Новини з України
Новини - Увійти
1312 Нікополь • Нікополь Арт

Увійти | Карантин у Великобританії

26.03.2020 22:03:36

Екстра! ! NikopolToday публікує свіже фантастичне оповідання під впливом карантину у Великобританії. Автор праці був редактором таких творів, як "На Марса", збірку "Самукоморі" та "Сльози дощу" й кілька інших робіт Райана Рінера. Переклад з англійської

*Примітка автора: події в цьому вигаданому окремому світі не повинні нагадувати жодних реальних подій чи обставин, минулих чи сучасних.*

Увійти

"Увійти".

Там. Він натиснув кнопку на комп’ютері. Створивши свій твір, відправив його в Мережу, Інтернет, у широкий світ.

Сів назад і зітхнув. Він подивився на годинник.

Так багато людей заповнювали постами сторінки Twitter, Facebook, блогосфери, чати, Інтернет-сторінки новин. Було так багато акаунтів, стільки справжніх розбиваючих серце світлин, відео, історій, новинних повідомлень.

Вулиці були безлюдні. Бари, театри, ресторани - порожні. Лікарні були переповнені. Інтенсивна терапія була перезаповнена. Люди не могли отримати ліки, продукти харчування або невідкладні запаси. Хвороба була всюди. Тіла людей прибирали, інертно, із своїх будинків, перед цим заховані ізоляційними наметами.

Сім’ї були розірвані і сумували. Діти для батьків, батьки для дітей.

Фондові ринки опинилися у вільному падінні, економіка зупинилася. Життя, як люди знали, закінчується в західному світі.

Замикання - Lockdown, комендантські години, товари, що продаються за пільги. Це все було на телевізорі, у пресі, в житті.

Війська на вулицях... чекайте, війська на вулицях? Це ж була цивільна криза, а не війна...

Цивільні люди боялися за своє життя, так, але не від насильницьких сусідів, напевно? Це був невидимий ворог, якого вони повинні боятися.

Ворог, який захопив би їх, знесилив їх, вбив їх та їхніх близьких, якби вони не припинили свого нормального життя, своєї роботи, дружби, любові. Якби вони не замкнулися в приміщенні і не підкорялися наказам уряду. Без сумнівів. "Не вступайте в соціальний контакт. Не збирайтеся в натовп. Залишайтеся ізольованими..."


І все ж…

Були й інші нещастя, катастрофи, мор, повені, пожежі... Він згадав, коли після бурі його вулиця протягом тижня була під водою. Його сусіди допомагали один одному, давали постраждалим їжу та одяг, або дах над головою, щоб спати. Знайомства принесли своєрідний затишок, відчуття спільної небезпеки, що гуртувала людей.

Тоді, коли все закінчилося, вони святкували в місцевому барі. То був гарний вечір.

Через деякий час у місті вирував шлунковий клоп. Він забрав із собою багатьох людей, друзів, сусідів та родичів, які дуже захворіли. Власник бару загинув.

Але це… це…

Сам він не знав нікого, хто хворів на це. Ні друга, колеги чи знайомого, ні когось, кого вони знали. Ніхто не сказав мимохідь: "Шкода стару місіс", Так і так... "Ніхто особисто не знав бодай когось хворого, вмираючого, померлого. Але всі боялися підхопити заразу.

Якби це була грандіозна війна, то хтось міг би сказати, що це «підробка» - хтось повинен її вести... Проти нас?

Хто це міг бути? Це було питання, яке хтось із нас повинен задати.

І це було питання у його творі. Що він щойно вислав у онлайн-світ.

Він сподівався, що хтось прочитає це. І дасть йому відповідь. Він мав уявлення, що це за відповідь, сподівався, що він помилявся.

У дверях почувся стук.

Він подивився на годинник і знову зітхнув. Пройшло тільки 10 хвилин.

Повільно він підійшов до дверей і відчинив їх.

Зовні було шестеро чоловіків, які були оснащені спеціальними хазматами, а може, і знаряддями для приборкання безладу, з дубинками, шоломами, броньованими рукавичками та товстим склом броньованих масок. Сині вогні блимали на вулиці. Тут стояла швидка допомога, що чекає, з товстими обмежувачами та непрозорим ізоляційним покриттям.

"Так?"

"Вибачте, пане, ми отримали повідомлення про небезпечне зараження за цією адресою... Ви не заперечуєте, якщо ми скажемо, що нам треба `увійти`..."


© Charles A. Melham  2020

автор тексту: Rayan Riener

2020-03-26 22:52:36

Теги в категорії