Всі публікації з тегом гомосексуальність

Як українці ставляться до ЛГБТ-маршів? - NikopolToday дізнався з опитування.Про це стало відомо від каналу 24.26 листопада в Києві відбулися сутички між поліцією і противниками транс-маршу. Це вже не вперше, коли учасники ЛГБТ-маршів стають жертвами нападів активістів.ЛГБТ-марші з кожним роком стають все помітнішою частиною суспільного життя в Україні. Шість років тому в Києві був проведений перший Марші рівності – КиївПрайд, на який вийшли представники сексуальних меншин і вимагали поваги до їх прав у суспільстві.З того часу кількість учасників Прайду зросла від 100 людей в 2013-му до 8 тисяч у 2019 році. Кожну таку подію супроводжують правоохоронці. Подекуди, їх кількість може вдвічі перевищувати кількість самих учасників маршів, аби забезпечувати охорону активістів та запобігати провокаціям з боку противників подібних рухів.Противники ж з'являються на такі марші регулярно. Вони проводять акції неподалік подій ЛГБТ-спільноти, та частіше стають учасниками провокацій в бік представників сексуальних меншин. Противники ЛГБТ-маршів проводять акції на підтримку традиційних сімейних цінностей, захисту православної віри, а також називають учасників ЛГБТ-маршів "хворими".Для подібних активістів нерідкі і сутички з поліцією. Тому канал 24 вирішв запитатися в українців, як вони ставляться до ЛГБТ-маршів в Україні та чому, на їхню думку, на учасників подібних акцій скоюють напади?Як Українці кажуть про ЛГБТ-марші: дивіться в цьому відео:Права людини понад усе!До цього ми інформували якою буде погода у Нікополі наступного дня.Також ми писали про дивного міл'ярдера з Нової Зеландії,я кий шукає співмешканців до маєтку.

Як стало відомо NikopolToday, цікаве опитування показало, де у ЄС найкраще і найгірше ставляться до ЛГБТ? Це варто знати.Про це NikopolToday дізнався з Національного ЛГБТ-порталу України.76% європейців згідні з твердженням, що геї, лесбійки та бісексуальні люди повинні мати ті самі права, що й гетеросексуали. Ця цифра зросла на 5 процентних пунктів з 2015 року.Як повідомляє "Європейська правда", такі дані 23 вересня опублікувала Єврокомісія. 53% громадян ЄС заявили, що у їхній країні поширена дискримінація на ґрунті сексуальної орієнтації, 48% бачать дискримінацію на ґрунті бісексуальності та 39% вказують на дискримінацію щодо інтерсексуалів (людина, народжена з статевими ознаками, які не відповідають типовому визначенню чоловічого або жіночого тіла).Твердження про те, що геї, лесбійки та бісексуальні люди повинні мати ті самі права, що й гетеросексуали, має різну підтримку у різних країнах-членах. Найбільшою вона є у Швеції (98%) та Нідерландах (97%), а найнижчою - у Словаччині (31%) та Румунії (38%).72% громадян ЄС вважають, що немає нічого поганого у сексуальних стосунках між представниками однієї статі (цифра зросла на 5 процентних пунктів з 2015 року).69% респондентів заявили, що одностатеві шлюби мають бути дозволені у всьому ЄС.59% опитаних вважають, що трансгендери повинні мати можливість змінювати свої документи, щоб вони відповідали їхній внутрішній статевій ідентифікації.Фото PexelsРаніше ми повідомляли, що світ не без добрих людей: сусіди в Нікополя врятували жінку з пожежі.Також ми описували 11 смачних рецептів картоплі по-новому на святковий стіл.

Хтось колись вирішив, що слоган: "Нікополь - Європейське місто", це саме про нас. Що ж, як Ви ставитесь до того. що у Німеччині заборонили лікувати геїв від гомосексуальності? Втік, як і всіх інших представників ЛГБТ-спільноти Германії на державному рівні.Німеччина заборонила терапію, спрямовану на зміну сексуальної орієнтації неповнолітніх і дорослих представників "веселкової" спільноти. Суд країни прийняв рішення, що це порушення прав людини у Європі.Порушення цієї заборони може призвести до кримінальної відповідальності у вигляді штрафу або навіть ув'язнення. Про цю важливу новину NikopolToday дізнався від Zahidf.net. Критики також зазначають, що дослідження в області репаративної терапії концентруються майже виключно на чоловічій гомосексуальності, рідко приймаючи в розрахунок жіночу і демонструючи тим самим ще більшу упередженість.Уряд Німеччини заборонив на території країни репаративнутерапію неповнолітніх, спрямовану на зміну сексуальної орієнтації. Про це 21 грудня повідомляє Associated Press.«Мета уряду — захист права людей на сексуальне самовизначення», — повідомив речник німецького уряду Штефен Зайберт.Позиція уряду Німеччини наполягає в тому, що репаративна терапія не має наукового обґрунтування і часто призводить до психологічних травм.Крім того, конверсійну терапію тепер заборонено в Німеччині і щодо дорослих, які потребують сторонньої допомоги. Так само в країні не дозволятимуть і рекламу методик зміни сексуальної орієнтації.Порушення заборони може призвести до кримінальної відповідальності у вигляді штрафу або ув'язнення.Що таке репаративна терапія?Репаративна терапія (англ. reparative therapy, від лат. reparo — «виправляти»), відома також як «конверсійна», «переорієнтуюча» або «дифференціююча» — сукупність методик, спрямованих на зміну сексуальної орієнтації людини з гомосексуальної на гетеросексуальну.Подібні методики також застосовувалися і іноді застосовуються для зміни гендерної ідентичності трансгендерних людей та приведення її у відповідність з приписаною при народженні статтю.Більшість медиків-професіоналів попереджають, що спроби змінити сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність людини містять у собі потенційну небезпеку для психіки. Переважна більшість медичних і психіатричних організацій, які висловили думку про цю терапію, засуджують її застосування.Критики вказують, що такі припущення ґрунтуються на релігійному засудженні гомосексуальності, а не на об'єктивному аналізі або емпіричних даних.Фото PinterestРаніше ми повідомляли, яка саме буде погода у Нікополі цього тиждня.Також ми розповідали, що вдячний ченцям кіт у Японії, став сповідувати дзен-буддизм і відмовився від м'яса. 

Добрий ранок, Нікополь! Зараз у рубриці "Власна думка" від NikopolToday думки від Марсі Оффон гей-парадів та Маршів рівності в Україні. Про це NikopolToday стало відомо з сайту Nikopol.net. Авторський текст без змін.Навіщо натуралам гей-парад?Скажіть відверто, як ви ставитеся до гомосексуалів? Що ви знаєте про них, чи є у вас знайомі з іншою сексуальною орієнтацією? Чи вважаєте ви за потрібне, щоб усі громадяни в Україні мали рівні права?Знаю, що існує купа стереотипів стосовно багатьох речей, а особливо, стосовно геїв, лесбійок, трансгендерів… Думаю, здебільшого на страх, зневагу, агресію щодо геїв впливає необізнаність, повне несприйняття проявів інакшості, вузький кругозір і просто небажання вникати у суть питання.Хочу трохи поговорити про найрозповсюдженіші шаблони та штампи, можливо, хтось дізнається щось нове або перегляне свої погляди.1. «Це відхилення від природи, це збочення»Таке ствердження дуже часто лунає і хочеться запитати у тих, хто так вважає: а чи вчили ви у школі біологію? Бо гомосексуальними можуть бути і тварини, наприклад, мавпи, жирафи або кити.У 2006 році в Норвегії на цю тему навіть проводили виставку «Проти природи?». На огляд публіки виставили світлини, де збуджені самці китів терлися один об одного, один жираф чоловічої статі сідав на іншого і все в такому ж дусі. При цьому організатори виставки відзначили, що одностатеві відносини зафіксовані у 1,5 тисячі (!) видів. «Проти природи?» - перша в світі виставка на тему гомосексуальності серед тварин.Саме гомосексуальні отношения среди тварин стали одним з ключовими моментів у скасуванні Законів проти содомії в США.А всім відомій психіатр Фрейд Взагалі вважаю, что Кожній людіні від народження властіва бісексуальність. Гомосексуальність, на його думку, - це такий же варіант дитячого розвитку, як и гетеро орієнтація, и Вже точно не Психічне відхилення. Тому Фрейд наполягав нема на лікуванні гомосексуалізму, а на психологічної корекції, щоб гомосексуалісти спріймалі собі такими, Якими смороду є та не відчувалі дискомфорту.2. «Навіщо виходити на вулицю і влаштовувати показуху? Любіть один одного за закритими дверима»Прайд - це не показуха і не спроба привернути нових людей до своєї «секти». Це прагнення донести соціуму, що представники ЛГБТ-спільноти бажають говорити, діяти і думати без обмежень, заборон і насильства. Що вони, як і натурали, хочуть жити в безпеці та просто бути собою.Наприклад, ви щось не приймаєте у сексі, вважаєте доцільним заборонити це і для всіх інших? Або навпаки, ви любите експериментувати, але оточення не розуміє цього, то ж воно має право нав’язувати вам своє ставлення? Як вважаєте, інші люди можуть диктувати вам, як, з ким і в яких позах займатися сексом? А чи мають право вказувати, у що одягатися, з ким зустрічатися і в який колір фарбувати волосся? Для мене відповідь очевидна: «Ні!».Виходячи з цього, можна зрозуміти, що свобода вибору для будь-кого (в тому числі і вибір партнера) - штука вкрай важлива. Так хотіли б ви відчувати себе в небезпеці тільки тому, що ваша точка зору на будь-що відрізняється від поглядів більшості?Усі люди різні. І коли чиїсь погляди або сексуальні уподобання відрізняються від ваших, це не значить, що вони неправильні і не мають права на існування, вони просто інші. А «інші» це не синонім до слова «погані».Марш рівності - це мирна правозахисна хода, яка об'єднує різних представників ЛГБТ-спільноти і не тільки їх. У країнах з високим рівнем нетерпимості люди виходять на вулицю, щоб заявити про свої права. Учасники маршу наголошують, що не вимагають до себе особливого ставлення, вони намагаються таким чином вибороти право любити один одного без страху і засудження суспільства.Саме гомосексуальні отношения среди тварин стали одним з ключовими моментів у скасуванні Законів проти содомії в США.А всім відомій психіатр Фрейд Взагалі вважаю, что Кожній людіні від народження властіва бісексуальність. Гомосексуальність, на его мнение, - це такий же варіант дитячого розвитку, як и гетеро орієнтація, и Вже точно не Психічне відхилення. Тому Фрейд наполягав нема на лікуванні гомосексуалізму, а на психологічної корекції, щоб гомосексуалісти спріймалі собі такими, Якими смороду є та не відчувалі дискомфорту.3. «На «гей-паради» ходять тільки мужики в пір'ях та латексі»Тут зовсім просто. ЛГБТ-спільноту часто підтримують . відомі особи, які мають гетеросексуальну орієнтацію. Наприклад, у Київі, за всі роки існування Київпрайду висловити свою підтримку приходили народні депутати Сергій Лещенко, Мустафа Найєм та Світлана Залищук, Джамала та Ірина Білик, телеведуча та спортсменка Уляна Пчолкіна та багато інших. Більш того, серед нашіх вояків, які захищають Україну на сході є відкриті геї.У травні цього року багато українських зірок брали участь в проекті «Борітеся - поборете», який спрямований на боротьбу з гомофобією. Серед селебрітіз - Ольга Сумська, Злата Огневіч, телеведучий Майкл Щур, група Yuko, Pianoboy та багато інших.4. «Це пропаганда! А якщо це побачать діти і теж стануть геями та лесбійками?»Гомосексуалізм - це не хвороба, їм неможливо заразитися. Сексуальна орієнтація і гендерна ідентичність - це не лінія поведінки, нав'язана соціумом, а переваги - такі ж, як, наприклад, сексуальний потяг до азіатки, мулатки, людям плюс-сайз або партнеру набагато дорослішим за себе. Гомосексуальність - це людська природа, і вплинути на неї неможливо. Хіба що цькуванням і приниженнями довести людину до стану, коли він просто буде змушений мовчати про те, що він - «інший».Більш того, дитина з потягом до своєї статі не стане натуралом, навіть якщо у родині прекрасні відносини між батьками. Під тиском це, звичайно, можливо, але суть від цього не зміниться, дитина почне ховатися та шукати порозуміння деінде, або замкнеться у собі, що, навіть, може привести до самогубства. Аналогічна ситуація і коли дитину виховує одностатева пара, або хтось з батьків гомосексуал. Гомосексуальність неможливо прищепити, вона або є, або її нема.І чому ж таки у прайдах приймають участь натурали? Бо люди хочуть жити у цивілізованій країні, безпечної для кожного, в країні з рівними можливостями для усіх і рівними правами, незважаючи на їхні фізичні, ментальні або сексуальні потреби. Бо люди дозріли до того, що їх турбують не тільки власні проблеми, бо хочуть підтримати і показати свою небайдужість до людства в цілому.В більш розвинутих країнах гей-прайди вже стали видовищними карнавалами, звісно і там є свої негаразди, але завдяки таким ходам суспільство перестає демонізувати людей іншої сексуальної орієнтації і ігнорувати їхнє існування. Україна тільки на самому початку шляху, але вірю, що здолаємо його весь.Marusia OffonФото Nikopol.netНагадуємо, що Нікополець зник і його шукає родина вже понад місяць. Допоможіть!А ось в Антарктиді знайшли найбільшу континентальну западину на планеті.

Чому представники ЛГБТ-спільноти їдуть з малих міст до великих? Хлопець з міста Марганець зробив камінг-аут і дав відверте інтерв'ю про своє гей-життя. Та відповів на найпотаємніші питання. Про це NikopolToday дізнався з сайту "Пороги".Всі люди однакові. Руки, ноги, очі. Але чому суспільство завжди так негативно реагує? Можливо це тому, що насправді всі хочуть бути не такими як всі, але не у всіх виходить. Поговоримо з гостем Сергієм щоб дізнатись правду. Хто ти? Звідки? Чим займаєшся?Народився в маленькому шахтарському містечку - Марганці (Дніпропетровська область) Закінчив школу, університет за фахом філолог (англійська - німецька, у місті Нікополь), але філологічна освіта не стала мені в нагоді. Зараз працюю на одному з заводів, менеджером з постачання, в Запоріжжі.Розкажи з чого все почалося?Почалася вся ця цікава історія ще зі школи. Років в 13-14. Але містечко Марганець маленьке, дуже розповсюджуватись не хотілося. Хоча подобалися мої однокласники, але всі вони були «натурального вигляду». Я думав, що це в мене тимчасове божевілля і все скоро пройде. Просто гра гормонів.Школа позаду. Що далі?А далі Нікополь. Але все це захоплення не пропало. І навіть навпаки. Вже розумію що вже 22 роки - давно не маленький, підлітковий період пройшов. Але потрібно щось же робити, це не правильно. Гнав від себе такі думки. Пізніше подумав, може бісексуал. Може спробую - не сподобалося. І так ще протягом 4 років. Закінчивши університет в Нікополі, я переїжджаю в Запоріжжя і поступаю в магістратуру. Благополучно закінчую своє навчання. І на закінчення навчання мені дарують комп'ютер.Це не поганий подарунок. І чим же він став так важливий для тебе?Це перша свобода для мене. Я вихований не погано, і підходити і ось так знайомиться на вулиці - ні. Там перша інформація, перші сайти і перші знайомства. Шалено страшно. Це зараз все простіше, народ сміливіше. Розмістив анкету. Написав хлопець, він сюди приїхав машину купувати, ми зустрілися. Але не було того чого я очікував. Загалом не в захваті я був від такого першого досвіду.Ну а в реальному житті з чого почалася соціальне життя як уже людини з освітою і певним досвідом?Якось дізнався, також через інтернет, про клуб «Модест» (колишнє кафе «Росія»). Туди я не потрапив, самому не в кайф. Але мені це не давало спокою. І тут збіг. Мій колега, розповідає мовляв гуляли, випадково забрели, а там геї, почали до друзів приставати. Ну я ж вуха на гостро, ой цікаво подивитися. Тут дівчата наші, а давайте сходимо? Пішли. Прийшли. Знайшли. Одна в 12 пішла, інша на годину. Залишився я сам один. Підійшов один з нескромною пропозицією на секс втрьох, ну тут думаю - ні, нце зовсім не те. Але з ним ми танцювали, з ним був перший поцілунок. На наступний день був мій день народження, і головним подарунком був мій власних камін-аут. Ранок почався з розуміння, що все не так вже й погано, вчора я танцював з хлопцем і мені сподобалося. І навіщо я себе обманював стільки років?..І як? Стало легше?Так, стало на багато легше. Ось все я вже такий. Кому не подобається - вибачте. Я ніколи не був худим, та й почуттям смаку особливо не відрізнявся. Що з шафи випало то й надів. Але з тих пір я більше часу приділяю собі і тому як я одягаюся. Та й схуд я майже на 30 кг. Ставши геєм я в першу чергу став звертати увагу на те, що носять інші. На кого-то дивився що б не повторити помилки, на кого-то що б почерпнути щось для себе. Хоча дивувати і чудити теж потрібно, для розрядки.Як реагують люди? Знайомі, близькі, друзі?Ну на роботі. Все було просто. Я особливо не приховував після того випадку з «Модестом». А пізніше одна з моїх колег просто сказала: «Всі вже все зрозуміли». Вони про мене знають, ми це не обговорюємо, колеги підколюють, але завжди по-дружньому. Поза кабінету, мало хто знає, але чутки ходять. Нікого не повинно нічого хвилювати, поки це не стосується тебе.Друзі. Своїй подрузі я сказав в останню чергу через її переїзд, але спілкуємося ми до сих пір. Ну в більшості це нормальна реакція. Я вважаю себе «вдалим» геєм. Негативу не було.Родина. Мама дуже допомогла. Вона помічала, мою закоханість. Дрібні подарунки. Це по-дитячому.Але після одного розставання була розмова з сестрою. І вона прямим текстом запитала - ну я і відповів. Але мене чекало інше відкриття від неї: «А я бісексуалка». Вона і розповіла мамі про мене. Мама пропонувала і до лікаря сходити. Хоча ще в дитинстві я грав з ляльками. Вона познайомила мене зі своєю дівчиною Анею. З Анею ми хороші друзі. Батько і бабуся не знають досі. Хотілося сказати, але слушної нагоди не виявилося.Мама не любить моїх хлопців. Але на одному з днів народжень, мама перетнулася з моїми друзями серед них натуралів тільки Аня. З усіх їй не сподобався мій колишній хлопець. Як відчувала.А суспільство? Як бути з натовпом?Мене вражає гомофобне товариство «О, підар*си» і таке інше. А тепер давайте подивимося, наскільки глибоко це проникло в ваше життя. Одяг. Можна стежити за собою по-різному. Але ми носимо вузькі джинси, і натурали їх носять. І чим зараз метро-сексуал відрізняється від гея? Зараз все унісекс.Та й наші лакові куртки увійшли в натуральне життя. Але при цьому - геї це чомусь фу.Суспільство стало набагато толерантніше, але бидлота залишилася. Підлаштовуватися під всіх я не буду. Але не думаю що навіть вступаючи в ЄС у нас дозволять одностатеві шлюби, хоча було б не погано. Вже думаю про дітей, але в таких умовах це ну дуже складно.А чи є щось що допомагає тобі відволіктися? Хобі або захоплення?Зараз особливо часу немає. Починав писати книгу «Мемуари гея», але далеко не пішло. Хотілося і танцювати, і бути актором. Але в молодості не було коштів.Колись ходив на сальсу. Було цікаво. Зараз все впирається в брак часу.А як цей час? Що в цю годиу відбувається в твоєму житті?Все добре. Робота, є де жити і головне мене люблять.Мій хлопець був одружений, у нього є дочка. Але вона вже досить доросла дівчинка, думаю що вона розуміє. У нас з нею досить дружні стосунки. Я шукаю того, хто буде зі мною на рівних. І може навіть вище.Зараз мене все влаштовує. Мене люблять, я закоханий. Так, може немає прям такого захоплення, як 4-5 років тому. Мабуть дорослішаю.Спасибі моєму співрозмовнику, - завершує інтерв'ю Марія, - за чесні відповіді. Сподіваюся, що мені вдалося показати Вам, що всі ми схожі. Ми всі хочемо бути щасливими, здоровими і красивими.Всі ми з одного тіста, але хтось з какао, а хтось з родзинками.Журналіст Марія Рєзнікова, ЗапоріжжяТакож ми писали, що в останній час нікопольці протестують дуже часто.Раніше ми повідомляли як моделі із світовим ім'ям продають свої оголені принади заради Австралії.

Шукаємо відповідь на важливе запитання разом із NikopolToday. Чи вважали греки і римляни, що фактично створили Європейську цивілізацію, одностатеву любов гріхом?Досить часто можна зустріти дві вкрай полярні точки зору. Приблизно так виглядають сучасні геї в Римі та ГреціїПоборники традиційних цінностей вважають, що гомосексуальність завжди була чимось противним чоловічій природі, таким, що засуджується. Існує і прямо протилежна думка, згідно з якою в античності гомосексуальні зв'язки практикувалися відкрито, а на їх основі навіть формувалися армії в Греції і Римі. Хто ж правий? Спробуємо розібратися.Різноманітна ЕлладаВідразу доведеться засмутити традиціоналістів. Дійсно, однозначна заборона і осуд одностатевих зв'язків прийшли в Європу тільки разом з християнством. А що ж було в попередні епохи? Це залежить від самої епохи і території. Наприклад, в різних грецьких античних містах класичного періоду (до завоювання цих земель македонянами) підхід до цієї справи досить сильно відрізнявся.Так, наприклад, у Фівах, головному місті Беотії, гомосексуальні зв'язки вважалися абсолютним варіантом норми, будь-які заборони на них були відсутні. Саме тут існував легендарний «Священний загін» - 300 воїнів-коханців, які приносили клятву над могилою Іолая, візника Геракла. Ці воїни вважалися мало не самим боєздатним загоном Еллади.У «Бенкеті» Платона висловлювалася ідея, що солдати, пов'язані любовними узами, можуть і правда бути непереможними. І якщо така думка існувала навіть в більш консервативних Афінах, то фіванці в якийсь момент дійсно такий загін сформували. І не прогадали, адже саме «Священний загін» неодноразово виручав основну фиванскую армію. Наприклад, в битві при Левкрах саме вони вдарили в центр спартанської армії, змусивши її в терміновому порядку перешикуватись. Грізна Спарта зазнала нищівної поразки.Про Спарту варто сказати окремо. Тут теж в гомосексуальних зв'язках не бачили ніякої патології, але саме спартанське суспільство було досить жорстким, так що про вільне кохання не йшлося. Кожнен юнак мав старшого наставника, який навчав його не лише побутовим і військовим премудростям, але і сексуальним. Наставник також відповідав за поведінку підлітка, платив за нього штраф, якщо той раптом нахуліганив.Найбільш консервативними містом, як уже було сказано, були Афіни. В цілому проти гомосексуальних відносин ніхто не виступав, але «пасивна» роль вважалася принизливою для вільного дорослого чоловіка. Якщо ставав відомий факт такого сексу, то громадянина могли позбавити частини цивільних прав.Природно, у всіх трьох містах мова йде тільки про вільних людей і повноправних громадян. Негромадяни та раби і так не мали ніяких прав, тому їх думки щодо одностатевої любові ніхто не питав.Отакото! Чоловічі будинки розпусти здебільшого складалися з рабів.Жорстокий РимНезважаючи на певну культурну спадкоємність Риму по відношенню до Греції, тут на питання гомосексуальності дивилися трохи інакше.Справа в тому, що в римському суспільстві взагалі були відсутні поняття гомосексуальності та гетеросексуальність. Зате було присутнє поняття мужність (virtus), яке було частиною загальногромадянського статусу повноправного громадянина. Той, хто втратив цю саму мужність, втрачав права.При цьому стать партнера чоловіка не грала ніякої ролі. Спати можна було і з чоловіками, і з жінками, але тільки в «активної» ролі. Саме по собі прагнення зайнятися сексом з юнаком вважалося нормальним, але прагнення зайняти «пасивну» роль відносили до захворювань. Хоча це іноді і дозволяли собі літні знатні римляни, які віддавалися молодим рабам. Держава їх за це вже не карала, але й ставлення до них ставало набагато менш поважним.Тіло вільного римського чоловіка і громадянина було взагалі недоторканним. За сексуальне насильство над такою людиною відповідно до закону Lex Scantinia насильник ніс суворе покарання. На жінок і негромадян Риму цей закон не поширювався, хоча чіпати чужих дружин також було заборонено. Розпуста в цілому не заохочувався публічно, однією з переваг римлянина вважалася самодисципліна в питаннях сексу. Але це офіційно, а чим вільний римський громадянин займається зі своїми рабами, звичайно, ніхто не стежив.Цей світогляд поширювався і на армію, знамениті римські легіони. Легіонер взагалі не повинен був особливо часто займатися сексом, щоб зберігати енергію для битв. Імператор Август заборонив бійцям легіонів одружуватися взагалі, зате командування крізь пальці дивилося на масові згвалтування полонених і рабів. Секс за гроші теж не заборонявся. Якщо, звичайно, у легіонера ці гроші були.Розуміючи, що в далеких походах тяга солдатів один до одного може стати сильніше, за часів Римської республіки за одностатеві відносини в легіоні карали суворо, аж до смертної кари. Що примітно, карали найчастіше того, хто виступив у «пасивної» ролі, адже це прирівнювалося до поразки. З іншого боку, якщо ставало відомо, що командир примушував легіонера до сексу, то його карали незалежно від ролі.Щоб уникнути таких випадків командування радив молодим солдатам намагатися виглядати якомога мужніше. Тобто рідше митися, не остригати волосся під пахвами і в носі, пахнути якомога гірше.Власне, такі детальні заборони свідчили якраз про те, що в самі різні одностатеві відносини легіонери якраз вступали і досить часто. А командири боролися з цим щосили.Погляд у минулеМи ні слова не сказали про жіночі одностатеві зв'язках в Греції та Римі, так як про них, по суті, нічого не відомо. Жінки в античному світі вважалися істотами убогими, дещо недолюдьми, тому жіночою сексуальністю там цікавилися мало, і ніякої інформації на цю тему нам не залишили. Тільки в пізній Римській імперії починаються з'являтися деякі дані про лесбійський секс.А що стосується чоловіків і особливо чоловіків у військах, то, як ми бачимо, підходи були найрізноманітніші. Втім, поборники традиційних цінностей в будь-якій випадку залишаються з носом. Незважаючи на різноманітні ситуативні заборони, в дохристиянській античній Європі гомосексуальність в цілому патологією не вважалась. А коханці з сонячних Фів могли стати найкращими солдатами Еллади.Фото ZnajUa

Із турботою про права людини в місті та країні, NikopolToday публікує ексклюзивний матеріал про розповсюджені міфи, від психологині із Нікополя, Марини Воробйової. Мовою оригіналу - без змін. Раніше ми вже публікували звернення найвідомішої української трансгендерної співачки - Зі в нагоду "Прайд місяця". Психолога вам у поміч! / фото Марина ВоробйоваМіж іншим - у Нікополі права тварин під загрозою, Україна шокована масовими вбивствами собак. В июне весь мир отмечает месяц гордости, Pride month - мы говорим о видимости гомосексуалов и бисексуалов. Я давно не писала про ЛГБТ, но это не значит что я забыла/забила на проблемы дискриминации довольно большого числа людей.Топ-7 мифов о гомосексуальности и бисексуальностиИ в сегодняшнем посте мы поговорим о мифах в отношении ЛГБТ.Миф 1: Гомосексуальность - это болезнь, психическое отклонение, перверсияЭтот миф характерен для религиозных стран и сообществ, и до сих пор во многих странах мира гомосексуальность вне закона и наказывается тюремным сроком или даже смертной казнью.ВОЗ ещё 30 лет назад исключила гомосексуальность из списка расстройств и заболеваний, и как психологу, мне смешно слышать, что "это ненормально, патамушо нипаприроде".Во-первых, этот аргумент - не аргумент, так как в природе гомосексуальность встречается с той же частотой, что и у людей. А во-вторых, гомосексуальность не соответствует критериям психического заболевания, а значит, является вариантом нормы, таким же, как рыжие волосы или леворукость. Быть не таким как все - не равно быть ненормальным.Миф 2: Геи извращенцы, то же самое что педофилыЭтот миф родом из совдеповского тюремного прошлого, где "опущенных" на зоне мужчин называли педерастами, что  в переводе с греческого — любитель мальчиков. Это типичная подмена понятий: почти все "педерасты" в местах лишения свободы - гетеросексуальной ориентации, а подавляющее большинство гомосексуалов не являются педофилами.Наука говорит нам, что 94% педофилов - мужчины, значительная часть жертв - мальчики (до 30%), но большинство педофилов, совершающих насилие над мальчиками, считают себя гетеросексуалами и даже состояли в гетеросексуальных отношениях. В 37 случаях из 50 мальчик был жертвой мужчины, состоявшего в связях с его родственницей, в 3 случаях насилие было совершено женщиной, в пяти — обоими родителями, в трёх — не родственниками. Только в одном случае насильник был гомосексуалом, то есть процентное соотношение геев среди педофилов составляло примерно 2%, что примерно сходится с процентным соотношением людей гомосексуальной и гетеросексуальной ориентации вообще.Миф 3: После легализации гомосексуальных отношений, особого отношения к себе потребуют зоофилы, некрофилы и педофилы!Смотрим п. 1. Принципиальная разница: гомосексуальные отношения подразумевают принцип согласия на эти отношения двоих взрослых дееспособных людей.Миф 5: Геи — мужчины, которым не повезло с женщинами/Лесбиянки просто не встречали "нормального мужика"Это, конечно же, не так, я надеюсь даже не надо объяснять почему. Но с этой веры в возможность "перевоспитать" вырастает т. н. «кореллирующее или исправительное изнасилование», которое в некоторых культурах считается лечением.На самом деле, гомосексуальность — это предпочтение представителей своего пола в качестве объекта любовных отношений, то есть изменению это врождённое качество человека не принадлежит, ни насилием, ни лекарствами, ни электросудорожной терапией, которая была очень популярна одно время... А случай, когда много лет "лечивший" гомосексуальность чувак оказался геем сам - помните?Миф 6: Геи виноваты в появлении и распространении ВИЧ/СПИДДействительно, впервые ВИЧ был выявлен у мужчин-гомосексуалов, но также и у употребляющих героин наркоманов, гаитян и больных гемофилией, и получил первоначальное название «вирус четырёх G».Однако, 87% ВИЧ инфицированных - гетеросексуалы.Миф 7: Геи это женоподобные мужчины, а лесбиянки - мужеподобные женщиныНикак не связаны между собой внешний вид и сексуальная ориентация. Некоторые люди просто перестают следовать гендерным стереотипам, и возможно, среди ЛГБТ их больше.Вместо вывода: не нужно делить людей на группы, дискриминировать по признаку ориентации, цвета кожи, пола и т. д. Мы все - люди! И все заслуживаем нормального отношения.Автор Марина Воробйова Відзначимо, що до спеціалістки можна звернутись через її Інстаграм, щоб записатись на прийом і отримати кваліфіковану допомогу. 

Студія Pixar представила перший мультфільм, у якому головний герой є представником ЛГБТ. Як пише Нацпортал ЛГБТ України, а передає NikopolToday, це визначний крок для студії. На стриминґовій платформі Disney Plus в п’ятницю, 22 травня, вийшла серія короткометражних анімаційних фільмів SparkShorts студії Pixar, у межах якої показали мультфільм «Out». У ньому вперше в історії студії представник ЛГБТ є головним героєм.За сюжетом, Ґреґ збирається переїхати до міста зі своїм хлопцем, але боїться розповісти батькам про те, що є геєм. Ситуацію ще більше ускладнює те, що вони несподівано навідують сина, аби допомогти йому зібрати речі.Між іншим: в Україні створюють екопоселення прав людини - вхід вільний навіть для ЛГБТ.Намагаючись приховати докази своєї гомосексуальності, Ґреґ магічним чином обмінюється тілами зі воїм домашнім улюбленцем — собакою. Зрештою, він усвідомлює, що не повинен приховувати від батьків те, ким він є. Про це повідомляє Громадське ЮА.Варто відзначити, що над мультиком «Out» працював Стівен Клей Гантер, який також долучався до таких відомих анімаційних проєктів Pixar, як «У пошуках Немо» і «WALL-E».Раніше тематика ЛГБТ у мультфільмах Pixar порушувалася побіжно, зазначає Variety. Так, у нещодавній стрічці студії «Вперед» («Onward») одна з героїнь побіжно згадує, що в неї є дівчина. Натяки на одностатеві стосунки є і в мультфільмах «Історія іграшок-4» і «У пошуках Дорі».Джерело Національний ЛГБТ-Портал УкраїниНагадуємо, в Нікополі українці вбили рибу - сміття починає косити сомів. 

Історія США приховує безліч сюрпризів: і це не тільки екологічність корінних індіанців і їх толерантність до ЛГБТ в культурі. Як виявилось Америка приховує справжню історію: саме там сотні років тому було створено мігрантами, а згодом знищено колоністами перше ЛГБТ-місто у світі. Про це NikopolToday розповідає з посиланням на Відомості. Консервативні американські політики, які запевняють, що шанують традиції предків, завжди ненавиділи геїв і заперечували їх внесок в історію і культуру США. У своїй книзі "Гомосексуальна історія Америки" соціолог Майкл Бронскі пише, що без участі геїв не було б тих Штатів, які ми знаємо сьогодні, повідомляє Independent.До приходу білої людини до Америки індіанці спокійно сприймали трансгендерів і надавали їм сакральне значення Безліч особливо радикально налаштованих американських патріотів вважають представників сексуальних меншин чимось далеким їх історії і культурі. На думку консерваторів, гомосексуаліьність (а заодно і СНІД) привнесли в США волелюбні 60-ті. Їм важко уявити собі геїв, які не відповідають розтиражували стереотипу про суть невизначеної статі, одягненого в жіночу сукню і гордо що тримає над головою жіночу туфлю на високих підборах.Не варто переписувати історію так, як комусь того хочеться, вважає соціолог Майкл Бронскі. Істори занурились у історію і віднайшли правду, про яку має знати весь світ. Нормальне ставлення до іншої сексуальності у корінних американців було однією із причин їх геноциду білимиУ ній наведено масштабне дослідження 500-річної історії американського континенту, в якому говориться, що геї чинили сильний вплив на культуру та історію США. Серед представників сексуальних меншин були письменниця Емілі Дікінсон, Володарка Дикого Заходу Каламити Джейн і, можливо, навіть американські президенти Авраам Лінкольн й Франклін Рузвельт.Геї, лесбійки та трансгендери жили в Америці задовго до того, як на її береги ступила нога білої людини. Так, пише Бронскі, гомосексуаліьність в багатьох індійських племенах була абсолютно звичайною справою. Якщо індіанці бачили, що поведінка деяких хлопчиків носить, швидше, жіночий характер, їх одягали в плаття, відправляли грати з дівчатками, а потім могли і видати заміж за чоловіка. Абсолютно добровільно. Соціолог призводить й інший приклад з доколумбових часів, коли шановним вождем племені була жінка-воїн, у якіої було чотири дружини.Деякі жінки корінних американців були чудовими воїнами та одружувались на жінках, могли бути вождямиСаме європейці, як вважає історик, привнесли в Америку ненависть до багатьох речей і особливо до геїв, трансгендерів та лесбійок. При цьому, однак, серед іммігрантів знаходилися і волелюбні люди, які втекли з консервативної Англії на нові незвідані землі. Серед таких вільнодумців був британець Томас Мортон, який в 20-х роках XVII століття примудрився заснувати ціле ЛГБТ-місто, де жили виключно люди нетрадиційної сексуальної орієнтації. Заснована британцем комуна мала назву Меррітаун, його жителі звільнили всіх своїх слуг, які могли відпрацьовувати борги "натурою", а також налагодили дружні стосунки з існуючими неподалік індіанцями і вступали з багатьма з них в гомосексуальний шлюб. Веселе життя Меррітауна тривало, на жаль, недовго, менше ніж через п'ять років після заснування місто розгромили консерватори, а Томас Мортон був депортований назад в Англію.Поки білі колоністи привезли із собою власні традиції, місцеві продовжували традиційно грати одностатеві весілля Майкл Бронскі вважає, що гомофобія була усвідомлено вибраною стратегією формувався американського суспільства. Не маючи спільних коренів на чужій землі, колоністам і їх нащадкам потрібен був стимул та спільний ворог, до об'єднання. При цьому важко знайти кращий засіб для згуртування, ніж протистояння ворогові. Традиційно, на його роль були обрані ті, хто вибивався із загальної маси - геї та інаковіруючі, під це підпадали і "дикі" корінні мешканці.Майкл Бронскі пише, що американські геї несуть історичну місію щодо позбавлення країни від нетерпимості, вузьколобості і зашореності. Щоправда, останнім часом, з жалем констатує письменник, представники сексуальних меншин проміняли своє героїчне призначення на примітивні обивательські блага, такі як, наприклад, легалізація одностатевих шлюбів.Джерело Відомості // фото Pinterest / обкладинка Pexels

Час змін настав. Тепер не говорять «гомосексуалізм». Коректніше вживати термін «гомосексуальність» - не злочин і не патологія, а варіант норми, поряд з гетеросексуальністю і бісексуальністю. Такою є офіційна позиція сучасної медичної науки. З нею можна погоджуватися або не погоджуватися, але прийняти її до відома необхідно. Гріх або злочин?Ранньохристиянське європейське суспільство, однозначно визначаючи содомію і лесбійське кохання як гріх, не вносив цей гріх до переліку кримінальних злочинів: винних карали тривалим покаянням, відлученням від причастя. (Хоча бували винятки, наприклад, в пізньої Римської імперії або в епоху інквізиції кара могла бути суворою, аж до кастрації або смертної кари.) На думку історика Жана Флорі, саме за гріх мужолозтва призначалося церковне покаяння Річарду Левове Серце, причому двічі, в 1191 і 1195 році. Не всі дослідники згодні, що король-лицар справді був бісексуалом, але сам факт, що подібні речі траплялися в той час і серед лицарів, і серед ченців, сумніву не підлягає.Верховний бог греків і римлян був бісексуальний. Ганімеда він підніс на Олімп й зробив виночерпієм богів, в той час як смертні коханки Зевса залишалися в земному світі, і ні поети, ні їх слухачі не бачили в цьому нічого «неправильного». (Гравюра з картини Вільгельма Бётнера, 1790-1800 роки.)До другої половини XIII століття ситуація змінюється: в більшості європейських країн содомія карається смертною карою. Не скрізь і не завжди ці закони дотримувалися однаково жорстко, наприклад періодом більшої терпимості було Відродження. Проте гомосексуальність в Європі була вже не тільки гріхом, але й злочином.Мужолозтво існувало і в допетрівською Русі, і церквою теж не схвалювалося. Однак держава не звертала особливої ​​уваги на цю проблему до 1706 року. У військовому статуті Петра I, скопійованому з німецького зразка, вперше призначаються покарання за «це» (природно, тільки для військових). І тільки в 1832 році Микола I вводить в кримінальне законодавство Російської імперії параграф 995, караючий за мужолозтво засланням до Сибіру до п'яти років. До цього часу у Франції, Бельгії, Люксембурзі і Нідерландах аналогічні статті були скасовані завдяки знаменитому «кодексу Наполеона», гарантувати громадянські свободи. Звичайно, про рівність гомосексуалів з гетеросексуалами мова не йшла: перше вважали розпусниками або хворими, яких потрібно лікувати.Історики зійшлися на думці, що Жанна д'Арк, що змінила Францію, ймовірно була лесбійкоюПрийнято вважати, що і в Росії параграф 995 застосовувався рідко. Але лише на рубежі XIX і XX століть зайшла мова про скасування кримінального переслідування гомосексуалізму. За це виступав відомий юрист Володимир Набоков, батько письменника. Проте параграф 995 продовжував діяти до 1917 року.У Радянській Росії гомосексуалізм спочатку не був кримінальним злочином. Відповідна стаття з'явилася в радянському кримінальному праві лише в 1934 році: з психічного захворювання гомосексуальність знову стала злочинної буржуазної розбещеністю. Стаття 121 пережила і відлига, і застій. Перша її частина (тобто саме та, де говорилося про покарання за добровільні дії двох повнолітніх людей) була виключена з КК РРФСР 3 червня 1993 року. Зауважимо для ясності, що насильство, примус і розпусні дії з неповнолітніми у нас як і раніше залишаються злочинами, незалежно від статі жертви.У Німеччині, Великобританії гомосексуалістів також продовжували переслідувати і в ХХ столітті. Покарання за сексуальні дії між особами чоловічої статі були скасовані в НДР - в 1968 році, в об'єднаній Німеччині - в 1994 році. У Великобританії гомосексуалізм залишався кримінальним злочином до 1967 року, що стало причиною смерті Алана Тьюринга. Знаменитий математик, логік і криптограф (пам'ятаєте - машина Тьюринга, тест Тьюринга?) В 1952 році був викритий в гомосексуалізмі, і після судового процесу йому запропонували вибір: два роки в'язниці або «хімічна кастрація» - ін'єкції жіночого гормону естрогену. Обвинувачений вибрав друге - і в 1954 році помер від отруєння ціанідом, яким просяк яблуко. (Згідно з легендою, про самогубство Тьюринга нагадує емблема фірми «Макінтош».) У 2009 році прем'єр-міністр Великобританії Гордон Браун публічно вибачився за цю трагічну історію.До нового тисячоліття ставлення європейського світу до проблеми гомосексуальності зазнало різкі зміни (про причини піде мова далі). У 2008 році була прийнята Декларація ООН про сексуальної орієнтації та гендерної приналежності, яку підписали 66 з 192 країн-членів. У їх число, однак, поки що не увійшли США, Росія і Україна. З іншого боку, за станом на грудень 2008 року приблизно в 80 країнах світу гомосексуалізм переслідувався законом. В Ірані, Афганістані, Саудівській Аравії покаранням як і раніше служить смертна кара.У перше десятиліття нового століття багато країн дозволили одностатеві шлюби, «цивільні союзи» або «домашні партнерства» (тобто союзи з дещо меншим набором прав для партнерів, ніж в різностатевих шлюбі). У 2009 році церква Швеції стала вінчати одностатеві пари. У тому ж році дві російські активістки гей-руху уклали шлюб в Канаді і заявили, що боротимуться за його визнання на батьківщині. Зовсім недавно, в червні цього року, закони про одностатеві шлюби вступили в силу в Португалії та Ісландії. Зрозуміло, що не всіх такий прогрес приводить у захват.Чи винні гени?Основний аргумент борців з гомосексуалізмом - «це протиприродно». Якщо протиприродним називати те, що не зустрічається в природі, то аргумент не працює. У гомосексуальні стосунки помічені понад чотириста видів тварин, в тому числі найближчі наші родичі. У карликових шимпанзе бонобо відомий і чоловічий, і жіночий гомосексуалізм. У багатьох людських первісних племенах, в тому числі і сучасних, чоловіки можуть вступати між собою в зв'язку, і ніхто їх за це не засуджує. А в деяких племенах «сексуальні дії між особами чоловічої статі» прямо обов'язкові - це частина обряду ініціації. (Детальніше про все це див. Наступну статтю.)Але по-перше, не всі, що зустрічається в природі, добре. Багато видів тварин практикують инфантицид - вбивство дитинчат. З еволюційної точки зору це можна пояснити (коли лев вбиває дитинчат левиці від іншого самця, йому «вигідніше», щоб левиця носила його дитинчат, а не дбала про чужих), але заподіяння шкоди дитині в цивілізованому суспільстві було і залишається злочином. А крім того, не дуже зрозуміло, навіщо потрібна гомосексуальність навіть з точки зору еволюції - адже вона знижує ймовірність появи потомства, яка вже тут пристосованість? Може бути, це хвороба, порушення правильної роботи організму, подібно діабету, дальтонізму або підвищену агресивність?Дальтонік, хоча він і рівноправний член суспільства, не можна дозволяти водити машину. Діабетику необхідні ін'єкції інсуліну. Бажано лікувати і гіперагресивна людини, якщо ж він не впорається зі своєю агресією, то буде відповідати за законом. А як щодо гомосексуальності? Чи слід її лікувати і, до речі, чи можливо це?Сьогодні у вчених немає єдиної думки з приводу біологічних механізмів розвитку гомосексуальності, а в арсеналі лікарів немає методу «переробки» геїв в натуралів, ефективність якого була б доведена. Спроби робилися різноманітні, від гормональної терапії і лоботомии до психоаналізу і аутотренінгу, проте результати не вражали. Так звідки беруться гомосексуали?Генетика і справді відіграє тут важливу роль. У деяких сім'ях гомосексуали зустрічаються частіше, особливо по жіночій лінії. Тепер стало зрозуміліше чому: в 1993 році американський генетик Дін Хеймер з колегами знайшов в Х-хромосомі, в ділянці Xq28, маркер, присутність якого нібито корелює з чоловічим гомосексуалізмом; залишилося розібратися, що за гени в цій ділянці і яка їхня функція. Однак, як це часто буває, деякі з наступних робіт поставили під сумнів результати Хеймер, не підтвердивши кореляції.Класичний метод, за допомогою якого оцінюють вплив генів на розвиток тієї чи іншої ознаки, - вивчення близнюків. Коли генетично ідентичні близнюки збігаються з нікому ознакою частіше, ніж рідні брати або сестри, - наприклад, обидва страждають від однієї і тієї ж хвороби або мають близьке значення IQ - можна припустити, що причина в генах. Так ось, якщо один із близнюків - гомосексуал, інший близнюк буде гомосексуалів з більшою ймовірністю, ніж в парах неідентичних рідних братів. Це показали, зокрема, дослідження американців Ричарда Бейлі і Джона Пілларда (1995), Кеннета Кендлера (2000). З іншого боку, сам факт, що кореляція набагато менше 100% - один з близнюків може бути геєм, інший натуралом, - підказує, що справа не тільки в генах.Міряємося пальцямиЛогічно припустити, що розвиток сексуальності визначається дією статевих гормонів. Будь-яких драматичних відмінностей в гормональному рівні гомо- і гетеросексуалів виявлено не було, за винятком того, що приблизно у однієї третини лесбіянок підвищений рівень чоловічого гормону тестостерону. Але особливо важливим виявилося вплив тестостерону на плід, під час вагітності. (Невеликі кількості тестостерону виробляються у жінок і в нормі, а надлишок його спостерігається при деяких захворюваннях.)Експерименти на тваринах показали, що підвищений тестостерон у матері змінює статеву поведінку у потомства. Може бути, подібне відбувалося і з людьми-гомосексуалами? Але як дізнатися, що було не так з гормонами у внутрішньоутробному періоді, коли досліджуєш дорослої людини? Відповідь підказує пальцевий індекс - співвідношення довжин вказівного та безіменного пальців (2D: 4D, від англ. Digit). Ще в XIX столітті було відомо, що у жінок це співвідношення більше, ніж у чоловіків, тобто у жінок вказівний палець частіше буває рівним безіменному або трохи довше, а у чоловіків він трохи коротше. Потім з'ясувалося, що, по-перше, ця різниця з'являється вже у немовлят (тобто не залежить від зовнішніх факторів), по-друге, що на пальцевий індекс впливають гормональні порушення. Було доведено, що «вкорочує» вказівний палець і «подовжує» безіменний підвищення рівня тестостерону у матері в період вагітності. Важливо і співвідношення тестостерону й естрогену, і особливості гормональних рецепторів у плода.Прохання до читачів за лінійку не хапатися. По-перше, вимірювати пальці треба з високою точністю, спеціальними антропометричними інструментами. По-друге, відмінності виявляються лише в великих вибірках: у більшості чоловіків і жінок це відношення близьке до одиниці. Хоча бувають винятки. Пам'ятайте полковника з розповіді Честертона «Молот Господній», убитого так жорстоко, що впізнавати тіло довелося по руках? «У нього були дуже витончені і вельми дивні руки. Вказівний і середній пальці однакової довжини ». А вбили полковника за жахливе і огидне ласолюбство (гетеросексуальное). Письменник точний в деталях: мабуть, гормональний статус персонажа був далеко за межами норми.Як і слід було очікувати, у лесбіянок пальцевий індекс зміщений в «чоловічу» сторону. А ось у гомосексуалів і бісексуалів все складніше: індекс зміщений ні до жіночої нормі, а до супермужской - безіменні пальці у них ще довше, ніж у гетеросексуальних чоловіків. Причому у бісексуалів зміщення сильніше - вони не займають проміжне положення між геями і натуралами, їх пальцевий індекс говорить про гіпертрофованої «мужності». (Це встановили, зокрема, Джон Меннінг і співавтори, досліджуючи жителів Ліверпуля.) Виходить, що нетрадиційна орієнтація може розвинутися через надто потужного впливу пренатального тестостерону. Втім, бувають геї і з чітко «жіночим» варіантом пальцевого індексу. І знову ж таки: як бути з парами близнюків, один з яких гей, інший натурал? Адже ембріональний розвиток у них протікало в однакових умовах. Значить, і цей фактор - не вирішальний.До речі про братів: існує статистично обгрунтована думка, що ймовірність стати геєм для молодших братів помітно вище, ніж для старших, і вона тим більше, чим більше було старших братів. (Це показав в 90-і роки американо-канадський сексолог Рей Бланчард з колегами.) Припускають, що причиною може бути імунна реакція організму матері на плід чоловічої статі. Перш ніж ображатися за «третього сина» з казок, слід згадати, що початкова ймовірність стати геєм для більшості чоловіків дуже мала, і вона залишиться невисокою, навіть якщо збільшиться вдвічі. До того ж, як водиться, не всі вчені прийняли результати Бланчард.Гомосексуалів від натуралів відрізняє також будова мозку, зокрема розвиток ядер гіпоталамуса. Одне з проміжних ядер гіпоталамуса, INAH3, у чоловіків більше, ніж у жінок, проте у геїв воно менше, ніж у гетеросексуальних чоловіків. Це показали відразу кілька груп вчених в середині 1980 - початку 1990-х років, і деякі навіть вважають, що ця ознака може служити надійним критерієм гомосексуальності. Крім того, серед геїв і лесбіянок більше ліворуких, ніж серед гетеросексуалів, а це також пов'язано з асиметрією півкуль мозку.Всі потенційно значущі відмінності, знайдені між гомо- і гетеросексуалами, в популярній статті неможливо навіть перерахувати. Тут і реакція на феромони людини, і відмінності в активності мигдалини при сексуальному збудженні, і навіть особливості відбитків пальців. Так чи інакше, в формування гомосексуальності залучено безліч генів і зовнішніх чинників, і супроводжує їй безліч ознак. І треба зізнатися чесно: сучасна наука не вміє ні лікувати гомосексуалізм, ні запобігати його.А чи треба запобігати?Більше не хворобаВ середині минулого століття громадська думка була впевнена в порочності гомосексуалістів. Всім було ясно, що люди це не просто розбещені, а й божевільні, і від народження злочинні. Однак насправді «порочність» гомосексуалів була явним результатом зворотного зв'язку. Оголосіть злочинцями всіх, хто збирає марки, почніть садити їх в табори і божевільні, і через десять років філателісти перетворяться в кримінальне співтовариство.Громадська думка почало змінюватися після знаменитих «звітів Кінсі». Альфред Кінсі, зоолог за освітою, опублікував дві монографії про статеву поведінку чоловіків і жінок (1948, 1953), засновані на результатах анкетування американців. Ці результати принесли Кінсі миттєву скандальну славу (письменник-сатирик Мартті Ларни навіть вивів його в романі «Четвертий хребець» під ім'ям доктора Альберта Хінсея, автора бестселерів про секс по-американськи) - і довгострокову наукову популярність. Вони перекинули уявлення про те, що цнотливість і гетеросексуальність суть норма, а все інше - не більше ніж випадкові відхилення. Мало того що половина американців і чверть американок хоча б один раз були невірні в шлюбі - близько 46% опитаних чоловіків хоча б один раз відчували потяг до своєї статі, і 37% мали хоча б один гомосексуальний контакт.Ці дані породили досі існуючий міф, мовляв, «кожен третій американець - гей». Звичайно, це не так: як помітив на науковому кафе Сергій Миколайович Ениколопов, люди можуть вступати в гомосексуальний зв'язок з таким же різноманітним мотивам, як і в гетеросексуальну, і далеко не завжди тому, що їм хочеться саме цього. Навіть якщо виключити примус, залишаться цікавість, бажання комусь щось довести, самотність, страх образити відмовою ... «Переважно гомосексуальними» (Кінсі виходив з припущення, що гомо- і гетеросексуали не розділені різкою кордоном і гомосексуальність має ступеня прояву) виявилося близько 10% чоловіків і лічені відсотки жінок, що можна порівняти з сучасними даними. Але тоді враження було шоковий: неназваної непристойність раптом стала частиною повсякденного життя.Що це не так страшно, показала американський психолог Евелін Хукер. (Аналогічні роботи трохи пізніше були виконані і в інших країнах.) Один з її студентів зізнався, що він гей, і запропонував досліджувати його і його друзів - благополучних гомосексуалів, тих, хто не в тюрмі і не в психіатричній клініці. Результати Хукер, які вона представила в 1956 році Американської психологічної асоціації, здивували багатьох. Потяг до осіб своєї статі було у гомосексуалів єдиним «патологічним симптомом». І постало питання руба: а хвороба чи це взагалі? Може бути, і не треба її лікувати, навіть якщо б ми знали як?У 1973 році в США гомосексуальність була виключена з переліку психічних хвороб. У 1993 році Всесвітня організація охорони здоров'я внесла в Міжнародну класифікацію хвороб примітка про те, що «сама по собі сексуальна орієнтація не розглядається як розлад». Росія офіційно прийняла цю класифікацію, але реальна позиція російських лікарів залишається суперечливою. Занадто ще недавно все було зовсім інакше.Розповідає С. Н. Ениколопов: «Багато років тому, на початку 70-х, в Інституті прокуратури була дискусія про скасування 121-ї статті, до того моменту практично не працює. Прихильники скасування вказували, що залишиться стаття про зґвалтування, яка не повинна мати статі, статті про розбещення неповнолітніх, про використання службового становища, а за винятком цих випадків два дорослих людини можуть самі вибирати, як їм себе вести. Тоді на сцену піднявся відомий професор і сказав: «Та ви з глузду з'їхали! Якщо цю статтю скасувати, всі чоловіки цим займуться! »Сміх сміхом, і все-таки: яка роль соціальних факторів? Раптом і справді все це зроблять, якщо перестати забороняти?Чи модно бути геєм?Як сказав І. С. Кон, відповідаючи на питання журналістів, приблизно 96,6% людей - гетеросексуали. Природно, від вибірки до вибірки це значення може варіювати. Але в будь-якому випадку геїв і лесбі не так багато, щоб вплинути на долі цивілізацій. У зв'язку з «вимиранням людства» швидше треба б турбуватися про гетеросексуальних бездітних парах - їх, за оцінками фахівців, в усі часи було 15-20% від всієї популяції репродуктивного віку, і про зниження народжуваності з соціальних причин. З іншого боку, в масштабах великого міста і три-чотири відсотки - чимало, а, наприклад, в Сан-Франциско їх, за останніми даними, 15,4%...Багатьох (в тому числі і не оскаженілих гомофобів, а простих громадян) турбує, що вони «отримали занадто багато волі». Чи може гей бути, наприклад, учителем? Чи повинні ми терпіти всі ці паради, міркування про те, що вони обрані, особливо обдаровані, молодіжну моду на гомосексуальність - весь цей слеш і яой? (Слеш - різновид фанфик-шен, тобто аматорського твору, написаного «за мотивами» відомого роману або фільму; слеш містить опису гомосексуальних зв'язків між персонажами, які в оригіналі були гетеросексуалами. Яой, від японск. Яманасі отінасі імінасі - «кульмінації немає, кінцівки немає, сенсу немає »- жанр манги і аніме, що зображає гомосексуальні відносини між чоловіками. Аудиторія яоя - дівчата і жінки, як правило, гетеросексуальні. - Є.К.)На думку Ігоря Семеновича Кона, не варто боятися гомосексуального лобі і їх перемоги над натуралами у всьому світі. «Блакитні» чоловіки і жінки завжди будуть чимось відрізнятися від інших і завдяки цьому вносити свій вклад в людську культуру, але геївський рух ніколи не стане монолітною соціальною силою », - пише він у книзі« Місячне сяйво на зорі. Лики і маски одностатевої любові »(« ACT - Олімп, М. », 2003). Надто вже вони різні, і єдине, що змушує їх об'єднатися, - стигматизація, неприйняття з боку суспільства. До речі, це означає, що активне і лякає гей-рух в чималому ступені сформовано гомофобією. Чомусь ніхто не боїться, що провідні пости в уряді займуть філателісти...Думка про незвичайну обдарованості геїв і лесбі не в останню чергу пов'язано з тим, що їх завжди привертали «вільні професії», де до них ставилися терпиміше. З іншого боку, знаменитого артиста або музикантові публічно визнати нетрадиційну орієнтацію простіше, ніж потомственному заводчанин. Так і створюється враження, що «всі вони нагорі». А ось що достовірно показано психологічними дослідженнями: навіть у толерантній Голландії гомосексуали набагато частіше, ніж натурали, страждають депресіями, частіше скоюють самогубства. Наш світ пристосований для більшості, і в цьому сенсі бути не таким, як усі, безперечно, погано.Джерело Елементи

Гомосексуальна поведінка у тварин зазвичай проявляється як вираження домінуючою або підкоряється ролі, яку займає однієї конкретної особиною по відношенню до іншої. У той же час, одностатеві відносини деяких видів тварин включають в себе статеву поведінку, залицяння, прихильність і спільну турботу про дитинчат. Що наука думає про гомосексуальність у культурі, природі та еволюції людини? Цікаві відповіді, що дали дослідження вчених. Тільки факти, результати досліджень і нічого більше. Гомосексуальність як культурне явище Еволюційна теорія припускає, що адаптивні ознаки повинні відтворюватися більш успішно, ніж неадаптівние. Важливим індикатором адаптивності ознаки є його позитивний вплив на репродукцію і відтворення носія. У поведінці людини (і тварин), проте, можна виділити цілий ряд поведінкових характеристик, які на перший погляд не тільки не сприяють відтворенню, а й просто перешкоджають йому. Яким чином в еволюції можуть виникати такі ознаки і чому вони продовжують зберігатися в популяції протягом тисячоліть? Один з таких ознак, в рамках традиційних еволюційних уявлень, - гомосексуальна орієнтація. Однак, як неодноразово зазначалося в літературі, гомоеротчні відносини широко поширені в різних людських культурах і в багатьох випадках можуть відігравати важливу роль в успішному виживання індивіда і групи в цілому. Хоча, за даними Гвен Брауде, інформація про гомосексуальну поведінку зареєстрована лише в 70 товариствах з 186, детально описаних в Регіональній вибірці людських відносин (HRAF), це не означає, що в останніх товариствах така поведінка відсутня. Швидше за все, йому не надавали значення або дослідників не цікавила дану сторона життя суспільства. Термін «гомосексуальність» з'явився лише в 1869 році і пролунав в памфлеті, написаному Карлом-Марією Кертбені. Цей німецький вчений і письменник був в числі перших фахівців, котрі заклали підвалини наукових уявлень про сексуальну орієнтацію. В середині XIX століття сексуальні контакти осіб однієї статі вважалися злочином в Пруссії та інших країнах Європи. Однак, як показують етнографічні та історичні дані, в деяких культурах наявність гомосексуального досвіду була практично обов'язковою складовою індивідуального досвіду кожного члена групи. Еротичні відносини між чоловіками широко згадуються в роботах давньогрецьких і римських філософів. У «Бенкеті» Платон звертається до філософії любові і детально зупиняється на достоїнствах різного типу любові. Федр згадує про Ахілла, помститися за смерть свого коханця Патрокла. Юнак Алківіад намагається спокусити Сократа, влаштовуючи з ним зустрічі наодинці, займаючись спільною боротьбою в спортивному залі, запрошуючи на інтимну вечерю удвох. Холодність Сократа розглядається у філософській середовищі як чудовий приклад надзвичайної стриманості. Відомостями про гомоеротичні відносини рясніють давньогрецькі драми. У трагедії Евріпіда Циклоп повідомляє, що юнаки для нього більш привабливі, ніж дівчата. Сцени одностатевої любові постійно присутні на грецькій кераміці VI-V століть до н. е. Як вказує Френсіс Мондімор (американський психіатр, автор книги «A Natural History of Homosexuality» - Прим. Ред.), На відміну від сучасного західного індустріального суспільства, сексуальні задоволення і шлюб у греків були тісно взаємопов'язані. Однак в Стародавній Греції простежувалася чіткий зв'язок сексуальності з домінуванням. «Змагальність і жорстке суперництво, характерні для будь-якого чоловічого співтовариства і особливо розвинені у греків, поширювалися і на тілесний вигляд. Для грецького чоловіка були важливі не тільки фізична сила і соціальні досягнення, а й тілесна краса, цінителями якої були знову-таки не жінки, а інші чоловіки »(І. С. Кон, 2003). Увага давньогрецької культури до естетики чоловічого тіла не означає, що стародавні греки були красиві тілом в реальному житті і відкрито демонстрували свою наготу. За даними палеоантропологів, що займаються розкопками стародавнього Пеллопонесу, більшість чоловіків того часу були приосадкуватими і коротконогими. Зрозуміло, греки не ходили голими (публічна нагота допускалася лише в лазнях і на спортивних змаганнях). І. С. Кон пише, що в цих випадках дотримувалася сувора гендерна сегрегація: в лазні і на спортивні заходи жінок не допускали. Олімпійські ігри були виключно чоловічими, а самі давньогрецькі спортивні змагання беруть свій початок від древніх чоловічих ініціацій. Втім, одна з теорій походження спортивних змагань виводить їх «з давнього звичаю, коли перемога на змаганнях по боротьбі або бігу була для юнака ритуалізованим способом завоювати, привернути до себе дівчину, як це відбувається у багатьох народів» (І. С. Кон, 2003 ). Можливо, в силу цих причин незайманих іноді допускали на чоловічі Олімпійські ігри, тоді як заміжнім жінкам шлях туди був закритий. Про кохання між жінками в Стародавній Греції написано значно менше. Передбачається, що лесбійське кохання оспівувала Сафо в VI столітті до н. е. Дівчата звеличують красу своїх ровесниць в творах Алкмена, що відносяться до VII століття до н. е. На грецьких вазах також зустрічаються сюжети жіночого гомосексуалізму. Найчастіше про лесбійське кохання йдеться при згадці повій. У Стародавній Греції з I століття н. е. для цього використовується спеціальний термін «трібадія». По суті, в Стародавній Греції «сексуальні об'єкти поділялися не на чоловіків і жінок, а на активних і пасивних, агресивних і покірних» (Девід Хелперін, 1986). Еротични зв'язки між чоловіками виникали, як правило, в межах однієї соціальної групи, і в ідеалі пари складалися з активного, більш старшого, і пасивного, більш молодого партнера. Оральний або анальний секс в таких парах не практикувався. Старший партнер просто поміщав свій пеніс між стегон молодшого в положенні стоячи. Партнери ніколи не мінялися ролями. Передбачалося, що задоволення отримає тільки активний партнер. З віком молодший партнер міг припинити сексуальне спілкування зі старшим і вступити в шлюб з жінкою або стати активним партнером і знайти собі хлопця. Стародавні римляни перейняли позитивне ставлення до гомосексуальності від древніх греків. Однак гомосексуальність була набагато більш поширеним явищем на території Європи і не обмежувався Грецією і Римською імперією. У народів Середземномор'я - стародавніх хеттів, шумерів, сирійців, - а також в Південній Індії ритуальні гомосексуальні контакти були прийняті в релігійних культах. Статеві акти чоловіків з чоловіками, які займалися храмової проституцією, були частиною культу, порівнянної з жертвопринесенням тварин. Жерцями зазвичай ставали євнухи або трансвестити. Вступаючи в анальні контакти з такими жерцями, чоловіки приносили храму гроші і своє сім'я. У стародавніх кельтів описані гомосексуальні обряди ініціації, а також військові культи, орієнтовані на гомосексуальну близькість. Хаммурапі, цар вавилонський, крім жінок-наложниць, мав також і наложников-чоловіків. А в шумерському епосі розповідається про героїчну дружбу і гомоеротичні контакти царя Гільгамеша і дикої людини Енкіду. Самою терпимою до гомосексуалізму країною в Азії була Японія. Чоловічий гомосексуалізм тут тісно пов'язувався з самурайським культом мужності і вірності. Японці вважали, що гомосексуальні традиції були завезені в їх країну з Китаю на початку IX століття, і вважали їх важливим компонентом своєї культурної спадщини. У буддистських монастирях Японії сексуальні зв'язки ченців і послушників носили практично відкритий характер.   Після падіння Римської імперії простежується поступова зміна ставлення громадськості до гомосексуальності під тиском християнської церкви. Ще в X-XI століттях у монастирях Європи існувала гомосексуальна культура. У другій половині XII століття Річард Левине Серце не приховував свого любовного зв'язку з Філіпом, королем Франції. Вони провели разом багато років під час хрестового походу в Палестину, і гомосексуальна орієнтація ніяк не позначилася на їх репутації. Однак уже на початку XVI століття ситуація в Європі змінилася. Католицька церква стала активно насаджувати уявлення про гомосексуалізм як про злочин, що карається смертною карою. Показова в цьому сенсі трагічна доля англійського короля Едуарда II, який втратив через свою гомосексуальну орієнтацію не тільки престол, але і життя. Третя стать? У традиційних культурах часто присутня третя стать, під яким розуміють осіб з протилежного, по відношенню до їх реального біологічної статі, гендерною ідентичністю. Так, для індіанців Північної Америки досить типовим був феномен бердашества. Він зафіксований у 113 індіанських племен. Бердаші, будучи біологічними чоловіками, одягалися в жіночий одяг і виконували традиційні жіночі ролі. Бердашамі могли бути і жінки, які взяли на себе традиційні чоловічі ролі. В обох випадках статевими партнерами виступали особи одного з ними статі. Чоловіки бердаші стежили за домашнім господарством, готували їжу, виготовляли і ремонтували одяг, жінки - ходили на полювання нарівні з чоловіками і робили зброю. Бердаші в переважній більшості були гомосексуалами, але в окремих індіанських суспільствах це правило могло і не дотримуватися.   Крім того, після деякого часу бердаші могли відмовитися від даної ролі і вести себе відповідно до норм поведінки представників своєї статі. Феномен бердашества був широко поширений в Америці вздовж усього східного узбережжя: у ірокезів, зуні, піма, навахо, арапахо і мохаве. Він також описаний для як і запотеков Мексики і ескімосів Аляски. У деяких індіанських племенах бердаші займали високий статус і були вельми шанованими членами суспільства, зокрема грали роль шаманів і чаклунів. Аналогічні бердашеству феномени були описані Крашенинниковим (Степан Петрович Крашенинников (1711-1755) - знаменитий російський ботанік, етнограф, географ, дослідник Сибіру і Камчатки, - Прим. Ред.) У камчадалов під ім'ям чоловіків-коекчучей. І. С. Кон пише, що інститут бердашей поширений дуже широко: він описаний у народів Півночі, Сибіру і Далекого Сходу (наприклад, у чукчів), його можна зустріти також в Індонезії, Таїланді, Філіппінах, Камбоджі, на Таїті і в Африці. У деяких народів Індонезії індивіди зі зміненою гендерною ідентичністю, їх тут називають «вариа», можуть займати почесні посади шаманів, жерців і шануватися святими. В Індії до третьої статі відносять релігійне співтовариство чоловіків з віддаленими яєчками і пенісами. Таких чоловіків називають «хіджри». Вони носять жіночий одяг, наслідують жіночої ході, займають місця в транспорті на жіночій половині і вступають в статеві контакти з чоловіками. Багато хіджри займаються ритуальної проституцією. У буддистському Таїланді не існує типових для мусульманської культури сусідньої Малайзії упереджень проти гомосексуальності (хоча влада періодично роблять слабкі спроби накласти офіційну заборону на практику гомосексуальних відносин). Традиційне тайське уявлення про поле грунтується швидше на візуальних показниках маскулінності і фемінності, ніж на реальних проявах сексуальної поведінки. Уявлення про третій поле сягають корінням в добуддийских міфи і тайські уявлення, пов'язані з поняттям «катой». «Катой» означає проміжний підлогу, або поєднання маскулінних та фемінінних ознак, що в англомовній літературі найчастіше перекладається як «гермафродит» або «третю стать». У сучасному тайському суспільстві термін «катой» застосовують до чоловіків, які мають фемінінні риси зовнішності. З середини ХХ століття в тайському словнику з'явилося поняття «гей». Однак геї зазвичай представляються як люди, відповідні моделі гендерної інверсії в рамках уявлень про катой. Для тайців гомосексуальність - це емоційний прояв катой, прикладом є чоловіки, які відчувають себе жінками, або жінки, відчувають себе чоловіками. Історично новим явищем для Таїланду стала поява жінок-лесбіянок, які віддають перевагу в якості сексуальних партнерів виключно маскулінних жінок. Жінки «ді» (від англійського lady) не відрізняються в гендерному плані від звичайних жінок, їх винятковість пов'язана цілком і повністю з сексуальними уподобаннями. Якщо традиційна класифікація «катой» перш за все грунтувалася на гендерній ідентичності, то в сучасних умовах все більшого значення набуває і інша складова - сексуальна ідентичність. Гомосексуальні стосунки як складова ритуалів ініціації Гомосексуальні стосунки можуть бути частиною обрядів ініціації. У ряді культур сексуальні відносини між чоловіками і хлопчиками-підлітками - частина процесу соціальної інтеграції у внутрішньоплемінні відносини. В одних племенах прийнято анальні гомосексуальні контакти, в інших - оральні. Гомосексуалізм є тимчасовою моделлю поведінки і пов'язаний з певним етапом життя чоловіка.   Гомосексуальність як частина ритуалів ініціації широко поширений у народів Меланезії і Нової Гвінеї. Один із прикладів такого роду традицій детально описаний Гилбертом Хердта у одного з племен Нової Гвінеї, умовно названого їм «Самба». Як і в більшості племен Нової Гвінеї, у самбо існував культ чоловічої сили, чоловіча агресивність і войовничість вважалися особливою чеснотою, а статус жінки в суспільстві був низьким. За традиційними уявленнями, контакти синів з матерями заважали їх розвитку та перешкоджали досягненню зрілості. Щоб хлопчик став чоловіком, йому необхідно було пройти обряди ініціації. З цією метою його забирали у матері у віці восьми років, і далі він виховувався в суспільстві чоловіків в чоловічому домі. За традиціями самбо хлопчик не міг дозріти і стати чоловіком, якщо йому не буде передано шляхом гомосексуальних контактів чоловіче сім'я. Щоб хлопчик дозрів і у нього розвинулися вторинні статеві ознаки і справжнє чоловіча поведінка (мужність, агресивність, мисливська майстерність), протягом кількох років йому мало передаватися насіння дорослого чоловіка оральним шляхом. Після вступу в шлюб молодий чоловік міг ще кілька місяців мати контакти з партнерами чоловічої статі в будинку «холостяків». Приблизно 5% дорослих чоловіків самбо, за даними Хердта, відверто воліють гомосексуальні контакти і мало цікавляться жінками. Таким чином, хоча в цьому суспільстві гомосексуальні контакти вплетені в контекст ритуалів ініціації, гомосексуальнысть в цій культурі може бути й особливою формою сексуальності. Хлопчик з племені Еторе повинен мати старшого сексуального партнера (їм переважно виявляється наречений його старшої сестри). Сексуальні зв'язки тривають, поки хлопчик не стане дорослим. Після цього молодий чоловік сам стає партнером допубертатного хлопчика. У меланезійському племені Марінда-аніме хлопчиків забирають з материнського будинку в чоловічі будинки у віці 12-13 років. Там він найчастіше стає сексуальним партнером свого дядька по материнській лінії. Відносини тривають близько семи років, поки хлопчик не перетвориться в молодого чоловіка. Традиції орального сексу описані для Самбо, Еторе, Баруйя, Чечаі і Куксов Нової Гвінеї. У мешканців Східного берега Нової Гвінеї, Калулу, гомосексуальні контакти здійснюються анальним шляхом.   Крім інституалізації гомосексуальних відносин в рамках ритуалів ініціації, в ряді культур спостерігаються гомосексуальні контакти між хлопчиками-підлітками, які можна розглядати як наслідок жорсткої статевої сегрегації, запропонованої культурою. Саме такі соціокультурні основи гомосексуальних контактів у підлітків янам (Бразилія), араукана (Чилі, Аргентина), бороро (Бразилія). Гомоеротичний відтінок простежується в дружбі молодих чоловіків майя. У деяких регіонах, наприклад у Нанді (Кенія) і акан (Гана), гомоеротічні відносини вважаються допустимими між жінками, причому такі контакти можуть тривати і після заміжжя. Еволюційні передумови гомосексуальності Гомосексуальна поведінка - явище аж ніяк не суто людське. Воно широко поширене у тварин в природному місці існування.   Гомосексуальні стосунки можна часто спостерігати в групах холостяків у павіанів гамадрилів, при спілкуванні молодих самців макак резусів і зелених мавп, карликових шимпанзе. Самці покривають один одного, роблячи садки, аналогічні тим, які направляються на самку, стосуються пеніса і крупа партнера. Як пише Франс де Ваал, карликові шимпанзе часто застосовують взаємні мастурбації, щоб зняти соціальну напругу або відновити порушений мир після сварки. Гомосексуальні стосунки спостерігаються також і між самками у павіанів, макак і карликових шимпанзе. Якщо в перших двох випадках дії нагадують садки самців на самку і приносять задоволення переважно активної партнерці, то у випадку з бонобо мова йде про взаємному терті геніталіями, явно доставляє величезне задоволення обом учасницям. Генітальні тертя - найважливіший елемент соціального життя самок бонобо. Вони сприяють зняттю напруги в моменти розподілу їжі, знімають тривожність в ситуації соціальної невизначеності, відновлюють порушені конфліктом дружні зв'язки. Нарешті, вони допомагають малознайомим самкам освоїтися в новій групі, а це важливо, тому що у бонобо самки після досягнення статевої зрілості переходять в іншу групу. Таким чином, гомосексуальна поведінка входить в розряд видоспецифических форм поведінки у багатьох видів мавп і має в цьому випадку вроджену основу. Слід, однак, відзначити, що в процесі еволюції приматів окремі елементи їх сексуальної поведінки були ритуализованной і стали використовуватися поза контекстом власне сексуальної поведінки. Прикладами можуть бути ритуализованной підставляння як прояв підпорядкування (типовий елемент сексуальної поведінки самки, що повідомляє про готовність до безпосередніх сексуальних контактів), покривання як демонстрація домінування (елемент сексуальної поведінки самця). Гомосексуальність - явище винятково складне, його пояснення навряд чи вкладається в прокрустове ложе будь-якої однієї моделі. Розглянемо коротко основні еволюційні теорії, що пояснюють виникнення гомосексуальності в лінії Homo. Одна з поширених теорій була запропонована Едвардом Вілсоном (знаменитий соціобіолог, лауреат Пулітцерівської премії, про його дискусії з Річард Докінз см. «Хімію і життя», 2008, № 5 - Прим. Ред.) Та будувалася на концепції родинного відбору. На його думку, гени гомосексуальності зберігалися і підтримувалися в популяції тому, що люди з подібною орієнтацією надавали допомогу і підтримку своїм родичам, в результаті чого ті могли залишити більше здорового і вижившого потомства. Гени гомосексуальності передавалися наступним поколінням через родичів помічника. Теорія Е. Вілсона не знайшла прямих підтверджень і в даний час вважається помилковою. Багато сучасних еволюційних психологів схильні вважати, що гомосексуальна орієнтація не має адаптивної значущості, тому що така поведінка йде врозріз з потенційним репродуктивним успіхом. На їхню думку, гомосексуалізм є побічний продукт асиметрії мозку. Так, Едвард Міллер схильний пояснювати гомосексуальність як побічний продукт фемінізації мозку, пов'язаний з особистісними якостями індивіда (перш за все, зі схильністю до емпатії), що роблять чоловіка більш привабливим для жінок і найкращим батьком. Сексуальна орієнтація в цій теорії виступає як полігенний ознака, який визначається дією багатьох генів. Частина цих генів зміщує поведінка чоловіка в фемінінний напрямку. Хоча деяка частка фемининности сприяє репродуктивному успіху чоловіків, однак внаслідок звичайної генетичної мінливості невеликий відсоток чоловіків буде мати занадто вираженими Фемінінними рисами. Теорія Міллера становить певний інтерес і пропонує один з варіантів пояснень еволюції гомосексуалізму, однак припущення щодо лінійного зв'язку між розвитком мозку, поведінкою, морфологією і гомосексуальностью не знаходять поки наукового підтвердження. Майкл Росс і Алан Уеллс недавно запропонували нову версію еволюційного пояснення феномена гомосексуальності. Ці автори звертають увагу на той факт, що сучасне західне суспільство абсолютно не відповідає за своїми екологічними умовами середовищі еволюційної адаптивності, в якій відбувалося формування даної поведінки. Росс і Уеллс вважають гомосексуальна поведінка «екзаптація» гомосоціальность поведінки наших предків. Екзаптація не є прямим наслідком природного відбору, а являє собою нейтральну поведінкову варіацію, яка з часом могла виявитися корисною і здатної підвищити пристосованість практикуючих її індивідів. Гомосоціальность поведінку чоловіків сприяло взаємної підтримки і кооперації, забезпечувало більш надійний доступ до ресурсів і таким чином сприяло виживанню. Гомосексуальна поведінка мала посилити ефективність гомосексуальних зв'язків. Розвиваючи ці думки, Р. Крейг Кіркпатрік і Френк Мускарелла підкреслюють необхідність безпосереднього аналізу гомосексуального поведінки, а не аморфного концепту гомосексуальності як такої. Вони призводять огляд історичних та етнографічних даних, з якого стає очевидним, що бісексуальне поведінка швидше норма для людини, ніж виняток і патологія. Багато людей, що демонструють відверто гомосексуальна поведінка, самі себе гомосексуалістами не вважають. Таким чином, напрошується висновок, що гомосексуальна поведінка в процесі еволюції людини поступово набувало адаптивну значимість, забезпечуючи міцні альянси між чоловіками і безпосередньо підвищуючи ймовірність їх виживання. На думку Киркпатріка, гомосексуальна поведінка - підсумок індивідуального відбору на реципрокний альтруїзм, поділ ресурсами і зниження межсамцьвої агресії. Аналогічно тому, що ми бачимо для багатьох видів приматів, підлітки і молоді чоловіки в спільнотах гоминин могли займати соціально периферичний становище. У цій ситуації здатність встановлювати міцні гомосексуальні відносини могла забезпечувати їм надійні альянси і безпосередньо сприяла виживанню. Міцні чоловічі альянси забезпечували сприятливі умови для просування по ієрархічній драбині і в підсумку - кращі репродуктивні можливості.   Теорії Киркпатріка і Мускарелли зовсім не обговорюють сексуальні орієнтації як такі, а швидше звертають увагу на відбір, пов'язаний з поведінковими реакціями. В рамках даних концепцій передбачається, що схильність до такого гомосексуальної поведінки має під собою генетичну базу і проявляється у різних індивідів в різному ступені. Генетична варіабельність забезпечує формування певної частки більш фемінінних в своїй поведінці і бісексуальних за своєю орієнтацією самців. Ці характеристики сприяли зміцненню дружніх зв'язків з представниками своєї статі. Поведінка таких фемінізованих самців було також більш привабливим для самок, оскільки воно корелювало зі зниженою агресивністю і небезпекою інфантіціда і більш ефективним батьківським поведінкою. В еволюції гоминин міг йти стійкий відбір з боку жінок в напрямку дедалі більшою фемінінності, в результаті чого стали відбиратися аллели, пов'язані з гомосексуальними інтересами. У популяції міг виникнути і підтримуватися збалансований поліморфізм по аллелям бімодальною гомосексуальності. Таким чином, на думку цілого ряду дослідників, в еволюції людини йшов досить послідовний відбір на бісексуальність у чоловіків. Якщо вони мають рацію, то чому ж в сучасних людських популяціях частка чоловіків бісексуалів невелика? Наприклад, на сьогоднішній день в США налічується приблизно 0,8% чоловіків з такого роду орієнтацією, тоді як гетеросексуальних чоловіків - переважна більшість - 96,6%. Можливо, сучасне переважання гетеросексуальної поведінки у чоловіків є наслідком культурних обмежень. Цей парадокс можна зрозуміти на тлі іншого протиріччя: нагадаємо, що, відповідно до пророкувань еволюційних психологів, чоловіки схильні до проміскуітетних відносин, але на практиці більшість сучасних чоловіків практикують моногамію і залишаються вірні своїм дружинам. По всій видимості, в цьому випадку мова йде про вплив потужних культурних обмежень, що діють врозріз з еволюційними схильностями. Сучасні дослідження в області гомосексуальної поведінки і його нейроендокринних основ змушують припустити, що воно є продуктом еволюції. Протягом тривалого періоду людської історії прояв деякої бісексуальної орієнтації було вигідною. Чиста гомосексуальна орієнтація, що відзначається у незначного відсотка чоловіків, являє собою наслідок генетичного поліморфізму. Не виключено також, що наростання частоти народження чоловіків з гомосексуальною орієнтацією якимось чином пов'язане із загальним підвищенням щільності популяції і обмеженням ресурсів харчування (реальним і очікуваним в найближчій перспективі). Гомосексуальні стратегії можуть мати кореляції з потребою в чоловічій кооперації (наприклад, в умовах тривалих, часом багаторічних, військових походів - як це мало місце в стародавній Греції, Спарті або Римі). Прояви гомосексуальності тісно пов'язані з соціальними і культурними факторами, які забороняють або допускають подібну практику в конкретному суспільстві.   Публікується зі скороченнями. М. Л. Бутовська, доктор історичних наук, антрополог, «Хімія і життя» №7 2010 Джерело Елементи

Помічник Ніка Вуйчича звинуватив спікера в гомофобії. Брендон Шварц заявив, що Вуйчич звільнив його, коли дізнався про його гомосексуальність з соцмереж.Помічник мотиваційного спікера Ніка Вуйчича Брендон Шварц заявив, що Вуйчич звільнив його, дізнавшись про те, що він гей. Про це чоловік розповів у матеріалі на Advocate в неділю, 2 серпня.Шварц познайомився з Вуйчичем ще в 2013 році. За словами Шварца, Вуйчич був для нього кумиром. У 2015 році він став його особистим помічником: купав його, одягав, допомагав вживати їжу.Звільнений помічник говорить, що знав про консервативні християнські погляди Вуйчича і про те, що він висловлюється проти ЛГБТ, тому приховував свою орієнтацію. Однак Вуйчич дізнався про гомосексуальність Шварца після фотографії в підтримку ЛГБТ, яку той опублікував у соцмережах.Тоді Шварц сказав, що готовий піти, якщо Вуйчич цього хоче: "Він сказав, що хоче. Я так і зробив". Після звільнення Вуйчич порвав з ним всі зв'язки, а також відмовився від спільної роботи з благодійним фондом його сім'ї.Нагадаємо, що раніше в Коста-Ріці дозволили одностатеві шлюби. Країна стала першою в Центральній Америці, що офіційно легалізувала одностатеві шлюби. Пари спеціально чекали 12 години ночі і укладали шлюб в перші хвилини.Також повідомлялося, що в Північній Ірландії дозволили одностатеві шлюби. Перші одностатеві весілля пройшли в Північній Ірландії в лютому - в тиждень Дня святого Валентина.

Гола історія. Польські активісти зробили "аутинг" українським історичним постатям. Їх підтримала професорка одного з найпрестижніших вишів країни. Кілька днів тому у Варшаві затримали на 48 годин групу дівчат, які прикрасили пам’ятники Тараса Шевченка, Міколая Коперніка, Сирени – символу Варшави, Йозефа Пілсудського і навіть Ісуса Христа веселковими прапорами.А вже 5 серпня поліція затримала професорку хімії Варшавського університету Магдалену Пецуль-Кудельську.Пам’ятник молодого Тараса Григоровича у Варшаві / в Україні приховують, що він був геєм?Жінка повернула символ ЛГБТ-спільноти до пам’ятника Христа в самісінькому центрі польської столиці – на Краківському Передмісті.За пані приїхало одразу три поліцейські патрульні автомобілі. Щоправда, затримувати жінку не стали, обмежилися складанням протоколу.У поясненні свого вчинку професорка зазначила, що просить пробачення за завдання образи тим, що почепила прапор на сакральну скульптуру.Нікого не хотіла образити, натомість висловила солідарність з затриманими за обурливу виставу, яка нікому не завдала шкоди. Також хотіла переконатися чи покарають за аналогічний вчинок її – гетеросексуальну пані професорку середнього віку з таким самим запалом, як химерних активісток.Пояснення професоркою її вчинкуВарто зауважити, що веселковий прапор, який почепила на скульптуру Христа перед Костелом Святої Трійці Пецуль-Кудельська, поліціянти забрали.Професорка Варшавського університету пані МагдаленаЖінка просила повернути її власність.На що поліція відповіла, що неможливо встановити чи прапор дійсно належить їй, бо поліція знайшла стяг на землі.Джерело Радіо Трек

Геї, лесбійки і бісексуали існували в Америці ще до Колумба, так чому ж цей факт замовчується, як і їх вплив на вигляд країни сьогодні? - задається питанням The Independent. "Американські праві зображують гомосексуальність як щось чуже американському духу - як загарбника, який загадковим чином пробрався в Америку в 1969 році в образі бунтівного трансвестита, який розмахує туфлею на шпильці замість зброї", - пише оглядач Йоганн Харі.Але, на думку автора, тим самим праві вилучають з історії США "значну частину населення і все, що ті привнесли в життя". Культуролог Майкл Бронскі у своїй новій книзі "Гомосексуальна історія Сполучених Штатів" (A Queer History of the United States), крутить плівку в зворотну сторону, демонструючи, що протягом 500 років геї, лесбіянки і бісексуали були присутні в кожній сцені. "Вони належать до числа найбільших кумирів країни: від Емілі Дікінсон і Каламити-Джейн. Можливо, до їх числа відносяться навіть Авраам Лінкольн і Елінор Рузвельт", - пише автор.Бронскі стверджує, що в Америці у геїв була історична місія - викриття пуританства і сексуальної нетерпимості. "Але - це дивний і неприємний оборот сюжету - Бронскі робить висновок, що в фінальному акті геї масово відмовилися від своєї місії, зажадавши самої" одомашнений "і пуританської мети - моногамного шлюбу", - пише автор.На думку Бронскі, в доколумбов період Північна Америка була для геїв безпечніше, ніж в наступні кілька століть. Дані істориків, які наводить Бронскі, свідчать, що більшість індіанських племен відносилося до гомосексуалізму як до звичайного факту. "У народі мамітарі якщо хлопчик проявляє симптоми жіночності або схильності до дівчачим занять, його поміщають серед дівчаток, одягають, як дівчинку, виховують разом з ними і іноді видають заміж за чоловіка", - писав Ніколас Біддл в щоденнику експедицій Льюїса і Кларка.Якийсь білий спостерігач з жахом писав про племені Кроу: "жінка, яка керувала чоловіками в битві і мала чотирьох дружин, була шанованою вождем". Правда, в одному племені з юнаків виховували пасивні "сексуальні ресурси" для племені.Європейці дивилися на це з відразою і придушували гомосексуалізм серед індіанців силою. Це стало зразком для поводження з гомосексуалістами в США в наступні часи, зазначає Бронскі в книзі.Пуритани відпливли до Америки тому, що вважали: Англія перетворилася в бордель сифілітиків. Вони прагнули побудувати цнотливу теократію. За даними історика Джонатана Неда Каца, багато були страчені за содомію.Втім, з самого початку були і інакодумці. У 1624 році велика група людей під керівництвом якогось Томаса Мортона заснувала в околицях нинішнього Бостона місто Меррімаунт (на російську можна приблизно перекласти як "Веселий блуд". - Прим. Ред.). На головній площі височів фалос висотою в 80 футів. Жителі звільнили всіх слуг (відпрацьовуючи тут свої борги на положенні кріпосних), подружилися з місцевими індіанцями, укладали з ними змішані шлюби, повідомляє газета. У 1629 році місцеві пуритани вторглися в місто і розібрали його по цеглинці. "Мортона депортували назад в Лондон, де він став одним із найзатятіших критиків геноциду корінних американців", - пише видання.Незабаром в Америку нахлинули нові колоністи, яких цікавили економічні можливості, але сексуальність продовжувала придушуватися. У 1775 році дівчина на ім'я Джемайма Уілкінсон заявила, що в її тіло вселився Христос і відтепер її не можна називати ні жінкою, ні чоловіком. Вона подорожувала по Америці, засуджуючи все сексуальні відносини, навколо неї склалася велика секта противників сексу."Були і більш цікаві форми протесту геїв: в 1782 році 22-річна Дебора Семпсон Геннетт наділу чоловічий одяг і записалася в армію під ім'ям Роберт Шартліфф. Вона хоробро брала участь в декількох боях, поки після поранення її не роздягнув", - йдеться в статті. Її мемуари стали бестселером і дали початок популярного жанру. На Війні Півночі і Півдня теж билися жінки в чоловічому одязі, деякі навіть отримали ветеранські пенсії."Але є один дивний нюанс", - відзначає автор. Якщо у Франції все покарання за содомію були скасовані в 1791 році, то США, хоча засновники країни надихалися французьким Просвітництвом, зберігали ці закони ще 212 років. Бронскі вважає, що тут діє історична закономірність: щоб згуртувати групу людей, потрібно знайти для неї ворога або людини, який підлягає вигнанню з групи, будь то єретики, євреї або геї. "Можливо, саме тому, що Америка була країною іммігрантів (і це похвально), їй було потрібно роздувати тліюче вугілля пуританської гомофобії, щоб підкріплювати почуття єдності", - пише газета.

Нові стандарти вручення кінопремії «Оскар» є справедливими, оскільки зміни в індустрії назріли давно. Про це в ефірі радіо Baltkom заявила засновник ЛГБТ-суспільства Mozaika Христина Гаріна.Вона вказала, що люди часто негативно сприймають глобальні зміни, так як думають тільки про свій комфорт і не звертають увагу на проблеми оточуючих. Нагадуємо, нещодавно ми писали про трансгендерів у кіно - серіал "Поза" вас вразить. «Ми всі люди, а людям не подобаються зміни, ми не хочемо змінюватися. Нас особливо не цікавить, яка від змін буде користь для інших людей, ми більше думаємо про себе. І для голлівудської публіки, звичайно, зміни ні до чого, у них все в порядку. Але якщо ці зміни не починати, не нав'язувати, у нас взагалі не буде ніякого прогресу», - заявила Гаріна.Вона зазначила, що трансгендерним акторам складно побудувати кар'єру через забобони і стереотипів, що панують в кіноіндустрії.«Якщо ми говоримо про Голлівуд, є багато фільмів про трансгендерних людей, але їх завжди грають нетрансгендерние актори. Чому? Кажуть, що таких акторів немає. А чому їх немає? Чи не тому, що вони менш талановиті, а тому, що перед ними постійно виникають «бар'єри» - вони навіть в гардероб не можуть потрапити, що говорити про головну роль? Ці перешкоди не дають людям розвиватися», - розповіла Гаріна.Вона додала, що суспільство іноді слід примушувати до досить різких змін. Як приклад Гаріна привела боротьбу з сексизмом в великих компаніях, завдяки яким жінки змогли обіймати керівні посади.«Це треба вирішувати комплексно. Ми можемо порівняти це з бізнесом, з тим, як у великих компаніях були введені квоти для чоловіків і жінок в менеджменті. Я думаю, це одна з причин, чому зараз жінки при владі нас не шокують. Звичайно, це не вирішило проблеми з рівноправністю чоловіків і жінок, але це стало початком, послужило сигналом для бізнесу і для суспільства. Іноді це потрібно нав'язувати - ніхто не хоче віддавати свої привілеї і ділитися ними з кимось», - сказала вона.Нагадаємо, американська академія кіномистецтв раніше ввела нові стандарти, яких повинні дотримуватися автори картин, що претендують на премію «Оскар» в номінації «Кращий фільм». Тепер поборотися за головний приз кінопремії зможуть картини, відповідні описаним в нових правилах стандартам. Важливий нюанс: фільм не повинен слідувати всім стандартам, досить відповідати двом з чотирьох.Перший стандарт описує вимоги до акторського складу і сюжетом фільму. Другий - вимоги до знімальної групи. Третій - вимоги до кіностудії. Четвертий - до дистрибуції картини. У стандартів є критерії. Щоб стандарт вважався виконаним в першому (актори і сюжет) і другому (знімальна група) випадках, фільму досить відповідати одному з критеріїв. У третьому (виробництво) і четвертому (дистрибуція) випадку слід дотримуватися всіх критеріїв зі списку.Джерело MixNews

Польщу, що залежить від кредитів Європи, викинуть з ЄС у злидні? Європарламент своєю резолюцією висловив стурбованість через ситуацію з правами ЛГБТ, незалежністю суддів у Польщі та фундаментальними правами загалом.У сусідній Польщі великий скандал через права ЛГБТ-спільноти. Десятки невеликих міст Польщі оголосили себе зоною, "вільною від ідеології ЛГБТ". Ворожість політиків відносно питання про права геїв досягла найвищої точки напруження.Європа категорично проти таких виступів. Чому наші сусіди так сильно перейнялися питаннями ЛГБТ?Гітлерівський винахід поляківУ Польщі гомосексуальність перестала вважатися кримінальним злочином ще в 1932 році, на десятиліття раніше, ніж це сталося в більшості європейських країн.Але за останній час близько 100 міст і регіонів по всій Польщі - майже третина країни - прийняли резолюції, що оголошують їх вільними від ЛГБТ. Ці резолюції, скоріше, є символічними і не мають законної сили.Багато в Польщі вважають, що боротьба за права геїв - це концепція, імпортована зі США та Західної Європи і представляє загрозу традиційним гетеросексуальним польським сім'ям.Ультраправих поглядів дотримуються високопоставлені політики і представники дуже впливової католицької церкви Польщі. В одній з передвиборчих промов у рамках кампанії переобрання на пост президента Анджей Дуда назвав просування прав ЛГБТ-спільноти ідеологією "більш руйнівною, ніж комунізм". Архієпископ Кракова нещодавно застеріг від розповсюджується "нео-марксистської райдужної чуми".Скандал на радіоПольський радіожурналіст, оглядач RMF FM Роберт Мазурек перервав інтерв'ю з лідером партії Лівиця Кшиштофом Гавковським через те, що останній почав порівнювати гоніння в Польщі на гомосексуалістів з німецько-фашистськими репресіями євреїв під час Другої світової війни.Мазурек обурився таким порівнянням, заявивши, що порівнювати переслідуваних євреїв з "положенням негетеронормативних людей" - "просто жахливо й огидно"."Як ви можете говорити такі речі? Ви думаєте, що геїв викидають з квартир, спалюють книги, геїв поміщають у концтабори, створюють гетто? Все це було до початку Другої світової війни", - підкреслив Мазурек.В кінці журналіст заявив, що не буде проводити інтерв'ю таким чином.Санкції ЄСПроте не в захваті від польської риторики в Європейському Союзі. Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що в ЄС немає місця "зон, вільних від ЛГБТ". За свою позицію Польща може позбутися фінансової допомоги від Євросоюзу."Хочу внести ясність: зони, вільні від ЛГБТ, - це зони, вільні від гуманістичних цінностей. Їм немає місця в нашому Європейському Союзі", - заявив фон дер Ляєн в Європейському парламенті в Брюсселі.Європарламент своєю резолюцією висловив стурбованість через ситуацію з правами ЛГБТ, незалежністю суддів у Польщі та фундаментальними правами в цілому."Неповага до незалежності судової системи і прав ЛГБТ дають достатньо доказів порушення цінностей ЄС", - зазначається в тексті резолюції.Причому, санкції вже пішли. Шість міст Польщі вже були позбавлені фінансування в рамках програм європейських міст-побратимів через те, що назвали себе зоною, "вільною від ідеології ЛГБТ".З іншого боку, в 2019 році в різних містах Польщі, наприклад, пройшла рекордна кількість гей-прайдів - 24. У п'яти випадках влада намагалася їх заборонити, але ці спроби були успішно оскаржені в судах. В одному випадку, в місті Білосток на сході країни, на марш напали праворадикали, але у всіх інших акціях обійшлося без бійок: марші ретельно охороняла поліція.Джерело Корреспондент

Марина Траттнер живе на півдні Швеції вже 15 років, її синові 14 років, а дочці - 17. В ефірі програми Мати драконів на Радіо НВ вона розповіла, як в Швеції сприймають ЛГБТ-підлітків.Публікуємо її відповідь у формі монологу. Рекомендуємо гомофобам покинути сторінку, щоб вберегти свої нерви. У Швеції батьки дуже спокійно сприймають орієнтацію своїх дітей / фото Denin Lawley/UnsplashУ Швеції з перших днів в дитячому садку дітям розповідають про їхні права і про те, які є сім'ї. Вони розповідають, що є мама і тато або одна мама, або один батько, або дві мами, або два тата. Та всі ці варіанти абсолютно нормальні за умови, що дорослі поважають і люблять своїх дітей, піклуються про них й забезпечують їх безпеку, сприяють повноцінному розвитку.Батьки повинні розповідати дітям про їхні права та кожен день поважати свою дитину. Наприклад, дітям розповідають, що з 1 січня 2020 року в Швеції діє Конвенція ООН з прав дитини, одна з найважливіших її статей - це стаття 16. Згідно з цією статтею, жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції, або незаконного посягання на його честь й гідність.У батьків ніякого ажіотажу новина про сексуальну орієнтацію не викликає. Більшість дітей, 90-95%, сприймаються зовсім нормально. Батьки радіють тому, що дитина їм довіряє і може розповісти про свої таємниці. Він знає, що буде сприйнятий з повагою з усіма своїми таємницями, ідеями і з тим, як він сприймає себе, своє тіло, свою особистість в світі. Жодної дитини не принижують. Дітей поважають.На практиці все відбувається дуже спокійно. У мене є один колега, дочки якого 12 років. Вона прийшла і розповіла йому про свій день, як вона вчилася, і потім сказала: «Мені подобаються дівчата. Я думаю, що буду зустрічатися з дівчатами в майбутньому ». Він сказав: «Добре, ніяких проблем».Я запитала у сина: «Саша, ти розповідав, що у тебе якась дівчина в класі сказала, що вона зустрічається з іншою дівчиною. Як ти відреагував на це?» Він сказав: «Круто. Я подумав, що тепер я можу дискутувати з нею і питати у неї, задавати будь-які питання про дівчат. Це круто".Джерело НВ

Ватикан підтвердить зустріч понтифіка з представниками асоціації батьків ЛГБТ-дітей, однак заяву не прокоментував. Таким чином Папа Римський Франциск висловив підтримку ЛГБТ-дітям в особі католицької церкви. Про це повідомляє CNN.Нещодавно асоціацію батьків ЛГБТ-дітей Італії відвідав папа Франциск. Як повідомила віце-президент асоціації Мара Грасс, на зустрічі понтифік підтримав підлітків нетрадиційної сексуальної орієнтації.Під час зустрічі понтифік зазначив, що "Господь любить всіх своїх дітей" і католицька церква також повинна любити всіх жінок і чоловіків. На думку віце-президента асоціації, ці слова означають, що Бог любить всіх дітей, зокрема ЛГБТ. На зустрічі Франциску подарували книгу про батьків ЛГБТ-дітей і футболку з райдужним принтом і написом "Любов не боїться".Ватикан підтвердив факт зустрічі Папи з представниками ЛГБТ, але його висловлювання не коментував.Зазначимо, що Папа Римський відомий ліберальними поглядами. Зокрема, не так давно Франциск в інтерв'ю для книги Terra Futura заявив, що задоволення від їжі і сексу "йде від Бога". За його словами, радість від сексу і смачної їжі стала жертвою моралі аскези через те, що церква "неправильно витлумачила християнське послання".Джерело 112.ua

30 вересня на Netflix виходить фільм «Хлопці в групі» - спродюсований Райаном Мерфі ремейк картини 1970 року щодо вечірці гомосексуалів. Як говорить сам Мерфі, один з головних борців за права ЛГБТ+ на екрані, все сучасне кіно про геїв вийшло з цього фільму. У всякому разі - все американське кіно, але саме воно, на відміну від елітарного європейського, і формувало образ гея в масовій свідомості.Гей як ізгойОднак почалася історія квір-кіно саме в Європі в 1919 році з німецького фільму «Не такий як усі», знятого в рамках кампанії за декриміналізацію гомосексуальності. Продюсером і сценаристом картини був піонер сексології Магнус Гіршфельд, який після низки самогубств, скоєних його пацієнтами-гомосексуалами, в 1897 році заснував в Берліні Науковий гуманітарний комітет - так розпочалося перше в історії рух по боротьбі за права ЛГБТ+. Комітет боровся за скасування 175-го параграфа Кримінального кодексу Німеччини, за яким «неприродний блуд між чоловіками» карався тюремним ув'язненням. Протягом 20 років Хиршфельд подавав петиції до німецького парламенту з вимогою скасувати гомофобний закон, всякий раз пояснюючи, що гомосексуалами не стають, а народжуються. Хоча його петиції підтримували тисячі вчених, лікарів, письменників по всій Європі, включаючи Альберта Ейнштейна, Еміля Золя, Райнера Марію Рільке, Льва Толстого і Карла Каутського, парламент їх регулярно відхиляв."Не такий як усі". Режисер Ріхард Освальд, 1919 / фото Richard-Oswald-ProduktionТоді Хиршфельд вирішив, що його передові ідеї можна донести тільки самим передовим методом - за допомогою кіно, - і написав сценарій першого фільму з головним героєм-геєм. Як сюжету для фільму була обрана історія з гей-журналу Der Eigene, який виходив в Німеччині з 1896 року. Крім фотографій напівоголених чоловіків там публікувалися сентиментальні розповіді про трагічну любов. Одна з таких історій і лягла в основу фільму.Скрипаль Пауль Кернер, що приховує свою гомосексуальність, вирішується завести відносини з закоханим в нього учнем, але тут же стає жертвою шантажиста. У фільмі є вся історія життя Кернера - виключення зі школи за роман з однокласником, безрезультатні спроби вилікуватися від гомосексуальності, зрада друзів і колег, переслідування поліції і, нарешті, самогубство. Але головною стає сцена, в якій сам Хиршфельд читає лекцію про гомосексуальність: «Людина зовсім не винен в своїй орієнтації. Це не порок і не злочин, навіть не хвороба, а один з прикордонних випадків, які так часто зустрічаються в природі. Гомосексуал страждає не від свого стану, а від осуду оточуючих, яке перетворилося в нову полювання на відьом».Фільм дійсно викликав бурхливу реакцію, але не ту, на яку розраховували його автори: режисера Ріхарда Освальда звинуватили в пропаганді «гомосексуальності - єврейського пороку - серед дітей», закон про «неприродному блуді» не скасували, зате ввели цензуру в кіно.Незважаючи на це, «Не такий як усі» з успіхом прокотився по Європі, включаючи навіть СРСР, куди потім на запрошення наркома Семашка їздив з лекціями і сам Хиршфельд, і навіть породив хвилю європейських гей-драм про романтичні ізгоїв, які страждають через ( ні) розділеної любові ( «Міхаель», 1924; «Пол в кайданах», 1928; «Дівчата в уніформі», 1931).Тим часом Голлівуд знайшов свій образ для гея - аж ніяк не драматичний.Гей як посміховиськоНа початку XX століття американська громадськість і преса серйозно стурбовані кризою маскулінності - їх дуже хвилювали «ніжні студенти, які взяли моду носити в рукавах носові хустки і пудрити носик» - тобто геї. Але назвати їх у пресі було ніяк неможливо, оскільки всі слова, що позначали гомосексуала, були заборонені цензурою. Той же Магнус Гіршфельд, який приїжджав на початку століття в США з лекціями по сексології для вчених, дивувався: «Такі освічені люди і такі дурні! Трохи не падають в обморок при одному згадуванні гомосексуальності». Для Тех-Кого-Не-Можна-Називати існували евфемізми - sissy (неженка), pansy (жінкоподібний) і lavender (лавандовий).Газети були сповнені оголошеннями докторів, радили лосьйони, настої і методичні посібники, щоб «з неженки перетворитися назад в чоловіка». Журналісти ж пропонували вибрати інший шлях боротьби з гомосексуальністю: «Крім примусового футболу, кращою зброєю проти жіночного типу чоловіки є сміх». У Голлівуді скористалися саме їм.Справжні чоловіки повинні були бути сильними, впевненими і демонстративно байдужими, тому геї на екрані стали манірними, полохливими, істеричними дизайнерами, хореографами, перукарями і флористами, в загальному, представниками вважалися жіночими професій. Цей образ підтримував поширене тоді уявлення про гомосексуальність як про гендерну інверсії: Гомосексуали приписувалося обов'язкове бажання бути - чи стати -похожім на жінку, а думка про те, що нежіночною чоловік може бути геєм, просто не допускалася.Квінтесенцією голлівудських неженок став дизайнер костюмів в мюзиклі «Бродвейська мелодія», що отримав «Оскар» за кращий фільм в 1930 році. Нервовий, трепетний і образливий модельєр з тонкими зап'ястями і вусиками, істерично скаржиться на російських танцівниць, недостатньо дбайливо носять його капелюхи. У відповідь на закид, що він зробив їх занадто широкими, модельєр каже, що проектує одяг, а не двері в театрі. «Звичайно, - заявляє йому прибиральниця, - тоді всі двері в театрі були б лавандовими».Дизайнерами і танцівниками (як в «Називай її дикою», 1932, де була показана перша в американському кіно сцена в гей-барі і навіть пара лесбіянок), втім, справа не обмежувалася. Були лавандові аферисти, лавандові аристократи і навіть лавандові ковбої. У «старателів» (1923) такий ковбой замість того, щоб битися з ворогами, будує їм очі і посилає повітряні поцілунки. У «Мандрівник Заходу» (1927) поява такого ж ковбоя-неженки вже супроводжується титром: «Одна з помилок природи в країні, де чоловіки залишаються чоловіками».Цей образ проживе довше інших, частково втрачаючи карикатурність, але ніколи не втрачаючи її остаточно, він в якомусь сенсі живий і донині. Спадкоємцями голлівудських неженок 1920-1930-х стануть і краб Себастьян з діснєєвськой «Русалочки» (1989), і контрабандист Дрімлюг з «Діамантової руки» (1968), і Джек Воробей з "Піратів Карибського моря" (2003), і численні кращі друзі -геі головного героя, як Стенфорд Блетч з «Сексу у великому місті» (1998-2004), і Олівер з «Шалено багатих азіатів» (2018).Але це буде потім, а в американському кіно з 1934-го гей-посміховисько перетвориться в перверсивного лиходія.Гей як загрозаНа початку 1930-х у відповідь на «екранні непристойності» (сцени сексу, оголені тіла, обсценна лексика - ну і персонажі-геї, звичайно) консерватори по всій Америці стали загрожувати бойкотом кінотеатрів і закликали уряд ввести держцензури. Голлівудські продюсери віддали перевагу ввести звід правил, який буде складено за їх замовленням. Так що склав документ колишній глава Республіканської партії і старійшина пресвітеріанської церкви Уілл Хейс увійшов в історію, а з екрану потрібно «прибрати всіх збоченців». Виняток допускалося тільки одне: збоченцями могли бути безумовно негативні персонажі. Так все нешкідливі танцюристи і флористи з мюзиклів разом перетворилися в убивць, гвалтівників і психопатів, а гомосексуальність стала синонімом божевілля і зловмисності.Після такої перекваліфікації персонажам-геям стали доступні самі що ні на є гетеросексуальні жанри - військовий трилер (жінкоподібний маніяк-нацист в «Диверсант», 1942), класичний нуар (антиквар в «Мальтійському соколі», 1941), фільм жахів (виглядає як справжня драг-квін титульний лиходій в «Масці Фу Манчу», 1932) і так далі.Однак до кінця 1940-х геїв перестали пускати і в лиходії. Кодекс Хейса в своєму розвитку заборонив навіть натяки на «збочення», тобто гомосексуальність, хоча б і пародійно-карикатурна, повинна була зникнути з екрану. З життя, втім, теж.Гей як неіснуючий персонажУ 1950 році голова Республіканського національного комітету Гай Джордж Габріелсон сказав, що «сексуальні збоченці, які проникли в наше уряд в останні роки, так само небезпечні, як і комуністи». Так почалися активні переслідування гомосексуалів, які отримали по аналогії з «комуністичною загрозою» прізвисько «лавандова загроза». Тисячі підозрюваних в гомосексуальності втратили роботу, гомосексуальність була включена в перелік психічних розладів, поліцейські почали рейди по місцях, де збиралися геї, били їх, арештовували і шантажували. Гомосексуали, і раніше не афішували свою орієнтацію, почали активно прикидатися гетеросексуалами.Зрозуміло, гомофобія і стрейтвошінг відбилися в кіно.Геї повинні були перевиховатися навіть в екранізаціях. Спивається гомосексуал з роману перетворювався в письменника в кризі ( «Втрачений вікенд», 1945), жертва гомофобії - в жертву антисемітизму ( «Перехресний вогонь», 1947), композитор-гей - в композитора-гетеросексуала («Пісня в серці», 1948) , гомосексуальний приятель головної героїні - в її романтичного коханця («Сніданок у Тіффані», 1961).Втім, як говорила потім сценаристка «Марні», «Кабаре» і «Розквіту міс Джин Броді» Джей Прессон Аллен, «слідувати кодексу - не ракета будувати, хлопці там були не з геніїв, і при бажанні їх можна було перехитрити». Кіно навчилося позначати орієнтацію персонажа, залишаючись невразливим для цензури.Так, наприклад, Вільям Уайлер на зйомках «Бен-Гура» (1959) пояснив артистам, що Мессала при зустрічі пожирає очима Бен-Гура тому, що в юності вони були коханцями. А в «Червоній річці» (1947) є сцена, де ковбої чистять револьвери один одного. За розповідями, її ледве зняли, тому що вся група починала реготати щоразу, коли один з акторів вимовляв репліку: «Хочеш подивитися мій револьвер?»Як кінематографісти навчилися ховати геїв, так глядачі навчилися знаходити фільми із захованими геями. Що «Червона ріка», що «Бен-Гур» стали культовими в середовищі геїв, які ходили на сеанси в тому числі і для того, щоб познайомитися. Завзяті борці за моральність скаржилися куди слід, що на деякі фільми збирається «сумнівна аудиторія у великій кількості» і що потрібно перевірити ці фільми на наявність перверсій. Цензори перевіряли, але причепитися ні до чого не могли.Фільми про закритих геїв гомофобію, звичайно, не викорінили, але гомосексуали, завдяки кінотеатрам, вперше за довгий час усвідомили свій потенціал як спільноти.Гей як реальністьВихід гомосексуальних персонажів з шафи, як і за сорок з гаком років до цього, стався в Європі, і знову за участю фільму 1919 року «Не такий як усі»: в 1961 році у Великобританії вийшов його вільний ремейк під назвою «Жертва». Головну роль гея, який відмовляється ховатися і кидає виклик суспільству, зіграв прихований гей Дірк Богард, який особисто вписав в сценарій сцену з камінг-аутом свого персонажа. Свою участь в ризикованому для кар'єри проект він прокоментував так: «Хтось повинен був сказати, що закон" проти гомосексуалів "це" закон на користь шантажистів ". Думаю, цей фільм багатьом полегшить життя ». Богард мав рацію: вражені фільмом виявилися не тільки британські критики, які хвалили сміливість творців, які показали, що положення геїв в країні порівняй рабству, а й британська влада, які незабаром після його виходу заснували Комітет з гомосексуальним злочинів. Після багаторічних розслідувань в 1967 році цей комітет уклав: секс з обопільної згоди між повнолітніми чоловіками і між повнолітніми жінками не є злочином.В Америці, де кодекс Хейса був остаточно скасований лише в 1967-му, серйозний удар по гомофобії кіно зуміло завдати тільки через рік після Стоунволлскіх бунтів 1969 року. Тоді у відповідь на черговий рейд відвідувачі нью-йоркського гей-бару дали відсіч поліції, що виявилося початком руху за права ЛГБТ + в його сучасному форматі. А в 1970-му вийшов фільм «Хлопці в групі» (інший переклад назви - «Оркестранти»). Компанія нью-йоркських гомосексуалістів збирається, щоб відзначити день народження одного з них, а далі все відбувається в дусі п'єс Олбі і Вільямса: пісні, танці, провокаційні ігри, крики, сльози, п'яні монологи. Вперше в історії кіно на одному екрані з'являється стільки відкрито гомосексуальних персонажів - разом з їх депресіями, невпевненістю в собі, самознищенням і навмисним сарказмом. І виявляється, що все це не природжені властивості геїв, а наслідки їх життя поза шафи в гомофобних суспільстві. Фільм, втім, піддався критиці з боку борців за права геїв. Один з них, журналіст Артур Белл, критикуючи в The New York Times занадто манірну гру акторів, яка, мовляв, підтримує старі стереотипи про геїв, писав, що «всім хлопцям в групі пора б вже відправитися на той світ».П'ятеро з «Хлопців» через кілька так і зроблять - разом з багатьма і багатьма тисячами геїв вони помруть від СНІДу.Гей як самогубецьУ кіно гомоcексуали почали повально вмирати задовго до епідемії ВІЛ. Парадоксально, але епідемія кіносмертей почалася в 1961 році, коли кодекс Хейса, перед тим як остаточно почити, поступово дозволив кіно бачити і показувати секс, міжрасові відносини, аборти і, нарешті, «обережно розсудливо і стримано» - гомосексуалів. Першим скористався дозволом Вільям Уайлер, який отримав «Оскар», коли приховав гомосексуалів в «Бен Гурі», а тепер, набравшись розсудливості і стриманості, зняв фільм «Дитячий час» (1961) про прихованих лесбіянок, та ще з голлівудськими зірками Одрі Хепберн і Ширлі Маклейн. Героїня Маклейн усвідомлює свою гомосексуальність, визнається в любові подрузі, а потім накладає на себе руки. Бо вважає себе «брудної і хворий». І це не дивлячись на запевнення подруги (не який-небудь, а Одрі Хепберн!), Що все добре. Критик журналу Films In Review теж не повірив Хепберн: «Хепберн каже, що практикуючі лесбіянство НЕ приречені на смерть, - це не так, лесбіянки весь час накладають на себе руки або сходять з розуму». «Дитячий час» не приніс Уайлер нового «Оскара», зате заклав традицію - на довгий час кіношні гомосексуали виявилися зобов'язані до кінця фільму померти.Геї перерізали собі горло ( «Рада і згоду», 1962), ковтали таблетки ( «Грай як по писаному», 1972), стрілялися ( «Сержант», 1968) і навіть потрапляли під падаюче дерево ( «Лис», 1967). За підрахунками кінознавця Віктора Руссо, в 1981 році написав перше в світі дослідження про гомосексуальність в кіно, 70% екранних гомосексуалів з 1961 по 1978 рік наклали на себе руки. І це було цілком зрозуміло: в суспільній свідомості гомосексуали, як і раніше були хворими, асоціальними, нещасними людьми, які своїм способом життя прирекли себе на вічне страждання, а фінальна загибель - це спосіб колективного Голлівуду виказати своє співчуття.А коли в 1981 році діагностували перші випадки нової хвороби, спочатку названої «імунодефіцитом гомосексуалістів», Голлівуд і зовсім замовк. Суспільство пояснювало хвороба - буквально по голлівудському лекалом - природною схильністю гомосексуалів до суїциду (мовляв, вести такий спосіб життя можуть тільки самовбивці) і їх в цілому невеликий живучістю. Як сказав тоді майбутній кандидат в президенти Пет Б'юкенен, який пропонував переселити інфікованих гомосексуалів в спеціальні табори: «Чому дивуватися, гомосексуали схильні до безладних зв'язків, самогубства і сатанізму». У цій обстановці найбільші голлівудські студії протягом 1980-х відмовилися фінансувати фільми, що містять ВІЛ-проблематику, називаючи їх «некасові матеріалом».Така ситуація буде зберігатися до 1993 року, коли вийде «Філадельфія» з Томом Хенксом у ролі гомосексуала-адвоката, засудили фірму, яка звільнила його з-за діагнозу ВІЛ.Гей як коханецьФільм «Філадельфія» зібрав оберемок «Оскарів» і вперше в мейнстрімному кіно показав геїв мужніми людьми. Головні герої не манірні, що не налякані, не страждають через свою сексуальність, вони улюблені батьками і друзями і готові боротися з вироком, винесеним гомофобним суспільством.Це був абсолютно новий образ для Голлівуду, але не для режисерів-гомосексуалів, які ще в 1980-і кинули виклик ігнорує їх Голлівуду і почали знімати кіно про епідемію - і взагалі геїв - самі.Появі першого фільму про епідемію ВІЛ світ зобов'язаний дешевим відеокамер, які почали випускати в середині 1980-х і завдяки яким зняти фільм стало можливо, не проходячи через голлівудську м'ясорубку. Якраз на таку камеру і на $ 250 тис., Зібраних по друзям і родичам, Білл Шервуд зняв в 1984 році ромком «Прощальні погляди». Головний герой (Стів Бушемі), інфікований ВІЛ гей, живе в крихітній квартирі в Нью-Йорку, а доглядає за ним його колишній коханець. Хоча Шервуд першим в кіно показав, що люди з ВІЛ не демони, якими їх виставляють ЗМІ, головним для нього була не стільки епідемія, скільки відносини героїв. У Шервуда закохані чоловіки вперше на екрані виявилися не функціями їх орієнтації, а живими людьми зі страхами, дурними характерами, хворобами і поганим смаком в музиці. Його герої приймають свою маргінальність і пишаються нею. Кінознавець Рубі Річ, в 1992 році придумала термін «нове квір-кіно», яка об'єднувала режисерів-геїв, вважала, що Шервуд став би на чолі цієї течії, якби не помер від СНІДу в 1990 році.Його місце зайняли Тодд Хейнс, Гас Ван Сент і Грегг Аракі, c різних сторін показали образ закоханого гомосексуала. У Хейнса в «Оксамитової золотій жилі» (1998) він злегка одержимий, у Ван Сента в «Моєму особистому штаті Айдахо» (1991) - меланхолійний, а у Аракі в «оголені дроти» (1992) - зовсім злетів з котушок. Тоді ж закохані гомосексуали стали масово з'являтися в європейських і азіатських фільмах. Вонг Карвай зняв картину про двох китайців, що застрягли без гроша в Аргентині, які постійно сваряться і знову сходяться ( «Щасливі разом», 1997), Педро Альмодовар про трьох геїв і трансгендерною жінці, які закохані і не можуть поділити один одного ( «Закон бажання », 1986), а Франсуа Озон про підлітка, який закохується в лісника, який тримає в підвалі труп (« Кримінальні коханці », 1999). Шокуючи і дратуючи, ці режисери знімали гомосексуальну любов дуже відверто, що забезпечило їм не тільки нагороди всіх світових фестивалів, а й увагу мейнстримного глядача. А за ним і голлівудських студій, які, розгледівши комерційний потенціал фільмів про гомосексуалів, редукували весь радикалізм нового квір-кіно до звичних мелодрам, тільки про геїв.Гей як хто завгодно«Гей-кіно - це не просто гомосексуальні герої в кадрі, справа не тільки в змісті, але і в формі, яка протилежна формі масових фільмів про гетеросексуалів», - говорив Тодд Хейнс в 1993 році, після прем'єри свого фільму «Яд», алегорії епідемії ВІЛ. Звертаючись до Хейнсу - і до всіх режисерам нового квір-кіно, - критик Variety тоді ж сказав: «Чому не можна зняти фільм, який був би зрозумілий звичайному гетеросексуальному мужику?» Через 20 років сам Хейнс став знімати рімейки голлівудської класики, на кшталт «Мілдред Пірс» (2011) і «Далеко від раю» (2002), а гей-фільми від «Горбатої гори» (2005) і «Харві Мілка» (2008) до «Назви мене своїм ім'ям» (2017) стали касовими хітами, зрозумілими будь-якому гетеросексуальному мужику.Є два типи оцінки такого стану справ. Одні вважають, що, влившись в мейнстрімне кіно, скроєна за старими шаблонами, гомосексуали позбулися власної ідентичності. «Дітки в порядку» (2010) - не стільки про кризу у відносинах двох одружених жінок, скільки про проблему батьків і дітей, «Фаворитка» (2018) - не про любовний трикутник лесбіянок, а про природу влади, а «З любов'ю , Саймон »(2018), недавній суперхіт про школяра-гея, - звичайний ромком про невеликі труднощі дорослішання. Навіть «Життя Аделі» (2013) і «Місячне сяйво» (2016), рідкісні незалежні фільми на ЛГБТ+ тему, що стали хітами, відсувають гомосексуальність героїв на другий план, більше уваги приділяючи соціальній і расовій нерівності.Інші не бачать нічого поганого в «універсальних історіях», адже головне - репрезентація гомосексуалів на екрані, а з нею до сих пір все йде не дуже добре. Майже всі ЛГБТ+ персонажі, що з'являються на екрані, - білі успішні гомосексуали. Лесбіянки, бісексуали, трансгендерні люди як і раніше залишаються майже невидимими. Тому чим більше різних представників ЛГБТ+ показують в кіно, тим краще, і нехай хоч всі ці фільми будуть ромкомами.Насправді і перші, і другі демонструють минучий погляд на сексуальність. Сьогоднішній світ давно знає, що сексуальність - це шкала, і почав розуміти, що гендер - теж шкала. На екрані з'являються небінарні герої, не бачать необхідності в остаточному виборі. Поки це відбувається на телебаченні, але, з огляду на популярність Джулс з «Ейфорії» (2019-) і Тейлора Амбера Мейсона з «Мільярди» (2016-), Голлівуд теж скоро їх помітить.Джерело Коммерсант

Майже кожна країна у світі в той чи інший час своєї історії боролась із представниками ЛГБТ-спільноти найрізноманітнішими методами. Навіть шляхом повного фізичного винизення, як це було при фашистах але скільки б геїв чи лесбійок не було знищено - кожного року народжувались нові. Це відбувається всю історію людства. Згодом, кожна країна звертається до науки і розуміє, що боротись із гомосексуальністю - немає сенсу. Людина - частина природи, а у екосистемі - вже зараз у більшості видів тварин зафіксовані різні сексуальні орієнтації та навіть гендерні ідентичності, особливо серед ссавців, до яких й належить людина розумна. Тобто - ми з вами. Тож, чи розумно боротись із іншими сексуальними орієнтаціями? Розберемо на прикладі США. Жерці та жертви маккартистської сексуальної контрреволюції, що призвела до кривавих знищень геїв у Сполучених Штатах Америки. Сімдесят років тому над США зійшла зірка Джозефа Маккарті. Нічим не примітний сенатор 9 лютого 1950-го приголомшив учасниць Республіканського жіночого клубу в містечку Уілінг, штат Західна Віргінія, повідомивши, що в Держдеп проникли 205 комуністів. Мова Маккарті - символ «червоної паніки», антикомуністичного полювання на відьом, епохи чорних списків. Але мало хто пам'ятає, що в тому ж 1950-му роль головного борця за американізм у Маккарті спробував перехопити Джон Періфуа, заступник держсекретаря з адміністративних питань, типу начальника відділу кадрів Держдепу. Періфуа розкрив у своєму відомстві «гомосексуальне підпілля» і вже вичистив зі служби 91 «збоченця». Політична реакція вийшла на війну за моральність своїх громадян.Дві паніки - «червона» і «лавандова», зобов'язана своїм ім'ям сенатору Дірксеном, іменували геїв «лавандовими хлопцями», - йшли рука об руку. Неважливо, що компартія вважала гомосексуальність буржуазним декадентством: для «яструбів» кожний «підор» був безумовним «комі». Глава національного комітету Республіканської партії Гай Габріельсон заявляв: «Збоченці настільки ж небезпечні, як комуністи». І ось вже підкомітет Сенату в березні 1950-го розслідує обставини прийому гомосексуалів на держслужбу. Інструкції Держдепу і указ президента Ейзенхауера (1953) оголошують «сексуальних збоченців» поряд з «п'яницями, морально нестійкими і фінансово безвідповідальними особами» загрозою національній безпеці. Безліч держслужбовців - приблизно до 6 тисяч - втрачають роботу і репутацію. Приватний сектор не відстає в полюванні на «лавандових».Гомофобія виправдовувалася двома доказами. Один цілком раціональний. У країні, де гомосексуальність криміналізована, гомосексуал, допущений до державних секретів, - легкий об'єкт для шантажу і вербування. Буває. Маккартісти любили згадувати знаменитого подвійного агента - австро-угорського полковника Редля, але ось приклади свіжіше привести важко. Та й шантажували гомосексуалів, як покаже практика, агенти не стільки КДБ, скільки ФБР.Другий резон божевільний: комуністи поширюють збочення серед молоді, перетворюючи її в свою п'яту колону. У чому тут справа? У американського антикомунізму - потужна релігійна основа. «Червоні» - перш за все, безбожники, сатаністи. Ті, хто побував в СРСР в 1920-1930-х, розповідали - хто із захопленням, хто з жахом - про плоди сексуальної революції. Від цивільних шлюбів до унікальної в світовій практиці декриміналізації гомосексуальності. «Яструбам» 1950-х було плювати на те, що з тих пір сексуальна революція змінилася контрреволюцією і гомосексуальність з 1934-го в Радянському Союзі знову кримінальна.Не бентежило їх і те, що - теоретично - не просто втручання в інтимне життя громадян, а її державне регламентування кричуще суперечить принципу індивідуалізму, що лежить в основі якраз тієї версії американізму, яку сповідували антикомуністи. Гримуча суміш пуританства, мобілізаційного пафосу Холодної війни і ненависті консерваторів, як правило, представляли глибинну Америку, до вашингтонським розумникам, не могла не рвонути. Рузвельтовская ліберальна «революція» змінилася «контрреволюцією», а логіка будь-якого терору передбачає, що коло жертв повинен невблаганно розширюватися. І будь-який терор не варто персоніфікувати, ототожнюючи його хоч з Єжовим, хоч з Маккарті. Чи не подай голос Періфуа, хтось інший, подібний до нього, обов'язково б оголосив гомосексуальності священну війну, яка до того моменту вже нишком велася в Держдепі протягом мінімум двох років.Джон Періфуа, 1955 / Фото Howard Sochurek / The LIFE Picture Collection via Getty ImagesПравою рукою Маккарті в 1953-му став журналіст Ховард Рашмор, якого сенатор назвав «одним з найбільших американців»: талановитий, яскравий і страшний чоловік. Палкий комсомолець і профспілковий працівник, що виріс в убогості, в 22 роки вибився в золоті пера компартії, писав про кіно в партійному органі «Дейлі Уоркер». А в 26 років розійшовся з партією в оцінці «Віднесених вітром» (1939), радикально змінив переконання і миттєво став зіркою ультраправої журналістики. У 1947-му він - ключовий свідок на слуханнях Комісії з розслідування антиамериканської діяльності, де авторитетно називає комуністами Чарлі Чапліна, Едварда Робінсона, Кліффорда Одетса і Дальтона Трамбо. На його совісті - самогубства двох чоловік, названих їм таємними комуністами.Посварившись з Маккарті по суто особистих причин, він продовжив хрестовий похід Періфуа, перенісши його на територію шоу-бізнесу. У тому ж 1953-му він - головний редактор щойно заснованого Робертом Харрісоном таблоїду Confidential, який швидко перетворив життя Голлівуду в справжній кошмар.Журнал Confidential, 1957–1958Газета базувалася в Нью-Йорку, але Голлівуд був обплутаний щільною мережею її інформаторів: повій, приватних сищиків, поліцейських, коридорних. З Confidential співпрацювали і актори - причому не тільки невдахи, а й цілком знаменитості, які здійснювали помсту конкурентам. Інформацію зливали навіть стовпи суспільства: колумністка Флорабель Мьюр, продюсер Гаррі Кон. У січні 1955-го Confidential обзавівся в Лос-Анджелесі розшукових агентством Hollywood Research Ink на чолі з 26-річною рудою красунею Марджорі Мід - племінницею Харрісона, яку називали «найстрашнішою людиною в Голлівуді».Мід поставила політико-сексуальне шпигунство на промислову основу, використовуючи численні технічні новинки в області підслуховування і підглядання, а боротьбу за моральні ідеали американізму - на комерційну платформу. Confidential задовольнявся доходами від продажів, хоча тираж його досяг 5 млн екземплярів, а практикував відвертий шантаж. Роздобувши компромат на знаменитість, представники журналу відвідували жертву з пропозицією за винагороду утриматися від публікації. Якщо об'єкт шантажу опинявся незговірливий, він дізнавався про те, що є одночасно збочинцем, комуністом «лавандового кольору», ексгібіціоністом, алкоголіком, а на додачу б'є дружину. До цього моменту соціально-політична обстановка так вдало склалася, що звичайну пристрасть до скандалів з життя зірок читач цілком міг виправдовувати цивільним обуренням.Эстес Кефовер у стенда с конфискованными ножами, 1957 / фото Granger/DIOMEDIAОднак Рашмора не влаштовувало переважання в Confidential сексуального контенту над політичним. На відміну від Харрісона, викриття він розглядав як шлях до вищої ліги, а не спосіб збільшити тираж таблоїду. Останньою краплею стала відмова Харрісона публікувати текст про роман колишньої першої леді - 71-річної Елеонори Рузвельт - з чорношкірим шофером. Рашмор, широко відомий в колах колекціонерів порнографії, обізвав Харрісона «порнографом» і покинув журнал. Подальші його спроби стати по-справжньому впливовою персоною були і зовсім нерозумні, і в результаті він став персоною нон грата і для шефа ФБР Гувера. 3 січня 1958 го під комбінованим впливом амфетамінів та алкоголю Рашмор пустив собі кулю в скроню в салоні нью-йоркського таксі, попередньо застреливши дружину. Втім, зірка Харрісона і Confidential теж незабаром закотилася, нехай і не так ефектно.Однак ідея Confidential виникла не на порожньому місці, тому й не пропала, а просто змінила поле реалізації. Спецкомітет Сенату з організованої злочинності, який очолив сенатор Естес Кефовер, виник в 1950-му, і телетрансляції його засідань стали національним хітом. Припавши до екранів, Америка з жахом спостерігала за показаннями актриси Вірджинії Хілл, коханки гангстера Багсі Сігела. Так американці дізналися про всевладдя мафії, криміналізацію профспілок, багаторічній діяльності «Корпорації вбивств».Фредрік ВертамКефовер заздрив лаврів Маккарті і голів Комісії з розслідування антиамериканської діяльності. Тому, розібравшись з мафією, він очолив настільки ж сенсаційну Комісію з проблеми молодіжної злочинності, оголошеної напастю Америки. І - хоча тема не сприяла цьому - робота комісії вписалася в моралізаторсько-фашизоїдного тренд пошуків ворогів, развращающих і послаблюють Америку.Звичайно, згубники молоді знайшлися в Голлівуді - і тут все було дуже серйозно: кіно - всесвітня вітрина США. Наприклад, скандал викликали «Шкільні джунглі» Річарда Брукса: впливова журналістка Хедда Хоппер, пов'язана з ФБР, визнала, що фільм, «показуючи гірші сторони американського життя», «принесе багато шкоди в світовому масштабі». Виникли проблеми і в інших фільмів.«Спокушання невинних» Фредріка Вертама, 1954 / фото Rinehart & CompanyКефовер заздрив лаврів Маккарті і голів Комісії з розслідування антиамериканської діяльності. Тому, розібравшись з мафією, він очолив настільки ж сенсаційну Комісію з проблеми молодіжної злочинності, оголошеної напастю Америки. І - хоча тема не сприяла цьому - робота комісії вписалася в моралізаторсько-фашизоїдного тренд пошуків ворогів, развращающих і послаблюють Америку.Звичайно, згубники молоді знайшлися в Голлівуді - і тут все було дуже серйозно: кіно - всесвітня вітрина США. Наприклад, скандал викликали «Шкільні джунглі» Річарда Брукса: впливова журналістка Хедда Хоппер, пов'язана з ФБР, визнала, що фільм, «показуючи гірші сторони американського життя», «принесе багато шкоди в світовому масштабі». Виникли проблеми і в інших фільмів.Хедда Хоппер, 1944 / фото CBS via Getty ImagesКефовер заздрив лаврів Маккарті і голів Комісії з розслідування антиамериканської діяльності. Тому, розібравшись з мафією, він очолив настільки ж сенсаційну Комісію з проблеми молодіжної злочинності, оголошеної напастю Америки. І - хоча тема не сприяла цьому - робота комісії вписалася в моралізаторсько-фашизоїдного тренд пошуків ворогів, развращающих і послаблюють Америку.Звичайно, згубники молоді знайшлися в Голлівуді - і тут все було дуже серйозно: кіно - всесвітня вітрина США. Наприклад, скандал викликали «Шкільні джунглі» Річарда Брукса: впливова журналістка Хедда Хоппер, пов'язана з ФБР, визнала, що фільм, «показуючи гірші сторони американського життя», «принесе багато шкоди в світовому масштабі» (докладніше). Виникли проблеми і в інших фільмів.Про те, хто більше всіх винен в нігілізмі і жорстокості юних правопорушників, Кефовер дізнався від головного експерта своєї комісії психіатра Фредріка Вертама, автора бестселера «Сіверщина невинних» (1954). Досліджуючи малолітніх пацієнтів психіатричних клінік, він (як з'ясується в наші дні) підтасовував отримані дані заради сенсаційного висновку: до садизму, мазохізму, мастурбації, гомоеротіке, расизму, фашизму і сексизму підлітків схиляють комікси.Зліва направо: Shadow, 1945 рік, Crime SuspenStories, 1950 рік, The Vault Of Horror, 1953 рік, Shock SuspenStories, 1954 рікСаме на фантастичних, кримінальних і жахливих коміксах зосередилася комісія в квітні 1954 го. Найяскравіше вистави Сенат не бачив: як речові докази в залі, де проходили слухання, були виставлені десятки незграбних журнальчиків. На відміну від інших слухань, обвинуваченими виступали не стільки автори і видавці коміксів - хоча і вони допитів не уникли, - скільки їх герої. Верт викрив Зену і інших «королев джунглів» у схилянні «важко дихаючих підлітків» до розпусти і грабежу. Оголосив Супермена садистом, впиватися безкарністю, і фашистом, узурпує монополію на насильство. Чудо-жінку - адептки садомазохистского бондажа і лесбіянкою. А Бетмена і Робіна - «лавандової» парочкою, яка втілює «вологу мрію двох гомосексуалістів про життя удвох».Суд над коміксами увінчався адміністративними заходами. Асоціація продавців коміксів сформулювала свій кодекс, схожий з цензурних кінокодексом Хейса. Він табуйованих «недозволені сексуальні відносини, жорстокі любовні сцени і сексуальні ненормальності», а традиційні відносини наказував вінчати прославлянням святості шлюбу.І формально цей кодекс залишався в силі до 1989 року. Заборона на держслужбу для гомосексуалів - до 1991-го і змінився ліберальним, але лицемірним принципом: «промовч, і тебе не спитають». Тоді ж почалася і реабілітація жертв політичних чорних списків, відновлення їх імен в титрах старих фільмів. «Червоним» пощастило менше всіх: на відміну від геїв, організовані і впливові ліві зникли в США як клас.Подробиці про ключових осіб цих подійЗагибель професора МаттісенаФренсіс Отто Маттіс, 1947 / фото Constantin Joffe / Conde Nast via Getty ImagesПрезидент Спілки викладачів Гарварду, 48-річний Френсіс Отто Маттіс, автор класичної праці «Американський Ренесанс. Мистецтво і експресія в століття Емерсона і Уїтмена» (1941), викинувся з 13-го поверху бостонського готелю Manger 1 квітня 1950-го. Передсмертна записка свідчила: «Я пригнічений станом справ в світі. Я християнин і соціаліст. Я проти будь-якого порядку, який порушує ці принципи». Професор створив на пару з Орсоном Уеллсом комітет на захист переслідуваних профспілкових і політичних діячів - і виявився об'єктом цькування. Life назвав його «попутником комуністів», студенти вимагають усунути від керівництва Ліберальним клубом Гарварда, а ФБР пригрозив знеславити як гея.Розпуск ФотолігіАнджела Каломіріс, 1949 / фото: Roger Higgins / New York World Telegram Photograph Collection (Library of Congress)У легендарну Фотолігу Нью-Йорка, створену в 1936-му, входив колір світової соціальної фотографії - від Пола Стренд до Береніс Еббот. Могильником ліги стала назвала її гніздом змовників талановита фотограф Анджела Каломіріс (1916-1995), з 1942-го - секретний співробітник ФБР, який схвалив її вступ в компартію і відшкодовувати їй партійні внески. З-під прикриття вона вийшла в 1949-му, виступивши свідком на процесі 11 лідерів нью-йоркського комітету компартії. На підставі її свідчень Фотоліга була оголошена підставний організацією компартії і вимушено саморозпустилася. Своє рішення зрадити товаришів Каломіріс пояснила досить абстрактно: бажанням «бути героїнею». Реальність була простіше і сумніше. ФБР шантажував Каломіріс як лесбіянку, змусило здати кілька жінок-поліцейських, включаючи її подругу Йетті Кон, яких з ганьбою вигнали зі служби. Після процесу Каломіріс, кинута ФБР, проклята друзями і подругами, сховалася в Массачусетсі, де відкрила скромний пансіон.Показання Джерома РоббінсаДжером Роббінс, 1961 / фото Shutterstock Premier / FotodomСлаву хореографа номер один Роббинсу (1918-1998), керівнику трупи «Нью-Йорк Сіті балет», приніс мюзикл «Звільнення в місто». Він радикально реформував Бродвей, поєднавши традиції класики, джазу, бурлеску і «соціального балету» 1930-х. На допиті в Комісії з розслідування антиамериканської діяльності 5 травня 1953 го Роббінс зізнався, що три роки перебував у компартії і назвав шість однопартійців - акторів, сценаристів і критиків, - ніж прирік їх на чорні списки. Роббінс обезсмертити себе мюзиклами «Вестсайдська історія» (1957) і «Скрипаль на даху» (1964), а жертви не тримали на нього зла. Великий комік Зеро Мостел на питання, чи згоден він працювати з Роббінс, відповів: «Ми, ліві, які не складаємо чорних списків». Він прекрасно знав, що Роббінса змусили зрадити друзів, погрожуючи викриттям його гомосексуальності.«Шкільні джунглі»«Шкільні джунглі». Режисер Річард Брукс, 1955 / фото Metro-Goldwyn-Mayer (MGM)Фільм Річарда Брукса за романом Івана Хантера про вчителя англійської в бідному районі Нью-Йорка. Герой працює в школі, тероризованого покидьками, які в числі іншого зазіхають на його життя, і примудряється змінити стан справ на краще. Після влаштованого Хедден Хоппер скандалу (с. 12) посол США в Італії Клер Бут Люс домоглася - безпрецедентний випадок - відкликання фільму з Венеціанського фестивалю, оскільки він «викличе схвалення і підтримку місцевих комуністів». Журнал Time, що видається чоловіком Люс, відрубав: фільм «набагато більше, ніж комуністична пропаганда, відповідальний за відштовхуючий образ США в свідомості багатьох європейців та азіатів».Жертви ConfidentialМорін О'Хара / фото ZUMA PRESS / Alamy / ТАССConfidential оприлюднив причини звільнення заступника держсекретаря Самнера Уеллса: соратник Рузвельта загравав в поїзді з двома афроамериканськими провідниками. Виніс на публіку гомосексуальність актора Рока Хадсона і співака та піаніста Либераче. «Чому хітом Либераче повинна стати пісня:" Без розуму від хлопчиків "» - ці слова були винесені на першу смугу. Співачку і актрису Дороті Дендридж, зірку фільму «Кармен», що славився першим афроамериканским секс-символом, звинуватили в участі в оргії. В її цькування був явний расистський підтекст: Дендридж знялася у Франції в фільмі емігранта-комуніста Джона Беррі, де посміла цілуватися з білою людиною.Зрештою видавець Харрісон догрався: його звинуватили в «змові з метою поширення явною наклепу». Мільйонні позови подали відразу кілька зірок, включаючи «ексгібіціоніста» Роберта Мітчема, Морін О'Хара, нібито займалася сексом на балконі знаменитого лос-анджелеського Китайського театру, і Лізбет Скотт. Кар'єру Скотт, зірки Нуар за сценаріями - який збіг - голлівудських комуністів, Confidential підірвав. Розвідавши, що її телефон був нібито в записнику жінки, затриманої поліцією моралі в Голлівуді, таблоїд інкримінував Скотт «позаштатну роботу» в мережі лесбійської проституції. Заодно пригадав відвідування в Парижі кабаре Carroll's, улюбленого «амазонками»: співвласником клубу була бісексуальна антифашистські Марлен Дітріх - теж мішень Confidential.Суд тривав з серпня по жовтень 1957 го, спотикаючись на кожному кроці. Нью-йоркська юстиція відмовлялася видати Харрісона юстиції каліфорнійської. Ховаючись від приставів з повістками, 200 зірок, викликаних до суду, розлетілися з Голлівуду хто куди. Таблоїду вдалося відкупитися від декількох зірок, включаючи Либераче, і вони відкликали позови.Присяжні не змогли винести вердикт. Але Харрісону довелося заприсягтися, що він припинить копатися в брудній білизні. Незабаром він продав журнал, тиражі якого впали втричі.Джерело Коммерсант

Продюсер Максим Фадєєв порадів за геїв, які, як вважають на Заході, зменшують популяцію, але при цьому роблять її краще.Відомий російський співак і продюсер Максим Фадєєв дав велике інтерв'ю YouTube-каналі Metametrica, в якому розповів в тому числі про своє ставлення до ЛГБТ і зізнався, що до цієї спільноти, "на щастя", ніяк не відноситься. Але чомусь не особливо віриться,адже саме він продюсував відомий емо-гурт "КИТАЙ".Він обговорив з провідними теорію про те, що геї - це частина якогось біологічного популяційного процесу. Так, на Заході вважають, що гомосексуалісти, які фізіологічно не можуть мати дітей, таким чином сприяють боротьбі з перенаселенням планети, при цьому ще й підвищуючи якісний рівень популяції людей.Прихильники цієї теорії стверджують, що у людини, що не має дітей, більше часу залишається на творчість, музику і т. д. А значить, креативність людства зростає. Зокрема, про це говорить Білл Гейтс, який бачить в ЛГБТ вирішення демографічної проблеми планети.Максим Фадєєв не став коментувати цю теорію, але з сарказмом зазначив: "Я радий за них. Слава Богу, я не доживу".Тим часом геї, здається, дійсно піднімають рівень креативу в суспільстві. Але не у Росії, де їх суворо переслідають та порушують права.У європейській моді трапився довгоочікуваний прорив: бренд Gucci випустив чоловічі сукні. І не якісь там брутальні, а романтичного крою, з білим бантиком на талії. Модники тішаться: на вулицях в такому з'являтися вкрай стильно.Джерело ЦарГрад

Впливовий журналіст Карліс Стрейпс, який ніколи не приховував, що він гомосексуал, поділився своєю думкою і зверненням до латвійської громадськості до Національного день камінг-ауту (11 жовтня) під час обговорення короткометражного документального фільму "ЛГБТ, ти не самотній".У дискусії з героями документального фільму "ЛГБТ, ти не самотній" увагу громадськості було залучено до мобінгу, особливо до ЛГБТ-людей. В ході дискусії Стрейпс згадав про розвиток гей-барів, підставі Mozaīka і інших важливих моментах для ЛГБТ-спільноти.Гей-журналіст Карліс Стрейпс / фото TvNetСтрейпс розповів, що коли він переїхав до Латвії, тут було не так багато гомосексуалістів. Тому, коли він зустрів гея на ім'я Омар, вони вступили у відносини, хоча ніхто з них не був щасливий.Стрейпс народився в 1960 році, але він дізнався про свою сексуальну орієнтацію на початку і середині 1970-х років в Чикаго, де "вся необхідна інфраструктура вже була". В кінці дискусії ведучий Каспарс Залітіс запитав учасників, як можна надихнути тих, хто хоче зробити камінг-аут."Звертаючись до латвійського суспільства, а особливо до однієї конкретної частини - нераціонально, що в 2020 році в Латвії тільки дві публічні гей-персони - я і Едгар Ринкевич.Звичайно, є геї, але лише ті, кого не вважають сильно знаменитими. За його словами, в Латвії немає ні акторів, ні актрис, ні музикантів, ні спортсменів. Модератор вказав Стрепсу, що в Латвії є кілька інфлюенсеров, які зробили камінг-аут."Гаразд, але відносно акторів. Адже так багато акторів, про яких весь світ знає, що вони гомосексуальні", - сказав він.Стрейпс розповів, що одного разу вже запитав у Андрейс Жагарс і Нормунд Науманіса, яких вже немає в живих: "Чому ви ніколи не заявляли публічно, що ви геї?". Вони відповідали, що їх матері про це не знають."Я тоді сказав, що мама не така і дурна, якщо тобі 50 років і у тебе ніколи не було дівчини, напевно, вона про щось здогадується", - пояснив Стрейпс."Бути геєм - це не хвороба, не щось розпусної. Це просто спосіб життя людини, такий же, як і інші ... Виходьте" з шафи "! Бути" в шафі "у цьому контексті, це означає - весь час брехати тим, хто вас оточує. Це означає, що вам слід пам'ятати, що ви говорите..."- вважає телеведучий.У розмові, який доступний на Facebook-сторінці об'єднання Mozaīka брав участь Карліс Стрейпс, член правління Mozaīka Евіта Гоша, художниця Лайре Штерна, керівник програми про різноманітність латвійського філії Accenture Алда Зейла, а модератором був Каспарс Залітіс.Прем'єра фільму "ЛГБТ, ти не один" пройшла в червні цього року. Мета картини - інформувати суспільство про різної сексуальної орієнтації.Джерело TvNet

Папа римський Франциск підтримав визнання цивільних одностатевих союзів. «Гомосексуали мають право на сім'ю. Вони діти Божі. Нам потрібні закони про громадянські союзи, щоб таким чином захистити їх права », - заявив Франциск в документальному фільмі« Франческо».Прем'єра картини відбулася 21 жовтня на кінофестивалі в Римі. Режисер фільму - живе в США уродженець Росії Євген Афінеевскій - заявив The New York Times, що Папа Римський висловився про одностатеві союзи в розмові з ним. Коли саме це сталося, Афінеевскій не уточнив.Франциск неодноразово говорив, що католицька церква повинна цінувати всіх віруючих незалежно від сексуальної орієнтації. У 2010 році, будучи архієпископом Буенос-Айреса, він підтримав визнання цивільних одностатевих союзів в якості альтернативи гей-шлюбів. Але після обрання папою в 2013 році Франциск публічно не висловлювався на користь таких союзів. Цього не робив ніхто з понтифіків і до нього, відзначає Associated Press.Заява Папи Римського у фільмі «Франческо» надихнуло тих, хто вважає, що католицька церква повинна бути більш доброзичливою по відношенню до гомосексуалів. Один з прихильників цієї ідеї, американський священик і член ордена єзуїтів Джеймс Мартін назвав слова Франциска важливим етапом на шляху до підтримки представників ЛГБТ+, в тому числі серед католиків.Вітав заяву тата і генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш, який є віруючим католиком. «Генеральний секретар рішуче виступав проти гомофобії, так як людей ніколи не повинні переслідувати або дискримінувати тільки за те, кого вони люблять», - заявив Reuters офіційний представник ООН Стефан Дюжаррік.Британська некомерційна організація Ozanne Foundation, яка виступає за визнання церквою прав представників ЛГБТ+, заявила, що позиція тата «дасть надію мільйонам пар гомосексуальних жінок і чоловіків і дозволить їм усвідомити, що у них є право на сім'ю». Втім, деякі захисники прав ЛГБТ + відреагували на слова Папи більш стримано, засумнівавшись, що вони змінять католицьку доктрину.Консервативна гілка католицької церкви слова Франциска сприйняла передбачувано негативно. «Заява Папи явно суперечить позиції церкви про одностатеві союзи. <...> Церква не може підтримувати прийняття об'єктивно аморальних відносин », - сказав The New York Times єпископ американського міста Провіденс Томас Тобін. Представник архиєпархії Нью-Йорка Ед Мехманн назвав висловлювання понтифіка «серйозною помилкою».«Мабуть, це перший раз, коли тато Франциск публічно зайняв позицію за певним морального аспекту проти доктрини церкви. Немає сумнівів в тому, що це посилить існуюче в католицькому світі замішання і стане їжею для тих, хто стверджує, що тато, по крайней мере в приватному порядку, пропагує або підтримує єресь», - заявив The Washington Post глава консервативного католицького фонду «Лепанто» Роберто де Маттеї.The New York Times зазначає, що, незважаючи на слова підтримки на адресу гомосексуалістів, тато Франциск не робив кроків, щоб змінити офіційну політику церкви на цей рахунок. Сама по собі заява понтифіка не впливає на католицьку доктрину, запевнив священик-єзуїт, близький прихильник понтифіка Антоніо Спадаро. Але, як припускає The New York Times, слова Франциска можуть надати великий вплив на дебати з приводу визнання одностатевих пар католицькою церквою.Ватикан вважає гомосексуальні акти гріхом. Католицька церква закликає гомосексуалів до цнотливості, але вчить ставитися до них з «повагою, співчуттям і чуйністю». У той же час це повага «не може привести до схвалення гомосексуального поведінки або до юридичного визнання гомосексуальних союзів», говорить позиція Ватикану, прийнята в 2003 році папою Іоанном Павлом II. Браком католицька церква визнає тільки союз чоловіка і жінки.Джерело Meduza

Житель США розповів, як він помилково сходив на побачення з геєм. Він опублікував історію на Reddit. В середині жовтня житель США вперше прийшов у фітнес-клуб. Там до нього підійшов незнайомий чоловік і допоміг освоїтися в залі. Незабаром вони розговорилися, з'ясували, що у них багато спільного, й обговорили відкриття нового ресторану. У четвер, 22 жовтня, чоловіки вирішили сходити в нього.У суботу, 24 жовтня, нові знайомі разом пішли в ресторан. «Вечеря пройшла просто чудово, ми прекрасно провели час», - згадує автор публікації. В кінці вечора новий знайомий користувача Reddit наполіг на тому, що повністю оплатить вечерю. «Раз вже я покликав тебе на побачення, то хочу заплатити за обох», - пояснив він. Несподівана заява шокувала чоловіка. Весь цей час він був упевнений, що вечері в ресторані разом - це дружні зустрічі.З'ясувалося, що друг, якого чоловік зустрів в фітнес-клубі, гей. «Ми від душі посміялися над незграбною ситуацією і залишилися друзями. Наступного тижня ми знову підемо кудись разом, тепер уже в якості приятелів», - розповів чоловік.Раніше повідомлялося про гея з Великобританії, який зробив припущення колишньому коханому своєї дочки. Та зізналася, що вона не проти відносин батька і колишнього коханця, якщо вони щасливі разом.Джерло Лєнта

Василь, 45 років, уролог в NHS, Львів, УкраїнаСвою сексуальність на батьківщині я приховував. Пояснювати чому, не буду. Я ріс у Львові, батьки і друзі нічого про мене не знали. Якби дізналися, була би ганьба. Я навіть зустрічався з дівчинкою. Пам'ятаю, вона ще вважала мене страшно порядним, мовляв, Васька до мене не лізе, ми з ним до весілля ні-ні. Ось, який високодуховних був, ха-ха. Але тоді, 25 років тому, часи були інші, про геїв ніхто толком не знав, як зараз. Просто думали, що є ті, хто «любить з чоловіками». Ставлення було як до Фріка, мені навіть здається, що ніхто не думав про те, що у геїв є секс. Просто ось вони були такі дивні, і на них співчутливо закривали очі. Я теж соромився того, що мене тягне до людей одної зі мною статі, по інерції за суспільством, в якому ріс.Публікуємо три дуже особистих розповіді про те, як геї з Росії, України і Грузії перестали боятися говорити про свою сексуальну орієнтацію. Хоча це було непросто.Одружитися ми з моєю подружкою так і не одружилися. Тільки через багато років я одружився - на одному. Все було донезмоги кіношно. У нас у Львові була заїжджаюча делегація з Шотландії. Для всього міста подія. Пам'ятаю, ми з сусідкою по сходовій клітці розмовляли, а вона мені така мрійливо каже: «Ох, Васька, а раптом вони в спідницях будуть?». Тоді це було приблизно все, з чим асоціювалися шотландці. А я: «Ну і чого буде?». І вона видає: «А у них же під спідницями нічого немає!». Тут-то обімлів вже я. Всі мої думки зайняли ці спідниці, мені, 23-річному незайманому, це здалося якоюсь неймовірною секс-фантазією. Мені іноді здається, що я стільки про це думав, що доля саме тому мені підкинула шотландця, правда, без спідниці.Я дійсно познайомився з "шотландцем". Тільки був він ніякий не шотландець, а англієць пакистанського походження. Ми провели з ним цілий тиждень пташенята-нерозлучники. А потім він поїхав, а я раптом ожив. Наче був паралізований, а тут зміг ходити. У мене відразу гонору додалося, я вирішив, що нормальний. З'явилося відчуття, що треба себе відстоювати. Я змінився. Мені не вистачало духу сказати комусь, зізнатися. Тому я став вести себе агресивно. Став конфліктним. Потім Фероз - так його звали - приїхав мене провідати. І я випалив: «Відвези мене звідси». Прямо як така панянка. Його якраз направляли на дипломатичну місію в США. Він був набагато старший за мене і відносин не хотів. Але сказав, що допоможе бідному українському хлопчикові.Тревіс Фіммел, що грав Рагнара у "Грі престолів" Рагнара не приховує своєї орієнтаціїЯкось раз один мій знайомий зло пожартував, що якби не мій покровитель, то я б спився у Львові сантехніком - це засіло у мене в голові, і довгий час я вважав всі свої досягнення порожнім звуком. Для мене стало синонімом: поводишся як гей, значить, ти ніхто.Потім були роки поневірянь. Ми жили в Бостоні, там я вступив до медичного, тому що мріяв стати лікарем. Там було набагато вільніше, ніж на Україні. Але я як і раніше не міг розслабитися. Не афішував себе, не ходив у клуби, нічим себе не видавав. Був блок якийсь. Я прожив багато цікавих років, але завжди себе соромився. Якось раз один мій знайомий зло пожартував, що якби не мій покровитель, то я б спився у Львові і став сантехніком - це засіло у мене в голові, і довгий час я вважав всі свої досягнення порожнім звуком. Для мене стало синонімом: поводишся як гей, значить, ти ніхто. Коротше, багато тарганів у мене в голові було.Все почало змінюватися зі смертю тата. Я нібито відчув, що я виконав перед ним обов'язок, не зганьбив. Став ходити до психотерапевта, працювати над прийняттям себе. Зізнався мамі. Все стало набагато краще. Близько помітили в мені зміни, що я став м'якшим, веселіше. Незабаром переїхав до Лондона - працювати лікарем.Ніл Патрік Харріс (серіал "Друзі") відомий гейНа мене подивився один колега, дуже серйозно, і сказав: «У тебе ж така історія, для мене ти - герой. Це твій обов'язок ». І в той момент для мене все склалося: улюблена робота, моя орієнтація, і колега, який тебе не тільки приймає, але і поважає твій досвід, що не знецінює як професіонала. Я погодився.І ось, знаєте, тут у мене гештальт і закрився. Майже всі 8 років тут я працюю на NHS. Поступово розкрився перед колегами, багато хто знає мого бойфренда. І три роки тому мені запропонували очолити наше хід на гей-параді. Від NHS щороку в колоні проїжджає вантажівка - весь в райдугах і плакатах. А в кузові співробітники, теж, відповідно, не в костюмах. Так вони підтримують ЛГБТ-спільнота. Я спочатку відмахнувся, а потім на мене подивився один колега, дуже серйозно, і сказав: «У тебе ж така історія, для мене ти - герой. Це твій обов'язок ». І в той момент для мене все склалося: улюблена робота, моя орієнтація, і колега, який тебе не тільки приймає, але і поважає твій досвід, що не знецінює як професіонала. Я погодився. Саме після першого прайду я зрозумів, чому важливо не мовчати, а гордо нести себе і свою історію. І тут не важливо, гей ти чи ні. Тепер я намагаюся на своєму прикладі просвіщати людей, допомагаю геям з України і Росії, виступаю на благодійних вечорах, ходжу на всі ЛГБТ-заходу.Отар, 33 роки, Батумі, ГрузіяЯ більше 13 років жив в Англії нелегально, щоб бути вільним. Приїхав по туристичній візі один раз, потім ще раз. І не повернувся. Тоді я був молодий. Зовсім без голови. Зараз би не наважився, це була така афера. Але коли я після Батумі побачив Лондон, подивився, як тут живуть геї, я зрозумів, що моє життя вдома далі стало б нестерпним. Мене запросив друг-кавказець, пам'ятаю, я йому сказав «Краще б ти мене не запрошував, як мені тепер жити з цим?».Вдома була в'язниця, я постійно грав в альфа-самця, аж перегравав. Боявся жахливо. Адже побоюватися треба було не тільки грузин. А ще і чеченців, дагестанців, всіх. Тому що це типу на них теж кидає тінь. Якось я був в гей-клубі в Сохо і побачив хлопця кавказької зовнішності, почув російську мову. І я якийсь час стояв, думаючи, що мені робити - бігти або битися. І тільки через якийсь час до мене дійшло, що він-то теж в гей-клубі. Потім ми познайомилися, і він сказав, що теж мене злякався, особливо після того, коли я став пильно на нього дивитися.Вентворт Міллер (Флеш Гордон) відкритий гейБагато образяться, але так, я вважаю, що гею-кавказці завжди складніше, ніж просто гею.Може, багато образяться, але так, я вважаю, що гею-кавказці завжди складніше, ніж просто гею. Перед тим, як я втік до Англії, я пробував жити в Москві. «У порівнянні з Батумі це, вважай, Європа», - думав я. Але немає, навпаки, до мене було більше уваги. Гей, ще й кавказець - ууу! Відразу починаються всякі тупі питання, а ще фразочки типу «ось, значить, це не залежить від виховання». Типу, з кожним може трапитися. Дратувало жахливо. Я думав, ну немає ніякої напівсвободи. Є або нормальна свобода, або її немає взагалі.Тому я плюнув на все і залишився в Англії. Тут було так добре! Ніхто мене не знав, а хто дізнавався, так тільки тому, що я дозволяв це зробити. У мене саме в Лондоні зірвало дах. Я називаю це ренесансом свою гомосексуальність. У якийсь момент я зрозумів, що нарочито одягаюся так, що будь-кому зрозуміло, що я - гей. Мало не в боа їздив в метро. А всім плавати. Як так! Навіть прикро бувало. Коли звик жити в опорі, і його немає, відчуваєш себе менш значним чи що. Немає ніякої війни за себе, опозиції. Був такий "rebel-грузин", а став звичайний гей-іммігрант. Але я з цим ок.У мене саме в Лондоні зірвало дах. Я називаю це ренесансом свою гомосексуальність.Найбільше в житті мені завжди хотілося бути собою. Деяким геям вдається жити подвійним життям, по ним не скажеш. Як на мене можна було сказати завжди! Невловиме: постава, жести, увагу до стилю, бездоганний грумінг. Мене завжди підозрювали, спостерігали за мною. Мені довгий час доводилося себе ховати. Потім я взагалі перестав розуміти, хто я. І тут ця свобода захлинаючись була дуже 'confusing'. В голові - ну повний фарш. Так, я цього хотів - але мені треба був час, щоб переварити, звикнути. Хто я тепер? Як себе відчувати?Пам'ятаю, ми їхали c бойфрендом в лондонському метро, ​​п'ятниця, годин 11 вже, публіка вся напідпитку. І тут до мене мій хлопець лізе цілуватися. Я відвертаюсь, мені незручно, мені ніяково. А в голові тим часом: «Так. Справа не в тому, що ми геї. Якби хлопець з дівчиною почали облизуватися переді мною - мені теж було б неприємно ». Ну тобто ось та ж дурниця, якої зазвичай тикають "православнікі". І я розумію, що я дешевка якась і вся моя свобода дута. А потім було щось типу дива. Бойфренд став "Камон", люди навколо помітили і стали улюлюкати, мовляв, Дааа, давай. Я розчулився, відчув якусь підтримку, тепло, вся ситуація була така правильна что-ли. Ну і я заплющив очі і впився йому в губи. Нам стали плескати. На наступній станції, правда, довелося вийти - я заплакав. Це було поворотним моментом: в відносинах з собою, з містом. Це виявилося перевіркою на вошивість: чи зможу я бути тим, ким завжди мріяв, коли у мене є для цього все.Деніел Крейг - відкритий гей, що грає БондаЯкщо дівчина попросить у мене номер телефону, я розповім, що гей. Головне я зрозумів в цій спокійній буденності - саме ось цим спокоєм ми і створюємо свободу, плекаємо її. Так і має бути.На те, щоб моя особистість нарешті зібралася в одну, як розмита картинка стала чіткою, знадобилося років зо два. Я зробив камінг-аут перед усіма, припинив кидатися в крайності: то конспіруватися для рідних в Грузії, то нарочито провокувати перехожих в Лондоні. Я став набагато більш зрілим. З багатьма людьми я припинив спілкуватися. Свою орієнтацію я не приховую - все в курсі мого особистого життя.Змінилося моє свідомість, якщо я познайомився з хлопцем, і він мені подобається, я вже не замислююся перед тим, як сказати: «З таким класним хлопцем познайомився!». Нещодавно бронював відпустку, попросивши приготувати пляшку шампанського «для мене і мого хлопця». Якщо дівчина попросить у мене номер телефону, я розповім, що гей. Головне, я зрозумів, в цій спокійній буденності - саме ось цим спокоєм ми і створюємо свободу, плекаємо її. Так і має бути.Паша, 19 років, Москва, РосіяМені здається, що у мене не варто таке питання. Ну взагалі немає такої історії, як я б боровся за свої права. Я думаю, у мого покоління немає всіх цих забобонів - я в своєму житті ніколи не дивився телевізор, за Путіна не голосував і, якщо чесно, мені плювати, що відбувається в політиці. Мені в Москві було "норм". Я вчився в гімназії, в моїй паралелі було повно ЛГБТ. У нас навіть вчителька була, яку ми запалили на тематичних сайтах. Чи не сказали нікому. Це було б не круто. Взагалі в моїй компанії все багато подорожували з дитинства. Ну і якщо у нас назвати людину "нігер" там, ну або "пі ** р", то це відстій - це бидло так говорить. Ну і ті, хто слухають Стаса Михайлова. Я прямо чітко ділю людей в Росії.Рікі Мартін - батько двох дітей і відкритий гейЯ завжди знав, що буду вчитися за кордоном. Я щоліта їздив в табори - Англія, Франція, Іспанія, Японія. Я говорю на чотирьох мовах, граю на трьох музичних інструментах, дуже багато вчився за своє коротке життя. І не тому, що у мене багаті батьки. Для Лондона вони не багаті, це для Москви хіба що.Не хочу бути ось цим російським, таким російським, який створює стереотипи. Таким, через якого нас усіх потім вважають відсталими гомофобними російськими.Я це роблю тому, що не хочу бути ось цим російським, таким російським, який створює стереотипи. Таким, через якого нас усіх потім вважають відсталими гомофобними російськими. Тому зараз, коли я в Лондоні, нарешті, постійно, я використовую всі свої знання і виховання, щоб бути повноцінним в цьому суспільстві. Чи не збитковим. Я не роблю великої історії з того, що я гей, ще й Поліаморія. Я це як би заявляю між справою. Я гордо несу свою сексуальність, як і всі інші частини своєї особистості. Це найкрутіша подача. Я над нею працював. Дивився відео на YouTube, на всяких відритих геїв і дивився, як вони тримаються. Мені потрібен був рівень, якого я не міг побачити в Москві.Звичайно, в Москві поза своєю тусовки я мовчав в тряпочку. Ну тобто це у мене така прогресивна середовище було і батьки, які, до слова, самі мене вивели на чисту воду про мою гомосексуальності. А за межами - морок.Коли переїхав до Лондона зовсім, то був як риба в воді. Складніше мені особисто було не говорити, а замовчувати про себе. Я сумую за друзями в Москві, я хочу, щоб в Росії все змінилося, щоб не було цього трешу.Бен Уішоу - дуже артистичний, дуже британський і дуже гейВийдеш з "Стрілки", і все, повертайся в реальність. Ну нічого, я хоч натренувався. Коли переїхав до Лондона зовсім, то був як риба в воді. Складніше мені особисто було не говорити, а замовчувати про себе. Я сумую за друзями в Москві, я хочу, щоб в Росії все змінилося, щоб не було цього трешу проти прав людини. Але для цього, напевно, треба хоча б почати цікавитися політикою, а я не буду лізти в це болото. Я нікому нічого не винен. Коли мені в Англії кажуть, що не думали, що я росіянин, то для мене це комплімент.Я вчуся в Imperial College London, живу в Кенсінгтоні. Це була моя мрія. Тусуюсь в Сохо, зараз збираюся на Ібіцу на канікули. Я навіть не думаю, як себе веду, а я знаю, що мені все можна. Я ж не вбивця, не злодій, не злочинець, чому я повинен замислюватися про свої слова і дії? Я дуже впевнений в собі. Я не ходжу з плакатом на шиї, беру і роблю. Якось на заняттях у нас зайшла мова про гей-шлюби і країнах, які дозволили їх. Я зробив коментар з ремаркою «я, як представник ЛГБТ». Без пафосу. Відчуваю, що таке поважається, мене сприймають всерйоз. Гомофобних висловлювань ніколи не чув в Англії. Але якщо почую, то скажу: «Так, я гей. А ти, ймовірно - чмо».Джерело ZIMA Magazine

Новий склад парламенту Нової Зеландії стане найбільш ЛГБТ-дружнім у світі - тут найбільший відсоток представників ЛГБТ-спільноти. У партії Зелених, яка отримала 10 місць в парламенті, більшість кандидатів — жінки, представники корінних народів або ЛГБТ.Як повідомляє новозеландська служба новин Newshub, за підсумками парламентських виборів 17 жовтня до парламенту пройшли 11 представників ЛГБТ-спільноти, тобто 9,17% від загальної кількості парламентаріїв (загалом в парламенті Нової Зеландії 120 депутатів). Раніше найбільш ЛГБТ-дружнім вважали парламент Великої Британії: з 650 членів парламенту 45 (7%) — відкриті геї, лесбійки та бісексуали.До цього найбільш дружнім до ЛГБТ вважався парламент Великої Британії / фото Teddy Österblom via UnspashУ новозеландській партії лейбористів сім представників ЛГБТ-спільноти, в партії Зелених — чотири. Як повідомляє Reuters, лейбористи отримали в парламенті 64 з 120 місць, понад половина кандидатів — жінки. Також до парламенту проходять 16 осіб від корінних народів маорі, кандидати африканського і шрі-ланкійської походження.Нагадаємо, на парламентських виборах в Новій Зеландії перемогла Лейбористська партія, яку очолює чинний прем'єр Джасінда Ардерн. Популярність лейбористів в Новій Зеландії значно зросла під час пандемії, а сама Ардерн отримала міжнародне визнання за свої дії щодо подолання коронавірусної кризи.Джерело НВ

Вже давно не секрет, що в шоу-бізнесі багато геїв, хто перебував в шлюбі з жінкою і мають від них дітей. Пропонуємо згадати, як виглядають колишні дружини чоловіків, які вчинили камінг-аут.1. Рената БлауелПочнемо з колишньої дружини найвідомішого відкритого гея сучасності - Елтона Джона. У 70-і роки в інтерв'ю журналу Rolling Stone британський співак зізнався в бісексуальності, а через вісім років одружився на Ренате Блауер. На момент знайомства екс-дружина Елтона працювала звукооператором його нового альбому Too Low for Zero. За рік спільної творчості пара настільки зблизилася, що Джон зробив пропозицію руки і серця коханої, і Рената відповіла згодою.Однак сімейна ідилія тривала недовго. Через чотири роки відносини закінчилися. На жаль, подальша доля Ренати Блауел невідома: жінка відмовилася від світського життя і не спілкується з пресою. Що ж стосується Елтона, то в 2014 році рок-музикант зіграв весілля з канадським режисером Девідом Фернішем, і сьогодні подружжя разом виховують двох синів, народжених від сурогатної матері. Легендарний співак досі відчуває докори сумління через попередніх відносин, про що повідомив шанувальникам у своєму інстаграме: «Я найбільше хотів бути хорошим чоловіком, але я заперечив те, ким я був насправді. Це принесло печаль моїй дружині і змусило мене відчувати величезну провину і співчуття».2. Ернестіна КемпбеллКороль рок-н-ролу, американський співак і композитор Літл Річард познайомився з майбутньою дружиною восени 1957 року народження, а через пару років вони одружилися. До відносин з музикантом Ернестіна працювала секретаркою в Вашингтоні.І хоча шлюб тривав недовго (близько п'яти років), пара встигла всиновити однорічного хлопчика з церковного притулку. Нагадаємо, що саме прийомний син Ернестіна і Річарда Денні Джонс в травні 2020 року повідомив журналу Rolling Stone про смерть свого батька.3. Лінда Лі ТомасЦікава біографія видатного американського композитора Коула Портера лягла в основу багатьох фільмів. Пристрастю в житті музиканта була не тільки музика. Він крутив інтрижки з багатьма чоловіками. Незважаючи на потяг до хлопців, в грудні 1919 року Коул одружується на багатій американці Лінде Лі Томас.Жінка була старша композитора на вісім років, крім того, за її плечима вже був шлюб, тому нові відносини стали порятунком соціального статусу Лінди. Вона знала про сексуальну орієнтацію чоловіка, тому не дивно, що за 35 років сімейного життя у пари не було дітей. Однак важко назвати цей союз шлюбом за розрахунком, адже подружжя щасливо прожили разом до самої смерті Лінди.4. Лайза Мей МінелліПершим чоловіком американської актриси і співачки був знаменитий музикант Пітер Аллен. Сімейні стосунки зоряної пари тривали 7 років і закінчилися розлученням, причиною якого стали гомосексуальні зв'язки чоловіка. Через довгі роки Лайза прокоментувала гучне розлучення: «Я вийшла заміж за Пітера, але він не сказав мені, що він гей. Виявилося, це знали всі, крім мене. А я з'ясувала ... в загальному, скажімо так: я більше ніколи не повертаюся додому раптово, тепер завжди спершу дзвоню!»Згодом співачка виходила заміж ще три рази, але все шлюби закінчилися розлученням. А Пітер перестав приховувати свою орієнтацію і почав відносини з моделлю Грегорі Коннеллі. Чоловіки були разом 10 років, обидва померли від СНІДу, першим з життя пішов Грегорі, а через вісім років помер Пітер.5. Хілларі Ліон і Саффрон БерроузАлан Каммінг, голлівудський актор, який знявся у фільмах «Люди Ікс - 2» і «Діти шпигунів», вісім років був одружений на своїй однокурсниці Хілларі Ліон, а пізніше два роки перебував у відносинах з актрисою Саффрон Берроуз. Однак в кінці дев'яностих Алан зізнався в бісексуальності і в 2007 році уклав громадянське партнерство з художником Грантом Шаффером, а через п'ять років вони офіційно одружилися в Нью-Йорку.Колишня дружина актора незабаром після розлучення теж вийшла заміж і сьогодні разом з новим чоловіком виховує двох дітей. Цікаво, що екс-кохана Алана Саффрон Берроуз теж складається в одностатеві стосунки. У 2013 році вона уклала шлюб з жінкою, її обраницею стала письменниця Елісон Бейліен.6. Стефані ЛоуУ лютому 2020 року провідний програм «Сьогодні вранці» і «Танці на льоду» Філліп Шофілд після 27 років шлюбу зробив камінг-аут. Нагадаємо, що з майбутньою дружиною, журналісткою Стефані Лоу, чоловік познайомився в 1993 році, у пари двоє дорослих дітей.Сміливе визнання ведучих не відштовхнуло дружину, про що Філліп розповів журналістам: «У нас ніколи не було ніяких секретів. Вона приголомшлива, неймовірна, в моєму житті немає нікого, хто б підтримував мене так, як дружина ». Подружня пара не подала на розлучення, більше того, ведучий зазначив, що поки не готовий до нових відносин.7. Террі Мак-МілланУ 1998 році американська письменниця вийшла заміж за молодого красеня Джонатана Пламмер. 23-річна різниця у віці надихнула Террі Мак-Міллан на написання любовного роману, за яким пізніше був знятий фільм «Захоплення Стелли». Але казкова історія любові закінчилася, коли після шести років стосунків чоловік зізнався, що він гей.Террі не здогадувалася про орієнтацію свого чоловіка: «Він не подавав ні найменшої ознаки гомосексуальності». Камінг-аут чоловіка став шоком для письменниці, і в січні 2005 року вона подала на розлучення. Через кілька років Террі Мак-Міллан пред'явила колишньому чоловікові позов на 40 мільйонів доларів для компенсації моральної шкоди, але пізніше відкликала звинувачення. А у вересні 2010 року екс-подружжя разом з'явилися на популярному ток-шоу з ведучою Опрою Уінфі, де підтвердили чутки про те, що конфлікт між ними вже залагоджено.Джерело Cosmo 

Дівчина розповіла, як під час уроку підморгнула релігійної однокласниці, жартома натякнувши на її гомосексуальність. Однак таким чином вона зіпсувала з нею стосунки. Історію опублікувала користувачці Reddit з ніком i_dunno-man. У коментарях багато хто вважав, що така реакція означає, що автор розкрила її справжню орієнтацію.На уроці в старшому класі вчитель сказав, що, згідно зі статистикою, кожна десята людина - гомосексуал. Почувши це, одна з однокласниць, ревна християнка, голосно прошепотіла, що i_dunno-man - безумовно одна з цих лесбіянок».За словами автора публікації, вона у відповідь вирішила пожартувати: повернулась до однокласниці, підморгнула і сказала: «І не мрій». Однак християнка зніяковіла, зблідла, а трохи пізніше заявила, щоб її не сміли звинувачувати в подібному.Автор же лише посміхнулася і порадила не сприймати це всерйоз. Ситуація розсмішила деяких учнів в класі, через що релігійна дівчина заплакала і вибігла з кабінету. Учитель і деякі школярі попросили її вибачитися, але i_dunno-man відмовилася.У коментарях більшість підтримала її, а пост набрав більше 12 тисяч лайків. Melaleuca10 зауважив, що, можливо, жарт була занадто різкою для релігійної дівчини. З ним погодилися багато користувачів. OftheSea95 порахував, що ця реакція - швидше паніка, ніж невдоволення.Раніше 55-річний іспанський телеведучий і відкритий гей Хесус Васкес (Jesus Vazquez) розповів, як батьки відреагували на новини про його сексуальну орієнтацію. Він підкреслив, що спочатку брати підтримували його більше, ніж мати і батько.Джерело Лєнта

Цього місяця вчитель, веган активіст і політик Джабарі Бріспорт увійшов в історію, як перший відкритий гей, який був обраний у Сенат штату Нью-Йорк. 33-річний демократ піднімає такі питання соціальної справедливості, як жорстокість поліції, реформа в'язничної системи та створення прогресивного майбутнього для робітничого класу."Ця людина може перетворити протести на політику. Його досвід роботи з темношкірими та ЛГБТК спільнотою забезпечить важливу перспективу і відкриє уряду новий шлях, який є ближчим до людей."Зіткнувшись з гомофобією та расизмом у коледжі, Бріспорт став веганом для боротьби з усіма видами дискримінації і має намір використовувати свою посаду для відстоювання справедливісті. "Всі живі істоти заслуговують на права і гідність", - писав Бріспорт на своєму веб-сайті передвиборчої кампанії. "Ми довго дозволяли корпораціям отримувати прибуток від вбивства і експлуатації тварин. Ми можемо створити державу, де люди та тварини будуть співіснувати мирно."Джерело VegansUA

Байдужість та тотальне ігнорування наших звернень з боку органів влади змусило нас перейти до активніших дій. Незважаючи на відсутність відповіді та постійні загрози ми не маємо наміру здаватися і міцно стоятимемо на своєму. Підтримайте нашу петицію, допоможіть припинити дискримінацію квірів у військах.На випадок видалення із сайту президента України чи платформи change.org повний текст петиції ми наводимо тут.Законодавчо припинити гомофобію у Збройних силах УкраїниЗараз у Збройних силах України служать сотні представників ЛГБТ-спільноти. Багато хто з них є ветеранами бойових дій та героями України. Проте, незважаючи на всі їхні заслуги перед країною та народом, самовіддане служіння Батьківщині та захист її територіальної цілісності нарівні з усіма, відкрите визнання людиною своєї сексуальної орієнтації все ще несе в собі загрозу життю та здоров'ю представників ЛГБТ. Квіри, які відкрито заявляють про свою орієнтацію та ідентичність, постійно стають жертвами жорстокого цькування та знущань, страждають від фізичного і сексуального насильства та утиску з боку товаришів по службі та бойових командирів - тих, кого ще вчора вважали соратниками та братами по зброї, за яких були готові кинутися під кулі, закрити собою. Але замість визнання або хоча б захисту ми отримаємо лише ненависть та гомофобію. Нас позбавляють бойових нагород, звань та навіть статусу УБД, виключають із ветеранських організацій тільки лише тому, що ми "не такі". І навіть вдалині від лінії фронту, у мирному житті нас продовжують переслідувати та атакувати радикальні націоналісти. А зараз, з подачі мера Івано-Франківська та члена партії ВО "Свобода" Руслана Марцінківа, нас позбавляють ще й права бути патріотами України.При цьому, незважаючи на те, що випадки насильства над квір-військовослужбовцями почастішали, влада відмовляє нам у підтримці, замовчує та ігнорує проблему. Останнє наше звернення з проханням про створення власної ветеранської організації для квірів-учасників АТО також було проігноровано низкою інстанцій та посадових осіб, а відкрита заява в мережі було видалено із низки ресурсів.У зв'язку з цим ми, представники ЛГБТ-спільноти, які перебувають на службі у Збройних силах України, вимагаємо:1) На законодавчому рівні припинити гомофобію у військах та ввести кримінальну відповідальність за цькування та свавілля стосовно військовослужбовців за ознакою їхньої сексуальної орієнтації.2) Законодавчо гарантувати представникам ЛГБТ у військах право відкрито заявляти про свою сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність без страху за своє життя та кар'єру у Збройних силах.3) Запровадити квоти для представників ЛГБТ- спільноти у посадовницькому апараті Міністерства оборони та Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України.4) З метою захисту прав і свобод, а також гарантування безпеки життя і здоров'я представників ЛГБТ-спільноти у військах створити спеціальні органи, які перебуватимуть у прямому підпорядкуванні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.5) Посприяти на державному рівні створенню ветеранської організації представників ЛГБТ, які проходили службу в Збройних силах України та брали участь в АТО.6) Внести відповідні зміни до Статутів Збройних Сил України.Ми виступаємо за рівність та право кожного бути патріотом, громадянином та людиною.Джерело Національний ЛГБТ-портал України

Двоє друзів зламали реальність і вийшли заміж один за одного. Вони не геї, й причина їх весілля - COVID-19. Як коронавірусна хвороба провокує гомосексуальні стсоунки?У соцмережах розходиться фотографія з весілля двох хлопців - і вона викликає у людей одночасно сміх та лють. Справа в тому, що одностатевий шлюб уклали два гетеросексуала. І їхні мотиви можуть зачепити як членів ЛГБТ-спільноти, так й жертв коронавірусу.У 2020 році плани багатьох людей були зруйновані через пандемію COVID-19. Це стосується не тільки навчання, роботи і подорожей, а й відносин. Так, одна пара через коронавиріса не могла бути присутньою на власному весіллі, а ресторан вже був оплачений. На щастя, цим двом вдалося знайти ідеальне рішення проблеми.А ось інший наречений відмовився від весілля через COVID-19 і своєї собаки. Пес не пустив його до другої половинки, і це було на краще - так розкрилася гірка правда про зраду з одним.У листопаді з соціальних мереж почала розходитися нова божевільна історія про Коронавірусние весілля - в скріншотах з програми Snapchat. У четвер, 12 листопада, зображення опублікували відразу в декількох групах Фейсбук - наприклад, Brown Cardigan і thats it, I'm wedding shaming.На фотографії з Snapchat можна побачити двох хлопців, які тримаються за руки і дивляться один одному в очі.Як пояснив автор - це весілля двох його друзів, що проходила напередодні в Квінсленді (північний схід Австралії). Жінка в синьому платті (швидше за все, розпорядниця весілля) проводить офіційну частину церемонії. А після цього хлопці та їхні гості влаштували божевільну вечірку на всю ніч.Фотографію зробив один з гостей, яких покликали на свято. У повідомленнях Snapchat він пояснив, що двоє женихів уклали шлюб зовсім не по любові, а для того щоб влаштувати вечірку під час пандемії.Ахахахах, двоє моїх друзів тільки що уклали офіційний шлюб, тільки щоб влаштувати вечірку на 100 чоловік. Якого біса.Справа в тому, що з 30 жовтня в Квінсленді діють свої правила безпеки, введені через COVID-19. Згідно з інструкцією, на свій день народження та інші сімейні свята австралійці можуть запрошувати не більше ніж 40 гостей.А ось весілля під час пандемії можуть відвідувати до 100 чоловік.Судячи з усього, друзі з фотографії хотіли влаштувати масштабне свято і заради нього зважилися на таку витівку. Але лайфхак оцінили не всі користувачі соцмереж. Так, справжніх геїв і лесбіянок поранив той факт, що їх боротьба за одностатеві шлюби пішла на користь тусовщикам, ризикують заразити один одного коронавірусів.Мда, я така щаслива, що боролася за право мати дружину, тільки для того щоб ці гетеро-хлопці могли посміятися над одностатевими шлюбами.А багато людей втратили близьких через COVID-19 і таке ставлення розцінюють як плювок в обличчя.Гетеросексуальні люди століттями затирали нам про «святість шлюбу», поки геї втрачали життя в боротьбі за рівні права. А тепер гетеросексуальні люди продовжують все псувати. На цей раз вони ще й сміються в обличчя людям, які втратили близьких через вірус. Дуже смішно!Втім, багато користувачів Фейсбук просто сміються над винахідливістю і легковажністю двох наречених. І без жартів про те, що насправді вони геї, провернули многоходовочку, не обійшлося.Ну так, звичайно, так вони і сказали всім своїм друзям. Готовий посперечатися, вони просто боялися зробити камінг-аут.«Це просто Пранк, бро».* Все одно влаштовують собі медовий місяць *П'ять років по тому вони відправляться відзначити річницю в милий готельчик в сільській місцевості. «Хороша вечірка вдалася».Коли хотів переспати з одним і щоб всі інші друзі це відсвяткували. Цей хлопець - гросмейстер.Жарти жартами, а деякі люди визнають свою гомосексуальність вже в зрілому віці. Так, один американець був одружений на жінці, ростив двох дітей і навіть «лікував» геїв від потягу до своєї статі. А потім зізнався, що і сам любить чоловіків, і аж ніяк не платонічно.А інший хлопець пройшов зворотний шлях. Він зізнався батькам, що він гей, і був щасливий, що його прийняли таким, яким він є. Ось тільки секс з чоловіками його неприємно здивував - і тепер він планує новий камінг-аут.Джерело MediaLeaks

Глава Мінмолоді Татарстану Дамір Фаттахов зустрівся з представниками ЛГБТ-спільноти. Міністр зазначив, що республіка захищала і буде захищати своїх мешканців, незважаючи на їх орієнтацію.Глава Мінмолоді Татарстану Дамір Фаттахов виконав свою обіцянку і зустрівся з представниками казанського ЛГБТ-центру "Прийняття". Бесіда пройшла в закритому форматі.Фото: прес-служба президента ТатарстануНа ній міністр і активісти обговорили цькування геїв і лесбіянок, а також інші проблеми представників ЛГБТ-спільноти. Так, зокрема, Фаттахов зазначив, що Татарстан захищав і захищатиме своїх мешканців, незважаючи на їх орієнтацію. За його словами, подібні зустрічі з владою можуть проходити частіше, якщо члени ЛГБТ-спільноти відчувають в них необхідність. Міністр також закликав молодь брати участь і заявляти про свої проблеми в рамках заходів Мінмолоді Татарстану.- Зустріч відбулася в рамках прийому громадян. Питання стосувалися захисту прав людини, професійної та творчої самореалізації молоді. Також обговорили питання, пов'язані з реалізацією проектів Мінмолоді, які націлені на надання допомоги дітям і підліткам, які стали жертвами інтернет-буллінг і покликані виховати цифрову культуру в інтернеті, як міру запобігання Кібербулінгу в майбутньому. Всі проекти, що реалізуються міністерством спрямовані на всі соціальні групи молоді. Ми працюємо з різною молоддю і не ділимо їх за расовою ознакою, сексуальної орієнтації, національності і стосовно релігії. За підсумками бесіди спільно зійшлися на думці, що на даний момент необхідності в раніше ініційованої зустрічі з спільнотою немає через відсутність прямих запитань до міністерства. Домовилися бути в діалозі, - прокоментували зустріч в Мінмолоді Татарстану.Нагадаємо, на початку жовтня ЛГБТ-спільнота республіки опублікували в соцмережі відкрите звернення до Фаттахова, пригадавши при цьому його останнє інтерв'ю, де він відповів на питання про людей нетрадиційної орієнтації: "Головне не пропагуйте". На це міністр відреагував досить швидко. У коментарях під постом він написав: "Окей, хлопці. Пишіть в Директ, давайте домовлятися про час, місце і форматі".Джерело КП

Більше не поза законом. Відкрита лесбійка Олеся Соломіна, яка придумала корисний шоколад, а також інформує щодо теми сурогатного материнства, повідомила, що вступила в одностатевий шлюб згідно українського законодавства!Шлюб – це про базове відчуття безпеки і захищеності. В Україні ЛГБТ-люди не можуть вступати в шлюб, отже – не мають всіх точок безпеки. Повідомила Олеся Соломіна в інстаграм.Партнерський договір / фото instagram.com/olesyasolominaВона розповіла, що перший Партнерський договір, який діє за чинним законодавством України, підписано нею та її коханою людиною.Ми буквально зробили ще один крок в майбутнє. В сторону світу, де люди мають рівні права, незалежно від відмінностей, – зазначила Олеся Соломіна.Вона розповіла, що про партнерський договір їй повідомив адвокат Артем Афян, який його розробив для того, щоб гей-пари мали рівні права з гетеро.Love Unit – сайт, де можна оформити партнерський договір. Він може бути підписаний між двома громадянами України, яким вже виповнилося 18 років, незалежно від статі.На сайті зазначено, що цей договір дає людям можливість захистити себе та свої стосунки на рівні держави, отримуючи більшість прав, що і при укладенні шлюбу. Також узаконює партнерство людей, яке засноване на довірі та взаємних домовленостях.Джерело 24 / Сім'я

Репортерка НВ Саша Горчинська поговорила з шістьма українськими духівниками, які представляють різні релігії, та запитала їх про ставлення до одностатевих союзів, гендер і секс-освіту в школах. Це — друге інтерв'ю у цій серії.Папа Римський Франциск публічно заявив про підтримку одностатевих союзів. Він назвав представників ЛГБТ «дітьми божими» і зазначив, що вони також «мають право на сім'ю». Так висловився у документальному фільмі Франциск, який показали на Римському кінофестивалі 21 жовтня.о. Григорій Драус, в’язничний і медичний капелан, Римсько-католицька церква, Парафія св. Йоана Павла ІІ, Львів / фото Наталія Кравчук, НВ«Ніхто не має бути відкинутий або нещасний через це… Я за це боровся», — сказав Папа Римський.Через кілька днів після цієї новини римо-католицька церква України опублікувала свою офіційну заяву, у якій йдеться, що слова папи Франциска висловлюють «його особисту думку», натомість, віровчення католицької церкви залишається незмінним.«Церква вчить, що повага до гомосексуальних людей жодним чином не може призвести до схвалення гомосексуальної поведінки або до юридичного визнання одностатевих союзів. Загальне благо вимагає, щоб закони визнавали, сприяли та захищали шлюбний союз як основу сім'ї, первинну клітину суспільства», — процитували представники католицької церкви України документ під назвою Щодо проєктів можливості юридичного визнання союзів серед гомосексуальних людей, створений у 2003 році.Раніше проти питань, пов’язаних із темою гендеру, також висловлювалася і греко-католицька церква України. У 2016 році Синод Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви опублікував послання стосовно небезпеки гендерної ідеології. В цьому посланні йдеться про те, що теорії гендеру сьогодні «несуть значну загрозу».На початку жовтня 2020 року, за кілька тижнів до того, як було оприлюднено позицію Папи Франциска щодо ЛГБТ, репортерка НВ Саша Горчинська відвідала Львів, де поговорила з римсько-католицьким священиком отцем Григорієм Драусом. Він розповів про те, як ставиться католицька церква до таких тем як ЛГБТ, сексуальна освіта в школах, а також гендерна рівність.Інтерв'ю з отцем Григорієм Драусом — одне з шести у серії розмов з українськими духівниками про неоднозначні й табуйовані релігійною спільнотою України теми.о. Григорій Драус, в’язничний і медичний капелан, Римсько-католицька Церква, Парафія св. Йоана Павла ІІ у ЛьвовіПро ЛГБТ та одностатеві стосункиГомосексуальність — це коли чоловіки або жінки відчувають винятковий або переважний статевий потяг до осіб своєї ж статі. Причини цього явища не є до кінця відомими. Пояснення, чому так, бувають різними. У деяких випадках ми можемо уявити причини: це, наприклад, неправильне виховання, згвалтування або кривда, вчинена в ранньому віці або що. Чимось іншим є сама схильність а іншим реалізування в сексуальному акті.Святе Письмо розглядає гомосексуальні акти як спотворення, або навіть як розвиток гріха. Це є і у Старому, і в Новому Завіті («…пристрасті ганебне… змінили природне вживання на надприродне… Римлян 1,26−27; «мужоложники царства Божого не успадкують» 1 Коринтян 6,9−10). Церква вважає ці акти такими, що суперечать природі сексуального акту. Сама природа вказує, що людина є створеною так, аби чоловік та жінка доповнювали одне одного та передавали життя.Чимало чоловіків мають глибоко закорінені гомосексуальні нахили. І до них треба ставитися зі співчуттям, тактовністю і повагою. Ніколи не принижувати, бо кожна людина є створена за образом і подобою Бога. Самими гомосексуальним схильностями людина не втрачає гідності. Треба бачити різницю поміж гомосексуальними схильностями та гомосексуальним актами.Тіло чоловіка не пристосоване для повного з'єднання з тілом іншого чоловіка, як і тіло жінки не пристосоване для повного з'єднання з тілом іншої жінки. Не є можливим народження нащадків у одностатевих парах. Сама природа вказує, що це може відбуватися тільки між чоловіком та жінкою. Тому особи, які мають гомосексуальні схильності, закликаються до цнотливості, так само, як і всі інші особи. Тобто до переживання сексуальних актів виключно з особою, з якою вони творять подружжя, і до стримування від контактів з особою, з якою вони не перебувають у тривалим зв’язку — у випадку з християнами, вінчані як подружжя.Подружжям при цьому ми називаємо тривалий — аж до смерті — зв’язок чоловіка та жінки, як на це вказує сама природа. Це люди, котрі перед іншими людьми, а також перед Богом — у випадку християн або інших релігійних людей — висловили прагнення творити тривалий зв’язок, зазначений рисою єдності, та прагнуть передавати життя. Ми бачимо сексуальний акт, як річ дуже добру і святу, як засіб зміцнення єдності подружжя та народження дітей. А гомосексуальність спотворює саме поняття «подружжя».Про гендерну рівністьВся філософія починається від уточнення понять. Гендер — слово неоднозначне. Деякі люди можуть розуміти його так, що «існує стать юридична, а існує стать культурна». Тобто не є важливо, ким людина є біологічно — вона може сама довільно, всупереч з фактичним подоженням біологічним, визначати, ким вважає себе. Та з християнської точки зору, а також і з права природного, це є неправдиво та небезпечно. Не тільки статеві органи та їх вигляд вказують на те, ким є людина — чоловіком або жінкою, а також і хромосомний набір. Тобто виходить, що навіть хірургічні операції не змінять статі людини.Правдивим було би говорити про стать, це поняття є однозначне, в контексті рівності між чоловіком та жінкою. Жінку Бог сотворив з ребра Адама — це глибокий біблійний образ, який показує, що чоловік і жінка як особи є рівними. Рівність у гідності не означає ідентичність.Що би я не робив, як чоловік, я ніколи не зможу одного — народити дитину. Тобто вже видно з того, що покликання чоловіків та жінок є трохи різними — це закладено природою. Ці покликання трохи різні, але вони не суперечать одне одному. Це — доповнення. І вони не суперечать поняттю гідності. Біблія говорить, що серце жінки — в руках чоловіка, і тоді йому більше нічого не треба.Жінка — це мати і княгиня дому. І це — багатогранна професія. Ще півроку тому дитина була іншою, ніж тепер, і потрібно думати, що їй сказати, що дати їсти — вважаю, що це набагато цінніше ніж будь-яка бізнесова праця жінки. Це — справжнє покликання. Хоча очевидно, що крім цього жінки також займаються бізнесом, політикою, суспільним служінням. Але існує і вище, більш вимогливе і складніше покликання, яке дає більші плоди — це материнство, це роль жінки як «княгині дому».Про впровадження сексуальної освіти в школахДіти не є власністю держави. За дітей відповідають батьки. Оскільки не всі батьки можуть забезпечити дітям освіту, проситься інші відомства. Проте не може бути так, щоби хтось інший примушував дітей до такого навчання, на яке батьки не погоджувалися. Бо це є порушення прав людини, про які тепер багато і голосно говорять. Я не можу взяти вашу дитину і навчати її того, на що ви не погоджувалися.Отець Драус у церкві / фото НВПерш за все, треба дізнатися, що саме запропоновано викладати дітям на таких уроках.Найголовніше — те, що дають дітям батьки. Коли діти бачать, як їхній батько ставиться до матері, а мати — до батька, так само потім будуть ставитися і до своїх чоловіків та дружин. Діти мають розуміти, що прийшли на світ з благодаттю Бога і через любов батьків, і що таким способом [сексуальні стосунки] батьки передають життя.На таких уроках [сексуальної освіти] треба пояснювати дітям, що їх тіло є недоторканим і що ніхто не має права торкатися їх. Є теми, які дійсно потрібно представляти, але це має відбуватися лише за згодою батьків і так як хочуть батьки. Батьки ж мають право погодитися або не погодитися на це.Матеріал підготовлено у співпраці з громадською організацією Точка опори ЮА за підтримки Freedom House в Україні та Фонду з прав людини Посольства Нідерландів в УкраїніРедакція сайту НВ не зобов’язана розділяти погляди, які висловлюють герої цього спецпроекту.Джерело НВ

Права людини завжди на часі! Відомі політики, актори та навіть футболісти роблять камінг-аут, щоб більше людей знало, хто такі геї та лесбійки насправді. Скандал у кіно та політиці. Дізнайся першим, хто із європарламентарів став учасником безсоромних гей-оргій у Брюселі. Це топ-8 новин та подій щодо ЛГБТ+ у площіні прав людини, культури та політиці від NikopolToday. Європолітик Бон заявив про намір боротися за терпимість та проти гомофобії / фото diplomatie.gouv.fr1 / Французький політик Бон заявив про свою гомосексуальність. Він має намір боротися з гомофобією в Польщі та Угорщині.Французький політик заявив про плани відвідати на початку наступного року польські міста, оголошені владою вільними від ЛГБТ. Він збирається підтримати одну з асоціацій, яка захищає право на аборти. Контроль за чисельністю населення особливо важливий під час катастрофічних змін клімату та шостого вимирання видів на Землі. Про це він сказав у коментарі французькому журналу Têtu 8 грудня.2 / Актор Люк Еванс: "я - гей і не приховую!"Голлівудський красень Люк Еванс (Luke Evans) відповів на звинувачення в тому, що протягом тривалого часу він нібито приховував правду про свою сексуальну орієнтацію, щоб досягти великих висот у світі кіно. За словами володаря титулу Чоловіка року за версією «Attitude», такі твердження далекі від дійсності, адже ще в підліткові роки він піддавався гонінням і образам за те, що не приховував сексуальну орієнтацію й позиціонував себе як відкритого гея.3 / На Росії. Ярославських активістів ЛГБТ скопом відправили в наркодиспансер.Співробітники органів 5 грудня раптово нагрянули в офіс, в якому проходив семінар «Азбука активізму» і в кілька секунд поставили носом до стіни всіх учасників правозахисних зборів. Тобто, 11 осіб. Більшість учасниківь в семінарі - відкриті ЛГБТ-активісти, які не приховують себе у шафі. На активістів російські "правоохоронці" склали протоколи, як на громадян, які влаштували захід, але не надягли ЗІЗ. Поліція виправдовує захоплення саме оперативною інформацією про вживання заборонених речовин його учасниками. Але після експертизи і огляду, наркотиків на заході ні в організмі у активістів так і не знайшли.4 / Наступного тижня виходить ЛГБТ-мюзикл «Випускний» - спільне дітище Райана Мерфі і Netflix.Новий серіал на Нетфлікс піддали шаленый критиці на ЗаходіПресі, як водиться, його показали заздалегідь. Яке ж було загальне здивування, коли з'ясувалося, що замість прославлення квір-спільноти він робить рівно протилежне - все завдяки Джеймсу Кордену, який виконав роль головного гея, бродвейського актора і найяскравішої діви Баррі Глікмана. Його гру порахували образливою, позбавленою почуттів і нашпигованою усіма можливими стереотипами.5 / Гомофоба, який виступав проти геїв і є депутатом Литви застали з оголеним коханцем на відеоконференції.Депутат литовського Сейму Пятрас Гражуліс брав участь в Відеовстрече комітету з культури. Відразу після підключення за його спиною з'явився оголений чоловік. Депутат говорив, що це був його син, а потім сказав, що це журналіст. Тепер він мовчить. Гражуліс відомий своїми висловлюваннями проти геїв. Литовський центр з прав людини в 2013 році подавав Генеральному прокурору Литви заяву на Гражуліс. У ньому представники центру просили почати досудове розслідування проти депутата через розпалювання ненависті, як повідомляв литовський портал Delfi.Європолітик сіяв гомофобію, щоб приховату свою власну сексуальну орієнтацію6 / Актор відомий у СНГ, який зіграв гея, розповів про "пропозиції" з боку ЛГБТ.Український і російський актор, сценарист, продюсер, учасник і співзасновник комічного театру "Квартет І" Леонід Барац розповів про те, як зважився на роль людини нетрадиційної сексуальної орієнтації і які наслідки були після виходу фільму.Я не сильно з цього приводу переживаю, ось в цьому у мене немає ніяких комплексів, тому у мене немає ніякої ущемлення. Ну хтось вважає, може вважає, ну й добре. Вживалися в образ? Та ну щось не те, щоб вживалися (сміється), раз, вийшов і пішов, - каже актор Барац.У самого актора звичайна родина та діти але він не гомофоб7 / Футболіст Джеймі Варді подарував ЛГБТ-уболівальникам збитий райдужний прапор зі словами підтримки.Нападник «Лестер Сіті» Джеймі Варді зробив красивий жест після інциденту в матчі 11-го туру англійської Прем'єр-ліги з «Шеффілд Юнайтед» (2: 1). Нагадаємо, 33-річний форвард забив переможний гол у кінцівці зустрічі і емоційно відсвяткував його, збивши в підкаті кутовий прапор з символікою ЛГБТ. Після цього Джеймі запідозрили в гомофобії.«Ми всі були засмучені гомофобними коментарями, що з'явилися в Мережі за останні кілька днів після святкування Варді з прапором. Ми відчуваємо гордість і вдячність в зв'язку з підтримкою, яку нам продовжують надавати Джеймі і клуб. Ми продовжимо працювати, щоб футбол був безпечним місцем для всіх. Негативні коментарі лише показують, наскільки це важливо», - йдеться в заяві ЛГБТ-уболівальників в« Твіттері».8 / "У нас є гості-політики з України". Гей-оргія в Брюсселі за участю депутата-гомофоба Європарламенту викликала скандал по всій Європі.25 чоловіків зібралися для сексуальних утіх в центрі Брюсселя, в квартирі на вулиці Rue des Pierres. Там були присутні дипломати, а також були виявлені наркотики, як повідомляє Het Nieuwsblad.Давид Манжелія організовує оргії для політиків-геїв зі всієї Європи / фото onet.plЯк з'ясувалося, на оргії був 59-річний Йожеф Сайер, депутат Європарламенту. За деякими даними, він намагався піти від поліції через вікно, по стічній трубі, але не зміг втриматися. Очевидно, він навіть отримав при цьому травми - по крайней мере, його руки під час затримання були в крові.У рюкзаку депутата поліцейські знайшли наркотики (таблетку екстазі), але сам Сайер заявив, що поняття не має, звідки вони. Каже, що речовини йому підкинули.Угорський політик Йожеф Сайер був відомий своєю ненавистю до ЛГБТ і пропагандою християнських цінностей / фото: hirtv.huЦікаво, що Сайер є соратником прем'єра Угорщини Віктора Орбана. Який давно агітує за традиційні християнські цінності. А також критикує Євросоюз і Сороса за пропаганду ЛГБТ. У цьому сенсі угорського політика "застукали" в гей-компанії на диво вчасно. Справа в тому, що недавно конфлікт Будапешта з Брюсселем загострився на політичному рівні. Угорщина навіть заблокувала бюджет ЄС, а Євросоюз пообіцяв заблокувати дотації країні.Однак тепер ця риторика звучить вже не так переконливо. Опозиція вже звинуватила прем'єра Угорщини в лицемірстві."Поки політики "Фідес" вчать нас основам християнства, традиційним гендерним ролям і моралі, вони ж паралельно живуть зовсім іншим життям, дуже далекою від тих цінностей, які вони озвучують", - заявив лідер Демократичної коаліції Ференц Дюрчань.Організатор секс-вечірок у Європі зізнався, що туди їздить купа відомих українцівПольське видання Onet зв'язалося з 29-річним Давидом Манжелія, який більше двох років організовує заходи для геїв в Брюсселі. Хлопець розповів, як все відбувається і заявив, що учасниками оргій були політики і дипломати з різних країн. У тому числі і з України. А також поляки з правлячої партії "Право і справедливість" (її, як і Орбана, теж не люблять в керівництві ЄС).До Манжелія часто приходять відомі чоловіки нетрадиційної орієнтації, коли приїжджають до Європи. Серед них, як віяснілось, багато українців і поляки з правлячої партій обох країн!"У нас є часто гості-політики з України, Польщі, Франції, Німеччини, Нідерландів, Люксембургу, Швейцарії або Іспанії. Однак завсідники - поляки і угорці. Чотири політика з Варшави прилітають на кожну сходку. Цього разу було два дипломата - один з Франції, а другий зі Східної Європи. Але їх імена я розкрити не можу. я не знав цього пана з бородою (Йожефа Сайер). Він мені коротко представився. Він сказав, що довгий час жив в Брюсселі, а також іноді влаштовував секс-вечірки вдома. Ми більше не говорили один з одним. я не знав, що він був членом Європарламенту. Коли я задумав зробити чергову зустріч, я запитав у групі Whatsapp друзів-геїв, не хотіли б вони вечірку. Десять друзів погодилися і сказали, що могли б привести кого Що з собою. Так опинився тут Сайер. він прийшов з моїм другом", - розповідає він.

Право на шлюб. У Швейцарії затвердили закон про дозвіл на одностатеві шлюби. Але, ймовірно, остаточно питання буде вирішене на референдумі. Про це повідомляє The Local.Наголошується, що представники християнської та ультраконсервативної партій оголосили про плани провести референдум для затвердження цього закону швейцарцями. Згідно з законом, який обговорювався з 2013 року, одностатеві пари отримують право на шлюб, а лесбіянки отримають доступ до банку сперми.Право на шлюб має кожен - одруження одностатевої пари / фото (AFP)Швейцарія залишалася однією з небагатьох країн Європи, де одностатеві шлюби були дозволені. До цього в країні одностатевим парам можна було зареєструвати партнерство, але така форма реєстрації відносин не давала тих же прав, що і шлюб.У листопаді повідомлялося, що польський Сейм може прийняти законопроект про заборону маршів рівності. Також у ньому йдеться про заборону правових рішень, які спрямовані на привілеї одностатевих відносин.Джерело РБК-Україна

Релігія проти тортур над геями та лесбійками. Понад 370 релігійних лідерів закликали до заборони ЛГБТ-конверсійної терапії. Бог накаже за цькування над геями? Відповідь на це запитання NikopolToday пише з посиланням на НВ. "Бог любить усіх". Більш 370 релігійних лідерів з усього світу закликали до заборони ЛГБТ-конверсійної терапії. Про це повідомляє BBC.Прапори ЛГБТ в Монтані в знак підтримки спільноти / фото: REUTERS / Mike SegarВони представляють всі основні світові релігії. Серед них: лауреат Нобелівської премії миру, архієпископ Десмонд Туту з ПАР, колишній головний рабин Ірландії Девід Розен, англіканський єпископ Ліверпуля Пол Байес і колишній президент Ірландії Мері Макеліс. Багато з них є відомими захисниками ЛГБТ.Серед підписантів є такі давні прихильники ЛГБТ, як архієпископ Дезмонд Туту / фото GETTY IMAGESКонверсійна терапія — це будь-яка форма лікування або психотерапії, спрямована на зміну сексуальної орієнтації людини або придушення її гендерної ідентичності.При такій терапії можуть користуватися електричним струмом, релігійними вченнями або розмовною терапією, яка призначена для зміни будь-чиєї орієнтації. Конверсійна терапія заборонена в Швейцарії і деяких регіонах Австралії, Канади і США.Джерело НВ

Без паніки! Перше кохання та розкриття сексуальних вподобань — завжди важливий момент у житті, яким буває важко поділитися з рідними. Представники ЛГБТ+ спільноти часто змушені роками приховувати свою орієнтацію через суспільний тиск та страх бути не прийнятими.Що робити, якщо ваша дитина довірилася вам та розповіла про свою гомосексуальність? Ранок у Великому Місті підготував 5 порад, які допоможуть правильно відреагувати на це й не травмувати вашу дитину. Поради підготував Ранок ICTV.1. Відкрийте своє серце до дитини«Не вигадуй дурниць, це ти американських серіалів передивилася/вся. Це пройде з віком. Звідки ти знаєш, у тебе ж ще не було стосунків?»Ніхто не хоче ділитися своїми почуттями з людиною, якій не довіряє. Будьте щирими та терплячими.Пам’ятайте, що вашій дитині набагато важче впоратися з емоціями, ніж вам, адже коли люди відкриваються близьким щодо своєї орієнтації, виникає страх, що батьки не зрозуміють. Поговоріть з дитиною віч-на-віч, це створить більш комфортну атмосферу та налаштує вас на відверту розмову. Будьте відкритими до діалогу.2. Слухайте і не перебивайте«І давно в тебе це? А як ти про це дізналасявся? А в тебе вже є партнер? А хто ще знає про це?»Під час того, як з вами діляться своєю історією, слухайте мовчки й не намагайтеся уточнювати, перебивати, говорити про свої враження.Це перетворить розмову на психологічний пресинг, а дитина просто закриється в собі й більше не захоче говорити. Вона сама розкаже все, що вважає за потрібне, а ви просто слухайте.3. Не думайте, що ви знаєте, як краще для дитини«Ми ж батьки, ми краще знаємо, в нас більше життєвого досвіду, а ти ж ще зовсім не розумієш, що тобі потрібно»Варто зрозуміти, що дитина — не копія батьків. Кожен має право сам вирішувати, як жити та кого любити. Ніхто не може втручатися в особисте життя інших, навіть якщо це рідні батьки.Єдине, що ви можете зробити — це прийняти вибір свого чада.4. Підтримка та любов – основа всього«Чому це трапилося саме з тобою? Що скажуть наші сусіди? Ти хочеш осоромити всю сім’ю?»Ніхто не зобов’язаний підлаштовуватися під стереотипні норми.Найімовірніше, ваша дитина і так постійно відчуває пресинг з боку соціуму, адже, на жаль, наше суспільство досі не визнає іншої любови, окрім тої, що між жінкою і чоловіком, і тисне на всіх, хто «не такий, як інші».Бути собою й не соромитися цього, триматися на людях за руки з партнером, вступати в шлюб, всиновлювати дітей, не приховувати свою орієнтацію від близьких — це найпростіші речі, які є часто недоступними для представників ЛГБТ+ спільноти.У таких умовах єдине, чого шукає ваша дитина у вас — це батьківської любови, підтримки та розуміння.5. Запитайте, чого очікує дитина від вас«І що я маю тепер зробити? Краще б я цього не знала/в»Є багато питань, які ви можете поставити своїй дитині, щоб визначити, яка саме підтримка їй потрібна зараз. Чи готова вона розповісти це комусь ще з вашої родини, чи поки хоче зберегти це між вами двома? Чи вона почувається комфортно, перебуваючи на навчанні чи роботі, чи піддається булінгу й потребує вашої допомоги?Правильно розставлені очікування щодо поведінки кожної сторони — ключ до порозуміння.Нагадаємо, Ранок у Великому Місті раніше розповідав про те, що потрібно знати про гомосексуальність та як ставитися до неї.Джерело Національний ЛГБТ-портал України

Боятись більше нічого. «Різноманітність давно стала реальністю». 185 німецьких акторів та акторок зробили колективний камінг-аут. 185 німецьких акторів й актрис зробили колективний камінг-аут, оголосивши, що серед них є лесбійки, геї, бі-, трансгендери, квір, інтерсексуали і небінарні люди.Їхні портрети помістили на першу шпальту журналу Süddeutsche Zeitung Magazine. Також у ньому опублікували інтерв'ю шістьох акторів та акторок.«185 лесбіянок, геїв, бісексуалів, гомосексуалів і трансперсон з акторського середовища виходять на сцену і вимагають більшого визнання в театрі, кіно та на телебаченні. Вони хочуть почати дискусію з ініціативою #actout», — написало видання. Про це повідомляє НВ.Серед учасників акції — Годехард Гізі, відомий за роллю в серіалі Вавилон-Берлін, Марк Вашков, який грав у Таємному житті, та Марен Кройман, котра знялася в серіалі Не намагайтеся це повторити.Багато хто з акторів та акторок акції вже зробили камінг-аути перед родичами і друзями, проте не могли відкрито говорити про своє приватне життя, побоюючись за наслідки для кар'єри. Учасники акції опублікували в інтернеті свій маніфест, доступний 16 мовами.«Ми актори. Нам не обов’язково бути тим, кого ми граємо. Ми граємо інших людей — у цьому суть нашої роботи… Більше того, досвід останніх кількох років показав, що ті уявлення, які існують у фільмах і серіалах, розширюються і змінюються. Є набагато більше історій і перспектив, ніж перспектива білого гетеросексуального середнього класу. Їх із цікавістю дивляться, ними захоплюються. Різноманітність давно стала реальністю в сучасному німецькому суспільстві», — ідеться в маніфесті.Джерело Національний ЛГБТ-портал України

Стало відомо, для чого для ЛГБТ створять окремий батальйон. Щоб відокремити від агресивних гомофобів? Напередодні у ЗМІ поширили інформацію, що у ЗСУ формують "ЛГБТ-батальйон". У Генштабі це спростували та пов'язали такі повідомлення з "рукою Кремля". Власне через останнє в Україні виник скандал. Про це віщає 24 канал.Першоджерелом повідомлень про "ЛГБТ-батальйон" став допис організації "Військові ЛГБТ". Її очільник Віктор Пилипенко у коментарі 24 каналу розповів як про саму спільноту, так і про її мету."Ми – не "рука Кремля"За словами Віктора, сьогодні проти них виступають багато праворадикальних структур, зокрема С14."Те, що вони проти нас заявляють, є неправдою. Це дуже легко спростувати", – наголосив він.Як приклад очільник "Військових ЛГБТ" навів заяви про те, що їхній сайт розміщується на серверах Росії.Це брехня. Насправді була підозра, що конструктор Tilda, на якому робили сайт, належить якійсь компанії з Росії. Але ця інформація не підтвердилася – компанію зареєстровано в Швейцарії,– зауважив Віктор Пилипенко.Скандал із "Військовими ЛГБТ": яка справжня мета цієї організації / Колаж 24 каналАктивіст додає, що через такий наклеп власне і сформувався міф, що вони мають стосунок до Росії та нібито підставляють Збройні сили України."Ми фактично розвіюємо міф, що ЛГБТ-спільнота якась політична структура марксистського спрямування, що нібито діє проти України. Це не так, це велика брехня. Піднімаючи видимість, ми руйнуємо ці шкідливі міфи", – заявив він.Ще один момент, що це спростовує можна побачити безпосередньо на сайті "Військових ЛГБТ". Там мовиться, що його створено "за підтримки Фонду сприяння демократії посольства Сполучених Штатів Америки".Віктор пояснив, що вони співпрацюють з громадською організацією "Точка опори" та через неї виходять на різні фонди, які надають фінансову підтримку. Це різні організації та їхні програми.Зокрема, з психологами нам посприяло Посольство Канади. Зараз же ми подали заявку на допомогу з втіленням наших ідей до посольства США. Ми виграли цю заявку, і посольства підтримало низку наших активностей, однією із яких і було створення сайту,– констатував він.Що це організація "Військові ЛГБТ"Сам Віктор сьогодні є правозахисником. У минулому служив добровольцем у батальйоні "Донбас". Однак, організація, яку він очолює, жодного прямого стосунку ні до Збройних сил, ні до Міноборони немає. Хоча вони й мали неодноразові зустрічі з українським військовими."Ми – громадське об'єднання. Наразі ми формуємося як громадська організація, триває шлях реєстрації. Зараз діємо як волонтери. Координуємося з громадською організацією "Точка опори". Функціонуємо з 2018 року", – розповів Віктор.За його словами, серед учасників організації є чинні військовослужбовці, зокрема командири. Загалом є понад 100 осіб, 8 із яких є відкритими, тобто зробили камінгаут".Відкриті ЛГБТ-військові / Скриншот 24 каналу з сайту "Військові ЛГБТ"Інформація про ЛГБТ-підрозділ – правдаНасправді мовиться про невеликий взвод – до 30 людей. Віктор Пилипенко підкреслив, що "склалася така сприятлива ситуація, коли один із командирів може набрати собі в штат людей".Ми б хотіли йому допомогти набрати в штат людей із-поміж ЛГБТ-військових, а також людей дружніх до ЛГБТ. Для того, щоб цей підрозділ таємно та неофіційно діяв, і до якого ми б могли запрошувати хлопців і дівчат, які мають проблеми в ЗСУ через свою сексуальну орієнтацію"– зазначив він.Яка мета таких кроківВіктор Пилипенко наголосив, що сьогодні – не все так гладко у ЗСУ. У кожному підрозділі принаймні один гомофоб усе ж знайдеться. Більше того, є історії, коли такі люди реально погрожували ЛГБТ-військовим."Ми хочемо допомагати ЛГБТ-військовослужбовцям, які перебувають у психологічно важкому стані. Ми хочемо показати їм, що вони – не одні такі на фронті, що вони можуть розраховувати на наше об'єднання, долучатися та отримувати допомогу", – зауважив Віктор.Ще одна проблема, на якій акцентував активіст, – це побутова гомофобія. З нею організація намагається боротися."Розголошуючи це питання, ми хочемо показати, що ми захищаємо кожного українця в тилу. Ми беремо участь у захисті цілої країни та дуже маленької соціальної групи ЛГБТ-людей. Беремо участь у захисті кожного цивільного, навіть тих, хто нас зневажає та дуже часто бажає нам смерті", – підкреслив він.Ще одна велика мета організації – це трансформація українського суспільства. Вони мають намір зробити його більш людяним і більш гуманним."Ми намагаємося нівелювати ненависть до ЛГБТ-спільноти для того, щоб наше суспільство стало нарешті безпечним. Адже бути відкритим геєм – все ще небезпечно", – підкреслив Віктор Пилипенко."Заплющувати очі на наше існування на фронті вже не можна"Віктор Пилипенко наголошує, що ЛГБТ-спільнота уже бере участь у бойових діях на Донбасі як на контрактах, так і проходить строкову службу.Розумію, що є певне упереджене ставлення в суспільстві до ЛГБТ-солдатів. Але ми живемо в XXI столітті. Тому ми б хотіли говорити не тільки про своє існування, а і про свої проблеми,– підсумував очільник організації "Військові ЛГБТ".Джерело 24 канал

Раніше такого не було. Де криються витоки нетерпимості до гомосексуалів в Східній Європі? Адже в питаннях сексуальної орієнтації цей регіон колись був набагато терпиміше Західної Європи, пише Норберт Маппес-Нідік. Адже навіть досі українські археологи знаходять докази поховань гей-коханців часів скіфської доби але відмовляють коментувати подібні випадки.Депутати Європарламенту більшістю голосів 11 березня ухвалили декларацію, яка оголошує Євросоюз "зоною свободи ЛГБТІ". Рішення стало реакцією на порушення прав представників сексуальних меншин в Польщі, де в 2019-2020 роках місцева влада оголосила ряд регіонів "зонами, вільними від ідеології ЛГБТІ", але також і в інших східноєвропейських країнах. Письменник і журналіст Норберт Маппес-Нідік (Norbert Mappes-Niediek) розмірковує про причини гомофобії в цьому регіоні:У Європі люди не бояться бути собою і не страждають через ненависть / Учасники ЛГБТ-прайду "В комуністичні часи гомосексуальність називали б" пережитком капіталізму ". Після падіння комуністичних режимів ставлення до гомосексуалів стало однією з перших ліній розлому між Сходом і Заходом. З 1989-90 років націоналістичні політики в Східній Європі, зазвичай протиставляють" толерантність "жителів своїх країн" чванливості "і" місіонерства "Заходу, почали насаджувати агресивну нетерпимість до лесбійок та геїв.Нетерпимість і гомофобія - НЕ східноєвропейська особливість"Будь нетерпимим, будь нормальним!", - свідчив напис на одному з плакатів ультраправої партії в Болгарії. Далеко не всі гомофоби висловилися б з такою нещадною жорсткістю. Кому захочеться вважатися нетерпимим? Але партія вловила саму суть проблеми.При всьому при цьому нетерпимість - і вже тим більше, гомофобія - аж ніяк не є східноєвропейської особливістю. Навпаки, в плані сексуальної орієнтації в Східній Європі довгий час панувала набагато більша толерантність, ніж, скажімо, в Німеччині або Великобританії.Адже саме в західних країнах в буржуазну епоху спалахували великі історичні скандали, пов'язані з "мужеложством". В Англії це був гучний судовий процес проти Оскара Уайльда в 1895 році, а пізніше ще один - проти Пітера Уальдблада в 1954 році. У Німеччині - судовий процес над князем Філіпом цу Ейленбург (Fürsten zu Eulenburg) в 1906 році, скандали навколо начальника штабу штурмових загонів НСДАП Ернста Рема (Ernst Röhm) в 1931-32 роках, а в 1983 році - анонімні звинувачення на адресу генерала бундесверу Гюнтера Кісслінг (Günter Kissling), що змусили його передчасно піти у відставку.У минулому Схід був толерантніше ЗаходуУ Східній Європі до гомосексуалів ставилися значно терпиміше. Так, в Польщі з моменту здобуття нею незалежності в 1918 році покарання за сексуальні відносини між чоловіками було вкрай рідкісним. У Радянському Союзі це питання стало лінією вододілу між сталіністами і націонал-більшовиками з одного боку і реформаторами і революціонерами - з іншого. У 1922 році одностатеві відносини в СРСР були офіційно декриміналізовані, але вже на початку 1930 років при Сталіні знову була введена кримінальна відповідальність "за мужолозтво".Чехословацькі комуністи хотіли декриміналізувати гомосексуальність ще в 1950 році, але були змушені підкоритися забороні з Москви. У НДР ще в 1957 році була скасована кримінальна відповідальність за сексуальні відносини між дорослими чоловіками, в 1961 році вони були декриміналізовані в Угорщині, а роком опісля - і в Чехословаччині. У Великобританії це сталося тільки в 1967 році, в ФРН - в 1969 році, в Австрії - в 1971 році.Культурна війна і прояв амбівалентностіНа початку 2000-х років дискусія про рівні права для геїв і лесбіянок, зареєстрованих партнерських відносинах і гомосексуальні шлюби перетворилася в захоплюючу маси культурне бій між Сходом і Заходом. Парадоксально, але саме політичні конотації зробили це питання гарячою темою. А ось поп-культура, в свою чергу, ставилася до цієї теми критично або іронічно.У Росії жіночий дует "Тату" грав з гомоеротичний підтекстами, в Сербії співачка Марія Шерифович виграла з цією темою пісенний конкурс "Євробачення" і стала національною іконою. Трохи пізніше главою уряду Сербії була обрана відкрита лесбіянка. Для Сербії це стало можливістю проявити амбівалентність: культові лесбіянки можуть не приховувати свою сексуальну орієнтацію і при цьому не дратувати патріархально налаштованих правих з їх культом сильних чоловіків.Гомосексуальність - продукт імпорту?Але напруженість в питанні визнання прав сексуальних меншин в цьому регіоні як і раніше зберігається. Гей-бари змушені маскуватися. Гей-асоціації та правозахисники ведуть запеклу боротьбу на всьому Балканському півострові, намагаючись домогтися того, щоб гей-паради можна було влаштовувати якомога в більшій кількості міст. Кожен проведений гей-парад, незважаючи на атаки гомофобів, вважається перемогою.Там, де гомосексуалів вийти на вулицю особливо складно або навіть небезпечно, як в деяких балканських країнах, у першому ряду процесії йдуть західні політики або дипломати, тим самим мимоволі підкріплюючи тезу про те, що гомосексуальність - це західний продукт, чужий місцевому населенню.Гомофобія як психологічне явищеЯкі ж аргументи гомофобів? В даному випадку про них навряд чи йде мова. "Загроза існування нації, деморалізація армії, загроза шлюбу - все це не має ніякого відношення до реальності, - каже вчений з Берліна Мартін Даннекер (Martin Dannecker), який досліджує питання сексуальності. - Наприклад, доведено, що гомосексуальні союзи лише зміцнюють інститут шлюбу" .Даннекер визначає гомофобію, в тому числі, східноєвропейську, як психологічне явище. За ворожістю, за його словами, криється глибоке "заперечити відповідність цінностей". За часів невизначеності лише "природа" все ще забезпечує непорушну опору - по крайней мере, що здається. Для зміцнення авторитету слабкого, нестабільної держави необхідно провести паралель між державою і сім'єю і говорити про них в одному контексті.Крихкість "природної норми"Насправді ж та норма, на яку посилаються як на "природну", бачиться як щось крихке і нестабільне. Цей висновок можна зробити хоча б з того, що для відповідності з цією нормою потрібно "взяти себе в руки". Геям і інших сексуальних меншин, очевидно, не вистачає необхідної для цього дисципліни. Але навіщо брати себе в руки, якщо правильне, природна поведінка мається на увазі як щось само собою зрозуміле?Цього протиріччя не вдається уникнути нікому, хто виступає за традиційні гендерні ролі і проти "неприродною" сексуальності. Якщо природа диктує чіткі правила, як стверджують гомофоби, то гендерна ідентичність просто не може бути розмита будь-якими життєвими обставинами, якимось гей-парадом або "пропагандою гомосексуальності". Так що насправді вони могли б не хвилюватися.Звідки береться ненависть до геїв?Геїв ненавидять "за те, що вони уособлюють пасивність", говорить Даннекер. Але не тільки багато жителів Східної Європи особисто відчувають себе приреченими на пасивність. Цю сумну долю, розділяє, скоріше, вся нація, з якої вони себе співвідносять. Її повчають, обмежують, її роблять пасивним одержувачем матеріальних благ від Заходу, який виставляє себе покровителем. Одним словом, з неї роблять жінку.І "це" дозволяють робити з собою геї - ось де криються витоки ненависті. "Вони зраджують всіх представників свого суспільства", - пояснює Даннекер. До того ж соціальний спад, який довелося пережити багатьом людям, сприймається як втрата потенції.Спроба психологизації гомосексуальності провалиласяВідмінності між Сходом і Заходом Даннекер бачить не тільки в хвилі гомофобії, що піднялася після 2000 року, але і в історії переслідування гомосексуалів. На Заході, зокрема, в Англії і Німеччині, після тривалого періоду "проблематизації" відбулося своєрідне "негативний просвіта".Замість того, щоб просто засуджувати гомосексуальність як гріх, її довгий час намагалися інтерпретувати як психічне відхилення або невроз. Якийсь час на Заході шукали "причини", за якими людина стає гомосексуалів. "Але знайти нічого не вдалося", - говорить Даннекер. Так що залишалося тільки прийняти це як даність.Геї як єретичні ікони дияволаУ той же час в Східній Європі, особливо, в Росії, де, відповідно до православною традицією, дія панує над "внутрішньою мотивацією", важливим вважається не те, що людина відчуває, а то, що він робить. Саме тому суспільство ще більш агресивно реагують на демонстративний, ексгібіціоністські, повчальний елемент в русі за права ЛГБТІ.Навіть соціолог Ігор Кон, відомий борець за права геїв в Росії, не приховував роздратування від гей-парадів: "Деяким вони нагадують студентські пропагандистські загони часів СРСР, які повинні були вчити колгоспників збирати урожай". Терпимість стала предметом обговорення, а гомосексуали, як і учасники західних гей-парадів, перетворилися в ікони - єретичні ікони диявола. І це не обіцяє нічого хорошого для їх визнання в майбутньому".Норберт Маппес-Нідік, журналіст-фрілансер, більше 30 років працював в країнах Південно-Східної Європи. Співпрацював з цілою низкою німецьких ЗМІ. 15 лютого 2021 року побачила його книга "Чому Захід не розуміє Схід".Джерело DW

Як живеться українським ЛГБТ-захисникам вітчизни? Щороку українські ЗМІ слідкують за Маршем рівності у Києві, який відбувається влітку. Через карантин цього року «Київ Прайд» відбувся 21 червня в режимі онлайн. До цієї події журналісти вирішили зібрати історії військових ЛГБТ. Як українські військові воюють не з російськими окупантами, а з українськими геями.«У звичайному житті просто: ти закрився у своїй квартирі, а на службі тобі доводиться жити з людиною, навіть якщо вона гомофоб», - Владислав Мірошниченко, військовий.Ярина — бойова медик у батальйоні морської піхоти, вона відкрита бісексуалка / фото Ярина Чорногуз/Анастасія Власова/hromadskeВладиславу 23 роки, останні три роки він перебуває на службі в ООС. Владислав — командир артилерійської установки «Піон». В інтерв’ю hromadske вперше робить камінг-аут (публічно заявляє про свою належність до ЛГБТ-спільноти). Я вирішив зробити камінг-аут, тому що хочу відкритися і бути собою. Не дуже зручно жити з хлопцями (на службі — ред.), з такими як ти, але постійно бути кимось іншим. Не розумієш, хто тобі буде другом, а хто людиною, яка до тебе буде погано ставитись і знущатися з тебе.Не можу сказати, коли я зрозумів, що я гей. Це було з самого початку. Я бачив хлопців і розумів, що вони мені подобаються. Потім я ще почав розуміти, що дівчата мене не цікавлять. У школі на уроках нам говорили, що ЛГБТ — це субкультура, щось вигадане, таких людей треба вбивати. Звісно, я почав налаштовувати себе на те, що я якийсь неправильний. Перед своєю родиною я відкрився. У мене з батьком були великі проблеми, він був сильним гомофобом. Мені доводилося інколи йти з дому через це. Вже коли я навчався у коледжі, я почав відкриватися перед деякими одногрупниками — хтось мене сприймав нормально, але були й підколи.«Я бачив хлопців і розумів, що вони мені подобаються» / фото Владислав Мірошниченко/Анастасія Власова/hromadskeВсе змінилося, коли почалася російська окупація. Я на той момент жив у Луганську, люди стали більш жорсткими. Українці з проєвропейською позицією не мали права виразити те, що вони хочуть, не мали змоги боротися. Я вирішив піти на службу в українську армію. Розумів, що не повернуся до родини, в мене вже не буде друзів — всі вони залишаються на окупованій території. Було важко морально, я їхав з окупованої території, і коли побачив українські прапори, то видихнув, відчув, що вдома. Але деякий час продовжував боятися відкрито висловлювати свою проукраїнську позицію, через те, що на окупованій території ти постійно перебуваєш в страху. Згодом я все ж таки відчув, що перебуваю серед однодумців. Про свою належність до ЛГБТ я тоді ще не говорив. На той момент для мене було головне — відійти від окупації. Я тоді не думав, що війна буде настільки затяжною. Військових у ЛГБТ-спільноті насправді багато, але вони бояться відкритися. Навіть у групі військових ЛГБТ вони можуть боятися вислати якесь фото або відкрито спілкуватися. У звичайному житті просто: ти закрився у квартирі і все, над тобою ніхто не буде знущатися. А на службі тобі доведеться жити з людиною, навіть якщо вона гомофоб.Влад розповідає, що військових у ЛГБТ-спільноті насправді досить багато, але не всі готові відкритися / фото Владислав Мірошниченко/Анастасія Власова/hromadskeУ мене є колеги, яким я відкрився, один з них був проти ЛГБТ. Коли я вже не витримав і сказав, що належу до цієї спільноти, то він почав зі мною спілкуватися і згодом змінив свою думку. Зараз він нейтрально ставиться до представників ЛГБТ. Були й ті, хто різко висловлювалися проти. Один з військових казав, що треба виводити таку людину зі строю, відрубувати голову, — і більше таких не буде. Проблем у спілкуванні з ним у мене не було, але коли я відкриюся, я не знаю, чого очікувати. Підтримки військовим ЛГБТ не вистачає, тому що не знаю, кому можна підставити свою спину, а кому ні. Коли я відкриюся, не знаю, хто у критичному моменті прийде мені на допомогу. Насправді представники ЛГБТ, як і військові, борються за свободу. Одні захищають батьківщину, історію, права, але й інші також це роблять. Люди, які були в окупації, можуть зрозуміти, як це — коли людина в оточенні ворогів бореться за свою позицію, за право слова, іншу точку зору. ЛГБТ-спільнота також зазнає тиску. Тому більшість ЛГБТ, які були на Сході, або перейшли на службу, або просто переїхали на підконтрольну територію, тому що бачать в Україні свободу. «Представники ЛГБТ, як і військові, борються за свободу» / фото Владислав Мірошниченко/Анастасія Власова/hromadske* * *Джерело Громадське

Канадська філія шведського меблевого магазину IKEA представив серію диванів, натхнених різними прапорами спільноти ЛГБТ +. Про це йдеться на сайті канадської IKEA.Дивани створили до Місяця прайду - весь червень по всьому світу проходили ЛГБТ-марші та інші заходи, які мали на меті привернути увагу громадськості до проблем і потреб цих людей, а також відсвяткувати вже досягнуте.В IKEA пояснили, що своєю серією диванів компанія відзначає багатство і різноманітність спільноти 2SLGBTQ +. Ця розширена абревіатура охоплює тих, хто заявляє, що у них є чоловічий і жіночий дух (на початку абревіатури 2S - Two souls). Компанія описала дивани як "платформу для святкування самобутності і обміну історіями кохання".

Постійний "пошук ненависних геїв". В Одесі, за участю понад сотню представників ЛГБТ-спільноти, пройшов "Марш Рівності". З огляду, що правоохоронців було майже в п'ять разів більше, ніж самих учасників маршу, вдалося уникнути сутичок з його супротивниками.Організатори акції підняли питання щодо терпимості й толерантності, а також пройшлися центром міста в знак захисту прав ЛГБТ. В цей час про гомофобію, кількості латентних гомосексуалів в Україні, небезпеки одностатевого сексу між чоловіками і міфах про чоловічу красу журналісти поговорили з дерматовенерологом вищої категорії Жанною Овсепян. Розмова вийшла відвертою.Гомофоби самі шукають геїв, щоб їх ругати / фото www.arre.co.in- Жанна Арутюновна, чи відображає кількість людей, які вийшли з райдужними прапорами, реальна кількість гомосексуалів в українському суспільстві?- Те, що їх було не так вже й багато, свідчить швидше про гомофобію, якої страждають багато членів нашого суспільства. Одностатеве потяг людей один до одного, якщо йти в глиб століть, було завжди, і завжди буде. Гомофобія - це боязнь таких людей.Жанна Арутюновна Овсепян -врач-дерматовенеролог вищої категорії, головний лікар медичного центру дерматології, лазерної та естетичної медицини Sonet Clinic.З медичної точки зору доведено, що чим більше в суспільстві розвинена гомофобія, тим більше латентних гомосексуалістів в ньому може бути. Латентні гомосексуали можуть вести абсолютно нормальний, з точки зору суспільства, спосіб життя, бути сім'янинами, обговорювати в колі друзів жінок і при цьому відчувати збудження від думки про близькість з чоловіком.У США і Великобританії проводилися масштабні експерименти, метою яких було виявлення латентних гомосексуалістів. Були зібрані групи чоловіків, яким демонстрували різного роду порнографічні матеріали з одностатевим сексом - в цей час, вже вибачте за прямоту, вимірювали їх ерекцію. У групі гомофобів 68% чоловіків відреагували, скажімо так, позитивно на побачені картинки. У групі гетеросексуальних чоловіків, які ніяк не заявляли про гомофобію, ерекція виникла тільки в 12% випадків. Це говорить про те, що за гомофобією дуже часто ховається маскування власного потягу."Ми не любимо в людях те, що не визнаємо в собі"- У чому, на вашу думку, полягають причини гомофобії?- Наше суспільство в більшості своїй складається з людей, які отримали виховання ще в Радянському союзі. У той час нав'язували жорсткі норми: що є добре і що є погано. Гомосексуалізм був кримінально карний - існувала стаття за мужолозтво. Хто створив ці норми, хто придумав? Моя особиста думка - найголовніша норма не робити зла людям, не шкодити оточуючим. Ми не любимо в людях те, що не визнаємо в собі.Я обома руками - за інститут сім'ї. Але справа в тому, що всі ці норми і обмеження - це придушення бажань. З точки зору психіатрії будь пригнічене бажання викликає невротичний стан. Люди самі себе не пізнали, не зрозуміли - до кого вони відносяться. Звідси страхи, ненависть, агресія. Їх потрібно на когось вилити, виплеснути. Марші Рівності не дарма охороняють так посилено.Мені все-таки здається, що не варто виставляти напоказ свою приналежність до сексуальних меншин - краще говорити про причини такого потягу, проводити освітню роботу, роз'яснювати свою позицію. В цьому випадку можна буде розраховувати на результат - толерантність, терпимість.- Поговоримо про медицину. Що гомосексуалів потрібно знати про себе з цієї точки зору? Які небезпеки для здоров'я ховаються за їх сексуальним потягом?- Дійсно, є ряд венеричних хвороб, які протікають у гомосексуалів більш яскраво виражено і зустрічаються частіше. Є навіть такий термін - синдром гомосексуального кишечника. Небезпеки пов'язані, в першу чергу, з анальним сексом.Стінки товстої кишки за своєю структурою значно тонше, ніж стінки піхви. Чисто анатомічно. Ми обдаровані бар'єром, який захищає наш організм від токсичного вмісту кишечника. Анальний статевий акт веде до його руйнування. Навіть якщо партнери займаються захищеним сексом, у рецептивного партнера (пасивний партнер при гомосексуальних актах) йде закидання фекальних мас в організм - будь-яка мікротріщина, мікротравма веде до того, що кишкові палички, інфекції потрапляють в кров'яне русло. Більш високий ризик зараження вірусами. Ось чому серед гомосексуалів так багато ВІЛ-інфікованих, більше помирає від СНІДу. Ось чому анальний секс, як чоловічий, так і жіночий, з точки зору медицини - патологія.* * *Джерело Rubryka

Група дослідників з Кельнського університету довела, що діти, виховані в одностатевих сім'ях, соціалізуються не гірше за інших своїх однолітків. Проблема може бути тільки через гомофобне оточення, що цькує дітей одностатевих родин. Команда під керівництвом доктора Маріам Фішер з Інституту соціології та соціальної психології Кельнського університету отримала докази, що виховані одностатевими парами діти та підлітки не відстають у своєму соціальному розвитку від тих, хто росте у гетеросексуальних спілках, як пише Science daily.У дослідженні взяли участь 62 дитини від 6 до 16 років із одностатевих сімей. Їхні показники порівнювалися з такими у 72 дітей, які ростуть у різностатевих союзах. Вивчалися параметри їхньої просоціальної поведінки, гіперактивності, проблем з однолітками, емоційної адаптації та загальних поведінкових проблем. Підсумкову статтю опублікували у Міжнародному журналі екологічних досліджень та громадської охорони здоров'я. Вона називається "Поведінкові результати дітей з одностатевими батьками в Нідерландах".Спочатку допускалося, що одностатеві батьки стикаються зі значними факторами стресу, пов'язаними з їхньою сексуальною орієнтацією. Це може бути і правова дискримінація, і негативне ставлення у суспільстві. Це може впливати на їхнє фізичне та психічне здоров'я. Отже, ці фактори можуть призвести до проблем адаптації у дітей. Але виявилось, що це не так.«Нові результати ясно показують, що одностатеві сім'ї мають сильні стратегії життєстійкості, щоб захистити своїх дітей від юридичних перешкод та суспільного неприйняття. Наприклад, батьки створюють середовище, в якому їхні діти отримують визнання від інших і де одностатеві сім'ї є позитивними зразками для наслідування. Але, насамперед, не повинно бути потреби у тому, щоб батьки розробляли ці стратегії», — сказав Маріам Фішер.Дослідження ґрунтується на унікальних даних опитування з голландських регістрів цивільного стану. Воно дало репрезентативні результати для сімей із батьками віком від 30 до 65 років. Отримані результати узгоджуються з великою кількістю нерепрезентативних результатів досліджень.Виявилося, що певний додатковий стрес, пов'язаний із життям у одностатевій сім'ї, можливий. Але він компенсується навичками виживання в агресивному соціальному середовищі. Виховані ЛГБТ-батьками діти та підлітки набувають повноцінного досвіду та не відстають від своїх однолітків розвитку. Проте політикам та правозахисним організаціям варто продовжувати оберігати одностатеві сім'ї. Адже вони продовжують стикатися з несправедливістю та агресією.Раніше вчені підтвердили факт існування чоловічої бісексуальності.

Make Love Not War! Компанія Treasure Island Media, яка знімає фільми для дорослих, випустила лінійку одягу. Прибуток від її продажів піде на допомогу українським воїнам, які зараховують себе до ЛГБТ.Лінійка містить футболки та толстовки "Designed in Battle" з унікальним дизайном. Вони створені під враженням від гурту «Братство Ахілеса» в українських військах, йдеться у прес-релізі компанії. Основним відмінним елементом буде образ єдинорога. Нашивки з цією міфічною твариною часто використовують солдати-геї в Україні.Прибуток від продажу товарів піде на медикаменти та інші предмети "Братства Ахіллеса".«Єдиноріг у геральдичних книгах уподібнюється до хороброго воїна. Червона половина малюнка включає тризуб (національний символ України), червоний вогонь (символ загрози, яку солдати представляють для своїх ворогів) і вогняний меч (військовий символ). Білий колір символізує шляхетність солдатів», - йдеться у релізі Treasure Island Media.ЛГБТ-людям в Україні дозволили служити в армії ще до війни, а перший створений у 2019 році спеціальний батальйон навіть приєднався до Київського прайду того ж року. Після початку військової агресії Росії проти України солдати-геї борються на фронтах, обстоюючи свободу своєї батьківщини.Їхній подвиг надихнув Компанію Treasure Island Media не просто виступити на їхню підтримку, а й надати матеріальну допомогу.«Як спільнота вони борються від імені ЛГБТ+ людей. Це менше, що ми можемо зробити, щоб показати їм нашу підтримку», - йдеться у релізі.

Права людини понад усе! Ніно Ломджарія, яка обіймає посаду омбудсмена Грузії, висловила невдоволення політикою країни щодо ЛГБТ-спільноти.У зв'язку з Міжнародним днем ​​боротьби з гомофобією, трансфобією та біфобією Ломджарія виступила із заявою. За її словами, представники ЛГБТ та їхні прихильники продовжують зазнавати дискримінації, повідомляє телеканал «Мтаварі архі». Вони не змогли публічно відзначити цей день через ризик насильства та відсутність державних гарантій захисту.На думку Ніно Ломджарія, бездіяльність влади заохочує несправедливість до ЛГБТ у всіх сферах життя. Влада не покращує якість їхнього життя і робить їх вразливою для дискримінації та насильства.«Події, що відбулися у рамках «тижня гордості» у Тбілісі минулого року, були особливо тривожними. Тоді лідери ультраправих груп прямо та публічно закликали суспільство до насильства щодо представників ЛГБТ-спільноти та їх прихильників. 5 липня 2021 року, у день «маршу гідності», співробітники правоохоронних органів не змогли запобігти масштабному нападу цих агресивних груп на журналістів та правозахисників, внаслідок якого кілька людей отримали серйозні поранення», — впевнена Ніно Ломджарія.За її словами, держава не створила єдиної стратегії боротьби зі злочинами на ґрунті ненависті. Реакція органів влади на злочини, пов'язані з гомофобією та трансфобією, як і раніше, неефективні, невчасні та упереджені», — йдеться у заяві.Ніно Ломджарія закликала держоргани та громадськість ефективно реагувати на злочини, вчинені проти ЛГБТ. Необхідно робити публічні заяви, сприяти підвищенню поінформованості про рівність у суспільстві. У той же час російські громадські особи продовжують закликати до тотальної дискримінації райдужних спільнот.

На росії гомофобія не має меж: катують геїв струмом та утримують у нелюдських умовах. Громадники вимагають ухвалити закон, який забороняє конверсійну терапію: ненаукові практики для насильницької зміни сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності людини. ООН прирівнює конверсійну терапію до тортур.Автором петиції виступила ЛГБТК-група «Вихід», визнана російською владою іноагентом і залишила країну. Їхня мета проста: заборонити тортури над ЛГБТК-людьми в Росії.На росії катують геїв і лесбійок струмом, щоб "вилікувати" / фото Хлопці ПЛЮС«Ми вимагаємо ухвалити закон про заборону конверсійної терапії та призначити кримінальну відповідальність за примусове лікування та рекламу таких послуг, а також запровадити норми покарання – штраф та/або ув'язнення», – йдеться у зверненні організації.Гомосексуальність виключили з Міжнародної класифікації хвороб у 1990 році, а трансгендерність у 2019. При цьому їх часто підпільно продовжують “лікувати” у багатьох країнах.У Росії працюють клініки і так звані "фахівці", які беруть гроші за те, щоб із гомосексуалу або лесбіянки зробити "нормальну" гетеросексуальну людину. Для цього використовують медикаменти, гіпноз, трудотерапію, електрошок, хірургічні операції, що калічать, і навіть "коректуючі" згвалтування. Після такого лікування стан людей значно погіршується: від втрати лібідо і панічних атак до суїциду.Напередодні на ресурсі "ХЛОПЦІ" вийшов великий матеріал про те, як конверсійна терапія калічить людей і чому вона не працює. Підписати петицію проти тортур над ЛГБТК-людьми можна тут.Варто відзначити, що мільйони російських ЛГБТ-людей виступають найактивніше проти війни з Україною на противагу іншим верствам населення. Саме тому влада розлючена на них і хоче у будь-який спосіб винищіти всіх геїв та лесбійок на росії. 

Гомосексуальна ідентичність стала можливою завдяки емансипаційному боці капіталізму: його визволенню особи від матеріальних цінностей сім'ї, як вважають деякі науковці.Але ця сексуальна свобода була автономною — вона зажадала десятиліть запеклої боротьби. Сьогодні нам потрібно більше боротися з гнітючими аспектами капіталізму, які заважають як геям, так і натуралам жити цілком вільним життям.Першу чорнову роботу «Капіталізм та Гомосексуальна Ідентичність» Джон Д'Емільо написав у 1979 році. Спочатку вимовлена ​​як вільна мова, а потім опублікована у вигляді есе. Ідеї, що містяться в ній, були частково надихнуті інтенсивною політичною самоосвітою Д'Емільйо в книжкових клубах для геїв у роки між Стоунволським повстанням та кризою СНІДу. Гей-активісти, які старанно вивчають Марксистський рух разом, не обов'язково були частим явищем протягом усієї американської історії, але явища такого типу найчастіше відбувалися в сімдесятих, коли активісти за короткий час зрозуміли, що антикапіталізм є очевидним рішенням звільнення геїв. Відповідно до цієї політики, “Капіталізм та гомосексуальна ідентичність” закінчується закликом протистояти не просто гомофобному пригніченню у вузькому значенні, але експлуатації та економічній нерівності загалом."Капіталізм і гомосексуальна ідентичність" представляє марксистську історію виникнення сучасної гомосексуальної суб'єктивності, засновану на аналізі мінливих способів виробництва та матеріальних умов. Така інтерпретація нашої історії сьогодні незвичайна у ЛГБТ-політичних колах. Так само, як і ідея про те, що сучасна гомофобія є цапом-відбувайлом геїв за соціальні перетворення, викликані капіталізмом, не всі з яких були такими ж визвольними, як поділ сексуальності і продовження роду.Ці ідеї заслуговують на серйозний розгляд з боку нового покоління ЛГБТ-лівих активістів, багато з яких уже є соціалістами.Джон Д'Емільйо — автор кількох книг, у тому числі «Втрачений пророк». Міган Дей з Jacobin поговорила з Д'Емільйо про паралельні історії капіталізму і гей-ідентичності — з акцентом на гомосексуальність, нехай і розмова також торкається проблем трансгендерів — і хоча капіталізм породив нові можливості для сексуального самовираження, ми повинні прагнути перевершити його.МД: Коли капіталізм запровадив новий спосіб виробництва, заснований на найманій праці, він витіснив сім'ю як основне місце виробництва більшість людей. У “Капіталізмі та гомосексуальній ідентичності” ви стверджуєте, що ця трансформація призвела до розширення можливостей для дій та побудови життя навколо одностатевого потягу, що потім зрештою призвело до появи гей-спільнот, ідентичностей та політики.Ми пропрацюємо всю цю ідею, але почнемо з того, що з'ясуємо, якою вона була до того, як відбулася ця трансформація. Яким був спосіб виробництва до запровадження капіталізму? Ми можемо обмежитися Сполученими Штатами, щоб зробити цю величезну тему трохи зрозумілішою.Дж. Д: У колоніальному суспільстві, яким є США - не в рамках системи рабства, а в рамках системи безплатної праці - у вас в основному є система, в якій більшість людей виробляють те, що вони споживають, на відміну від роботи на когось. то іншого за заробітну плату, а потім виходять і купують речі, які їм потрібні, щоб жити.У такій системі, де виробництво і споживання настільки взаємопов'язані, люди дійсно виживають за рахунок створення репродуктивних одиниць, які виробляють свою власну робочу силу у вигляді дітей. У подібному світі не те щоб не було людей із потягом до своєї статі. Наскільки нам відомо, протягом всієї історії та в різних культурах можна знайти свідчення того, що були люди, які відчували одностатевий потяг і діяли відповідно до нього. Але ви не змогли б побудувати своє життя відповідно до ваших почуттів. Сьогодні ми звикли думати про сексуальність як про щось дуже особисте, засноване на тому, до кого нас тягне і кого ми любимо. Але сексуальність у колоніальному світі, який я описую, була спрямована на створення робочої сили, необхідної для виживання.У міру просування дев'ятнадцятого століття, у Сполучених Штатах відбувається перехід до капіталістичних форм виробництва, де все більше і більше людей виходять на вулицю і заробляють на життя, виконуючи роботу для когось іншого і приносячи додому заробітну плату. Найчастіше цим займаються чоловіки, тоді як жінки все ще виконують багато роботи по дому, готують, шиють одяг і так далі.Оскільки все більше людей можуть працювати за заробітну плату, все більше людей можуть жити поза тим самим, репродуктивним сімейним осередком. Для людей, які відчувають потяг до своєї статі, це створює нові можливості, що є головним наслідком.Враховуючи нерівність за ознакою статі, раси та класу, цей зсув не надає однакового впливу на всіх одночасно. Білі чоловіки, які працюють за зарплату, насамперед здатні будувати своє життя поза гетеросексуальним сімейним осередком. Але до кінця дев'ятнадцятого століття і, звичайно ж, до початку ХХ століття починають з'являтися свідчення того, що багато різних типів людей живуть відповідно до своїх бажань.Наприклад, коли прогресивний рух починає створювати поселенські будинки, можна виявити, що жінки, яким більше не потрібно виходити заміж і ростити дітей, живуть разом у довгих стосунках. Аналогічним чином, коли афроамериканці починають залишати систему здольщиків і переїжджати до міст, де вони виконують найману працю, починають з'являтися свідчення того, що сьогодні ми назвали б геями та лесбіянками в кольорових спільнотах американських міст.МД: Ви стверджуєте, що ще одне зрушення, яке відбувається в цей час, полягає в тому, що змінюється ідеологічна функція шлюбу.Коли розширення найманої праці витісняє репродуктивний сімейний осередок як центр виробництва, що забезпечує підтримання життя, шлюб не зникає. насправді шлюб залишається дуже важливим в організації суспільства, але він змінює сенс і стає місцем особистої емоційної самореалізації. Тим часом, коли діти більше не потрібні для продовження роду, вони починають уособлювати сімейне кохання та сімейне щастя. Вони стають символом успіху шлюбу. Як тільки шлюб таким чином змінює своє значення для людей, перед усім суспільством постають важливі питання: якого роду близькості ви бажаєте? Яке партнерство принесе емоційне задоволення? Щойно ці питання задаються людям у масовому порядку, стають можливими нові відповіді. У цьому контексті ви починаєте бачити посилення ідеї одностатевого потягу. Справа не в тому, що раніше не було гомосексуалістів, але це виділяється, тому що наголошуються на інтимних бажаннях і потягах людини в цілому, незалежно від того, чи є вони гетеросексуальними, гомосексуальними чи іншими. Чи правильно я розумію цей аргумент?Дж. Д: Це правильно. В історії США приблизно до 1920-х років справді починаєш помічати, що мова та ідеологія шлюбу починають змінюватися. Справа не в тому, що у людей немає дітей, але шлюб все частіше стає тим, що ви вибираєте на основі кохання та близькості, а не економічної необхідності та задуму, у центрі якого знаходиться виробництво дітей як робочочої сили.Зміни у матеріальних умовах життя продовжували сприяти розвитку різних ідеологічних уявлень про шлюб, сім'ю, близькість та сексуальність. З часом, і особливо у міру того, як ми переживаємо різке підвищення народжуваності середини століття, не тільки вибір, потяг і бажання грають все більш важливу роль у тому, як більшість людей одружуються, але і сам шлюб стає все менш необхідним для людей, щоб висловити цю любов і прихильність.Таким чином, у світі після 1960-х років зростає кількість людей, які живуть разом частину свого життя, перш ніж вони одружаться, або, можливо, ніколи не одружаться, чого не було століттям раніше. Це не випадково світ, у якому жінки також дедалі частіше працюють за заробітну плату. Зрештою, можна зіткнутися з ситуацією, коли багато гетеросексуалів перебувають в інтимних відносинах, не будучи одруженими і не маючи дітей, що дає уявлення про життя одностатевого потягу, тому що насправді воно не так сильно відрізняється від того, що роблять багато хто з гетеросексуалів.МД: Давайте повернемося до конкретного періоду, який відбувається на початку ХХ століття. По-перше, як ви сказано у вашому есе, у містах стали з'являтися гей-спільноти, але здебільшого вони були прихованими, неформальними та відокремленими. Потім у певний час у цій історії відбувається щось справді важливе: Друга світова війна. Чи можете ви розповісти про роль Другої світової війни, як вона вплинула на гомосексуальну ідентичність і на геїв, які живуть у штатах?Дж. Д: З одного боку, Друга світова війна мається на увазі, як героїчна епоха боротьби і перемоги над тиранією, а потім повернення до процвітання нації, що призвело до різкого підвищення народжуваності (бебі-бум) кінця сорокових, п'ятдесятих і початку шістдесятих років. Що може бути гетеросексуальнішим, ніж повоєнний бебі-бум і створена ним культура? Але Друга світова війна також зробила ще щось. Забрала шістнадцять мільйонів молодих людей з їхніх сімей, з їхніх міст і районів, з усього і звідусіль, що вони коли-небудь знали, і поміщає їх у виключно чоловіче середовище. Звичайно, вони могли б піти чи відмовитися, і ми знаємо, що це спричинило за собою, сталося багато гетеросексуальної активності. Але в цьому середовищі молоді також створюють простір для прихованого гомосексуалізму. У цьому випадку чоловікам, які відчувають сильний потяг до інших чоловіків, легко знайти один одного. Щось подібне відбувається, хоч і не так масштабно, із молодими жінками. Багато молодих жінок, на жаль, беруть участь у внутрішній військовій економіці. Деякі з них залишають свої невеликі міста і переїжджають до міського середовища, щоб брати участь у війні. Багато хто живе у жіночих пансіонах і працює на фабриках, де майже всі робітники — жінки, бо чоловіки воюють. Молоді жінки, які відчувають потяг до інших жінок, опиняються в ситуації, коли їм легше діяти відповідно до їхніх бажань.І коли війна закінчується, деякі з цих молодих чоловіків та жінок не повертаються додому. Вони залишаються у великих містах, в які вони переїхали або куди їх відправили наприкінці війни. Результатом цього стало створення невеликої спільноти — тоді вони назвали б це субкультурою — людей із потягом до своєї статі, які розширили свободу дій відповідно до цього.МД: І це були не випадкові міста. Це були міста, які були важливими для військових дій, таких як Нью-Йорк, Лос-Анджелес і Сан-Франциско, які, звичайно ж, процвітали як центри гей-життя протягом наступних кількох десятиліть.Тут також потрібно враховувати роль найманої праці, тому що коли люди можуть підтримувати себе, працюючи за заробітну плату, немає економічних підстав повертатися в місця, звідки вони родом, або одружуватися і вести подвійне життя. Все ще існує соціальний тиск, який змушує робити ці речі, але вони не є необхідними для того, щоб жити.Що призводить до створення більш стабільних гей-спільнот, і це, у свою чергу, закладає основи гей-ідентичності та політики. Чи можете ви розповісти про цей період протягом десятиліть після Другої світової війни?Дж. Д: Це був складний процес. З одного боку, я щойно говорив про Другу світову війну як про відкриття всіх цих можливостей. Але, з іншого боку, за кілька років ви зіткнетеся з лютим маккартистським антикомунізмом, Червоною Лихоманкою. Поряд з цим, у вас є інша моральна тривога, яку історики тепер описують як Лавандову лихоманку, в якій утиск геїв раптово стає набагато явнішим і посилюється, а поліція та ФБР активно переслідують людей, складають списки, роблять набіги на бари і таке інше.Отже, у 1950-х роках у містах одночасно з'являється напівпідпільний світ одностатевих потягів, і водночас людям доводиться бути дуже обережними. Слово, яке ми використали б сьогодні, — «закрите». Є гей- та лесбійські бари, але багато людей, які ходять у них, використовують псевдоніми, поки не дізнаються, що можуть комусь довіряти. Саме в цьому випадку свободи, що розширюється, і відкритого придушення ви бачите початок організованої активності в Сан-Франциско і Лос-Анджелесі, такий як Товариство Маттачина і «Дочки Білітісу». Періодично під час цього періоду у вас буде активіст, який політично підкований і готовий бути радикальнішим у своєму аналізі. Але здебільшого у п'ятдесяті та у шістдесяті роки активізм був дуже акуратним. Якби ви подивилися на обкладинки деяких журналів, що випускаються даними організаціями, ви ніколи не дізналися б, що читаєте журнал для геїв або лесбіянок. У рамках Руху за громадянські права кілька гей-активістів починають ставати трохи більш затятими та сміливими і починають виставляти себе напоказ, але таких дуже мало. Це справді ідеальний час для Стоунволла наприкінці 1960-х років, коли більша частина покоління вже протестує і кидає виклик усьому, як політичному, так і культурному, такий великий ЛГБТ-рух виходить з підпілля і починає діяти.МД: Тут я можна провести паралель з Великою міграцією, коли афроамериканці покинули сільську місцевість Півдня, де вони були переважно здольщиками, і вирушили до міст, де стали найманими робітниками — не тільки в містах на Півночі та Заході, а й на самому Півдні, таких як Сельма, Бірмінгем та Монтгомері.Соціолог Джек Блум незаперечно довів, що це перетворення стало причиною того, що ми називаємо Рухом за громадянські права, багато в чому так само, як переїзд у міста і капіталістичний ринок праці так само був причиною гей-політики.Щоб було зрозуміло, капіталізм чинить величезний тиск на робітників і заснований на побудованій експлуатації. Але сучасний метод виробництва проклав для деяких людей шлях до більш цивільного чи політичного життя, принаймні, у порівнянні з тим, щоб бути збіднілим чорношкірим пайовиком при Джим Кроу або людиною з потягом до своєї статі, якій потрібно одружуватися і мати дітей, щоб допомагати на фермі, щоб вижити. Але ще одна паралель: так само, як Рух за громадянські права викликав “масовий опір” з боку білих расистів, поява гей-політики викликала сильну негативну реакцію, яка була більш популярною і в багатьох відношеннях більш небезпечною, ніж Лавандова лихоманка. Як би ви описали цю нову хвилю гомофобії?Дж. Д: У ХХ столітті з'явилися дві різні версії політизованої гомофобії. Є більш рання версія, яка з'являється у контексті холодної війни у ​​п'ятдесятих та шістдесятих роках. Вона узаконена.І відображено в законах про мужоложство, стеження ФБР, федеральні заборони на працевлаштування. Це той вид гомофобії, з яким починає боротися рух за визволення геїв сімдесятих років. І не те, щоб у сімдесятих відбулися величезні зміни, але видимість ЛГБТ-активістів досить помітна, щоб деякі закони про мужоложство були скасовані, деякі закони про цивільні права були прийняті на місцевому рівні тощо. Але коли все це починає відбуватися, з боку заможних з'являється нова хвиля гомофобії. Це те, що нас у сімдесяті роки стали називати "новими правими" або "радикальними правими". Вона часто ґрунтувалася на християнському євангелізмі і була політично тісно пов'язана з переходом білих на Півдні від Демократичної партії до Республіканської партії. Це було відповіддю не лише на активність ЛГБТ, а й на хвилю феміністської активності з таких питань, як контроль над народжуваністю, аборти та Поправка про рівні права. Ця нова хвиля антифемінізму та гомофобії допомогла створити Республіканську партію, з якою ми живемо сьогодні.МД: Я думаю, що Республіканська партія перетворилася на загін соціального консерватизму в основному через явний передвиборний авантюризм. Причина, через яку ці права доступні, полягає в тому, що серед населення справді багато паніки щодо зникнення старих порядків. І соціальні норми справді перебувають у небезпеці. Все це нагадує уривок з “Комуністичного маніфесту” Маркса та Енгельса, в якому вони відзначають, що в міру того, як капіталізм перетворює світ, “Все стійке та надійне тане у повітрі”. І вони зовсім не проти. Вони досить нейтрально зазначають, що капіталізм — це прогресуюча сила, оскільки постійно перевертає соціальний світ і норми, переробляючи все знову і знову. Все має позитивні наслідки для деяких людей у ​​різних сферах їхнього життя, наприклад, для геїв. Я, мабуть, вважаю дуже гарною подією те, що я можу вільно і відкрито любити жінок. Але не можна заперечувати, що є випадки, коли капіталізм зруйнував сім'ї та потряс життя дуже негативним чином для багатьох людей, особливо в його неоліберальній версії, що характеризується приватизацією, жорсткою економією та нестримною експлуатацією, що означає зростання вартості життя, малу заробітну плату та скорочення соціальних послуг.Що ускладнює збереження сімей та інших соціальних зв'язків, а також збереження традицій, що дають людині відчуття значущості та приналежності до світу.Свобода чинити, як ти хочеш і будувати своє життя виходячи з того, хто тобі подобається — це лише один із багатьох проявів цього ширшого революційного явища. Мені здається, що сучасний варіант гомофобії є реакцією на недоліки того ж явища. Геїв і все частіше трансгендерів, які швидко замінюють гомосексуалістів як основного цапа-відбувайла, — звинувачують у тому, що вони призвели до руйнування традиційного громадського порядку за капіталізму та всіх поганих речей, які з цим пов'язані.Можна подумати, що геї є об'єктом радикальних соціальних перетворень, викликаних капіталізмом, але звинувачують у тому, що ми є їх об'єктом. Мені здається, складніше аналізувати те, як гомофобія вписується в капіталізм, ніж просто стандартне пояснення, що це ще один засіб поділу, що теж вірно.Дж. Д: Так, якщо подивитися на гомофобію, яка посилюється в правому крилі в сімдесяті та вісімдесяті роки, а також на те, як вона виявляється, очевидно, що мотивацією виступає занепокоєння з приводу розпаду або руйнування традиційної сім'ї. Що ж, розпад чи руйнація традиційної сім'ї – це реальне явище. Але сталося це не через рух за визволення геїв. А через зростання капіталізму, що продовжується, який зруйнував матеріальні умови, які раніше утримували сім'ї разом, і не пропонував жодної альтернативи.Наприклад, навіть незалежно від фемінізму капіталізм залучав жінок до робочої сили, надаючи більшій кількості жінок вибір щодо того, чи хочуть вони вийти заміж чи залишитися заміжнім. Фемінізм другої хвилі виник із цього, а не навпаки. Добре чи погано, але, з погляду структури життя, капіталізм руйнує старі норми, з прикладу гетеросексуальної сім'ї. А потім, коли люди бояться цих змін, вони вказують пальцем не на капіталістичне суспільство чи капіталістичну систему, а на гей-активістів та феміністок.МД: У 1970-х роках ви були частиною серйозної гей-марксистської літературної організації. Схоже, що на той час гей-активісти відчували відповідальність за те, щоб бути антикапіталістами, або вважали, що визволення геїв було синонімом антикапіталізму. Що сталося з цією організацією протягом наступних десятків років?Дж. Д: Те, що називалося визволенням геїв, з'явилося слідом за лівим радикалізмом, який існував у другій половині 1960-х років, чи то руху за расову справедливість, версію радикального фемінізму чи антивоєнний рух. Оскільки воно було частиною цих рухів, все почалося з бажання кинути виклик тому, що називалося тоді “системою”.Тому, коли відбувається Стоунволський бунт, по всій країні вже відбуваються заворушення та протести. Молоді люди вже політизовано підковані, і в даному випадку все поширюється дуже швидко і радикально. Перша організація, створена після Стоунволла, Фронт визволення геїв, отримала свою назву від Фронту національного визволення В'єтнаму, який боровся проти американського імперіалізму у Південно-Східній Азії. Таким чином, те, що називалося звільнення геїв і лесбіянок, займає дуже значну, а не різко ідеологічну ліву позицію.Все це тривало не дуже довго. Я маю на увазі, що справді тривало не дуже довго. На початку сімдесятих групи звільнення геїв та радикальних лесбіянок здебільшого проіснували не більше трьох-чотирьох років. І їх замінюють інші групи, які залишаються войовничими, але є організаціями, що ґрунтуються на одній проблемі та ідентичності. Я маю на увазі, що є організації, які борються на вулицях, кидають виклик поліції та влаштовують заворушення, але все, що вони хочуть, це рівні права для геїв. Войовничість зберігалася якийсь час, але багатопланові коаліції, які наголошували, як капіталізм гнітить нас усіх, зникли. Щодо цього активність ЛГБТ, на жаль, але не дивно, відображає більші прагнення в суспільстві.Войовничість наростає та слабшає протягом десятиліть. Наприклад, ви бачите значний сплеск під час кризи зі СНІДом за допомогою ACT UP (Міжнародна організація прямої дії, що домагається покращення життя людей, хворих на СНІД, законодавчих та політичних змін, медичних досліджень). І ви навіть зможете помітити уникнення пропаганди однієї проблеми, коли ACT UP та інші групи починають охоплювати такі питання, як охорона здоров'я для всіх. Але здебільшого за останні п'ятдесят років левизна була скоріше ниткою, ніж основним компонентом квір-активізму.МД: У “Капіталізмі та гей-ідентичності” ви наполягаєте на антикапіталістичній гей-політиці, і ви все ще відчуваєте те саме десятиліттями по тому. Але якщо капіталізм відповідальний за те, що люди можуть вижити і зрештою процвітати поза засадами звичайної гетеросексуальної сім'ї, то чи є геї-соціалісти нелояльними до системи, яка створила таку ідентичність? Іншими словами, чому геї мають бути антикапіталістами з огляду на цю історію, яку ми виклали?Дж. Д: Насамперед тому, що сам собою капіталізм не знищив гомофобію і трансфобію. Це досягається лише завдяки активній діяльності, і за всі наші досягнення у цьому відношенні доводилося боротися на кожному кроці. Крім того, за капіталізму деякі люди можуть створювати для себе те життя, яке вони хочуть, але більшість людей не можуть, незважаючи на свободу вибору. Більшість людей, у тому числі більшість представників ЛГБТ, живуть в умовах явної незахищеності, коли їхня можливість до економічного виживання завжди перебуває під загрозою. Ви не далекі від того, щоб ваші заощадження згоріли, або, як приклад, ви не зможете внести свій іпотечний платіж, або оплатити орендну плату, або вам доведеться користуватися послугами банку. Капіталізм забезпечив матеріальні умови, що дозволили цій ідентичності виникнути та об'єднатися, але не забезпечив безпеці більшості людей.Прогресом капіталізму можна вважати те, що система приватної власності та прибутку протягом тривалого періоду часу дозволила суспільству стати настільки продуктивнішим, що, зрештою, насправді для виживання людей і суспільства потрібно менше праці.Але через те, що засоби виробництва перебувають у приватній власності та експлуатуються з метою отримання прибутку, для багатьох людей потрібно стільки ж праці, скільки й раніше, і значно менше безпеки.З одного боку, той факт, що капіталізм дозволяє індивіду функціонувати у суспільстві, відкриває певні можливості. Але для переважної більшості з нас індивідуалізована природа капіталізму створює довгострокове почуття незахищеності, невпевненості в тому, хто буде поруч, щоб подбати про нас, коли виникнуть проблеми. Те, що пропонує соціалізм, це почуття колективної відповідальності за індивідуальне благополуччя.Так, ми все одно залишимося особистостями. У нас, як і раніше, буде свобода вибору, включаючи нашу сексуальну свободу. Але ми не будемо просто окремими людьми, які намагаються вижити наодинці в цій експлуататорській, нерівноправній системі. Капіталізм створив нові матеріальні можливості. Що може створити соціалізм, то це іншу систему цінностей, яка зрештою дійсно дбає про людину набагато більше, ніж капіталізм.Джерело - інтерв'ю з Джоном Д’Емільє / переклад Райан Ріенер

Під впливом російської гомофобії. Із трьох закавказьких країн – Вірменії, Азербайджану та Грузії – найбільш толерантно до геїв ставляться у Грузії: у дослідженні, проведеному на замовлення Міжнародної асоціації лесбіянок та геїв, країна посіла 22-е місце за рівнем захисту прав ЛГБТ у Європі.Грузія є однією з небагатьох країн на території пострадянського простору, яка ухвалила закон проти дискримінації ЛГБТ.Активісти всіх Азербайджану, Вірменії та Грузії сходяться в одному: належить ще багато зробити, щоб позбавитися гомофобії в суспільстві / фото AFPКолишній прем'єр-міністр Бідзіна Іванішвілі сказав у 2013 році, що сексуальні меншини є рівноправними громадянами країни, і суспільство поступово має звикати до цього. У Вірменії кримінальне переслідування за гомосексуалізм було скасовано у 2003 році, а вже у 2008-му вона першою із закавказьких країн підписала Декларацію ООН про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність.Проте, незважаючи на це, у дослідженні Міжнародної асоціації лесбіянок та геїв Вірменія посідає лише 46-те місце із 49 можливих за рівнем захисту прав ЛГБТ у Європі.Усіх активістів поєднує бажання позбавити суспільство від гомофобії / фото COMPOSITEОстаннє місце, за даними того ж дослідження, займає Азербайджан, який отримав у цьому дослідженні титул самої гомофобної країни (47-е та 48-е місця дісталися Туреччині та Рашці). Активісти у всіх трьох країнах нарікають на погану поінформованість суспільства та сподіваються подолати гомофобію за рахунок співпраці ЛГБТ-організацій.Проросійська Вірменія: бояться говорити відкритоМіка Артян ось уже кілька років живе у Лондоні. Він медик за освітою та блогер-активіст за покликанням. Він веде блог, у якому пише про проблеми порушень прав людини, особливо прав ЛГБТ-спільноти.За словами Мамикона Овсепяна, вірменські ЛГБТ-організації бояться діяти відкрито / фото MAMIKON HOVSEPYANЗа його словами, вибух у гей-барі в Єревані та розгін вуличних демонстрацій на захист меншин у 2012 році стали переломним моментом у житті вірменської гей-спільноти."В результаті цих подій і гомофобних настроїв, що розпалюються за допомогою ЗМІ, ситуація в країні погіршилася", - пише він.Мамикон Овсепян, голова неурядової правозахисної організації PINK Armenia, яка займається захистом прав ЛГБТ-спільноти, також стверджує, що Вірменію буквально захлеснула гомофобія."Дуже складно бути геєм у суспільстві, де гомофобія схвалюється та підтримується державою та церквою, які розпалюють ненависть до гомосексуалів", - каже він.Овсепян розповідає, що у країні працює 10 організацій, які займаються захистом прав ЛГБТ-спільноти, але не всі діють відкрито."Лише дві чи три з них не приховують своєї діяльності, решта ж побоюються", - каже він.Каріне Агаджанян бачить корінь проблеми у поганій поінформованості суспільства / фото KARINE AGHAJANYANЗа словами Овсепяна, в Єревані є місця, де збираються геї, але сам він із міркувань безпеки вільний час проводить у менш людних місцях чи вдома. За словами блогера-феміністки Каріне Агаджанян, яка проживає у Вірменії, у Вірменії, як і в більшості інших країн світу, становище ЛГБТ нестерпне.Овсепян нарікає на відсутність будь-якої просвітницької інформації про ЛГБТ, стверджуючи, що агресивної риторики у ЗМІ навпаки повно.Геїв у Вірменії називають "розпусниками XXI століття", а пропозиції "спалювати геїв" звучать, за їхніми словами, часто-густо."У країні немає сексуальної освіти, яка б сприяла побудові толерантного суспільства", - нарікає Агаджанян.Міка Артян проблему відсутності толерантності до ЛГБТ пов'язує з "радянською спадщиною", патріархальністю суспільства та "культом мачо". За словами блогера, загалом за Кавказом з усіх трьох країн поки що тільки сусідня Грузія залишається найбільш терпимою по відношенню до сексуальних меншин.Інший відомий вірменський ЛГБТ-активіст Вардан Амбарцумян упевнений, що співпраця ЛГБТ-організацій з усіх трьох кавказьких країн була б не тільки корисною для самих геїв та лесбіянок, але могла б навіть зробити певний внесок і у миротворчий процес."Я не можу стверджувати, що представники організацій ЛГБТ принесуть мир у наш регіон, проте знаю, що деякі вірменські ЛГБТ-активісти вже співпрацюють з такими ж організаціями з інших кавказьких країн. Подібні взаємини можуть бути фундаментом для побудови світу", - говорить Амбарцумян.Азербайджан: краще не казати, що ти гейНа думку азербайджанського художника та поета Бабі Бадалова, який проживає в Парижі, в Азербайджані в основі агресивного ставлення до представників сексуальних меншин лежить релігія."Азербайджан - мусульманська країна, в якій безліч людей вважають, що гомосексуальність - це породження брудного Заходу", - вважає Бадалов, який, за його словами, був змушений виїхати до Європи після численних скандалів і погроз з боку близьких.Бабі Бадалов змушений був залишити рідний Азербайджан через погрози / фото BABI BADALOV"Не скажу про маленькі провінційні міста, але у великих європейських містах можна дуже щасливо жити геєм. Я живу в Парижі і абсолютно вільний", - говорить Бадалов.В Азербайджані ж, за його словами, життя гомосексуалів і лесбіянок постійно наражається на небезпеку."В Азербайджані потрібно провести колосальну роботу для того, щоб у геїв було майбутнє. Насамперед держава має забезпечити захист прав ЛГБТ-спільноти", - упевнений Бадалов.Лесбіянка Назрін, яка живе в Баку, каже, що в її сім'ї знають про її сексуальну орієнтацію лише брат і сестра. "А мама, я думаю, здогадується", – каже Назрін, яка вивчає екологію в університеті."Якщо приховувати орієнтацію і видавати себе за гомофоба, в Азербайджані жити дуже легко", - вважає вона. За її словами, навіть вимовити слово "гомосексуальність" в Азербайджані вважається непристойним. Виною всьому незнання та відсутність інформації, впевнена дівчина, яка все ж таки помічає деяке поліпшення в житті геїв в Азербайджані в останні роки.З цим погоджується і 18-річний студент філологічного факультету Ніджат Рзаєв."Люди сприймають гомосексуальність за психічну хворобу. На жаль, низка політиків і журналістів відкрито позиціонують себе як гомофоби", - каже він.Щоправда, при цьому він не втрачає оптимізм щодо майбутнього: "Люди вже почали вивчати цю область, збирати інформацію. Консервативні погляди стали потроху відступати"."Те, що я гей, я усвідомив і прийняв як даність ще в 12 років. Для себе я відразу ж вирішив - ні від кого цей факт не приховуватиму", - каже молодик.18-річний Ніджат Рзаєв пишається своєю освітянською діяльністю / фото NIDZHAT RZAYEVСам він розповідає, що у нього погіршилися стосунки з батьками після того, як вони дізналися про його орієнтацію."Батько категорично відмовився бачити мене в ролі дівчини. Проте я не втрачаю надії, і мені жодного разу не спадало на думку через це накласти на себе руки", - каже він.Ніджат працює в організації "Вільні ЛГБТ", заснованій у 2012-му році молодим чоловіком на ім'я Іса Шахмарли, який пізніше наклав на себе руки."Ми проводимо різні просвітницькі заходи. Можу з гордістю заявити, що завдяки роботі нашої організації багато геїв стали почуватися набагато комфортніше", - говорить Рзаєв.В Азербайджані немає жодної офіційно зареєстрованої організації, яка займається захистом прав ЛГБТ, але є чотири організації та кілька клубів, які втілюють у життя проекти, пов'язані з питаннями підтримки гей-спільноти. Організацією "Вільні ЛГБТ" керує Лала Махмудова, яка живе зараз у США.За її словами, однією з головних проблем, із якою стикаються геї в Азербайджані, є неможливість влаштуватися на роботу."Багато хто не може отримати роботу тільки з тієї простої причини, що вони геї", - каже Махмудова.Політики та чиновники в Азербайджані заперечують факти поганого ставлення до геїв.Грузія: добре, але не чудово як в УкраїніУ Грузії щонайменше три організації займаються захистом прав ЛГБТ-спільноти. У Тбілісі існує чимало клубів, де геї цілком спокійно можуть збиратися та проводити заходи, обговорювати проблеми ЛГБТ. В університетах проводяться семінари та конференції на цю тему.Але попри зовнішню відкритість грузинської влади проблеми у геїв Грузії залишаються.Відомий у Грузії ЛГБТ-активіст Георгі Кікіношвілі не соромиться відкрито говорити про свою сексуальну орієнтацію. Він навіть зміг показати свого партнера рідним та близьким, а стаття про спільне життя гей-пари вийшла на сторінках журналу Liberali Magazine.Георгі Кікіношвілі не побоявся розповісти родичам про свою орієнтацію / фото GEORGI KIKINOSHVILI"Моя сім'я, мої родичі, друзі і навіть колеги приймають мене таким, яким я є. Усі вони знайомі з моїм партнером і підтримують із ним приятельські стосунки", - каже активіст.Кікіношвілі вважає, що за гомофобією в Грузії стоїть Московська православна церква: "Вона методично проклинає гомосексуальність і репрезентує його як порочну західну культуру".Він розповідає про те, як геїв б'ють їхні близькі, про психологічний тиск, якому зазнають сексуальні меншини."Звичайно ж, суспільство загалом налаштоване гомофобно", - розмірковує він. Але за його словами, з кожним роком ставлення людей до ЛГБТ-спільноти змінюється на краще.Про це також свідчать результати різних соціальних опитувань та досліджень. "Сподіваюся, що така тенденція продовжиться", - каже Кікіношвілі.Іраклі Ваджанадзе погоджується з Кікіношвілі, вважаючи, що певне негативне ставлення грузинів до ЛГБТ-спільноти формує російська церква.Іраклі Ваджанадзе заснував у Грузії організацію, яка підтримує ЛГБТ-спільноту / фото IRAKLI VADZHANADZEІраклі, який отримав ступінь магістра гендерних досліджень у Будапештському університеті, залишив академічну діяльність та навчання в докторантурі задля створення тепер уже широко відомої і на сьогоднішній день найбільшої організації захисту прав гомосексуалістів "Ідентоба" (Ідентичність).Ваджанадзе каже, що особисто йому дуже допомогла наявність вищої освіти та діяльність, пов'язана із захистом прав ЛГБТ."Але, на жаль, не у всіх все саме так. Багатьом представникам сексуальних меншин, особливо в 90-ті роки, довелося пройти через важкі випробування", - пояснює він.Активіст упевнений, що грузинська влада у спробі представити себе в кращому світлі робить помилкові заяви про захист прав геїв, але насправді заплющує очі на багато проблем гей-спільноти."Декілька офіційних осіб, будучи відкритими гомофобами, неодноразово нападали на нас", - стверджує Ваджанадзе.ЛГБТ-активіст Бека Габададзе перекладає відповідальність на грузинські ЗМІ, називаючи їх "абсолютними гомофобами"."Незважаючи на те, що демократія в Грузії процвітає, проблеми залишаються. Грузинське суспільство надто патріархальне, і життя для представників ЛГБТ складне", - каже він.За словами Габададзе, розбіжності існують і всередині самої гей-спільноти в Грузії.Бека Габададзе звинувачує ЗМІ в тому, що ті неправильно висвітлюють проблеми ЛГБТ-спільноти / фото BEKA GABADADZEБільшість геїв приховують свою орієнтацію і вороже ставляться до тих, хто відверто говорить про себе. Останніх же в Грузії приблизно 10 осіб, і всі вони активісти. Бека Габададзе знайомий з деякими одностатевими парами з Вірменії, Грузії та Азербайджану, а також із низкою представників ЛГБТ-спільноти Південного Кавказу, які відкрито висловлюють свої погляди."Якби ці люди раптом стали б біля керма своїх країн, у них відбулися б зміни. Але поки що ми всі живемо у гомофобних товариствах", - констатує Габададзе.Минулого року уряд Грузії розробив національний план дій захисту прав людини, розрахований на два роки. План дій включає також захист прав ЛГБТ правоохоронними органами від гомофобного та трансфобного насильства.Джерело BBC