Нікополь сьогодні, новини міста
Права людини
Автор: Rayan Riener, 07.02.2020 22:02:07
246

ЛГБТ на захисті України від російських окупантів

Ми були тут. Гей – учасник АТО і відомий український фотограф розповідають про участь представників ЛГБТ у війні на сході України.

ЛГБТ на захисті України від російських окупантів
Moneyveo [CPS] UA Банк Кредит Днепр [CPL, API] UA

30 серпня у київській галереї IZONE відкрилася фотовиставка "Ми були тут" – проект українського фотографа Антона Шебетка, присвячений представникам ЛГБТ-спiльноти, які брали участь в операції об'єднаних сил [раніше – АТО] на Донбасі.  

ЛГБТ на варті країни від сепаратизму. Як багато геїв серед українських військових? Про це NikopolToday передає від "Новий Час". Хто стоїть на захисті Ваших традиційних цінностей і свободи?


Фотограф Антон Шебетко (праворуч) та один із героїв його фотопроекту, колишній боєць батальйону Донбас Віктор Пилипенко / фото НЧ

Напередодні відкриття виставки журналіст НВ Олександра Горчинська зустрілася із самим Антоном Шебетком та одним із героїв його проекту – Віктором Пилипенком, колишнім бійцем батальйону Донбас, аби поговорити про геїв на війні, сексуальну просвіту в Україні та стереотипи стосовно ЛГБТ-спільноти.

НВ: Як до вас прийшла ідея зробити проект саме про представників ЛГБТ-спільноти на війні?

Шебетко: Коли я переїхав із України до Амстердама, якось по-новому поглянув на те, що відбувається в Україні. Мене все це зворушило, і я збагнув, що було б круто попрацювати із людьми, які, по суті, з одного боку – національні герої, а з іншого – вони не є приємними для певних сегментів суспільства.

Тут є певне протиріччя і подвійність і для самої людини: ти і патріот, і захищав країну, але ця ж сама країна не хоче тебе сприймати.


Фотограф Антон Шебетко зараз мешкає в Амстердамі

Мені було цікаво, як ці ідентичності уживаються в людях. І як ці люди взагалі з цим можуть впоратися.

Тому з усіма героями я проводив ще й інтерв'ю, аби це була не лише візуальна складова.

Спочатку в мене було п’ятеро героїв, потім я дознімав ще кількох. Є такий момент: їх складно знайти, адже взагалі такі люди рідко щось заявляють про це публічно.

Якщо це не їхня робота чи основна діяльність – я маю на увазі, якщо вони не правозахисники, не громадські активісти – то мало хто згодиться виступити на цю тему десь у медіа, скажімо.

Бути ЛГБТ в Україні – поки що проблема. Це постійні складнощі на роботі, в родині, зневага з боку оточення.

Про це мало хто каже відкрито, що призводить до того, що консервативно налаштовані люди формують свої переконання на підставі певних карикатурних стереотипів, і ці стереотипи не є правдивими.

Мені не подобаються проекти, де є тільки текст і нічого більше – історія людей, не підкріплена світлинами, якимись візуальними елементами. Я за те, аби були реальні персонажі у матеріалах, адже простому тексту віриться менше.

НВ: Але ж вам удалося врешті знайти героїв. Яким чином?

Шебетко: Насправді Віктор, здається, чи не єдина людина, яку я знайшов через КиївПрайд. Всі інші – це знайомі знайомих, яких почасти відшукав абсолютно випадково.

Пилипенко: Цей проект став таким собі тригером для країни.

Про нього я дізнався від свого друга і його дівчини. Вони знали, що я гей, я ще до цього зробив їм камінг-аут.

Наприклад, Дмитро Резніченко, доволі відомий блогер і також боєць АТО, перебував у моєму батальйоні. За певний час він кардинально змінив свою риторику – він був праворадикалом, а потім щось змінилося у його свідомості, трансформував свої погляди на життя, за що на нього нападали його колишні поплічники.

Хочу подякувати Антонові за можливість бути частиною проекту, бо під час бесіди з ним тоді, відповідаючи на його дуже влучні та гострі запитання, я навіть сам для себе замислився багато над чим. Розклав власні думки по полицях.

Коли я зробив камінг-аут, це допомогло мені побачити, хто мої справжні друзі. Деякі люди відсіялись з мого оточення самі по собі.

Зараз праворадикали чомусь вважають, що ЛГБТ на війні нема, це найпоширеніша думка і вона хибна. А серед самих цих праворадикалів більшість – лише тиловики, які й самі не були на тій війні, або були як селфі-солдати, аби пофоткатись.

А потім ти повертаєшся з фронту, і вони тобі в спину плюють. І чинять напади на мирних людей і мирні демонстрації.

Факт: Учасник АТО зробив заяву, що він гей! Читайте за посиланням.


НВ: Як і коли ви потрапили на Донбас?

Пилипенко: У вересні 2014-го долучився до батальйону "Донбас" як резервіст, потім потрапив у військову частину № 3027, відтак нас призвали.

Рік і сім місяців пробув на Донбасі, безпосередньо у гарячих точках – десь півроку. Служив також у Широкіно.

Коли мобілізувався, намагався знайти себе у цивільному житті. За фахом я перекладач, тому шукав роботу за цим напрямом. Також я маю досвід роботи копірайтером.

Були ще різні проекти, звісно, не всі вдалі. Зараз працюю редактором на телебаченні, робота цікава і мені до вподоби.


Колишній боєць батальйону "Донбас" Віктор Пилипенко

НВ: Що говорять про ЛГБТ у самому військовому середовищі? І чи говорять взагалі?

Пилипенко: Це на війні не обговорюють. Не та тема, про яку будуть постійно говорити, реально обговорювати, це точно.

Звичайно, ти терпиш жарти, інколи підсміюєшся сам, бо розумієш, що ці люди дійсно сміються з того – ну, скажімо, розповіли якийсь прикольний анекдот.

Я навіть не думав робити камінг-аут там та говорити військовим про таке.

Так, це страх, що до мене потім зміниться ставлення, що всі будуть дивитись інакше, страх, бо не знав їхньої реакції.

НВ: Ваш фотопроект вийшов на сайті Bird in Flight. Що ви тоді прочитали у коментарях під світлинами?

Шебетко: Найбільше мене здивували коментарі про те, що цей проект – російська провокація. У цій тезі я ніяк не можу вловити суть, логічний зв'язок.

Яким чином сексуальна орієнтація чи гендерна самоідентифікація стосується пропаганди?..

Також казали, що це все замовні матеріали.

НВ: Зазвичай поширений “аргумент” на цю тему серед супротивників ЛГБТ – “нехай краще підуть в АТО, ніж на ці свої паради”. А тут ви своїм проектом одразу це перекреслили.

Шебетко: Ну, так, але знайшлися ж інші аргументи проти.

НВ: Чому, на вашу думку, чимало людей в Україні ставляться до представників ЛГБТ з пересторогою та негативом?

Шебетко: Проблема в тому, що у нас в Україні немає публічних камінг-аутів.

Якби якийсь топ-політик вийшов і сказав: “Так, я гей”, це могло б щось змінити.

НВ: Тим часом у світі, в деяких парламентах чи інших державних структурах уже давно є чиновники-трансгендери, наприклад.

Пилипенко: Через це і пересічні люди, не публічні, бояться говорити про це іншим. Маю знайомого, який рано усвідомив, що він гей – років з 16, але боявся цього, адже жив у маленькому населеному пункті.

В результаті він одружився – зробив такий прагматичний розрахунок, що це ніби має якось його врятувати в очах суспільства. З дружиною живе й досі, проте таємно зустрічається із хлопцем. Звісно, він про це жалкує, бо живе не так, як йому того хотілося би, змушений переховуватися.

Але це – через страх, що суспільство його не прийме.

Шебетко: Також я колись читав дослідження по Україні про те, чи є у людей в близькому оточенні представники ЛГБТ. Там, здається, лише десь 10% відповіли, що особисто знають бодай одного відкритого представника ЛГБТ.

Певна річ, більшість уявляють собі геїв як якихось монстрів, як загрозу національній безпеці.

Пилипенко: Це такий собі “Борис Пєнкін” – збірний образ з усього, що можна, який не відповідає дійсності. І [російський співак] Боріс Моісєєв, і [російський артист пародії] Сергій Пєнкін в одному флаконі.

Є така відома дефініція – латентний гей. Часто ці люди, які не готові прийняти це у собі, потім нападають на інших ЛГБТ. Але з цим уже має працювати психолог.

Шебетко: Для мене взагалі не важливо, як людина вдягнена, що вона робить – доти, доки це не переростає в агресію стосовно інших та нав'язування власних інтересів.

Люди взагалі побоюються виставляти напоказ свою сексуальність в принципі, й це стосується не лише ЛГБТ.


В Україні було вельми складно знайти героїв для свого фотопроекту, які погодилися б відкритися

НВ: Проте цього року (2019, ред.) на КиївПрайді ситуація все ж виглядала кращою: були відомі люди, які прийшли туди підтримати ЛГБТ-спільноту. Серед українських політиків, наприклад, був нардеп Сергій Лещенко, також були європейські, канадські політики.

Шебетко: Якби цих іноземних дипломатів там не було, все скінчилося би, як завжди, раніше. Прийшли б, побили, наскочили і розбіглися.

А так – спробували б вони випадково напасти так на європейських політиків, вийшло б дуже негарно. Тому змушені були все охороняти, посилено захищати КиївПрайд.

НВ: Взагалі дуже цікава тема – те, що люди остерігаються показово демонструвати свою сексуальність.

Шебетко: Так, тут є момент: певна поведінка зазвичай продиктована тим, що ми живемо у гетеросексуальному суспільстві.

Тобто для гетеросексуальних пар є нормально, коли чоловік і жінка проявляють свої почуття публічно: йдуть, тримаючись за руки, цілуються чи обіймаються на вулиці. Або обговорюють інтимні подробиці свого життя десь на роботі в курилці.

Вони виставляють своє спіднє напоказ, і вся культура на цьому побудована. Ніхто не бачить у цьому проблем.

Проте коли йдеться про одностатеві пари, то ненавистники волають, мовляв, нема чого при дітях це демонструвати, не показуйте це на публіці тощо.

Але ж ніхто з ЛГБТ не вимагає жоних додаткових чи особливих прав для себе. Вони просто хочуть бути нарівно з гетеросексуалами в цьому аспекті.

НВ: Ще одна проблема зараз – це сексуальна просвіта. Останнім часом ентузіасти все ж намагаються впровадити в Україні якісь лекції, тренінги чи запустити освітні проекти про секс, сексуальне здоров’я, культуру стосунків між партнерами, про гендер тощо. Але й це зустрічається критикою та негативом. Або такі заходи зривають, як це було минулого літа під час лекції про трансгендерів у столиці, або називають пропагандою, як та жінка у відомому відео, що казала про “58 видов геев” у Європі.

Шебетко: Звідки була ця жінка, до речі?

НВ: Мітинг десь у Росії.

Шебетко: Ну ось такий підхід дуже характерний для РФ, і ми до цього поступово теж у чомусь скочуємось.

Тут багато значить те, як на мене, релігія – коли люди пояснюють свою гомофобію тим, що це “гріх”, “содомія” тощо.

Взагалі ж у нас люди і до релігії ставляться по-особливому. Не усвідомлюючи, що до чого. Виконують якісь язичницькі ритуали, при цьому вважаючи себе християнами, наприклад.

І не можуть пояснити, навіщо вчиняють так.



Фотопроект Шебетка можна переглянути в галереї "Ізоляція" в Києві

НВ: Тому що мама так робила. І бабуся, і прабабуся, а значить, “і я так маю робити”.

Пилипенко: Найцікавіше те, коли людям якась тема незрозуміла – а тема ЛГБТ їм незрозуміла, їм легше втекти назад до власного світу, де все відповідно до усталених звичних норм життя.

НВ: Антоне, ви переїхали жити до Амстердама. Це місто, як і Берлін, часто вважають взірцем толерантного ставлення суспільства до ЛГБТ. В основному завдяки прайду. Як там насправді ситуація?

Шебетко: Вважати, що в Нідерландах нема гомофобії, як і ксенофобів чи расистів, – це помилка. Їх там чимало.

Наприклад, нещодавно один модний бренд – виробник костюмів – запустив свою рекламу на сітілайтах. Там зображені чоловіки, що цілуються.

Ці реклами розбили – вночі, звичайно, бо вдень би ніхто такого не вчинив.

З іншого боку, є прайд, на який збирається вся країна. Там є гомофоби, так, але різниця в тому, що в цій країні соромно бути гомофобом, адже тоді інші люди тебе матимуть за невігласа, вважатимуть людиною недалекоглядною, неосвіченою.

Для голландців важливіші права людини. Для нас, на жаль, – не дуже.




Автор Rayan Riener



У вас є цікава тема? Напишіть нам повідомлення!

Ви хочете, щоб ми опублікували вашу історію чи написали про проблему? У вас є цікава новина, вірш або оповідання, чи закінчена стаття? Пишіть нам!
Moneyveo [CPS] UA
Rozetka UA

Теги в категорії

дискримінація
гомофоб
заапорправа людини
міжнародний день проти дискриімнації
дискримінації
гей
лгбт
гендерцерка
геї
ЛГБТ
аборти
пцулегальна маріхуана у нікополі
нікополь канабіс
наркотики
фен
лсд
нарко
марихуана
амфетамингей
квір
гомосексуальність
права людиниправа людини
права тварин
свобода
історія прав людинисексуальність
гомофобія
2020права людини
гей парад
гей прайд
сексуальність
власна думкаполітика
права людини
лібералізм
толерантністьгей
свобода слова
харків
прайдхабсекс
андроїди
2020
роботи
інтернетправа людини
толерантність
журналістикакохання
війна
інтерв'ю
релігіявійна
арт
патріотизмправа людини
історія
секс
лесбі
бі
толерантністьправа людини
кохання
стереотипи
секскитай
коронавірус
кнр
пандемія
цензура
режим
комунізм
геноцидзагроза
діти
парк
майданчик
забавка
дитинство
батьки
треш
інфраструктуракарантин
китайський вірус
covid19
здоров'я
вірус
заразаправа людини
криза
катастрофа
запоріжжя
кордон
карантин
шокінклюзивність
топ
моделінг
інвалідність
бодіпозитивдискримінація
релігія
паніка
стигматизація
віра