Історія
Історія Нестора Махно та його держави анархістів
Корреспондент: Вільна енергія. Як Нестор Махно створив єдину в історії країни анархічну республіку - історичний архів.100 років тому на півдні України Нестор Махно створив першу і єдину в історії країни анархічну республіку. Цей рай безвладдя і вседозволеності проіснував лише кілька місяців, - пише Оксана Мамченкова в рубриці Архів № 41 журналу Корреспондент від 21 жовтня 2011 року.У перші роки Громадянської війни південь України був не тільки полем бойових дій, але і цілим калейдоскопом режимів і влади: німці, націоналісти, білі, червоні - за короткий час всі вони встигли побувати в ролі керівників цього краю, надовго в посадах не затримуючись.При будь-якій владі головними господарями цих земель були місцеві селяни. Саме на них зробив ставку знаменитий анархіст Нестор Махно, коли вирішив у тутешніх, рідних для нього степах організувати найвільнішу в світі республіку. Це йому на короткий час вдалося.Махно почав встановлювати новий порядок, який точніше було б називати безладом, ще в 1917-му, почавши зі свого рідного села ГуляйполеМахно почав встановлювати новий порядок, який точніше було б називати безладом, ще в 1917-му, почавши зі свого рідного села Гуляйполе. Через два роки затія охопила майже всю сільську місцевість півдня Лівобережної Україні від Дніпра до Дону. А 20 жовтня 1919 року анархічна республіка отримала свою конституцію.У цей день близько 300 осіб, переважно селяни, зібралися під головуванням Махна і його Військово-революційної ради на з'їзд в місті Олександрівську, нині Запоріжжя. Учасники з'їзду проголосили неминучість третьої революції і сформулювали основи нового соціального устрою, відповідно до якого не повинно було бути держвлади, зате тріумфували б добровільна самоорганізація і вільний товарообіг.Українські анархісти вірили, що при цьому вони йдуть в ногу із суспільним прогресом. Адже, за їх переконанням, слідом за лютневим переворотом 1917 року, який поклав кінець царизму, і жовтневою революцією, що ліквідувала владу капіталу, неминуче настане третя революція - вона покладе кінець держвладі. Крім того, вони вірили в історичну роль селянства, його право на землю і відчували гостру неприязнь до інтелігенції.Вони вірили в історичну роль селянства, його право на землю і відчували гостру неприязнь до інтелігенції.Ці ідеї впали на благодатний ґрунт. Протестуючи проти нав'язаних зверху форм господарювання, селяни Катеринославської, Таврійської і Херсонської губерній шукали власний шлях. Вони боролися на два фронти - проти великих землевласників з одного боку і більшовицького експерименту із запровадження політики воєнного комунізму з іншого.За час свого існування Махновщина - а республіка протрималася до середини 1920 року - не набула чітких меж і ні на хвилину не виходила із стану війни. Однак викорчовувати з місцевих селян відчуття свободи, виплекане в них махновцями, радянській владі довелося довгі роки."Село вийшло зі своїх мазанок, з-під солом'яних дахів, наклало руку на той незрозумілий механізм, звідки йшли всі накази, куди відвозили податки, де жили поміщики, звучала чужа мова і де зникав викоханий у степах хліб", - так образно і точно описав суть повстанського руху український письменник Валер'ян Підмогильний в оповіданні Третя революція.Мати порядкуПідйом селянського руху на півдні України розпочався чи не відразу після повалення російського імператора Миколи II. У рідному для Махна Гуляйполі, куди він повернувся після лютневої революції, відсидівши за анархістську і екстремістську діяльність шість років в московській Бутирці, вже до літа 1917-го бідняки і середняки відмовлялися платити поміщикам завищену орендну плату і об'єднувалися в невеликі загони. Незабаром за їх прикладом пішли жителі сусідніх сіл.Кількість повстанців стрімко зростала, а авторитет Махна допомагав консолідувати їх сили в один потужний рух, який став прообразом анархістської держави.Бойовий шлях махновців став рядом боїв чи не з усіма органами влади, які були представлені в ті роки в Україні, - починаючи від німців і прихильників Директорії і закінчуючи білими.Їхня ідеологія була досить оригінальною. Махно і його соратники вважали, що головний суспільний клас - це селяни. При цьому українські анархісти заперечували державну владу в будь-яких проявах. Тому не дивно, що бойовий шлях махновців став рядом боїв чи не з усіма органами влади, які були представлені в ті роки в Україні, - починаючи від німців і прихильників Директорії і закінчуючи білими. При цьому Махно довгий час співпрацював з червоними, хоча пізніше і з ними його шляхи розійшлися.До осені 1919-го загони Махна вже захопили великі українські міста Олександрівськ і Катеринослав (тепер - Дніпропетровськ). До цього моменту в рядах повстанців налічувалося більше 65 тис. чоловік, у тому числі понад 10 тис. кавалеристів і 12 тис. тачанок. Протягом кількох наступних місяців ці сили контролювали більшу частину Катеринославщини та північного Приазов'я.Маючи такі сили, не гріх було спробувати створити республіку, засновану на анархічних ідеях, що Махно і не забув зробити. І хоча махновці заперечували будь-яку владу, заради такої справи їм довелося провести кілька з'їздів місцевих рад та представників повстанських загонів, щоб створити основні принципи цього оригінального територіального об'єднання.У з'їздах вільно брали участь активісти різних політичних рухів. У кожного з них було право голосу.У першій половині 1919 року таких з'їздів пройшло три, причому кожен наступний був все більш велелюдним. Серед учасників з'їздів були представники всіх соціальних груп, хоча домінували селяни. Крім того, у з'їздах вільно брали участь активісти різних політичних рухів. У кожного з них було право голосу.Плюралізм був такий, що в республіці друкувалося більше десятка газет найрізноманітні
