Яким буде місто Дніпро у майбутньому?

Від обласного мегаполіса залежить і майбутнє всієї області.  Як вважають автори Стратегії розвитку міста Дніпра, до 2030 року, мегаполіс може стати великим міжнародним освітнім та економічним центром.

Міський сайт вже розповідав про низку концептуальних планів щодо розвитку нашого міста в рамках цієї стратегії. Чергове питання, яке порушує одна з авторів розробки цієї стратегії Олена Іваницька, присвячене давній дилемі. У майбутньому Дніпро має робити ставку на індустріальний розвиток чи нові технології?

Олена Іваницька наводить приклади низки міст США, які пройшли через такий вибір, і пише:

«В рамках підготовки до розроблення стратегії міста «Стратегія Дніпра 2030» було проведено стратегічну сесію «Ревіталізація старопромислових зон міста Дніпра». Серед запрошених спікерів – Ден Кінкейд, архітектор міста Детройта (США).

Низка американських міст, які спеціалізувалися на машинобудуванні, через нафтову кризу 1973 році та конкуренцію енергоефективних європейських, японських автомобілів стали занепадати і утворили депресивний «іржавий пояс». Серед таких міст опинилися Детройт і Піттсбург.

Що далі відбулося з цими містами?

В Детройті до влади прийшов мер-популіст, що спричинило ще більший відтік висококваліфікованих фахівців. Архітектор Ден Кінкейд та його бюро спробували вирішити проблему містобудівними інструментами, розробили поетапні плани розвитку кварталів і навіть домоглися федерального фінансування програми відродження Детройту.

В Піттсбурзі рішення щодо виходу з кризи приймали «батьки міста», зокрема сім’ї Меллонів та Карнегі, для чого утворили комітет «Renaissance ІI». До речі, перший комітет відродження «Renaissance I» створювався в 1950 році для виходу з екологічного колапсу, який спіткав територію через бурхливий розвиток металургії. Новий план відродження міста полягав у зміні SMART-специалізації міста з промислового центру на центр освіти. Для цього приватні університети об’єдналися в єдиний університет, а також надали допомогу громадському Піттсбурзькому університету. Станом на сьогодні Піттсбургзький університет входить в десятку найкращих університетів США. Основними сферами економіки міста стали освіта, медицина та нанотехнології, а Піттсбург із занепадаючого промислового гіганта перетворився на центр науковців та ІТ-вників.

Чим відрізняються стратегії Детройта та Піттсбурга?

В Детройті інвестували в простір, в Піттсбурзі – в людей.

Серед найкрупніших міст України саме Дніпро виглядає як моно-місто із спеціалізацією металургія та машинобудування, тоді як інші міста окрім виробництв мають й інші точки зростання: Одеса – порт та курорт, Львів – туризм та транспортний хаб, Київ – дипломатична та культурна столиця.

Трансформація моно-міста – це величезний стрес для людей. Тому будь-які програми їхньої підтримки з боку держави та місцевої влади виправдані.

Але швидких та ефективних рішень немає:

1. Мегапроєкти не допоможуть. На один успішний кейс культурної трансформації («Ефект Більбао») припадає десяток провалів накшталт Шеффілда або того самого Детройта.

2. Штучно затягувати за державний рахунок нові підприємства, які були б ефективнішими в іншому місці, – сумнівна практика, але може спрацювати як кластер навколо Південмаша. Хто відпрацює лобістом?

3. Якщо містоутворююче підприємство успішно працює, то траєкторія його розвитку все одно лежить через зростання продуктивності праці. Навіть найуспішнішим виробництвам з часом буде потрібно менше робітників.

4. Людям доводиться змінювати види діяльності та ціннісні установки.

5. На зміну спеціалізації, дисципліни та стабільності зростає значимість ініціативи, готовності до змін, здатності до перенавчання.

В Дніпрі є заклади вищої освіти і інноваційно орієнтовані підприємства постіндустріальної економіки, але в такій кількості, яка не дає нам стати лідером динамічного зростання навіть в межах України.

Висновок (враховуючи досвід Детройта і Піттсбурга):

1. В довгостроковій перспективі розвивати освіту ефективніше, ніж виключно інфраструктурні проєкти. Детройт – це місто, в яке не повернулись люди.

2. Дніпро як місто-мільйонник вже є привабливим регіональним магнітом, але потрібно весь час вкладатись не лише у підтримку базової інфраструктури, а й у покращення вищої та середньої професійної освіти, щоби генерувати можливість отримання та збереження висококваліфікованих фахівців.

3. І головне, створити свій комітет «Renaissance».

Детальніше про перспективи Дніпра як міжнародного освітнього центру можна прочитати на сторінках 86-95 Стратегії розвитку Дніпра 2030 року.