- [Самукоморі] - Люди Тіней~ [パントリーに身]~

Автор: Райан Ріенер , 2020-03-02 13:24:12
Facebook
На читання тексту піде: 23 хвилин, 5382

Як виявилось, сотні тисяч українців не можуть або не хочуть вийти із дому! Самукоморі, це українські Хікікоморі або щось більше? Дамо відповідь.

Приєднуйтесь до Telegram.

Самукоморі - український аналог японському поняттю хікікоморі. Термін походить від української мови. Це складена фраза "сам/у/коморі" із широким змістом. Самукоморі - це ті, хто звів свої контакти з людьми та соціумом нанівець і- або не виходять на вулицю взагалі чи уникають контактів з людьми у просторі. Також, самукоморі можуть бути соціофобами або агорафобами, вимушеними самітниками чи самосамітниками, ескапізтами, смертельно хворими, каліками, чи людьми, що мають фізичні вади. Головним чином, не через свою асоціальність, а через незприйняття своєї особи українським суспільством, будь то фізичні чи психологічні відмінності.

Вперше український термін був використаний у назві новели «Самукоморі» (2014), автор Rayan Riener. Автор мав на меті показати не тільки наявність українських самукоморі (не просто як аналогу хікікоморі), але і причини, масштаби та наслідки такого явища.

Самукоморі - ладні жити у замкненому просторі, аби не турбувати своєю присутністю людей і самому бути в безпеці, плекати свою малу свободу і право бути такими, які вони є, хочаб у своїй кімнаті чи в будинку. Іноді самукоморі ізолюють себе у власній кімнаті навіть від рідних та близьких.

Самукоморі можна розділити на 2 основні категорії:

Українці майже не бачать на вулицях сліпих, глухонімих, прикутих до ліжка калік, смертельно хворих та подібних співгромадян, більшість з яких вимушені сидіти вдома тижнями, місяцями, роками. Вони є типовими "вимушеними-замкненими" самукоморі. Ця категорія найбільш "вимушена", фізично. До цієї категорії також можна додати: соціофобів, агорафобів та інших психічнохворих.
Українці не славляться толерантним ставленням до співгромадян, більшість українців консерватори, ксенофоби та гомофоби, не спроможні прийняти щось інакше чи щось нове: ЛГБТ/Неформали/Гендерно-неідентичні/Індивідуалісти/Нонкомформісти/ВІЛ-СНІД-інфіковані/Дауни^[1] та інші. Ця категорія є "вимушеними-незахищеними" самукоморі. В основі проблеми лежить дискримінація та бездіяльність владних та правоохоронних органів України, які могли б не тільки пом'якшити але і вирішити питання соціалізації цих українців. На даному етапі існування України - життя для них нестерпне.
Головні причини існування самукоморі в Україні

Суспільне відторгнення українцями, моральне несприйняття чи навіть фізичне насилля над самукоморі,
Неспроможність, недієвість та бездіяльність медичних та інших органів та державної політики задля подолання проблеми.

Причина явища в Україні

Хоча термін "хікікоморі" і описує явище, що існує в Японії, люди зі схожими симптомами зустрічаються і в Україні, маючи свої специфічні риси через відмінність української культури, права, економіки та суспільства. Українські самукоморі, на відміну від японських хікікоморі, можуть бути і вкрай бідними, зводячи кінці з кінцями. І переходять до соціальної ізоляції вимушено чи через амбівалентність тих медичних установ, які могли б їм допомогти. В Україні, сповненій багатьох фобій (найбільшим чином ксенофобії та гомофобії через недосвідченість суспільства, дуже легко стати самукоморі, особливо якщо це дитина чи підліток, що перебуває у категоріях меньшостей, наприклад: сліпий, каліка, мутанти, тяжко хворий, ЛГБТ чи гендерно-невідповідний або є неформалом, тощо. Самукоморі може стати навіть звичайна людина, яка вимушена ховатися вдома для самозбереження через бездіяльність органів поліції, у криминальних районах чи містах.

Відбувається замкнене коло - держава не оберігає таких людей від зазіхань радикально-налаштованих консерваторів-дискримінаторів і не розвінчує міфи, а бездіяльність ще більше провокує агресорів до знущання через впевненість у некарності за злочини на грунті ненависті.

Масштаб явища в Україні

Самукоморі в наш час є майже у всій Україні. Хоча дослідження з кількості самукоморі в нас ніколи не проводилася. У всіх більш-менш великих містах Україні є самукоморі. Не є виключенням присутність самукоморі і в малих містах чи навіть селах. Однак на увазі очевидних проблем з підрахунком, встановити точне число самукоморі надзвичайно важко.

В Україні мешкає близько 100 тисяч сліпих осіб^[2]. Приблозно стільки ж калік. Їх соціалізація на даному етапі існування України неможлива і наврядче можлива у наступних десятеліттях, зокрема, через ставлення українських громадян до таких людей, які зі своїми вадами можуть ще більше постраждати через байдужість українців, цинічного знущання та бездіяльності влади, яка не створює комфортних умов для таких людей. Схожа ситуація і в українських ЛГБТ. Їх в Україні від 500 000 до більш ніж мільйона осіб^[3]. 90% з ни є внутріщніми самукоморі, змушеними приховувати свою інакшість та коханих від оточуючих та близьких, страждаючи від такого стану речей, як мінімум пожинаючи самотність. ЛГБТ-сімей від 100 до 300 тисяч. Попри це, маючи в Україні зростання кількості неодружених людей, влада в Україні не хоче узаконити одностатеві шлюби ^[4]. Від 1% до 10% вимушені ізолювати себе від суспільства, ховаючись від фізичного та морального знущання для самозбереження.

Україна є найбільш ураженою ВІЛ/СНІДом країною в Європі. З ВІЛ/СНІДом живуть, за оцінками експертів до 300 тисяч людей в Україні і ця цифра постійно збільшується^[5]. Більшість людей, що мають ВІЛ/СНІД статус в Україні автоматично відштовхуюються неінфікованими українцями, починаючи від освітніх закладів, місць відпочинку і закінчуюючи місцями працевлаштування. Коло тих, хто спілкується з ними замикається на таких же як і вони, родичах та близьких, що не відвернулися від них, що є рідкістю. Доля ВІЛ/СНІД-статусних самукоморі в Україні реалістично описана у книзі Світлани Талан «Коли ти поруч». Зараз 165 тисяч українців на рік захворює раком. Очікується, що до 2020 року ця цифра збільшиться до 200 тисяч на рік^[6].

Обкладинка новели NHK ni Youkoso! (2005)

Велика частина цих людей усамітнюється, як і більшість смертельно- та тяжкохворих, зокрема через складне лікування та важкий і тривалий реабілітаційний період, що не дозволяє цим людях виходити на зовні і нормально спілкуватися. Усі ці травми та хвороби психологічно змінюють українців, а суспільство не сприяє їх реабілітації та ресоціалізації, як і сама держава. У висновку маємо біля або більше мільйона самукоморі в Україні, вимушених бути ізольованими або за власним бажанням. Кількість самукоморі буде тільки рости, оскільки ані суспільство, ані держава не сприяють вирішенню проблем цієї категорії українців, не кажучі вже про загальні. Підсумовуючи, загальна цифра самукоморі в Україні 1-2 мільйони, зпоміж 4-5 мільйонів самотників України^[7].