Всі публікації з тегом права жінок

Сьогодні NikopolToday хоче поговорит про те, як врятувати єдиний у мільйонному Дніпрі шелтер для жінок.На вулиці можуть опинитися п’ятнадцять його мешканок, що постраждали від сімейного насильства. Адже прихисток “Нова Я” існує завдяки пожертвам. Про це передаємо від 11 каналу.Зараз тут не вистачає п’ятнадцяти тисяч гривень на оренду та комунальні послуги. Тому жінки разом з дітьми власноруч виготовили новорічні прикраси, які продавали на невеликому ярмарку. Благодійний ярмарок мав проходити на вулиці поруч з соціальною кав’ярнею. Однак дощ, завадив планам. Тож, усім учасникам ярмарку довелося переміститися всередину маленьког приміщення.Попри все, їм все ж вдалося продати трохи вироблених власноруч новорічних іграшок.Ідея ярмарку належить одній з мешканок шелтера. Таким чином в організації намагаються привернути увагу до проблеми і не бути просто споживачами. Серед учасників ярмарку шестеро дітей, які проживають наразі у шелтері. Вони разом з мамами можуть опинитися на вулиці, якщо до кінця року не вдасться зібрати 15 тисяч. Вони необхідні для сплати боргу за оренду приміщення та комунальні послуги.“Більше ніж три роки кожен поліцейський, кожен соціальний робітник знає номер телефону Людмили Коломоєць. Насправді жінки можуть потрапити цілодобово до такого спеціалізованого притулку.”Тож про закриття цього прихистку не може й бути мови. Адже він єдиний у Дніпрі. Тож Ганна прийшла сюди з донькою. 11-річна Вероніка також долучилася до виготовлення іграшок.Вже декілька років шелтер існує на благодійні внески. Відкривався ж він на грантові гроші від ЮНІСЕФ. Практика всіх іноземних донорів. Вони дають кошти для налагодження якогось проєкту. І, якщо він успішний, то за логікою він має переходити на фінансування державою, – говорить Людмила Коломоєць.А допоки влада міста ігнорує проблеми шелтера, допомогти йому й надалі працювати – ви можете за реквізитами вказаними на екрані. Навіть невелика сума – врятує його мешканок та їхніх дітей.КАРТКА ПРИВАТБАНКУ – 5168 7427 2767 8215, ЛЮДМИЛА КОЛОМОЄЦЬФото 11 канал.Раніше ми писали, як у Нікополі стались деякі позитивні зрушення у системі освіти.Також ми розповідали про альтернативні навушники, якщо не вистачає на Яблуко.

Прямо тут і зараз підіймаємо важливу тему у розділі "Власна думка" від NiopolToday. Про те, що таке насправді фемінізм, чому жінки використовують "комплекс жертви" й продовжують використовувати стереотипи на свою користь. Про патріархальне суспільство, зокрема і в обличчі деяких жінок, що у новому столітті протистоїть фемінізму нам розповість Марина Воробйова, відома блогерка з Нікополя та кваліфікована психологиня. "Не виноватая я - он сам пришел!""Я таких не встречала""Она сама виновата""Со мной такого не случится"Это слова, которые повторяют, как мантру девушки, унижая других девушек, чтобы почувствовать себя особенными и в безопасности. Виктимблейминг и мизогиния в таких случаях выступают своеобразной психологической защитой."Ее изнасиловали, потому что она была в короткой юбке и пьяная. Со мной этого не случится". Хорошо, если так... Только вот насильнику все равно во что ты была одета!Про алкоголь вообще смешно. По стандартам патриархального общества получается, что алкоголь оказывает разное влияние на мужчин и женщин. Пьяный мужчина за себя не отвечает, а вот пьяная женщина несёт ответственность не только за свои, но и за чужие поступки.Если тебя не домогались,Не насиловали,Не били, -Это не значит, что так повезло всем.Но часто отрицают домогательства, насилие и агрессию со стороны мужчин как раз те, кто находится на краю пропасти: - зависимые любовницы богатых мужчин, - дочери властных отцов, - жены мужей-тиранов.Наше общество воспитало их с токсичными установками "бьёт - значит любит", "мужчина - глава семьи", "муж добытчик, женщина рожает", "я слабая, он сильный", "если любишь - простишь" - и они готовы оправдывать своих мужчин, обслуживать и прислуживать, прощать и унижаться, чтобы не рушить понятную картину мира, не брать на себя ответственность, не принимать решения. Просто потому что не могут, они не знают, как это! И отрицание - это их панцирь, их защита от реальности.Ведь говоря "она сама виновата" - такие женщины как бы убеждают себя "я не такая, со мной этого не произойдет" и пребывают в некой иллюзорной безопасности.Только, как правило, принцип "я в домике" постепенно превращается в ситуацию "я в клетке".Википедия говорит нам, что феминизм — это спектр идеологий, политических и социальных движений, направленных на достижение равенства политических, экономических, личных и социальных прав ДЛЯ ЖЕНЩИН. Сам корень слова - feminе - предполагает, что в центре интереса феминизма - женщина. Почему тогда некоторые оппоненты феминисток в спорах говорят, что феминизм о равноправии? Доля правды в из словах есть, конечно, но равенство прав и свобод - это конечный пункт, куда мы держим путь, но боремся мы при этом за права ЖЕНЩИН, потому что именно женщины подвергаются дискриминации в патриархальном мире. Ни одна страна мира не победила сексизм и мизогинию, поэтому нас, женщин, мало интересуют права мужчин - они у них и так есть по умолчанию. Наша задача - отстоять и выбороть свои права, которые у нас нагло и бесцеремонно отняли много веков назад. Феминизм направлен на женщин, существует для женщин и благодаря женщинам. Поэтому не нужно подменять понятия и ссать нам в уши, что мы должны ещё и за мужчин бороться. Они уже все и так имеют, успокойтесь, дайте нам забрать свое и уравнять положение дел во всем мире.Если мужчинам нужно остоять СВОИ права - пожалуйста, не вопрос, только не требуйте этого от феминисток. У нас и так работы непочатый край.Автор Марина ВоробйоваФото - вільні джерелаДо речі, Китай планує евакуювати свій комунізм на Марс, рятуючись від епідемії.Нагадуємо, сніг у Нікополі випав але не варто бути наївними, він може розтану будь-якої миті - клімат змінився.

Наше закомплексоване суспільство вимагає більш детального огляду стереотиів, щоб зрозуміти, чому чоловіки із зайвою вагою зазнають менше дискримінації ніж жінки.Чому варто полюбити свою зайву вагу і не каратись через це? Про це NikopolToday передає з каналу відомої в Нікополі психологині, пані Марини Воробйової. Я поняла, почему я так отчаянно боролась с "лишним" весом.Даже когда его не было вообще ни грамма. Я боялась, что меня не будут любить. Это глубокая детская травма - я считала, что папа разлюбил маму, потому что она растолстела. Цікаво відзначити, що через психологічні образи, полячка найняла кіллера-українця для вбивства чоловіка. Но это не так, сейчас я это уже понимаю.Однако, установка в голове, выращиваемая годами, не пропадает в одночасье. Я ее не осознавала. Я не понимала, почему и зачем я худею, перманентно делаю замеры, взвешиваюсь, наказываю себя спортом и диетами.Сегодня я окончательно, честно признала и проговорила это вслух. Я боялась, что толстую меня никто не будет любить. И я думала, что и сама себя любить не смогу. Но вот парадокс: полюбила я себя именно набрав немного лишнего веса. Худой я себя ненавидела - потому что я смотрела в зеркало и видела себя в нем толстой, да, даже с весом 50 кг. И у меня была идея фикс не набирать веса больше этой черты.Нагадуємо: У Варшаві дві дівчини побрались, всуперед законодавству Польщі. Но жизнь такая штука - ей пофиг на твои идеи.Сейчас я знаю, что любят не за цифры на весах и сантиметровой ленте. Любят просто так и несмотря ни на что. И теперь я не боюсь, если меня разлюбят. По крайней мере, один человек на Земле всегда будет меня любить. Это я.Автор Марина ВоробйоваФото PinterestРаніше ми сповіщали нікопольців про сумну новину - епідемія коронавірусу офіційно стартує і в Україні.Також у Нікополі криза вже давно - смердюче сміття накрило столицю козацьких січей. 

Талановиті нікопольчанки представили свої художні (й не тільки) роботи для мешканців всього міста у передень до 8 березня - міжнародного дня боротьби жінок за свої права. Про те, що у Нікополі відкрилася щорічна виставка жіночої творчості, NikopolToday передає від Інформатора. Нагадуємо: влада країни зайшла у глухий кут у спробах заспокоїти суспільство через загрозливий коронавірус. У краєзнавчому музеї Нікополя проходить 27 виставка жіночої творчості «Рук золотих прекрасні творіння». Майстрині представили глядачеві свої експонати.Показ робіт декоративно-прикладного мистецтва в музеї проходить протягом 27 років, а почалося все з однієї учасниці. Про це Інформатор повідомляє з місця події.Цілих 76 прекрасних жінок з Нікополя, Кам'янського, Бердянська та Києва стали учасниками нинішньої музейної виставки.Всі роботи виконані вручну.Умілі руки майстрів творять в різних видах мистецтва: вишивка хрестиком і гладдю, декупаж, в'язання, лозоплетіння. Серед різноманіття експонатів ви знайдете вироби з бісеру, вати паперу, заліза. Казкові ляльки та ляльки-мотанки неодмінно перенесуть вас в дитинство. Подивитися на роботи майстрів і навіть купити те, що вам сподобалося, можна буде до 15 березня.Виставка «Рук золотих прекрасні творіння» проходить в краєзнавчому музеї за адресою: вулиця Електрометалургів, 46а. Час роботи з 9:00 до 16:00. Вихідний - понеділок.Раніше ЗМІ повідомили про те, яке сьогодні свято. Про це читайте за цим посиланням.Фото ІнформаторТакож ми писали про те, з кого питати, коли Дніпро перетвориться на болото: хто вудить всю рибу з Каховського моря?

Чому український варіант "святкування 8 березня - це сексизм". Проти сексизму та насильства. Які права відстоюють українські жінки у Міжнародний жіночий день?Тож, "свято", чи день пам'яті численних жертв сексизму серед жінок? Про це NikopolToday доводить до відома громадськосьті від Нового Часу. Плакат із написом Woman Power на Марші жінок у 2019 році в Києві / фото НВУ Міжнародний жіночий день українські жінки вийдуть на марш, аби нагадати, що боротьба за рівні права та можливості й досі триває. У п’яти пунктах пояснюємо, за що саме боряться захисники і захисниці прав жінок сьогодні.8 березня світ традиційно відзначає Міжнародний жіночий день, повна назва — Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. Через вплив Радянського Союзу для України цей день тривалий час був лише «жіночим святом», днем, у який жінок вітали тільки тому, що вони «представниці прекрасної статі» та приводом для транслювання усіх можливих стереотипів щодо жінок в принципі.Кардинально змінюватися ситуація почала після Євромайдану, коли в Україні почала активно розвиватися діяльність громадських організацій. В тому числі, й таких, які спеціалізуються на захисті прав жінок.«Це стало каталізатором для активізації громадянського суспільства. І багато ініціатив утворилися з потреби: був досвід Майдану, крім того, на Донбасі розпочався збройний конфлікт. Але, в принципі, такі організації з’являються постійно, бо в них є потреба, адже держава не покриває великий спектр проблем», — каже каже правозахисниця, речниця Amnesty International Ukraine Марія Гур'єва.У 2017 році на фоні масової декомунізації тодішній голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович пропонував відмовитися від святкування Міжнародного жіночого дня на державному рівні, бо вважав це пережитком СРСР. Свято залишили, та вектор його сприйняття все ж почав дещо змінюватися. Тема захисту прав жінок в Україні почала поступово виходити на перший план.8 березня українці та українки почали виходити на Марш жінок, аналогічний тим маршам, які проходять у різних країнах світу. Рухи у соцмережах, як-от флешмоб на тему насильства Я не боюсь сказати та соціальна кампанія проти харасменту та сексуальних домагань #Metoo, початок якій дала історія з режисером Харві Вайнштейном у США, допомогли сотням жінок публічно поділитися своїми історіями про те, що раніше більшість замовчувала.Зміни відбулися і на державному рівні. Так, у грудні 2019 року Верховна Рада зняла заборону Міністерства охорони здоров’я з 458 професій, які раніше вважалися забороненими для жінок. Серед них професії лісоруба, водія метро, пілота літака, водолаза-рятувальника, електромонтажера ЛЕП, водія-далекобійника, забивача великого рогатого скоту на бійні та інші види робіт, які раніше були відкриті тільки для чоловіків.Крім того, у січні 2019-го набув чинності закон про протидію домашньому насильству. В Україні запрацювали мобільні групи екстреного реагування Національної поліції на домашнє насильство ПОЛІНА та урядова гаряча лінія 1547. Боротьбу з гендерно зумовленим насильством взяла під свій контроль перша леді Олена Зеленська.Проте все це — лише перші кроки назустріч глобальним змінам у суспільстві. Адже права жінок в Україні й досі порушуються, а новий закон про протидію домашньому насильству не може запрацювати на повну силу.Репортерка НВ Саша Горчинська поговорила з трьома правозахисними активістками Amnesty International Ukraine та виокремила п’ять питань у сфері захисту прав жінок, які є актуальними для України сьогодні й потребують якнайскорішого вирішення.1. Домашнє насильствоДомашнє, або гендерно зумовлене насильство і досі залишається однією із ключових проблем для України. Масштаби цієї проблеми — колосальні, каже Марія Гур'єва. За даними ПРООН, щороку більше 1 млн жінок потерпають від домашнього насильства.Учасниці Маршу жінок у 2019 році в Києві / Фото: Insight LGBTQ NGO / facebook«В Україні є законодавство, але система протидії домашньому насильству на державному рівні досі не діє належним чином. Тому ця тема потребує додаткової уваги від громадянського суспільства», — каже Гур'єва.Йдеться про те, що на практиці постраждалим від домашнього насильства часто немає куди подітися, адже в Україні недостатня кількість шелтерів та притулків для тимчасового перебування таких людей. Особливо якщо мова про жінок з дітьми.«Жінкам часто можуть казати про те, що вони самі винні, самі спровокували [кривдника на насильницькі дії]. В тому числі, жінки чують це і від свого близького оточення», — додає активістка Дзвенислава Щерба.Не всі жінки, які стикаються із домашнім насильством по відношенню до себе, визнають, що їм необхідна допомога, або не знаходять сили говорити про свої проблеми вголос. Бійки в сім'ї можуть вважатися чимось «нормальним». Важко визнати і те, що подружній секс без згоди — це теж насильство, а не «подружній обов’язок».2. Боротьба із сексизмом та об'єктивацієюОголені або напівоголені жіночі тіла часто можна побачити у рекламі або в медіа як прийом, який мав би привернути увагу до оголошення, товару або послуги. Проте, за словами Дзвенислави Щерби, уже зараз доведено, що такі методи не є результативними — це не ефективний маркетинг. Тим більше, деякі рекламники і маркетологи і досі використовують подібні прийоми. Із цим погоджується і Гур'єва:«Ми досі бачимо це в рекламі, чуємо від політиків, різних публічних особистостей», які дозволяють собі різного роду сумнівні заяви, принижуючи гідність жінок, — каже співрозмовниця. — Для багатьох це досі є допустимою нормою та сприймається як жарт".3. Гендерні стереотипиУкраїнське суспільство досі не позбулося гендерних стереотипів стосовно того, якою має бути жінка та яку соціальну роль повинна виконувати. Наприклад, стереотип про те, що кожна жінка обов’язково має народити дитину. Або уявлення про жінок як про «берегинь» сімейного вогнища, які мають виконувати всю хатню роботу самостійно та всіляко догоджати чоловікові.Марш жінок у 2019 році / Фото: Insight LGBTQ NGO / facebookКрім того, є і певні стереотипи стосовно того, що таке фемінізм, каже активістка Вітана Олійник. Це боротьба за рівні права та можливості для чоловіків та жінок. Та часто люди не розуміють цього, і, як наслідок, ставляться до феміністок та феміністів вороже.«Добре те, що сьогодні у нас з’являються різні медійні продукти, які руйнують ці стереотипи. Багато людей починають розуміти, що може бути рівний поділ обов’язків, якщо це стосунки між чоловіком і жінкою. Що є жінки, які служать в армії, займають керівні посади в різних сферах тощо», — додає Дзвенислава Щерба.Посприяв руйнуванню гендерних стереотипів і наказ МОЗ про скасування переліку «не жіночих» професій. Адже навіть коли цей наказ діяв, чимало жінок все одно працювали у «заборонених» для них професіях, каже Щерба. Проте в трудових книжках запивалися по-іншому. Як наслідок, мали меншу зарплату та були позбавлені соціальних гарантій, які мали їхні колеги-чоловіки.4. Нерівна оплата праціНаслідок розповсюдження таких гендерних стереотипів — це нерівне ставлення до жінок та чоловіків на роботі, превалювання чоловіків у певних сферах діяльності та суттєвий розрив у заробітній платі.5 березня 2020-го соціологічна група Рейтинг представила дані опитування на тему Роль жінок в українському суспільстві. Результати цього опитування показали: майже 40% опитуваних переконані, що жінки замало представлені у політиці, 30−35% вважають, що їх недостатньо в правоохоронних органах та науці, 26% - в армії, 19% - що жінок недостає у бізнесі. Близько третини ж респондентів, натомість, вважають, що жінки забагато представлені у таких сферах, як медицина та освіта.Марш жінок у 2019 році в Києві / Фото: hromadskeНерівна оплата праці — проблема досі актуальна не лише для України, а і для багатьох інших країн світу. За даними, які наводить Гур'єва, в Україні жінки можуть отримувати на 30% нижчу заробітну платню, ніж чоловіки, які працюють на таких самих посадах і виконують такі ж обов’язки.Станом на 2019 рік, за інформацією, яку наводила ГО Ліга захисту прав жінок Гармонія Рівних, розрив у зарплатах в Україні становив 26%. В окремих регіонах, а саме — на Сході України, різниця могла досягати і 60%. Роком раніше, у 2018-му, про ті ж самі 26% повідомляла і Уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко.Різниця у заробітній платі у майбутньому може вплинути, зокрема, на розмір пенсії. В результаті, чоловіки отримуватимуть вищі пенсії, аніж жінки, акцентують у Європейській комісії.У лютому 2019-го Міністерство інформаційної політики представило кампанію під назвою У професії всі рівні, спрямовану на запровадження гендерної рівності у професійній діяльності.5. Ратифікація Стамбульської конвенціїОсновоположний документ, який допоможе у протидії насильству та дискримінації — це Стамбульська конвенція. Україна брала участь у створенні цього документа та була однією з перших країн, які виявили бажання запровадити дію конвенції у себе. Тож підписали конвенцію ми ще у 2011 році. Наразі цей документ підписали 47 країн-членів Ради Європи, а ратифікували — 25. Україна ж цей крок так і не зробила.Марш жінок у Києві у 2019 році / Фото: Insight LGBTQ NGO / facebookСтамбульська конвенція примусила б державу працювати більш системно, оптимізувати належним чином роботу всіх відомств та структур, які мають бути задіяні в цій роботі, зазначають правозахисниці. Адже наразі сотні жінок в Україні не можуть отримати належний захист від держави через відсутність налагоджених механізмів роботи.Одна з таких жінок — жителька Краматорська, мати дванадцятьох дітей Оксана Мамченко. Вона регулярно потерпає від домашнього насильства з боку власного чоловіка, проте не може зробити нічого, адже кривдник проживає з нею на одній території. Цю історію Amnesty International висвітлили у своєму Марафоні написання листів.Ратифікована Стамбульська конвенція покладе на Україну відповідальність перед міжнародною спільнотою: країна повинна буде звітувати на міжнародному рівні про те, що було зроблено. Зокрема, у тому, що стосується боротьби з домашнім насильством по відношенню до жінок, дітей та чоловіків. Буде складніше просто знехтувати цією темою та нічого не робити.«Зараз ідуть дискусії, є великий запит на ратифікацію цього документа. Здавалося, чому би депутатам бути проти ухвалення документа, який допоможе у боротьбі з домашнім насильством. Але вони пішли у якісь політизовані обговорення, чи потрібна нам конвенція, що означає слово „гендер“, яке там вживається. Здається, що депутати не хочуть розібратися в суті цього документа», — коментує Гур'єва.Наразі залишається сподіватися на те, що у найближчому майбутньому Україна все ж таки ратифікує цей суспільно важливий документ. А допоки привертати увагу суспільства та змінювати ситуацію можна і за допомогою інших методів: акціями, флешмобами, інформаційними кампаніями. Будь-чим, що допоможе «підсвітити» ту чи іншу проблему, каже Вітана Олійник:«Допоки ми не будемо заявляти, що ми існуємо, що є права, які треба захищати, навряд чи буде можливо щось змінити».Фото НВНагадуємо, в Нікополі гостра нестача камер відео-спостереження, через що в місті володаряють злочинці. Поліція безсила!Також ми писали про нову жертву депресії - труп у Кривому Розі. 

Як виникло "свято", як ми звикли його називати, насправді? На які жертви йшли цілі покоління жінок, щоб вибороти рівні права із чоловіками та мінімальні права? Про це NikopolToday й всім нам додатково нагадає нікопольчанка, професійна психологині - Марина Воробйова. Коротко і зрозуміло чому 8 березня - це зовсім не те, що ми в Україні звикли думати, і що це насправді на Заході, звідки й пшов цей день. Тож, якою ціною жінки вибороли свої права у чоловіків?Восьмое марта - это не про цветы.Это не праздник "красоты, весны и женщин". Таковым его провозгласили в СССР, отрапортовав, что проблема неравенства между М и Ж в Союзе решена (нет).Я при этом отнюдь не говорю, что нельзя дарить цветы и подарки. Их можно и нужно дарить, тогда, когда вы сами хотите. Это нормально - делать приятно тем, кого вы любите и уважаете. Но делать это строго по календарю... Зачем?8 марта - день солидарности женщин в борьбе за свои права! За какие такие права? За те, о которых не задумывался ни один мужчина, имея их по умолчанию. Для меня 8 марта ассоциируется с открытой дверью в мир, который раньше был недоступен женщинам.Просто небольшой экскурс в историю:▪️ До середины ХХ века в Западной Европе деньги и имущество женщины принадлежали ее мужу????????‍♀️▪️ Вплоть до 1970х работа считалась недостойным занятием для американок среднего класса????????‍♀️▪️ Борьба за право голоса для женщин продолжалась почти 100 лет!!! На эту тему посмотрите фильм "Суфражистка" и "Ангелы с железными зубами". На минуточку: в Швейцарии женщины получили право голоса во второй половине 20 века!▪️ Женщины впервые приняли участие в Олимпийских играх в 1900 году❗️ До того спорт был мужской прерогативой.▪️ До конца 19 века женщина, появившись на улице одна, без сопровождения мужчины, запросто могла быть воспринята представительницей индустрии коммерческого секса????????‍♀️▪️ Дважды лауреатку Нобелевской премии, Марию Склодовскую-Кюри, в 1911 г. не приняли во Французскую Академию наук из-за того, что она женщина❗️У свій час, суфражистк зазнавала постійних утисків: їх били, висміювали, ставились так само як зараз до геїв і навіть гірше▪️ В некоторых странах до сих пор практикуют "женское обрезание" - калечащую операцию на половых органах????▪️ Из нескольких десятков тысяч проституированных женщин в Украине, более половины (!!!) - возрастом от 10 до 20 лет❗️Я традиционно 8-го марта публикую в сториз тематические информационные иллюстрации. Этот год тоже не станет исключением)).Носишь штаны? Имеешь возможность и право получить образование? Можешь сама решать, чем заниматься по жизни?Скажи спасибо феминисткам.Они ценой собственной жизни и свободы открыли эту дубовую дверь возможностей для тебя в том числе.Автор Марина ВоробйоваДо цього ми передавали, який секс-подарунок буде найкращим на 8 березня.І про страшне переслідування від кредиторів, що завершилось смерттю. 

Спортивні жінки у тренді! Українська фехтувальниця та олімпійська чемпіонка Ольга Харлан стала натхненницею для створення ляльки Барбі в рамках проекту Dream Gap.Українка Ольга Харлан стала прототипом ляльки Барбі. Чому це круто? - передає NikopolToday із посиланням на УП.Життя. До 60-річчя компанії та Міжнародного жіночого дня у Mattel випустили нову колекцію ляльок, які можуть стати справжнім взірцем для наслідування. Нагадуємо про важливе: недбальство горе-батьків призвело до смерті дітей. У компанії кажуть, що прагнуть надихнути цією колекцією якомога більше дівчат:"Ми знайомимо дівчат з історіями жінок з усіх прошарків суспільства, щоб показати їм, що вони можуть стати ким завгодно".Кожна з ляльок є прототипом успішних жінок зі сфери спорту, культури, мистецтва, моделінгу, політики та науки. Крім українки у колекцію увійшло ще 40 моделей, серед них: співачка LIRA, журналістка Іта Баттроз, художниця Фріда Кало, математик Кетрін Джонсон та інші видатні особистості. Автор Дарія ПоперечнаДо слова, компанія, що виробляє ляльки-барбі вирішила змінити красуням орієнтацію. А ось у місті Нікополь, влада продовжує намагатись пудрити мізки нікопольцям (?) 

Посли ЄС і 21 країни світу закликали Київ офіційно та рішуче протидіяти дискримінації ЛГБТІК-людей. Так зазначає Українська Правда, а NikopolToday лише передає Вам. Голова представництва ЄС Матті Маасікас і посли 21 країни світу відзначили прогрес України у плані захисту українських ЛГБТІК (лесбійок, геїв, бісексуалів, людей-трансгендерів, людей-квір), закликавши поглиблювати цей прогрес.Як повідомляє "Європейська правда", про це йдеться у заяві послів і глав представництв в Україні Австралії, Австрії, Бельгії, Канади, Кіпру, Делегації Європейського Союзу, Данії, Дорадчої місії Європейського Союзу, Фінляндії, Франції, Німеччини, Ізраїлю, Італії, Литви, Люксембургу, Мальти, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Словенії, Швеції, Швейцарії і Великої Британії до Міжнародного дня проти гомофобії, трансфобії та біфобії."Впродовж останніх років Україна здійснила низку реформ, щоб звернутися до питань рівності та недопущення дискримінації, прийняла законодавство і створила інституції для захисту основних прав людини.  Ми закликаємо Україну розвивати цей успіх і продовжувати надавати всю необхідну підтримку таким ініціативам в майбутньому" - відзначили посли.Водночас дипломати наголосили, що ЛГБТІК-люди залишаються вразливими перед дискримінацією і навіть насильством на основі сексуальної орієнтації та/або гендерної ідентичності."Нова реальність всесвітньої пандемії і необхідність усамітнення в закритому просторі через COVID19 призвели до значного зростання випадків погроз, переслідувань і насилля стосовно людей у вразливому становищі, зокрема ЛГБТІК-людей. Ми також занепокоєні тим фактом, що в дебатах в Україні іноді йде атака на цінності інклюзії та толерантності" - йдеться у заяві. Посли висловили готовність підтримувати реформи в Україні і ЛГБТІК-українців, їхні сім`ї та організації громадянського суспільства."Ми продовжуємо закликати Україну повністю імплементувати  Національну стратегію з прав людини та відповідний план дій і вжити інших необхідних кроків для забезпечення втілення всесторонніх анти-дискримінаційних заходів. Ми також підтримуємо прагнення українських жіночих та ЛГБТІК організацій до ратифікації Стамбульської Конвенції, яку Україна підписала в 2011 році" - йдеться у заяві."Ми вважаємо, що повна імплементація цієї конвенції збільшить захист жінок і ЛГБТІК-людей в Україні" - додали дипломати.Фото УПМіж іншим, у Дніпрі коронавірус пішов на самісіньке дно. 

Авторська стаття на сайті NikopolToday від блогерки з Нікополя - Марини Воробйової, як завжди, без цензури і тільки про важливе. Публікація мовою оригіналу, без змін. Я всегда была феминисткойС детства я не слышала "ты девочка, ты должна". Я росла в очень ограниченном пространстве - у нас был большой дом и свой двор, жили мы напротив кладбища, соседи были в основном старики (и мертвецы, хаха), детей было в округе мало. К нам часто приходили друзья родителей и моей старшей сестры. Круг общения был постоянным и довольно демократичным.Мне разрешали смотреть телевизор со взрослыми, я рано научилась читать и читала много. И мне было позволено иметь свое мнение с раннего раннего детства.90е - время было сложное, но и очень яркое в отношении феминистских идей, свободы самовыражения, откровенных нарядов, большого количества самой разной прессы, ток-шоу.Бабушка часто транслировала мне мысли о том, что "от мужиков одни проблемы", папа мало участвовал в воспитании, а вторая бабушка никогда не меняла девичью фамилию и имела троих детей от разных мужей.Я знала с детства, что люди могут разводиться, что женщины тянут на себе всё, и по сути намного выносливее мужчин. Формируясь в таком окружении, не посещая садик, я пришла в школу совершенно не заточенным под конформизм ребенком.Я всегда была при своем мнении, неудобной, острой на язык и упрямой. Естественно, внушить мне мысль, что я нежный цветочек, что я слабый пол, что я должна прислуживать мужчине, было просто невозможно.Лет в 6, кажется, когда мы смотрели передачу "Я сама", я узнала, кто такие феминистки. Я спросила у мамы, "Мама, Мария Арбатова феминистка, а кто такие феминистки?". Мама ответила что-то вроде "женщины, которые считают что они не хуже мужчин и им в принципе без мужчин нормально". И я тогда сказала: "Тогда я тоже феминистка".Так слова из уст ребенка, ещё не женщины, оказались чистой правдой.С днём феминизма вас, друзья!Фото та автор Марина Воробйова

Pussy Power? Вона стала символом протестів у Портленді, штат Орегон. Протягом кількох днів в американському місті тривають жорстокі протести на захист прав авро-американців. Реакції жителів посилюються після того, як президент Трамп відправив у місто федеральні сили, щоб приборкати рух опору. Люди всіх рас долучаються до акцій протесту під прапором «Чорна жива матерія». Але символом супротиву раптово стала жінка. Її фотографія сидячої голою перед поліцейським кордоном викликала всесвітню сенсацію, а ЗМІ назвали її як "голу Афіну"."Гола Афіна" - героїня Портленда, що протестуєЖінка, особа якої невідома, брала участь у акціях протесту в Портленді, штат Орегон, у ніч з 17 на 18 липня 2020 року. Коли поліція почала відштовхувати групу протестуючих з однієї вулиці, вона з’явилися. Гола, із маскою для обличчя та шапкою, вона вийшла перед натовпом протестуючих і зіткнулася з поліцейськими. Один із протестувальників намагався прикрити її своїм тілом та саморобним щитом, але, схоже, вона не потребувала захисту. Вона танцювала перед офіцерами, виконувала балетні фігури та пози йоги. Нарешті вона сіла перед поліцейськими, широко розставивши ноги. Вони почали стріляти в неї перцевими кульками. Через 10 хвилин виступу офіцери відмовилися йти далі, а жінка - зникла.Цікаво, що таємнича «гола Афіна» не ототожнюється з білою расою. Але, як підкреслюють коментатори, саме колір її шкіри визначав спосіб поводження з нею в поліції. Швидше за все, якби поліцейські зіткнулися з чорношкірою жінкою, це не закінчилося б з перцевими кульками. Не кажучи вже про те, як її позиція сприймається в ЗМІ. "Голу Афіну" визнали героїнею і порівняли з богинею мудрості. Чорну "голу Афіну" осудили б суворіше. Ми живемо у світі неприборканого расизму.Нагадуємо, в Україні завершили зйомки гей-фільму про ЛГБТ-спільноту на козацькій Січі. 

Фемінізм - це боротьба жінок за рівні права з чоловіками. Чи знають про це мшканці Нікополя і що думають щодо цього?У сучасних реаліях основною метою фемінізму є викорінення патріархальної структури й інституту насильства.Феміністки захищають жінок, які страждають від насильства в сім'ї, що вже робить їх дії важливими та потрібними.Чи знають нікопольці про фемінізм, що в принципі думають про цей рух і чи підтримують його, дивіться в сюжеті журналістів «Прихиста».Джерело ГО "Прихист"

Настя — головна героїня мого нового відео «Сумно». Та сама дівчина, на долю якої випало випробування. Вона була жорстоко побита на очах у маленького сина, у потязі Маріуполь-Київ. Ця історія, що чіпляє за саме сердце, що западає прямо в душу і щимить. Ця історія для тих, хто потрапляв в таку ситуацію або стикався зі схожими проблемами. Ця історія вчить. Не мовчіть!Крізь мене проходили різні історії, в яких люди страждали, боялися, боролися за життя і за дітей, намагалися бути почутими. І можна було довго коперсатися в кожній історї, прояснюючи подробиці подій, але ясним завжди залишався один факт — ніхто ні за яких обставин не має права вчиняти насилля над будь-якою особою. Слухати і дивитись відео Alyona Alyona на трек "Сумно":Більшість із них боялися говорити про фізичні розправи над собою. Тому для мене великим вчинком є згода Анастасії взяти участь у зйомках, бо вона як ніхто розуміє зміст мого тексту. Вона не мовчала! І я закликаю кожну людину, яка пережила насилля над собою чи стала його свідком: розкажіть про це, не мовчіть про це! Адже якщо хоч одне життя буде врятовано — це вже велике досягнення.Опублікуйте в себе це відео, поділіться своєю історією, якщо така є, або просто допоможіть привертути увагу до теми соціальної байдужості, під тегами #Сумнотак #немовчипронасилляНе мовчіть!

І незважаючи на це, все ще залишається однією з найбагатших жінок у світі. Колишня дружина Джеффа Безоса Маккензі Безос повідомила, що пожертвувала 4,1 млрд доларів 384 продовольчим банкам і благодійним організаціям всього через кілька місяців після того, як пожертвувала 1,68 мільярдів доларів некомерційним організаціям. Про це пише Daily Mail.Крім цього Маккензі офіційно змінила прізвище Безос на Скотт (друге ім'я, дане при народженні в честь дідуся).Екс-дружина мільярдера і власника Амазон подала йому раніше безліч успішних ідей / фото RexАле Маккензі, тепер уже Скотт - залишається все ще однією з найбагатших жінок у світі, чий статок оцінюється в 55,1 мільярдів доларів. Також при розлученні вона отримала 4% акцій Amazon.Вона займає третє місце в списку найбагатших жінок світу, поступаючись тільки співвласниці L'Oreal Франсуазе Бетанкур-Майерс (стан - 72,3 мільярдів доларів) і дочки засновника мережі супермаркетів Walmart Еліс Уолтон (68 мільярдів доларів).Джерело Фокус

Право на рівність та повагу. У центрі Києва проходить Марш жінок. На столичній Михайлівській площі кілька сотень людей вийшли на Марш жінок, присвячений Міжнародному жіночому дню, як розповідає кореспондентка УП з місця події.Учасники акції вимагають ратифікувати Стамбульську конвенцію, скандують один з найпоширеніших феміністичний слоганів "Моє тіло – моє діло". Також лунають гасла "Свобода, рівність, солідарність", "Щоб я не носила, це не ваше діло". На акції присутні прапори України та ЛГБТІК спільноти.Окрему колону на Марші жінок у Києві сформували білоруски. Вони подякували Україні за гостинність і нагадали про політичну кризу в Білорусі, яка почалась після президентських виборів. Варто зауважити, що за даними міжнародної правозахисної організації Amnesty International, влада Білорусі прицільно переслідує жіночі організації в країні.Навпроти феміністичного мітингу консервативна громадська організація "Традиція і порядок" організувала свою акцію. Між учасниками двох акцій стоїть кордон правоохоронців.Близько 13:20 колона учасників Маршу жінок під музику рушила вниз до Майдану Незалежності.Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, або Стамбульська конвенція – це міжнародна угода Ради Європи, відкрита для підписання 11 травня 2011 у Стамбулі (Туреччина).Метою конвенції є запобігання насильству та захист постраждалих. Конвенція набрала чинності 1 серпня 2014 року, її підписали 46 країн та Європейський Союз.Конвенція встановлює ряд злочинів, які кваліфікуються як насильство по відношенню до жінок. Держави, які ратифікують Конвенцію, повинні криміналізувати низку злочинів, в тому числі психологічне насильство, переслідування, фізичне насильство, сексуальне насильство, в тому числі згвалтування, примусовий шлюб, калічення жіночих статевих органів, примусові аборти і примусову стерилізацію.Джерело УП

Сучасніша за наші дні давнина. Археологи виявили відбитки глиняноїї печтки жінки-чиновника Хетського царства під час розкопок у стародавньому місті в провінції Газіантеп, що на південному сході Туреччини. Друк датується 1225 роком до нашої ери і проливає нове світло на роль жінок у державі хетів.Розташований на західному березі Єфрату Каркеміш відомий з ХІХ століття до нашої ери за згадками у царських архівах у Марі та Алаласі. Він був на стратегічно важливому броді через Євфрат і був важливим центром торгівлі лісом. Цар Каркеміша підтримував відносини з Угаритською та Мітаннійською державами. Близько XIV століття до зв. е. місто було захоплене хетами і стало одним із найважливіших центрів Хетської держави. Печатка керівниці міста у древніх хеттівПерші археологічні дослідження міста було розпочато британцями ще у 1870-х. У 1911-1914 роках там діяла експедиція, в якій працювали такі археологи, як Девід Хогарт, Реджинальд Томпсон, Чарльз Вуллі, а також знаменитий мандрівник Томас Лоуренс. Розкопки було перервано під час Першої світової війни і остаточно припинилося у 1920 році, коли йшла війна за незалежність Туреччини. Знову археологи прийшли до Каркемішу у 2011 році. Наразі там працює турецько-італійська експедиція під керівництвом археолога з Болонського університету Ніколо Маркетті.Під час розкопок було виявлено сотні глиняних печаток та їх відбитків у залишках будівлі, що отримала назву «Будинок печаток». Вони належали найвищим посадовим особам у державі. Дві третини з них виявилися відбитками печатки жінки-адміністратора на ім'я Матія.Ще одне примітне ім'я, знайдене на пресі, — Піранду, багатого торговця із Середньоассірійського царства (1392–934 р. до н. е.). Присутність його імені в записах хетського адміністративного центру додає нову інформацію до нашого розуміння відносин Хетського та Асирійського царств у період розпаду першого та підйому другого.Джерело Polit

Ця Денверська магнатка пішла проти уявлень про традиційні ролі і зайняла значне місце в індустріях будівництва і фаст-фуду, а також у Вищій бейсбольній лізі. Це був довгий шлях від будиночка з саману, в якому вона виросла Лінда Альварадо пробирається до свого місця на трибуні під час турніру All Stars Вищої бейсбольної ліги 2021 як справжній політик: обійме і поговорить з усіма, від Роя із закусочної намети до фінансового директора «Колорадо Рокіс» Гела Рота.Коли вшановують ім'я Генка Аарона перед грою, вона отримує телефон і показує своє фото з спочилим гравцем, який отримав заслужене місце в Залі слави. «Футбол у мене в крові», - говорить вона.Лінда Альварадо в своїй Денвера штаб-квартирі. На першій роботі вона навчилася керувати будівництвом. «На щастя, у мене був ледачий бос, - розповідає вона. - Він навчив мене багато чому, тому що любив піти раніше, щоб пограти в гольф» / Фото THEO STROOMER FOR FORBESВ фіолетовому костюмі, який відповідає домінантним кольору форми «Рокіс», Альварадо не просто віддана фанатка. На прохання тодішнього губернатора Колорадо Роя Ромера, вона стала однією з інвесторів команди в 1991-му.Її частка була тільки 1%, але це було значне досягнення: вона стала першим латиноамериканським співвласником команди у Вищій бейсбольній лізі і першою жінкою-власницею, яка сама заробила свої статки. «Чоловік мій тут був ні до чого, - каже вона. - Це була я. Мої гроші".З тих пір вплив Альварадо і її стан тільки росли. Сьогодні її роботу можна побачити в різних куточках Денвера. Її власна компанія Alvarado Construction взяла участь в будівництві міського стадіону «Майл-Гай», де грає «Денвер Наггетс», Денвера міжнародного аеропорту і ряду інших об'єктів в місті.Ця ж компанія побудувала більшість з 258 ресторанів під брендом Yum! Brands (Taco Bells, Pizza Huts і KFC), яким керує Palo Alto Inc., франшізовая компанія, 51% якої належить Альварадо, а 49% - її чоловікові Роберту. Саме останній бізнес приніс велику частину її стану, $230 млн, які допомогли їй увійти в сотню найбагатших жінок Америки, які всього досягли самостійно.Альварадо розповіла, що успіху вона досягла завдяки тому, що не звертала увагу на «традиційне мислення». Саме так їй вдалося зважитися на експерименти з серією інновацій, серед яких і новий дизайн ресторанів Taco Bell в містах. Відповідно до цього новим дизайном кухня розташовується на другому поверсі, а система конвеєрів доставляє на нижній поверх замовлення, які на підносі збирає робот.Але історію Альварадо ніяк не можна назвати традиційною. Народилася вона 1951 році з ім'ям Лінда Мартінес в двокімнатному будинку з саману в Альбукерке, Нью-Мексико. У будівлі не було проточної води, хіба лише тоді, коли будинок заливали повені щоліта. «Я думала, що все проводили канікули в Червоному Хресті», - жартує вона.Будівництво було в крові батьків Альварадо. Її батько, протестантський священик з Мексики, який працював охоронцем в Sandia National Laboratory, сам побудував для сім'ї будинок із саману. А її мама часто повторювала, майже як мантру: «Empieza pequeño, pero piensa muy grande» (Починай з малого, але думки масштабно).Крім іммігрантського завзятості, Мартінес відрізнялися ще й тим, що не нав'язували дочки «жіночі» домашні обов'язки, а давали їй можливість зосередитися на навчанні. Альварадо була наймолодшою ​​серед дітей і єдиною дівчинкою, від неї очікували, що буде грати в спортивні ігри з братами. «Шість дітей - це вже команда», - говорив батько.Коли тренер в старшій школі сказав Альварадо, що дівчата не можуть змагатися в стрибках у висоту, її мама пішла в школу з вимогою змінити це. Альварадо дозволили змагатися в стрибках у висоту, і вона виграла нагороду «Спортсменка року» за досягнення в різних видах спорту, серед яких і софтбол.Така фізична розвиненість привела Альварадо до того, як потім виявиться, ключовому кроку - кар'єрі в будівництві. Коли вона вчилася по стипендії в коледжі Помона в Каліфорнії, то відмовилася від пропозиції адміністратора працювати в бібліотеці або їдальні, а натомість попросила, щоб її взяли в команду робітників. Вона каже, що пояснила свій вибір так: «Мені не треба буде носити незручне девчачью взуття ... Я буду засмагла, а ви будете мені платити за роботу з усіма цими самотніми чоловіками».Саме цей досвід роботи відкрив перед Альварадо двері в організацію управління будівництвом в Лос-Анджелесі після випуску в 1973-м. Це також невелика хитрість: вона думає, що її покликали на співбесіду, тому що в резюме вона вказала тільки ініціали, таким чином приховавши підлогу. Цей же метод вона використовує пізніше, коли буде подавати заяви на тендерні будівельні проекти.Дехто в виключно чоловічих колективах будівельників називав її «латіноской» і причепив малюнок оголеної Альварадо в біотуалеті на будівництві. Але їй подобалося спостерігати за тим, як креслення на папері перетворювалися в справжні будинки, тому вона вирішила, що знайшла свою кар'єру.Вона закінчила курси оцінки, створення і комп'ютеризації планування і переїхала в Колорадо зі своїм чоловіком (їхнє перше побачення було на грі «Доджерс»). У 1976-му вона заснувала власну компанію, тому що була впевнена, що комп'ютерні навички стануть її козирем.«Мені говорили, що провал неминучий, адже мені не пощастило двічі - я латиноамериканка і жінка, - згадує вона. - Але сама я думала про те, що в математиці мінус на мінус дає плюс».Після того, як шість банків відмовили їй в кредиті, батьки Альварадо зайняли їй $ 2500. Поки дочка не повернула їм ці гроші, вони не говорили їй, що взяли ці гроші в кредит під 24%, змусивши будинок. Як і говорила її мама, Альварадо почала з малого: стоки, тротуари і будівництво гаражів для автобусів.Зрештою, вона отримала кредит за підтримки Управління у справах малого бізнесу. Її великий прорив стався в 1983-му, коли Джой Бернс - ще одна нонконформістка, яка заснувала Women's Bank of Colorado, - найняла її для ремонту 17-поверхового готелю Burnsley на 80 номерів в центрі Денвера.Велике випробування чекало Альварадо в 1992-му, коли двоє монтажників Alvarado Construction розбилися на смерть під час будівництва офісної вежі в Денверському аеропорту. Під час перевірки Управління охорони праці Альварадо треба було відбиватися від нападок інших будівельних компаній, які хотіли забрати у неї цей об'єкт. «Мені треба було відновити свою репутацію», - розповіла вона.Як зіграти на цьому? (Від Ешлі Вудрафф)Chipotle Mexican Grill і Domino's Pizza вижили і процвітали під час пандемії, адже у них на той час була потужна зброя - кращі програми для замовлень. 24 млн відданих онлайн-замовників Chipotle сьогодні відповідають на 50% загальної кількості замовлень, що на 20% більше, ніж в допандеміческіе часи; а ще вони мають можливість насолоджуватися стравами, які доступні тільки для онлайн-замовників, - Кесаділья і кето-Боул.А в додатку Domino's 27 млн ​​користувачів, на яких припадає 70% продажів ($ 16,1 млрд, що на 13% вище, ніж в 2020-м). Domino's тримає 36% внутрішнього ринку доставки піци, а тепер ще й збільшує розміри замовлень, додавши страви з курки і десерти. У обох мереж є потенціал виходу на ринки інших країн.Вартість Domino's в 40 разів перевищує її заробітки за останні 12 місяців, а Chipotle - в 94. Не дозволяйте високих оцінок вартості відлякати вас, радить Ешлі Вудрафф, заступник інвестиційного менеджера в Midcap Growth Fund від T. Rowe Price. Після пандемії доходи зростуть. - Кріс ХелманСьогодні у її будівельної КомпаніяПро є офіси в Арізоні, Каліфорнії, Колорадо і Нью-Мексико, вона втілює проекти для Kaiser Permanente, Xcel Energy і PG & E. Альварадо була рішуче налаштована створити будівельну компанію, а ось в фаст-фуд прийшла майже випадково. У 1984-му займалася торговим центром в зубожілій частини Денвера і намагалася привернути мережу фаст-фуду з гучним ім'ям. Taco Bell, якій тоді володіла PepsiCo, не хотіла ризикувати.Але мережа погодилася на те, щоб чоловік і жінка Альварадо откриі франшизу в цьому центрі, і Роберт з завзяттям взявся керувати нею. Кілька років по тому Taco Bell запропонувала викупити їх ресторан, але пара відмовилася і в той же час захотіла відкрити нові локації.Сьогодні їх компанія Palo Alto є 28-м найбільшим оператором ресторанних франшиз в країні, а її річні доходи, які приносять локації переважно в Колорадо, Нью-Мексико і Каліфорнії, становлять $ 325 млн. Колишній гендиректор Yum! Грег Крід каже, що Альварадо завоювала повагу франчайзі, так як ділилася «секретами ремесла»: від кращих матеріалів для будівництва до більш приємного LED-світла і перевірок за допомогою безпілотників.Крім того, що Альварадо займаються будівництвом нових ресторанів, вони ще й перевіряють всі самі: від кіосків з онлайн-замовленнями і посудомийних машин до нових форматів ресторанів. Вони створили прототип концепції ресторану Taco Bell Cantina, в якому продаються пиво і страви високої якості, а ряд телевізорів транслює спортивні змагання. Так подружжя намагається створити місце для сімейних і дружніх посиденьок.Альварадо також побудувала спін-офф Taco Bell під назвою Live Más (по маркетинговому слогану мережі, що означає «Живи більше») і експериментує з вантажними контейнерами, які перетворює в пересувні Taco Bells.Коли мова йде про франшизу, подружжя чітко розподіляє обов'язки. Роберт керує операціями, хоча недавно цю роль перейняв їх старший син Роб, випускник Корнельського школи готельно-ресторанного бізнесу, у якого є ще диплом MBA і юридичної школи. Альварадо ж продовжує керувати тим, що вона знає і любить, - купувати землю і будувати на ній. «Я тримаюся подалі від слів на чотири літери: cook, wash, dust (готувати, мити, прибирати)».Джерело Forbes

Ось і дофемінізувалися... Міноборони суттєво розширило список спеціальностей та професій, що передбачає постановку жінок на військовий облік військовозобов'язаних, як передає 34 канал. В Україні жінки повинні стати на військовий облік. Документ набув чинності 17 грудня. Жінки повинні будуть ставати на облік, якщо їхня професія входить до розширеного переліку і вони придатні до військової служби за станом здоров'я та віком (від 18 до 60 років).Перелік спеціальностей, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов'язаних:державна безпека;транспортні технології (за видами);автомобільний транспорт;річковий та морський транспорт, гідротехнічне будівництво, водна інженерія та водні технології, суднобудування;будівництво та цивільна інженерія, архітектура та містобудування, геодезія та землеустрій;хімія, хімічні технології та інженерія, біологія;авіаційний транспорт, авіаційна та ракетно-космічна техніка;авіоніка;телекомунікації та радіотехніка;інженерія програмного забезпечення, комп'ютерні науки, інформаційні системи та технології, комп'ютерна інженерія, системний аналіз, кібербезпека, мікро- та наносистемна техніка, автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології;електроніка;метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка;науки про Землю, географія, фізика та астрономія;харчові технології, технологія виробництва і переробки продукції тваринництва;забезпечення військ, озброєння та військова техніка, технології легкої промисловості;металургія, матеріалознавство, прикладна фізика та наноматеріали;деревообробні та меблеві технології;фізична терапія, ерготерапія, медична та психологія, громадське здоров'я, фізична реабілітація, промислова фармація, санітарія і експертиза;стоматологія, медицина, медсестринство, фармація, технології медичної діагностики та лікування;біомедична інженерія, біотехнології та біоінженерія;ветеринарна медицина, ветеринарна гігієна;облік і оподаткування, маркетинг, менеджмент, підприємництво, економіка;публічне управління та адміністрування, право, міжнародне право, міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, математика, прикладна математика, статистика;фізична культура, спорт і туризм;цивільна безпека, правоохоронна діяльність;фінанси, банківська справа та страхування;інформаційна, бібліотечна та архівна справа, історія та археологія;журналістика, професійна освіта (за спеціалізацією), спеціальна освіта;психологія, соціологія, політологія, соціальна робота, соціальне забезпечення;музичне мистецтво, сценічне мистецтво, менеджмент соціокультурної діяльності;видавництво та поліграфія;залізничний транспорт;готельно-ресторанна справа;теплоенергетика, гідроенергетика, енергетичне машинобудування, галузеве машинобудування, електроенергетика, електротехніка та електромеханіка, атомна енергетика, гірництво, нафтогазова інженерія та технології, прикладна механіка;пожежна безпека.Радник заступника міністра оборони Наталія Воронкова зазначила, що до кінця наступного тижня маємо розробити алгоритм із поясненнями, як жінкам стати на військовий облік.

Стамбульску конвенцію буде не тільки цілком і повністю ратифіковано, але і по-пунктах впроваджено в українські реалії. Адже вимога для вступу в ЄС та цивілізованої частини світу. Попри будь-яку критику апонентів. Що саме зміниться на краще в житті українців та що лякає про-російських апонентів?Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради України законопроект №0157 про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству проти жінок, домашньому насильству та боротьбі з цими явищами. Також ця конвенція захищає права ЛГБТ-людей.Жінки будуть рівні у правах з чоловіками / фото ХЛОПЦІ+У пояснювальній записці йдеться, що ратифікація допоможе впровадити в українське законодавство міжнародні стандарти у галузі запобігання та протидії насильству проти жінок та домашньому насильству.Раніше в країні було створено петиції про заклик до ратифікації Стамбульської конвенції. Вони набирали необхідних 25 тисяч підписів. У відповідь на другу петицію Зеленський сказав, що доручив МЗС доопрацювати пакет документів щодо ратифікації Стамбульської конвенції. Він запевнив, що після цього готовий винести ратифікацію на розгляд парламенту.Стамбульська конвенція – це міжнародна угода Ради Європи. Це юридично обов'язковий законодавчий акт, покликаний захищати права жінок у всьому світі та у будь-який час як мирний, так і військовий. Україна була однією з держав-авторів Конвенції, але й досі не ратифікувала.Будучи універсальним документом, конвенція стає законодавчою опорою та захисту прав ЛГБТ-людей. Вона не поділяє громадян щодо орієнтації та гендерної ідентичності. Саме тому з конвенції вийшла мусульманська Туреччина, керівництво якої побачило у ній "пропаганду" гомосексуальності.Минулого року Молдова стала 35-ою державою-членом Ради Європи, яка підписала Стамбульську конвенцію. Для цього президенту Майє Санду довелося подолати опір реакційних сил країни, які спонсорують Росія. Їхні представники заявляли, що положення конвенції розмивають поняття жінки, а також руйнують сімейні цінності. І просуває цінності ЛГБТ-спільноти.До слова, гомофобна та нациська росія категорично відмовляється ратифікувати Стамбульську конвенцію. Її керівництво вважає, що поняття "гендер" у неї розмивається і "може підірвати традиційні сімейні цінності".

Стереотипи про жінок - пережиток минулого. Все частіше жінки доводять, що вони не тільки нічим не поступаються чоловіка але і конкурують на рівних у ряді сфер життя. Тепер українка одна з двох жінок на Землі, хто обійшов чоловіків планети і отримав нагороду. Марина В'язовська стала другою жінкою в історії світу, яка отримала премію Філдса. Про це повідомила прес-служба Міжнародної математичної спілки.Марина В'язовська здобула найпрестижнішу нагороду з математики / фото Міжнародна математична спілкаУкраїнка Марина В'язовська отримала найпрестижнішу нагороду з математики. Вона стала першою громадянкою України та другою жінкою в історії, хто отримав Філдсівську премію."За доказ того, що грати Е8 забезпечує найщільнішу упаковку однакових сфер у 8 вимірах та за подальший внесок у пов'язані екстремальні завдання та проблеми інтерполяції в аналізі Фур'є", – йдеться у повідомленні.Українка Марина В'язовська обійшла всіх конкурентів та конкуренток В'язовська здобула в київському університеті ступінь бакалавра математики, а ступінь магістра – у Німеччині. Вона працює у федеральній політехнічній школі в Лозанні, Швейцарія. Також цього року нагороду отримали француз Уго Дюмініль-Копен, британець Джеймс Мейнард та вчений із Південної Кореї Джун Ха.Філдсівську премію заснували у 1936 році для математиків віком до 40 років за видатні досягнення. Нагороду вручають лише один раз на чотири роки. Фактично це аналог Нобелівської премії.

У рамках проєкту “Women For The Future” українських жінок запрошують реєструватися на безкоштовний курс інтерактивних онлайн-лекцій, під час яких експерт(к)и допоможуть розібратись в інструментах підвищення рівня психологічної стійкості, а саме — адаптації до стресу, здатності «приходити до тями» після важкого досвіду та шукати мотивацію в умовах війни. Участь доступна для  українок, які втратили роботу і/або дохід внаслідок війни, і зараз шукають нові можливості для працевлаштування та професійного розвитку.Курс проходитиме 11 серпня — 29 вересня 2022 року (по одній лекції на тиждень) у форматі трансляції на платформі YouTube з Q&A сесією в кінці. Учасниці дізнаються, як мінімізувати наслідки війни, допомагати собі й дітям в умовах війни, планувати життя в умовах постійних змін, знайти опору в собі у цей нелегкий час та пропрацюють інші актуальні питання.Більше про курс, програму та реєстрація на сайті https://women.happymonday.ua/#initiativesПроєкт Women For The Future реалізовується Happy Monday (ГО «Професіонали майбутнього») за підтримки проєкту ООН Жінки «Трансформаційні підходи для досягнення ґендерної рівності в Україні», що фінансується Урядом Швеції, та в співпраці з Офісом Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.Раніше ми повідомляли про відкриття центру "ЯМаріуполь" у Кривому Розі.

Багатожонство навпаки. Нова неординарна петиція від українців – шлюб жінки із кількома чоловіками. Як вам така пропозиція?До речі створив її чоловік, який пропонує потенційним чоловікам виділяти своїй дружині 5-10% від заробітку. За проведений час теж потрібно буде платити. На природі. Автор Ашіль Деверіа, 1833 / Українська ВікіпедіяВідзначимо, що у Стародавній Греції багатоженство дозволялося тільки для поповнення людських втрат у війнах. Після відновлення чисельності людей воно офіційно заборонялося. Геродот відзначив як незвичайний той факт, що цар Спарти мав двох дружин. У Стародавньому Римі багатоженство було заборонено. Історично, зазвичай жінок карали за багатомужство, при тому, що у багатьох народів досі є практика багатожонства. Тест Петиції "Пропоную прийняти закон “Про багатомужність” для жінок які мешкають в малих містах, селищах міського типу та селах. Це дозволить кожній жінці вступати в шлюб одночасно з декількома чоловіками.Кожен чоловік беручи жінку в дружину буде сплачувати 5 - 10% від свого офіційного заробітку в залежності від суми. Це буде сплата чоловіка за те що він офіційно одружений. Якщо чоловік захоче провести деякий час зі своєю дружиною він повинен домовитись з дружиною на тих умовах які запропонує вона, всі видатки за час проведений з ним бере на себе чоловік. Сама дружина буде вирішувати у якого чоловіка буде мешкати в залежності від тих житлово - комунальних умов які їй надасть кожен з чоловіків, в цьому випадку всі видатки за їжу, комунальні послуги та підтриманні житла в задовільному стані бере чоловік. Або зовсім жити у батьків чи в орендованому житлі або у власному. Дружина може проводити час з кожним зі своїх чоловіків за бажанням. Якщо дружина захоче десь працювати, усі зароблені нею гроші вона має повне право витрачати на себе. Якщо чоловік захоче мати дітей від дружини, тільки за згодою та домовленістю з нею. В цьому випадку він оплачує час вагітності, народження та 3 роки після народження якщо дружина не живе на його території. Оплата за вагітність та 3 роки після обговорюється заздалегідь у вигляді певної суми та послуг які надасть чоловік. Якщо дружина живе не з тим чим чоловіком від якого завагітніла то той з яким вона живе повинен суцільно допомагати.Ґенг-бенґ, жінка з двома чоловіками; ЧЖЧ — подвійне проникнення / Українська Вікіпедія Дружина зобов'язана давати бачити чоловіку свою дитину на протязі цих 3 років. Після 3 років вона вирішує залишити дитину собі або віддати батькові. Якщо дитина лишаться з матір'ю то чоловік від якого дитина має сплачувати додатково 25% від зарплатні на користь дитини до 18 річного віку або до кінця навчання. Якщо мати вирішує віддати дитину батькові то вона дитині нічого не винна. Чоловік у якого живе дружина з дитиною не від нього нічого не платить на користь цієї дитини, окрім тих випадків коли дитина його, в цьому разі забезпечення дитини повністю лягає на його плечі. Розлучення відбувається за згодою обох сторін або тоді коли чоловік надає незаперечні докази що він не може сплачувати щомісячній внесок за шлюб. За процедуру розлучення оплачує чоловік. Якщо дружина на протязі усього шлюбу не мешкала на його території а лише деякий час проводила з ним дозвілля то він їй нічого не винен. Якщо вона мешкала у нього він повинен віддати кошти тільки за ті речі які вона купувала в оселю. За бажанням чоловік може відати частину майна. Після смерті чоловіка його власність в першу чергу дістається дитині, незважаючи на те з ким вона мешкає, потім дружині, незалежності мешкала вона на його території або ні, потім родичам.В малих містах, селищах та селах де офіційна зарплатня досить мала або зовсім нема роботи дозволить збільшити кількість шлюбів, народжуваність та зменшіть кількість розлучень. Дозволить чоловікам з низьким рівнем доходу планувати свої витрати при цьому залишаючись в шлюбі. Якщо він бачить що не може багато витрачати то просто сплачує щомісячний внесок за шлюб. Коли з’являються вільні гроші та хоче влаштувати собі дозвілля просто зв’язується з дружиною та разом з нею планує. Якщо дружина живе у нього та він бачить що в найближчому майбутньому у нього зменшиться дохід то віддає дружину іншому чоловікові на утримання а самому на залишок накопичених ресурсів довше протриматись деякий час. Та це дає можливість спланувати час народження дитини і краще забезпечити її. Також зменшить кількість венеричних захворювань бо він знає з ким живе його дружина. Довше прожити повноцінним життям бо його менше будуть психологічно вимотувати. Якщо навіть жоден не змозі самотужки забезпечувати дружину можливо звернутися до інших чоловіків за допомогою в утриманні. Чи скласти чергу по утриманню дружини або передавати гроші одному з чоловіків, гуртом же легше батька бити. Бо жоден чоловік не може забезпечити усі бажання дружини.Раджа з 5 дівчатами / Українська ВікіпедіяНагадуємо, що раніше українці вже відзначило свою надсучасність у нових євроінтеграційних петиціях. 

Генеральний директор книжкового магазина Yakaboo Іван Богдан дозволив собі сексистські висловлювання щодо жінок. Під час зустрічі "Українська книга: після війни, геть від москви" він назвав цільову авдиторію свого магазину "жінками, які витрачають гроші чоловіків". "Іване, що ти можеш розказати про українського читача як людина, яка збирає велику кількість даних про покупців?", – запитав модератор Даниїл Ваховський. "Я думаю, що розповідати в форматі "45% чоловіків", або "55% жінок" - це нікому не цікаво. У цілому більше купують (книжки) жінки, як завжди витрачають кошти, які заробляли чоловіки", – відповів Іван Богдан. Висловлювання спричинили обурення у соціяльних мережах. Зрештою, Івана Богдана було відсторонено від управління компанією. Тимчасово функції СЕО Yakaboo виконуватиме директорка операційної діяльности Олена Безугла. Раніше ми писали про те, що у Дніпрі знайшли тіло другого загиблого внаслідок нічних обстрілів. Джерела: Українська Правда, Інтерфакс

Вже третій тиждень в Ірані тривають громадські протести. За підрахунками правозахисників, загинули 83 людини. Нещодавно стало відомо, що поліція моралі вбила 16 річну іранку, Ніку Шакарамі. Дівчина зникла 10 днів тому, коли приєдналася до протестів. Сім'я Шакарамі виявила тіло Ніки в одному з моргів Тегерану.  Поховати Ніку вирішили на батьківщині її батька - місті Хоррамабад на заході Ірану. Звідти спецслужби викрали тіло вбитої протестувальниці та захоронили  в селі за 40 кілометрів.  Представники влади стверджують, що смерть настала внаслідок падіння з вистоти. Родина загиблої не вірить офіційним висновкам. Наразі поліція моралі викрала та заарештувала рідну тітку дічини - Атташ Шакарамі.  Також погрожують всій сім'ї вбивством,якщо хтось з них буде брати участь у протестах.  Близько 100 протестувальників зібралися на цвинтарі Хоррамобада. Люди обурені через вбивство 16 річної дівчини і скандують антиурядові гасла. 

В Ірані продовжуються протести. Це вже не перша дівчина, вбита поліцією моралі. Раніше знайшли вбитою 16 річну Ніку Шакарамі. Цього разу силовики побили кийками 16 річну Саріне Есмаїлзаде. Від отриманих травм постраждала пормерла у лікарні швидкої допомоги. Про це повідомляє видання The New York Times.  Матері вбитої Саріне зателефонували опівночі і попросили приїхати в лікарню на впізнання трупа. Тіло доньки їй не віддали. Привезли на похорон наступного дня і дозволили подивитися на обличчя. Молоді жінки з технічною освітою є найбільшою загрозою для іранського духовенства. Влада намагалася придушити протести насильством на блокуванням медіа-платформ. Такі методи виявилися неефективними. Протести поширилися на університетські містечка та середні школи. Дівчата старших класів зняли хіджаби і спалили портрети аятоли Хаменеї. Школярів, які беруть участь у протестах насильно відправляють у психіатричні заклади.  В той самий час, коли в самому Ірані не вщухають протести, іранські "Шахеди" продовжують збивати ППО над небом Дніпровщини.   

Один зі швейних цехів Кривого рогу приймає на роботу вимушених пересенок. Жінки шиють  білизну та влаштовується на новому місці. Більшість працівниць раніше жили в Харкові. Колектив маленький і людей набирають у міру зростання обсягів замовлень. Працівниці влаштовані офіційно та на довгостроковий період. Тому зможуть працювати,доки перебуватимуть у місті. За повідомленням військової адміністрації, у Кривому Розі зареєструвалося 65 тисяч виимушених переселенців. На обліку у криворізькому центрі зайнятості перебуває 400 внутрішньо переміщених осіб. Раніше ми повідомляли, що свинособаки не випускають людей з окупованої Василівки

24 лютого тревел проект "Землячки"  змінив своє спрямування.  Замість веселих історій з подорожей Україною на порядок денний поставлено питання забезпечення потреб жінок на фронті. Все почалося з того, що подруги та родичка засновниці пішли до ЗСУ. Реалізація ініціативи спочатку мала вигляд  невеликих інтерв'ю та маленьких коробочок із жіночою гуманітарною допомогою, які доставляли на фронт. У якийсь момент Ксенія зрозуміла, що в захисниць є потреби, які не закриваються: одяг та взуття! Посилки  збирали в маленькому селі на Прикарпатті (місце евакуації родини Ксенії).  Пізніше стало зрозуміло, що жінки найбільше потребують військову форму за розміром та жіночим, а не чоловічим кроєм.   Потім ми вийшли на турків-перекупів. Доводилося купувати заради того, щоб швидко одягти людей.  Якість посередня, але були всі розміри. Одного разу Ксенія Драганюк для проєкту брала інтерв'ю в директорки швейної фабрики з Ужгорода. Вона  розповіла , що  працюють над формою для захисниць, але не вистачає рук та часу.  Волонтерка попросила жінку, щоб вона допомогла розробити лекала.  Перший тестовий екземпляр відшили дівчата зі "Швейної роти(дніпровські волонтерки періодично відправляють для "Землячок" зроблені власноруч речі). Також лекала виготовляють у Харкові.   Одяг відправляють точково, щоб одягти конкретну дівчину. Тому що проект націлений на індивідуальну допомогу. 

Дві спортсменки з Кривого Рогу  отримали  медалі на Кубку України з вільної боротьби. Про подію розповів  очільник військової адміністрації міста Олександр Вілкул у своєму elegram-каналі. Борчині,  Романа Вовчак та Аліна Бухаленко,  здобули перше та третє місця. За Кубок України з вільної боротьби серед чоловіків та жінок змагаються з 1 по 3 грудня .  Місце змагань: м. Біла Церква, Київської області .  Змагалися 200 учасників з 19 регіонів України. Спортивні сутички відбувалися у 10 вагових категоріях.Подію присвятили  пам’яті воїнів, полеглих під час виконання бойових завдань.

Серед психіатричних хвороб 21 століття дисморфофобію часто не сприймають як серйозне захворювання. Дисморфофобія - це різновид неврозу, основним симптомом є занепокоєння дійсними чи уявними дефектами зовнішності.  Думки настільки нав'язлиів ,що заважають повноцінно жити та виконувати щоденні справи. Найцікавіше, що хвороба не буває вродженою і в більшсті випадків набута внаслідок цькування з акцентом на зовнішність. Маю свій досвід життя з дисморфофобією та успішне лікування. Все почалося у 12 років. Після другої операції мені вкололи велику дозу кортикостероїдів.  Це відобразилося на зовнішності: з'явилося темне волосся на руках та над верхньою губою.Такий "недолік" був взятий на озброєння однокласниками,які вирішили розправитися зі мною,бо не розуміли моїх "дивних поглядів на життя". Яскраво пам'ятаю момент,коли мене почали цькувати через відмову в'язати дитячі шкарпетки на трудовому навчанні та не милуюся немовлятами .Тоді вперше нагадали про мої вуса, а хлопці вважали за норму затіяти зі мною бійку.   Вони кричали"пабрєйся ілі убєйся" і що такі уроди як я не мають жити. Цими фразами мене вітали щодня впродовж 5 років і не лише мої однокласники. Як наслідок у доросле життя я пішла з дисморфофобією та посттравматичним стресовим розладом. Полегшення не принесла ні лазерна, ні електроепіляція.  Також успішно закриті модельні контракти на рекламу косметики та білизни не вилікували психіку. У мене було критичне ставлення до свого стану і я розуміла ,що за зовнішність цькують всіх неугодних жінок. І роблять це люди, які значно гірше виглядають. Ти будеш "потворною" ,якщо боротимешся за право жінки на аборт та не любиш немовлят. Такий світогляд не відповідає патріархальним нормам жіночності. Я знаходила нові недоліки, розбивала дзеркала, вчиняла селфхам і ходила на співбесіди до пластичних хірургів. Останні відправляли до психіатра. Я сприймала це як образу. Потім вирішила шукати спеціалістів.  Були невдачі,потрапляла до некомпетентних фахівців, які радили " радіть рєбьоначка" і " перестати з жиру біситися". Своїх фахівців я знайшла з 4 спроби, друзі допомогли.Лікувалася у психіатра та трьох психотерапевтів. Психіатр призначає фарму. Психотерапевт проводить терапію за чітко визначеним протоколом. У моєму випадку це були EMDR-терапіякогнітивно-поведінкова та психодрама. Це вартує часу, зусиль та грошей. Все ж таки отриманий результат вартий зусиль. Чарівної палички не існує. Ніхто не зможе викреслити з голови ці спогади. Просто минуле сприймається інакше, зникають больові синдроми та нічні жахи. 

П’ятий канал анонсував створення секс-календаря і цей витвір призентували як «Голі ведучі». Так представили волонтерський проект зі збору коштів для потреб армії. У фотосесії взяли участь виключно ведучі та працівниці 5 каналу. Жодної особи чоловічої статі у календарі не помічено.  Жінки-військові розкритикували таку ініціативу через сексизм, адже на війні не тільки чоловіки.  Тому що це знецінення жінки як спеціалістки своєї справи. Воєнкорка Ірина Сампан зауважила, що такі акції знецінюють і професію журналістки. Жінки постійно повинні доводити, що вони приїхали працювати, а не для краси. Постійно доводиться вислуховувати фрази «як таку красуню відпустив чоловік» або «чому ти не можеш сидіти вдома». Ірина висловила таку думку: Якщо я приїду на позицію і побачу календар зі своїми коліжанками, мені буде дуже соромно і прикро.  Військовослужбовиця Тетяна Проторченко висловилася так:   Я теж в ЗСУ, і не хочу, щоб мої очі натикалися на чиїсь порнографічні мрії на стіні. Я не ханжа і не моралістка, але це примітивно й огидно. Це знецінення жінки як захисниці, як воячки, що нічим не поступається чоловікам.  Морська піхотинка, Ярина Чорногуз висловилася так:  Почну з того, що я люблю жіночі нюдси. Чоловічі, до речі, як правило - ні. В інстаграмі я підписана на кількох дівчат, чиї еротичні фото мене дуже чарують і я їх шалено лайкаю. Серед них моя колишня тренерка з кросфіту з красивим м'язистим тілом та витонченим татуюванням шипшини на стегні. Серед них відома еко-активістка, в якої красиве тендітне тіло та шикарні груди. Обидві експериментують дуже вдало з еротичними образами та ще й пишуть розумні речі. Як у військової, яка не перший рік служить у бойовому розвідувальному підрозділі, календар з голими безособовими фотками журналісток з гвинтівками та берцями, в яких вони не ходили і з яких вони не стріляли, викликав відчуття подібне до огиди та зневаги до себе. Ні, авжеж вони мають право монетизувати свою сексуальність заради рацій та для того щоб потішити військових чоловіків і не лише військових, адже всі традиційні чоловіки люблять пінап, а традиція об'єктивації жіночого тіла як воєнного трофея дуже давня у всіх арміях світу. Власне, про неї, цю традицію, я і пишу цей "твір". Про те як ця традиція впливає на ставлення до жінки, яка приходить у підрозділ та позиціонує там себе як фахівця, а не жінку з тілом. Якій вдається служити в підрозділі рік за роком, пройшовши чималу боротьбу з доведення, що ти все-таки фахівець, а не жінка, з якою можна фліртувати, пошло жартувати та вказувати їй місце як обслуговуючого персонала мужніх воїнів.

З дитинства чула від сторонніх людей, що я «занадто рухлива як хлопчик», «б’юся як хлопчик» і взагалі «дівчатка так не поводяться. Вдома розповідала це батькам. Вони говорили «Не звертай увагу, то якісь дивні люди». Деякі родички дорікали через небажання гратися пупсами та няньчитися з молодшими дітьми. Їх аргумент був «ну ти ж дєвачка».  У мене були різні компанії друзів, переважно хлопців і якось не доводилося зіштовхуватися із стереотипами та кпинами «тижєдєвачка». Кошмар почався після зміни школи  у підлітковому віці. Новий колектив мав жорсткий гендерний розподіл. Небажання сприймати такий порядок згодом стало підставою для цькування. Всі ми пам’ятаємо окремі уроки праці для хлопців і дівчат. Одного разу на трудовму навчанні треба було в’язати дитячі шкарпетки. У мене були проблеми з моторикою,а також не було бажання вчитися цій нудній справі. Від вчительки посипалися докори «ну ти ж мабутня мама і жінка». Сказала, що не треба за мене вирішувати і не кожна жінка матір. У відповідь посипалися вигадані психічні діагнози та байкот від інших дівчат. Окрім цього, вони підбурили хлопців розпочати зі мною бійку з аргументом «це воно». Після кількох таких інцидентів мене відвели до шкільного психолога. Мені порадили «Бути дівчинкою», «просто посміхатися та одягти спідничку». Така собі віктимність та віра у справедливий світ. Якщо перекласти на простонародну: «Сама дурепа винна, марш в стойло». У старших класах почалися докори за те, що виграю у хлопців в шахи та збираю швидше макет автомату. Їх це відверто бісило і викликало агресивну реакцію. Я продовжувала бути собою і не відмовлялася від власних вподобань. Для шкільного оточення це було дуже дивним і вони зневажливо назвали мене «Дєвачка нє с міра сєго», а моїх батьків назвали сімейкою Адамсів.   Замість того, щоб позбуватися гендерних стереотипів люди вирішили знайти «Цапа відбувайла», а замість кваліфікованої допомоги використали «теорію віктимності - звинувачення жертви»  та вигадали «просте рішення». Така практика виходить з наївної віри у справедливий світ та простого небажання вирішувати проблеми. Це дуже небезпечно для дівчат і в подальшому для жінок. Оскільки виховання типово феміних рис таких як покірність, пасивність, слухняність та орієнтування на людей шкодять жінкам. Це призводить до психологічних проблем, викликаних постійними обмеженнями і банальним невмінням захистити свої кордони і себе фізично. Багато «хороших дівчат» відправилися «на небеса» через це. У перекладі на простоту мову – померли внаслідок домашнього насилля. Тому дівчат треба вчити бути сильними фізично та морально.   

Здавалося б, що у 21-му столітті не може існувати гендерної нерівності та обмеження прав жінок. Але навіть у цивілізованих країнах є три кити гендерної нерівності, які дискримінують жінку та обмежуть її права: медична об’єктивізація, репродуктивний тиск і лукізм. Ці практики відбувають не в Ірані чи Афганістані. Вони досі поширені як у США і Британії, так у Польщі чи Україні.  У цій статті розглянемо медичну об’єктивізацію. Яскравим прикладом цієї практики є «husband stitch» або «шов для чоловіка» в перекладі. Мережею шириться мем, де чоловік намагається підкупити лікаря, щоб той наклав їй зайвий шов після пологів. Це зовсім не смішно. Процедура насправді шкідлива і робиться без відома жінки на прохання чоловіка. З одного боку, лікарі ставляться до жінки як до об’єкта для задоволення чоловічих потреб. З іншого – операція  шкідлива для здоров’я і має безліч негативних наслідків, таких як: Кровотечі на місці шва, Різкий біль під час проникаючого сексу, Поява рубця,  Збільшується ризик показань до розрізу промежини при повторних пологах. Взагалі цей «шов для чоловіка» почали застосовувати у 1950-х роках у США. У ті часи жінкам масово без показань робили епізіотомію – розріз промежини під час пологів. Акушери вважали, що розріз і зашивання полегшить пологи у жінок. Однак виявилося, що такі переконання були помилковими. У сучасній практиці епізіотомію роблять лише за чіткими показаннями. Накладання зайвого шва визнано безглуздим та шкідливим з медичної точки зору. Оскільки сексуальне задоволення залежить не від розміру входу у піхву, а від стану м’язів тазового дна. Доречніше було б рекомендувати пацієнткам вправи Кегеля, а не робити безглузду та шкідливу для жінок процедуру. Дана практика є показником того, що у 21 столітті продовжують сприймати жінку "як тіло", для задоволення чоловічих потреб та машину для дітонародження. І відбувається це не десь в Йемені чи Афганістані, а в "ламповій" Європі. Такі дії є позбавленням жінки її суб’єктивності й права на власне тіло. 

В Афганістані Міністерство вищої освіти, контрольоване талібами видало наказ не допускати жінок до вступних іспитів з січня 2023 року. У такий спосіб екстремісти демонструють свою політику щодо обмеження жінок у вищій освіті. Про це повідомляє Reuters.  Міністерство направило листи у Північні провінції і Кабул. Також там містяться погрози покарати всіх, хто не дотримається заборони.  У кінці грудня адміністрація заборонила роботу більшості жінок в неурядових організаціях. За наказами влади закривають середні школи для дівчаток .  Така політика викликала осуд на міжнародному рівні. Талібам прямо сказали, що можуть посилити ізоляцію та перестануть надавати гуманітарну допомогу. 

На своїй сторінці у фб журналістка, Ярослава Кравченко оприлюднила допис про хлопців з Івано-Франківська, які проводили п’яні вечірки, накачували дівчат алкоголем з транквілізаторами (ксанаксом) та гвалтували. У суміші з алкоголем цей препарат спричиняє повну втрату свідомості. Цікаво, що публікуючи свої вчинки, блогери супроводжували їх «філософськими роздумами» про моральні якості дівчат. Серед підписників знаходилися ті, хто звинувачував жертв.  Щойно Нацполіція повідомила, що проводить обшуки у фігурантів. Слідчі Управління карного розшуку завітали до місць проживання та перебування осіб.    

1 лютого стало відомо, що хлопці з Івано-Франківська організовували вечіки, поїли дівчат і накачували наркотиками. Потім знімали непристойний контект  зі згвалтуванням і викладали у соцмережі.  Організатора п’яних вечірок, 19-річного блогера Андрія Ярину, який влаштовував вечірки, суд відправив у СІЗО. До цього йому вручили підозру за виготовлення порнографічного контенту. Слідчі встановили, що організатор у змові з друзями розповсюджував непристойний контент на Telegram –каналі.  Організатор виправдовувався, що таким чином збирав кошти на ЗСУ. Прокуратура не знайшла підтвердження таких внесків. Тому фігурант залишиться під вартою до 1 квітня. 

Українське феміністичне видання "Гендер в деталях" оголосило про голосування на визначення сексита року. Всього номінантів п'ять, при чому абсолютним лідером громадським думок став Олексій Арестович. Гендер в деталях веде рубрику "сексизм патруль", в якій феміністична спільнота оперативно реагує на сексистські висловлювання та дії в публічному просторі. Як і минулого року, цьогоріч авторки каналу вирішили визначити разом із читачками та читачами тих, хто осоромився найбільше. У 2022-му році у складі української армії значно зросла кількість жінок, що нарівні з чоловіками боронять нашу країну на війні з росією. І навіть попри це знаходилися унікуми, що дозволяли собі сексистські та зневажливі висловлювання до жінок.  До голосування було визначено п'ятьох номінантів на антипремію "Сексист року 2022". До них увійшли чоловіки, що запам'яталися суспільству найбільш крінжовими висловлюваннями та діями. Це Володимир Петров (блогер, чорний політтехнолог), Олексій Арестович (блоґер, політичний діяч), Іван Богдан (колишній гендиректор Yakaboo), 5 канал та музичний гурт Калуш у колаборації із репером Skofka. Обрати номінанта, який, на вашу думку, найбільше підходить під звання «Сексист року», можна тут. Поки що у голосуванні "виграє" Арестович: за нього віддають свої голоси майже 50% учасниць та учасників опитування. Раніше ми писали про те, що військовий зізнався, що він ґей.  Джерело Гендер в деталях

У 2022 році вбито найбільше журналісток під час виконання професійних обов’язків.  Іран і Туреччина лідирують у випадках переслідування та тиску з боку владних інституцій на журналісток. Про це повідомили у Коаліції жінок у журналістиці (The Coalition For Women In Journalism).  CFWIJ  виконали звіт , я якому задокументували вбивства 12 журналісток.У Мексиці чотири вбивства (два з низ замовили ватажки наркокортелів), 3 - в Україні.   NicopolToday детальніше висвітлить злочини російських окупантів проти журналісток в Україні.  Українка Оксана Кувшинова . Їй було 24 роки. Працювала фотографкою. З початку повномасштабного вторгнення фільмувала злочини окупантів та супроводжувала іноземних журналістів. На блокпості с. Горенка окупанти розстріляли автомобіль Оексани на ураження. Разом з нею загинув оператор Fox News, П’єр Закревські.   Віра Гирич – журналістка і продюсерка радіо Свобода. Віра займалася темою Голокосту та координувала роботу кореспондентів. У квітні 2022 року вийшло її інтерв’ю з 87 річною жінкою, яка пережила Голокост та її чоловіком, 94 річним морпіхом.  Пара евакуювалася з Маріуполя. 28 квітня окупанти обстріляли Київ. Поцілили у житловий будинок на Шевченківському районі.  Тіло Віри знайшли під завалами 29 квітня. Оксана Бауліна – російська опозиційна журналістка. Загинула у Києві під час фіксації ракетного удару по житловому будинку на Виноградарі. Вона потрапила під мінометний обстіріл і була смертельно поранена.   

Як змінилося би наше життя, якби статі помінялися фізичними можливостями? Оглядачка BBC Future спитала про це у соціологів і експертів із гендерних питань. І ось результати цього несподіваного гіпотетичного експерименту. Коли в 1963 році батько Джудіт Гардінер помер, її мати, юристка, очолила патентне бюро, де раніше вона допомагала чоловікові. У ті роки мало яким жінкам вдавалося досягти таких посад, але у матері Джудіт були свої прийоми, щоби завоювати авторитет серед колег. Вона підняла свій письмовий стіл вище, щоб її мініатюрна фігура (1,53 м) злегка височіла над чоловіками-клієнтами. Крім того, вона розпорядилася, щоб усі бізнес-обіди або бізнес-вечері авансом оплачувалися з її рахунку. Вона чудово усвідомила прості способи, за допомогою яких чоловіки затверджують своє домінування, - розповідає Джудіт Гардінер, професорка англійської мови, жіночих і гендерних досліджень в Університеті Іллінойсу (США). "Вона випромінювала владність і компетентність у ситуаціях, не зовсім звичайних для жінок того часу". Але чи став би бізнес матері Джудіт таким же успішним, якби, приміром, вона не почала імітувати вищий зріст? Яким би був світ, якби співвідношення фізичних ознак статі стало б іншим? Наприклад, якби жінки були би більшими за розмірами і сильнішими за чоловіків - ось так відразу, без сотень тисяч років еволюції. Це, звичайно, щось із розряду фантастики. Але постановка такого гіпотетичного питання дозволяє багато чого зрозуміти в гендерних стосунках. Афіша американського фантастичного фільму 1958 року "Напад гігантської жінки" Варто зазначити, що в природі у більшості видів на нашій планеті - від комах до жаб і устриць - є нормою, що самки більші за самців, оскільки вони носять всередині свого тіла сотні, якщо не тисячі яєць. Виняток з цього правила - більшість наземних хребетних, зокрема, людина. У цих видів самки виростають до певної межі, а потім, у репродуктивний період накопичують жир, замість того щоб нарощувати мускулатуру або кісткову масу.Самці, навпаки, розвивають ті фізичні якості, які допомагають їм змагатися за самок - у випадку з людиною це - сила і розміри тіла. І хоча тепер різниця у фізичних показниках між чоловіком і жінкою скорочується (жінки наздоганяють чоловіків у багатьох атлетичних змаганнях, зокрема й на витривалість), відмінності, які склалися за тисячі років еволюції, все одно зберігаються. По-перше, чоловіки в середньому - вищі зростом і сильніші за жінок. Вони мають більшу скелетну масу, на 40% вищу силу верхньої частини тіла і на 33% - нижньої. Для жаб цілком природньо, що самка є більшою за самця І якби жінки вирішили раптом стати сильнішими за чоловіків, їм би довелося в першу чергу збільшити розміри свого тіла: для підтримки більших м'язів потрібні більші кістки. Закони біології просто не дозволять власниці мініатюрної фігури досягти значної сили. Крім того, подібні зміни обов'язково повинні супроводжуватися підвищенням рівня тестостерону та інших гормонів.І якби після такої метаморфози суспільство керувалося виключно законами природи, тоді за дітьми повинні були б доглядати чоловіки, а не жінки. У нас був би матріархат, де всім керують жінки, а з дітьми сидять чоловіки, - розмірковує Дафна Ферберн, почесний професор біології у Каліфорнійському університеті, Ріверсайд. З іншого боку, додає вона, такі зміни, як-от підвищення рівня тестостерону, негативно позначилися би на репродуктивній функції жінок. Збільшення сили мало б й психологічні наслідки, адже усвідомлення власної сили впливає на поведінку чоловіків, незалежно від того, користуються вони своїми м'язами чи ні. Наприклад, згідно з одним дослідженням, проведеним під керівництвом Мікаела Банга Петерсена, професора політології Орхуського університету (Данія), чоловіки із сильнішою верхньою частиною тіла частіше підтримують політику, яка вигідна саме їм. Наприклад, фізично сильні і багаті чоловіки, як правило, проти перерозподілу грошей на користь тих, хто бідніший за них. Петерсен припускає, що поведінка цих чоловіків, можливо, сформована попередніми поколіннями, коли фізично сильніші вимагали розподілу ресурсів на свою користь. Сильніші і більші за розмірами чоловіки більш схильні до ієрархічної організації суспільства і люблять змагальність, вважає данський учений. І за такі риси ми повинні хоча б частково дякувати природній селекції. Петерсен пояснює: "Чоловіки є більш агресивними не тому, що вони фізично сильніші. Навпаки, вони сильніші, тому що під час еволюції їм доводилося застосовувати силу, що у багатьох відношеннях сформувало чоловічу психологію".Можна довго сперечатися з приводу того, що більше впливає на появу таких рис, як домінантність і агресивність, - природа або виховання. Кеті Сандвіна, на прізвисько Леді Геркулес, тримає на руках трьох чоловіків Але, цілком можливо, що жінки, раптово отримавши небувалу фізичну силу, теж набудуть схожих рис. Такі риси, як зухвалість, схильність впадати в гнів та впевненість у переговорах, у жінок, як правило, пов'язані з їхньою фізичною привабливістю. Сила у такому випадку замінить зовнішні принади. Ці гіпотетичні зміни також відіб'ються й на сексуальних стосунках жінок і чоловіків. Ферберн вважає, що деякі жінки, які тепер поводяться скромно, щоби не віджахнути невпевнених у собі чоловіків, змінять свою поведінку. Сила - це одна з тих якостей, у яких середньостатистичний чоловік перевершує жінку. Якщо це зміниться, то лише підтвердить вже наявну тенденцію: в сучасному світі традиційна маскулінність як невід'ємна риса чоловічої ідентичності дедалі частіше піддається сумніву. За останні 50 років жінки стали незалежнішими і в багатьох випадках обганяють чоловіків і за заробітками, і за професійними успіхами та іншими досягненнями. Сучасні технології також стирають різницю між статями, відкриваючи для жінок раніше недоступні для них галузі діяльності - від автовиробництва до збройних сил, де більше не є необхідною фізична сила, а потрібні інтелект і зорово-моторна координація. Втім, деякі чоловіки як і раніше намагаються виправдати власне прагнення влади тим, що вони фізично сильніші. "Оскільки жінки дедалі більше конкурують із чоловіками в тих галузях, куди раніше їх не допускали, частина чоловіків йде до тих сфер, де їхня сила і фізичні розміри все ще дають їм перевагу над протилежною статтю", - зазначає Джексон Кац, письменник, оратор і президент MVP Strategies, компанії, яка проводить тренінги із запобігання насильству в міжгендерних відносинах. Кац припускає, що саме цим і пояснюється популярність таких видів спорту, як американський футбол, бокс, змішані бойові мистецтва, де насильство щодо суперника є частиною гри. Чоловік не завжди може це сформулювати для себе, але часто це зводиться до наступного: так, жінки можуть заробляти більше, ніж я, мій бос - жінка, у моєї дружини робота більш престижна, зате жодна з них не зможе грати в американський футбол, - пояснює Кац. Індійська жінка працює на випалі цегли в Дімапурі Він, однак, визнає, що захоплення такою гладіаторською маскулінністю може бути переважно американським феноменом. Як зауважує Кац, більша фізична сила означатиме важливу перевагу для жінок: вона захистить їх від чоловічих домагань, побутового насильства і зґвалтувань. З іншого боку, було би хибним припускати, що жіноча сила завжди буде чимось невинним. Адже жінки теж бувають схильними до насильства. Наприклад, від 17 до 45% лесбійок повідомляють про фізичне насильство з боку своєї партнерки. А в різностатевих парах, хоча жертвами й стають частіше жінки, 19% чоловіків також зазначають, що принаймні раз зазнавали насильства з боку своєї подруги або дружини. Отже, з раптовим зростанням жіночої сили випадки домашнього насильства щодо жінок, вочевидь, знизяться, а ось кількість ситуацій, коли страждають чоловіки, навпаки, зросте. Чоловіки жорстоко поводяться з жінками, бо вони можуть собі це дозволити, вони просто сильніші, - каже професор Дафна Ферберн. - Я співчуваю жінкам, але я не вважаю, що ми - сама досконалість. Як вплине набуття жінками сили на гендерну дискримінацію у професійній галузі, не дуже зрозуміло. Дійсно, маскулінні риси довгий час асоціювалися з вищими керівними посадами. Досить згадати, як Маргарет Тетчер вчилася говорити більш низьким голосом, щоб він лунав більш авторитетно. Або як у 1970-их штанний костюм увійшов у моду серед жінок, які працюють у бізнесі. Члени жіночого поліцейського патруля в китайському місті Наньніні дали хлопчикові потримати пістолет Ферберн впевнена, що всі ці речі поступово стануть непотрібними, якщо жінки матимуть чоловічу силу. Адже їм більше не доведеться вдаватися до хитрощів типу тих, якими користувалася мати Джудіт Гардінер. Втім, сама Джудіт не так упевнена в цьому - на її думку, фізичні розміри і сила не обов'язково відіграють головну роль у створенні умов для нерівності. Люди білої раси в середньому не більші і не сильніші за представників інших рас, - наголошує вона. - Але ідея про перевагу білих й досі панує, хоча ніяк не базується на фізичних якостях. На думку Гардінер, навіть якщо жінки стануть набагато сильнішими і більшими за розмірами, їм все одно доведеться боротися за рівність на робочому місці в тих галузях, де тепер домінують чоловіки. Просто зміниться аргументація тих, хто виправдовує домінанте становище чоловіків, вважає професор. Як це не раз відбувалося, коли, приміром, раніше казали, що Господь створив жінку служити чоловікові, або коли й тепер стверджують, що жінки надто емоційні, щоби бути керівниками. До того ж частина жінок, які здобудуть чоловічу силу, вважатимуть за краще залишити все як є, зазначає Кац. Адже деякими найбільш непримиренними критиками фемінізму були самі жінки. Замість того щоби боротися зі сформованою системою, вони намагаються змусити її працювати на себе та виправдовують прояви сексізму.Таке різне ставлення жінок до проблеми гендерної рівності можна побачити й в сучасному суспільстві. З одного боку, у США "на виборах переміг чоловік, який поводиться так, ніби повернулася епоха, коли жінки виконували суто декоративну роль. І його перемога, можливо, частково базується на поверненні старого образу маскулінності". З іншого боку, додає Петерсен, оскільки суспільство стає дедалі більш складним, демократичним і мирним, застосування насильства і агресії як інструментів збереження контролю відходить у минуле. І це підтверджує більша кількість жінок-політичних лідерів на світовій арені: Ангела Меркель - найбільш показовий приклад. І отже, хоча тема нашого уявного експерименту є фантазією чистої води, деякі зі змін у суспільстві, які ми припустили, насправді вже відбуваються. Як говорить Ферберн, "краще б сучасним світом керували жінки".

Представники Tech Transparency Project з`ясували, що незаможні жінки,які шукають інформацію про аборт в гугл потрапляють на таргетну рекламу антиабортних центрів.  Для експеременту було  створено тестові облікові записи, зареєстровані в трьох містах – Атланті (штат Маямі) й Феніксі (штат Аризона), – і записані на жінок, що в класифікації Google належать до трьох груп за статками: середній або помірно низький прибуток, помірно високий прибуток і високий прибуток. Потім вони пробили у пошуковику запити на кшталт "аборт клініка поруч" або "хочу зробити аборт".  У Феніксі 56% результатів, запропонованих тестовим акаунтам, що представляли жінок низького й середнього рівня статків, стосувалися кризових центрів; у випадку акаунтів із помірно високим і високим прибутком цих результатів було 41% і 7% відповідно. В Атланті рекламою кризових центрів були 42% результатів, запропонованих групі з низькими статками, а в разі помірно високих і високих – 18% і 29% відповідно. У штатах Аризона й Флорида  неможливо зробити аборт після 15 тижнів вагітності. У штаті Джорджія ця заборона настає на сьомому тижні. На таких термінах жінки не здогадуються про вагітність.  Такий алгорим позбавляє жінок часу та можливості зробити переривання вагітності в своєму штаті. Незаможні жінки, обмежені часом і фінансами. Часто вони не мають можливості поїхати в інший штат.  Поїздка може коштувати тисячі доларів.  До того ж треба забезпечити себе житлом та догляд за дітьми,які залишаються вдома. Небезпека таких кризових центрів полягає в тому, що вони видають себе за клініки,які роблять переривання вагітності. Цим заманюють жінок і надалі чинять на них психологічний тиск в усіх формах репродуктивного насилля.  Від Google неодноразово вимагали змінити алгоритм роботи свого пошуковика для уникнення таких проблем. У 2022 році сенатор від штату Вірджинія Марк Ворнер і представниця штату Мічиган Елісса Слоткін двічі зверталися з листами до компанії, закликаючи її припинити спрямовувати користувачок, що шукають у Google Maps, де зробити аборт, у ці кризові центри. Посадовці також закликали змінити алгоритми. Компанія пообіцяла з цим розібратися.   

Авторський погляд. Кожна людина під час дорослішання проходить гендерну соціалізацію, яка прийнята у певному суспільстві. Вона полягає у засвоєнні певних ролей у рамках бінарної моделі суспільства. Жінки засвоюють фемінні якості. Чоловіки – маскулінні. Об’єктивно це біологічні якості, які притаманні особі за статтевою ознакою. Це набір стереотипів, нав’язаних соціумом для жінок і чоловіків.   Фемінінсть характеризується такими рисами як краса, пасивність, покірність, слухняність, емоційність, схильність до кооперації. Ідеалом фемінності вважається тиха спокійна жінка, яка не прагне до влади і любить дітей.  Маскулінність характеризується такими рисами як активність, агресія, прагнення лідерства, незалежність і самодостатність. Отже, маскулінність і фемінність – це соціальні, а не біологічні категорії. Не дивлячись на це, у консервативних суспільствах за відхід від загальноприйнятої соціальної ролі карається суспільством. Санкції можуть бути у вигляді фізичного і психологічного насилля. Наприклад, хлопчика, який зовні не виглядає маскулінно можуть цькувати морально і навіть побити. Нефемінних дівчат частіше будуть осмикувати і говорити у негативному контексті «Ти як чоловік» або «Ну ти ж дєвочка». У деяких випадках те ж насилля, яке застосовують до фемінного хлопчика.  Набільш небезпечною є токсична маскулінність, від якої страждають гетеро чоловіки. У соціумі  дуже високі вимоги  до чоловіків і не всім вдається відповідати цим вимогам. Замість того, щоб визнати це і не гнатися за нереалістичними стандартами, такі особи вдаються до насильства та цькування жінок.   Відносно нещодавній випадок з календарем від 5 каналу показав істинне обличчя гетеро чоловіків та кризу маскулінності в країнському суспільстві. Всі кинулися «захищати» журналісток 5 каналу і при цьому намагалися принизити опоненток календаря, намагаючися знайти і виставити їх нюдси. Риторичне запитання: якщо оголене тіло є нормою,то чому його використовувати як інструмент приниження?  Не забарилися й адепти «страшного фемла», які писали про жирних фемок та страшні й*бла , а самі ж мали подвійне підборіддя та пузо ждуна. Більше того почалися нападки на жінок військових, які висловили думку проти календаря. Зокрема, на Ярину Чорногуз. Один «геній» навіть написав, що від жінок в окопах жодної користі і порадив всім жінкам народжувати. Геніальний кретинізм, особливо після трагедії у Маріуполі та Вільнянську.  Жоден гетеро чоловік не став на захист жінок військових та феміністок загалом. Тому що гетеро чоловік захищає тільки зручну і вигідну жінку.  Натомість геї частіше керуються моральними принципами, бо вони не оцінюють жінок за критерієм вигідна/невигідна, приваблива/неприваблива. Звісно такими бувають і гетеро чоловіки.  Але це вимагає сміливості не пертися за стадом та відсутності страху осуду. Випадок з календарем показав, що таких дуже мало. Тому для дівчат лише дві стратегії. Перша: подолання гендерних стереотипів через просвітницьку діяльність. Друга: почати цікавитися курсами самооборони та бойовими мистецтвами. Запастися перцевими та шокером. Щоб належним чином відповісти тим, хто хоче «згвалтувати фемок» або «плюнути в єбало». Марно розраховувати на захист з боку гетеро чоловіків,якщо Ви їм не вигідні. Потрібно перестати чекати на цей «захист» і вчитися робити це самостійно.     

Фінляндія проводить масштабну реформу закону про визнання будь-якої ідентичності та запроваджує вільну самоідентифікацію для транс-персон по всій країні. Парламент Фінляндії ухвалив новий закон про визнання власної вільної ідентичності, який скасовує архаїчну практику, згідно з якою транс-персони мають доводити свою ідентичність. Новий фінський закон скасовує вимогу про стерилізацію транс-персон та отримання психіатричного діагнозу про бажання зробити перехід, щоб вони могли отримати юридичне визнання своєї нової ідентичності. Згідно з чинним законодавством Фінляндії, людина має надати доказ своєї безплідності, перш ніж їй буде надано юридичне визнання статі. Матті Піхлаямаа, радниця Фінляндії з прав ЛГБТК+ спільноти, заявила: «Прийнявши цей закон, Фінляндія зробила важливий крок до захисту прав транс-персон та покращення їхнього життя, права на самовизначення». «Голосування за цим законом є результатом більш ніж десятирічної кампанії груп громадянського суспільства і є свідченням прихильності до своєї справи активістів, які довго й завзято боролися, — часто твердо залишаючись у своїй позиції перед токсичною і. трансфобної риторики». Незважаючи на новий закон, він стосуватиметься лише людей віком від 18 років. Для транс-підлітків поки що жодних додаткових поправок внесено не буде. 

Фетфобія або жирошельмування – один із інструментів сучасного патріархату. Частіше проявляється у непроханих порадах схуднути або пчихологічного тиску з вказівкою на непривабливість. На повних жінок вішаються ярлики бідних,лінивих, хворих. Насправді ж це форма контролю. Думки про дієти,спорт та операції займають багато часу і відволікають від саморозвитку . Натомість чоловіки не хвилюються через такі «дрібниці» і досягають більшого в інтелектуальних сферах. Окрім цього,повні жінки стають жертвами різних дієтологів та тренерів, які продають свої марафони для схуднення.  Також існує шлюбний аферизм, жертвами якого стають жінки плюс сайз. Чоловіки можуть користуватися ресурсами жінки і жити за її рахунок, мотивуючі це тим , що вони такі «прекрасні» і погодилася на стосунки з нехудою.  Жирошельмування може йти у парі з репродуктивним тиском. Наприклад, коли гінеколог радить скинути вагу заради майбутнього потомства, не дивлячись на те, що жінка не планує вагітність. Суспільству пора вже подорослішати і зрозуміти, що проблема не в повних людях, а в невігластві тих, хто їх дискрисмінує. Вже пора затямити що жінка, не залежно від ваги має право на нетоксичний простір та не бути жертвою мобінгу на роботі через свою вагу. 

Так модно на росії. Достить довго в Україні хавали російські наративи: кіно, музику і ненавистить до фемінізму. З 19 століття і до нашого часу методика висміювання феміністок не змінилася. Захисницям прав жінок приписують лівацтво, пацифізм, ненависть до чоловіків та маргінальну поведінку. Все це наративи північного сусіда, яких треба позбавлятися.  Вважають комуністками. Ще один недолугий міф. Історія українського фемінізму сягає кінця 19 століття і почалася з «Товариства руських жінок», заснованого письменницею Наталією Кобринською у Станіславі.   Феміністками були Ольга Кобилянська, Леся Українка, Софія Окуневська- перша жінка лікарка в Австро-Угорщині. Тому стає смішно,  коли старі комсомольці з гуманітарною освітою кричать про плакати Рози Люксембург дівчатам 2000 року народження.   Тому що вважають чоловіконенависницями. Ніхто не виявляє ненависть до чоловіків через ХYхромосоми та наявність пенісу. Чоловіків критикують через їх токчично маскулінну поведінку, яка є наслідком соціалізації, а не біологічних характеристик. Проявами токсичної маскулінності є цькування жінок, які не відповідають стандартам краси, не займаються обслуговуючою працею та взагалі не відповідають стандартам фемінності. Інколи чоловіки вдаються до фізичного насильства проти таких жінок. Погодьтеся, що стримати ненависть до таких осіб чоловічої статі важко.  Тому що вважаюють лесбійками, які сприяють депопуляції. Звісно це не витримує критики. Лесбійки можуть ставати матерями за допомогою штучного заплідення та виховувати дітей. Окрім цього, жінка особистість, а не інструмент для відтворення популяції. Вагітність і пологи – ризик для життя і здоров’я. Тому жінка має право обирати. Навіть,якщо цей вибір не на користь демографічної політики.  Тому що вважають прихильницями абортів. Феміністки прихильниці права жінки на власне тіло, а не фанатки абортів. Правозахисниці виступають за доступ до контрацепції і планування сім’ї. Оскільки жоден з методівконтрацепції, окрім стерилізації, не дає 100% гарантії, доводиться боротися за право на аборт. Останній є шкідливою процедурою для організму жінки, але небажана вагітність шкідливіша за аборт психологічно та фізично. Навіть запланована вагітність є ризиком для життя та здоров’я жінки. Такі ускладнення як еклампсія і проеклампсія не мають надійної профілактики та можуть спіткати здорових жінок. Серед цивілізованих країн США є лідером материнської смертності під час вагітності та пологів.  Вважають, що гендерної рівності вже досягли. Насправді, це не так. У світі існують країни, де заборонено аборти. Це не лише Афганістан чи Саудівська Аравія,а й сусідня Польша та європейська Мальта та деякі штати Америки. Сам факт, що політики всі країн піднімають питання заборони абортів в черговий раз доводить, що до рівності ще далеко. Чомусь ніхто ж не ставить питання про повернення рабства чи кріпацтва. Також існує розрив у доходах чоловіків і жінок у оплаті праці  приблизно 20%. Це пояснюється тим, що жінки більше задіяні у приватній сфері та догляді за дітьми.  Відмова від материнства вважається останнім жіночим табу. Жінок надмірно біологізують та приписують існування міфічного «материнського інстинкту». Біологічний детермінізм призводить до того, що емоції жінок такі як гнів списують на ПМС чи критичні дні. Це знецінює та принижує особистість та заважає кар’єрному розвитку . Через панування теорії біологічного детермінізму в ЗМІ, популярній науці та шкільній освіті досі існує нерівність у навчанні, вихованні та професійній реалізації.   

Таліби продовжують знущатися над афганськими жінками. Спочатку заборонили вищу та середню освіту. Тепер у великих містах заборонений продаж протизаплідних пігулок. Про це пише The Guardian. Журналістам стало відомо, що таліби ходять до аптек і наказують прибрати з полиць усі протизаплідні препарати та засоби.За словами власника одної із аптек в Кабулі, представники талібів двічі приходили до нього зі зброєю,  погрожували і вимагали не зберігати протизаплідні пігулки для продажу. Вони регулярно перевіряють кожну аптеку в Кабулі. Такі рейди відбуваються по всіх аптеках.  Інші фармацевти в Кабулі та Мазарі-Шаріфі теж повідомили, що їм заборонили зберігати будь-які протизаплідні препарати. Окрім регулювання народжуваності ці пігулки використовують для лікування суто жіночих хвороб таких як ендометріоз чи полікістоз яєчників. 

Асоціація родин захисників «Азовсталі» створює кампанію на ідтримку полонених захисниць «Азовсталі» Про це організація повідомила у своєму Телеграм-каналі. Як відомо, росія відмовляється повертати понад 40 захисниць «Азовссталі» Вони утримують жінок і використувують для шантажу. росія  порушує норми міжнародного гуманітарного права і міжнародні зобов’язання, передбачені Женевською конвенцією. У військовослужбовиць які в полоні, відсутні належні санітарно-гігієнічних умови, немає медичної допомоги, недостатнє харчування. Також окупанти не допустили жодну гуманітарну місію і навіть Червоний Хрест.  Більшість військовополонених представниці медичного персоналу, кухарі та працівниці інших служб забезпечення . Впродовж 86 днів героїчної оборони Маріуполя жінки продовжували виконувати свої обов’язки на рівні з чоловіками.  Серед полонених, 24-річна зв’язкова Анастасія Литвиненко.  59-річна санітарка медичної служби Світлана Перекопна.  

Важливий фільм для всіх жінок. Це стрічка, яку варто побачити всім дівчатам та жінкам. Ця повчальна історія не тільки заснована на реальних подіях але і може статись майже з кожною дівчиною чи жінкою, будь то Україна або Британія.  Під час воєн жінки, діти та квір-люди знаходяться у великій зоні ризику. Подивіться це кіно, щоб не потрапити на гачок професійних вербувальників у секс-рабство ісламістам. І не тільки.  Вся ця історія з людьми, які захищають тероризм або іспанських радикалів, показує, наскільки дурні деякі люди. Іноді  люди здаються до біса довірливим просто тому, що деякі чоловіки мають кілька дуже початкових тез для розмови про уряд та владу, «матрицю», як він і легіон його фанатів люблять це називати у фільмі. Деякі люди реально кажуть про такі історії, і злочинних героїв як у фільмі: «Це обман» або «ЙОГО ПІДСТАВИЛИ» до того, як хтось щось дізнається про цю справу/випадки, — це тупік і, ймовірно, вони зачаровані його харизматичним комедійним жаргоном (є більше ніж одна людина, яка скаржиться на те саме, що й він заарештований за до речі.), з того, що довелося прочитати про це. Як і фільмі, ми маємо подібні випадки у реальному житті, у яких харизматичні чоловіки, оперують сексизмом, як деякі українські блогери, коли виправдовують згвалтування дівчат та інші чоловіки, що так само це роблять.  Але повернемось до огляду фільму. Торгівля людьми – це не просто люди, які сидять у кайданах у транспортному контейнері чи вантажівці, яких контрабандно перевозять для сексу чи праці. Хороший торгівець людьми може бути дуже харизматичним, майже культовим типом особистості, який може виглядати або здаватися дуже милим. І надають жертвам такі речі, як предмети розкоші, наркотики та алкоголь, і навіть виглядають як «приємні» для своїх жертв, в основному доглядаючи за ними. Пізніше, коли ви були на вечірці в стані алкогольного сп’яніння (як це було нещодавно із Франківським блогером у Києві), коли проходили навколо кількох хлопців або здійснювали статеві акти на відео, веб-камері чи щось інше - все нутро таких персонажів виходить на публіку. Багато людей, які постраждали від жорстокого поводження або торгівлі людьми, не знають і навіть не усвідомлюють, що відбувається в той час, і лише потім усвідомлюють, що їх повністю експлуатували та маніпулювали. І багато хто не думає, що нічого не може з цим вдіяти, і не повідомляє про це. Грумер або кривдник експертного рівня здатний змусити свою жертву подумати, що вона потрапила в таку ситуацію за власною виною, або, що ще гірше, змусити її подумати, що вона сама виновата. Зазвичай так працює грумінг. Тому що багато жертв не висловлюються, або деякі навіть не усвідомлюють, що з ними сталося, лише пізніше. Хтось із такою ж славою чи ганьбою, як Ендрю Тейт, з його багатством/ресурсами та рівнем соціопатичної харизми (більшої харизми, ніж Джим Джонс), легко зможе маніпулювати молодими жінками на експертному рівні, щоб зробити із ними все що заманеться, потім.  Псіля перегляду фільму "Профіль", стає зрозуміло, що весь трюк хлопців - це корчити з себе лідера культу, щоб маніпулювання харизмою. Ймовірно, це більш імовірно, деякі з багатьох жінок, яких приваблюють східні (арабскі чоловіки або турки), зваблені й культом багатства цих "шейхів" і, можливо, їм подобається така зовнішність. Тому не дивлячись на Ваші вподобання чоловіків, якщо ви зрозуміли, що Вами маніпулював такий тип, або якийсь дивний злочинний світ/організована злочинність чи його спільники, знайте, що Вам варто вчасно зупинитись. щоб не стати жертвою насилля або сексуального рабства.  Саме про це фільм "Профіль", який варто переглянути кожній жінці, якій імпонують "ісламські чоловіки" і/або "харизматичні" хлопці з незрозумілим і злочинним минулим. Так як і варто думати дівчатам і жінкам, що будують стосунку із окупантами, щоб потім не стати жертвою власних ілюзій на тлі чоловічих романтичних байок.  Знайте, якщо навіть професійна журналістка Лондона потрапила в тенета ісламського терориста, й водочас, зруйнувала собі життя, кожна жіка та дівчина має зважати на небезпеку від подібних чоловіків. 

Наш світ сповнений протиріч, а історія - цікавих фактів. В патріархальній Албанії, Чорногорії існувала традиція, коли дівчина приймала целібат та брала на себе традиційно чоловічі обов’язки й отримувала більше прав, які традиційно мали чоловіки.  Цей ритуал був поширений через жагу до кровної помсти та масові вбивства чоловічого населення в доісламський період. Чоловіків після війни не вистачало і роль хлопців у суспільстві почали виконувати деякі жінки. Частим явищем були війни кланів, де масово гинуло чоловіче населення. Коли у сім’ї не залишалося синів, старша донька заміняла братів. Таким чином, жінка могла отримати чоловічі права.  Остання албанська жінка бурнеша, яка прийняла обітницю бути чоловіком Така дівчина стригла волосся, приймала обітницю целібату (відмова від стосунків з чоловіками і дітонародження). Після прийняття присяги дівчина могла пити у компанії чоловіків, ходити на збори, виконувати «чоловічу роботу» й зі зброєю в руках захищати клан разом із іншими, займатися ковальством чи ювелірною справою.   Ця традиція отримала продовженням і в післяосманський період. Оскільки традиційна роль жінок зводилася до репродуктивної та обслугоюуючої праці, знаходилися жінки які хотіли свободи і мали "чоловічі" навички. Часто до такого вибору призводило нав’язування жінці шлюбу з боку общини. Тому це був єдиний вихід для жінки у патріархальній спільноті звільнитись від обов'язку "берегині" дому.  Одне з небагтьох фото гірських віржинок, яку виконували чоловічу роль у суспільстві З часом, поступова європеїзація призводить до зникнення традиції в кінці 20 століття. Остання медійна бурнеша, про яку відомо, Станка Цероич померла у 2010 році.  Дослідники припускають, що у віддалених гірських регіонах продовжують таку традицію, оскільки суспільний уклад там нагадує віддалені аули Північного Кавказу. 

Олена Шевченко отримала від американського журналу TIMEвідзнаку «Жінка року. Олена засновниця «Маршу жінок». Саме з її ініціативи на мітинги 8 березня організовано збираються жінки. Також активістка заснувала ЛГБТ-організацію "Інсайт", яка вже багато років піклується про Права Людини в Україні. TIME кожного року оголошує список 12 лідерок зі всього світу, які зробили внесок у боротьбу за права людини. Цьогоріч серед них американські акторки Кейт Бланшет, Анжела Бассет, а також футболістка Меган Рапіно та інші.  Нагадаємо, у квітні 2022-го року на ЛГБТ-активістку та правозахисницю Олену Шевченко напали у Львові. Жінку забризкали сльозогінним газом.  У кінці 2021 року Олена Шевченко здобула нагороду «Тюльпан прав людини» від посольства Нідерландів в Україні.

8 березня не день квіток, жіночності та краси. Це Міжнародний день захисту прав жінок. Противники цього свята закидають феміністкам про Клару Цеткін та Розу Люксембург. Також викидють лайно на віяло з маршем повій. Цей сексистський міф  поширили ще на початку 20 століття. Тоді консерватори назвали текстильниць, які вимагали трудових прав, повіями. У той час зневажали будь-яку жінку, яка виходила за межі будинку. Тому всі, хто транслює цей наратив, не знаючи першоджерел, або дурні, або старі консерви ,які хочуть бачити жінок вдома з купою дітей.  Варто запам’ятати, що 8 березня збиралися суфражистки – активістки, які боролися за економічні та виборчі права жінок.  Це не комуністичне свято, а Міжнародний жіночій день,затверджений 8 березня 1975 Генасамблеєю ООН. Радянське 8 березня з тюльпанами та святом весни нічого спільного не має із правами жінок. СРСР не був феміністичним. Жінки були у жахливих умовах: не мали засобів гігієни, народжували без знеболювання , працювали дві зміни на заводі і третю – вдома. Наврядче це відповідає інтересам жінок. Також варто згадати,що український фемінізм з’явився на території Галичини і пов’язаний із національно-визвольними рухами. Почалося все із «Товариства руських жінок» та активної роботи українських феміністок таких як Леся Українка ,Наталя Кобринська,Софія Окуневська, Ольга Кобилянська.  Тому для декомунізації потрібно повернути квіти клумбам і стати на захист прав жінок. І не потрібно пхати День матері та берегиньок усім жінкам. 

Дуже часто жінки можуть чути від лікарів поради народжувати, щоб вилікувати хвороби. Також скрізь поширюють міфи про позитивний вплив вагітності і пологів на організм жінок.  Насправді ж це велике навантаження на організм і користі від цього процесу немає. У кращому випадку буде мінімальна шкода. На сайті Unifem оприлюднили нову статистику від ООН. Дані невтішні: кожні дві хвилини одна жінка помирає під час вагітності та пологів.  Останні 20 років рівень материнської смертності знизився на третину. Так у 2000 році було 339 смертей на 100000 живонароджених . У 2020 – 223 на 100000. Зростання материнської смертності зафіксовано у США та Венесуеллі. Серед країн Європи лідирують Греція і Кіпр. За даними голови ВООЗ Тедроса Адхена, вагітність і пологи залишаються болючим і небезпечним досвідом для мільйонів людей у світі. Навіть у високорозвинутих країнах у жінок недостатньо репродуктивних прав та доступу до якісної медицини. Саме посилаючись на «природність» процесу лікарі недостатньо оцінюють всі ризики та протипоказання для конкретної жінки. В Україні показник материнської смертності 14.5% на 100 000. Також згідно даних досліджень ЮНІСЕФ в Україні серед жінок  низький рівень знання про небезпечні симптоми під час вагітності. Більшість не знає про планування сім’ї та займається своїм здоров’ям при плануванні вагітності.   Вважається , що покращення рівня медицини та доступ до програми планування сім'ї зменшить рівень материнської смертності . 

У Кам’янському відкрили центр  "Свій простір".  Тут займаються  допомогою жінкам і дівчатам. Проводитимуть  психологічні зустрічі та надаватимуть правову допомогу. Проєкт орієнтований на профілактику гендерного та домашнього насильства та допомогу постраждалим жінкам. Відвідувати центр  можуть  місцеві жительки та  переселенки. Під час війни є дуже багато викликів і проблем. Починаючи від фінансових Органівзаторка проекту Ганна Карпеченкова зазначає , що під час війни багато проблем: від фінансових до емоційних. Тому саме тут жінки зможуть отримати базову допомогу .  У просторі проводитимуть групові психологічні зустрічі, арт-терапевтичні заходи. Також тут можна отримати правову допомогу. Юристка-консультантка проєкту Олена Лагода розповіла , що надає допомогу у юридичних питаннях. Бо саме юридичного підходу потребує проблема домашнього насильства.  Центр працюватиме з вівторка по суботу. Також у рамках проєкту у місті функціонує кризова кімната, куди у разі потреби можуть направити потерпілих жінок.Номери національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства: 116 123 (з мобільного); 0 800 500 335 (зі стаціонарного).