Всі публікації з тегом життя

У Покрові запрацювала нова програма по забезпеченню житлом дітей-сиріт. За новими правилами можна отримати гроші від держави, щоб самостійно вибрати вподобану квартиру.Про це NikopolToday стало відомо з повідомлення прес-служби міськради Покрова.Третій рік поспіль в Покрові реалізується державна програма по забезпеченню житлом дітей-сиріт. В цьому році постановою Уряду змінений порядок і умови надання державної субвенції, згідно з якими діти-сироти та позбавлені батьківського піклування мають право не тільки отримувати житло, а й, за бажанням, грошову компенсацію для самостійного його придбання.Першою, хто отримав можливість самостійно вибрати житло, стала 22-річна Дарина Шабаловская. Молода мама відноситься до категорії дітей-сиріт. В даний час вона проживає в соціальній квартирі. Жінка може придбати нове житло де завгодно, але вона має намір залишитися в Покрові.Поки Дарина Шабаловсmка не стане законною власницею житла, вона буде перебувати під соціальним супроводом. На неї відкрито спеціальний рахунок, всі операції будуть здійснюватися в безготівковій формі.Фото PexelsДо речі, якщо ти пропустив останні новини у Нікополі - тобі варто прочитати.Також ми писали про те, що можна подарувати близьким людям на Різдво та Новий рік.

Мистецтво має здатність значно продовжувати ваше життя. Такі цікаві висновки нещодавно оголосили вчені з Британії. Люди, які люблять мистецтво і частий культурний відпочино мали нижчі ризики смертності.Британські вчені авторитетно заявляють, що це дійсно допомагає жити довше, про це пише Mindbodygreen.Вчені ретельно проаналізували дані про понад 6 тисяч людей віком від 50 років і старше. Їх запитували про те, як часто вони відвідували галереї, театри, музеї, виставки та концерти. Потім фахівці спостерігали за ними протягом усього терміну дослідження.Які результати дослідження?Виявилося, що люди, які стикалися з мистецтвом раз або двічі на рік, мали на 14% менше шансів померти за час спостереження, ніж ті, хто цього не робив.Люди, які знаходили час на мистецтво кожні кілька місяців або частіше, ризикували на 31% менше.І хоча це дослідження є прикладом співвідношення, а не (обов'язково) причинного зв'язку, безумовно, немає нічого поганого в тому, щоб мистецтва в нашому житті було трохи більше. Висновки підкреслюють ще один цікавий фактор: статистично не люблять мистецтво бідні чи депресивні люди.Тож, варто замислитись, коли в останній час Ви відпочивали культурно разом із родиною. Кілька зайвих років не завадять.Фото 24 та ПексельРаніше ми повідомляли, що у Нікополі совок канув в літу. Прощавай, комунізм!Також ми писали як насолодитись глубоким мінетом і безпечно отримати задоволення для обох партнерів.

Як стало відомо NikopolToday, Нікопопольский Санта роздає всім містянам подарунки прямо у автобусах. Тож встигни зловити його у маршрутці.У Нікополі водій міського автобуса № 21 перевтілився в Діда Мороза. Чоловік дарує пасажирам святковий настрій і роздає гостинці малюкам.Про це ми дізнались від Інформатора, якому стало відомо з повідомлення в міському пабліку. Дід Мороз розвозить людей в своєму автобусі, дітлахам зі свого мішка роздає цукерки, в салоні грає добірка новорічних пісень і стоїть ялинка.Водій автобуса № 21 перевтілюється в чарівника Діда Мороза не перший рік поспіль. Дорослі і діти радіють позитивному персонажу і дякують за відчуття свята, чудес і казки.Одна з пасажирок пише про те, що в автобусі дитині дали цукерки і мандаринку: «Настрій супер! Спасибі таким водіям, дитини переповнювали емоції від того, що сам Дід Мороз нас віз, а тут ще й подаруночок. Спасибі і ще раз спасибі ».«Вчора вранці їхав в автобусі № 21 і там водій був одягнений в костюм Діда Мороза, грала весела музика і весь автобус був красиво прикрашений новорічними прикрасами, була ялинка і червоний новорічний мішок», - поділився враженнями один з пасажирів.Фото ІнформаторА щоб покращити своє здоров'я, ми рекомендуємо ознайомитись із топом 7 кімнатних рослин, корисних для тіла.До речі, ховайте вуха та щічки у Нікополі - холодний вітер буде лізти під одяг.

Зимові свята принесли багато радості і сюрпризів нікопольцям. У Новорічну ніч в Нікополі аж на двох жителів міста стало більше.Про це NikopolToday стало відомо з Facebook. Радісну новину повідомила головний лікар Нікопольського міського пологового будинку Лідія Білик.Новорічна ніч виявилася безсонної для лікарів міського пологового будинку. Уже в 4:57 1 січня Нікополі з'явився на світ перший хлопчик 2020 року. Малюк народився з вагою 3870 кг, зростом 52 см.Далі він передав естафету дівчинці, яка з'явилася на світ трохи пізніше - о 9:40. Маля народилося з вагою 3800 кг і зростом 53 см.«Діти народилися здоровими і міцними, мами відчувають себе відмінно. Рік почався дуже добре. Здоров'я і благополуччя дітей, мамам і їх сім'ям », - таке побажання написала Лідія Білик на своїй сторінці в соціальній мережі.Нагадаємо, в минулому році всього в період святкових днів з 1 по 3 січня в Нікополі медики допомогли з'явиться на світло шістьом малюкам: трьом дівчаткам і трьом хлопчикам.Раніше ми повідомили про те, що в пологовому будинку з'явилися фотокартини з малюками народженими в Нікополі. Раніше ми передавали, що Різдвяний етно фестиваль варто відвідати з друзями у Нікополі.Також писали, як стильно вбратись у 2020 році на заздрість всмі людям в місті. 

Як стало відомо NikopolToday, у Нікополі господиня знайшла свого домашнього улюбленця, якого втратила рік тому. Після довгих поневірянь кіт Бегемот, він же Василь, він же Тимошка, зустрів 2020 рік у колі сім'ї.Історією зі щасливим кінцем поділилася Мариша Демиденко в соціальній мережі Facebook, - повідомляв раніше Інформатор. Гарний кіт приблудився до магазину «Єва» на проспекті Трубників, 26, там йому дали кличку Бегемот, хоча зовнішність чотирилапого не має ніякого відношення до образу кота з роману М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита».Кота знали в усій окрузі, але частіше він тусувався в магазині «Єва», там йому купили мисочку і підгодовували. Відвідувачам кіт припав до душі, він зустрічав покупців незворушно розвалившись на килимку біля дверей. Милого нахабу покупці терпляче переступали, фотографували, милувалися їм і приносили корм, який залишали в магазині. Навіть краплями для очей забезпечили. Коли Бегемот бачив, що зараз його попросять вийти, обурювався, намагався шипіти і гарчати, після чого переховувався під касу.Випровадити Бегемота на вулицю намагалися багато разів, але не завжди успішно. 30 грудня в магазин прийшла дівчина і так зраділа, що знайшла свого Тимошу. Цілий рік господиня шукала пухнастиків. «Ми щиро зраділи, що наш кіт Бегемот знайшовся і тепер повернеться додому, в свою сім'ю. З іншого боку, стало трохи сумно, що більше не побачу цього красеня вальяжно відпочиваючого на килимку », - написала Маріша Демиденко.До слова, красивий кіт вміло користувався своєю чарівністю. Іноді він ночував у бутіку по сусідству, там він спав на дивані, йому теж капали очні краплі, але звали Василем.Господиня Ксенія Лимонова подякувала всім, хто не дав малюкові замерзнути і відверто зізналася, що характер у загального улюбленця поганий. Хочеться вірити, що в 2020 році всі історії будуть зі щасливим кінцем і кожен заблукав потеряшка обов'язково повернеться в сім'ю.Фото ІнформаторРаніше ми пояснювали, чому варто взяти приклад для бізнесу від компанії Тесла і бути як Ілон Маск.Також писали - для чого слід шукати підземелля у Нікополі і як це вплине на розвиток міста.

До уваги батьків вихованців дошкільних установ міста. Стали відомі нові реквізити для оплати за харчування дітей в дошкільних установах з 1 січня 2020 року.Про це NikopolToday стало відомо з повідомлення начальника відділу освіти і науки міськради Нікополя Олени Селютіної. Повідомлення з'явилося на офіційній сторінці «Освітянській вісник Нікополя».Як проводити оплату за дошкільний харчування в новому році, дивіться на скриншоті.Фото ІнформаторДо речі, ваші діти напевно в курсі яка онлайн-гра була найпопулярнішою у 2019 році.Також у Нікополі турбуються про безхатніх тварин, справжні епопеї про котів!

У Нікополі на вулиці Першотравневій, на пустирі перед хлібозаводом, з'явився фруктовий сад.NikopolToday cтало відомо, хто в Нікополі висадив фруктовий сад на пустирі серед бур'янів.Висадив його 82-річний дід Іван.Про це NikopolToday стало відомо з посту Євгена Поночовний в соціальній мережі Facebook. Щоразу проїжджаючи або проходячи повз саду, чоловік задавався питанням, хто цей сад висадив і хто за ним доглядає? Відповідь прийшла на днях.Євген в черговий раз проходив повз колишнього пустиря і побачив чоловіка, який підв'язував виноград. Підійшов до нього і познайомився.Анатолію 69 років і він доглядає за садом. Дерева тут ростуть різні: вишня, черешня, алича, персик, абрикос, гранат, виноград та інші. Незалежно від пори року чоловік доглядає за садом і прищеплює дерева. Улюблена справа приносить йому радість.Чоловік розповів, що першим, хто наважився на добру справу і висадив сад, став дід Іван, якому зараз 82 роки. Підсумував діалог Анатолій словами: «Це все для людей»!Фото 0566Також ми писали, як у Нікопольскому районі врятували малого цуценя, який потрапив до пастки.До цього ми повідомляли що батькам у Нікополі слід звернуи увагу на зміну реквізитів для оплати харчування дітей.

Як стало відомо NikopolToday, жителів Нікополя та всього нашого регіону просять не залишитися байдужими до чужого горя і пропонують стати донорами для поповнення необхідного запасу компонентів крові. Про це NikopolToday стало відомо з посту на сторінці Facebook. Здай кров - врятуй життя!2020 рік у Нікополі розпочався з сумних подій. Сталося ДТП, в якому постраждали працівниками феросплавного заводу. Причиною аварії був п'ний керманич авто, який не впорався з кеурванням. За час свят медики рятували людей, які отримали ножові поранення, деякі випадки навіть стали смертельними.А Дніпровська обласна станція переливання крові в Нікополі обслуговує лікарні в п'яти містах нашого регіону і забезпечує всіх постраждалих компонентами крові. Однак не у всіх пацієнтів є рідні, які змогли б поповнити витрачені на лікування запаси крові. Кожен може взяти участь у добрій справі. Донором може стати будь-який громадянин України віком від 18 років.Щоб врятувати чиєсь життя, звертайтеся на станцію переливання крові в Нікополі за адресою: проспект Трубників, 56, корпус 2. Вас чекають з понеділка по п'ятницю, з 8:00 до 12:00. За довідками звертатися за телефон: (095) 034-22-68.Раніше від ЗМІ були і добрі новини: за новорічні свята на Січеславщині народилося 88 малюків. Нагадуємо, що наркомани не піклуються про щастя інших - вони розкидують шприці з кров'ю по всьому Нікополю. Також в Австралії на цих святах лише халепи і багато псотраждалих, але світові зірки допомагають поліпшити ситуацію.

2020-й рік все більше нагадує нам про забруднення навколишнього середовища та соціальні проблеми. Але не слід забувати про тварин! Саме ти можеш врятувати цих цуценят від наркоманів-живодерів.Як раніше розповідав NikopolToday, ми знайшли маленьких цуценят в ямі посеред "Нарко-Сіті" в одному з районів Нікополя. Цуценята знаходяться в пастці закинутого району Нікополя, де наркомани влаштували свій притон.Коли NikopolToday вируши в район-привид Нікополя, ми натрапили на гарних цуценят, що ховались у гілках біля руїн 1-ї поліклініки. Мати щенят зникла у невідомому напрямку, і залишила їх на розсуд долі. Вони живуть в старих аварійних тунелях від теплових труб, що можуть впасти їм на голови будь-якої миті.Нещасні створіння вимушені приховуватись у ямі від людей, що стали жертвами наркотичного сп'яніння. У цьому стані наркомани здатні зробити із цуценятами що завгодно. Троє малих цуценят, два чорних та один білий, схвильовані і намагаються сховатись. Живодери можуть їх навіть з'їсти. Ми виявили невідомі залишки кісток тварин у притоні. До того ж, наувколо небезпечні купи із сміттям, з яких стирчать голки з кров'ю, повні зарази. Тому цуценята можуть заразитись будь-якої миті ВІЛом від шприців. Можливо на фото вище - залишки мати цуценят, яка стала жертвою голодних наркоманів.Ми благаємо небайдужих нікопольців або волонтерів зоозахисту в місті Нікополь врятувати цуценят якомога швидше. Їм загрожує жахлива смерть від рук наркоманів.Цуценята голодні, перелякані і намагаються сховатись у нетрях й смітті, щоб врятуватись від живодерів навколо.Також ми повідомляли, якщо Ви сховались із родиною вдома від шкідливого смогу на вулиці - обставтє квартиру рослинами, які знищать небезпечні речовини у повітрі.До Кривого Рогу тікати не варто - там ще більша концентрація небезпечних сполук у повітрі але якщо треба - побачтє стан дороги.

Талановитий учень школи мистецтв з міста Покров став призером Міжнародного конкурсу. Про це NikopolToday дізнався від Пресл-служби міського голови Покрову.Перший сезон постійного онлайнового міжнародного конкурсу співаків, музикантів, авторів пісень «Сузір’я Україна» завершився. Серед переможців — покровчанин.Лауреатом ІІ ступеню став вихованець Дитячої школи мистецтв та учень СЗШ №6 - Андрій Беспавлий. Професійне конкурсне журі достойно оцінило роботу юного композитора. Мелодію, написану для фортепіано, Андрій назвав “Грозою”. Її емоційність та експресивність підкреслила незвичайна відеопрезентація.Подяку від міжнародного професійного конкурсу отримала і викладач юного композитора по класу фортепіано Катерина Алабужева.Катерина Миколаївна радіє за здібного учня, зазначаючи, що це не перша його авторська робота. Одна з них була відзначена на подібному конкурсі, котрий проходив у стінах Школи мистецтв.Участь у міжнародному конкурсі не лише змотивувала хлопця, а й за умовами конкурсу дозволила долучитися до нової творчої екосистеми “Музика” для співаків, музикантів, авторів пісень, продюсерів, вчителів та студентів.Бажаємо переможцю конкурсу та викладачу подальших яскравих творчих досягнень!Прес-служба міського голови міста Покров.Фото CityNikopolТакож ми писали, що головну ялинку міста приберуть ще до першого снігу.А ось у Львові власники котів створили онлайн-програму і підрахували кількість безхатніх котів в місті.

Передати показання лічильників постачальникам електроенергії, газу та води можна кількома способами, вибравши найбільш зручні для себе.Про це NikopolToday дізнався від NikopolCity, який зібрав для вас всі можливі способи передачі даних.Електроенергія в НікополіПередати показання лічильника через автовідповідач жителі Дніпропетровщини можуть за допомогою мобільного телефону:зателефонуйте (056) 770 11 55; (067) 770 11 55; (050) 770 11 55;виберіть розділ «Внесення показань лічильників електроенергії», натиснувши цифру «3»;виберіть пункт автоматичної передачі показань;виберіть спочатку свій район, а потім населений пункт;введіть за допомогою клавіатури номер особового рахунку та підтвердіть;введіть показання електролічильника, підтвердіть.Щоб коректно внести показання лічильника в автоматичному режимі, клієнтам необхідно чітко слідувати інструкціям автовідповідача, бути уважними при виборі свого району і населеного пункту, вказувати правильний особистий рахунок і показання лічильника, і не забувати підтверджувати внесення дані.Зареєструвавшись на сайті ДТЕК «Дніпровські електромережі», споживач отримує «Особистий кабінет». Завдяки цьому можна не тільки передавати показання електролічильника, а й відстежувати рахунки, оплату, заборгованість тощо.«Дніпровські енергетичні послуги» нагадують: фіксувати показання лічильників потрібно 1 числа місяця і передавати до 5 числа. Тоді клієнт платить за фактично використаний обсяг електроенергії. В іншому випадку нарахування здійснюються за середньодобовим споживанням на основі двох фактичних свідчень, зафіксованих раніше.Газопостачання в НікополіПередати показання лічильника можна такими дистанційними сервісами:Зафіксувати показання через Особистий кабінет на сайті 104.ua. Для реєстрації кабінету необхідно вказати номер особового рахунку та суму останнього платежу. Докладну інструкцію як зареєструватися в Особистому кабінеті, читайте на сайті 104.ua.СМС-повідомлення на короткий номер 7104 (формат: XXXXXXXXXXXXXXX, де ХХХХХХХХХХ - 10 цифр особового рахунку, ХХХХХ - показання лічильника (до 5 цифр). Між особовому рахунку і показаннями лічильника повинен бути один пробіл.За номерами контакт-центру за телефонами: (056) 78 70 104 або (067) 00 90 104 с допомогою IVR. Користуючись підказками голосового меню, необхідно ввести номер особового рахунку та свідчення. Цілодобове голосове меню дозволяє передати дані самостійно, без з'єднання з оператором. Слідуючи підказкам голосового меню, потрібно вибрати цифру "2";Зателефонувавши до Контакт-центру, який працює без вихідних з 8:00 до 20:00. Без обідньої перерви.Зафіксувавши свідчення в мобільному додатку 104 Mobile для Android або 104 Mobile light для Iphone.Споживачі природного газу тепер можуть передати показання лічильника газу за допомогою мобільного додатку Viber 7104ua через QR-сканер в додатку Viber.Водопостачання в НікополіПередати показання лічильника можна зателефонувавши в контакт-центр за телефонами: (099) 199 71 26 та (097) 137 07 32.Зареєструвавшись на сайті КП «Нікопольводоканал» і відкрити «Особистий кабінет». Так само, крім передачі показань, ви зможете відслідковувати платежі, рахунки і стан оплати.Якщо абонент з тих чи інших причин не хоче відкривати «Особистий кабінет», показання можна передати без реєстрації на тому ж сайті.Раніше ми писали про найбільш смердючі рослини у світі: ніхто не зайде до вашого двору.Також передавали сюжет про Нікополь де також пройшов Міжнародний день подяки.

Не дай раку вбивати дітей Нікополя. 13 лютого в Нікополі відбудеться щорічний благодійний концерт «Жити завтра». Організатори проводять захід у одинадцятий раз до Всесвітнього дня онкохворої дитини.Про це NikopolToday стало відомо з повідомлення на офіційній сторінці благодійного фонду «Дітям Нікополя». Всі виручені від концерту кошти направлять на лікування онкохворих дітей.Благодійний концерт за участю самодіяльних колективів міста проводять щорічно, до Всесвітнього дня онкохворої дитини. Захід пройде 13 лютого в 18:00 у залі ДКС «Електрометалург» імені Б. Величко (колишній КСК НЗФ).Організатори запрошують нікопольчан прийти на концерт і підтримати дітей, які потребують допомоги. Ціна квитка: 50 гривень. Замовити його можна по телефону: (066) 483-62-26 або (050) 255-20-11.Придбати квитки можна в офісі фонду на вулиці Електрометалургів, 17/1, кабінет № 10 (8-й квартал, будівля відділу архітектури та містобудівного кадастру).Фото ІнформаторТакож ми розповідали як виглядає Вєрка Сердючка по-американськи.І раніше повідомляли, що в Україну прийшла хмара отруєного повітря - воно вже у Нікополі.

Розлючені працівники НЗФ продовжують мітингувати в Дніпрі. В останній час нікопольці активізувалися у боротьбі за свої права. Про це NikopolToday передає від "Прихисту". Активісти з Нікополя вимагають отримання своїх чесно зароблених грошей. Надприбуткові заводи не хочуть виплачувати мізерні заборгованності.Після новорічних свят співробітники Нікопольського заводу феросплавів продовжили мітингувати під стінами головного офісу "ПриватБанку" в Дніпрі. Ще в грудні до співробітників НЗФ приєдналися працівники підприємств-партнерів ЗФЗ, Покровський і Марганецький ГЗК та ДніпроАзот. Мітингувальники шумлять не тільки на проспекті Перемоги. Їх чутно і на вулиці Князя Ярослава Мудрого, проспекті Яворницького, вулиці Пушкіна та навіть вулиці Мечникова.Як розповів місцевий "куратор" мітингу Олег Беспалько, акція мирна, узгоджена з міською радою, і безстрокова. За його словами, мітинги припиняться тільки тоді, коли ПриватБанк виплатить борги. Беспалько стверджує, що працівники збираються на мітинг добровільно, і серед них виключно співробітники Нікопольського заводу.З вересня 2019 року ферросплавщики вимагають від банку повернути працівникам підприємства борг в розмірі аж 22 мільйонів гривень. В умовах простою металургійного гіганта вищезгадана сума була б не зайвою. Це нічого для такого великого бізнесу.За словами журналістів 056ua, майже всі учасники мітингу відмовлялися давати коментарі журналістам, деякі говорили, що їм цього робити не можна. Але деяких розговорити вдалося: один з мітингувальників заявив, що живе в сусідньому дворі. Також журналісти помітили молодих дівчат в помаранчевих жилетах з кавою в руках, які почали тікати, побачивши мікрофона, але на одне питання вигукнути відповідь дівчина встигла - вона не працює на заводі. Коли поставили запитання куратору, як таке можливо, він відмовився коментувати ситуацію.Працівники сусідніх офісів зізнаються, що до учасників акції відносяться з розумінням, але на їх роботу шум страйкуючих впливає негативно. За неперевіреними даними, мітингувальників "нагороджують за участь" від 500 до 700 гривень, про це ж говорять і співробітники прилеглих офісів і магазинів. Спілкуватися з журналістами співробітники банку відмовилися, більшість мітингувальників також відмовлялися давати свій коментар про те, що відбувається. Але як би не було, знаючи про надприбутки начальників, співробітники підприємства будуть продовжувати мітингувати і домагатися повернення боргу.Фото Прихист, Ольга КучєгурковаРаніше ми писали, що моделі оголюються, щоб врятувати Австралію від змін клімату.Також ми розповідали де зараз знаходиться музей у Нікополі і в які години працює.

Міські скарбники виділяють великі гроші на допомогу притулкам тварин у Нікополь. Але наскільки це ефективно? Попри це, численні зграї небезпечних собак атакують місто. Про це NikopolToday передає від "Прихисту".Як стало відомо NikopolToday, знову жертвою агресивних зграй безпритульних собак стала мешканка Нікополя. 10 січня на літню мешканку міста Нікополь, на вулиці Козацькій, яка поверталася з магазину додому, напала бездомна собака. Голодна тварина "полювала" за продуктами, які були у бабусі в сумці. То ж наскільки ефективно працює міськвиконком міста, використовуючи гроші платників податків? Риторичне запитання.Більше про те, як собака напала на беззахисну пенсіонерку в Нікополі, у сюжеті Прихисту.Фото ПрихистРаніше ми писали, що Японія попереду всією планети у впровадженні надскладних технологій в життя пересічних людей.До цього ми передавали, як насправді йдуть справи із інклюзивністю в Нікополі: про життя сліпого переселенця.

Безпритульні тварини Нікополя - це нагальна проблема мешканців міста та району, як стало відомо NikopolToday. Ніхто досі навіть не намагався підрахувати їх приблизну кількість в місті Нікополь, як наприклад це було зроблено зі львівськими котами. Ця криза стосується кожного мешканця міста. Бездомні тварини сьогодні залишаються однією з актуальних і проблемних тем, не тільки в Україні, але й у цілому світі. Українські політики винні тільки частково.І з кожним роком ця актуальність посилюється. Майже у всіх джерелах, в яких подається статистика, Україна знаходиться у лідерах за кількості бездомних тварин, а особливо у східних областях, в тому числі й в Нікополі.Варто нагадати, що бездомні тварини - це наслідок недбалості та жорстокості людей. Наслідком того, що ця проблема майже не регулюється на законодавчому рівні, в нашій країні почали з`являтись догхантери — такі собі мисливці на собак, які займаються відстрілом або отруєнням тварин на вулицях міст цілої країни. Наразі в Україні існує закон про жорстоке поводження з тваринами, в якому йде мова про жорстоку поведінку, яка несе за собою адміністративну і навіть кримінальну відповідальність. Але поки що це не дуже працює. Собак і котів винищують, знущаються, катують. Щоб повідомити про такого роду злочини, потрібно звернутися до територіального органу Державної екологічної інспекції. Як подолати проблему безпритульних тварин?Лише не так давно відбулося знакове судове засідання для країни, під час якого чи не вперше ухвалили рішення про затримання «догхантера». Суддя Шевченківського районного суду столиці ухвалила рішення взяти під варту на два місяці без права на заставу Олексія Святогора. Чоловіка підозрюють у скоєнні злочинів – масових навмисних вбивств безпритульних тварин.Це рішення не можна не вітати. Йдеться про суттєвий крок уперед на шляху до встановлення цивілізованих правил поводження з безпритульними тваринами. «Догхантери» вважають, що роблять послугу суспільству: мовляв, такі тварини несуть купу інших небезпек, які становлять загрозу мешканцям великих міст.Середньовічні методи боротьби – це не шлях до цивілізованого вирішення проблеми з безпритульними тваринами. В розвинених державах це питання вирішують по-різному, а навмисне вбивство тварини скрізь вважається злочином.Затримання та судовий процес над відомим «догхантером» стали можливими завдяки закону «Про посилення відповідальності за жорстоке поводження з тваринами». В документі дається чітке визначення, що таке «жорстоке поводження з тваринами» та які санкції загрожують громадянам, які скоїли подібні злочини. Крім адміністративних покарань у розмірі від 3400 до 8500 гривень, вилучення тварини у власника, який жорстоко з нею поводиться, закон в окремих випадках передбачає й кримінальну відповідальність у вигляді обмеження чи позбавлення волі терміном від 5 до 8 років.Захисники тварин та волонтери небезпідставно вважають, що доведення до логічного завершення судового процесу над «догхантером» із визначенням відповідного покарання створить прецедент у питанні гуманного поводження з тваринами в Україні. Це однозначно змусить тисячі людей замислитися перед тим, як навмисне вбивати чи жорстоко поводитися з тваринами. На жаль, лише одними покараннями «догхантерів» ситуацію не вирішити.Другорядне питання?За підрахунками волонтерів, кількість безпритульних тварин в Україні потроху зменшується. Цьому в основному сприяє саме активність профільних громадських організацій, які вже багато років займаються проблемами безпритульних тварин.Збільшення кількості безпритульних тварин, як правило, пов'язане із періодами економічного занепаду в державі. Бідність провокує безвідповідальне ставлення до своїх чотирилапих друзів. І тому часто вони опиняються на вулицях великих міст. Проблема лише поглиблювалася з відсутністю достатньої кількості методів зі зменшення популяції таких тварин – притулків занадто мало, а програми зі стерилізації та вакцинації вуличних тварин коштують занадто дорого для муніципальної влади.Але на відміну від практики 2000-х років, коли тисячі собак і котів просто відловлювали й згодом вбивали, зараз проблема з безпритульними тваринами вирішується інакше. Якщо в 2009 році, за приблизними оцінками зоозахисників, у столиці було більш ніж 20 тисяч безпритульних тварин, то нині – трохи більш ніж 3 тисячі. За оцінками волонтерської організації Аnimal-id, нині найбільша кількість безпритульних собак перебуває у великих містах східних та південних областей України. «Рекордсменами» є такі міста, як Кривий ріг (6900), Миколаїв (4899), Дніпро (4963), Запоріжжя (2918). Найменша кількість тварин-безхатченків – у західних областях. У Львові та Чернівцях зафіксовано близько півтисячі таких тварин. За прогнозами волонтерів, є чітка тенденція до зменшення кількості безхатніх тварин у всіх містах України.З огляду на те, як тварини поводяться, чи можуть себе прогодувати, яка зараз пора року, їхня поведінка може змінюватися кардинально. В один період вони можуть бути добрими «дворовими дворняжками», а в інші – хижими агресивними зграями. В Україні вже фіксували напади таких тварин на людей, які подекуди закінчувалися летальними випадками. Безпритульні тварини найчастіше є переносниками сказу – небезпечної хвороби для людей. Тому, крім програм зі стерилізації, потребує серйозного вирішення й проблема вакцинації безпритульних тварин. Із цим в Україні є серйозні труднощі.Показовим для решти міст є приклад столиці. В Києві виділяються мільйони гривень для роботи комунального підприємства «Київська міська лікарня ветеринарної медицини», яке має займатися всім спектром проблем безпритульних тварин у великому місті. Втім, без підтримки волонтерських організацій та небайдужих громадян, самотужки влада столиці цю проблему вирішити не може. На багатомільйонне місто є лише один великий притулок у селі Нове Залісся, що неподалік Бородянки Київської області.На жаль, у багатьох українських містах і досі працюють «конвеєри смерті»: міська влада, хоч і виділяє кошти на утримання та стерилізацію тварин, не може повністю проконтролювати їх цільове призначення. Нещодавно стало відомо про жахливу ситуацію в Харкові, де в притулку «Центр поводження з тваринами» вбивали понад 90% тварин, які туди потрапляли. В 2016 році притулок відловив близько 9 тисяч собак і котів. Лише 118 із них повернули власникам, 200 – стерилізували, близько півтисячі – прилаштували небайдужим громадянам. Решта – а це більш ніж 8 тисяч тварин – знищили. При цьому підприємство отримало з бюджету міста 15 мільйонів гривень на свою діяльність.Проблему з безхатніми тваринами не можливо вирішити лише методами, які долають наслідки. Головна причина їхньої появи – ставлення самих громадян до своїх чотирилапих улюбленців. На жаль, часто воно безвідповідальне в усіх сенсах. А значить, проблему потрібно вирішувати глобальніше.Закон, на який не наважилися українські політикиПісля ухвалення закону про посилення відповідальності за жорстоке поводження з тваринами до Верховної Ради був внесений законопроект №7220 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запровадження обліку домашніх та безпритульних тварин)». Цей документ мав внести революційні зміни, які б мали значно посилити рівень відповідального ставлення українців до своїх домашніх улюбленців.Українці, які вирішили взяти під свою відповідальність домашнього улюбленця, мали б його зареєструвати та отримати номерний знак для тварини. Така процедура існує вже давно, однак закон мав зробити її обов’язковою. Особливо для власників так званих «небезпечних» порід собак, перелік яких чітко вказувався в документі. Громадянина, який обрав собі «бійцівську» породу собаки, мали зобов’язати надавати медичну довідку про проходження обов’язкового попереднього та періодичного психіатричних огляду, а також довідку з кінологічного центру (клубу) про проходження ним спеціального навчання з утримання собак потенційно небезпечної породи.Згідно із законопроектом, власники мали регулярно відвідувати ветеринарів. Платити збір при реєстрації (170 гривень), обов’язково вигулювати тварин на повідках та з жетонами про реєстрацію. Згідно з документом, власників тварин мали зобов’язати прибирати за своїми вихованцями. Законопроект мав унормувати можливість захоронення померлих тварин або їх кремацію, заборонити будь-яку стихійну торгівлю чотирилапими на ринках і взагалі займатися розведенням тварин у домашніх умовах. Передбачалося, що цим мають займатися професійні кінологічні та фелінологічні клуби й розплідники. Підприємницька діяльність із розведення домашніх тварин з метою отримання прибутку мала б підлягати оподаткуванню відповідно до законодавства.Та поки що всі ці новації залишилися на рівні гасел. Документ був розглянутий у комітетах Верховної Ради та наприкінці травня був відхилений. Поки що нового законопроекту чи можливості для доопрацювання старого не передбачено.Законодавці банально злякалися впроваджувати нові норми в життя за півтора року до виборів. Законопроект, відверто кажучи, зачепив би інтереси мало не кожної української родини. Держава мусила б наполягти на змінах у ставленні до домашніх улюбленців, що попередило б випадки безвідповідального до них ставлення. Це вирішило б саму суть проблеми з безпритульними тваринами. Для цього мільйонам українців довелося б докорінно змінити свій спосіб життя й стати більш свідомими в питанні придбання собі чотирилапого друга. На жаль, ані держава, ані суспільство в більшості своїй поки що не готові до таких змін. Період дорослішання українців у такому вкрай чутливому питанні вкотре затягується.Це одна із головних проблем в нашому місті Нікополь і області - мінімальна кількість притулків для тварин. Поодинокі притулки, через брак фінансування, ледь можуть впоратися з цією кризою. Тому ця відповідальність за безхатніх пухнастиків лягає на наші з Вами плечі. Одними із таких притулків в Нікополі, якому потрібна наша допомога, є “Шанс на Життя”.Щосереди з 12.00 до 16.00 в притулку для тварин "Шанс на Життя" - день відкритих дверей. Жителі Нікополя можуть прийти подивитися в яких умовах утримуються тварини, надати посильну волонтерську допомогу, при бажанні, можна взяти вподобаного вихованця до себе додому. Притулок працює без вихідних з 9-ї до 21-ї години. За адресою: вулиця Херсонська, 541-б, (ділянка, у очисних споруд). Номер телефону: +380(66)582-67-09Давайте допомагати братам нашим меншим разом.Нагадуємо, що на дворі вже 21 століття і час стати більш відкритими і прогресивними.До цого ми звертали вашу увагу, що в Нікополі оголошено штормове попередження - густрий туман становить загразу.

Бути полісменом - це круто! Як стало відомо NikopolToday, місцевих мешканців Нікополя, Марганця та Томаківка звуть на службу в поліцію. В даний час відкриті вакансії молодшого і середнього складу поліції.Поліцейська академія в Нікополі - Ви прийдіть і Вас всьому навчать. Можливо, це мрія твого дитинства. Про це NikopolToday передає від Інформатора. Відділ поліції Нікополя, Марганця, Томаківка набирає співробітників.Відбір кандидатів на вакантні посади триватиме до 3 лютого 2020 року. Про це стало відомо з повідомлення прес-служби відділу поліції Нікополя.Вимоги до кандидатів молодшого складу поліції (поліцейський сектора реагування патрульної поліції в Марганецький і Нікопольського ОП):1 - громадянство України;2 - вік від 18 років;3 - вільне володіння українською мовою;4 - повна загальна середня освіта;5 - наявність водійського посвідчення категорії В;6 - знання Конституції України, З У «Про Національну поліції», ЗУ «Про запобігання корупції», Кодексу України про адміністративні правопорушення;7 - відсутність офіцерського військового або спеціального звання (для посад молодшого складу поліції).Вимоги до кандидатів середнього складу поліції (слідчий в Нікопольський і Марганецький ОП, оперуповноважений в Марганецький і Нікопольський ОП, дільничний офіцер поліції в Нікопольський і Томаківський ОП):1 - громадянство України;2 - вік від 18 років;3 - слідчий - вища юридична освіта;4 - оперуповноважений, дільничний офіцер поліції - вищу освіту;5 - вільне володіння українською мовою;6 - знання Конституції України та кримінального процесуального законодавства, ЗУ «Про Національну поліції», ЗУ «Про запобігання корупції».Для участі в конкурсі, який проходить з 8 січня по 3 лютого 2020 року, необхідно заповнити онлайн анкету, підготувати і особисто здати пакет документів за адресою: місто Дніпро, вулиця Троїцька, 20а.Відбір кандидатів на вакантні посади ГУНП буде складатися з наступних етапів:1 - тестування на знання законодавчої бази;2 - загальні здібності та навички;3 - психологічне тестування;4 - проходження військово-лікарської комісії;5 - перевірка рівня фізичної підготовленості;6 - співбесіда;7 - проведення спеціальної перевірки.Заповнити онлайн анкету, докладніше ознайомитися з вимогами до кандидатів, умовами конкурсу, переліком документів, необхідних для участі в конкурсі, і оголошених вакансій можна на сайті Національної поліції України.Для уточнення будь-якої інформації звертайтеся за номерами: (050) 696-29-16, (097) 203-76-29, (056) 756-52-47 або пишіть: [email protected].Для отримання додаткової інформації звертатися за адресою:- місто Нікополь, вул. Станіславського, 1, кабінет 205, 207. Телефон для довідок: 066-744-93-95, 066-405-71-88;- місто Марганець, вул. О. Кошового, 1. Телефон для довідок: (099) 352-32-52;- смт. Томаківка, вул. Казкова, 3а. Телефон для довідок: (098) 839-73-18.Фото ІнформаторТакож ми давали Вам топ-20 цікавих фільмів про ЛГБТ в Нікополі.Раніше ми радили обрати кіно для вихідних.

Іноді варто пригадувати і нагадувати про події, які треба розглянути тут і зараз, щоб пригадати і осмислити те, яким було місто Нікополь і яким воно є тепер. Цікавий блог про реальні події в Нікополі й людяність з блогу "Тут і Зараз". Текст мовою ориганілу, без змін. Никополь - “европейский город”Сегодня с другом спасли старого рыбака. Направляясь купаться, услышали крик дедушки, вопившего с камней подле воды. Он просил о помощи. Я изначально подумал, что мужик пьяный, естественно. Но он сказал, что нет. И это было действительно так. Дедушка рассказал, что сидел вот так в камнях, под палящим солнцем, уже более часа, окликая равнодушных прохожих, из которых никто даже не обратил на него внимание. Он упал и ушиб ногу, и встать не может. И правда, хотели его поднять и довести до ближайшего места в тени, ведь на там пекло солнце. Что самое интересное, на крики о помощи не обратил никто из прохожих и даже из тех людей. что купались с обеих сторон. Им просто было плевать. Старый рыбак, с тростью оперся на нас, ноне пройдя и пару шагов, сел в сорную траву. Тут я понял, что нужно вызывать скорую. Он серьезно повредил ногу, и его действительно требовалась помощь специалистов. Набрал 103, но меня сбросили. Снова набрал и мне ответили, что я звоню в какую-то Каменку, село по соседству, хотя это старая часть города и до ближайших населенных пунктов километры и километры. Отказали в помощи. С горем пополам, не отвлекаясь на крики, довели его до тени, и он сел, не в силах встать, вопя от боли. Что делать? Живу не далеко, отправились ко мне домой, звонить со стационарного. Благо, мать работает в больницу, додумался позвонить ей. Она решила подключиться и дозвониться в скорую самостоятельно. Я же набрал в термос холодной воды, дожидаясь ответного звонка. Перезвонила - скорая не хотела ехать! Им точный адрес подавай! С горем пополам объяснили им куда ехать, ведь улица шла тупиком прямо к воде и он сидел сразу же на виду, прямо на асфальте. Они просто не хотели поднимать свои жопы! Отправились назад, напоили бедолагу водой и ждали скорую минут 20. Приехала, мы подошли к машине, обнаружив не довольную девушку и водителя. Врач собралась и пошла к мужчине, начав осмотр. Все время грубо обращаясь к мужчине. А потом и вовсе сказала: что стоите? Ведите его к машине! Еле дотянул я этого дедушку (со своими 55 кило), смотря на дебелого водителя, наблюдавшего за всем этим с равнодушием, выслушивая упреки и недовольства фельдшера. С трудом затащил в машину его на кресло, выслушивая и его крики от боли и кудахтанье той недовольной дуры, что должна ему оказывать помощь. Честно сказать, я вместо такой помощи лучше бы дополз до воды с травмированной ногой и утопился. Когда к тебе относятся не как к человеку, а куску говна. Еще раз посмотрел на прощание на водителя. Это не страна, а Ад просто. Вот каким образом тут вообще можно надеяться и верить во что-то лучшее, если поголовно все скоты и бычье, не способное помочь друг-другу. И медсестра - тварь, неужели она не осознает, что ее дедушка или бабушка может оказаться в подобной ситуации?! В таком случае, человеку требуется крайняя забота - просидеть часы на пекущем солнце, с не побоюсь сказать, сломанной ногой и дождавшись помощи, получить скотское обращение.Я не буду писать: "Люди, опомнитесь! Станьте добрее!" Нет смысла, до меня уже сто раз писали, и про раздавленных котиков на дорогах и о прочих “культурных” особенностях сего сити. Нет смыла... Проходите мимо, бейте друг-друга, принимайте наркотики, ненавидьте тех кто отличается от вас "распрекрасных", разве вы способны на что-то цивилозованное?! Иллюзий нет, что, по крайней мере в этом городе, все идет к чертям. "Никополь - европейский город"... Эта фраза такая же пустая и пластиковая, как и тот пустой шар, на котором она начеркана. Это дно Европы, и только в такой роли город причастен к ней.4 августа 2015Автор Rayan RienerФото з відкритих джерелНагадуємо, що мешканці міста Марганець не хочуть жити як у Середньовіччі і влаштували великий суботник щоб прибрати місто.І також про те, що в Нікополі справжній розплідник догхаентерів, які орудують в різних районах і всюди розкидають отруту. Це кримінал!

Хто такі чайл-фрі і з чим їх (або вони) їдять в цьому світі, пояснить вже відома нам нікопольска блогерка - Марина Воробйова. Саме це NikopolToday допоможе зрозуміти Вам. Текст мовою оригіналу, звісно без змін, з блогу Воробйоыв чирикает у Телеграм.Чайлд-фри, или свободный от детей(Фри - как свободный, а не как картошка)Я скажу сейчас неприятные вещи, жестокие факти современной жизни и после поговорим о чайлдфри. Так вы лучше воспримете информацию.На планете Земля овердофига людей. Большинство населения мира не имеют доступа к чистой воде и качественной еде.Дети - это не потребность, а желание.Материнского инстинкта не существует.Дети не улучшают жизнь, роды не омолаживают, а беременность не у всех проходит без последствий.То есть люди, сознательно выбирающие жизнь без детей - не сумасшедшие.Во-первых, перед человечеством не стоит проблема виживания. Рожать, чтобы выжить больше не нужно. Люди взрослеют позже, живут дольше, а значит о желании родить ребенка ранее 30 лет можно очень сильно дискутировать.Во-вторых, некоторые люди хотят быть свободными. Не все готовы на самопожертвование, не каждый хочет продолжаться в потомстве. Кто-то хочет, кто-то нет.У людей нет необходимости размножаться. Есть влияние гормонов, сексуальное влечение, оргазм. Но на то человек и sapiens, чтобы руководствоваться не древними отголосками инстинктов, а разумом.Материнский инстинкт с т. з. социума - это привязанность к ребенку, чувство ответственности, желание заботиться. Но это социальная надстройка, а не биологическая. Иначе тогда и убийство детей оправдывали бы инстинктом: у животных так и есть. Поэтому то, что у человека называют материнским инстинктом - это не оно. Социальный же "инстинкт" присущ не только женщинам, но и мужчинам. А если перестать воспитывать девочек в духе "ты будущая мама" - уверена, никаких различий в проявлении "инстинкта" мы не увидим.Не каждая женщина хочет рожать и воспитывать детей. Это нормально. И не каждый мужчина мечтает стать отцом. Мы имеем право хотеть чего-то или не хотеть, делать или не делать. И это ок.% сознательно бездетних женщин в США с 1980 до 2010 года вырос с 2.4% до 6,6%. Примерно такие же данные и по другим развитым странам.Впрочем, всё, что мы должны знать: чужие репродуктивные планы не должны нас волновать. Каждый имеет право прожить жизнь так, как хочет.Как правило, чайлдфри - более образованные, менее религиозные, достаточно материально обеспеченные люди. Однако, возможно именно поэтому умные, образованные и обеспеченные...Автор Марина ВоробйоваРаніше ми висловлювали невдоволення стосовно дискримінаційного ставлення до історичної частини міста - знову і знову залишають без води!І також писали, що саме робити, коли коронавірус дійде до Дніпра і області, зокрема тікати до Нікополя.

Хіба у Європі  є такі дурні проблеми? Нікопольці все більш схвильовані інфраструктурним станом міста! Здається, що вода, сітло, газ - можуть зникнути щохвилини. Це стало постійним стресом для мешканців. Ми ніби то і не мешканці Африки, але здається, що проблеми в нас ті самі. NikopolToday доносить голос народу до його "слуг": з проблемами водопостачання, електрикою, ливнівками, відсутністю каналізації в старій частини міста і повсякчасним сміттям варто щось робити!Чому так часто немає води в місті Нікополь? Коли замінять старі труби? Куди йдутьч исленні гроші з бюджету? Про це NikopolToday терміново передає від "Прихисту". Нещодавно старе місто взагалі "накрила" спрага - історична частина міста була зневоднена.Старі системи повністю зношені і вимагають повної заміни.Третій день Нікополь «лихоманить» від аварій на водопроводі. Цілі райони міста залишаються без води. На днях через відсутність водопостачання призупинили навчальний процес в середній школі №1 імені Олександра Коваля. Сьогодні вранці «Нікопольводоканал» повідомив про аварії на 7 вулицях і в селі Кам'янському.Як розповідають співробітники підприємства, пориви труб відбуваються через стрибок тиску в системі. На вулиці Троїцького Повстання (Євдокимова), 228в причиною аварії стала стара труба.Над усуненням всіх аварій працюють 3 бригади.Про яку Європу може йти мова, коли ми досі живемо на Радянській руїні, а гроші платників податків йдуть у невідомому напрямку.Варто нагадати, що раніше ми вже писали як ДТЕК, який має монополію електропостачання в Нікополі, нехтує комфортом своїх клієнтів, нами, створюючи постійні "блек аути". Через що електронна техніка містян в буквальному сенсі горить! Жителям Нікополя вже урвався терпець стосовно дій ДТЕК і вони влаштували стихійний мітинг. Фото ПрихистРаніше ми повідомляли про те, звідки з'вився смертельний вірус, який накрив планету. Також ми нагадували, що вчені довели - культурний відпочинок продовжує Ваше життя. Скоріш до музею!

Відома світова компанія, що створила бренд ляльки "Барбі" вирішила боротись із розповсюдженими стереотипами краси. Тепер ляльки компанії будуть пропагувати людяність, бодіпозитив та толерантність.І ваші діти будуть в шоці! Ляльки Барбі вийдуть з конвеєрів з протезом, без волосся та з вітіліго і з'являться вже в цьому році - новий тренд 2020 року. Про це NikopolToday передає від BBC.Крім ляльок з протезом і вітіліго, компанія представила і нового Кена з довгим волоссям / фото MattelВиробник Барбі, компанія Mattel, запускає нову лінійку ляльок, яка покликана відобразити "різноманітний погляд на красу" та інклюзивність.Нова серія, яка вийде протягом цього року, включає в себе Барбі без волосся, а також з пігментацією шкіри обличчя - ознаками вітіліго. Для створення цієї ляльки Mattel працювала з дерматологами, щоб гарантувати правильне відображення вітіліго.Як заявляє Mattel, компанія прагне "переосмислити, що означає бути Барбі, або виглядати, як Барбі", додавши, що це дозволить дітям "розігрувати ще більше історій, які вони бачать в навколишньому їхньому світі".У 2019 прототип нової серії компанія показала в Інстаграм-акаунті Барбі. Цей пост швидко став найпопулярнішим за всю історію облікового запису, отримавши понад 60 тисяч лайків.Що стосується нової лисою Барбі, то в Mattel сподіваються, що ця лялька знайде відгук у дітей, які втрачають волосся, і вони зможуть побачити в ній відображення себе.Ляльки барбі стали більш різноманітними / фото MattelУ новій лінійці також є Барбі з протезом. Створювати ляльок з інвалідністю бренд почав ще в минулому році - тоді вийшла інша модель з більш світлою шкірою. Ця лялька була створена в колаборації з Джордан Рівз, 12-річною дівчинкою з протезом руки, яка займається допомогою людям з інвалідністю.У цьому році бренд включив в лінійку другу ляльку з більш темним відтінком шкіри, у неї золотий протез ноги.Друга Барбі - Кена - в цьому році також оновили. Mattel вирішила замінити коротку зачіску Кена на варіант з довгим волоссям. Всього ляльки Кена доступні в чотирьох типах статури, 13 відтінках шкіри, дев'яти кольорах очей і 22 кольорах волосся.Mattel випускає інклюзивні моделі Барбі останні п'ять років. За твердженням компанії, вона прагне піти від сексистських стереотипів і нереальних очікувань краси, колись пов'язаних з лялькою. Зараз продаються Барбі п'яти типів статури, 22 відтінків шкіри, з 76 різними зачісками, 94 кольором волосся і 13 кольорами очей.У Великобританії за останній рік однією з найбільш продаваних моделей стала лялька Барбі в інвалідному візку.Mattel також недавно випустила серію ляльок без поділу за гендерною ознакою. Іграшки комплектуються різними варіантами одягу, аксесуарів і зачісок, й діти можуть зробити ляльці коротке або довге волосся, одягнути їх в сукню або штани.Гендерно-нейтральна лялька від творців Барбі: нехай діти самі виберуть, якою їй бутиТепер барбі може виглядати як завгодно / фото MattelКомпанія Mattel, яка виробляє ляльку Барбі, вже запустила нову лінійку гендерно-нейтральних ляльок з різним набором опцій. Як заявила компанія раніше, діти самі зможуть вибрати, яка зачіска буде у їх ляльки і у що вона буде одягнена - спідницю або брюки.Нова лінійка називається Creatable World ( "Творимо Світ") складається з шести ляльок з різними кольорами шкіри, кожну з яких можна видозмінити за своїм бажанням. У ляльковий набір входять дві перуки з різними зачісками - короткою стрижкою "під хлопчика" і довгими локонами, а також одяг і аксесуари, що дозволяють створити різноманітні образи однієї й тієї ж ляльки.Тепер зовнішній вигляд Барбі залежить тільки від фантазії дитини / фото Mattel"Іграшки відображають нашу культуру, і оскільки світ все більше розуміє важливість інклюзивності, ми вирішили, що настав час створити лінійку ляльок без навішених ярликів", - сказала Кім Калмон, перший заступник голови Mattel Fashion Doll Design.Нова лінійка Creatable World, як повідомила компанія, була придумана за участю групи експертів, куди входили педіатри, психологи, батьки та самі діти.З новою лялькою можна буде створити більш 100 різних образів, запевняє компанія / фото MattelКритикована, але затребуванаКомпанії-виробники іграшок, в тому числі і Mattel, раніше піддавалися критиці за те, що до недавнього часу випускали виключно гендерно-орієнтовані іграшки, які тільки зміцнювали стереотипи в суспільстві з самого дитинства.Зокрема, коли в 1992 році Барбі "заговорила", вимовляти вона могла лише обмежений набір фраз на кшталт "Математика - це важко" та "Підемо по магазинам?"Багато експертів й активісти руху за права жінок відзначали також неприродні пропорції фігури Барбі, які, на їхню думку, могли сприяти розвитку у дівчаток анорексії, і ця критика в результаті привела до того, що фігура у ляльки була змінена.На сьогоднішній день Mattel випускає Барбі з різним типом фігури і кольором шкіри, й вона як і раніше залишається однією з найбільш затребуваних іграшок у світі.У серпні Mattel представила нову ляльку в традиційному образі мексиканської богині, яку шанують у День мертвих в Мексиці / фото EPAПримітно і те, що нова гендерно-нейтральна лінійка запущена в рік, коли Барбі святкує своє 60-річчя.Цього літа Mattel в рамках проекту Barbie Dream Gap Project спільно з Європейським космічним агентством випустила модель Барбі, прототипом якої стала перша італійська астронавт Саманта Крістофоретті - щоб надихнути дівчаток на вибір професії в сфері науки.А за 10 років до цього, в 50-ту річницю Барбі, компанія випустила Барбі "Ангела Меркель" - щоб заохотити підростаюче покоління на кар'єру в політиці.Правда, багато хто тоді не побачили в ляльці подібності з відомим політиком, навіть не дивлячись на те, що Барбі була одягнена в строгий діловий костюм чорного кольору."Барбі Ангела Меркель" була випущена в березні 2009 року / фото GETTY IMAGESФото BBCРаніше стало відомо, що відомий інвестор з ЄС в Нікополі обурений тим, що місто поховано під шаром сміття.Також новий український фільм "Наші котики" вийшов  прокат і вже б'є рекорди в Україні. 

Назад у майбутнє! Поговоримо про те, які зміни стались в Україні за останні 10 років і чи дійсно щось змінилось? Ніколи не знаєш, коли саме ти можеш отримати гіркий досвід від системи. Як це: залишитись на вулиці без грошей, без допомоги поліції, в чужомі місті?Культура, хамство, корупція, політика, права людини і соціальна незахищеність - це стосується кожного з нас. Про це NikopolToday нагадує, щоб кожен із нас міг оцінити, як було ранішо раніше в Нікополі та Україні. І як зараз. "Україна - країна не для людей, не для життя" Я живу в Україні. Це країна ортодоксів, тому що у нас більше ніж половина населення є пенсійного віку (Made in USSR). Більшість людей народилися у Союзі, - і це більш ніж жахливо. Чому? Тому що у більшості із них наче мізки промито і живуть (існують) вони автономно ще у своєму "Радянському Союзі", за весь час незалежності майже не ідучі в ногу із часом. Ці люди - трупи, живі приклади сплячого автономного мозку. І своїм же дітям вони і передають тако ж свій же консервативізм. Вони годуюють своїх дітей "консервами" ще радянського виробницта, бо інших форм культурної їжі вони не знають, тому і годують філософією мамонтового періоду, - де людина, - остання істота в країні. Вони навчають дітей мовчати, не висловлювати своєї думки, - тому що мовчання, - безпечне. Краще мовчати, слухатись і йти строєм, що їм підсовують. Така система, і проти неї йдуть лише одиниці. Я вважаю таких людей героями.Ітак. За останні декілька днів сталося багато чого "цікавого". У неділю (15. 10. 12.), скориставшись вихідним, я поїхав до друзів у Мелтополь.  Їхати довелося обручем, - нащі дороги і планування шляхів, - жахливі, - через Запоріжжя, де автобус простояв більше ніж пів години.  Тим більш, що для нас такі шляхи і транспорт, ну, наприклад - сінкансен, - такіж далекі як і саме існування духовних істот. Вони є, але так далеко до них карачки плестися, щоб тільки побачити, а про впровадженн я взагалі мовчу.. Після Запоріжжя, (доречі, Запоріжжя - найкримінальніше місто Укрїани, - таке собі Чікавого від Made in Ukreine) поїхали на південь, в сторону Мелітополя, де вже кілька годин на мене зачекались друзі.Звісно ж, бас приїхав із запізненням, десь о 14:00 годині. Зустрівшись із друзями, я пішов купувати білет додому., але касирка, розлючена тим, що я заважав їй розмовляти по телефону, сказала, що "білетів немає". Я був шокований, її грубість і бидлоідентичність, - пляма на гарний день. Добре що друзі порадили взяти білет на інше місто, що б потім бересісти і потрапити у своє місто.  Так ми і спланували все, і пішли гуляти по Мелітополь. Але потім...Касирша білет так і не дала, аргументуючи це тим, що буде "по приїзду". Як це "по приїзду" второпати я не міг, з таким обслуговунням я зустрівся вперше. Але і "по приїзду" - білетів для мене не було. Хоча інщі підходили і купували.  І вона розлюченим тоном сказала, щоб я заплатив водієві. Тоді я сів у щойно приїхавший бас, який би міг менедовести без пересадок. Але знову ж... водій перевіряв білети і запитав у мене, я сказав, що я заплачу, як мені і сказаал касир, але водій, водій сказав, щоб я вимітався.Щоб я пішов і купив білет! Я знову ходив до каси, але мене відправили знову ж до того самого водія. Хоча у інших пасажирів білети були. І цікаво, коли вони їх купили? якщо я намагався їх придбати ще зранку і ввчері. Але, як бачите, чомусь саме для мене квитків не було.  Чи то така касирка фобічна, що не дала мені квитків додому тільки тому, що я їй не сподобався і нестандартно виглядаю?Водію я сказав, що білетів немає і мене знову направили до вас. Але йому було всеодно: вимітайся з автобуса, - це те що я почув. Бо у мене не було того клятого білету, який би продали мені. Усім продавати можна, а мені - ні. Неймовірна країна "рівних можливостей"."Коло аду, - розпочлося". А усі автобуси до мого міста були майже зайняті, але вільні місця були! І не одне-два, а ще більше! І ані жінка-касир, ані водій - не допомогли, не давали ні квитка, ні приймали грощі, ссилаючись один на одного. Тоді я і сів на перший ліпший автобус до Запоріжжя, щоб від туди поїхати додому із пересадкою. (більш того, хочу зазначити, що квиток коштував біля 40ка гривень і в нього входило: брудні крісла, підлога і замурзані вікна + відсутність пасків безпеки).Як тільки ми прриїхали у ЗП, а їхали ми майже три  години! одразу ж побіг до каси, купити білет, на перший ліпший рейс до Нікополя. Вже діставши грощі і запитавши скільки коштує білет на найближчий рейс; а він був на 5:30! Але його мені теж не дали, кинувши знайому фразу "по приїзду"... х_х Це "по приїзду" я вже зустрічав у Мелітополі,.. Скільки можна? - думав я.Нічого не залишалося, як сидіти з 21:00 до 5:30 ранку.  Без сил, я сів на скамійку і трохи почитавши, заглибився у сон, але тримав сумку у руках, бо там був гаманець. Декілька разів виходив на вулицю, подихати свіжим повітрям. На вулиц моросив дощ, і постійною рікою пливли автомобілі на трасі. 4 години до Мелітополя і майже 3 години до ЗП, давали про себе знати моїм повним виснаженням... Я задрімав, час від часу вікриваючи очі, але знову очі закривалися самі собою.Прокинувшись, я вирішив піти і купити собі кави з автомату, бо змерз.  Поліз у сумку, а кишеня була відкрита, помітив, - грошей немає! Гаманець пропав! Ще раз обдивився сумку, але окрім книги Рея Бредбері "Вино з кульбабок" - там нічого не було!!! У гаманці було десь 350 гривень, банківські картки і сім-картки для мобільного! Їх хтось вкрав! А на картках було більше ніж 2000 гривень! Я був шокований. Що тепер робити у незнайомому місті без грошей, я навіть квиток не встиг купити, бо продають його по своєму "приїзду"! Поліз у кишені, - там лише 20 гривень, а квиток коштував 38 гривень. Тоді я згадав циганок і дівчину, що сиділа поруч і подивлялася на мене. Можливо це хтось із них зробив?Буває ж таке, коли циганки якимось чином маніпулюють своїми жертвами, що ті самі віддають грощі і усе цінне, а потім, - забувають про це. До тогож - я був виснажений...Але поруч ще сиділа жінка, що постійно на мене дивилася...Чому? Не знаю, це могла бути і проста зацікавленість а не планування крадійки... Я цього не міг знати. Одраз ж я пішов до каси і попросив  про допомогу., повідомивши про злочин. Але касирка ліниво відповіла мені про гаманець: невже ти не знаєш, що тобі його ніхто не поверне, навіть якщо я дам об"яву через мікрофон?" Я сказав розлючені слова: спасибі за допомогу.Сам пішов розпитувати людей, чи ніхто не бачив як хтось підходив до мене, поки я спав. Всі вони невизначено казали, що ніхто не підходив, і дівчина, що сиділа поруч, теж так сказала. Ніхто нікого не бачив і не чув. Моя хата з краю, - нічого не знаю. Типічний україгнський менталітет. Та щей камери спостереження в цьому залі чекання - не було. Халепа! Але факт є факт, коли я зайшов до Автовокзалу, - грощі були, і якщо їх не повернуть - я не зможу повернутися додому. Я не знав, що робити: люди кліпали очима і робили вигляд, що вони нічого не знають, клялися і божилися...Касир сказав, що треба 38 гривень на проїзд,  я нашкріб у кишенях лише 22! Я не знав, що мені робити в такій  ситуації... сидячи на лавці, знову перепитував людей, але безрезультатно, просив грошей - ніхто не хотів допомагати.  Я залишився сам на сам із своєю бідою, і подзвонити нікому не міг, бо кошти на рахунку телефона закінчилися.Відчай. Я знову звернувся до касира, але вона відмовилась допомагати. І тоді я вирішив зателефонувати у міліцію. По телефону я розповів ситуацію. Вони обіцяли скоро бути, але приїхали тільки через годину.  Коли приїхали, знову мене перепитали, попросили показати місце де я сидів, обшукали людей. Запитали які купюри грошей у мене були, але у нікого не знайшли.  І тільки зараз, якимось чином, продавчиня із внутрішнього кіоску сказала, про жінку що поруч чиділа зі мною. Що це можливо вона зробила, і деякі люди потроху почали дорогами/шляхами тикати на неї. А раніше невже не можна було сказати? Коли вона була тут? А зараз вже втекла, тільки почувши що я телефоную у міліцію. Вони намагалися відшукати ту дівчину, але так і не знайшли.  Вона наче крізь землю провалилася.  Встигла втекти.Міліціонери сказали, що мене доведеться везти у дільницю, щоб написати протокол. Що це займе небагато часу. Але які це були брехливі слова! Зараз, я напевно вже більше ніколи не захочу опинитися у будь якому відділку Україні. Ніколи у житті, я не буду просити допомоги у міліції після цього дня. Привезли мене у відділок. Жахливе місце! Одразу ж я побачив, що там сиділа п"яна жінка-проститутка,  що сиділа апофіозно на столі, дивлячись на хлопця за гратами п"яними очима. Обшарпані стіни. Сморід. Далі мене провели за грати і наказали "чекати"  тут, прямо поруч із проституткою і хлопцем, який зчинив розбій. Згодом міліціонери привели ще якогось злочинця напідпитку, і залишили поруч мене!  Напроти мене, за столом спав нападник, із-зі грат на мене дивилася жінка-проститутка, а зовсім поруч, хвастався вбивством чоловік напідпитку, все повторюючи, що вбив власного дідуся! Розбудивши нападника за столом, почав до нього лізти, хвастатись, що ВБИВ свого ДІДУСЯ!!! Вжавшись у стінку, у мене перехопило дихання. Я мовчав, - ніби мене тут немає.  Шокований, де саме я зараз знаходжусь і з ким саме, питав у себе чим я заслужив сидіти за гратами зі злочинцями!? Я потерпілий, а не злочинець! То ж невже немає іншого місця, для чекання?! Певно що у наших українських дільницях - немає. Потерпіли/нападники, вибачте, - одна страва?Потім вбивця дідуся почав бити стальні двері, за якими сиділи міліціонери. Я все не міг відійти від шоку, не знаючи, що робити і куди тікати.  Три години  я перебував із цими виродками, і більш того, я бачив власними очима, як міліціонер бив вбивцю дідуся кулаками, ногами і головую об стінку. Розтеклася кров. Міліціонери і інщі злочинці разом сміялися. На підлозі була кров. У коридорі теж була кров.  Хтось сопів за стіною за іншими гратами. Обшарпані жахливі стіни - це запам"ятаю на все життя. Міліціонери, як покривали матом усе як зеки. Я - незрозуміло чому стояв посеред цього хаосу, і напевно все ж таки благав Бога, щоб я зміг потрапити додому.  Один з міліціонерів кричав на мене, крив матами, що я загубив гаманець і чому не заблоквав картки. Під його очима запеклися кругу, сам кістлявий і з розширеними зіниціями - він був під кайфом...Один - все продовжував бити злочинця, який благав добити його...Я - побачив усе це власними очима. Це один із чорних кутів сучаної України., про який я дізнавався лише по новинах.  А міліціонери, які проходили повз мене, знущались з мене. Сміялись, чи хлопець я чи дівчина, на що я відповідав розлючено: та хочь і воно, яка вам різниця?! Тільки б відчепилися від мене...Справжній жах.  І тільки у четвертій годині ранку прийшов слідчий, і повів у свій кабінет на другому поверсі, писати заяву. Він був не задоволений, бо його розбудили посеред ночі. Свою агресію він одразу ж почав кидати на мене, обкладаюи матами і ніщівним поглядом. Він був, грубий, матерився, і теж знущався із мене. Поки я писав, він казав, що я тупий, бо я зробив декілька помилок у заяві, хоча я просто був виснажений переїздами і безсонною ніччю. А він матерився: "ти що сука писати не вмієш, блять, дебіл"? Він навіть сказав, що я обкурений, хоча я не курю взагалі. Але у нашій міліції - будь"який злочин можуть накласти на першу ліпшу людину.  Саме тому я побоявся знімати на телефон знущання над злочинцем і побиття...Він написав у заяві, що грошей у моєму гаманці взагалі не було, так як я із нішого міста і не зможу приїздити сюди. Більш того, наказав писати російською. Він сказав, щоб я навіть і не сподівався, що гроші повернуть мені. Навіщо тоді взагалі міліція, яка навіть гаманець повернути не може?! Я просив про допомогу, бо у мене не було грошей на повернення додому, а він відповів, що "вони не благодійний фонд"...Він запитав, так чого я хочу від міліції. Я так і сказав вже, що сподівався що вони знайдуть гаманець, хочаб із картками, щоб я міг зняти грощі, але марно - міліція, - це орган, який займається зовсім іншим - збором данини із підпільних казино і наркозаводів. На більше вони не спроможні! Він повторив, що вони не благодійний фонд, і допомагати не будуть! Що це за міліція?! Яка не надає реальної допомоги людям?! Навіть кілька десят гривень на повернення додому...Мені сказали, що я вільний.Деякий час я ще чекав, поки мене випустять із-за грат, але я не знав як тепер дійти до Автовокзалу, у зовсім незнайомому мені місті. Мені вказали напрямок рукою. "Іди!"І все - я пішов ні з чим, - зате з новими уявленнями про правоохоронну систему.  Ще більше виснажений і шокований. Руки тремтіли, а ноги тремтіли від того, що вже не могли йти. Я заблукав на вулицях міста, і запитавши у жінки тільки дізнався куди йти. Не сподівайтесь на міліцію взагалі! Не не тільки не можуть вас захистити, а можуть і сами із вас познущатись.  В Україні, на цей час - дуже необхідно носити із собо зброю, бо НІХТО, окрім ВАС САМИХ - не захистить! Носіть із собою пістолети, шокери, чи хоча б - балончики. Не засипайте, чи навіть не дрімайте  у суспільних місцях - бо ніхто вам нес каже хто вкрав ващі речі, із оточуюючих. Від міліції і адміністрації Автовокзали - допомоги реальної не дочекаєтесь ніколи, так і навіть від самих людей поруч... Зло поруч.Україна - країна у якій я народився, і напевно помру. Україна - країна нелюдських умов життя, країна фобій, сексизму і гомофобії, нецензурної лайки, постійно п"яних підлітків і товп із гопо-биків у адідасі. Україна - вже не Україна, бо Україною вона була сотню років тому, поки її не згвавтувала росйіська радянська культура, - тоді ще була справжня Україна, ще була українська культура, справді "щірі" українські люди. Після Союзу, в людях не залишилось добрих якостей. Україна - країна більшістного бидла і одиниць-інтеллектуалів, які самотушки повинні боротися із системою за своє вільне життя і права. В Україні - живуть найбідніщі і одночасно найбагатщі люди усієї Європи.  Багаті - у маєтках із озерами  і полями для гольфу у заповідниках, а бідні - у коробка радянського виробництва ( квартирах ), які б давно треба було знести, за повний архітектурний несмак. В Україні знущаються із тих, хто не схожий на більшість, виключенням є лише расизм - цього у нас насправді немає. В Україні - великі  міста трохи більш продвинуті, але з ще більшою сірою масою людей, які живуть для того, щоб існувати, не маючи цілі.  А в маленьких містах час майже зупинився, одраз ж після розпаду Союзу. Ні, Україні не ізольована - вона просто таки гниє і вмирає: морально, культурно, історично і фізично. Я буду щасливим, якщо мої слова будуть неправдиві, і згодом усе буде добре, - але сліпо у це вірити, - смішно. Бо ніхто реально не хоче об"єднуватись і йти щось робити.Люди пливуть за течією цієї сточної канави... Беззупину. Це все жах.Це все гірше за жах, - це морок із якого майже неможливо вибратись. Ні, я все ж таки дібрався до Автовокзалу, годину блукаючи по вулицям міста. Добре, що водій був згоден відвезти мене безкоштовно, щоб потім мене зустріли у місті і розплатилися.  У автобусі я майже знепритомнів, без сил, - боліло серце, - не витримуючи того жаху, що зі мною сталося.  За запотівшими брудними вікнами - гуляв до обрію туман.  Такий же туман, як і у більшості блукаючих у ньому людей, - українських головах. Вдивляючись у туман, я запитав себе: тож яке в нас майбутне? - Туманне, - відповів мені обрій, десь далеко там. Автор Rayan RienerРаніше ми писали коли вийде в український прокат стрічка "Тихе місце 2".Також нагадували, що нікопольці знервовані тим, що в лікарнях міста занадто багато хворих.

Стало відомо, як саме живе сліпа собака з Нікополя у телеведучої Оксани Марченко в Києві. Песку Касю готують до операції на очах.Українська телеведуча поділилася новинами про тварину. Про це NikopolToday дізнався з Facebook, з посиланням на Інформатор. Собачку з Нікополя оглянув ветеринар і зазначив, що операція з видалення пухлин, пройшла успішно. Зараз у Касі все добре, вона набирається сил та готується до подальшого лікування вже по офтальмології. «Звичайно, їй складно стрибати на трьох лапах, але ми щось придумаємо. У мене є ідея пошити їй «чобіток», щоб лапка могла хоча б діставати до землі. Попереду ще консультації у окулістів, про що я неодмінно розповім. Любіть один одного і діліться добром», - написала Оксана Марченко.Песка, яку відвезли виходжувати до Києва, довго звикала до нового місця проживання. Вона боялася виходити на вулицю. Зараз її прищепили, тому з нею намагаються більше гуляти у дворі.На жаль, Касі видалили матку із яєчниками, щоб врятувати їй життя. Але це значить, що в неї не буде цуценят.Раніше ми повідомляли, як правильно карати дітей за їх погані вчинки - рекомендації психологині допоможуть Вам порозумітись з дітьми. Нагадуємо, гроші на дороги із Дніпра до Нікополя виділено із облради: чи не загублять в ямах дорогою?

Авторська стаття від NikopolToday для розділу "Власна думка" від Rayan Riener про головне: Сенс Вашого Життя. Кожен колись задумується про це. Рано чи пізно, це питання змушує зупинитись і визначитись із Покликанням. Як визначитись із Покликанням - якщо це про Вас, читайте далі. Я хочу, щоб ви задумались про: Сенс Життя. Кожен колись задумується про це. Рано чи пізно, це питання змушує зупинитись і визначитись із Покликанням. Коли ви визначились із Покликанням, ви можете зайнятись і Зродною працею.  А там вже і життя на марне – не проживете. Почнете роботу над власною Біографією. Але все житті доведеться відстоювати власну Свободу Особистості. Та нести Правову відповідальність…~[Шлях] Вільної ОсобистостіЩо таке особистість, спитаєте Ви?«Особистість»  - особистістю можна назвати людину, яка досягла такого рівня соціального розвитку і самосвідомості, який дозволяє їй знаходити і обирати серед цінностей культури особистісні смисли, самостійно виконувати відповідну перетворювальну діяльність, свідомо і відповідально здійснювати саморегуляцію діяльності й власної поведінки...(Які ознаки характеризують Особистість) характеризують такі ознаки:Перевір, чи маєш всі ці ознаки особистості.1. розумність (визначає рівень інтелектуального розвитку);2. відповідальність (рівень розвитку почуття відповідальності, уміння керувати своєю поведінкою, аналізувати свої вчинки і відповідати за них);3. свобода (здатність до автономної діяльності, прийняття самостійних рішень);4. особиста гідність (визначається рівнем вихованості, самооцінки);5. індивідуальність (несхожість на інших).(Що визначає Особистість ?) визначають:- неповторні фізичні якості,- психічні процеси,- темперамент,- характер,- здібності,- мотивація,- потреби,- інтереси.Що таке Особистість, індивід та індивідуальність:Індивід утотожнює загальні властивості людини, як організму.Індивідуальність утотожнює специфіку окремої людини, причому специфіка ця може носити спадковий чи випадковий характер.Особистість — результат процесу виховання і самовиховання. «Особистістю не народжуються, а стають» [А.Н. Леонтьєв] Діти не мають особистості, оскільки відповідальність за їх вчинки ставиться їхнім батькам. На думку Л.І. Божович, можна виділити два критерії особистості, що сформувалася:1. Людину можна вважати особистістю, якщо в її мотивах існує ієрархія в одному певному сенсі, а саме якщо вона здатна долати власні спонукання заради чогось іншого. У таких випадках кажуть, що суб'єкт здатний до опосередкованої поведінки. При цьому передбачається, що мотиви, по яких долаються безпосередні спонуки, соціально значущі.2. Здатність до свідомого керівництва власною поведінкою. Це керівництво здійснюється на основі усвідомлених мотивів-цілей і принципів.    "Особистість" — це індивід, який "усвідомлює" свою індивідуальність.Як правило, людина, яка стає на шлях вільної особистості, - не покидає його,  оскільки куштує найкращий смак із людської сторони життя. Шлях особистості, - нелегкий, але свобода – варта того, щоб нею жити, жити справжнім життям із цілями, а не існувати, як частина механізму, яким користуються сильні світу цього. Творити свою Долю самостійно, та впливати на Долю суспільства, Творити Історію, бути її учасником, а не пасивним споглядачем, - ось що передбачає Шлях Вільної Особистості.P.S. Ця стаття, також є частиною історії, оскільки вперше була підготовлена для Українського Розмовного Клубу (Нікополь), де і була озвучена. Гадаю, зараз саме той час, коли світло тих думок, може надихнути і Вас, мої улюблені читачі.Автор Rayan RienerТакож ми розповідали - чи варто карати своїх дітей? А ще раніше показували, як живе сліпа песка з Нікополя у Києві.

ЗМІ Нікополя неодноразово писали про історію хвороби Світлани Болжеларской, тому вирішили і ми нагадати від NikopolToday. Їй терміново потрібна операція в Німеччині. Німецькі лікарі готові зробити нікопольчанціі операцію в поточному місяці, якщо вона спочатку заплатить за неї аж 24 300 євро.На даний момент титанічними зусилями волонтерів, актевістів та близьких зібрано більше половини необхідної сумми. Щоб остаточно закрити збір грошей, адміністратор групи «Лапинка. Новини» Ліна Фролова ініціювала збір макулатури і пластику. Зібрану сировину вона здає в пункти прийому, а виручені гроші переводить або передає Світлані. Про це NikopolToday передає від Нікополь-Арт, що дізнався у вищезгаданій групи.Взяти участь в акції може кожен бажаючий. Допоможіть врятувати життя Світлани та маму для сина. Більш детальну інформацію можна дізнатися за телефоном +38 050 70 356 00.Нагадаємо, ми писали раніше про історію Світлани та її сина за цим посиланням. Фото Нікополь АртТакож ми розповідали, як волонтери в місті Марганець шукають нового господаря песику. І повідомляли, як вижити в Нікополі, коли небезпка чатує на кажному кроці: поліція не допоможе, а зло всюди.

Нікопольчанин, Євген Поночовний, не чекаючи снігу, вирішив прогулятися ввечері по вулицях рідного міста. Під час прогулянки він зробила кілька фото і поділився з ними з друзями в мережі Facebook. Також представимо і фото двох інших фотографів з Нікополя. Вечір йде, приходить ніч, а разом із нею тільки мафія але і творчі люди, що отримуют натхнення від порожніх вулиць міста. Про це NikopolToday передає від Нікополь Арт. Кругом зажгутся фонари,И свет в домах душе так дорог.Гулял бы ночь я до зари.Люблю вечерние прогулки,Хожу я часто дотемна.Родные с детства переулкиВлекут приветливо меня.Вечерний город весь как сказка,Огни на небе, на земле,И суток близится развязка,И всё смолкает в тихом сне.Тарас ТимошенкоФото з групи "Гарний Нікополь".Фотографи Євген Поночовний / Костянтин Аверков / Павло ГусєвТакож ми нагадували, що за дискримінацію в Україні можна потрапити за грати. ЛГБТ також люди!До речі, Вам буде цікаво побачити, як виглядає передмістя Нікополя - підсніжники пробиваються.

Поки українські право-радикальні націоналісти особливо стурбовані існуванням геїв в Україні, реальні проблеми йдуть до наших будинків. Злочинці в Нікополі, тепер здається не бояться нікого, і вриваються прямо до наших осель.Ми всі в непезпеці! В Нікополі молодий хлопець увірвався до будинку нікопольчан і жорстоко побив підлітка. Про це NikopolToday передає від 34. Надзвичайна подія трапилася ввечері 31 січня у старій частині міста Нікополь.Як повідомляє пресслужба ГУ НП, зловмисник увірвався до будинку, де жив 15-річний хлопець з матір'ю.Будинок постраждалих нікопольців / фото 34.uaПогрожуючи нещасній жінці, він став бити підлітка і вимагати гроші, які нібито заборгував йому неповнолітній. У цей час до будинку зайшли сусіди, які намагалися зупинити розбійника, але він ніяк не відреагував на зауваження, а почав ламати в будинку меблі. Після чого забрав ігрову приставку й утік.Працівники поліції виїхали на виклик але вже було пізно, тому вони тільки опитали постраждалих і свідків. Нападника вдалося затримати протягом години.Слідчим за погодженням з місцевою прокуратурою йому оголошено про підозру за ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (розбій). Санкція статті передбачає покарання від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.Фото 34.ua / PinterestРаніше ми повідомляли, що бидло в Нікополі нікуди не ділось і чатує на кожного з нас у купах сміття.І нагадували, ось чому у Європі - сміття це великий прибутковий бізнес, а в Україні ми тонемо у власних відходах.

Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту [email protected], щоб все місто почуло Ваші думки. * * * *Через кілька годин після моменту, коли Київ залишився позаду, світло вимкнули (а це значить, що ще біля ста сторінок книги я встиг прочитати до «відбою» у цьому радянському музеї...), люди нарешті почали вмощуватись спати, завершаюся свої теревені, у яких важко віднайти сенс... ...мережі вже немає, безлюдні простори, йдуть за поїздом, який нагадує мешканцям хуторів кінця 19/початку 20-го сторіччя, що вони у цоьму вакуумі не самі і десь далі існує інше життя. Хоча в наш час, в нашій країні, вже важко визначити, чи міське дороге життя краще за ділянку і автономний будинок......молоді дівчата, із сусіднього вагону знову починають співати, повертаючись додому з якогось вокального конкурсу у Києві, з нагородами. Раптово вони починають співати опенінг з TV-ShoW «Слуга Народу» і десь на середині пісні вже співає пів вагону, а я в цей час згадую цікавого хлопця на вокзалі у модерновому-кілті, з косухою на плечах і пірсингом на обличчі; і тут мене накривають емоція, що це вже зовсім інша країна, іншими людьми, дітьми, тінейджерами, молоддю, а також думки, чи не зайвий я на цій землі?Нагадуємо: Люди самі розводять котів і собак, не роблять стерилізація й викидають потомство страждати на вулиці міст, де на них чатують догхантери та маніяки. Чи є мені місце серед цих людей, і коли вже нарешті завершиться ця травля проти мене, яка вже давно не йде від гомофобів, а на 100% від українських ЛГБТ? Майже не залишилось людей, які мене справді знають в Україні, окрім родини. Тільки щоденний буллінг, дискримінація зі сторони ЛГБТ та їх друзів-ксенофобів... І все більше читачів з Європи, Америки, від яких я не отримую нічого іншого окрім позитивних емоцій, натхнення та стимулу далі творити, але вже не для України, де будь-яку підтримку чекати марно, отримати неможливо, довіряти обіцянкам - без сенсу. Я сам на сам, зі своїм болем, проблемами, закритий, бо у відповідь тільки і бачу зловтішання людей. Пісня закінчилась, і цієї миті мої думки перервали оплески у вагоні. Все ж, зважуючи все, я б не хотів бути «слугою» для такого народу, або для окремих його частин чи анклавів, до яких я долею приписаний але не належу, без пояснень, затравлений цими представниками, яким насправді не цікаво хто ти, тільки би вкусити та отримати свою дозу крові, збираючись у зграї, як бидло і атакувати, безкарно.Автор Rayan RienerВарто знати: Як задовільнити статевого партнера в ліжку, щоб отримати найкращий секс та емоційне задоволення?

У прокат виходила «Середина 90-х» - режисерський дебют актора Джоні Хілла про дорослішання хлопчика Стіві в провінційній Америці 20 років тому. Зовсім юний головний герой знаходить сенс життя в катанні на дошці, приєднується до групи скейтерів, які на кілька років старше й стає частиною компанії волелюбних та бунтівників-дітей.Назавжди юність - весь час тільки 18 років: 40 нових фільмів про підлітків. Про це NikopolToday передає від TheVillage. Навіть якщо Ви народились у 90-х - радійте, вони зараз в моді. Тож час повернути молодість.Кінооглядач Аліса Тайгова розповідає про неочевидні (й очевидні) нові фільми про підлітків, які точно варті уваги скільки б років Вам не було.Нагадуємо: Нікопольці повстали проти стихійних звалищ сміття та йдуть у наступ, щоб вичистити все навколо.«Алекс Стрейнджлав»«Алекс Стрейнджлав» / Alex StrangeloveНайсвіжіший в школі, відмінник, ініціативний і трохи сором'язливий Алекс з безглуздим романтичним прізвищем Трулав нарешті набрався сміливості та запросив вподобану сусідку по парті спершу зробити загальний проект, а потім і зустрічатися. Але, яка б ідеальна вона не була, Алекс не поспішає займатися з нею сексом. Й знайомство з юним, кучерявим й сексуально розкутим Еліотом, здається, пояснює, у чому, власне, справа.Дивіться також: «З любов'ю, Саймон» - сентиментальна та мила історія про камінг-аути, якими вони можуть бути тільки в країні, де одностатеві стосунки не вважають патологією.Режисер: Крейг ДжонсонУ РОЛЯХ: Деніел Доен, Мадлен Вайнштейн, Антоніо МарціалеДивитися: netflix«З думкою про прірву» / Minding the GapВідвертий док про те, як скейтбординг рятує молодих хлопців від самотності, нещастя в родині, нерозуміння в школі і штучно намальованих кордонів. Фільм побудований як інтерв'ю балакучих голів, але замість знаменитостей - звичайні хлопці, зовсім юні і дорослі, які згадують, як дошки і знайдені під час катання нові друзі змінили їхнє життя, - ідеальне документальний супровід до «Середина 90-х».Дивіться також: «Скейт-кухня» - фільм на основі документальної історії банди молодих нью-йоркських скейтерш, що катаються по улюбленому місту всупереч батьківським заборонам і стереотипам про те, що належить і не належить дівчатам.Режисер: Бінг ЛьюДивитися: hulu"Місячне сяйво" / MoonlightДивовижний оскарівський переможець - маленьке незалежне кіно про дорослішання темношкірого хлопчика в дуже нещасливих обставин, чиє почуття до близького друга так і не могло розкритися. Два шляхи - мафіозна кар'єра під наглядом старших злочинців або роман з людиною своєї ж статі: результат очевидний. Меланхолійна притча про те, що обставини сильніше нас визначають, ким ми в підсумку будемо.Дивіться також: «Називай мене своїм ім'ям» - суперхіт минулого року про те, як приємно закохатися в перший раз в Армі Хаммера, особливо якщо за це не засуджують батьки. Велика сцена з персиком додається.Режисер: Баррі ДженкінсУ РОЛЯХ: Алекс Р. Хібберт, Ештон Сандерс, Треванте Роудс, Наомі Харріс, Жанель Моне, Махершала АліДивитися: netflix«Керрі Пілбім» / Carrie PilbyНедурний (що логічно) фільм про дівчинку-вундеркінда, яка випустилася з Гарварду в 18 років, але гроші заможного тата витрачає в основному на психотерапевта. Керрі Пілбім, з дитинства має репутацію генія, проте по-дурному вкарбувалася в роман з університетським викладачем і без п'яти хвилин одружених, щоб перевірити себе на міцність. Але, виконуючи завдання лікаря, вона поступово з'ясовує, що потрібно для щастя їй самій, а що вона робить, намагаючись довести щось оточенню.Дивіться також: «Леді Берд» - сучасна класика про дорослішання дівчинки з бідної каліфорнійської сім'ї, яка мріє бути письменницею і актрисою, а батьки бачать її тільки в сільськогосподарському коледжі. Або «Сьєрра Берджесс - невдаха» про не канонічно симпатичною флейтистка, яка намагається потоваришувати з найпопулярнішою дівчиною в школі і розібратися в своїх почуттях до місцевого красунчику.Режисер: Сьюзен ДжонсонУ РОЛЯХ: Бел Паулі, Нейтан Лейн, Гебріел Бірн, Ванесса БайєрДИВИТИСЯ: netflix«Ніколи не повертайтеся» / Never Goin 'Back«Відв'язні канікули», коли у тебе зовсім немає грошей: дві кращі подруги-відірву планують поїздку в самий дешевий відпустку, але навіть на нього треба десь знайти грошей. Наполовину наркоманська комедія, наполовину підморгування всім героям Ларрі Кларка без їх важких залежностей і небезпечного промискуитета. Борзов і не дуже розумне кіно про те, що недоумство і відвага в якомусь віці важливіше зваженого погляду на світ і дотримання правил.Дивіться також: «Американська милашка» - роуд-муві про юну американку з дуже бідної сім'ї, яка сподівається залишити проблеми позаду, приєднавшись до мандрівної групи шахраїв-комівояжерів.Режисер: Августин ФріззеллУ РОЛЯХ: Майя Мітчелл, Каміла МорронеДивитися: amazon«Відведи мене до річки»«Відведи мене до річки» / Take Me to the RiverЧудовий саспенс епохи #metoo і доків в дусі «Залишаючи Неверленд»: в гомофобних велику родину на свята приїжджає підліток з батьками, подумки готуючись відповідати на шпильки про теперішніх та майбутніх дівчат і чоловіче призначення. Тато і мама обіцяють зберігати секрет сина, поки не відбувається суперечливий інцидент з однією з маленьких дівчаток в селі. Майже на рівному місці адреналінове кіно про неможливість бути собою і колективної павутині брехні.Дивіться також: «Розповідь» - гучна драма на основі реальних подій про жінку, яка вже тільки в дорослому віці згадує про домагання до неї тих, хто не викликав підозр.Режисер: Метт СобельУ РОЛЯХ: Логан Міллер, Робін Вайгерт, Джош Хемілтон, Річард ШиффДивитися: amazon«Біла дівчина» / White GirlНатуралістична драма про підліткової наркоманії із зіркою «Батьківщини»: молода дівчина з усіма привілеями підлітка з нормальної родини починає зустрічатися з латиноамериканським хуліганом, потрапляє спочатку в веселі, а потім і небезпечні колотнечі, а в підсумку залишається наодинці з купою наркотиків зовсім одна, без надійних друзів і підтримки дорослих. Наркоманія - це спосіб життя, стигма та ізоляція, навіть для білих дівчат.Дивіться також: «Гарний хлопчик» - драма з відмінними ролями Стіва Карелла і Тімоті Шаламов про те, що іноді від залежності не рятує ні найкращий у світі тато, ні дорогий Рехаб.Читайте також: Нікополь Арт про «Самукоморі». Режисер: Елізабет Ешлі ВудУ РОЛЯХ: Морган Сейлор, Брайан «Сені» МаркДивитися: netflix.«Будинок завтрашнього дня» / The House of TomorrowСимпатичний фільм з заяложеної фабулою, але енергійний і надихаючий - про те, що відбувається з хорошим хлопчиком, коли він зустрічає плохиша. Раціональний Себастіан з великими планами на майбутнє, інженерними амбіціями і гиперопекают бабусею потрапляє під вплив панк-рокера з хворим серцем і занадто турботливим батьком. Два краще, ніж один, - одне одного їм тільки і не вистачало. Бунт як вічний спосіб заявити про себе і дружба, без якої нічого б не було.Дивіться також: «Сінг-стріт» - чарівний мюзикл про те, що більшість молодіжних суперхітів пишеться для того, щоб звернути на себе увагу тієї самої дівчини. Або «Як знайомитися з дівчатами на вечірках» - фантастична історія кохання инопланетянки і підлітка-панка в Лондоні кінця 70-х.Режисер: Пітер ЛіволсіУ РОЛЯХ: Аса Баттерфілд, Алекс Вулф, Нік Офферман, Еллен БерстінДивитися: itunes.apple«Неправильне виховання Кемерон Пост» / The Miseducation of Cameron PostДізнавшись про гомосексуальність дочки-підлітка, батьки маркують Кемерон Пост як проблемну і відправляють в як би виправний табір для геїв і лесбійок, щоб її «переробили в нормальну». Але, які б плани у авторитарних дорослих не були на неповнолітніх підопічних, Кемерон Пост знайде в таборі справжніх друзів і почує багато історій батьківського засудження від своїх однолітків. Нелегке, але важливе кіно про те, що стоїть за методикою лікування гомосексуальності і як це травмує юних дівчат і хлопців.Дивіться також: «Ми, койоти» - реалістична історія про хлопця і дівчину, які помчали кудись подалі від звичних обставин, щоб почати життя вільно і з нуля в Лос-Анджелесі, і розуміють, що їх там ніхто не чекав.Режисер: Дезіре АкхаванУ РОЛЯХ: Хлоя Грейс Морец, Дженніфер Ель, Джон Галлахер-молодший, Саша ЛейнДивитися: itunes.apple«Покладіться на Піта» / Lean on PeteЗахоплююча дух історія прихильності сироти Чарлі до коня Піту. Виріс без матері, Чарлі прикипають до Піта як вихованцеві, хоча це і порушує всі правила тваринників: кінь для перегонів - просто кінь, а не домашня тварина. Чарлі вирішує викупити Піта, а якщо не вийде - врятувати його від перепродажу та швидкої смерті.Режисер: Ендрю ХейУ РОЛЯХ: Чарлі Пламмер, Емі Саймец, Тревіс Фіммел, Стів БушеміДивитися: itunes.appleДо речі: Нікополь Арт писав про те, як ми будемо жити на Марсі. "Хороший хлопчик""Хороший хлопчик"Миле російське кіно про старшокласника з спального району, якому хочеться звернути на себе увагу гоповатой шкільної красуні і молодої вчительки англійської мови, домовитися з батьками і не розлютити викладачів. Легковаге кіно, напхане стереотипами про шкільні ролях, але незвично приємне для ока і дотепне - що з вітчизняними фільмами буває так нечасто.Дивіться також: «Ганчірковий союз» - комедія про підлітковому анархічному об'єднанні для зламу засад, радісного чаду і поетичного розмаху.Режисер: Оксана КарасУ РОЛЯХ: Семен Треськунов, Костянтин Хабенський, Михайло Єфремов, Олександр ПальДивитися: kinopoisk, tvigle, ivi"Будинок" / HomeБельгійська драма з суворим північноєвропейським настроєм про підлітка, який живе в благополучній родині кузена, але одержує тільки поблажливе ставлення від дорослих. Життя його і його однокласників і зовсім інші інтонації дитячо-батьківських конфліктів в центрі сюжету, який не віщує нічого доброго. Конфлікт поколінь звучить і виглядає інакше, ніж 20 років тому, але несе в собі стільки ж знецінення і байдужості.Дивіться також: «Хто в п'ятницю народився» - поетичне і красиве кіно про нещасливе дорослішання, зняте обдарованим монтажером Терренса Маліка з летить камерою і одним з кращих акторів нового покоління Таєм Шериданом.Режисер: Фін ТрохУ РОЛЯХ: Кевін Янссенс, Джероєн Персеваль, Наталі Броодс«Майже сімнадцять» / The Edge of SeventeenТочне кіно про конкуренцію, ревнощів і труднощі самовизначення з Хеллі Стайнфелд, яку давно ніде не було видно. Між старшокласником і її найкращою подругою пробігає чорна кішка, коли одна починає зустрічатися зі старшим братом інший. Дотепне кіно про втрачену і знову знайденої впевненості в собі з чудовою роллю Вуді Харрельсона як джерела самих їдких кількостей і вікової мудрості.Дивіться також: «Восьмий клас» - прониклива комедія про труднощі дорослішання в епоху соцмереж і всюдисущих стандартів поведінки.Режисер: Келлі ФремонУ РОЛЯХ: Хейлі Стайнфелд, Хейлі Лу Річардсон, Блейк Дженнер, Кіра СеджвікДивитися: amazon«Я люблю тебе, татусю» / I Love You, DaddyВтрачений і так і не вийшов в прокат через звинувачення в домаганнях Луї Сі Кея, але чарівний і важливий фільм на злободенну тему - теж по порядку. Чи розуміють зовсім молоді люди, як розпоряджатися своєю сексуальністю, і не користуються дорослі їх вразливістю? Дочка головного героя, старлетка і обаяха (Хлоя Грейс Морец), починає зустрічатися з дорослим режисером (привіт, Вуді Аллен, в ролі якого Джон Малкович), мріє про секс з ним і ставить в тупик неспокійного батька (Луї Сі Кей), який знав , звичайно, що його дочка виросте, але точно не таким чином.Дивіться також: «Чистокровні» - кривавий і смішний фільм про смертоносних кращих подружок, яким дуже набрид один з батьків.Режисер: Луї Сі КейУ РОЛЯХ: Луї Сі Кей, Хлоя Грейс Морец, Джон Малкович«Патті Кейкс» / Patti Cake $Життєстверджуюча історія про чарівною дівчині плюс-сайз, яка вирішує стати реперша, незважаючи на те що життя кругом - в гнітючому і порожньому Нью-Джерсі - НЕ обіцяє нічого хорошого. Там, де інші знайдуть тільки привід для депресії - в ненависній роботі, бідності, хворобах близьких, - Патті Кейс відшукає стимул для того, щоб почати перші кроки до музичної кар'єри і власного звільнення.Дивіться також: «Моріс з Америки» - тепла драма про афроамериканців, виживати в інертному Німеччини в компанії турботливого батька.Режисер: Джеремі ДжасперУ РОЛЯХ: Даніель Макдональд, Бріджет ЕвереттДивитися: kinopoisk, amazon, itunes.apple«Чужа ненависть»«Чужа ненависть» / The Hate U GiveФільм-гасло руху Black Lives Matter на основі книги-бестселера про Америку між Обамою і Трампом. Головна героїня з хорошою чорної сім'ї, що живе в згуртованому ком'юніті і учнівська в благополучній школі, стає свідком смерті ровесника - його застрелив білий поліцейський. Далі похорон, ходи, мітинги, новини і загальні спроби сформулювати, що з цим світом не так.Дивіться також: «Округ Хейл вранці і ввечері» - один з найпомітніших американських доків минулого року і номінант на «Оскар», замальовка афроамериканського співтовариства в сучасній Алабамі, штаті з жорстокою рабовласницької історією. А також «Ми, тварини» - про непростий дорослішання хлопців з небагатих родин в провінційній Америці.Режисер: Джордж Тіллман-молодшийУ РОЛЯХ: Амандла Стенберг, Реджина Холл, Расселл ХорнсбіДивитися: amazon«Мадлен Мадлен» / Madeline's MadelineСкладно влаштоване і трепетно ​​зняте кіно про подвійність акторської природи і особливості сприйняття світу з розладом. Головну героїню Мадлен віддають на арт-терапію в артистичний клас, де у дівчинки з'являються нові друзі та іншої авторитет - наставниця з акторської майстерності. Завдання в класі будуть тимчасово приносити полегшення, а тимчасово приводити до зривів - і Мадлен буде розщеплена на дві половини: одобряемую і неприкаяну.Дивіться також: «Тельма» - гіпнотичний трилер про молоду студентку біофаку, у якій виявляється надприродний дар впливати на події і одночасно з цим тяга до дівчат.Режисер: Жозефін ДекерУ РОЛЯХ: Хелена Ховард, Міранда Джулай, Моллі ПаркерДивитися: amazon«Анна і апокаліпсис» / Anna and the ApocalypseНовий кращий фільм на різдвяні свята, з яким не вийде занудьгувати. Пригоди тінейджерки Анни посеред навали зомбі вже назвали міксом «Зомбі на ім'я Шон» і «Ла-Ла Ленда». Криваво, з танцями і піснями, чарівною головною героїнею і граничним градусом постіроніі - в загальному, довгоочікуваний кошмар перед Різдвом з народним сюжетом, у якого є всі шанси розійтися на цитати.Дивіться також: «Сире» - каннібаліческій вампіро-зомбі-боді-хоррор про студентку-вегетаріанці, яка надходить вчитися в ветакадемію, вперше в житті дуже сильно закохується і починає відчувати тягу до сирого м'яса.Режисер: Джон МакпайлУ РОЛЯХ: Елла Хант, Малкольм Каммінг, Сара Суайр, Крістофер Ліво, Бен ВіггінсДивитися: amazon«Вина» / BlameРежисерський дебют американки, якій ледь за 20, де вона заодно зіграла головну роль. Юна і провокативна брюнетка починає відчайдушно фліртувати зі шкільним учителем до заздрості і образі однокласниці. Друга дівчина з непростої сім'ї зі спрагою конкуренції намагається організувати цькування і дискредитувати суперницю. Правдоподібне кіно про токсичність, яким би затасканим не здавалося це слово.Дивіться також: «Новий роман» - уїдлива і правдива драма про дівчину, яка вирішила зустрічатися з чоловіками сильно старше заради їхнього досвіду, впливу і привілеїв.Режисер: Куїнн ШепардУ РОЛЯХ: Куїнн Шепард, Надя ОлександрДивитися: amazon«Маленькі чоловіки» / Little MenСумна драма про першу справжню дружбу, якої перешкоджають батьківські чвари. У Брукліні в дорожчає районі син власників будинку і син орендарів по-справжньому зближуються, коли їх сім'ї починають грошові суперечки: винних немає, але все страждають. Сльози за втраченою дружбу і дитинству, яке не повернути, тому що пора ставати відповідальними та пристосованими до життя дорослими.Дивіться також: «Жінки XX століття» - ретродрама про перехідному віці хлопчика, що росте з вольової і надихає мамою, сусідкою по будинку і юної зазноби в сусідньому дворі. Або «Чортів красавчик» - історія малоймовірною дружби в Ірландії двох протилежних хлопців, яких поселили в одну кімнату в гуртожитку пансіону.Режисер: Айра СаксУ РОЛЯХ: Грег Кіннір, Дженніфер Ель, Пауліна Гарсіа, Майкл Барбієрі, Тео ТаплітцДивитися: amazonФото TheVillage | PinterestНагадуємо: в Нікополі відбудеться велика чистка міста. І також писали: скільки дерев висадять в Нікополі, щоб побити рекорд?

-Синопсис-Cамукоморі - це історія про одинака, важко травмованого життям, суспільством. Хлопець, якому вже 26 років, живе у старому будинку і нікуди не виходить. Іноді, він визирає на зовні через шпарину над старими дверима. Комунальні послуги він сплачує за рахунок державної допомоги для безробітних. Оскільки має Інтернет, може оплачувати усі послуги онлайн, в тому числі і за самий інтернет. Його життя замкнене будинком. Чому? Він живе у маленькому містечку на Січеславщині. З нього усі знущалися, починаючи зі школи, а коли він пішов навчатися до ліцею - усе стало просто нестерпно. Він не мав грошей, щоб поїхати у велике місто, і не мав виходу і вибору де навчатися. У стінах ліцею усі з нього знущалися, вчителі не допомагали. Одного разу, коли він йшов містом, на нього напади хлопці з ліцею. Били його головою об балкон, він отримав струс мозку і купу травм і переломів. З того дня, він намагався не виходити на вулиці. Потім, померла його мати, коли йому було 22 роки, і з того дня він не виходив на вулицю...Нове повідомлення____________________________________________________________________________Говоріт і показиваєт Нікополь____________________________________________________________________________Самоізоляція - як спосіб самореалізації____________________________________________________________________________   Самоізоляція - як спосіб самореалізації і самовдосконалення за рахунок власних речей, що поруч. Я не проти автаркії, але вже чого боятися, коли ми, перепрошую, - повноцінно вийшли із справжнісінької Радянської Антиутопії?   Якого біса нам боятися чогось, окрім власних дурощів? Я ж не закликаю до копіювання Північної Кореї - ні. В нас усе набагато краще.   Це факти. Найкраща земля у Європі. Креативний та винахідливий народ, який ще і за стільки сторіч, не те що не здався перед іншими, ні - вийшов сухим із води!  Із посмішкою на вустах та рідною мовою на язику, із запалом творчим у очах, та візерунком етнічним на чолі.   Єдина наша отрута, це отой миш'як, що підсипають нам наші "друзі славянє". Які, чомусь упевнені, що наша мова пішла від їх угро-фінського діалекту, та і все таке далі. Тут особливо у подробиці вдаватися нічого - найновітніші дослідження, зокрема і генетичні - говорять самі про себе.   Самій українській мові, не менше 1000 років! Я не можу зрозуміти тих рлзумово відсталих, що цураються власного культурного дому.  Бо хата культури - це завше мудрість та надбання тисячоліть!. А ми - саме на порозі переосмислення речей.   Так "радіоактивних здобутків" та "моральних падінь", що ми здобули по волі своєї ж деградації суспільства, увесь час видкидаючи наджбання, а у замін - заміняючи - нічим, - багато. Лиш пустка у серцях...   Прийшов час самолюстрації і самозаглиблення у себе, як українця так і тих, хто просто тут народився. Ми усі одна сім'я - нас народила ця земля, напоїла своєю водою, нагодувала своїм хлібом та пестила дотиком повітря,..   І не настільки страшна та "Американщина", якщо із користю вибирати лише найліпше, а більше нудить від сучасного "рускага гламуру-сельскага", що окупував увесь наш інформаційний простір. А тепер - самі подивіться, на кого під таким впливом, - перетворюються ваші дітки: на розмальованих косметикою тринадцятерічних трясогусок, які зрання приборкують свою цноту із першим ліпшим бидлом; та тих самих парубків, які - курять з 9 років, "втикаючи" не у книги, а порно - що із усіх кустів ллється.   Є простий і дієвий механізм, для знищення нації:1 - Знищити культуру.2 - Згноїти алкоголем і скурити молодь.3 - Деморалізувати суспільство.   І попіл... в кого залишиться бажання, щось міняти, коли в голові одні думки про секс, алкоголь та наркотики?   Я не кажу, що слід здаватися. Я кажу - що вам слід рятувати себе і своїх дітей, починаючи вимикати зомбоBOX, і вмикати невеличку коробочку, під назвою - мозок!   Бо кожен із нас, може впливати на долю свого народу, - у когось це виходить гарно і суспільний візерунок виходить креативно-чарівним, в хтось - плутає і рве всю нитку…    25 вересня 2020 року ____________________________________________________________________________[Надіслати]   Стаття стосовно скорого надсилання заявки на вступ по ЄС. Хоча яка різниця, - нічого не змінилося з часів ЄвроМайдану…Анічогісінько. Кожен раз, коли я визираю у вікно, я бачу таку саму стару розбиту дорогу, старі будинки та сміття. Кожен раз, коли я читаю новини - бачу одне і те саме лайно, що продовжується вже 30 років підряд. Люди не хочуть цього бачити, не хочуть зазирнути у себе, - у причину усього цього трешу.- Усе, +100 гривень на мій рахунок, - ледь посміхнувся я. - Буде за що оплатити І-нет чи купити щось поїсти.    За вікном була осінь, я знав це, хоча світло майже не проникало у середину. У будинку жалюзі були цілі лише одні у залі та ті, що на кухні. Колись, їх зламав мій кіт, який помер рік тому. Він задирав жалюзі, щоб залазити за них і дивитися на вулицю. Це єдина згадка, що лишилася про нього. Я поховав його у городі, зараз могила заросла бур’яном. Я ніколи не випускав його на вулицю, хоча він дуже прагнув волі, - я боявся, що він під і не повернеться і я лишуся зовсім один. Зараз, вікна з поламаними жалюзі, я заклеїв своїми старими малюнками, на деяких з яких і був мій рудий смугастий кіт із рудими очами.    Я його дуже сильно любив, бо поруч більше нікого не було. Мати померла, коли мені було 22 роки. Це добило мене. Перед тим, коли мені було 20 - померла остання бабуся. Коли мені було 14 - помер тато. У 2005 році померла інша бабуся. Коли було 7 - дідусь.    Подивився скільки часу, щоб якось змінити напрямок думок.    20:00.    Ніч прийде швидко, навіть не помічу. Але холод… Мерзнуть ноги.    Встав, пішов, затягнув у кімнату обігрівач, увімкнув у розетку шнур та та сам обігрівач. Пішло тепло. Згодом у моїй маленькій кімнаті стало тепло. Добре, що зараз лише початок осені, взимку - доведеться закриватися у кімнаті, немов коморі разом з обігрівачем, оскільки в будинку давно немає опалення… Але він спалює кисень, а вікно відкривати я не можу. Тепло надто дорогоцінне. Тому, через кілька годин доводить його вимкнути. Потім, вмикаю знов і через деякий час вимикаю знов. Взимку, на дверях, я вішаю простирадла, бо немає дверей, а тепло якось потрібно зберегти. З внутрішньої та зовнішньої рами стирчать малі гвіздочки, на які я і кріплю тканину.    Щоб подихати свіжим повітрям, виходжу у інші кімнати або на веранду.    Але, разом із вечором непомітно пробігло кілька днів.    Я знову сидів за старим “станком” у мережі.    Вирішив зайти у нашу спільноту “Самукоморі” у мережі Facebook. Оскільки набридло писати статті в Українській Вікіпедії. Я і так там зробив більше тисячі статей, і відповідно подарував нашій Вікі від 10 тисяч то 100 тисяч переглядів на місяць. До речі, не зважаючи на прогнози росіян, що наша Вікі досягне мільйона статей лише після 2020 року, вона вже мала мільйон статей у 2018 році. Ліл. Але, повернемося до спільноти “Самукоморі”.    Її створив хтось дуже давно. Там обмежена кількість користувачів, але усі учасники наврядчє прагнуть до розголосу своїх проблем і маленького світу різноманітних самукоморі. Як і очікував, не побачив нових записів. Лише кілька коментарів до попередніх. Врешті-решт, я повинен зважитися і написати про себе щось, як і всі. Хіба ця спільнота створена не для цього шість років тому?..    Моя історія, певно буде дуже довгою і нудною. На відміну від інших, я сам винен у своїх проблемах… На відміну від інших самукоморі. Я… все ж не повноцінний для цього суспільства.    Але спершу, перед цим, я переглянув Skype - нікого. Певно усі ще сплять чи зайняті своїми справами. Прикро. Я спілкувався там із такими ж як і я. Замкненим колом людей. В нас були різні проблеми, але поєднані одним діагнозом - самоізоляцією. Онлайн, через веб-камери, ми могли дозволити собі спілкування, у колі тих, хто не буде знущатися одне над одним. Марта, Галан, Ван (Іван), Сама (Самара), Сашко “Сліпий”, Сер (Сергій) та Наді (Надія) - були моїм основним колом спілкування. Усі вони, так чи інакше - є самукоморі.    У кожного - своя біль.    В кожного - своя історія.    Але і в кожного із них, разом із мною - одна доля. У деяких - самогубство.    Нас єднає Мережа.    Як би не було, ми намагаємося триматися одне за одного. Правда, раніше у мене були друзі і в реалі, але усі мене по черзі зрадили та кинули. Я лишився на самоті...    Я поставив грітися чайник, щоб налити гарячої води до миски та попарити ноги й заварити чай, поки старий радіатор відпочиває і охолоджується. Хоча б якось зігріюся. Приніс рушник, брудний. - Треба влаштувати прання…    Але що мені написати про себе? Простіше просто написати: “я нікчема”.    Моя подруга Марта, не виходить зі свого будинку ще з 2010 року. Вона так би мовити “рекордсмен” серед нас. 10 років вона реально не виходила зі свого будинку, навіть у двір чи балкон. Живе вона у центрі Львову із вікном, з виглядом на метушливі древні вулички… Де “усі бігають як комахи” - за її словами. “Нікчеми”, - називає вона їх, особливо туристів, що не відривають камер від свого носа. Але, то вона так… Марта - лесбійка, і не приховує цього, як і десять років тому. Раніше вона грала у музичному панк-гурті і мала багато грошей, але тепер… її утримують батьки. Хоча вона досі записує власні треки.    Марта не має ніг, ампутували. У 2010 році її переїхав водій легкової автівки, прямо у центрі Львова. Водій втік, а Марта лежала закривавлена на бруківці і кричала, конала з болю. Люди боялися підійти до неї, і навіть не викликали одразу швидку, яка прибула лише через пів години. Туристи фотографували її, ніби одну із туристичних принад міста. Ніхто не підійшов, щоб допомогти “фріку”, ніхто. Більшість - просто проходила повз.    Тоді Марта носила на голові панківський ірокез, а на шиї нашийник із гострими металевими шипами. Губи фарбувала чорним, як і нігті, і очі густо підмальовувала косметикою, використовуючи багато білої пудри. Мала пірсинг у носі та бровах. Зараз Марта має ще більше пірсингу на обличчі та тілі. Ірокез вона поміняла на довге волосся пофарбоване у чорне. Вона впевнена, що у 2010 році водій спеціально переїхав її.    Ще одна подруга - прізвище Галан, своє ім’я вона не любить, тому просто Галан - має також вкрай тяжке життя. Познайомився із нею через мережу, як і з Мартою (пізніше), десь у 2011 році. Дівчина з Тернополя. Емо. Я промовчу про “стандартні” знущання. Але… Роки тому, вона поверталася вночі додому і бидло, яке її знало, напало на неї зграєю і забивало. За що? Коротка зічаска і те, що виглядає не так, як повинна виглядати “чьотка дівчина”.  Вона досі відходить і намагається ні з ким не спілкуватися і сидіти вдома, хоча і батьки її шалено травлять, що вона “не така як усі”. Зокрема, через зачіску і довжину волосся. Забув додати, як наслідок - вона стала глухонімою через травми, спричинених побиттям!    Хлопець, під призвиськом Ван тобто Іван - ще навчається у школі, але частіше сидить вдома. Іноді лише приходить на уроки. 3 рази на тиждень за партою - і то добре. Коли його починають чіпати, він просто збирає речі і йде геть. Живе у сусідньому від мене місті, ще меншому і ще небезпечнішому за моє. Там так багато бидла, як він стверджує, що на нього нападають з регулярністю по кілька разів на місяць. Ван - емо і йому тяжко, дуже…Він намагався співати у школі, і пори те, що в нього це виходило дуже класно, його однолітки його за це почали нещадно травити і ненавидіти, забивати гуртом за школою.    Увесь свій час він проводить наодинці, в дома, у мережі. Лише іноді виходить на вулицю, коли настає осінь і біля берега річки немає людей. Він може сам прогулятися, не боячись, що його будуть чіпати. Він обожнює фотографувати і певно єдиний із нас, хто хоча б раз на місяць тай виходить прогулятися. На його фото, впродовж кількох років я також не бачу жодних змін, - усе лише занепадає. Він соціофоб та ескапіст, він терпіти не може це суспільство, і обожнює природу.    Ван не знає що/куди і навіщо… куди їхати? Та чи є сенс взагалі… хотіти чогось у цій країні? Він обожнює читати, як і я. І сам пише гарні вірші. Іноді ділиться ними із нами, разом із новими фото “відкритого середовища”. Ван не гей, як я, хоча на нього нападають типу через те, що він гей, тобто за те, що виглядає не так, як за шаблоном повинен виглядати хлопець… У нього довга коса чолка, пірсинг-симетрія у губах, також він фарбує нігті у чорне. І у нього є дівчина із сусіднього міста, також емо. Вона іноді приїздить до нього, хоча це дуже небезпечно у злочинному місті гопників-грабіжників та наркоманів-придурків.    Також, одна моя приятелька, із якою я іноді спілкуюся по скайпу, живе у Дніпрі, точніше у Січеславі, як тепер називається це місто. Її звуть Самара, а називає себе вона просто - Сама або Сама-тян. Народилася вона поблизу Січеслава, у селі на річці Самарі. Тому її батьки так і назвали. Вона має гарні сірі очі та довге русе волосся, прикрашене різнокольоровими цятками. Але…має вроджену хворобу - риб’ячу шкіру, тобто іхтіоз…Навіть на обличчі. Вдень її лякалися усі, починаючи із 3-х років. Її життя ставало лише нестерпнішим. Батьки були змушені продати свій будинок у селі разом із ділянкою і перебратися у місто, купивши менший будинок із маленьким двориком. З неї знущалися однолітки. Вона не змогла піти до школи, чи університету. І з дитинства мріяла жити на острові, із такими ж як і вона - іхтіандрами.    Сама себе вона іноді називає “іхтіозавр”... (Одне одного вони називають своїми тематичними прізвищами, що стосуються їх особливостей генетики: Дарье або Х-сцеплен, тощо...) Спілкується вона переважно із такими ж як і вона, і взагалі з усіма, хто має вроджені вади чи мутації. Її хлопець також іхтіозавр. Сидять переважно вдома. Навчаються також вдома. Іноді, вона із іншими іхтіозами, як вона каже, “виходить на полювання” ввечері але дуже рідко. Один із іхтіозів приїздить на авто коли сутеніє, і збирає усіх з будинків. У авто їхтіози перевдягаються або роблять ще більш жахливий макіяж, потім паркують авто десь у парку і лякають людей. Знімають відео і викладають до мережі. Майже все літо і зиму і взагалі усі вітряні і спекотні дні - іхтіо сидять по домівках. Їх шкіра не витримує сухості, і її і так треба постійно зволожувати…    Хоча, було діло у Самари, що вона мала навіть власну фотосесію (і в останній час, після фотосесії Самари, іхтіози часто називають себе іхтіопанками), на тій же самій річці Самарі без тонального крему…Тоді вона вирішила “не ховатися від світу” і почала виходити на зовні, сильно намащуючі шкіру кремами та іншими засобами і вдягаючи за власним неформальним стилем. Це було поза-тої осені, - вона хотіла показати приклад іншим іхтіозаврам, ставши іхтіопанком, після піднесення від успіху фотосесії. Але…усе скінчилося дуже жахливо. На неї напало якесь бидло, увечері, коли вона йшла зі своєї першої і останньої роботи. Потім у пресі було написано, що це були “занепокоєні” родичі наляканих дітей “іхтіовирдком”, що вільно розгулює по місту і лякає собою людей. Вони роздягли її, побили, обплювали та прив’язали голу до паркану в парку.    Після цього, вона не виходить зі свого дому окрім як поїхати за місто на природу із іншими іхтіозаврами чи не полякати “людей” вечорами…Хоча досі робить фотосесії і селфі, які стали популярними для великої частини іхтіозів та їх фанів по усьому світі. На Заході навіть почали з’являтися іхтіопанки які не були хворими на іхтіоз, саме через стиль Самари. А остання новина від Самари була така, що її запрошують до Нью-Йорку задля фотосесії із членами субкультури іхтіопанків та інтервью…Після цього, вона почала називати “заляканих” іхтіозів “іхтіозаврами”, а свою компанію - остаточно нарікла іхтіопанками. Вона досі стверджує, що на неї був скоєний замах в Січі не тільки через зовнішність але і через інтервью під назвою “Ми такі ж люди, просто інакший вид”, де вона закликала інших іхтіозів не боятися себе і народжувати більше подібних собі для збереження їх виду, і заперечила, що вона та підібні - “хворі”, назвавши себе цілком рівними до інших людей: “Люди не можуть довго тримати руку над вогнем, то чому якщо ми не можемо довго витримувати вітер, - ми хворі? Може хворими є ви, а не ми?”    У іншому інтервью, вона привела приклад: “якщо рибу дістати з води, вологи - вона загине. Так і ми - ми не хворі. Ми вид людей, що повинен жити при воді. Ми початкова і кінцева стадія розвитку людства. Оскільки наші предки вийшли з води, ми маємо шанс туди повернутися”. Особисто мені, вона сказала, що іхтіо-сапіенс має право бути, а клеймо “хвороби” на них - це геноцид. Що вони і є тими міфічними істотатами - русалками. Усі прихильники її теорії, як і самі іхтіопанки, носять футболки та брелоки з іхтіозаврами, браслети на руці чи кріплять їх до своїх сумок. Цей рух лише набирає обертів. Одного разу, Самара навіть приїхала до мене у гості разом із іншими іхтіопанками, на кілька днів. Один із них навіть виявився бісексуалом. Ми цілувались…бо трохи випили разом вина.    Сашко “Сліпий” - з ним давно не було зв’язку, хоча він доволі дружній. Він сліпий. На вулицю не може виходити вимушено, бо це реально небезпечно для нього, а людихрін допоможуть,хіба що поржуть та закидають камінням. В нього також були прикрі випадки. тому він сидить вдома, де немає проблем. Навчається також вдома. Що далі робити і як жити - не знає…Звісно, він дещо вміє - малює шалено красиво та незвичайно. Іноді ми йому допомагаємо так би мовити, малювати, направляючи голосом куди вести рукою, хоча він зазвичай якось малює сам. Він не стидається того, що сліпий, навпаки, досить впевнений у собі але думає логічно - тому для нього вулиця - це прірва логіки…    Живе десь на Західній Україні, точно не каже де. Іноді, свої завершені картини, він продає і має з того гроші, може так і буде заробляти собі на життя. Він дійсно унікальна людина. Не ми, а він підбадьорює нас… Хоча, звісно, ми не знаємо, що відбувається із ними коли він поза онлайном. Більш щирої і проникливої душі як Сашко, - не знаю.    “Сер” - або Сергій, ще один член нашої закритої спільноти. Він із Донецька… Здається, цим би усе можна було сказати, ще додавши, що він за Україну. Виходити на вулицю там взагалі не безпечніше ніж будь де в Україні. Взагалі, йому зараз більше тридцяти років, але коли уся та каша з “Новоросією” почала варитися…Він стільки усього пережив і побачив таке, що нам і не снилося. Він не гей, але “ополчєнцам” він видався таким через зовнішній вигляд. Тобто він виявився для них сексуально привабливим. Його схопили та відвезли кудись “чєчєнци”. Били його і гвавтували кілька тижнів підряд у якомусь підвалі разом із іншими дівчатами та хлопцями. Йому вдалося вижити, на відміну від багатьох інших. Коли він потрапив до своєї квартири, він більше із неї не виходив. 5 років.    Їжу та інші необхідні речі він отримує поштою. Він хакер. Вміє зламувати сайти та інші круті штуки, якими заробляє гроші на прожиток. Батьки його виїхали до Росії, на Далекий Схід за великою “любовью” до “родіни”, кинувши сина через його позицію. Насправді ж, він інтелектуал. Уся його квартира завалена книжками, які він замовляє поштою. Але після того, що із ним зробили ДНРівці він не може навіть і думати про якісь стосунки з дівчатами чи тим більш хлопцями… Він був дуже фізично і психічно травмований, і це лишиться з ним на все життя, звісно, якщо він зможе вижити у тому пеклі…Він тішиться можливості поспілкуватися з нами українською, хоча про нього писали усі видання країні, він спілкується з нами. Каже, що ми єдині, хто може його зрозуміти.    І, нарешті, Надія… - дівчина із Києва. Інфікована ВІЛ/СНІДом… Для друзів, коротко - Наді. Сім років тому, коли вона навчалася у школі, її згвавтували однокласники разом зі своїми друзями, на одній вечірці. Вона цього не хотіла. Пручалася до останнього, але в неї не було сил боротися із усіма хлопцями, тим більш, що її почали бити і душити. Інші дівчата не зважали, і самі були учасницями цієї вакханалії. І після цього, коли вона прокинулася ледь жива з ранку серед сплячих тіл, усе ще пьяних хлопців і дівчат, вона швидко зібралася та втекла. Звернулася у лікарню, потім у міліцію.    У лікарні вона лежала дуже довго, а після реабілітації, в неї виявили СНІД. Вона була шокована, тим більш тим, що міліція певно отримала хабар та не хотіла карати винних, заявивши, що “усе ніби-то було добровільно”... Надя втратила розум і кілька років лежала із психозом у психлікарні. Потім її випустили. Усі близькі та друзі - покинули її, цураючись, боячись “заразитися” від нею СНІДом. Батьки виїхали жити за місто, заливши для неї стару двохкімнатну квартиру на Троєщині. З того часу, вона не виходить на вулицю, бо це небезпечно для її імунної системи, життя. І вона досі боїться, що її можуть згвалтувати, тим більш, що гвавтівники обіцяли її вбити, а міліція її не захистить.    Тому, вона живе самотньо у своїй квартирі, на ліках, підпрацьовуючи через інтернет редактором та отримуючі гроші від міжнародних фондів й батьків, що зараз мають власну ферму. Вона б і ладна була знайти якусь для себе людину з ВІЛ чи СНІД, щоб не було так самотньо, але також панічно боїться будь=яких проявів сексуальної поведінки через глубоку психологічну травму. Хоча, усі знають що вони досить близько спілкуються з Сером. Бо мають багато схожого…    Є і інші. Дуже багато по всій країні. Я спілкувався із сотнями подібних самукоморі і з десятками продовжую спілкування зараз. Більшість у цьому суспільстві навіть уявити не може скільки в Україні калік, сліпих та смертельно хворих, або мутантів, інакших, “ненормальних”. Наша реальна сукупна кількість величезна…Але, Україна не бачить нас, бо ми не дає можливості жити на зовні, під променями Сонця, яке світить для всіх. Суспільство вважає нас виродками, але ми вважаємо, що виродками є лише ви.  ____________________________________________________________________________https://www.facebook.com/groups/648552808575831/____________________Самукоморі_____________________________________________________________________________Допис | Світлини/Відео | Опитування | ФайлНапишіть що-небуть...|    Мені вже 26 років. Останній раз виходив на вулицю 3 роки тому. Хоча із дитинства був самітником і домосядцем. Живу, а точніше виживаю, я один, у старому будинку і нікуди не виходжу. Іноді, я визирає на зовні через шпарину над старими дверима чи просвіті в жалюзі. Комунальні послуги я сплачую за рахунок державної допомоги для безробітних. Оскільки маю інтернет, можу оплачувати усі послуги онлайн, в тому числі і за самий інтернет. Моє життя, мій життєвий простір, замкнений будинком. Чому? Я живу у маленькому напівмертвому кримінальному містечку на Січеславщині. З мене усі знущалися через зовнішню андрогінність і жіночну поведінку, починаючи зі школи, а коли я пішов навчатися до ліцею - усе стало просто нестерпно. У мене плювали, штовхали, материли, погрожували, усіляко цькували та принижували. Вчителям було пофіг, вони самі приймали участь у цьому. Вони навіть вкрали мої малюнки для конкурсу. Я не мав грошей, щоб поїхати у велике місто, і не мав виходу і вибору де навчатися.    Одного разу, коли я йшов містом з давно забутою мене подругою-емо, на мене напади хлопці з ліцею, які бухали під під’їздов із своїми тьолками. Один із них на мене накинувся і почав бити головою об балкон, потім напали і усі інші. Я пав на землю і вони почали забивати мене ногами. Подружка, не знала що робити і була шокована. Я отримав струс мозку і купу травм і переломів. Лишився довгий шрам на весь череп. З того дня, я намагався не виходити на вулицю, бо це було небезпечно і нестерпно. Потім, померла моя мати, коли мені було 22 роки, і з того дня я не виходив на вулицю зовсім. Іноді, сусідка приносить мені харчі і кладе на підвіконня, раз на місяць. Це: хліб, масло, молоко, яйця, овочі чи фрукти. Деякі овочі я вирощую у веранді разом із квітами. Трохи грошей я отримую від публікації своїх книг і віршів, статей у місцевих газетах, з них я можу інколи купити собі поїсти чи щось необхідне. Усе замовляю через мережу. Це моє “життя”. Точніше те, що від нього лишилося. Фактично, я не можу і не хочу виходити на вулицю через дискримінацію та ксенофобію та власну агорафобію. Я типовий самукоморі - пробачте, що забрав ваш час...                                                                                                                                   [Опублікувати]    Піду спати, перед цим трохи почитаю якусь книжку. Завтра, може, хтось буде онлайн.    Прокинувся. Зранку не було у крані води, дивно. Сподіваюся, скоро відновлять… Цілий день, туди-сюди знов їздять по вулиці великі машини, щось возять, а щось вивозять. Певно знов якесь будівництво палацу для мільйонера-крадія. А день зовсім ніякий, навіть попри те, що я присвятив ранок прибиранню.    Піду подивлюся у шпарину над вхідними дверима. Що ще робити?    По дорозі зазирнув у дзеркало. Я зараз жахливо виглядаю, хоча раніше слідкував за своїм зовнішнім виглядом. А ще, хоча я завжди був худим, зараз я як скелет з довгим волоссям. Іїсус… хоч на розіп’яття. Звісно, я жартую.    І ось, я пішов по чистій підлозі на кухню, з кухні, відкрив двері і вийшов у тамбур. Світло вдарило у очі яскравими променями. Останній раз я був у тамбурі-веранді днів 4-5 тому, тому у напів-темряві очі відвикли від яскравого сонячного проміння.    Квіти - їх тут не менше третини. Хоча і у дворі є квіти, через те, що я давно там порозкидав насіння. Але і не тільки квітів, там також самі по собі ростуть такі овочі як: гарбуз, томати, огірки, цибуля та інші… Усе інше у закритій веранді - зелень та усілякі трави, із яких я роблю салати. Вдихнув запах - рослини і трохи смороду вулиці, і звуків.    Я ненавиджу пил, тому усе завжди протираю, а грунт у рослинах покриваю дренажем. От і прийнявся доглядати за рослинами, які вже засумували без піклування і поливу. Тут трошки було спекотно, але не пройшло і години, як усе зайве листя було у кошику для перегною, а навкруги - чисто. Я такожмаю і інші квіти всередині будинку.- О, знов… - сказав я ледь тихо, - їдуть, - це дійсно шумно їхало велике авто чимось навантажене.    Я визирнув у велику шпарину над дверима.    Фура лише під’їздила.    І коли авто проїздило повз мій двір, я побачив, точніше мене, точніше ми побачили одне-одного. Це певно був водій із будівництва, хлопець десь 30 років.  Він був у блакитній футболці, з коротким волосся. Мені можливо здалося, але він впився очами, побачивши мої очі. Я перелякався і відскочив від двері, а потім пішов в дім.    І дійсно, він побачив карі очі, і подумав, що то дівчина, оскільки помітив довге волосся…    Хлопець, якого звали Саша (просто Саша), був зворушений, і через кілька днів спостережень при роботі водієм на будівництві будинку нижчє вулицею, зрозумів, що власник очей не виходить на подвір’я, оскільки навіть доріжка заросла бур’янами…    Він бачив, що вікна з середини заклеєні малюнками, бо жовті від часу жалюзі, певно були зламані. “Це дівчина?” - усе думав він, прокручюючи образ гарних карих очей у пам’яті. “Чи ні?” Залишок дня, після роботи, він думав лише про те, що він бачив і що це може значити? Занедбаний будинок і людина всередині. Незважаючи на втому від роботи.    Саша зовсім нещодавно приїхав до міста, зі Степоградщини (минулої Кіровоградщини) і влаштувався водієм, оскільки іншої роботи не знайшов. Поїхати зі Степограда він вирішив назавжди - його кинула дружина, відсудивши при розлученні майже все, що в нього було. Тож, із невеликим рахунком і банку та легковою автівкою він поїхав на Схід, і зупинився у сусудній області, у містечку, яке йому сподобалося. Недалеко від центру він знімав однокімнатну квартиру і намагався прийти у себе після розлучення і зради “дружини”.     Увечері, я нарешті зайшов до скайпу і побачив, що декілька з наших є онлайн. Сама-тян якраз теревеніла зі своїми. домовляючись про черговий вечірній похід до парку, щоб полякати людей. Я розповів їй про те, що сталося. Бо вираз обличчя того водіям в’ївся у свідомість. Він був збентежений та здивований. Сама сказала, що не бачить у цьому нічого взагалі. Просить лише бути обережним і сидіти наступні дні тихо, “а то знає що може статися”. Я і послухався. Вирішив кілька днів не виходити до тамбура взагалі.    Але я не виходив десь тиждень. Дивився нові серії серіалів. Поливав квіти у середині будинку, прибирався, робив вправи, читав. Якщо так подумати, то не так і погано жити самому, не турбуючи нікого. Є кіно, серіали, аудіо та електронні книги, музика - інтернет...    Але якось сумно, самотньо, іноді до жахливого стану.    Тому, я все ж, пам’ятав, тримав образ очей того хлопця, світлих, сірих - відкритих.    Авто усе їздили туди-сюди, і я вирішив знову вийти і подивитися у шпарину, може і побачу того хлопця знов. Я навіть сам не знав навіщо. І дійсно? Мені певно просто…    І я вийшов на світлу веранду, полив квіти та інші рослини, прибрався.    І непомітно, підійшов до шпарини над старими дверима.    Це був сонячний день, хоча вже був початок жовтня… І ось, знову шум - їхало авто, тепер вже зверху вулиці, а не з низу, як того разу. Я ніби приготувався, починаючи нервувати, будь-якої миті готовий втекти у нутро будинку. Я знаю, я жалюгідний.    Шум.    Погляд!    Він спеціально, проїзджаючі повз, знов подивився сюди! Я перелякано відійшов від дверей. Вантажівка проїхала з шумом і пилом на дорозі. Він не тільки бачив мене, він знайшов поглядом мої очі! Він… шукав/чекав… Ні, хоча… Хіба таке може бути? Навіщо я здався якомусь хлопцю з коротким світлим волоссям, сірими очима і тілом спортсмена. Хоча я бачив лише його сильні руки… Це не важливо. Я не можу більше показуватись.    Ще раз! Я можу поклястися, що бачив ті очі ще раз! Цього разу вони майже одразу зникли, але то були ті самі очі тієї самої людини! Що ж робити? - думав Сашко…- Я повинен діяти, - сказав він сам собі, в черговий раз проїзджаючи повз закинутий будинок, і дивлячись на двері. - Після роботи.    Після роботи він був втомлений, але сказав співробітникам, що піде пішки. Ніби хоче подихати свіжим повітрям, перед настанням холодів і транспорт його вже дістав. Дочекавшись, поки підуть вони, щоб не виглядати ідіотом. Був вечір, коли усі розійшлися. Зібравшись із силами, міцно стиснувши кулаки, він пішов до занедбаного двору, з метою врятувати дівчину, певно, у якої “не всі в дома” чи хто зна, що насправді…     Сутеніло. Навкруги не було нікого, коли Саша переліз через старий паркан і пішов по закинутій доріжчі до дверей. Ще раз подивився, щоб його не побачили сусіди. Навкругиу се було настільки занедбано, що “нормальна” людина ніколи б не повірила, що тут хтось може жити. Навкруги були лише чагарники, тільки вони були свідками того, як Саша обережно постукав у двері. І ще раз, і ще один, прислуховуючись.      І самукоморі почув.      Жахливо перелякався, оскільки вже були випадки, що крадії залазили до двору і намагалися щось поцупити,думаючи, що тут ніхто не живе. Тоді одинак збирав усі сили і виходив на кухню, вмикаючи усюди світло і переходячи на веранду, вмикаючи світло на вулиці. І починав кричати, що зараз викличе поліцію. Зазвичай, це допомагало і грабіжники втікали. Але він блефував, телефону працюючого в нього вже давно не було.     У цей раз, він здивувався і перелякався водночас.Тихо вийшов на кухню і почав прислухатися. Хто це міг бути? І як незнайомець, маючи добрі наміри, щоб стукати, переліз через паркан?! Жах! - подумав він, - тут точно щось не так і небезпека.- Що ж робити? - прошепотів він.    Водночас, Саша ніби щось почув, хоча на стуки не відповідали. Він не хотів виламувати двері, хоча розумів, - йому треба потрапити в середину. Тут він побачив, що двері недостатньо щільно примикають до рами і їх закриває лише гачок, який легко можна підняти стороннім предметом, наприклад палицею. Він пошукав навколо і знайшов паличку, піддів - гачок впав! Саша нерішуче тримав двер: “що я роблю?”     У соціальних мережах мені не допоможуть, я так давно туди не заходив, та і хто б зміг мені допомогти? Я ж спілкуюся з такими ж як і сам - самукоморі. Там хтось один. Треба щось вигадати, хоча я загнаний в кут, ні… В мене починається паніка! Де ключі від дверей, що ведуть на кухню?! Кляті ключі! Тут деь повинні бути на полицях, де ж… - і тут він почув, як хтось піддів гачок. В той же момент - побіг у свою кімнату.- Допоможіть! - вмикав він веб-камеру.    Будівельнек проник у будинок, почувши крик і побачив що усе тут чисто і гарно. Не так як на зовні. У тамбурі було повно квітів і усіляких рослин. Вікна із середини були заклеєні скотчем, в кутку стояло відро з перегноєм. Над дверима убла фіранка - певно вона закривала усі дірки, щоб не потрапили комахи. Тихо зайшо у тамбур, почувши ще більший заклик допомогти із середини. Двері за собою він закрив на гачок. Увійшов на кухню. Також чисто і затишно, попри доволі бідне убранство. Напівтемрява була тут володаркою.    Як не було б дивно, Саша зняв взуття і поставив на кухні.    Він не хотів нічим шкодити але повинен був хоч запитати, чи хоча б побачити ту особу, якій належали такі гарні очі, наповнені такою тугою та самотністю, які ніби кричали до нього, в той момент, коли він їх побачив перше. Пішов далі. Потім побачив що хтось тут точно є, у одній х кімнат, де усюди лежали стопки із малюнками та холсти, і розчулився. Це був худесенький хлопець із довгим коричневим волоссям і ніжним обличчям… Такий гарний, гарніше за велику кількість дівчат. Але з тими очима, у які він закохався з першого разу. Той перелякано стояв у смугастій футболці і сірихштанях, перелякано дивлячись на непроханого гостя. І він був дійсно непроханим гостем. За усім законом - він порушив приватну територію і може сісти до в’язниці. Хоча він розумів, що він робить щось потрібне.- Я Саша, - просто вимови він.    Незнайомець, мешканець цього дивного помешкання, лише дивився за нього налякано.- Тільки не кричи, - продовжив він. - Я лише побачив що ти дивився на зовні. Ти не виходиш на вулицю?    Хлопець мовчав, затамувавши подих. - Я не зроблю тобі нічого поганого, - майже лагідно звертався до нього Саша. Я просто вирішив, що чимось зможу допомогти.    Саша прикинув, що йому може років за 20. Можливо він був ненормальним? Може розучився говорити до людей? Скільки він тут сидить і як виживає і чому? - дивувася Саша, дивлячись на хлопця із довгим волоссям і ніжним лицем. Саша ніколи не відчував потягу до хлопців. але у цей момент, міг поклястися що щось у ньому йокнуло, у тому числі і в штанях. Чи то від того лише, що давно не мав дівчини? Він не знав. - Слухай, давай ми сядемо і поговоримо, добре?- Добре, - відповів мешканець. І додав: Навіщо ви прийшли?- Я бачив тебе. Я вирішив, що тобі слід допомогти, - звісно Саша говорив лише те, що міг сказати, щоб не налякати незнайомця, хоча був сам вкрай збентежений тим, що це не дівчина.     Худий-худий хлопець сів на ліжко. Подивився у очі Саші і по його очах потекли сльози, він закрив обличчя руками. Саша, шокований, сів поруч, але не близько. - Я хочу тобі допомогти, - нарешті сказав він.- Як? - витер сльози з обличчя хлопець і подивився прямо в очі Саші.    “Дійсно, Саша зловив себе на думці, як він може йому допомогти?”- Я ненормальний! Я не виходив на вулицю вже роки! Роки! Розумієш?! - викрикнув мешканець.- І що? Усяке буває. Я нічого про тебе не знаю.    Хлопець, видихнув і ніби заспокоївся, почувши слова незнайомця із сірими очима. - Ти можеш розсказати мені сам те, що вважаєш за правильне. Передусім, якщо можна, я можу дізнатися як тебе звати? - Усі називають мене Квіткою, - через зуби сказав хлопець, видавлюючи і соромлячись.- Добре, Квітко.- І ти нічого мені не зробиш? - трохи відсів Квітко. - А що я повинен зробити? - здивувався Саша.    Квітка почав ледь тихо щось говорити. Мить за миттю слова починали ставати усе зрозумілими. Саша вслуховувався. Першим ділом, він дізнався що Квітці вже 26 років, хоча той виглядав значно молодше, певно через ет що не виходив на зовні. Самукоморі з соромом розповів про своє життя те, що міг, те, на що вистачило сил. Йому було дуже важко, здавалося він зараз посне задихатися. Кожне слово давалося йому з безмежними зусиллями. Спілкувався самукоморі тільки з такими ж як і він. Це привело Сашу в шок. В них була власна закрита спільнота, де вони обговорювали своє виживання. Під кінець, Квітка ніби почав задихатися, певно сам входячи у шок віду сього того, що розповів незнайомцю. Але він вів себе так, ніби йому вже втрачати було нічого. Будівельник був м’яко кажучи, вражений і тотально знівечений…     Квітка, здавалося, дивився в нікуди із вологими очами, схопившись за груди однією рукою, він учепився за футболку, а іншою - за штанину, починаючи задихатися від шоку.  Хлопець був схожий на зламаний вітром очерет, готовий от-от обірватися і впасти. Можливо, Саша про це після і пошкодував, але зараз він робив те, що вважав зробити на добро. Він кинувся обійняти хлопця. Хоча той почав пручатися, той почав усе сильніше його стискати.  То усе пручався, але Саша знерухомив його руки, притиснувши до себе, притулив голову із довгим волоссям до себе. Поцілував у щоку, не розуміючи що робить.     “Дійсно, - Квітка”, - подумав він.     Стискаючи Квітку, зрозумів, що ця самотня нещасна людина голодує насправді. І те, що він був самукоморі його не хвилювало анітрохи. Це певно той випадок у житті, коли зустрічаєш людину, яка не здатна на зраду. І він обіймав його, сильно але ніжно, даючи змогу виплакатися. Не знав, що буде далі і що робити як жити після цього ія ким бути після цього. Саші було всеодно. Коли він останнього разу обіймав свою дружину, він розумів, що їй всеодно до його шкіри, до його. Вона перестала відчувати щось до свого чоловіка. А тут, те що він відчував, він не відчував ніколи у своєму житті, навіть тоді, коли вперше обіймався із дівчиною. Цей все ще хлопчик, “віддав себе на поруки” незнайомцю. Який жах, якщо б це був саме не Саша, а якась зла гнила людина, - думав чоловік із сірими очима. Він ще раз поцілував хлопця у лоба, відчуваючи вже потяг до нього, як до…    Саша розімкнув обійми, здивувашись.- Ти такий худий і певно голодний. Я якраз отримав платню за день. В мене достатньо грошей щоб нагодувати тебе. Давай я швидко сходжу до магазину і вернусь? - Саші зараз дуже хотілося закурити і вийти на свіже повітря, звісно він не хотів тікати але повинен був якось розвіяти усе те, що почув і відчув, щоб самому не впасти у шок.- Добре. - Я не йду, чуєш? Я вернусь дуже скоро. - Дякую, - знов просльозився Квітка.    Саша посміхнувся, з сумом і пішов. Швидко покурив на вулиці й пішов за продуктами.     Але коли повернувся, двері були зачинені. Саша збентежився, хоча не став знов відкривати дверний гачок. Він навіть відчув якусь образу, хоча не розумів, що сталося.  Він постукав: раз, два, три, чотире, - тиша. Постояв із пакетом у руках. “Ну що не так?!” Тому він лишив їжу біля вікна, де його самуко міг її забрати. Додому Саша прийшов розлючений. - І що я собі думаю?! Ким я хочу стати?! Якого біса  взагалі поліз туди?! - кричав він у стіну.    Але кожного дня, після роботи, він ходив до тутешнього магазину. Купував їжу, солодощі, необхідні речі і клав свіжу їжу на підвіконня за свої гроші. Він не знав, навіщо це робив, але купував і клав. Це увійшло у звичку, хоча це усе був повний цирк для нього. “Може, так і краще” - одного разу подумав він, - “невже я хочу стосунків із хлопцем? Та й…”- Принаймні, коли я бачу, що він забирає їжу - пусте підвіконня. я знаю, - він живий.     Саша почав дивитися інформацію про гомосексуальність і самукоморі у мережі. Йому навіть вдалося віднайти їх закриту спільноту у Facebook. Він створив фейкову емо-сторінку і проник туди, і почав слідкувати за спілкуванням цих диваків.Там були і повідомлення від Квітки. Він прочитав усе. Кожен день, коли повертався додому, увечері читав те, що було колись написане Квіткою за місяці та роки. У цьому мареві пройшла осінь. А Сашко не міг забути цього хлопця-дівчину, квітку у його долонях, яка грілася від його грудей…     Як би то не було. Усе йшло по режиму.Ранок. Робота. Вечір, - магазин. Старий будинок.     Але…Одного разу, взимку, він побачив на підвіконнику, всіяному снігом, певно пальцем написане, “Дякую”. Це був день, коли пішов перший сніг, що пролежить не довго в розтане. Сашко був щасливий. Хоча “дякую”, - ви тільки подивіться, “дякую”,  - сміявся він. “Мале дурне самукоморі” - тепер я знаю про тебе усе, хоча ти про мене - нічого.    І дійсно, виявилося, що цей самукоморі неабиякий письменник. Його публікували у Канаді, США, ЄС, - невеликими накладами, але публікували. Сашко купив усі його твори у електронних та паперових версіях, знаючи, що якась частина грошей піде на його рахунок. І не по одному примірнику, по 10 на кожну книгу та збірку. Зайві книги він розклав на автобусних зупинках міста. Книги та розповіді, вірші Квітки були провокаційні, але цікаві.    Саша прочитав усе. Проникся гомоеротичними сюжетами…    Одного дня, він не побачив, щоб їжу хтось забрав і занепокоївся. І дуже сильно, особливо, коли пройшло вже кілька діб. Це було взимку. На кінці. Вже три дні їжу ніхто не брав. Він знову, після роботи, був змушений “зламати” двері, зхвильовано увійшов у середину і побачив, що тут надзвичайно холодно, злякавшись, побіг у кімнату самукоморі, яка була закрита простирадлами.  Де “той самий” лежав у ліжку без дихання. Поруч - обігрівач, що зламався. Хоча звісно від’ївся за осінь та зиму. Саша кинувся до нього, навіть не знявши куртку та взуття. По очах сльози, дорослого чоловіка, але той виявився ледь живим і… дуже хворим. Живий!    Будівельник скинув куртку і шапку на підлогу. - Тепер ти в мене не будеш сам у коморі, зрозумів?- Так, - хрипло відповів хлопець, кутаючись у простирадла.    Саша побіг на кухню і увімкнув пічку, зварив гарячого чаю.        Прибіг, стурбований.    Поцілував його у щоки і…губи своїми гарячими губами. Той ледь відкрив очі. Посміхнувся. Поруч нього лежали малюнки, на яких був цей будівельник…Різний, навіть без одягу. Саша посміхнувся, бо малюнки виглядали досить реалістично, хоча відвертість його лише потішила. Він знав, чого насправді хоче Квітка. Будівельнику було 32 роки, і він ніколи не спав з хлопцями і наврядчє відчував до них фізичний потяг раніше, але сів на ліжко і ніжно обійняв самукоморі,  притуливши до себе, немов дівчину…Вдруге.     Поцілував у лоб і хотів піти за ліками. Бо Квітка відмовився бачитися із лікарями і не хотів щоб його бачили таким, навіть Саша. Він якраз ремонтував радіатор, там була зовсім невелика поломка. Саша образився, але сказав, що треба піти за ліками до аптеки.- Не йди… - прошепотів у відповідь Квітка.- Ні, я повинен… Тобі потрібні ліки!     Саша пішов до аптеки, перед тим накривши самотинники ще одним простирадлом.     Швидко побіг і швидко побіг назад. Весь у снігу, бо на вулиці була хуртовина. Коли повернувся до будинку, самукоморі був мертвим. Охололи його вуста, а на очах - сльози. Він міцно стискав у долонях, притискаючи до серця, малюнки, на яких був зображений 32-х річний будівельник, із сірих очами та світлим волоссям.     Пакет із ліками впав на підлогу.     Саша кинувся до ліжка, обійняв нерухоме тіло і заридав. - Тобі були потрібні не ці ліки! [30 вересня 2014]P.S. Додаткову інформацію про явище Самукоморі, Ви можете прочитати тут.Rayan Riener 

Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту [email protected], щоб все місто почуло Ваші думки. Я дуже рідко виходжу з дому. Але сьогодні (1 серпня 2014) довелося провести племінника в сутінках на роботу до матері. Я теж завжди маленьким ночував на там. Радував свіже повітря. Спотикаючись об розбиті дороги, в темних провулках, зустрічаючи здивовані погляди. Хтось сказав: "привіт" (мабуть знайома), я відповів, хоча не бачив осіб знайомих незнайомців. Потім знову, темні вулиці, зруйнований будинок на перехресті і провулок Крутий, що виходить до неосвітленої автотраси.Нагадуємо: Комплекс із медичних установ, включно із описаною поліклінікою та іншими - було "реформовано" в Нікополі у Нарко-притон.Весь час племінник йшов якось дотримуючись дистанції, мабуть боявся, що його "друзі-пацики" побачать мене. А ось і місце роботи матері, - з доріжки видно пару освітлених жовтим кольором вікон через будівлю старої водолікарні з розбитими шибками і решітками. Піднялися сходами серед каштанів і пішли по розбитій доріжці. Страшний вид, - темні зарості, територія, закрита стінами від перехожих стежин і житлових коробок. "Страшно", - сказав я кілька разів, проходячи біля всіх цих хащ кущів і крон дерев сланких прямо до землі."Нада била мамє пазваніть, шоб вишла до нас на втрєчу" - сказала дитина. Я відповів: "І мамі йти самій по цих темних нетрях?" Ворота в котельню по сусідству з денним стаціонаром були відкриті навстіж, відкриваючи вид на пустир, територію без світла. Безперервні зарості, під якими залишки декількох будівель, звалище, куди приходять спати бомжі. Потім трохи доглянутих клумб із квітами і ще більші зарості, в яких може хтось бути. В них приходять колотися наркомани. За ними кілька освітлених вікон іншої будівлі. Літають і кричать кажани, що уподобали горища напівпорожніх будівель, де не тривожать їх сон.Місто "кричить" про допомогу але ніхто не чує, поки вулиці захлинаються у смітті / фото Here And NowВарто додати: Тепер влада міста взялась "реформувати" у Руїну й іншу частину історичного міста Нікополь. У денному стаціонарі, де чергує мати, і не пахне настанням 21 століття, тільки медикаментами і совком. Коридор втрачається в темряві. В одній з палат чутний звук зудящего радіо. Потім мене самого проводять до котельні, яка не працюватиме цієї зими. Газу більше немає. Значить з осені ці будівлі працювати не будуть, мати переведуть в іншу лікарню з новим графіком, що навіть краще. 200-літній денний стаціонар, який завжди був пов'язаний з медициною і тільки при німецькій окупації, колишній стайнею, - буде розібраний по цеглинці або проданий. Але вистачить і тижня без світла у вікнах, щоб туди проникла вся чернь і почала розграбування.Назад. Навколо сміття, неприбрані обрізані гілки. Приватні та багатоповерхові будинки упереміш. Автостоянка, за спиною. Звук цвіркунів звідусіль. Лай собак. Почав переходити через дорогу, але на тому боці в темряві пролунали п'яні іржання підлітків, які повертаються з пляжу. Я трохи перечекав, і пішов коли вони відійшли. Далі, знову руїни, що перетворилися на звалище, мій старий будинок на розі, і, на шляху, лайливі слова тих, хто сидів під вишнею. "Костя!", - Кричала якась п'яна дівчина. А мене так дістали всі ці люди, яких я не знаю. Мати слідом, - вже не дивують і не чіпають.Почуття відчаю. Не можу, навіть піднявши голову, бачити зорі на небі. Я втомився від усього цього сміття, я втомився від брудного дикого міста, від обіцянок, проблем, вимог, я просто ніколи не хочу виходити більше на вулиці. Хоча в стінах будинку нітрохи не краще мені. Я не патріот цього міста і цієї країни, я лише той, хто намагався зробити щось краще, змінити, все від мене можливе, але отримав лише плювок в спину і брудний мат в обличчя від усіх у відповідь. Зраду та брутальне відношення від тих, кого і не очікував. Ви заслужили життя в цьому лайні.-1 серпня 2014-Rayan RienerРаніше ми писали, як кредитори доводять українців до самогубства цілими родинами.Також нагадували, що соціальна ізоляція забирає життя у нікопольців через дискримінацію.

Тест на людяність. Микиті Новак потрібна Ваша допомога! На порозі світової пандемії коронавірусу нам слід перевірити себе на готовність допомагати одне одному. Новини, що закликають до нашої людяності: нікополець Микита Новак потребує допомоги від нас. Про це NikopolToday передає від NikopolART. Як раніше повідомляли ЗМІ, випускнику спеціалізованої школи № 26 Микиті Новак потрібна фінансова допомога. Співробітники благодійного фонду «Дітям Нікополя» нещадавно у Фейсбуці розповіли, як наразі себе почуває Микита.Цікаво знати: Чи стане область Січеславською або залишиться безславною?- У грудні місяці Микиті зробили операцію та поставили TIPS. Ця операція проведена для того, щоб виявити основну хворобу- написала Марія Мельникова. Після операції стан хлопця стабільний. Але йде довгий процес здачі аналізів, щоб нарешті виявити основне захворювання. Аналізи звісно коштують немалих грошей. Зараз хлопець дотримується суворої дієти. Операція дала змогу спокійно проходити всі обстеження та здачу лабораторних досліджень для того щоб виявити основну причину хвороби.Іноді Микита виходить на вулицю щоб подихати свіжим повітрям. Звісно він дуже сумує за своїм активним життям.Відверто кажучи: Стає зрозуміло, чому сучасні діти та підлітки не виходять на вулиці Нікополя, а живуть інтернетом - місто як після війни. Але ми віримо в найкраще! Микита обов’язково одужає та повернеться у свій звичайний ритм життя.Нагадуємо, випускнику Нікопольської спеціалізованої природно математичної школи №26 Микиті Новак потрібна пересадка печінки. Про це ЗМІ Нікополя дізналися з повідомлення Лідії Білик. Вона написала:- Микита Новак - 17 років, чудовий син, люблячий брат і просто хороший хлопець, випускник Нікопольської спеціалізованої природно математичної школи 26, нині студент 1-го курсу Київського Національного авіаційного університету три дні тому, виявився в Київській дитячій лікарні 1. Симптоми - різко , на тлі повного благополуччя заболів живіт... Після повного обстеження діагноз шокував усіх - синдром Бадда- Кіарі, простіше кажучи тромбоз судин печінки. Стоїть питання про необхідність пересадки печінки. Мама - Ольга Макарова, планує бути донором, дуже сподіваючись, що її печінку підійде синові. Попереду маса обстежень і сама операція. Ціна питання поки приблизна, але для сім'ї вона нечувана вже. Без нашої допомоги родині не впоратися.Варто додати, що навіть психічні розлади не дали Греті Тунберг скласти руки у боротьбі проти змін клімату на Землі.Реквізити для допомоги:Номер карти мами Микити - 5168 7573 1252 6785 Макарова Ольга.Фото Нікополь-ART / PinterestДо речі, у Польщі немає проблем із медичиною, оскільки вони позбулись корупції та отримали у винагороду великі інвестиції. 

Нове самогубство при загадкових обставинах. Коли війна не для всіх: чому ніхто не звертає на кількість самогубств в українській армії й чому влада досі не змінює систему, щоб не чавити молодь війною? У Житомирі прямо в душовій кабіні гуртожитку повісився військовий-контрактник. Про це NikopolToday передає від 1+1. Поліція не разголошує зміст передсмертної звістки хлопця. В телефоні військовослужбовця виявили скриншот із передсмертною запискою.Нагадуємо: Під Нікополем кредитори та їх вибивали довели цілу родину до самогубства. Хто наступний?У Житомирі в гуртожитку військової частини виявили повішеним військового-контрактника.Про це повідомили у пресслужбі військової прокуратури Центрального регіону України."До прокуратури Житомирського гарнізону 17 лютого надійшло повідомлення про самогубство шляхом повішання військовослужбовця-контрактника у душовій кабіні гуртожитку", - йдеться у повідомленні.За даними експертів, ознак насильницької смерті у військового не виявлено.Також правоохоронці знайшли у мобільному телефоні військовослужбовця скриншот із передсмертною запискою.Наразі розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство). Розглядається версія самогубства військового. Варто додати, що попри війну із Росією, місеві урядовці та мешканці області проти патріотичної назви регіону та міста.Слідчі встановлюють усі деталі трагедії. Але здається, що суспільство може зробити висновок, що в записці поліцейські дізнались більше ніж готові сказати.Молодик не першим і не останнім пішов з цього життя, через те, що забрали до армії.Нагадаємо, раніше в Дрогобичі професор педуніверситету повісився у робочому кабінеті. Тіло 66-річного викладача виявили колеги. А в Полтавській області медсестра зробила собі смертельну ін'єкцію через борги.Фото PinterestРаніше ми писали наскільки потрібна нікопольцю Ваша допомога у лікуванні. 

До справи потрібной підійти із усією серйозністю. Якщо Ви вирішили піти з життя, наголошує NikopolToday, то варто правильно написати прощальний лист, де в усіх деталях але кратко пояснити свій вчинок. Оскільки Україна тримає першість у Європі за кількістю самогубств.  Це гарний спосіб піти із життя красиво і відповісти на питання, які будуть турбувати навколишніх людей. Оскільки, якщо Ви робите цей вчинок на емоціях - навряд це справжнє бажання звести рахунки із життям. Будьте оригінальці, щоб не стати лише цифрою зпоміж сотень тисячь людей у статистиці.  Передсмертна записка - важливий атрибут добровільного відходу з життя для самовбивці і спосіб проникнути в останні думки того, хто добровільно пішов з життя для інших. Люди пишуть послання перед смертю протягом століть, навіть тисячоліть. Щойно одна людина вчинила самогубство. Менше ніж через хвилину це зробить ще одна. Чому це важливо? Згідно зі статистикою ВООЗ, у третьому тисячолітті від суїцидів йде з життя більше людей, ніж через всі війни та насильницькі вбивства разом взяті – близько 800 тисяч самогубств у рік, тобто кожні 40 секунд у світі позбавляє себе життя одна людина – це 3000 осіб щодня. В Україні один із найвищих рівнів самогубств у Європі — понад 20 добровільних смертей на сто тисяч життів. Україна в числі 25-ти країн світу з найбільшою кількістю суїцидів. Тому, щоб пояснити свою особисту кризою, людині може допомогти відверта розмова із самим собою у формі прощальної записки. Якою може бути форма та зміст передсмертної записки? Варті уваги передсмертні записки відомих людей, наприклад передсмертна записка Курта Кобейна, Володимира Маяковського, Сергія Єсеніна, Ван Гога, Марини Цвєтаєвої, а також передсмертні записки інших відомих людей, які також варті уваги. Приклади допоможуть обрати свій рівень передсмертного послання, обсяг, а якщо Ви творча людина - можете обрати навіть альтернативні види - наприклад живопис або музичний твір. Не йдіть із життя безславно, а якщо хочете поскорішите піти, накалякавши кілька нерозбірливих речень на шматку туалетного паперу - значить це тільки емоції і насправді Ви не хочете помирати. І про це краще подумати заздалегіть.  Факт: Щороку в Україні скоюють самогубство багато сотень дітей.  Оригінальні способи 1. Живопис. Передсмертна записка Ван Гога виглядала так. Відомий зараз художник обрав оригінальний спосіб сповістити про свій суїцид за допомогою фарб. Сучасники художника та він сам не знали, що згодом його роботи стануть безцінними та змінять світовий живопис.  Але він цього не знав - тому пішов, не чекаючи на визнання аж до природньої смерті. У злиднях та стражданнях.  Передсмертні записки залишають лише від 15 до 40% людей, які вирішили звести рахунки з життям, зважаючи на країну. 2. Поезія. Поезія - доволі часто може передати Вашим емоціям зміст у формі, що може зберегтись для людей на віки. Вірш - один із найкращих способів гарно оформити свій відхід до іншого світу.  Лише один вірш може помістити в собі те, що Вас насправді хвилює. До прикладу, "передсмертна записка" російської поетеси Юлії Друніної. Ухожу. Нету сил. Лишь издали (Все ж крещеная!) Помолюсь За таких вот, как вы,— за избранных, Удержать над обрывом Русь. Но боюсь, что и вы бессильны - Потому выбираю смерть. Как летит под откос Россия   Не могу, не xoчy смотреть. А це, можливо, перша офіційно знайдена передсмертна записка у світі, яка була написана на папірусі також у формі вірша. »... З ким я говорю зараз? Брати злі, І праведна людина вважається ворогом. З ким я говорю зараз? Не залишилося праведників, Віддана земля творцям беззаконня....   Смерть переді мною зараз, Як запах мирри, Як прогулянка під вітрилом під подувом вітру. Смерть переді мною зараз, Як запах квітів лотоса, Як солодке п'яне божевілля. Смерть переді мною зараз, Як спрага повернутися в рідний дім Після багатьох років в полоні»   Таким чином, Ваш передсмертний вірш може пережити навіть тисячі років. Ці віршовані рядки, душевний крик майже четирёхтисячелетней давності, зараз знаходяться в Берлінському музеї. Вони були написані невідомим єгиптянином на папірусі, імовірно в епоху Середнього царства (2040-1783 роки до нашої ери) в Стародавньому Єгипті. Велика частина папірусу була загублена, але збереглися чотири поеми, кожна з яких починалася своєю анафорою і представляла розмову людини з його душею. У тексті багато релігійних і філософських відсилань, які відображають світогляд єгиптян того часу, але ось що цікаво: стан депресивних роздумів, в які занурений автор, в точності відповідає сучасному опису душевного стану тих, які страждають важкою депресією. Це той же конфлікт з совістю через бажання накласти на себе руки, пригніченість, невпевненість в майбутньому, похмура картина світу, параноя. І навіть деталь: єгиптянин вважає, що інші ставляться до нього як до поганого запаху або невірної дружини - також і сучасні люди з важкими депресивними розладами схильні вважати, що вони випромінюють погані запахи. Достовірно складно сказати, чи вбив себе в підсумку цей нещасний, але, схоже, що симптоми депресивного психічного стану за тисячоліття не змінилися. А ось, на жаль, передсмертна записка відомої поетеси Марини Цвєтаєвої були дійсно запискою у повному сенсі. Їй було важко написати навіть кілька речень, через тяжкий стан здоров'я.  Мова про вимушену ефтаназію, яка заборонена в Україні для смертельно та важко-хворих, для яких це життя приносить нестерпний біль у буквальному сенсі, а легкі та важкі наркотики, які б могли поліпшити їх останні дні - заборонені.  Поетеса не залишила по собі прощального вірша, а марно: Мурлыга! Прости меня, но дальше было бы хуже. Я тяжело больна, это уже не я. Люблю тебя безумно. Пойми, что я больше не могла жить. Передай папе и Але — если увидишь — что любила их до последней минуты, и объясни, что попала в тупик Факт: Зазвичай діти, підлітки та дорослі натякають про свої наміри й виявляють ознаки суїцидальної поведінки.  Ще цікавіша поетична історія між двома письменниками, Єсеніним та Маяковським. Заборонена суспільством любов стала вбивчою для двох відомих поетів.  Через п'ять років поет написав зовсім інші рядки. Маяковський два дні носив у кишені цей листок, перш ніж зважитися на задумане. Він застрелився. Досі не відомо, у яких саме стосунках перебували два поети. За припущенням - це було заборонене тоді та й зараз гомосексуальне кохання.  Або ж чому інший чоловік може піти з життя за іншим? Як бачимо у передсмертному листі Маяковського, тісно пов'язаного зі смерттю Єсеніна: "Всем В том, что умираю, не вините никого и, пожалуйста, не сплетничайте. Покойник этого ужасно не любил. Мама, сестры и товарищи, простите - это не способ (другим не советую), но у меня выходов нет. Лиля - люби меня. Товарищ правительство, моя семья - это Лиля Брик, мама, сестры и Вероника Витольдовна Полонская. Если ты устроишь им сносную жизнь - спасибо. Начатые стихи отдайте Брикам, они разберутся. Как говорят-"инцидент исперчен",любовная лодкаразбилась о быт.Я с жизнью в расчетеи не к чему переченьвзаимных болей,беди обид. Счастливо оставаться. Владимир М а я к о в с к и й.   12/ IV -30 г.   Товарищи Вапповцы, не считайте меня малодушным. Сериозно - ничего не поделаешь. Привет. Ермилову скажите, что жаль - снял лозунг, надо бы доругаться. В. М. В столе у меня 2000 руб. - внесите в налог. Остальное получите с Гиза. В. М." Варто відзначити, що самогубства серед представників ЛГБТ-людей - не рідкість, а за статистикою, вони зводять рахунки із життям навіть частіше ніж інші через додаткову дискримінацію з боку суспільства, відчай від бесправності та самотності від неприйняття соціумом. Факт: Більшість близьких, членів родин, батьків тих людей, що пішли з життя по власній волі - не помічають або не хочуть помічати, що все йде саме до цього.  3. Пісня. Пісня не сильно відрізняється від поезії, оскільки також має віршовані рядки але варто звернути увагу, що деякі передсмертні тексти музикантів стають відомим піснями, які співають інші.  Наприклад, своє велике людяне послання відомий музикант Курт Кобейн завершує такими рядками: * * * Світ, Любов, Співчуття Курт Кобейн Френсіс і Кертні, я буду у вашого вівтаря. Будь ласка, продовжуй, Кертні, заради Френсіс. Заради її життя, яке буде набагато щасливішим без мене.   Я ЛЮБЛЮ ВАС, Я ЛЮБЛЮ ВАС! 4. Текст. Якщо треба висказатись - гарний текст, від якого у читаючого відмовить дихання - найкращий варіант.  Щоб зрозуміти, наскільки важливо оформити передсмертний лист не у двох словах, а бодай у есе, що пояснить Ваші мотиви та передасть емоції, думки на папері, додаємо першу частину передсмертного листа Курта Кобейна, який є гарним прикладом якісної записки. Сказано для Бодді Кажу мовою досвідченого простака, який швидше за все волів би бути позбавленим мужності, інфантильним скаржником. Цю записку, напевно, буде досить легко зрозуміти. Усі попередження взяті з курсу Punk Rock 101 за всі ці роки, з тих пір як моє перше введення в свого роду етику, яка передбачає незалежність і прийняття спільності з вами, підтвердило свою правоту. Вже багато років я не відчував хвилювання ні від прослуховування, ні від створення музики, так само як від читання і писання віршів. Важко передати словами, як мені соромно за все це.   Так, наприклад, коли ми стоїмо за лаштунками, і запалюються вогні, і чути шалений гул натовпу, це не чіпає мене так, як це зворушувало Фредді Меркурі, якому, мабуть, подобалося насолоджуватися любов'ю і обожнюванням натовпу, ніж я захоплююся і чому заздрю. Справа в тому, що я не можу вас обманювати. Нікого з вас. Це було б просто несправедливо по відношенню до вас або до мене. Найстрашнішим злочином мені здається дурити людей, прикидаючись, що мені весело на всі 100%. Іноді мені здається, що я хотів би розбити годинник перед виходом на сцену. Я докладав усіх зусиль, щоб цінувати наші відносини, і я роблю це, бачить бог, я роблю це, але цього недостатньо. Я ціную те, що я і ми торкнулися почуття багатьох людей. Напевно, я - один з тих нарциссів, які цінують що-небудь тільки тоді, коли воно йде... Я занадто чутливий. Мені необхідно бути злегка бездушним, щоб знову знайти ентузіазм, яким я володів, будучи Дитиною. Під час трьох наших останніх турів я став набагато більше цінувати всіх тих, кого я знаю особисто, а також шанувальників нашої музики, але я все ще не можу позбутися розчарування, провини і співчуття, які я до всіх відчуваю. У всіх нас є щось хороше, і, мені здається, я просто дуже люблю людей. Люблю настільки сильно, що це викликає в мені чортовий смуток, перетворюючи мене в сумного, чутливого, що не цінує хорошого чоловічка, Рибку, Ісусик! Почім ти не радієш цьому? Я не знаю.   У мене дружина-богиня, дихаюча честолюбством і співчуттям, і дочка, яка нагадує мені мене, яким я колись був. Виконана любові і радості, вона цілує всіх, хто їй зустрічається, тому що всі хороші, і ніхто не заподіє їй зла. І це лякає мене в такій мірі, що я практично нічого не можу робити. Я не можу змиритися з думкою, що Френсіс стане таким же нещасним, саморуйнівним смертником-рокером, як я. Мене оточує багато хорошого, дуже гарного, і я вдячний за це, але з семи років я став ненавидіти всіх людей в цілому. Тільки тому, що їм здається настільки простим бути разом і співчувати один одному. Співчувати! Тільки тому, що я дуже люблю людей і співчуваю їм, так мені здається. Дякую вам всім від щирого свого палаючого, вивертаючого навиворіт шлунка за ваші листи і вашу турботу, яку я відчував всі останні роки. У мені занадто багато від навіженого, примхливої дитини! У мені більше немає пристрасті, тому пам'ятайте: краще швидко згоріти, ніж повільно згасати. * * * Аудиторія для листа Перш за все потрібно обрати адресата і потурбуватись про те, що звіска до нього прийде. А також про те, для кого цей лист - група людей, всі хто завгодно або окремо узяті люди чи людина.  Причини осмисленого суїциду можуть бути зовсім різними і це не завжди люди, основною проблемою яких є самотність або відсутність успіху. Часто це навіть навпаки.  Щоб обрати свою аудиторію та місце для передсмертного листа - задайте собі запитання і дайте собі відповіді: 1. Чи хочу я досягнути якоїсь суспільної мети, справедливості, останнього крику до соціуму? Відкрити якусь приховану правду?  Якщо так - Вам варто потурбуватись, щоб Ваш лист прочитало якомога більше людей навколо і можливо зробити навіть кілька копій на різних носіях, щоб поліція та інші спеціальні служби не змогли приховати те, що Ви хочете донести в це життя. У якій формі - не так важливо, якщо мова про справедливісь й правду.  2. Чи відчуваю я, що це особиста драма? Чи пов'язано це із особистими стосунками із близькими людьми?  Якщо Ваше серце каже, що це тільки особисте, те, що повинно залишитись тільки для обраних - так і зробіть. Тому що люди, яких ви любите тільки постраждають ще більше від резголосу або резонансу, якщо Ваша брудна білизна стане надбанням ЗМІ.  Але також варто зробити цей лист до близької людини або людей із додатком. Наприклад подарунками або заповітом, які покажуть їм, що Ви потурбувались про них, навіть якщо більше не можете жити.  Запевніть тих, кого Ви любите, що вони дійсно кохані. ~ Мовою сухих фактів про більш ретельну конструкцію передсмертного листа Про що по-факту писати в записці, листі або альтернативному прощальному творі? 1. Вкажіть кривдників: якщо вони є і мусять понести покарання перед законом. 2. Подякуйте тим, хто був помічником у житті. 3. Порадуйте спадкоємців: якщо Ви не покидаєте цей світ не із порожніми руками й варто чітко зазначити, що і кому з вашого майна та грошей буде належати після смерті.4. Вкажіть, що робити з тілом: близькі мусять знати як Вас поховати, наприклад треба зазначити хочете кремацію або звичайний похорон в землі, тощо.  5. Залиште побажання живим: якщо Ваші справи потребують завершення.  6. Заспокойте ридаючих: Вас вже немає, плакати було потрібно раніше, коли щось можна було змінити або якщо не можна було. 7. Покайтеся в своїх гріхах: це допоможе заспокоїти тих, хто буде страждати - запевніть близьких, що Ви не така свята людина, якщо це так.  8. Дайте урок ворогам: пообіцяйте з'являтись кривдникам у снах або у іншій формі, щоб злі люди не завдавали болю іншим і не доводили до суїциду. Що робити після складання записки або листа? Склавши текст листа, купуйте квиток, діставайте з шафи закордонний паспорт й візу та котіться в іншу країну. Уявіть їх всі обличчя, коли Ви років через п'ять дійсно повернетеся! Вони назавжди засвоять цей урок!.. що наздоганяти і добивати треба. До свидания , друг мой, до свидания.Милый мой, ты у меня в грудиПредназначенное расставаниеОбещает встречу впередиДо свидания, друг мой, без руки, без слова,Не грусти и не печаль бровей, -В этой жизни умирать не ново,Но и жить, конечно, не новей.Передсмертна записка поета С. Єсеніина (1925 р.) Якщо Вам немає де розмістити свого листа, навіть після всіх цих порад - зателефонуйте на гарячу лінію і зачитайте його за цим спеціальним номером:  «Lifeline Ukraine» – 7333 Або по іншій гарячій лінії: «ЛаСтрада» 0 800 500 225.  Чи пишіть через Інстаграм @childhotline_ua Прочитайте їм свій прощальний лист. Там Вам розкажуть, що робити далі. 

Батьки постраждалого хлопчика у ДТП в Нікополі благають про допомогу. Не вистачає донорської крові для переливання хлопчику - врятувати його життя. Для постраждалого в ДТП хлопчика потрібні донори крові прямо зараз! Це може статись із кожним з нас! Про це NikopolToday терміново передає громадськості міста Нікополь від Нікополь-АРТ.Як раніше писали ЗМІ Нікополя, 20 лютого у Нікополі сталася ДТП, в якій постраждав 12-річний хлопчик. Дитина отримала важкі травми і знаходиться в реанімації нікопольської лікарні. Вночі хлопчика прооперували дніпровські хірурги, які спеціально прибули з Дніпра.Найближчим часом, хлопчику,  буде потрібно багато крові. На найближчі дні, він нею забезпечений. Як повідомляє нікопольська станція переливання крові:- Для лікування хлопчика, який постраждав в ДТП 20.02.2020, Нікопольським структурним підрозділом Дніпропетровської обласної станції переливання крові видано 31 дозу крові. На найближчі дні дитина буде забезпечена компонентами крові в повному обсязі. Просимо всіх, хто бажає здати кров для хлопчика, підготуватися на протязі трьох діб: не вживайте жирну, копчену їжу, молочні продукти, яйця, алкоголь, пийте більше води. Кров можна здавати любої групи та резус-фактора з понеділка до четверга з 8-00 до 12-00, в п’ятницю з 8-00 до 11-00. Візьміть з собою оригінал паспорта та ідентифікаційний код.Своєчасне поповнення банку крові є дуже важливим, як раз для того, щоб в екстрених випадках станція переливання крові безперешкодно та вчасно забезпечувала компонентами крові лікувальні заклади.Більш детальніше про те, як підготуватися до здачі крові та відновитися після донації можна прочитати на нашій сторінці.Будьмо людьми - кожна родина може бути в небезпеці від шалених керовців авто!Адреса: м. Нікополь, пр. Трубників 56/2.За довідками звертатися по тел. 095 034 2268Нагадуємо, якщо життя не миле - варто сісти і написати прощального листа перед самоугбством: дізнайся для чого і як. 

Корупція пожирає район за районом в Нікополі.  Чи повторить Нікополь долю грецького міста, що несло цю назву з початку? Про це NikopolToday буде писати у спеціальний темі під назвою "Як помирає Нікополь - фіксуємо історію". Нікопольський молокозавод - своя зона відчуження - перший матеріал з циклу від NikopolToday, з посиланням 360 Nikopol про руїни в самому центрі міста. Руїни стародавнього грецького міста Нікополь - реінкарнація в Україні або нова сумна доля? / фото cdn.pixabay.comБагато хто хоче відправитися в Чорнобиль для екстриму і подивитися, що ж таке "ЗОНА ВІДЧУЖЕННЯ", а навіщо їхати так далеко!? У центрі міста Нікополь, є місця, які не менше колоритні та небезпечні одночасно. Хоч фільм про постапокаліпсис знімай! Не дивлячись на те, що потрапити на територію старого молокозаводу зовсім не складно - РОБИТИ ЦЕ ВКРАЙ НЕБЕЗПЕЧНО! Старі перекриття, руїни сходів, бетон від часу сиплеться - ходити самим там не можна, тільки з людиною, яка знає де й куди можна! Та й отримати по шиї за самовільне бродіння можна дуже легко, територія під охороною.Що і як це було? Було так: ПП «Нікопольський молокозавод Пектораль» був виробником і постачальником, таких продуктів як йогурт, кефір, молоко, молочні продукти, молоко пастеризоване, молоко стерилізоване, морозиво, морозиво шербет, морозиво молочне, морозиво вершкове, морозиво пломбір, вершки свіжі, сметана, сирки, сир, сирні вироби та кисломолочний сир. До основних напрямів підприємства відносяться виробництво, переробка і реалізація таких продуктів як вищезгадані. Підприємство розпочало свою роботу в 1977 році.Регіональне підприємство, яке забезпечувало продукцією місто, район - сьогодні майже мертве, чому майже, просто там ще є життя! У лівому крилі від центрального входу на другому поверсі, в кабінеті №8 живуть 3 доброзичливих бомжа (на фото їх немає, але казанок з обідом все ж потрапив в кадр).В окремих приміщеннях своя еко-система для зеленої трави, і на даху поле з березами, життя тут кругом!Подібні фото можна зробити тільки хіба що у самому Чорнобилі! Але Нікополь вже йде до цього, тож...На цьому фото колишній кабінет директора, після пожежі:З підприємства, після його закриття були вивезені тонни, сотні тонн металу, обладнання, бочки, цистерни, все! Таж сама доля і у медичного району, про який ми писали і показували раніше. Металобрухт приніс комусь дійсно великі гроші. Дозвіл будівля йде за рахунок вирізаних перекриттів. Залишаються просто діри, на пам'ять...Колись тут працювали люди, де вони зараз?Нікополь - на метал! Хтось став мільйонером... Корупція - як адіація, пожирає майбутнє країни місто за містом, район за районом. Нагадуємо: Центр Нікополя перетворюється у суцільне стихійне звалище.Фото і матеріал сайту 360 НікопольРаніше ми писали про те, як вже традиційно українські корупціонери відволікають нашу увагу від своїх злочинів гомофобією. Але не варто втрачати надію, вона помирає останньою - кожен із нас може стати джерелом змін. Хтось із Вас - майбутній мер міста і шанс на порятунок для його мешканців. 

Кожен із нас може потрапити у критичну ситуацію, нагадує NikopolToday. Подивіться на фото - може Ви її десь бачили. Залишаймось людьми й допомагаймо одне одному. У Нікополі пропала 81-річна жінка: допоможіть знайти! Про це NikopolToday терміново передає від Інформатора. У Нікополі поліція розшукує 81-річну Застуку Євдокію Гаврилівна, 1.05.1935 року народження. Жінка пропала 20 лютого.Нагадуємо: Українці стали жертвами брудної політичної гри в Україні - паніці від коронавірусу.Про це ЗМІ повідомили в прес-службі Нікопольського відділу поліції. 20 лютого о 8:30 Застука Євдокія Гаврилівна пішла з дому і до теперішнього часу її місцезнаходження не відомо.Прикмети: на сьогоднішній день жінка має сиве волосся. Якщо ви знаєте якусь інформацію про зниклу пенсіонерку, звертайтеся на лінію «102» або телефонуйте: (066) 855-22-39.Раніше ЗМІ Нікополя повідомили про те, що в Нікополі судять 34-річну жінку за вбивство чоловіка. Про це читайте за цим посиланням.Фото ІнформаторДо речі, в Нікополі зникають не тільки люди але і цілі заводи із районами. А в самих політичних колах зникає будь-яка адекватність - використовують гей-скандали як політ-технологію.

Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту [email protected], щоб все місто почуло Ваші думки. Варте уваги: Alyona Alyona оплакує смерть активіста, що боровся за справедливу країну. Ось нещодавно дзвонила мама, і виявилось що Нікополь вже офіційно визнають вимираючим містом. Оскільки за 25 років померло та виїхало (виписалось з квартир) з міста понад 50 тисяч людей... Це і не дивно, усі кого я знав - покинули Нікополь... Молоді не залишилось. Одні поїхали до великих міст, інші до Росії виїзджали понад 10 років тому, а зараз усі поїхали до я Польщі.Міський Центральний ринок пустий, торгівлі немає. Людей немає... Купа порожніх квартир, які навіть винаймати ніхто не хоче більше ніж за кілька сот гривень на місяць. При тому, що в Україні аренду загалом злетіла до небес. Але у Нікополі ціни на житло впали - орендувати та продавати нікому.Старі пенсіонери доживають свій вік і шкільні класи розформовують і єднають у одні. . . Тож я радий, що поїхав багато років тому із Нікополі. Тільки через це мені є що згадати, є чим пишатись і є куди йти. Навіть уявити не можу, що було б якби я лишився у Нікополі: одне з двох - суїцид або вбивство.Я писав про це майбутнє у Нікополі, що вже настало у розповіді «Город N”, і про той часи, коли місто зовсім стане породнім, можливо знайдуться люди які на руїнах давніх забутих заводів створять сади. . . Але до того часу - місто продовжить помирати, на жаль.До речі: Чому українська влада приховує від нас правду про коронавірус і винить українців?Мери міста живуть у Дніпрі, за рахунок бюджету їздять на таксі із Дніпра до Нікополя. Дороги ганебни, як і інша інфраструктура - корупціонери розкрадають усе. Сором! При тому що Нікополь має величезний феросплавний завод, що приносить мільйони до бюджету чи не щомісяця...Фото ukr.media / pinterest / ukrinform.comАвтор Rayan RienerДо речі, чи готові Ви до майбутнього в Україні через зміни середовища та економіки?Нагадуємо, наших дітей гвавтують і забивають як хочуть - коли коліція покінчить із злочинністю?

Хлопчика, якого у Нікополі збив автобус через ями на дорогах, перевезли в тяжкому станы до Дніпра. Про це NikopolToday передає від 34 каналу. Раніше, ми повідомляли, що шахраї вкрали гроші, які нікопольці зібрали для порятунку цього хлопчика. Медики обласної лікарні кажуть, що він у непритомному стані. У дитини переламані ребра та ноги. Також у хлопчика черепно-мозкова травма, розрив печінки та шлунку.Нагадаємо, ДТП відбулася 20 лютого. Дитина їхала на велосипеді, втратила керування та опинилась під колесами. Перші операції йому зробили у Нікополі. До наступних готуватимуть у Дніпрі.Важливо: Через пандемії зникали великі цивілізації минулого. "Стан його важкий. Ще за рахунок того, що він не вийшов з травматичного шоку. Йому належить ряд операцій і з приводу травм скелета, оскільки у нього є пошкодження кісток, але поки що стан не дозволяє це зробити", — ділиться Сергій Інюшин, начальник хірургічної служби Обласної дитячої лікарні.Автор Юлія ЧеркаськаФото PinterestРаніше ми давали відповідь на питання: хто такі екопанки й звідки вони взялись?А в Києві через земельну реформу та корупцію чоловік намагався спалити себе у прямому ефірі. 

Можливо, саме ти врятуєш нашу Землю? Час поезії на NikopolToday, розділ Нікополь Арт. Надсилай свої вірші на пошту [email protected]Прошу, Врятуй Нашу Землюшукаю рай уві сні,немов мокурен між світамиміж жахом та страхом, -не розквітнуть пелюсткивдягаючи гакуранперед людьми....Ватару посеред стін~в кінці кінців, у мене нічого немає,окрім надій та моїх рядків.своє життя приношу у жертву,за чужу провину:щоб зберегти на світанку,бодай одну рослину....на Землі, де вже немаєжуравлів.29. 08. 18. Rayan RienerФото PinterestНагадуємо, ціни на продукти харчування можуть злетіти вгору через теплу зиму і неврожай, внаслідок цього. Також у Марганці знайшли тіло утопленика у річці Токмачка. 

6 ознак, що у твого партнера криза середнього віку. Нічим хорошим це не закінчиться. Що буде зі стосунками?Тож, як зрозуміти, що у твого коханого партнера криза середнього віку? У цьому NikopolToday допомже розібратись Heroine. У багатьох чоловіків й жінок "зриває дах" через вікову кризу - зраджують із усім навколо / фото PinterestВікова криза - предмет багатьох жартів й частий сюжет комедій, однак це цілком реальний емоційний стан, який може переслідувати людину роками. Але для багатьох - це справжня драма, через яку розпадаються родини. Проблема в тому, що у нього немає чітких рамок: відомо, що до нього схильні люди у віці 30-50 років, а це дуже великий відрізок. Розповімо, як зрозуміти, що у твого партнера криза середнього віку, і як вести себе в такій ситуації.Як зрозуміти, що у партнера вікова криза?Варто знати, оскільки для іншого партнера - це велика загроза. 1. Він піддає сумнівам давні переконанняГоловна риса вікової кризи - переоцінка всього минулого досвіду: своїх переконань, вчинків, кар'єри, оточення. Тому, якщо партнер раптово почав висловлювати невластиві йому думки, знаходити нетипові інтереси, відмовлятися від того, що йому подобалося довгі роки, це жирний натяк на кризу середнього віку.Раптово людину, яку Ви знали багато років - ніби підмінили / фото heroine2. Відчуває потребу в пригодахЦе прямий наслідок переоцінки цінностей. Під час кризи людина починає чітко усвідомлювати, що його молодість пішла безповоротно, а разом з нею, як йому здається, багато можливостей та задоволень. Часто чоловік намагається повернутися до цього стану, йому хочеться струсити свій побут, відчути себе живим, а для цього потрібно зробити щось неординарне. Тільки тобі вирішувати, підтримувати партнера в такому прагненні чи ні. Ти можеш приєднатися до його пригоди, щоб зблизитися й підтримувати. Але, якщо у тебе бажання чоловіка викликають серйозний дискомфорт, можливо варто залишити його в спокої. 3. Втрачає здатність приймати рішення про майбутнєУ момент вікової кризи людина зациклена на минулому. Навіть усвідомивши, що зараз він живе не так, як хотів би, у нього далеко не завжди є сили на реальні зміни. Партнеру стає важко приймати конкретні рішення про майбутнє, він у всьому не впевнений і заплутався у власних пріоритетах.Це становить загрозу для ваших стосунків і кохання. 4. Хоче більшого від своїх відносин з жінками (або чоловіками)Це може проявлятися по-різному, але причина одна - під переоцінку потрапляє і вибір супутниці життя теж. До якого результату призведе цей аналіз, залежить від конкретних відносин і людини. Він може почати сумніватися, чи потрібен йому цей шлюб й чи не помилився він з вибором. З'являється втома від одноманітності сексуального життя та побутової рутини. У найгіршому варіанті чоловіка може потягнути на інтрижки з іншими жінками. Це найболючіший для пар наслідок вікового кризи. Важливо розуміти, що, який би вибір не зробив твій партнер, ти в цьому не винна.5. Дратується і звинувачує у всьому підрядВнутрішня криза може змусити людину почати звинувачувати оточуючих у своїх проблемах. Якщо партнер починає часто зриватися на тебе, дітей або інших людей у вашому оточенні, ймовірно за цим криється якесь серйозне переживання. Йому складно визнати, що за всім, що відбувається зараз в житті, стоять тільки його власні вчинки та рішення, набагато простіше знайти винуватого зовні.6. У нього депресія Основні ознаки депресії - втрата інтересу до життя, апатія, песимістичний настрій або відсутність емоцій. Також у людини можуть початися проблеми зі сном - безсоння або, навпаки, підвищена сонливість, - порушення апетиту - переїдання або голодування. Якщо здається, що ніяких видимих причин для депресії у партнера немає, але всі ознаки в наявності, можливо, справа в віковій кризі.До речі, фатальним наслідком депресії є самогубство. Що робити, коли твій чоловік чи кохана переживає кризу середнього віку?Поради, які можуть дати останній шанс вашим стосункам. 1. Встанови чіткі чіткі межі з партнером У момент кризи партнера може почати штормити: з'явиться агресія, імпульсивні вчинки, відчуженість. Його психологічні проблеми не повинні бути виправданням образливої поведінки, тому відразу встановлюй кордону. У такому стані він може і не помітити, що робить або говорить щось зайве, тому зверни його увагу на те, що є речі, які ти терпіти не маєш наміру.2. Не наполягай на з'ясуванні відносин Коли поведінку партнера стає незрозумілою, а він сам відсторонюється від тебе, бажання поговорити і з'ясувати причину цілком природно. Але, якщо справа в віковій кризі, не варто примушувати чоловіка до розмови. Це може тільки ще більше відштовхнути його. Краще дай йому зрозуміти, що готова (ий) поговорити й підтримати, та залиш його в спокої. 3. Слухай без осуду Багато слів і вчинків партнера, які він говорить або робить в момент вікової кризи, можуть здаватися тобі маренням, обурювати, викликати роздратування. Зрозумій, що зараз він навряд чи здатний сприймати твою критику адекватно і вже точно не готовий до насмішок та образ. Якщо чоловік вирішить поговорити про свої проблеми, вислухай його, але постарайся не засуджувати.4. Зосередься на собі Зрозуміло, складно залишатися спокійною за ваші відносини, коли у партнера психологічна криза. Тим не менш, важливо усвідомлювати, що ти не можеш нести відповідальність за його емоції і навряд чи здатна позбавити його від них. Все, що в твоїх силах, - залишатися підтримкою партнеру й запропонувати професійну психологічну допомогу, якщо він на неї згоден. Найкраще, що ти можеш зробити, коли твій чоловік переживає вікову кризу, - зосередитися на собі: кар'єрі, хобі, дітях, спілкуванні з друзями. Так ти не даси проблеми партнера серйозно впливати на твій психологічний стан та не будеш тиснути на нього.Автор Юлія Зайкова / фото Heroine & PinterestНагадуємо, кожен із нас може врятувати Землю, якщо долучиться до спільних зусиль проти зміни клімату та забруднення навколишнього середовища. Також ми писали, що ціни можуть злетіти вгору через аномально-теплу зиму: що здорожчає?

Не коронавірусом єдиним. Надзвичайними подіями нікопольців не здивувати. Що сталося цього разу?У Нікополі надзвичайники загасили палаючу господарчу споруду. Про це NikopolToday передає від 34 каналу. Черговий спалах криміналу в місті Нікополь? / фото 34 канал Повідомлення про пожежу на проспекті Трубників надійшло до Служби порятунку ввечері 16 лютого.Варто знати: Природа помирає через злочинну діяльність людства. За викликом було направлене чергове відділення 28-ї державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області. Після прибуття на місце події, співробітники спеціальної служби побачили, що вогонь уже повністю охопив дах будівлі.Займання було ліквідоване майже через півтори години з моменту виклику пожежників. Знищені речі домашнього вжитку та дах споруди, що горіла, на загальній площі в 24 квадратних метри. Загиблих та постраждалих немає. До боротьби з вогнем було залучено 5 пожежників та 1 одиниця техніки.Нагадаємо, раніше ЗМІ повідомляли про те, що у Дніпрі на Ярославській загорівся будинок. Все почалося з пожежі в літній кухні, яку власник житла намагався загасити самостійно. Але у нього не вийшло і полум'я добралося до будинку.Також у власному будинку через пожежу загинув 48-річний житель Кривого Рогу. Полум'я також пошкодило стіни, стелю, підлогу та домашнє майно.Автор Олександр ВоловоденкоФото 34До речі, чи знаєте Ви як дізнатись, що Ваша кохана людина Вам зраджує?Також ми нагадували, що українські поля потерпають від теплої зими - ризикуємо втратити врожаї. 

Поезія не для всіх. Можливо, саме ти врятуєш наш Нікополь від забуття? Час поезії на NikopolToday, розділ Нікополь Арт. Надсилай свої вірші на пошту [email protected]!ДноНочные выстрелы под небом,сверкают звезды, поднят взгляд.Что вообще тут происходит?!Скорее бы куда-нибудь назад…Я задыхаюсь в этой Бездне;на этом дне мне места нет!!!Мне жаль всех Вас, кто тут,..ведь это преисподняя, знайте.Не виноват, что не хотите знать!Пустырь и пустота сознания,во взглядах и движениях людей.Пустые окна, мусор и стенания…И думаю, Вселенная смеется с Вас.Дома и здания за день крушатся,Вы жутко заливаетесь бухлом…И что ни делай, - бесполезно.Ведь ваше ДНК не знает о другом.А Мир, в отличие от Вас, иной!Везде зависимость мышления,сплошной стеной, и не стучи!..Последняя искра надежды…но в головах одним лишь бурьяном.Над Вами те же звезды, что везде,а все боитесь, ненавидите вокруг.Вам уколоть и укусить в два счета,а улыбнуться хоть кому-то, жуть?..И неужели Вы для этого живете?!Мне мерзко, стыдно знать о том,что я родился здесь, в роддомегде за забором разрушенный завод.Что я, и многие другие неизбежно,все детство провели в среде,где под ногами стекла и шприцы.Беги! ...отсюда каждый встречный,скорее, не смотри назад! Беги!Ведь дно затянет Тебя в бездну…Но дальше, далеко отсюда - свет.Я умоляю, лишь не медли…Туда, где воплотишь свои мечты.* * * Зачем пишу стихи, на что?..Самому бы знать, ноне вовремя. Я родился тутЯ явно, не тот час и слог.Затуманилось сознание,но я счастлив мелким радостям;что судьбою мне брошены,будто псу подворотному.16.07.15.Rayan RienerФото PinterestПомираючий Нікополь - фото руїн з центру міста не для слабодухих.Корупція в Нікополі - знищить мрії Ваших дітей і забере останню надію на майбутнє.

В останній час в Нікополі та районі почастішали пожежі, в яких гинуть люди. Зовсім нещодавно, ціла родина померла у вогні через коллекторів. А ось у Києві чоловік сам вдався до акту самоспалення під офісом президента через корупцію. Цього разу у містечку Покрові в жахливій пожежі загинув чоловік. Про це NikopolToday передає з посиланням на 34 канал. Це сталося в середу, 19-го лютого, на вулиці 8 Березня сталася пожежа.Як повідомляє ГУ ДСНС, рятувальники, прибувши на місце, встановили, що загоряння виникло всередині одноповерхового житлового будинку.Полум'я пожежникам вдалося ліквідувати за 12 хвилин.Варто знати, що чоловіки помирають частіше через те, що доводять своє самогубство до кінця. Чому у жінок більше сили, щоб жити?До ліквідації пожежі залучено 6 вогнеборців та 1 одиниця пожежно-рятувальної техніки Головного управління.Відомо, що під час гасіння вогню надзвичайники виявили 31-річного чоловіка без ознак життя.Варто додати, що криза середнього віку в чоловіків викликає важку депресію, через яку чоловіки здатні накласти на себе руки.  Чи було це самогубство, як із родиною у селі під Нікополем, поки що невідомо. Фото 34 канал / автор Валерія МалихінаВ той же час, хвиля самогубств дійшла і до Марганця - там у річці Томаківці знайшли також тіло утопленика. А ось інші українці через інвалідність навіть не можуть вкоротити собі віку і вимушені роками існувати у своїх помешканнях. 

«Як я провів Літо[?]»    Йдучи по вулиці, я бачу каштани під ногами… Сухе пожовкле листя, яке скрутилося, немов шкіра старої  людини. Усюди багнюка після дощу. Темний вологий чорнозем розкиданий по старих дорогах. Усюди родовища цього чорного золота пробиваються через ями та шпарини у асфальті. Ми не бачимо – що ми маємо…  Руки постійно холонуть, а щоки відчувають, кожен раз, коли Сонце торкається їх своїми променями. Губи тріскаються – провина вітру… І я розумію, – вже Осінь.   [Тільки восени проміння Сонця відчувається як подарунок Небес… І думки, як ніколи, захоплюють мозок, спровоковані осінньою меланхолією. Новонароджені думки народжують миттєво нові, захоплюючи Всесвіт, розташований у мозку, в кожного із нас… Як це захопливо! На відміну від біологічної клітини, для ділення та множення думок не потрібна клітина, чи думка іншої людини. Вони виникають самі – нізвідки,.. І народжують безліч нового – треба лише втілювати ці шматочки внутрішнього Всесвіту у Світ матеріальний…]     Вдягаючи свої рожеві окуляри, звісно, я бачу лише хрусткий торт: шар свого шляху – дорогу, потріскану, побиту, важку та виснажливу; шар солодкої чорної  чоколяди зверху – багно на дорозі, що має цінність, але не в цьому місця; зверху смачні великі горішки, занурені у шоколад – себто каштани у багнюці, що дадуть колись свої паростки, але скоріш помруть; а ще я бачу хрусткі  тонкі частини чогось, напевно – це шматки синопсів моєї розірваної  Свідомості… Досвід та плани – які розвіяв раптовий вітер…  Але, мене очікує дуже гарне майбутнє. Саме тому, що я йду по обраному шляху.     За це Літо – я не виносив до кінця жодного творіння.  Але двигун не може просто так завестись, щоб це виправити. Тим більше, що туалетний папір закінчився, на якому я писав своїм мрійливим дитячим лайном. Хоча, напевно, його невдовзі замінить більш якісний папір, та й лайно – стане більш дорослого ґатунку. Стадія стану цілком пройдена. Закріплена [у Свідомості та Особистості].    У моєму житті розпочався зовсім новий період. І, як це найчастіше буває – усе це викликано людьми, чи Людиною, - ми творимо життя одне одного, здебільшого несвідомо, інколи й навіть усвідомлено. Це рідко стається, але стається, - диво. Перевірено на власній шкурі, - дива стаються. Мрії збуваються. Птахи відлітають на Південь і прилітають на Північ. Люди помирають і народжують, ну і таке інше й співзвучне…    А Квітка, - їде [чи летить]народжувати до Латвії. Квіточкою відтепер опікуватиметься дбайливий Квіткар. Він попіклується про те, щоб усі насінини, що вродять – не розчинилися у повітрі. Щоб вони нарешті дали свої плоди. Жадане маля. Й вичеканий Квіткар. Пологи намічені на кінець Осені або початок Зими…    А тепер типово: Це Літо було неймовірним… Воно було: чудовим, солодким, теплим, очікуваним, цікавим, дбайливим, омріяним, інтимним,  безтурботним, казковим, іноді пафосним, барвистим, дорогим, придуркуватим, дощовим, спекотним водночас, прекрасним за станом речей і… важким.     Мій шлях на мапі виглядав так: Нікополь-Москва-Київ-Нікополь. Провінційна Москва виглядала очікувано, ба навіть скажу більше – гірше ніж я взагалі міг уявити… Київ також був зовсім інакшим, ніж я уявляв, тим більше, був я там вперше. Нікополь, - …промовчу. Туди й сюди, - отакото. На черзі – знову Київ, як тільки звільнюся із полону Нікополя [Микитине-Микитинська Січ]… І певно, як і планував: покину Україну на довгий час. Мене зустрінуть нестримні мусони з Балтійського моря. Безмежні пляжі, неосяжні простори лісів, та Рига… Подеякують, вона подібна на Львів..Осінь.КвіткаНікополь..2013Фото Here And Now

Вночі 4 березня в металургійному районі Кривого Рогу сталася вбивство через алко-треш.У Кривому Розі розпивання алкоголю компанією чоловіків завершилося вбивством. Про NikopolToday передає від 34 каналу Дніпра. Кілька чоловіків розпивали спиртні напої у будинку у товариша на вулиці Новоподільському. Під час застілля між городянами виник конфлікт. Один з гостей взяв ніж і кілька разів ударив в груди господаря житла. Від отриманих травм чоловік помер на місці.Інший гість викликав на місце події швидку допомогу, а ті в свою чергу - поліцейських. Екіпаж патрульних оперативно затримав ймовірного вбивцю. Його передали слідчим Металургійного відділення поліції.Зловмиснику за скоєне може загрожувати до 15 років позбавлення волі.Варто додати, що у Нікополі поліція схропила злочинця по-гарячому. Фото 34 каналТакож ми писали, як Володимир Зеленський відволікає увагу від загрозливого коронавірусу, який вже в Україні. Нагадуємо, хтось міг спеціально створити новий вбивчий коронавірус, щоб знищити людство. 

Про вітомобілі Старим тут місце. П'ять автомобілів з пробігом, які дійсно варті своїх грошей  NikopolToday пише з посиланням на Новий Час.Як вибрати надійний автомобіль з пробігом, який стане хорошою інвестицією? / фото НВЩо якщо на нову пристойну машину не вистачає, а купувати бюджетне авто або "литовця" не хочеться? Які старі машини прослужать довше і найменше впадуть в ціні?НВ вибрало вживані автомобілі, які найповільніше дешевшають, найбільш затребувані на вторинному ринку (а отже можуть бути успішно продані в разі необхідності), мають найбільший ресурс і найдешевші в обслуговуванні.Словом, ось список автомобілів, які є фактично безпрограшним вибором на вторинному ринку. Природно, із застереженням. Наскільки б добротним і надійним не був автомобіль, якщо ви купуєте його на вторинному ринку, варто піддати його детальній перевірці. Навіть найнадійніша машина може перетворитися на "труп" в руках недбайливого господаря.Тому обрані нами авто можна розглядати як відмінну покупку тільки якщо ви здійснили її після детальної діагностики і купили авто в пристойному стані.Toyota Camry2008-2012 рр$12-18 тис"Камрюха", як її ласкаво називають шанувальники моделі, це вічний хіт вторинного ринку.Можна по різному ставитися до Toyota, нарікати на "порожнє" кермо, поважність на дорозі, слабку шумоізоляцію тощо. Але неможливо заперечувати, що Toyota вміє робити невбивані й неймовірно живучі автомобілі.Зрозуміло, "вбити" можна все, що завгодно. Але в руках більш-менш дбайливого господаря Camry спокійно доживає до 200 тис. км пробігу тільки на планових ТО, і до 300-400 тис. км пробігу – з дрібними і середніми ремонтами.Великі ремонти на Camry з меншими пробігами найчастіше пов'язані з недостатньо якісним обслуговуванням авто або з використанням дешевих неякісних запчастин і витратних матеріалів. До речі, про запчастини. Оригінальні запчастини на Toyota коштують недешево, але є багато варіантів якісного неоригіналу. Кожен може знайти запчастини на свій гаманець.На думку більшості майстрів, Camry – абсолютний рекордсмен за таким важливим показником, як вартість утримання. Машина ламається рідко, а більшість поломок прогнозовані. Тому навіть з урахуванням не найдешевших запчастин, Camry в довгостроковій перспективі обходиться дешевше конкурентів. Високою надійністю і великим ресурсом характеризуються і двигуни, і коробки передач, і ходова, і більшість інших вузлів автомобіля.Найпопулярніше в Україні поєднання 2,4-літрового мотора і 5-ступеневого "автомата" – просто зразок надійності. 3,5-літровий двигун з 6-ступінчастим "автоматом" самі собою теж досить живучі. Але в цій версії підвіска живе не так довго, позначається більша вага мотора і коробки.З огляду на славу надійного авто, Camry дуже повільно втрачає в ціні (в порівнянні з конкурентами з самого початку рівною ціною Camry 5-8 річного віку продається в середньому на 20-30% дорожче). А отже, є відмінною інвестицією грошей на вторинному ринку авто.Небезпек, за великим рахунком, дві. По-перше, багато пропонованих на вторинному ринку Camry мають "офісне" минуле. Це були машини начальників, які на смерть "ушатували" казенні водії (годинами працюючий двигун взимку, поки водій чекає шефа під рестораном і т.д.). Такі машини можуть бути вельми "втомленими" навіть з невеликими пробігами. Тому при покупці Camry дуже потрібна детальна діагностика.Друга небезпека – викрадансть. Camry – не та машина, яку можна кидати на ніч під під'їздом в темному дворі спального району. Краще витратитися на гарну протиугонну систему і тримати машину на стоянці, що охороняється.Honda CR-V2008-2012 рр$13-17 тисЦя модель є головним конкурентом Camry за безпроблемністю і довговічністю. Сервісмени відзначають високу надійність обох моторів (2 л і 2,4 л), які в більшості випадків не вимагають нічого, крім планового обслуговування, на пробігах до 250-300 тис. км. Вельми надійні і "автомати" Honda.Ходова на CR-V практично така ж не вбивана як в Camry (правда, потрібно пам'ятати, що це "паркетник", а не позашляховик, тому форсувати болота не варто).Антикорозійна стійкість теж на висоті. Словом, купивши навіть 10-річну CR-V з пробігом під 200 тис. км, ви отримуєте надійний автомобіль, на якому можна безпроблемно їздити ще не один рік. Зрозуміло, це за умови детальної перевірки при покупці і відмови від сумнівних варіантів.CR-V також досить повільно втрачає в ціні. 10-річна "японка" сьогодні цінується вище, ніж багато німецьких і корейських конкурентів, які новими коштували порівнянних грошей.Skoda Octavia Tour2007-2008 рр$7-9 тисЦя модель була вкрай популярна в Україні та здобула славу надійного і невибагливого, хоча й не дуже комфортабельного автомобіля. Словом, те, що потрібно для міцного господарника.На вторинному ринку Tour – як і раніше бестселер. Хороший екземпляр за нормальною ціною відривають буквально з руками. І ціни на них з роками знижуються неохоче. Тому Tour – відмінне вкладення грошей, машину можна буде перепродати з мінімальною втратою коштів.Модель випускалася досить довго, але сьогодні має сенс дивитися на останні роки випуску (2007-2008). Всі двигуни досить надійні, але ідеальний варіант для тих, хто шукає мінімум проблем з машиною – бензиновий двигун 1,6 MPI (розподілене вприскування, ніяких турбін). Він, звичайно, слабенький для такої важкої машини (всього 102 к.с.), але досить довговічний і недорогий в обслуговуванні. (До речі, сьогодні Skoda продає нові моделі з двигуном, який маркується точно так само, але це вже інший двигун, про який мотористи відгукуються значно гірше).Знайти Octavia Tour з автоматом – це велика удача. Тому ті, хто не люблять або не вміють їздити на "механіці", звичайно, повинні забути про цю машину.Ручна коробка досить надійна і рідко виходить з ладу навіть при значних пробігах (більше 200 тис км). Ходова в Tour дуже проста і надійна. Її ремонт порівняно недорогий, і підтримувати її в хорошому стані не складно. Платою за це стає комфорт і керованість. На тлі багатьох сучасних авто Tour виглядає як "привіт з 90-х". Зате Tour залишиться на ходу, коли ці сучасні "брязкальця" вже давно стануть металобрухтом.Ще один плюс Tour для власників старих авто – висока антикорозійна стійкість. Тут відмінна оцинковка, тому не биті і не варені екземпляри як правило не гниють.Opel Astra J2010-2012 рр$9-12 тисНезважаючи на те, що Astra J, за словами майстрів, не заслужила такої ж репутації, як її попередниця Astra H, з точки зору надійності це дуже гідний автомобіль.Головні плюси моделі – відносно довговічні агрегати, недорогі запчастини і простота в ремонті. У зв'язку з цим машина затребувана на вторинному ринку, її люблять таксисти, та й просто люди прагматичного складу.Ходова тут вище всяких похвал, кузов стійкий до корозії, електрика безпроблемна. Що стосується моторів і коробок, є кілька нюансів. Якщо вибираєте "механіку", варто віддати перевагу 6-ступінчастій коробці, вона надійніша 5-ступінчастої. Але вона ставиться тільки на турбовані бензинові мотори, а також дизелі. З атмосферними бензиновими 1,4 л і 1,6 л ставилася саме 5-ступка. А вона часто не виходжує більше 150 тис км.Автоматичні коробки передач Astra J – теж не без проблем. Більш надійні ті, що ставилися з дизельними моторами. Що стосується двигунів, то всі вони досить живучі і при гарному догляді здатні не створювати проблем до 200-250 тис км пробігу. При цьому, за словами мотористів, дизелі у Opel надійніші.За умовні 200 тис. пробігу Astra зажадає менше уваги і менших вкладень, ніж переважна більшість автомобілів цього класу. І хоча за надійністю вона не зрівняється з деякими з них, наприклад, Honda Civic, але більш низька вартість запчастин з лишком компенсує це.Astra "свіжих" років зараз вигідно приганяють з Європи з пільговим розмитненням. Це відмінний варіант – купити недорого, поїздити кілька років і продати з невеликою втратою грошей.Toyota Land Cruiser Prado2007-2008 рр$20-25 тисІ варіант для тих, у кого бюджет побільше і є бажання купити солідний автомобіль на довгий час. Prado – легендарний олдскульний рамний позашляховик, який заслужено користується попитом на вторинному ринку.За відгуками сервісменів Prado в 120-му кузові – це не просто "Camry побільше і повище", це просто рекордсмен з невбиваності і довговічності. Якщо за машиною стежили, то пробіг 150-200 тис км для неї – дрібниця. Деякі майстри розповідають, що у них є клієнти, які спокійно доїжджають до 350-400 тис км і лише тоді починаються перші серйозні ремонти, які вимагають відчутних вкладень.Але для вибору хорошого Prado потрібно врахувати кілька моментів. По-перше, машину потрібно дуже ретельно перевіряти перед покупкою. На ринку багато "ушатаних" екземплярів після "братків" і інших "гонщиків" – машина все-таки досить статусна, їх раніше часто купували представники певних верств суспільства. Ганяти вони люблять, а за машинами стежити – не дуже.По-друге, варто уникати арабських варіантів з двигуном 2,7 л. І справа тут не в країні походження (як правило, такі машини до нас везли з ОАЕ) і бідніших комплектаціях (хоча і справді смішно купувати Prado без шкіряного салону і підігріву сидінь). Справа в тому, що двигун 2,7 л хоча сам собою цілком непоганий, все ж слабенький для такої важкої машини, тому часто характеризується більшим зношенням, ніж 4-літровий мотор при порівнянних пробігах.А ще в Prado потрібно уважно дивитися на раму. Сам кузов досить стійкий до корозії (навіть у арабів, всупереч популярним міфам), але ось рама досить часто починає гнити вже у 7-8 літніх машин. А найчастіше поруч з нею починає іржавіти і днище. Словом, додаткова антикорозійна обробка старому "прадіку" не завадить.До мінусів Prado можна віднести викраданість. Машину потрібно обов'язково ставити на стоянці, що охороняється, та просунута протиугінна система не завадить. Prado дуже повільно дешевшає на вторинному ринку. Тому, купивши хороший екземпляр і підтримуючи його в хорошому стані, ви завжди зможете вигідно продати машину надалі.Автор Олексій Бондарєв / фото НВНагадуємо, в Нікопольскому районі одна за одною відбуваються підозрілі смерті у вогні. 

Психолог з Нікополя рятує від депресії: Хто із зірок хворіє на депресію? Скільки грошей люди витрачають грошей на подолання депресії? Як боротись з нею? Як виявилось, депресія одна із найскладнішим хвороб людства. Професійна психологиня з міста Нікополь, Марина Воробйова, дасть відповіді. NikopolToday надає слово. 20% людей испытывали депрессию хотя бы раз в жизни.170 млрд Евро в год тратит ЕС на лечение тревожных расстройств и депрессию.У людей, страдающих аффективными расстройствами, риск самоубийства составляет 40%.Сухие цифры, за которыми сотни тысяч жизней, проведенных в оттенках серого. Некоторые формы депрессии передаются в семье из поколения в поколение, что дает повод предполагать, что существующая биологическая предрасположенность к заболеванию может быть наследственной. Биполярное расстройство, по всей видимости, именно такой случай.В некоторых семьях клиническая депрессия тоже передается из поколения в поколение. Однако, она наблюдается и у людей, не имеющих семейной истории заболевания.Наследственная или нет, клиническая депрессия часто связана с изменениями в структуре мозга. К депрессии склонны люди с низкой самооценкой, с постоянным пессимистическим взглядом на себя и на окружающий мир, или легко поддающиеся стрессу. Неясно являются ли это факторы психологической предрасположенностью или ранним проявлением болезни.В последние годы, исследователи показали, что физические изменения в организме могут сопровождаться также и психическими изменениями. Такие болезни как инсульт, инфаркт, рак, болезнь Паркинсона и гормональные нарушения могут привести к депрессивным состояниям, делая больного апатичным и не желающим заботиться о своих физических потребностях, затягивая тем самым период восстановления. Кроме того, тяжелые утраты, сложные отношения, финансовые проблемы или любые стрессовые (нежелательные или даже желаемые) изменения образа жизни могут вызвать приступ депрессии.Часто пусковым механизмом депрессии является комбинация генетических, психологических факторов и факторов окружающей обстановки. Последующие же приступы болезни могут быть вызваны даже небольшим стрессом или происходят вообще без видимой причины.Количество видов лечения депрессии увеличивается, но проблема растёт. За 10 лет количество заболеваний депрессией увеличилось почти на 20%. Вероятность получить это заболевание у людей, рождённых после 1945 года, увеличилась в десять раз.Многие известные люди, богатые и знаменитые - тоже страдали или страдают от аффективных расстройств, таких как депрессия или биполярное расстройство. Среди самых  популярных - Гвинет Пелтроу, Эмма Стоун, Принц Гарри, Адель, Райан Рейнольдс, Бритни Спирс, Кара Делевинь, Джоан Роулинг, Кэтрин Зета-Джонс, Ума Турман, Анджелина Джоли, Брэд Питт, Хью Лори, Майли Сайрус, Холли Берри, Мэл Гибсон, Кристен Стюарт... и другие.Напоминаю, что наиболее эффективным лечением депрессии является когнитивно-поведенческий терапия и/или антидепрессанты.Автор Марина ВоробйоваНагадуємо, це остання мить щоб подихати на вулиці чистим весняним повітрям - наступні місяці в карантині у чотирьох стінах. Варто розуміти, що Природа не буде обирати жертв для помсти за знищення Землі - ми всі заплатимо. 

Не дожив до літа. У Дніпрі виявили повішеного чоловіка. Про це NikopolToday передає із посиланням на 34 канал Дніпра. Нагадуємо, Ваші сни можуть підказати, що приховує майбутнє.Сьогодні, 5 березня, на вулиці Козака Мамая у дворі будинку № 22 знайшли чоловіка без ознак життя.Як повідомляє сайт dp.informator, мертвого побачив шокований мешканець будинку і викликав поліцію.Відомо, що на вигляд повішеному від 30 до 40 років. Також поліцейські виявили у нього документи. За попередньою інформацією, прощальній записки не було. На тілі чоловіка не знайшли слідів насильницької смерті.На даний момент правоохоронці з'ясовують деталі того, що сталося.Раніше ми повідомили, що в Голубівці повісилася маленька дівчинка. У середу, 3 березня, на вулиці Степовій у дворі будинку на дереві повісилася 11-річна дівчинка. Як повідомляє сайт dp.informator, помітивши дочка, батьки обрізали мотузку і занесли дитину в будинок. На жаль, приїхавши на місце події, медики констатували смерть дівчинки. На шиї вони побачили странгуляционную борозну від мотузки, інших помітних пошкоджень на тілі не виявили.Автор Валерія МалихінаТакож ми писали про можливу світову змову - геноцид людства.До слова, якщо у Вас депресія - йдіть до психолога і отримайте лікування. Депресія - це хвороба, а не жарти. Якщо не лікувати депресію - самогубство неминуче.

Я-МусорТы всё забудешь..Всё, что было с нами.Укутает туманным прошлым,Уйдут воспоминания..Под снежным одеялом,Сложно мне согреться..Я знаю ты забудешь..То, что я живая..Мусором и грязьюнад твоим забором,Это я валяюсь,Ты не замечаешь..Вера и надеждаВсё во мне прогнило,Больше не мечтаю,Быть одним единым.Мятым от обиды,Скомканным от злости,Выкинут листочек,С нашим общим прошлым.Осенью останусь,Холодом внутри..Всё еще живая..Мимо проходи.Напряженность в теле,Отупелый взгляд..МЫ ЖЕ ТАК ХОТЕЛИ!?В ОБЛАКАХ ЛЕТАТЬ..!У тебя сгорели,Чувства все внутри,Мир мой чёрно-белый,Только не смотри..Не хочу заставить,Дать тебе понять,Какого родного,Любимого терять..Растоптавши душу,Пнув её ногой,Мусор разложился,Ты идёшь домой..- Дарина Каспер -

Чи існують насправді погані та хороші емоції? Чи мають люди право казати вам настанови, як вам почуватись й чому варто відчувати стигматичні "погані" емоції? NikopolToday, як завжди, на стороні прав людини і пояснить про все. Іноді кожен із нас бажає побути наодинці із сами собою. Людина дійсно має право побути на самоті, на сльози, смуток та негативні емоції. Неповага до побажань людини у такому стані становить більшу загрозу, аж до суїциду. Важливо знати, що депресія - це не міф, а хвороба, що без лікування призводить до самогубства. Дайте собі право прожити всі емоціїЯкщо в дитинстві Вам говорили: «Не реви», «Чи варто так засмучуватися через таку дрібницю», «Злитися некрасиво», «Заздрять тільки погані люди», то... Ви не ж насправді переставали відчувати образу, злість або заздрість. Але, цілком можливо, щоб залишатися гарною дівчинкою чи хлопчиком і зберігати прихильність оточуючих, Ви навчилися заганяти «погані» почуття кудись глибоко всередину. Так глибоко, що навіть самі їх не усвідомлюєте. Якщо раптом усвідомили, відчуваєте провину за ці почуття через муштру суспільства.Коли ми не даємо собі прожити якісь негативні почуття, це загрожує серйозними наслідками. Чому? Наприклад, варто розповісти про психологічний спосіб, який регулярно використовують фахівці.Раз в тиждень я влаштовую побачення з собою в приємному місці. І роблю те, що називаю «вивантаженням свідомості»: пишу в спеціальній зошиті, що у мене на душі, що мене засмучує/обтяжує/сердить. І що радує. В ході цього вивантажити народжуються хороші ідеї і настає мир в душі, - ділиться порадою Яна Катаєва.Згадайте, що Вам допомагає залишатися в контакті зі своїми почуттями? Якщо Ви з якогось моменту ввели певну практику для цього - наприклад, «ранкові сторінки» або медитацію, - розкажіть у коментарях, що це дало Вам і як змінилося Ваше життя і Ваше самовідчуття.Чим за це платите Ви і чим платять Ваші діти, а також як бути в контакті зі своїми почуттями - про це в новому випуску психологині Яни Катаєвої:Повертаємось до "поганих" емоцій. В одній з недавніх статей, Яни Катаєвої, вона писала про виховання емоційного інтелекту, про емоційне вихованні дітей по Джону Готтманому. І коли дитина у владі негативних емоцій, коли його несе, - це перший крок, який потрібно зробити, це усвідомити його емоції, зрозуміти, що він відчуває.Але, як показують дослідження, ми не можемо зрозуміти, що відчувають діти, якщо ми не знаємо свої власні почуття. Можливо, це звучить дивно, як ми можемо не розуміти свої власні почуття. Однак, в своїх тренінгах психологи постійно стикаюся з жінками та чоловіками, у яких поганий контакт зі своїми власними емоціями.Можливо тому, що в їх батьківських сім'ях емоції знецінювалися. «Годі плакати!», «Перестань скиглити!», «Не можна злитися!» і так далі. Можливо, заборонені були якісь конкретні емоції, наприклад, дівчаткам не можна злитися, дівчатка не зляться, а хлопцям, як відомо, "плакати не можна".Можливо, жінка або чоловік заганяє свої емоції всередину, роздратування на чоловіка чи дружину або невдоволення власним життям, тому що, якщо їх визнати, відчути, то тоді з цим щось потрібно робити далі. Потрібно якось змінювати своє життя, а це страшно і незрозуміло.І все ж, коли ви не даєте собі повно прожити якісь емоції, то на придушення, по-перше, йде дуже багато внутрішніх сил. І тоді ви відчуваєте себе знесиленою і млявою. По-друге, ви не можете придушити одну-єдину емоцію прицільно. Ви пригнічуєте взагалі свою здатність відчувати. І тоді ви вже не можете радіти на повні груди, не можете веселитися від душі, а ваші дні стають безбарвними.І тому вам весняний виклик. Давайте дамо собі відчувати всі наші почуття! Давайте відновимо контакт зі своїми емоціями. І тоді, по-перше, у вас вивільниться сила-силенна енергії. По-друге, Ви зможете яскравіше відчувати всі барви життя.По-третє, ви зможете дати своїй дитині, коханій людині, друзям, досвід повного прийняття, якого, можливо, не було у вас самого. По-четверте, ви будете почувати себе більш цілісною і більш живою людиною. І по-п'яте, ви знаєте, що багато соматичних хвороб, в тому числі невиліковні, пов'язані з емоціями, які ми придушуємо і витісняємо. Так стверджують безліч фахівців. Ви будете більш здоровою людиною. Це хороша профілактика хронічних хвороб.Психологи не пропонують вам зануритися в пучину своєї туги і захлинутися своїм гнівом. Навпаки, закликаю вас визнати, що ви відчуваєте те, що ви відчуваєте. Дати собі право на це. «Я зараз сильно сумую, і я маю на це право». І дозволити собі побути з цим почуттям і навчитися володіти ним, висловлювати його конструктивно і звертати його на благо.Злість, наприклад, потужна енергія. Я б не хотіла не відчувати ніколи цього почуття, - каже психологиня Яна Катаєва. - Це позбавило б мене енергії. В печалі багато відкриттів для нас, в ній є важливі послання про наше життя. У кожної негативної емоції є щось важливе й цінне.Як можна почати? Зазвичай психологи пропонуюь наступне.Протягом дня запитуйте себе доброзичливо, ласкаво: «Як ти себе зараз почуваєш? Що ти зараз відчуваєш? Що ти хочеш?". Обов'язково вранці, як прокинетеся, обов'язково ввечері, коли лягаєте спати, і ще кілька разів протягом дня. Зосередьтеся протягом декількох тижнів на своїх почуттях, і дозвольте вжити всіх почуття, які є, дайте собі на них право. І ви відчуєте цю повноту життя і звільнення, тому, що ви приймаєте себе цілком, даєте себе відчути все, що ви відчуваєте. Ви помітите, що вам легше стане переносити негативні емоції навіть ваших дітей, любимих та друзів.Давайте будемо в контакті зі своїми почуттями. І пам'ятаєте, забороняючи своїм дітям плакати, ви можете спровокувати їх самогубство у майбутньому, блокуючи шлях до вивільнення негативної енергії. Недарма кажуть, що чоловіки кінчають частіше, життя самогубством. Джерела: Яна Катаєва (психологиня) / psychologiesНагадуємо, всесвітній карантин через коронавірус - це чудова нагода, щоб зайнятись саморозвитком та самоосвітою. До речі, якщо ми переживемо пандемію у Нікополі, то влітку буде чудова нагода розвиватись у новому культурно-спортивному центрі.