Якщо ми знайдемо інопланетян, що буде з релігією?

Може здатися, що наявність життя на інших планетах є несумісним з вірою в Бога. Однак, як пише оглядач BBC Future, багато богословів допускають можливість існування інопланетян.

У 2014 році Національне управління США з повітроплавання і дослідженню космічного простору (НАСА) надало грант на суму 1,1 мільйона доларів Центру богословських досліджень (екуменічному науково-дослідному інституту, розташованого в штаті Нью-Джерсі) - на вивчення "громадських аспектів астробіології". Яким був результат?

Релігія майже зникне після появи прибульців з інших планет?

Деяких це розлютило. Фонд "Свобода від релігії", який виступає за чітке розділення церков і держави, зажадав від НАСА відкликати грант, пригрозивши судом. Представники фонду обгрунтували цю вимогу своїм занепокоєнням з приводу надто тісної взаємодії державних та релігійних організацій, але також дали зрозуміти, що вважають видачу гранту марною тратою грошей.

"Вченим не слід піклуватися про те, як розвиток науки вплине на переконання, засновані на вірі", - заявили вони.

Втім, всі доводи фонду можуть розсипатися в прах, якщо людству доведеться якось реагувати на звістку про те, що інопланетяни існують. Подібне відкриття викликало б цілий ряд питань, відповіді на які лежать за межами науки. Наприклад, замислюючись про те, що таке життя, ми маємо справу з науковим питанням або богословським?

Теми походження життя і майбутнього всього живого дуже складні, і досліджувати їх треба комплексно, в рамках відразу декількох дисциплін. Те саме можна сказати і до реакції людства на встановлення контакту з інопланетянами.

У що вірять прибульці з інших планет? / фото GETTY IMAGES

Це не просто цікавість: сьогодні багато вчених стверджують, що відкриття життя поза Землею - всього лише питання часу. Для таких впевнених заяв є відразу кілька приводів; головний з них обумовлений тим, з якою швидкістю вчені стали відкривати планети за межами Сонячної системи.

У 2000 році астрономам було відомо близько п'ятдесяти таких "екзопланет". До 2013 року їх було вже 850, а планетарних систем - більше 800, зараз - біля 10 тисяч. 

На думку Давида Вайнтрауба, доцента кафедри астрономії Університету Вандербільта (США) і автора книги "Релігії та інопланетне життя" (Religions and Extraterrestrial Life), до 2045 року кількість таких відкритих планет може досягти мільйона.

"Є всі підстави вважати, що незабаром кількість відомих екзопланет, як і кількість зірок, стане незліченною", - пише він.

Всесвіт може бути до безкінечного різноманітним і повним населених дивних планет

З виявлених на даний момент планет більше двадцяти порівнянні за розміром із Землею і знаходяться в "придатною для проживання" зоні на орбіті зірки, в тому числі й остання з відкритих планет - Проксима b, яка обертається навколо Проксіми Центавра.

Чим пильніше ми вдивляємося в космос, тим сильніше міцніє в нас упевненість в тому, що не тільки наша планета придатна для життя.

Астрономи відкривають все нові і нові планети за межами Сонячної системи, й деяких це наводить на думку про те, що на одній з них неминуче буде знайдено життя / фото GETTY IMAGES

За рідкісним винятком всі розмови про пошук позаземного розуму зазвичай ведуться в рамках точних або природничих наук. Але наслідки цієї діяльності простягаються далеко за межі біології і фізики, торкаючись гуманітарних наук, філософії та навіть богослов'я.

Як зазначив Карл Саган у своїй книзі "Космічний питання" (The Cosmic Question), яку тепер можна знайти хіба що у букініста, "освоєння космосу прямо пов'язане з релігійними та філософськими питаннями".

Нам доведеться вирішувати, чи є в нашій системі переконань місце для цих нових створінь, або ж факт їх існування здатний в корені підірвати нашу віру. Вивчення цих питань можна назвати "екзобогословіем" або "астробогословіем" - ці поняття ввів почесний професор богослов'я Тихоокеанської лютеранської богословської семінарії Тед Пітерс, щоб позначити "міркування про богословську значенні позаземного життя".

Пітерс, за його власним визнанням, був не першим і не єдиним, хто вживав ці терміни - вони були придумані як мінімум 300 років тому і зустрічаються в трактаті, опублікованому в 1714 році під назвою "Астробогословіе, або Демонстрація суті і особливостей Бога з точки зору небес "(Astro-theology, or a Demonstration of the Being and Attributes of God From a Survey of the Heavens).

Чи так ми унікальні?

Так які ж питання можуть встати перед нами в разі виявлення інопланетного розуму? Почнемо з питання нашої унікальності, мучив й богословів, таі вчених.

Десь у далекій Галактиці можуть дійсно бути джедаї, і існування Землі та її релігій - нікого не хвилюватиме

Як пояснює у своїй книзі "Одні ми один одному?" (Are We Alone?) Пол Дейвіс, в основі пошуку позаземної цивілізації лежать три принципи. Перший - принцип однаковості природи, заснований на тому, що фізичні процеси, що відбуваються на Землі, зустрічаються у всьому Всесвіті. Це означає, що процеси, результатом яких стає зародження життя, діють аналогічним чином всюди.

Другий - принцип достатку, згідно з яким все, що можливо, коли-небудь та відбудеться. З точки зору пошуку життя на інших планетах це означає, що за відсутності перешкод до зародження життя це саме життя обов'язково з'явиться, або, як висловився автор цього терміна американський філософ Артур Лавджой, "ніяка справжня потенція буття не може було невиконаного".

На думку Сагана, це пов'язано з тим, що "зародження життя на придатних для цього планетах, мабуть, закладено в саму суть Всесвіту".

Третій - принцип пересічності - говорить, що Земля не займає будь-якого особливого місця або положення у Всесвіті. Це може виявитися головним каменем спотикання для основних авраамічних релігій, які вчать, що люди були створені Богом спеціально і тому знаходяться в привілейованому положенні по відношенню до інших істот.

У разі виявлення інопланетян віруючим буде важко розлучитися з думкою про унікальність людства / фото GETTY IMAGES

У певному сенсі сучасний науковий світ побудований на визнанні нашої пересічності, як зазначив у своїй книзі "Релігії та інопланетне життя" Давид Вайнтрауб:

"Коли в 1543 році від Різдва Христового Коперник заявив про те, що Земля обертається навколо Сонця, що послідувала за тим інтелектуальна революція [...] вимела жалюгідні залишки аристотелевой геоцентрічной моделі Всесвіту на звалище історії".

Теорія Коперника, яка пізніше була визнана революційної, поклала початок процесу, за підсумками якого вчені - такі як Дейвіс - змогли прийти до висновку про те, що Земля - ​​це "типова планета, що обертається навколо типовою зірки в типовій галактиці".

Саган каже про це ще колоритнее: "Ми усвідомлюємо, що живемо на незначній планеті, що обертається навколо банальної зірки, загубленої в галактиці в якомусь віддаленому куточку всесвіту, в якій таких галактик більше, ніж людей".

Але як віруючим примирити цю заяву зі своїм переконанням в тому, що людина є вінцем творіння Бога?

Скоріш за все - інопланетяни мають власні вірування

Як люди можуть думати, що творець любить їх як власних дітей, якщо планета, яку вони населяють, - лише одна з мільярдів? Виявлення розумних істот на інших планетах може виробити таку ж революцію і в самосвідомості людини. Чи викличе подібне відкриття у віруючих почуття власної меншовартості й, отже, сумніви у своїй вірі?

Я б сказав, що це занепокоєння надумано. Для віри в те, що Бог взаємодіє з людьми і турбується про них, ніколи не було потрібно, щоб Земля була в центрі світобудови. У псалмах, які шанують і іудеї, й християни, говориться, що Бог дав імена всім зіркам (Псалом 147: 4).

Як свідчить Талмуд, Бог за ніч облітає 18 тисяч світів. Послідовники ісламу вважають, що "те, що на небесах і на землі", належить Аллаху (так написано в Корані) - тобто Його панування простягається далеко за межі однієї крихітної планети.

У тих же текстах недвозначно говориться про те, що люди мають для Бога особливе значення, але Сам Він цілком здатний виконувати відразу кілька справ одночасно.

Якщо розуміти священні тексти не надто буквально, в деяких з них допускається можливість існування життя на інших планетах / фото GETTY IMAGES

По-друге, слово "особливе" відноситься не тільки до неповторних, унікальним, окремо стоять явищам. Як стверджує Пітерс, якщо життя виявиться де-небудь ще, це ніяк не зменшить Божу любов до мешканців Землі, "як не зменшується любов батьків до своєї дитини, якщо у нього є брат або сестра".

Якщо вже вірити в Бога, навіщо обов'язково виходити з того, що Він здатний любити лише деяких з Своїх чад?

Одкровення

Але згадується можливість існування життя поза Землею в самих релігійних текстах?

"Саму основу релігії, - пише католицький священик і богослов Томас О'Мейра, - становить твердження певного контакту всередині і одночасно поза людської природи".

Багато людей зараз вважають, що релігія виникла через контакт із більш розвиненими прибульцями

Для іудеїв, християн і мусульман це передбачає наявність якогось одкровення в письмовій формі, хоча воно і обумовлено конкретними історичними обставинами, в яких спочатку передавалося з уст в уста.

Кращі богослови визнають пов'язані з цим обмеження, але деякі схильні сприймати тексти абсолютно буквально, і тим, хто слідує такому трактуванні, виявлення інопланетян може здатися загрозою для основ віри. На думку Вайнтрауба, труднощі з прийняттям пошуку життя на інших планетах можуть відчувати члени Євангелічної церкви, для яких основне джерело віровчення - Євангелія (насправді єдиним авторитетом у питаннях віри і практичного життя євангельські християни-протестанти визнають всю канонічну Біблію, а не тільки Новий заповіт - Ред.)

Ще за часів Реформації Мартін Лютер заявив, що для розуміння Божого задуму про порятунок потрібно "тільки Писання" (Sola Scriptura). Проповідник Біллі Грем в 1976 році заявив в інтерв'ю журналу National Enquirer, що, на його тверде переконання, Бог створив життя і на інших планетах "в далекому космосі".

Такі люди вважають, що всі інші письмові джерела або висунуті ідеї слід оцінювати і судити відповідно до Біблії. Якщо запитати одного з таких християн, чи вірить він в інопланетян, ймовірно, першим ділом він звернеться до біблійного розповіді про створення світу. Не знайшовши там ніяких підтверджень існування життя поза Землею, він, слідом за креаціоністом Джонатаном Сафарті, може прийти до висновку про те, що люди - єдині розумні істоти у Всесвіті.

"У Писанні ясно мається на увазі, що ніде більше немає розумного життя", - написав Сафарті в своїй статті, опублікованій в журналі "Новини науки і богослов'я" (Science and Theology News).

Може бути, християнин і здатні прийняти факт існування інопланетного життя, якщо він буде встановлений, але для цього йому необхідно буде докорінно переглянути своє розуміння божественного одкровення, смиренно визнавши неповноту своїх знань.

Крім того, йому доведеться серйозно подумати над поняттям Боговтілення - християнського догмату про те, що Бог присутній у всій повноті в жив в першому столітті нашої ери чоловікові на ім'я Ісус Христос. Християни вірять в те, що порятунок можливо тільки через Христа і що всі шляхи до Бога ведуть через Нього. Але яке значення це має для інших цивілізацій, які живуть собі в далеких куточках Всесвіту і нічого не знають про Христа?

Віруючі, можливо, починають сумніватися в тому, що їхня релігія і запропоновані нею шляху до порятунку застосовні до інопланетних істот / фото GETTY IMAGES

Томас Пейн розглянув це питання в своєму знаменитому трактаті "Вік розуму", написаному в 1794 році, де обговорюється можливість існування безлічі світів. На думку Пейна, вірити в безліч світів "означає робити християнську релігію одночасно дрібною і смішною і розвіяти її, як пух за вітром".

Як він стверджує, одночасно стверджувати і те, й інше неможливо. Чи не безглуздо чи вважати, що Бог повинен "залишити турботу про всіх інших" в створених ним світах і з'явитися померти в цей? - задає питання Пейн. З іншого боку, "слід нам припустити, що кожен зі світів в нескінченному просторі" також відвідували Богом [для порятунку його мешканців]?

Коротко кажучи, якщо порятунок в християнстві можливий тільки для тих істот, в світі яких мало місце Боговтілення, це означає, що Бог всю Своє життя тільки і робить, що відвідує безліч розсіяних в космічному просторі світів і по-швидкому вмирає там на хресті та воскресає .

Таке уявлення здається Пейну абсурдним, і це одна з причин, за якими він заперечує християнство. Але на цю проблему можна подивитися і по-іншому, про що Пейн не подумав: можливо, вочеловечение Бога і Хресна жертва в історії Землі поширюються на всіх істот у всьому Всесвіті.

Цю точку зору висунув єзуїтський священик і колишній директор Ватиканської обсерваторії Джордж Койн, котрий досліджував цю проблему в своїй книзі "Багато світи: богословські аспекти нового Всесвіту і інопланетного життя" (Many Worlds: The New Universe, Extraterrestrial Life and the Theological Implications), опублікованій в 2010 році.

"Як би Він міг, будучи Богом, залишити інопланетян в гріху? Бог вибрав абсолютно особливий спосіб порятунку людей. Він послав до них Сина Свого Єдинородного - Христа ... Чи зробив Він це і заради інопланетян? У християнському богослов'ї ... глибоко вкорінене поняття загальності Божого спасіння - поняття того, що в порятунку так чи інакше бере участь вся тварь, навіть нежива".

Є і ще одна можливість: саме по собі порятунок може бути виключно земним явищем. Богослов'я не примушує нас вірити в те, що первородний гріх осквернив всю розумну життя по всьому Всесвіті. Можливо, люди - єдині зіпсовані створення.

Або, висловлюючись релігійним мовою, можливо, Земля - ​​єдина планета, якій не пощастило з першими людьми - Адамом і Євою. Хто сказав, що наші інопланетні брати і сестри морально недосконалі й потребують духовного спокуту? Може бути, вони вже досягли вищого ступеня духовного розвитку, ніж ми?

Багатовіросповідання припускають виконання певних ритуалів, які асоціюються з духовним досвідом / фото GETTY IMAGES

Як зазначає Дейвіс, для духовного мислення живій істоті необхідно самосвідомість і "досягнення рівня розвитку розуму, який передбачає здатність оцінювати наслідки своїх дій". На Землі подібна ступінь когнітивного розвитку налічує в кращому випадку кілька мільйонів років.

Якщо де-небудь ще у Всесвіті є живі істоти, дуже малоймовірно, щоб вони знаходилися точно на такій же ступені еволюції, що і ми. А з огляду на величезний термін існування Всесвіту, можливо, деякі з позаземних цивілізацій древніше нашої, а значить, вони просунулися далі по шляху еволюції, ніж ми.

Таким чином, як підсумовує вчений, "можна очікувати, що ми належимо до числа найменш розвинених в духовному плані істот у Всесвіті". Якщо Дейвіс прав, то всупереч таким популярним літературним творам, як фантастичний роман Мері Рассел "Птах мала", це не люди розповідатимуть своїм інопланетним братам і сестрам про Бога, а зовсім навпаки.

Відзначимо, що ця можливість не скасовує права релігій заявляти про отримання божественного одкровення. Немає потреби уявляти, ніби Бог однаково відкриває одні і ті ж істини всім розумним мешканцям Всесвіту. Цілком можливо, що інші цивілізації пізнають Бога міріадами інших способів, і всі вони перегукуються між собою.

Самобутність

Але як щодо розбіжностей між релігіями? Як подібне відкриття могло б вплинути на самобутність окремих віросповідань? Своєю розповіддю "Таки у нас на Венері є раббі!", Опублікованому в 1974 році, письменник Філіп Класс, який працював під псевдонімом Вільям Тенн, запрошує іудеїв і всіх віруючих задуматися над цим питанням.

Дія оповідання відбувається в майбутньому: єврейська громада на планеті Венера проводить першу в історії Всесвіту міжзоряного неосіоністскую конференцію. Серед присутніх розумні інопланетяни бульби, які прилетіли з далекої зірки Ригель.

Зовнішність бульб, покритих сірими плямами і щупальцями, призводить присутніх євреїв в подив. Вони приходять до висновку, що бульби ніяк не можуть вважатися людьми, а значить, не можуть вважатися євреями. Для того щоб вирішити, як вчинити з незвичайними прибульцями, збирається раввинат. Його члени роздумують над тим, що буде, якщо одного разу людство зіткнеться з істотами, які хочуть бути євреями. "Слід сказати їм, що вони не цілком нам підходять?"

Рабини роблять висновок, що це не дуже хороший варіант, і дають євреям-венеріанці парадоксальний відповідь: "є євреї, і є євреї. Бульби належать до другої групи". Додатковий комізм розповіді надає зображення свого роду міжплемінний ворожнечі, яка, як доводиться визнати, властива релігії. Будь-яке проголошення самобутності здатне розбити світ на групи: вони і ми.

Але коли справа стосується релігії, цей поділ часто набуває космічні масштаби: вони і ми, і Бог на нашому боці. У цьому завжди полягала одна з головних проблем міжкультурної взаємодії, яке часом зводиться до переговорів з приводу існуючих кордонів замість спроб усунути їх.

Для багатьох релігійних практик велике значення має поняття місця - тобто система переконань в них може будуватися виключно в рамках життя на нашій планеті / фото GETTY IMAGES

Можливо, ця проблема більше характерна для іудаїзму та ісламу, ніж для деяких форм християнства, в якому повсякденним ритуалам приділяється менше уваги, ніж в інших релігіях. Взяти хоча б іслам, послідовникам якого наказано здійснювати певні тілесні практики протягом усього року.

На відміну від християнства, Засновник якого усунув необхідність присутності в певному місці для сповідування своєї віри, іслам - релігія, дуже тісно пов'язана з місцем розташування. Молитви вимовляються п'ять разів день, в певний час, обличчям до Мекки і супроводжуються певними рухами тіла: поклонами і схилянням колін.

У певний час необхідно дотримуватися суворого посту, і всім мусульманам, хто може це зробити, необхідно здійснити подорож до Мекки. В іудаїзмі теж існують пости і поняття паломництва (яке, щоправда, не є обов'язковим) - тагліта - на Святу Землю. Втім, в сучасному іудаїзмі немає такої сильної прив'язки до місцевості, як в ісламі, з огляду на трагічну історію вигнання і розсіювання єврейського народу.

Що ж буде потрібно від інопланетянина, щоб вважатися представником земної релігії? Що йому треба буде робити? Молитися п'ять разів на день? А якщо у них планета обертається не так, як у нас, і дні там набагато коротші - все одно він буде зобов'язаний молитися так само часто, як мусульмани на Землі?

Чи доведеться йому приймати хрещення? Причащатися? Споруджувати куреня на Суккот? Але ж якщо ми уявляємо, ніби інопланетяни влаштовані фізично приблизно так само, як і ми, це зовсім не означає, що у них насправді є матеріальне тіло. Може, його і немає. Чи вплине це на можливість їх звернення в віру?

Ці думки можуть здатися просто легковажними екзобогословскімі міркуваннями, але суть питання від цього не змінюється: всі наші самобутні релігії пристосовані для планети Земля. І в цьому немає нічого поганого (звичайно, якщо ми не будемо намагатися звести Всесвіт до нашої кінцевої реальності).

Рабин Джеремі Калманофскі говорить про це так: "Релігія - це людська, суспільна реакція на трансцендентність [...] Звід норм іудаїзму відкриває нам прекрасний, перевірений часом шлях до освячення свого розуму, характеру і тіла, до облагороджування людства, до вдосконалення цього світу, до зв'язування свого життя з нескінченним Богом на нашій кінцевої Землі". І до якого ж висновку він приходить? "Я єврей. Бог - ні".

Теорія цього рабина може допомогти нам задуматися про своїх ближніх у відкритому космосі і про своїх ближніх на нашій власній планеті. Якщо релігія є реакцією людини на божественне - навіть якщо цю реакцію пропонує і пропагує сам Бог, - очевидно, що реакція буде відрізнятися в залежності від обставин, в яких вона формується.

Якщо західні християни зможуть навчитися поважати релігійні почуття прибульців, що мають прихильність та відповідають Богу згідно своїм особливостям, може бути, вони зможуть застосувати ті ж принципи, навчаючись жити в світі з мусульманами на Землі - і навпаки.

"В мільярд сонячних систем, - пише О'Мейра, - число форм, які може приймати любов, створеним і нествореним, буде необмеженим. Втілення божественної житті не будуть суперечити одна одній або створеного світу".

Кінець релігії?

Якщо завтра вранці ми раптом дізнаємося, що людство вступило в контакт з розумними інопланетянами, як на це відреагує релігія? Деякі вважають, що після подібного відкриття ми вступимо на шлях, мета якого полягає в тому, щоб перерости релігію.

Ісус, Аллах та Будда могли бути прибульцями з інших планет?

Як було встановлено за підсумками одного показового дослідження, проведеного Пітерсом, число тих, хто вважає, що виявлення позаземного життя може покласти край земним релігій, серед невіруючих вдвічі вище, ніж серед віруючих (69% і 34%, відповідно).

Однак вважати, що релігія дуже слабка, щоб вижити в одному світі з прибульцями, було б невірно з історичної точки зору. Як зазначає Пітерс, подібна заява побудовано на недооцінці "ступеня адаптивності, яка вже мала місце".

За кількома помітними винятками, серед яких можна назвати лютий фундаменталізм і ставлення до одностатевих шлюбів, релігія часто демонструвала здатність без зайвого шуму пристосуватися до змін, що відбуваються. І, безумовно, її винахідливість і адаптивність свідчать про те, що в релігії є щось таке, що знаходить резонанс з самою основою людської душі.

Як зазначає О'Мейра, деякі аспекти релігії доведеться скорегувати, але не відкинути повністю.

"Якщо буття, одкровення і благодать зглянулися в інші світи, а не тільки на Землю, це трохи змінює християнська самосвідомість" (і, як можна додати, будь-яку релігійну самосвідомість).

Однак, як продовжує богослов, "для цього нічого не треба додавати або збавляти - треба по-новому поглянути на основи". У багатьох релігіях прийнято вірити в те, що Бог дав імена зіркам. Таким чи так уже перебільшенням було б вважати, що Він дав імена та їх мешканцям?

І, цілком можливо, всі вони по-різному називають і Самого Бога...

Джерело BBC