Новини з України
Home архів

архів: July 2022

У боях за Україну загинув 29-річний уродженець села Червоногригорівка
Прийшла сумна звістка з фронту. Від смертельного поранення загинув уродженець села Червоногригорівка - Ковальов Дмитро Євгенович. Про це стало відомо Facebook. Повідомлення з'явилося в одній із місцевих груп.9 червня 2022 року Дмитро Ковальов вважався зниклим безвісти при захисті під час виконання бойових завдань Харківської області. На жаль, Дмитро загинув унаслідок поранення несумісного із життям.Дмитро навчався у Червоногригорівській середній школі, здобув професію зварювальника. У 2014 році через деякий час після термінової служби був призваний до участі в АТО. Був знову призваний на військову службу у травні 2022 року.Прощання із загиблим героєм відбудеться 29 червня 2022 року о 12:00 за адресою: вулиця Княжа, 224. Висловлюємо співчуття сім'ї загиблого воїна.
Valve анонсувала грандіозний розпродаж у Steam: God of War, Cyberpunk 2077, GTA V, Forza Horizon 5 і не тільки
Розпродаж розпочнеться 23 червня. Компанія Valve зробила офіційну заяву, в якій було оголошено про проведення традиційного літнього розпродажу комп'ютерних ігор у сервісі цифрової дистрибуції Steam.Анонс був зроблений за допомогою трейлера, в якому йдеться про те, що розпродаж стартує 23 червня і триватиме до 7 липня. У трейлері демонструються різноманітні ігри, які братимуть участь у розпродажі. Серед них: Відкриває список пригодницький екшен Ghostwire: Tokyo від Bethesda Softworks, далі - Final Fantasy XIV Online, The Elder Scrolls Online, Cyberpunk 2077, The Sims 4, Sid Meier's Civilization VI, Forza Horizon 5, Apex Legends Six Siege, Raft, Dead by Daylight, God of War, Destiny 2, Core Keeper, ARK: Survival Evolved, Monster Hunter: Rise, FIFA 22, Dying Light 2: Stay Human, WWC 2K22, Red Dead Redemption 2, Black Desert, GTA V, Lego Star Wars: The Skywalker Saga, It Takes Two, Sea of ​​Thieves, Cities: Skylines, Risk of Rain 2, Total War: Warhammer III, Phasmophobia, V Rising, Naraka: Bladepoint.Крім знижок, Steam також проводитиме різноманітні конкурси, подробиці про які будуть оголошені додатково.
У столиці Мексики пройшло масове ЛГБТ-весілля
Мерія міста провела масштабну весільну церемонію на центральній площі у рамках щорічного святкування Місяця гордості. Все було організовано за вищим класом. Оркестр грав «Весільний марш» Мендельсона, вищі особи вітали молодят. Понад 100 одностатевих пар проїхали сотні миль, щоб обмінятися клятвами та вступити до законного шлюбу, як повідомляє Associated Press.Нині у 26 із 32 штатів Мексики легалізували одностатеві шлюби. Вона входить до трійки країн Латинської Америки з найбільшою кількістю одностатевих шлюбів, поряд із Бразилією та Аргентиною. Верховний суд Мексики двічі ухвалював рішення на користь рівності шлюбів.Однак багато пар живуть у консервативних штатах, де їхні права ущемлені. Майела Вільялобос та Даянні Марсело зі штату Герреро проїхали майже 250 миль, щоб одружитися. Вільялобос була вражена кількістю райдужних прапорів. Вони майорять як над держустановами, так і в невеликих магазинчиках на околиці Мехіко. Вона не могла не порівняти це з тим, що вона бачить у Герреро."У рамках однієї країни є місця, де люди дуже відкриті, а є, де до нашої спільноти ставляться з неприхованою ненавистю", - сказала вона.На підтвердження її слів видання наводить приклад пари з Мехіко. Еліху Рендон та Хав'єр Вега Кандія вільно гуляють містом, тримаючись за руки. Вони живуть відкрито, без особливих турбот.«Ми знаходимося в місті, де у нас є всі права та можливості, включаючи проведення цього спільного ЛГБТ-весілля», — каже Вега Кандія, демонструючи обручку. «Це щастя народитися в цьому місті, а не в іншій країні, де нас могли б убити».Жодна пара не чекає значних змін у своєму повсякденному житті після весілля. Проте вони усвідомлюють цінність юридичного документа, що їх пов'язує разом.На жаль, людство не може визначитися зі своїм ставленням до одностатевих шлюбів. У Тайланді більшість жителів виступили на їхню підтримку. У все, як у Мексиці, залежить від штату. Тим не менш, з недавніх портів, одностатеві пари можуть спільно отримати там притулок, навіть якщо в країні результату їх союз не визнається. Водночас, міністр Чечні з нацполітики Ахмед Дудаєв розповів, що кадировські підрозділи воюють в Україні проти одностатевих шлюбів, і це їх надихає.
Ентузіаст показав неймовірний таймлапс Найт-Сіті у Cyberpunk 2077
Динамічна зміна дня і ночі, а також неймовірна краса Найт-Сіті була повністю відображена в короткому відео від фаната Cyberpunk 2077. Користувач з ніком JackHeisenburg записав чудовий таймлапс відкритого світу гри з його численними деталями.Незважаючи на об'єктивну критику відкритого світу Cyberpunk 2077, цей ролик доводить протилежне. Можливо в Cyberpunk 2077 немає унікальних подій та інтерактивної взаємодії з об'єктами, але у грі чудово передано ритм постійного життя величезного мегаполісу.Варто окремо похвалити користувача за чудову якість таймлапсу. За допомогою спеціального інструментарію йому вдалося створити атмосферний відеоряд із демонстрацією оточення Найт-Сіті.
Як відмовитися від хімсексу? [Відео]
Хлопці ПЛЮС провели ультимативний вебінар «Тверезий секс після хімсексу: місію можна здійснити».Відчути божественний кайф простого тверезого сполучення після досвіду хімсексу буває складно. І це нормально, оскільки хімсекс створює сильний фізіологічний зв'язок у мозку між задоволенням від вживання наркотиків та задоволенням від сексуальних практик.Іноді може здаватися, що виходу із цього серотоніново-дофамінового капкана немає. Одним здається, що секс без психоактивних речовин не приноситиме такого ж задоволення як це було з ними. Інші не уявляють, як спілкуватимуться з партнерами по сексу без допінгу.Усі тривоги та побоювання зрозумілі. Але все ж таки секс після хімсексу можливий, і він може бути прекрасний. Не пошкодуйте півтори години свого часу на це відео. Можливо, воно змінить ваше життя.
Як врятувати природу України від нищівного впливу війни? Юлія Овчинникова
Окупація заповідних територій, неможливість гасити пожежі, смерть тварин через бойові дії, мінування полів і лісів – війна завдала непоправної шкоди для природи України.Загальні збитки оцінити важко, але важливо відновити та створити нові природоохоронні об’єкти. Що саме відбувається з особливо цінними територіями під час війни, розповідає народна депутатка «Слуги Народу», членкиня комітету з питань екологічної політики та природокористування Юлія Овчинникова.Українська природа багата та надзвичайна, унікальні території та ландшафти стали домівкою для мільйонів тварин та рослин рідкісних видів, деякі з них залишилися лише тут. На територію України припадає 35% всього біорізноманіття Європи, це близько 70 000 видів рослин, грибів і тварин. Проте війна вносить свої корективи і в їх життя та шанси подальшого існування також.З початку повномасштабної агресії російської федерації проти України війна вплинула на 900 заповідних територій площею 1,2 млн га, – це близько третини площі всіх заповідних територій України. Під загрозою знищення в Україні знаходяться 14 водно-болотних територій міжнародного значення площею 397,7 тис. га, близько 200 територій Смарагдової мережі площею 2,9 млн га та на 4 біосферні заповідники ЮНЕСКО загальною площею 123 тис. га.Основними проблемами цінних територій внаслідок війни стали масштабні пожежі, замінованість територій, активні бойові дії, як наслідок – неможливість виконувати природоохоронні функції, окупація, втрата працівників та науковців, які були вимушені покинути свій дім та роботу.Значна шкода наноситься тваринам, птахи, які прилетіли в Україну з теплих країв, не змогли повернутися на свої звичні місця гніздування, окрім цього активні бойові дії припали на сезон тиші, період розмноження диких тварин, що призведе до скорочення багатьох популяцій.За даними Організації Об’єднаних Націй, сьогодні Україна – одна з найбільш замінованих країн світу. Понад 80 тис. кв. км території України потребують очистки від мін та інших вибухонебезпечних предметів.Розмінування міст та селищ відбувається зазвичай значно швидше ніж розмінування лісів та полів. Але після розмінування природно-заповідних територій утворюються воронки від вибухів, а отже суттєво псуються або знищуються природні ділянки та все живе на них. Окрім цього замінованість територій унеможливлює роботу природоохоронної спільноти та проведення безпосередніх природоохоронних заходів через значний ризик для життя.Пожежі завжди були болем та величезною проблемою для природно-заповідних територій. Зараз проблема набула значно більших масштабів. Річ у тім, що причинами пожежі стали не лише природні чинники та підпали, а й безпосередньо бойові дії. Тож гасіння пожеж стало великою проблемою. Багато працівників ДСНС наразі залучено до організації та проведення евакуації населення, розбору наслідків бомбардувань тощо, при цьому бойові дії, замінованість та окупація територій значно ускладнюють роботу та не дають змоги повноцінно виконувати свої обов’язки пожежникам.Як приклад, гасіння пожежі у Херсонській області, де зараз лісівників та працівників ДСНС не допускають до роботи. Через комендантську годину о восьмій вечора їх забирають із пожежі і зранку тільки знов пускають, орієнтовна площа загоряння становить вже близько 800 га, але точну площу можна буде визначити лише після гасіння пожежі. Тим більше ліси Херсонщини загарбники спалюють умисно, боячись партизанського руху.На півдні та сході нашої країни велика частка національних парків та заповідників знаходяться під окупацією. Я не буду вказувати назви, щоб не наражати їх на небезпеку, але хочу подякувати керівникам та працівникам, які навіть в таких умовах продовжують працювати і роблять все щоб зберегти природні території та тварин.Після окупації нерідко залишаються зруйновані адміністративні будівлі, будинки працівників, пошкоджені або знищені технікою та окупантами території, що ми наочно можемо бачити зараз на прикладі Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, де офісні приміщення в м. Чорнобиль та обладнання, на якому працювали співробітники заповідника, розграбовані або знищені, а значна частина території понівечена важкою технікою.Окрім цього працівники ДСНС зіткнулися зі значними проблемами при гасінні пожеж на території біосферного заповідника після окупації, російські військові знищили матеріально-технічну базу, яка забезпечувала охорону від пожеж лісів заповідника. З 76 одиниць, які були приписані до лісових пожежних станцій, залишилось справними 7 одиниць, ще 19 одиниць потребує серйозного ремонту. Решта техніки була викрадена. Як результат – ефективно гасити пожежі, які виникають в лісах біосферного заповідника, просто неможливо.Ситуація ускладнюється замінуванням території, під час гасіння пожежі 4 травня один автомобіль підірвався на міні, двоє працівників ДСНС було госпіталізовано. За час з 4 травня вже вигоріло понад 3000 га лісів, і є ризики виникнення пожеж більшого масштабу влітку, коли пожежна небезпека досягне максимуму.На жаль, водночас продовжуються навмисні підпали сухої трави та рослинних залишків. Спричинені цим пожежі збільшують небезпеку та додатково навантажують ДСНС та пожежників, які зараз мають надзвичайно велике навантаження в наслідок дій агресора.Тому підкомітет з питань лісових ресурсів, об’єктів тваринного та рослинного світу, природних ландшафтів та об’єктів природно-заповідного фонду комітету з питань екологічної політики та природокористування разом з депутатами комітету та представниками громадськості долучилися до розробки проєкту закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні порушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу, зокрема в умовах воєнного або надзвичайного стану.У законі пропонують криміналізувати відповідальність за умисне знищення або пошкодження вогнем чи іншим способом лісу, зелених насаджень, а також знищення або пошкодження вогнем чи небезпечною речовиною стерні, луків, пасовищ, іншої рослинності або її залишків та опалого листя, ділянок зі степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю на землях будь-якої категорії, якщо це спричинило істотну шкоду для довкілля.Окремо визначена більш жорстка відповідальність за істотну шкоду, що спричинена територіям та об’єктам природно-заповідного фонду – позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. Якщо такі дії спричинили загибель людини, масову загибель тварин або інші особливо тяжкі наслідки, чи вчинені в умовах воєнного або надзвичайного стану – термін покарання збільшується на строк від п’яти до десяти років.Загальну шкоду нанесену війною та російською федерацією заповідним територіям України важко оцінити, адже окрім питання значного ускладнення проведення оцінки в результаті замінування та окупації, втрату унікальних територій та об’єктів тваринного і рослинного світу неможливо оцінити.Далеко не всі втрати дикої природи можна буде відновити після завершення війни та деокупації України. Проте найбільш важливими кроками для відновлення природної цінності заповідних територій та їхньої ролі для добробуту українців стануть природне відновлення пошкоджень (без втручання людини) та створення нових природоохоронних об’єктів, що частково компенсують втрати захищених територій для рідкісних видів тварин та рослин.Джерело Слуга Народу
Нові скріншоти фанатського ремайстра S.T.A.L.K.E.R. Shadow of Chernobyl
Моддер Andrey0007, який займається створенням фанатського ремайстра S.T.A.L.K.E.R. Shadow of Chernobyl, поділився декількома новими скріншотами, що демонструють те, чого хоче домогтися умілець.За словами моддера, він замінить усі текстури у грі на 4K-версії. Для цих цілей він користується ІІ-масштабуванням, а також створює деякі нові текстури для поверхонь та об'єктів.Крім того мод включатиме нові звуки — від мутантів до діалогів та зброї. Моделі NPC також покращено. Є покращені шейдери для ефектів та багато іншого.На жаль, жодних очікувань, коли мода вийде, немає. Хоча на кадрах якість текстур стала вищою за оригінальні, в іншому порівнюючи їх із навіть фанатськими проектами на Unreal Engine 5, виглядає такий ремайстер не дуже вражаюче.
Петя Воскресенський: На ЛГБТ-руху лежить печатка всього російського суспільства [Відео]
Гомофобія на росії жахає. Петя вважає, що це ЛГБТ-организации у Росії плоть від плоті її політичну систему. Вони були вражені корупцією, ієрархічності. Вони намагалися вишиковувати чи не путінські вертикалі і грали на кілька фронтів. Хтось збагачувався на грантах, хтось співпрацював із спецслужбами, але майже всі йшли на ті чи інші компроміси.Петя Воскресенський за свою позицію став персоною нон-грата у реальних та віртуальних ЛГБТ-просторах. Але йому є що сказати. Усім, хто хоче зняти рожеві окуляри та прийняти холодний інформаційний душ, суворо рекомендується.А ті, кому цікавіше не про активізм, а про секс можуть подивитися нещодавній вебінар. Він про те, як злізти з хімсексу і знову навчитися отримувати задоволення.
Експерти розповіли, як війна впливає на дику природу України
Втрати для біорізноманіття України мають бути досліджені, обраховані і потребують репарацій від агресора Війна в Україні, серед іншого, знищує біотопи та особливо цінні території, де існують різні види тварин, що несе загрозу для дикої природи. Тварини гинуть чи отримують поранення від мін, стрілецької зброї, пожеж, які ніхто не зупинить та стресу від переміщення важкої техніки, повідомляє UAnimals у Facebook. Шкода завдається і сухопутним і морським тваринам. Також війна несе і другий тип загроз, що відкладений у часі. Війна завжди тягне за собою економічні наслідки, підвищення частоти браконьєрства, голод, надовго заміновані території і загальне послаблення контролю. Аналіз даних з 1946 року по Африканському континенту показав, що під час війни послаблення екологічного контролю є головним фактором втрат біорізноманіття. “Колись світові війни майже знищили в Європі зубра. На території України повністю зникла поліська популяція ведмедя”, – пише UAnimals.Проте є види, для яких війна менш страшна. Так, наприклад, вовк є мобільним видом і отримує додатковий кормовий ресурс. Навесні починається сезон розмноження і це додаткова небезпека для багатьох видів тварин.  Також існує постійна загроза техногенних катастроф через руйнацію промислових об’єктів, стратегічних ядерних об’єктів, гідроелектростанцій тощо. “Не забувайте, скільки територій постраждали і за попередні 8 років війни. Втрати ще доведеться оцінити і вони точно будуть катастрофічними”, – йдеться у повідомленні.Джерело ЕкоПолітика
Топ-10 головних питань про ВІЛ/СНІД
Ми зібрали найпоширеніші відповіді з якими звертаються люди з ВІЛ до лікарів та рівних консультантів, і відповіли на них у новому матеріалі. Інформація доповнена корисними відео. 1. Чи можу я збільшити кількість клітин імунітету (CD-4) без терапії ВІЛ?Використання ліків для лікування ВІЛ (антиретровірусна терапія) – єдиний перевірений спосіб збільшити кількість імунних клітин та підтримувати його на високому рівні. Ні вітаміни, ні добавки, ні дієта не допоможуть. І точно забудь про так звані «імуностимулятори», це взагалі таке ж шахрайство, як і гомеопатія.Слідкувати за собою, звичайно, потрібно. Дотримуватися збалансованої дієти, підтримувати фізичну та розумову активність, знижувати стрес, добре спати і таке інше. Це, безперечно, допоможе твоєму організму бути здоровим. Але підвищити кількість клітин імунітету CD4 можна лише при використанні антиретровірусної терапії.2. Що станеться, якщо я пропущу прийом антиретровірусної терапії?Прагнути одного й того ж часу прийому ліків — гарна звичка. Але іноді люди з ВІЛ спізнюються чи пропускають дозу без помітної шкоди. Втім, розслаблятися також не варто. Звичайно, чим рідше трапляються перепустки, тим краще. Але якщо вони не увійшли до звички, то турбуватися нема про що. Просто прийми ліки, як тільки згадаєш. Однак, якщо вже наблизився час наступної дози, точно не варто приймати подвійну.3. Чи можуть ВІЛ-позитивні люди мати дитину?Безперечно, можуть. Але необхідно бути на терапії та мати невизначене вірусне навантаження. Незалежно від того, хто з партнерів виявився ВІЛ-позитивним, АРТ дозволяє завагітніти природним шляхом. Антиретровірусна терапія також захищає здоров'я матері та дитини під час вагітності, якщо у матері позитивний результат.4. Що станеться, якщо я перестану приймати антиретровірусну терапію?Вірусне навантаження на твій організм швидко відновиться. Можливо протягом тижня. Рівень CD4 почне знижуватися, хоча для цього потрібно трохи більше часу. Вірусний відскок зазвичай відбувається на тому самому рівні, на якому було вірусне навантаження до початку терапії.5. Чи можу я перестати користуватися презервативами, якщо мій партнер приймає антиретровірусну терапію і у нього невизначене вірусне навантаження?Дослідження показали нульову передачу інфекції в дискордантних парах. Його учасники займалися сексом без презервативів понад 58 000 разів, тому цифри надійні. Незалежно від того, гей ти чи гетеросексуал, при невизначеному вірусному навантаженні передача ВІЛ неможлива. Але варто пам'ятати, що презервативи захищають не тільки від ВІЛ, а від багатьох інших інфекцій, що передаються статевим шляхом.6. Якщо я на терапії, то наскільки менше я проживу порівняно з тими, хто не має ВІЛ?Взагалі стільки ж. При ефективному лікуванні очікувана тривалість життя людини аналогічна така у ВІЛ-негативних людей. Якщо вчасно перевірився та розпочав терапію — можеш планувати повноцінне та активне життя.7. Як швидко антиретровірусна терапія починає діяти?Лікування ВІЛ (АРТ) починає діяти з першої дози наступного дня. Вірусне навантаження знижується дуже швидко. Приблизно на 90% у перший тиждень, потім трохи повільніше, поки не стане невизначеним. Кількість CD4 збільшується трохи довше, але так само неухильно. Звичайно, багато залежить від організму, але сучасні препарати діють швидко.8. Чи можу я паралельно пити трави чи БАДи з моїми ліками від ВІЛ?Якщо інструкції написано, що вони сумісні з АРВ-препаратами, то так. В іншому випадку краще виявити обережність. Деякі поєднання можуть зупинити дію твоїх ліків від ВІЛ або спричинити серйозні побічні ефекти. А краще проконсультуватися із лікарем: їм за це гроші платять.9. Як краще харчуватися, якщо я живу із ВІЛ?Здорове та збалансоване харчування однаково корисне будь-якій людині, незалежно від її ВІЛ-статусу. Жодної спеціальної дієти не потрібно. Їж більше овочів, бобових, цільного зерна та білого м'яса. Менше солі, цукру, червоного м'яса та жиру. Загалом, все банально, як у всіх.10. Яким є ризик зараження COVID-19 і чи можуть ВІЛ-позитивні люди використовувати вакцини?ВІЛ може збільшити ризик серйознішого захворювання на ковід. Всім людям, які живуть із ВІЛ, суворо рекомендується щеплюватися та робити ревакцинацію.Якщо залишилися питання, не забудь перейти за посиланнями. Там все набагато докладніше.
Cyberpunk 2077: оновлений одяг для великих грудей
Нещодавно ми писали про те, як додати збільшені груди для героїнь у грі Cyberpunk 2077. У Cyberpunk 2077 з'явиться оновлений одяг, який був спеціально адаптований під модифікацію на покращені груди жіночого персонажа. Мод додає в гру каталог одягу, який ідеально підходить під нові форми.Кожен архів містить два різні варіанти моди: версію зі збільшеними грудьми і попою, а також версію з тільки збільшеними грудьми. Встановлюйте лише один варіант.Коди для отримання наборів одягу доступні в архівах із ними.Рекомендовані до встановлення:Мод на камеру від третьої особиUndress Mod NudmodПатч 1.23Покращений вигляд від першого лицяМеню зовнішнього виглядуВимоги:Texture OverrideПокращені великі грудиВстановлення моду:Розпакуйте архів у папку в основний каталог гри Cyberpunk 2077\archive\pc\mod. Якщо у вас немає папки "mod", створіть її.
Карен Шаінян: Поживемо ще трохи [Відео]
Шалена гомофобія та расизм на росії. Журналіст Карен Шаінян відзначив день народження виходом останньої (вже остаточно) серії "Квірографії".На честь свята Карен написав зворушливий пост, як вони з командою зустрічали Новий рік у Сочі. У новорічну ніч вони перестали знімати другий сезон «Квірографії». Виїжджали із Сочі в повній впевненості, що навесні візьмуться за третій сезон. Але його вже точно не буде.Натомість буде дещо нове, заради чого команда за кілька днів возз'єднається у Берліні. Про подробиці нового проекту він поки не розповів, але ми впевнені, що це буде щось сильне!«Ми сядемо та напишемо новий графік, новий монтажний план, нове кіно та нове життя. Поживемо ще трохи, так би мовити», - пише Карен.У квітні російська влада нагородила Кареша Шаїняна почесним званням іноагенту. Він виїхав із країни, але продовжує працювати та радувати нас своїми проектами. І так, іменинник має одне маленьке прохання.«Якщо ви хочете мене привітати, будь ласка, не вигадуйте нічого, не бажайте, просто візьміть нашу останню серію Квірографії та опублікуйте її, де можете, будь ласка. Це найважливіше для мене зараз», - написав Карен Шаінян.Що ж, Карене, з днем народження тебе! Із задоволенням виконуємо твоє побажання. Разом і самі подивимося. Довгих літ!
Спустошені землі. Якою буде природа України після війни?
Це справжній екоцид.  На тлі немислимих людських страждань, які принесла Україні війна, проблеми довкілля можуть здаватися другорядними.Але екологи попереджають, що рани, які російська армія завдає лісам, степам і водоймам України, залишаться на десятиліття, а спадок війни нестиме загрозу й після того, як гармати стихнуть.Історик Тімоті Снайдер називав Україну після Другої світової війни “кривавими землями”. Після нової війни вона може стати ще й “спустошеною та замінованою землею”.З початку повномасштабної війни російські війська обстрілюють нафтобази та великі промислові об'єкти по всій Україні. У ґрунт і підземні води потрапляють важкі метали від снарядів та військової техніки. Пожежі у лісах і степах знищують природне середовище рідкісних видів. Війна нещадно руйнує всю природу – страждають повітря, вода, земля, рослини і тварини. Захоплення й обстріли атомних електростанцій, розміщення там техніки та підриви боєприпасів загрожують техногенною катастрофою, яка зробить території навколо непридатними для життя людини.Подробиці екокатастрофи через російську агресіюУсі ці дії є злочинами проти довкілля, або екоцидами, пояснює Євгенія Засядько, керівниця відділу клімату ГО "Екодія"."Це не лише про шкоду природі, а й про людей. Ця війна може спричинити багато смертей у майбутньому через забруднення води й ґрунтів, через  мінування", - Євгенія Засядько, ГО "Екодія"У міжнародному праві навмисна шкода природному середовищу вважається воєнним злочином. Експертка впевнена, що Росія понесе за це відповідальність. Міністр захисту довкілля Руслан Стрілець заявив, що Україна може стати першою країною у світі, яка отримає репарації за злочини проти довкілля. Збитки, які Росія завдала екології України, вже складають сотні мільярдів гривень, розповів міністр. Він зазначив, що міністерство разом з екологами ретельно збирає доказову базу екозлочинів - фото, відео, свідчення людей. "Екодія" вже зафіксувала понад 200 екоцидів. Найбільше число цих злочинів сталося на Київщині, Слобожанщині, Донеччині та півдні України. Однак від дій російських військових страждають практично всі регіони України, каже Євгенія Засядько. А повну картину шкоди екології можна буде отримати лише після війни.Загроза ядерної катастрофиПоки світ із жахом міркує про те, чи застосує Путін ядерну зброю, Україна вже третій місяць живе під загрозою ядерної катастрофи. У перший день вторгнення російські військові захопили Чорнобильську АЕС, зона відчуження понад місяць була в окупації. Експерти фіксували підвищення рівня радіації.Гендиректор Міжнародної агенції атомної енергетики Рафаель Гроссі, який пізніше відвідав ЧАЕС, сказав, що "ситуація була абсолютно ненормальною й дуже, дуже небезпечною".На думку українського міністра захисту довкілля, "це - спроба шантажу усього світу".А на початку березня росіяни обстріляли енергоблоки найбільшої у Європі атомної станції - Запорізької АЕС. Вперше в історії людства військові свідомо стріляли та поцілили в атомний об'єкт.Росіяни розмістили на території ЗАЕС, яка досі перебуває під їхнім контролем, військову техніку, підривали боєприпаси. Мішенню російських військ стала й Південноукраїнська атомна станція біля Миколаєва, над якою вони запустили три ракети. За оцінками експертів, загроза влучання в ядерний реактор була високою."Атомні станції не пристосовані для воєнних дій. Якщо на них станеться аварія, ми отримаємо другий Чорнобиль". - Євгенія Засядько, ГО "Екодія"Радіоактивне забруднення у разі руйнування АЕС зробить непридатними для життя значні території, додає Інна Гоч з Всесвітнього фонду природи WWF-Україна.Те саме може статися, якщо Росія застосує тактичну ядерну зброю, діапазон ураження якої 25-30 км. Тут усе живе буде знищене з відповідними наслідками: проникаючою радіацією та радіоактивним зараженням місцевості.  Токсичне повітря Окрім радіоактивної небезпеки, обстріли та окупація підвищують ризик викидів токсичних відходів з промислових підприємств України. Найбільша їхня кількість розташована на сході країни, де йдуть активні бойові дії. Коли тривали зіткнення навколо столиці й через обстріли спалахнули пожежі у Чорнобильських лісах, Київ був у топах по забрудненню повітря, пояснює Євгенія Засядько. Пожежі не могли швидко загасити, тому що територію контролювали росіяни.Зараз під загрозою великих пожеж залишаються значні території південної та східної України, й з наближенням літа ця загроза зростає."Лісові пожежі вже виникають через бойові дії у лісах та поблизу, а також через недбалість при поводженні з вогнем. Ці пожежі фактично немає кому і чим гасити", - Олеся Петрович, впровадження природоорієнтовних рішень WWF-УкраїнаКожна пожежа на нафтобазі також стає техногенною катастрофою. За підрахунками екологів, під час горіння нафти (пожежі на нафтобазі з кількома резервуарами) виділяється приблизно стільки ж атмосферного забруднення, скільки виробляє весь транспорт Києва за місяць.  Російські війська десятки разів влучали у нафтобази і заправки. Пожежі зі стовбами чорного токсичного диму не завжди вдається загасити швидко. Влучання снарядів у хімічні підприємства, як-от у Рубіжному на Луганщині або в Сумах, призводили до витоків азоту і аміаку. Азот підіймається вгору, пояснює експертка "Екодії", і люди можуть отримати опіки легень, втратити зір, а при великій концентрації - померти. Так само вгору підіймається удвічі легший за повітря аміак, що може проникати у вікна верхніх поверхів.Забруднюють атмосферне повітря й хімічні речовини, які вивільняються під час вибуху бомб і ракет. Їхні уламки, потрапляючи в землю, отруюють її й ґрунтові води.Понівечена земляЯкщо оцінити шкоду повітрю можуть насамперед експерти, картина розбитої військової техніки посеред весняного лісу промовисто говорить до кожного.Тисячі російських танків і бронемашин забруднюють землю паливно-мастильними матеріалами, а спалені продовжують завдавати шкоду вже як металобрухт. В Україні й до війни були проблеми з відходами, каже Євгенія Засядько з "Екодії"."Коли війна завершиться, утилізація такої кількості металобрухту стане ще одним викликом. Переробка військового брухту є більш складним і трудомістким процесом", - Євгенія Засядько, ГО "Екодія"Це канцерогенне сміття, і поки воно залишається на землі,отруює навколишнє середовище важкими металами, які потрапляють у ґрунтові води. У районах активних бойових дій якість питної води у криницях суттєво погіршилась, пояснює Засядько.Ще до повномасштабного вторгнення, отруєння підземних вод було справжньою екологічною катастрофою на Донбасі. На непідконтрольних Україні територіях з 2014 року відбувається масове затоплення закритих або зруйнованих війною шахт.Тепер через інтенсивні обстріли не вдається відкачувати воду й у шахтах по інший бік фронту. Внаслідок пошкодження енергетичних систем не працюють насоси у трьох шахтах Луганської області. На одній із них у Золотому був повністю затоплений один рівень."Шахтна вода", в яку потрапляють важкі метали й солі з гірничих порід, проникає у підземні води, забруднюючи їх цим токсичним "коктейлем". Понівечена війною земля приховує у собі й інші небезпеки. Одна з найбільших – це залишки боєприпасів та замінування природних територій. На сьогодні, за даними ООН, Україна – одна з найбільш замінованих країн світу. Понад 80 тисяч квадратних кілометрів території України потребують очистки від мін та вибухонебезпечних залишків.Розмінування міст і сіл зазвичай проводиться доволі швидко, а ліси залишаються нерозмінованими десятиліттями.Такі місця, зокрема на Поліссі, зберігатимуть сліди війни багато років, каже фахівчиня WWF-Україна Інна Гоч. Тут і досі знаходять снаряди та міни часів Другої світової війни.Чи буде питна вода?Через війну та її наслідки в Україні може постати проблема з питною водою та опустелюванням."Ще до війни Україна потерпала від недостатньої кількості води та її поганої якості", - Інна Гоч, напрям "Вода" WWF-УкраїнаЗа забезпеченістю питною водою Україна посідала 125-ту позицію зі 180 країн світу. Насамперед нестачу відчували східні та південні регіони, що лежать у басейні Сіверського Дінця, Південного Бугу, у Приазов'ї та Криму.Стан прісноводних ресурсів прямував до статусу "дуже високий ризик", розповідає дослідниця. Через війну ця ситуація ще погіршиться.Обстріли очисних споруд, як-от у Василькові, руйнування водогонів та іншої водної інфраструктури, неможливість швидко її полагодити, вплинуть на якість і кількість води. Наступний етап у цьому ланцюжку - поширення інфекційних хвороб, каже Гоч.Заповідники під обстріламиГеографія і клімат України наділили її приголомшливим багатством флори і фауни. На її територію припадає 35% біорізноманіття Європи. Це - 70 000 видів рослин і тварин, багато з яких є рідкісними або ендемічними, тобто притаманними лише цій території."Війна зачепила близько третини всього природно-заповідного фонду України", - Тарас Ямелинця, напрям "Рідкісні види" WWF-Україна.На сьогодні декілька десятків природних і біосферних заповідників, національних і регіональних природних парків зазнають суттєвої шкоди внаслідок російської агресії, каже експерт.Під загрозою знищення перебувають близько 200 територій земель Смарагдової мережі. Це природоохоронні території, визначені Бернською конвенцією. Її мета - збереження рідкісних видів та оселищ.Смарагдова мережа захищає бурого ведмедя, чорного лелеку, рись, орлана-білохвоста та сотні інших видів тварин і рослин. Насамперед екологів непокоїть руйнування Рамсарських об’єктів на узбережжі Азовського й Чорного морів та в нижній течії Дунаю і Дніпра. Це водно-болотні угіддя, визнані територіями міжнародного значення, наприклад, Дунайський біосферний заповідник.В окупації з перших днів війни опинився заповідник "Асканія-Нова" на Херсонщині. За словами керівництва, тварини не постраждали від воєнних дій. Але закуповувати корм та підтримувати парк адміністрації доводиться за власні кошти.В лісах у Чернігівській, Сумській, Луганській, Донецькій та Херсонській областях залишається багато нерозірваних боєприпасів, каже Тарас Ямелинця. Це небезпека для людей і диких тварин на багато років.Тварини налякані війною"На жаль, немає можливості запобігти шкоді природі під час війни", - Олеся Петрович, WWF-УкраїнаПорушений ґрунт та спалені ліси дуже швидко заростають чужорідними інвазійними видами. Рідкісним видам тварин загрожує не так загибель деяких особин, як руйнування або зміна їхніх ареалів та міграційних коридорів, пояснюють дослідники.Воєнні дії відбуваються у найбільш чутливий період року, коли тварини шукають собі пари, їжу та приводять дитинчат. Шум чи світло у темну пору доби, насамперед у сезон тиші, а також стрес можуть порушувати життєві цикли птахів і ссавців.Екокоридори - це фактично шляхи життя. Бойові дії могли частково або повністю порушити їх, а тварини могли "відступити" налякані запахами та звуками війни. Тепер їм треба призвичаюватися до нових умов.Коні Пржевальського чи лосі у Чорнобильській зоні можуть постраждати через неконтрольоване браконьєрство. Відстріл або знищення ділянок степу може очікувати коней і на теренах окупованої "Асканії-Нова".За словами Олесі Петрович, через війну зменшилися випадки браконьєрства. "Але "затишшя" є тимчасовим - якщо продовольча криза поглибиться, на окупованих територіях почнуть із подвійною силою добувати дичину та рибу".На півночі та північному сході країни, на Поліссі, у природній зоні змішаних лісів пролягають важливі екокоридори великих ссавців - ведмедя, рисі та вовка, каже Тарас Ямелинця.Україна лежить на перетині важливих міграційних шляхів птахів у західно-палеарктичному та афро-євроазійському регіонах, від яких залежать понад 400 видів птахів, пояснює Ямелинця.У березні та квітні сотні тисяч водоплавних птахів мігрують вздовж морської берегової лінії на півдні та вздовж лісів на півночі країни. У цих регіонах були або продовжуються активні бойові дії. Під загрозою 30 тисяч пар білих лелек та близько 500 пар рідкісних чорних лелек, які прилітають у цей час в Україну для гніздування.Війна грубо втрутилася в екосистему Чорного моря. Російські військові замінували частину його акваторії, стріляють потужними снарядами з надводних і підводних човнів.Нещодавно на березі національного природного парку "Тузлівські лимани" на Одещині знайшли мертвих дельфінів. Як пояснив BBC керівник парку, еколог Іван Русєв, тварини не мають на собі слідів браконьєрів. Вони могли загинути через те, що втратили орієнтацію за ехо-сигналами.Російські військові використовують гідролокатори на високому рівні децибелів, а це шкодить слуху дельфінів. За словами Русєва, зараз неможливо оцінити, скільки мертвих тварин може бути у морі.Зруйноване мтале майбутнє?На думку екологів, майбутнє довкілля напряму залежить від того, як саме українці будуть відбудовувати країну після війни."Є ризик максимального використання природних ресурсів для відновлення після війни, наприклад розорення природних територій з мандатом запобігання голоду", - Олеся Петрович, WWF-УкраїнаМожуть збільшитися викиди через виробництво будівельних матеріалів та відбудову. Частину природних територій можуть віддати під забудову для відновлення населених пунктів, вже з'явилися нові сміттєзвалища з залишків зруйнованих будівель та "кладовища техніки".Разом із тим, чиновники заявляють, що Україна підтримає європейський зелений курс, який стане орієнтиром під час відбудови. Міністр захисту довкілля Руслан Стрілець розповів, що Україну долучили до європейської програми Life, яка фінансує проєкти у галузі екології й має величезні бюджети.В Україні вже щороку фіксують рекордний рівень спеки, каже Євгенія Засядько з "Екодії", питання зниження викидів в атмосферу є вкрай нагальним."Можливо, коли ми будемо відбудовувати міста, ми зможемо зробити їх більш екологічними, зменшити кількість автомобілів, прокласти велодоріжки, підвищити енергостійкість наших будинків", - сподівається еколог.Можливо, це - шанс не лише відмовитися від нафти й газу Московії, але й позбутися залежності від викопного палива загалом. Джерело BBC Україна
Рома Жолудь: Антон Красовський - мефедроновий демон [Відео]
На росії нівелювалось поняття прав людини. Відомий у недавньому минулому блогер розповів про свою "любов до росії", наркоспоживання, ескорт і про те, чому Красовському потрібна допомога.Журналіст Олег Кашин запитав у інтерв'ю у Роми Жолудя, ким є для нього Антон Красовський. Мовляв, янгол він чи демон? (Якщо ліньки дивитися повністю, то 30 хвилина інтерв'ю).«Він — мефедроновий демон якийсь. Ні для кого не є секретом, що хлопчики до нього додому тільки так їздять», — розповів блогер.Але Кашина цікавило не особисте життя Красовського, яке нинішня роль рупору російської влади. Своєї орієнтації Красовський ніколи не приховував, а ось вбивати і бомбардувати почав закликати лише недавно. Журналіст запитав, чи можуть бути пов'язані такі зміни із способом життя цього персонажа."Я вважаю, що людині потрібна допомога", - зазначив Жолудь, а потім додав: "І нам усім потрібна допомога!".
Собака з'їв товар: які наркотики вбивають молодь України?
"Сіль для ванн" здається наркотиком з минулого - але і зараз він завдає серйозної шкоди. У деяких країнах світу мефедрон викликає дикі спогади із 2010-х. В Україні він популярніший, ніж трава. Ви точно бачили ці оголошення на стінах про "сіль", що дають посилання для дітей та підлітків у телеграм. Звідки взявся вбивця української молоді, про якого мовчать майже всі? Коли кілька дизайнерських наркотиків з'явилися на наркосцені у Великій Британії та США десять років тому, це призвело до справжнього божевілля у ЗМІ.У 2009 році в Британії мефедрон з'явився практично звідки і став надзвичайно популярним наркотиком серед студентів університетів, завсідників клубу та сільських підлітків. У газетах цей засіб був названий "мяу мяу" і продавався в Інтернеті як "рослинна їжа". Цей «вбивчий» препарат змушував людей здирати мошонку. І все ж, незважаючи на галас, всі коробки з цим наркотиком були позначені як законні. Його можна було купити онлайн та отримати через кур'єра прямо додому протягом 24 годин.Тим часом у США стали популярні мефедрон та інші синтетичні катинони, такі як метилон та MDPV. Деякі з них продавалися як «солі для ванн», а пізніше альфа-PVP, який отримав назву «флакка». Деякі з цих препаратів були змішані, або замінені МДМА, який був дуже поширений серед відвідувачів дискотек.Повна хімічна назва мефедрону – 4-метилметкатинон (від англ. 4-methylmethcathinone, 4-MMCathinone)Але потім ці препарати, технічно звані синтетичними катинонами, зникли з основного потоку. Синтетичні катинони були заборонені у Великобританії та США у 2010 та 2011 роках, що швидко виключило їхню унікальну точку продажу як легальний хіт. Тим часом чистота ліків, які вони призначалися для відтворення, таких як МДМА та кокаїн, почала зростати. Катинони втратили популярність серед більшості користувачів та дилерів. Натомість вони пішли у підпілля у Великій Британії та США, де їх довгий час використовували переважно соціально знедолені групи населення, такі як вуличні бездомні та споживачі ін'єкційних наркотиків.У той час як синтетичні катинони – це переважно наркотики, що прийшли з Великобританії та США, їхня поява започаткувала сучасну онлайн-торгівлю. Наразі вони доступні і в інших місцях планети. Сьогодні вони стали основними гравцями на ринку наркотиків. Через десятиліття після того, як вони стали популярними наркотиками нового покоління діток вечірок у США та Великій Британії, мефедрон та інші синтетичні катинони поширилися по всій Україні, Східній Європі та деяких країнах Азії.У той час як мільйонери Силіконової долини платять 1000 доларів на добу за органічні магічні гриби, а лондонці середнього класу купують розкішний кокаїн за 100 фунтів за грам у барах Вест-Енду, люди, які живуть у відносній бідності, нюхають і вводять психоактивні еквіваленти наркотики. Катинони різної якості та токсичності стали частиною нової хвилі дешевих наркотиків, що підживлюють вигідну базу світового ринку, що росте.Як дизайнерські наркотики здобули панування над традиційними наркотиками в деяких частинах світу?Ще чотири роки тому більшість заборонених речовин надходила до України через морські порти з росії. Кокаїн з Південної Америки, екстазі з Нідерландів та амфетамін з Бельгії — усі ці кошти прибували до Санкт-Петербурга та Усть-Луги, а потім розосередилися містами росії і часто проходили через ДНР/ЛНР до українців та європейськими транзитними пунктами призначення.Але у 2016 році ситуація в росії та Україні змінилася. Величезне припинення торгівлі контрабандою — від незаконного хутра до алкоголю та наркотиків, а також арешт ключових контрабандистів — на мить задушили постачання заборонених товарів до країни. Добре налагоджені торгові мережі було втрачено. Наркотики, що імпортуються з Європи, такі як екстазі, амфетамін та канабіс, перестали так легко проходити через порти. Проте через зменшення пропозиції ці наркотичні препарати зросли в ціні.Оптові постачальники ліків дійшли висновку, що Україніпотрібний новий продукт. Критерії були прості: його виготовлення має бути легким та недорогим, а дія сильною. Незважаючи на те, що його було заборонено в 2010 році, мефедрон став їх рішенням.Що стосується даних про поширення наркотиків, криміналістику, випадки летального результату та судові справи, пов'язані з наркотиками, в Україні їх недостатньо. Але згідно з даними інтернет-ринків, конфіскації поліції та експертів з наркотиків, виробництво катинонів збільшилося, і ці кошти з'явилися наукраїнській сцені. Вона любить мефедрон, вона любить мефедронНа Гідрі, найбільшому російському ринку даркнета, мефедрон популярніший, ніж трава. Онлайн-магазинів, які продають мефедрон, набагато більше, ніж будь-яких інших. На відповідних сайтах більшість оглядів наркотиків – про мефедроні.Підлітки носять футболки з написом «Mephedrone», стилізованим під логотип Metallica, у той час як у музиканта Мукка є пісня «Дівчинка з каре» з приспівом: «А у мене на подвір'ї ходить дівчинка з каре. Вона любить мефедрон, вона любить мефедрон. І я так у неї закоханий, і я так у неї закоханий». У відеокліпі, який має 11 мільйонів переглядів, розповідається про пару, яка зустрілася в клубі і була зруйнована передозуванням дівчини, і наступного дня хлопець поховав її в снігу.У зашифрованому месенджері Telegram у каналах розповідають про вживання мефедрону та альфа-PVP. Багато з цих міні-блогів написані в стилі бітників, як у культового російського андеграундного письменника Баяна Ширянова, і описують залежність від катинонів. Деякі з таких каналів мають 10 000 передплатників і діють як точки входу на онлайн-ринки даркнета.«Мамо, ми все хворіємо на мефедрона, рідше альфа», — пише Діп. «Ми з тобою — ми божеволіємо від цих двох і вмираємо»За даними аналізу каналу Telegram під назвою DrugStat, ціни на грам мефедрону в Росії починаються від 25 доларів. Навпаки, грам кокаїну починається від 130 доларів. "Синтез мефедрону в Росії може коштувати лише 30 центів за грам", - розповідає Андрій Каганських, незалежний журналіст, який досліджував проблему наркотиків. «Ціни на мефедрон не дуже відрізняються по всій країні, тому що його можна синтезувати практично будь-де». Підземні лабораторії, що виробляють синтетичні катинони, також було виявлено у Східній Європі. З 2013 року в Польщі та Словаччині було знищено низку заводів, пов'язаних із виробництвом катинону.Як і у випадку із засобами, які вони повільно витісняють, синтетичні катинони пов'язані з ризиком. Інгредієнти, що входять до їх складу, набагато різноманітніші та непередбачувані, ніж їх традиційні аналоги. Оскільки більшість з них викликають звикання і почали широко використовуватися споживачами ін'єкційних наркотиків, вони можуть призвести до гострого психозу, поширення інфекцій, що передаються через кров, і смерті.За словами Миколи Туманова, російського лікаря-нарколога, катинони можуть викликати «занепокоєння, псевдодепресивні розлади, порушення сну, агресивність, напади паніки, фактично дестабілізацію нервової системи». Хоча синтетичні катинони були пов'язані зі значною кількістю смертей у Східній Європі, у багатьох випадках це було отруєння. Це з тим, деякі наркотичні засоби ускладнюють оцінку ризику.Мефедрон та альфа-ПВП крокую семимильними кроками по східній ЄвропіЗ того часу, як Грузія проголосила незалежність від Радянського Союзу в 1991 році, особиста свобода набула високої цінності. Нині у країні процвітає молода електронна танцювальна музика. Тут ЗМІ називають мефедрон «вбивчою сіллю». Таку назву було дано після кількох смертельних передозувань, пов'язаних з мефедроном, що відбулися у клубах та на фестивалях у 2017 році. Внаслідок цього препарат заборонено з 2018 року. Незважаючи на ще більш небезпечну репутацію, ніж мефедрон, альфа-ПЗП набув широкого поширення серед студентів та людей похилого віку, які часто курять або вводять наркотики внутрішньовенно.На відміну від багатьох країн, у Грузії катинони є не просто дешевими замінниками інших засобів, а й конкуруючими продуктами. На Matanga, популярному веб-сайті Clearnet для покупки нелегальних наркотиків, і мефедрон, і альфа-PVP коштують дорожче, ніж MDMA. Сила дії альфа-PVP, у зв'язку з чим цей препарат вважається більш рентабельним, ніж мефедрон та кокаїн, ймовірно, пояснює його популярність у країні, де мінімальна заробітна плата зараз становить лише 7 доларів на місяць.У Польщі також є проблема мефедрону. Тут цей препарат поширений головним чином серед молоді. Кількість пацієнтів, які надійшли до Нововейської лікарні у Варшаві після появи мефедрону, неухильно зростала у період з 2010 до 2018 року. Вилучення мефедрону в Познані минулого року у кількості 8 кг та інші нещодавні випадки по всій країні вказують на сильний ринок збуту наркотиків. Найімовірніше, це пов'язано з тим, що його легко синтезувати. Про це розповів Єжи Афанасьєв із Відділу соціальної політики у галузі наркотиків.За словами Афанасьєва, на польському ринку ліків мефедрон – це скоріше бренд, ніж специфічна речовина. «Те, що пережило повну заборону на нові психоактивні речовини, це переважно аналоги мефедрону, такі як 4-CMC. Але насправді цього ніхто точно не знає, бо нові аналоги просто називають кристалами. Нікого не хвилює, чи це справді мефедрон, оскільки він діє як швидкий ейфоричний наркотик для вечірок.Взаємозв'язок Східної Європи з катинонами не є всеосяжним. Наприклад, дані про поширеність наркотиків показують, що чехи та словаки, які є сусідами з Польщею на півночі, не прийняли їх. Донедавна, незважаючи на зростання катинонів у Росії, Україна чинила опір катинонам. Проте експерти в Україні заявили, що кількість мефедрону постійно зростає завдяки його низькій вартості та сильному ейфоричному ефекту, і його популярність збільшується з кожним місяцем.Азія не відстаєХоча епіцентр глобального використання синтетичного катинону, мабуть, знаходиться на східній околиці Європи, ці препарати також використовуються в інших частинах світу. Згідно з останніми статистичними даними Управління з контролю за наркотиками, зловживання синтетичним катинонами є найбільш швидкою проблемою наркосцени в невеликій східно-азіатській країні Тайвані.Про використання катинону в Тайвані мало відомо, хоча більшість користувачів – молоді люди. У країні зафіксовано тривожне зростання смертей від передозувань. Мефедрон, який виробляється в сусідньому Китаї, — найпоширеніший катинон на Тайвані. Далі йдуть метилон. У той же час з'явилися нові похідні, які нещодавно додані до списку заборонених речовин, що контролюються. Катинони продаються в Інтернеті у вигляді симпатичних продуктів, таких як Rainbow Little Devil і Hello Kitty, і часто рекламуються як містять органічні інгредієнти. Поліція конфіскує наркотики, упаковані як кава, цукерки, печиво чи шоколад.У 2012 році мефедрон набув широкого поширення в Індії, де його називали «кокаїном для бідних». Водночас широко поширювалося й те, що називали «лазівками для лазівок» — назва легальних препаратів, які містять переважно синтетичні катинони та синтетичні каннабіноїди. Ці речовини поширилися у Японії. В обох країнах ці препарати стали причиною великої кількості арештів та випадків госпіталізації до психіатричних лікарень. Але після ухвалення нового законодавства та жорстких поліцейських репресій катинони перестали бути такими дешевими та доступними. Однак кількість вилученого мефедрону та дані Індійського бюро з контролю над наркотиками за останні роки вказує на те, що цей препарат все ще дуже поширений.«Кокаїн для бідних»Синтетичні катинони використовуються в усьому світі не тільки для заміни рекреаційних наркотиків, але і як альтернатива героїну. Аня Саранг, президент Фонду здоров'я та соціальної справедливості ім. Андрія Рилькова сказала, що альфа-ПВП популярний серед споживачів ін'єкційних наркотиків, тому що з економічної точки зору він ефективніший, ніж інші ліки. "В Україні використання альфа-PVP - це не питання вибору або особистих переваг, а скоріше показник бідності", - сказала вона.Подібний сценарій, ймовірно, був присутнім у Грузії. Натія Натенадзе, магістр наркологічних досліджень, каже, що альфа-PVP на грузинському ринку зараз є більш поширеним, ніж героїн.У Польщі, незважаючи на повну заборону та жорсткі заходи щодо законних великих магазинів, також вживають катинони. За словами Бартоша Міхалевського, який щодня працює з наркоманами в клініці Монар у Кракові, «100 відсотків» з них вживають катинони.Як в Угорщині, так і в Румунії брак героїну в 2010 і 2011 роках, а також зростання доступності катинонів, що продаються як «законні препарати» в магазинах та онлайн-магазинах, означали, що в даний час серед споживачів ін'єкційних наркотиків катинони значною мірою замінили. Традиційні аналоги.Перехід на дешеві катинони найбільш помітний у бідних, відокремлених громадах у країнах, де люди перебувають у вкрай несприятливому становищі на всіх рівнях – житло, освіта, зайнятість та охорона здоров'я. Тут поширені катинони, такі як пентедрон (більше токсичний лікарський засіб, ніж мефедрон) і менш відомі аналоги катинону.На відміну від героїну або амфетамінів, дія яких триває довше, люди, які вживають катинони, потребують повторних доз. Найчастіше вони приймають по три-десять разів на день. Аліна Думітріу, аутрич-працівник з наркотиків у ARAS (Румунська асоціація боротьби зі СНІДом) у Бухаресті, Румунія, розповіла, що більш хаотичне використання катинонів призвело до збільшення загального використання голок. Це робить людей, які вживають наркотики, ще більш уразливими до таких інфекцій, як ВІЛ, гепатит та туберкульоз.За словами Пітера Сарозі, правозахисника та експерта з наркополітики, служби зі зниження шкоди в Угорщині також стикаються з аналогічними проблемами, які посилюються через брак фінансових ресурсів. Після закриття двох найбільших програм зниження шкоди тисячі споживачів наркотиків високого ризику стали невидимими для системи охорони здоров'я, тому зараження (наприклад, ВІЛ) неможливо відстежити.Ми бачимо лише верхівку айсберга проблем із новими наркотикамиОцінки використання катинону в усьому світі, особливо в країнах, які не проводять регулярних випробувань вилучених наркотиків або нових психоактивних речовин, з ймовірністю є лише верхівкою айсберга.У багатьох країнах даних про використання синтетичного катинону практично відсутні. Крім того, собаки, які виявляють наркотики, та звичайні аналізи сечі на наркотики не дозволяють виявити синтетичні катинони. Це означає, що масштаб їхнього глобального використання може бути значною мірою недооцінений. Управління ООН з наркотиків та злочинності виявило близько 170 синтетичних катинонів на своїх ринках наркотиків з 2009 року. Однак із них відомі лише деякі.Складається враження, що закон підігрує новим психоактивним речовин. Сувора наркополітика не тільки не змогла зупинити потік цих ліків у Східній Європі та на Тайвані, а й стала причиною появи нових та небезпечних катинонів на чорному ринку. Оскільки більшість країн продовжують вести війну з наркотиками, питання, чи поширюватимуться вони, вже навіть не озвучується. Головне питання – де саме та які види цих препаратів будуть поширені.
Купатися на стихійному пляжі під Нікополем смертельно небезпечно
У селищі Кам'янське біля Нікополя є стихійний пляж, де полюбляють відпочивати люди. Надійшов лист, у якому представники промислового підприємства зазначають, що територія пляжу є приватною власністю, а відвідувати її заборонено.Інформатор розповів подробиці. У селищі Кам'янське Нікопольського району люди відпочивають на стихійному пляжі, прохід якого перекритий валунами. Представники ПрАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» написали на пошту редакції:«(Територія, де люди влаштували пляж) є приватною власністю діючого підприємства та використовується у господарській діяльності, при здійсненні виробничих процесів становить небезпеку для сторонніх людей.Відпочинок людей на цій території, по-перше, може завдати шкоди здоров'ю або навіть життю, по-друге, перешкоджає роботі підприємства. Адміністрацією вжито заходів щодо заборони скупчення людей на цій території, а саме: на в'їзді встановлені попереджувальні знаки та заблоковані під'їзні шляхи, попереджені територіальні громади та поліція Нікополя».Ми зв'язалися з прес-службою підприємства та з'ясували, з чим пов'язана подібна реакція керівництва Новопавлівського гранітного кар'єру. Весь кар'єр із водоймою, де зараз купаються люди, належить Новопавлівському гранітному кар'єру. Це відпрацьований гранітний кар'єр, затоплений після виробітку породи. Йдеться про піщану поверхню та воду.Новопавлівський гранітний кар'єр неодноразово через ЗМІ повідомляє людей, що перебування у затопленому кар'єрі та на піску поруч із ним може виявитися небезпечним. Територія навколо кар'єру огороджена. Там висять таблички із попередженнями про заборону. Проте люди однаково туди приходять, навіть заїжджають на машинах.З іншого боку водоймища стоять житлові/дачні будинки, церква та інші заклади – ця територія належить вже місцевій громаді селища Кам'янське (зараз підпорядковується Червоногригорівській селищній раді). Вони знаходяться не на пісочній поверхні.Пісок, якщо підприємство починає активну роботу, стає рідким (сипким). Усередину піску може засмоктати людей чи предмети. Також на цьому стихійному "пляжі" немає рятувальників.«Це відпрацьований кар'єр. Там глибоко. Можуть зустрічатися каміння. Там немає плавного спуску у воду. Немає жодної інфраструктури для плавання. Дрібно-дрібно, а потім урвище. Люди можуть травмуватися, якщо пірнатимуть. Добре, якщо обійдеться без нещасних випадків. Навколо очерету», — пояснили на підприємстві.Тому ще раз закликаємо наших читачів не відвідувати цей стихійний пляж і не рекомендуємо там купатися.Джерело та фото Інформатор
Під Павлоградом знайшли платнтацію наркотиків
Під час обшуків у мешканців Павлоградського району виявили плантації з коноплями та снодійним маком. 30 червня за місцем мешкання жителів Павлоградського району 56, 61 та 69 років провели обшуки. Про це пишуть у пресслужбі ГУНП у Дніпропетровській області.На території трьох домоволодінь поліцейські виявили серед городини 212 рослин маку та 91 кущ конопель. Крім цього, 61-річний чоловік зберігав у коробці сушену марихуану.За даними фактами розпочаті кримінальні провадження за ст. 310 (посів або вирощування снотворного маку чи конопель) та ст. 309 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту) Кримінального кодексу України. Нарковмісні рослини вилучили та направили на експертне дослідження. Досудове розслідування триває.Джерело 34 канал
Топ-10 найвідоміших трансгендерних акторів
Дедалі більше трансгендерних людей здійснюють публічний камінг-аут. До них входять багато знаменитостей. Спеціально для вас публікуємо список найвідоміших трансгендерних акторів Голлівуду.Чим більше знаменитостей, які роблять камінг-аут і зараховують себе до транс-спільноти, тим легше людям розкритися і прийняти себе такими, якими вони є. Таким чином, це лише питання часу, коли транс-спільнота отримає загальне визнання та підтримку.У цій статті ми зібрали список найвідоміших трансгендерних акторів Голлівуду.1. Лаверна КоксЛаверна Кокс — американська актриса, продюсер та ЛГБТ-активістка. Кокс здобула найбільшу популярність завдяки ролі Софії Бурсет у серіалі «Помаранчевий – хіт сезону». Більше того, Лаверна Кокс стала першою трансгендерною жінкою, яка номінована на премію «Еммі». А в 2014 році вона стала першою транс-жінкою, яка потрапила на обкладинку журналів Time та Cosmopolitan.Лаверна Кокс2. Еліот ПейджЕліот Пейдж - канадський актор, режисер та продюсер. Відомий за ролями у фільмах «Джуно», «Початок» та двох частинах серії фільмів «Люди Ікс», а також у серіалі «Академія Амбрелла». У грудні 2020 року Пейдж публічно заявив про себе як трансгендерного чоловіка в соціальних мережах. «Я знаю, що виглядаю не так, як інші, але для себе я тільки починаю виглядати так, як я почуваюся. Це невимовно. Це найбільша радість — це просто можливість почуватися справжнім», — написав Пейдж в Esquire. Також Еліот Пейдж - перший відкритий транс-чоловік, який потрапив на обкладинку журналу Time.Еліот Пейдж3. Хантер ШаферХантер Шафер — американська модель, актриса, художниця та ЛГБТ-активістка. Відома публіці за роллю старшокласниці Джулс Вон у серіалі HBO «Ейфорія». В інтерв'ю ряду ЗМІ Хантер розповідала, що була у захваті, коли гормональна терапія дала ефект. «Я дивилася на себе і повірити не могла: «Ооо! Я виглядаю більш жіночно! Ооо! А тепер я вже взагалі не схожа на хлопчика! Особливо мені подобалося, коли люди, які не знали моєї історії, навіть не здогадувалися, що я народилася хлопцем». Також Хантер заявила, що набагато більше уваги преси їй приємні коментарі людей із транс-спільноти — вони дякують їй за те, що вона відверто розповідає свою історію.Хантер Шафер4. Домінік ДжексонДомінік Джексон — американська актриса, письменниця, модель та ведуча реаліті-шоу. Як актриса, вона найбільш відома своєю роллю Електри Вінтур у серіалі «Поза». Ще в дитинстві, задовго до транс-переходу, Домінік відрізнялася від інших фемінною зовнішністю - за це її ненавиділи однолітки. «Люди ґвалтували мене, намагаючись покарати за те, що я виглядаю надто жіночно. Це само по собі вбивало, але набагато гірше виявилося те, що я не розуміла, що відбувається з моїм тілом. Наче я була хлопчиком. Але моє тіло нагадувало жіноче. І раптом у мені щось клацнуло: зачекайте, адже я дівчинка!», — розповіла актриса в розмові з Refinery29.Домінік Джексон5. Еміджей РодрігесЕміджей Родрігес — американська актриса та співачка. Найбільшу популярність їй принесла роль Бланки Родрігес-Євангелісти у серіалі «Поза». У 24 роки Еміджей зробила камінг-аут як транс-жінка. «Очевидно, були речі, які були незрозумілі всьому світу, але для мене все це мало сенс. Коли я перейшла до середньої школи, я мав чітке бачення того, ким я була. І на той момент я зрозуміла, що не дозволю нікому себе стримувати».Еміджей Родрігес6. Індія МурМур - американська актриса і модель. Також знімалася у серіалі «Поза» та відома за роль Ейнджел Євангелісти. За цю роль Мур увійшла до списку ста найвпливовіших людей світу за версією журналу Time. «Я хочу бути соціально корисною людиною, хочу допомагати людям приймати гендерно-варіативних людей та транс-жінок зокрема. Через самовираження та моє мистецтво я сподіваюся зробити життя людей комфортнішим — життя, яке вони хочуть, а не яке вимагає суспільство», — заявила Індія Мур.Індія Мур7. Анжеліка РосАнжеліка Рос — американська підприємниця та актриса. Знімалася разом із Мур, Родрігес та Джексон у серіалі «Поза». Вона також знялася в серіалі Райана Мерфі «Американська історія жахів» і була першою транс-жінкою, яка з'явилася там як постійний актор. У 2014 році Рос заснувала TransTech Social Enterprises - некомерційну дизайнерську фірму, яка наймає та навчає трансгендерних працівників.Анжеліка Рос8. Еліот ФлетчерЕліот Флетчер – американський актор. Відомий завдяки ролям у серіалах «Фальсифікація», «Фостери» та «Безсором'я». В одному з інтерв'ю Елліот зізнався, що завжди почував себе хлопчиком і асоціював себе з чоловічою статтю, незважаючи на те, що був народжений у жіночому тілі. У 17 років він знайшов у собі сили розповісти про це батькам та близьким друзям, які надали йому всебічну підтримку. Еліот розпочав гормональну терапію і вже через три місяці здійснив трансгендерний перехід. Також Флетчер зіграв у документальному фільмі «Викриття», мета якого — розповісти про ставлення Голлівуду до трансгендерних людей та їх зображення, а також про його вплив на суспільство.Еліот Флетчер9. Скотт Тернер ШофілдСкотт Тернер Шофілд — американський актор, письменник та продюсер. Грав у таких серіалах як «Зухвалі та красиві», «Студіо Сіті», а також у фільмі «Дірижер». Шофілд увійшов в історію як перший транс-чоловік, який зіграв у денному серіалі на телебаченні. Крім того, Шофілд був першим трансгендерним чоловіком, номінованим на премію "Еммі". «Невидимість сприяє тому, що транс-чоловіки вбивають самі себе. Якщо ти не можеш побачити себе, то дуже важко бути самим собою», — сказав Шофілд в інтерв'ю VICE.Скотт Тернер Шофілд10. Брайан Майкл СмітБрайан Майкл Сміт – американський актор. Його також можна побачити у шоу «Дівчатка», «Червоні дуби», «Батьківщина». Незважаючи на те, що він народився у жіночому тілі, Сміт завжди ідентифікував себе як чоловіка. "Я був схвильований думкою про те, щоб поділитися цим з людьми, які можуть не знати, що вони знають транс-людей у своєму особистому житті". Сміт був першим трансгендерним чоловіком, який увійшов до списку найсексуальніших чоловіків за підсумками журналу PEOPLE.Брайан Майкл СмітТе, що трансгендерні люди стають відомими публіці, підганяє інших трансгендерних людей до того, щоб відкритися і не жити в страху. Зросла видимість транс-спільноти показує, що немає жодних причин утискувати транс-людей. Їх існування так само природно, правильно і прекрасно, як і решту людей.Раніше ми писали про 17 зірок, які здійснили камінг-аут у 2022 році.
Окупанти обстріляли Криворізький район із ствольної артилерії
Триває 125-та доба героїчної боротьби України з російськими загарбниками. У ніч на 28 червня окупанти обстріляли із ствольної артилерії прикордонні території Широківської громади у Криворізькому районі. На щастя ніхто не постраждав, руйнувань немає. Про це повідомляє Інформатор із посиланням на публікацію Миколи Лукашука, голови Дніпровської обласної ради.Вранці з далекобійної зброї ворог потрапив прикордонними територіями міста Зеленодольська. Постраждалих немає. В інших районах Дніпровської області ніч минула тихо. Рашистські окупаційних військ на наших теренах немає.Голова Дніпрова Валентин Резніченко закликав усіх не ігнорувати сигнали тривоги.«Дуже всіх прошу не втрачати пильності. Будь ласка, перейдіть у безпечні місця, коли чуєте сигнал тривоги. Обов'язково. Ворог підступний - цілеспрямовано стріляє і випускає ракети по звичайних людей. Бережіть себе», – йдеться у пості.Джерело Інформатор
Джуді Альварез із Cyberpunk 2077 виявилася представницею ЛГБТ-спільноти
Одна з героїнь гри Cyberpunk 2077 виявилася прихильницею руху ЛГБТ. Про це було сказано в ході ефіру R Talsorian та Madqueen Show.Гравці намагалися закрутити роман із героїнею, проте зробити це не вийшло. Зате жінка Ві, незалежно від обраного життєвого шляху, матиме можливість розпочати любовні стосунки з Джуді Альварез. Це підтвердила сама CD Projekt у своєму твіттері.Раніше стало відомо, що у Cyberpunk 2077 з'являться голі тіла чоловіків та жінок. На запитання користувачів відповів глава відділу контролю якості Лукаш Бабель, сказавши, що у налаштуваннях гри можна буде вимкнути транслювання наготи.Нагадаємо, 27 жовтня автори Cyberpunk 2077 повідомили про перенесення релізу гри з листопада на 10 грудня. Це було вже третє перенесення з початку року.
У мережі розповсюджують фейк про можливий підрив на Криворізькій ТЕС
ЗМІ росії запустили черговий фейк. Посилаючись на слова військових Росії, вони заявляють про те, що українське командування нібито свідомо розмістило бійців на Криворізькій ТЕС у місті Зеленодольськ. Про це повідомляє Інформатор з посиланням на Інформатор.У своїх фейкових новинах вони цитують генерал-полковника мізиніцева, який на брифінгу сказав, що елементи електростанції можуть підірвати і звинуватити росію. Представники ТЕС усе це заперечують.«Жодного озброєння на території промислового підприємства немає і ніколи не було. На станції присутні лише працівники ТЕС, які забезпечують її роботу. Подібні заяви посадовців країни-агресора компанія розглядає як виправдання можливості чергового терористичного акту, організованого окупаційними військами, на об'єкт цивільної інфраструктури України», – йдеться у пості.
На Дніпрі втопилася людина
На Дніпрі втопилася людина
Дніпровська область 2022-07-02 17:16:06
Read More
У Соборному районі Дніпра під час купання у річці загинув 29-річний чоловік. Вчора, 30 червня, о 21:14 небайдужі громадяни помітили, що чоловік пірнув у річку та зник. Про це пишуть у пресслужбі ДСНС у Дніпровській області.Подія сталась на території Соборного району обласного центру, на річці Дніпро. Загалом було обстежено 100 кв. м підводної акваторії річки. На відстані 25 м від берега, на глибині 3 м було виявлено чоловіка, 1993 року народження.Його вилучено та передано співробітникам поліції.«Закликаємо громадян дотримуватись правил безпеки перебування біля водойм. Бережіть себе та не нехтуйте порадами рятувальників», — звернулися рятувальники до громадян.Джерело 34 канал
ЛГБТ-прайд у Варшаві: росіяни жаліються, що було страшно йти на квір-захід
У суботу, 25 червня, у столиці Польщі пройшов ЛГБТ-прайд. У ньому взяли участь десятки тисяч людей, зокрема безліч біженців з України. Співорганізатором прайду виступила українська ЛГБТ-організація "КиївПрайд".Прайде взяли участь мер Варшави Рафал Тшасковський та комісар ЄС з питань рівності Елена Даллі. Хода почалася з хвилини мовчання на згадку про загиблих внаслідок нападу на гей-клуб в Осло. Обійшлося без будь-яких подій. Проте особлива увага була прикута до російських ЛГБТ-активістів.Поляки і українці заборонили росіянам йти на Марш Рівності з прапорами росії і робити власну колонуПрайд без російської символікиРаніше організатори відмовилися реєструвати російську колону на ЛГБТ-прайді. Крім того, на заході було заборонено використовувати плакати зі словом "Росія". Не допускалися й гасла, які відсилають до «боротьбі за вільну Росію», як і російські прапори (зокрема біло-синьо-білий прапор, який є символом антивоєнного руху). Це рішення було ухвалено на вимогу «КиївПрайду».Пояснювалося це тим, що гасла «За вільну Росію» провокують людей з України, а вид російських прапорів травмує багатьох українців. «Присутність проросійських груп вважаємо цинічним та неприпустимим кроком. Це означало б образу тисяч жертв війни та загиблих від рук російських українців та українок», — пояснили свою позицію представники української ЛГБТ-спільноти.Незважаючи на це, російські активісти все ж таки прийшли на прайд і принесли із собою як біло-синьо-білі прапори, так і плакати з критикою позиції «КиївПрайду».«Комусь із нас було навіть страшно туди йти, на думку спадали зовсім різні сценарії з провокаціями. Хтось подумав: не хочуть нас бачити — і не треба, і не прийшов. Ну а хтось прийшов принципово, тому що рівність — це рівність, а права людини мають поширюватися на всіх. Засуджувати ж людину за громадянством чи національністю, навіть у контексті жахливої ​​війни, суперечить демократичним цінностям», — повідомили в асоціації «За вільну Росію».Текст на плакаті: «Рівність для всіх, окрім росіян? KyivPride не хоче бачити на параді слово Росія та біло-синьо-білий прапор. Я росіянка. Проти війни та Путіна. І не можу бути на параді рівності? Де тут рівність? Вистачить ярликів та забобонів! Ми не імперці і не «хороші росіяни». Просто любимо свою країну, хочемо демократії та миру із сусідами. Солідарні з Україною!»Ставлення до російських активістівЯк розповіли представники асоціації «За вільну Росію», дуже багато хто ставився до них позитивно на прайді, а також висловлював слова підтримки. «До групи росіян з біло-синьо-білими прапорами весь час підходили учасники параду, зокрема українці (…) всі ці люди висловлювали підтримку, солідарність і обурювалися разом з нами про несправедливу заборону на участь у прайді». Ніхто не намагався вигнати їх із заходу чи відібрати «заборонені» прапори.Що смішно: навіть депутати Держдуми вирішили заступитися за російських геїв! Так, наприклад, депутат НД Олег Морозов написав, що вкотре був скривджений на Польщу через цю історію.«Воля ваша, звичайно, але не зрозумію, ніж наші — гірші за ваші. Наші точно краще! Підозрюю, що поляків налякав потенційний патріотизм російських геїв. Як відомо, серед них є… о, жах! - Прихильники СВО! Тому наш гей польському точно не товариш!» — повідомив Морозов у ​​своєму телеграм-каналі.Проте подібний крок з боку асоціації викликав бурхливу дискусію з різних боків — чи варто росіянам узяти участь у прайді, якщо на ньому не хотіли їх бачити? Ми зібрали пару позицій як з російської, так і з української сторони та хочемо поділитися ними з вами.Думка Ярослава Распутіна, російського гей-блогера:Якщо щиро чесно, я не розумію, чому пройшов Прайд у Варшаві. Що він проходив під стандартною вивіскою «Марш Рівності», що у форматі гостьового «КиївПрайд». Прямо зараз Росія за посередництва Білорусі та потурання світової спільноти бомбардує Україну вже п'ятий місяць. А різні бойовики від кадировців до патріарха прямо зараз у Польщі, у тому числі у Варшаві, українським жінкам, які пережили зґвалтування окупантами, прикордонниками та багато ще ким, забороняють робити аборт, бо Польща взагалі проти абортів; Арестович повторює риторику Путіна про те, що ЛГБТ+ — це ненормально. Відмінне, *****, час провести свято!Прайд – це бунт. Святом він може бути в ситий час, зараз не таке. Але гаразд. Це справи чужі, про які мене не питали. Але тут трапляється дивне: організатори прайду вирішили, що на нього не треба приходити ЛГБТ-росіянам. Тому що колективна вина і ви можете стриггерити українських учасниківЯкщо учасникам прайду дискомфортно бачити росіян, то це правда привід попросити росіян не приходити. Я прихильник ідеї, що від колективної провини не відмитися, хоч би якою «хорошою російською» ми були. Крім того, я загалом вважаю дуже негарним перемикання уваги з проблем України на проблеми соєвих носіїв бсб-прапора, бо надто колосальний розрив у рівні проблематичності (і одразу: я стою на тому, що на особистому рівні ці проблеми цілком співставні, тому що ми оцінюємо біль за своїм досвідом, а не чужим).Але тільки це рішення не було озвучене публічно, учасників — у тому числі українців — про нього ніхто не запитав. Організатори прайду тишком-нишком написали про це організаторам російської колони, але такі речі ніколи не залишаються таємними — і почалося! Серед тих ЛГБТ+, хто написав про ситуацію, був Ренат Давлетгільдєєв, і його позиція мені теж дуже зрозуміла. Більше того, я обчитався просто текстами за та проти участі російської колони, і домогло мене повідомлення про те, що росіяни таки прийшли та українці їх вітали, тобто учасникам маршу було ок, а організатори діяли без урахування їхніх інтересів, що лише підтверджує, що прайд-парад перетворився на ширму райдужного капіталізму.Тому висновки у мене такі:1. Обмежувати ЛГБТ+ із гомофобної країни у можливості прийти на прайд на підставі того, що держава, яка 20 років знищує нас, взялася знищувати українців під прапорами очищення землі від засилля пі*****ів — це дно і це не прайд.2. Депутат Морозов проголосував за початок війни, так що може заткнутися і готуватися до Гааги.3. Піти всупереч усьому з бсб прапорами — це з одного боку тру-бунт, з іншого — порушення принципу ненасильства і навіть принципу «немає ні». І звичайно, тру-бунт був би на Тверській або на Червоній площі. А за кордоном — просто пощастило учасникам, що організатори та інші учасники розходяться в думках.Думка Максима Ідова, українського гей-блогера:Я не вважаю, що це було доречно. З одного боку, добре, що в Росії є люди, які створили схожий прапор. Наскільки я знаю, це пояснюється тим, що червоний колір означає кров, яку проливає Росія і від якої вони зрікаються.Російським людям, які розуміють, що творить їхня країна сьогодні і не погоджуються з цим, потрібно виходити з такими прапорами не на ЛГБТ-прайді, а біля адміністративних будівель. Як мінімум, у російського посольства — організуватися, закликати інших росіян, інших людей. Виходити на площах хоча б європейських країн і просити допомоги зупинити Росію.Але, як я сказав, я не повністю проти цього, тому що добре, що є російські люди, які намагаються зробити хоч щось. Показати (хоч і по-своєму), що є росіяни, які розуміють, що відбувається. І я особисто вдячний людям, які намагаються хоч щось зробити, хоч як ми бачимо — це до ладу ні на що не впливає. Але мені, як звичайному українцю, все одно приємно і важливо бачити, що не всі 100% російського народу прихильники вбивць. Просто за моїми відчуттями здається, що напевно близько 99% підтримують вбивства. Навіть мені, гей блогеру, пишуть ЛГБТ-росіяни, котрі намагаються довести, що України не існує і що Путін молодець.Здебільшого я дотримуюсь позиції КиївПрайду — що це буде більше «тригером», ніж якоюсь допомогою. Особливо з огляду на те, що українська організація КиївПрайд була проти цього.Ну і від себе я хотів би сказати, що навіть живучи в Німеччині — я зустрічаю дуже багато росіян, які підтримують війну та підтримують геноцид в Україні. І лише 1 з 10 росіян це не підтримує. Я хочу вірити, що росіян, які не підтримують війну, набагато більше. Але вони мають заявити про це. Якщо вони не можуть це зробити в Росії, то чому не роблять у Європі? Чому вони не створюють демонстрації у тому ж Берліні біля Рейхстагу? Ми щомісяця бачимо там прихильників російського прапора, але біло-синьо-білий прапор бачимо лише на прайді чи на українських демонстраціях.На сьогоднішній день Росія та російський народ зокрема щохвилини створює собі ту чи іншу репутацію. Поки більшість людей мовчить або думає, що їхній голос ні на що не вплине, все більше людей думатимуть, що весь російський народ — це прихильники вбивць. Сьогодні на Росію дивиться дуже багато людей, які уважно слухають кожне слово. Чим довше росіяни будуть мовчати, тим більше ненависті буде до всього російського народу.Ну і ще раз скажу, що ті, хто виходить і робить хоч щось, нехай навіть і на ЛГБТ-прайді — молодці і я їм вдячний.
Захищаючи Україну загинув 42-річний житель Нікополя
З сумом повідомили про загибель нашого земляка. Олександр Чешихін загинув, захищаючи незалежність України. Про це стало відомо з повідомлення оперативного Telegram-каналу Нікополя.23 червня 2022 року загинув солдат 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» Чешихін Олександр Віталійович, 26 лютого 1980 року народження. Він захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від російських окупантів.Прощання із загиблим героєм відбудеться завтра, 29 червня, о 13:00. у Храмі св. пров. Петра Калнишевського за адресою: м. Нікополь, вул. Кармелюка, 4.Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого героя!Джерело Інформатор
КиївПрайд вимагає звільнити Арестовича за гомофобію. Звідки в радника консервативні погляди?
Російська гомофобія у голові Арестовича. КиївПрайд закликає Офіс президента звільнити позаштатного радника Олексія Арестовича через його гомофобну позицію, яку він висловив на каналі своєї авторської «Школи мышления Апейрон» 19 червня.«До ЛГБТ я ставлюся як до людей із девіацією, тобто з відхиленнями від норм поведінки. Я в цьому сенсі консерватор… До ЛГБТ я ставлюся нормально, а от до пропаганди ЛГБТ — жорстко. Бо це пропаганда девіації, відхилення від норми, яке має конкретні негативні наслідки для суспільства. Я рішучий противник. До представників ЛГБТ я ставлюся зі співчуттям», — сказав Арестович.Олексій Арестович у образі Люсі«Це ми до вас ставимося зі співчуттям, бо бути гомофобним “рускім міром” в Україні — ось це і є девіація і відхиленням від норми. Ми проти псевдонаукової пропаганди Арестовича, — відповідає КиївПрайд. — Подібна риторика від представників влади неприпустима, якщо ми хочемо бути в ЄС».Арестович відреагував на критику, опублікувавши своє фото в образі Люсі Зайцевої, персонажа комедії 2012 року «Не бійся, я поряд».Звідки в Арестовича консервативні погляди?У 2003-2010 роках Арестович навчався у школі «Человек среди людей» російського психолога-езотерика Авессалома Подводного. 2005 року вступив до партії «Братство» Дмитра Корчинського та став його заступником. Разом вони відвідували в Росії конференції «Євразійського руху», очолюване російським фашистським філософом Александром Дугіним.У 2004-2005 роках «Братство» стояло на консервативних позиціях, дотримуючись ідеології «євразійства», закликало боротися з «помаранчевою чумою», Соросом, НАТО, США та ЄС, а також намагалося об’єднатися з партією Наталії Вітренко.Після повномасштабного вторгнення Росії Арестович набув значної популярності в українському медіапросторі, коментуючи перебіг бойових дій. Однак і зараз час від часу він розмірковує про відродження Русі як цивілізаційного центру. Кілька разів він заявляв, що після війни «зміняться антропотоки» й постане Русь-Україна з центром у Києві: «Все найцінніше, світле, тямуще, зокрема з Росії, збиратиметься тепер у Києві».
«Деокупація або деградація»: яке майбутнє для півдня України?
Які сценарії розвитку подій можливі на окупованій частині півдня України, від чого вони залежать? Як розвиватиметься регіон після деокупації? Якими можуть бути наслідки довготривалої окупації? Наскільки злагоджено працює українська влада в питаннях протидії російській окупації, з’ясовував проєкт Радіо Свобода «Новини Приазов’я».«Невизначеність та тиск»28 червня в Києві відбулася конференція, організована Центром близькосхідних досліджень і Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, під час якої експерти обговорили можливі майбутні сценарії розвитку подій на окупованій частині півдня.Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос зазначив, що «головною проблемою окупованої частини півдня України є невизначеність, з якою стикаються місцеві жителі». За його даними, «російські військові збільшують тиск на населення і намагаються схилити до співпраці тих, хто залишився в регіоні».«Ключовою проблемою для людей є невизначеність. Є категорія людей, які найбільше з цим стикаються, щодо неї окупанти намагаються здійснити тиск. Наприклад, щоб вчителі викладали за російськими програмами, а лікарі працювали безпосередньо під російським контролем. Велику проблему має і бізнес: окупанти намагаються методами економічного та силового тиску примусити їх до колаборації. Їм доводиться обирати з гіршого та ще гіршого варіантів», – поділився він.На думку Семиволоса, «труднощі очікують також на колишніх представників силових структур України».«Більша частина з них виїхала, ще частина зрадила, а частина опинилася на роздоріжжі. Українці, які перебувають на окупованих територіях, опинилися в ситуації серйозної невизначеності та тиску з боку окупаційної влади. Якщо ти не будеш працювати, ти не матимеш грошей, родина опиниться в ситуації голоду. З іншого боку, якщо ти готовий на співпрацю, то ти можеш опинитися в категорії колаборантів. Дилема дуже складна», – підкреслив експерт.Семиволос зауважив, що єдиний прийнятний для України сценарій розвитку подій на півдні – це звільнення регіону від російської окупації.* * *Повна версія статті на сайті Радіо Свобода
У Дніпрі розшукують 15-річну Неллі Гончар
У Дніпрі розшукують 15-річну Неллі Гончар
Дніпровська область 2022-07-02 19:53:48
Read More
Увага! 30 червня, близько 20:00, 15-річна Неллі Гончар пішла з дому в Новокодацькому районі та до теперішнього часу не повернулась. Про це пишуть у прес-службі ГУНП у Дніпровській області.Прикмети: на вигляд 17 років, зріст близько 160 см, середньої статури, карі очі, темне довге волосся.Дівчина була одягнена в чорну футболку, чорні шорти, чорні кеди. З собою мала чорну та світлу сумку з речами.«Усім, хто володіє будь-якою інформацією про місцеперебування Неллі Гончар, прохання повідомити до поліції за телефонами: 102, (096) 884 83 94», — йдеться у повідомленні поліції.Нагадаємо, раніше писали, що у Дніпрі розшукують 17-річну Єлизавету Поліщук. Відомо, що 26 червня близько 10-ї години неповнолітня пішла з дому в Новокодацькому районі міста та до теперішнього часу не повернулась.Джерело 34 канал
На Дніпровщині у комендантську годину проводили закриті вечірки з алкоголем та наркотиками
Організатори намагались зробити "таємну вечрку" але їх накрила поліція. На Дніпропвщині під час дії комендантської години проходили закриті вечірки. На момент рейду поліції у будинку перебувало 45 людей.Як заздалегідь встановило слідство, «заходи» організовувала місцева мешканка. За кілька годин до початку вечірки вона у закритих групах повідомляла відвідувачам про час та місце проведення. Про це повідомляє прес-служба ГУНП у Дніпровській області.Поліцейські виявили будинок, в якому відбувався один із таких розважальних заходів. Під час перевірки у ньому перебували 45 осіб. Правоохоронці зафіксували факт порушення комендантської години. Також у будинку вилучили 150 доз психотропної речовини більш ніж на 50 тисяч гривень та записи про збут наркотичних речовин.Відкрито кримінальне провадження за 307 статтею Кримінального кодексу України: незаконне провадження, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання або збут наркотичних або психотропних речовин. Правова кваліфікація дій усіх учасників та організаторів підпільних заходів буде надана після завершення слідчих дій.Також ми розповідали, що у Дніпрі та Кам'янському зкоротили час комендантської години. Джерело Інформатор
Бібліотека Нью-Йорка скасувала заборону на ЛГБТ-матеріали у дитячому відділі
Сміттаунська публічна бібліотека на Лонг-Айленді в штаті Нью-Йорк скасувала своє рішення прибрати всі книги на тему Прайда та ЛГБТК у дитячому відділі.Рішення про скасування було ухвалено після широкого протесту громадськості цього тижня та зауваження з боку губернатора Кеті Хокул у її Твіттері.«Для багатьох підлітків, які належать до ЛГБТ-спільноти, бібліотеки — одне з небагатьох місць, де вони можуть почуватися прийнятими, такими, якими вони є, — написала Хокул у середу. — Наші громадські місця мають приймати наших молодих людей, а не відкидати їх».Кеті Хокул також повідомила, що доручить відділу прав людини штату розслідувати цей крок. "Законом у громадських місцях заборонено займатися дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності", - сказала вона.Раніше опікунська рада Сміттаунської бібліотеки проголосувала за заборону демонстрації матеріалів Прайду та книг на ЛГБТ-тематику у дитячому відділі бібліотеки. Нью-Йоркська бібліотечна асоціація (NYLA) назвала це рішення «прямим порушенням прихильності цієї організації до інтелектуальної свободи та свободи читання, яку бібліотекам доручено підтримувати».Автор бестселерів Джоді Піколт, яка колись працювала у Сміттаунській бібліотеці, також висловила свою думку. «Мені гидкі опікуни, які проголосували за це», — написала вона у Твіттері.На спеціальних екстрених зборах правління бібліотеки проголосувало за скасування заборони.«Змінити атмосферу наших шкіл…»«Заборона матеріалів, пов'язаних із прайдом, створює небезпечний прецедент для бібліотек по всьому штату, тому що він нормалізує віктимізацію ЛГБТК-молоді у школах та у шкільних спільнотах, що має жахливі наслідки», — йдеться у заяві NYLA, яка нагадала про молодих людей з ЛГБТК-спільноти, які повідомляють про спроби самогубства.У цій ситуації ЛГБТ-мережа Лонг-Айленда має намір активніше просувати ініціативи, спочатку заплановані до осені, які мають «назавжди змінити атмосферу наших шкіл для нашої ЛГБТ-молоді та керівництва, що складається зі шкільних рад та піклувальників бібліотек».Організація створить «послів ЛГБТ-мережі» у шкільних округах, які стежитимуть за тим, щоб розділи навчальної програми, присвячені ЛГБТК, викладалися, «і щоб наша історія була визнана, представлена ​​та не стерта», — заявив президент і генеральний директор ЛГБТ-мережі Девід Кілмнік на прес-конференції.Організація також планує запустити програму лідерства та навчання, спрямовану на заохочення батьків та ЛГБТ-союзників, які хочуть балотуватися до порад місцевих шкіл та бібліотек.«Скасування заборони – це добре, тому що книги повернулися на полиці, – зазначив директор LGBT Network Роберт Вітеллі. — Але коментарі, які супроводжували голосування про відміну заборони, показують, як багато ще належить зробити».Джерело LGBTQ Nation
У Нікополі 6 автомобілів передали на фронт військовим
Робота в тилу важлива та необхідна. Вона допомагає посилити опір ворогові та наближає нашу перемогу. Днями від Нікополя бійцям на передову передали два автомобілі. Про це стало відомо з повідомлення прес-служби міськради Нікополя.Міська влада з самого початку повномасштабної війни налаштувала всі можливі ресурси Нікополя для забезпечення обороноздатності та підтримки наших захисників.Очільник міста Олександр Саюк підтримав пропозицію волонтерів готувати набори сухого борщу для бійців на фронті. Готувати їх стали використовуючи кухні дитячих садків. Там же готували тушонку. Це дуже допомогло у вирішенні питання продовольства для наших бійців на передовій.Місто не залишає без підтримки прохання бійців. Днями мер Нікополя передав ще два автомобілі для воїнів, які проходять службу на передовій. Загалом Нікопольська міська рада з початку війни передала для фронту 6 автомобілів.Джерело Інформатор
Битву за український борщ виграно: ЮНЕСКО оголосила борщ українською стравою
Борщ - це українська традиційна страва, а росії буде заборонено казати, що це їх традиційна кухня. На засіданні Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини за зверненням Міністерства культури та інформаційної політики України було внесено елемент “Культура приготування українського борщу” до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, що потребує негайної охорони.Елемент «Культура приготування українського борщу» внесено до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, повідомив міністр культури та інформполітики Олександр Ткаченко.Відтепер борщ вважається українською традиційною стравою, що потребує негайної охорони.«Битва за борщ була розпочата ще до війни. І скільки б Маша Захарова не розповідала, що “книги з кулінарії заборонялися, а рецепт страви тримали в таємниці та забороняли готувати” і взагалі наш борщ — це “прояв екстремізму та нацизму”, цей “прояв екстремізму” тепер офіційно український, і офіційно під охороною ЮНЕСКО», – написав Ткаченко.Джерело 34 канал
Внаслідок масованого ракетного удару по Дніпровщині загинули двоє людей
У вівторок, 28 червня, окупанти випустили 6 ракет територією Дніпровської області. Над Дніпром та Синельниківським районом наші військові збили три ракети. Про це повідомляє Інформатор.У Дніпрі через «прильоти» зруйновано залізничну інфраструктуру та промислове підприємство. Горіла сервісна компанія.Уранці 29 червня прийшли погані новини. Під завалами будівлі автотранспортного підприємства, яку знищила ворожа ракета, рятувальники знайшли двох загиблих – чоловіка та жінку. Ці люди опинилися в епіцентрі вибуху. Вони не були військовими, вони не мали зброї. Там було мирне підприємство, де працювали мирні люди. На місці "прильоту" фахівці знайшли уламки ракети "Калібр".Ніч та ранок 29 червня були напруженими. Противник кілька разів ударив з артилерії по двох громадах — Зеленодольській та Широківській. На щастя, люди не постраждали. У Великій Костромі зачепило лінію електропередач. Село частково без світла. Енергетики не можуть розпочати роботу, бо там небезпечно.Джерело Інформатор
Від Сяну до Дону: де справжній кордон України?
Московія сотні років "відкушували" від України культурний та історичний кордон, що пролягає з прадавніх часів на річці Дон. Де реальні Державні кордони України, що зараз окуповані Московщиною? Про це у науково-історичному матеріалі. КОРДО́НИ ДЕРЖА́ВНІ УКРАЇ́НИ Сучас. державний кордон Укра­­їни з Білоруссю, Молдовою, Польщею, РФ, Румунією, Словач­­чиною та Угорщиною встановлено після тривалого процесу його визначення у 20 ст. На цей процес впливали різноманітні об'єктивні та суб'єктивні чинни­­ки, гол. серед яких – фактор за­­селеності тих чи ін. площ суходолу українцями (йдеться про корінні етнічні землі, де утворилася укр. народність, та безпосередньо прилеглі до них колонізов. землі, де українці станов­­лять більшість), адм.-тер. поділ тих держав, у складі яких перебували укр. землі, екон. і геогр. чинники. Перед 1-ю світ. війною тер. розселення українців перебувала в складі Рос. та Авст­­ро-Угор. імперій. Внаслідок аграр. перенаселення укр. селяни, які вимушено покидали рідні місця, осідали здебільшого не в найближчих містах, а на придат. для землеробства вільних землях. Водночас насел. міст на тер. розселення українців поповнювалося переважно представни­­ками ін. націй.Оскільки в Авст­­ро-Угорщині вільних земель не було, поширеним явищем серед українців тут стала еміграція на амер. континент. У Рос. імперії укр. корінні етнічні землі протягом тривалого часу межу­­вали з малозаселеними тер., які й почали колонізувати укр. переселенці (див. Колонізація). В результаті цього суціл. тер. роз­­селення українців за кілька століть істотно розширилася. У ко­­лонізац. процесах поряд з укра­­їнцями брали участь також росіяни й представники багатьох ін. народів. За оцінками В. Кубійовича, зробленими в 1930-х рр., перед 1-ю світ. війною суціл. тер., на якій українці складали абсолютну більшість, становила 718,3 тис. км2, з яких 89,5 % – у складі Росії, 10,5 % – Австро-Угорщини. За оцінками М. Шаповала, тер., на якій українці чи­­сельно переважали всі ін. націо­­нальності, разом узяті, була дещо більшою: 1914 вона становила 739 тис. км2 (у Росії – 665 тис. км2, в Австро-Угорщині – 74 тис. км2). На цих землях у той час прожива­­ло 46 млн осіб (в Росії – 39,6 млн, в Австро-Угорщині – 6,4 млн), з них 32,662 тис. (71,0 %) – українців, 5,379 тис. – росіян (11,7 %), 3,796 тис. (8,2 %) – євреїв, 2,079 тис. (4,5 %) – поляків, 871 тис. (1,9 %) – німців. Контури суціл. укр. етногр. масиву в Росії вперше визначені Всерос. переписом 1897. Нац. склад на­­сел. під час перепису визначали за рідною мовою. Однак певна кількість українців з походження, які зазнали впливу асиміляц. процесів – як стихій., так і свідомо спрямов. царською адміністрацією, не назвала своєю рідною мовою «малоросійську» (так укр. мову названо в анкетах). Цей фактор є вагомою під­­ставою для того, щоб вважати, що реал. кількість українців була більшою, ніж це показав перепис. За його даними, українці становили абсолютну більшість у 9-ти губерніях. У Подільсь­кій губернії проживало 2 млн 442,8 тис. українців (80,9 % насел.), у Київській губернії – 2 млн 819,1 тис. (79,2 %), Волинській губернії – 2 млн 95,6 тис. (70,1 %), Полтавській губернії – 2 млн 583,1 тис. (93,0 %), Харківській губернії – 2 млн 9,5 тис. (80,6 %), Чернігівській губернії – 1 млн 526,1 тис. (66,4 %, в укр. повітах – від 86-ти до 98-ми %), Катеринославській губернії – 1 млн 456,4 тис. (68,9 %), Херсонській губернії – 1 млн 462,0 тис. (53,5 %), Таврійській губернії – 611,1 тис. (42,2 %, у материк. час­­тині – 60,6 %). У кожному з по­­вітів цих губерній, окрім 4-х пн. повітів Черніг. губ. та півострів. частини Таврій. губ. (Крим), укра­­їнці становили абсолютну, зрідка – відносну більшість. Ще в одній адм.-тер. одиниці Рос. імперії – Кубан. обл. (див. Кубань) – українці становили відносну більшість. Тут проживало 1 млн 270,6 тис. українців (47 % насел.). Водночас у Темрюц. від­­ділі цієї області частка українців становила 75 %, Єйському – 74 %, Єкатеринодар. – 52 %. Чимало українців мешкало в Майкоп. (31 %), Баталпашин. (27 %) відділах й Туапсин. (24 %) окрузі Чорномор. губ. (виокремлена з Кубан. обл. 1896), а також на тер. окремих повітів ін. губерній, що межували з укр. і становили суціл. укр. етногр. масив. Так, на Пд. Зх. Бессараб. губ. українців було 379,7 тис., що становило 19,7 % усього насел., при цьому вони переважали в Хотин. пов. (56 %) і складали відносну більшість в Аккерман. пов. (26 %).На крайньому сх. укр. етногр. масиву – в Області Війська Дон­­ського – проживало 719,7 тис. українців, що становило 28,1 % насел. (див. також Донщина). У Таганроз. пов. українці станови­­ли абсолютну більшість (61 %), а ще в 3-х – Ростов. (31 %), Донец. (38 %) та Сальс. (28 %) – значну частину місц. населення. У Новогригор'єв. пов. Ставроп. губ. українців було 50 %, у Мед­­веж'єн. – 45 %, Александров. – 38 %. Велика кількість українців проживала за межами осн. 9-ти губерній у повітах ін. губерній на Пн. Сх. від осн. губерній. Так, у Курській губ. (див. Курщина) – 527,8 тис. (22,3 %), при цьому у Грайворон. пов. – 58 %, Путивл. – 52 %, Новооскол. – 51 %. Украї­­нці становили значну частину насел. Суджан. (48 %), Рильс. (36 %), Корочан. (34 %) і Бєлгород. (21 %) повітів. У Воронез. губ. (див. Воронежчина) мешка­­ло 915,9 тис. українців, причому в Богучар. пов. вони становили 82 %, в Острогоз. – 90 %, Бирю­­чен. – 71 %, Валуйків. – 51 %. Безпосередньо межувало з укр. повітами й укр. насел. Павлів. пов. (42 %). На Пн. Зх., у Гроднен. губ., мешкало 262,5 тис. українців (22,6 %). При цьому частка українців у Кобрин. пов. складала 80 %, Брест. – 63 %, Бєльс. – 39 % (див. Берестейщи­­на, Білорусь). У Люблін. губ. Цар­­ства Польського (див. Королівст­­во Польське) проживало 196,5 тис. українців (16,9 %). Вони чисельно переважали у Грубешів. (60 %) й Томашув. (50 %) пов. і станови­­ли значну частину насел. Холм. (33 %) та Білгорай. (20 %) повітів. У Седлец. губ. жило 107,8 тис. українців (14 %), зосереджених переважно у Влодав. пов. (56 %), дещо менше – у Костянтинів. (36 %) та Бєльс. (38 %) пов. (у Бєльс. пов. Седлец. губ. прожи­­вало 29 тис. українців, в однойм. повіті Гроднен. губ. – 64 тис.). З метою нейтралізації польс. впливів 1912 створ. Холм. губ., 50 % насел. якої становили українці (див. Холмщина, Підляш­­шя). В Австро-Угорщині українці (понад 4 млн) проживали на своїх етніч. корін. землях суціл. смугою в 3-х регіонах – Закарпатті, Пн. Буковині та Сх. Галичині. Етніч. склад насел. цих земель характеризують насамперед дані перепису 1900. Питання про національність у анкеті було відсутнє, тому його дані мають певну неточність (не на користь українців). Осн. критерієм визначення національно­­сті насел. Сх. Галичини та більшої частини Закарпаття стала конфесійна приналежність (укра­­їнці належали до греко-катол. Церкви), Пн. Буковини та комітату Мармарош у Закарпатті – рідна мова (греко-католиками на цих тер. були не лише українці). Згідно з даними перепису і відповід. критеріями визначення національності, 1900 в угор. частині імперії (Транслейтанії) проживало 470 тис. українців. Вони становили відносну більшість у 4-х пн. закарп. комітатах: Мармарош (46,4 %), Берег (45,7 %), Угоча (39,7 %), Унг (36,4 %). Переважна частина українців (бл. 3,7 млн осіб) проживала в Австр. частині імперії (Ціслейтанії), з них 297,8 тис. становили 40,8 % насел. Буковини – окремого коронного краю (при цьому укр. насел. концентрувалося в його пн. частині); набагато більше українців проживало в Королівстві Ґаліції і Лодомерії, зосередившись у Сх. Галичині – 3 млн 19,6 тис. (62,7 %). Частка українців у Львів. пов. становила 37,5 %, Санок. – 52,1 %, Перемишл. – 54,7 %, Тер­­ноп. – 54,9 %, Золочів. – 62,5 %, Жолкев. – 66,1 %, Бережан. – 66,3 %, Чортків. – 66,5 %, Стані­­слав. – 67,4 %, Самбір. – 70,1 %, Стрий. – 73,8 %, Коломий. – 76,1 %. У Зх. Галичині більш-менш вагому частку (14,3 %) українці становили лише в Ясел. повіті.У практич. сенсі питання про ви­­значення територ. меж України як автоном. частини Росії поста­­ло після Лютн. революції 1917. За цю справу взялося кер-во новоствор. УЦР. У травні 1917 до Петрограда (нині С.-Петер­­бург) відбула делегація УЦР на чолі з В. Винниченком. З ініціативи М. Грушевського делегація УЦР пропонувала Тимчас. урядові ухвалити декларацію, в якій тер. автоном. України визначалася в межах Київ., Поділ., Волин., Черніг., Полтав., Харків., Катеринослав., Херсон. і Таврій. губерній. Водночас наголошувалося, що «виділення неукраїнських частин з цих губерній і, навпаки, включення в склад української області українських частин із суміжних губерній, якими є Холмська, Гродненсь­­ка, Мінська, Курська, Воронезь­ка, Кубанська область та ін., надається Крайовій Раді, по узгодженню з Тимчасовим урядом та населенням цих територій». Тимчас. уряд наголосив, що у нього немає достат. повноважень для вирішення питання про надання Україні автономії, а тому запропонував дочекатися Всерос. Установ. Зборів. Під тиском обставин він змушений був піти на поступки і 3 липня 1917 визнав Генеральний секретаріат УЦР органом крайового управління. Однак, згідно з «Тимчасовою інструкцією Генеральному секретаріатові Тим­­часового уряду на Україні» від 4 серпня 1917, підвлад. Ген. сек­­ретаріатові визнано лише 5 губерній – Волин., Поділ., Київ., Полтав., Черніг. (без Сураз., Мглин., Стародуб., Новозибков. пов.). Це майже всі ті землі, з якими Укр. козац. держава геть­­мана Б. Хмельницького перейшла під протекторат рос. царя Олексія Михайловича 1654. Тим­­час. уряд не вважав за можливе при визначенні тер. України використовувати реалії 20 ст. і наполягав на тому, щоб при визначенні меж укр. автономії використовувався виключно істор. критерій, а не критерій ціліс. ма­­сиву укр. етніч. земель. На думку Тимчас. уряду, кордони укр. земель у складі Рос. імперії у 20 ст. необхідно визначати за реаліями 17 ст. Взаєм. згоди у питанні про тер. укр. автономії Ген. секретаріат УЦР і Тимчас. уряд не досягли, але на кон­­фронтацію з Тимчас. урядом Ген. секретаріат не наважився. Після падіння Тимчас. уряду УЦР 7 (20) листопада 1917 проголоси­­ла III Універсал (див. Універсали Української Центральної Ради), у якому, серед іншого, йшло­­ся про кордони: «До території Народної Української Республіки належать землі, заселені у більшості українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Кате­­ринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Українсь­­кої Народної Республіки як щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і су­­міжних губерній і областей, де більшість населення українсь­­ке, має бути встановлене по згоді зорганізованої волі народів». Цим універсалом УЦР засвідчила свою прихильність до етногр. принципу при визначенні кордонів УНР. Однак такий підхід не давав їй підстав включити до складу УНР частину Таврій. губ. – п-ів Крим, оскільки українці становили там меншість і лише у двох пов. – Євпаторій. і Перекоп. – їхня кількість ненабагато перевищувала 20 %. У III Універсалі не згадувалася також і Кубан. обл., де на той час утворився окремий крайовий уряд. На час захоплення більшовика­­ми влади в Петрограді (див. Жовтневий переворот 1917) по­­зиція ЦК РСДРП(б) у питанні про кордони була такою самою, як і в Тимчас. уряду. Відповідно тер. України визначалася в межах 5-ти губерній – Київ., Волин., Подільської, Полтав. і Черніг. (без пн. повітів). Саме ці тер. й охоплювала утворена в липні 1917 обласна орг-ція РСДРП(б) Пд.-Зх. краю. Однак необхідність боротьби з УЦР змусила більшовиків змінити своє ставлення до проблеми укр. тер. і фактично погодитися з визначеними III Уні­­версалом УЦР кордонами Укра­­їни. Свідченням цього є рекомендації, надані 17 (30) листопада 1917 наркомом у справах національностей РНК РСФРР Й. Сталіним представникові ЦК УСДРП М. Поршу та чл. Київ. обл. ком-ту РСДРП(б) С. Бакинському. При висвітленні позиції біль­­шов. кер-ва щодо подальших дій РСДРП(б) в Україні Й. Сталін наголосив на необхідності скли­­кання Всеукр. з'їзду рад робітн. і селян. депутатів з утворенням на ньому ЦВК рад України, який повинен замінити УЦР. Це, по су­­ті, свідчило про фактичне визнання кер. РСДРП(б) етногр. принципу визначення кордонів України. Місц. укр. більшовики погодилися на запропоновану Петроградом рад. форму нац. державності. В. Ленін наполіг на тому, щоб пробільшов. делегати Всеукр. з'їзду рад селян., робітн. і солдат. депутатів 1917, які не здобули в Києві більшості, переїхали до Харкова, приєдналися до з'їзду рад Донец.-Кри­­воріз. бас. й оголосили об'єд­­наний з'їзд справжнім всеукраїнським. Він проголосив створення Рад. УНР і утворив рад. уряд – Народний секретаріат. Рад. уряд України претендував на ті ж тер., що й УЦР. Таким чином, рад. кер-во Росії остаточно погодилося на етногр. критерій при визначенні кордонів України, для нього важливим було тільки те, щоб Україна залишалася радянською. Етногр. критерій визначення кордонів укр. тер. використано і на переговорах представників УНР з Німеччиною та Австро-Угорщиною у м. Брест-Литовський (нині Брест, Білорусь). Позиція укр. делегації зміцнилася після проголошення УЦР 9 (22) січня 1918 в IV Універсалі незалежності УНР. Спроби підняти питання про приєднання до України Сх. Галичини та Пн. Буковини заблоковано австро-угор. делега­­цією. Але укр. делегації вдалося домогтися включення до складу УНР Холмщини та Підляшшя. Згідно з умовами Брестського (Берестейського) мирного договору, зх. кордон України мав проходити по довоєн. кордоні між Австро-Угорщиною і Росією, а далі – на Пн., «починаючи від Тарнограда [Тарногруда] запад­­но по лінії Білгорай, Щебретин [Щебжетин], Красностав [Красни­­слав], Пугачев, Радин [Рад­­зинь-Подляскі], Межиріччя, Сар­­на­­ки, Мельники, Високолитовськ, Каменець-Литовський [Каменец], Пружани, Вигановське озеро». Більш точно кордон мала встановити спец. комісія після етногр. досліджень. Накреслена лі­­нія загалом відповідала межам розселення українців, але проти неї виступили поляки. Тому реал. владу укр. уряд мав лише у пн. частині тер., що перебувала в нім. зоні окупації. Кер-во Рад. Росії після підписання Брест. мирного договору було змушене відмовитися від підтримки маріонетк. уряду Рад. УНР і визнати УНР, утворену УЦР. Згідно з умовами договору, кордони між Росією та Україною мали визначити в ході переговорів. Однак делегація РСФРР на чолі з Х. Раковським та Д. Мануїльським затягувала переговори, сподіваючись на поразку Німеч­­чини в 1-й світ. війні, що дало б підстави для відмови від умов договору.Водночас уряд гетьмана П. Скоропадського розпо­­чав переговори щодо кордонів Української Держави з урядами Білорусі та Всевеликого Війсь­­ка Донського. Уряд Української Держави, бажаючи мати спільника у боротьбі з більшовизмом, погодився на те, щоб кордоном між Україною та Всевеликим Військом Донським, незважаючи на наявність у ньому знач. кількості укр. етногр. земель, стала дорев. межа Обл. Війська Донського з Харків. і Катеринослав. губ. з невеликим відступом на користь України в р-ні Маріуполя. Труднощі виникли у відноси­­нах з Кубанською Народною Рес­­публікою, що не потрапила в зо­­ну окупації нім. військ. 28 травня 1918 до Києва прибула делегація Кубан. крайової ради на чолі з М. Рябоволом. За свідченням Міністра закордон. справ гетьман. уряду Д. Дорошенка, під час переговорів між П. Скоропадським і М. Рябоволом укладено таємну угоду про возз'єд­­нання України і Кубані. Однак втілити її у життя не вдалося. 23 серпня 1918 у м. Новочеркаськ (нині Ростов. обл., РФ) голова кубан. уряду Л. Бич підписав до­­говір про союз з Добровольчою армією. Втім зв'язки кер-ва Кубані з гетьман. владою в Україні не переривалися. У жовтні 1918 до Києва прибула надзвич. місія Кубан. крайової ради на чолі з В. Ткачовим. Одне із осн. її завдань – з'ясування обставин, за яких можливе об'єднання Кубані та України. Повалення гетьман. влади завадило реалізувати ці плани. Оскільки в III Універсалі УЦР не було згадки про Крим як про тер. України, нім. влада створила там крайовий уряд на чолі з генерал-лейтенан­­том С. Сулькевичем. Він узяв курс на побудову незалеж. держави, а у майбутньому – на об'єд­­нання з небільшов. Росією. Однак П. Скоропадський вважав, що Крим має ввійти до Української Держави на засадах автоном. краю. Не знайшовши в цьо­­му питанні порозуміння із С. Суль­­кевичем, він оголосив екон. блокаду п-ова. С. Сулькевич ка­­пітулював і надіслав у Київ делегацію для обговорення умов приєднання Криму до Української Держави. Наприкінці вересня 1918 умови узгоджено, але повалення влади гетьмана унеможливило реалізацію задуманого (див. Автономна Республіка Крим).18 жовтня 1918 у Львові на зборах представників від укр. земель Австро-Угорщини, консти­­туйованих як Українська національна рада, проголошено Укр. нац. державу й розглянуто питання злуки з Українською Державою. Не заперечуючи необхідності возз'єднання всіх укр. земель, Укр. нац. рада відклала це питання на майбутнє, оскіль­­ки злука з гетьман. Україною за­­грожувала поглинанням зх.-укр. земель Росією. Кордони ЗУНР визначено таким чином: «Ціла етнографічна українська область в Австро-Угорщині, зокрема Схід­­на Галичина з граничною лінією Сяну, з вилученням Лемківщини, північно-західна Буковина, з містами Чернівці, Сторожинець і Серет та українська смуга північно-східної Угорщини – творить одноцільну українську територію». Символіч. для України став Акт злуки УНР і ЗУНР. Однак ні уряд відновленої УНР, ні ЗУНР не змогли вистояти в умовах міжнар. ізоляції і зазнали поразки. Закарпаття, після невдалої спроби приєднатися до ЗУНР, під назвою Підкарп. Русь увійшло до складу Чехо-Словаччини, кер-во якої обіцяло українцям автономію (див. Карпатська Україна). Окремо від Підкарп. Русі до складу Словач­­чини увійшов також невеликий етніч. укр. масив (Пряшівщина). Заг. пл. укр. етніч. земель у складі Чехо-Словаччини становила бл. 15 тис. км2. Пн. Букови­­ну, Мармарощину та Бессарабію окупувала Румунія. У випадку із Пн. Буковиною та Мармарощиною румун. уряд використав розпад Австро-Угорщини та слабкість ЗУНР, для окупації Бес­­сарабії – запрошення «Сфатул церій» (Крайової ради) – уряду проголошеної 2 (15) грудня 1917 Молд. Нар. Республіки. Між УЦР та «Сфатул церій» досягнуто домовленості про відкладення на майбутнє питання про спірні землі. Однак ці домовленості з боку «Сфатул церій» виявилися лише прикриттям для дій у напрямі приєднання Молд. Нар. Респ. до Румунії. Румун. війська до середини лютого 1918 фактично зайняли Бессарабію. 9 квіт­­ня 1918 приєднання Бессарабії до Румунії оформлено юридично. І хоча уряди УНР, Українсь­­кої Держави і УСРР не визнава­­ли законною окупацію Бессарабії, Румунія не відмовилася від захоплених територій. Заг. пл. укр. етніч. земель у складі Руму­­нії в міжвоєн. період – 17,6 тис. км2. Укр. державність збереглася ли­ше у рад. формі. На поч. 1919 постало питання про розмежування УСРР з РСФРР. До поч. лютого РНК УСРР вважав укр. ті повіти, які увійшли до складу Української Держави згідно з постановою РМ від 14 серпня 1918. Оскільки в цьому питанні виникали незгоди з владою Курс. губ., 13 січня 1919 ухвалено постанову РНК УСРР «Про включення Білгородського повіту до складу Харківської губернії». Од­нак за вказівкою Москви кордон було змінено. 10 березня 1919 РНК УСРР затвердив узгоджений з РСФРР «Договір про кордони з Російською СФРР», за яким кордони між Україною та Росією, окрім 4-х пн. пов. Черніг. губ., де українці не становили більшість, затверджено довоєнні (між­губерн.), а Перекоп. перешийок мав стати кордоном між Україною та Кримом. 1920 кордон між УСРР та РСФРР знову змінено. Рад. Україна на той час вже не мала жодних ознак екон. управлін. самостійності, рад. кер-во вбачало в УСРР автономну респ. у складі РСФРР. То­му при зміні кордонів влада ке­рувалася екон. доцільністю, на­самперед – потребою управлін. єдності Донбасу. Після тривалих узгоджень з Москвою 16 квітня ВУЦВК ухвалив постанову «Про усталення меж і складу Донецької губернії». За нею до Донец. губ. УСРР відходили «від краю Донецького війська: а) До­нецької округи станиці: Гундорів­ська, Камінська, Калитвинська, Усть-Білокалитвинська, волость Карпово-Обривська; б) Черкаської округи: станиці Володимирська, Олександрівська, далі на захід умовна: станція Козачі Ла­гери, Мало-Несвітайська, Нижнє-Кременська і дальше до межі з Таганрозькою округою; Таган­розький повіт увесь у цілості». Влітку 1920 відбулося ще одне уточнення кордону, наслідком яко­го стало приєднання до Донец. губ. тер. станиці Луганська, яка географічно знаходилася по­руч із тодіш. центром Донец. губ. Луганськом. Під час польс.-рад. війни 1920 більшов. уряд відмо­вився зупинити просування влас. військ на Керзона лінії, що розділяла укр. і польс. частини Галичини за етніч. ознакою (хоча за межами України вона залишала Холмщину, Підляшшя, Над­­сяння). Поразка у серпні 1920 рад. військ під Варшавою і подальший контрнаступ польс. ар­­мії призвели до того, що за умо­­вами Ризького мирного догово­­ру 1921 значна частина укр. етніч. тер. (Сх. Галичина, Зх. Волинь, Зх. Полісся, Підляшшя, Надсян­­ня, Лемківщина, Холмщина) пл. 122 тис. км2 опинилася у складі Польщі. 14 березня 1923 Рада послів Антанти офіційно визнала сх. кордони Польщі, встанов­­лені Ризьким мирним договором і позбавила Сх. Галичину статусу міжнар. території.1923 в Україні й Росії розпочався перехід від дорев. адм.-те­­ри­­тор. поділу (губернії, повіти і волості) на новий (округи й р-ни). Укр. уряд скористався реформою, щоб поставити перед ЦВК РСФРР питання про приєднання до влас. респ. тих повітів і волостей у прикордон. з УСРР Курс. і Воронез. губ., у яких переважало укр. населення. Йшло­­ся про приєднання до УСРР повітів та волостей Курс. губ. з чисельністю насел. 807,2 тис. осіб (українців – 484,8 тис., 60 %), а також повітів і волостей Воронез. губ. з насел. 1 млн 243,8 тис. осіб (українців – 930,9 тис., 74,9 %). Майже водночас виконком Пд.-Сх. (від кін. 1924 – Пн.-кавказ.) краю і Пд.-Сх. бюро ЦК РКП(б) звернулися до політбюро ЦК РКП(б) з проханням вилучити з підпорядкування Україні Таганроз. та Шахтин. округи. Кер. Пн. Кавказу по­­силалися на те, що до 1917 м. Таганрог (нині Ростов. обл., РФ) з околицями входив до скла­­ду Обл. Війська Донського. Для розгляду подання уряду УСРР ЦВК СРСР створив Союзну комісію під кер-вом голови ЦВК Білорусі О. Черв'якова. Після ба­­гатьох обговорень комісія прийшла до висновку про необхідність приєднати до УСРР Путивл., Грайворон. і Бєлгород. пов. Курс. губ., а також Валуй. пов. Воронез. губ. Загалом запропо­­новано приєднати тер. з кількіс­­тю насел. 1 млн 18,6 тис. осіб, зокрема 591,7 тис. українців. Тер. з кількістю насел. 1 млн 31,2 тис. осіб (зокрема 724 тис. українців) залишалися у складі Курс. і Воронез. губерній. Однак після протесту рос. частини комісії пи­­тання винесено на розгляд остан. інстанції – політбюро ЦК РКП(б). 11 липня 1924 воно розглянуло і позитивно вирішило подання кер. Пн.-кавказ. краю. Політбю­­ро ЦК КП(б)У не погодилося з цим рішенням і попросило винести питання на розгляд чл. ЦК РКП(б) у повному складі. Й. Сталін загальмував розв'я­­зання рос.-укр. суперечки з територ. питання більше ніж на рік, поки ЦК КП(б)У не очолив Л. Ка­­ганович. Тим часом компарт.-рад. кер-во УСРР використовувало будь-який привід для того, щоб домогтися потрібного рішення від Москви. Йому вдалося навіть заручитися підтримкою з боку Інтернаціоналу Комуністичного. У резолюцію президії виконкому Комінтерну про розпуск Укр. КП від 24 грудня 1924 вписано знаменну фразу: «Тепер відбувається робота з об'єднання у складі УСРР всіх суміжних з нею територій з українською більшістю населення, що входять у Радянський Союз». Після того, як ген. секр. ЦК КП(б)У став Л. Ка­­ганович, ВУЦВК дисципліновано вніс узгоджені з Росією та Білоруссю пропозиції про врегулювання кордонів. Росії Украї­­на передавала осн. частини Та­­ганроз. та Шахтин. округ. На Пн. Сх. до УСРР переходили майже весь колиш. Путивл. пов., а також деякі прикордонні волості Курс. і Воронез. губерній. На укр.-білорус. кордоні до складу Укра­­їни включена одна сільрада у пд. частині Мозир. округи. Натомість до складу Білорусі Україна передавала частину Олев. і Сло­­вечан. (існував 1923–62 на тер. сучас. Житомир. обл.) р-нів, а також пн. частину Овруц. р-ну.Загалом УСРР отримала тер., на якій мешкало 278,1 тис. осіб, і втрачала тер. з насел. 478,9 тис. осіб. Заг. баланс надбань і втрат був не на користь України. У первин. заявці укр. уряду про перегляд кордонів йшлося про приєднання до УСРР суміж. тер. з насел. 2 млн 51 тис. осіб. Після ухвалення постанови президії ЦВК СРСР від 16 жовтня 1925 укр. громадськість не заспокоїлася. Питання про перегляд кордонів продовжували ставити на офіц. рівні. Тези червн. (1926) пленуму ЦК КП(б)У «Про підсумки українізації» закінчували­­ся адресов. політбюро ЦК дорученням: «Провадити далі роботу в справі об'єднання в скла­­ді УСРР всіх межуючих з нею територій з українською більшіс­­тю населення, що входять до складу Радянського Союзу». У грудні 1926 відбувся заг. перепис населення. Опитувані відпо­­відали на запитання про народність, тобто йшлося не стільки про нац. самовизначення, скіль­­ки про походження. Українці, які тривалий час проживали в ін. регіонах, при відповіді на сформульов. таким чином запитання в анкеті підтверджували свою національність. Перепис зафіксував кордони етногр. України всередині СРСР. Кількість українців за межами УСРР та їхня питома вага серед насел. регіо­­ну проживання становили: Центр.-Чорноземна обл. (колишні Курс. та Воронез. губ., дані на 1929, екстрапольов. за переписом 1926) – 1 млн 773,6 тис. українців (14,63 % від усього насел.), зокрема Россошан. округа – 680,6 тис. осіб (89,1 %), Острогоз. – 381,7 (49,9 %), Бєлгород. – 315,4 (36 %), Льгов. – 144,9 (14,76 %), Борисоглєб. – 107,5 (12,3 %). У 26-ти р-нах українці складали абсолютну більшість: Камен. – 99 %, Калачов. – 97,5, Михайлов. – 97, Ровен. – 94,8, Подгорен. – 93,4, Россошан. – 92,5, Ольховат. – 92, Петропавлов. – 87, Кантеміров. – 81,9, Новокалітвян. – 80,5, Павлов. – 79, Богучар. – 78,1, Алексєєв. – 73,1, Острогоз. – 70,6, Борисов. – 70,3, Волоконов. – 65, Глушков. – 63,8, Вейделєв. – 63, Воробйов. – 61,2, Гайворон. – 59,3, Бутурлін. – 58,7, Ракитян. – 58, Чернян. – 57,5, Будьонов. – 56,6, Нікіт. – 55,7, Великомихайлів. – 53,5. У Пн.-кавказ. краї (за переписом 1926) проживало 3 млн 106,8 тис. українців (37,1 %), зокрема у Кубан. окрузі – 915,4 тис. (61,5 %), Донській – 498,3 (44,0 %), Армавір. – 305,1 (32,9 %), Ставроп. – 245,7 (38,8 %), Сальс. – 207,2 (43,9 %), Сіверськодонец. – 206,5 (55,1 %), Терській – 194,1 (30,2 %), Таган­­роз. – 191,8 (71,5 %), Чорномор. – 103,9 (35,7 %), Майкоп. – 94,3 (28,6 %), Шахтин. – 70,8 (13,1 %). Українці мали абсолютну більшість у 37-ми р-нах Пн.-кавказ. краю: Ремонтин. – 93 %, Таганроз. – 93, Косар. – 90, Леоно-Калітвін. – 90, Канєв. – 89, Темрюц. – 89, Старомін. – 87, Арзгір. – 86, Курсав. – 86, Матвієво-Курган. – 86, Азов. – 85, Брюховец. – 85, Краснодар. – 85, Павлов. – 85, Сальс. – 84, Примор.-Ахтар. – 82, Кущев. – 80, Міллеров. – 80, Тімашев. – 79, Абін. – 76, Винодєльнен. – 75, Гаряче-Ключів. – 75, Єйському – 74, Сєвер. – 70, Слов'ян. – 70, Дивен. – 69, Крим. – 69, Корєнов. – 65, Єсентуц. – 64, Арап. – 62, Баталпашин. – 60, Завітін. – 55, Зимовників. – 55, Невинномис. – 55, Мечетин. – 54, Гелен­­джиц. – 52, Апшерон. – 51. Знач­­на частина укр. етногр. тер. зна­­ходилася на прилеглій до УСРР тер. РСФРР. Особливо рельєфно це видно на прикладі Центр.-чорнозем. обл., де, за переписом 1926, на Пд. колиш. Воронез. губ. проживало 903 тис. українців, які становили в цілісному масиві прилеглих до Рад. України земель понад 90 % населення. Не чекаючи опублікування остаточ. даних про нац. склад насел., політбюро ЦК КП(б)У з ініціативи М. Скрипника вирішило повернутися до проблеми укр.-рос. кордону. 21 травня 1927 воно розглянуло питання «Про приєднання до України земель». Однак у Москві вважали справу з кордонами між Україною і Росією завершеною і розв'язаною. 1928 М. Скрипник звернувся у політбюро ЦК КП(б)У з офіц. поданням, у якому констатував, що укр. насел. тих тер. РСФРР, які межують з УСРР, цілком позбавлене можливості користуватися рідною мовою і приречене на обрусіння. Цілеспрямов. русифікація мільйонів українців за межами УСРР, писав він, супе­­речить «правильній ленінській національній політиці і послаб­­лює її революційний вплив на пригноблені маси Західної Укра­­їни, Буковини, Бессарабії. В са­­мій УСРР підіймають голову во­­рожі сили, які використовують ці факти курської, кубанської, таганрозької дійсності, що не залишаються невідомими. У ро­­боті на Україні відчувається вплив тих помилок, тої неприпустимої лінії, яка проводиться на місцях, в Курській губернії, Таганрожчині і т. п.». 18 травня записку розглянуто на політбюро ЦК КП(б)У. Кер-во УСРР знову звернулося до Й. Сталіна з ініціативою переглянути питання про кордони УСРР, але цього разу без укр. претензій на Кавказ, оскільки у Москві дуже гостро реагували на рядок з укр. нац. гімну, в якому окреслювалися кордони України «від Сяну до Дону». У лютому 1929 Й. Ста­­лін востаннє на офіц. рівні торкнувся питання про кордони. На зустрічі з укр. письменниками він заявив, що ЦК двічі вивчало це питання і залишило без нас­­лідків. У даному випадку етногр. критерій не став для Кремля головним, вагомішу роль відіграли межі дорев. губерн. поділу в Росії. Інший принцип покладено в основу позиції Кремля у питанні про створення Молд. Автоном. Соціаліст. Рад. Респ. (АСРР). Упродовж десятків років на тер. дорев. Херсон. губ. осідали переселенці з-за Дністра, унаслідок чого там утворилася досить велика молд. нац. меншина. Командуючий ЗС України і Криму М. Фрунзе отри­­мав із ЦК РКП(б) доручення визначити кордони молд. автоно­­мії, яка б слугувала політ. проти­­вагою анексов. румун. урядом Бессарабії. У постанові ЦК РКП(б) ішлося не про кордон по Дніст­­ру, якого рад. уряд не визнавав, а про кордон по Пруту (притока Дунаю). Кер-во УСРР вимушено погодилося на створення автоном. респ., хоча й розуміло, що у випадку повернення до СРСР Бессарабії постане питання про створення в СРСР нової союз. респ., до якої перейде Молд. АСРР, а з нею – і частина укр. земель. Тер. Молд. АСРР визна­­чалася таким чином, щоб вона відповідала за величиною осн. одиниці тодіш. адм.-тер. поділу – окрузі. Тому до її складу увійшли не лише тер., де молдовани складали більшість насел., а й р-ни з переважно укр. населенням. 12 жовтня 1924 се­­сія ВУЦВК ухвалила постанову «Про утворення Молдавської АСРР», якою до складу автономії віднесено частину Балт. округи: Рибниц., Бірзул. (нині Ко­­тов.), Олексіїв. (так певний час від 1923 називався Красноокнян. р-н), Ананьїв. і Ставров. (існував 1923–25 на тер. сучас. Одес. обл.) р-ни повністю і частини Крутян. (назва 1923–30 Кодим. р-ну), Балт. і Валегоцулов. (так певний час називався Долин. р-н, ліквідов. 1957) р-нів та частину Одес. округи: Дубоссар., Григоріопол., Тираспол., Слобо­­дзей. р-ни (нині усі – в Молдові) Одес. губ. і низку насел. пунктів Тульчин. округи Поділ. губер­­нії. Однак у цій постанові визначено лише осн. обриси кордонів автономії, а для остаточ. розме­­жування тер. сесія ВУЦВК створила комісію з представників губвиконкомів Одес. і Поділ. губ. і рев. ком-ту Молд. АСРР, що був на той час гол. влад. органом у створюв. автономії. За наслід­­ками роботи комісії 26 листопа­­да 1924 Президія ВУЦВК ухвалила постанову «Про скасування Балтської округи Одеської губер­­нії і про приєднання Балтського району до складу АМСРР і про районування деяких районів Балт­­ської округи». Саме цей колиш. окруж. центр (м. Балта) і став столицею новоствор. авто­­номії. Процес визначення кордонів Молд. АСРР на цьому не припинився. У вересні 1926 ВУЦВК та РНК УСРР ухвалили постанову «Про врегулювання кордонів Автономної Молдавсь­­кої Соціалістичної Радянської Республіки», в якій містився перелік населених пунктів, що додатково мали відійти до автономної республіки: «1. Передати село Болгани Піщанського району і село Нижню Слободку Ве­­лико-Косницького району Тульчинської округи до складу Ка­­м'янського району АМСРР. 2. Передати Сербську, Кодимську, Французьку і Будейську сільради Тульчинської округи до складу Крутянського району АМСРР. 3. Передати села Івано-Богослов­­ку, Шайки, Добролюбівку, Стару і Нову Андріянівку Одеської округи до складу АМСРР. 4. Село Грабарівку Піщанського району Тульчинської округи вважати у складі Кам'янського райо­­ну АМСРР». Таким чином, після уточнень до складу Молд. АСРР увійшли 11 р-нів Лівобережжя Дністра. За переписом 1926, мол­­довани складали абсолютну більшість лише у Дубоссар. (67,0 %) та Слободзей. (64,7 %) р-нах, відносну – у Григоріопол. р-ні (45,7 %) та сільс. частині Ти­­распол. р-ну (38,5 %). Українці становили абсолютну більшість в Ананьїв. (51,7 %, у сільс. частині – 52,2 %), Балт. (91,1 %), Бірзул. (53,1 %,), Красноокнян. (65,9 %), Крутян. (71,7 %) р-нах та в м. Ананьїв (50,6 %). Відносну більшість українці складали в Кам'ян. (46,6 %) та Рибниц. (48,3 %) р-нах. Росіяни станови­­ли відносну більшість у Тираспол. р-ні – 32,7 %, однак переважно за рахунок м. Тирасполь, де росіян було 54,8 %. У столиці республіки (м. Балта) відносну більшість становили євреї (39,6 %), далі йшли українці (38,3 %). Загалом у Молд. АСРР наприкінці 1926 на тер. 8288 км2 проживало 546 тис. осіб: 48,5 % українців, 30,1 % молдован, 8,5 % євреїв, 8,5 % росіян та ін. У зміненій після утворення автономії Конституції УСРР 1929 за Молд. АСРР фактично визнано право виходу зі складу УСРР – про це свідчило положення, у якому говорилося, що «об'єднання» від­­бувається на основі права на самовизначення аж до відокрем­­лення. 1929 столицею Молд. АСРР став Тирасполь. Згодом змінилася і кількість р-нів у республіці. У лютому 1935 розукруп­­нено 3 р-ни з виокремленням на їхній тер. нових р-нів: Ананьїв. – з утворенням Валегоцулів., Балт. – з утворенням Піщан., Красноокнян. – з утворенням Чор­­нянського.23 серпня 1939 у Москві підписано рад.-нім. договір про ненапад із секрет. протоколом, у якому розмежовано сферу «обо­­піл. інтересів» у Центр. та Сх. Європі. Розмежувал. лінія у Поль­­щі пролягала по р. Нарев (притока Західного Бугу, бас. Віс­­ли), р. Вісла і її притоці р. Сан, тобто більша частина міжвоєн. Польщі опинялася у «сфері інтересів» СРСР. Після того, як А. Гітлер напав на Польщу, Велика Британія і Франція оголосили Німеччині війну. Щоб не бути втягнутим у цю війну, Й. Ста­­лін терміново змінив узгоджений з А. Гітлером план спільних дій: відмовився від окупації польс. етніч. тер. (але виторгував за цю відмову переведення Литви з нім. у рад. «сферу інтересів») і здійснив вторгнення в Польщу під гаслами «визв. походу» Чер­­воної армії на допомогу «єдино­­кров. братам-українцям і білорусам». Переглянуту «на ходу» лінію розмежування «сфери інтересів» закріплено в рад.-нім. договорі «Про дружбу і кордон» від 28 вересня 1939. У складі УРСР з'явилося 6 нових областей – Волин., Дрогоб., Львів., Рівнен., Станіслав. (від 1962 – Івано-Фр.) і Тернопільська. Тер. УРСР зросла з 450-ти до 540-ка тис. км2, насел. – з 30-ти млн 960 тис. до 38-ми млн 890 тис. осіб. Користуючись ситуацією, СРСР пред'явив Румунії 26 черв­­ня 1940 ультиматум, у якому ви­­магав повернути СРСР анексов. 1918 Бессарабію і передати населену українцями пн. частину Буковини. Румун. армія без бою відійшла з тер., вказаних у рад. нотах. З більшої частини приєднаної тер. більшов. кер-во створило нову союзну респ. – Молдовську. Гол. роль у розме­­жуванні тер. новоствор. Молд. союз. респ. з тер. УРСР відіграв 1-й секр. ЦК КП(б)У М. Хрущов. Він наполіг на визначенні кордонів за етногр. принципом. Унаслідок такого підходу УРСР отримала 3 із 9-ти повітів колиш. Бессараб. губ.: Хотин., Аккерман. та Ізмаїл., а також 7 р-нів Молд. АРСР з переважно укр. насел. – Ананьїв., Балт., Валегоцулів., Кодим., Красноокнян., Піщан., Чорнянський. Із Пн. Буковини і Хотинщини створ. Чер­­нів. обл., із 2-х пд. бессараб. пов. – Ізмаїл. область. Молд. РСР утворено з 6-ти центр. повітів Бессарабії з переважно молдов. насел. і частини р-нів розформов. Молд. АРСР (р-ни лівобереж. Придністров'я). Кордон Укра­­їни з Молдовою набув сучас. обрисів. Питання про зх. кордо­­ни УРСР знову постало після нападу Німеччини на СРСР. 30 липня 1941 в Лондоні підписано угоду між СРСР та урядом Польщі в еміграції, яка передбачала відновлення дипломат. відносин та взаємодопомогу у війні проти Німеччини. Ключовим в угоді було визнання рад. урядом рад.-нім. договорів 1939 стосовно територ. змін у Польщі такими, що втратили силу. Це давало польс. урядові змогу ставити питання про відмову СРСР від зх.-укр. земель, оскіль­­ки зникала будь-яка легітимація кордону, утвор. внаслідок реалізації пакту Молотова–Ріббентропа. Однак рад. уряд уже після перших перемог Червоної армії зайняв досить жорстку позицію у територ. питанні. Уряд Польщі в еміграції на чолі зі С. Миколайчиком наполягав на тому, що лінія кордону між Поль­­щею та СРСР має бути такою, як це визначено в Ризькому мирному договорі 1921. СРСР скористався непоступливістю лон­­дон. уряду Польщі й розірвав з ним дипломат. відносини, а тим часом створив маріонетк. люблін. уряд Польщі. На Тегеранській конференції 1943 кер. країн анти­­гітлерівської коаліції виявили близькість поглядів у польс. питанні. В.-Л. Черчілль запропонував визнати кордоном між СРСР і Польщею лінію Керзона, його підтримало кер-во СРСР. Саме на цій основі рад. уряд підписав у липні 1944 таєм. договір з люблін. урядом. Щоб схилити люблін. поляків погодитися на лінію Керзона, рад. сторона почала залякувати їх заявами голови уряду УРСР М. Хру­­щова про необхідність «включення до складу Української ра­­дянської держави прадавніх укра­­їнських земель, якими є Холмщина, Грубешів, Замостя, Томашів, Ярослав». На Кримській конференції 1945 рад. делегація запропонувала вважати сх. кордоном Польщі лінію Керзона з відхиленнями від неї у деяких ділянках від 5­ти до 8­ми км на користь Польщі. Тер. СРСР на кордоні з Польщею зменшувалася на 22 тис. км2 порівняно з 1939. Нову конфігурацію кордону оформлено в Договорі між СРСР та Польщею про державний кордон від 16 серпня 1945. Укр. етнічні землі на зх. від рад.­польс. кордону мали бути де­­українізовані, а землі на сх. – деполонізовані (див. Акція «Віс­­ла»). Останні поправки в конфігурацію кордону закріплено договором «Про заміну ділянок державних територій» (підписаний 15 лютого 1951) між СРСР і Поль­­щею. За межами України залишалася ще одна велика етнічна укр. тер. – Закарпаття. Паризька мирна конференція 1919–1920 у вересні 1919 ухвалила рішення приєднати Закарпаття до Чехо­­словаччини з умовою надання краю найширшої автономії.Таке рішення підтримала міжнар. конф. русинів­емігрантів, що відбулася в листопаді 1918 у м. Скрентон (США). Однак чесь­­кий уряд надав українцям автономію лише у жовтні 1938, а у березні 1939 Закарпаття окупували угор. війська. Влітку 1942 союзники заявили, що не вважають себе зв'язаними Мюнхенською угодою 1938, а СРСР не визнавав її з моменту укладення. Таким чином, Закарпаття мало б знову стати складовою частиною Чехословаччини. Проте ситуація склалася по­ін­­шому. Реал. владу у звільненому Закарпатті почали перебирати нар. ком­ти, створювані на хвилі нац. піднесення, але підконтрол. Кремлю. 26 листопада 1944 З'їзд нар. ком­тів Закарп. України ухвалив маніфест, у яко­­му проголосив про вихід Закарп. України зі складу Чехосло­­ваччини і возз'єднання з УРСР. Переговори між урядами Чехо­­словаччини та СРСР закінчилися підписанням 29 червня 1945 у Москві Договору між СРСР і Чехословац. Респ. про Закарп. Україну, згідно з яким Закарпат­­тя виходило зі складу Чехословаччини та возз'єднувалося з Рад. Україною. Кордоном між СРСР і Чехословаччиною визна­­но кордон, що існував до 29 ве­­ресня 1938 між Словаччиною і Підкарп. Україною. Остання змі­­на кордону УРСР відбулася 1954. 19 лютого того року Президія ВР СРСР за поданням Президії ВР РРФСР та Президії ВР УРСР ухвалила рішення про передачу Крим. обл. Україні, мотивуючи це екон. доцільністю, геогр. близь­­кістю і тісними культур. зв'яз­­ка­­ми Криму з Україною. Після 1991 держ. кордон СРСР на тер. УРСР перетворився на зх. кордон незалеж. України. Міжресп. кордо­­ни УРСР з Білоруссю, Молдовою і Росією стали держ. кордонами.Непорушність кордонів України закріплена низкою міжнар. угод. Керівні кола Польщі та України від початку були переконані в тому, що польс.­рад. кордон му­­сить залишатися недоторканним як з погляду інтересів обох країн, так і з міркувань міжнар. права, яке проголошує принцип непорушності кордонів. Тому укр.­польс. угода від 18 травня 1992 підтвердила існуючий і визначений на місцевості кордон. В угоді також наголошено, що сторони не мають жодних взаєм. територ. претензій, а також не будуть їх висувати у майбутньому. 1994–2004 проведено пере­­вірку кордонів між двома країнами. Не виникло проблем й у підтвердженні кордонів з Угорщиною та Словаччиною, детальну делімітацію та демаркацію яких здійснено ще у рад. часи. 1996–2003 здійснено перевірку кордонів між Україною та Угорщиною, 2003 розпочато пов­­торну (після 1989–94) перевірку кордонів між Словаччиною та Україною. Затягнулося розв'я­­зання питання про кордон з Румунією. 1993 Румунія в односто­­рон. порядку оголосила таким, що втратив актуальність, Дого­­вір про режим рад.­румун. кордону 1961. У 1995 оголошено нечинним «Протокол про уточнення лінії державного кордону», підписаний СРСР і Румунією 1948. Румун. громадськість почала вимагати повернення своїй країні Чернів. обл. і Пд. Бессарабії, що стала частиною Одес. області. При цьому підкреслювалося, що Україна морально зобов'язана повернути ці тер. Румунії, якщо вона не хоче солідаризуватися з пактом Молото­­ва–Ріббентропа. Підготовку до­­говору про дружбу й співроб­во та добросусідство між Україною і Румунією затримувала ру­­мун. сторона через невирішеність, як їй здавалося, проблеми кордону. Коли Румунія взяла курс на вступ до НАТО і ЄС, для неї стало неможливим залишати у нерозв'язаному вигляді питання про держ. кордон із сусід. країнами. Румун. уряд вжив заходів для припинення громад. виступів за повернення втрачених у 1940 територій. Адже стало зрозуміло, що передача Бессарабії і Пн. Буковини СРСР легітимізов. Париз. мирним догово­­ром, який у лютому 1947 Румунія вимушено уклала з Об'єдна­­ни­­ми Націями, котрі перемогли в 2­й світ. війні. Париз. мирний договір був ланкою в ціліс. системі післявоєн. європ. устрою, непорушність якого закріплено Гельсин. угодами. Незмінність укр.­румун. кордону підтвердже­­но укладенням Договору про відносини добросусідства і співроб­ва між Україною і Румунією та додатк. міжуряд. угоди у вигляді обміну листами міністрів закордон. справ двох дер­­жав. Остаточно питання про кордон знято після підписання 17 червня 2003 Договору між Україною і Румунією «Про режим українсько­румунського держав­­ного кордону, співробітництво та взаємну допомогу в прикордонних питаннях». Обома сторонами визнано демаркацію сухопут. ділянки кордону, визна­­ченої у свій час між СРСР і Румунією. Не до кінця вирішеним залишилося лише питання статусу о­ва Зміїний у Чорному мо­­рі, що впливає на визначення меж континентал. шельфу та ви­­ключної екон. зони. Площа спір­­ної тер. становила бл. 7 тис. км2. Обидві сторони подали меморандуми зі своїм баченням вирішення проблеми до Міжнар. суду ООН, який 2009 підтвердив укр. приналежність о­ва Зміїний. При вирішенні питання про кор­­дони з колиш. респ. СРСР постало завдання здійснити їх­­ню делімітацію та демаркацію, оскіль­­ки адм. межі між союз. респ. не відповідали стандартам держ. кордону. 1995–99 здійсне­­но делімітацію кордону з Молдовою, 18 серпня 1999 підписано Договір між Україною та Молдовою про держ. кордон. Від 2002 йде робота з демаркації. 1993–97 тривали роботи з делімітації білорус.­укр. кордону. 12 травня 1997 президенти обох країн підписали Договір між Україною і Республікою Білорусь про держ. кордон. Проте на цьому справа зупинилася, оскільки парламент Білорусі не ратифікував його. Причиною затягування ратифікації ста­­ла не проблема визначення територ. меж держав, а неврегульованість деяких фінанс. пи­­тань. Демаркац. робіт на кордоні України з Білоруссю ще не проводилося. Найскладнішими виявилися проблеми визначен­­ня укр.­рос. держ. кордону. Рос. політ. еліта не бажала змиритися з «територ. втратами», що стали наслідком здобуття Україною незалежності. ВР РФ 1993 навіть ухвалила рішення про надання Севастополю статусу міс­­та РФ. Робота над підготовкою широкомасштаб. договору про співпрацю між Україною і Росією загальмована через неготовність рос. сторони визнати існуючі кордони і заявити про те, що обидві країни не мають одна до одної жодних територ. претензій. Лише після 5­річ. переговорів справа зрушила з місця. 31 травня 1997 під час візиту президента РФ Б. Єльцина у Київ відбулося підписан­­ня Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. ВР України ратифікувала договір 14 січня 1998, Рада Федерації Росії – 17 лютого 1999. Договір набув чинності 1 квітня 1999. У 1998–2003 здійснено делімітацію сухопут. ділянки між Україною та Росією, після завершення якої розпочато робо­­ти з демаркації.Джерело ЕСУ
Прихована пандемія: що відбувається з ВІЛ у Росії?
На росії ймовірно відбувається пандемія ВІЛ/СНІД через війну. Два роки ковіда, потім війна, санкції та криза відсунули питання ВІЛ/СНІД на задвірки повістки. Тим часом, ця пандемія наростає та змінюється у своїх особливостях.Частка людей із ВІЛ у Росії досягла 1,5% від популяції у віці 15-49 років і продовжує зростати. А у кількох регіонах різко зросла кількість нових випадків серед дітей віком 0-17 років та сільських жителів, що взагалі не характерно для ВІЛ-інфекції.Офіційна статистика все більше розходиться з дійсністю. Державну політику у сфері ВІЛ/СНІД стає складно назвати осудною. «Хлопці ПЛЮС» з'ясували, що говорять про те, що відбувається, і чого нам чекати завтра.Що із цифрами?На кінець 2021 р. в Росії проживало 1137596 осіб з лабораторно підтвердженим діагнозом ВІЛ-інфекції. З них на диспансерному обліку складалося 68%, причому цей показник знижується останніми роками. І вже від цього числа лише 82% пацієнтів отримували антиретровірусну терапію.Виходить, що майже третина ВІЛ-позитивних росіян перебуває поза увагою лікарів. А п'ята частина з тих, за якими лікарі спостерігають, не проходить терапії. Тобто прирікає себе на смерть.За даними Росспоживнагляду, 2021 року в Росії виявили 71 тисячу нових випадків інфікування ВІЛ. І це на півтора відсотки менше, ніж роком раніше. Але така статистика не повинна вводити в оману.Крива статистикаУ всьому винен ковид. У 2020-2021 роках частка тих, кого тестували на ВІЛ "за клінічними показаннями", зросла до 77%. Тобто тестували всіх пацієнтів інфекційних шпиталів із коронавірусною інфекцією. Водночас, частка обстежених людей з ВІЛ-уразливих груп скоротилася до рекордно низьких 3%.Тобто, на ВІЛ перевірили величезну кількість пацієнтів ковидних шпиталів (тобто, переважно людей похилого віку), а на людей, які приймають наркотики або практикують ЧСЧ, вітчизняна медицина уваги не звертала. Тому головне питання полягає не в тому, чому статистика знизилася, а чому так мало? Причому для переважної більшості пацієнтів новина стала справжнім шоком.Керівник Спеціалізованого відділу з профілактики та боротьби зі СНІДом Центрального НДІ епідеміології Росспоживнагляду академік РАН Вадим Покровський каже, що це світовий тренд. Вже 70% випадків у Росії, як й у світі, зараження відбувається через гетеросексуальні статеві контакти.Поки що, за словами Покровського, у так званих групах ризику поширеність ВІЛ-інфекції все ще вища. А одержана статистика не відображає реальної картини.«Ми точно знаємо, що серед наркоспоживачів, які перебувають на обліку, 30% інфікованих ВІЛ, це найвищі цифри. Що ж до чоловіків, які практикують секс із чоловіками, то, згідно з низкою досліджень, у цій спільноті ураженість ВІЛ-інфекцією в деяких містах Росії вже досягає 20%. Так от, якщо в середовищі обстежених на ВІЛ «за клінічними показаннями» усі знахідки були випадковими, то в групах ризику, якби діагностику проводили там, усі знахідки були б очікуваними. Отже, говорити про зниження захворюваності на ВІЛ-інфекції в нашій країні, швидше за все, передчасно. З високою ймовірністю справжня кількість нових випадків зараження ВІЛ за минулий рік не скоротилася, а зовсім навпаки», — розповів академік Покровський в інтерв'ю «Медичній газеті».Відлуння війниТак звана «спецоперація» путінських військ в Україні вплинула на ситуацію з ВІЛ у Росії сильнішою, ніж здається. По-перше, з початку року до Росії приїхали або були переміщені зі сходу України понад 1,5 мільйона людей. Рівень захворюваності на ВІЛ-інфекцію в цих областях істотно вищий, ніж на заході країни, а забезпеченість жителів терапією після 2014 року стала значно гіршою. Таким чином, територією Росії розподілено невідому кількість потенційних носіїв вірусу.Але і всередині Росії на тлі того, що відбувається, почали траплятися перебої з постачанням ліків. Поки вони пов'язані з логістикою та бюрократією, але будь-якої миті все може змінитися. Росія випускає два дженерики для АРВТ, решту закуповує за кордоном. При цьому виходить із тих, хто перебував на обліку минулого року. Тобто завжди менше, ніж потрібно.Поки що недоопрацювання держави частково компенсуються ВІЛ-сервісними організаціями. Але останнім часом вони все частіше визнаються іноагентами та позбавляються держфінансування. Так, нещодавно «СНІД.ЦЕНТР» прокотили повз всі урядові гранти, і зараз одна з найпотужніших організацій у цій сфері живе лише за рахунок донатів.Вірус стає сильнішимСтійкість ВІЛ до препаратів зростає. Якщо через перебої з постачанням або їх фінансуванням пацієнту почне давати застарілі ліки, це може спричинити катастрофу. І сама людина не отримає належного терапевтичного ефекту, та інших він зможе заразити резистентним штамом, який піде поширюватись далі. Причому це умовний спосіб. У Росії серед тих, хто вперше захворів на ВІЛ-інфекцію, вже виявляються люди з початковою лікарською стійкістю.Єдиний вихід – проводити дослідження кожного пацієнта на резистентність вірусу до того чи іншого препарату. Але це вартує серйозних грошей, які держава не виділяє.«Поки що в нашому Центрі подібні аналізи виконуються виключно з науковою метою, щоб довести наявність самої проблеми та приблизно визначити її масштаб для нашої країни. Закордонні колеги вважають, що якщо резистентність ВІЛ становить більше 10% від кількості обстежених, то економічно вигідно проводити тестування на лікарську стійкість до початку дорогої терапії. Росія вже дійшла цього рубежу», — розповів академік Покровський.Пропаганда все тупішаДержава у своєму патологічному захопленні так званими «традиційними цінностями» звела до нуля ефективність профілактики ВІЛ. Зараз вона зводиться до безглуздої соціальної реклами, яка закликає не злягатися поза шлюбом. Жодної продуманої роботи з ЛГБТ-спільнотою, наркоспоживачами в підлітковому середовищі немає.Використання презервативів як засіб профілактики ВІЛ-інфекції та інших захворювань, що передаються статевим шляхом, згадується хіба що виробниками цих виробів. Про доконтактну профілактику й говорити нема чого — про неї можуть розповісти хіба що ЛГБТ-дружні ВІЛ-сервісні організації, яких російський режим гнобить з кожним днем ​​все сильніше.Парадоксально, але саме приналежність до ЛГБТ-спільноти сьогодні підвищує шанси не підхопити ВІЛ-інфекцію та грамотно повестися, якщо це сталося. Тому що, незважаючи на весь пресинг держави, і просвітницька діяльність у нас триває, і організації працюють, і просто рівень грамотності у сферах, що стосуються статевого життя, у нас загалом вищий.Але ВІЛ давно вже вирвався за межі так званих груп ризику і активно поширюється серед того самого ядерного електорату. Тому сьогодні в Росії пандемія ВІЛ не просто продовжується, а набуває все менш контрольованого характеру.
Підтримай Свободу слова та Українізацію
NikopolToday та DniproToday - це незалежні медіа-портали, які не є ЗМІ. Ми підтримуємо свободу слова, права людини, тварин, блогерів, важливість екологічних реформ і також українізацію та культуру. Ми не є розповсюджувачами жодної ідеології, політичної ідеї або релігійної течії. Кожен має право на волю думок та різноманітність. Гроші, які ми отримуємо від реклами - йдуть на функціонування сайтів. Оплату доменів та хостингу.  Проєктом займаються активісти та волонтери. Нас не фінансують олігархи, політики, бізнес чи інші зацікавлені особи. Тому якщо Вам подобається наша візія і Ви хочете допомогти у розвитку - будемо раді вашій дотації. Посилання на Банку: https://send.monobank.ua/jar/47W9Qm75Vz Прямий благодійний внесок на картку Банки: 5375 4112 0211 5585
У окупованому Енергодарі рашисти закатували водалаза
Українець працював водолазом у ЗАЕС. Його робота була вкрай важливою для дерної безпеки Атомної станції. 3 липня пішов з життя водолаз гідроцеху Андрій Гончарук внаслідок несумісних з життям травм отриманих шляхом катування. Сталося це через категоричну відмову співпрацювати з окупантами. Про це стало відомо з посту офіційного Telegram-каналуочільника Енергодара Дмитра Орлова.Кілька днів робітника атомної електростанції, досвідченого і професійного водолаза жорстоко били рашисти. Від чоловіка вимагали пірнати в бризгальний басейн ЗАЕС, і після його відмови терористи наосили йому багаточисельні тілесні ушкодження.«Висловлюємо глибокі співчуття рідним та близьким загиблого. Ми ніколи не забудемо і не пробачимо злочини, які коять окупанти та їх спільники-колаборанти в Енергодарі, на нашій українській землі!» — написал Дмитро Орлов.Джерело Інформатор 
В Україні можуть легалізувати одностатеві шлюби через ЛГБТ-військових - петиція
Автори петиції кажуть, що на фронті воюють тисячі ЛГБТ-військових, як позбавлені прав компенсації їх родинам у випадку смерті на війні. ЛГБТ-військові позбавлені рівних прав, які мають інші захисники. Рішення буде за Зеленським. Петиція до президента Володимира Зеленського з проханням легалізувати одностатеві шлюби в Україні за місяць станом на 4 липня набрала більш як половину необхідних підписів. Про це вказано у картці петиції на сайті Офісу президента.Віктор Пилипенко - відкритий гей-військовий, вбив сотні окупантівТам зазначено, що петицію 3 червня створила Анастасія Совенко. Станом на 13:50 її підписали 13 622 людини із 25 тисяч необхідних для рогляду.Між іншим, український військовий-гей не може отримати жодну компенсацію для коханого, якщо його вб'ють на війні. Тисячі геїв та лесбійок на фронті захищають українців, але не мають рівних прав з іншими«У цей час кожен день може бути останнім. Хай люди однієї статі отримають можливість створити сім'ю й мати офіційний документ, що підтвердить це. Їм необхідні такі ж права, що й у традиційних пар», — вказала авторка петиції.Зазначимо, що Київський міжнародний інститут соціології у травні провів опитування про ставлення українців до ЛГБТ-спільноти. Зʼясувалося, що за останні шість років громадяни стали більш толерантними. Так, у порівнянні з підсумками аналогічного опитування за 2016 рік, в українському суспільстві за останні роки в півтора раза скоротилася кількість тих, хто негативно ставиться до ЛГБТ (з 60% до 38%).Українських вйськових з числа ЛГБТ відзначає шеврон з єдинорогом у вигляді серцяВодночас учетверо зросла кількість тих, хто ставиться до ЛГБТ позитивно (з 3% до 13%), і у півтора раза — тих, хто ставиться до них байдуже (з 31% до 45%). До слова, раніше ми публікували матеріал про українського гей-військового. Джерело Громадське
В Енергодарі на ЗАЕС окупанти готують серйозну провокацію
На Запорізькій АЕС окупанти готують серйозну провокацію. Загарбники мають намір звинуватити українських атомників у зберіганні зброї на території станції. Про це стало відомо з офіційного повідомлення прес-служби «Енергоатому».За допомогою тортур окупанти вимагають визнання у працівників станції про те, що нібито ще в березні в бетонні чаші басейнів, що охолоджують, на ЗАЕС вони скинули якусь зброю. Під цим приводом окупанти наполягають на осушенні басейнів для перевірки його чаш і зупинці насосів, що подають воду на системи безпеки енергоблоків.Якщо це станеться, то системи безпеки найбільшої в Європі атомної станції залишаться без охолодження, що є серйозним порушенням і може загрожувати ядерній безпеці. До того ж такі роботи недоцільно проводити в теплу пору року через ризик перегріву та відмову обладнання.Між іншим - в Україні можуть легалізувати гей-шлюби для військових. Головним залишається питання контролю дій окупантів. Під виглядом проведення перевірки вони можуть накидати в бетонні чаші все що завгодно: вибухівку, нерозірвані снаряди, іншу зброю. А потім звинуватити в цьому працівників ЗАЕС чи її захисників та зробити це формальним приводом для запрошення на станцію МАГАТЕ та подання цих «фактів». Та ще й картинку для пропагандистських росМІ зробити – як росіяни про безпеку станції піклуються, а український персонал її порушує.«Будь-яка зброя, знайдена на території ЗАЕС, – це зброя окупантів, яку вони використовують для скоєння ядерного тероризму та погроз усьому світу новою страшною катастрофою», - сказано в повідомленні компанії.Джерело Інформатор
Малюй, допомагаючи ЗСУ: у Нікополі дітей та дорослих запрошують на онлайн-уроки
Дозвілля з користю для наших захисників. Марія Буцонь запрошує мешканців Нікополя до своєї творчої майстерні. Перший онлайн-урок відбудеться вже цієї у п'ятницю. Про це стало відомо з Facebook. Новина повідомила Марія Буцонь, керівник студії малювання "Акварелі".Художниця відновила благодійний проект: «Малюємо та допомагаємо ЗСУ». Вартість заняття – 50 гривень. Усі кошти будуть надіслані на допомогу ЗСУ. Для дітей переселенців уроки безкоштовні.Онлайн-заняття відбуватимуться щоп'ятниці, з 18:00 до 20:00. На першому уроці вчитель пропонує розібрати графічні малюнки для художників-початківців. Марія спеціально обрала графіку, щоб використати найменшу та доступну кількість матеріалів.Для малювання вам знадобиться:лист А4;простий олівець:гумка;точила;кольорові олівці чи фломастери;чорна ручка чи маркер;бажання творити.Щоп'ятниці Марія Буцонь обіцяє публікувати звіт коштів: «Все, як завжди, прозоро і чесно. Після оплати відправлятиму посилання в ZOOM конференцію».Якщо ви хочете відволікти дітей від того, що відбувається, пишіть вчителю в особисті повідомлення. Також взяти участь у благодійних уроках можуть усі охочі. Марія зазначає, що діткам внутрішньопереміщених осіб, які мають відповідні документи, участь у заняттях буде безкоштовною.Джерело Інформатор