Всі публікації з тегом права дитини

Як не дивно, діти - це не наша власніть. Вони також мають права, про які батькам варто пам'ятати, нагадує NikopolToday.Спеціалістка пояснить, як правильно карати дітей. Текст мовою оригіналу і без змін для "Власної думки", вже відомої Вам психологині з Нікополя - Марини Воробйової. Как наказывать детей?Если ребенок сделал случайно или намеренно что-то запрещённое, опасное, глупое - как повезет - как его наказывать? Как наказывали вас? Меня не наказывали. Меня никогда не били. Не лишали удовольствий. Не ставили в угол. И я за это благодарна своим родителям.Дети познают мир, пробуя его на прочность. И вас испытывают в том числе. Вспомните себя: вы были точно такие же.В нашей стране за физические наказания детей родителям ничего не будет. И я думаю, это неправильно. Нас должны учить решать конфликты без рукоприкладства, не важно, с детьми или партнёрами - но нас учат котангенсам и таблицам всяким наизусть. Я очень любила химию и понимала ее отлично. Но после школы мне ни разу не пригодилась таблица Менделеева, которую я во сне могла рассказать. А вот с непониманием, конфликтами, агрессией и гневом я имею дело почти ежедневно. И поначалу конечно кучу глупостей натворила. Когда вы размышляете, как наказать ребенка, примерьте ситуацию на себя и подумайте, как бы ВЫ хотели, чтобы вас за это наказали.И что, как?Однозначно я против:Битья,Оскорблений,Постановок в угол,Лишения чего-то Я за:Диалог,Мотивацию,Пояснение ситуации,Мирный договор о ликвидации последствий происшествия, Подскажите ваши варианты.Также, в случае с ребенком важно понимать, что он не всегда способен осознать последствия своего поведения, и если вы пугаете или отчитываете ребенка, никогда не говорите "ты плохой", "ты дурак" - используйте фразы "ты сделал очень нехорошо", "это был глупый поступок". Акцентируйте внимание на действии, а не на личности. Дети познают мир, пробуя его на прочность. И вас испытывают в том числе. Вспомните себя: вы были точно такие же. И вспомните, как поступали с вами. Помогли ли наказания или их отсутствие? Как вы себя чувствовали. Обратитесь к себе-ребенку. Ответ там.Автор Марина ВоробйоваНагадуємо, облрада виділили майже півтора мільярди на дороги Дніпровської області: варто молитись, щоб не вкрали?Батькам до уваги - в Нікополі епідемія грипу, не пускайте зайвий раз їх на вулицю, контактувати з заразою.

Бережіть себе та своїх доньок! Україна зробила великий крок у сторону цивілізаційних цінностей в останні роки. Натомість, у Росії обрізають клітори малим дівчатам без їх згоди. Дізнайтесь більше подробиць у ексклюзивному матеріали на NikopolToday від Марини Воробйової: Девятилетней девочке в Ингушетии отрезали клиторВ частной детской клинике за 2000 рублей.Врачу грозит до 1 года исправительных работ или 4 месяца ареста. За "причинение лёгкого вреда"... Интересно, что за отрезанный член женщин сажают в тюрьму. Почему? Это же лёгкий вред!Девочка 9 лет приехала в гости к папе, который ранее мало интересовался ее судьбой. На "процедуру" девочку отвела мачеха, которая держала ее и запугивалаМать девочки от этого пришла в шок, гнев и ярость, так как она сама тоже подверглась этой процедуре и ни за что не хотела такой участи для дочери. Но вот в чем проблема: женское обрезание в России не криминализовано. В Украине тоже. То есть в тюрьму, как за отрезанный хер, не посадят. Хотя по сути это одно и то же.Посадят ли врача, искалечившего ребенка за два косаря? Вряд ли.А таких случаев в России и мире происходит тысячи ежегодно:sob::sob::sob: средний возраст "обрезания" - 5 лет. Не все выживают, частое осложнение "операции" - инфекции и сепсис. Во всем мире более 200 млн женщин искалечены навсегда. В некоторых странах до 98% женщин никогда не испытают ни малейшего удовольствия от полового акта. Только беспросветная боль до конца жизни.Издевательство, придуманное мужчинами, которое делается только с целью контроля над женским телом...Берегите себя и своих дочерей!Фото Pinterest

У будівлі дитячої лікарні, що знаходиться на проспекті Трубників 47, активно ведуться ремонтні роботи. До речі, кожен поверх будівлі буде витриманий у певному кольорі та стилі.Про перебіг ремонту в будівлі дитячої лікарні NikopolToday інформує з посиланням на Facebook-сторінку Нікопольскої міськради. Відзначається, що на третьому поверсі, де розмістяться адміністративні кабінети, вже наклеїли шпалери та пофарбували стіни. Він витриманий у салатовому кольорі. Залишилося тільки укласти на підлогу лінолеум.На другому поверсі будівлі буде знаходитися стаціонар на 30 ліжок. Кожна палата для маленьких пацієнтів має унікальний дизайн. Тут поклеїли яскраві шпалери. Також будівельники поклеїли шпалери в ігрових приміщеннях. Одне приміщення – для хлопчиків, друге – для дівчат.У коридорі другого поверху теж поклеїли яскраві шпалери з веселим малюнком. Сам поверх, де будуть одужувати маленькі пацієнти, пофарбований у жовтий колір.Також н першому поверсі розташується поліклінічна служба. Тут майже завершений ремонт службових приміщень та кабінетів для лікарів. Шпалери наклеєні та пофарбовані, у кожному кабінеті підібрана відповідна колірна гамма. Зараз тут фарбують коридор. На першому поверсі домінуватиме помаранчевий колір.Нова сантехніка встановлена на всіх поверхах, освітлення також вже зроблене.Ремонт будівлі дитячої лікарні в нашому місті виконується за кошти обласного бюджету. Сучасне медичне обладнання та зручні меблі придбані за кошти з місцевого бюджету.Територію дитячої лікарні активно облаштовують. На центральній клумбі висаджено близько 800 різних квітів. Ці квіти, як і саджанці дерев та кущів, висаджені силами працівників дитячої лікарні. Зараз за ними доглядають та поливають, щоб вони швидше прижилися.Фото Прес-служба Нікопольскої Міської ради

В Нікополі та країні квітне наркоманія вже не перше десятеліття. Зазвичай, містяни із цією проблемою сам на сам, і не відомо, коли місцева влада та поліція почне боротись із наркозалежністю на всіх рівнях. Тому активістам та соціальним службам доводиться боротись самостійно, щоб все місто не стало нарко-притоном.Найбільш страшно, коли це торкається не тільки твоїх ближніх, а саме твоєї дитини. NikopolToday публікує план дій, як себе вести і що робити, якщо ви застукали свою дитину за вживанням наркотиків. Детальний план дій допоможе Вам та дитини приборкати наркотик.Відзначимо, що наркотики поглинають райони Нікополя один за одним: NT побував у "Нарко-Сіті", що утворився поблизу центру міста - фото лякають. Поради від спеціалістів озброять вас, щоб почати війну із залежністю вашої дитини й можливо, врятують життя, поки не стало занадто пізно.ЯК ТЕПЕР СЕБЕ ВЕСТИ?1. Не панікуйте! Не задобрюйте! Не кричіть, не залякуйте, не плачте! Будьте якомога більше спокійні та тверді.2. Ховайте цінні речі, не давайте багато грошей. Не допомагайте наркозалежному вирішувати його проблеми з боргами.3. Більше спілкуйтеся з Вашою дитиною в спокійній, доброзичливій формі, не ображаючи і не відштовхуючи його. Намагайтеся його зрозуміти. Спілкування дасть Вам більше інформації про нього й ситуації, що склалася, а йому - про Ваші почуття та цілі щодо його (її) ситуації, що склалася.4. У спілкуванні намагайтеся з'ясувати: 1) які наркотики, в якій кількості та як давно він вживає; 2) де і у кого він бере наркотики; 3) з ким приймає наркотики.5. Якщо підліток намагається приховати вживання наркотиків, спокійно і твердо скажіть, що Ви його любите і довіряєте йому, але, щоб Ви були спокійні, він повинен пройти експертизу на наркотики або експрес-тест. Наркологічну експертизу можна зробити в будь-якому наркологічному диспансері. Але спочатку можна провести тест на наркотики в домашніх умовах, купити тест можна в аптеці. Якщо Ви не знаєте, який наркотик вживає Ваша дитина, то спочатку можна зробити мульти-тест, який допоможе виявити один з п'яти найбільш використовуваних наркотиків: марихуану, морфін (героїн), амфетамін, кокаїн, метамфетамін.Які поширені помилки батьків?Помилка 1. Мій син (дочка) вживає наркотики. Це страшно і соромно. Необхідно зробити все можливе, щоб ніхто з друзів і родичів не дізнався про це.Наркоманія, дійсно, одна з найстрашніших хвороб. Але хворі не Ви, а Ваша дитина. Ваша ж задача полягає в тому, щоб відкрити для дитини всі доступні канали допомоги. Для цього, можливо, до Вашого превеликого жалю, необхідно проінформувати про це всіх близьких родичів і друзів, які значимі для Вашої дитини.По-перше, він буде впевнений, що Ви не готові миритися з наркоманією і замовчувати існуючу проблему, адже «мовчання - знак згоди».По-друге, тим самим Ви даєте йому зрозуміти, що встали на шлях відкритої і безкомпромісної боротьби не з ним, ні з проблемою загальної наркотизації, а з його реальної хворобою.По-третє, можливо, Ви зможете вберегти чужих дітей від наркотиків. Адже у Ваших друзів та родичів теж є діти, і в їх сім'ю може прийти таке ж горе.По-четверте, саме до цих близьким для Вас людям Ваша дитина, швидше за все, може під будь-яким слушним приводом звернутися за фінансовою допомогою. Ваше завдання - поставити їх до відома, з якою метою будуть використані їхні гроші. Тим самим, Ви збережете любов, повагу і підтримку рідних людей.Пам'ятайте, що головне - не зберегти власний імідж, а допомогти дитині впоратися з наркотичною залежністю.Помилка 2. Ви і тільки Ви винні в тому, що Ваша дитина стала наркоманом. Значить, Ви його таким виховали.Основна проблема зараз полягає не в тому, «хто винен?», А в тому, «що робити?».Як це не важко, спробуйте забути про минуле, сконцентруйте всі свої помисли і зусилля на майбутньому. Намагайтеся знайти нові стратегії й тактики впливу на власну дитину «тут і зараз».Ні в якому разі не намагайтеся приймати на себе відповідальність за вживання наркотиків. Адже це тільки допоможе Вашій дитині в черговий раз, скинути всю тяжкість проблеми на Ваші плечі, а він і так в цьому досить досяг успіху і навчився Вами маніпулювати.Головне, що Вам необхідно зробити, - змінити ставлення до своєї дитини.Перше, слід зрозуміти, що Ваша дитина - доросла людина, і що вона сама, по своїй власній дурості і самовпевненості, почала приймати наркотики, прекрасно знаючи, що це небезпечно. З точки зору Вашої поведінки це означає, що за прийняте ним рішення і його наслідки відповідає він сам.Перший раз спробувавши наркотики, він не порадився з Вами, а отже, зрадив Вас і те, чому Ви його вчили. Ви повинні відсторонитися та подивитися на свою дитину з боку. День, коли ви дізналися, що він наркоман, повинен стати останнім днем ​​Вашої безмежної довіри і опіки.Помилка 3. Моя дитина, вживаючи наркотики, упала так низько, що повинна бути за це жорстоко покарана.«Не судіть, і не судимі будете». Не намагайтеся переробити вашої дитини відразу. Адже Вам самим напевно не подобається, коли хтось насильно намагається переробити Вас.Зверніть увагу на те, що його наркоманія моментально спровокувала Вас на безперервний скандал. Ви пригадуєте йому все його провини і промахи за все життя. Можемо сміливо стверджувати, що карати людину відразу за все неможливо і абсолютно безглуздо.Інша справа, що Вам доведеться розробити певний набір правил його поведінки і проживання в сім'ї. Самі вимоги повинні бути розумними і ні за яких обставин не піддаватися ніяким змінам. Він повинен знати, що на кожен його хибний крок негайно піде Ваша відповідь.Загрози ж і покарання в цій ситуації дуже часто виявляються малоефективними. Оскільки обстановка в будинку загострюється, то дитина буде намагатися якомога більше вживати наркотиків і часу проводити поза домом, а, значить, у своїй звичній компанії наркоманів.Помилка 4. Якщо Ваша дитина, даючи численні обіцянки, все одно зривається, то це жахливо і є для Вас катастрофою.Катастрофою для Вас може бути тільки одним станом - стан, в якому Ви нездатні реально оцінити ситуацію, що склалася і виробити нові стратегії власної поведінки.У сім'ї наркомана повинні існувати правила поведінки не тільки для нього, а й для всіх інших членів сім'ї.Існує також кілька головних правил Вашої поведінки:1) Незалежно від ситуації поводьтеся гідно. Ви доросла людина і при виникненні біди не маєте права на «істерику». Ви не маєте права кричати, бити молодого чоловіка по щоках і кожні дві хвилини бігати за валокордином чи заспокійливими таблетками. Зрозумійте, що біда, що спіткала в Вашій родині - поправна, якщо Ви зможете поставитися до неї так само, як Ви ставилися до інших Вашим бід: спокійно і виважено.2) Ніколи не піддавайтеся на шантаж. А шантажу в Вашому житті виникне багато: «Якщо ви купите мені «Мерседес», то мені буде, чим зайнятися, і я кину колотися». «Якщо ти не даси мені п'ятсот доларів і я не віддам борги, то мене вб'ють». «Якщо Ви не дасте мені грошей, то я накладу на себе руки - прямо в цю секунду у ванній». І навіть: «Якщо мене кине кохана Маша, то я все одно буду колотися». На всі ці «якщо.., то» може слідувати тільки одна спокійна відповідь: «ні».«Через рік, після того, як лікар скаже мені, що ти більше не вживаєш наркотики, ми з батьком розглянемо питання про покупку тобі машини».«Нехай той чоловік, якому ти повинен, прийде до мене з паспортом, напише розписку, і я віддам твій борг йому, а не тобі».«Іди в ванну і кінчай там життя самогубством. Краще не мати ніякої дочки, ніж мати істеричку, яка не в змозі впоратися з собою».«Ти сам наплював Маші в душу, відносини з нею будеш з'ясовувати теж сам. Хоча ми думаємо, що Маша тебе любить. Якщо ти припиниш колотися, вона зможе все зрозуміти і пробачити».Не бійтеся шантажу самогубством. Людина, яка здатна на такий шантаж, вкрай рідко здатна на самогубство. Вдумайтеся, він занадто себе для цього любить. Якщо навіть він щось зробить з собою, то тільки на Ваших очах, щоб Ви вчасно могли його врятувати, а він домігся б від Вас бажаного результату.3) Не «занудствуйте». Підліток, і навіть наркоман старше 20-ти років, за своїми душевними якостями все одно залишається хлопчиськом, завжди все робить навпаки. Тому нескінченні багатогодинні розмови про наркотики, звинувачення, повчальні бесіди абсолютно марні та можуть дати тільки прямо протилежний ефект.4) Поменше говоріть, побільше робіть. Молода людина давно звикла, що Ви погрожуєте, обіцяєте «здати» його в лікарню примусово, «засадити всіх його друзів за ґрати», «позбавити його грошового забезпечення». Він не чує 80% інформації, що міститься у Ваших повчальних бесідах.Це відбувається тому, що з усіх своїх погроз Ви не втілили жодної. Після кожного Вашого обуреного монологу він радісно дає обіцянки. Причому обіцяє все, що завгодно, але при цьому навіть і не збирається ці обіцянки виконувати. Наркоман ніколи не буде вірити Вашим словам. Він вважає вас своєю власністю і не чекає від Вас ніяких вчинків. Зате, якщо ви знайдете в собі сили зробити вчинок, він відразу стане набагато більш керованим.Помилка 5. Оскільки Вам відомі багато сумні наслідки вживання наркотиків, починаючи від руйнування особистості і закінчуючи такими страшними захворюваннями, як гепатит і СНІД, то Ви повинні бути дуже стурбовані цим, постійно розмірковувати і концентруватися на таку можливість.Ваше завдання полягає в тому, щоб в максимально доступній формі донести наслідки вживання наркотиків до своєї дитини. Не намагайтеся приховувати від нього інформацію, якою б страшною і неприємної вона не була. На жаль, доводиться визнати, що можливостей вплинути на дану ситуацію, крім відкритої «інформаційної війни», у Вас немає. Тільки постарайтеся не «впадати в лекцію».Ви не зможете утримати дитину вдома, не зможете проконтролювати, яким шприцом і в якій компанії він колеться. Вам залишається лише сподіватися, що Ваша «інформаційна війна» увінчається успіхом.Таким чином, ми знову повернулися до питання про відповідальність. Відповідальність за власне здоров'я лежить повністю на Вашій дитині.Звичайно ж, ступінь ризику захворювання гепатитом і СНІДом досить висока. Але, постійно думаючи про таку можливість, Ви вганяєте себе в стан хронічного стресу. Чим більше Ви про це думаєте, тим більше Ви лякаєтеся. Виходить замкнуте коло. Більш того, постійно думаючи про неприємності, ми їх ніби несвідомо притягуємо, чекаємо, боїмося, і... вони обов'язково знаходять і наздоганяють нас.Спробуйте проаналізувати ті зміни в особистості Вашої дитини, які вже відбулися, зрозуміти їх причини та наслідки. Не бійтеся заздалегідь, про всяк випадок.Помилка 6. Я не можу не залежати від власної дитини. Я повинна жити його життям і його проблемами.Якщо Ви згодні з цим твердженням, то Ви самі вже маєте потребу в лікуванні. Лікарі та психологи називають цей стан співзалежністю. 93% батьків наркоманів (особливо матері), які не пройшли курсу психотерапії та тренінгових груп під керівництвом психолога-практика страждають від співзалежності.Безумовно, неможливо не бачити страждань власної дитини і не реагувати на них емоційно, не співчувати і не співпереживати. Але, зверніть увагу, як віртуозно Ваша дитина навчилася використовувати Ваш емоційний стан у власних цілях. Ми вже говорили, що все наркомани абсолютно віртуозно маніпулюють власними батьками.Задумайтесь, адже Ви практично відмовилися від власного життя і власних інтересів. Ви повністю залежите від того, в якому стані і настрої перебуватиме Ваша дитина, коли ви переступите поріг будинку. Більш того, Ви навіть ображаєтеся на інших членів сім'ї, якщо їм вдається зберегти якийсь свій власний світ, знайти в родині свою «екологічну нішу». Ви ж перші звинувачуєте їх в бездушності і байдужості. Ви насильно втягуєте інших членів сім'ї в стан співзалежності.Що ж можна зробити?Необхідно чітко провести межу між Вашим життям і життям дитини, між своїми і його інтересами, а головне між своїм і його ступенем відповідальності за те, що відбувається в родині.Дайте право іншим членам сім'ї (особливо якщо це інші діти) можливість жити своїм життям. Не протидійте їх бажанням не втручатися в проблеми наркомана.Приділяйте іншим членам родини не менше уваги, ніж дитині, що вживає наркотики. Спеціалістам відомі чисельні випадки, коли і друга дитина в сім'ї починала вживати наркотики, називаючи при цьому головною причиною - боротьбу за увагу, підтримку і співчуття батьків. «Йому все, а мене просто ніхто не помічає, як ніби у мене немає своїх проблем». «Я весь час чую, що я такий щасливий і тому безсердечний. Адже братові так погано, а я весь час лізу і пристаю до мами з якоюсь нісенітницею». У відповідь на це друга дитина як би кидає сім'ї виклик: «Хочете не дурницю, отримаєте...».Якщо Вам не вдається виконати ці рекомендації самостійно, зверніться самі до лікаря-психотерапевта.Помилка 7. У мене немає більше сил боротися з наркотиками, я не знаю, як мені впоратися з цією ситуацією.Будь-яка людина, навіть найсильніша і успішна, має право на хвилини слабкості та відчаю. Адже абсолютно сильних людей не буває. Це ілюзія. У кожного в житті можуть настати моменти втрати емоційної рівноваги. Особливо часто це трапляється з батьками наркоманів, так як Ваше емоційне життя як би постійно знаходиться на «точці кипіння».Тому пропонуємо Вам кілька правил.Правило 1. Обов'язково дайте собі можливість розслаблятися. Це може бути зустріч з друзями, які в курсі проблеми і здатні Вас морально і емоційно підтримати. Підіть в театр і на концерт. Нарешті, просто їдьте за місто на дачу або у відпустку. Пам'ятайте, що Ви теж маєте право на відпочинок від безперервної боротьби.Правило 2. Ніколи не забувайте, що це не Ви боретеся з наркотиками, а Ваша дитина. І відповідальність за цю боротьбу повинна повністю лежати на ньому. Ваша ж задача полягає лише в тому, щоб емоційно підтримувати його тільки при реальних кроках до одужання. А адже це скоріше позитивні, ніж негативні емоції.Правило 3. Дозвольте Вашій дитині спробувати припинити прийом наркотиків самостійно. Якщо Ваша дитина вперше зізнався Вам, що він вживає наркотики, але категорично відмовляється йти до лікаря, то дозвольте йому спробувати боротися із залежністю поодинці. Ви повинні розуміти, що якщо він вживає героїн, то це практично неможливо. Дайте можливість дитині переконатися в цьому самому. Ви ж можете подзвонити по одному з телефонів довіри, і порадитися з лікарем про те, як Ви можете допомогти дитині в такій ситуації.Правило 4. Не боріться поодинці. Допоможіть дитині знайти лікаря. Це єдине «послуга», яку Ви повинні йому зробити. Самому йти в лікарню, «здаватися» буває страшно і соромно. Вам слід підтримати рішення звернутися до лікаря і бути присутнім в якості «моральної підтримки» на першому прийомі. Ваш же власний досвід допоможе розібратися в питаннях довіри і недовіри до лікаря та медичного закладу.Більш того, всі Ваші дії, про які ми говорили раніше, повинні мати на меті візит до фахівця. Лікар - це людина, яка бачить Вашу сімейну ситуацію з боку, і тому завжди зможе дати конкретні поради по Вашій поведінці, замість тих загальних, які наводимо ми.Якщо Ви довіряєте лікарю, з яким почали спілкуватися, намагайтеся перетворити своє спілкування з ним в тривале. Адже пройде кілька років, перш ніж Ви перестанете потребувати його порад.Помилка 8. Моя дитина зіпсувала собі все життя. Вона уже ніколи не зможе бути нормальною людиною.Минуле людини, безумовно, не може не впливати на його подальше життя, але воно часом має не тільки негативні, а й позитивні наслідки.Будь-який підліток намагається знайти власне «Я» і своє місце в житті. Саме в процесі цього пошуку Ваша дитина і зробила помилку, замінивши при цьому пошук реального «Я» пошуком «Я» наркотичного. Він пішов найлегшим для себе шляху. Може бути, він просто ще не навчився боротися з труднощами. У будь-якому випадку, в процесі позбавлення від наркотичної залежності, труднощів і спокус на його шляху опиниться ще предостатньо. І якщо він зможе їх подолати, то це і стане першим дорослим кроком в його житті. Допоможіть йому зробити цей крок.На жаль, він вчиться на власних помилках, а не на помилках оточуючих. Але це не дає Вам права позбавляти його надії на майбутнє.Дуже часто своєю недовірою і постійними підозрами Ви самі провокуєте сина або дочку на повторне вживання наркотиківПам'ятайте: Довіру дитині повинна бути повернутою, як тільки він/вона припинив вживання наркотиків.Якщо Ваша дитина не вживає більше наркотики, в родині має бути припинено обговорення цієї проблеми. Ви можете говорити про що завгодно, про роботу, навчанні, особисте життя, але згадувати кожні дві хвилини минулі гріхи Вашого сина або дочки Ви не маєте права.Розмова про наркотики може виникати тільки з ініціативи самого юнака чи дівчини, які хочуть з Вами щось обговорити. Врахуйте, будь-яке, навіть негативне згадування наркотику викликає спогад про нього. А безперервне моралізаторство на цю тему може викликати тільки загострення бажання прийняти наркотик. Будь-яке зайве нагадування працює як «якір», як механізм, що запускає ланцюжок спогадів і провокує виклик того приємного стану, яке досягалося за допомогою наркотику.Помилка 9. Безумовно, існує якийсь певний, точний, вірний і досконалий спосіб позбавлення від наркотиків. Ваша проблема полягає в тому, що Ви ніяк не можете його знайти, або Вам не дозволяють кошти, оскільки лікування дуже дороге.Ваша дитина - унікальна особистість, не схожа на інших, втім, як і будь-який інший живий чоловік.Наркоманія - хвороба особлива, багато в чому не схожа на інші. Це спочатку хвороба характеру, а потім вже хвороба тіла. Її лікування протікає одночасно з перевихованням особистості.Безумовно, існують певні закономірності розвитку особистості в підлітковому періоді. Безумовно, існують певні типи особистості, до яких в більшій чи меншій мірі належить Ваша дитина, а, отже, і певні правила побудови Ваших відносин. Безумовно, існують різні види родини, в яких і Ваша модель сімейного життя знайшла своє відображення. Безумовно, існують основні медичні та психотерапевтичні школи і напрямки лікування, які можуть допомогти саме Вашій дитині. Врахуйте, що далеко не завжди, саме дороге лікування і є найкращим. Часто буває прямо навпаки. З книги А. Даніліна і І. Данілін «Як врятувати дітей від наркотиків» М., 2001.Джерело Наркологічний Диспансер (www.rostovnarkolog.ru)

Права тварин понад усе! У Таїланді собака-інвалід врятувала похованого живцем немовля. Про це NikopolToday сповіщає читачів із посиланням на BBC.На півночі Таїланду собака врятувала новонародженого немовля, імовірно похованого живцем його матір'ю-підлітком. Собака проявила людяність попри інвалідність і довела, що материнський інстинт не в тої, що народила, а в тому - хто врятував. Собака не пройшла повз як люди, а підняла тривогу, виявивши малюка - це його і врятувало / фото KHAOSODЗ чуток, дитину кинула мати - 15-річна дівчинка - щоб приховати вагітність від батьків.Собака по імені Пінг Понг підняла гавкіт й рила землю в полі неподалік від села Бан Нонг Кхам. Її господар каже, що тоді і помітив ногу дитини, що стирчить із землі.Місцеві жителі поспіхом доставили немовля в лікарню, де лікарі оглянули його, відмили і оголосили, що він здоровий. Господар Пінг Понга, Уса Нісайкха, розповів, що собака втратила здатність користуватися однією з лап після того, як його збила машина."Я не розлучився з ним, тому що він дуже вірний і слухняний, - розповів Уса в інтерв'ю газеті" Кхаосод". - Він завжди допомагає мені, коли я йду в поле пасти корів. Все село його обожнює".Пінг Понг став інвалідом після того, як його збила людина на машині / фото KHAOSODМати новонародженої притягли до відповідальності за залишення в небезпеці та спробу вбивства.Панувати Путтакам, офіцер місцевої поліції, повідомив виданню Bangkok Post, що зараз вона знаходиться під наглядом батьків і психолога. За його словами, дівчина шкодує про скоєне, а її батьки вирішили виховувати дитину.Джерело BBCНагадуємо, у Нікополі громадськість шокована жорстоким поводженням із тваринами та вбивствами собак. 

Від слів до дій. Нікопольчанка забрала дітей та поїхала до екопоселення у Запорізькій області. Це дійсно велика та дружня родина, як довідався NikopolToday від ТВ5. Лілія Тимофєєва виховує шестеро прийомних дітей. На цей крок наважилася вісім років тому. На той час вона з чоловіком жила у Дніпропетровській області, в місті Нікополь. Є вільне місце для ще однієї родини.До цього ми передавали "Заклик до спільних дій" проти знищення природи та несправедливої системи. Окрім прийомних діточок, вони виховали і трьох власних дітей. Квартира в Нікополі для великої родини стала затісною. Протягом року шукали альтернативу. Увагу звернули на дитяче екопоселення в селі Українка. Це один із проектів благодійного фонду «Щаслива дитина», в межах якого і відкриваються будинки з відповідною назвою – «Щасливі».Джерело TV5ZPНагадуємо, Нікополь та область у вогні через підпали місцевих - разом зі сміттям та гектарами терену. 

Як тварини допомагають нашим дітям і особливо дітям із особливими потребами? Про це NikopolToday на приклади відповідає з посиланням на BBC. Відповідь на питання, чому варто захищати права тварин.Хлопчик з аутизмом, який не любить коли до нього торкаються, вперше в житті здобув друга - службового собаку. Таких собак та інших тварин спеціально тренують, щоб вони допомагали діткам із особливими потребами, літнім батькам та людям, що страждають від важкої депресії. П'ятирічний Кайноу Нігаус приїхав в Огайо з Японії, щоб познайомитися зі своїм новим помічником по кличці Торнадо. Сім'я дитини чекала два роки, поки в центрі 4 Paws for Ability ("За здоров'я в чотири руки") їм нададуть спеціально навченого пса. Мати не могла і мріяти, що її син-аутист колись буде торкатись інших живих істот. Тепер у неї з'вилась надія. Мати хлопчика Шанна виклала в інтернет фотографії, на яких її син лежить, розмістивши голову на спині Торнадо."Ви бачите? У нас такого ніколи не було", - прокоментувала вона фото зі сльозами на очах.Кайноу, як і багато інших дітей-аутисти, уникає чужих дотиків і обіймів, так як вони сприймаються ним як дуже хворобливі відчуття / 4 PAWS FOR ABILITY"Це фото передає почуття матері, яка спостерігає, як її син, якого вона не може обійняти, притиснути до себе, помити, переодягнути або просто торкнутися, - вільно і за власним бажанням притискається до своєї службовому собаці, демонструючи мовчазну прихильність"."Це обличчя матері, яка багато разів спостерігала численні невдалі спроби свого сина взаємодіяти із зовнішнім світом - з кимось подружитися на ігровому майданчику або в іншому місці. Хоч з кимось. Хоч якось"."Вона сиділа поруч, коли її хлопчик плакав ночами тому, що не міг налагодити контакт з людьми за межами своєї сім'ї, як би не старався виконати всі вказівки лікаря по корекції аутизму"."Фізичні та соціальні контакти даються йому дуже непросто. Але зараз його мама сидить поруч і спостерігає за цим моментом, затамувавши подих, втративши дар мови".4 Paws for Ability - всесвітня благодійна організація, що займається вихованням службових собак для дітей з обмеженими можливостями, а також для військовослужбовців, які втратили кінцівки або слух. Фото Кайноу і Торнадо з коментарем Шані Нігаус було опубліковано на Facebook-сторінці спільноти Love What Matters. Користувачі соцмережі поділилися ним понад 200 тисяч разів.Джейден знайомиться зі своєю помічницею - собакою Кларою / 4 PAWS FOR ABILITYЩоб забрати Торнадо, сім'я повинна була приїхати за ним в США з рідної Японії."Все було не дарма: боротьба за кожну медичну послугу, за діагнози, за консультації лікарів: кожен витрачений долар, кожна виписана довідка, зустрічі в школі, пролиті сльози, кожен крок вперед і кожен крок назад, кожна думка про туманному майбутньому. Воно того коштувало", - пише Шанна."З Торнадо я чомусь впевнена - все буде добре"."Як мама я спостерігала багато складних і болючих моментів у житті свого сина - і плакала багато раз".Дьюс знайомиться з новою сім'єю / 4 PAWS FOR ABILITY"Втім, вчора я плакала з іншої причини. Це відчуття не передати словами".Що таке аутизм?Аутизм - порушення розвитку, яке впливає на здатність до соціальної взаємодії, оволодіння мовою і поведінкові навички. Люди з аутизмом часто страждають від підвищеної чутливості до звуків, чуттєвості або дотиків, в той час як інші майже не реагують на них.Вони сприймають світ як хаотичну картину: їм складно бачити в ньому чіткі закономірності, порядок або сенс.По тяжкості захворювання аутизм поділяють за ступенем відчуженості від реальності. Найглибша і важка форма захворювання - повне неприйняття навколишнього середовища. Такі люди потребують постійної допомоги та опіки.Джерело BBC

Відзнаки наполегливим та талановитим вручив голова облдержадміністрації Олександр Бондаренко. Серед 120 цьогорічних стипендіатів з числа дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування і п'ятеро покровчан.Анастасія Капітанчук та Олександра Самсонова з шостої школи, Анастасія Лісняк, Вікторія Марченко та Наталка Коляда з СЗШ№9 отримали сертифікати на грошову винагороду та цінні подарунки. Дівчатка — відмінниці і це вдвічі приємно, бо відзнаки за потяг до знань, який відкриває нові незвідані горизонти. Навчання для кожної — це цілий світ, про що розповідають з захопленням та натхненням.Щороку на Дніпропетровщині проходить рейтинговий конкурс серед учнів шкіл, гімназій, професійно-технічних навчальних закладів, студентів вишів.Ми пишаємося тим, що кожного року серед обласних стипендіатів — покровчани, - говорить міський голова Олександр Шаповал, - винагорода стає результатом значних здобутків у начанні та стимулом до нових досягнень. Радіємо разом з родинами та вчителями їхнім успіхам. Підтримка дітей є пріоритетом для обласної та міської влади.Джерело Виконком Покрова

29 серпня до ЗМІ надіслали відео, на якому видно, як малолітні хуліганки жорстоко б'ють дівчинку. Кадри нелюдської жорстокості викликали жах у користувачів соцмереж.Після того, як одна з них повалила постраждалу на підлогу, продовжила бити її кулаками по голові, а її подружки "додали" бідної дівчинці ще й кілька ударів ногами - по спині і по животу.Це кричущий випадок дитячої агресії, особливо з огляду на той факт, що відео події самі "бійці" опублікували в своєму інстаграм-профілі. Просимо компетентні органи розібратися в ситуації і притягнути до відповідальності всіх причетних до цього правопорушення.Джерело ГО "Прихист"

Марина Траттнер живе на півдні Швеції вже 15 років, її синові 14 років, а дочці - 17. В ефірі програми Мати драконів на Радіо НВ вона розповіла, як в Швеції сприймають ЛГБТ-підлітків.Публікуємо її відповідь у формі монологу. Рекомендуємо гомофобам покинути сторінку, щоб вберегти свої нерви. У Швеції батьки дуже спокійно сприймають орієнтацію своїх дітей / фото Denin Lawley/UnsplashУ Швеції з перших днів в дитячому садку дітям розповідають про їхні права і про те, які є сім'ї. Вони розповідають, що є мама і тато або одна мама, або один батько, або дві мами, або два тата. Та всі ці варіанти абсолютно нормальні за умови, що дорослі поважають і люблять своїх дітей, піклуються про них й забезпечують їх безпеку, сприяють повноцінному розвитку.Батьки повинні розповідати дітям про їхні права та кожен день поважати свою дитину. Наприклад, дітям розповідають, що з 1 січня 2020 року в Швеції діє Конвенція ООН з прав дитини, одна з найважливіших її статей - це стаття 16. Згідно з цією статтею, жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції, або незаконного посягання на його честь й гідність.У батьків ніякого ажіотажу новина про сексуальну орієнтацію не викликає. Більшість дітей, 90-95%, сприймаються зовсім нормально. Батьки радіють тому, що дитина їм довіряє і може розповісти про свої таємниці. Він знає, що буде сприйнятий з повагою з усіма своїми таємницями, ідеями і з тим, як він сприймає себе, своє тіло, свою особистість в світі. Жодної дитини не принижують. Дітей поважають.На практиці все відбувається дуже спокійно. У мене є один колега, дочки якого 12 років. Вона прийшла і розповіла йому про свій день, як вона вчилася, і потім сказала: «Мені подобаються дівчата. Я думаю, що буду зустрічатися з дівчатами в майбутньому ». Він сказав: «Добре, ніяких проблем».Я запитала у сина: «Саша, ти розповідав, що у тебе якась дівчина в класі сказала, що вона зустрічається з іншою дівчиною. Як ти відреагував на це?» Він сказав: «Круто. Я подумав, що тепер я можу дискутувати з нею і питати у неї, задавати будь-які питання про дівчат. Це круто".Джерело НВ

Насильству немає виправдання! Зараз у вільний демократичний час приниження гідності залишаються світовою соціальною проблемою людства. З 25 листопада до 10 грудня проводиться щорічна міжнародна акція «16 днів проти насильства», мета якої - привернути увагу громадськості до актуальної проблеми – подолання домашнього насильства.Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.МІФИ ПРО ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВОМіфи - це поширені хибні уявлення, які заважають попередженню і подоланню домашнього насильства.Міф 1. Домашнє насильство існує лише у «неблагополучних» сім'ях.Реальність: Домашнє насильство не має ні соціальних, ні національних меж. Воно може трапитися будь з ким. Найчастіше основою домашнього насильства є бажання одного члена сім'ї контролювати іншого.Міф 2. Чоловіки, які агресивно виявляють ревнощі щодо своїх жінок (обмежують свободу, коло спілкування, встановлюють суворі правила в сім'ї), таким чином демонструють свою любов до них.Реальність: Ревнощі, в першу чергу, є проявом невпевненості партнера у собі або ж виявом почуття власності («жінка - моя, і я маю право контролювати її»). Дехто може вважати, що сварки, конфлікти та ревнощі бувають у більшості стосунків і є нормою взаємин. Це не так. Варто пам'ятати, що обмеження волі, тотальний контроль, агресія - це прояви насильства.Міф 3. У шлюбі не буває сексуального насильства.Реальність: Статеві контакти мають відбуватися за згодою обох партнерів, бути прийнятними та бажаними для обох. Якщо статевий контакт відбувається з примусу, в небажаній формі, один партнер залякує іншого, принижує чи ображає - це сексуальне насильство. Це злочин, якому немає місця у стосунках між людьми (і не важливо, одружені вони чи ні). Також сексуальне насильство включає втягнення в порно-індустрію, секс-бізнес тощо.Міф 4. Жінка сама провокує насильство.Реальність: Багато жінок, які зазнали насильства, вважають себе винними у тому, що сталося. Кривдники також можуть перекладати свою провину на жінку або на обставини, виправдовуючись, мовляв, «вона мене сама спровокувала...». Через такі переконання багато жінок роками не звертаються за допомогою, що погіршує ситуацію та може призвести до важких психологічних наслідків. Насильство однієї людини щодо іншої це протиправні дії, яким немає виправдання. Людину, яка вчиняє насильство, не треба жаліти або виправдовувати («він не міг інакше»), адже будь-яку ситуацію можна вирішити без насильства.Міф 5. Треба почекати, і все зміниться - буде добре, як колись.Реальність: Багато жінок вірять, що насильство в їхній сім'ї – це прикрий випадок, що чоловік зміниться - просто має пройти час, треба дати йому «ще один шанс». Тим більше, що кривдник може вибачатися, дарувати подарунки та вкотре запевняти у тому, що «це» більше не повториться. Але, на жаль, насильство відбувається знову і знову. Природа насильства циклічна. Це значить, що з часом ситуація лише погіршиться. Отже, без звернення жінки та її партнера за кваліфікованою допомогою розірвати цикл насильства дуже складно.Міф 6. Дітям потрібен батько, навіть якщо він агресивний. «Залишаюся тільки заради дітей».Реальність: Діти, які зазнають насильства або бачать насильство в сім'ї, страждають набагато більше за тих, хто зростає з одним із люблячих батьків у гармонійних стосунках та родинному спокої. Діти, які є свідками насильства між батьками чи близькими родичами, навіть якщо фізично уникають його, страждають душевно. Це негативно впливає на їхній емоційний стан, взаємовідносини з однолітками, навчання. Існує ризик того, що вони повторять приклад батьків у дорослому житті.Звільнення від міфів - перший крок до покращення стосунків із партнеромУ ситуації домашнього насильства, щоб мінімізувати негативні наслідки:У жодному разі не з'ясовуйте стосунки з кривдником, який перебуває у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.У жодному випадку не відповідайте агресією на агресію.Не починайте кричати чи плакати. Говоріть із кривдником чітко. Спробуйте заспокоїтися самі та дайте час заспокоїтися кривднику (вийдіть в іншу кімнату, на вулицю тощо).Лише тоді, коли Ваш партнер заспокоївся та готовий адекватно спілкуватися, обговоріть ситуацію. У розмові використовуйте «Я-висловлювання» (говоріть про свої почуття та відчуття, не звинувачуйте та не докоряйте, пропонуйте вихід із ситуації: «Я почуваюся збентежено, коли ти поводишся таким чином», «Давай ми спробуємо у таких ситуаціях діяти ось так...»).Пам'ятаєте, що під загрозою знаходиться Ваше здоров'я та життя. Але є організації та спеціалісти, які готові Вам допомогти!КУДИ ТЕЛЕФОНУВАТИ?Ви можете викликати поліцію за телефоном 102 або звернутися особисто до відділу та написати заяву.Ви можете зателефонувати:-Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації за номером: 0800 500 335(безкоштовно зі стаціонарного) або за номером 116 123;- Кол – центр за номером: 1588 (з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей);- Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства в місті Нікополь, телефон:0666564540 або особисто звернутись за підтримкою спеціалістів відділу сім’ї, молоді та позашкільної освіти Нікопольської міської ради і Нікопольського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів 17/1.Джерело Нікопольська міська рада

Кожен потребує любові та піклування. Напередодні новорічних свят діти, що залишилися без батьківського піклування, отримали подарунки.У педіатричному відділенні КП «Нікопольська дитяча міська лікарня» НМР» знаходяться четверо діточок, що залишилися без батьківського піклування. Тут вони проходять медичне обстеження перед тим як їх направлять до дитячого будинку сімейного типу або до прийомної сім’ї.Але діти, позбавлені теплоти мам, тат, бабусь і дідусів, не повинні відчувати себе самотніми. Керівник громадської організації «Допоможемо дітям України» Катерина Ковтюх разом з депутатом Нікопольської міської ради Олександром Заграєм відвідали малечу і вручили їм новорічні подарунки. Тут одяг, іграшки, засоби особистої гігієни, книжки-розмальовки з фломастерами та інші необхідні речі.Несподіваний новорічний сюрприз дуже сподобався дітям. Добре, що для дітей, у яких, на жаль, поки що немає сімейного затишку, дбають добрі, небайдужі дорослі.Джерело Нікопольска міська рада

У Нікополі поліцейські попереджають про відповідальність за продаж алкоголю та тютюну неповнолітнім. В ході рейду правоохоронці склали на продавців три адміністративних протоколи. Порушників чекає штраф. Про це Інформатору стало відомо з повідомлення прес-служби відділу поліції Нікополя.На цьому тижні правоохоронці виявили два факти продажу сигарет дітям в Нікополі і в Томаківці. В обох випадках продавці не поцікавилися віком підлітків.Відносно порушників склали адмінпротоколи за ч. 2 ст. 156 КУпАП. Крім цього, інспектори ювенальної превенції Нікопольського відділу поліції склали адмінпротокол щодо 41-річного чоловіка за ст. 180 КУпАП (доведення неповнолітнього до стану сп'яніння).Поліція нагадує, що за продаж алкоголю і тютюну неповнолітнім і за доведення їх до стану сп'яніння, передбачена адміністративна відповідальність. Правоохоронці обіцяють і надалі проводити аналогічні рейди на території Нікопольського району.Джерело Інформатор

Без паніки! Перше кохання та розкриття сексуальних вподобань — завжди важливий момент у житті, яким буває важко поділитися з рідними. Представники ЛГБТ+ спільноти часто змушені роками приховувати свою орієнтацію через суспільний тиск та страх бути не прийнятими.Що робити, якщо ваша дитина довірилася вам та розповіла про свою гомосексуальність? Ранок у Великому Місті підготував 5 порад, які допоможуть правильно відреагувати на це й не травмувати вашу дитину. Поради підготував Ранок ICTV.1. Відкрийте своє серце до дитини«Не вигадуй дурниць, це ти американських серіалів передивилася/вся. Це пройде з віком. Звідки ти знаєш, у тебе ж ще не було стосунків?»Ніхто не хоче ділитися своїми почуттями з людиною, якій не довіряє. Будьте щирими та терплячими.Пам’ятайте, що вашій дитині набагато важче впоратися з емоціями, ніж вам, адже коли люди відкриваються близьким щодо своєї орієнтації, виникає страх, що батьки не зрозуміють. Поговоріть з дитиною віч-на-віч, це створить більш комфортну атмосферу та налаштує вас на відверту розмову. Будьте відкритими до діалогу.2. Слухайте і не перебивайте«І давно в тебе це? А як ти про це дізналасявся? А в тебе вже є партнер? А хто ще знає про це?»Під час того, як з вами діляться своєю історією, слухайте мовчки й не намагайтеся уточнювати, перебивати, говорити про свої враження.Це перетворить розмову на психологічний пресинг, а дитина просто закриється в собі й більше не захоче говорити. Вона сама розкаже все, що вважає за потрібне, а ви просто слухайте.3. Не думайте, що ви знаєте, як краще для дитини«Ми ж батьки, ми краще знаємо, в нас більше життєвого досвіду, а ти ж ще зовсім не розумієш, що тобі потрібно»Варто зрозуміти, що дитина — не копія батьків. Кожен має право сам вирішувати, як жити та кого любити. Ніхто не може втручатися в особисте життя інших, навіть якщо це рідні батьки.Єдине, що ви можете зробити — це прийняти вибір свого чада.4. Підтримка та любов – основа всього«Чому це трапилося саме з тобою? Що скажуть наші сусіди? Ти хочеш осоромити всю сім’ю?»Ніхто не зобов’язаний підлаштовуватися під стереотипні норми.Найімовірніше, ваша дитина і так постійно відчуває пресинг з боку соціуму, адже, на жаль, наше суспільство досі не визнає іншої любови, окрім тої, що між жінкою і чоловіком, і тисне на всіх, хто «не такий, як інші».Бути собою й не соромитися цього, триматися на людях за руки з партнером, вступати в шлюб, всиновлювати дітей, не приховувати свою орієнтацію від близьких — це найпростіші речі, які є часто недоступними для представників ЛГБТ+ спільноти.У таких умовах єдине, чого шукає ваша дитина у вас — це батьківської любови, підтримки та розуміння.5. Запитайте, чого очікує дитина від вас«І що я маю тепер зробити? Краще б я цього не знала/в»Є багато питань, які ви можете поставити своїй дитині, щоб визначити, яка саме підтримка їй потрібна зараз. Чи готова вона розповісти це комусь ще з вашої родини, чи поки хоче зберегти це між вами двома? Чи вона почувається комфортно, перебуваючи на навчанні чи роботі, чи піддається булінгу й потребує вашої допомоги?Правильно розставлені очікування щодо поведінки кожної сторони — ключ до порозуміння.Нагадаємо, Ранок у Великому Місті раніше розповідав про те, що потрібно знати про гомосексуальність та як ставитися до неї.Джерело Національний ЛГБТ-портал України

В Одесі на Думську площу вийшли супротивники насильницької вакцинації від коронавірусу. Вони стоять із відповідними плакатами. Про це повідомляє "Суспільне Одеса".За словами організатора мітингу, навіть абсолютно здорових людей кладуть до лікарень із хибним діагнозом коронавірус. Крім того, він вважає, що за цим усім стоять сіоністи-олігархи та Білл Гейтс. А також, на його думку, усі лікарі відмовляються від наслідків, що вбиває населення.На Думській площі активісти стояли з такими плакатами:"Ми – не науковий експеримент!""Скажи ні COVID-паспортам!""Скажи ні дослідам над дітьми!"Джерело Сєгодня

Небезпечніше за коронавірус. Дискримінація, булінг та відсутність підтримки з боку родини вбиває юних українців більше ніж ковід. В Україні за перші чотири місяці 2021 року зафіксували біля  150 випадків підліткового суїциду. Ця цифра — більша, ніж уся статистика за 2020-й рік, де випадків, коли діти вчиняли самогубство, було всього 123. За один тільки тиждень, з 29 вересня до 6 жовтня, українські ЗМІ тричі повідомляли про підліткові смерті: в Умані з вікна вистрибнула 11-річна дівчина, у Тернополі повісилася 15-річна школярка, а в Києві 13-річна учениця місцевої гімназії кинулася з балкона. Під час локдаунів та корона-кризи, самоізоляції та дискримінації невакцинованих кількість смертей від суїциду зросла у рази. Варто розібратися, чому саме підлітки входять у групу ризику самогубств, чи можна запобігти таким випадкам та як допомогти дітям, які стикаються з трагічними новинами? Останні роки додали ризику юнакам через відсутність бачення майбутнього у зв'яці економічних та політичних подій спровокованих масовими ковід-заборонами і карантинними перепонами. Булінг — причина і наслідок психологічних травмОбставини самогубств у кожному випадку різні, пояснює уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова. Проте можливою причиною загибелі дітей вона називає, зокрема, шкільний булінг — знущання та цькування, що можуть проявлятися у вигляді психологічного, фізичного, економічного або сексуалізованого насильства. Жертви таких дій зазнають їх як з боку однокласників, так і з боку вчителів чи шкільного керівництва.Людмила Денісова. Фото: Пресслужба Кабінету Міністрів України / УНІАНДля України булінг у школах — актуальне явище. Тільки 2017 року в країні зафіксували приблизно 109 тисяч звернень до психолога через цькування. А за даними організації Studena, 63,9% українських вчителів стикалися у своїй практиці з цькуванням дітей у класах.У грудні 2018 року Верховна Рада України ухвалила закон, що вносить положення щодо протидії булінгу в Кодекс про адміністративні правопорушення та закон України «Про освіту». Зокрема, документ регламентує покарання у вигляді штрафу, яке поширюється не лише на тих осіб, що вчинили булінг, але й на представників освітнього закладу, які приховували випадки цькування. Перший штраф присудили вже у лютому 2019-го — Бориспільський міськрайонний суд визнав винною місцеву школярку, яка виставляла в інстаграмі непристойні фото своєї однокласниці.У Міністерстві освіти і науки України наводять перелік проявів, за якими можна розпізнати в дитині жертву булінгу і цькування:замкнутість, тривожність, страх або, навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;неврівноважена поведінка;агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;різка зміна звичної для дитини поведінки;уповільнене мислення, знижена здатність до навчання;відлюдкуватість, уникнення спілкування;ізоляція, виключення з групи, небажання інших учасників освітнього процесу спілкуватися;занижена самооцінка, наявність почуття провини;поява швидкої втомлюваності, зниженої спроможності до концентрації уваги;демонстрація страху перед появою інших учасників освітнього процесу;схильність до пропуску навчальних занять;відмова відвідувати заклад освіти з посиланням на погане самопочуття;депресивні стани;аутоагресія (самоушкодження);суїцидальні прояви;явні фізичні ушкодження та ознаки поганого самопочуття (нудота, головний біль, кволість тощо);намагання приховати травми та обставини їх отримання;скарги дитини на: біль та погане самопочуття; пошкодження чи зникнення особистих речей; вимагання особистих речей, їжі, грошей; жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення чуток сексуального (інтимного) характеру або інших відомостей, які дитина бажає зберегти в таємниці;наявність фото-, відео- та аудіоматеріалів фізичних або психологічних знущань, інтимного змісту.Фото: Imani Bahati / UnsplashЗа словами освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, питання булінгу є комплексним і стосується як батьків та їхнього виховання дітей в родині, так і підготовки вчителів.«Дійсно, школа може зробити чимало для виховання дитини, але як би не намагалися вчителі пояснити, що лаятися чи битися — це погано, якщо діти чують лайку в сім’ї, тут складно щось зробити. Стосовно ситуацій, коли булером виступає вчитель, а не дитина. Такі випадки, на жаль, непоодинокі. Але варто зазначити, що існує виразна диспропорція медійного висвітлення: більшість публікацій — саме про булінг з боку вчителя, і набагато менше — про відповідальність батьків за виховання дітей, які стають булерами. Хоча аналіз судових справ про булінг свідчить, що у 74% випадків булером виступає дитина і лише в 11% — учителі», — говорить він у коментарі Забороні.Сергій ГорбачовУ торішній доповіді щодо дотримання прав в освіті зазначено, що випадків булінгу від дитини до дитини налічують 69%, а випадків булінгу з боку вчителя до дитини — 10,3%.Горбачов також говорить, що «єдино правильної і вичерпної» відповіді на запитання, чому відбувається булінг, немає і причин таких дій може бути багато: «Кожна ситуація потребує аналізу, але булінг — це і наслідок групових психологічних травм, і одночасно причина таких травм. Тому що булінг ніколи не виникає на порожньому місці, завжди щось передує його виникненню. І дуже важливо уважно стежити за ситуацією у закладі освіти і в класі, щоб зупинити булінг ще на етапі формування проблеми».Фото: Danielle Macinnes / UnsplashЩо робити у випадках булінгу. Поради МОН України:Перш за все дитина має розповісти про це батькам, вчителеві, психологу або директорові.Якщо педагог або інший працівник закладу став свідком булінгу, він повинен у письмовій формі повідомити керівництво незалежно від того, поскаржилася йому жертва булінгу чи ні.Керівник розглядає це звернення і з’ясовує всі обставини булінгу.Подальші дії визначаються під час засідання комісії з розгляду випадків булінгу. До її складу можуть входити адміністрація навчального закладу, педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого і булера тощо.Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, керівник закладу зобов’язаний повідомити Національну поліцію та службу у справах дітей.У випадку булінгу дитина або її батьки можуть звернутися на гарячу лінію «Ла Страда — Україна» для дітей та молоді за номерами телефонів: 0 800 500 335 (зі стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).Можна телефонувати на гарячу лінію соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді: 0 800 500 225 (зі стаціонарного) або 116 111 (з мобільного).Смерть — це те, що відбувається з іншимиСаме діти та підлітки перебувають у групі ризику скоєння самогубства, пояснює Забороні кандидатка психологічних наук, психологиня-терапевтка Олена Литвиненко.Причин цього кілька: по-перше, підлітки не мають досвіду смерті і вважають, що смерть — це те, що відбувається з іншими. Реальність смерті усвідомлюють ті підлітки, які мали досвід боротьби за життя через власну важку хворобу або втратили когось з близьких.«Решта підлітків, які не стикалися зі смертю часто, вважають, що суїцид — це така форма маніпуляції. Їм здається, що вони просто покінчать з життям, усім щось доведуть і нібито все у реальності обійдеться», — пояснює Литвиненко.Олена ЛитвиненкоДругою причиною підліткового самогубства експертка називає емоційну нестійкість дітей. Нервова система підлітка стикається з великим перевантаженням, що нормально у цьому віці. Усі сили витрачаються на те, щоб розвиватися й адаптуватися до змін у дорослому житті. Натомість на емоційний контроль сил не вистачає: «Підлітки схильні до яскравих емоційних реакцій, і найменший стрес може викликати сльози, крики. На тлі сильних емоційних реакцій може не відбутися гальмування. Але якщо дорослий може опанувати себе та заспокоїтися, підлітки так не можуть, і через це трапляються випадки суїциду».Важливим фактором також є підліткова депресія. Литвиненко говорить, що, за статистикою, 80% людей, які вчиняють суїцид, мають ознаки депресії.«Люди не в депресії можуть критично оцінити всі негативні думки і не зважати на них. Але у випадку людей з депресією це складно, тому що вони вірять, що це реальність, що вони дійсно неуспішні і жити не варто. Тому дуже важливо пояснити підлітку, що негативні думки — несправжні», — пояснює експертка.Фото: Mila Tovar / UnsplashДопомогти дітям та підліткам у цьому випадку можливо, якщо батьки, вчителі чи близькі люди знатимуть прояви депресії:пригнічений настрій;ангедонія (неспроможність відчувати емоції);психомоторне уповільнення або тривога;зменшення рівня енергії;негативне, песимістичне мислення;небажання жити;порушення пам’яті та уваги;порушення сну;порушення апетиту.Якщо хоча б п’ять із дев’яти зазначених проявів повторюються регулярно, це привід звернутися по допомогу до психолога.«Батьки можуть допомогти дитині, якщо чесно скажуть їй, що хвилюються, і запропонують шляхи вирішення проблеми. Діти насправді хочуть бути почутими та чекають на допомогу, тому завжди відгукнуться на розмову», — зазначає психологиня.Суїцид травмує не лише найближче колоОлена Литвиненко зауважує, що в ситуації, коли дитина вчинила самогубство, керівництво навчального закладу формально не зобов’язане проводити роз’яснювальні роботи з дітьми. Проте, на думку експертки, це питання насамперед людяності та усвідомленого підходу до ситуації.«Зріла і мудра вчителька збере клас і спробує правильно пояснити ситуацію, — говорить Литвиненко. — З іншого боку, вчителі стикаються з тією ж реакцією, що і батьки: їм страшно, вони розгублені, налякані і переживають, що будь-яка увага до цієї ситуації може призвести до нових випадків самогубств».Вона також наголошує, що допомога школярам у такій ситуації має бути експертною, бо на позиціях психологів у школах найчастіше працюють практиканти з університетів, які самі ніколи не стикалися з такими проблемами: «Важливо на рівні методик проводити в школах тренінги, як психологу говорити з дітьми про смерть, про суїцидальність. Я п’ять років працювала психологинею в школі, та за цей час ніхто нам такого не пропонував і схожих практик не було».Омбудсмен Горбачов зауважує, що від самогубства страждає не лише найближче оточення загиблої дитини — воно зачіпає приблизно пів сотні людей, які переживають травматичну ситуацію. «На сьогодні в Україні є велика зацікавленість і в поліції, і в соціальних психологів у тому, аби надати школам перевірені рекомендації та інструменти, яким чином реагувати на ці трагічні випадки для пом’якшення негативного впливу. Вже існує проєкт таких рекомендацій, над ним працюють і психологи, і педагоги, і поліція. Бо розмови з дітьми у таких випадках мають проводити люди, які мають для цього відповідну підготовку: бажано — психологи, хоча можуть і педагоги, але обов’язково — відповідним чином підготовлені. Непрофесійне втручання у такі випадки може стати ще одним травматичним фактором», — говорить він.Фото: Pradeep Kumar / UnsplashДжерело Заборона

Щороку самогубства забирають більше життів ніж COVID! Самогубство для сучасного світу — це глобальна проблема людства, якою не займаються політики. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щороку у світі скоюють близько 800 тисяч самогубств. В Україні гостро стоїть питання саме підліткового суїциду — за даними правоохоронців, щороку накладають на себе руки до півтори сотні підлітків. Тому розповідаємо про тривожні сигнали та як можна запобігти трагедії.Підлітки — група ризикуСуїцидальна поведінка властива не тільки підліткам. Але саме в період з 12 до 21 року ми найбільш вразливі. За статистикою, кожен дев’ятнадцятий підліток віком від 15 до 19 років думає про самогубство.Суїцидолог і психотерапевтка Олена Вроно пояснює: «Причина в тому, що підлітки переживають дуже складний період життя, це — час кардинальних змін. І тут має значення не лише фізіологічна перебудова, яка відбувається в пубертатному періоді, а й потужні психологічні зміни, різні проблеми, пов’язані з соціалізацією».Загалом підлітки вкрай рідко перебувають у рівному емоційному стані. Для них характерні пригніченість, тривога, страх, а емоційна піднесеність часто перетворюється на напруженість, дратівливість та навіть злість. А контролювати себе підлітки ще не вміють. До того ж для них властиві прояви алекситимії — стан, коли людина не може визначити та описати власні емоції.Також підлітки переживають багато комунікативних труднощів:їм складно знаходити співрозмовників;вони бояться не відповідати групі;їм страшно здатися смішними.Ситуація ускладняється відсутністю розуміння безумовної цінності людського життя — воно ще не сформувалося. Наприклад, підлітки схильні думати, що їхнє життя — цілком адекватна ціна, щоб довести свою правоту, покарати кривдника чи домогтися свого. Саме такі особливості віку зумовлюють приналежність підлітків до групи ризику щодо суїцидальної поведінки.Які причини підліткових самогубств?Психологи виділяють 10 основних мотивів суїцидальної поведінки серед підлітків:1.  Переживання самотності та відчуженості, відчуття нерозуміння з боку оточуючих.2.  Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі.3.  Переживання, пов’язані зі смертю одного з батьків або розлученням батьків.4.  Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою.5.  Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням.6.  Страх перед покаранням.7.  Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.8.  Помста, погрози, шантаж.9.  Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.10. Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.При цьому усі підліткові суїциди поділяють на три види.Демонстративний (маніпулятивний) — підліток прагне звернути увагу на себе і свої проблеми, продемонструвати свій біль. Здебільшого до демонстративного суїциду схильні дівчата. Водночас серед дівчат, котрі намагаються скоїти самогубство, доводять справу до кінця лише 5 %. Прояви демонстративного суїциду бувають різними — від дрібних порізів кистей до отруєння неотруйними ліками та зображення повішення. Зазвичай підлітки вчиняють такі дії не для того, щоб заподіяти собі реальної шкоди або позбавити себе життя, а з метою налякати оточення, змусити його задуматися, усвідомити своє несправедливе ставлення.Афективний суїцид — скоєний у стані афекту, коли дитина не може контролювати емоційний стан, у якому знаходиться в конкретний момент. Підліток діє імпульсивно, без чіткого плану. Сильні негативні емоції — образа, гнів — заважають адекватно сприймати ситуацію. Найчастіше діти в стані афекту здійснюють спроби повішення, отруєння токсичними та сильнодійними препаратами.Справжній суїцид — найбільш небезпечний вид, саме він найчастіше спричиняє смерть, і зазвичай його пов’язують з депресивними станами. Тоді людина готується до вчинення самогубства, продумує план дій. Але всі види суїцидів є небезпечними. Навіть якщо дитина вдається до маніпуляції, це не означає, що вона не наважиться здійснити справжнє самогубство. Навпаки, у стані емоційного збудження підліток не може себе контролювати, й дійсно може наважитися піти з життя.Суїцидальна поведінка: тривожні сигналиПсихотерапевтка Валентина Кузіна зазначає, що підлітки ніколи не скоюють самогубство «просто так». Зазвичай подібне рішення зріє в голові дитини не один день, і навіть не тиждень. І впродовж цього часу дитина відчайдушно «волає» до дорослих, різними способами намагається показати батькам, що їй погано.«Коли батьки кажуть, що це відбулося раптово, я розумію під цим інше: ми не помітили сигналів, які нам подавала дитина», — каже психотерапевтка.Ось чому так важливо реагувати на зміни настрою, поведінки та висловлювання підлітка. Водночас не забувайте, що зміни в характері, манері спілкування, а також у ставленні до раніше визнаних цінностей в підлітковому віці трапляються часто, і це нормально. А наступні 7 ознак можуть свідчити про те, що підліток дійсно перебуває на межі скоєння самогубства:1.  Зміни емоційного стану. Підліток може «вибухати» через дрібниці, або, навпаки, втрачає інтерес до колишніх радощів життя. Можуть траплятися безпричинні на перший погляд сльози та агресія.Тривожним сигналом є різка зміна стереотипу поведінки загалом. Наприклад, підліток став замкнутим та безрадісним, хоча на нього це не схоже, або навпаки — раніше мовчазна спокійна дитина збуджується з пів оберта.2.  Порушення сну. Підлітку складно засинати, його мучить поверхневий сон, сонливість та слабкість протягом дня, його увага розсіюється, і це позначається на навчанні.3.  Розмови про самогубство, акцентування уваги на епізодах суїциду у фільмах, медіа, спілкуванні тощо. Підліток може писати депресивні вірші або малювати «важкі» картини.4.  Відвідування форумів та груп у соціальних мережах, де обговорюють самогубства. Підлітки, які переживають депресію, самі шукають такі групи, і, на жаль, знаходять, попри активну боротьбу правоохоронців.5.  Втрата інтересу до свого зовнішнього вигляду, негативні висловлювання на власну адресу. Людина, яка думає про самогубство, може «забивати» на себе, забувати вчасно їсти, або їсти без апетиту раніше улюблені страви, нехтувати правилами гігієни, яких раніше завжди дотримувалася.6.  Зміна кола спілкування. Підліток відсторонюється від друзів, надає перевагу віртуальному спілкуванню, або може взагалі припинити будь-яке спілкування.7.  Дарування улюблених і найбільш цінних особистих речей: одяг, іграшки, прикраси тощо. Це — вкрай тривожний сигнал, який ховає невисловлене прохання про допомогу, крик про те, що в душі не може загоїтися болюча рана.«Підлітки, котрі приймають безповоротні рішення, відрізняються від інших. Складається враження, що вони прощаються. Вони стають тихими та «зручними». Це має насторожити. Коли підлітки нічого не хочуть, роздають улюблені речі, стають дуже спокійними — саме в ці моменти зазвичай відбуваються самогубства», — розповідає психотерапевтка Валентина Кузіна.Ще один маркер суїцидальної поведінки підлітка — це самоушкодження. Йдеться про надрізи, подряпини, рани, опіки від недопалків на шкірі підлітка. Також психологи радять звертати увагу на життя дітей у соцмережах. Часто статуси або фрази, які пишуть підлітки на своїх сторінках, можуть свідчити про їхні наміри вбити себе.Як батьки можуть убезпечити дитину від самогубства?Якщо ви спостерігайте в поведінці своєї дитини невластиві їй дії, відчуваєте, що щось відбувається, але не знаєте напевно, що саме, — спробуйте довірливо поговорити з сином чи донькою, м’яко розпитати про переживання та почуття. Ваше завдання — пояснити дитині, що кожна людина хоча б раз і житті переживала складні депресивні часи; поділитися своїм рецептом виходу з подібної ситуації. Пам’ятайте: дитині необхідно знати, що її особистість та переживання важливі та цікаві для батьків, а оцінки, соціальні успіхи, зовнішній вигляд та смаки — це другорядні речі. Коли діти відчувають безпорадність і не отримують підтримки батьків, вони схильні робити висновок, що саме так пройде все їхнє життя. І такий висновок спричиняє сумніви — а чи треба жити, якщо завжди буде боляче. Діти не розуміють, що смерть — це назавжди, вони ще не будують причинно-наслідкові зв’язки, і не до кінця усвідомлюють, що трапиться після їхнього самогубства. І тому вкрай важливо розказати їм правду: за суїцидом не буде воскресіння.Якщо відчуваєте, що ситуація виходить з-під контролю і ви не можете їй зарадити, обов’язково звертайтеся до фахівців — шкільного або приватного психолога. Окрім цього, в Україні працюють служби довіри, до яких підліток може звернутися самостійно. Усе, що дитина розкаже спеціалістами, залишиться конфіденційним. Якщо ви або ваша дитина думають про суїцид, будь ласка, звертайтеся по допомогу:1.  До національної лінії з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я LifeLine Ukraine — 7333.2.  До Національної лінії з попередження домашнього насильства, гендерної дискримінації та торгівлі людьми — 116 123.3.  До Національної дитячої гарячої лінії — 116 111.4.  До служби «Телефон довіри» ГО «Людина в біді» — 0 800 210 160.5.  До Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги у станах душевних криз — (044) 456 17 02, (044) 456 17 25.6.  Безкоштовні консультації онлайн з 10:00 до 18:00 у пн.-пт.: http://supportme.org.ua/consultationПам’ятайте: часто аргументи «за» та «проти» суїциду настільки «врівноважені», що вчасна увага й турбота близьких здатні переконати підлітка обрати життя. Бережіть себе та своїх близьких!Джерело SupportMe

У Нікопольському районі мати залишила 4 дітей на чоловіка та бабусю. Служба у справах дітей вилучили неповнолітніх із сім'ї. Про це стало відомо з повідомлення Ювенальної поліції Нікопольського району.23 травня, в селі Максимівка, ювенальні поліцейські Нікопольського районного управління поліції спільно зі службою у справах дітей перевіряли сім'ї, які опинилися у складних життєвих обставинах. Під час перевірки однієї з сімей правоохоронці встановили, що мати кинула на чоловіка та бабусю 4 дітей (дівчинка 4 роки, два хлопчики 2-3 роки та молодша дочка 1 рік) і вже два дні не з'являлася вдома.На момент перевірки бабуся та тато дітей були у нетверезому стані, діти недоглянуті, голодні, умови проживання сім'ї антисанітарні. Чоловік пояснив, що не може дбати про дітей, де є мати, йому невідомо.Дітей вилучили. Троє старших поміщено до ЦСПРД «Теплий дім», а молодшу для обстеження та надання медичної допомоги направили до дитячого відділення Марганецької міської лікарні.Щодо батька складено адміністративний протокол за ст. 184 КУпАП. Після встановлення місця знаходження матері дітей вона також буде притягнута до адміністративної відповідальності. Службою у справах дітей вирішується питання позбавлення батьківських прав.Джерело Інформатор

Вихованці Кам'янської школи-інтернату для дітей із порушеннями слуху зняли кліп про своє викрадене дитинство. У ролику мовою жестів діти передали весь свій біль та надію на мирне небо над головою. Про це Інформатор дізнався із повідомлення на сайті Медіа-Центру Енергодару.Село Кам'янське, що у Василівському районі, практично з перших днів війни виявилося «між двома вогнями» — на передовій запеклих боях. Зараз у селі практично не залишилося будівель та споруд, до яких не потрапили ворожі кулі, снаряди чи авіабомби.Не винятком є ​​і зруйнована російськими варварами прикраса села – спеціальна школа-інтернат для дітей із порушеннями слуху. Тут діти мали змогу вчитися, розвиватися, вдосконалювати свої знання та вміння, тут вони вчилися жити, будувати стосунки, виправляти помилки, долати труднощі.«Жорстока реальність, яку важко усвідомити і витримати дорослим, важким тягарем лягла на тендітні плечі тих, хто найбільше потребує уваги, захисту, розуміння, любові оточуючих – дітей-інвалідів», — написала у соцмережі співробітниця установи Наталія Скориця.«Доброго ранку!», «Доброго дня!», «Доброго вечора!», «Ми з України!», — звучить з вуст наших вихованців, які живуть сьогодні в окупованих Енергодарі та Генічеську, Мелітополі та Михайлівці, Веселому та Бердянську. Страшна, несподівана, жорстока реальність змусила сім'ї наших вихованців шукати притулку за межами рідної України. Голос серця глухих дітей сьогодні долітає із дружніх Польщі та Чехії, Німеччини та Австрії, Бельгії та Франції, Італії та Великобританії.Цей голос сильно та потужно приєднується до бажань, надій, віри у мирне щасливе життя всіх вихованців Кам'янської школи-інтернату через пісню «Наше небо» (виконавці — «Воїни світу» та «Open kids») мовою жестів, йдеться у повідомленні.Автором відео став вихователь школи-інтернату Євген Терновський. У ролику діти передали весь свій біль та надію на мирне небо над головою.

Полійейські розмовляли і матюкались російською. У Києві стався неприємний інцидент між трьома поліцейськими та представником ЛГБТ-спільноти. Правоохоронці побили хлопця за те, що на ньому була “райдужна” символіка.Деталі Styler розповвів сам постраждалий ЛГБТ-активіст Марко Крикун. Як стало зрозуміло, хлопчика бугії-поліцейські побили за "підозрою", що він гей. Цей хлопчик робить ТікТоки українською мовоюІнцидент стався у Києві біля Голосіївського парку на вулиці Генерала Родимцева. Марко гуляв, коли до нього під’їхала поліцейська автівка. З авто вийшло троє людей. За словами активіста, поліцейські підійшли і вимагали показати телефон. Сказали, що він схожий на диверсанта.Між іншим - Марш Рівності 2022 в Україні перенесли до Варшави.Далі, як зазначає постраждалий, він показав свій паспорт і попросив, щоб поліцейські показали їхні документи. Хотів пересвідчитися, що вони справді з поліції. Але його прохання “розізлило” людей у поліцейській формі.“Під час перегляду паспорту поліцейські звернули увагу на те, що я з Донецька. Вони зазначили, що це робить мене підозрілою людиною. Поліцейські використовували нецензурну лексику. На мені був браслет з символікою ЛГБТ+. Один з поліцейських кілька разів поставив мені питання: “Ты что, заднеприводный?” – розповідає Крикун.“Поліцейський вибив у мене з рук телефон з павербанком, гаджети розлетілися по кущах. Після цього він вдарив мене у живіт. Мене силою відвели на узбіччя в ліс, повалили на землю, прихилили головою до землі. Кілька хвилин мене тримали в такій позі і наносили удари рукою”, – зазначає потерпілий.Активіст каже, що поліція силою примусила вибачатися.“За що вибачатися? Не зрозуміло. Можливо, за сексуальну орієнтацію чи за те, що я з Донецька”, – дивується активіст.Потерпілий вже знайшов юристку і планує писати заяву у поліцію.Джерело GaysUA

Поліція Нікополя розшукує 14-річну Лілію Безкоровайну. Дівчинка пішла з дому і досі не повернулася. Про це стало відомо з повідомлення прес-служби поліції Нікополя.21 червня, зникла Безкоровайна Лілія Назарівна 2008 року народження. Якщо вам відома інформація про місцезнаходження неповнолітньої, просимо повідомити за телефонами: «102», (095) 938-27-56, (050) 450-91-40.Прикмети: зріст приблизно 156-160 см, вага 53 кг, повної статури, волосся світле, довжиною нижче плечей, очі блакитні, на обличчі ластовиння.Була одягнена: комбінезон із шортами сірого кольору в білу квіточку, рожева кепка з білим козирком, чорні босоніжки на білій підошві.Джерело Інформатор

У суботу, 25 червня, приблизно о 6:30 патрульні поліцейські помітили маленьку дівчинку на узбіччі дороги між Павлоградом та селом Вербки. Дорослих біля дитини не було.Дівчинка була боса і в піжамі. Про це повідомляє прес-служба ГУНП у Дніпропвській області. Дитина погано розмовляла і не змогла нічого розповісти про себе.Якщо ви знаєте щось про дівчинку на фото та її батьків, то повідомте про це Павлоградське районне відділення поліції за номерами (066) 283-53-06, (099) 094-40-92, або на лінію «102». Будь-яка інформація може бути корисною.Джерело Інформатор

У ЛГБТ+ людей часто буває важке дитинство чи юність, особливо якщо говорити про країни, де гомосексуальні зв'язки під забороною чи засуджуються. Нове британське дослідження було проведено в період з липня по серпень 2022 року та опитало 3976 дорослих мешканців Великобританії у віці від 18 до 65 років – 1001 осіб були ЛГБТ+ представниками та 2975 осіб немає.Нове британське дослідження показало, які спогади у людей про їхні навчальні заклади. Статистика допомагає зрозуміти, з якими труднощами стикаються підлітки під час навчання.Нове незалежне дослідження «Just Like Us» показало, що дорослі ЛГБТ+ люди вдвічі рідше мають приємні спогади про свій час у школі, а 36% зазнавали знущань.З усіх опитаних 22% ЛГБТ+ людей погодилися з таким твердженням: «Я не маю приємних спогадів про школу, я викреслив її зі своєї пам'яті». Для порівняння, лише 12% гетеросексуальних людей погодились із цим твердженням. Дослідження, в ході якого було опитано понад 3000 дорослих у Великій Британії, показало, що понад 36% дорослих ЛГБТ+ персон зазнавали знущань у школі, порівняно з 17% їхніх однолітків, які не належать до райдужної спільноти.Неприємно, що актуальна статистика серед підлітків свідчить про погані результати. У нещодавньому звіті «Доросління ЛГБТ+», опублікованому в США, було виявлено, що 42% ЛГБТ+ учнів/студентів сьогодні зазнають знущань під час навчального процесу. Це майже вдвічі перевищує відсоток учнів, які не належать до ЛГБТ+ спільноти.Дорослі ЛГБТ+ люди більш ніж у 2 рази частіше відчували самотність у школі. Причому 25% заявили, що вони мали дуже мало або взагалі не мали друзів. Вони описали шкільні роки, як «дуже одинокий час». При цьому лише 11% респондентів, які не належать до ЛГБТ+ персон, погодилися з цим твердженням.Більше половини опитаних квір заявили, що в шкільні роки вони не мали зразків для наслідування, на які можна було б рівнятися.Підкреслюючи значну різницю у шкільному досвіді між представниками ЛГБТ+ спільноти та гетеросексуальними людьми, дослідження показало, що майже 72% учнів, які не належать до ЛГБТ+, насолоджувалися своїм часом у школі, тоді як це твердження застосовується лише до 58% респондентів Спільноти.Майже кожен п'ятий опитаний квір заявили, що вони намагалися зробити все можливе, щоби не ходити до школи. Це твердження було таким лише у 10% дорослих, які не належать до ЛГБТ+ спільноти. Ще 12% заявили, що у них були жахливі стосунки зі своїми вчителями, що вдвічі більше, ніж у людей, які не належать до ЛГБТ+.Домінік Арнолл, виконавчий директор Just Like Us, каже: Це жахливо, що так багато ЛГБТ+ людей пережили жахливий досвід у школі. Що їм довелося викреслити його зі своєї пам'яті. Той факт, що підлітки все ще відчувають подібне 2022 року, обурливий».«На жаль, ситуація за останні десятиліття змінилася не так сильно, як нам хотілося б думати, оскільки ЛГБТ+ учні, як і раніше, вдвічі частіше зазнають знущань, мають проблеми з психічним здоров'ям і набагато частіше почуваються небезпечно в школі».Представництво ЛГБТ+ вчителів, психологів, керуючого персоналу та інших співробітників вкрай необхідне в школах. Про квір людей треба говорити відкрито і не робити цю тему забороненою. Як, наприклад, недавній закон Флориди, який у народі прозвали - Не говорив слово "гей".Нагадуємо, в нас є унікальний матеріал щодо становища ЛГБТ-дітей та підлітків в умовах військової агресії росії проти України. 

Внаслідок повномасштабного вторгнення росії багато українських дітей отримали травми та поранення, які призвели до інвалідності. Щоб допомогти малечі адаптуватися до нового життя Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) разом із навчально-реабілітаційним центром «Джерело» підготували інформаційну онлайн брошуру «Набута інвалідність дитини. Поради батькам і фахівцям». Про це повідомило Міністерство соціальної політики України. Про це повідомляють на сайті Нікопольскої міської ради.  У брошурі можна знайти інформацію як оформити інвалідність дитини, на яку підтримку можуть розраховувати сім’ї із такими дітьми, як облаштувати їм зручний та безпечний житловий простір, записати до дитсадочка чи школи, облаштувати освітній простір, як продовжити соціалізацію, що потрібно знати учителям і соцпрацівникам тощо. Також, окрім організаційних питань, увагу приділено моральному стану в таких родинах, зокрема де шукати психологічну підтримку батькам або як допомогти пережити травму своїй дитині, котра нещодавно отримала інвалідність. Завантажити брошуру та отримати необхідні відповіді можна за цим посиланням.

24 січня 2023 року світова спільнота вп’яте відзначатиме Міжнародний день освіти, віддаючи належне силі знань і центральній ролі освіти в забезпеченні добробуту людей і планети. Про це розповідає Нікопольська міська рада на своїй офційній сторінці у Фейсбук.  Нікополь з жовтня 2017 року отримав членство в Глобальній мережі ЮНЕСКО міст, що навчаються (була створена Інститутом ЮНЕСКО з освіти впродовж життя). Приєднання міста Нікополя до Глобальної мережі ЮНЕСКО – це визнання історичної унікальності міста та сучасного потенціалу його громади; це надання можливості громадським організаціям реалізувати свої ініціативи в рамках міжнародних грантових програм і, що не менш важливо, це визнання спроможності органів місцевої влади до міжнародного співробітництва та прагнення до забезпечення сталого розвитку територіальної громади. Нашій країні географічно не пощастило з сусідом, і, через повномасштабне вторгнення рф 24 лютого 2022 року на територію України, мирні квартали Нікополя майже щодня вже більше півроку обстрілює ворог, вбиває людей та руйнує інфраструктуру. У зв’язку з чим понад половина населення Нікополя евакуювалося в більш безпечні міста. Дошкільні навчальні заклади, заклади позашкільної освіти (гуртки робототехніки, авіамоделювання, автомоделювання та інш.), Центр освіти для дорослих, а також Університет третього віку, що знаходиться в Нікопольському територіальному центрі соціального обслуговування (де люди пенсійного віку опановували роботу на комп’ютерах, декоративно-ужиткове мистецтво та інш.) наразі не працюють взагалі. Заклади загальної середньої освіти та Інклюзивно-ресурсний центр працюють тільки у дистанційному форматі. Нікополь знаходиться у зоні активних бойових дій, тому будь-які масові заходи не проводяться, щоб не наражати на небезпеку городян. Тому, на жаль, в цьому році ми не можемо забезпечити відзначення Міжнародного дня освіти на належному рівні. Тема цьогорічного Міжнародного дня освіти – «Щоб інвестувати в людей, ставте освіту пріоритетом» – це беззаперечна істина, якою варто керуватися у звичайний мирний час, але під час війни ми змушені інвестувати у Збройні сили України, територіальну оборону, безпеку наших громадян та відновлення їх житла. Війна закінчиться, і після нашої перемоги ми обов’язково будемо інвестувати в освіту всіх вікових категорій, продовжимо впроваджувати інноваційні методи навчання та інклюзивні практики, щоб зробити освіту впродовж життя реальністю для всіх нікопольців, - пише міський голова Олександр Саюк.  Більше інформації про подї у Нікополі ви можете оглянути на офіційному сайті НМР за цим посиланням. 

Сайт петицій до Президента України відхиляє публікацію петицій із вимогою заборонити практику дитячого обрізання для хлопчиків. Про це повідомляє автор ініціативи блоґер Костенко на своїх сторінках у ТікТок та Інстаграм. Чому проблема актуальна? Ідеться про операції на тілі дітей, що робляться за рішенням батьків, без урахування думки дитини. Обрізання крайньої плоті призводить до зниження чутливості голівки статевого члена. Ця операція не є потрібною для здоров'я хлопців. Рідкі виключення становлять випадки, коли наявні певні порушення в будові органу, що призводять до дискомфорту та інших проблем. Тоді операція необхідна; в усіх інших випадках - тільки шкодить чоловікам. Рух за права жінок в усьому світі бореться за заборону недобровільних операцій на жіночих статевих органах. Зокрема, у "традиціях" деяких народів є обрізання клітору жінки. Тоді як проблема чоловічих обрізань не проговорюється і вважається нормою. В Україні спробували зареєструвати петицію з вимогою заборонити таку практику для неповнолітніх хлопців. Натомість, портал петицій видає відмову таку петицію реєструвати. Ми перевірили і спробували також зареєструвати подібну петицію, і також отримали відмову. Кол-центр Офісу Президента не приймає дзвінків та відмовляється пояснювати причину такої відмови. Раніше ми писали про те, що у 2022 році зафіксовано найбільше злочинів проти жінок журналісток.   

Вихователька одного з дитячих будинків Київщини била та знущалася з дітей. Жінці повідомили підозру. Подальшу долю вирішить суд. Про це повідомили в Офісі генерального прокурора України.  Як повідомляє преслужба Нацполіції,вихователька домовилася з опікуном, що виконуватиме обов’язки вихователя у дитячому будинку. Між нею та двома дітьми періодично виникали непорозуміння. Діти не виконували правил , встановлених вихователькою. Тому 11-річну дівчинку підозрювана завела в одну із кімнат будинку та вдарила її 25 разів долонею по різних частинах тіла. З метою залякування інших дітей, вона також побила дерев'яною палицею 9-річну вихованку будинку. Інших 17 постораждалих дітей забрали у лікарню. Їм надають медичну допомогу.         Фігурантку затримали у порядкуст. 208 КПК України та повідомили про підозру виховательці дитячого будинку за фактом катування (ч. 1, 2 ст. 127 Кримінального кодексу України). Клопотання про обрання запобіжного заходу скеровано до суду. 

В Україні є поширеною практика обрізання для малолітніх хлопців. Рішення про таку операцію ухвалюють батьки (чи опікуни) з власних релігійних чи інших бажань. Тобто, ґрунтуючись на власних уявленнях вирішують, як виглядатиме тіло дитини. Згодом дитина має просто прийняти той факт, що її тіло було змінене за примхами дорослих. Такі втручання у тіло дитини не тільки не є забороненими, більш того, як виявилося, на думку чиновників, захищені Конституцією. ЧИ ПОТРІБНЕ ОБРІЗАННЯ? Рішення про те, чи робити обрізання, має ухвалювати сама людина. Хтось вважає цю операцію доцільною, проте вистачає і критики: обрізання крайньої плоті призводить до зменшення чутливості та меншої захищеності голівки члена. Обрізання у хлопців — не про здоров'я та необхідність, а про суспільні стандарти, релігійні переконання та забобони. Було би припустимим, якщо людина хоче змінити своє тіло і робить це, але тут люди втручаються у те, яким має бути тіло іншої людини. МЕДИЧНІ ПОКАЗИ Існують випадки, коли є необхідність у проведенні операції на статевих органах дитини: внаслідок порушень розвитку неправильно сформована крайня плоть викликає дискомфорт, біль, складнощі з сечовипусканням тощо. В таких ситуаціях хірургічне втручання обґрунтоване та має бути здійснене. Проте, ми говоримо про ті ситуації, коли такої необхідності немає. Навіть більшість ситуацій з фімозом (звуження отвору у крайній плоті, в результаті чого головка не відкривається) не приносять дискомфорту, тож операція не є потрібною. І навіть якщо хлопець хоче пройти операцію, це має бути його рішенням. ЖІНОЧЕ ТА ЧОЛОВІЧЕ ОБРІЗАННЯ У деяких культурах світу існують "традиції", що передбачають жорстокі операції на статевих органах жінок. Зокрема, відрізання голівки клітора. Такі операції також проводяться на неповнолітніх за рішенням батьків. Операція є болючою та загрожує здоров'ю та життю жінок. ВООЗ бореться проти цієї практики, а Стамбульська конвенція передбачає кримінальну відповідальність за такі операції. Наслідки жіночих та чоловічих обрізань різні, але однакове підґрунтя: хірургічне втручання проводиться на дітях без їх згоди, є болючою процедурою, яка не обґрунтована медично. БОРОТЬБА ПРОТИ ПРИМУСОВОГО ОБРІЗАННЯ В Україні (і світі загалом) поки що мало хто говорить про проблематичність обрізання у хлопців. Проте, говорити про це варто. А також вимагати змін у законодавстві, які би ЗАБОРОНИЛИ ОБРІЗАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ХЛОПЦІВ ЗА РІШЕННЯМ БАТЬКІВ ЗА УМОВ ВІДСУТНОСТИ МЕДИЧНИХ ПОКАЗІВ.Це — про базовий захист тіла дитини від свавільного втручання її батьків чи законних представників у нього. Поки дитина не може ухвалювати рішення самостійно, її тіло має бути захищене від необґрунтованих операцій. ПЕТИЦІЯ ПРОТИ ОБРІЗАННЯ Активісти спробували зареєструвати петицію на сайті Президента України з вимогою заборонити обрізання у хлопців за умов відсутности медичних показів. Натомість, петицію відмовили реєструвати. Мовляв, її вимоги порушують норми Конституції України щодо свободи релігії. Відповідь на запит дивіться ось: ПРАВО ЗАХИСТУ VS ПРАВО НА РЕЛІГІЮ Насправді ж, вимоги петиції не порушують право людини на вільне віросповідання. Ми не прагнемо зробити людям робити обрізання самим собі. Ми вимагаємо механізму захисту для дітей від зазіхань інших людей на їх тіла. Нині, захищаючи релігійні погляди батьків, держава робить неможливим для дітей змогти залишити їх тіла не зміненими та не змордованими непотрібними хірургічними операціями. Вимоги петиції не порушують Конституції, адже спрямовані на захист права дитини на своє тіло. ЗАКЛИК ДО ГРОМАДИ Ми хочемо, аби про цю проблему почули. Аби про неї знали. Поширте інформацію. Також звертаємося до керівництва представництва Президента України з вимогою зареєструвати нашу петицію, вимоги якої не суперечать Конституції. Закликаємо медійних осіб та лідерів і лідерок громадської думки привернути увагу людей до цієї ситуації. Раніше ми писали статтю про це: заборонити операції на дитячих статевих органах: петицію не можна зареєструвати. 

СБУ повідомила про підозру колаборанці, причетній до депортації дітей з України. Силовики продовжують заходи щодо виявленням та покарання осіб ,які причетні до воєнних злочинів і справпрацюють з окупантами.  Проведено слідчі дії і зафіксовано, що з південних та східних територій окупанти насильно вивезли понад 1000 дітей. Неповнолітніх вивозили до Севастополя протягом вересня-жовтня минулого року під виглядом «добровільної евакуації». Серед потерпілих – сироти і сотні дітей, батьки яких були незаконно затримані окупантами на спробі виїхати із зони бойових дій. Для забезпечення депортації неповнолітніх російські загарбники залучили власницю однієї з кримських туристичних агенцій. Вона з ентузіазмом  погодилася допомогти окупантам примусово вивезти дітей з Херсона, Мелітополя, Донецька, Луганська та Макіївки на територію тимчасово окупованого півострова.Для цього виділила автобуси і забезпечила подальше розміщення депортованих дітей на базі соціальних об’єктів у Криму. На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки повідомили власниці турфірми про підозру за ч. 4 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (колабораційна діяльність). Злодійка переховується на тимчасово окупованих територіях України.