Про становище трансгендерних людей у російських в'язницях

На росії трансгендерів саджають до зеків, щоб вони їх били і гвалтували. Нещодавно правозахисна ініціатива «Жінка. В'язниця. Суспільство» представила проект «Трансформація» про стан трансгендерних людей у ​​російських в'язницях, створений за участю «Альянсу гетеросексуалів та ЛГБТ за рівноправність». Портал «Хлопці плюс» поговорив з одним із авторів проекту, активістом Альянсу Олексієм Сергєєвим.

Нагадуємо, що на росії хочуть пересадити всіх геїв та лесбійок до в'язниці через активну підтримку України. 

На росії саджають транс-жінок до зеків-чоловіків, які їх гвалтують та забивають до смерті

Як виник ваш проект?

Після наших публікацій про негетеросексуальних людей у ​​тюремній системі («Любов під забороною» та серія проектів «Ізгої»), у якийсь момент стало зрозуміло, що є окрема сфера, яка в Росії не досліджена і не розкрита належним чином. Це становище трансгендерних людей. Очевидно, без літери “Т” будь-яка розмова про становище ЛГБТ-людей у ​​в'язницях буде неповною. У розвинених країнах питанню приділяється багато уваги, але в Росії тільки робляться перші кроки.

Останніми роками у ЗМІ росії стали з'являтися нотатки про резонансні кейси транс-персон: справа Назара Гулевича з Білорусі, Мішель із Брянська, справи затриманих на акціях протесту та інші. Думаю, у цьому, перш за все, заслуга самої транс-спільноти, яка в Росії стає сильнішою та відкритою.

Проте рівень публікацій залишає бажати кращого. Це або скандальна «полуничка» у традиціях «жовтої» преси, коли журналісти не володіють коректною лексикою та термінами, або поодинокі історії, які не дають повного уявлення про те, з чим стикаються транс-люди у тюремній системі.

Кілька разів до нас зверталися журналісти за коментарями, і ми зрозуміли, що необхідно зайнятися більш детальною темою. Писали нам і самі транслюди, ділилися своїм досвідом. Відколи ми почали збирати матеріал, минуло майже два роки.

Основна складність у тому, що ініціативи та правозахисники, які займаються в'язницями, зазвичай слабо розуміються на специфіці транс-людей. Хтось вважає ці питання рідкісними та незначними, хтось не хоче працювати з «поганою» темою, хтось не має коректної лексики і транслює відверту трансфобію. У свою чергу, ЛГБТ-організації в Росії та Т-проекти, які добре знають цю сферу, — можуть не мати достатньої експертизи у тюремних питаннях, а головне — доступу до місць позбавлення волі. Здорово, що вони часто надають юридичну підтримку транс-людям, оплачують адвокатів, а також можуть надати психологічну, інколи ж іншу допомогу після звільнення.

Ми раді, що змогли об'єднати в одному проекті досвід самих ЛГБТ-людей, експертні знання як фахівців з транс-тематики, так і людей, які працюють із тюремною системою.

У чому особливість вашого підходу?

Ми зібрали реальні історії трансгендерних людей, які пройшли через тюремну систему. Кожна історія є унікальною. Наприклад, одна героїня на початок переходу працювала на заводі біля верстата і визнається, що була досить гомофобною. Оскільки вона не встигла змінити документи, то вирушила до чоловічої колонії. Незважаючи на всі труднощі, вона познайомилася з майбутнім чоловіком.

Історії дозволяють відчути, що відчуває людина - від першої особи, включити емпатію. Саме тому ми намагаємося максимально дбайливо до них підходити, зберегти індивідуальну інтонацію. Наш принцип: не говорити за героїв та героїнь, а донести їхній голос до аудиторії. Ці особисті свідоцтва потім доповнюються документами чи коментарями експертів. Історії підібрані таким чином, щоб показати з чим транс-люди стикаються у поліції, СІЗО та колонії, які бувають варіанти розвитку подій у різних випадках та регіонах, які є спільні місця та проблеми.

При цьому хотілося, щоб матеріал комфортно читався навіть тими, хто не надто знайомий із транс-тематикою. Намагалися не перевантажити його складною мовою, додали невеликий словничок із основними термінами, інфографіку щодо зміни документів. Як експерти ми теж залучили або самих транс-людей, або фахівців, які давно працюють з ними, добре знаються на питанні.

З якими проблемами стикаються транс-люди у тюремній системі?

Я розділив би всі складнощі на дві групи.

Перші — пов'язані безпосередньо зі специфічними запитаннями: зміною документів і коректним зверненням, забезпеченням гормонами, фізіологічними особливостями та забезпеченням безпеки тощо. Наприклад, одна героїня розповідає, що до неї не лише регулярно зверталися в чоловічому роді в СІЗО, а й відібрали весь жіночий одяг, видавши поношений чоловічий, регулярно насильно стригли наголо — хоча не мали такого права. Майже рік вона провела в напівпідвальній одиночній камері, що було мотивованою турботою про безпеку, але відчувала серйозний дефіцит спілкування.

Друга група проблем – загальні «больові точки» нашої тюремної системи. Просто по транс-людях вони б'ють сильніше.

По-перше, це тюремна субкультура та ієрархія — трансгендерні люди у чоловічих в'язницях нерідко потрапляють до нижчої касти «ображених». Отже, їм доводиться виконувати найбруднішу роботу, мати мінімум прав, наражатися на підвищений ризик принижень і насильства. Наша героїня розповідає про тюремну ієрархію і про те, що серед нижчої касти «ображених» є своя ієрархія.

По-друге, це низький рівень і погане забезпечення тюремної медицини, де практично неможливо отримати допомогу фахівців, яка підтримує терапію, я вже не говорю про інші аспекти процесу переходу. В результаті, у багатьох трансгендерних людей за час ув'язнення відбувається «відкат», що приносить страждання і не минає безслідно як для фізичного, так і для ментального здоров'я.

Докладніше про все це можна дізнатися з проекту.

Основна ж проблема, яку виявив наш проект, що у співробітників поліції та тюремного відомства немає жодної внутрішньої інструкції щодо транс-людей. В результаті, їм щоразу доводиться «винаходити велосипед» та вирішувати «позаштатну ситуацію». Тому самі транс-в'язні перебувають у повній залежності від доброї чи злої волі, свавілля конкретного начальника у тюремній системі. Ми вважаємо, так не повинно бути.

Чи плануєте ви й надалі займатися цією темою?

Ми усвідомлюємо, що опублікований проект — лише перший крок на шляху змін. Звісно, ​​у рамках одного проекту неможливо охопити все. Наприклад, практично не порушені питання, пов'язані із небінарними персонами. Є ще простір для роботи та за іншими напрямками.

Очевидно, що просто розповісти про проблеми недостатньо. Необхідно не лише привертати громадську увагу до становища трансгендерних людей у ​​тюремній системі, а й пропонувати можливі рішення. Ми плануємо присвятити цьому другу частину проекту, який маємо намір опублікувати восени.

Зараз вивчаємо прогресивний зарубіжний досвід, консультуємося з експертами та професійними юристами. Я дуже сподіваюся, що російська транс-спільнота підключить свої зусилля до підготовки методичних рекомендацій для ФСВП та МВС, які можуть лягти в основу посадових інструкцій щодо коректного поводження з транс-людьми. Російські активісти вже мають успішний досвід щодо прийняття форми довідки для зміни документів. Звичайно, силові відомства зазвичай більш консервативні та закриті, ніж МОЗ, але є надія, що вони теж зацікавлені в тому, щоб питання вирішувалося.

-

Зі вступного тексту:

«Жодної статистики про те, скільки трансгендерних людей перебуває у тюремній системі, — у Росії не ведеться. Співробітники ФСВП ставляться до цих «невидимих» ув'язнених як до головного болю. Тема залишається вкрай закритою.

З чим транс-люди стикаються у в'язницях? Про це розповіли вони самі у своїх історіях, їхні адвокати та експерти. Чи можна у колонії зустріти чоловіка? Як живеться в касті «ображених»? І чому щур у камері може виявитися єдиним співрозмовником?

Очевидно, тюремна система потребує трансформації ставлення до транс-людей. Наш проект — про пошуки кроків у цьому напрямку».

Проект створено правозахисною ініціативою «Жінка. В'язниця. Суспільство» у співпраці з Альянсом гетеросексуалів та ЛГБТ за рівноправність. Канал проекту за цим посиланням.