Нікополь прощається з Героєм: старший солдат Олексій Бояр загинув, захищаючи Україну

І знову біль втрати… Сьогодні Нікополь провів в останню путь свого захисника — старшого солдата Бояра Олексія Володимировича. Провести Героя прийшли рідні, близькі, побратими, друзі, представники міської влади та небайдужі жителі міста. Про це повідомлено в Нікопольській міській раді.

Олексій Бояр народився 12 серпня 1987 року у селі Заповітне Запорізької області. Після школи здобув фах зварювальника, а згодом — вищу освіту у Нікопольському металургійному інституті. З дитинства був допитливим, талановитим, грав на гітарі, навчався у музичній школі, а в 13 років сам зібрав свій перший мотоцикл.

Його знали як щиру, добру людину з чудовим почуттям гумору, завжди готову допомогти, підтримати, згуртувати людей. За життя Олексій працював на підприємствах Нікополя, не цурався жодної роботи, був надійним господарем і батьком. Родина для нього була понад усе: він виховував трьох дітей, любив природу й риболовлю, якої навчив і дружину, і малечу.

У 2015-2016 роках Олексій захищав Україну в зоні АТО. Після повернення додому оселився з родиною в Нікополі, працював на підприємствах міста, не цурався жодної роботи. Коли у лютому 2022 року в Україні почалася повномасштабна війна, Олексій без вагань став до лав ЗСУ. Служив кулеметником роти вогневої підтримки, мав позивний «Муха» – за вміння майстерно володіти протитанковим гранатометом. Його поважали побратими, він був опорою на бойових позиціях. Нагороджений відзнаками за відвагу та службу.

У 2024 році в нього народилася третя дитина — донька. Він міг би повернутися додому, але залишився на фронті. «Ще не час... Я не можу кинути побратимів», — казав він.

22 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Мирне Запорізької області, Олексій Бояр загинув. У нього залишилися батьки, старший брат, дружина та троє дітей.

Нікополь низько схиляє голови в скорботі за мужнім захисником. Олексій Бояр віддав своє життя за свободу та незалежність України. Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях. Вічна пам’ять і слава!