Скандальний календар: позиція жінок-військових

П’ятий канал анонсував створення секс-календаря і цей витвір призентували як «Голі ведучі». Так представили волонтерський проект зі збору коштів для потреб армії. У фотосесії взяли участь виключно ведучі та працівниці 5 каналу. Жодної особи чоловічої статі у календарі не помічено. 

Жінки-військові розкритикували таку ініціативу через сексизм, адже на війні не тільки чоловіки.  Тому що це знецінення жінки як спеціалістки своєї справи. Воєнкорка Ірина Сампан зауважила, що такі акції знецінюють і професію журналістки. Жінки постійно повинні доводити, що вони приїхали працювати, а не для краси. Постійно доводиться вислуховувати фрази «як таку красуню відпустив чоловік» або «чому ти не можеш сидіти вдома». Ірина висловила таку думку:

Якщо я приїду на позицію і побачу календар зі своїми коліжанками, мені буде дуже соромно і прикро. 

Військовослужбовиця Тетяна Проторченко висловилася так:  

Я теж в ЗСУ, і не хочу, щоб мої очі натикалися на чиїсь порнографічні мрії на стіні. Я не ханжа і не моралістка, але це примітивно й огидно. Це знецінення жінки як захисниці, як воячки, що нічим не поступається чоловікам. 

Морська піхотинка, Ярина Чорногуз висловилася так: 

Почну з того, що я люблю жіночі нюдси. Чоловічі, до речі, як правило - ні. В інстаграмі я підписана на кількох дівчат, чиї еротичні фото мене дуже чарують і я їх шалено лайкаю. Серед них моя колишня тренерка з кросфіту з красивим м'язистим тілом та витонченим татуюванням шипшини на стегні. Серед них відома еко-активістка, в якої красиве тендітне тіло та шикарні груди. Обидві експериментують дуже вдало з еротичними образами та ще й пишуть розумні речі.

Як у військової, яка не перший рік служить у бойовому розвідувальному підрозділі, календар з голими безособовими фотками журналісток з гвинтівками та берцями, в яких вони не ходили і з яких вони не стріляли, викликав відчуття подібне до огиди та зневаги до себе. Ні, авжеж вони мають право монетизувати свою сексуальність заради рацій та для того щоб потішити військових чоловіків і не лише військових, адже всі традиційні чоловіки люблять пінап, а традиція об'єктивації жіночого тіла як воєнного трофея дуже давня у всіх арміях світу. Власне, про неї, цю традицію, я і пишу цей "твір".

Про те як ця традиція впливає на ставлення до жінки, яка приходить у підрозділ та позиціонує там себе як фахівця, а не жінку з тілом. Якій вдається служити в підрозділі рік за роком, пройшовши чималу боротьбу з доведення, що ти все-таки фахівець, а не жінка, з якою можна фліртувати, пошло жартувати та вказувати їй місце як обслуговуючого персонала мужніх воїнів.