Новини з України
Інформація з України - Україна - не росія. Тайвань - не Китай.
167 Світ • Азія

Україна - не росія, а Тайвань - не Китай. Історія боротьби за свободу

04.08.2022 17:08:46
AliExpress WW

Тайвань - демократична перлина Азії. Візит спікера Палати представників США Ненсі Пелосі на Тайвань призвів до нового стрибка напруги у відносинах між Китаєм, Тайванем та союзниками Тайваню американцями. Ці відносини є постійно тліючим конфліктом, а почався він понад 70 років тому.

Китайська народна республіка вважає Тайвань провінцією, що відкололася, яка рано чи пізно повинна повернутися до складу Китаю. Однак багато тайванців після сімдесяти років роздільного проживання стали вважати себе окремим народом, а свій острів - окремою країною, хоча вона досі не проголошувала незалежність, а вважає себе законною правонаступницею всього величезного Китаю.

Україна - не росія. Тайвань - не Китай.

Тайвань - надсучасна демократична країна в Азії

Яке у конфлікту історичне підґрунтя?

Першими відомими поселенцями на Тайвані були австронезійські племена, які, як вважається, прийшли із сучасного південного Китаю. Острів з'явився в китайських записах, за деякими даними, в 239 році нашої ери, коли китайський імператор надіслав експедиційний корпус для дослідження цього району - цим фактом Пекін доводить своє право на володіння цим островом.

Відносно короткий період часу, з 1624 до 1661 року, Тайвань був голландською колонією, а після, з 1683 по 1895 рік, перебував під керівництвом китайської династії Цин.

Україна - не росія. Тайвань - не Китай.

Тоді ж, у XVII столітті, на Тайвань почало прибувати значне число мігрантів з Китаю, люди тікали від заворушень та злиднів. Більша частина їх була китайцями народності хокло з провінції Фуцзянь чи китайцями хакка, переважно з провінції Гуандун. Їхні нащадки в даний час складають найбільшу демографічну групу на острові.

У 1895 році, після першої китайсько-японської війни, уряду Цин довелося поступитися Тайвань Японії. За підсумками Другої світової війни Японія відмовилася від контролю над територією, відібраною у Китаю. Китайська Республіка - одна з переможниць у війні - почала правити Тайванем за згодою своїх союзників, США та Великобританії.

Україна - не росія. Тайвань - не Китай.

Американка Пелосі у Тайвані

Але потім у Китаї спалахнула громадянська війна між національним урядом партії Гоміньдан, яку очолює Чан Кайші, і військами Комуністичної партії Китаю під керівництвом Мао Цзедуна. Гоміньдан зазнав поразки.

У 1949 році Чан Кайші зі своїми прихильниками - всього їх було близько півтора мільйона чоловік - утік на Тайвань. Він заснував там уряд у вигнанні, назвав підвладну йому територію Китайською республікою та правив їй наступні 25 років. Материкові китайці, які бігли разом із Чан Кайші, багато років домінували в політиці Тайваню, хоч і становили лише 14% населення.

Україна - не росія. Тайвань - не Китай.

Після Чана до влади на Тайвані прийшов його син Цзян Цзінго, також відомий під назвою Микола Володимирович Єлізаров. В юності його відправили вчитися до Москви, він жив у сестри Леніна, брав участь у колективізації і навіть деякий час працював у механічному цеху на заводі "Уралмаш", а в 1937 був арештований.

У тому ж 1937 Цзян Цзінго повернувся на батьківщину з радянською дружиною (на Тайвані вона отримала ім'я Цзян Фанлян). Цзян Цзінго відрізнявся відкритістю та демократичною поведінкою. Будучи міністром внутрішніх справ в уряді свого батька на Тайвані, він придушив кілька спроб комуністичних заколотів.

Після смерті батька він спочатку очолив Гоміньдан, а потім у 1978 році став президентом Тайваню і обирався на два терміни поспіль аж до своєї смерті у 1988 році. За нього на Тайвані пройшли демократичні реформи, хоча уряд залишався загалом авторитарним.

Наступником Цзян Цзінго став його колишній віце-президент Лі Денхуей. Його називають "батьком тайванської демократії". Він провів конституційну реформу, і в 2000 році в країні вперше було обрано президента, який не був членом партії Гоміньдан - Чень Шуйбянь.

Хто визнає Тайвань?

Існують розбіжності та плутанина щодо того, що таке Тайвань. У острова власна конституція, демократично обрані лідери та армія чисельністю близько 300 000 чоловік.

Україна - не росія. Тайвань - не Китай.

Чан Кайші, колишній лідер Китаю, утік із своїми прихильниками на Тайвань / фото Central Press

Чан Кайші, який колись створив там уряд у вигнанні, стверджував, що він представляє весь Китай, і збирався завоювати країну назад. Тайвань навіть посідав місце Китаю в Раді безпеки ООН, оскільки багато країн Заходу вважали саме його справжнім китайським урядом.

Однак у 70-х роках минулого століття деякі члени Ради безпеки почали говорити про те, що Тайвань більше не може представляти сотні мільйонів людей, які живуть у материковому Китаї.

1971 року ООН повернув місце Пекіну, а Тайвань виключили. 1978 року Китай почав відкривати свою економіку. США, усвідомивши можливості для торгівлі та необхідність розвитку відносин, у 1979 році офіційно встановили з Пекіном дипломатичні відносини. З того часу кількість країн, які офіційно визнають Тайвань, різко скоротилася - зараз їх близько 15.

Тепер, незважаючи на наявність усіх характеристик незалежної держави та відмінної від Китаю політичної системи, правовий статус Тайваню залишається незрозумілим.

Як складаються відносини між Тайванем та Китаєм зараз?

1980 року відносини між Китаєм і Тайванем почали налагоджуватися: Тайвань спочатку пом'якшив правила відвідування та інвестицій у Китай, а 1991 року оголосив, що війну з Китайською Народною Республікою закінчено.

Україна - не росія. Тайвань - не Китай.

Китай запропонував так званий варіант "одна країна, дві системи", в якій, як запевняв Пекін, Тайвань збереже автономію, якщо погодиться на возз'єднання. Під такі ж обіцянки Пекін 1997 року повернув собі Гонконг - і донедавна дотримувався слова, але потім силою нав'язав демократичному Гонконгу свої порядки. Тайвань відхилив пропозицію.

Президент Тайваню Чень Шуйбян, який прийшов до влади у 2000 році, став головним болем для Китаю, оскільки він та його Демократична прогресивна партія відкрито виступили за проголошення окремої держави.

У 2004 році Ченя обрали на другий термін, і через рік Китай ухвалив так званий «закон проти відділення», що дозволяє Китаю використовувати "немирні кошти" проти Тайваню, якщо він спробує відокремитися.

На зміну Ченю у 2008 році прийшов Ма Інцзю – політик із партії Гоміньдан, який намагався налагодити відносини за допомогою економічних угод. У 2016 році президентом стала Цай Інвень із Демократичної прогресивної партії, і відносини Тайваню з Китаєм знову зіпсувалися.

Україна - не росія. Тайвань - не Китай.

За Цай Інвень відносини між Пекіном і Тайванем знову зіпсувалися / фото Reuters

У 2018 році вони загострилися ще сильніше, коли Пекін посилив тиск на міжнародні компанії, погрожуючи їм забороною на ведення бізнесу в Китаї, якщо вони не вкажуть Тайвань як частину Китаю на своїх веб-сайтах.

У 2020 році Цай вибралася на другий термін, набравши рекордні 8,2 мільйона голосів, і багато хто побачив у цьому свідчення того, що тайванці охололи до ідеї возз'єднання з КНР.

Тим часом у Гонконгу вже розгорілися протести проти посилення впливу Китаю, і Тайвань уважно за цим спостерігав. Пізніше того ж року Китай ввів у дію закон про національну безпеку в Гонконгу, що стало черговим кроком до придушення гонконгських свобод.

Наскільки для Тайваню важлива незалежність?

Україна - не росія. Тайвань - не Китай.

Тайвань сподівається на санкції проти Китаю у випадку вторгнення

Якщо в принциповому політичному питанні Пекін і Тайбей домовитися не можуть, то в економіці їхні стосунки останні десятиліття ширилися і зміцнювалися. Згідно з офіційними даними Тайваню, з 1991 року до кінця травня 2021 року тайванські інвестиції в Китай становили 193,5 млрд доларів. Деяких мешканців Тайваню турбує, що їхня економіка тепер залежить від Китаю. Інші вважають, що тісніші економічні зв'язки зменшують ймовірність нападу КНР.

У 2014 році Китай та Тайвань підписали документ "Про торгову угоду між двома країнами". Це спровокувало появу протестного "Руху соняшників". Учасники руху, студенти та активісти, тимчасово окупували тайванський парламент, протестуючи проти потенційного посилення впливу Китаю.

Нинішня правляча Демократична прогресивна партія Тайваню, як і раніше, виступає за незалежність острова, тоді як Гоміньдан говорить про об'єднання. Нещодавні соцопитування на Тайвані показують, що значна частина населення - за фактичний суверенітет.

Україна - не росія. Тайвань - не Китай.

Активісти руху за незалежність Тайваню на демонстрації в Тайбеї 20 жовтня 2018 / фото AFP

Але більшість тайванців, схоже, перебувають десь посередині. Опитування, проведене у червні 2022 року, показало, що лише 5,2% жителів хочуть якнайшвидшого проголошення незалежності, і лише 1,3% - навпаки, за об'єднання з материковим Китаєм за першої ж нагоди.

Який стосунок до цього протистояння мають США?

Давня політика Вашингтона в регіоні є прикладом статегічної амбівалентності: офіційно Штати дотримуються політики "єдиного Китаю", визнаючи тільки Пекін, і мають дипломатичні відносини з ним, а не з Тайбеєм, але при цьому підтримують союзницькі відносини з Тайванем.

Україна - не росія. Тайвань - не Китай.

Мапа володінь острову Тайвань / фото BBC

У травні цього року президента Байдена запитали, чи готові США захищати Тайвань, і він відповів ствердно. Білий дім після цього терміново роз'яснив, що позиція США щодо Тайваню не змінилася, і підтвердив свою прихильність до політики "одного Китаю". Приблизно те саме було і з попередніми заявами Байдена про військову підтримку Тайваню. Пекін засуджує будь-яку ймовірну підтримку Тайбея з боку Вашингтона і у відповідь на заяви Байдена активізував вторгнення військових літаків у зону протиповітряної оборони Тайваню.

Відзначимо, що на території РФ осередки сепаратистів вже готують розвал росії на безліч країн

автор тексту: Rayan Riener

2022-08-04 17:55:46

ПІДТРИМАЙ NIKOPOLTODAY
Vovk UA