Історія міжнародного дня боротьби з гомофобією, трансфобією та біфобією

Ця стаття присвячена Міжнародному дню боротьби з гомофобією, трансфобією та біфобією. 17 травня 1990 року Всесвітня організація охорони здоров'я виключила гомосексуальність із міжнародної класифікації хвороб. Щороку цього дня представники ЛГБТ-спільноти проводять заходи, що підвищують поінформованість про порушення прав ЛГБТ-людей у ​​всьому світі.

Часто у травні в інтернеті можна зустріти пости з хештегом #IDAHOT. Зазвичай ніхто не замислюється, а люди, які слабо володіють граматикою англійської мови, і зовсім думають, що IDAHOT це щось гаряче, близьке до інтимних подробиць. IDAHOT – це абревіатура з англійської мови, що означає The International Day Against Homophobia and Transphobia, тобто Міжнародний день боротьби з гомофобією, трансфобією та біфобією. 17-го травня у всьому світі представники ЛГБТ-спільнот святкують цей день як день незалежності. Хоча, основним завданням позначки червоним днем ​​у календарі 17 травня для ЛГБТ-людей є привернення суспільної уваги до дискримінації.

У 2003 році в канадській провінції Квебек у червні було проведено «Народний день проти гомофобії». Після цієї ініціативи у серпні 2004 року французький активіст, який бореться за права чорношкірих ЛГБТ Луї-Жорж Тен, висунув пропозицію відзначати аналогічний день у світовому масштабі.

«Ми хочемо показати, що боротьба з гомофобією – це справа не лише самих геїв, лесбіянок, бісексуалів та транс-людей. Ця боротьба – також справа влади та воля всього суспільства», - говорив Луї-Жорж Тен.

Луї-Жоржем Теном була написана петиція «За міжнародний день боротьби з гомофобією», звернена до ООН та урядів усіх країн. До 17 травня 2005 року, після кампанії, що тривала рік, «апеляцію IDAHO(T)» підписало близько 24 тисяч осіб з таких організацій, як Міжнародна асоціація лесбіянок і геїв, Міжнародна комісія з прав геїв і лесбіянок, Всесвітній конгрес ЛГБТ-іудеїв, Коаліція африкан лесбіянок тощо. А вже 2006 року в Європейському парламенті після семінару Луї-Жоржа Тена на тему Міжнародного дня боротьби з гомофобією, голова Європарламенту Жозел Боррель зробив заяву про визнання 17 травня Міжнародним днем ​​боротьби з гомофобією.

Чому 17 травня? Після проведення Міжнародної конференції з Десятого перегляду(10) Міжнародної класифікації хвороб (МКБ) проведеної Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) у Женеві з 25.09 по 02.10.1989 року, МКБ10 була схвалена на 43-й сесії Всесвітньої Асамблеї вступати в побут у державах-членах ВООЗ з 1994 року. Саме в Десятому перегляді МКБ гомосексуальність 17 травня 1990 року була виключена і списку психічних захворювань.

Чому взагалі гомосексуальність до десятого перегляду МКБ вважалася захворюванням? Справа в тому, що оцінювання гомосексуальності як психічного розладу розпочалося з появою самої психології. У 1886 році відомий психіатр Ріхард Крафт-Ебінг вказав гомосексуальність у числі 200 інших форм статевої поведінки, що відхиляються від норми. З кожною новою ревізією своєї роботи він усе більше писав про вроджену гомосексуальність, проте залишав і можливість набутої гомосексуальності.

Процес офіційної депотологізації гомосексуальності розпочався США. Робота Альфреда Кинси «Статева поведінка самця» (1948), що викликала низку інших досліджень, показала, що гомосексуальність нерідко зустрічається у психічно здорових людей, які ніколи не зверталися за психіатричною допомогою. Також у США величезну роботу на депотологізацію гомосексуальності справила робота Евелін Хукер 1957 року. Вона провела перше дослідження груп гомосексуалів, які не є пацієнтами лікарень, і виявила, що психологічна спільнота неправильно розуміє безліч процесів, що стосуються гомосексуальності. До Евелін Хукер дослідження стосувалися груп гомосексуалів, які перебувають у лікарнях або у в'язницях. Вона перша запропонувала провести дослідження двох груп. В одній групі були гомосексуали, в іншій групі були гетеросексуали. Евелін Хукер запропонувала експертам, не розкриваючи хто гомосексуал, а хто гетеросексуал, оцінити їхній психічний стан через тести. В обох групах висновки експертів виявилися абсолютно однаковими.

Саме результати Евелін Хукер зіграли важливу роль у рішенні Американської психіатричної асоціації (АПА) видалити гомосексуальність із американського списку захворювань у 1973 році. А самі дослідження Евелін Хукер були багаторазово повторені з отриманням ідентичних результатів у різних країнах із використанням інших методик.

Ігор Кон вважав, що депотологізація гомосексуальності є закономірним наслідком тривалого процесу перебудови медичного мислення, відходь від жорсткого нормативізму та розуміння незводності сексуальності та репродукції.

Американська ЛГБТ-Активістка Барбара Гіттінс сказала: «Це ніколи не було медичним рішенням… Це було політичним рішенням… Ми були зцілені відразу розчерком пера».

На думку дослідників, які вивчили подібності та відмінності в процесах депатологізації гомосексуальності та позбавлення Плутона статусу планети, у будь-якій науковій дисципліні, де використовуються абстрактні конструкції, які класифікують гетерогенну групу як щось єдине, проблеми класифікації мають психологічне, соціальне чи економічне значення, і якщо поточна Класифікація незадовільно враховує всі дані, що можуть виникати складні конфлікти, на кшталт конфлікту, що супроводжував депатологізацію гомосексуальності.

Зрештою, депатологізація гомосексуальності призвела до суттєвих змін культурних уявлень про гомосексуальність та зростання толерантності. Згодом у багатьох країнах було прийнято закони, що захищають права ЛГБТ. У медицині та психіатрії відбувся перехід від пошуків причин та способів лікування гомосексуальності до зосередження уваги на здоров'ї та психічних потребах ЛГБТ-пацієнтів.

Даний матеріал підготовлений за підтримки Євразійської коаліції зі здоров'я, прав, гендеру та сексуального різноманіття - ЕКОМ.