Історія
Історія Нестора Махно та його держави анархістів
Корреспондент: Вільна енергія. Як Нестор Махно створив єдину в історії країни анархічну республіку - історичний архів.100 років тому на півдні України Нестор Махно створив першу і єдину в історії країни анархічну республіку. Цей рай безвладдя і вседозволеності проіснував лише кілька місяців, - пише Оксана Мамченкова в рубриці Архів № 41 журналу Корреспондент від 21 жовтня 2011 року.У перші роки Громадянської війни південь України був не тільки полем бойових дій, але і цілим калейдоскопом режимів і влади: німці, націоналісти, білі, червоні - за короткий час всі вони встигли побувати в ролі керівників цього краю, надовго в посадах не затримуючись.При будь-якій владі головними господарями цих земель були місцеві селяни. Саме на них зробив ставку знаменитий анархіст Нестор Махно, коли вирішив у тутешніх, рідних для нього степах організувати найвільнішу в світі республіку. Це йому на короткий час вдалося.Махно почав встановлювати новий порядок, який точніше було б називати безладом, ще в 1917-му, почавши зі свого рідного села ГуляйполеМахно почав встановлювати новий порядок, який точніше було б називати безладом, ще в 1917-му, почавши зі свого рідного села Гуляйполе. Через два роки затія охопила майже всю сільську місцевість півдня Лівобережної Україні від Дніпра до Дону. А 20 жовтня 1919 року анархічна республіка отримала свою конституцію.У цей день близько 300 осіб, переважно селяни, зібралися під головуванням Махна і його Військово-революційної ради на з'їзд в місті Олександрівську, нині Запоріжжя. Учасники з'їзду проголосили неминучість третьої революції і сформулювали основи нового соціального устрою, відповідно до якого не повинно було бути держвлади, зате тріумфували б добровільна самоорганізація і вільний товарообіг.Українські анархісти вірили, що при цьому вони йдуть в ногу із суспільним прогресом. Адже, за їх переконанням, слідом за лютневим переворотом 1917 року, який поклав кінець царизму, і жовтневою революцією, що ліквідувала владу капіталу, неминуче настане третя революція - вона покладе кінець держвладі. Крім того, вони вірили в історичну роль селянства, його право на землю і відчували гостру неприязнь до інтелігенції.Вони вірили в історичну роль селянства, його право на землю і відчували гостру неприязнь до інтелігенції.Ці ідеї впали на благодатний ґрунт. Протестуючи проти нав'язаних зверху форм господарювання, селяни Катеринославської, Таврійської і Херсонської губерній шукали власний шлях. Вони боролися на два фронти - проти великих землевласників з одного боку і більшовицького експерименту із запровадження політики воєнного комунізму з іншого.За час свого існування Махновщина - а республіка протрималася до середини 1920 року - не набула чітких меж і ні на хвилину не виходила із стану війни. Однак викорчовувати з місцевих селян відчуття свободи, виплекане в них махновцями, радянській владі довелося довгі роки."Село вийшло зі своїх мазанок, з-під солом'яних дахів, наклало руку на той незрозумілий механізм, звідки йшли всі накази, куди відвозили податки, де жили поміщики, звучала чужа мова і де зникав викоханий у степах хліб", - так образно і точно описав суть повстанського руху український письменник Валер'ян Підмогильний в оповіданні Третя революція.Мати порядкуПідйом селянського руху на півдні України розпочався чи не відразу після повалення російського імператора Миколи II. У рідному для Махна Гуляйполі, куди він повернувся після лютневої революції, відсидівши за анархістську і екстремістську діяльність шість років в московській Бутирці, вже до літа 1917-го бідняки і середняки відмовлялися платити поміщикам завищену орендну плату і об'єднувалися в невеликі загони. Незабаром за їх прикладом пішли жителі сусідніх сіл.Кількість повстанців стрімко зростала, а авторитет Махна допомагав консолідувати їх сили в один потужний рух, який став прообразом анархістської держави.Бойовий шлях махновців став рядом боїв чи не з усіма органами влади, які були представлені в ті роки в Україні, - починаючи від німців і прихильників Директорії і закінчуючи білими.Їхня ідеологія була досить оригінальною. Махно і його соратники вважали, що головний суспільний клас - це селяни. При цьому українські анархісти заперечували державну владу в будь-яких проявах. Тому не дивно, що бойовий шлях махновців став рядом боїв чи не з усіма органами влади, які були представлені в ті роки в Україні, - починаючи від німців і прихильників Директорії і закінчуючи білими. При цьому Махно довгий час співпрацював з червоними, хоча пізніше і з ними його шляхи розійшлися.До осені 1919-го загони Махна вже захопили великі українські міста Олександрівськ і Катеринослав (тепер - Дніпропетровськ). До цього моменту в рядах повстанців налічувалося більше 65 тис. чоловік, у тому числі понад 10 тис. кавалеристів і 12 тис. тачанок. Протягом кількох наступних місяців ці сили контролювали більшу частину Катеринославщини та північного Приазов'я.Маючи такі сили, не гріх було спробувати створити республіку, засновану на анархічних ідеях, що Махно і не забув зробити. І хоча махновці заперечували будь-яку владу, заради такої справи їм довелося провести кілька з'їздів місцевих рад та представників повстанських загонів, щоб створити основні принципи цього оригінального територіального об'єднання.У з'їздах вільно брали участь активісти різних політичних рухів. У кожного з них було право голосу.У першій половині 1919 року таких з'їздів пройшло три, причому кожен наступний був все більш велелюдним. Серед учасників з'їздів були представники всіх соціальних груп, хоча домінували селяни. Крім того, у з'їздах вільно брали участь активісти різних політичних рухів. У кожного з них було право голосу.Плюралізм був такий, що в республіці друкувалося більше десятка газет найрізноманітнішого ідеологічного забарвлення. Єдине, що було заборонено всім цим політикам, - так це створювати органи влади. Тут ініціатива залишалася в руках анархістів і проведених ними з'їздів.З їхніх делегатів формували революційно-військову раду, яка курирувала поточні справи. Існували також ділові комісії (аналоги міністерств) і культурно-просвітницький відділ, відповідальний за пропаганду ідеології і просвітництво.Втім, повної відсутності бюрократії навіть анархістам уникнути не вдалося. У містах їм часто доводилося призначати комендантів, які служили сполучною ланкою між армією і населенням, а також інформували громаду про важливі заходи.Кінець анархіїКлючовим постулатом державно-суспільного устрою для Махна була горизонтальна система управління, де всі питання вирішувалися силами низових рад та зборів."Такий лад я мислив тільки у формі вільного радянського ладу, при якому вся країна покривається місцевими абсолютно вільними і самостійними соціально-суспільними самоуправліннями трудівників", - наголошував Батько.Ключова сила його республіки, армія, утримувалася селянами, які робили в її казну добровільні внески. Такою ж добровільною була і мобілізація.Ключова сила його республіки, армія, утримувалася селянами, які робили в її казну добровільні внески. Такою ж добровільною була і мобілізація.В економіці лібералізм був ще більш повним. На території Махновщини був дозволений вільний обіг будь-яких грошових знаків, нехай це були царські рублі, купюри білих або петлюрівців. При цьому учасники фінансових операцій на власний розсуд могли визначати цінність грошей, так само як і товарів та послуг.Ринок не регулювався указами. На підконтрольних землях махновцям процвітало дрібне підприємництво. На відміну від робітників великих заводів, які в умовах війни не могли розгорнути виробництво через відсутність сировини і ринків збуту, шевці, харчовики та інші ремісники швидко прилаштувалися в запропонований махновцями ринковий механізм. У результаті в цих галузях знижувалося безробіття.Зберігався і приватний сектор у промисловості. Так, навіть у Гуляйполі на заводі діяла колишня адміністрація - вона вела постійні переговори з профспілкою. Працю робітників оплачували борошном з прилеглого млина, відносини з яким були встановлені профспілкою.На території Махновщини був дозволений вільний обіг будь-яких грошових знаків, нехай це були царські рублі, купюри білих або петлюрівців.Важливе для будь-якого, навіть анархічного, державного утворення питання - транспортне. Залізничники, які звикли до того, що основним замовником, а значить тією структурою, яка оплачувала послуги, була держава, також змушені були пристосовуватися до нових умов. Зорієнтувавшись, вони створили комітет, взяли дороги в своє управління, розробили план руху поїздів, систему перевезення пасажирів та оплати.Незважаючи на перманентний стан війни, махновська система організації життя працювала досить непогано. Однак наприкінці 1920 – на початку 1921 року, коли Махно вже було замислювався над розширенням території республіки, радянська влада набралася сил і з особливою жорстокістю розправилася з непокірними селянами.На той час більшовики уклали мирний договір з поляками, що поклав край війні між двома цими силами. "І практично вся Червона армія, яка перебувала на території України, була кинута на знищення повстанського руху, в тому числі і махновського. Ясна річ, вистояти в таких умовах було неможливо. Крім того, починався голод 1921-1923 років, який підкосив селян" , - говорить історик Владислав Верстюк.Незважаючи на перманентний стан війни,махновська система організації життя працювала досить непогано.Під ударами червоних Батько і його армія відходили все далі на захід і зрештою Махно опинився в еміграції. А його дітище - республіка повної свободи - розчинилося в продподатку і госпрозрахунку радянської нової економічної політики.Ідеї махновської республікиКлючові тези Декларації Революційно-військової ради Нестора Махна від 20 жовтня 1919 року:1. Вся земля, по мірі вилучення її з рук приватних власників, повинна надходити не у володіння держави, а у відання і розпорядження тих, хто на ній працює.2. Всі кошти, матеріали і знаряддя праці <...> повинні надійти в повне ведення та розпорядження не держави <...>, але вільних робочих спілок і організацій, які природно і вільно ж знизу об'єднуються між собою.3. Всі ці організації - виробничі, професійні, розподільні, транспортні та інші - природно створюють знизу вгору об'єднувальні їх органи у вигляді економічних рад, які виконують технічне завдання регулювання суспільно-господарського життя в широкому масштабі.4. Ця партія і ця влада [мова йде про комуністів] <...> паралізує вільну творчу діяльність самих трудових мас <...>. Ця партія і ця влада вбивають в корені соціальну революцію.Джерело Корреспондент
