Як росія бреше про ЛГБТ-людей в українській армії?

В умовах великої війни з Україною росія намагається отримати перемогу не лише на полі бою, продовжуючи руйнувати українські міста й села, а й на інформаційному фронті. Щоб досягнути своїх політичних цілей і перетягувати суспільство на свій бік, російські пропагандисти не гребують використовувати різні методи впливу й дезінформаційні прийоми.

Зокрема, російська пропагандистська машина використовує ЛГБТ-дезінформацію, щоб дискредитувати своїх «ворогів» — ЄС, НАТО й українську армію. Як це працює і чи вдається це росії? MediaSapiens пояснює, чи існує гомофобія в українській армії; що таке ЛГБТ-дезінформація; як і для чого її використовує російська пропаганда; як це впливає на ставлення до української армії.

Що? ЛГБТ-деза?

Як показало дослідження «Детектора медіа», російська пропаганда систематично використовує так звану ЛГБТ-дезінформацію. Тобто ту, в основі якої лежить гомофобія — неприязне ставлення до ЛГБТ-людей (лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерних людей). Наприклад, пропаганда називає всіх українських військових геями або ж під***сами, щоби принизити та дискредитувати. Або знецінює в такий спосіб військових НАТО, стверджуючи, що це «Альянс ЛГБТ», не здатний протистояти серйозній і сильній російській армії.

Загалом ЛГБТ-дезінформація — це підтверджена неправдива або оманлива інформація, яка маніпулює питаннями сексуальної орієнтації людей та створена й поширена з метою отримати економічну вигоду чи навмисно ввести людей в оману. За даними звіту Європарламенту «Дезінформаційні кампанії про ЛГБТІ+ людей у ЄС та зовнішній вплив», дезінформація, що стосується проблем ЛГБТІК+, поширюється, щоби поляризувати суспільство, маніпулювати правами ЛГБТ-людей, що у свою чергу може розпалювати ненависть до ЛГБТ-людей та провокувати злочини на цьому ґрунті. Зокрема, ЛГБТ-дезінформація часто містить елемент мови ворожнечі.

Така дезінформація працює через високий рівень гомофобії, зокрема в російському суспільстві. У Росії гомофобія, або ж так звана боротьба із ЛГБТ-пропагандою є частиною національної політики. За даними Аналітичного центру Юрія Левади, станом на жовтень 2021 року 28% росіянок вважають, що мають право на одностатеві стосунки, 66% — переконані, що не мають; серед чоловіків ці показники — 28 і 73 відсотки. Попри це, 27 жовтня 2022 року депутати Держдуми ухвалили закон про повну заборону «пропаганди нетрадиційних сексуальних стосунків» у росії.

Його підтримали всі 400 присутніх на засіданні депутатів. На думку співавторки законопроєкту Ніни Останіної, російські депутати, приймаючи подібні закони, відповідають на розв’язану проти росії ідеологічну війну. Забороняти «пропаганду ЛГБТ» — не новий для росії крок. Закон про це існує ще з 2013 року, однак нові поправки забороняють «пропаганду нетрадиційних сексуальних відносин» тепер уже серед повнолітніх громадян росії, а не лише серед дітей. Гомофобні висловлювання час від часу з’являються і в промовах російського президента та інших високопосадовців.

А нащо ця дезінформації росії?

У звіті Європарламенту пояснюється, що росія використовує ЛГБТ-дезінформацію, щоби послабити авторитет та значущість ЄС і НАТО. Проросійські користувачі соцмереж у різні способи намагаються дискредитувати європейські держави та міжнародні організації, користуючись високим рівнем гомофобії в російському суспільстві. Однак у такий спосіб Росія намагається дискредитувати й українську армію, час від часу закидуючи в інфопростір тезу, що в Україні створюють окремі гей-дивізії.

Тобто для російської пропагандистської машини гомофобія, яка є в суспільстві, стає у пригоді: така дезінформація принижує представників і представниць ЛГБТ-спільноти; знецінює їхню роль у суспільстві; розглядає таких людей, базуючись виключно на ознаці сексуальної орієнтації; така людина нібито слабка, меншовартісна. Для типового пропагандиста чи пропагандистки гей — непрофесійна людина, яка нічого не вміє: ні керувати, ні воювати. Тому нерідко, прагнучи дискредитувати якусь людину — посадовця чи військового, пропагандисти називають його геєм.

На думку пропаганди, якщо в українській армії є геї та лесбійки, вона стає слабкою й не здатна чинити опору російській. Як показує практика, це не так. Загалом ЛГБТ-дезінформація не працювала б, якби рівень гомофобії в російському та українському суспільствах був нижчий і якби люди терпиміше ставилися до інакшості.

Яка ситуація з гомофобією в українській армії? Вона там є?

В українській армії ЛГБТ-люди й справді служать. Під час прийому на службу в українську армію людей не запитують про їхню сексуальну орієнтацію, адже вона ніяк не впливає на здатність нести службу. Та й звертання уваги на цю ознаку, навпаки, було б дискримінацією.

Представник ЛГБТ-спільноти, український військовий Еліас Фостер служить із 2019 року. Розповідає, що в армії почувається комфортно. «Всі радянські стереотипи про армію взагалі не мають нічого спільного із сучасною реальністю. Сьогодні в армії немає ні “дідовщини”, нічого такого.

Проте довелося стикнутися із гомофобією. Це сталося після того, як мої пости побачили побратими», — розповідає Еліас. Він каже, що все, на щастя, обійшлося балачками, а з переслідуванням через сексуальну орієнтацію чи чимось подібним він не стикався. «Хоча мені зробили аутинг, бо камінгауту я не робив. Але я був готовий до цього, — пояснює Еліас. — Побратими сприйняли інформацію про мою орієнтацію по-різному, хтось прийняв і продовжив спілкуватися зі мною, хтось почав жартувати і намагався принизити. Керівники здивувалися, але якихось негативних реакцій з їхнього боку не було».