Угода України і NASA вплине на повернення людства на Місяць

Що потрібно знати про нову міжнародну угоду NASA з іншими країнами, яку також підписала Україна Співавтор матеріалу — Марія Кірпачова, спеціаліст міжнародного приватного права, керівник юридичного відділу компанії Space Logistics Ukraine.

Тільки головні тези та важливі подробиці співпраці України та США у космосі.



Угода України і NASA / фото NASA

1. Все в інтересах США

Угода — один із механізмів реалізації програми США з освоєння Місяця. Вона покликана в першу чергу надати правової визначеності розгортання сталої дослідницької та економічної діяльності на небесних тілах, тобто у глибокому космосі.

Цей документ передбачає створення Навколомісячної бази — Gateway, яка сприятиме розвитку як Місячної бази у Південній півкулі, так і дослідженню та економічного використання інших астероїдів, комет та навіть з часом Марсу.

Саме час замислитися, чи є в Україні державні та приватні суб'єкти космічної діяльності, здатні запропонувати сегмент робіт і послуг для освоєння Місяця та інших небесних тіл.

2. Політика і ще раз політика

За структурою та змістом Угода є протоколом про наміри (або меморандумом). Про це, зокрема, свідчить відсутність істотних умов договору: розподілу обов’язків сторін, конкретного предмету договору, терміну його дії чи порядку розподілу результатів робіт, відповідальності сторін тощо.

Про суто політичний характер Угоди свідчать і лінгвістичні маркери, якими визначається саме вектор майбутньої діяльності підписантів, не обумовлюючи їх зобов’язань: «підписанти прихильні до», «підписанти планують», «підписанти мають намір», «підписанти зауважують».

Мета Угоди полягає саме у формуванні спільного бачення щодо вдосконалення управління цивільним дослідженням та використанням космічного простору. Це означає, що після приєднання України до Угоди Артеміда, документ не створив для нашої держави юридичних зобов’язань, а лише засвідчив політичну готовність укладати з США подальші договори і угоди, де вже власне і необхідно буде детально встановлювати права і обов’язки сторін.

3. В обхід ООН чи все ж у кооперації на своїх умовах?

У п. 2 Розділу 13 «Заключні положення» зазначено, що Уряд США зберігатиме оригінальний текст підписаних Угод і передаватиме Генеральному секретарю ООН копію, яка не підлягає реєстрації відповідно до статті 102 Статуту ООН. Таке положення свідчить про те, що жодна зі сторін Угоди, яка не буде зареєстрована відповідно до пункту 1 ст. 102 Статуту ООН, не зможе посилатися на Угоду в жодному з органів ООН. Таким чином, США не накладає на ООН функції дипозитарія Угоди.

Це принципово відрізняє Угоду Артеміда від 4 основних міжнародно-правових актів, на які орієнтуються у своїй діяльності космічні держави світу. Саме США як депозитарій Угоди зберігатиме оригінальні тексти угод, перевірятиме, чи в порядку знаходяться всі підписи, документи, повідомлення, що мають відношення до Угоди, а також інформуватиме держави, які мають право в подальшому стати учасниками Угоди.

Депозитарій може виконувати й інші функції, покладені на нього сторонами-підписантами Угоди. Таким чином, маємо визнати, що дотримуючись такої лінії, США зберігає за собою роль «політичного флагмана в освоєнні глибокого космосу», а по факту — контролюючої сторони щодо дотримання підписантами принципів Угоди. Проте це абсолютно логічно, оскільки Угода стосується космічної програми, започаткованої США.

4. Забуте старе

Як зазначає очільник NASA Джим Брайденстайн, Угода покликана забезпечити практичну функціональність положень Договору про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла від 1967 року.

Це підтверджує і преамбула Угоди, в якій вказується, що вона ґрунтується на бажанні імплементувати положення Договору про космос та інших прийнятих на її підставі міжнародних документів (Угоди про рятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об'єктів, запущених у космічний простір (1968), Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об'єктами (1972), Конвенції про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір (1975)) і тим самим встановити політичне взаєморозуміння щодо взаємовигідних практик майбутнього дослідження та використання космічного простору.

Нагадаємо, що Україна приєдналася як до Договору про космос, так і до Угоди та двох Конвенцій. Зазначені чотири документи є основними міжнародно-правовими актами, на які має орієнтуватися Україна як в регулюванні космічної діяльності на національному рівні, так і в її фактичному здійсненні.

5. Залишення на узбіччі «найменш популярного з космічних договорів»

Угода Артеміда не містить посилання на Угоду про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах (1984), оскільки США її не підписували. Більше того, 6 квітня 2020 року Дональд Трамп підписав Наказ про підтримку комерційного видобутку ресурсів на Місяці та інших небесних тілах, тим самим підкресливши, що США відмовляються вважати ресурси Місяця та інших небесних тіл надбанням або спільним спадком людства (що власне й декларувала Угода про Місяць) і прагнуть до поширення такого підходу в інших державах.

Взагалі поняття спільного надбання досі не є чітко визначеним, адже його розуміють щонайменше з 3 позицій: 1) як об'єкту, до якого кожен може мати доступ для комерційного, наукового чи військового використання (в цьому контексті написана ст. 1 Договору про космос з деякими обмеженнями щодо військового); 2) як об'єкту, який повинен бути збережений від надмірного використання (цьому питання присвячені деякі міжнародні акти щодо мінімізації космічного сміття); 3) як об'єкт, що забезпечує глобальні суспільні блага. Власне останнє мабуть і було заперечено вказаним наказом.

Цікаво, що у радіорегламенті ITU-R S.1003−2 геостаціонарна орбіта визначалась як унікальний ресурс, який пропонує суттєві переваги операторам з точки зору вимог до утримання станцій, видимості та покриття землі, відсутності необхідності в засобах спостереження в малих антенах наземних станцій та відносно доброякісному орбітального середовища (щось між 2 та 3 критерієм).

6. Нова «холодна війна» чи просто економічна конкуренція

Як відомо, Китай утримався від підписання Угоди Артеміда. Однак навіть за наявності готовності з його боку, це рішення мало б вагомі політичні перепони. З 2011 року NASA заборонено співпрацювати з китайським урядом чи іншими організаціями, пов’язаними з Китаєм (так звана «Вовча поправка» (термін в основному використовується Китаєм).

У тих випадках, коли співробітництво є стратегічно необхідним, NASA зобов’язане отримати схвалення Конгресу щодо конкретної взаємодії та за умови обміну даними дослідження з дослідницькими установами всього світу.

Законодавча заборона на використання NASA виділених коштів для двосторонньої співпраці з Китаєм не поширюється на діяльність, яку NASA сертифікувало у Конгресі, що не створює ризику передачі технологій, даних або іншої інформації, пов’язаної з національною безпекою або передання якої може мати наслідки для економічної безпеки Китаю, і яке не передбачає встановлення контакту з посадовими особами, яких США визначили безпосередньо причетними до порушень прав людини.

Слід зазначити й гостру критику Угоди Артеміда з боку РФ, офіційні представники назвали її ледь не американським захопленням Місяця, проте все ж в Програмі Артеміда передбачається участь РФ як учасник побудови модуля в межах Gateway.

7. Нові правові засади

Угода окреслює 10 наступних принципів космічної діяльності: діяльність в мирних цілях, транспарентність, інтероперабільність (функціональна взаємодія), допомога при виникненні надзвичайних ситуацій, реєстрація космічних апаратів, публікація наукових даних, збереження космічної спадщини, видобуток космічних ресурсів, запобігання конфліктам та протидія утворенню космічного сміття.

В перспективі, даючи згоду на приєднання до Угоди Артеміда, Україна має одразу усвідомлювати, чи готова вона з правової та технічної точки зору до вибудовування подальших відносин із США щодо дослідження глибокого космосу на засадах основних принципів такого співробітництва, окреслених в 10 розділах Угоди.

8. Окупація Місяця

Розділом 11 «Запобігання конфліктам» визначається поняття «зон безпеки» навколо ділянок, де ведеться діяльність.

Першою ж реакцією міжнародної спільноти стало питання, чи не перетворяться зони безпеки на перші спроби встановлення національного суверенітету на небесних тілах чи їх окупації, що заборонено ст. 2 Договору про космос. Відповідь на це питання криється в масштабах діяльності, яку розгортатиме той чи інший суб'єкт.

Формально, вказавши у п. 11 Розділу 11 на зобов’язання підписантів поважати принцип вільного доступу до всіх ділянок небесних тіл і всі інші положення Договору про космос щодо використання ними зон безпеки, розробники відповіли на вищезазначене питання. Проте п. 4 вказано, що підписанти зобов’язуються утримуватися від будь-яких умисних дій, які можуть створити шкідливе втручання в використання космічного простору один одного у їхній діяльності.

Залежно від трактування вказаних пунктів, на практиці ситуація може виглядати таким чином, що коли Суб'єкт-1 встановлює відповідну зону безпеки на ділянці небесного тіла, то вільний доступ Суб'єкта-2 до цієї ділянки, який немовби реалізує своє право у відповідності до п. 11, може розцінюватися Суб'єктом-1 як шкідливе втручання в використання ним космічного простору.

Водночас, Суб'єкт-1 на практиці може займатися космічною діяльністю на одній і тій же самій ділянці небесного тіла впродовж досить тривалого часу, відповідно будуючи необхідну інфраструктуру для життя і роботи його персоналу. Таким чином, якщо впродовж цього періоду законодавство на Землі зміниться, а Договір про космос за тих чи інших обставин втратить свою чинність або ж до нього будуть внесені відповідні поправки, Суб'єкт-1 може набути права власності на розташовані там споруди й будівлі, не набуваючи при цьому права власності на грунт під ними, як це зокрема визначається інститутом суперфіцію у Римському праві.

Варто зазначити, що концепція «зон безпеки» вже обговорювалася у 2016 році Гаазькою робочою групою з управління космічними ресурсами, в результаті чого в 2019 році були напрацьовані і погоджені Складові елементи для розробки міжнародних рамок діяльності в галузі космічних ресурсів (Building Blocks for the Development of an International Framework on Space Resource Activities), які не допускають подвійного трактування самого поняття «зон безпеки» та зобов’язань щодо діяльності в них, встановлюють вимоги щодо заходів безпеки у таких зонах (блок 11.3) та проведення належних міжнародних консультацій щодо їх встановлення (блок 11.4).

9. Кому належать ресурси та чому це не національне присвоєння

Видобування та використання космічних ресурсів з поверхні або надр Місяця, Марса, комет або астероїдів, повинно виконуватися у спосіб, який відповідає положенням Договору про космос, а видобування космічних ресурсів не є за своєю сутністю національним присвоєнням відповідно до статті 2 Договору про космос.

Зазначимо, що ані Угода Артеміда, ані Договір про космос не містять прямих заборон на встановлення права власності саме на космічні ресурси. Це означає, що загальне визнання усіма підписантами законності експлуатації та наступного визнання права власності на космічні ресурси є своєрідною юридичною передумовою участі у Програмі Артеміда.

10. Комерційна вісь проекту Артеміди

Угода не створює перешкод для залучення державами-підписантами приватних суб'єктів до виконання умов подальших договорів.

З одного боку, Угода не містить прямих заборон щодо вказаного, а з іншого — саме США є флагманом провадження космічної діяльності на національному рівні на засадах державно-приватного партнерства, нагальність та економічну виправданість чого і намагаються продемонструвати своїм контрагентам, відкривши для підписання Угоду Артеміда.

До слова, США вже залучили до Програми Артеміда низку приватних компаній, таких як Blue Origin, Lockheed Martin, Dynetics и SpaceX. Єдине обмеження, прописане в Угоді, а саме у Розділі 8 «Публікація наукових даних», обумовлює, що зобов’язання щодо відкритого обміну науковими даними не поширюється на діяльність приватного сектору, якщо такі операції не проводяться від імені сторони-підписанта Угод.

Джерело НВ