Новини Нікополя - nikopoltoday.com

Як я провів Літо?

Райан Ріенер - nikopoltoday.com
, 2020-03-03 04:02:08

На читання тексту піде: 9 хвилин, 4608

Власна думка - не у всіх, не для всіх.

Твір на тему: «Як я провів Літо[?]»

«Як я провів Літо[?]»




    Йдучи по вулиці, я бачу каштани під ногами… Сухе пожовкле листя, яке скрутилося, немов шкіра старої  людини. Усюди багнюка після дощу. Темний вологий чорнозем розкиданий по старих дорогах. Усюди родовища цього чорного золота пробиваються через ями та шпарини у асфальті. Ми не бачимо – що ми маємо…  Руки постійно холонуть, а щоки відчувають, кожен раз, коли Сонце торкається їх своїми променями. Губи тріскаються – провина вітру… І я розумію, – вже Осінь.

   [Тільки восени проміння Сонця відчувається як подарунок Небес… І думки, як ніколи, захоплюють мозок, спровоковані осінньою меланхолією. Новонароджені думки народжують миттєво нові, захоплюючи Всесвіт, розташований у мозку, в кожного із нас… Як це захопливо! На відміну від біологічної клітини, для ділення та множення думок не потрібна клітина, чи думка іншої людини. Вони виникають самі – нізвідки,.. І народжують безліч нового – треба лише втілювати ці шматочки внутрішнього Всесвіту у Світ матеріальний…]

     Вдягаючи свої рожеві окуляри, звісно, я бачу лише хрусткий торт: шар свого шляху – дорогу, потріскану, побиту, важку та виснажливу; шар солодкої чорної  чоколяди зверху – багно на дорозі, що має цінність, але не в цьому місця; зверху смачні великі горішки, занурені у шоколад – себто каштани у багнюці, що дадуть колись свої паростки, але скоріш помруть; а ще я бачу хрусткі  тонкі частини чогось, напевно – це шматки синопсів моєї розірваної  Свідомості… Досвід та плани – які розвіяв раптовий вітер…  Але, мене очікує дуже гарне майбутнє. Саме тому, що я йду по обраному шляху.

     За це Літо – я не виносив до кінця жодного творіння.  Але двигун не може просто так завестись, щоб це виправити. Тим більше, що туалетний папір закінчився, на якому я писав своїм мрійливим дитячим лайном. Хоча, напевно, його невдовзі замінить більш якісний папір, та й лайно – стане більш дорослого ґатунку. Стадія стану цілком пройдена. Закріплена [у Свідомості та Особистості].

    У моєму житті розпочався зовсім новий період. І, як це найчастіше буває – усе це викликано людьми, чи Людиною, - ми творимо життя одне одного, здебільшого несвідомо, інколи й навіть усвідомлено. Це рідко стається, але стається, - диво. Перевірено на власній шкурі, - дива стаються. Мрії збуваються. Птахи відлітають на Південь і прилітають на Північ. Люди помирають і народжують, ну і таке інше й співзвучне…

    А Квітка, - їде [чи летить]народжувати до Латвії. Квіточкою відтепер опікуватиметься дбайливий Квіткар. Він попіклується про те, щоб усі насінини, що вродять – не розчинилися у повітрі. Щоб вони нарешті дали свої плоди. Жадане маля. Й вичеканий Квіткар. Пологи намічені на кінець Осені або початок Зими…


    А тепер типово: Це Літо було неймовірним… Воно було: чудовим, солодким, теплим, очікуваним, цікавим, дбайливим, омріяним, інтимним,  безтурботним, казковим, іноді пафосним, барвистим, дорогим, придуркуватим, дощовим, спекотним водночас, прекрасним за станом речей і… важким.

     Мій шлях на мапі виглядав так: Нікополь-Москва-Київ-Нікополь. Провінційна Москва виглядала очікувано, ба навіть скажу більше – гірше ніж я взагалі міг уявити… Київ також був зовсім інакшим, ніж я уявляв, тим більше, був я там вперше. Нікополь, - …промовчу. Туди й сюди, - отакото. На черзі – знову Київ, як тільки звільнюся із полону Нікополя [Микитине-Микитинська Січ]… І певно, як і планував: покину Україну на довгий час. Мене зустрінуть нестримні мусони з Балтійського моря. Безмежні пляжі, неосяжні простори лісів, та Рига… Подеякують, вона подібна на Львів.




.Осінь

.Квітка

Нікополь.


.2013

Фото Here And Now

Новини Нікополя

Пишемо про все важливе
Кожен день щось нове. Будьте в центрі подій

Telegram - Новини Нікополя
ПІДТРИМАЙ NIKOPOLTODAY