Молодіжна субкультура хіпі та її роль у деградації та розвалі СРСР

Як неформали "завалили" СРСР з середини? У "традиційному скрєпному рашистському суспільстві" функції виховання дітей та молоді покладено на тоталітарну церкву та державу, зокрема пропагандистську школу. Процес виховання здійснюється за принципом структурного методу управління. Незважаючи на первинність інституту режима тиранії, найважливіша роль в рашистській "традиційній культурі" відводиться церкви, під керівництвом КГБ.

Молодіжна субкультура хіпі замінила церкву у процесі виховання молоді й також вийшла з-під радянської пропаганди та ідеології. Тим самим створивши у молоді надію життя в абсолютній свободі та повної впевненості у власній правоті. В той час, США та у Західній Європі процес географічного поширення субкультури хіпі набув глобального характеру. Рух мав великий вплив кілька десятиліть. 

«Ми змішали молодість, музику, секс, наркотики та дух бунтарства із зрадою. А таке поєднання важко побити». Д. Рабін

Молодіжна субкультура хіпі – одна із найстаріших молодіжних субкультур у світі та на пострадянському просторі. Створювалася як молодіжний рух для вихідців із середнього класу. Є генетичною матрицею всієї рок-культури. Дослідження глибинних основ цієї матриці дозволяє зрозуміти механізми зародження та розвитку всіх інших субкультур.

Хіпі, які змінили світове суспільство

Хіппі (англ. hippy або hippie; від розг. hip або hep, - «розуміє, знає»;) молодіжна субкультура, що виникла в середині 1960-х роках у США. Оскільки хіпі часто вплітали квіти у волосся, роздавали квіти перехожим і вставляли їх у дула збройних поліцейських і солдатів, а також використовували гасло «Flower Power» («сила», або «влада квітів»), їх стали називати «дітьми квітів». Така начебто невигадлива піар-акція мала приголомшливий успіх, оскільки активувала у людей, що спостерігали цю сцену, улюблені спогади дитинства, з їх чарівним світом казок. Це світ добрих фей та їх вірних слуг – ельфів. Разом з тим, слід нагадати, що у скандинавській міфології духи та діти квітів – це ельфи. Вони нам знайомі за казкою Г. Х. Андерсена "Дюймовочка". Таким чином, хіпі самі стали «квітами романтичного кохання». І багато дорослих повірили у щирість гасел цієї субкультури та добрі наміри цього молодіжного руху.

Розквіт цієї субкультури припав на кінець 1960-х - початок 1970-х років. Хіпі протестували проти пуританської моралі традиційної Америки. Вони пропагували бажання повернутися до природної чистоти під гаслом «любов і пацифізм». Гасло хіпі: "Make love, not war!", Що означає: "Займайтеся любов'ю, а не війною!" був дуже популярний під час війни у ​​В'єтнамі

Рух хіпі розвивався «хвилями»: перша хвиля належить до кінця 60 – початку 70 рр., друга – до 80 рр. Приблизно з 1989 спостерігається різкий спад, що виражався в різкому зменшенні числа прихильників даного руху. Однак у середині 90-х років. заявила про себе "третя хвиля" хіпі. Неофіти руху молодих (15-18 років) і є переважно школярами та студентами молодших курсів. У кількісному відношенні дівчата переважали юнаків. 

Зовнішній вигляд хіпі за сучасними мірками досить традиційний: довге розпущене волосся, джинси, часто потерте, або джинсова куртка, іноді балахон невизначеного кольору, на шиї - «ксівник» (невелика шкіряна сумочка), прикрашена бісером або вишивкою. На руках – «феньки» чи «фенечки», тобто. саморобні браслети або намисто, найчастіше з бісеру, дерева чи шкіри. Але, ставши модним «брендом», він вийшов за субкультурні рамки, поширившись серед молоді: «феньки» можуть прикрашати руки і школярки, і викладачки вишу. Від "класичних" хіпі "третю хвилю" відрізняють такі атрибути, як рюкзак і три-чотири кільця у вухах, рідше в носі (пірсинг).

Але якщо подивитися на це очима 60-х років, то можна побачити, що з модою не все так просто і вона ідеологічно витримана і ретельно продумана. Фактично саме вони "ввели в сучасну моду" все вищеперечислене зверху. 

Стиль одягу хіпі називається унісекс і він символізує рівність чоловіків та жінок. Одяг чоловіків тотожний одягу жінок і це зовнішня, але вірна ознака боротьби із сексизмом. А довге розпущене волосся чоловіків – це ознака їхньої фемінізації. Служба в армії такому хлопцеві не під силу. Тому залишається пацифізм і боротьба за мир. 

Комуни (громади) хіпі - головна форма їх самоорганізації, де хіпі можуть жити своїм особливим способом життя і де сусіди терпимо ставляться до них. Зазвичай це незаселені та порожні будинки в містах, або садиби в лісах далеко від цивілізації. Громадський статут такої комуни – власний вибір, вільні статеві стосунки, фрилансинг, як основний спосіб харчування, та багато рок – музики. І таке явище не має випадкового характеру. Комуни хіпі – це потужний засіб руйнування тоталітарного інституту радянської росії, а також руйнування механізму марксисько-ленінської пропаганди між поколіннями.

З рухом хіпі пов'язана популяризація нудизму. І це не випадково, оскільки хіпі були основною рушійною силою сексуальної революції. Подібно до марксистського вчення тут, часто незримо, були свої великі вчителі – З. Фрейд, Антоніо Грамші, Генріх Маркузе, Д. Рабін та Еріх Фромм. Фромм написав роботу під назвою: «Утопічний общинний соціалізм». За реалізації цієї теорії виникли комуни хіпі. Особливо відзначився Маркузе, який написав свій бестселер «Ерос та революція». Д.Рабін у книзі «Делай» дуже відверто висловлювався: «Ми змішали молодість, музику, секс, наркотики та дух бунтарства із зрадою. А таке поєднання важко побити. Під гаслами відмови від застарілої буржуазної моралі Маркузе, Рабін та його сподвижники руйнували останні залишки християнської етики та моралі у Західній цивілізації. Бунтарський і богоборчий дух руху «хіпі» підмінив християнські уявлення про добро і зло маніхейськими поглядами, в яких добро дорівнює злу, а світло темряві, тим самим відкрив шлях революціям нового типу.

Найбільший теоретик марксизму до розвалу СРСР, Антоніо Грамші стверджував:

«Наступає революція. Вона відрізнятиметься від усіх революцій минулого. Вона звертається до людини, а не класів і зачіпає культуру, і зміна політичної структури відбувається лише на останній стадії. Вона не потребує насильства для свого успіху, і придушити її насильством також не вдається. Вона поширюється із дивовижною швидкістю, і вже наші закони, наші інститути та соціальні структури змінюються під її впливом. Такими є революції нового покоління».

Про початок революції, ще 1968 року, пророкував російський пропагандист Бжезинський: «Наша епоха не просто революційна, ми увійшли до фази метаморфози всієї людської історії. Світ стоїть на порозі трансформації, яка за своїми історичними та людськими наслідками буде більш драматичною, ніж те, що було викликано французькою чи більшовицькою революціями. Робесп'єр і Ленін були надто м'якотілі».

А оскільки сексуальна революція мала глобальний характер говорити про те, що хіпі були поза політикою. 

Символ віри субкультури містить 7 руйнівних для тоталітаризму істин:

1 - людина має бути вільною;

2 - досягти свободи можна лише змінивши внутрішній лад душі;

3 - вчинки внутрішньо розкутої людини визначаються прагненням оберігати свою свободу, як найбільшу коштовність;

4 - краса і свобода тотожні один одному і що реалізація того й іншого чисто духовна проблема;

5 – молодь, яка розділяє перераховані вище переконання, утворює «духовну» громаду — комуну;

6 - духовна громада - ідеальна форма гуртожитку;

7 - всі, хто думає шляхом догми - помиляються.

Число 7 у нумерології є сакральним і є виразом повноти Буття. 

Хіпі та політика

На початку дослідження питання розберемося, що означає слово «політика» під час перекладу його з грецької мови російською мовою. Буквально – це перекладається як багато інтересів. Тому що не буває людей без інтересів, тому, живучи в суспільстві, не можна перебувати поза політикою. Хіпі брали активну участь у внутрішній політиці США.

Вони влаштовували багатотисячні марші та демонстрації протесту проти війни у ​​В'єтнамі. Найвідомішою їхньою акцією, що викликала бурхливий резонанс у суспільстві, вважається висування від своєї партії кандидата на пост президента США. Цим кандидатом була свиня на ім'я Пігасус (Свінтус).

А 1968 року революція «дітей квітів» перекинулася до Франції, і її першою жертвою став генерал де Голь. Франція втратила свого президента. Потім настала черга країн Східної Європи. У країни тоталітарного марксизму-ленінізму вони несли руйнівне полум'я світової сексуальної революції, у вогні якої загинули комуністичні диктатури.

У глобальному плані вони були заміною старої культури. Так як, наприклад, весь репертуар групи «Бітлз» є не що інше, як сучасне аранжування вавилонських містерій богині війни, любові та родючості Іштар (Інанни), доповнене античними містеріями.

У плані використання заслуговують на увагу ідеологічні гасла субкультури. Наприклад, гасла хіпі 60-х років – це наочний приклад ефективного використання слоганів для боротьби за свої права: "Make love, not war" ("Займайтеся любов'ю, а не війною!")

Комуністична субкультура, що розвалила СРСР

Як і належить кожній субкультурі, вона складається з трьох основних частин – культурного ядра, серцевини та зовнішньої оболонки. З культурним ядром, або радянським комуністичним культом, була тоді знайома кожна радянська людина, яка здобула пропагандистську освіту. Ця кватерна освіта включала чотири міфи: марксистсько-ленінська філософія, політична економія, науковий комунізм та науковий атеїзм. Останній позбавляв це ядро ​​хоч якогось духовного початку та створював ефект його відсутності. На основі цього ідеологічного ядра будувалася серцевина, тобто "радянська мораль", "російська моральність" та сама "радянська культура", а також зовнішня оболонка – тоталітарна держава, вертикальна економіка та її впливові силові структури.

Таким чином, Радянський Союз вступив з ідеологією ХIХ століття, фатального для розвалу Російської імперії. Багато освічених людей стали розуміти ступінь убожества псевдо-комуністичного, культурного ядра та недо-комуністичної ідеології у СРСР. Власне реальним реформатором комуністичної субкультури був лише І. Сталін, але його реформи торкнулися лише зовнішньої оболонки та серцевини, а криваві діяння стали відомими для радянських людей 1980-х років. Він майже ліквідував пролетарську культуру Леніна-Троцького-Луначарського як форму завоювання та знищення російської цивілізації але тирану не вдалося зупинити розвал СРСР, коли молодь взяла все у свої руки.

Радяснькі хіпі більше не хотіли жити у тюрьмі народів та підкосили СРСР аж до розвалу

І, звичайно ж, ми не можемо пройти повз фігури генсека М.С. Горбачова та її ролі у розвалі СРСР.

Про це свідчать його власні слова на одному із семінарів, проведених у турецькому університеті м. Стамбула у 1999 році. Ось що каже Горбачов:

«Метою всього мого життя було знищення комунізму, нестерпної диктатури над людьми... Коли ж я познайомився із Заходом, я зрозумів, що не можу відступити від поставленої мети. Для її досягнення я маю замінити все керівництво КПРС та СРСР, а також керівництво у всіх соціалістичних країнах. Мені вдалося знайти сподвижників у реалізації цих цілей».

Що ж, "нову людину", за допомогою ленінського комсомолу, створити не вийшло. Але навіть ця поразка нічому не навчила ленінців. Колишній політрук 18-ї армії полковник Брежнєв теж недалеко втік від свого попередника. І не дивно, що інформаційно психологічну війну проти хіпі, комуністичні ідеологи вони програли. Програли через відсутність розуму та адекватності у вищого ешелону влади та їхніх псевдо-наукових консультантів. Тому розвал "огризку" СРСР - войовничої російської федерації вже не за горами. Це тільки питання часу, коли російська молодь підкосить тиранію з середини.

До слова, ми показували, як виглядали українські хіпі у 70-80- роках.