно носити із собо зброю, бо НІХТО, окрім ВАС САМИХ - не захистить! Носіть із собою пістолети, шокери, чи хоча б - балончики. Не засипайте, чи навіть не дрімайте  у суспільних місцях - бо ніхто вам нес каже хто вкрав ващі речі, із оточуюючих. Від міліції і адміністрації Автовокзали - допомоги реальної не дочекаєтесь ніколи, так і навіть від самих людей поруч... Зло поруч.Україна - країна у якій я народився, і напевно помру. Україна - країна нелюдських умов життя, країна фобій, сексизму і гомофобії, нецензурної лайки, постійно п"яних підлітків і товп із гопо-биків у адідасі. Україна - вже не Україна, бо Україною вона була сотню років тому, поки її не згвавтувала росйіська радянська культура, - тоді ще була справжня Україна, ще була українська культура, справді "щірі" українські люди. Після Союзу, в людях не залишилось добрих якостей. Україна - країна більшістного бидла і одиниць-інтеллектуалів, які самотушки повинні боротися із системою за своє вільне життя і права. В Україні - живуть найбідніщі і одночасно найбагатщі люди усієї Європи.  Багаті - у маєтках із озерами  і полями для гольфу у заповідниках, а бідні - у коробка радянського виробництва ( квартирах ), які б давно треба було знести, за повний архітектурний несмак. В Україні знущаються із тих, хто не схожий на більшість, виключенням є лише расизм - цього у нас насправді немає. В Україні - великі  міста трохи більш продвинуті, але з ще більшою сірою масою людей, які живуть для того, щоб існувати, не маючи цілі.  А в маленьких містах час майже зупинився, одраз ж після розпаду Союзу. Ні, Україні не ізольована - вона просто таки гниє і вмирає: морально, культурно, історично і фізично. Я буду щасливим, якщо мої слова будуть неправдиві, і згодом усе буде добре, - але сліпо у це вірити, - смішно. Бо ніхто реально не хоче об"єднуватись і йти щось робити.Люди пливуть за течією цієї сточної канави... Беззупину. Це все жах.Це все гірше за жах, - це морок із якого майже неможливо вибратись. Ні, я все ж таки дібрався до Автовокзалу, годину блукаючи по вулицям міста. Добре, що водій був згоден відвезти мене безкоштовно, щоб потім мене зустріли у місті і розплатилися.  У автобусі я майже знепритомнів, без сил, - боліло серце, - не витримуючи того жаху, що зі мною сталося.  За запотівшими брудними вікнами - гуляв до обрію туман.  Такий же туман, як і у більшості блукаючих у ньому людей, - українських головах. Вдивляючись у туман, я запитав себе: тож яке в нас майбутне? - Туманне, - відповів мені обрій, десь далеко там. Автор Rayan RienerРаніше ми писали коли вийде в український прокат стрічка "Тихе місце 2".Також нагадували, що нікопольці знервовані тим, що в лікарнях міста занадто багато хворих.

Як не дивно, діти - це не наша власніть. Вони також мають права, про які батькам варто пам'ятати, нагадує NikopolToday.Спеціалістка пояснить, як правильно карати дітей. Текст мовою оригіналу і без змін для "Власної думки", вже відомої Вам психологині з Нікополя - Марини Воробйової. Как наказывать детей?Если ребенок сделал случайно или намеренно что-то запрещённое, опасное, глупое - как повезет - как его наказывать? Как наказывали вас? Меня не наказывали. Меня никогда не били. Не лишали удовольствий. Не ставили в угол. И я за это благодарна своим родителям.Дети познают мир, пробуя его на прочность. И вас испытывают в том числе. Вспомните себя: вы были точно такие же.В нашей стране за физические наказания детей родителям ничего не будет. И я думаю, это неправильно. Нас должны учить решать конфликты без рукоприкладства, не важно, с детьми или партнёрами - но нас учат котангенсам и таблицам всяким наизусть. Я очень любила химию и понимала ее отлично. Но после школы мне ни разу не пригодилась таблица Менделеева, которую я во сне могла рассказать. А вот с непониманием, конфликтами, агрессией и гневом я имею дело почти ежедневно. И поначалу конечно кучу глупостей натворила. Когда вы размышляете, как наказать ребенка, примерьте ситуацию на себя и подумайте, как бы ВЫ хотели, чтобы вас за это наказали.И что, как?Однозначно я против:Битья,Оскорблений,Постановок в угол,Лишения чего-то Я за:Диалог,Мотивацию,Пояснение ситуации,Мирный договор о ликвидации последствий происшествия, Подскажите ваши варианты.Также, в случае с ребенком важно понимать, что он не всегда способен осознать последствия своего поведения, и если вы пугаете или отчитываете ребенка, никогда не говорите "ты плохой", "ты дурак" - используйте фразы "ты сделал очень нехорошо", "это был глупый поступок". Акцентируйте внимание на действии, а не на личности. Дети познают мир, пробуя его на прочность. И вас испытывают в том числе. Вспомните себя: вы были точно такие же. И вспомните, как поступали с вами. Помогли ли наказания или их отсутствие? Как вы себя чувствовали. Обратитесь к себе-ребенку. Ответ там.Автор Марина ВоробйоваНагадуємо, облрада виділили майже півтора мільярди на дороги Дніпровської області: варто молитись, щоб не вкрали?Батькам до уваги - в Нікополі епідемія грипу, не пускайте зайвий раз їх на вулицю, контактувати з заразою.

Авторська стаття від NikopolToday для розділу "Власна думка" від Rayan Riener про головне: Сенс Вашого Життя. Кожен колись задумується про це. Рано чи пізно, це питання змушує зупинитись і визначитись із Покликанням. Як визначитись із Покликанням - якщо це про Вас, читайте далі. Я хочу, щоб ви задумались про: Сенс Життя. Кожен колись задумується про це. Рано чи пізно, це питання змушує зупинитись і визначитись із Покликанням. Коли ви визначились із Покликанням, ви можете зайнятись і Зродною працею.  А там вже і життя на марне – не проживете. Почнете роботу над власною Біографією. Але все житті доведеться відстоювати власну Свободу Особистості. Та нести Правову відповідальність…~[Шлях] Вільної ОсобистостіЩо таке особистість, спитаєте Ви?«Особистість»  - особистістю можна назвати людину, яка досягла такого рівня соціального розвитку і самосвідомості, який дозволяє їй знаходити і обирати серед цінностей культури особистісні смисли, самостійно виконувати відповідну перетворювальну діяльність, свідомо і відповідально здійснювати саморегуляцію діяльності й власної поведінки...(Які ознаки характеризують Особистість) характеризують такі ознаки:Перевір, чи маєш всі ці ознаки особистості.1. розумність (визначає рівень інтелектуального розвитку);2. відповідальність (рівень розвитку почуття відповідальності, уміння керувати своєю поведінкою, аналізувати свої вчинки і відповідати за них);3. свобода (здатність до автономної діяльності, прийняття самостійних рішень);4. особиста гідність (визначається рівнем вихованості, самооцінки);5. індивідуальність (несхожість на інших).(Що визначає Особистість ?) визначають:- неповторні фізичні якості,- психічні процеси,- темперамент,- характер,- здібності,- мотивація,- потреби,- інтереси.Що таке Особистість, індивід та індивідуальність:Індивід утотожнює загальні властивості людини, як організму.Індивідуальність утотожнює специфіку окремої людини, причому специфіка ця може носити спадковий чи випадковий характер.Особистість — результат процесу виховання і самовиховання. «Особистістю не народжуються, а стають» [А.Н. Леонтьєв] Діти не мають особистості, оскільки відповідальність за їх вчинки ставиться їхнім батькам. На думку Л.І. Божович, можна виділити два критерії особистості, що сформувалася:1. Людину можна вважати особистістю, якщо в її мотивах існує ієрархія в одному певному сенсі, а саме якщо вона здатна долати власні спонукання заради чогось іншого. У таких випадках кажуть, що суб'єкт здатний до опосередкованої поведінки. При цьому передбачається, що мотиви, по яких долаються безпосередні спонуки, соціально значущі.2. Здатність до свідомого керівництва власною поведінкою. Це керівництво здійснюється на основі усвідомлених мотивів-цілей і принципів.    "Особистість" — це індивід, який "усвідомлює" свою індивідуальність.Як правило, людина, яка стає на шлях вільної особистості, - не покидає його,  оскільки куштує найкращий смак із людської сторони життя. Шлях особистості, - нелегкий, але свобода – варта того, щоб нею жити, жити справжнім життям із цілями, а не існувати, як частина механізму, яким користуються сильні світу цього. Творити свою Долю самостійно, та впливати на Долю суспільства, Творити Історію, бути її учасником, а не пасивним споглядачем, - ось що передбачає Шлях Вільної Особистості.P.S. Ця стаття, також є частиною історії, оскільки вперше була підготовлена для Українського Розмовного Клубу (Нікополь), де і була озвучена. Гадаю, зараз саме той час, коли світло тих думок, може надихнути і Вас, мої улюблені читачі.Автор Rayan RienerТакож ми розповідали - чи варто карати своїх дітей? А ще раніше показували, як живе сліпа песка з Нікополя у Києві.

Здається, що історія повторюється. Як колись Радянська комуністична влада приховувала справжні наслідки аварії на ЧАЕС, тепер комуністична влада КНР так само приховує наслідки пандемії. Так званий "Великий китайський фаєрвол" дає збій - інформація про справжні події в Китаї розміщується самим китайцями, за допомогою VPN.Під гарячу руку цензури Китаю потрапив серіал "Чорнобиль". Свобода слова все під більшою загрозою в Китаї. Про це NikopolToday передає від Вєстєй.Користувачі в Мережі стали все частіше проводити паралелі між епідемією в Китаї та вибухом на ЧАЕС. З китайського ресурсу Douban, де розміщена інформація про книги та фільми й зареєстровано більше 60 мільйонів користувачів, видалили серіал "Чорнобиль". У Мережі говорять, що сторінку серіалу видалили через порівняння з китайської епідемією коронавіруса з чорнобильською катастрофою, передає The New York Times. Це ще один доказ, про неправдиві відомості від влади Китаю про страшну епідемію убивчого коронавірусу. У телесеріалі "Чорнобиль" розповідається про ядерну катастрофу, де влада виявилася нездатною повністю впоратися з її наслідками. У коментарях до "Чорнобиля" на сайті люди обговорювали спалах коронавіруса в Ухані й дії місцевої влади.Кадр з відомого серіалу "Чорнобиль" / Фото Вєсті Комуністичний режим спрацював швидко - серіал почали видаляти з китайської мережі Інтернет. Американський режисер Крейг Мейзін, автор сценарію до серіалу, запитав у своїх передплатників в Twitter, чи може хто-небудь підтвердити видалення серіалу з сайту. Дехто відповів, що сторінка дійсно недоступна, інші - що все ще можуть подивитися інформацію про нього.Спалах нового коронавіруса стався в китайському місті Ухань в кінці грудня 2019 року. Офіційно підтверджені випадки зараження смертельним вірусом в Південній Кореї, США, Японії, Сінгапурі, Таїланді, Франції, Австралії, Непалі, Малайзії, Канаді та ще в кількох десятках країн. Варто зазначити, що контакти із українцями, які живуть в Китаї, дали плоди - вони заявили, що реальні цифри про тих, що заразилися та померлих можуть істотно відрізнятися від офіційних. Комуністи приховують правду, знову, тепер вже у іншій частині світу.У МОЗ України повідомили про перевірку декількох випадків з підозрою на захворювання коронавірусів. Два випадки не були підтверджені, перевірка триває далі. Оскільки українці продовжують повертатись з Китаю, а тестів на коронавірус в Україні апріорі немає. Ми детально описували симптоми коронавируса і чому Китай бреше - раніше.Правда, як завжди - здолає будь-які кордони, як це було із Чорнобилем, і згодом весь світ буде знати все про коронавірус / фото www.wsws.orgФото Вєсті / вільні джерелаРаніше ми писали про те, що стан соціально-культурної сфери бажає бути кращим в Нікополі.Нагадуємо, що невиліковний коронавірус вже в Україні та причаївся, чекаючи свого часу.

Права людини під загрозою в Україні, нагадує NikopolToday. Поліція розпочала розслідування за фактом протиправних дій відносно організаторів тренінгу для журналістів.  Під час заходу троє невідомих увірвалися у конференц-зал, як повідомляє Нацполіція.Вони обливали все навколо олією та обкидали пір'ям журналістів пір'ям.1 лютого троє осіб зайшли до приміщення в готелі «Поділля». Там проводився тренінг для журналістів, та вчинили протиправні дії відносно його організаторів, перешкодили проведенню вказаного заходу. Зловмисникам загрожує до чотирьох років позбавлення волі.Молодики почали погрожувати організаторам, мовляв, таким заходам у Вінниці не місце, а толерантне висвітлення таких тем ставлять під загрозу інститут сім'ї.На цей випадок уже відреагувала поліція. Вони відкрили кримінальні провадження за статтею хуліганство та перешкоджання журналістській діяльності.Наразі  слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області розпочате досудове розслідування за ознаками ст. 171  (перешкоджання законній журналістській діяльності) та ч.2 ст.296 (хуліганство) Кримінального кодексу України.За вчинення цих правопорушень законодавством передбачено відповідальність – до 4-х років позбавлення волі.Остаточна правова кваліфікація дій зловмисників буде дана після  вивчення наявних відеозаписів протиправних дій, допитів свідків події та проведення  ряду інших слідчих дій.Хід  слідства  взято на контроль керівником ГУНП Юрієм Педосом.Фото Pinterest / 24 Раніше ми показували красоти приміського середовища Нікополя - знімки нагадують про зміни клімату. Також ми розповідали, як комуністичний режим в Китаї перейшов всі кордони - як коронавірус став другим Чорнобилем?

Той випадок, коли варто бути уважним! Геї повсюди навколо нас, і Ярош стурбований, що на Україну нібито суне "гомо-диктатура" - Європа захопить все. Дмитро Ярош закликав до термінового повстання проти гомосексуалів, які захоплюють владу в країні, як стало відомо NikopolToday.Дмитро Ярош назвав головного ворога українців. Як виявилось, це не корупція, бідність, важка екологія, зміна клімату або слабка медицина та освіта, а - геї... Страшне!Славнозвісний Дмитро Ярош та гей-віськовий Віктор Пилипенко / фото НЧДмитро Ярош опублікував пост у Facebook, висловивши свою думку про гомосексуалів. Колишній лідер організації "Правий сектор" вважає, що влада значною мірою перебуває у руках людей з нетрадиційною орієнтацією. Цей факт Ярош не схвалює і реагує негативно."Декілька емоцій. Про це не заведено говорити, але... Світ летить у пекло. Гомосексуалісти, та інші збоченці, стали "нормальним явищем". Вони захоплюють владу і нав’язують людям свою "чергу денну" - сатанинську. Гомосексуальна диктатура опанувала багато країн світу. Подивіться фільми та серіали. Якщо там немає збоченців, то це вже "неформат"!Ярош згадав і про український уряд, зауваживши, що міністерки  втілюють в життя так звану "гендерну рівність". На його думку насправді є легалізацією збоченців."Молоденькі дівчатка-функціонерки, які невідомо як і чого поставали міністерками, говорять і втілюють в життя так звану "гендерну рівність". Насправді це — легалізація збоченців"!Крім того, у своєму дописі Ярош назвав Росію головним ворогом України, згадав геноцид українського народу та закликав бути творцями своєї української держави попри всі перешкоди."Я, як християнин, не збираюсь когось судити і влазити до когось "у ліжко", але і не збираюсь мовчати, тому що моєму українському народу нав’язують збоченство як нормальність і "перспективу"... Українці, ви ж розумієте, що ті, що типу "наші союзники" все роблять для того, щоб нас, на своїй Богом даній землі, не лишилося? Міністр Дубілет порахував, що нас в Україні лишилося 37 з хвостиком мільйонів. Нас — Українців. Яких у 1991 році було 52 мільйони! Це не Геноцид? Голодомор, Світові війни вбили менше, ніж їхня політика упокорення українців. Це незаперечний факт! Ми, українці, далі дивимося їхнє "кіно", ми споживаємо їхню збоченську жуйку про "гендер", "рівноправ’я", "толерантність"... Нам, українцям, збоченці, росіяни, олігархи і владоможці "втюхують" байки про те, що українці мають бути бидлом: без духовності, без моралі, без традиції. Багатьом це подобається. Тому голосують як голосують... Але, я, моя сім’я, моя родина, мої друзі, мої побратими, мої близькі — хоч і грішники, але не бидло... Ми — Українці-Християни. Ми творимо Державу на своїй Українській землі. Свою — Українську Державу. Хоч проти нас існуючий грішний світ... P.S. Дуже багатьом цей пост не сподобається. Я це усвідомлюю. Розумію, що фейсбук може заблокувати мою сторінку за "нетолерантність"... Побачите, як багато хто заховається, або, навпаки, стане на бік збоченців. Але, пригадайте, як під час Революції Гідності на одній із барикад був напис "Дістали". І ще. Росія — наш головний ворог. За Бога і Україну!"Гей-ЯрошНагадуємо, екслідер Правого сектору Дмитро Ярош написав у Facebook гомофобний пост і у коментарях зазначив, що не бачив на фронті жодного представника ЛГБТ-спільноти.Зокрема за думкою Яроша, «гомосексуальна диктатура» є причиною зниження чисельності населення України, яке він назвав «геноцидом».У коментарях до допису у націоналістичного діяча запитали, чи вважає він своїми побратимами тих представників ЛГБТ+, які воювали на Донбасі.«Жодного гомосексуаліста (гомосексуала — NT) на фронті за шість років війни не спостерігав. Не виключаю, що хтось із них, заради піару, міг бути „на нулі“, десь із-за бруствера, постріляти у бік ворога… Але, однозначно — збоченці не захищають Україну», — заявив екслідер Правого сектору.Віктор Пилипенко - один із перших геїв-військових в Україні, що зробив камінг-аут / фото thebabel.com.uaУ відповідь на це йому показали фото, де просто за ним стоїть ексгранатометник добровольчого батальйону Донбас та відкритий гей Віктор Пилипенко.В чисельних інтерв'ю Пилипенко розповів, що у вересні 2014-го долучився до батальйону Донбас як резервіст, потім потрапив у військову частину № 3027. Він пробув на Донбасі рік і сім місяців. Безпосередньо у гарячих точках — півроку. Служив також у Широкиному.А це вже інший гей-військовий в українській армії - Василій Давиденко, який втратив коханого на війні з Росією / фото 360tvЯк зауважив Пилипенко, тему ЛГБТ+ на війні не обговорюють. «Звичайно, ти терпиш жарти, інколи підсміюєшся сам, бо розумієш, що ці люди дійсно сміються з того — ну, скажімо, розповіли якийсь прикольний анекдот. Я навіть не думав робити камінг-аут там та говорити військовим про таке. Так, це страх, що до мене потім зміниться ставлення, що всі будуть дивитись інакше, страх, бо не знав їхньої реакції», — повідомив військовий.Варто додати, що 23 червня 2019 року понад 30 військових, які відносять себе до ЛГБТ-спільноти, пройшли колоною на Марші рівності в Києві.У наступному році, зважаючи на тенденції останніх років, на гей-прайді в Києві знову буде побито рекорд із кількості учасників "Маршу рівності". Фото Znaj.ua / НЧВідзначимо, що поки дехто вкрай стурбований гей-сексом, в Україні справжні проблчеи із злочинністю та стихійними звалищами - міста схожі на гетто. Окрім того, поки у Європі роблять мільярди на переробці сміття і перетворюють звалища на купи золота, в Україні ми не даємо раду - країна перетворилась на суцільне звалище.

Ми відкриті до читачів, вкотре наголошуємо від NikopolToday. Тераз просто доводимо до відома наших читачів деякі статистичні дані після старту сайту і додаткову інформацію, яка може Вас зацікавити.Наголошуємо, що зараз сайт продовжує працювати у тестовому режимі. Деякі функції ще доопрацьовуються. Проекту всього кілька місяців. Тому доля "Нікополь Сьогодні", більшою мірою залежить не тільки від нас але і від всіх Вас. На сьогодні, 06.02.2020. року в публічній сторінці NikopolToday у мережі Facebook вже понад 1200 підписників з Нікополя та інших міст країни. Так само хотілося б відзначити, що незабаром буде створено і наш канал на Youtube.І скоріш за все, у мережі Telegram також. І не забуваємо про вже існуючу група на Facebook "Нікополь Сьогодні", де кожен із Вас може постити будь-що без модерації. Там Вас вже понад 100 чоловік. Ця спільнота створена спеціально для Вас, зокрема і тому, що ми хочемо бачити й ваші новини. Те саме стосується і сайту, де кожен може виговоритись у розділі "Власна думка" на будь-яку тему. Ну і стосовно офіційного сайту видання, яке сподіваємося, все ж буде створено в майбутньому, "Нікополь Сьогодні".Зареєстровано користувачів: 22. Щоденна кількість відвідувань в середньому від 500 до 1000 переглядів! Тому реєструйтеся, підписуйтесь.У наших планах доробити розділ "Про нас", а також "Бізнес-довідник". Після цього ми зможемо працювати на іншомовними версіями сайту: перш за все - англійською та польскою. Згодом наші руки дійдуть й до інших функцій для сайту, наприклад "Оголошення" та "Блоги". До речі, набір у команду триває - якщо Ви поділяєте цінності свободи, прав людини, толерантності та захисту тварин, а також любов до навколишнього середовища і прагнете реалізувати себе в журналістиці - пишіть на нашу пошту або до Facebook. Всім Вам ДЯКУЄМО! !Стосовно будь-яких питань, що Вас турбують - пишіть на нашу електронну адресу [email protected] або до публічної сторінки у Facebook. Нагадуємо, навколишнє середовище стає все більш небезпечним для людства - Земля хоче нам помститись?І також цікаве - епідемія коронавіруси викликали справжній сплеск цікавості до комп'ютерних ігор про апокаліпсис. 

Прямо тут і зараз підіймаємо важливу тему у розділі "Власна думка" від NiopolToday. Про те, що таке насправді фемінізм, чому жінки використовують "комплекс жертви" й продовжують використовувати стереотипи на свою користь. Про патріархальне суспільство, зокрема і в обличчі деяких жінок, що у новому столітті протистоїть фемінізму нам розповість Марина Воробйова, відома блогерка з Нікополя та кваліфікована психологиня. "Не виноватая я - он сам пришел!""Я таких не встречала""Она сама виновата""Со мной такого не случится"Это слова, которые повторяют, как мантру девушки, унижая других девушек, чтобы почувствовать себя особенными и в безопасности. Виктимблейминг и мизогиния в таких случаях выступают своеобразной психологической защитой."Ее изнасиловали, потому что она была в короткой юбке и пьяная. Со мной этого не случится". Хорошо, если так... Только вот насильнику все равно во что ты была одета!Про алкоголь вообще смешно. По стандартам патриархального общества получается, что алкоголь оказывает разное влияние на мужчин и женщин. Пьяный мужчина за себя не отвечает, а вот пьяная женщина несёт ответственность не только за свои, но и за чужие поступки.Если тебя не домогались,Не насиловали,Не били, -Это не значит, что так повезло всем.Но часто отрицают домогательства, насилие и агрессию со стороны мужчин как раз те, кто находится на краю пропасти: - зависимые любовницы богатых мужчин, - дочери властных отцов, - жены мужей-тиранов.Наше общество воспитало их с токсичными установками "бьёт - значит любит", "мужчина - глава семьи", "муж добытчик, женщина рожает", "я слабая, он сильный", "если любишь - простишь" - и они готовы оправдывать своих мужчин, обслуживать и прислуживать, прощать и унижаться, чтобы не рушить понятную картину мира, не брать на себя ответственность, не принимать решения. Просто потому что не могут, они не знают, как это! И отрицание - это их панцирь, их защита от реальности.Ведь говоря "она сама виновата" - такие женщины как бы убеждают себя "я не такая, со мной этого не произойдет" и пребывают в некой иллюзорной безопасности.Только, как правило, принцип "я в домике" постепенно превращается в ситуацию "я в клетке".Википедия говорит нам, что феминизм — это спектр идеологий, политических и социальных движений, направленных на достижение равенства политических, экономических, личных и социальных прав ДЛЯ ЖЕНЩИН. Сам корень слова - feminе - предполагает, что в центре интереса феминизма - женщина. Почему тогда некоторые оппоненты феминисток в спорах говорят, что феминизм о равноправии? Доля правды в из словах есть, конечно, но равенство прав и свобод - это конечный пункт, куда мы держим путь, но боремся мы при этом за права ЖЕНЩИН, потому что именно женщины подвергаются дискриминации в патриархальном мире. Ни одна страна мира не победила сексизм и мизогинию, поэтому нас, женщин, мало интересуют права мужчин - они у них и так есть по умолчанию. Наша задача - отстоять и выбороть свои права, которые у нас нагло и бесцеремонно отняли много веков назад. Феминизм направлен на женщин, существует для женщин и благодаря женщинам. Поэтому не нужно подменять понятия и ссать нам в уши, что мы должны ещё и за мужчин бороться. Они уже все и так имеют, успокойтесь, дайте нам забрать свое и уравнять положение дел во всем мире.Если мужчинам нужно остоять СВОИ права - пожалуйста, не вопрос, только не требуйте этого от феминисток. У нас и так работы непочатый край.Автор Марина ВоробйоваФото - вільні джерелаДо речі, Китай планує евакуювати свій комунізм на Марс, рятуючись від епідемії.Нагадуємо, сніг у Нікополі випав але не варто бути наївними, він може розтану будь-якої миті - клімат змінився.

27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. У 1945 році в цей день були звільнені в'язні найбільшого концтабору «Аушвіц-Біркенау», розташованого поблизу польського міста Освенцим. Концтабір став місцем самого масового знищення мирних громадян за всю історію людства. Права людини завжди на часі і питання дискримінації та насилля над меншинами досі актуальне. Під час Другої світової війни німецькі нацисти та їхні союзники вбили близько шести мільйонів євреїв. Але постраждали не тільки євреї - у концтаборах із ними страждали також і представники ЛГБТ, а також роми. Про це NikopolToday нагадує від NikopolCity. Рожевий трикутник - це була помітка для геїв, яких спалювали тисячами у констаборах разом із євреями / фото huge.bgЦю операцію, організовану на державному рівні по переслідуванню і винищення євреїв, називають Голокостом. Слово «холокост» - грецького походження, означає «всеспалення». Цей матеріал про те, що пережили в цей період євреї та інші меншини Нікополя.Перед початком війни між Радянським Союзом та Німеччиною в Нікополі проживало 2 100 євреїв, що становило 3% від загальної кількості населення міста. Безліч євреїв проживало в навколишніх селах, в тому числі в Сталіндорфському єврейському національному районі - 7312 осіб.У перші дні військових дій почалася мобілізація. Більшість чоловіків призвали на фронт. Заводи відправляли в евакуацію, туди ж відправлялися фахівці, інженери і керівництво разом з сім'ями. Однак в місті і районі залишалися жінки, діти й люди похилого віку. З їх евакуацією влада не поспішала. Виникали проблеми з дозволом на виїзд, які або давали занадто пізно, або не давали зовсім. Тих, хто намагався втекти без дозволу, військові повертали назад.17 серпня 1941 року німецькі війська окупували Нікополь, а з 14 по 20 серпня був повністю окупований Сталіндорфського район, густонаселений євреями.Спочатку на території Нікопольщини знищенням єврейського населення займалася бригада СС «Герман», яка пізніше стала називатися 1-ї піхотною бригадою СС. 21 вересня бригада прибула в Нікополь. З 26 вересня по 3 жовтня 1941 було розстріляно 130 євреїв нікопольського району, а потім ще 570 євреїв-нікопольчан. Частина німців з бригади СС проявляла таку жорсткість, що навіть обурювала командування. Так, унтерштурмфюрера Теубнера за особливо жорстоке поводження з людьми віддали під суд і самого засудили до ув'язнення в концтаборі, звідки він вийшов тільки в 1945 році.Всі євреї в Нікополі зобов'язані були реєструватися в комендатурі. Тих, хто відмовлявся - розстрілювали. Зареєстрованим видавали пов'язки з зображенням зірки Давида. Яка кількість представників ЛГБТ-спільноти того часу, а також ромів була ув'язнена разом з євреями в Нікополі та районі - досі невідомо. Радянській владі було вигідно зберегти тільки інформацію про жорстокість до євреїв, оскільки політика дискримінації геїв та лесбійок в часи СРСР була майже такою ж, як і у фашистів. Мемоіарл пам'яті для Гей-Лесбі, вбитих у констаборах із євреями, Сідней. Гомофобія на рівні із расизмом - це фашизм / фото ВікіпедіяЩоб розпалювати антисемітські настрої в місті та нацьковувати українців на євреїв та інших, фашисти почали друкувати матеріали в газетах, де у всіх бідах і проблемах українського народу звинувачували євреїв, геїв та ромів. Однак, за рідкісним винятком, їм не вдавалося досягти задуманого.Під приводом переселення єврейське населення вивозили для розстрілів. Багато з них були вбиті там, де знаходився протитанковий рів на околиці міста, за переїздом. У цьому місці були розстріляні сім'ї: Меерови, Манзоні, Епштейни, Мусарскіе, Льовині, Маріки, Ходаки, Тов, Свирские, Варшавські, Бакст та інші.Таким чином, той хто намагався врятувати життя друга або сусіда - ставив під удар себе.Місцеве населення було оповіщено окупаційною владою про те, що за переховування євреїв, геїв та ромів вони і члени їх сім'ї будуть засуджені до смерті разом із іншими.Під страхом смерті нікопольці Федір Вовк, який був провідником нікопольської організації ОУН, зі своєю дружиною Єлизаветою Шкандель і вчителькою Марією Мізіною ховали від розправи сім'ю Сари Бакст, що складалася з чотирьох осіб.З книги Харитона Гроссмана «Євреї в історії Нікополя»: «Після приходу німців дві сестри Сари з трьома дітьми були розстріляні. Дізнавшись про це, Сара намагалася повіситися. Її врятувала Марія Пантеліївна, яка півтора місяця ховала Сару з дітьми в дальньому кутку підвалу. Коли жити у Мізіної стало вже небезпечно, сім'ю перевезли до родичів в село. Федір Іванович надав допомогу в переїзді й усиновив старшого Вітю, давши йому своє прізвище і по батькові. До самої еміграції в США з Нікополя, весь цей час, він його виховував, як рідного сина. До приходу радянських військ Сара разом з матір'ю і крихітним сином ховалася в селі». Про це стало відомо тільки вже в 1990 роках, документи з підтвердженням були передані в Ізраїль, де рішенням Національного інституту «Яд-Вашем» усім трьом було присвоєно звання «Праведник народів світу».Переселення в гетто, важкі роботи, розстріли, концтабори і постійний страх смерті - реалії для єврейського населення, геїв та лесбійок й ромів під час Голокосту. За роки окупації в Нікополі та районі вбито близько восьми тисяч євреїв, близько двох тисяч з них - діти.Ізраїльський історик Ієгуда Бауер писав: Пам'ять про Голокост необхідна, щоб наші діти ніколи не були жертвами, катами або байдужими спостерігачами.Пам'ятник жертвам Голокосту в Нікополі / фото NikopolCityУ статті використані матеріали книг Ігоря Анцишкіна «Євреї на Нікопольщині» й Харитона Гроссмана - «Євреї в історії Нікополя».І можливо, тепер деяким стало зрозуміло, чому іудеї толерантно ставляться до ЛГБТ-спільноти і легалізували гей-шлюби та усиновлення дітей для представників ЛГБТ. Тому що вони не фашисти і пройшли через Голокост разом із ними, у клітках, як тварини. Кадр із відомо фільму "Хлопчик у смугастій піжамі" про близьку дружбу двох хлопчиків: німця і єврея, які згодом стали жертвами фашизму в газовій камері / фото www.film.ruФото NikopolCityНагадуємо, коханка Ілона Маска пройшла через трансгуманізм і осягла своє нове тіло.Також ми писали, як феміністка з Нікополя звинувачує деяких жінок у комплексі жертви та виправдовуванні насилля від чоловіків.

30 серпня у київській галереї IZONE відкрилася фотовиставка "Ми були тут" – проект українського фотографа Антона Шебетка, присвячений представникам ЛГБТ-спiльноти, які брали участь в операції об'єднаних сил [раніше – АТО] на Донбасі.  ЛГБТ на варті країни від сепаратизму. Як багато геїв серед українських військових? Про це NikopolToday передає від "Новий Час". Хто стоїть на захисті Ваших традиційних цінностей і свободи?Фотограф Антон Шебетко (праворуч) та один із героїв його фотопроекту, колишній боєць батальйону Донбас Віктор Пилипенко / фото НЧНапередодні відкриття виставки журналіст НВ Олександра Горчинська зустрілася із самим Антоном Шебетком та одним із героїв його проекту – Віктором Пилипенком, колишнім бійцем батальйону Донбас, аби поговорити про геїв на війні, сексуальну просвіту в Україні та стереотипи стосовно ЛГБТ-спільноти.НВ: Як до вас прийшла ідея зробити проект саме про представників ЛГБТ-спільноти на війні?Шебетко: Коли я переїхав із України до Амстердама, якось по-новому поглянув на те, що відбувається в Україні. Мене все це зворушило, і я збагнув, що було б круто попрацювати із людьми, які, по суті, з одного боку – національні герої, а з іншого – вони не є приємними для певних сегментів суспільства. Тут є певне протиріччя і подвійність і для самої людини: ти і патріот, і захищав країну, але ця ж сама країна не хоче тебе сприймати.Фотограф Антон Шебетко зараз мешкає в АмстердаміМені було цікаво, як ці ідентичності уживаються в людях. І як ці люди взагалі з цим можуть впоратися. Тому з усіма героями я проводив ще й інтерв'ю, аби це була не лише візуальна складова.Спочатку в мене було п’ятеро героїв, потім я дознімав ще кількох. Є такий момент: їх складно знайти, адже взагалі такі люди рідко щось заявляють про це публічно. Якщо це не їхня робота чи основна діяльність – я маю на увазі, якщо вони не правозахисники, не громадські активісти – то мало хто згодиться виступити на цю тему десь у медіа, скажімо. Бути ЛГБТ в Україні – поки що проблема. Це постійні складнощі на роботі, в родині, зневага з боку оточення.Про це мало хто каже відкрито, що призводить до того, що консервативно налаштовані люди формують свої переконання на підставі певних карикатурних стереотипів, і ці стереотипи не є правдивими.Мені не подобаються проекти, де є тільки текст і нічого більше – історія людей, не підкріплена світлинами, якимись візуальними елементами. Я за те, аби були реальні персонажі у матеріалах, адже простому тексту віриться менше.НВ: Але ж вам удалося врешті знайти героїв. Яким чином?Шебетко: Насправді Віктор, здається, чи не єдина людина, яку я знайшов через КиївПрайд. Всі інші – це знайомі знайомих, яких почасти відшукав абсолютно випадково.Пилипенко: Цей проект став таким собі тригером для країни.Про нього я дізнався від свого друга і його дівчини. Вони знали, що я гей, я ще до цього зробив їм камінг-аут. Наприклад, Дмитро Резніченко, доволі відомий блогер і також боєць АТО, перебував у моєму батальйоні. За певний час він кардинально змінив свою риторику – він був праворадикалом, а потім щось змінилося у його свідомості, трансформував свої погляди на життя, за що на нього нападали його колишні поплічники.Хочу подякувати Антонові за можливість бути частиною проекту, бо під час бесіди з ним тоді, відповідаючи на його дуже влучні та гострі запитання, я навіть сам для себе замислився багато над чим. Розклав власні думки по полицях.Коли я зробив камінг-аут, це допомогло мені побачити, хто мої справжні друзі. Деякі люди відсіялись з мого оточення самі по собі.Зараз праворадикали чомусь вважають, що ЛГБТ на війні нема, це найпоширеніша думка і вона хибна. А серед самих цих праворадикалів більшість – лише тиловики, які й самі не були на тій війні, або були як селфі-солдати, аби пофоткатись. А потім ти повертаєшся з фронту, і вони тобі в спину плюють. І чинять напади на мирних людей і мирні демонстрації.Факт: Учасник АТО зробив заяву, що він гей! Читайте за посиланням.НВ: Як і коли ви потрапили на Донбас?Пилипенко: У вересні 2014-го долучився до батальйону "Донбас" як резервіст, потім потрапив у військову частину № 3027, відтак нас призвали. Рік і сім місяців пробув на Донбасі, безпосередньо у гарячих точках – десь півроку. Служив також у Широкіно.Коли мобілізувався, намагався знайти себе у цивільному житті. За фахом я перекладач, тому шукав роботу за цим напрямом. Також я маю досвід роботи копірайтером. Були ще різні проекти, звісно, не всі вдалі. Зараз працюю редактором на телебаченні, робота цікава і мені до вподоби.Колишній боєць батальйону "Донбас" Віктор ПилипенкоНВ: Що говорять про ЛГБТ у самому військовому середовищі? І чи говорять взагалі?Пилипенко: Це на війні не обговорюють. Не та тема, про яку будуть постійно говорити, реально обговорювати, це точно.Звичайно, ти терпиш жарти, інколи підсміюєшся сам, бо розумієш, що ці люди дійсно сміються з того – ну, скажімо, розповіли якийсь прикольний анекдот.Я навіть не думав робити камінг-аут там та говорити військовим про таке. Так, це страх, що до мене потім зміниться ставлення, що всі будуть дивитись інакше, страх, бо не знав їхньої реакції.НВ: Ваш фотопроект вийшов на сайті Bird in Flight. Що ви тоді прочитали у коментарях під світлинами?Шебетко: Найбільше мене здивували коментарі про те, що цей проект – російська провокація. У цій тезі я ніяк не можу вловити суть, логічний зв'язок. Яким чином сексуальна орієнтація чи гендерна самоідентифікація стосується пропаганди?..Також казали, що це все замовні матеріали.НВ: Зазвичай поширений “аргумент” на цю тему серед супротивників ЛГБТ – “нехай краще підуть в АТО, ніж на ці свої паради”. А тут ви своїм проектом одразу це перекреслили.Шебетко: Ну, так, але знайшлися ж інші аргументи проти.НВ: Чому, на вашу думку, чимало людей в Україні ставляться до представників ЛГБТ з пересторогою та негативом?Шебетко: Проблема в тому, що у нас в Україні немає публічних камінг-аутів. Якби якийсь топ-політик вийшов і сказав: “Так, я гей”, це могло б щось змінити.НВ: Тим часом у світі, в деяких парламентах чи інших державних структурах уже давно є чиновники-трансгендери, наприклад.Пилипенко: Через це і пересічні люди, не публічні, бояться говорити про це іншим. Маю знайомого, який рано усвідомив, що він гей – років з 16, але боявся цього, адже жив у маленькому населеному пункті. В результаті він одружився – зробив такий прагматичний розрахунок, що це ніби має якось його врятувати в очах суспільства. З дружиною живе й досі, проте таємно зустрічається із хлопцем. Звісно, він про це жалкує, бо живе не так, як йому того хотілося би, змушений переховуватися. Але це – через страх, що суспільство його не прийме.Шебетко: Також я колись читав дослідження по Україні про те, чи є у людей в близькому оточенні представники ЛГБТ. Там, здається, лише десь 10% відповіли, що особисто знають бодай одного відкритого представника ЛГБТ.Певна річ, більшість уявляють собі геїв як якихось монстрів, як загрозу національній безпеці.Пилипенко: Це такий собі “Борис Пєнкін” – збірний образ з усього, що можна, який не відповідає дійсності. І [російський співак] Боріс Моісєєв, і [російський артист пародії] Сергій Пєнкін в одному флаконі. Є така відома дефініція – латентний гей. Часто ці люди, які не готові прийняти це у собі, потім нападають на інших ЛГБТ. Але з цим уже має працювати психолог.Шебетко: Для мене взагалі не важливо, як людина вдягнена, що вона робить – доти, доки це не переростає в агресію стосовно інших та нав'язування власних інтересів.Люди взагалі побоюються виставляти напоказ свою сексуальність в принципі, й це стосується не лише ЛГБТ.В Україні було вельми складно знайти героїв для свого фотопроекту, які погодилися б відкритисяНВ: Проте цього року (2019, ред.) на КиївПрайді ситуація все ж виглядала кращою: були відомі люди, які прийшли туди підтримати ЛГБТ-спільноту. Серед українських політиків, наприклад, був нардеп Сергій Лещенко, також були європейські, канадські політики.Шебетко: Якби цих іноземних дипломатів там не було, все скінчилося би, як завжди, раніше. Прийшли б, побили, наскочили і розбіглися.А так – спробували б вони випадково напасти так на європейських політиків, вийшло б дуже негарно. Тому змушені були все охороняти, посилено захищати КиївПрайд.НВ: Взагалі дуже цікава тема – те, що люди остерігаються показово демонструвати свою сексуальність.Шебетко: Так, тут є момент: певна поведінка зазвичай продиктована тим, що ми живемо у гетеросексуальному суспільстві. Тобто для гетеросексуальних пар є нормально, коли чоловік і жінка проявляють свої почуття публічно: йдуть, тримаючись за руки, цілуються чи обіймаються на вулиці. Або обговорюють інтимні подробиці свого життя десь на роботі в курилці. Вони виставляють своє спіднє напоказ, і вся культура на цьому побудована. Ніхто не бачить у цьому проблем.Проте коли йдеться про одностатеві пари, то ненавистники волають, мовляв, нема чого при дітях це демонструвати, не показуйте це на публіці тощо. Але ж ніхто з ЛГБТ не вимагає жоних додаткових чи особливих прав для себе. Вони просто хочуть бути нарівно з гетеросексуалами в цьому аспекті.НВ: Ще одна проблема зараз – це сексуальна просвіта. Останнім часом ентузіасти все ж намагаються впровадити в Україні якісь лекції, тренінги чи запустити освітні проекти про секс, сексуальне здоров’я, культуру стосунків між партнерами, про гендер тощо. Але й це зустрічається критикою та негативом. Або такі заходи зривають, як це було минулого літа під час лекції про трансгендерів у столиці, або називають пропагандою, як та жінка у відомому відео, що казала про “58 видов геев” у Європі.Шебетко: Звідки була ця жінка, до речі?НВ: Мітинг десь у Росії.Шебетко: Ну ось такий підхід дуже характерний для РФ, і ми до цього поступово теж у чомусь скочуємось.Тут багато значить те, як на мене, релігія – коли люди пояснюють свою гомофобію тим, що це “гріх”, “содомія” тощо.Взагалі ж у нас люди і до релігії ставляться по-особливому. Не усвідомлюючи, що до чого. Виконують якісь язичницькі ритуали, при цьому вважаючи себе християнами, наприклад. І не можуть пояснити, навіщо вчиняють так.Фотопроект Шебетка можна переглянути в галереї "Ізоляція" в КиєвіНВ: Тому що мама так робила. І бабуся, і прабабуся, а значить, “і я так маю робити”.Пилипенко: Найцікавіше те, коли людям якась тема незрозуміла – а тема ЛГБТ їм незрозуміла, їм легше втекти назад до власного світу, де все відповідно до усталених звичних норм життя.НВ: Антоне, ви переїхали жити до Амстердама. Це місто, як і Берлін, часто вважають взірцем толерантного ставлення суспільства до ЛГБТ. В основному завдяки прайду. Як там насправді ситуація?Шебетко: Вважати, що в Нідерландах нема гомофобії, як і ксенофобів чи расистів, – це помилка. Їх там чимало. Наприклад, нещодавно один модний бренд – виробник костюмів – запустив свою рекламу на сітілайтах. Там зображені чоловіки, що цілуються. Ці реклами розбили – вночі, звичайно, бо вдень би ніхто такого не вчинив.З іншого боку, є прайд, на який збирається вся країна. Там є гомофоби, так, але різниця в тому, що в цій країні соромно бути гомофобом, адже тоді інші люди тебе матимуть за невігласа, вважатимуть людиною недалекоглядною, неосвіченою.Для голландців важливіші права людини. Для нас, на жаль, – не дуже.Фото Новий ЧасАвтор Rayan RienerНагадуємо, трагедія Голокосту існує до нашого часу - деякі продовжують справу фашистів-нацистів, дискримінуючи ЛГБТ та ромів. Також ми розповідали як кохана дівчина Ілона Маска стала представником трансгуманізму.

Шокуючі факти, що руйнують сучасні стереотипи від NikopolToday. Іноді історія вражає. Воїни Стародавнього Риму мали право на гей-секс, але тільки в активній ролі. Виявляється, гомофобія виникла не так давно. Чому раніше гомосексуальність була прийнятною у суспільстві й, зокрема, в оборонній сфері великих держав, що змінили історію планети? За часів Стародавнього Риму гей-секс був не тільки повсюдним, але і цілком прийнятним явищем - навіть в армії. Гомофобія ще не виникла. Ставлення до гомосексуальності тоді було подвійним: воно не вважалася чимось поганим, але тільки якщо чоловік дотримувався загально-суспільних правил.До слова, на одностатеві зв'язки в давньоримському суспільстві в принципі дивилися не так, як їх сприймають в сучасній західній культурі. Те, з ким займався сексом римський громадянин - наприклад, із хлопцем - його одноплемінників нітрохи не турбувало. Не було нікому цікаво. Зате всіх дуже цікавило питання, яку роль в гомосексуальні стосунки вибрав чоловік: активну або пасивну. Римлянин миттю втрачав свій статус, якщо погоджувався на приймаючу, «жіночу» роль. І винне в цьому культ мужності й менталітет завойовника.До початку нової ери влада Римської імперії поширилася майже на половину відомого тоді світу. Її кордони простягалися від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні, й від Португалії на заході до сучасного Азербайджану на сході. Всього цього Рим домігся, пройшовши через серію жорстоких і виснажливих воєн. У якиж жінки не брали участь, тому і поваги не мали. Сторіччя насильства сформували характер римського громадянина, помістивши в його центрі домінантність, яку Ніцше називав «волею до влади». І ця одержимість перемогами і владою проникла буквально в усі закутки давньоримського суспільства, включаючи і сексуальне життя.Для підкорених народів влада римлян часто означала рабство. Римляни приводили рабів з війни або купували їх, щоб підняти свій статус. Цей спосіб самоствердження може здатися жорстоким і грубим, але якщо подумати, з тих пір життя мало змінилося. Як люди були рабами системи - так і залишились, на жаль.Сьогодні в соціальних мережах впливовість тієї чи іншої персони оцінюється за кількістю фоловерів - тобто, послідовників. Римляни міркували точно так, але більш буквально: раби всюди слідували за своїм господарем.Згідно із законом того часу раб був зобов'язаний виконувати будь-які накази пана - в тому числі, задовольняти його сексуальні бажання незалежно від статі й того, подобалося це невільникові чи ні. Спробуйте заперечити, коли ви - не особистість, а майно.Роль «активу» при такому розкладі відповідала положенню вільної, що має владу людини, а роль «пасивного» партнера неминуче асоціювалася з положенням раба.Луїс Кромптон (Louis Crompton) в своїй книзі «Гомосексуальність і цивілізація» пише, що гей-відносини в Стародавньому Римі розглядалися виключно в динаміці «влада - підпорядкування» і «пан - раб». Тому любов між вільно народженими чоловіками суспільство, м'яко кажучи, не вітало.В армії за секс з товаришем по службі було покарання, а юним воїнам, щоб до них не приставали на кожному кроці, радили працювати над зміцненням власної мужності, не користуватися парфумами і не голити пахви. Щоб не збуджувати інших солдатів гарними рисами обличчя або тіла.Треба сказати, багато хто з нас, опинившись в колективі римських громадян того часу, відчули б себе дуже ніяково - наприклад, через спільні походи в туалет.Неважливо, де - у себе в військовій частині, в дозорі або під час походу, римляни мали звичку сприяти у виконанні цього в компанії друзів. Ніяких індивідуальних кабінок - всі сідали на одну лавку з дірками або пристроювалися над однією канавою. Яскравий приклад публічного відхожого місця можна побачити, відвідавши «Стіну Адріана» (Hadrian's Wall) - залишки оборонного укріплення, побудованого римлянами в Північній Англії в 122 - 128 роках нашої ери.Ще одна можливість потусуватися з голим задом в той час - знамениті римські лазні, куди античні мачо відправлялися не тільки щоб гарненько вмитися і подивитися, у кого довший: там обговорювали останні події, укладали угоди і навіть проводили збори. Все це, зрозуміло, на тлі корисного потіння, купань й розслабляючого масажу.Часте і тривале отмоканіе для римлян було не розкішшю, а нагальною потребою - й тому навіть військові казарми зазвичай обладналися банними комплексами з гарячими і холодними приміщеннями.Факт: Художник Мікеланджело Буонарроті створив фреску «Страшний суд» під враженням від гомосексуальних зв'язків, що відбувалися в лазнях того часу.Будемо чесні: неприйняття суспільством гей-сексу між двома вільно народженими чоловіками не означало, що таких союзів не було. У римській літературі другого і першого століття до нашої ери повнісінько гомоеротичні віршів, автори яких оспівують любов та говорять про пристрасне бажання "володіти улюбленим чоловіком".Археологи сучасності дійсно знаходять поховані тіла гей-коханців у могилах Риму. Наприклад, поет епохи Цезаря і Цицерона Катулл в одному з своъх любовних віршів («Очі солодкі твої, Ювенцій...») благає хлопця на ім'я Ювенцій подарувати йому триста тисяч поцілунків. Пристрасть, спрямована на свободнорожденного юнака, йшла в розріз з «домінантною» культурною традицією, але Катулла це, як бачимо, що не обходило.Катуллу вторить Альбій Тібуллу, оповідаючи про поцілунки, вкрадені у коханця в затишному сільському куточку.Імператор Адріан (76 - 138 рр. Н. Е.) і зовсім став першим на троні Римської імперії, хто не приховував своєї сексуальної орієнтації. Він та його коханець, прекрасний Антиной, завжди були разом, в тому числі під час ділових поїздок.Коли в 130 році Антиной потонув у водах Нілу, імператор спорудив йому численні статуї і навіть храми (руїни одного з них були виявлені кілька років тому в околицях Риму), зарахувавши свого супутника життя до сонму богів.Публій Елій Траян Адріан, більш відомий як Адріан - римський імператор в 117 - 138Статуя коханого Антиноя - АнтиніяУхвалення Римською імперією християнства в 4 столітті нашої ери призвело до нетерпимості щодо одностатевих союзів. Тоді й почала виникати гомофобія, більш схожа на сучасну. Секс між дорослими чоловіками раптово перетворився в абсолютне табу.Але до того часу, якщо ви були добропорядним громадянином, відважним воїном і до того ж «активом», вашим друзям, товаришам по службі та державі було абсолютно по барабану, кого ви затягували до себе в ліжко.Фото IGuyТакож ми розповідали, як корупція в України перетворюється у геноцид для українців. І нагадували - країна на краю прірви: зруйнована медична система не готова подолати епідемію убивчого коронавірусу.

Колишня дружина екс-гравця збірної Швейцарії та Наполі Блеріма Джемайлі Еріона Сулеймані заявила, що дуже багато футболістів є геями, але її футбольні гей-подружки бояться в цьому зізнатися. Звісно, через гомофобію. Фанати футболу не зрозуміють! Як виявилось, популярний вид спорту приховує свої таємниці - осередок геїв. Про це NikopolToday передає від "НЧ". Еріона Сулеймані зізналась, що особисто знає купу футболістів-геїв / фото НЧЗа словами дівчини, що вона особисто знає багатьох футболістів-гомосексуалів, але вони приховують свою сексуальну орієнтацію, як повідомляє видання Affaritaliani з посиланням на Rivelo.«У футболі на даний момент дуже багато страху зробити камінг-аут. Це табу якесь! Напевно, це залежить від чоловічого оточення, яке може спортсмена не зрозуміти. Шкода, що таке відбувається в 2020 році», — сказала Сулеймані.Також дівчина додала, що перед матчами дуже багато футболістів віддають перевагу самозадоволенню (мастурбації, ред.) замість реального сексу.«Я ніколи не хотіла вийти заміж за професійного футболіста і відшивала їх завжди через все це», — заявила дівчина.Варто додати, що наприкінці 2019 року дві зірки жіночої збірної США з футболу, 35-річна Ешлін Харріс та 34-річна Алі Крігер, одружилися.До речі, футболіст-гей з Австралії розповів як йому тяжко жилося до того, як він зробив камінг-ауту.Австралійський футболіст Енді Бреннан, який в травні цього року зробив камінг-аут, розповів, як складалася його життя до оголошення про свою орієнтацію.Австралійський футболіст Енді Бреннан / фото Главком«До камінг-ауту ти сам накручуєш себе, і в голові з'являються думки, що всі відреагують погано. Коли зберігаєш секрет про себе і не хочеш, щоб люди про нього дізналися, доводиться жити подвійним життям. Потім ти йдеш на тренування, і тобі потрібно сконцентруватися на своїй грі, а не на орієнтації. Але важко не думати про це.Що стосується мого камінг-ауту, я просто повинен був бути самим собою. Якщо хтось говорив про мене щось погане, я не турбувався, бо я хотів бути таким. Негативні думки не повинні хвилювати, тому що навколо дуже багато підтримки», - сказав Бреннан в інтерв'ю BBC. Ще раніше, німецький футбоілст зробив скандальний камінг-аут. Томас Хітцльшпергер зробив камінг-аут, що зробило його першим футболістом в країні, який відкрито сказав, що він гей.Хітцльшпергер, який здобув більш ніж 50 голів для Германії, перш ніж пішов у відставку у вересні, через травму коліна, під час інтерв’ю з Die Zeit сказав, що усвідомлення того, що він гей, було «довгим та складним процесом».«Тільки останні роки я зрозумів, що мені більш до вподоби жити разом з чоловіком,» - сказав Томас.Футбоілст Томас Хітцльшпергер / фото Національний портал ЛГБТ УкраїниТридцяти одно річний півзахисник почав свою кар’єру у Баварії, перш ніж відправитись в Англійську Прем’єр Лігу у складі футбольного клубу Астон Вілла у 2000 році.Під час інтерв’ю він сказав, що визнає правильним рішення камін-ауту в кінці його кар’єри, але додав, що «ніколи не соромився» своєї сексуальності.«Ти йдеш на тренування, і тобі потрібно сконцентруватися на своїй грі, а не на орієнтації. Але важко не думати про це»У вересні минулого року голкіпер, легенда Олівер Кан застеріг футболістів Германії тримати їхню сексуальну орієнтацію в таємниці в той час, коли в липні Футбольний союз Німеччини сказав гравцям геям робити камін-аут, але по-тихому. Брошура футбольного союзу Німеччини порекомендувала геям футболістам дочекатися кінця сезону.Німецький нападаючий Маріо Гомес теж сказав футболістам-геям не боятися казати про свою гомосексуальність, але його колишній товариш по команді Баварії Філіпп Лам виступив проти нього, заявивши, що вони будуть «піддаватися елементам насилля».Фото НЧ / PinterestРаніше ми писали, що комунальний геноцид в Україні та Нікополі продовжується - тепер ціна на воду порівнялась з золотом. Також розповідали, як відомий винахідник, що хоче врятувати людство на Марсі, записав мотиваційний трек. 

Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту [email protected], щоб все місто почуло Ваші думки.Пещерные люди и чудо разумной жизниНу, что же... завершилась моя поездка в Днепр на День Рождения племянника. Был и в Никополе. С радостью могу отметить, что дети счастливы, взрослые довольны. Миссия выполнена!! Останавливался в хостеле. Я немного устал от этой поездки, конечно, но был рад побывать в Днепре, пусть и всего пару дней. Ведь это мой самый любимы город в Украине. Я вижу в нем большой потенциал, жаль многие местные жителе, не разделят мой взгляд. Но оно и понятно... Ведь, если сравнивать Днепр с Харьковом и иметь возможность пожить в обеих городах, становиться ясно, насколько глубокий цивилизационный разлом пролегает между этими города. Не зря Харьков один из 3-х лучших городов в Украине для жизни. Пусть, возможно потому, что Харьков - первая столица Украины? Кто знает, но в глаза бросается сразу несколько вещей, если долго отсутствовал в Днепре - это люди и инфраструктура, общая разница в развитости городов. Казалось бы - население практически одинаковое, большинство людей говорят по-русски, одинаково много беженцев, но!.. Это же какой-то ужас с инфраструктурой в Днепре. Про местных - отдельный разговор...Центральный Мост так и не был реконструирован до конца. Какой то казус - ты едешь на автобусе и наблюдаешь картину: одна половина, направленная в сторону Нового центра - полностью завершена. Красуются новая пешеходная зона, новые современные перила, проезжая полоса ограждена бетонными плитами от пешеходной зоны, но как только ты смотришь в другую сторону, где старый город со своими заводскими трубами - полнейший шок! За столько месяцев - ничего не изменилось, те же ветхие перила, те же дыры на пешеходном участке с гнилыми палками, кое-как прикрывающими пропасть под ногами. Сразу подумал: "такое возможно только в Украине!" но ведь и в Украине ничего подобного я не видел нигде. Мусор повсюду, разбитые дороги, заброшенные здания украшающие центр города и все окрестности... В Харькове как-то уже успел отвыкнуть от всего этого. Или к хорошему просто быстро привыкаешь? И должны ли люди привыкать к хорошим дорогам, чистым площадям и проспектам, качественно обустроенным для людей? должны ли люди привыкать к отсутствию заброшенных зданий? к поездкам по городу на эко-такси? В Днепре все как бы есть да не окончено. Новый центр построили, да и там пару шагов в сторону и ты снова в каком то заброшенном переулке с разбитым асфальтом и бомжами. Все это бросается в глаза из-за контраста, конечно. Но неужели так сложно завершать начатое? Или все в Днепре делается для галочки? Для пустых понтов?Относительно людей, что сказать... Ничего не изменилось. Те же открытые рты, те же алкаши и бомжи. Днепр - город бомжей!! Несмотря на то, что его называют городом миллионеров, все совсем не так. Толпы пацанчиков в спортивных костюмов, смачно отпускающих едкие словечки в мою сторону, толпы бабушек, забивающихся в автобусы и встревающих в разговоры: "я не хочу слушать ваш бред!" И это все в самом центре города!! Мне вообще показалось, что за эти два с половиной дня, что я объездил с семьей весь Днепр - с челкой и светлыми волосами увидел только себя. Да и не мудрено, ведь в городе нет ни одной ЛГБТ-организации с физическим офисом. А есть ли потребность? Тогда как в Харькове неформальная молодежь собирается сходками "Мы все равны" по собственной инициативе, ХАТОБ забит панками, скейтерами и анимешниками, а на анимке собирается по сотне человек каждый выходной, а во Фрешах на Бекетова и Историческом - негде плюнуть - радужный контингент (уже промолуч что в Харькове есть и Квир-Хоум и прочие организации), Днепр был в шоке от меня и моей семьи не напрасно. Мы только и могли сказать, что "дикие люди", да и все тут. А я попросил следующий День Рождения племянника праздновать в гостях у меня в Харькове, поскольку не хочу все это выслушивать от окружающей толпы вновь. Помню как сейчас, когда на меня с подругой набросился молодой человек на Вавилоне, в парке: "мальчик или девочка?" "волосы подстриги" и прочая дичь с угрозами, а с гостевавшей у меня подругой из Полтавы и того больше, все внимание было акцентрировано на нас, даже на входе в Вавилон мы непременно слышали "о 2007 пошли, хахаха". Люди действительно в Днепре не видят разнообразия. Когда Днепропетровск называли городом неформалов, теперь это город быдла и пустых понтов на разбитом асфальте. В Харькове жизнь бьет ключом, никто не лезет со своим уставом в чужой монастырь. Видимо студенческий город оправдывает свое название, все привыкли к молодежи, а молодежь привыкла к разнообразию.Следом за закрытием "Кино-Правда", моего излюбленного места для киносеансов, обанкротился и "МОСТ-Кино", Карл!! Как же так?? В самом центре города, в Мост-Сити нет кинотеатра!!! Караул просто... Я так надеялся сходить на премьеру "Первому игроку приготовиться", но не тут-то было. Выходит так, что мне и семье нужно ехать в Мультиплекс на Тополь в Дафи?? Что же происходит?! Застой города какой-то, никак иначе.После Дня Рождения нас ждал еще один неприятный сюрприз. И это была не девушка с большущих пакетом под каким-то воздействием наркотических веществ, ждущая маршрутку в Никополь и вечно пристающая с расспросами: мальчик я или девочка и кто все эти дети?? Маршрутка задержалась на час, поскольку было пробито колесо. Дорога то в Никополь точно такая же как и Криворожская трасса... В итоге, мы выехали с большим опозданием и прибыли в Никополь после 12 часов ночи. Всю дорогу я ехал с открытыми глазами, то и дело подпрыгивая на каждой колдоцобине. Страшно уснуть в такой дороге, и каким бы ни был уставшим, ведь можно проснуться на обочине!! Все содержимое карманов, мелочь, бутылки - летало по салону маршрутки, сливавясь в какую-то какофонию!!! Ух... Ну нету меня никакого желания проходить через этот 3-х часовой стресс вновь.Развезли друзей племянника на такси по домам и только тогда поехали домой. Я уже, конечно, не могу считать это место своим домом. У меня там даже нет собственной комнаты, но тем не менее. Уставший, я сразу же лег спать. Не пробыв в Никополе и суток, встал с утра и после чашки кофе перебрал вещи для летнего сезона. Промолчу о 10 коробках с прочими вещами, которые нужно отправить в Харьков. Поезд был уже через несколько часов и я спешил как никогда. Отправляясь, я прокручивал в голове, что же я буду писать о Никополе?? А собственно, что писать? Никополь похож на Днепр. Развалины, плохие дороги, такие же пацанчики в спортивных костюмах и сварливые бабушки. Даже таксопарк составлен из одних лада сидан, с разбитыми стеклами и воняющими креслами. Хочу заметить, что на UBER в Харькове также комфортно ездить и по сей день, не говоря о службе экотакси, на приводящих меня в восторг Ниссан Лиф, снующих тысячи по Харькову, будто я и не в Украине вовсе или в Украине, но с отметкой "в будущем". Мне нравятся харьковчане, как не крути. Тут никого не трогают никакие понты, ты интерес как личность для окружающих, не более и не менее, как это и должно быть. Я чувствую себя гораздо свободнее для самовыражения и общения в Харькове!!!В поезде, следующем из Никополя в Харьков я имел радость дочитать замечательный пример научной фантастики 20 века: "Космическая Одиссея: 2001", где Артур Кларк описывал в 4-х коротких историях, объединенной одной сюжетной линией, первый контакт и с инопланетным разумом, прямым образом причастном к возникновению нашей, Человеческой Цивилизации. Книгу я получил через "КСД", на украинском языке. Правда последнюю посылку я так и не получил, поскольку как раз переезжал из Днепра в Харьков. Честно сказать - перевод кусается, но все понятно, благодаря тому, что автор особо не вдавался в подробности физики и прочих моментов, усложнивших бы перевод. Главным образом, сюжет передавал атмосферу открытия, путешествия к неизведанному и желание главных героев узнать правду, чего бы она им не стоила. Любопытно, что проблема ИИ была затронута Автором романа так рано, в конце 1960-х, а также тот факт, что текст писался одновременно с созданием одноименного фильма, лишь с небольшой разницей в деталях сюжета. Режиссером фильма был Стенли Кубрик, но я бы посоветовал для начала прочесть саму историю, а затем смотреть фильм. Это, впрочем, касается и любой авторской истории, положенной в основу фильма. Для своего времени, конечно, что фильм, что и сам роман - опережали время, в попытке показать тот большой мир, что для большинства людей, ослепленных бытовой жизнью, деньгами, склоками и мелочными конфликтами - закрыт. Я надеюсь прочесть свой ящик с новыми книгами в ближайшее время и дать каждой книге рецензию. На этой ноте я прощаюсь с вами, не на долго. Просто есть небольшое желание отдохнуть и написать хотя бы пару глав для моего собственного романа "Слепой", который будет на украинском языке. В надежде на то, что мое очередное скромное творение найдет отклик в ваших сердцах.13. 04. 18. Автор Rayan Riener Фото Here And NowНагадуємо, спорт й зокрема футбол став розплідником геїв. Хто із футболістів приховує свою справжню орієнтацію?Також ми писали, що комунальний холокост накриває мешканців Нікополі - будете пити воду з водосховища!

Що зробили в Україні ЛГБТ у 2019 році - висновки варто знати. На Україну насуваються рівність та права людини. Ліберальність ширяє повітрям, як і свобода слова.Права людини або пропаганда? Про становище ЛГБТ в Україні за 2019 рік: зради і перемоги передає NikopolToday від Радіо Свобода. Здається, що представники веселкової спільноти перестають боятись дискриімнації. Учасники акції «ХарківПрайд» на захист ЛГБТ. Харків, 15 вересня 2019 / фото Радіо СвободаЗа останній рік український уряд не досяг прогресу у виконанні Національної стратегії з прав людини, зокрема і в тій частині, яка стосується прав ЛГБТ, а кампанії проти сексуальних меншин не отримали належної відсічі. Такі висновки містить щорічний звіт Міжнародної асоціації ILGA. Документ, який оцінює ситуацію у світі в цілому і в кожній країні зокрема, наводить приклади нападів на ЛГБТ-активістів в Україні і визнає, що норми на їхній захист в Україні існують, але не втілюються у життя належним чином. Зі свого боку, правозахисники визнають, що масштаб переслідування ЛГБТ в Україні за рік дещо зменшився, але цим можна завдячувати не владі, а суспільному розголосові й зусиллям громадянського суспільства.За рік українська влада не досягла прогресу щодо виконання Національної стратегії з прав людини, Плану дій із її реалізації (на 2015–2020 роки) і окремих розділів у цих документах, які стосуються прав ЛГБТ. Про це йдеться у щорічному звіті Міжнародної асоціації лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерів та інтерсексуалів (ILGA), яка об’єднує організації сексуальних в усьому світі.Українське законодавство в контексті прав ЛГБТ є «адекватним», але «бракує імплементації», відтак люди, які належать до ЛГБТ, змушені приховувати свою ідентичність через суспільні забобони й ризик нападів – так оцінив ситуацію після свого візиту до України незалежний експерт ООН із питань захисту від насильства за ознакою сексуальної орієнтації Віктор Мадрігал-Борло, цитує його позицію звіт ILGA.Нагадуємо: Як виявилось, футболісти часто приховують свою справжню орієнтацію від фанатів. Експерт закликав українських політиків стати на підтримку ЛГБТ-громади.Звіт ILGA наводить найбільш значущі й показові випадки і факти, які описують стан справ із захистом сексуальних меншин в Україні:1. Національна стратегія з прав людини передбачає юридичне визнання одностатевих і різностатевих пар. Водночас Мін’юст у своєму звіті про виконання стратегії зазначив, що втілити в життя легалізацію одностатевого партнерства – неможливо.2. Правозахисний ЛГБТ-центр «Наш світ» звернувся до уряду з вимогою виконувати це й інші зобов’язання держави щодо прав сексуальних меншин.3. 11–14 квітня 2019 року в Києві відбулася «Друга європейська лесбійська конференція», яка зібрала близько 300 учасників із Європи й Азії. Протестувальники, з числа крайніх правих організацій і релігійних громад, намагалися перешкодити зібранню, але поліція успішно стримала їх і захистила учасників. Але так поліція діяла не завжди.4. 19 квітня в Дніпрі поліцейські провели рейд проти місцевого гей-клубу «Потьомкін». Відвідувачів клубу поклали на підлогу і тримали так кілька годин. Поліцейські забрали у них мобільні телефони і дозволяли собі гомофобні жарти, мовиться у звіті ILGA. Правозахисники подали заяву про злочин до поліції і звернулися зі скаргами до омбудсмена.5. 24 квітня управління Нацполіції у Дніпропетровській області зробило заяву про те, що рейд був частиною досудового розслідування, розпочатого за статтею 302 Кримінального кодексу «створення або утримання місць розпусти і звідництво».6. 23 червня 2019 року в Києві відбувся найбільший в Україні «Марш рівності», який зібрав понад 8 тисяч осіб. До нього вперше приєдналася державна структура – Центр громадського здоров’я МОЗ України. Поліція охороняла захід, але на його учасників намагалися напасти його супротивники, на декого з учасників напали вже після маршу.7. 5 вересня вперше відбувся «Марш рівності» відбувся в Харкові, він зібрав 3 тисячі осіб. Міський голова Геннадій Кернес намагався заборонити цю подію через суд. Учасники зазнали нападу праворадикалів, поліція затримала 17 із нападників. У схожій ситуації опинялися учасники акцій ЛГБТ в інших місцях: напади під час або після акції, мовиться у звіті ILGA.8. Український парламент відхилив дві поправки до податкового законодавства і законодавства про громадські організації. В разі їхнього ухвалення неурядові організації мали б подавати детальні звіти зі вказівкою всіх іноземних партнерів, з якими вони співпрацюють. В ILGA припускають, що в разі ухвалення цих норм громадські організації, зокрема об’єднання ЛГБТ, почали б отримувати штрафи або взагалі опинилися під загрозою закриття.Що змінилося за рік?Ситуація є непростою. Відтак в Україні правозахисники досі мають дуже багато роботи, визнає директор представництва правозахисної організації Freedom House в Україні Метью Шааф. Він закликає всі сторони, від держави до громадянського суспільства, об’єднати зусилля для захисту ЛГБТ-спільноти, а також активістів і правозахисників, які теж потерпають від нападів через свою діяльність.«Статистика свідчить, що в нас залишається багато роботи. Ми закликаємо до захисту громадських активістів на рівні закону, на рівні конкретних дій. Цими питаннями мають займатися всі. Freedom House опікується захистом громадянських і політичних прав в усьому світі, і ми розуміємо, що становлення громадянського суспільства впливає на рівень демократії в Україні, так само, як і в решті країн. Коли активісти хвилюються, організовувати захід чи ні, вийти на марш чи ні, коли вони дізнаються, що планується насильство проти них через їхню громадську діяльність, то йдеться не лише про правопорушення, а й про якість і про здоров’я української демократії», – наголошує Метью Шааф.Ситуація із переслідуванням активістів ЛГБТ є дещо менш драматичною, ніж торік, але в цьому немає особливої заслуги влади, зазначає аналітик «Центру прав людини ZMINA» В’ячеслав Ліхачов.В’ячеслав Ліхачов / фото Радіо Свобода«Зменшення кількості інцидентів у 2019 році порівняно з попереднім роком, на жаль, не можна пояснити впровадженням значущих кроків влади щодо захисту правозахисників, бо таких не було. Натомість більш імовірно, що зменшення кількості інцидентів у 2019 році пояснюється посиленням уваги до переслідування правозахисників у ЗМІ, серед політичних лідерів, міжнародних організацій і всередині самого громадянського суспільства», – пояснює аналітик.Він посилається на інше дослідження – «Становище правозахисників та громадських активістів в Україні» за 2019 рік. Це було зроблено спільно провели організації «Українська Гельсінська спілка з прав людини», «ZMINA» і Truth Hounds за підтримки міжнародного об’єднання Freedom House.Воно засвідчило, що за останній рік в Україні сталися 83 випадки переслідування українських правозахисників і громадських активістів: переважна більшість із них – це фізичне насильство, один із випадків – убивство.За даними дослідження, третина від усіх випадків – це напади саме на ЛГБТ-активістів. І п’ята частина від усіх фактів агресії, які потрапили до звіту, вчинена праворадикалами, стверджують автори дослідження.Важливо: Звіт Міжнародної асоціації ILGA фіксує певний прогрес у захисті прав ЛГБТ у Європі і в Центральній Азії. Але водночас він констатує збільшення випадків використання мови ненависті, а відтак досягнутий прогрес не є упевненим, визнають представники ILGA.Фото Радіо Свобода / за матеіралом журналіста Євгена Солонина

Сідаємо до машини часу, вмикаючи розділ "Власна думка" від NikopolToday, щоб пригадати, наскільки важливи справи здатна робити молодь Нікополя, заради спільного майбутнього міста. Цікавий матеріал про приховані та забуті факти стосовно Майдану в Нікополі. Підтримайте молоде покоління, в боротьбі за європейське майбутнє, щоб вберегти нашу свободу від корупції та дискримінації. Молодь Нікопольського Майдану прагнє змінювати місто!«Цікава» розмова відбулася нещодавно на Нікопольському Майдані. Один з місцевих депутатів заявив мені, що: «Громадські Об’єднання – це також політика». Я не погодився.  Бо між Політичними об’єднаннями: партіями, рухами, фракціями, і громадськими об’єднаннми – є величезна прірва. Яка? Поки політики говорять гарні слова у кабінетах і залах, громадські об’єднання своїми руками змінюють місто. Прірва полягає посеред  закликів, слів, слоганів, і - дій. Ось у чому полягає різниця між політичною діяльністю і діяльністю громадською. Громадянин не чекає на слогани, заклики і слова, він просто йде і робить те, що вважає за правильне, що вміє і може зробити. А ще більше він може зробити для міста, коли об’єднується з такими ж як і він. Звісно, на те ми усі маємо право на власну думку і Свободу слова, за що панове і стоїмо. Але у політиці, як відомо, слова нічого не значать…От молодь Майдану, об’єднуючи ідеї і власні зусилля, намагається щось змінити на краще. 14 лютого, ми зробили своєрідний флеш-моб з парасольками. Флеш-моб мав на меті підтримати міські, та українські ЗМІ, зокрема і російський канал «ДОЖДЬ», з якого і почалися флеш-моби з парасольками, із слоганом: «Не ДОЖДЬётесь!» до влади, яка усіляко притісняє, підкупає і цензурує ЗМІ. Поки провладні Російські канали зомбували росіян «бандерівцями-фашистами» і «радикальними сепаратистами», телеканал ДОЖДЬ, просто вів прямі трансляції з місця подій на Грушевського. Брав інтерв’ю у людей, що знаходилися у місці подій. За це, їх покарали, натиснувши на найбільші телекомпанії, які транслювали ДОЖДЬ. Тим не менш, персонал телеканалу вирішив працювати далі, не зважаючи на шалені збитки спричинені цензурою. Наступними днями, росіяни у Москві вийшли і в один момент дістали парасольки, розкривши їх над головами. Одразу ж активістів почала хапати міліція. Більше 40 активістів потрапили до в’язниці. Постраждала французька журналістка, отримавши травми від міліції… Важливо: Дай волю своїм емоціям і відпусти талант на зовні, й отримай велику винагороду в Нікополі.Майдан дуже цінує ЗМІ, які неупереджено ставляться до учасників акцій, саме тому ми не могли залишитись осторонь і провели аналогічний флеш-моб на фонтані-майдані в Нікополі у підтримку наших ЗМІ, у підтримку Свободи Слова, яку гарантує нам Конституція України! Також, від усього Майдану Нікополя, активісти хочуть висловити подяку тим журналістам і виданням міста, що не продали себе і лишились вірними професії, не оббріхуючи нас і не обливаючи нас брудом, як інші видання. Бо не секрет, що інші газети не писали про наші чисельні акції, або й взагалі розповсюджували брехню, що ми нібито стоїмо тут за якісь міфічні гроші, а не за свої права і майбутнє не тільки себе, але і усіх.Наступного дня, ми вирішили провести акцію, яка повинна нагати нашим містянам, що ми живемо в українському місті! В козацькій столиці – Микитине!  Також, ця акція бере свій початок з давніх українських традицій: ми прикрасили одне з дерев у Центральному Парку жовто-блакитними стрічками. Ви можете зробити теж саме, що і робили наші предки вже сотні років. Зав’язуючи стрічку на дерево – загадайте бажання. Поруч з фонтаном-майданом, тепер є «Дерево бажань», прикрашене стрічками! Наше місто – українське місто, яке ми любимо, знаємо і поважаємо. Сподіваюсь, нікопольчани підхоплять нашу культурницьку українську ініціативу. Хоча без прикрощів не обійшлося… Коли ми вішали стрічки, поруч проходила бабуся з онуком, який запитав, - що це ми робимо? Бабуся потягнула хлопчика за руку, розлючено викрикнувши: «бандеравци!» Дуже прикро, що деякі з нікопольчан не знають і не поважають нашу історію, мову, культуру, та зневажають державні символи. Прививають цю зневагу до усього українського і своїм дітям. Певно, і гімну не знають… Та й, чого кривити душею, і не хочуть знати. Але на нікопольський майдан часто приходять діти, яким не соромно носити жовто-блакитну стрічку і розмовляти українською, співати гімн і робити щось для свого міста разом з іншими громадськими активістами. Тож,  у нашого міста є майбутнє! Не тільки активні підлітки, але і зовсім маленькі, будуть робити гарні справи за тих, хто зневажає цю землю. Хто сам, не знаючи цього – тут чужинець.Нагадуємо: Свобода, Закон та Рівність стосується всіх: ЛГБТ - також люди. Молодь Майдану буде продовжувати свої різноманітні акції, до яких закликає долучитись і усіх охочих.  Після Віче і Ходи у неділю, ми будемо втілювати наші ідеї у життя разом із іншими небайдужими містянами . Разом – ми змінимо наше місто на краще, бо саме ми тут господарі. Найближчим часом, ми проведемо такий культурницький захід, як: «читання: Слово дисидентам», прямо на фонтані-майдані! Опісля, ми закличемо нікопольчан бути більш екологічними і проведемо збір батарейок, (вони дуже небезпечні для навколишнього середовища і людей) які віднесемо у пункти прийому, де їх відправлять на переробку. Потім, ми маємо намір прибрати і Центральний Парк. Молодь зробить усе, шоб довести Вам, що саме громадська діяльність, громадська позиція і згуртовані дії, здатні зробити більше, ніж політичні слогани і заклики, гарні але пусті слова.Автор Rayan Riener / 2014

Кривавий комуністичний режим Китаю продовжує ховати правду правду від світової громадськості, розповсюджуючи дезінформацію стосовно пандемії небезпечного коронавірусу. Останні заяви про коронавірус з Китаю, шокуюча правда від мільярдерів та огляд мереж - тільки факти про загрозливий коронавірус від NikopolToday. Поки що, тенденція з того, як запевнився NikopolToday, що соціальні мережі випереджають офіційні заяви - зерігається. Але не варто панікувати, деякі відео або фото, що стосуються коронавірусу - можуть бути фейками. Зберігайте спокій і перевіряйте інформацію разом із нами. Здається, що системна цензура комуністичного Китаю дає збій - світ під загрозою через брехню / фото УПСтрашна заява ВООЗВесь світ затамував подих через події в Азії, можливо ми всі у небезпеці. Глава ВООЗ занепокоєний через коронавірус - це може бути тільки верхівка айсберга.Керівник Всесвітньої організації охорони здоров'я Тедрос Адханом Гебрейесус вважає, що ситуація з новим типом коронавіруса може виявитися "верхівкою айсберга" і існує небезпека його швидкого поширення по всьому світу, заявляє він у своєму акаунті Twitter глави ВООЗ, і цитує the Guardian.Пряма мова: "Були деякі випадки поширення 2019 nCoV від людей без історії подорожей в Китай. Виявлення невеликого числа випадків може вказувати на більш широку передачу в інших країнах; Коротше кажучи, ми можемо бачити тільки верхівку айсберга...Стримування залишається нашою метою, але всі країни повинні використовувати вікно можливостей, створене стратегією стримування, для підготовки до можливого поширення вірусу". За його словами, поширення вірусу за межами Китаю зараз виглядає повільним, але може прискоритися.Зауваження Гебрейесуса прозвучали, після того як деякі провінції Китаю спробували повернутися до звичайного життя: люди повернулися на роботу в понеділок, коли закінчилася місячна новорічна перерва.До цього влада закликала роботодавців додати до 10 додаткових днів до місячних новорічних свят, які повинні були закінчитися в кінці січня.Нагадуємо: Перші українці офіційно стали жертвами смертельного вірусу з Китаю. Зараз по всій країні робітники почали повертатися в офіси і на заводи, оскільки уряд Китаю зняв деякі обмеження на роботу і поїздки. У Пекіні дороги більш завантажені, ніж в останні кілька тижнів, але поїзди метро були майже порожні.У понеділок члени "міжнародної експертної місії" ВООЗ вилетіли в Китай, щоб допомогти скоординувати роботу з протидії та розслідування епідемії.Групу експертів очолив доктор Брюс Ейлвард, канадський фахівець з епідеміології та надзвичайних ситуацій. Знадобилося майже два тижні, щоб отримати зелене світло уряду Китаю на склад міссії. Тому є надія, що Китай офіційно визнає свою дезінформацію і проллється світло на справжню небезпеку, доя кої ми мусимо готуватись.Політичний бунт в КитаюМільярдер з Китаю, Гу Внгуй, який вже багато років боерться із цензурою в Китаю та в курсі "національної політичної кухні Піднебесної" з середини, повідомив страшні цифрі зі своїм інсайдерських джерел в уряді КНР. Ми опублікуємо тільки найголовніше. Він стверджує, що: - 1200 тіл і середньому кремовано щодня,- Понад 250 мільйонів людей перебувають під карантином,- У 1,5 мільйона людей підтвердили, що вони мають коронавірус,- І найстрашніше - понад 50 000 смертей було ще минулого місяця. Шок з соцмережКористувачі соціальних мереж з усього світу обурені і шоковані новими фактами. Недовіра до інформації з Китаю починає викликати відразу, на фоні численних відео із справжніми трупами і, здається шаленими діями влади Китаю проти свого власного народу. Науковці зробили заміри і також використали метереологічні дані, щоб отримати статистику з регіону Ухань. Як виявилось, використовуючи спеціальну шкалу - зауважте, що викиди збільшуються по всій платі, вдалось з'ясувати про фактичне пекло у крематоріях міста Ухань, що спалюють трупи безперервно. Крематорії в місті Ухань працюють цілодобово / фото radikal.Є тільки ще одне інше місто, яке наближається до показників викидів пилу із крематоріїв, - Чункінг, яке також страждає від коронавірусу.Але деякі шукають виправдання. Це може бути електростанція, яка випускає весь цей газ. Але навряд чи, враховуючи, наскільки відхиляються цифри від норми. Жодне інше місто Китаю не наближається до того, скільки SO2 вивільняється з одного Вуханя.По-друге: Ухань спалює муніципальний сміття та, можливо, забруднені туші тварин. Можливо, але чому б вони не просто скидали його там, де зазвичай це роблять?Тому дані з сайту Windy.com показують масовий викид газу з двоокису сірки з околиць Ухана, зазвичай пов'язаний із спалюванням органічних речовин, як стверджують спеціалісти. Рівні настільки підвищені, що навіть порівняно з рештою Китаю  в цілому - виглядає як спеціальне явище, спровоковано діяльністю людини.Спровоковано утилізацією інфікованих коронавірусом у крематоріях. В той же час, Китай вводить коменданську годину, талони на фоні тотальної цензури і брехню про те, що ніби то епідемія йде на спад.Як намагається комуністична влада Китаю приховати свою протиправду діяльність проти власного народу і дизінформацію світової громадськості?Замість того, щоб кинутив сі ресурси на порятунок і допомогу хворим людям, Китай дав наказ жорстко придушувати будь-який вітик правдивої інформації. Всі соціальні мережі під наглядом. До людей приходить поліція, навіть якщо хтось зробив репост. На фоні масових завантажень відео із офіційних підконтролних партії ЗМІ Китаю, у супроводі "мотивуючої музики" на тлі катастрофи планетарного масштабу, китайська хоробра поліція запрошує цього громадянина на "чаювання та поспілкуватись". Чому? Бо він каже у Twitter, що Коронавірус вийшов з-під контролю, намагаючись попередити світ, поки ще не пізно. Цей звичайний китаєць, пов'язаний за свободу слова, далеко не єдиний випадок жорсткої цензури в Китаї прямо зараз. Раніше ЗМІ вже повідомляли про лікаря, який вперше виявив коронавірус і намагався попередити співробітників та світ, але натомість - був засуджений поліцією. Це стало ще за місяць до початку карантину в Ухані. Тепер лікар, Лі Веньян, став справжнім символом непокори для Китаю і національним героєм, до якого не дослухався офіційний КНР і тепер люди гинуть щохвилини від страшної пандемії,я ку можна було зупинити ще на самому початку. Ще один активіст - Чень Цюші, який намагався донести правду про реальну загрозу коронавірусу, перш за все для китайців, став відомий на весь світ. Чому? Його батьки повідомили, що він зник, але залишив дані для входу в його YouTube-аккаунт.До цього він розповідав, що його також розшукує поліція, а у повідомлення надходять запрошення "випити чаю і порозмовляти", як Ви бачили на фото зверху із іншим активістом.Активісти, що намагаються розповісти про справжні події всередині Китаю, зникають без слідів. Нагадуємо, попіл із крематорії в Китаї фіксують вже з орбіти супутники. Ми можемо вже ніколи не побачити цих людей, що намагались попередити весь світ і нас всіх, підготувати до загрози, що може прийти раптово. Нагадуємо про важливе:- Наприкінці 2019 року у китайському місті Ухань було зареєстровано спалах пневмонії. Пізніше з'ясувалося, що причиною захворювання став раніше невідомий вид коронавірусу.- 30 січня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила надзвичайну ситуацію у зв'язку з розповсюдженням вірусу за межами Китаю.- Станом на 10 лютого від китайського коронавірусу померли 907 людей, успішно побороли захворювання 3246 осіб. Підтверджених випадків зараження вже 40 216.І за цим посиланням - подивіться шокуюче відео, де люди намагаються втекти із багатоповерхових будинків і падають з балконів бо їх двері заверені - за цим посиланням. Автор Rayan Riener

Багато з нас втратили не тілкьи численних друзів з Росії, нагадує NikopolToday, після військовго кофлікту але і велику кількість родичів. Можливо, варто бути розумнішими щоб донести правду до своїх близьких в Родині, не дивлячись на жахливу пропаганду Москви.І саме в цьому вам, можливо зможе допомогти рубрика "Власна думка". Варто завжди залишатись людьми, бути розумнішими і навіть хитрішими, щоб донести правду до своїх близьких, вражених пропагандою. Что мне ответить русскому поэту?Совсем недавно познакомился со стихотворным творчеством молодого Московского поэта Григория Карянова, декадентом; человека, во многом близкого мне по духу. Его стихи - дышат манерой Есенина, в чьем сельском деревянном доме я однажды был в Разянской области (Константиновское), а после, созерцал прекрасный вид долины, спускавшейся по склону, прямо к реке, в которой отражались белые облака.Словно в зеркале. Отлично поладили и нашли много общего. Но вот, состоялся диалог... Это пример того, как могут найти консенсус два человека, с разной точкой зрения. Я изложил его ниже:Rayan Riener: Есть один интересный поэт/писатель Артем Бебик)) Не слышал о нем? Вот его блог: http://www.artem-bebik.com/; может тебя заинтересует то, что он пишет.)) У него весьма своеобразное творчество)))Блоґ Артема Бебика (www.artem-bebik.com) - посилання на Блоґ Артема Бебика, молодого письменника-постмодерніста з Миколаєва.Григорий Карянов: Не слышал о таком. Но никогда не поздно узнавать что-то новое.Rayan Riener: Прочитал что-нибудь из его творчества??) Как впечатления?Григорий Карянов: Да) Знаешь, неплохо! Очень! Правда с переводом некоторые сложности, но суть ясна. Спасибо, что поделился))Кстати, может слышал, Россия направляет колонну гуманитарной помощи Юго-Востоку. Только бы дошла...Я боюсь, как бы это не посчитали вторжением соседнего гос-ва.Rayan Riener: Посчитают, к сожалению...Григорий Карянов: ППЦ! Ну там же гуманитарная катастрофа... разве ж можно??! вот так... ОЙ, ты меня извини, я с утра до ночи себя новостями извожу, переживаю... Честно признаться, я боялся разговора на эту тему, именно из-за того,что делают новости с умами людей, что в РФ, что в Украине... Дело в том, что я прямой участник Революции, и видел все из середины, не через какие-либо новости...  Я был в Киеве с 26 числа, до 30-го, ночи, когда был разгон. И... каждое мгновение этих ужасных событий я запомнил на всю жизнь. Как били девушку-студентку, которая стояла передо мной (мы держались за руки и пели гимн), когда наступал Беркут (по вашему ОМОН), как какой-то мужчина сказал в мегафон, что мы мешаем установке елки... Потом нас начали бить по головам, чтоб мы разомкнули руки... Сзади кричали девушки и девочки, что были за нашими спинами прямо под Стеллой... Помню руки беркута, которые сразу ринулись рвать яркие плакаты, которые мы все вместе рисовали днем... Помню как они тащили с меня флаг, что было больно шее, но сорвали. Помню отчетливо "бей хохлов"... Опрокинули скульптуру, и вместе с ней покатился по стеклу, а когда поднялся, все бежали и плакали. Взрывались шашки, то очень страшно. Девушки подходили к милиции, которая стояла и ничего не делала. Потом кто-то будто отдал приказ (я  в этот момент спешно шел по Хрещатику) и беркут погнался за нами. Часть людей побежала в противоположную сторону от Майдана, а часть, вместе с ней и я - в сторону Бессарабки. Потом раздался истошный звук множества людей, который  я не забуду. Я только раз успел оглянуться, и увидел как они догоняют и гурьбой добивают. Но я раньше ходил на легкую атлетику, и быстро бегал. Думал, что спасусь в переулках, но беркут гнался буквально по пятам, сзади кого-то схватили, подбив ноги. Это меня и спасло... Впереди бежало еще 3 парня. Мы свернули, но услышали звук патруля... Все это напоминало какой-то постапокалиптический фильм про тоталитарное будущее... И мы спрятались в подвале. Патруль, оказывается гнался за еще одной группой, их схватили.Сидя в подвале, я видел как парни были перепуганы. Я им сказал снять флаги с плеч, и сорвать все наклейки с одежды, потому, что они были не в адекватном состоянии от шока. Потом мы выбрались и придумали выдать себя за обычных прохожих. Но увидели, как некоторые подбитые хипстеры со своими девушками с Майдана забежали в переулок, чтоб спрятаться. Мы пошли туда, но они начали орать, наверное от шока и испуга и мы перелезли через забор, в закрытый двор, потом забились за дом. Следом прибежал еще один парень, мы все в тесноте сидели в углу перепуганные. У одного парня были перебиты ребра, у другого голова. Мы понимали, что в больницы обращаться нельзя (чтобы не стать пропавшими без вести). Один парень был из Ивано-Франквоска, другой из Тернополя, один Киевлянин, один из Кривого Рога и я, из Никополя. Мы поменялись одеждой. Я выгреб из анимешной сумки плакат, краски, кисти, яркий платок, который не мог не запомниться и все выбросил в подвал. По всему центру слышались патрули. То и дело к нам забредал кто-то с Майдана, но услышав, что тут кто-то есть - убегал. Потом я упал в обморок. Я толком не спал несколько дней, не считая пары часов у одной студентки в общежитии и ног других активистов возле бочки... На Майдане, казалось, была вся Украина...  "бандеровцы" с Западной были такие заботливые, щедрые и жизнерадостные люди, что я просто не знаю, как описать... Были там и мои знакомые-друзья с Никополя и целая палатка, куда я не успел зайти. И был у меня билет домой, на 31 число...  Как и у большинства тех, кто пережил (или не пережил эту ночь). Утром, когда обморок прошел, я думал что все что было это сон, но потом открываются глаза, знобит холод, и ты понимаешь, что нет, это не сон... Потом мы выбрались и пошли по безлюдным улицам. Перед этим, кто-то прочел смс-ку, что видео бойни попало в интернет и весь Киев в шоке. Но телефоны сразу отключили, чтоб нас не нашли. Парни узнали, что беркут гнал людей аж до Михайловского собора, где монахи впустили их и закрыли ворота перед  носом беркута. Начали бить в колокола. В истории Киева, такое прежде было только когда уцелевшие киевляне спрятались от орды в стенах собора и выжили... В общем, парни пошли на Михайловскую площадь.    Я был тогда неадекватен и думал просить убежища в каком-то посольстве (в тот момент, я думал, что только так смогу выжить). Я сам ходил по центру города. Волосы (синего цвета тогда) я спрятал под капюшон и даже изменил походку. Я видел автобусы, беркутов, в  которых сидели окровавленные люди. Повсюду беркут, милиция, все улицы перекрыты. Но отыскал такси, на последние деньги попросил меня отвезти к посольству Германии. Он отвез. Но и там стояла милиция, она меня не пропустила, сказала, что "выходной". Я пешком пошел к вокзалу, у меня был билет домой. В зале ожидания, нашел место и пытался не уснуть... Зазвонил телефон: это звонила знакомая журналистка-киевлянка, с которой я познакомился на Майдане. Вечером, она отправилась домой, на следующий день обещала тогда привезти мольберт и начать меня рисовать, чем-то я ей понравился, как она сказала: "что у тебя взгляд человека из будущего". Она обеспокоенно спросила жив ли я. Я сказал что выжил, но она не унималась и просила остаться, что приедет за мной чтоб отвезти к журналистам, и чтоб я все рассказал, как было, в в том числе написать заявление активисту-адвокату. Что видимо та еще власть хотела всех разогнать и посадить за решетки "за экстремизм", и чтоб никто не узнал правды. Я согласился. Она сказала, что приедет через пол часа. Но не прошло и 5 минут, как в зал ожидания ворвались люди в форме и сказали: "тут был звонок, сейчас узнаем". Сознание изрезал ужас. И тут же начал звонить мой айфон, но он был глубоко в кармане толстой куртки. Эти люди прошли у меня перед носом, как раз в тот момент, когда я отключил телефон. У кого-то зазвонил телефон, они подбежали к женщине, схватили и уволокли куда-то. Потом они повторили тот же трюк и уволокли еще одного мужчину. Я притворился, что сплю. На глазах были слезы, я знал, что меня больше не будет, если меня уволокут. Но никто не знал, что так будет... Так как в Украине никогда не было прежде ничего подобного...Нагадуємо: Григорій Карянов - учасник популярного в Україні та Росії шоу "Битва екстрасенсів", а також письменник та поет. Но все-же журналистка приехала, взяла меня крепко под локоть и мы направились к выходу. Один мужчина в военной форме ударил меня локтем и ухмыльнулся.  Сразу же я заметил ка за нами последовали 3 гопника с пакетами. Мы вошли в метро, милиционеры смотрели пристально, будто знали меня. И журналистка подтвердила мои домыслы: "о, уже знают", но успокоила, что мы проберемся. Когда мы вошли в набитый вагон, двери закрылись прямо перед носами этих гопников. Я выдохнул с облегчением.  Вышли на Михайловскую площадь. Я еле брел, без сил, изнеможенный и морально и физически. Но был ошеломлен, когда увидел картину: люди как муравьи заполнили площадь перед собором и внутри. Там  были все, кто сумел бежать. Меня встретил один парень, с которым я познакомился возле сцены, из Крыма, уже в грязной и помятой красной куртке (видимо ему хорошо досталось), у него не было одного кроссовка... Но я тоже очень замерз без рукавиц и шапки. Мы пошли дальше, где были журналисты, я дал интервью 1+1, что было со мной и заполнил какую-то жалобу в стопочку сотни других для адвоката. Он дал мне свой номер. Потом журналистка, спросила хочу ли я есть? И повела через ворота собора. Там волонтеры уже разбирали и складывали припасы. Какая-то бабушка, обеспокоенно узнала, что я голоден и дала горячего супа, и бутербродов. Побежала за теплыми вещами, хотя я не просил... Увидел своего друга из Никополя, он думал что я  уехал раньше. Он тоже был на разгоне, но снимал все события на камеру из соседнего торгового центра. Михайловская площадь была наполнена звуками "пи-би" - это машины непрестанно ездили по дороге кругами, чтоб не пропустить парней в спортивных костюмах из антимайдана. Это было зрелещно, как и за день до этого, когда таким же способом киевляне остановили орду беркутов между Майданом и Крещатиком. Люди все приходили... Журналистка пыталась убедить меня остаться, но я настоял,что мне нужно домой, хотя и знал, что мне там тоже угрожает опасность (Мер города регионал и делал все как указывал режим). Все же она провела меня до вокзала, и ждала в кафетерии, еще раз покормив, провела прямо к двери. Я зашел в вагон и единственной мыслью было "спать"...  Место было боковое возле самого туалета. Люди обращали на меня внимание, так как у меня были синие волосы и от меня пахло дымом.. Я хотел спать, но не мог уснуть. Какой-то якут встретил меня в вагоне, и сказал, что едет в Крым на заработки. Я спокойно спросил: "Не хотят ли якуты независимости?" на что он мне ответил, что они все русские... Прибыл в город ночью, не мог сообщить матери, что приехал, так как зарядка села еще на Майдане. Шел пешком до самого дома. Мать открыла дверь, со слезами на глазах. Она всю ночь смотрела онлайн-трансляцию и видела все, что происходило. Не могла уснуть. Но была рада, что я жив...2 дня я только спал. Потом местные активисты убедили меня прийти к фонтану, где ежедневно собирались местные майдановцы и рассказать людям о том, что произошло, так как "новости" говорили все чуточку иначе... У фонтана собралось более ста человек, я все рассказал как было. Люди со слезами на глазах, потом подходили и говорили, что я герой. Но какой я герой? Один из активистов из одной из оппозиционных партий сказал, что меня нужно подвезти домой. Так как в отдалении от местного Майдана уже стояла группа в спортивных костюмах и пристально наблюдала за происходящим. Когда автомобиль заворачивал на мою улицу, мы ахнули. Там уже стояла милиция. Но активист резко набрал скорость и подвез меня прямо к калитке, я юркнул домой и закрыл двери на все замки. (На калитке еще была свежей краска, которую написали какие-то лысые парни в спортивных костюмах, после того, как я организовал первый день протестов на Европейской площади; тогда собралось где-то пол тысячи человек: "СУКА" - гласила она). Я принял решение, что нужно ехать из города во Львов. На следующий день как раз была сессия в мерии, где присуТствовал и я и прямо в лицо меру высказал все как есть. Но он не унимался: "на Майдане были фашисты-бандеровцы-провокаторы", ну, выходит, в том числе и я, - рядовой фашист-бандеровец-провокатор русской национальности. Через час у меня был поезд, и меня снова подвезли домой, чтоб я забрал вещи. Я кстати есть на прогремевших фото "за 30 минут до разгона". Там видно мою куртку, но лицо сокрыто капюшоном. Я сидел там возле бочки вместе с другими и грел руки. Во Львове я пробыл месяц. Сначала жил на их Майдане в палатках, и помогал волонтером. Только и успевал заносить пакеты. Хотя первый день мы с другими школьниками и студентами разбирали кучу одежды в рост, которые принесли местные жители. Еду приносили коробками, ее мы тоже фасовали на Киев. Также люди несли и пожертвования, за которые нанимались автобусы на тот же Киев; люди записывались прямо у палаток. Автобусы отбывали каждый вечер... Потом меня приютили в больнице, где отвели целую комнату и даже кормили. Я мог посетить психолога. Остаток дней я прожил в хостеле, где мне делали скидку. Там я любил общаться русской, которая родилась во Львове. Она не поддерживала Майдан, думала, что это что-то похожее на "Майдан 2004", хотя это были кардинально разные вещи... Но потом и она изменила свое мнение, когда ее бабушка (этническая русская, приехавшая после войны жить во Льовов, вместе с другими родственниками надоумили...) В общем, не в этом дело. Ведь прошло много времени, я был в Москве и месяц смотрел русские новости, которые 30 числа говорили, что я провокатор... И могу утвердительно ответить, что 2/3 информации - не просто ложь, а фальсификация... Я много говорил с москвичами, но все были убеждены, что вру я, оскорбляя меня, что я буду рабом Гейропы и Штатов... Ну и прочее... Но также, я встретил и Надю, которая работает в массовке, а ранее, работала на телевидении, она единственная мне сказала, что верит мне, потому, что сама работала на телевидении и знает как делаются эти новости. Поэтому, она их не смотрит...Фото Here And Now / автор Rayan Riener

Нормі моралі та людяності в Нікополі повністю втрачено. Як стало відомо NikopolToday, в Нікополі злодії побили і обікрали 80-річну жінку - про це розповідає Інформатор. У Нікополі двоє чоловіків пробралися вночі в будинок до пенсіонерки. Зловмисники побили 80-річну жінку, обікрали і втекли.Про це стало відомо з повідомлення прес-служби Нікопольського відділу поліції. Нападників затримали.5 лютого, близько другої години ночі, двоє чоловіків зламали замок на вхідних дверях і зайшли в домоволодіння пенсіонерки. Завдали жінці численні удари, забрали телевізор, мобільний телефон і тисячу гривень.Нагадуємо: Злочинці в Нікополі вже нічого не бояться - вриваються до наших будинків посеред ночі, забиваючи членів родини.Одного злочинця правоохоронці затримали через кілька годин. У нього вилучили викрадений телевізор. У той же день чоловікові оголосили про підозру у вчиненні даного злочину і обрали запобіжний захід.10 лютого слідчим за погодженням з місцевою прокуратурою оголосили другого грабіжникові підозра по ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України (грабіж). Санкція статті передбачає позбавлення волі на термін від 4 до 8 років. Зараз вирішується питання про обрання йому запобіжного заходу.Важливо: Маніяк розгулює вулиця міста після вбивства школярки. Раніше ми розповідали про те, що в Нікополі на Північному селищі обікрали приватний будинок. Детальніше читайте у цьому матеріалі за посиланням.Варто додати, що злочинці в Нікополі намагаються поживитись і від бізнесменів. Здається, що життя в місті Нікополь через рівень злочинності перетворилось у справжній фільм жахів наяву. Фото Інформатор

Тераз все інформаційне поле зайнято пандемією коронаврусу, що непокоїть весь світ але великі події історії тут і зараз відбуваються в нашій країні. Караїми вирішили піти ходою на Крим, разом із іншими українцями без зброї, щоб знищити кордон, який створили окупанти між нами та Кримом. Багатостраждальний кримський народ, або те, що від нього залишилось після геноциду і депортації з боку Росії, готовий віддати своє життя у боротьбі за країну, щоб подарувати дітям майбутнє. Ми всі маємо бути в курсі! Для кримських татарт Крим - це єдина батьківщина і вони готові піти на смерть, щоб повернути свій дім. Про це NikopolToday терміново передає з 24 каналу. За нашу і Вашу свободуЛідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв детально розповів про запланований "Марш гідності" у Крим. Він зазначив, що участь готові взяти багато народних депутатів України і навіть конгресмени США. Водночас він зізнався, що організатори готові до того, що окупант може почати стріляти.Про те, який вигляд матиме акція "Марш гідності. Світ – проти насильства та окупації", Мустафа Джемілєв розповів в інтерв'ю виданню "Крим.Реалії".Мустафа Джемілєв розповів про мотиви та можливі наслідки від "Ходи гідності" у Крим / wikipedia.orgХто візьме участь у марші?Оскільки організатори маршу розуміють, що матимуть справу з неадекватною державою-окупантом, то придумали віковий ценз для тих, хто ітиме в перших рядах. Це будуть люди, які вже прожили середню тривалість життя – 73 роки.Старі люди готові пожертувати своїм життям, щоб наступні покоління кримчан були вільними від Росії.Я цілком підпадаю під цю категорію, так що я там точно буду. Найперше ми розраховуємо на свої сили, але я думаю, що там буде дуже багато депутатів Верховної Ради, – заявив лідер кримськотатарського народу.Він перерахував парламентські партії, які вже висловили свою підтримку "Маршу гідності":- "Європейська солідарність";- "Голос";- "Батьківщина"; -"Слуга народу".Втім, як наголосив ексголова Меджлісу та народний депутат України шести скликань, організатори найперше хотіли б привернути увагу депутатів Європарламенту та Парламентської асамблеї Ради Європи."Я думаю, що з США теж будуть представники – деякі конгресмени. Ідея ось у чому: на всіх рівнях – в ООН, ОБСЄ, ПАРЄ і так далі – вже визнали незаконність окупації, але жодне з цих рішень не виконується", – наголосив Мустафа Джемілєв.: Кримські татари розповіли Майку Помпео про заплановану Ходу гідності до Криму  Кримські татари розповіли Майку Помпео про заплановану Ходу гідності до КримуВідтак організатори "Маршу гідності" запрошують їх усіх подивитися, якою є справжня ситуація. Це має призвести у першу чергу до посилення санкційного тиску проти Росії."Сюрпризи" для окупантівДжемілєв заявив, що не хоче полегшувати життя опоненту – Росії, яка окупувала Крим. Відтак він не розголошуватиме усіх деталей, як проходитиме марш. Мовляв, нехай чекають на усіх трьох контрольно-пропускних пунктах.Якими будуть дії організаторів маршу, якщо їх зустрінуть представники окупаційної влади – теж секрет. За словами лідера кримськотатарського народу, вони можуть бути неприємними для учасників ходи, але тут мовиться про територіальну цілісність та гідність людей, яких позбавили Батьківщини.У нас часто говорять: "Там людські життя, не можна ризикувати". Так ми майже без пострілу і віддали Крим. Якби там була справжня відсіч, я думаю, Донбасу б і не було, – заявив екснардеп.Чи готові організатори маршу до пострілів з боку окупантів?Мустафа Джемілєв визнає, що росіяни, які окупували Крим, можуть почати стріляти. Втім, запевняє: ніхто не збирається сидіти мовчки, змирившись з окупацією.Варто знати: Марш гідності в окупований Крим: хто візьме участь у ході і коли вона відбудеться  Марш гідності в окупований Крим: хто візьме участь у ході і коли вона відбудеться"Ми розглядаємо кілька варіантів реакції. Можливо, вони закриють пункти пропуску, може, будуть провокації з російської сторони, щоб викликати якісь сутички. Але ми це все скрупульозно прораховуємо", – запевнив лідер кримських татар.Резюмуючи, він наголосив, що "Марш гідності" має бути мирною громадянською акцією, спрямованою на порушення теми Криму і сприяння деокупації без застосування сили.Що відомо про Ходу гідності у Крим?Кримські татари та інші українські активісти мають намір пройти колоною на окупований Росією Крим. Ходу заплановано на 2 травня, а стартує вона у пункті пропуску "Чонгар".У такий спосіб кримчани хочуть привернути увагу до окупації їх рідного краю Росією, а також замовчування цієї теми в інформаційному просторі.Фото 24

Кожного разу, коли стаєте свідком або жертвою будь-якої дискримінації - розповідайте про це, звертайтесь до поліції, пишіть правозахисним організаціям. Не забувайте, не бійтеся, не будьте байдужими до власного життя та інших людей. Соромитися повинні негидніки, що роблять наше життя жахливим, наголошуємо увагу ми від NikopolToday.Насилля квітне в мовчазній печері, роздираючи чергову жертву. Кожна замовчана подія, що дала вам неприємний досвід або збиток - це відкриті двері до наступних зловживань злодіїв, які руйнуть наші життя. Руйнують Україну та наші прагнення бути вільним і прогрессивним суспільством.Мене хотіли вбити за те, що ІншийЦя досить емоційна стаття містить у собі не тільки мої думки стосовно теми Маршу Рівності [КиївПрайд] але іособисті історії та випадки з життя, які є дискримінацію і мають прямий стосунок до причин, з яких люди виходяить та проводять мирні зібрання проти такого явища.З самого дитинства, я почав розуміти, що існує дискримінація, навіть не знаючи слова, яким це описується. Для мене це була несправедливість. Діти, дорослі, старі - усі мислили стереотипно і вважали, що мають право знущатись над іншими тому що вони: старші, розумніші або сильніші, українці або росіяни, цигани, тощо. Не кажучи вже про несприйняття мого гендеру починаючи із садочку та, де мені було простіше спілкуватись із дівчатами, які трохи відкритіші і вільніші в цій країні, ніж хлопці, затиснуті стереотипами майже у всіх сферах життя.Починаючи від знущання в Україні, на грунті того, що з невеликого містечка, через яке мене прозвали у санаторії “Нікіпіль”. Це було у Кривому Розі. Щоб підкреслити своє ставлення неповаги. Але це була не єдина неповага у ставленні до мене. Знущання над дітьми у таких закладах - явище повсякденне. Держава на це увагу не звертає, адже діти - це “лише” меньшина суспільства. Теж саме і у ставленні до пенсіонерів. Повага дуже потрібна нашому суспільству, на томість - дорослі із самого початку показують дітям негативний приклад ставлення до прав інших людей. Як це було і в тому санаторії. Коли усі дізналися, що там є дитина-гей, самі вихователі створили нестерпні умови для нього, даючи негативний приклад дітям, які його швидко підхопили. Я був єдиною дитиною, яка спілкувалася із цим хлопчиком.Нагадуємо: Всі ми несемо відповідальність за майбутнє свого міста. І це стосується не тільки Нікополя але і цілої України, де б ви не жили.Із самого дитинства, я бачив, що це суспільство ненормальне і це дуже сильно вплинуло на моє ставновлення як особистості. У тому ж таки санаторії, я вперше дізнався про людей, які не їдять м’ясо. Там була дівчинка, яка відмовлялася їсти яловичину, хоча вихователи змушували її це робити, а інші діти сміялися. Виховна система, замість того, щоб інформувати дітей та вчити поваги до “інакших”, пхала ковбасу до рота цієї дівчинки руками колектива закладу, а потім усі дивились, як дівчинку знудило на підлогу. Це садизм, і діти вбирають цей приклад ставлення до інакших з самого дитинства як губка.У школі з мене знущались з того, що я ріс у родині Свідків Єгови, які є релігійною меншиною в Україні. У середовищі самих Свідків Єгови, мене не сприймали та цурались моєї гомосексуальності, вегетаріанства й інакшого зовнішнього вигляду, тощо. Ця система, створена задовго до нас, система неповаги до інших, зробила так, що я та ще сотні тисяч людей, а можливо і мільйони, пройшли через страждання та самотність, буллінг, знущання, у тому числі і фізичні. Я боявся ходити до школи через фізичне насилля, словесні знущання, які розпалювалися самими вчителями, що у повній мірі користувалися своєїм “домінантним” над дітьми ставновищем. Тим не меньш, нічого не зробили, щоб навчити дітей поважати гордість інших людей. З цього і росте наша країна: безкультурність на вулицях, магазинах, інших закладах, хамство. Людей не вчили поважати одне одного, не кажучі вже про меньшини, увесь спектр різноманітних спільнот. У колледжі теж саме, але ще гірше. Співучні зненавиділи мене через зовнішній вигляд, орієнтацію. Приходили хлопці прямо до кабінету та били мене гаєчним ключом, а потім спілкувалися із вчителями, щоб вони мене “змінили”, на що вчителі відповідали, що я “придурок”. Умови навчання були нестерпні. Але це закінчилось… Насилля та знущання дійшли до замаху вбивства, коли учні накинулись на мене і почали бити головою об стіну та гуртом добивати. Я потрапив до лікарні, а після цього, пішов забрати документи з освітнього закладу. Мені довелося кинути навчання, щоб врятувати своє життя. В останнє, побачившись з вчителями, я висказав їм, усе що думаю, у тому числі і на те, що вони закрили очі на гомофобію та буллінг інших учнів, що могло коштувати мені життя. Та вони навіть і не зрозуміли, що це таке “гомофобія”. Коли я виходив з освітнього закладу, учні, що збиралися курити та пити пиво на подвір’ї, гуртом почали кричати та плювати на мене, а потім разом почали кидати каміння у спину.  Я ніколи цього не забуду. Я не можу повірити, що таке існує у нашому житті. Саме тоді я подумав, що колись настане час і навіть у маленькому Нікополі будуть правозахисні заходи, на яких я неодмінно буду. В той час хотіли провести перший Марш Рівності, і його зірвав натовп праворадикалів та релігійних фанатиків. На своїй першій роботі я пройшов через нестерпну дискримінацію, коли директор дізналася про те, що я веган. Мене оголосили “сектантом”, кричали на мене та морально знущалися, висміюючи моє життя, мій зовнішній вигляд. Я не хочу, щоб ніхто у цій країні не пройшов через те, що пройшов я. Адже я описав тільки деякі конкретні випадки. Я навіть і підрахувати не можу, скільки разів люди дозвовляли собі гомофобію стосовно мене. Але я не здавався, змінив місце роботи, переїхав до великого міста. Тим не меньше, зі мною назавжди залишиться розуміння того, що ще багато дітей, підлітків та різних “інакших” людей відчувають негативне ставлення до себе, проходять через дискримінацію, насилля. І в кінці кінців, багатьох це приводить до самогубства.Усе це повинно скінчитися! З повним розумінням того, що Держава сама не буде рухати цю країну до поваги, розуміння інших, я вирішив вперше взяти участь у Марші Рівності. Оскільки ніхто окрім нас не змусить цю державу і суспільство поважати одне одного, меньшини, конструктивно мислити та розвиватись. І тепер, коли я пройшов через усі кола пекла у своєму житті, я можу сказати, що більше не боюся. І готовий піти на марш з гідністю і заявити про те, що ця країна повинна затвердити безпеку та повагу для кожного громадянина. Оскільки в іншому випадку, жодного позитивного розвитку, вдалих реформ та прогресу в країни статися не може. Україна повинна стати безпечною для всіх, а ті, хто попирає закон і знущається над іншими - повинні бути суворо покарані! P. S. Ця стаття також була опублікована на офіційному сайті КиївПрайду. Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту [email protected], щоб все місто почуло Ваші думки. Автор Rayan Riener / фото Here And Now

Шукаємо відповідь на важливе запитання разом із NikopolToday. Чи вважали греки і римляни, що фактично створили Європейську цивілізацію, одностатеву любов гріхом?Досить часто можна зустріти дві вкрай полярні точки зору. Приблизно так виглядають сучасні геї в Римі та ГреціїПоборники традиційних цінностей вважають, що гомосексуальність завжди була чимось противним чоловічій природі, таким, що засуджується. Існує і прямо протилежна думка, згідно з якою в античності гомосексуальні зв'язки практикувалися відкрито, а на їх основі навіть формувалися армії в Греції і Римі. Хто ж правий? Спробуємо розібратися.Різноманітна ЕлладаВідразу доведеться засмутити традиціоналістів. Дійсно, однозначна заборона і осуд одностатевих зв'язків прийшли в Європу тільки разом з християнством. А що ж було в попередні епохи? Це залежить від самої епохи і території. Наприклад, в різних грецьких античних містах класичного періоду (до завоювання цих земель македонянами) підхід до цієї справи досить сильно відрізнявся.Так, наприклад, у Фівах, головному місті Беотії, гомосексуальні зв'язки вважалися абсолютним варіантом норми, будь-які заборони на них були відсутні. Саме тут існував легендарний «Священний загін» - 300 воїнів-коханців, які приносили клятву над могилою Іолая, візника Геракла. Ці воїни вважалися мало не самим боєздатним загоном Еллади.У «Бенкеті» Платона висловлювалася ідея, що солдати, пов'язані любовними узами, можуть і правда бути непереможними. І якщо така думка існувала навіть в більш консервативних Афінах, то фіванці в якийсь момент дійсно такий загін сформували. І не прогадали, адже саме «Священний загін» неодноразово виручав основну фиванскую армію. Наприклад, в битві при Левкрах саме вони вдарили в центр спартанської армії, змусивши її в терміновому порядку перешикуватись. Грізна Спарта зазнала нищівної поразки.Про Спарту варто сказати окремо. Тут теж в гомосексуальних зв'язках не бачили ніякої патології, але саме спартанське суспільство було досить жорстким, так що про вільне кохання не йшлося. Кожнен юнак мав старшого наставника, який навчав його не лише побутовим і військовим премудростям, але і сексуальним. Наставник також відповідав за поведінку підлітка, платив за нього штраф, якщо той раптом нахуліганив.Найбільш консервативними містом, як уже було сказано, були Афіни. В цілому проти гомосексуальних відносин ніхто не виступав, але «пасивна» роль вважалася принизливою для вільного дорослого чоловіка. Якщо ставав відомий факт такого сексу, то громадянина могли позбавити частини цивільних прав.Природно, у всіх трьох містах мова йде тільки про вільних людей і повноправних громадян. Негромадяни та раби і так не мали ніяких прав, тому їх думки щодо одностатевої любові ніхто не питав.Отакото! Чоловічі будинки розпусти здебільшого складалися з рабів.Жорстокий РимНезважаючи на певну культурну спадкоємність Риму по відношенню до Греції, тут на питання гомосексуальності дивилися трохи інакше.Справа в тому, що в римському суспільстві взагалі були відсутні поняття гомосексуальності та гетеросексуальність. Зате було присутнє поняття мужність (virtus), яке було частиною загальногромадянського статусу повноправного громадянина. Той, хто втратив цю саму мужність, втрачав права.При цьому стать партнера чоловіка не грала ніякої ролі. Спати можна було і з чоловіками, і з жінками, але тільки в «активної» ролі. Саме по собі прагнення зайнятися сексом з юнаком вважалося нормальним, але прагнення зайняти «пасивну» роль відносили до захворювань. Хоча це іноді і дозволяли собі літні знатні римляни, які віддавалися молодим рабам. Держава їх за це вже не карала, але й ставлення до них ставало набагато менш поважним.Тіло вільного римського чоловіка і громадянина було взагалі недоторканним. За сексуальне насильство над такою людиною відповідно до закону Lex Scantinia насильник ніс суворе покарання. На жінок і негромадян Риму цей закон не поширювався, хоча чіпати чужих дружин також було заборонено. Розпуста в цілому не заохочувався публічно, однією з переваг римлянина вважалася самодисципліна в питаннях сексу. Але це офіційно, а чим вільний римський громадянин займається зі своїми рабами, звичайно, ніхто не стежив.Цей світогляд поширювався і на армію, знамениті римські легіони. Легіонер взагалі не повинен був особливо часто займатися сексом, щоб зберігати енергію для битв. Імператор Август заборонив бійцям легіонів одружуватися взагалі, зате командування крізь пальці дивилося на масові згвалтування полонених і рабів. Секс за гроші теж не заборонявся. Якщо, звичайно, у легіонера ці гроші були.Розуміючи, що в далеких походах тяга солдатів один до одного може стати сильніше, за часів Римської республіки за одностатеві відносини в легіоні карали суворо, аж до смертної кари. Що примітно, карали найчастіше того, хто виступив у «пасивної» ролі, адже це прирівнювалося до поразки. З іншого боку, якщо ставало відомо, що командир примушував легіонера до сексу, то його карали незалежно від ролі.Щоб уникнути таких випадків командування радив молодим солдатам намагатися виглядати якомога мужніше. Тобто рідше митися, не остригати волосся під пахвами і в носі, пахнути якомога гірше.Власне, такі детальні заборони свідчили якраз про те, що в самі різні одностатеві відносини легіонери якраз вступали і досить часто. А командири боролися з цим щосили.Погляд у минулеМи ні слова не сказали про жіночі одностатеві зв'язках в Греції та Римі, так як про них, по суті, нічого не відомо. Жінки в античному світі вважалися істотами убогими, дещо недолюдьми, тому жіночою сексуальністю там цікавилися мало, і ніякої інформації на цю тему нам не залишили. Тільки в пізній Римській імперії починаються з'являтися деякі дані про лесбійський секс.А що стосується чоловіків і особливо чоловіків у військах, то, як ми бачимо, підходи були найрізноманітніші. Втім, поборники традиційних цінностей в будь-якій випадку залишаються з носом. Незважаючи на різноманітні ситуативні заборони, в дохристиянській античній Європі гомосексуальність в цілому патологією не вважалась. А коханці з сонячних Фів могли стати найкращими солдатами Еллади.Фото ZnajUa

Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту [email protected], щоб все місто почуло Ваші думки. * * * *Через кілька годин після моменту, коли Київ залишився позаду, світло вимкнули (а це значить, що ще біля ста сторінок книги я встиг прочитати до «відбою» у цьому радянському музеї...), люди нарешті почали вмощуватись спати, завершаюся свої теревені, у яких важко віднайти сенс... ...мережі вже немає, безлюдні простори, йдуть за поїздом, який нагадує мешканцям хуторів кінця 19/початку 20-го сторіччя, що вони у цоьму вакуумі не самі і десь далі існує інше життя. Хоча в наш час, в нашій країні, вже важко визначити, чи міське дороге життя краще за ділянку і автономний будинок......молоді дівчата, із сусіднього вагону знову починають співати, повертаючись додому з якогось вокального конкурсу у Києві, з нагородами. Раптово вони починають співати опенінг з TV-ShoW «Слуга Народу» і десь на середині пісні вже співає пів вагону, а я в цей час згадую цікавого хлопця на вокзалі у модерновому-кілті, з косухою на плечах і пірсингом на обличчі; і тут мене накривають емоція, що це вже зовсім інша країна, іншими людьми, дітьми, тінейджерами, молоддю, а також думки, чи не зайвий я на цій землі?Нагадуємо: Люди самі розводять котів і собак, не роблять стерилізація й викидають потомство страждати на вулиці міст, де на них чатують догхантери та маніяки. Чи є мені місце серед цих людей, і коли вже нарешті завершиться ця травля проти мене, яка вже давно не йде від гомофобів, а на 100% від українських ЛГБТ? Майже не залишилось людей, які мене справді знають в Україні, окрім родини. Тільки щоденний буллінг, дискримінація зі сторони ЛГБТ та їх друзів-ксенофобів... І все більше читачів з Європи, Америки, від яких я не отримую нічого іншого окрім позитивних емоцій, натхнення та стимулу далі творити, але вже не для України, де будь-яку підтримку чекати марно, отримати неможливо, довіряти обіцянкам - без сенсу. Я сам на сам, зі своїм болем, проблемами, закритий, бо у відповідь тільки і бачу зловтішання людей. Пісня закінчилась, і цієї миті мої думки перервали оплески у вагоні. Все ж, зважуючи все, я б не хотів бути «слугою» для такого народу, або для окремих його частин чи анклавів, до яких я долею приписаний але не належу, без пояснень, затравлений цими представниками, яким насправді не цікаво хто ти, тільки би вкусити та отримати свою дозу крові, збираючись у зграї, як бидло і атакувати, безкарно.Автор Rayan RienerВарто знати: Як задовільнити статевого партнера в ліжку, щоб отримати найкращий секс та емоційне задоволення?

Права людини стосуються кожного з нас, невтомно нагадує NikopolToday. Тому дізнаємось, д ті кордони, які кожен з нас немає права порушувати у своїй цікавості до людей?Можливо, деяким із Вас буде цікаво дізнатись, про що можна питати або ні інших людей. Тож які питання не можна задавати ЛГБТ? У цьому нам допоможе відео від ГО "Асоціація ЛіГА", з посиланням на сайт GaysUa.Давня українська правозахисна ГО "Асоціація ЛіГА" випустила відео з відповідями на стереотипні питання, які були задані представникам ЛГБТ-спільноти.Ой, скільки ж незручних запитань виникає, коли оточуючі дізнаються про вашу сексуальну орієнтацію. Але іноді цього не уникнути. Отже, щоб хоч трохи зняти частину з них, ми поставили некомфортні запитання представникам ЛГБТ-спільноти. Нехай краще тут розкажуть, ніж де невідомо де! - коментує своє відео "Асоціація ЛіГА"А ось вам хронологія відповідей на питання у відео:1. 00:32 Які питання не можна задавати гею?2. 1:36 Чи Існує гей-радар?3. 3:33 Навіщо потрібні одностатеві шлюби?4. 5:14 Були відносини з дівчатами?Дізнайтеся ще більше у відео!Фото GaysUa / PinterestРаніше ми писали, що кожен із нас - це слуга народу і на кожному з нас відповідальність за майбутнє України.Також ми нагадували про відповідальність суспільства перед тваринами, що страждають від виживання на вулицях міст. 

Геї - не люди, лесбі - відьми, інші - звірі, а податки платять всі! Чи це не так, запитаємо ми від NikopolToday. Ось тільки рівних прав досі немає, а сексуальна орієнтація в Україні 2020 року досі залишається чи не єдиним інструментом корупціонерів та мафії, щоб зберегти вкрадені в народу гроші.  Корупція стала на чолі гомофобії в Україні, щоб і далі відволікати увагу від своїх брудних оборудок, які призводять до щоденного каліцтва українців. Хто фінансує гомофобію в Україні? Відповідь риторична: ті, хто очолює своїми дупами крісла держустанов по всій країні, міцно учепившись кігтями за бюджетні кошти.   Далеко не кожен український політик може похвалитись своїми формами без сорочки, не кажучи вже про професійність. І дійсно, формулювання "секс-партнер" найбільш відображає ситуацію в країні де немає рівних прав для ЛГБТ - офіційно оформити і гідно представити свої стосунки у суспільстві немає можливості. А гей-кохання називають як "компромат", ніби це якийсь злочин. На знімках з "домашнього архіву" Антоненко загоряє на нудистському пляжі та спить голяка, - заявили представники "професійних" ЗМІ. Ми у NikopolToday переконані, що фото, які вже побачило пів країни навряд вже турбують самого правовласника, права якого були порушені, разом із зламаною особистою поштою, тому публікуємо надане ЗМІ фото: 41-річний Леонід Антоненко, депутат Київської міської ради отримав нову посаду. Його призначили першим заступником голови Фонду державного майна, а новина про нового співробітника вже з'явилася на офіційному сайті ФДМ. Свого часу я отримав ультиматум від людей із оточення Кличко. Вони вимагали від мене припинити викривати корупцію навколо мера в сфері комунального майна столиці і звільнити посаду голови комісії Київради з питань власності. Якщо не виконаю їхніх вимог, погрожували поширити фейки про мене і моє особисте життя, - пояснює Леонід Антоненко на своїй сторінці Facebook. "Леонід Антоненко має 16 років управлінського досвіду. Є співавтором ряду законів, зокрема про оренду і приватизацію державного та комунального майна; управління об'єктами державної власності; корпоративних угод; захисту прав інвесторів; корпоративного управління. Завдяки професійним знанням і активної громадської діяльності входив до складу робочих груп, які ініціювали і впровадили ряд реформ, а саме: реалізацію системи електронних закупівель "Prozorro.Продажі для приватизації комунального иму єства"; розробка системи" VlasCom "- онлайн платформи адміністрування орендних відносин в місті Києві; створення незалежних і професійних наглядових рад при комунальних підприємствах", - йдеться в повідомленні. Антоненко за освітою юрист. Диплом отримав в Одеській юридичній академії. Він - депутат Київської міськради VIII скликання від групи "Київська команда" (обраний від партії "Самопоміч"), з 1 грудня 2015 року - голова комісії з питань власності Київради. Працював також директором департаменту реєстраційних питань та ліцензування Національного банку України. Три роки тому Леонід взяв участь в конкурсі на заміщення посади голови Національної поліції, але очолити відомство йому так і не вдалося. У липні 2019 розглядався в якості кандидата на посаду члена Антимонопольного комітету України. Чому звичайне людське життя: секс, кохання та відпочинок - стає інструментом брудної політики? / фото MY.UA Вимог не виконав, мера про цей шантаж повідомив, жодної реакції від нього не було, - продовжує коментувати ситуацію Леонід. Але, не дивлячись на всі свої регалії та досягнення, Леонід Антоненко відомий ще тим, що кілька років тому в Мережі з'явилися його фотографії інтимного характеру, які не обговорював тільки ледачий. Звісно ж, мова про гомосексуальність! Натомість інтернетом почали поширювати мої зображення і зображення близьких до мене людей, які були комбінацією фейків і фотошопів і дійсних фотографій, які були хакнуті з моєї приватної електронної пошти, - Леонід Антоненко. Відзначимо, що Леонід неодружений, дітей у нього немає. У 2017 році особистий фотоархів Антоненко став надбанням громадськості. На знімках Леонід відображений разом з Владиславом Варченко. Як писали тоді ЗМІ - його сексуальним і бізнес партнером, співробітником компанії Dragon Capital. На що був розрахунок, сказати важко. Кого може сьогодні здивувати чиєсь оголене тіло, фейкове чи реальне? Або чутки про те, хто з ким спить? - коментує ситуацію Антоненко. Леонід і Владислав разом на багатьох фото: готують вечерю і їдять, відпочивають, фотографують один одного в ліжку і на пляжі. Подібні світлини мають чи не всі українці.  Три роки тому цей бруд не допоміг досятги жодної цілі людей, які витрачали кошти на популярізацію моєї скромної персони. Я ж зрозумів, що роблю свою справу ефективно і що рухаюсь у правильному напрямку. І лише подвоїв зусилля, - зазначає політик. Разом з цими фото тиражувалася і листування молодих людей. Нібито Варченко і Антоненко придумали один одному милі прізвиська, де Хрума - це Варченко, а Чуба - Антоненко.   Спостерігаючи за нульовим ефектом від "компромату", будь-хто міг переконатися, що зміни можливі. Що кожен, хто дійсно бажає змін, робить зміни і не зважає на саботаж, чутки і провокації, може побачити зміни на власні очі, - додає Леонід Антоненко. Нагадуємо: Шлях до Європи - тільки на папері. Як саме місцева влада Нікополя виживає європейських інвесторів з міста? Крім того, надбанням громадськості стали і фотографії, зняті під час відпочинку закоханих в Ізраїлі. Громадськість в Україні, на жаль, досі цікавить приватне життя більше ніж цілі райони, що руйнуть корупціонери містами країни, знищуючи медицину.  Здається, що жодних висновків "компрометатори" не зробили. Сьогодні дістали з полиці притрушений пилом старий бруд і почали знову його розганяти. Якщо забули, нагадаю. Ефект від цієї кампанії може бути лише зворотній. Протилежний тому, на що ви розраховуєте. Раджу витрачати гроші від корупційних оборудок із більшою для вас користю, - цими словами політик завершує свій пост на Facebook стосовно "гей-скандалу".  Складаються чи зараз у відносинах Антоненко і Варченко - невідомо, однак на сторінці в соціальній мережі Facebook, яку Леонід активно веде - загальних знімків немає. Тобто людина ніде не "випячує" жодної інформації про свою гомосексуальність або не робить своє приватне життя надбанням громадськості, у противагу основному аргументу гомофобів про міфічну пропаганду одностатевих стсоунків.  Що у пана в декларації про доходи?  На сайті НАПКА (Національне агентство з питань запобігання корупції) є електронна декларація Леоніда Антоненка за 2018 рік. Згідно з документом, у чиновника у власності три квартири в Києві різного метражу: 38,4 кв.м, 70 кв.м. і 58,8 кв.м, а спільно з Надією Антоненко (швидше за все його мати) володіє житлоплощею в Одесі. У Антоненко є автомобіль Range Rover (2013 року випуску), вартість якого на момент покупки була 1,8 млн. грн. У 2018 року майже три мільйони гривень Леоніду Антоненко принесло заняття підприємницькою діяльністю. У банку Леонід Антоненко зберігає 156 000 гривен, € 8000, $ 73 150 і 7500 канадських доларів. Готівковими коштами він задекларував $ 155 000, а ще $ 275 000 він позичив третім особам. Фото Facebook політика Леоніда Антоненка та вільні джерела

Молоду дівчину виявили між гаражами у вкрай важкому стані. Здається, що неодноразово згвавтована та жорстоко побита, вона лежала там не перший день. Про це пише "Днепр оперативный", передає NikopolToday із посиланням Depo.Дніпро.У Дніпрі на Набережній Перемоги виявили дівчину у вкрай важкому стані. Вона лежала між гаражами – підліток зникла декілька днів тому. Батьки розшукували її ці кілька днів, справа набула резонансу в місті. За словами очевидців, першими її знайшли діти, які повідомили дорослим.Вона була напівроздягнута, вся у крові та в дуже важкому фізичному та моральному стані. Школярка ледве говорила насилу.За даними правоохоронців, дівчина, ймовірно, пережила страшне згвалтування. Її терміново забрали до лікарні Імені Мечникова.Варто додати, що в Нікополі зникла стара бабуся - родина благає про допомогу.Раніше правоохоронці повідомляли про те, що в Дніпрі пропала дівчинка Валерія Ш. 2004 року народження, учениця 9-го класу школи, яка проживала в цьому ж районі. Раніше дівчина вже кілька разів не бувала вдома і залишалася у свого друга. У поліцію звернулася її бабуся, якій зателефонували зі школи і повідомили, що дівчина не приходить на заняття. Телефон зниклої в цей час був вимкнений.Поліція веде розгляд цього моторошного випадку. Як виявилось - це була та сама зникла школярка, яку шукало все місто. Нагадаємо, у Кривому Розі судять педофіла за згвалтування дитини.Раніше ми писали, що насилля може бути не тільки вербальним - брудна політика зламала життя відомому борцю із корупцією в Україні. 

Непокаране зло зростає, нагадує NikopolToday, а корумповані політики продовжують зкурвлювати українців і не навчились боятись (досі) після Революції Гідності. В українців може знову урватись терпець! І щораз Революції в Україні стають більш кривавими для тих, хто їх спровокував своїми нахабними злочинами. Увага! Репост! Політичні переслідування! Хто ж замовив Миколу Чабатюка? Про це NikopolToday передає від CityNikopol з посиланням на джерело у мережі Facebook. ХТО З НАС НАСТУПНИЙ?Політв’язень з Нікополя Микола Чабатюк - громадський активіст, правозахисник, боєць Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор", у лютому 2019 року визнаний комісією Дніпропетровської облради бійцем-добровольцем, член Нікопольскої громадської ради,на початку 2019 року оголосив про рішення балотуватись на чергових місцевих виборах до Нікопольської міської ради, від 6.10.2019 року член штабу спротиву "Рух опору капітуляції" , волонтер, спортсмен, працює тренером у клубі, має дружину та чотирьох річного сина.До речі: Як влада Нікополя спромоглася перетворити місто на суцільне звалище? Рішенням Святошинського районного суду міста Києва № 1-КС/759/6511/19 від жовтня 2019 року, на початку листопада 2019 року у помешканні Миколи Чабатюка був проведений обшук із грубими порушеннями (слідчі відмовили Миколі в присутності адвоката під час обшуку, відмовились міняти понятих, тощо), в результаті чого з його квартири був вилучений фрагмент браслета наручного годинника дружини Миколи, який намагаються видати за речовий доказ у кримінальному провадженні № 12019110100000861. Це стало приводом запроторити Миколу за грати й забруднити його репутацію.Враховуючи вже неприховану хвилю переслідування добровольців по всій Україні (справа Звіробій, Кузьменко, тощо), ув’язнення Миколи, виглядає як політичне переслідування борців за незалежність та суверенітет України.Треба сказати, що нікопольських добровольців вже намагались «закрити» (читайте про це за цим посиланням), але тоді на обшуки встигли прибути журналісти та побратими хлопців і «доказів» причетності не вдалось знайти в їх помешканнях.Нагадуємо: Корупційни скандал про продаж цілого району Нікополя може поширитись Україною. На сьогодні, попри очевидну притягненість за вуха «причетності» Миколи до справи, що зазначена вище, термін тримання під вартою продовжений на 2 місяці. У СІЗО його піддають тортурам з метою примушення підписати «явку з повинною».Навіть побіжне ознайомлення з матеріалами розгляду справи № 1-КС/759/6511/19 у суді дає можливість зробити очевидний висновок, що Микола з’явився там за чиїмось наказом.Страшне: Україна на порозі сміттєвого апокаліпсису - місця на звалищах не вистачає. У майбутньому сміття буде нікуди вивозити з міст!Спочатку досудовим розслідуванням встановлено причетність до злочинних дій 4-х осіб (без Чабатюка) та невстановленої особи, а вже згодом «потерпілий» під час допиту «дивним чином», без очної ставки чи, навіть, без процедури впізнання, вказує на підозру у причетності до злочину саме Чабатюка (слов’янської зовнішності, що з 2014 року безперервно носить бороду). На суді «потерпілий» вказує, що упізнав в Миколі чоловіка кавказької?! ???? національності, без бороди?! ????, який нібито проїзжав повз на своєму авто?! ????! Більше того, на стороні Миколи є свідки, що 24.05.2019 року (встановлена слідством дата здійснення злочину) Микола знаходився в Нікополі й ніяк не міг бути у Києві чи Київській області.Натомість, доброволець, що у 2014-2016 роках, без зарплат та пільг, ризикуючи власним життям та втрачаючи здоров’я, брав активну участь у захисті територіальної цілісності та незалежності України, згодом допомагав в якості волонтера добровольцям та ЗСУ, є активним учасником Руху становлення незалежної держави Україна, правозахисником, активним громадським та політичним діячом, сьогодні піддається тортурам та переслідуванню з боку замовників-сепаратистів!❓ Хто ж замовив Миколу Чабатюка?Джерело Наша Батьківщина / автор Євгеній ЧабатюкРаніше ми повідомляли, хто у 2020 році поїде на Євробачення від України. Також ми публікували новий соціальний твір для рубрики Нікополь Арт. 

Незабаром найбільш відомий порнографічний сайт ризикує зникнути через петицію, що розповсюджується світом. У чому справа пяснить NikopolToday, передаючи звернення відомої в Нікополі психологині Марини Воробйової. Заклик від нікопольчанки мовою оригіналу. Скоріш завантажте улюблені порно-ролики - сайт можуть заблокувати / фото ВікіпедіяЯ вернулась с важным месседжем. Подпишите петицию за закрытие Порнхаба:http://chng.it/WpNwq4Rf2sЦікаве: Дізнайся, хто переміг на нацвідборі на Євробачення 2020. Почему это важно? В описании петиции есть исчерпывающая информация. Если коротко: ради вашей двухминутной дрочки часами, годами насилуют людей. Это ненормально.Автор Марина ВоробйоваФото disgustingmen.comНе порном єдиним - в Марганці під корінь рубають дерева. Мешканці кажуть, що замішані нікопольці. До речі, політичні переслідування продовжуються - під загрозою ветерани війни. 

Це було не просто весілля. Сьогодні на приватній, цивільній церемонії дві жінки сказали "так" одній одній - Кася та Соня. Молодята скористалися лазівкою в законі, яка зробила їх одностатевий шлюб законним, - NikopolToday продовжує дивувати своїми новинами своїх читачів. Сімейний стан визначається обов'язковими положеннями, тому він не підлягає вільному розпорядженню. Католицька Польща продовжує жити у минулому, разом із Україною.Варто знати: мільйон українців не хоче жити у суспільстві, яке їх не сприймає. На жаль, польське законодавство все ще визначає шлюб як відносини між жінкою та чоловіком, саме тому одностатеві пари, які хотіли б одружитися, змушені формалізувати свої стосунки в інших країнах або провести символічну церемонію, яка не має жодної юридичної сили.Ми обидва критично ставимося до інституту держави та того, як воно нав'язує, якими мають бути стосунки, сім’я, хто важливіший чи хто гендерний. Йдеться не лише про Польщу та відсутність партнерських відносин. Насправді партнерські стосунки - це одна велика жарт, вони дають вам певні права, це чудово, але вони все ще працюють поряд із інститутом шлюбу, який мають лише гетеросексуальні пари. Вони все ще диктують, що найважливіше - це любовні стосунки, і воно засноване на взаємному бажанні, закоханні, токсичній приналежності, а не, наприклад, на інтелектуальній угоді та взаємній турботі.Але цього разу було інакше. Кілька років тому Соня зазнала гендерної корекції (хірургічна зміна статі, ред.), і, за словами польського суду, - це жінка. Відзначимо, як корупція справді калічить наших дітей, а не міфічна гей-пропаганда. Однак відсутність процедур та хаос у польських офісах означає, що багато установ все ще сприймають її як людину. Жінки вирішили використати цю лазівку в законі, тим самим обійшовши положення, що виключають негетеронормативні положення. Таким чином, дівчата символічно відновили справедливість мати шлюб для всіх громадян Польщі, незалежно від статі та сексуальної орієнтації.Церемонія, на яку були запрошені лише найближчі та найближчі, відбулася о 12:00 у Універсальному театрі у Варшаві. А о О 23:00 у Варшаві відбудеться весільний прийом, на який запрошуються всі та всі. Всі охочі могли супроводжувати Соню та Касію в цей особливий день, приходьте на захід, який називається весіллям. ISNT, DJ смайликів емоджі, Анія Р., АВТОМАТ та Rrrkrta.Автор Tomash GlenНе сексом єдиним: клімат змінюється занадто швико - вчені у паніці, бо вже нічого не можуть спрогнозувати. Нагадуємо, коронавірус, попри брехню у вищих ешелонах владних структур світу - продовжує свою криваву ходу. 

Чому український варіант "святкування 8 березня - це сексизм". Проти сексизму та насильства. Які права відстоюють українські жінки у Міжнародний жіночий день?Тож, "свято", чи день пам'яті численних жертв сексизму серед жінок? Про це NikopolToday доводить до відома громадськосьті від Нового Часу. Плакат із написом Woman Power на Марші жінок у 2019 році в Києві / фото НВУ Міжнародний жіночий день українські жінки вийдуть на марш, аби нагадати, що боротьба за рівні права та можливості й досі триває. У п’яти пунктах пояснюємо, за що саме боряться захисники і захисниці прав жінок сьогодні.8 березня світ традиційно відзначає Міжнародний жіночий день, повна назва — Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. Через вплив Радянського Союзу для України цей день тривалий час був лише «жіночим святом», днем, у який жінок вітали тільки тому, що вони «представниці прекрасної статі» та приводом для транслювання усіх можливих стереотипів щодо жінок в принципі.Кардинально змінюватися ситуація почала після Євромайдану, коли в Україні почала активно розвиватися діяльність громадських організацій. В тому числі, й таких, які спеціалізуються на захисті прав жінок.«Це стало каталізатором для активізації громадянського суспільства. І багато ініціатив утворилися з потреби: був досвід Майдану, крім того, на Донбасі розпочався збройний конфлікт. Але, в принципі, такі організації з’являються постійно, бо в них є потреба, адже держава не покриває великий спектр проблем», — каже каже правозахисниця, речниця Amnesty International Ukraine Марія Гур'єва.У 2017 році на фоні масової декомунізації тодішній голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович пропонував відмовитися від святкування Міжнародного жіночого дня на державному рівні, бо вважав це пережитком СРСР. Свято залишили, та вектор його сприйняття все ж почав дещо змінюватися. Тема захисту прав жінок в Україні почала поступово виходити на перший план.8 березня українці та українки почали виходити на Марш жінок, аналогічний тим маршам, які проходять у різних країнах світу. Рухи у соцмережах, як-от флешмоб на тему насильства Я не боюсь сказати та соціальна кампанія проти харасменту та сексуальних домагань #Metoo, початок якій дала історія з режисером Харві Вайнштейном у США, допомогли сотням жінок публічно поділитися своїми історіями про те, що раніше більшість замовчувала.Зміни відбулися і на державному рівні. Так, у грудні 2019 року Верховна Рада зняла заборону Міністерства охорони здоров’я з 458 професій, які раніше вважалися забороненими для жінок. Серед них професії лісоруба, водія метро, пілота літака, водолаза-рятувальника, електромонтажера ЛЕП, водія-далекобійника, забивача великого рогатого скоту на бійні та інші види робіт, які раніше були відкриті тільки для чоловіків.Крім того, у січні 2019-го набув чинності закон про протидію домашньому насильству. В Україні запрацювали мобільні групи екстреного реагування Національної поліції на домашнє насильство ПОЛІНА та урядова гаряча лінія 1547. Боротьбу з гендерно зумовленим насильством взяла під свій контроль перша леді Олена Зеленська.Проте все це — лише перші кроки назустріч глобальним змінам у суспільстві. Адже права жінок в Україні й досі порушуються, а новий закон про протидію домашньому насильству не може запрацювати на повну силу.Репортерка НВ Саша Горчинська поговорила з трьома правозахисними активістками Amnesty International Ukraine та виокремила п’ять питань у сфері захисту прав жінок, які є актуальними для України сьогодні й потребують якнайскорішого вирішення.1. Домашнє насильствоДомашнє, або гендерно зумовлене насильство і досі залишається однією із ключових проблем для України. Масштаби цієї проблеми — колосальні, каже Марія Гур'єва. За даними ПРООН, щороку більше 1 млн жінок потерпають від домашнього насильства.Учасниці Маршу жінок у 2019 році в Києві / Фото: Insight LGBTQ NGO / facebook«В Україні є законодавство, але система протидії домашньому насильству на державному рівні досі не діє належним чином. Тому ця тема потребує додаткової уваги від громадянського суспільства», — каже Гур'єва.Йдеться про те, що на практиці постраждалим від домашнього насильства часто немає куди подітися, адже в Україні недостатня кількість шелтерів та притулків для тимчасового перебування таких людей. Особливо якщо мова про жінок з дітьми.«Жінкам часто можуть казати про те, що вони самі винні, самі спровокували [кривдника на насильницькі дії]. В тому числі, жінки чують це і від свого близького оточення», — додає активістка Дзвенислава Щерба.Не всі жінки, які стикаються із домашнім насильством по відношенню до себе, визнають, що їм необхідна допомога, або не знаходять сили говорити про свої проблеми вголос. Бійки в сім'ї можуть вважатися чимось «нормальним». Важко визнати і те, що подружній секс без згоди — це теж насильство, а не «подружній обов’язок».2. Боротьба із сексизмом та об'єктивацієюОголені або напівоголені жіночі тіла часто можна побачити у рекламі або в медіа як прийом, який мав би привернути увагу до оголошення, товару або послуги. Проте, за словами Дзвенислави Щерби, уже зараз доведено, що такі методи не є результативними — це не ефективний маркетинг. Тим більше, деякі рекламники і маркетологи і досі використовують подібні прийоми. Із цим погоджується і Гур'єва:«Ми досі бачимо це в рекламі, чуємо від політиків, різних публічних особистостей», які дозволяють собі різного роду сумнівні заяви, принижуючи гідність жінок, — каже співрозмовниця. — Для багатьох це досі є допустимою нормою та сприймається як жарт".3. Гендерні стереотипиУкраїнське суспільство досі не позбулося гендерних стереотипів стосовно того, якою має бути жінка та яку соціальну роль повинна виконувати. Наприклад, стереотип про те, що кожна жінка обов’язково має народити дитину. Або уявлення про жінок як про «берегинь» сімейного вогнища, які мають виконувати всю хатню роботу самостійно та всіляко догоджати чоловікові.Марш жінок у 2019 році / Фото: Insight LGBTQ NGO / facebookКрім того, є і певні стереотипи стосовно того, що таке фемінізм, каже активістка Вітана Олійник. Це боротьба за рівні права та можливості для чоловіків та жінок. Та часто люди не розуміють цього, і, як наслідок, ставляться до феміністок та феміністів вороже.«Добре те, що сьогодні у нас з’являються різні медійні продукти, які руйнують ці стереотипи. Багато людей починають розуміти, що може бути рівний поділ обов’язків, якщо це стосунки між чоловіком і жінкою. Що є жінки, які служать в армії, займають керівні посади в різних сферах тощо», — додає Дзвенислава Щерба.Посприяв руйнуванню гендерних стереотипів і наказ МОЗ про скасування переліку «не жіночих» професій. Адже навіть коли цей наказ діяв, чимало жінок все одно працювали у «заборонених» для них професіях, каже Щерба. Проте в трудових книжках запивалися по-іншому. Як наслідок, мали меншу зарплату та були позбавлені соціальних гарантій, які мали їхні колеги-чоловіки.4. Нерівна оплата праціНаслідок розповсюдження таких гендерних стереотипів — це нерівне ставлення до жінок та чоловіків на роботі, превалювання чоловіків у певних сферах діяльності та суттєвий розрив у заробітній платі.5 березня 2020-го соціологічна група Рейтинг представила дані опитування на тему Роль жінок в українському суспільстві. Результати цього опитування показали: майже 40% опитуваних переконані, що жінки замало представлені у політиці, 30−35% вважають, що їх недостатньо в правоохоронних органах та науці, 26% - в армії, 19% - що жінок недостає у бізнесі. Близько третини ж респондентів, натомість, вважають, що жінки забагато представлені у таких сферах, як медицина та освіта.Марш жінок у 2019 році в Києві / Фото: hromadskeНерівна оплата праці — проблема досі актуальна не лише для України, а і для багатьох інших країн світу. За даними, які наводить Гур'єва, в Україні жінки можуть отримувати на 30% нижчу заробітну платню, ніж чоловіки, які працюють на таких самих посадах і виконують такі ж обов’язки.Станом на 2019 рік, за інформацією, яку наводила ГО Ліга захисту прав жінок Гармонія Рівних, розрив у зарплатах в Україні становив 26%. В окремих регіонах, а саме — на Сході України, різниця могла досягати і 60%. Роком раніше, у 2018-му, про ті ж самі 26% повідомляла і Уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко.Різниця у заробітній платі у майбутньому може вплинути, зокрема, на розмір пенсії. В результаті, чоловіки отримуватимуть вищі пенсії, аніж жінки, акцентують у Європейській комісії.У лютому 2019-го Міністерство інформаційної політики представило кампанію під назвою У професії всі рівні, спрямовану на запровадження гендерної рівності у професійній діяльності.5. Ратифікація Стамбульської конвенціїОсновоположний документ, який допоможе у протидії насильству та дискримінації — це Стамбульська конвенція. Україна брала участь у створенні цього документа та була однією з перших країн, які виявили бажання запровадити дію конвенції у себе. Тож підписали конвенцію ми ще у 2011 році. Наразі цей документ підписали 47 країн-членів Ради Європи, а ратифікували — 25. Україна ж цей крок так і не зробила.Марш жінок у Києві у 2019 році / Фото: Insight LGBTQ NGO / facebookСтамбульська конвенція примусила б державу працювати більш системно, оптимізувати належним чином роботу всіх відомств та структур, які мають бути задіяні в цій роботі, зазначають правозахисниці. Адже наразі сотні жінок в Україні не можуть отримати належний захист від держави через відсутність налагоджених механізмів роботи.Одна з таких жінок — жителька Краматорська, мати дванадцятьох дітей Оксана Мамченко. Вона регулярно потерпає від домашнього насильства з боку власного чоловіка, проте не може зробити нічого, адже кривдник проживає з нею на одній території. Цю історію Amnesty International висвітлили у своєму Марафоні написання листів.Ратифікована Стамбульська конвенція покладе на Україну відповідальність перед міжнародною спільнотою: країна повинна буде звітувати на міжнародному рівні про те, що було зроблено. Зокрема, у тому, що стосується боротьби з домашнім насильством по відношенню до жінок, дітей та чоловіків. Буде складніше просто знехтувати цією темою та нічого не робити.«Зараз ідуть дискусії, є великий запит на ратифікацію цього документа. Здавалося, чому би депутатам бути проти ухвалення документа, який допоможе у боротьбі з домашнім насильством. Але вони пішли у якісь політизовані обговорення, чи потрібна нам конвенція, що означає слово „гендер“, яке там вживається. Здається, що депутати не хочуть розібратися в суті цього документа», — коментує Гур'єва.Наразі залишається сподіватися на те, що у найближчому майбутньому Україна все ж таки ратифікує цей суспільно важливий документ. А допоки привертати увагу суспільства та змінювати ситуацію можна і за допомогою інших методів: акціями, флешмобами, інформаційними кампаніями. Будь-чим, що допоможе «підсвітити» ту чи іншу проблему, каже Вітана Олійник:«Допоки ми не будемо заявляти, що ми існуємо, що є права, які треба захищати, навряд чи буде можливо щось змінити».Фото НВНагадуємо, в Нікополі гостра нестача камер відео-спостереження, через що в місті володаряють злочинці. Поліція безсила!Також ми писали про нову жертву депресії - труп у Кривому Розі. 

Як виникло "свято", як ми звикли його називати, насправді? На які жертви йшли цілі покоління жінок, щоб вибороти рівні права із чоловіками та мінімальні права? Про це NikopolToday й всім нам додатково нагадає нікопольчанка, професійна психологині - Марина Воробйова. Коротко і зрозуміло чому 8 березня - це зовсім не те, що ми в Україні звикли думати, і що це насправді на Заході, звідки й пшов цей день. Тож, якою ціною жінки вибороли свої права у чоловіків?Восьмое марта - это не про цветы.Это не праздник "красоты, весны и женщин". Таковым его провозгласили в СССР, отрапортовав, что проблема неравенства между М и Ж в Союзе решена (нет).Я при этом отнюдь не говорю, что нельзя дарить цветы и подарки. Их можно и нужно дарить, тогда, когда вы сами хотите. Это нормально - делать приятно тем, кого вы любите и уважаете. Но делать это строго по календарю... Зачем?8 марта - день солидарности женщин в борьбе за свои права! За какие такие права? За те, о которых не задумывался ни один мужчина, имея их по умолчанию. Для меня 8 марта ассоциируется с открытой дверью в мир, который раньше был недоступен женщинам.Просто небольшой экскурс в историю:▪️ До середины ХХ века в Западной Европе деньги и имущество женщины принадлежали ее мужу????????‍♀️▪️ Вплоть до 1970х работа считалась недостойным занятием для американок среднего класса????????‍♀️▪️ Борьба за право голоса для женщин продолжалась почти 100 лет!!! На эту тему посмотрите фильм "Суфражистка" и "Ангелы с железными зубами". На минуточку: в Швейцарии женщины получили право голоса во второй половине 20 века!▪️ Женщины впервые приняли участие в Олимпийских играх в 1900 году❗️ До того спорт был мужской прерогативой.▪️ До конца 19 века женщина, появившись на улице одна, без сопровождения мужчины, запросто могла быть воспринята представительницей индустрии коммерческого секса????????‍♀️▪️ Дважды лауреатку Нобелевской премии, Марию Склодовскую-Кюри, в 1911 г. не приняли во Французскую Академию наук из-за того, что она женщина❗️У свій час, суфражистк зазнавала постійних утисків: їх били, висміювали, ставились так само як зараз до геїв і навіть гірше▪️ В некоторых странах до сих пор практикуют "женское обрезание" - калечащую операцию на половых органах????▪️ Из нескольких десятков тысяч проституированных женщин в Украине, более половины (!!!) - возрастом от 10 до 20 лет❗️Я традиционно 8-го марта публикую в сториз тематические информационные иллюстрации. Этот год тоже не станет исключением)).Носишь штаны? Имеешь возможность и право получить образование? Можешь сама решать, чем заниматься по жизни?Скажи спасибо феминисткам.Они ценой собственной жизни и свободы открыли эту дубовую дверь возможностей для тебя в том числе.Автор Марина ВоробйоваДо цього ми передавали, який секс-подарунок буде найкращим на 8 березня.І про страшне переслідування від кредиторів, що завершилось смерттю. 

Чи існують насправді погані та хороші емоції? Чи мають люди право казати вам настанови, як вам почуватись й чому варто відчувати стигматичні "погані" емоції? NikopolToday, як завжди, на стороні прав людини і пояснить про все. Іноді кожен із нас бажає побути наодинці із сами собою. Людина дійсно має право побути на самоті, на сльози, смуток та негативні емоції. Неповага до побажань людини у такому стані становить більшу загрозу, аж до суїциду. Важливо знати, що депресія - це не міф, а хвороба, що без лікування призводить до самогубства. Дайте собі право прожити всі емоціїЯкщо в дитинстві Вам говорили: «Не реви», «Чи варто так засмучуватися через таку дрібницю», «Злитися некрасиво», «Заздрять тільки погані люди», то... Ви не ж насправді переставали відчувати образу, злість або заздрість. Але, цілком можливо, щоб залишатися гарною дівчинкою чи хлопчиком і зберігати прихильність оточуючих, Ви навчилися заганяти «погані» почуття кудись глибоко всередину. Так глибоко, що навіть самі їх не усвідомлюєте. Якщо раптом усвідомили, відчуваєте провину за ці почуття через муштру суспільства.Коли ми не даємо собі прожити якісь негативні почуття, це загрожує серйозними наслідками. Чому? Наприклад, варто розповісти про психологічний спосіб, який регулярно використовують фахівці.Раз в тиждень я влаштовую побачення з собою в приємному місці. І роблю те, що називаю «вивантаженням свідомості»: пишу в спеціальній зошиті, що у мене на душі, що мене засмучує/обтяжує/сердить. І що радує. В ході цього вивантажити народжуються хороші ідеї і настає мир в душі, - ділиться порадою Яна Катаєва.Згадайте, що Вам допомагає залишатися в контакті зі своїми почуттями? Якщо Ви з якогось моменту ввели певну практику для цього - наприклад, «ранкові сторінки» або медитацію, - розкажіть у коментарях, що це дало Вам і як змінилося Ваше життя і Ваше самовідчуття.Чим за це платите Ви і чим платять Ваші діти, а також як бути в контакті зі своїми почуттями - про це в новому випуску психологині Яни Катаєвої:Повертаємось до "поганих" емоцій. В одній з недавніх статей, Яни Катаєвої, вона писала про виховання емоційного інтелекту, про емоційне вихованні дітей по Джону Готтманому. І коли дитина у владі негативних емоцій, коли його несе, - це перший крок, який потрібно зробити, це усвідомити його емоції, зрозуміти, що він відчуває.Але, як показують дослідження, ми не можемо зрозуміти, що відчувають діти, якщо ми не знаємо свої власні почуття. Можливо, це звучить дивно, як ми можемо не розуміти свої власні почуття. Однак, в своїх тренінгах психологи постійно стикаюся з жінками та чоловіками, у яких поганий контакт зі своїми власними емоціями.Можливо тому, що в їх батьківських сім'ях емоції знецінювалися. «Годі плакати!», «Перестань скиглити!», «Не можна злитися!» і так далі. Можливо, заборонені були якісь конкретні емоції, наприклад, дівчаткам не можна злитися, дівчатка не зляться, а хлопцям, як відомо, "плакати не можна".Можливо, жінка або чоловік заганяє свої емоції всередину, роздратування на чоловіка чи дружину або невдоволення власним життям, тому що, якщо їх визнати, відчути, то тоді з цим щось потрібно робити далі. Потрібно якось змінювати своє життя, а це страшно і незрозуміло.І все ж, коли ви не даєте собі повно прожити якісь емоції, то на придушення, по-перше, йде дуже багато внутрішніх сил. І тоді ви відчуваєте себе знесиленою і млявою. По-друге, ви не можете придушити одну-єдину емоцію прицільно. Ви пригнічуєте взагалі свою здатність відчувати. І тоді ви вже не можете радіти на повні груди, не можете веселитися від душі, а ваші дні стають безбарвними.І тому вам весняний виклик. Давайте дамо собі відчувати всі наші почуття! Давайте відновимо контакт зі своїми емоціями. І тоді, по-перше, у вас вивільниться сила-силенна енергії. По-друге, Ви зможете яскравіше відчувати всі барви життя.По-третє, ви зможете дати своїй дитині, коханій людині, друзям, досвід повного прийняття, якого, можливо, не було у вас самого. По-четверте, ви будете почувати себе більш цілісною і більш живою людиною. І по-п'яте, ви знаєте, що багато соматичних хвороб, в тому числі невиліковні, пов'язані з емоціями, які ми придушуємо і витісняємо. Так стверджують безліч фахівців. Ви будете більш здоровою людиною. Це хороша профілактика хронічних хвороб.Психологи не пропонують вам зануритися в пучину своєї туги і захлинутися своїм гнівом. Навпаки, закликаю вас визнати, що ви відчуваєте те, що ви відчуваєте. Дати собі право на це. «Я зараз сильно сумую, і я маю на це право». І дозволити собі побути з цим почуттям і навчитися володіти ним, висловлювати його конструктивно і звертати його на благо.Злість, наприклад, потужна енергія. Я б не хотіла не відчувати ніколи цього почуття, - каже психологиня Яна Катаєва. - Це позбавило б мене енергії. В печалі багато відкриттів для нас, в ній є важливі послання про наше життя. У кожної негативної емоції є щось важливе й цінне.Як можна почати? Зазвичай психологи пропонуюь наступне.Протягом дня запитуйте себе доброзичливо, ласкаво: «Як ти себе зараз почуваєш? Що ти зараз відчуваєш? Що ти хочеш?". Обов'язково вранці, як прокинетеся, обов'язково ввечері, коли лягаєте спати, і ще кілька разів протягом дня. Зосередьтеся протягом декількох тижнів на своїх почуттях, і дозвольте вжити всіх почуття, які є, дайте собі на них право. І ви відчуєте цю повноту життя і звільнення, тому, що ви приймаєте себе цілком, даєте себе відчути все, що ви відчуваєте. Ви помітите, що вам легше стане переносити негативні емоції навіть ваших дітей, любимих та друзів.Давайте будемо в контакті зі своїми почуттями. І пам'ятаєте, забороняючи своїм дітям плакати, ви можете спровокувати їх самогубство у майбутньому, блокуючи шлях до вивільнення негативної енергії. Недарма кажуть, що чоловіки кінчають частіше, життя самогубством. Джерела: Яна Катаєва (психологиня) / psychologiesНагадуємо, всесвітній карантин через коронавірус - це чудова нагода, щоб зайнятись саморозвитком та самоосвітою. До речі, якщо ми переживемо пандемію у Нікополі, то влітку буде чудова нагода розвиватись у новому культурно-спортивному центрі.