Новини Нікополя - nikopoltoday.com

Ексгібіціоніст/44м2 | розповідь про цінність особистого простору та приватного життя

Райан Ріенер - nikopoltoday.com
, 2020-06-10 21:07:41

На читання тексту піде: 12 хвилин, 8145

Чи не є щастя - мати власне місце у цьому житті? Тиху гавань, прихисток, у якому є лише ти й тільки твій внутрішній та зовнішній Всесвіт, думки...

Ексгібіціоніст/44м2



 Ексгібіціоніст/44м²


Спосіб життя, який я хочу бачити в своєму будинку. Деталізація, що стала історією щастя. 

Ексгібіціоніст/44м2

Чи не є щастя - мати власне місце у цьому житті? Тиху гавань, прихисток, у якому є лише ти й тільки твій внутрішній та зовнішній Всесвіт, думки і мовчазна безодня, у якій матеріалізуються усі твої мрії. Саме те місце - де ти творишь свій світ посеред пустого космосу. Без жодних нарікань зі сторони, докорів від ворогів чи друзів. Тягар спадає із плечей… Я підходжу до дверей своєї квартири, втомлений після насиченого подіями дня. Вона велика, дуже міцна та не пропускає жодного шуму, метушні ззовні. Хто хоче чути сварки сусідів? Коли я заходжу, бачу свою простору квартиру-студію. Велике квадратне вікно-вітраж пропускає багато світла усередину та розширює простір апартаментів. Ось вона, фортеця, що підтримує мій спосіб життя. 


Під ногами в мене є поріжок, щоб залишити брудне взуття біля дверей та не нести бруду до квартири. Це неймовірний винахід японців! Просте та вірне рішення, щоб не прибирати оселю раз за разом через погань та заразу, занесену із вулиці. Підлога вкрита суцільною плиткою, сяючою, що відбиває промені світла від яскравого Сонця. Чистота та багато простору навколо наповнюють киснем легені. Біля самого входу стоїть шафа для речей та вмонтована у неї поличка для сезонного взуття, а іншого і немає - воно продається/віддається до початку нового сезону. Таким чином, маю у гардеробі лише нові та актуальні речі. Йду до матових скляних дверей ванної кімнати. О, який жах, - може подумати хтось, читаючи ці рядки, - в тебе може є родичі з Німеччині? Ні, не маю але маю достатньо читачів звідти, до слова. 


За дверима прозорий гумовий коврик біля ванної/душової. Жодного стороннього запаху. Кімната блищить чистотою. Мию руки в умивальнику, вмиваю обличчя, хенд-мейд милом яке лежить у білій мильниці. У шухляді, за дзеркалом, прихована косметика та засоби гігієни: електрична зубна щітка, з набором змінних насадок у спеціальній підставці, веганські креми, маски та шампуні тощо. А ось чисте дзеркало додасть вам сяйва в очах на цілий день. Раптово повітря огортає запахом - це спрей з автоматичного освіжувача повітря. Навіть унитаз можна облизувати язиком та не підхопити жодної зарази. Білі рушники не мають жодної плями, витираю руки та вішаю сушитися на сушку для рушників. Не кидаю, не жбурляю, а охайно вішаю! Рушники - це обличчя господаря. М’які, запашні та свіжі рушники додадуть вашому обличчю сяйва, а зморщені - лише наблизять старість у вашій свідомості. Зранку - ви відчуваєте вдячність від такого ставлення до рушника, немов поцілунок, який дасть вам наснаги скоріше залишити за спиною дім й займатися справами з більшою наснагою. 


Освіжувач повітря наповнює мою квартиру новою дозою запашних молекул, поки я виходжу із ванної кімнати до шафи біля дверей. Відкриваючі її, бачу там тільки сезонні речі. Усе, що поза сезоном - продається вчасно та не захаращує простір. Дизайнерські та брендові речі охайно відпочивають на вішаках, щоб можна було кожної хвилини вийти на раптову зустріч і вибрати щось на вихід без довгих приготувань та знервованих пошуків. Знімаю речі, та розкладаю їх по категоризованим шухлядам. Швидко згортаю куртку, кофту, футболку, штани, та кладу до кожної з категорій. Нехай відпочивають зі своїми родичами. Їм також потрібен відпочинок, щоб знову відчути себе свіжими та оновленими. Не кинутими до купи речей на розстріл, де вже не зрозуміло що й де - суцільний ком брудного непотребу, тіла, розстріляні фашистами, сплетені в обіймах смерті...


Освітлення у квартирі енергозберігаюче, лампи розсіюють рівне біле світло до кожного закутка. Це світло огортає мене і душа отримує спокій, тіло приходить до рівноваги, а м’язи, знервовані і напружені за день - розслаблюються. Повністю роздягаючись, полишаючи усе у шухлядах - я відчуваю себе вільним від усього, що сталося зі мною впродовж дня. Оголеним, я йду знов до ванної. Після швидкого прийому душу, йду до одного з кутів квадратної студії. Там зосереджена невелика кухня з барною стійкою біля неї, яка розділяє простір між кухнею та іншою частиною оселі та слугує замінником столу для харчування. Лише два бірних стільчика. Великі гостини та шалені вечірки залишають по собі багато сміття та бруду, на який треба буде витрачати дорогоцінний час. Не маю часу й бажання витрачати своє життя на це. І не раджу нікому також, звісно, якщо ваша професія не паті-модель. Краще займатись веселощами у місцях, спеціально створених для вечірок та відпочинку із друзями. 


Не маю елоктро-печі, оскільки не витрачаю часу на щоденне приготування їжі та купу часу, викинутого до смітника, впродовж процесу вимивання посуду. Лише мультиварка, електро-чайник і невеликий запас продуктів, придатних для тривалого зберігання, на всяк випадок. У холодильнику - великий вибір соків на тиждень та соусів до страв. Якщо готую щось із свіжих овочів та фруктів, щоб відволіктись від роботи - не залишаю нічого “на потім”, гнити у холодильнику. У моєму раціоні лише вегетаріанські страви - жодна мертва плоть не буде смердіти, гниючі у морозильнику. Окрім соків, п’ю лише зелений час та не маю жодних згубних звичок, що підсаджують на голку залежності: цукор, сіль, кава - не використовую нічого із цього списку, не кажучи про алкоголь або смердючі цигарки. Озираюсь навколо, поки чайник набирається фільтрованою водою з крану. Чогось мені не вистачає, поки я грію воду для чаю. - Звісно!


Вмикаю музику - Кеїко Матсуі, пісня Tears Of The Ocean. Стіни достатньо звукоізольовані для того, щоб слухати музику на потрібній мені гучності. Майже вечір. Для когось робочого, для когось вже ні. Але я не живу за графіком, тільки за натхненням. Не хочу витрачати своє життя на копійки, - увімкнутись/йти/працювати/відлік/відпочинок/готово! Робити повинні роботи, а людям не треба слухатись рабовласників. Життя не для того, щось увесь час нашого годинника витратити на його марнування й померти, немов відпрацьований матеріал, поки рабовласники подорожують та витрачають гроші, зароблені на праці мільйонів, що ніколи не будуть мати можливості відпочити, оскільки спланований графік не дасть їм можливості навіть задуматись про те, чи потрібно це їм, втомленим, запрограмованим працювати до скону, щоб отримати кошти бодай на якусь їжу та можливість оплатити послуги. 


Мені не потрібен графік, колись, дуже давно, я вирішив займатись тільки тим, що дає мені натхнення жити та бути щасливим. Постійно займаюсь творчістю: публікація нових збірок розповідей та віршів, романів; записи аудіо-книг, аудіо-поезії, музичних треків, написання нових картин (до речі, мій мольберт стоїть  у кутку, біля вікна, за яким йде стежка до лісу з поміж довгих високих дерев), подорожі, зйомки, інтерв’ю, презентації, виставки та фестивалі. Звісно, це неабияка сміливість, робити те, що ти хочеш, обрати щастя, замість жалощів до себе, вирватись з-поміж натовпу, попри усі небезпеки, які можуть статись на шляху омріяної свободи бути собою й робити лише те, що дійсно хочеш робити у своєму житті. 


Проходжу повз ліжко. Від дивану його розділяє книжкова шафа. На ній є місце також і для кількох сукулентів та кактусів, що не потребують багато часу, витраченого на догляд. Нові книги запашно манять до своїх сторінок. Нові автори, новинки видань науково-популярної літератури та актуальні журнали з астрономії, мистецтва, IT й екології. Кожного разу, завершуючи читання, одразу відпускаю книгу на волю через буккроссинг. Завжди маю запас ексілібрів. Своїх книг не збергію, та й навіщо? Усі продаю читачам. Нехай мої слова будуть пам’яттю у чиємусь серці, ніж привидом минулого, притрушено пилом. Книги повинні бути вільними, подорожувати, наповнювати світ новими знаннями та натхненням людей, а не помирати день за днем у шафці, що може стати вже більш схожою на каплицю, де поховані знання. Кожна книга, що зберігається без сенсу на паличці - це велика втрата для всього людства. Деякі книги подорожували через весь світ, а найвидатніші з них - тримали у долонях до сотні тисяч людей! Навіть уявити важко, але це дійсно варто того, щоб відпустити книги у реальне життя, дати їй можливість поспілкуватись із іншими, прожити повне життя, зістратись, стертись, покритись зморшками та одного дня померти, надавши десяткам тисяч людей нову інформацію та щастя. Лише одна книга спроможна виконати роль великого тиражу, вберегти сотні дерев, якщо не гектарів лісу від процесу бальзамування та зберігання у труні книжкової шафи у мільйонів людей, що ховають знання, перетворюючі власну оселю на кладовище. 


Із запашною чашкою чаю у долонях, сідаю за робочій стіл, вмикаю ноутбук та переглядаю відгуки читачів, перевіряю пошту, дізнаюся останні новини: “В Україні хочуть легалізувати проституцію та легкі наркотики: йде дискусія стосовно врегулювання цих питань”. Згодом, я вмикаю лептоп та йду до ліжка трохи відпочити. Приємна класична музика розслабляє мене і я засинаю під під білосніжною ковдрою. Вранці, прокидаюсь із першими променями сонця та йду до ванної кімнати, щоб привести себе до ладу та скоріше відповісти на дзвінки мого менеджера, редактора та інших персон, без яких моє життя було б значно складнішим. Дивлюсь під час розмов на незавершену роботу, картина стоїть вже тиждень на мольберті та чекає завершення. Нове замовлення від поціновувача художнього мистецтва із Франції. Коли зі справами покінчено, берусь за малювання, а після завершення, прибираю полотно у сторону, ставлячи новий холст. Завершено… Надсилаю перші світлини замовнику. 


Беручи синтетичний плед, загортуючись у нього, прямую до дивану. Перед ним стоїть невеликий скляний журнальний столик, а за ним - шафа для великого монітору, поруч із яким стоїть PlayStation Neo (хоча це і доволі стара модель, але ще добре працює), VR-окуляри та усе інше, що потрібно для подорожі мережею. Так, іноді я граю в онлайн-ігри, хоча їх вже складно назвати просто іграми. Мандруючи численними світами, відкритими та безкінечними як сам Всесвіт. Цього разу повернувся до реальності на Землі, де планету охопила пандемія, яка перетворила людей у зомбі. Київ лежить спустошеним містом, а я, разом із іншими гравцями, намагаюся вижити у цьому ворожому середовищі, серед безлічі спільнот, захищаючись від хвиль зомбі та численних мародерів, вандалів та загарбників, які зазіхають на ресурси коммуни. Цього разу не лишаюсь надовго у тутешньому вимірі і повертаюсь назад, отримавши натхнення для нових історій, коли час дійшов до опівдня. 


Дивлюсь на стіл, а на ньому лежить моя остання книга. І я знов починаю думати, який квест вигадати для читачів, що будуть невдовзі її шукати у форматі геошифтингу. Можливо, слід сховати її у недобудові чи заброшці? Сюжет якраз базується на подіях у місті-привиді. Або під землею? Щоб лише дігери-шукачи змогли її віднайти за координатами та підказками, як і головні герої твору, що змушені ховатись під землею...

Буденні для мене справи віддаляють від цих думок. Та поки я знов не ліг спати, пишу подяку своїм читачам, завдяки яким можу бути щасливим та вести саме той спосіб життя, який і хотів мати з дитинства; подякувати за той приємний подарунок, що зветься свободою, віддячуючи їм натхненням й підтримкою змін на краще у суспільстві, країні, світу загалом, Землі, колонізованого Марсу, Місяця та Венери…


Кожного дня, ми продовжуємо змінювати світ на краще разом. Оскільки ми - люди і наша здатність до спільних дій, винахідливість та емпатія - виділяють нас серед усіх інших тварин. Одностайність - є виключною рисою, яка дала нам можливість втілювати мрії у реальність, а вигадану кимось мету - проносити крізь простір, в далекий космос та час, до майбутнього. З поміж мільярдів зірок, планет та систем, де ми шукаємо відповіді на свої питання, втілюючи нашу істинну природу дослідників і наповнюючи наше існування новим сенсом для кожного із нас. І ось, коли прийшов вечір, я сідаю писати новий твір про людей, загублених у сірому натовпі, які стануть героями, учасниками чогось нового, небувалого, борців та сміливців, які подарують мрію: солідарність, рівність та свободу іншим ціною власного життя. 


Ексгібіціоніст/44м2


-02. 07. 18.-


Новини Нікополя

Пишемо про все важливе
Кожен день щось нове. Будьте в центрі подій

Telegram - Новини Нікополя
ПІДТРИМАЙ NIKOPOLTODAY