Всі публікації з тегом екопоселення

Від его до еко: досвід екопоселень проти світових пандемій. Як довідався NikopolToday від Na Chasi - життя у екомістах та селах майже не змінилась, і криза майже не торкнулась зелених людей, що живуть на лоні природи. В умовах глобалізації світ змінюється миттєво. Всього кілька місяців тому тотальна ізоляція планети могла б видатись захопливим сюжетом для фільму, однак тепер це – наша реальність. Науковці тим часом запевняють, що COVID-19 є тільки початком на шляху до нових загроз, які спіткатимуть людство одна за іншою. Чи можливий вихід із зачарованого кола викликів ХХІ століття?Екомісто Фіндхорн на півночі Шотландії - життя людей не змінилось / фото www.telegraph.co.ukНагадуємо, ми створили наше сьогодні - учора, а майбутнє залежить від того, що робимо тут і зараз. Очевидно, що обмежувальні заходи та нові норми соціальної взаємодії у вигляді карантинів зменшать якість міського життя. Через швидке поширення вірусів міста стають небезпечними, а жителі дедалі більше віддаляються один від одного. В повітрі, окрім епідемії, витатимуть напруження, страх і паніка, що постійно набиратиме нових обертів.Досвід історії показує, що навіть невідомі раніше РНК-загрози варто розцінювати як нові можливості. Може, це просто сигнал від природи, що час змін настав?Переформатувати людство на новий лад не вдасться через один день. Однак маленькі кроки здатні робити великі справи. І одним із таких кроків може стати створення автономних поселень, які з легкістю закриваються на карантин і живуть всередині звичним життям. Гаразд, може, не зовсім таки звичним, але про це – далі.Чим відрізняється життя в екопоселенні від проживання в місті за звиклих умов?На відміну від міста, поселення – це ніби мікровсесвіт, який цілком незалежний від інших територій. Тут діють свої правила, які встановлюють і змінюють самі співмешканці.Система самоорганізації, колективного прийняття рішень та високий рівень свідомості мешканців поселень дозволяє швидко приймати рішення і гнучко реагувати на ситуацію. Це значно ефективніше, ніж будь-який державний орган будь-якого рівня у місті чи селі.Усі учасники поселення об’єднані спільними цінностями. Немає розподілу на «кращих» і «гірших», адже кожен несе свою відповідальність за внесок у спільну ідею. Колективні обіди, розваги, обговорення, кіносеанси чи заняття йогою – типова практика тут. Саме ком’юніті є однією з ключових відмінностей екопоселення від міст, де панує індивідуальна відстороненість і пасивність.Зазвичай кожне екопоселення серед своїх цінностей прописує турботу про природу. Учасники раціонально використовують ресурси Землі, здають сміття на переробку, а деякі переходять на відновлювальні джерела енергії.Екопоселення Damanhur. Італія. Про важливість зв’язку між людьми під час ізоляції. / джерело: сторінка Facebook поселенняЯк проходить карантин в екопоселенні?Головна відмінність самоізоляції міста і поселення у тому, що останнє може повністю обмежитись від зовнішнього світу на тривалий період. При чому цілодобово перебувати у чотирьох стінах — зовсім необов’язково. Зазвичай учасники можуть вільно виходити з дому і проводити час на свіжому повітрі.Гнучкість екопоселень дозволяє обирати одну людину або невелику групу, відповідальну за контакт із зовнішнім світом. Це може знадобитися для оптової закупівлі продуктів та інших необхідних речей для всіх мешканців поселення. Після поїздки ці люди ретельно дезінфікують абсолютно все, що було з ними: від одягу до власної автівки. Вони відчувають свою відповідальність перед усіма іншими мешканцями, а ті, у свою чергу, довіряють їм.Як на практиці справляються екопоселення із пандемією зараз?20 березня The Global Ecovillage Network (GEN) провела онлайн-трансляцію, на якій директорка організації Коша Джуберт інтерв’ювала трьох учасниць екопоселень зі США, Італії та Португалії про стан справ зараз.У нас достатньо ресурсів (емоційних, фізичних, фінансових тощо), щоб забезпечити належний рівень безпеки і комфорту всім мешканцям поселення (понад 200 осіб). Задля страховки ми закрили спільні будівлі, які використовувались для колективних обідів, відвідувачів та розваг, а також регулярно здійснюємо дезінфекцію усіх приміщень. Однак жителі поселення можуть щодня проводити час на свіжому повітрі, як і раніше, і почувають себе в безпеці, - Ліз Волкер, поселення Ithaca, США.Сабіна Ліченфелс із поселення Tamera у Португалії каже, що головне питання, з яким вони стикнулися, це як перейти від страху до довіри та підтримки.У нашому поселенні все стабільно, щоправда, зараз ми не приймаємо гостей із зовні. Тепер у нас з’явилося більше часу для медитацій і роздумів, щоб зрозуміти, як ми, люди, можемо стати частинкою цього нового світу. Всесвіт завжди намагається тримати баланс. Тож для мене вірус — це як жовта картка на футбольному полі, таке собі попередження від природи. Його важливо вчасно зрозуміти, - Сабіна Ліченфелс, поселення Tamera, Португалія.За словами Макако Тамеріс із поселення Damanhur в Італії, карантин завдав сильного удару економіці усіх поселень.Кожного дня ми збираємось разом і вирішуємо, що будемо сьогодні робити, запитуємо, як почуваються інші. Поселення формує надзвичайно сильне ком’юніті. Ми не знаємо, як все буде далі, але фокусуємось на позитиві, підтримуємо один одного і завжди готові прийти на допомогу, - Макако Тамеріс, поселення Damanhur, Італія.Екопоселення  Tamera. Португалія. Посадка дерев громадою. Автор Simoun du VinageДослідження «Малини»Вплив нових світових реалій на життя людей вирішили дослідити засновники проекту сталого сучасного екопоселення «Малина», що створюється поблизу Львова групою ентузіастів, яка на момент публікації налічує п’ять сімей. Серед них — дизайнер Артем Меуш, системний адміністратор Микола Фіялковський, тату-майстриня і художниця Вікторія Вознюк та ландшафтний дизайнер Віталій Терлецький.Вони провели власне дослідження, опитавши шість десятків поселенців з усього світу та три десятки жителів українських міст. Результати варті обговорення. Спершу поглянемо на дані, які залишили жителі світових екопоселень.Понад 50% із них – старші 49-ти років. І незважаючи на те, що саме ця група перебуває у зоні ризику, 83,9% з них відповіли, що почувають себе цілком у безпеці, а 16,1% – частково. При чому жодного голосу із запереченням не виявилось.Щодо безпеки дітей у поселенні, то 45,9% відповіли, що їхні діти знають про вірус, але не відчувають жодних загроз, 18% сказали, що їхні діти практикують соціальну дистанцію, а 8% запевнили, що взагалі не помічають різниці.Головними причинами переїзду до поселень більшість назвали спільноту однодумців, стан довкілля, самореалізацію, турботу про здоров’я і бажання експерименту.38,7% опитаних заробляють у своєму поселенні, інші 35,5% працюють фрілансерами онлайн, ще 33,9% живуть за рахунок пасивного доходу і збережень, а 19,4% працюють у місті поблизу. На запитання, чи планують повертатися назад до звичного життя в місті, 88,7% запевнили, що ні, 8% відповіли, що іноді думають про це, і лише 1% планує переїхати назад.Опитування жителів українських міст показало, що внаслідок пандемії значно знизився рівень живого спілкування з рідними і друзями та різко обмежився час, проведений зовні.Для 30% респондентів під час карантину стала актуальною віддалена робота, хоча раніше вони про неї не замислювалися.50% відповіли, що найгіршою для них є заборона на відвідування парків, лісів та скверів. А найменш значущою – закриті школи і дитсадки (70% опитаних нейтрально ставляться до цього).30% повністю дотримуються правил карантину в місті, 53,3% – частково, а 16,7% сказали, що майже не дотримуються його взагалі. При чому 100% респондентів вважають за краще проводити карантин у заміському будинку, ніж у квартирі.Підіб’ємо підсумкиНам не під силу керувати змінами в природі і сподіватися на покірність нових вірусів даремно. Однак у наших можливостях створити такі умови для життя, які будуть пристосовані до нових викликів цивілізації.Розвиток екопоселень у світі доводить їхню інноваційність та результативність: зменшується негативний вплив на довкілля, люди перебувають у дружніх стосунках з усіма своїми сусідами, а головне – їх не покидає відчуття безпеки навіть у часи пандемії.Екопоселення Ithaca. CША. Автор Jim BosjolieДжерело На Часі / фото з вільних джерелМіж іншим, в Україні проектують екопоселення по-європейськи - вхід вільний для всіх. 

Від слів до дій. Нікопольчанка забрала дітей та поїхала до екопоселення у Запорізькій області. Це дійсно велика та дружня родина, як довідався NikopolToday від ТВ5. Лілія Тимофєєва виховує шестеро прийомних дітей. На цей крок наважилася вісім років тому. На той час вона з чоловіком жила у Дніпропетровській області, в місті Нікополь. Є вільне місце для ще однієї родини.До цього ми передавали "Заклик до спільних дій" проти знищення природи та несправедливої системи. Окрім прийомних діточок, вони виховали і трьох власних дітей. Квартира в Нікополі для великої родини стала затісною. Протягом року шукали альтернативу. Увагу звернули на дитяче екопоселення в селі Українка. Це один із проектів благодійного фонду «Щаслива дитина», в межах якого і відкриваються будинки з відповідною назвою – «Щасливі».Джерело TV5ZPНагадуємо, Нікополь та область у вогні через підпали місцевих - разом зі сміттям та гектарами терену. 

Урбанізація та відсутність робочих місць у селах примушує молодь тікати звідти у великі міста. Але якщо із “залізною рукою міста”, яка рано чи пізно дотягується до сільської місцевості, все ясно, то навіщо інші повертаються до коренів і, навпаки, тікають із міста у село? Про це NikopolToday пише з посиланням на сайт ШОТАМ.Ми знайшли п’ять топ-менеджерів та бізнесменів, що відмовляються від кар’єри на користь роботи на городі, великого (або не дуже) господарства і стада кіз! Навіщо вони це зробили і що отримали в результаті? Розбираємось разом. Між іншим: як виявилось, екопоселення та екоміста переживають карантин та пандемію без стресу. 1 - Став фермером, тікаючи від кризи“Місто душить… Вранці мегаполіс тебе вдихнув, ввечері видихнув”, – каже колишній київський програміст Віктор Сергієнко. У березні 2003 року Віктор прочитав, а потім сам розвинув теорію про те, що на світ чекає масштабна глобальна криза. Нібито зупиниться виробництво, і основа, на якій тримається місто, перестане існувати. А в селі ж, подумав тоді, можна непогано виживати завдяки городництву і тваринництву. Протягом року чоловік ретельно готувався до переїзду в село, живучи і працюючи в місті. Відшукав підходящу ділянку з будинком, закупив будматеріали, інструменти і предмети побуту, вивчав основи сільського господарства.І у 2004 році переїхав до села Ковалин (Переяслав-Хмельницький район), купивши тут будинок за $500. Тут у нього народилися дві доньки, з’явилася маленька тваринницька ферма і город. Тут же він взявся писати про теоретичні основи дауншифтерів: есе про так званий “Метод Кошастого” (Кошастий – псевдонім Віктора) – методичні рекомендації щодо зміни способу життя у кризовий час.Уже 15 років він з родиною господарює на своїй землі і бачить в дауншифтінгу лише позитив.2 - Мазанка з майбутнього“Це була чистісінька імпровізація”, – так каже одеський екобудівельник Дмитро Львів про Триповню, еко-хостел, який він створив із друзями своїми руками. Ми знали про наступний дизайн одне – що в ньому не буде кутів. Нічого не креслив і не макетував, – каже він.Дев’ять років тому хлопець виїхав з міста у село, щоб створити свій власний будівельний воркшоп. Каже, що переїхав до Концеби (село за 230 кілометрів від Одеси), бо в якийсь момент зрозумів, що не хоче більше працювати на дядька.Надихнувшись так званими COB House (коб – будівельний матеріал, що складається з глини, піску, соломи, води і ґрунту – авт.), вирішив створити щось подібне.Першою взявся за Триповню, зробивши зі старезної хати-мазанки в аварійному стані справжній футуристичний еко-хостел. 3 - Відпочити від цивілізації на екофермі Одесит Дмитро Скорик за фахом – викладач біології, хімії, релігієзнавець та фотохудожник. Його дружина Надія Скорик за фахом – художниця кіно, поетка та фольклористка. У 2010 році подружжя переїхало до села Грабово Кодимського району Одеської області з, власне, Одеси – через бажання жити серед природи, споживати натуральну їжу та воду, і, звісно, розпочати власну справу.Тоді ж і заснували етнохату “Білочі”. Стартовим капіталом послужили кошти від продажу будинку в Одесі. З першого разу започаткувати зелене підприємство не вийшло, але потім подружжя поставило собі за ціль створити дійсно смачні та якісні продукти для свого сина Пантелея.Першими сторонніми цінителями стали друзі родини, а потім молочка “Від Пантюші” міцно закріпилась на прилавках місцевих магазинів. У 2017 році вони відкрили молочний міні-цех і помаленьку перетворились на крафтову ферму. А сьогодні у їх садибі можна відпочити тим, хто прагне усамітнитись на природі під домашню кухню і випробувати стародавні традиції народу на собі.4 - Хутір Беспалівка. Екопоселення колишніх городянТри роки тому програміст Денис Ясницький і журналістка Анна Брежнєва вирішили втекти від цивілізації, бо бетонні харківські джунглі їм остогидли. Спочатку замислювались про екзотичні країни, але потім вибір впав на хутір Беспалівка за 65 кілометрів від Харкова. Вони не просто переїхали туди, а й поміняди спосіб життя: відмовились від м’яса, спиртного і медикаментів. Навіть овочі та фрукти, якими харчуються, вони виростили самі.Спочатку Денис та Анна привели до ладу будиночок, який купили – провели електрику, встановили вітрогенератор, провели супутникове телебачення та інтернет. А також підвели воду. А потім власноруч побудували поряд екологічний будинок із суміші глини, соломи та піску. Наразі витратили на нього більше 20 тисяч доларів.   Ми відмовилися від бетонної коробки, від зустрічей з нецікавими людьми, від забрудненого повітря і рутини – на користь хутора, – каже Анна. Поряд живуть ще чотири сім’ї екопоселенців. Усі вони купили свої будинки за $ 4000-5000, підвели комунікації і насолоджуються чистим повітрям та відсутністю стресів, якими повниться місто. 5 - Лісова ферма від теолога-пічникаДумали, фермери, окрім як врожаями, нічим не цікавляться? Як би не так – Віктор Чіркін вивчав теологію в США, а після повернення в Україну став успішним менеджером у одній харківській фірмі. “Хотів отримати в Америці знання – щоб повернутися, щоб працювати в Україні”, – каже він.Але у 2014 році раптом вирішив перебратися до батьків, а вже через рік самостійно виготовляв сир та випікав хліб. Чому покинув успішну кар’єру? Пояснює це тим, що у місті ніби почував себе хворим, а в селі недуга зникала. Його довго вмовляли залишитись на роботі, але він пішов і не пошкодував.“Лісова ферма” Віктора Чиркіна розташована неподалік Білої Церкви біля лісу. Усього господарства тут – 45 соток городу та ще три гектари земельного паю, що дістались у спадок..За кілька років він освоїв професію пічника, пекаря і сировара.Сьогодні у нього сучасний сайт, де він продає аж 23 молочних продукти власного виробництва: йогуртові десерти, крем-сири, рікоту, шоколадно-горіхові пасти власного виробництва. Також хлопець веде блог, де розповідає про переваги життя в селі, ділиться рецептами унікальних сирів та пече хліб у своє задоволення.Джерело #ШОТАМ

NikopolToday завжди на пульсі подій у світі. Це 10 еко-міст, де майбутнє вже настало. Останнім часом все більш актуальним стає питання створення міст з абсолютно новою моделлю розвитку. Впровадження технологічних інновацій в інфраструктуру мегаполісів допомагає знизити їх шкідливий вплив на навколишнє середовище.Раніше ми писали, чому містяни тікають до дичини: розруха та наркопритони, якими стали наші міста.  А вихід «зелених технологій» в комерційне поле обіцяє таким проектам великі перспективи, оскільки великі світові компанії все охочіше пропонують свої інвестиції.Інший образ життяСучасний мегаполіс - це потужна інженерно-технічна інфраструктура. Нові одночасно з розвитком міста природні ресурси поступово розповсюджуються, а рівень загрозливості до навколишнього середовища росте. Саме тому з'явилися еко-проекти, що пропонують високу якість життя, але не шкодять природі.Функціонування еко-міст відбувається на таких засадах:- енергосбереження;- використані безотходні технології;- екологічний автомобільний транспорт;- економічна та очистка води;- розміщення частин наземної інфраструктури під землею (паркінги, транспортні путі, склади, акумулятори теплової енергії та ін.);- велика площа озеленення, в тому числі поверхні будинків.Еко-місто повинно повною мірою забезпечити себе енергією та продовольством, що знаходиться при цьому в рівноправності з природою. У більш широкому стилі - все, що живуть у містах, повинні жити в своїй живості, забороняючи оточуючу середу.Більше ніж 20 чужих світу в тій чи іній степені реалізують еко-проекти. Належно для того, щоб створити більші еко-сити, вони не захоплюються свободними территоріями, а екологічні чисті технології виходять у окремі райони існуючих городов. Проте вже створені проекти великих еко-мегаполісів. Нерухомість Times цікавила особливості 4 еко-городів, розташованих у різних уголках світу.1 - Масдар, ОАЕОдин з найбільших і амбітних еко-проектів реалізують посеред пустелі в ОАЕ. Масдар (Masdar) став свого роду майданчиком для тестування інноваційних технологій, оскільки творці проекту організували ефективну взаємодію з дослідницькими інститутами, компаніями сфери транспортних технологій, і підтримкою уряду. Тут також створена вільна зона для стартапів, яка приваблює в проект людей з яскравими ідеями, які можна випробувати на практиці. Площа міста - 6 мл. кв. м, кошторис проекту - $ 22 млрд. Архітектуру, в якій поряд з ультрасучасними напрямками з'єднали традиційний арабський стиль, розробила відома британська студія Foster and Partners.Основна ідея Масдара - повна автономія і нульовий рівень вихлопів. Завдяки тому, що в Абу-Дабі ясна погода круглий рік, сонячна енергія задіяна в проекті максимально: теплова електростанція може повністю забезпечити потреби міста в гарячій воді та опалення, на землі і дахах будинків працюють генератори фотоелектрічества, функціонує сонячна електростанція. Стічні води після обробки використовують для зрошення території, а для поділу і переробки сміття в Масдарі побудують підприємство. З цікавих інженерних рішень варто відзначити «розумну» систему управління будівлями, а також інтелектуальний моніторинг енергоресурсів і води, який допоможе скоротити їх споживання. Виділяють в атмосферу вуглекислий газ автомобілів в місті не буде, тільки громадський транспорт - метро і високошвидкісні поїзди.Проект був запущений в 2006 році і складається з декількох етапів, проте економічна криза не дав вести будівництво в заплановані терміни. Зараз в місті живуть близько 100 осіб, але в найближчі кілька років обіцяють завершити першу чергу комерційних, громадських і житлових будівель2 - Great City, КитайВикористання інноваційних рішень, які зменшать шкідливий вплив на природу, для Китаю як ніколи актуально - через бурхливого розвитку промисловості рівень забруднення повітря, річок і грунту в країні катастрофічний. Great City повинен стати прототипом для майбутніх китайських еко-міст. За задумом автора проекту - архітектора компанії Gordon Gill Architecture, це буде місто з щільною вертикальної забудовою, житлова площа займе всього 40%, ще 25% будуть виділені для інфраструктури, доріг і пішохідних вулиць, решту місця займуть парки і зелені насадження. Завдяки такій організації простору в будь-яку точку міста можна буде дійти пішки за 15 хвилин, що дозволить повністю відмовитися від користування автомобілями всередині міста. Всі транспортні комунікації для з'єднання з прилеглими районами, а також багаторівневі паркінги перенесуть під землю. Поряд з використанням альтернативних джерел енергії, саме у відсутності автомобільного руху і полягає ідея зниження шкідливого впливу на навколишнє середовище. Реалізувати цей проект планують протягом восьми років.3 - Nye, ДаніяВідмовитися від автомобілів вирішили і в Данії. Проект еко-містечка Nye в передмісті Орхуса розрахований на заселення 15 тис. Чоловік. У спеціальній зоні, розташованій поблизу житлових кварталів, буде організований автомобільний паркінг, а переміщатися в межах міста можна буде на трамваї або велосипеді. Завершити будівництво міста розраховують за п'ять років.Nye, що в перекладі означає «новий» - не перший досвід Данії в організації еко-поселень. У 90-ті роки тут заснували екологічно чисту село Dyssekilde. Перші будинки будували з переробленого цегли, соломи і навіть раковин мідій, потім стали використовувати більш сучасні енергозберігаючі матеріали. Енергією селище забезпечують вітряки, налагоджена переробка відходів, проведено геотермальне опалення. І хоча розміри цього поселення всього трохи більше 70-ти будинків, в Європі це була одна з перших успішних спроб організації еко-містечка, який став незалежним міні-державою.4 - Neapolis Smart EcoCity, КіпрВеликий проект реалізують на ділянці площею 110 га в місті Пафос на Кіпрі. Це буде не має аналогів «місто в місті», в якому крім застосування інтелектуальної системи збереження енергоресурсів і «розумною» системи їх обліку, зроблений акцент на високий рівень розвитку охорони здоров'я і науки. Зелені зони об'єднають з житловими кварталами, торгово-розважальними та культурними центрами, також на території міста планують розмістити офісні площі, парк здоров'я і культури. Для потреб еко-міста використовуватимуть геотермальну і сонячну енергію. Загальна вартість еко-сіті - майже 3 млрд євро, а завершити вже розпочате будівництво планують за 13 років. Завдяки об'єднанню екологічного способу життя з якісним охороною здоров'я, і ​​застосуванням сучасних енергозберігаючих технологій вже зараз цей проект можна вважати зразком еко-міста майбутнього.Еко-міста продовжують з'являтися, адже все більше країн усвідомлюють необхідність таких ініціатив - саме тому так цікавий світовий досвід, який вже існує. І хоча мова поки не йде про повну заміну нафти і газу на поновлювані ресурси, застосування зелених технологій в еко-сіті безсумнівно поліпшать баланс в природі.5 - Сонго, Південна КореяПівденнокорейський Сонгдо - один з першопрохідців «розумних» міст. Реалізація проекту стартувала в 2002 році і активно тривало до 2015-го. Архітектурною компанією, яка готувала проект, виступило нью-йоркське бюро Kohn Pedersen Fox. Це вплинуло і на вигляд міста - зовні він нагадує Нью-Йорк, де в центрі знаходиться великий парк. Згідно з проектом, близько 40% території складають зелені насадження для гармонії з Природою.Будівництво міста, яке знаходиться в 65 км від столиці Кореї Сеула, обійшлося інвесторам в $ 35 млрд.Більшість будівель Сонгдо - хмарочоси. Під проект було розроблено унікальну пневматична підземна система утилізації відходів, непомітно «висмоктує» і переробна побутове сміття. В якості основного міського транспорту передбачено велосипед.Сьогодні в Сонгдо живуть близько 70 000 чоловік - це тільки четверта частина очікуваного їх кількості. До 2022 року інвестори мають намір залучити сюди вдвічі більше жителів.6 - Екологічне місто Тяньцзінь, КитайПитання екології для Китаю стоїть дуже гостро - з початку ХХI століття кількість викидів діоксиду вуглецю в атмосферу над країною зросла на 10%. Це в два рази більше, ніж в США і ЄС. Тому уряд КНР задумалося про будівництво першого екологічного мегаполісу. І незабаром викристалізувалася ідея екоміста Тяньцзінь, яку планується реалізувати спільно з Сінгапуром.Земельна ділянка для будівництва обрали не випадково - на місці, де тепер знаходиться місто, раніше була промислова звалище токсичних відходів. На очищення майданчика пішло майже три роки.Будівництво урочисто стартувало 28 вересня 2008 року в 45 км від старого китайського міста Тяньцзінь і всього лише в 150 км від столиці Китаю Пекіна. Місто розрахований на 350 000 чоловік.Генеральний план розробили будівельні інститути Китаю разом з сінгапурськими колегами. Згідно з проектом, місто розділене на сім секторів: «Життя», «Екодоліна», «Сонце», «Вітер», «Місто», «Земля», і «Екопроход». Сектор «Вітер» створюється на основі вже існуючого селища, побудованого навколо невеликого озера.При будівництві застосовуються останні досягнення в області екологічного будівництва: енергопотреби забезпечують геотермальні, сонячні, вітряні і гідроелектростанції. У місті зареєстровано 4500 компаній із загальним статутним капіталом в 200 млрд юанів. Закінчити будівництво екоміста планують на початку 2020-х років.7 - Інноваційне місто Каласатама, ФінляндіяКаласатама - це «місто в місті». Інноваційний район в столиці Фінляндії Гельсінкі почали будувати зовсім недавно, в 2014 році, і сьогодні воно поступово перетворюється на справжнє «поселення майбутнього».У порівнянні в іншими смарт-містами Каласатама виглядає зовсім крихітним, тут проживають трохи більше 3500 чоловік. До 2040 року очікується, що інноваційний район створить 10 000 нових робочих місць і налічуватиме близько 25 000 жителів.Головною перевагою фінського «розумного» міста є його планування: всі громадські і адміністративні установи, школи і лікарні розташовані поруч з житловими кварталами і з'єднані зручними транспортними магістралями.Громадський транспорт представлений невеликими безпілотними електробуси. Очікується, що з ростом кількості населення буде вдосконалюватися і транспортне сполучення.У Каласатама функціонує система «розумних» електромереж та альтернативної енергетики з зарядними станціями для електромобілів і повсемеснимі накопичувачами, що забезпечує постійний кругообіг енергії.8 - Міні-місто Bleutech Park, СШАФонд Bleutech Park Properties почав будівництво «розумного» міста Bleutech Park в пустелі Невада під Лас-Вегасом. Бюджет проекту складає $ 7,5 млрд, а термін реалізації - рекордні шість років.Очікується, що в новому «розумному» єкологічному місті реалізуються всі передові технології: поновлюване енергопостачання від сонця, вітру, води, кінетичної енергії жителів, автономні транспортні засоби, штучний інтелект, доповнена реальність, інтернет речей, робототехніка і самовідтворюваними бетонні будівлі.У Bleutech Park Properties планують створити близько 25 000 робочих місць для інноваторів. Це повинно дати потужний поштовх до розвитку околиць навколо Лас-Вегаса.На відміну від інших проектів «розумних» міст, в Bleutech Park планують побудувати доступне житло для забезпечення якісного життя учасників інноваційного проекту.9 - Місто майбутнього Неом, Саудівська Аравія24 жовтня 2017 року на конференції «Інвестиційна ініціатива майбутнього» наслідний принц Саудівської Аравії Мухаммад ібн Салман оголосив про наміри побудувати «місто майбутнього» за $ 500 млрд.За словами принца, мегаполіс буде функціонувати незалежно від існуючої державної системи, тут буде власне податкове та трудове законодавство, а також - автономна судова система.Майбутне місто отримало назву Неом. Воно складається з двох слів - перші три літери утворюють давньогрецький префікс нео- в значення «нове», четверта буква взята з арабського слова «мостакбал», що перекладається як «майбутнє».Керівником проекту став колишній президент і генеральний директор Siemens AG Клаус Кляйнфельд.Крім всіх інших переваг «розумних» еко-міст, розробники концепції обіцяють реалізувати в Неомі вищу ступінь роботизації: роботи-поліцейські, роботи-лікарі, роботи-прибиральники, автоматичні фабрики і заводи. Очікується, що роботів в місті буде більше, ніж людей.Перший етап будівництва повинен закінчитися вже в 2025 році.10 - «Блокчейн-місто» Innovation Park, СШАМільйонер Джеффрі Бернс, який заробив статок на криптовалюта, вирішив перетворити частину території пустелі Невада в США в блокчейн-місто, що використовує «розумні» технології. Для цього він за $ 170 млн викупив земельну ділянку площею 27 113 га на півночі американського штату Арізона. Місце знаходиться неподалік від кампусів компаній-гігантів Google, Apple, Switch і Tesla.Основою інноваційного поселення стане повсюдне використання блокчейна: в будинках, школах, адміністративних і фінансових установах. Таким чином буде досягнутий посилений контроль за персональними даними жителів.Передбачається використання поновлюваних джерел енергії (сонячної і вітрової), а також системи багаторазової очищення води. Є плани побудувати арену для киберспортівних ігор. Крім того, в місті буде працювати система доставки за допомогою дронів.Для проекту Innovation Park архітектори з Ehrlich Yanai Rhee Chaney Architects і Tom Wiscombe Architecture розробили нові типи будівель, які повинні сприяти комунікації та творчості. Великі інтер'єрні простору і затінені зелені двори будуть служити майданчиками для спілкування та навчання.Переміщатися по Innovation Park передбачається за допомогою самоврядних електромобілів, але міське середовище буде орієнтована на пішоходів.Джерела PropertyTimes / Mind.ua

Наша забруднена екосистема більш не справляється з усіма своїми природними механізмами особисто і це вина людських діянь. Або впливу, яке ми, самі того не розуміючи, на неї надаємо.Сьогодні, продовжуючи відкривати вам, дорогі читачі, екологічну сторону нашого світу, представляємо вашій увазі один із способів правильного впливу на екосистему планети. Приклад правильного використання людських сил, знань і діянь. Приклад для наслідування всіх містах планети і найперший екологічний місто в світі, який буде функціонувати з нульовим викидом вуглецю, виключно на альтернативних джерелах живлення.І поки одні міста руйнують природний екзоскелет планети своєю звичною, для людства, діями, Masdar city планує стати головним протагоністом в битві за екологічне світле майбутнє.Про Masdar city, альтернативні джерела енергії, привілеї і навіть мінуси утопічного чистого міста, який, можливо, так і залишиться лише зеленим проектом майбутнього. Чому так і чи можливо цього уникнути? Ви дізнаєтеся вже зараз.ЩО ТАКЕ MASDAR CITY?Масдар Сіті - перший в світі проект зеленого міста з нульовим викидом вуглецю, який розробляється в Абу-Дабі, ОАЕ. Місто, який буде працювати виключно повністю на сонячній енергії і інших поновлюваних джерелах енергії, стане найпершим прикладом еко-міста в світі, і прикладом для сотні вже запроектованих ідей, які тільки почнуть будівельні роботи, в той час, коли він буде завершений 2025 році.З зростаючим попитом на інноваційні технології, комфорт і розкіш, забруднення екосистеми стало абсолютно недоречним гостем в світі майбутнього, поряд з розростається не в тій сфері технологічним прогресом.У сучасному світі практично неможливо уявити собі місце, вільне від забруднення. У міста Масдар є рішучість і мужність зупинити цього небажаного гостя.ЯК ВІН ПРАЦЮЄ?Masdar City - це запланований проект з нульовим викидом вуглецю в Абу-Дабі. Він будується Masdar, який є підлеглим Mubadala Development Company. Місто проектується британської архітектурної фірмою Foster and Partners. Проект почався в 2006 році, з метою завершити перший етап до 2009 року, але був відкладений до 2015 року через глобальну фінансову кризу і на даний момент процес повного зведення триває вже понад 12 років.Бюджет, який був виділений на будівництво першого в світі екологічного міста становить $ 20 млн. Він розрахований на розміщення близько 50 000 чоловік і 1500 бізнес-центрів в шести квадратних кілометрах території, яка знаходиться недалеко від столичного району Абу-Дабі.Архітектори спроектували місто, не забуваючи про комфорт і легкості для пішоходів і велосипедистів. Система навігації міста, в непрофесійних колах, може бути зрозуміла, як потік пасажирів, який прогресує в місті і розвивається по End Point і City ID.Розробники Masdar пішли незвичайним і зовсім чудовим інженерним шляхом, зберігши для міста постійну прохолоду, незважаючи на розміщення проекту в пустельній спекотної місцевості. Вони побудували високу 46-метрову вітряну вежу, яка всмоктує прохолодне повітря зверху і випускає його на вулиці міста, таким чином підтримуючи температуру близько 15-20 ° c навіть в жарких кліматичних умовах пустель Абу-Дабі. Місто спроектований і побудований трохи піднімаючись над землею, для того, щоб тримати температуру нижче, ніж вона є за його межами. Крім того, будинки побудовані дуже близько один до одного, що допомагає знизити кількість сонячного світла, що надходить з вулиці.Masdar city оточений теракотовими стінами, які ізолюють місто від гарячих вітрів і пісків навколишнього його пустелі.Foster + Partners спроектували міський пейзаж без автомобілів, з безпілотними електромобілями в стилі Jetson, які перевозять пасажирів між будівлями, що включають вбудовані тіні і оснащені інтелектуальними технологіями, щоб протистояти пекучої жари в пустелі і знижувати витрати на охолодження.Однак, дванадцять років потому, була побудована тільки перша фаза і це менше 5% від початкових шести квадратних кілометрів зеленого оазису в пустелі. Дата завершення будівництва була знову перенесена на 20-30 рік.Ядро міста Масдар знаходиться на місці, в центрі великого квадратного будівлі, яке є штаб-квартирою Siemens на Близькому Сході. 46-метрова вітрова вежа з тефлоновим покриттям допомагає охолоджувати прохолодними бризом по тінистій вулиці, обладнаної продуктовим магазином, банком, поштовим відділенням, їдальнею і декількома кав'ярнями.Шестиповерховий штаб-квартира використовує тільки одну третину енергії порівнянних офісних будівель в Абу-Дабі - завдяки герметичній ізоляції і високоефективним ліфтів. Конструкція відкинула надземні світильники, для того щоб принести в простір користь природного освітлення, що важливо так само і для сонячних підігрівачів води на даху.Тільки 300 жителів живуть в Masdar city: це аспіранти Інституту науки і техніки Масдар, які отримують безкоштовне навчання та проживання.Новаторська автономна транспортна система, яка спочатку повинна була тривати до 100 станцій, була ліквідована після перших двох зупинок.З ІДЕЇ В РЕАЛЬНІСТЬПочаткова мета полягала в тому, щоб бути чистим нулем, так, але це було тоді, коли ми дивилися на місто в ізоляції, - сказав Ван.За його словами, було важливо поглянути на Masdar city в контексті інших поновлюваних джерел енергії холдингів материнської компанії. Серед інших холдингів Mubadala, Masdar Clean Energy розвиває сонячну ферму Shams."Масдар, як сімейна компанія, поставляє набагато більше чистої енергії, ніж те, що споживається в місті", - сказав Ван. "Все, про що я говорю, це те, що ми не збираємося використовувати кордон міської лінії, щоб спробувати диктувати найбільш економічно ефективні способи виробництва чистої енергії, тому що гроші, вкладені в місто Масдар, і гроші, вкладені в Шамс, є одним і тим же джерелом."Країна прагне бути лідером в галузі поновлюваних джерел енергії та сталого розвитку, скликаючи регулярні виїзні наради керівництва для обговорення їх майбутнього за межами нафти.ОАЕ витратили $ 20 млрд. На атомну електростанцію, яка все ще перебуває в стадії будівництва і за прогнозами виробить близько 25% своєї електроенергії до 2020 року. Країна також будує те, що було оголошено найбільшою в світі сонячної фермою в Дубаї, і встановить сонячний дах на кожному будинку в ОАЕ до 2030 року.Перші 25 сімей переїхали в житловий район з нульовим рівнем викидів в Дубаї, з планами будівництва готелю і школи на сонячній енергії."Незалежно від того, є ми нафтовим державою чи ні, ми повинні дбати про Землю і майбутні покоління", - сказав Еміль Самара, один з розробників.Критика технологічного надмірності і ізоляціонізму в Масдар-Сіті підкреслює, що ніхто в світі не знає, як будувати життєздатний повністю автономний альтернативний місто, в реалістичних часових і фінансових рамках. На щастя, ОАЕ, по крайней мере, роблять спроби з Масдар-Сіті і дозволяють світу цікавитися тим, що вони відкривають.Навіть держсекретар США Хілларі Клінтон у своєму виступі після поїздки в Інститут сказала:«Я хочу, щоб світ знав, що США співпрацюють з містом, тому що ми робимо ставку на Абу-Дабі і ОАЕ. Ми віримо, що ця неймовірна інвестиція, представлена Масдар, окупиться, і коли вона окупиться, це буде означати не тільки краще життя для людей цієї країни і цього регіону, це буде мати хвильовий ефект у всьому світі»."Масдар є частиною еволюційного процесу", - говорить Ван, і стверджує, що проект чистого зеленого міста не є повним провалом.ТРАНСПОРТ І ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇОсновний комунікаційної зв'язком по місту буде система громадського швидкого транспорту (PRT), оскільки в первинному проекті не було місця для особистих автомобілів для жителів. Однак, через високі витрати на розгортання підземних трас, в переглянутому плані все ж з'явилася потреба в особистому автотранспорті. Масовий транзит всередині міста буде здійснюватися на електричних і екологічно чистих транспортних засобах, враховуючи девіз "нульового вуглецю" міста Масдар.Masdar city повністю залежить від сонячних та інших відновлюваних джерел енергії для своїх енергетичних потреб. Для цієї мети він має в своєму розпорядженні полем в 21 га, який налічує 87,777 сонячних панелей, встановлених на додаток до сонячних панелей на дахах, які встановлені по всьому місту.Ще однією неймовірною річчю в місті є відсутність електричних вимикачів і водопровідних кранів. Для цього, будуть присутні датчики руху, щоб виконувати ці функції замість жителів міста і, таким чином, економлячи близько 50% енергії і ресурсів, як передбачається містобудівниками."Коли ми починали цей проект, ніхто не дивився на проекти такого масштабу. Тоді ви розумієте, що набагато ефективніше побудувати свій сонячний поле на землі посеред пустелі. Ви можете відправити людину чистити їх кожен день, замість того, щоб мати доступ до будівель кожного по окремо, і ви можете переконатися, що вони працюють на повну потужність. Це набагато краще, ніж ставити їх на кожний будинок в місті." - сказав провідний архітектор Жерар Евенден.Крім планів щодо енергозбереження, Masdar буде прагнути переробляти і повторно використовувати близько 80% води, використовуваної в місті, "як можна більше разів".Нульові викиди вуглецю в Masdar city привели до величезної підтримки з боку різних всесвітніх організацій, таких як WWF, BioRegional. Вони просували місто як офіційне "живе співтовариство однієї планети".Місто Масдар нагороджено премією 2012 EE Visionary Award Альянсом за економію енергії. Уряд США також виступило на підтримку міста Масдар. Фонд "Грінпіс", хоча і високо оцінює зусилля по створенню міста Масдар, вважає, що замість створення нових міст з нульовим викидом вуглецю, ми повинні зосередити наші зусилля на перетворенні існуючих міст, зробивши їх екологічно чистими.УТОПІЧНА РЕАЛЬНІСТЬЧерез роки мандрівники зможуть помилуватися величчю і безглуздям футуристичного пейзажу на околицях Абу-Дабі: ледь зайняті офісні квартали, пустельні вулиці, великі ділянки неосвоєною землі і, найголовніше, покинута мрія про місто з нульовим викидом вуглецю. Місто Масдар, коли він був вперше задуманий дванадцять років тому, був покликаний революціонізувати мислення про міста і навколишньому середовищу, яка була зведена за допомогою будівництва.Тепер, перший в світ запроектований стійкий зелене місто, через диверсифікацію економіки від викопного палива, цілком може бути першим в світі зеленим містом-примарою.У 2016 році, коли Масдар планували завершити, менеджери відмовилися від фундаментальної мети проекту - будівництва першого в світі міста майбутнього з нульовим викидом вуглецю. Місто абсолютно не близький до обнуління викидів парникових газів в даний час, навіть на частку від того, що було заплановано. І він не досягне цієї мети, навіть якщо коли-небудь буде повністю побудований, визнали влади."Ми не збираємося намагатися використовувати поновлювану енергію в місті, щоб виправдати визначення, створене в межах кордонів, - сказав Кріс Ван, менеджер по дизайну міста Масдар. - На сьогоднішній день це не чисте нульове майбутнє. Це близько 50%."Незважаючи на те, що зараз Масдар трохи втратив первісну спрагу до творення чогось абсолютно нового, чистого і прекрасного, це все ж великий крок людства, з метою допомогти очищенню планети від забруднення та інших шкідливих хімічних речовин, які ми створили, щоб задовольнити нашу нескінченну спрагу розкоші і комфорту. Еко-місто увійшло до другої фази будівництва в минулому році і не планує відступати від заданої мети. Masdar city є не просто першим проектом екологічного міста в світі, але і прикладом того, що навіть сама нафтова країна в світі, може і хоче допомогти планеті знов знайти природне здоров'я, з чистою екосистемою, зеленими краями і кристально-чистою водою. Адже ми можемо це зробити. Ми знаємо як допомогти Землі знову знайти колишню, воістину екологічне велич.Джерело Royal Design 

«Місто-сад» Яблунівка — під Харковом хочуть відновити дендропарк і побудувати екопоселення. Група ентузіастів з Харківщини мріє відродити маленьке село у Валківському районі, перетворивши його на екопоселення з унікальним дендропарком, органічним землеробством і будівлями, як у голлівудських фільмах.Село Яблунівка, що за 50 кілометрів від Харкова, практично дісталося свого дна. Місцеве населення майже все вимерло (за переписом 2001-го тут жила 41 особа, а в останні п’ять років – від сили четверо людей похилого віку). Заповнюється людьми населений пункт хіба що з настанням дачного сезону. Алла Пащук показує на карті, як плантують орагнізувати у Яблунівці туристичний комплекс / фото СКМагазину тут немає, дороги взимку не прочищаються, та й навіть громадський транспорт, імовірніше, проїде повз тамтешньої зупинки, аніж зупиниться. Натомість у селі є унікальний дендропарк на 10 га, де нараховується близько 130 видів рослин і де свого часу працював відомий радянський учений-генетик і ботанік, академік Микола Вавілов. І цей дендропарк роками перебуває в занепаді.– У це село я потрапив випадково років десять тому, – згадує один з авторів ідеї відродження села Анатолій Сіроткін. – Мені дуже сподобалася ця місцина. Рідко коли трапляються моменти, коли ти розумієш, що саме тут тобі хочеться жити. Я сам живу в передмісті, у Південному (Харківський район. – Ред.), але тамтешні екологію і атмосферу не можна порівняти з яблунівськими. Тут є ліс, невелика водойма, дендропарк. Два роки тому в Анатолія Сіроткіна та його колег з громадської організації Харкова «Єдине джерело» народилася ідея зібрати однодумців і спільно розпочати рухатися в напрямі створення екопоселення.– Нам хочеться відродити Яблунівку, – каже ще одна авторка ідеї відродження села на Валківщині Алла Пащук. – Ми вже створили кооперативний рух і за допомогою місцевого сільгосппідприємства готові створити екопоселення. Також хочемо відновити пам’ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення – Яблунівський дендропарк і боремося за збереження земель та екології села.У гості до хоббітів і СкайуокераСвого часу на території Яблунівки працювало дослідне господарство. Чорноземи там хороші настільки, що академіком Миколою Вавіловим було закладено дослідне поле. Це сприяло розвитку елітного насінництва. Та господарство збанкрутіло. З його цінностей залишилося 120 га землі, які є державною власністю і які, зі слів жителів Яблунівки, нині обробляють невідомі особи.А ще – будівлі господарства, які частково й викупили Анатолій, Алла та їхні друзі.– У нашій власності – частина приміщень. Купили їх за свої гроші. Хтось продав машину, хтось земельні ділянки, хтось витратив свої заощадження, – розповідає Алла Пащук.Сьогодні там уже роблять ремонти, а одне з приміщень готове під міні-готель, де зможуть зупинятися туристи.Загалом з Яблунівки хочуть створити цілісний туристичний комплекс.– Тут у нас будуть хатки в українському стилі: глинобитні під солом’яними стріхами, й землянки, на кшталт житла хоббітів, як у фільмі «Володар перснів», – ділиться планами Алла Пащук.Анатолій Сіроткін додає:– Цього року ми плануємо зробити й показати одну таку нору хоббіта. Ще одна ідея – створити житло на подобу хатинки героя Скайуокера з іншого голлівудського фільму – «Зоряних війн». Чому б і ні – створити в Яблунівці таке собі «Зоряне містечко»? Тим паче наші друзі – фанати цієї кіносаги – вже зв’язалися з компанією розваг Disney, щоб працювати від її імені офіційно.Подібне «житло хоббіта» хочуть збудувати у селі під Харковом / фото pixabay.comНині громада Яблунівки намагається відновити водокачку, а ще – почистити запущену водойму, аби в ній можна було купатися. Щодо відновлення дендропарку, то, за словами Алли Пащук, уже мають домовленість стосовно укладання договору з Харківським національним університетом міського господарства імені О. М. Бекетова щодо створення проекту реконструкції. У 80-х роках студенти цього вишу вже робили подібний проект. Серед інших розваг майбутнього туристичного комплексу в  Яблунівці – робота наметового містечка для дитячого та сімейного відпочинку.– Одним з напрямів нашої програми є єднання з природою, позитивне до неї ставлення, гармонія в усьому, – розповідає ініціатор створення наметового містечка Володимир Жуков. – Ми вирішили спочатку зацікавити молодь і дітей.Готуємо для них культурну програму з елементами агротуризму, знайомством з природою і трудотерапією. Той, кого це зацікавить, матиме змогу поспілкуватися зі свійськими тваринами (адже міські діти, буває, і не знають, який вигляд має теля), випити свіжого молока від місцевих корівок чи посадити грядку за бажанням тощо.Такий наметовий табір уже готується до відкриття цього червня. Спочатку  ненадовго – на день-два. Охочих містян уже мають. У перспективі автори ідеї бачать тут організацію відпочинку не тільки для дітей, а й для дорослих. Тим паче, у країнах ЄС та в усьому світі давно популярним є рух так званих таборів праці – ворк-кемпів (Workcamp), куди з’їжджаються ознайомитися з місцевою культурою та, звичайно, трохи фізично попрацювати люди з різних куточків Землі. Минулого року по всьому світу працювало приблизно 800 таких таборів. В Україні – усього один, у Львові.Найближчим часом у Німеччині буде засновано фонд підтримки та розвитку Workcamp в Україні. На початку червня у Франкфурті на Майні відбудеться презентація роботи концепції фонду. Ініціатором цього проекту з боку України є харків’яни, а саме ГО «Єдине джерело».Крім цього, перед собою яблунівці поставили завдання створити екологічне безвідходне виробництво зі збереженням і покращенням навколишнього середовища. Передбачається і встановлення на території поселення сонячних батарей і комплексів з переробки відходів.СамоорганізувалисяХоч Анатолій, Алла, Володимир і решта їхніх однодумців не уродженці Яблунівки, але ставляться до цього села, як до рідного, і мріють там жити, розвивати туристичні принади місцевості й обробляти землю, аби  мати змогу заробити гроші для втілення запланованого в селі.Ці люди пішли шляхом створення органу самоорганізації населення (ОСН) й заснували сільський комітет. Нагадаємо, що відповідно до українського законодавства органи самоорганізації населення – це представницькі органи, системи місцевого самоврядування, що створюються жителями, які проживають на законних підставах на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення окремих питань місцевого значення. ОСН – це будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, районів у містах, сільські, селищні комітети.– Ми створили його, зареєстрували як юридичну особу і тепер від його імені звертаємося до органів місцевої виконавчої влади, – говорить пані Алла.Цей комітет діє тільки в межах Яблунівки. Усі жителі населеного пункту, навіть ті, хто не зареєстрований, як-от дачники, увійшли до ОСН «Яблунівка», а це, станом на 1 січня 2018-го, 35 осіб.– ОСН – це представницький орган власника. А економічно-фінансовий орган, який би дав можливість працювати нам, заробляти гроші й за них відновлювати село, – це створене нами споживче товариство «Яблунівка». Однак ми не можемо обробляти ті державні землі, які розташовані в межах адміністративно-територіальної одиниці, бо її вже хтось обробляє. Проте, згідно з відкритою кадастровою картою землі, вони перебувають у державній власності під управлінням Держгеокадастру, – розповідає Алла Пащук. – А ми вважаємо, що ця земля має бути у власності територіальної громади, тобто передана в комунальну власність.  У квітні Алла Пащук звернулася до першого заступника голови Харківської облдержадміністрації Марка Беккера з проханням допомоги в оформленні низки земельних документів у селі. У Будинку рад їй пообіцяли зустріч з ОСН «Яблунівка» та обговорення порушених питань. Марк Беккер обіцяв сприяти розвитку громади, а вирішення питань взяв під особистий контроль.Коментар Валківської райдержадміністраціїЗавідувачка сектора культури і туризму Валківської РДА Валентина Шевченко розповіла «СК», що дендропарк у Яблунівці дійсно є дуже привабливим об’єктом для туристів.– За тією інформацією, яку я маю, він числиться за державним підприємством «Мерефа», яке нині ліквідується. У лютому цього року на одній з нарад у РДА ми розглядали питання туристичної привабливості об’єктів Валківського району й тоді ж звернулися з листом до ДП «Мерефа», але відповідь так і не отримали, – пояснює Валентина Шевченко.Вона зауважила, що дендропарк є пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення.– Ми також добивалася інформації, чи укладені угоди щодо охорони цього об’єкта, та відповіді на це теж не отримали, – розповідає фахівець РДА. – Не варто також забувати і про законодавство у сфері природно-заповідного фонду. У ньому чітко виписано, що такими територіями може керувати комунальне підприємство, а також повноваження громадян України та об’єднань громадян, статутами яких передбачено дану діяльність. Щоб зараз самовільно проводити там якісь роботи – це буде протизаконно.Валентина Шевченко додає, що адміністрація готова підтримувати хороші ініціативи з розвитку туризму в районі та сприяти яблунівському об’єднанню самоорганізації населення в його починаннях щодо відновлення дендропарку в рамках чинного законодавства.Трохи з історії села ЯблунівкаВідповідно до Валківської енциклопедії авторства Івана Лисенка, село Яблунівка (до 1959-го  — Опитне) засноване наприкінці XIX століття поміщиком П. Гавриловим, який придбав у цьому місці шмат землі для організації власного господарства. Спочатку тут містилися лише маєток поміщика та господарські приміщення. Приблизно у 1916-му господарство придбав поміщик Жмудський. У 1919-му воно було націоналізоване. Згодом наприкінці 1920-их років російський учений-генетик Микола Вавілов організував тут Дослідне поле, яке пізніше отримало назву Литвинівська дослідна станція. Тому серед селян ця місцина отримала назву — Опитне. Тоді ж почалося заселення села.Микола Вавілов свого часу розбив у Яблунівці парк із акліматизації рослин. У довоєнний період на дендрологічній ділянці налічувалося близько 800 різних видів екзотів. Зараз тут збереглося близько 200 видів рослин. У дендропарку можна зустріти блакитну ялину, катальпу, бархат амурський, березу Даурську, кущі обліпихи і барбарису, а також рідкісну рослину сімейства бобових - рокитник «золотий дощ».У 1984-му дендропарк був оголошений пам'ятником садово-паркового мистецтва і взятий під охорону держави. Належить дослідному господарству Українського науково-дослідного інституту овочівництва і картоплі «Мерефа». Село Яблунівка підпорядковується Черемушнянській сільській раді.ЄС підтримує порятунок малих сілЗ підписанням Угоди про асоціацію України з ЄС наша країна має зобов’язання щодо розвитку сільського господарства та сільських територій.Так, главою 17 «Сільське господарство та розвиток сільських територій» Розділу V «Економічне та галузеве співробітництво» Угоди про асоціацію визначено, що Україна та ЄС співпрацюють з метою сприяння розвитку сільського господарства та сільських територій, зокрема через поступове зближення відповідних політик і законодавства, а також поступового зближення національного регулювання у відповідності до регулювання і стандартів ЄС, що наведено в Додатку XXXVII до Угоди.Це співробітництво між сторонами в галузі сільського господарства та розвитку аграрних регіонів, зокрема, має сприяти розвитку сільськогосподарського виробництва з повагою до навколишнього середовища та благополуччя тваринного світу, включаючи поширення використання органічних методів виробництва і біотехнологій.Серед очікуваних результатів прописано підвищення якості аграрної продукції через підвищення екологічних стандартів її виробництва, та головне – зростання зайнятості та добробуту місцевих громад в аграрних регіонах країни.Для цього Уряд уже затвердив детальні правила виробництва органічної продукції (сировини) бджільництва, виробництва органічної продукції (сировини) тваринного й рослинного походження та вимоги до продуктів із какао та шоколаду.Серед головного – уряд визначив і пріоритети розвитку сільських територій до 2025 року і передбачив затвердження нормативно-правових актів, які забезпечать впровадження підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, підвищення рівня привабливості проживання на селі та створення умов для отримання власного житла молодими спеціалістами.Цікаво, що у відповідному Розпорядженні КМУ від 19 липня 2017 р. № 489-р «Про затвердження плану заходів з реалізації Концепції розвитку сільських територій», серед заходів плану є «Створення нових та розширення існуючих територій і об’єктів природно-заповідного фонду» та «Законодавче забезпечення можливості участі територіальних громад села, селища і суб’єктів господарювання до управління територіями і об’єктами природно-заповідного фонду». Індикатором оцінки виконання цих заходів має стати збільшення площі природно-заповідного фонду до 15 відсотків площі країни, а ще участь представників громад села, селища і суб’єктів господарювання в здійсненні управління сільськими територіями і об’єктами природно-заповідного фонду, для яких не утворюється спеціальна адміністрація. Яблунівська громада, на нашу думку, цілком підпадає під загальнодержавну концепцію розвитку сільських територій.Джерело СК / Інстаграм екопоселення "Яблунівка"

Для чого люди переїжджають в екопоселення якщо не для занять сільським господарством? Про це розповів житель одного з екопоселень у Латвії, Марк Лейдман. Передаємо його розповідь від першої особи.Колись давним-давно у мене з’явилася мрія. Не відразу, а поступово вона сформувалася і стала майже відчутною на дотик. Захотілося мені жити з усією моєю родиною у своєму будиночку, на просторій ділянці землі, на якій можна і ставок викопати, і город завести, і сад фруктовий, і гайок посадити. А поруч щоб жили сусіди, та такі, щоб теж їм подобалося таке життя. Щоб добре нам було разом свята святкувати та справи загальні робити. І діти щоб росли на природі та на просторі, щоб воля була. І називалося це все – жити в екопоселенні.Але ось яка дивина трапилася. Як тільки мрія оформилася в образ, я її злякався. Злякався я сільського життя, того, яке знав, бачив. Злякався важкої праці на городі, перекопування, прополки регулярної, поливу щоденного. Не бачив я себе фермером. Не уявляв селянином.І так кілька років я жив в цьому протиріччі. Образ вабить мене своєю жвавістю та ідилією, а досвід підказує, що так не буває.Але що ще важливіше, не зустрічалися мені люди, які були готові розділити зі мною такий спосіб життя. Я чув, що вони десь є, а бачити не доводилося. І ось у 2002 році раптом мене осяяла проста, як день, істина: «Під лежачий камінь вода не тече». Звідки взятися їм в моєму житті, однодумцям цим, якщо я нічого не зробив, щоб знайти їх. І я почав шукати.Причому шукати я став одразу в двох напрямках. З одного боку, ми з сім’єю сестри дружини почали шукати землю, де могли б оселитися, і людей, яким був би цікавий такий спосіб життя.Шукали кілька місяців, але в підсумку людей знайшли раніше. А як тільки почали знайомитися та спілкуватися, виявилося, що традиційне землеробство набагато більш трудомістке, ніж натуральне, або органічне. Що досвіду, як легше вирощувати собі їжу, у світі накопичено чимало, і люди готові ним ділитися.Будинок можна будувати з простих матеріалів, не порушуючи природну рівновагу, використовуючи підручні матеріали навколо нас, які швидко можуть відновитися в природі, або їх використання, навіть масове, не завдасть шкоди природним запасам. Буде це і дешевше, і ефективніше, і здоровіше.І щоб жити на землі, зовсім не треба ставати фермером або селянином. Я перестав боятися своєї мрії, і ми почали створювати екопоселення.Що таке екопоселення?Екопоселення з’явилися в Західній Європі в шістдесятих роках минулого століття. Ще раніше з’являлися окремі громади, які можна вважати екопоселенням, але як масовий рух вони стали розвиватися саме у другій половині ХХ століття.Одна з перших книг, виданих російською мовою, була книга Робета Гілмана «екосела та стійкі поселення», що вийшла в 1991 році. До сих пір вона є одним з основних російськомовних посібників у цьому руслі.Відповідно до неї, екосела (тепер це слово майже ніхто не вживає) – це невеликі громади, в яких потреби людини гармонійно інтегровані в природне середовище, забезпечуючи здоровий розвиток необмежено довго. Творці екопоселень прагнуть створювати своє життя екологічно, економічно, культурно і духовно розумно, згідно сталого розвитку людства і планети в цілому.Інакше кажучи, екопоселення – це добровільна спільнота громадян, які проживають у сільській місцевості і які дотримуються принципів найменшого негативного впливу на навколишнє середовище. Екопоселення створюють моделі стійкого соціально-економічного розвитку на базі екологічних технологій, усвідомленого мінімалізму та максимально повного самозабезпечення.Загальноприйнятого формулювання поняття «екопоселення» немає, тому що саме по собі явище це живе, і кожне екопоселення настільки унікальне, що часом важко сформулювати, що ж їх усіх об’єднує.Перші в ЛатвіїУ Латвії екопоселення стали зароджуватися на самому початку XXI століття. Першими з’явилися такі проекти, як «Дзіесмас» в Краславському районі, «Варавіксне» на території Гауйского національного парку, пізніше – Zaķi un citi zvēri в Айзкраукльскому районі, також була спроба створення екопоселення в Алуксненському районі.Кожен з проектів можна та потрібно розглядати незалежно. Деякі з них існують досі, деякі перестали існувати або видозмінилися настільки, що вже незрозуміло, як це назвати та що з ними буде потім.Родоначальниками латвійського руху екопоселень заведено вважати «Рожкалні». У 1999 році сім’я Нейманів почала створювати невелику громаду типу «Кемпхілл» (Champhill) у Валмієрському районі. Основний принцип руху «Кемпхілл» – допомогти влитися у суспільство людям з особливими потребами, таким чином й самим навчатися створювати гармонійні відносини.Самі себе вони не зараховують до екопоселень, хоча і общинний спосіб життя, і використання екологічних та натуральних технологій дозволяє їх вважати, мабуть, найуспішнішим на сьогодні проектом серед латвійських екопоселень.Екопоселення «Дзіесмас»У 2002 році ми приватизували понад 200 га землі в Краславському районі для створення екопоселення «Дзіесмас».Спочатку нас було вісім сімей, пізніше стало 12. Кожній родині, що пройшла випробувальний термін та яку прийняли загальними зборами в члени екопоселення, виділялася ділянка землі приблизно 1,5 га у власність. За час розвитку проекту ми побудували ділянку загальної дороги, викопали загальний ставок, також розвивалися маєтки учасників поселення. Було побудовано кілька будинків, викопані ставки на ділянках, посаджені сотні дерев у лісосмузі навколо території екопоселення та в особистих маєтках.Нам здавалося, що досить того, що ми всі «хороші хлопці» та всі прагнемо до гармонійного життя. Мабуть, найбільшою помилкою було те, що спільному баченню нашого екопоселення приділялося вкрай мало уваги. Кожен створював його так, як вважав за потрібне і правильне. По-моєму, саме це і призвело до того, що спільного проекту «Дзіесмас» більше не існує. Є окремі землевласники, іноді збираються разом для приємного проведення часу. Та й то не всі готові цей час проводити в одній компанії.Негативно позначилося на розвитку екопоселення й те, що земля розташована в 300 км від Риги, а більшість учасників проекту – саме мешканці столиці.Екопоселення «Варавіксне»Один з перших проектів, який досі розвивається – «Варавіксне» (Веселка) – знаходиться у Валмієрському районі на території Гауйського національного парку. Це невелике екопоселення, в якому передбачені ділянки для п’яти сімей. Зараз там три сім’ї, які не проживають там постійно, але досить активно розвивають цю територію.Творці цього екопоселення вірять, що присутність природи здатна зцілювати і тому вони прагнуть зберегти та примножувати біологічне різноманіття. Для цього учасники проекту досліджують природні процеси, що відбуваються у цій місцевості, освоюють натуральне будівництво, використовують місцеві матеріали, вивчають методи органічного сільського господарства.У цьому екопоселенні обходяться без статуту, оскільки при такій невеликій кількості сімей всі питання можна вирішити шляхом простого людського спілкування.Три головні принципи екопоселенняZaķi un citi zvēri («Зайці та інші тварини») на сьогодні друге за величиною латвійське екопоселення після «Дзіесмас». У цьому екопоселенні дотримуються трьох основних принципів:екологічний – означає повагу до всього живого. Виражається у застосуванні екотехнологій як в господарюванні, так і в будівництві;принцип традиційної культури – означає як повагу, так і дотримання народних духовних обрядів (наприклад, святкування свят Сонячного кола), так і використання традиційних ремесел, давніх методів праці, зокрема як джерело натхнення для творчих робіт;відчуття дому та затишку, або збереження загальнолюдських цінностей, що є важливим елементом у синтезі мудрості минулого з сучасним досвідом та умовами життя.Джерело Русло

Україна як міжнародний хаб екопоселень: чи можливо таке? Чи настане в Україні екореволюція і прийде хвиля екопоселенців із усього місця на просторі території країни, щоб змінити майбутнє краю та світу, Європи? Яка ситуація зараз? Чи підтримує українська влада, як у ЄС, екологічні ініціативі для стабілізації майбутнього та сталого розвитку територій, спільнот та економіки? Адже екопоселення та ініціативи змусили Європу та Західний світ зробити великий поштовш у напрямку стабільного майбутнього, переробки сміття, екологічних технологій та захисту навколишнього середовища. Оскільки, коли екоактивісти дають та живуть разом - вони в силах тиснути на владу, і бути рушуєм змін до гармонійного майбутнього та здоров'я нації. Це такий собі маніфест намірів, у якому прописана дорожня карта для міжнародного розвитку екопоселень. Він базується на інформації, яка пройшла через нас та контактів, які ми напрацювали. З часом карта може еволюціонувати та доповнюватись, але зараз найкращий момент для запуску цього сценарію і процес фактично вже пішовПередісторія (Background)Екопоселення в Україні, як і в усьому світі існують досить давно. Якщо глянути на монастирі та поселення старовірів, то вони напевне одні з найдавніших і найстійкіших екоспільнот, які неймовірним чином дожили до наших часів, переживши тотальні чистки та просіювання соціальних груп в Україні, яких можливо навіть не знав цивілізований світ.Проте справжній науковий та комерційний інтерес до екопоселень спостерігається десь з 2011 року, коли мережа екопоселень GEN почала публічно публікувати перші звіти, а далі з 2015 року коли відбулася знакова кліматична конференція COP21 і була підписана Парижська конвенція.Екопоселення надзвичайно різні за своїм концептом по суті об’єднує їх нестримне бажання сталого розвитку (Sustainable development), тієї самої доктрини, яку прийняли і почали сповідувати практично всі уряди та країни світу по мірі впливу змін клімату на наше життя.Головний аргумент (Community building)Окрім базових цілей сталого розвитку, спільноти в екопоселення виділяє один ключовий момент — вони навчились вибудовувати гармонійні стосунки між людьми таким чином, як це не відбувається в мегаполісах, і при цьому жити в місцях віддалених від мегаполісів. Таким чином, екопоселення стали центрами вибудовування локальних екосистем та стримування міграції в міста, що являється одним із вирішень глобальної проблеми масової урбанізації та вимирання сіл.Екоцентри (Experiences with ecological technologies and practices)Наступним етапом, привабливості екопоселень на міжнародній арені стала поява постійно діючих екоцентрів на базі багаторічного досвіду спільнот у використанні так званих практик традиційних технологій (Low technology) з мінімальними капіталовкладеннями (zero invest). Такі Екоцентри почали з’являтись у різних куточках світу практично синхронно в 2013–15 роках і стали науково-дослідними експериментальними площадками та круглорічними тренінговими центрами, куди приїжджають на навчання екоактивісти та волонтери з усього світуЕкопоселення як глобальна мережаПрактики та напрацювання екопоселень-піонерів, які стартували ще в далеких 1930–60–70-х роках стали базовою основою для створення цілих ідеологій переїзду на землю наприкінці 90-х років та початку 2000-х. Проте такий переїзд супроводжувався важким адаптаційним етапом, особливо в країнах, де не було чітких схем вирішення соціальних та економічних завдань.Проте з розвитком міжнародних волонтерських програм EVS та програм навчання для екопоселенців за рахунок програми Erasmus, які повністю компенсовують всі витрати пов’язані з навчанням та проживанням учасників глобальної мережі GEN, процес створення та розвитку екоспільнот перейшов на нові оберти.Одночасно з відлагодженням та універсалізацією соціальних моделей, підтягнулись технологічні рішення, в екопоселення зайшов мобільний інтернет, модульні технології будівництва (active house), доступна альтернативна енергетика зелені тарифи (solar power) і найголовніше обмін здобутками між екопоселенням усього світу (collaboration).Глобальна мережа GEN виступила комунікаційною площадкою для пошуку фондів та грантів на фінансування спільних проектів, типу встановлення сонячних панелей та побудову цілих міні-екомістечок з централізованою системою опалення та каналізації. А також захисту екоактивістів у поселеннях на рівнях держав та право голосу на кліматичних саммітах 4 рази на рік.Україні зелене світлоНа сьогодні в Україні налічується близько 50 екопоселень, здебільшого 4-х типів: родові помістя, арт-хутори, екоцентри, духовні общини. Родових помість сьогодні набільше, вони з’явились близько 10–15 років тому, на базі ідеології Анастасії Володимира Мегре, щороку вони проводять фестивалі та ярмарки.В основному розвиток вітчизняних екопоселень та родових помість відбувався локально без особливих контактів із європейськими екоспільнотами. Це призвело до розвитку власних унікальних напрацювань та технологій, про які решті світу практично не відомо, як не відомо і про самі екопоселенняПроте саме тепер уже втретє в GEN Europe прийнято рішення відкрити Україну та почати максимальну взаємодію з українськими екопоселеннями.Етапи міжнародної інтеграції українських екопоселеньНавіщо це потрібно зробити саме зараз.Після кількох турне по 10 екопоселенням та спілкування з їх жителями, стає зрозуміло, що погляди розділились. Для багатьох авторитетів думок неочевидні та незрозумілі перспективи міжнародного розвитку.Більшість екопоселенців ні разу не були закордоном і навіть у сусідніх поселеннях, тому уява про екосистему базується лише на враженнях від фестивалів, які проходять раз на рік. Тому крім просвітницької роботи в рамках проведення зустрічей наступний крок — відвідування екопоселень ЄвропиВідвідування європейських екопоселеньУ Європі проходить безліч заходів по обміну досвідом між поселеннями. Вони умовно поділяються на кільках видів:волонтерські програми EVS: це один із найпростіших варіантів потрапити до європейських поселень. Програми є різні в основному сезонні від тижня до 3-х місяців, наприклад на збір врожаю чи екобудівництво. Необхідно просто подати заявку на участь в волонтерському заході конкретного поселення та після одобрення вирушити туди.просто поїхати в екопоселення. Згідно внутрішніх правил, кожен бажаючий може приїхати в екопоселення і пожити там 14 днів безкоштовно працюючи 4–5 годин на загальни роботах, наприклад мити посуд чи прибирати на загальній кухніконференції GEN. відвідування конференцій потребують певних витрат, проте вони можуть бути компенсовані, якщо ви член GEN. Конференції — це чудова можливість побачити всю картину розвитку світу екопоселень всього світу за 3–4 дні. Послухати доповіді провідних вчених та екоекспертів світового рівня, познайомитись з представниками екопоселень з різних куточків всіх 6 континентів, знайти однодумців і презентівати власні проекти та екопоселення.Якщо ви член GEN: більшість якщо не всі ваші поїздки компенсовує GEN по програмі Erasmus Clips. Компенсація означає — покриття витрат на дорогу, навчання проживання і харчування. Магія! Більше того член GEN може привести собою до 3 чоловік на конференцію, щоб показати світ екопоселень ще більшій кількості людейЩо Україна може представити міжнародній спільноті екопоселеньНасамперед Україна — це величезна по міркам Європи, абсолютна незвідана територія в 2-х годинах перельоту. З точки зору екоактивізму, Україна — неймовірно різнобарвний та насичений ринок, на якому відбуваються сотні екоподій на місяць в різних куточках країни.Більше 50 екопоселень та родових помість різних форматів, абсолютно незвичних хоча зовні візуально схожих на міжнародні. Свята, традіції, колорит, світогляд, гостинність, кухня, краєвиди — все це притягує іноземців. А головне, новизна і відносна дешевизна.Проте, все це ми бачимо як приємні додаткові бонуси, головне — це тренінги та волонтерські програмиЧому може навчити УкраїнаНезважаючи на загальноприйняте відчуття меншовартості та відсталості, у нас є певні напрацювання, які ми можемо успішно продавати на ринку екоспільнот.Тут напевне слід сказати, що з появою Громадської організації GEN Ukraine, ми отримали реєстраційний номер в загальній базі екоспільнот, та можемо виставляти на загальний розгляд тренінги, які проходитимуть в України поруч із тренінгами в екопоселеннях інших країн світу.Всі тренінги, які там виставляються звичайно платні і вартість коливається від рівня достатку кожної країни. Тобто тренінг з екобудівництва в Швеції чи Шотландії може коштувати 500–700 евро, а по пермакультурі може сягати і 1300 євро, у той же час в Україні навіть 100–200 євро — це ціна надзвичайно приваблива, як для нас, так і європейців (Win-Win).Наскільки нам відомо для європейця — члена GEN, в рік виділяється 3075 евро для відвідування 3 навчальних заходів, тому вони з задоволенням їздять навчатись в екопоселення по програмі Erasmus Clips.Якщо говорити про волонтерів по програмі EVS, їм також виділяються кошти на подорожі та харчування в розмірі 600 евро. Тому приймаюча сторона завжди заробляє на організації волонтерських заходів та прийомі волонтерів в рамках GENОтже очевидним стає можливість екопоселень в Україні створювати додаткові джерела доходів саме на створенню та анонсуванню навчальних тренінгів та волонтерських заходів для екопоселенців світу.І, по секрету, ми можемо робити це вже прямо зараз.Екоцентри та спільний дімГоловною особливістю наших екопоселень є те, що вони слабо орієнтовані на прийом гостей та проведенню системних заходів. Для цього потрібно провести ряд підготовчих заходівЕкоцентри: для початку потрібно підготувати на базі наших екопоселень простори для проведення спільних публічних навчальних заходів. Це може бути спільна пермакультурна ділянка з різними типами грядок, парників теплиць тощо, чи будівельний майданчик, чи система очистки води, сонячна вітрова станція чи цехи з переробки і т.д.Спільний дім — дім для навчання та відпочинку гостей. Кожне екопоселення звичайно має спільний дім для зустрічей, він може бути використаний для круглорічного проведення тренінгів для іноземців. Лекцій, духовних практик та відпочинку.Таким чином можна вибудувати інфраструктуру міжнародного розвитку екоспільнот на територій 10–15 екопоселень по яких можна проводити ознайомчі тури та потік волонтерів. При системному підході такий вид діяльності може стати головним джерелом доходу екопоселень. Для прикладу, річний дохід екопоселення Тамера в Португалії на туризмі навчанні та фестивалях сягає 1 млн євро.Скільки коштує спільний дімЗагальний дім, як необхідна складова зовнішнього розвитку, може бути збудована, як самими екопоселенцями, так і підрядниками. Яскравим прикладом типового бюджетного спільного дому збудованого із саману та очерету з пічкою може стати екопоселення Радуга на Херсонщині.Розмір — 80 кв мСередня швидкість зведення 1,5–3 місяціВартість 100–300 тис грнВмістимість — 40 чол для тренінгів і 20 чол для ночівлі на мансардіОкупність загального дому — це проведення одного англомовного тренінгу вартістю 250$ на 40 учасників, чи трьох-чотирьох тренінгів для невеличких груп. (Годі й рахувати наскільки швидко окупиться річне членство екопоселення в GEN Europe — 100 евро на рік)Будівництво загального дому може стати чудовим заходом для об’єднання зусиль громади, залучення коштів на краудфандингових платформах чи за допомогою грантів, а головне хорошим приводом для залучення екоактивних містян та волонтерів та реклами поселення.Чому можна вчитись у нас? Хто буде організовувати та проводити тренінги.Здебільшого жителі екопоселень зайняті на організації власних сімейних господарств, рідко виходять в інтернет і не володіють англійською. Тому їм складно уявити як їх екопоселення може несподівано стати міжнародним навчальним екоцентром.Проте насправді цей шлях вже проходили неодноразово в різних куточках хутори та ферми, які тепер стали центрами зеленого туризму в Україні. Цей перехід для економіки екопоселень може стати визначальним вже в найближчі 2–3 роки.Для початку тренінги можуть проводити самі автори технологій, згоду яких ми вже отримали. Наприклад, по пермакультурі це можуть бути експерти Пермакультурної спільки та Володимир Розум, автор однойменних грядок Розума — унікальної вітчизняної розробкиЦе може стосуватись і тренінгів з екобудівництва з соломи чи костри (Бобровицький, Чивильов, Коваленков), енергетики (М. Бабаєв) та системи очистки води екоканалізації (Б Попов).Досвід організації такого типу лекторіїв на 3–4 дні практикує також Зелена школа у Києві, яка може допомогти із контактами тренерів та спеціалістів та допомагає в організації заходів.Головне зробити перший крокОкресливши основні кроки міжнародного розвитку екопоселень України, головне не забути зробити перший крок — заповнити анкету та відправити в спільноту GEN Europe для демонстрації наших намірів до подальшого розвитку. Зараз потрібне заявити про членство принаймі 10 екопоселень від України щоб продовжити роботу по повноцінній інтеграції.Насправді всі великі справи починаються з маленьких, але вирішальних свыдомих кроків. Ми можемо досить швидко стати центром європейського екоактивізму, а згодом і азіатського, так як уже проводимо перші контакти з китайськими та тайландськими екопоселеннями. Враховуючи нашу привабливість по цінах та масштабах, та стратегічне розміщення в центрі Європи, ми можемо з легкістю залучати до нас гостей з екопоселень цілого світу. Зробити Україну міжнародним хабом для екопоселенців, через який вони будуть подорожувати до Європи та на Схід.Створити власну систему створення екопоселень та популяризувати структуру екопоселень на державному та міжнародному рівні, як це зробили в Данії та Швеції. Це все абсолютно реально, коли ми приймемо цей маніфест намірів за основу та почнемо співпрацю.Нижче ми навели коротку історію розвитку подій, які відбувались та будуть відбуватись найближчим часом, щоб було зрозуміло серйозність наших намірів. А ми запрошуємо однодумців до подальшої співпрації.Хай щастить!Дорожна карта (Roadmap)Для того, щоб зрозуміти напрямок руху та пояснити що відбувається у нас, ми розробили дорожню карту, по якій ми намагаємось іти найближчі 2–3 роки2015 рік — знайомство з президентом GEN Europe Робертом Холлом, який виступав у Києві на Зеленій школі. У той же час Роман Кучеренко проводить активний аудит екопоселень україни, малює першу карту екопоселень України, проводить доповідь на грудневому лекторію Зеленої школи.До цього були спроби вступу екопоселень в GEN, які закінчились невдалу через незгоду частини спільнот із європейською співпрацею.2017 рік — повторні спроби переговорів до вступу в GEN з лідерами екопоселень закінчились невдало знову з ідеологічних причинлипень 2018 рік — поїздка на конференцію GEN в Естонію, перші вступи екопоселенців GENсерпень 2018 — турне по екопоселенням України (2 екофестиваля, 10 екопоселень) презентація можливостей співпраці з GEN для жителів екопоселеньвересень 2018 — приїзд президента Балтійського регіону GEN Камілли Нільсен-Енгліст зустрічі з екопоселенцями, перші заповнення анкет на членство22 вересня 2018 — святкування Дня сталих спільнот — Україна 9-та країна із 20 і єдина на Східній Європі на карті. Знову просвітницька робота серед поселенців про переваги міжнародного членстважовтень 2018 — зустріч у Латвії — головна мета ознайомити активних представників (5–7 чол) екопоселень з атмосферою європейських поселень. Представити можливості, які відкриваються перед українцями на прикладі маленької Латвії та пермакультурного центру, який провів у себе більше 50 навчальних семінарів та зумів налагодити економіку навчального туризму в рамках співпраці Балтійських країн.січень 2019 — конференція в Словенії — мета вивести активних представників та лідерів екопоселень для представлення України на рівні Східної Європи. Також представлення путівника по українських екопоселеннях, тренінгів та семінарів, які проходять в Україні та унікальних технологій, які тут практикуютьсялипень 2019 — щорічна конференція в Італії — доповідь та представлення потенціалу України як європейського хабу екопоселень. Привабливого по ціні як з точки зору туризму так і навчання та волонтерства та неймовірно пізнавального в плані технологій та практик в екобудівництві, пермакультурі та унікальності спільнот.2019 рік — також планується присвятити відвідуванням міжнародних конференцій в Азії (Тайланд, Китай) де також представити Україну, як привабливий по ціні європейських хаб екопоселень для навчання та волонтерства_______________Зелена школаGEN Ukraine2018Джерело Медіум / Автор Максим Залевський

Екотуризм закликає всіх подорожувати по нашій планеті так, щоб після цього на ній ще було на що подивитися. Збереження природних красот - це лише один з аспектів екотуризму, інший - пропаганда екологічного способу життя. А побачити, наскільки прекрасна гармонія людини і природи, можна в численних екопоселення, що виникають (останнім часом все частіше) в різних куточках планети. Ми розповімо вам про декілька найоригінальніших з них.Найзнаменитіше екопоселення - Фіндхорн, ШотландіяСправжньою Меккою для екотуристів і прихильників «зелених» поселень стало екомістечко в мальовничій області Шотландії. Побудоване в 1985 році екопоселення Фійндхорн стало центром пропаганди «зеленого» способу життя, а сьогодні воно є фактично науково-культурним центром Шотландії, де гармонія люди із природою, повна переробка відходів, стабільна економіка, самозабеспечення були втілені у реальність. Всі будинки у еко-місті безпечні для навколишнього середовища, енергоефективні, а інфраструктура бере енергію з оновлювальних джерел вітра та сонця. Кожен мешканець міста бере участь у функціонуванні та розвитку середовища, маються власні гроші-акції, а саме місто нагадує сад, куди кожен рік їдуть десятки тисяч туристів з усього світу на освітні та культурні заходи. У найкрасивішому куточку Шотландії «виросла» майже сотня будинків виключно з екологічних матеріалів. Навколо будинків розбиті сади і городи, а також дивовижної краси паркові зони. Електрика тут, звичайно ж, є, але добувають його за допомогою чотирьох вітрогенераторів. З деяких пір там же переробляють біомаси, отримуючи паливо і практично без шкоди для природи ліквідуючи всі відходи. Але основним ресурсом Файндхорна є, звичайно ж, ентузіазм і натхнення, якими жителі прагнуть поділитися з приїжджими. Здається, що гармонія між людиною і природою все ж може бути досягнута будь де, коли люди збираються разом, щоб змінити своє життя та зберегти природу. 2. Саме міське екопоселення... "ЖК Екопоселення", Відень...знаходиться у Відні. На рік пізніше шотландського Фандхорна в центрі одного з старовинних міст Європи був побудований екобудинок, який називають будинком Хундертвассера. Навколо нього бродять натовпами туристи з фотоапаратами, так як навіть просто споглядати це чудове втілення ідей архітектора - справжнє задоволення.Житловий будинок побудований в так званому біоморфною стилі, який був винайдений самим Хундертвассером, великим диваком і шанувальником екології. Одним з його умов було обов'язкова присутність в будинку рослин. Відповідно, на даху, на сходах і в спеціальних приміщеннях були висаджені трави, кущі, квіти і навіть 250 дерев. Дах цього будинку - жива зелена галявина. А ще тут є жаб'ячий ставок. Асиметричні лінії фасаду і яскраві фарби перетворюють будинок, збудований з каменю і дерева, в справжній міський риф (вартість квартир в ньому, звичайно, відповідна).3. Найказковіше екопоселенняШанувальники світу Толкієна не тільки бігають по лісах, розмахуючи самостійно викованими мечами, а й живуть в оригінальній екодеревушке, зовсім недавно з'явилася в Швейцарії. Пасторальні картини Шира, де живуть хоббіти, чіпають серця мільйонів любителів затишній і спокійній сільського життя. Не залишили вони байдужими і любителів архітектури, інтегрованої в природне середовище. Так, в місті Діетікон з'явився величезний житловий комплекс Earth House Estate. Будинки, побудовані тут, ідеально вписані в ландшафт. Щоб зберегти його, велика частина будинків розміщена під землею або в невеликих пагорбах, в точності як будиночки хоббітів.Звичайно, сучасні «нори хоббітів» влаштовані з усім європейським комфортом: там є електрика, водопровід і всі зручності для життя. А ось теплоізоляція таких будинків природна - земля навколо житла.Всі будинки розміщені на ділянці площею близько 4 гектарів, в центрі якого знаходиться штучне озеро. Однак розглянути Earth House Estate здалеку досить складно: будиночки практично заховані в пагорбах.4. Найзаповідніше екопоселенняУ США є величезна кількість національних парків і заповідників, і один з них - Bear Run - знаходиться в штаті Пенсільванія. Коли виникла необхідність забудувати 5 тисяч акрів землі в горах, власники заповідника оголосили конкурс. Перемога дісталася архітекторам компанії Patkau, які і звели в горах Bear Run незвичайний селище. Головні його характеристики - екологічність і краса.Приземкуваті дерев'яні будиночки з похилими дахами і величезними верандами знаходяться серед заповідних лісів. Кажуть, що якщо довго сидіти на веранді в кріслі-гойдалці, то можна побачити кількох ведмедів, що бродять по лісових стежках. Звірів подрібніше ніхто і не вважає - їх тут дуже багато в будь-який час року.5. Найекзотичніше екопоселення - життя у кронах лісуТропічні ліси на узбережжі Тихого океану, буйство фарб, зелені і життя - в таких місцях людині не завжди бувають раді. І все ж люди змогли відбудувати для себе куточок раю, не порушивши природної гармонії. Одне з найбільш екзотичних екопоселень знаходиться в Коста-Ріці і називається Finca Bellavista.Джерело RestBee

З міста – в ліс: як живе унікальне екопоселення на Черкащині. Тетяна та Олексій Юрченко живуть тут 10 років - одеситка і черкащанин переїхали в хату-мазанку. Поступово перетворили їїв чудо-будинок. Про це йдеться в сюжеті segodnya.Замість будильника – спів птахів, на обід – лікувальні страви та напої власного виробництва з екологічно чистої сировини. Так живе екопоселення в Черкаській області. Воно розташоване в туристичній місцевості, але знають про нього – одиниці.Його мешканці колишні жителі мегаполісів. Як їм вдалося забути, що таке хвороби, і навчиться жити практично без грошей?Це знаменитий дуб Максима Залізняка на Чигиринщині. Йому – понад тисячу років, а щоб обійняти його знадобиться з десяток людей. Відоме дерево не раз знімали у фільмах і щорічно сюди приїжджають тисячі туристів. Але мало хто знає, що всього в парі кілометрів від дуба є ще одна визначна пам'ятка унікальний хутір екопоселенців.Тиша, гармонія і затишок. Від цих будиночків так і віє спокоєм. Тут не ловить мобільний і немає інтернету. Жителі екохутора топлять печі дровами, а лікуються ... морозом і снігом.Тетяна та Олексій Юрченко живуть тут 10 років. Одеситка і черкащанин переїхали в хату-мазанку. Поступово перетворили її в чудо-будинок. Тут ніякої хімії. Їжу готують тільки з продуктів, вирощених власноруч. Сьогодні в меню лляні хлібці з овочами.Олексій чаклує над хлібом за старовинним українським рецептом. Магазинного – не їдять давно. І це не єдине правило на хуторі. Заробляють хуторяни творчістю. Обмінюються між собою тим, що виробляють, і продають продукцію на ярмарках.Тетяна Шишкіна плете світильники з жита. Каже, від клієнтів – немає відбою. Приїхала на хутір 15 років тому, кинувши посаду директора салону мод.Всього ж тут живе півтора десятка сімей з різних куточків України. Кажуть – Холодний Яр в усі часи приваблював людей своєю неймовірною енергетикою.Хуторяни сподіваються, що сюди і надалі будуть приїжджати люди. Але попереджають: приймає Буда лише тих, у кого чисті помисли і плани.Джерело Про все

В селі Семисотки Одеської обл. Олександр Паларієв, місцевий підприємець разом з однодумцями розпочав новітній проєкт будівництва екопоселення майбутнього.  Про це йдеться в сюжеті ТСН.Згідно проекту, в селі для вчених зроблять науково-експериментальні ділянки. На них вирощуватимуть цінні сорти плодових дерев та чагарників. Вже висадили 70 яблунь, 120 кущів троянд та сотню китайських чагарників з їстівними ягодами.Вже в найближчому майбутньому в Семисотках буде протягнутий водопровід та волоконно-оптичний кабель для інтернету. Таким чином автоматизують сільське господарство. Планують розгорнути і автоматичне крапельне зрошення, яке значно знизить витрати аграріїв.Отримувати кошти з проекту будуть за допомогою організації зеленого туризму та відновлюваної енергетики.Основна концепція – це що б люди повернулися жити. Це туристичний фонд. Перша віддача грошей і затребуваність – це буде через сільський зелений туризм, – пояснив автор проєкту.Джерело Куркуль

Екологічні мрії. Завжди мріяли про спокій та здоров'я для родини у гармонії з природою? Ви можете створити перше екопоселення у Нікопольскому районі, щоб змінити своє життя та мотивувати інших повернутись лицем до рідної землі. Там ви знайдете нереальної краси пейзажі прямо за власним вікном, які повернуть вас в дитячі роки, і від яких одразу захочеться щось поміняти в своєму житті, втілити мрії у реальність. Ви назавжди забудете про міський шум, стрес, бруд та сморід! Навіщо їхати жити в село?1 / Дихати свіжим повітрям, пити чисту воду2 / Знайти гармонію з собою і навколишнім світом3 / Переосмислити ставлення до ресурсів та зменшити екологічний слід4 / Подивитися на зірки5 / Доторкнутися до традиційДо слова, з кожним роком у дворах все більше контейнерів для роздільного збору сміття. На сьогодні доступ до баків для сортування відходів мають  жителів великих міст. З минулого року цей показник зріс більше, ніж у два рази. Тож можна почати очищення власного життя від злочинного ставлення до природи ще до переїзду із міста до села. Джерела Екологія без фанатизму / Zero Waste

Стало зрозуміло, що рашисти восени та взимку будуть нести шкоду саме цивільним. Українцям варто самим почати готуватися до важкої зими, причому найкращий формат знайти будинок у селах.Шмигаль заявив, що у зимовий період у разі неможливості відновити критичну інфраструктуру людей евакуюватимуть. Прем'єр-міністр України Денис Шмігаль не виключає, що росія продовжуватиме руйнувати інфраструктуру, залишаючи цілі міста без тепла та світла, коли на вулиці буде мороз.Хата у селі стане знов актуальною «Звичайно, ми застосовуватимемо такий елемент, як евакуація людей у ​​разі неможливості відновити інфраструктуру протягом короткого періоду, добу-дві максимум», – сказав Шмигаль.Нагадуємо, в Україні існує безліч екопоселень у всіх регіонах, які приймали біженців весь час війни. Вони автономні і завжди існували на випадок подібних сценаріїв. І про це все ми вже писали три роки на NikopolToday. 

Ми віками будували людські поселення. Проте в наші дні думки розходяться щодо того, як має виглядати ідеальне середовище проживання людини. Дехто прагне до більшого й вищого в процвітаючих мегаполісах, тоді як інші задовольняються маленькими, місцевими та дещо природними селами. Про це пишуть на Sustainability Time.  Планета стрімко урбанізується, а села програють. Ця тенденція навряд чи зміниться найближчим часом. Глобально взаємопов’язані міста стануть домівками для переважної більшості населення в цьому столітті, залишивши після себе порожні села. Ось чому настав час розумним екологічним містам стати лідерами. Завдяки потужним мережам навчання, невпинним інноваціям, творчим експериментам та ініціативам громадянського суспільства міста можуть стати прикладом для наслідування для сталого процвітання людства. Будь то технологічно просунуті стійкі мегаполіси чи менші біофільні поселення, за містами майбутнє. Кругові міста закриють матеріальні петлі, тоді як природні рішення відновлять екосистеми та переосмислять міську мрію. Крім того, буде достатньо сталої енергії, щоб прогодувати навіть найбільші міські центри на Землі. Міста продовжуватимуть боротися за покращення якості життя та рівноправності для своїх мешканців і навчатимуться справлятися з наслідками зміни клімату. У цьому Стокгольм, Единбург та інші найкращі міста Індексу сталого розвитку міст можуть лідирувати. Однак є межі того, чого може досягти густонаселене середовище існування людини. У міру зростання міст продуктивність може погіршуватися, оскільки людям доводиться долати все більші відстані до роботи. Крім того, вплив міст на планету залишається мало зрозумілим і часто недооціненим. Перехід до «зеленого» часто займає набагато більше часу, ніж припускають. Навіть найбільш інноваційні зелені міста вимагають величезних грошей, ресурсів і зусиль, щоб працювати і продовжувати розвиватися, що часто становить якість життя в інших частинах світу. Зростання міст також може призвести до того, що все більше і більше посягатиме на середовище існування дикої природи. Тому все більше і більше людей вважають, що менше – краще. Назад, щоб рухатись впред Екопоселення, які часто називають «навмисними громадами», пропонують спокусливу альтернативу урбанізації. Те, що відрізняє екопоселення від міст, полягає не лише в розмірі чи щільності населення. Скоріше це філософія сталого життя та культурної трансформації, яка стоїть перед інноваціями та швидкістю. Це місця, де радість від фізичної праці перевищує ефективність, а зосередженість на свідомості та зв’язку з природою – це не лише щоденне полегшення від напруженого життя. Йдеться про те, щоб знайти спосіб жити в природі, а не поза нею. Хоча багато невеликих корінних племен і релігійних громад можна розглядати як прототипи екопоселень, їх сучасне втілення на заході почалося з раннього руху «назад на землю» в 1970-х роках з одним із перших офіційних екопоселень, створених в Ітаці, Нью-Йорк. у 1991 році. Сьогодні у світі налічується понад 10 000 екопоселень. Екопоселення різноманітні. Деякі сприймають і досліджують технології, інші намагаються мінімізувати їх. Є екопоселення із суворими правилами та інші з більш спокійним ставленням. У деяких місцях місцеве самозабезпечення є обов’язковим. В іншому місці добре, якщо вам хочеться випити імпортної кави. Зазвичай побудовані невеликими групами пристрасних ентузіастів, деякі екопоселення можуть виглядати дивно навіть для найбільш відданих людей, які займаються питаннями сталого розвитку. Їхні мешканці – філософські дауншифтери, які живуть у геокуполах і не хвилюються останніми моделями Tesla. Проте екопоселення часто є місцями, де відбувається багато соціальних інновацій. Вони також можуть бути місцями, де зберігається традиційна мудрість, шанується спадщина та плекаються старі ремесла. Водночас у багатьох із них розташовані будівлі з високими екологічними стандартами, зарядні станції для електромобілів та інноваційні методи сталого ведення сільського господарства, що значно випереджає більшість міст. Можливо, ви не знайдете в продажу новітні гаджети чи модні аксесуари, але ці місця дозволяють переоцінити ваші звички нескінченного споживання. Ви можете почати думати і відчувати по-іншому про спільноту, соціальну стійкість і справжній добробут. Але не завжди все добре. Деякі екопоселення перетворили на прості туристичні визначні пам’ятки, жителі яких можуть спокуситися автомобілями та торговими центрами, що працюють на паливі, повільно перетворюючи свої маленькі громади на «нормальні» міста. Тим не менш, зростання Глобальної мережі екопоселень говорить про те, що ця концепція має майбутнє. Проте, оскільки конкуренція за землю зростає, екопоселення можуть стати розкішшю для багатьох. Заможні, у свою чергу, можуть розглядати їх як бажані місця для виходу на пенсію, де анклави багатих можуть вирости в сільській місцевості подалі від суєти забруднених міст. Такі екопоселення, як Аматціємс у Латвії чи РеГен у Нідерландах, уже пропонують усі звичні зручності в мальовничому ландшафті на приватній землі. Більше ніж місто-село  Оскільки межі багатьох міст стають дедалі складнішими та взаємопов’язаними, вони можуть почати змінюватись. Міські райони цілком можуть почати розділятися на більш місцеві райони та райони з унікальними особливостями. Деякі з них можуть розвивати стійке сільське господарство, місцеву економіку та інші риси, загальні для підходу до екопоселень. Деякі експерти навіть стверджують, що завдяки цифровізації ми наближаємося до кінця великих міст і вступаємо в еру невеликих і пов’язаних цифрових міст і сіл. Ця реальність, відкрита для працівників інформаційних технологій, фрілансерів і цифрових кочівників, стає ще більш спокусливою, якщо ви знаєте, що можете подорожувати будь-куди та будь-коли. Тим часом, не кожне місто майбутнього буде пов’язане зі швидкістю та зв’язком, і не кожне село забезпечить гармонію з природою. Повільні міста, швидше за все, продовжуватимуть розвивати свої унікальні ніші, тоді як багато сіл зазнають масштабного забруднення та деградації навколишнього середовища, які експортуються з мегаполісів. Зі зростанням нерівності та регіонального дисбалансу ми також можемо спостерігати все більше бідних і деградованих міст поруч із високотехнологічними екопоселеннями, які процвітають на ландшафтах, спеціально створених для їхніх заможних жителів. Ми також побачимо безпрецедентні зміни клімату, біорізноманіття та екосистем, які не залишать байдужим жодне місто чи село. Ось чому ми повинні почати дивитися за межі номінальних відмінностей і натомість зосередити свою увагу на тому, які типи людських середовищ існування природа справді може підтримувати в ландшафті. Вкрай важливо, щоб ми почали будувати людські поселення, які дозволятимуть природі залишатися неушкодженою.

Обговорюючи кліматичні рішення, багато з них мають справу з масштабним ремонтом систем. До них належать спроби знайти екологічно чисті способи продовжувати вести той самий енергонеефективний спосіб життя, який зараз є нормою. Проблема цих капітальних ремонтів, звісно, полягає в тому, що їх проведення займе багато часу та грошей. Для того, щоб існували економічно життєздатні способи масового виробництва екологічно чистих товарів, цілі системи доведеться демонтувати та запускати заново. Потрібно буде замінити техніку та СОП, і найголовніше наші власні морально-етичні установки.  Зараз у корпорацій дуже мало стимулів робити це. Звернення до капіталістичних корпорацій, єдиним інтересом яких є прибуток, щоб змінити світ, буде марною вправою. Однак існують рішення, які значно зменшують масштаби проблем. Лінійка думок полягає в тому, що локалізація впровадження змін у бік зеленого способу життя була б більш ефективним способом вирішення екологічних проблем. Так можна працювати самостійно, залучаючи прибічників у вашому районі. селі або місті, щоб змінити систему іабо створити власне екопоселення як окремий проєкт.  Отже, як можна дивитися на те, як ґрунтовно влаштовані громади та позбутися залежності від звичайних, екологічно шкідливих систем? Один зі способів зробити це – створити екопоселення, які є типами навмисних спільнот. Концепція навмисних спільнот не є новою, багато західних практичних застосувань їх було розпочато в 60-х і 70-х роках, породжені рухом «назад до землі» того часу. Ці спільноти виникли в опорі розповсюдженню міського способу життя, який став нормою завдяки використанню автомобілів. У пошуках більш сталого способу життя люди об’єдналися, щоб створити власні спільноти, які б зменшили свій вуглецевий слід і були більш самозабезпеченими. Термін «екопоселення» ввів професор технічного факультету Джорджії Джордж Ремсі. Підхід до екопоселень різноманітний, але всі вони дотримуються однакових основних принципів стійкості, наголошуючи на: (1) невеликому та тісно згуртованому масштабі громад, (2) відновлюваних джерелах енергії (3) місцевому виробництві продуктів харчування та товарів Коша Жубер, виконавчий директор Глобальної мережі екопоселень, визначив екопоселення як: Навмисне, традиційне; сільська чи міська громада, яка свідомо створена за допомогою місцевих процесів участі в усіх чотирьох вимірах стійкості (соціальний, культурний, екологічний та економічний) для відновлення свого соціального та природного середовища. Коротше кажучи, екопоселення – це зручні для прогулянок райони з місцевою їжею, місцевими джерелами та виробленими товарами. Громада, побудована навколо соціального благополуччя та рівності, і все це з урахуванням клімату. Звучить як утопічне суспільство, чи не так? Звичайно, все це пов’язано з відмовою від деяких зручностей сучасного життя. Наприклад, у цих суспільствах фізична праця є неминучою. Буде необхідно робити внески в громадські ферми, щоб було достатньо допомоги. Однак увага приділяється створенню мінімальних потреб у робочій силі шляхом створення самоокупних систем. Пермакультура, тип сільського господарства, який зосереджується на відновленні біорізноманіття, часто практикується в екопоселеннях, оскільки вона йде рука об руку з ідеалами побудови систем, які не тільки імітують природу і гармонійно співіснують з нею та, як правило, є дійсно  від цього самодостатніми. Чудова річ у створенні екопоселень полягає в тому, що вони здійсненні в міських умовах. Ці ж принципи застосовуються до міських просторів, які використовуються для садівництва та торгівлі. Ключ до екопоселень, як міських, так і сільських, полягає в тому, що виробництво та торгівля товарами обмежені екорегіонами. Масові екологічні проблеми існують із транспортуванням продуктів харчування, товарів і послуг між регіонами. До них входить вуглецевий слід самого транспорту (вантажних автомобілів, вантажних потягів, вантажних суден тощо), а також різноманітні заходи, які необхідно вжити, щоб зберегти продукти харчування та товари, щоб вони дісталися місця призначення в придатному для продажу стані. Обмежуючи екорегіон більшості товарів, виробництво залишається локалізованим, і це не тільки більш вигідно для навколишнього середовища, але й для громад з точки зору торгівлі, зростання та збереження традицій. Більшість екопоселень також мають власні системи управління, причому деякі приймають рішення на основі консенсусу, а інші використовують соціократію. Управління екопоселеннями на основі громади є більш цілісним підходом, який дає можливість членам громади висловити свої проблеми та потреби. Спільноти можуть вирішити, який тип системи їм найкраще підходить, і прийняти його відповідно. Екопоселення також підкреслюють важливість розбудови громади в соціальному сенсі: Збереження та відновлення природи може бути успішним лише тоді, коли соціальна структура міцна, культурна спадщина шанується і люди знаходять способи поєднати свою любов до планети з потребою заробляти на життя. Однак для того, щоб екопоселення почали розвиватися, потрібен культурний зсув. По-перше, еко-поселення або еко-спільноти повинні бути створені як життєздатні альтернативи, щоб ми могли відмовитися від неефективних моделей споживання енергії, які в іншому випадку є основним способом життя. Перехід на продовольство та товари місцевого виробництва має здійснюватися на низовому рівні, враховуючи потреби окремих громад. Залежність від урядів, які настільки тісно пов’язані з неоліберальними капіталістичними системами, щоб позбутися цих самих систем, які завдають шкоди навколишньому середовищу, буде далекою перспективою. Прийняття цих обмежень і розуміння сили спільноти стане великим кроком до початку руху, який давно назрів. Тут важливо згадати, що зусилля з популяризації екопоселень повинні брати до уваги той факт, що багато основних зусиль спрямовані виключно на багатих і привілейованих серед нас. Приклади, такі як ReGen Villages і Neom (який, за загальним визнанням, є більше містом, а не селом), коштуватимуть мешканцям проживання, а ReGen стягує майже мільйон доларів за будинок. Звичайно, початкові інвестиції можуть бути вартими в довгостроковій перспективі, але це не скасовує той факт, що багато, якщо не більшість, населення не можуть дозволити собі навіть таку початкову ціну. Є багато невеликих прикладів того, як люди об’єднуються для створення екопоселень із значно меншими сумами інвестицій, але вони не отримують такої ж уваги з боку головних ЗМІ, що може збентежити тих, хто намагається впровадити стійкі рішення у власних околиці. Абсолютно важливо, щоб ми тримали спільноти робітничого класу в авангарді цього руху, а не як запізнілу думку. Створення стійких альтернативних спільнот лише для продовження тих самих класових відмінностей і конфліктів, які існують у наших нинішніх системах, є дурістю. Треба визнати, що підготовка складна, особливо коли починати з нуля і з невеликими грошима. Однак є багато прикладів, на які ми можемо звернути увагу, щоб створити навмисні спільноти. Немає причин заново винаходити колесо, коли в понад 70 країнах світу є екопоселення, у яких можна вчитися. У них налаштовані системи з відкритим вихідним кодом і безкоштовні для будь-кого. Перший заклик до дії, який я можу представити, це створення саду – принципи пермакультури легко підібрати та вони самодостатні. Створення саду та розповсюдження його продукції також є чудовим способом навчитися основам спільного будівництва та торгівлі. Взаємодопомога необхідна для перших кроків у відході від основного способу життя, і що є більш необхідним у цьому процесі, ніж забезпечення їжею? Започаткувати екопоселення може здатися складним завданням, але відкриття саду завжди є плідним (ха), веселим і відносно легким першим кроком. Тож вирушай і починай садівництво! До слова, довгоочікувана українська стрічка "Мавка. Лісова пісня" якраз розповідає про різні цінності, у яких живуть спільноти і закликає до гармонійного співіснування з Природою. 

Відкрийте для себе захоплюючу подорож світом кібуців – унікального явища ізраїльської культури та історії, яке відображає глибокий зв'язок між людиною, спільнотою та природою. У цій статті ми дослідимо, як кібуци, виникнувши як частина сіоністського руху на початку 20-го століття, перетворилися на символ екологічної свідомості та колективного життя. Ми зануримось у світ, де громади живуть у гармонії з природою, ділячись ресурсами та спільно працюючи на благо всіх своїх членів у райських кібуцах Ізраєля. Від історії та філософії кібуців до їх сучасного значення, дізнайтеся, як ці унікальні спільноти можуть надихнути на створення сталих та екологічно свідомих поселень у різних куточках світу, включаючи Україну. Що таке кібуц? Кібуц - це унікальна форма колективного поселення, яка вирізняється спільним веденням господарства, соціальною рівністю та спільним способом життя. Це не просто сільськогосподарські кооперативи, а цілісні спільноти, де майно та ресурси розділяються між усіма членами. Коли виникли кібуци та хто їх вигадав? Кібуци з'явилися на початку 20-го століття, в період ранньої сіоністської колонізації. Вони були засновані єврейськими іммігрантами, які прибули в той час в т. з. Палестину, переважно зі східноєвропейських країн, і мали за мету створення нового типу суспільства на основі рівності та спільної праці. Чому кібуци схожі на екопоселення? Кібуци та екопоселення поділяють багато спільних рис: спільне управління ресурсами, екологічну обізнаність, зосередження на сталому розвитку громадське вирішення соціальних та економічних питань. Обидва формати прагнуть до створення гармонійного способу життя з природою, де спільнота підтримує одна одну і дбає про довкілля. Як практика створення кібуців може допомогти в інших країнах, наприклад в Україні? Концепція кібуцу, який перетворює непривітні землі в родючі райські куточки, може бути надихаючою для країн, таких як Україна. Ця модель демонструє, як спільнота з різними індивідами, об'єднана спільними цілями та любов'ю до природи, може створити стале та процвітаюче суспільство. Це наголошує на важливості співпраці, взаємодопомоги та зв'язку з природою в сучасному світі, що є ключовими для досягнення сталого розвитку в усіх країнах світу без виключень. Також нагадуємо, що книга "На Марс" - це перший український квір-роман, який також зокрема поєднує теми екології та гармонійного співіснування між людьми.