Гомофобія і трансфобія під час війни збільшилась

В Україні під час війни дискримінація геїв та транс-жінок тільки підсилилася. Зокрема, щодо «тих самих питань», які підіймали українські представники ЛГБТІК всі останні роки. 

Це декларація одностатевих стосунків і всиновлення дітей. У ситуації, коли гетеро-чоловіки роблять своїм дружинам третю дитину, щоб виїхати за кордон або фіктивне розлучення з жінкою, щоб стати «татом-одинаком» і не підлягати мобілізації, про яку рівність йде мова? 

Ці оптіції, як і зокрема, відсутність фінансової компенсації родині гея, або транс-жінки (без жіночого паспорта) загнаних на фронт і померлих на війні - вважаю варварством і нелюдським цинізмом, які тихо зі зрадливою посмішкою на обличчі ігнорує українське суспільство. 

Про яку гендерну справедливість може йти мова? Або як у цій ситуації може зарадити Стамбульска конвенція, яку щойно ратифікували із таким жахливим терміном для цисгендерних українців - гендер? Питання риторичне. 

Задонатити на печиво з кавою Вашому автору можете за цим посиланням: https://send.monobank.ua/jar/3djcsL669F (5375411201884090 monobank)

Автор Rayan Riener